18403

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Реферат

Психология и эзотерика

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Військова діяльність завжди вимагала від людини спеціальної професійної підготовки і наявності сформованих морально-психологічних якостей. Залежність ходу й наслідків збройної боротьби від рівня підгот

Украинкский

2013-07-08

315.5 KB

41 чел.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

   Військова діяльність завжди вимагала від людини спеціальної професійної підготовки і наявності сформованих морально-психологічних якостей. Залежність ходу й наслідків збройної боротьби від рівня підготовки та морально-психологічного стану збройних сил обумовлює величезну увагу до належної організації системи підготовки особового складу в усіх арміях країн світу протягом усієї історії людства. Не викликає сумніву, що забезпечення необхідного рівня морально-психологічного стану особового постає вагомим фактором не тільки ефективного виконання службово-бойових завдань збройними силами в умовах мирного часу, а й у досягненні перемоги на полі бою.

Воєнні конфлікти ХХІ століття кількісно і якісно відрізняються від воєнних конфліктів ХХ століття. Їх основною тенденцією є  постійне посилення домінанти не збройних, а інформаційних способів і форм боротьби. Це проявляється, насамперед, у значному збільшення психогенних втрат серед військ протиборчих сторін (до 70% від загальних); зростанні масштабів та ефективності інформаційно - психологічних  операцій, сил і засобів негативного впливу на морально-психологічний стан особового складу; відсутності ефективної системи  захисту свідомості військ і населення; зростанні кількості та складності спеціальних операцій (миротворчих, гуманітарних, рятувальних); розширенні та посиленні антитерористичної боротьби; перетворенні цивільного населення воюючих сторін засобами морально-психологічного впливу в об’єкт протиборства.

Тому в арміях усіх розвинутих країн все більш приорітетним, окремим видом операцій, як і збройної боротьби в цілому, стає інформаційно- психологічне протиборство, де предметом ураження є свідомость, адекватна поведінка людини.

В цих умовах, безперечно, зростає роль морально-психологічної складової бойового потенціалу ЗС, підвищуються вимоги до дієвості системи морально-психологічного впливу на свої війська і населення, організації захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу.

1.1. Зміст та завдання гуманітарного і соціального розвитку в

Збройних Силах України

     Сучасний поступ українського суспільства вимагає все більшої уваги до розвитку його гуманітарної та соціальної сфери, пошук шляхів вирішення конституційної вимоги : „Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави” (Конституція України, ст.3).

  В  Збройних Силах України сьогодні необхідні нові підходи до визначення ефективних шляхів посилення їхнього гуманітарного та соціального розвитку, завдання якого полягає в створенні умов для оптимального функціонування соціальних та духовних відносин у військах (силах), розвитку особистості військовослужбовця, розкриття його творчого та інтелектуального потенціалу в процесі військово-професійної діяльності.

     Сутність, принципи та напрями гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України.

Нові Засади підготовки та застосування Збройних Сил України, Державна програма  їхнього розвитку на 2006-2011 рр. особливу  увагу приділяють посиленню гуманітарної та соціальної складової військової служби в сучасних умовах

   Зростання ролі цього аспекту розвитку Збройних Сил визначають наступні фактори:

  •  посилення гуманітарної і соціальної складової в політиці української держави;
  •  зростання ролі гуманітарного та соціального чинників в забезпеченні високого рівня бойової та мобілізаційної готовності військ (сил);
  •  відсутність системи формування національно-державницької свідомості військовослужбовців, мотивації до військової служби;
  •  низький рівень престижу військової служби в українському суспільстві;
  •  наявність гострих соціальних проблем, низький рівень соціального захисту військовослужбовців, звільнених з військової служби та членів їхніх сімей;
  •  збільшення обсягу завдань пов’язаних з виконанням миротворчих операцій, необхідність впровадження загальноєвропейських стандартів в гуманітарну  сферу життєдіяльності військ (сил) у процесі євроатлантичної інтеграції;
  •  незадовільна нормативно-правова база системи гуманітарного і соціального розвитку Збройних Сил України;
  •  недостатній рівень наукового, кадрового, фінансового та матеріально-технічного забезпечення розвитку гуманітарної сфери Збройних Сил України.

      Ці та інші чинники зумовлюють сьогодні гостру необхідність переходу до якісно нової системи діяльності органів військового управління щодо налагодження і впровадження організаційних, виховних, соціально-психологічних, правових механізмів, які могли б забезпечити виконання завдань гуманітарної політики держави в Збройних Силах.

