18260

Індивідуально-виховна робота в підрозділі

Лекция

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Заняття 15: Індивідуальновиховна робота в підрозділі. Мета заняття: З’ясувати суть соціальнопсихологічної характеристики особистості військовослужбовця . Вивчити організацію та м...

Украинкский

2013-07-07

135 KB

33 чел.

Заняття 15:

«Індивідуально-виховна робота в підрозділі».

Мета заняття:

  1.   З’ясувати суть соціально-психологічної характеристики особистості військовослужбовця  .
  2.  Вивчити організацію та методику індивідуально-виховної роботи з військовослужбовцями   .

3. Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності;

4. Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

  

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

з/п

Навчальні питання

Час

(хв.)

1

2

ВСТУПНА ЧАСТИНА

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Соціально-психологічна характеристика особистості військовослужбовця.

Організація та методика індивідуально-виховної роботи з військовослужбовцями.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

10

70

35

35

10

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

  1.  Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.
  2.  Военная психология и педагогика / Под ред. В.Ф.Кулакова. – М.: Изд-во “Совершенство”, 1988.
  3.  Карнеги Д. Как завоёвывать друзей и оказывать влияние на людей, выступая публично. – К.: Наукова думка, 1989.
  4.  Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К.: Вища шк., 1997.

 5. www.soldiering.ru

 6. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ

 7. http://psychology.net.ru

 8. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm

 9. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html

  10. http://armyrus.ru

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Мультимедійний проектор, ноутбук.

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

  •  прийняти рапорт командира групи та привітатися з курсантами;
  •  перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;
  •  перевірити  форму одягу курсантів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;
  •  при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;
  •  нагадати  основну проблематику минулої теми, заняття та зробити логічний перехід до проблеми, яка буде розглядатися на даному занятті;
  •  довести  під запис номер і тему заняття, його навчальні питання;
  •  зосередити увагу курсантів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути в результаті заняття;
  •  визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні завдань, подальшій офіцерській службі тощо;
  •  представити наочно та стисло охарактеризувати основні та додаткові джерела інформації (літературу) для вивчення на самостійній підготовці та місця їх отримання, надати під запис назву джерела, його вихідні дані та сторінки (статті статутів, настанов, джерела інформації можуть також представлятися в ході розгляду навчальних питань або в заключній частині заняття – при визначенні завдань для самостійної роботи);
  •  визначити   порядок роботи на занятті та отримання оцінки за нього;
  •  довести  заходи безпеки (при необхідності).

ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Виховна робота – система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, культурно-просвітницьких та военно-соціальних заходів спрямованих на формування і розвиток у воїнів гуманістичного світогляду, правової свідомості і особистих якостей необхідних для військової служби, а також для забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності органів управління зєднань і частин, військової дисципліни та соціальної справедливості у стосунках між військовослужбовцями, начальниками і підлеглими,  готовності особового складу до захисту держави.

З метою створення здорових соціально-психологічних умов військової служби та викорінення нестатутних взаємовідносин, попередження ухилень від військової служби, профілактики правопорушень військовослужбовців у позаслужбовий час із року в рік зростають вимоги до командирів, штабів, виховних структур щодо проведення індивідуально-виховної роботи в підрозділах. Але істотного її покращення не спостерігається. Чому індивідуальна виховна робота до цього часу не дає якісного результата в удосконаленні особистісних якостей?

Ми назовемо деякі причини .

  •  Відсутня єдина система психолого-педагогічного вивчення особистості воїна. А без знання підлеглих неможлива успішна виховна робота. Недоліки у вивченні військовослужбовців нерідко зумовлені бажанням вирішувати складні питання з ходу, відступаючи від наукових рекомендацій.
  •  Не вдалося подолати авторитатрного стилю спілкування. Відсутня культура в діалозі начальника і підлеглого. Спілкування проходить частіше за вказівкою, ніж за потребою.
  •  Індивідуальна виховна робота не завжди буває конкретною. Справа частіше підміняється розмовами, гаслами, закликами про необхідність бути уважним до вояків, турбуватися про них. Для урахування індивідуального впливу поки ще не існує одиниці виміру. Легше відзвітуватися кількістю масових заходів – це краще сприймають комісії різних рівнів.
  •  Дефіцит впливу на свідомість особистості зумовлений слабкою озброєністю офіцерів основами і методикою індивідуальної виховної роботи. Але не тільки цим. Зустрічаються офіцери, взагалі не бажаючі займатися вихованням своїх підлеглих. Вони вважають, що це повинні робити виключно офіцери виховних структур.

Особливе значення індивідуальна виховна робота має в умовах реалізації Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України, реалізації вимог Концепції соціального і гуманітарного забезпечення у Збройних Силах України, необхідності проводити ефективні заходи по зменшенню впливу негативних проявів сучасного стану суспільства на морально-психологічний стан військ.

