18259

Концептуальні засади виховної роботи в ЗС України

Лекция

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Заняття 13: Концептуальні засади виховної роботи в ЗС України. Мета заняття: З’ясувати суть основні напрямки та завдання виховної роботи. Вивчити принципи методи та засоби виховної роботи

Украинкский

2013-07-07

142 KB

2 чел.

Заняття 13:

«Концептуальні засади виховної роботи в ЗС України».

Мета заняття:

  1.      З’ясувати суть, основні напрямки та завдання виховної роботи .
  2.  Вивчити принципи, методи та засоби виховної роботи в ЗС України.

3. Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності;

4. Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

  

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

з/п

Навчальні питання

Час

(хв.)

1

2

ВСТУПНА ЧАСТИНА

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Суть, основні напрямки та завдання виховної роботи.

Принципи, методи та засоби виховної роботи в ЗС України.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

10

70

35

35

10

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

  1.  Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.
  2.  Военная психология и педагогика / Под ред. В.Ф.Кулакова. – М.: Изд-во “Совершенство”, 1988.
  3.  Карнеги Д. Как завоёвывать друзей и оказывать влияние на людей, выступая публично. – К.: Наукова думка, 1989.
  4.  Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К.: Вища шк., 1997.

 5. www.soldiering.ru

 6. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ

 7. http://psychology.net.ru

 8. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm

 9. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html

  10. http://armyrus.ru

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Мультимедійний проектор, ноутбук.

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

  •  прийняти рапорт командира групи та привітатися з курсантами;
  •  перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;
  •  перевірити  форму одягу курсантів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;
  •  при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;
  •  нагадати  основну проблематику минулої теми, заняття та зробити логічний перехід до проблеми, яка буде розглядатися на даному занятті;
  •  довести  під запис номер і тему заняття, його навчальні питання;
  •  зосередити увагу курсантів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути в результаті заняття;
  •  визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні завдань, подальшій офіцерській службі тощо;
  •  представити наочно та стисло охарактеризувати основні та додаткові джерела інформації (літературу) для вивчення на самостійній підготовці та місця їх отримання, надати під запис назву джерела, його вихідні дані та сторінки (статті статутів, настанов, джерела інформації можуть також представлятися в ході розгляду навчальних питань або в заключній частині заняття – при визначенні завдань для самостійної роботи);
  •  визначити   порядок роботи на занятті та отримання оцінки за нього;
  •  довести  заходи безпеки (при необхідності).

ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Державна програма реформування і розвитку Збройних сил України на період до 2005 року і на подальшу перспективу охоплює всі напрямки їх життєдіяльності. Згідно до неї, головним завданням Збройних сил України є їх постійна готовність відбити можливу агресію, звідки б вона не виходила, захистити незалежність, територіальну цілісність і недоторканість кордонів України. Для цього вони мають знаходитись у постійній бойовій готовності та мати відповідний бойовий потенціал. Основу цього потенціалу складають матеріальна і духовна сторона. Про роль духовного фактора у життєдіяльності військ досить влучно підкреслював Н.Коупленд: “…моральний стан – це питання життя і смерті. Ним не можна нехтувати. Кожна добре організована армія зацікавлена у високому рівні бойової підготовки своїх військ і, коли це можливо, в забезпеченні їх кращою зброєю, щоб створити матеріальну перевагу над противником. Однак матеріальна перевага не так важлива, як моральна. Для армії більш небезпечним є низький моральний стан військ, ніж недостаток боєприпасів” [1, с. 14]. Історія війн і воєнних конфліктів знає немало прикладів, коли результат бою вирішало не перевага над противником у живій силі та бойовій техніці, а високий морально-психічний стан особового складу як результат ефективного здійснення МПЗ життєдіяльності військ.

У зв’язку з цим є логічним Указ Президента України від 4 вересня 1998 року № 981/98 про Концепцію виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України, який зміцнення морально-психологічних підвалин життєдіяльності Збройних сил України визначає як приоритетну державну справу і підкреслює необхідність цілеспрямованої системної організації в них МПЗ.

13.1. Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України про виховну роботу і МПЗ

З метою підвищення рівня виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України, визначення напрямів і засад її перебудови відповідно до сучасних вимог Президент України затвердив Концепцію виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України. Згідно цього Указу Міністрові оборони України, Командувачу Національної гвардії України, Голові Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Служби безпеки України, Міністрові України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи запропоновано вжити заходи до усунення серйозних недоліків у виховній роботі у військових підрозділах, перебудови її згідно Концепції, зміцнення органів виховної роботи та підвищення їх статусу.

