18300

РІВНЯННЯ. Лінійні рівняння з однією зміною та їх розв’язування

Лекция

Математика и математический анализ

Лекція 27 РІВНЯННЯ Рівняння з однією зміною як предикат та його основні характеристики. Рівносильні рівняння. Теореми про рівносильність рівнянь та наслідки з них. Лінійні рівняння з однією зміною та їх розвязування з аналізом використаної при цьому теор

Украинкский

2013-07-07

80 KB

30 чел.

Лекція 27

РІВНЯННЯ

  1.  Рівняння з однією зміною як предикат та його основні характеристики.
  2.  Рівносильні рівняння. Теореми про рівносильність рівнянь та наслідки з них.
  3.  Лінійні рівняння з однією зміною та їх розв’язування (з аналізом використаної при цьому теорії).

  1.  Рівняння з однією зміною як предикат

та його основні характеристики

Нехай на множині М задано два вирази f(x) і q(x) з однією змінною х. Предикат виду f(x) =  q(x), х М,  для якого потрібно знайти область істинності, називається рівнянням з однією змінною. Вирази f(x) і q(x) називаються частинами рівняння, f(x) лівою,  q(x) правою. У випадку, коли хоч одна із частин рівняння є алгебраїчною сумою, то доданки суми називаються членами рівняння. Множина М називається областю визначення рівняння.

Згідно з означенням, рівняння з однією змінною є предикатом, а тому до нього можна застосувати всі ті поняття, які використовуються для характеристики предиката. Множина істинності предиката, що задає рівняння, називається множиною розв’язків рівняння (множиною коренів рівняння), а кожне число, яке належить цій множині, називається розв’язком (коренем) даного рівняння. Розв’язати дане рівняння – значить знайти множину його розв’язків.

Часто область визначення рівняння не вказується, в цьому випадку її потрібно встановити: вона є перерізом областей визначення кожного з виразів f(x) і q(x) рівняння (кожної з частин рівняння). В залежності від області визначення рівняння може мати різні множини розвязків. Наприклад, рівняння

(х – 1) (х + 2) (х2 3)(х2 + 1) = 0

на множині натуральних чисел має один розв’язок, бо тільки при х = 1 добуток множників дорівнює нулю, на множині цілих чисел – два розв’язки { – 2; 1} , а на множині дійсних чисел – чотири розв'язки { – 2;; 1, }.

Прийнято також не вказувати область визначення рівняння в тих випадках, коли вона рівна найширшій числовій множині, яка відома тому, хто його розвязує. Зокрема, по мірі ознайомлення учнів з числовими множнами, такою множиною для молодших школярів є множина цілих невідємних чисел, а для учнів середньої школи – множина дійсних чисел.

  1.  Рівносильні рівняння.

Теореми про рівносильність рівнянь та наслідки з них

Два рівняння з однією змінною, визначені на множині М, називаються рівносильними на ній, якщо їх множини розв’язків збігаються. Два рівняння, визначені на множині М, є рівносильними на ній і тоді, коли на цій множині вони розв’язків не мають.

З означення випливає, що рівносильність рівнянь істотно залежить від їх області визначення: зміна її може привести до порушення рівносильності. Наприклад, рівняння

(х – 1)(х + 3) = 0   і (х – 1)(х + 2) = 0

рівносильні на множині натуральних чисел, бо вони мають на ній своїм розв’язком лише число 1, і нерівносильні на множні цілих чисел, бо на ній, крім одиниці, перше рівняння має розвязком число – 3, а друге – число –2.

Відношення рівносильності рівнянь є відношенням еквівалентності і задає на множинні рівнянь розбиття на класи рівносильних між собою рівнянь. Це дає змогу при розв’язуванні рівнянь заміняти їх на рівносильні, розв’язки яких легше знайти.

В процесі розвязування над рівняннями здійснюються різні перетворення. Однак не всі з них приводять до одержання рівносильних рівнянь. Наприклад, заміна рівняння

        (х – 1)(х – 3) = х – 3                                        (1)

рівнянням

       х – 1 = 1                                                        (2)

неправильна, бо рівняння нерівносильні на множині дійсних чисел. Справді, рівняння (1) має множину розв’язків {2, 3}, а (2) – { 2 }. Рівняння (2) одержане з рівняння (1) діленням обох частин на вираз х – 3 , який дорівнює нулю при х = 3 і при цьому втратили розв'язок х = 3 першого рівняння.