В цьому і полягає актуальність вивчення теми сьогоднішнього заняття.

  1.  Суть, основні напрямки та зміст індивідуальної виховної роботи.

Починаючи розгляд першого учбового питання доцільно з”ясувати, що ж таке індивідуальна виховна робота.

Індивідуально-виховна робота – це сукупність способів і прийомів виховної роботи з окремим військовослужбовцем, які зорієнтовані на вирішення конкретної виховної задачі.

Принципи індивідуальної виховної роботи:

  •  повсякденної уваги до кожного військовослужбовця у поєднанні з високою вимогливістю і батьківською турботою про його життя, побут, відпочинок;
  •  звязку виховання підлеглого з життям країни, з задачами бойової і гуманітарної підготовки військового колективу;
  •  єдності індивідуального і колективного впливу на особистість воїна;
  •  дотримання почуття міри в критиці недоліків воїна та опора на його позитивні якості;
  •  конкретності, скерованості на певного військовослужбовця;
  •  цілеспрямованості у досягненні певних задач виховання;
  •  оперативності, можливості проведення виховної роботи у будь-якій обстановці, швидке реагування на поведінку воїна в різноманітних ситуаціях;
  •  планомірності, заздалегіть продуманої системи індивідуального впливу на військовослужбовця.

Система індивідуальної виховної роботи включає:

  •   визначення цілей і задач;
    •   планування;
    •   визначення хто і з ким індивідуально працює;
    •   навчання практиці індивідуально-виховної роботи;
    •   вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів впливу;
    •   організацію оперативної інформації про настрої, інтереси, запити особового складу;
    •   аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль і корекцію плану.

Офіцер повинен розуміти, що індивідуальна виховна роботи це система цілеспрямованого виховного впливу, який здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей вояка шляхом застосування найбільш педагогічно доцільних засобів і методів з постійним урахуванням реакції на них і досягнутих результатів.

Індивідуально-виховна робота – це велика і складна праця. Її характеризують наступні ознаки:

  •  вона має конкретні педагогічні цілі;
  •  проводиться з урахуванням індивідуальних особливостей воїнів;
  •  є компонентом комплексного підходу;
  •  проводиться постійно і скрізь;
  •  здійснюється усіма методами і засобами;
  •  проводиться у постійній відповідності з принципами виховання.

Структура індивідуальної виховної роботи включає:

  •  глибоке вивчення воїна, якого виховують, як особистості;
    •  визначення програми виховної роботи з ним;
      •  використання усіх засобів, методів і форм виховання;
      •  направлення зусиль усіх вихователів та колективу на воїна;
      •  постійний контроль за ходом і результатами виховної роботи.

Структурно зміст цієї роботи включає взаємозалежні етапи; підготовчий, цілеспрямований педагогічний вплив і результативний.

У ході підготовчого етапу прапорщику необхідно визначити, що і як вивчати в особистості підлеглого, спрогнозувати перспективи її розвитку, вибрати найбільш доцільні засоби, форми і методи досягнення поставлених цілей.

Реалізуючи план індивідуально-виховної роботи з підлеглим, командир різними засобами і методами педагогічної взаємодії з військовослужбовцем (впливу на нього) домагається його активної участі у самовдосконаленні.

По завершенні оцінюються результати вивчення і педагогічного впливу на підлеглого. У цей період відбуваються діагностика і коректування виховної діяльності самого начальника.

Які ж дані про підлеглих необхідно знати командиру? До головних з них можна віднести наступні:

  •  загальні біографічні дані: призвище, імя, по-батькові, рік народження, соціальний та сімейний стан, умови, в яких виріс, вчився, виховувався, чим займався до служби, коло друзів, знайомих;
  •  моральні якості: рівень свідомості, відношення до військового обовязку, виконання норм моралі, дисциплінованість, чесність, організованість, слухняність і виконавчість, відношення до товарищів, колективу та до служби;
  •  психічні особливості: тип особистості, характер, темперамент, здібності, схильності, вольові якості, увага, память, мовлення, захоплення тощо;
  •  стан здоровя: фізичний та психічний розвиток, витривалість, рівень загартування, опірність організма до простудних захворювань тощо.

Звичайно, спільна служба сама по собі сприяє вивченню підлеглих, і офіцер, навіть не займаючись спеціально цим питанням, буде багато знати про них. Такий процес носить стихійний характер і потребує тривалого часу. Інтереси ж військової праці потребують, щоб командир скоріше вивчив підлеглих.

Вивчення воїна як особистості – це вихідна передумова успіху індивідуальної роботи. Воно має за мету виявити:

  •  позитивні риси і якості воїна, на які необхідно спертися у виховній роботі;
  •  якості, які необхідні в службі, але розвинуті в нього недостатньо;
  •  якості, які є негативними і можуть перешкоджати виховній роботі.

