18390

Предмет і метод статистики

Лекция

Социология, социальная работа и статистика

Тема 1.Предмет і метод статистики 1. Джерела статистики. 2. Предмет статистики. 3. Метод статистики. 4. Основні поняття в статистиці. Мета навчальної дисципліни €œСтатистика€ – це оволодіння основами статистичного вимірювання методами узагальнення та аналізу...

Украинкский

2013-07-08

59.5 KB

7 чел.

Тема 1.Предмет і метод статистики

1. Джерела статистики.

2. Предмет статистики.

3. Метод статистики.

4. Основні поняття в статистиці.

Мета навчальної дисципліни “Статистика” – це оволодіння основами статистичного вимірювання, методами узагальнення та аналізу інформації про масові соціально-економічні явища та процеси, про закономірності суспільного життя.

Статистика вчить як, підпорядковуючись меті дослідження, зібрати, обробити та проаналізувати інформацію; виявити та оцінити закономірності формування, розвитку та взаємодії складних за своєю природою масових суспільно-економічних явищ.

1. Джерела статистики

Слово “Статистика” означає суму знань про державу.

В сучасному розумінні вона обіймає:

статистичні дані, отримані шляхом масових спостережень;

статистичну практику, тобто діяльність статистичних  установ, які збирають і обробляють інформацію про соціально-економічні явища і процеси;

статистичну науку.

Отже, статистика – це

- і наука;

- і один із засобів управління державою.

На протязі всього шляху формування статистики ці дві функції постійно взаємодіяли та впливали на одна на одну.

Первинна форма статистики – 1) господарський облік. З’явився він у глибоку давнину у зв’язку з утворенням держав.

Щоб управляти державою, потрібна була інформація про чисельність населення, склад земель, поголів’я худоби, стан торгівлі і т.ін.

Розвинуті системи державного та адміністративного обліку склались уже в країнах стародавнього світу. Це відображено у священних книгах народів. Так Конфуцій у книзі “Шу-Кінг” згадує дані про перепис населення Китаю в 2238 р.д.н.е. У Біблії наведено облік чоловіків, здатних носити зброю.

Далі характер державного обліку змінюється. З’являється облік з ініціативи банкірів, торговців і т.ін. Виникли описи держав, міст (Аристотель описав 157 міст і держав). У Стародавньому Римі був створений перший статистичний орган – ценз для проведення переписів вільних громадян. Значного розвитку набув облік приватних господарств. Розвиток міст привів до появи муніципального обліку.

Точність і вірогідність господарського обліку були невисокі. У повсякденному житті люди користувались порівняльними схемами “більше-менше” і лише у крайньому випадку – кількісними вимірниками.

В епоху Відродження у світі з’явився Лука Пачолі (його фундаментальна енциклопедична праця “Сума арифметики, геометрії, учення про пропорції і відношення” (1494)), який заклав основи  2) бухгалтерського обліку.

У ХУІІ ст з”явилися умови, завдяки яким. стало неминучим формування статистики. Це:

- розвиток бухгалтерського обліку;

- розвиток первинної реєстрації фактів;

- накопичування масових даних про суспільне явище;

- необхідність узагальнення масових даних;

- підвищення попиту до кількісного вимірювання явищ і закономірностей суспільного життя;

- розвиток філософії і математики.

Виділилось два напрями:

1)державознавство. Його називають описовою школою статистики.

Недоліки: обмеженість цифрових даних, перевага словесних характеристик, недооцінка математичних методів пізнання.

Переваги: розробили сукупність показників, створили спеціальну систему збору статистичних даних про масові явища.

2)політична арифметика (Петті, Граунт, Зюсьмильх, та інші).

Політична арифметика віддавала перевагу кількісним характеристикам.

Заслуги: вірно визначили суть статистики, її завдання як методу соціального пізнання, нерозривно пов’язані з практичною, політичною і економічною діяльністю, внесли вагомий вклад в розвиток демографії, ввели в науковий обіг таблиці і графіки, в ХУІІ ст. зробили перші кроки до вивчення динаміки цін за допомогою індексів (Дюго, Карлі).