Якщо ж рівняння

                                        х – 1 = 2                                                   (3)

замінити рівнянням

                                                   (х – 1)2 = 4,                                                (4)

то також одержиться нерівносильне йому рівняння, бо рівняння (3) має множину розв’язків { 3 } , а рівняння (4) – { – 1; З }, Отже, множини розв’язків не рівні, а тому, за означенням, рівняння нерівносильні на множині дійсних чисел. Розвязок х = – 1 буде стороннім для рівняння (3). З точки зору математичної логіки рівняння (4) є лише логічним наслідком рівняная (3).

Користуючись поняттями математичної логіки можна дати означення рівносильності рівнянь з однією змінною по-іншому.

Два рівняння з однією змінною, визначені на множині М, називаються рівносильними на ній, якщо кожне з них є логічним наслідком іншого.

Широке використання перетворень, що їх доводиться виконувати при розвязуванні рівнянь, базуються на застосуванні таких двох теорем.

Теорема 1. Якщо до обох частин рівняння з однією змінною, визначеного на множині М, додати вираз, визначений на цій же множині, то одержиться рівняння, рівносильне заданому на множині М.

►   Нехай

           f(x) = q(x),    xМ,                                           (1)

дане рівняння і ϕ(х), х М,  вираз, який додаємо до обох частин рівняння (1). Тоді

         f(x) + ϕ(х) = q(x) +ϕ(х),                            (2) 

є одержаним рівнянням.

Нехай х0  довільний розвязок рівняння (1). Підставивши х0 в рівняння (1), одержимо істинну числову рівність

             f(x0) = q(x0).                                               (3)

До обох частин істинної числової рівності (3) додамо числовий вираз  ϕ(х0) і одержимо істинну числову рівність, на основі властивості 1 § 23 п.2,

f(x0) + ϕ(х0) = q(x0) +ϕ(х0),

яка означає, що х0 є розв'язком рівняння (2).

Отже, довільний розв’язок рівняння (1) є розв’язком рівняння (2), тобто рівняння (2) є логічним наслідком рівняння (1).

Нехай тепер .х0 – довільний розвязок рівняння (2), тоді

             f(x0) + ϕ(х0) = q(x0) +ϕ(х0)                                (4)

є істинною числовою рівністю. Віднявши від обох частин рівності (4) числовий вираз ϕ(х0), одержимо істинну числову рівність, на основі властивості 1 § 23 п.2,

f(x0) = q(x0),

яка означає, що х0 є розвязком рівняння (1).

Значить, довільний розв’язок рівняння (2) є розв’язком рівняння (1),  тобто рівняння (1) є логічним наслідком рівняння (2).

Таким чином, кожне з рівнянь є логічним наслідком іншого, що й доводить їх рівносильність.   ◄

Наслідок 1. До обох частин рівняння з однією змінною можна додати (відняти) одне і те ж число, і одержиться рівняння рівносильне  даному.

Наслідок 2. Члени рівняння з однією змінною можна переносити з однієї частини рівняння в іншу з протилежним знаком, при цьому одержиться рівняння рівносильне даному.

Наслідок 3. При потребі всі члени рівняння з однією змінною можна перенести в одну з частин рівняння, а інша буде рівна нулю, і одержиться рівняння рівносильне даному.

Теорема 2. Якщо обидві частини рівняння з однією змінною, визначеного на множині М, помножити на вираз, визначений на цій же множині і відмінний від нуля, то одержиться рівняння, рівносильне даному на множині М .

Доведення теореми 2 аналогічне доведенню теореми 1, лише при цьому використовуються властивості 3 і 4 істинних числових рівностей § 23 п.2.

Наслідок 4. Обидві частини рівняння з однією змінною можна помножити (поділити) на одне і те ж число, яке відмінне від нуля, і при цьому одержиться рівняння  рівносильне даному.

Наслідок 5,  Рівняння    рівносильне рівнянню  f(x) = 0, х М.