Можна запропонувати наступні складові вивчення особистості підлеглого.

1. Його життєвий досвід. Місце народження. Склад родини. Де живуть і працюють батьки. У якій школі учився. Успіхи у навчанні. Чим захоплювався у вільний час. Яку виконував суспільну роботу. Яку читав літературу. Про яку професію мріяв. Чи сповідає релігію. Відношення до неї.

2. Спрямованість. Вона виявляється: у моральних поглядах, переконаннях, ідеалах, загальному кругозорі; мотивах поведінки, навчання і служби; цілеспрямованості в досягненні цілей.

3. Особливості характеру. Показниками їх можуть бути: відношення до колективу, командиру, себе, ратній праці; принциповість і відповідальність у питаннях військової служби, суспільної роботи.

4. Інтелектуальні і пізнавальні якості. Вони виявляються в рівні знань, успішності по предметах бойової підготовки; здатності до аналізу, узагальнення, порівняння; схильності до якого-небудь виду діяльності; інтересах і їхній спрямованості; навичках самостійної роботи; увазі; спостережливості; пам'яті й ін.

5. Емоційні якості: відповідальність; здатність керувати своїми почуттями.

6. Вольові якості показують цілеспрямованість, самовладання, рішучість, самостійність, наполегливість, ініціативність, ретельність.

7. Особливості темпераменту, що виражають динаміку психіки поведінки військовослужбовця. У залежності від типу нервової системи людини темперамент буває: холеричний, сангвінічний, меланхолійний і флегматичний.

8. Суспільна активність воїна. Виявляється в участі воїна у культурно-просвітницьких і спортивних заходах у підрозділі; у критичності і конструктивності його виступів на зборах, в оцінці своєї діяльності і товаришів.

9. Дисциплінованість характеризує рівень вихованості військовослужбовця, наскільки він здатний керувати своєю поведінкою. Показники дисциплінованості: знання загальновійськових статутів, виконання їхніх вимог; наявність і характер стягнень і заохочень; організованість, ретельність, чесність.

10. Фізичний розвиток визначає можливості по подоланню труднощів військової служби. Він характеризується: систематичним загартовуванням свого організму; відношенням до фізичної зарядки і спорту взагалі.

11. Для вихователя дуже важливо знати позитивні звички військовослужбовця, тобто дії і вчинки, виконання яких стало потребою. До них можна віднести: акуратність, ретельність, відповідальність, непримиренність до недоліків і ін. Негативних же звичок, таких, як брутальність, лихослів'я, неохайність, незібраність і ін., потрібно допомогти позбутися.

Під час індивідуально-виховної роботи необхідне грамотне використання офіцером відповідних засобів, методів і форм. Вони складають інструментарій індивідуальної роботи. Важливо, щоб ідея їх грамотного використання була глибоко осмислена офіцерами. Інакше недбале користування цими засобами, методами, формами може не дати бажаних результатів.

Для вивчення військовослужбовців педагогічно виправдане використання наступних методів: спостереження, індивідуальна бесіда, вивчення документів, використання думки інших людей; письмовий звязок з батьками і колективами, де раніше працював або навчався військовослужбовець, аналіз результатів повсякденної діяльності, опитувальні методики.

Вивчення підлеглих ведеться як безпосередньо (у ході спостереження, індивідуальних бесід, індивідуальної допомоги), так і опосередковано (у процесі аналізу результатів діяльності, вивчення різних документів, узагальнення незалежних характеристик, листування з батьками, керівниками шкіл, підприємств, де вчився чи працював підлеглий). Розглянемо деякі з цих методів.

Одним з найважливіших є спостереження. Під ним розуміється систематичне, цілеспрямоване накопичення фактів про вчинки, поведінку, судження військовослужбовця, що дозволяють зробити висновки про його індивідуальні особливості.

Краще пізнати людину допомагає вивчення документів: автобіографічних даних, характеристик з місця роботи чи навчання, з військових комісаріатів; документів про освіту; матеріалів професійного відбору; медичних книжок; службових карток.

Але найбільш достовірні дані дає, звичайно ж, особисте спілкування з підлеглим. При вмілому проведенні бесіди можна виявити щирі переживання військовослужбовця, його думку про стан справ у колективі, про товаришів по службі, про командирів. Результати бесіди допомагають скласти більш повне уявлення про воїна, на підставі чого і будується індивідуальна виховна робота з ним.

Найкращий ефект дає комплексне використання різних методів вивчення індивідуальних особливостей особистості військовослужбовця.

Ґрунтуючись на знанні індивідуальних особливостей підлеглого, важливо вибирати такі способи впливу на нього, що зроблять більший позитивний вплив.