У державознавства та політичної арифметики є спільне - це об’єкт дослідження – суспільство; різне – це методи: описування - у державознавстві, вимірювання - у політичній арифметиці.

У ХІХ ст. зростання обсягів інформації, поступове витіснення текстових описувань кількісними характеристиками, необхідність вдосконалення методів збору, обробки, узагальнення масових даних привели до появи теорії статистики, фундатором якої став Кетле (предмет статистики у нього – це людина в суспільстві, а методологічна основа – принцип масовості, пізніше названий законом великих чисел, який зумовив необхідність обчислення середніх величин як узагальнюючих характеристик сукупності).

Історична довідка. Росія ХІХ ст. Формується статистика політико-економічного напряму (роботи Германа, Арсеньєва, Андросова, Журавського).

Інтенсивний розвиток математичної статистики в кінці ХІХ ст. потіснив політекономічний напрям статистики.

Виділились дві концепції щодо наукового змісту статистики:

- статистика як метод пізнання (Чупров, Кауфман, Каблуков, Дружинін);

- статистика як наука, предметом якої є масові явища і процеси (Янсон, Фортунатов, Німчинов, Пасхавер).

Ці концепції односторонньо відображали статистику, бо вона є і наука, і метод пізнання.

2. Предмет статистики

Проникнення статистичних методів у різні галузі знань викликало тривалу дискусію щодо предмета статистики.

Універсалісти вважали, що статистика вивчає будь-які масові явища.

Гуманітарісти обмежували предмет вивчення явищами суспільного життя.

Дискусія завершилась визнанням статистики суспільною наукою.

Предмет статистики – це розміри і кількісні співвідношення масових суспільних явищ, закономірності формування і розвитку їх.

З визначення предмету статистики маємо дві такі особливості статистики:

- статистика вивчає кількісну сторону суспільних явищ;

- вона вивчає не поодинокі, а масові явища.

Кількісна сторона має дві форми:

1) розміри суспільних явищ (у ІІ світовій війні брали участь 62 країни, чисельність яких 1,7 млрд. осіб, мобілізовано 119 млн. осіб, значні втрати – близько 55 млн.осіб);

2) кількісні співвідношення розмірів (з 1959 року чисельність населення світу збільшилась у 3,2 рази).

Статистика відображає кількісну сторону суспільних явищ у своїх числах – показниках. Цим вона характеризує конкретну міру явищ, встановлює загальні властивості, виявляє схожість і відмінність окремих рис, об’єднує елементи в групи, виявляє певні типи явищ.

Вивчення кількісної сторони нерозривно пов’язане з якісним змістом суспільних явищ, оскільки кількісна розмірність не існує без якісної визначеності. Перш ніж проводити розрахунки чисельності населення за віком необхідно визначити якісні властивості та межі кожного контингенту (дошкільний, шкільний, працездатний, пенсійний).

Вивчення кількісної сторони суспільних явищ статистика вивчає в конкретних умовах простору і часу, бо явища суспільного життя динамічні, їм властиві зміни і розвиток протягом певного часу та для окремих об’єктів і регіонів.

Масовість явищ – друга особливість статистики.

Статистика вивчає явища, які повторюються в просторі та часі.

Для масового явища характерна участь у ньому певної множини елементів, які мають схожі істотні властивості.

Приклад. Робітники виконують фізичну працю; вчителі – навчають дітей.

Статистика розглядає масові явища, облікує всі факти сукупності та з допомогою чисел показує:

- ступінь розвитку явища;

- напрям і швидкість змін;

- тісноту взаємозв’язків і взаємозалежностей.

А це свідчення того, що статистика – один із засобів пізнання суспільного життя.