Передумовами опрацювання концепції були наявність серйозних недоліків та упущень у виховній роботі з військовослужбовцями Збройних сил та інших військових формувань України, низька її ефективність. Про це свідчили факти нестатутних взаємин і грубих порушень військової дисципліни серед військовослужбовців. Водночас, мали місце падіння престижу військової служби в українському суспільстві, зниження мотивації військово-професійної діяльності серед військовослужбовців.

Це певною мірою було пов’язано з наявністю низки невирішених проблем, які стосуються всієї системи виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України. До них перш за все належали:

відсутність єдиної системи поглядів на завдання, напрями та порядок управління духовними процесами;

недосконалість нормативно-правової бази військово-гуманітарної діяльності;

нагальна потреба розвитку кадрового, інтелектуального, технічного, науково-аналітичного потенціалу органів виховної роботи, підвищення їх престижу, авторитету і статусу.

У зв’язку з цим виникла необхідність концептуального визначення єдиних підходів до виховання захисника Батьківщини з урахуванням економічної, суспільно-політичної, демографічної ситуації, становища молоді в суспільстві, формування нового світогляду, морально-етичних, національно-історичних основ поведінки.

Мета Концепції. Вона має накреслити шляхи та засоби перебудови виховної роботи у військових формуваннях та привести її у відповідність із вимогами забезпечення оборони держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

Метою Концепції є:

забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки військовослужбовців;

координація зусиль та опрацювання однакових поглядів на проблему виховання військовослужбовців, визначення ролі органів виховної роботи, що створюються при управліннях військових формувань;

створення та вдосконалення психолого-педагогічних засобів, форм і методів виховання військовослужбовців, узгодження дій державних і військових органів управління щодо цілеспрямованої підготовки молоді до військової служби.

Виховну роботу у Збройних силах та інших військових формуваннях України Концепція визначає як систему організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування й розвиток у воїнів професійно необхідних психічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Система виховної роботи у військових формуваннях включає:

суб’єктів виховного процесу (вихователів);

програму діяльності (мету, завдання і зміст виховної роботи);

організацію та керівництво виховною роботою;

об’єктів виховної роботи (вихованців).

До суб’єктів виховної роботи належать командувачі, командири (начальники), штаби, органи виховної роботи.

Об’єктом виховної роботи є особистість військовослужбовця, всі категорії особового складу та працівники військових формувань України, члени їхніх сімей та колективи в цілому.

Виховна робота організовується і здійснюється на підставі Конституції та законів України, Воєнної доктрини держави, нормативно-правових актів Президента та Уряду України. Вона є невід’ємною частиною повсякденної діяльності Збройних сил та інших збройних формувань України у мирний та воєнний час.

Права й обов’язки, програма та порядок діяльності суб’єктів виховної роботи визначаються наказами та директивами, які розробляються у військових формуваннях на підставі Концепції та Положення про органи виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України.

Ця робота повинна здійснюватися відповідно до вимог Конституції та законів України, Воєнної доктрини України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, стати невід’ємною складовою повсякденної діяльності Збройних сил та інших військових формувань України.

Основними складовими виховної роботи є:

МПЗ бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;

МПЗ військової дисципліни та профілактика правопорушень;

інформаційно-пропагандистське забезпечення;

культурно-виховна і просвітницька робота;

військово-соціальна робота.

Отже, МПЗ в Збройних силах України – це один із найважливіших видів забезпечення їх життєдіяльності, яке в якості наукового терміну з’явилося в оперативних і плануючих документах у 1995 році. Але, на жаль, до сьогоднішнього дня теоретичні та методологічні основи цієї проблеми не знайшли достатнього обгрунтування, потребують вивчення мета, зміст, принципи, методи, прийоми, способи, форми його здійснення, вимагають уточнення місце і роль в системі забезпечення військ. Також необхідно визначитися з науковими поняттями “військове виховання” і “МПЗ” та їх предметами дослідження, співвідношеннями військового виховання і МПЗ особового складу в мирний і воєнний час, затвердити нормативно-правову базу, організаційно-штатні структури та організувати чітку систему підготовки офіцерських кадрів для цієї структури, забезпечити надійні механізми взаємодії органів військового управління Збройних сил України з іншими військовим формуваннями держави щодо координації заходів МПЗ, організувати вивчення зарубіжного досвіду його організації і міжнародне співробітництво з питань організації.