З найбільш ефективних традиційних методів і прийомів індивідуального впливу на особистість застосовуються: переконання, заохочення (нагорода) чи просто схвалення, похвала, вираження свого позитивного відношення до підлеглого, довіри до нього.

Важливу роль грає виховання на прикладах. Зміст методу полягає в тому, щоб допомогти військовослужбовцю знайти приклад для наслідування. Нерідко підлеглі свідомо і несвідомо копіюють свого командира, особливо у важких життєвих ситуаціях. Це підвищує моральну відповідальність начальника за свої дії і поведінку.

Самим розповсюдженим і, напевно, самим доступним методом є бесіда. Це один з простих і одночасно комплексних засобів впливу на військовослужбовця. Бесіда дозволяє командиру (начальнику) без трудомісткої і тривалої по часу підготовки вирішити виховну задачу. Наприклад, в ході бесіди можна викликати у військовослужбовця певний емоційний стан (відчуття радості, гордості або провини, усвідомлення своєї гідності або сорому, емоційного підйому або пригніченості).

Умовно бесіду можна розділити на три основних етапи.

1-й етап - вступ. Головна задача тут - зняти напругу і сторожкість (психологи вважають, що при зверненні до людини по важливим для нього питанням вона споруджує перед собою захисний психологічний бар'єр). Для зниження цього бар'єра можна застосувати кілька способів:

- назвати підлеглого по імені і по батькові;

- сказати кілька теплих слів на його адресу;

- запитати про справи, проблеми воїна, про здоров'я й успіхи членів його родини (якщо знаєте їх чи знайомі з ними);

- виразити вдячність співрозмовнику за те, що він погодився відверто обговорити виниклу проблему;

- визнати, що раніш також помилялися, або, що припустилися помилки у взаєминах з ним.

2-й етап - основний. Він являє собою активний діалог, у процесі якого командир прагне досягти поставленої виховної мети з переконання або перепереконання підлеглого, щоб вплинути на його поведінку чи дії.

У діалозі співрозмовники здійснюють один на одного вербальний (словесний) і невербальний (жести, міміка, пози) вплив.

3-й етап - заключний. Головна його ціль - створення гарного враження від проведеної бесіди, емоційного настрію на якісне рішення задач служби.

Практика свідчить про те, що бесіда як метод індивідуально-виховної роботи не завжди досягає позитивного результату. Причини цього різні. Одна з них полягає в тому, що цей метод повинен застосовуватись вихователем професійно.

Вихователь повинен знати деякі правила ведення бесіди з виховною метою або правила виховної бесіди. Перше правило говорить про те, що бесіда тоді досягає мети, коли виховуємий усвідомлює її необхідність. Якщо бесіда сприймається воїном як така, що не має відношення до його сьогоднішнього стану, то і відношення буде або нейтральним, або зовсім негативним. Друге правило полягає в тому, що бесіда буде тоді результативною, коли вихователь підготує умови для взаєморозуміння, зуміє привабити до себе співбесідника, встановити з ним міцний контакт взаємодії.

Встановленню непримусової, доброзичливої, спонукаючої до відвертої розмови обстановки сприяє правильна методика постановки запитань. Необхідно ставити лише ті запитання, які дозволяють краще пізнати духовний світ воїна, його індивідуальні психологічні особливості; запитання формулювати зрозуміло, щоб вони не викликали лаконічних або двозначних відповідей; уникати запитань. які можуть виставити воїна в негативному вигляді і викликати негативний психічний настрій; більше задавати непрямих запитань; по можливості не вести в ході бесіди ніяких записів або робити їх яко-можна меньше, бо це може насторожити співбесідника; не вести бесіду торопливо або у збудливому стані.

Трете правило: готуючись до бесіди, не слід забувати про те, що підлеглий може по-різному бути орієнтований на її розвиток і результат.

Досвід показує, що частіше всього зустрічаються два варіанта орієнтації:

  •  підлеглий небачить в майбутній бесіді сенсу і зазделегідь впевнений в її безрезультативності. Причини такої орієнтації можуть бути різними, в тому числі і така, наприклад, що воїн рахує, що цей спосіб спілкування з командиром (начальником) неадекватний очікуванням або ж небачить в особистості вихователя засіб (умови) вирішення його проблеми;
  •  підлеглий в командирі (начальникові) бачить особу, інстанцію, яка обовязково повинна вирішити його задачу, переконати, наставити, навчити і т.п.

Четверте правило полягає в тому, що бесіда може забезпечити очикуємий виховний ефект тоді, коли в ній буде повністю реалізована можливість основного методу виховання – переконання, який складає фундамент бесіди. В залежності від обставин командир (начальник) може скористатись різними прийомами цього методу: розясненням, спростуванням, доказом, демонстрацією своєї позиції, зразків позитивного досвіду співслужбовців і т.п.