Статистика – наука багатогалузева. Вона складається із розділів або галузей – самостійних але взаємозв’язаних. Виділяють:

1) загальну теорію статистики (категорії статистичної науки, спільні для будь-яких явищ, методи та засоби аналізу);

2) економічну статистику (вивчає явища та процеси економіки, розробляє систему економічних показників і методи вивчення народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого);

3) галузеві статистики (промисловості, сільського господарства, капітального будівництва, транспорту, соціальної інфраструктури і т. ін.). Вони розробляють зміст і методи обчислення показників з урахуванням особливостей кожної галузі;

4) соціальну статистику (вивчає соціальні умови та характер праці, рівень життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населенням).

Як суспільна наука, статистика не може розвиватись поза розвитком інших суспільних наук, зокрема, економічної теорії, соціології.

Узагальнюючи масові дані про явища, статистика вивчає характер і дію основних законів у реальному житті.

Якщо допустити, що закономірності формуються умовами, які в майбутньому залишаться незмінними, то статистика проводить прогнозні розрахунки, які дуже необхідні при обґрунтуванні напрямів соціально-економічного розвитку.

3. Метод статистики

Методологія статистики – це комплекс спеціальних, властивих лише їй методів і засобів дослідження. Ґрунтується методологія на загально філософських (діал. логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах матеріалізму.

Особливості методології:

- точне вимірювання та кількісне описування масових суспільних явищ;

- аналіз диференціації явищ;

- використання узагальнюючих показників для характеристики об’єктивних статистичних закономірностей.

Матеріалізм принципів статистичної методології:

- суспільні явища розглядаються не ізольовано одне від одного, а виходячи з їх взаємозв’язку та взаємозалежності (взаємозв’язок явищ та взаємозалежність між ними);

- виділяє різні типи та форми явищ, їх особливості, оцінює вплив факторів, які формують варіацію та динаміку явищ (диференціація, вплив факторів зміни та зростання);

- явища розглядають у їх розвитку, виявляють напрями та тенденції розвитку, перехід незначних кількісних змін у корінні якісні (розвиток, його напрями та тенденції).

Метод статистики поєднує аналіз та синтез.

З одного боку статистика:

- виділяє та окремо вивчає частини явищ, які відрізняються умовами та стадіями розвитку.

З іншого, за допомогою притаманних лише статистичним способам:

- узагальнює дані по всіх частинах, відображає явище в цілому, в усій сукупності його сторін, тенденцій і форм розвитку.

Перш ніж використовувати статистичні методи необхідно:

- визначити суть явища, що вивчається;

- визначити його властивості, якісну своєрідність.

Такий теоретичний аналіз дає уяву про природу та логіку предмету пізнання і стане об’єктивною основою методологічних рішень.

Етапи статистичного дослідження (4):

- збір первинного статистичного матеріалу шляхом реєстрації фактів чи опитування респондентів (статистичне спостереження);

- систематизація та групування зібраних даних (зведення);

- перехід від характеристики окремих елементів до узагальнюючих показників у формі відносних чи середніх величин;

- аналіз варіації, динаміки, взаємозалежностей у вигляді текстових описувань, таблиць, графіків.

Об’єднує всі чотири етапи мета дослідження. На кожному етапі використовують ті методи, які спроможні дати глибоку і всебічну характеристику явищ, які вивчаються.

Арсенал методів статистики:

- вивчення варіації, диференціації та сталості;

- швидкості та інтенсивності розвитку;

- регресійні моделі і т.ін.

Всі методи статистики пов’язані з математикою. Спільним у цих наук є методи обробки та оцінки даних. Відрізняються вони різними предметами пізнання .

Математична статистика вивчає закономірності масових явищ в абстрактній формі.

Статистика як суспільна наука характеризує розміри та кількісні співвідношення суспільних явищ у конкретних умовах існування і розвитку.

4. Основні поняття в статистиці.

Поняття предмету статистики тісно пов’язане з двома іншими: статистичною закономірністю і статистичною сукупністю.