Задача 3. Не розвязуючи рівнянь

x  4 = 3 і  х2 – 16 = 3(х + 4),

вказати, на яких множинах і на основі яких тверджень вони рівносильні.

►  Рівняння

x  4 = 3 і  х2 – 16 = 3(х + 4)

визначені на множині дійсних чисел R, тобто їх область визначення М = R. Якщо ліву частину х2 – 16 другого рівняння записати (х – 4)(х + 4), то воно набере вигляду

(х – 4)(х + 4) = 3(х + 4).

Тепер неважко встановити, що друге рівняння одержане з першого рівняння шляхом множення обох його частин на вираз х + 4, який не дорівнює нулю на множині М1 = ] - , -4 [∪] –4, + ∞[, а не на множині R . Тому за теоремою 2 про рівносильність рівнянь приходимо до висновку, що дані рівняння будуть рівносильними на множині

М1 = ] - , -4 [∪] –4, + ∞[ =R \ {  – 4 }

 і нерівносильними на множині дійсних чисел R.   ◄

При користуванні теоремами 1 і 2 та наслідками з них завжди потрібно пам’ятати, що рівняння рівносильні лише на області визначення вихідного рівняння. Одержане ж рівняння в більшості випадків має більш широку область визначення, значить може мати і більше розв’язків. Серед них розв’язками вихідного рівняння є тільки ті, що належать його області визначення.

Задача 4. Розвязати рівняння

4х – 1 +  = 19 – х + .

► Спочатку встановимо область визначення даного рівняння. Нею буде множина всіх дійсних чисел, за винятком числа 4, бо вираз  при х = 4 не має смислу. Отже, М = R \ { 4 }. На основі наслідку 3 з теореми 1 перенесемо всі члени даного рівняння в ліву частину, тоді матимемо

4х – 1 + 19 +  х   = 0.

Звівши подібні члени, дістанемо рівняння

  5х – 20 = 0       

областю визначення якого є вже множина дійсних чисел. Одержане рівняння має розвязок х = 4, який не є розв’язком даного рівняння, бо 4  М. Отже, дане рівняння розвязків не має. Поява стороннього розвязку для нього пояснюється тим, що внаслідок рівності нулю суми

 + ( –  )

область визначення одержаного рівняння розширилась і число 4 ввійшло в неї,

Відповідь: х  ∅.◀ 

Оскільки рівняння з однією змінною є предикатами, то над ними можна виконувати всі операції логіки висловлень, зокрема диз’юнкцію і кон’юнкцію.

Диз’юнкція рівнянь називається сукупністю рівнянь (позначається квадратною дужкою зліва), а кон’юнкція рівнянь – системою рівнянь (позначається фігурною дужкою зліва).

 Теорема 3. Рівняння   

f1(x)f2(x)∙… fп(x)=0, х М,

 рівносильне сукупності рівнянь

Доведення теореми 3 аналогічне доведенню теорем 1 і 2.

Існують різні методи розв’язування рівнянь. Одним із загальних методів розв’язування рівнянь є послідовна заміна їх на рівносильні за допомогою перетворень, що базуються на теоремах 1 і 2 та наслідках з них, поки не прийдуть до рівняння, розв’язки якого легко знайти. Крім того, до таких методів можна віднести зведення рівняння до сукупності рівнянь на основі теореми 3 або спрощення його на основі введення нових змінних. Наприклад, рівняння

(х + 3)(х – 5)(х – 8) = 0

можна розглядати як дизюнкцію рівнянь

(х + 3) = 0,  (х – 5) = 0, (х – 8) = 0,

розв’язки яких легко знайти:  – 3, 5, 8. Отже, множина розв’язків вихідного рівняння є об’єднанням множин розв’язків кожного з одержаних рівнянь, а саме { –3 , 5, 8}.

 


Задача 5.
Розв’язати рівняння

х44х3 + 8х + 46(х2 2х – 2) + 5 = 0.

 ► Дане рівняння можна записати так:

х44х3 + 4х2 4х2 + 8х + 46(х2 2х – 2) + 5 = 0 або

(х22х – 2)2 – 6(х2 2 х – 2) + 5 = 0 .