У випадку коли доцільність розвитку певної якості підлеглого не викликає сумнівів, але він не впевнений в тому, що зможе його розвинути у себе, то тут можна застосувати метод навіювання, тобто вплинути словом, інтонацією на вихованця. При навіюванні під час бесіди слід орієнтуватись на створення такої психологічної атмосфери взаємодії з підлеглим, яка сприяла б некритичному сприйняттю змісту установок, які повідомляє йому вихователь. Це досягається за рахунок сприятливого емоційного фону бесіди, відкритої доброзичливості і сильно вираженого намагання вихователя надати практичну допомогу підлеглому, спираючись на безумовний авторитет джерела інформації, самого командира (начальника).

Важливим етапом індивідуально-виховної роботи є аналіз досягнутих результатів, який повинен здійснювати командир підрозділу кожен день і при необхідності вносити корективи в свою роботу з підлеглими. Для цього необхідно мати обєктивну інформацію про стан справ в підрозділі і поведінку військовослужбовців. З цією метою використовуються доповіді підлеглих командирів, чергових і днювальних, результати індивідуальних і групових бесід, вечерів запитань і відповідей, та інших виховних заходів, а також поведінка військовослужбовців на заняттях, в столовій, в казармі, автопарку і т.п.

Результати аналізу обговорюються з молодшими командирами, прапорщиками і офіцерами при підведенні підсумків бойового навчання за тиждень, місяць. Тут важливо вислухати думку підлеглих, разом обговорити успіхи і невдачі, дати оцінку роботі підлеглих, а потім прийняти рішення по удосконаленню індивідуально-виховної роботи.

В процесі індивідуальної роботи командир (начальник) спирається на своїх помічників – прапорщиків та сержантів. Вона проводиться в межах того колективу, членом якого він є, з опорою на громадськість.

Вона здійснюється з воїнами в ході проведення занять з усіх видів бойової і гуманітарної підготовки, в процесі всієї служби.

Так, індивідуальна робота під час гуманітарної підготовки включає: врахування рівня підготовленості кожного воїна і його бойового вишколу, визначення соціально-психологічних рис воїнів і груп в цілому. Це сприяє активізації виступів воїнів. Допомогає почувати себе впевнено, коли вони висловлюють свої думки в присутності товаришів.

В процесі вивчення бойової техніки і зброї індивідуально-виховна робота полягає в тому, що, враховуючи їх індивідуальні особливості і підготовленість, вихователь організує додаткові заняття і тренування, культивує наставництво, збуджує зацікавленість до занять, спирається на досвід солдата, враховує його інтереси, демонструючи при цьому взірець майстерності і любові до своєї справи.

В ході тактичної підготовки індивідуалізація виховних зусиль командира досягається належною обізністю про обстановку і майбутні заняття, формуванням у кожного воїна установки на індивідуальні дії. Ретельною підготовкою його по темі заняття і перевіркою готовності, різним заохоченням активності воїна у поєднанні з керівними вказівками, предметним розглядом кожного заняття, діловим розглядом недоречних дій та позитивною оцінкою рішень, які успішно виконані. В ході занять вихователь повинен переконатися, що воїн глибоко зрозумів сутність, зміст майбутніх дій.

Безумовно, що індивідуально-виховна робота проводиться в процесі вогневої та стройової підготовки, озброєння воїнів знаннями військових статутів, організації життя і побуту, повсякденної військової діяльності.

Отже, підводячи підсумки розгляду першого питання можна зробити висновок про те, що в цілому індивідуальна виховна робота - справа складна, творча, тривала і важка, яка потребує серйозної підготовки і досвіду, і відповідно, індивідуально-виховну роботу з воїнами в процесі їх військової діяльності командир (начальник) повинен проводити постійно і всюди.

  1.  Система індивідуальної виховної роботи в підрозділі.

Індивідуально-виховну роботу в підрозділах повинні проводити всі, хто має відношення до вишколу і виховання особового складу: командир підрозділу і його заступники, старшини, командири відділень (екіпажів).

Офіцери, прапорщики, сержанти складають свого роду педагогічний колектив підрозділу, колектив вихователів. Прямими його керівниками є командир підрозділу і його заступник з виховної роботи (якщо він призначається по штату).

Які завдання вирішує індивідуально-виховної роботи в підрозділі?