Статистична закономірність – це повторюваність, послідовність і порядок в явищах. Це друга форма закономірностей. (Перша – це динамічна закономірність, коли конкретному значенню будь-якого фактора завжди відповідає конкретне значення величини, яка залежить від цього фактора).

У статистичній закономірності будь-яке правило, закон, кількісне співвідношення знаходять своє відображення лише в масі подій. Настання окремої події тут пов’язане з деякою відомою ймовірністю (тобто подія може наступити, або не наступити). Але в масі явищ закономірність знайде своє відображення.

Закономірності масових соціально-економічних явищ характерні лише для сукупностей і по своїй природі вони статистичні. Вони відображають характер дії об’єктивних законів розвитку і можуть проявлятися як закономірності:

- розвитку (динаміки) явищ (зменшення чисельності населення; зростання тривалості життя; зменшення середнього віку обрання шлюбу);

- структурних зрушень (збільшення частки міського населення в загальній чисельності населення країни; збільшення частки населення похилого віку в сільській місцевості);

- розподілу елементів сукупності (розподіл населення за віком;сімей за числом дітей;середньодушовим доходом);

- зв’язку між явищами (залежність продуктивності праці від фондоозброєності;собівартості продукції - від продуктивності праці;врожайності - від родючості грунту).

Закономірності масового процесу характерні саме для сукупності.

Сукупність, а не окремий елемент є базою, відносно якої є можливість встановити конкретний закон.

Статистична сукупність – це певна множина елементів, поєднаних умовами існування і розвитку.

Приклад. Вивчення кваліфікаційного рівня робітників: елемент сукупності – робітник-носій кваліфікаційного рівня; межі сукупності – рамки підприємства.

У реальному житті спостерігається складне сплетіння сукупностей і елементів.

Приклад. Вивчаючи промисловість, статистика розглядає її як сукупність підприємств. А кожне підприємство - це сукупність робітників, верстатів і т.ін.

Специфічна особливість статистики – узагальнення даних по сукупності в цілому. Тому, щоб це виконати, необхідно виміряти явище, тобто приписати йому числове значення.

Властивості, якими характеризуються елементи сукупності, у статистиці називаються ознаками. Їх значення змінюються від елемента до елемента.

Ознака, яка в межах сукупності приймає різні значення, називається варіюючою, а відмінність, коливання значень ознаки – варіацією.

Склад елементів і спосіб їх об’єднання визначають структуру сукупності.

Отже, статистична сукупність – це співіснування елементів, повторюваність їх у часі, коливання значень ознаки від елемента до елемента, наявність певної якісної спільності між елементами та ознаками.

Ознаки у статистиці виділяють кількісні, атрибутивні (словесні), альтернативні, основні, другорядні, первинні, похідні, факторні, результативні.

кількісні – ті, що мають безпосереднє кількісне вираження;

атрибутивні – не мають кількісного вираження. Для них вимірювання – це реєстрація наявності чи відсутності властивості, що вивчається (категорійні підрахунки);

первинні – що лежать в основі програми збору первинних статистичних матеріалів;

вторинні (похідні) – що характеризуються в процесі обробки та аналізу даних;

альтернативні - протилежні по значенню варіанти.

Набір властивостей (ознак) і відповідних їм чисел називають шкалою вимірювання.

Теоретично існує багато типів шкал. За рівнем вимірювання і допустимими арифметичними діями виділяють:

- метричну. Це звичайна числова шкала вимірювання, яку використовують для вимірювання фізичних величин (ваги, довжини, часу) або результатів обчислення (середня заробітна плата, прибуток).