Проблема кадрів надзвичайно актуальна, тому що в цій сфері мають працювати і служити професіонали у галузі суспільних і гуманітарних наук, особливо фахівці з психології, педагогіки, соціології, політології як загальної, так і військової. За минулі роки накопичений певний досвід організації МПЗ у видах збройних сил і родах військ, у ході командно-штабних навчань і тренувань відпрацьовується весь комплекс заходів щодо його планування, організації та управління в різних умовах тактичної та оперативної обстановки. Військовий досвід свідчить про те, що сьогодні воно разом з оперативним, технічним, тиловим і медичним забезпеченням є суттєвим фактором підтримання боєздатності військ, обов’язковою умовою успішного виконання бойових і навчально-бойових завдань.

Щодо масштабів і потреб держави МПЗ являє собою комплекс взаємопов’язаних і узгоджених заходів державного і військового керівництва, органів військового управління з метою досягнення достатнього рівня морально-психічного стану особового складу Збройних сил та всього населення України для забезпечення обороноздатності держави в мирний і воєнний час, максимальне зниження психологічних втрат у військах та досягнення й утримання морально-психологічної переваги над противником з метою ефективного виконання бойових та інших завдань.

Ці різноманітні заходи мають бути узгоджені за цілями, послідовностями, силами, методами та засобами в різних структурах військового і цивільного управління. МПЗ охоплює духовну і психологічну сферу підготовки населення України та її Збройних сил. Її мета, характер, зміст і спрямованість визначаються Конституцією України, Законами України про Збройні сили України та про оборону України, Концепцією виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України, Положеннями про органи виховної роботи Збройних силах України, наказами та директивами Міністра оборони України та інших посадових осіб, низкою інших документів та конкретною військово-політичною ситуацією.

Керівництво МПЗ у військах здійснюється командиром (начальником) через структури виховної роботи. Безпосереднім його організатором є заступник командира (начальника) з виховної роботи. Основний комплекс заходів щодо організації та проведення МПЗ в Збройних силах та інших військових формуваннях України визначені у Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України і включає організаційні, виховні та соціально-психологічні заходи, які спрямовані на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об’єднань, з’єднань, частин і підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань.

Система і модель МПЗ. МПЗ, являючись певним комплексом взаємопов’язаних і узгоджених дій органів державного і військового управління, представляє певну систему. Будь-яка система складається з певних елементів і представляє стрункій ряд, що пов’язує у ціле конкретну модель функціонування. Для розкриття цієї системи та представлення її конкретної моделі необхідно докладно з’ясувати мету і результат МПЗ життєдіяльності Збройних сил України.

Метою МПЗ життєдіяльності військ має бути забезпечення досягнення їх перемоги у воєнний час, досягнення і підтримання морально-психологічної переваги над противником в умовах загрози суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України, забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності, ефективності бойової та гуманітарної підготовки, формування гармонійної духовної культури та свідомої військової дисципліни особового складу військових підрозділів і частин у мирний час шляхом формування високого морально-психічного стану, бойових і морально-психічних якостей.

Результатом МПЗ є високий моральний дух чи високий морально-психічний стан населення і військовослужбовців України, як складова бойового потенціалу держави та її Збройних сил. Тому доречні слова Н.Коупленда про те, що армія не розбита, поки вона не перейнялася свідомістю поразки, тому що поразка – це висновок розуму, а не фізичний стан [1, с. 12]. У зв’язку з цим ці два поняття “МПЗ” і “морально-психічний стан” мають знаходитись у безпосередньому діалектичному взаємозв’язку та аналізуватись у сукупності. У морально-психічному стані особового складу відображаються соціальні, політичні, економічні, матеріально-технічні, природні, різні індивідуально-психічні та соціально-психологічні явища, які виступають у комплексі в певному проміжку часу та характеризують певну статику у психіці воїна і морально-психологічну атмосферу у військовому колективі. Воно характеризує всебічну готовність і здатність воїна, військового колективу до виконання поставлених бойових, навчально-бойових та інших завдань, які пов’язані з забезпеченням обороноздатності Української держави.