  •  Первинне вивчення прибулих в підрозділ воїнів, визначення тих, хто потребує більш уважного відношення до себе.
  •  Організація постійного контролю за життям і діяльністю підлеглих, забезпечення обєктивної інформації про їх настрої, поведінку.
  •  Забезпечення пильного несення особовим складом гарнізонної, вартової і внутрішньої служби.
  •  Підтримання статутних взаємовідносин між воїнами підрозділу.
  •  Організація допомоги і взаємодії під час бойової та гуманітарної підготовки.
  •  Постійний аналіз виконання морально-етичних норм військовослужбовцями у повсякденній життєдіяльності.
  •  Грамотна дисциплінарна практика, уміле застосування заохочень з урахуванням особливостей воїнів.
  •  Організація роботи з військовослужбовцями схильними до протиправної поведінки.
  •  Постійна і конкретна турбота про збереження здоровя особового складу.
  •  Турбота про постійне і повне матеріальне і культурне забезпечення особового складу.
  •  Систематичне вивчення, узагальнення і впровадження передового досвіду індивідуально-виховної роботи.
  •  Створення системи підведення підсумків індивідуально-виховної роботи тощо.

Індивідуально-виховна робота в підрозділі – найважливіший елемент виховного процесу, вивчення особистісних особливостей воїнів і створення згуртованих колективів, здатних успішно виконати будь-які бойові задачі.

Що повинен знати командир підрозділу про підлеглого?

  •  Біографічні дані:
    •  прізвище, імя та по батькові;
    •  дата народження;
    •  освіта;
    •  сімейний стан;
    •  вид занять до військової служби;
    •  умови життя сімї;
    •  батьки (усі дані).
      •  Морально-психологічні якості: рівень гуманітарної підготовки, загальний кругозір; відношення до сучасного життя країни, настрій; відношення до служби – на що можна спертися в індивідуальній роботі; дисциплінованість; участь у громадській роботі та відношення до неї; духовні потреби; поведінка в побуті; з ким товаришує, чи є друзі поза межами частини, підрозділу тощо.
      •  Психологічні особливості: темперамент, память, особливості характеру, нахили. увага; вольові якості: цілеспрямованість, самовладання, мужність, ініціативність, наполегливість; мовлення: словарний запас, якість мовлення, змістовність, виразність.
      •  Фізичний розвиток: загальний розвиток, сила, витривалість, спритність, який вид спорту полюбляє?, чи вміє плавати?, чи має спортивний розряд? Тощо.
      •  Індивідуальні особливості: егоїст або альтруїст, надмірно довірливий; балакучий, байдужий до служби; може стати “лідером”, може бути тільки “підлеглим” тощо.

Починаючи вирішення виховних завдань з підлеглим, командир (начальник) часто стикається з проблемою вибору найбільш ефективного методу (групи методів) педагогічного впливу.

Це потребує від командира (начальника) максимальної розбірливості в методах індивідуально-виховної роботи у відповідності з соціальними, психологічними, психофізичними особливостями військовослужбовця, а також з його роллю в колективі, авторитетом, особистими домаганнями та цінностними оріентаціями.

У педагогічній логіці формування (розвитку) якостей особистості воїна є два основних етапу індивідуально-виховної роботи: перший – це безпосередній вплив на свідомість підлеглого і його емоційно-почуттєву сферу за допомогою прикладів або конкретних поведінкових зразків; другий – навчання вихованця прийомам і засобам здійснення дій, вчинків, поведінки в різних умовах і ситуаціях.

Методика індивідуально-виховної роботи з особовим складом має притаманні їй педагогічні прийоми, які дозволяють результативно вирішувати задачі формування та розвитку особистості військовослужбовця.

Розглянемо основні прийоми, за допомогою яких реалізується методика індивідуально-виховної роботи командира (начальника) з підлеглими.

Прояв співчуття, уваги, доброти. Прийом орієнтований перш за все на скорочення дистанції педагогічної взаємодії командира (начальника) з воїном, на встановлення взаєморозуміння між учасниками виховного процеса.

Застосування цього прийома індивідуально-виховної роботи доцільно тоді, коли підлеглий опинився в складній для себе ситуації з причини невідповідності особистого потенціалу вимогам ситуації, скоєної ненавмисної помилки, прорахунку або ж обставин, незалежних від його особистих якостей. Прийом діє в тому випадку, коли військовослужбовець відчуває душевний дискомфорт, образу, разгублпеність або загубив віру в свої сили. Тут важливо, щоб військовослужбовець відчув в діях вихователя щирість і непідробну зацікавленість, участь в його долі.

Прохання виконує роль морального тренінга, робить педагогічні відношення командира (начальника) з підлеглим довірливими, більш теплими, посилює взаєморозуміння.

При застосуванні цього прийому важливим є те, як промовлене прохання, з якою інтонацією, якє приховано в ньому особисте відношення командира (начальника) до підлеглого.

Прохання не сумісне з моральним або психологічним тиском на підлеглого, в іншому випадку вона втрачає виховний ефект.