Поклавши  х2 2х – 2 = у, , одержимо рівняння

у26у + 5 = 0,

розвязками якого є у = 1, у = 5.

Підставивши ці розвязки замість у у співвідношення х2 2х – 2 = у, дістанемо рівняння

х2 2х – 2 = 1   і  х2 2х – 2 = 5,

з яких знаходимо розвязки даного рівняння:

х1 = 1,   х2 = 3,  х3 = 1 – 2,  х4 = 1 + 2.

Відповідь:   х   { - 1; 3; 1; 1 – 2, 1 + 2}.◄

  1.  Лінійні рівняння з однією зміною та їх розв’язування

(з аналізом використаної при цьому теорії)

Рівняння виду

  а1 х + b1 = а2 ∙х + b2,   а1, а2, b1, b2, х  R                         (1)

називається лінійним рівнянням з однією змінною. На основі наслідків теореми 1, перенесемо члени рівняння, що містять змінну, в ліву частину, а вільні члени (члени, що не містять змінної) – в  праву і зведемо подібні члени. Одержимо рівняння

                           ах = b,                                                 (2)

яке рівносильне рівнянню (1).

Якщо а ≠ 0, то рівняння (2) називається рівнянням першого степеня з однією змінною.

Можливі випадки:

1) а ≠ 0, тоді за наслідком 4 з теореми 2 рівняння (2) буде рівносильне рівнянню

х = .

В цьому випадку рівняння (2), а значить, і рівносильне йому рівняння (1), матиме один розвязок х   {}.

2) а = 0,  b = 0, тоді рівняння (2) набере вигляд

0 ∙ х = 0.

Будь-яке число буде його розвязком, бо добуток довільного числа і нуля дорівнює нулю. Отже, рівняння (2), а значить, і рівняння (1) своїми розв’язками матиме будь-яке дійсне число, тобто х R .

3) а = 0, b  0. тоді рівняння (2) набере вигляд

0 ∙ х = bn.

Воно не має розвязків, бо добуток  будь-якого числа та  нуля дорівнює нулю і ліва частина ні при якому значенні змінної не може дорівнювати правій. Отже, х ∈ ∅.

Задача 6. Розвязати рівняння

2х + 3 –5х – 4 = х + 3 + х – 7х.

► Перенесемо члени, що містять змінну, в ліву частину рівняння, а вільні члени – в праву частину і зведемо подібні члени:

2х – 5х – х – х + 7х = 3 – 3 + 4  2х = 4.

2 0, тоді, на основі наслідку 4 теореми 2, дістанемо, що х = 2.

Відповідь: х {2}.  ◄

Програма початкової школи передбачає лише ознайомлення з поняттям рівняння з однією змінною та розв’язування окремих із них способом підбору або на основі залежності між компонентами і результатами арифметичних операцій.

Задача 7. Розвязати рівняння

     14 – (5х + 10) : 3 = 4                                              (1)

на основі залежності між компонентами і результатами арифметичних операцій.

► 1. Із зазначених у лівій частині рівняння (1) операцій останньою є віднімання. Змінна міститься у невідомому відємнику, який одержиться, коли від зменшуваного відняти різницю: 14 – 4 = 10. Отже,

(5х + 10) : 3 = 10.                                     (2)

2. Останньою операцією у виразі лівої частини рівняння (2) є ділення. Змінна знаходиться в невідомому діленому, яке дорівнює добутку частки і дільника: 10 ∙ 3 = 3. Значить,

5х + 10 = 30.                                                (3)

3. Останньою операцією у виразі лівої частини рівняння (3) є додавання. Змінна міститься у невідомому доданку, який дорівнює різниці суми і відомого доданка: 30 – 10 = 20, а тому маємо

5х = 20.                                                           (4)

4. У лівій частині рівняння (4) невідомим є один із множників, який дорівнює частці від ділення добутку на відомий множник:

х = 20 : 5 = 4.

Отже, х = 4.

Всі рівняння (2) – (4), які отримувалась при здійсненні перетворень, рівносильні даному на основі теорем 1 і 2, а тому знайдений розв’язок х = 4 останнього рівняння буде і розвязком  рівняння (1).