Після цих обмірковувань можна підійти до загального визначення принципової моделі МПЗ в Збройних силах України. Ця модель складається ряду елементів (рис.13.1). Відправною точкою є загальна мета МПЗ, яку складає досягнення високого морально-психічного стану особового складу, що дозволяє йому ефективно виконувати бойові та інші завдання в мирний і воєнний час. Наступні елементи – завдання і зміст МПЗ – визначаються загальною метою, які формуються з урахуванням внутрішньої структури морально-психічного стану як окремого воїна, так і цілого військового підрозділу (частини), тісно поєднують взаємообумовлені духовні та психічні компоненти конкретної людини, військового колективу.

 

Загальними завданнями МПЗ у мирний і воєнний час є:

формування у особового складу віри в політичне та військове керівництво держави, вірність Військової присязі та військовому обов’язку, високої відповідальності за захист Батьківщини;

інформування і роз’яснення особовому складу військово-політичної та морально-психологічної обстановки, яка склалася в даний час, та про основні заходи, які приймаються держаним і воєнним керівництвом щодо підготовки та ведення бойових дій;

підтримання на високому рівні процесу бойової та гуманітарної підготовки, індивідуальної та колективної дисциплінованості, згуртованості навколо національних і державних ідей;

сприяння підвищенню бойової активності та напруги військовослужбовців у ході виконання поставлених завдань;

формування у особового складу високих морально-психічних якостей, відданості народу України, ненависті до його ворогів, витримки і самоволодіння, розвиток відповідальності за підтримку високої бойової та мобілізаційної готовності, несення бойового чергування, вартової та внутрішньої служб;

вивчення, оцінка і прогнозування морально-психічного стану військ як в мирний, так і воєнний час;

формування високого рівня морально-психічної стійкості та готовності особового складу до виконання бойових та інших завдань;

забезпечення і реалізація правових гарантій військовослужбовців, які передбачені законами та правовими актами мирного чи воєнного часу, підтримка постійної взаємодії органами державної влади і управління з метою вирішення соціальних проблем військовослужбовців та членів їх сімей, забезпечення військ всім необхідним для ведення бойових дій;

проведення заходів щодо зриву та послаблення інформаційно-психологічного впливу противника, прогнозування, профілактика і попередження дезінформації та деморалізації особового складу;

організація психологічної допомоги військовослужбовцям і психологічної реабілітації у воєнний час;

організація роботи у бойовій обстановці системи радіомовлення, поліграфічного устаткування, воєнної печаті, центрів культури та дозвілля, забезпечення військ засобами інформації та МПЗ, їх своєчасний ремонт і поновлення тощо.

Основні вимоги щодо цілеспрямованої, наукової та методично правильної організації МПЗ містяться у його принципах: 

науковість, тобто обґрунтованість як змісту, так і його організації з рахуванням сучасних досягнень науки та техніки, особливостей сучасного бою, специфіки функціонування психіки людини та протікання різноманітних соціально-психологічних явищ в умовах сучасної війни;

цілеспрямованість, активність і конкретність МПЗ, тобто врахування характеру діяльності кожного військовослужбовця, специфіки діяльності кожного окремого підрозділу та конкретного змісту кожного бойового завдання;

практичність, тобто постійна спрямованість МПЗ на підтримку високої бойової та мобілізаційної готовності, на виконання бойових і навчально-бойових завдань;

комплексність, тобто вміле сполучення і використання різноманітних умов життєдіяльності особового складу і засобів бойової та гуманітарної підготовки для формування військової майстерності;

систематичність, поступовість і послідовність МПЗ, які цілеспрямовано і науково впливають на емоційно-почуттєву, вольову, інтелектуальну і мотиваційну сфери особистості військовослужбовця;

спадкоємність, тобто вміле використання досвіду передових армій світу, сучасний досвід МПЗ і врахування в ньому раніше набутих військово-професійних навичок, умінь, емоційно-вольової стійкості;

гуманність, тобто признання життя людини та її життєвих орієнтирів як найвищої цінності суспільства, поважне ставлення до гідності особистості;

наступальність, тобто, коли питання стоїть про життя і смерть людини, необхідно своєчасно і цілеспрямовано формувати конкретне уявлення про противника, опереджати його морально-психологічні заходи та своєчасно їх нейтралізувати та ін.