Схвалення, похвала - цей  прийом є частиною заохочення як загальнопедагогічного методу виховання. Він є фактором стимулювання ініциативи, заохочення зробленого вибору. –Форми цього прийому виявляються в коротких репліках типу: «молодець», «вірно», «я в вас вірив» або «був впевнений» і т.п., а також в вигляді оцінки з аналізом скоєної дії або вчинку, зробленого вибору або позиції.

Прояв довіри у вихованні має вигляд доручення військовослужбовцю який за своїми якостями не у всьому відповідає вимогам поставленої перед ним практичної задачі. В основі прийому лежить принцип виховання – опора на позитивні риси характеру підлеглого. Іноді буває доцільно нагадати людині про його особисту цінність, про нездійснені ним можливості, які безумовно будуть сприяти підвищенню його авторитету в очах командирів (начальників), співслужбовців.

Але цей прийом працює тоді, коли авторитет вихователя буде безумовним, коли між підлеглим і командиром (начальником) не буде морального протистояння, соціально-психологічної несумісності. Саме тому велике значення при цьому має система умов, які повинен знати і враховувати вихователь. Що це за умови? По-перше, впевненість вихованців в тому, що вихователь доброзичлива і сумлінна людина. По-друге, вихователь має авторитет у підлеглих. По-третє, наявність у вихователя саме тих якостей, які він хоче сформувати або розвинути у підлеглого.

Авансування особистості (термін А.С.Макаренка). Зміст цього прийому в тому, що командир (начальник) надає військовослужбовцю деякі блага, тобто переваги порівняно з його теперішнім станом, як би випереджає майбутній рівень морального розвитку воїна, його удосконалення у спеціальності, громадській роботі. Авансування припускає також деяке завищення оцінки позитивних якостей підлеглого.

Пробачення – скасування покарання за провину, скоєний проступок. Педагогічний сенс прийому в тому, що командир (начальник) в певній ситуації не застосовує покарання, не дивлячись на скоєний проступок. На таке педагогічне рішення вихователя наштовхує аналіз ситуації, ознаками якої можуть бути випадкові, але сильні обставини, душевний стан військовослужбовця, переживання того що сталося і усвідомлення своєї провини воїном і т.п.

Прояв засмучення – прийом який оснований знову ж на авторитеті вихователя. Зміст прийому в тому, що командир (начальник), який виявив недолік у особистості воїна, зниження критеріїв його самооцінки, виражає відношення до цього через зміст слів, мімікою, інтонацією,жестом.

У виборі форми впливу на військовослужбовця справжньою педагогічною майстерністю є застосування нестандартних методів і прийомів виховання.

Аналіз виховної діяльності показує, що серед них можна виділити дві основні групи:

• методи і прийоми, вироблені в процесі особистої виховної практики. Наприклад, підвищенню відвертості підлеглого сприяє проведення бесіди, коли начальник знаходиться разом з ним у важких, екстремальних умовах (на навчаннях, бойовому чергуванні);

• методи і прийоми, засновані на принципі "очікувана реакція - зворотна реакція", сутність яких полягає у несподіваній для підлеглого позитивній оцінці його провини, неправильної поведінки, що викликає у нього позитивний стрес, іноді навіть шоковий стан і допомагає по-новому глянути на себе, зробити переоцінку своїх поглядів і поведінки.

В індивідуально-виховній роботі офіцерам, особливо молодим, важливо не встати на шлях застосування антипедагогічних методів і прийомів, що дають зворотний результат (опора на "дідівщину" у наведенні порядку; колективні покарання; рукоприкладство і т.п.), що підривають віру підлеглих у командира, у його здатність навести статутний порядок правомірними діями.

Важливим компонентом індивідуально-виховної роботи командира є застосування різних видів психолого-педагогічної корекції поведінки військовослужбовців.

При корекції незначних відхилень у поведінці військовослужбовця доцільно використовувати методи комунікативного регулювання:

- комунікативна адаптація - попереднє інформування військовослужбовця про колектив, про людей, з якими він вступає у взаємодію, про можливих чи майбутніх змінах;

- комунікативне включення - встановлення і розширення контактів прибулого в підрозділ воїна з членами колективу.

Особливо це важливо для його взаємин з безпосереднім начальником, їхнє особисте знайомство полегшує службову взаємодію;

- прямий вплив - безпосереднє пред'явлення вимог, наприклад: "У нашому підрозділі не терплять прояву недбалості у виконанні своїх обов'язків";

- ефект "значимих інших" - вплив на військовослужбовця через авторитетних для нього людей: батьків, друзів, земляків;

- виключення альтернативних впливів - негативного впливу на підлеглого, наприклад, з боку негативного лідера і т.п.