Відповідь:  х {4}.  ◄


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23755. Набольший общий делитель 35.5 KB
  Основные цели: тренировать способность к практическому использованию алгоритма нахождения НОД на основе разложения чисел на простые множители; исследовать частные случаи нахождения НОД когда НОД а b = 1 НОД а b = а; сформировать понятие взаимно простых чисел; повторить и закрепить понятие смежных углов решение задач на одновременное движение примеров на порядок действий. Здравствуйте ребята Над какой темой мы с вами работали Нахождение НОД чисел методом разложения на простые множители. Сегодня мы продолжим исследовать...
23756. Наибольший общий делитель 69.5 KB
  Основная цель: тренировать способность к нахождению НОД на основе разложения чисел на простые множители способность к рефлексии собственной деятельности; повторить и закрепить решение уравнений решение задач методом уравнений графическое изображение множеств с помощью диаграммы Венна. Какой темой мы занимались на предыдущих уроках Нахождение НОД чисел методом разложения чисел на простые множители. Чему равен НОД взаимно простых чисел НОД взаимно простых чисел равен 1. Найдите: а НОД а b; б НОД b с; в НОД а с.
23757. Открытие нового знания 49.5 KB
  Можно ли утверждать что числа a b и c кратны числу 14 a = b = c = Числа a и b кратны числу 14 т. в разложении этих чисел есть множители числа 14 а число с нет т. в нём не содержится разложения числа 14. Найдите частное от деления числа a на число 14 числа b на число 14.
23758. Открытие нового знания 38 KB
  Здравствуйте ребята Какая основная задача стояла перед нами на прошлых уроках Мы вывели новый способ нахождения НОК используя разложение чисел на простые множители. Сегодня на уроке мы продолжим работать над нахождением НОК чисел и рассмотрим нахождение НОК разных чисел. Найдите НОК 15 24: а составляя множества К 15 и К 24; б перебирая кратные 24; в с помощью разложения чисел 15 и 24 на простые множители.
23759. Наименьшее общее кратное 73 KB
  Основная цель: тренировать способность к нахождению НОК на основе разложения чисел на простые множители способность к рефлексии собственной деятельности; повторить и закрепить распределительное свойство умножения правило деления произведения на число действия с многозначными числами формулы объема и площади поверхности куба. Чему мы научились на предыдущих уроках Мы учились находить НОД и НОК чисел разными способами. Сегодня вы будете проверять на сколько хорошо вы усвоили метод нахождения НОД и НОК используя разложения чисел на...
23760. Признак делимости на 3 и на 9 48 KB
  Основные цели: тренировать способность к доказательству общих утверждений на примере признаков делимости на 3 и на 9; повторить и закрепить изученные свойства и признаки делимости решение текстовых задач решение примеров на порядок действий построение формул зависимости между величинами. Какие признаки делимости мы изучили Признаки делимости на 2 на 5 на 10 на 4 на 8 на 25. А зачем нам нужны признаки делимости Что бы быстрее определять делится ли число на данное или нет.
23761. Признак делимости на 3 и на 9 57.5 KB
  А зачем нам нужны признаки делимости Что бы быстрее определять делится ли число на данное или нет. Затруднения могут быть при выполнении задания тех случаях где множитель не делится ни на 3 ни на 9 или делится только на 3. 54 делится на 3 и третье т. 15 делится на 3.
23762. Признак делимости на 9 43 KB
  А зачем нам нужны признаки делимости Что бы быстрее определять делится ли число на данное или нет. Будет ли число представленное выражением d 235 делиться на5 Всё зависит от того какое значение принимает d потому что если каждое слагаемое делится на 5 то и вся сумма разделится на 5 ели одно слагаемое делится на 5 а другое не делится на 5 то вся сумма не разделится на 5. 2 Будет ли число представленное выражением 271k делится на 2 Всё зависит какое значение принимает k т. по свойству делимости произведения...
23763. Признаки делимости на 10, на 2, на 5 87.5 KB
  1 Выберите из множества A = числа кратные: а 2 б 5 в 10 г и 2 и 5 и 10. Кратные 2: 110; 300; 404; 706 т. П1 Кратные 5: 110; 215; 300 т. На доске: П2 Кратные 10: 110; 300 т.