Мета, конкретні завдання та принципи МПЗ уточнюються в залежності від виду збройних сил, роду військ, особливостей конкретного підрозділу і особливостей наявної військово-політичної обстановки та визначають конкретний зміст МПЗ, який має бути спрямованим на створення сприятливих морально-психологічних умов ефективного вирішення збройними силами завдань, які стоять перед ними. Але для цього слід чітко уявляти об’єкт МПЗ і предмет морально-психологічного впливу.

Стосовно Збройних сил України основними об’єктами МПЗ є особистість військовослужбовця, його духовний світ, психо- і психофізіологічні якості та військовий колектив, його соціально-психологічні властивості та якості. Отже, психіка військовослужбовця та його морально-психічний стан і різноманітні характеристики психології військового колективу є конкретним предметом морально-психологічного впливу. Форми прояву психічного світу військовослужбовця і соціально-психологічних явищ військового колективу надзвичайно різноманітні та багатогранні. У зв’язку з цим зміст МПЗ у Збройних силах України є різноманітним і багатогранним, торкається всіх сфер життєдіяльності військовослужбовця і військового колективу, організації та проведення бойових і навчально-бойових задач. Ця різноманітність і багатогранність також знаходить своє відбиття в структурі МПЗ бойових дій, основними складовими якої є:

інформаційно-пропагандистське забезпечення;

психологічне забезпечення;

воєнно-соціальна та правова робота;

культурно-виховна робота;

інформаційно-психологічна протидія.

Таким чином, МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових і навчально-бойових завдань шляхом створення високого морально-психічного стану власних військ і морально-психологічного приголомшення військ противника.

13.2. Основні напрями виховної роботи в Збройних силах України

Основними напрямками виховної роботи згідно Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України є:

МПЗ бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;

МПЗ військової дисципліни та профілактика правопорушень;

інформаційно-пропагандистське забезпечення;

культурно-виховна і просвітницька робота;

військово-соціальна робота.

МПЗ бойової і мобілізаційних готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань включає комплекс організаційних, виховних і соціально-психологічних заходів, спрямованих на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об’єднань, з’єднань, частин та підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного і професійного потенціалу особливого складу під час виконання навчально-бойових завдань.

Основні напрямки МПЗ бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань:

виховання у військовослужбовців глибокого почуття любові до України, її народу, бойових якостей, духовної та психологічної готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу;

здійснення військово-професійної орієнтації та військово-патріотичного виховання військовослужбовців і призовників;

роз’яснення особовому складу внутрішньої та зовнішньої політики держави й необхідності підтримання органів управління, з’єднань і частин у постійній готовності до виконання завдань за призначенням, виховання високої пильності та дотримання військової таємниці;

вивчення, аналіз і прогнозування суспільно-політичної обстановки в регіонах, морально-психологічного і релігійного стану у військах, їх можливого впливу на виконання військовими формуваннями поставлених завдань;

визначення оптимальних напрямів професійної та службової діяльності кожного військовослужбовця строкової служби і за контрактом, забезпечення психологічної адаптації молодого поповнення відповідно до військового фаху, індивідуальних нервово-психічних особливостей, проведення з ними необхідної профілактичної та корекційної роботи;

підвищення особистої відповідальності генералів, адміралів, офіцерів органів управління, військ (сил) і військових комісаріатів за якість відпрацювання відповідних бойових документів, вивчення морально-психічних особливостей і підготовку необхідних ресурсів для виконання завдань особливого періоду, організацію мобілізаційної підготовки офіцерського складу;

організаційне і методичне забезпечення психологічної підготовки військовослужбовців для успішної військово-професійної діяльності у повсякденному житті та в екстремальних умовах;

навчання командного складу, офіцерів виховних структур методиці та методам МПЗ занять з бойової підготовки військ (сил), а саме – під час проведення стрільб (пусків), водіння бойових машин, тактичних (тактико-спеціальних) навчань, польових виходів, морських походів, польотів, технічної та спеціальної підготовки;

роз’яснення особовому складу навчально-бойових нормативів і заходів безпеки при організації бойової підготовки та службово-бойової діяльності;

надання допомоги командирам і штабам в організації змагань на визначення найкращого фахівця, передову частину, підрозділ;

створення та підтримання на належному рівні необхідної матеріально-технічної бази МПЗ, розробка і зберігання сучасних технічних засобів виховання й поліграфії та методик їх використання;

забезпечення зразковості офіцерів, усього особового складу під час виконання навчально-бойових завдань, бойового чергування, бойової та вартової служби, службово-бойової діяльності;