При істотних відхиленнях поведінки підлеглого в передконфліктних і конфліктних ситуаціях можуть бути використані наступні види зовнішньої регуляції:

- корекція статусу - роз'яснення військовослужбовцю його службового статусу, його підвищення чи зниження. Наприклад, у ситуації, коли солдат третього періоду служби не бажає прямо чи побічно підкорятися молодшому командиру, що молодше за нього за віком і менш досвідчений, необхідне роз'яснення, що солдат має статус підлеглого;

- корекція самооцінки потрібно при значно зниженому чи завищеному її рівні у воїна;

- корекція рівня сформованості досвіду саморегуляції поведінки досягається створенням умов його підвищення, наданням допомоги підлеглому у формуванні навички вирішення протиріч неконфліктними способами;

- корекція міжособистісних відносин являє собою індивідуальну роботу з військовослужбовцями в передконфліктних (конфліктних) ситуаціях по дотриманню ними загальноприйнятих правил взаємин, надання допомоги у вирішенні протиріч і т.п.;

- корекція негативних властивостей характеру підлеглого (самовдоволення, поблажливість, хвалькуватість, безвідповідальне відношення до виконання службових обов'язків і т.п.). Іноді, навпаки, вимагають корекції такі властивості воїна, як непевність у собі, схильність звинувачувати себе в усьому.

На закінчення назовем ще один прийом якій сприяє реалізації в індивідуально-виховній роботі її основних методів, - це психологічна підтримка. Прийом реалізує такі завдання, як корекція суспільної або групової думки в колективі по відношенню до даного воїна, озброєння його відповідними способами і засобами самозатвердження в колективі, організації спілкування і взаємодії з співслужбовцями, командирами.

Таким чином, можна зробити висновок, що для успішної реалізації в виховному процесі методики індивідуально-виховної роботи командир (начальник) повинен засвоїти зміст даної методики. Разом з тим зрозуміло, що ефективність індивідуально-виховної роботи з підлеглим не буде високою, якщо командир підрозділу не оволодіє всім набором прийомів реалізації методів виховання. Військовий вихователь може разраховувати на успіх тоді, коли досягне досить високого рівня психолого-педагогічної компетентності, здатності побачити і оцінити в підлеглому особистість, індивідуальність і перспективи його розвитку.

Індивідуально-виховна робота приносить вагомі результати тоді, коли одухотворена діловитістю, відданістю інтересам військового колективу, особистою моральною бездоганністю вихователя. Тільки в цьому випадку підлеглі повірять у щирість прагнення командира допомогти їм стати кращими, позбавитися негативних рис характеру, недоліків у поведінці.

Надані тут рекомендації можуть, звичайно, бути доповнені і скоректовані з урахуванням особливостей особового складу і задач, що виконуються підрозділом. Головне ж, що завжди повинно бути присутнім в індивідуально-виховній роботі, - доброзичливість і уміння зрозуміти людину.

            

Розробив________________________________________________________

(посада, в/звання, науковий ступінь, вчене звання, підпис, ініціали та прізвище)

"____"______________20_____ року.



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

70774. Исследование зеркальной антенны (ЗА) 207.5 KB
  Экспериментально выяснить влияние смещения облучателя ЗА из фокуса параболоидного зеркала антенны на ширину и направление главного лепестка характеристики направленности антенны.
70775. Определение коэффициента вязкости жидкости методом Стокса 170.5 KB
  Цель работы: Изучить явление переноса на примере внутреннего трения; определить динамический и кинематический коэффициент вязкости жидкости. Для явления внутреннего трения справедлив закон Ньютона: градиент скорости динамический коэффициент вязкости...
70776. Изучение основных схем включения операционных усилителей 125.5 KB
  ОУ выполняются в виде интегральной полупроводниковой микросхемы которая содержит несколько транзисторных каскадов усиления напряжения причем входной каскад всегда выполняется по дифференциальной параллельно-симметричной схеме выходной каскад усиления тока и цепи...
70777. Исследование входных и выходных характеристик транзисторов 104.5 KB
  Для данного транзистора используя справочные данные определить тип цоколевку и выписать эксплуатационные параметры. Составить принципиальную схему для исследования входных и выходных характеристик транзистора в схеме с общим эмиттером с учетом его структуры.
70778. Исследование диаграмм срыва и нагрузочных характеристик автогенератора 157.5 KB
  В начале данной лабораторной работы были сняты зависимости амплитуды переменного напряжения на управляющем электроде затворе полевого транзистора от напряжения смещения при двух коэффициентов включения К1=15 и К2=05.
70779. ЛИНЕЙНЫЕ ЭЛЕКТРИЧЕСКИЕ ЦЕПИ 912 KB
  В него включены лабораторные работы по следующим разделам курса ТОЭ: переходные процессы в электрических цепях нелинейные электрические цепи теория электромагнитного поля. Сборку электрической цепи рекомендуется производить в следующей последовательности...