Ознаки цієї шкали: дискретні та неперервні. Дискретні мають окремі, ізольовані значення. Неперервні – будь-які значення в певних межах (від - до) і їх завжди можна представити дискретною ознакою;

- номінальну. Це шкала найменувань. Порядок розташування ознак значення не має. Оцифровка ознак відбувається так: подібним елементам відповідає одне й те ж саме число, а неподібним – різні числа. Найчастіше тут використовують штучні вимірники, значення яких “1” або “0”, залежно від наявності чи відсутності властивостей, що вивчаються;

- порядкову (рангову). Вона встановлює не тільки відношення подібності, а й послідовність інтенсивності прояву ознаки – порядку. Це відношення типу “більше ніж”, “краще ніж” тощо. Кожному пункту шкали приписується число – ранг, число балів або будь-яка монотонно зростаюча функція (-2, -1, 0, 1, 2), що відбиває послідовність значень у порядку збільшення чи зменшення їх інтенсивності, але не відстань між ними.

Кожен окремо взятий елемент будь-якої сукупності характеризується практично необмеженим числом ознак. Але відносно мети дослідження елементи мають загальні ознаки, що дає підставу розглядати їх як якісно однорідні.

Сукупність - це не механічне об’єднання елементів, а упорядкована система, в якій кожен елемент поєднує загальне та одиничне, необхідне та випадкове, а нові системні властивості відображають спільність і відмінність, сталість і мінливість, повторюваність і неповторність властивостей, зв’язків і співвідношень елементів.

Одним із основних у статистиці є поняття показника (тема 2).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2796. Определение момента инерции тела методом крутильных колебаний 54 KB
  Определение момента инерции тела методом крутильных колебаний. Цель работы: Изучить метод определения момента инерции тела сложной геометрической формы. Краткое теоретическое обоснование: Для определения моментов инерции тел, неоднородных по плот...
2797. Изучение простейшей электрической цепи переменного тока 90.5 KB
  Изучение простейшей электрической цепи переменного тока. Цель работы: Теоретическое и экспериментальное изучение простейшей электрической цепи. Краткое теоретическое обоснование: Мощность NИ развиваемая источником энергии Работа AИ совершае...
2798. Измерение горизонтальной составляющей индукции магнитного поля Земли при использовании тангенс − буссоли 74 KB
  Измерение горизонтальной составляющей индукции магнитного поля Земли при использовании тангенс. Измерить горизонтальную составляющую индукции B0 магнитного поля Земли г. Казани...
2799. Определение частоты тока с помощью струны 59.5 KB
  Определение частоты тока с помощью струны Цель работы. Осуществление механического резонанса, усвоение методики экспериментального определения частоты переменного тока. Краткое теоретическое обоснование: Натянутая струна совершает колебания, если...
2800. Проверка закона Малюса 78.5 KB
  Проверка закона Малюса Цель работы Изучить явление поляризации света, сопоставить результаты с теоретическим расчетом, показать справедливость закона Малюса. Краткое теоретическое обоснование: Если естественный свет проходит через два поляризующих п...
2801. Исследование свойств полупроводниковых светочувствительных сопротивлений 68.5 KB
  Исследование свойств полупроводниковых светочувствительных сопротивлений (фотосопротивлений) Цель работы Изучение световой и вольт–амперной характеристик, Вычисление интегральной чувствительности, удельной интегральной чувствит...
2802. Определение коэффициента внутреннего трения жидкостей 28.37 KB
  Определение коэффициента внутреннего трения жидкостей. Цель работы: Определение коэффициентов внутреннего трения моторного масла и глицерина методом Стокса. Краткое теоретическое обоснование: При движении вязкой жидкости между ее слоями, дви...
2803. Основные этапы решения задач на ЭВМ 45.5 KB
  Основные этапы решения задач на ЭВМ 1. Математическая формулировка задачи (формализация условий задачи). Любая задача подразумевает наличие входных данных, которые в процессе её решения преобразуются в выходные данные. На этапе формализации...
2804. Обобщённая структурная схема ЭВМ 37 KB
  Лекция 2 Обобщённая структурная схема ЭВМ Обобщённая структурная схема ЭВМ приведена на рисунке 1. ЦП – центральный процессор, сложная схема, выполняющая операции по преобразованию входных данных, хранящихся в ОЗУ, в выходные, хранящиеся...