виховання у особового складу бережливого ставлення до навчально-матеріальної бази, бойової техніки, озброєння, їх майстерного застосування;

науковий аналіз та впровадження в практику передового досвіду МПЗ дій підрозділів і частин збройних сил інших держав у локальних війнах і воєнних конфліктах, а також миротворчих дій підрозділів Збройних сил України та Колективних сил по підтримці миру СНД;

організація взаємодії органів військового управління з органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими організаціями, рухами та партіями державницького спрямування з питань МПЗ життєдіяльності військ, військово-патріотичного виховання допризовної та армійської молоді;

вивчення і розповсюдження передового досвіду роботи командирів, штабів, органів виховної роботи з питань підтримання військових частин і підрозділів у постійній бойовій готовності, якісного вирішення завдань оперативної та бойової підготовки.

МПЗ військової дисципліни та профілактика правопорушень – це система організаційних, соціально-правових і виховних заходів щодо формування й розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних і службових обов’язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу військ (сил), який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань.

Основні напрямки МПЗ військової дисципліни та профілактики правопорушень:

роз’яснення особовому складу сутності, значення військової дисципліни, вимог Конституції України, законів, загальновійськових статутів, наказів командирів (начальників) щодо її зміцнення, підтримання у військових частинах і підрозділах здорового морально-психологічного клімату;

виховання у військовослужбовців високих морально-бойових якостей на історичних традиціях українського народу, свідомого ставлення до виконання військового обов’язку та слухняності перед командирами (начальниками);

формування в особового складу усвідомлення необхідності та постійної потреби підтримання у військових частинах і підрозділах статутного порядку, гордості за належність до Збройних сил України, вірності бойовим традиціям і Бойовому прапору військової частини, ефективне використання з цією метою військових ритуалів;

забезпечення зразковості офіцерів, прапорщиків (мічманів), молодших командирів у виконанні своїх службових обов’язків, бездоганної поведінки та справедливого ставлення до підлеглих;

вивчення та корегування соціально-психологічного клімату у військових підрозділах, їх згуртування, утвердження пріоритетності високоморальних, загальнолюдських гуманних норм у взаєминах військовослужбовців, формування високої культури поведінки та воїнського етикету;

вивчення і прогнозування соціально-психологічних процесів у військових і трудових колективах, профілактика негативних проявів у поведінці особового складу, зняття психологічних і психофізіологічних навантажень;

оцінка соціально-побутових умов служби, їх впливу на стан військової дисципліни, проведення відповідних заходів щодо її покрашення;

забезпечення соціально-психологічної та психофізіологічної адаптації молодого поповнення та соціально-психологічного супроводу військово-професійної діяльності особового складу;

організація та проведення правової підготовки військовослужбовців усіх категорій, співпраця з військовими юристами, правоохоронними органами з питань профілактики правопорушень;

розробка методик та участь у проведенні військово-професійного добору та комплектуванню військових частин і підрозділів;

роз’яснення військовослужбовцям особливостей виконання навчально-бойових завдань, інших військових обов’язків та заходів безпеки з метою збереження їх життя та здоров’я і запобігання випадкам травмування;

вивчення й аналіз морально-психологічного стану особового складу та військової дисципліни у військових частинах і підрозділах, надання методичної допомоги посадовим особам з питань удосконалення системи, стилю, форм і методів роботи з підлеглими;

систематичне проведення заходів з особовим складом, спрямованих на успішне виконання завдань гарнізонної, вартової та внутрішньої служб;

навчання офіцерів, прапорщиків і сержантів системному підходу до зміцнення військової дисципліни, формам і методам роботи з підлеглими, впровадження передового досвіду роботи командирів, штабів, органів виховної роботи всіх рівнів щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку у військах.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення полягає у здійсненні державними органами, військовим управлінням, командувачами, командирами (начальниками), штабами, органами виховної роботи, засобами масової інформації заходів щодо впровадження гуманітарної політики держави у Збройних силах України через систему інформації, військово-патріотичного виховання особового складу з метою формування у військовослужбовців громадянської свідомості та відповідальності.

Основні напрямки інформаційно-пропагандистського забезпечення:

доведення та роз’яснення особовому складу державної політики, вимог Конституції України, військового законодавства, наказів керівників військових формувань і мобілізації його на виконання поставлених завдань;

формування переконань військовослужбовців на основі ідеології державного будівництва, виховання їх на національно-історичних традиціях українського народу, вивчення історії України та її Збройних сил, забезпечення всебічного розвитку та функціонування української мови у військах (силах), оволодіння військовослужбовцями українською військовою термінологією;

організація гуманітарної підготовки та інформування всіх категорій військовослужбовців, службовців і робітників та членів їхніх сімей;

системне військово-політичне інформування особового складу;

проведення інформаційно-пропагандистських акцій і роз’яснювальної роботи на підтримку державної воєнної політики, формування суспільної думки в інтересах оборони держави, підняття авторитету та престижу військової служби;

організація та здійснення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу негативної інформації на особовий склад військових формувань, вивчення, аналіз і прогнозування соціально-психологічного та релігійного стану у військах (силах), суспільно-політичної обстановки в районах їх дислокації;

ефективне використання у виховній роботі технічних засобів виховання і поліграфії, забезпечення військ (сил) культурно-просвітницьким майном, задоволення потреб особового складу в кіно-радіообслуговуванні, забезпечення друкованими засобами масової інформації та методичними матеріалами з питань МПЗ.

Гуманітарна підготовка є одним із основних предметів навчання військовослужбовців. Це важлива форма виховання і формування у особового складу високих моральних якостей, глибокого розуміння свого військового обов’язку, вивчення історії України і військових традицій збройного захисту держави. Вона організовується і проводиться згідно з типовими тематичними планами.

Культурно–виховна і просвітницька робота забезпечує формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу і задоволення їх естетичних і культурних потреб шляхом проведення культурно-просвітницьких заходів та організації дозвілля особового складу.

Основні напрямки культурно-виховної та просвітницької роботи, організації дозвілля:

упровадження комплексу культурно-просвітницьких заходів у систему військового виховання, а саме керівництва діяльністю військових закладів культури;

виховання військовослужбовців і молоді на національно-історичних і патріотичних традиціях українського народу, формування у них позитивного ставлення до військової служби;

організація дозвілля особового складу, створення та розвиток самодіяльної художньої творчості у військових частинах і підрозділах, сприяння подальшому розвитку української культури, культур національних і етнічних груп України;

поширення передового досвіду культурно-виховної та просвітницької роботи;

організація та розвиток шефських відносин видів Збройних сил, об’єднань, частин з регіонами України, колективами громадських і професійних об’єднань, навчальних закладів, творчими просвітницькими та ветеранськими організаціями.

Військово-соціальна робота передбачає здійснення соціально-правових, інформаційних і організаційних заходів щодо сприяння військовослужбовцям і працівникам Збройних сил України, членам їх сімей у реалізації встановлених законами України, іншими законодавчими актами прав і пільг, одержанні ними соціальної допомоги та відповідних компенсацій, створенні у військових і трудових колективах соціальних умов і гарантій, які б забезпечили їх нормальну життєдіяльність, сумлінне ставлення до виконання функціональних та службових обов’язків.

Основні напрямки військово-соціальної роботи:

участь у розробці проектів цільових комплексних програм соціального розвитку Збройних сил України;

забезпечення в межах компетентності правового й соціального захисту військовослужбовців, працівників Збройних сил України, членів їх сімей, ветеранів силових міністерств і відомств, дотримання соціальної справедливості у вирішенні соціально-побутових проблем, співпраця з цих питань з відповідними державними та громадськими організаціями;

розгляд відповідних пропозицій, скарг і заяв військовослужбовців, працівників Збройних сил України, членів їх сімей, здійснення прийому з особистих питань і вживання заходів щодо усунення причин, які викликають скарги, участь в їх усуненні в межах компетенції;

соціально-професійна адаптація військовослужбовців до умов військової служби на етапі підготовки до неї, під час служби та після звільнення в запас;

співпраця у визначених межах із закордонними державними органами і громадськими організаціями щодо вирішення проблем військово-соціальної роботи та вивчення міжнародного досвіду.

Основними принципами виховної роботи згідно Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України є:

державна і патріотична спрямованість виховного процесу;

взаємозалежність змісту, форм і методів виховної роботи;

повага до особистості, конституційних прав і свобод військовослужбовця, орієнтація на ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські моральні цінності;

безперервність і спадкоємність у виховній роботі, органічне поєднання у виховному процесі національних, історичних та культурних традицій з почуттям нового;

конкретність та узгодженість змісту, форм і методів виховної роботи;

об’єктивно-науковий підхід до планування, здійснення та оцінки результатів виховної роботи.

Завдання виховної роботи визначаються Положенням про органи виховної роботи в Збройних силах України, яке затверджується Міністром оборони України на основі Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України.

Результативність виховної роботи досягається поєднанням зусиль командирів (начальників), штабів, органів виховної роботи. При цьому:

а) загальне керівництво виховною роботою здійснюють командири (начальники);

б) планування та організацію навчального процесу і виховної роботи забезпечують штаби разом з органами виховної роботи;

в) безпосередніми організаторами виховної роботи і відповідальними за планування, методичне забезпечення, якість та ефективність її проведення, дієвість заходів щодо зміцнення військової дисципліни є органи виховної роботи. Вони забезпечують взаємодію з органами виконавчої влади, громадськими, творчими, просвітницькими організаціями, релігійними конфесіями та засобами масової інформації.

Розробив________________________________________________________

(посада, в/звання, науковий ступінь, вчене звання, підпис, ініціали та прізвище)

"____"______________20_____ року.

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ

Протокол     від "28" серпня 2011 року №6



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

13237. Фотонасвітлювальні машини і автомати для запису зображень на фотоматеріалі. Фоторепродукційні апарати. Машини для оброблення фотоматеріалів 48.5 KB
  ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3 На тему: Фотонасвітлювальні машини і автомати для запису зображень на фотоматеріалі. Фоторепродукційні апарати. Машини для оброблення фотоматеріалів Мета роботи: вивчення технологічного процесу виготовлення текстових та ілюстраційних
13238. Устаткування для виготовлення офсетних друкарських форм 54.5 KB
  ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4 На тему: Устаткування для виготовлення офсетних друкарських форм Мета роботи: вивчення технологічного процесу принципу побудови конструкції та роботи устаткування для підготовки і виготовлення монометалевих форм офсетного друку. Місц...
13239. Лазерний гравіювальний автомат 46 KB
  ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5 На тему: Лазерний гравіювальний автомат Мета роботи: вивчення конструкції принципу роботи лазерного гравіювального автомата 04ФЛ300013 та його складових частин особливостей його експлуатації та методу формування растрових елементів. Міс
13240. Стабілітрони 207.5 KB
  Лабораторна робота №2 Тема: Стабілітрони Мета: 1.Побудова зворотної вітки вольтамперної характеристики стабілітрона визначення напруги стабілізації. Обчислення сили струму і потужності що розсіюється стабілітроном. Визначення диференційного опору с
13241. Дослідження випрямляючих пристроїв 252.5 KB
  Лабораторна робота №3 Тема: Дослідження випрямляючих пристроїв Мета: 1. Вивчення принципу роботи різних типів випрямлячів. 2. Аналіз процесів у схемі випрямного діодного моста. Дослідження осцилограм вхідної і вихідної напруги для випрямного моста. Вимі
13242. Дослідження біполярного транзистора 358.5 KB
  Лабораторна робота № 4 Тема: Дослідження біполярного транзистора Мета: 1. Дослідження залежності струму колектора від струму бази і напруги базаемітер. Аналіз залежності коефіцієнта підсилення по постійному струмі від струму колектора. 3. Дослідження р...
13243. Задання робочої точки в транзисторному каскаді 206 KB
  Лабораторна робота №5 Тема: Задання робочої точки в транзисторному каскаді Мета: 1. Розглянути різні способи задання робочої точки транзисторного каскаду з загальним емітером. 2. Побудова навантажувальної лінії транзисторного каскаду. Задання робочої то...
13244. Дослідження двокаскадного транзисторного підсилювача 710.5 KB
  Лабораторна робота №6 Тема: Дослідження двокаскадного транзисторного підсилювача Мета: Дослідження амплітудних і частотних характеристик двокаскадного підсилювача Прилади й елементи Осцилограф Біполярні транзистори 2N2712 Джерело постійної ЕРС Джерел...
13245. Характеристики операційного підсилювача 209 KB
  Лабораторна робота №7 Тема: Характеристики операційного підсилювача Мета: 1. Вимірювання вхідних струмів операційного підсилювача ОП. Оцінка величин середнього вхідного струму і різниці вхідних струмів ОП. Вимірювання напруги зміщення ОП Вимірювання ...