   Обґрунтуванню необхідності вирішення перерахованих проблем, усвідомленню сутності та змісту гуманітарної політики в Збройних Силах України, ролі МПЗ як механізму її реалізації і присвячене це питання лекції.  

     Визначення сутності, завдань та механізмів гуманітарного і соціального розвитку Збройних Силах України можливе тільки на основі глибокого розуміння сутності гуманітарної сфери та гуманітарної політики в цілому. У вітчизняній науковій думці є декілька підходів щодо цього питання. Але в головному погляди співпадають. Саме в тому, що гуманітарну сферу слід розглядати в широкому та вузькому значенні.

  Поняття “гуманітарність” (від лат. Humanity – людство, людяність) в найширшому розумінні цього терміну означає “олюднення” усіх сфер і галузей суспільного буття, створення можливостей та умов для максимальної самореалізації кожної соціальної групи, кожної особистості, формування в неї внутрішньої потреби й здатності приймати участь у житті держави і суспільства, словом та ділом відстоювати гуманітарні  цінності.

  Виходячи з цього поняття, до гуманітарної сфери, у широкому її значенні, належать освіта, наука, культура, релігія, свободи, права і обов’язки людини та громадянина, інформаційний простір, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, виховання та ін. Вона об’єднує дві взаємопов’язані суспільні складові – духовну (гуманітарну у вузькому значенні) й матеріальну (соціальну) сфери.

   Тобто у вузькому значенні термін “гуманітарна сфера” стосується лише духовного життя, насамперед, такої його складової як духовна культура (особистості, групи, суспільства).Соціальна ж сфера включає в себе матеріальні (невиробничі) соціально-побутові умови та фактори життєдіяльності особистості та  суспільства. З метою формування та розвитку вказаних сфер проводиться відповідна гуманітарна та соціальна політика

   На нашу думку, сутність гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України можна пояснити через розкриття гуманітарної та соціальної політики як системи діяльності, що включає в себе  сукупність складових, напрямів, завдань і механізмів їх реалізації.

Тому в Концепції гуманітарного і соціального розвитку Збройних Силах України спочатку окремо дається визначення гуманітарної та соціальної політики.

 Гуманітарна політика у Збройних Силах України, як складова державної гуманітарної політики, є діяльність органів державного та військового управління щодо реалізації громадянських прав та свобод військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, забезпечення їх морально-психологічного, духовного і культурного розвитку, створення умов для забезпечення ефективної професійної діяльності.

Соціальна політика у Збройних Силах України, як складова частина соціальної політики держави, являє собою діяльність органів державного і військового управління з метою захисту і задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їх сімей, цивільних працівників та звільнених із Збройних Сил України.

Однак слід зауважити, що  відокремлення соціальної сфери від гуманітарної дуже умовне, а виділення окремо двох частин  політики порушує її цілісність, що може призвести до розмежування відповідно сферам органів та завдань. І якщо це, в деякій мірі, можливо на державному та стратегічному рівнях  управління, то ніяк не прийнятно для оперативно-тактичного, а тим більше – тактичного рівнів.

Базовими  елементами структури гуманітарної та соціальної політики у ЗСУ є її складові, головними з яких можна визначити:

  1.  Військово-соціальне забезпечення;
  2.  Правове забезпечення;
  3.  Інформаційне забезпечення;
  4.  Військова наука та освіта
  5.  Культурологічне забезпечення;
  6.  Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил).

Слід мати на увазі, що перші 6 складових розкривають власне змістовний компонент гуманітарного і соціального розвитку, а 7-й - його організаційно-діяльнісну сторону.

Дамо коротку характеристику основних із визначених вище складових.

  1.  Військово-соціальне забезпечення – це комплект соціально-правових інформаційних та організаційних заходів щодо створення необхідних умов для задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, працівників Збройних Сил, сприяння їм у реалізації встановлених законами України, іншими законодавчими актами прав і пільг з метою забезпечення їх нормальної життєдіяльності, сумлінного ставлення до виконання покладених на них функціональних та службових обов’язків.
  2.  Правове забезпеченняце комплекс заходів з нормотворчої, правозастосовуючої та правоохоронної діяльності органів державної влади та військового управління, яка безпосередньо спрямована на забезпечення високого рівня бойової та мобілізаційної готовності, законності та правопорядку у військах (силах) Збройних Сил України, здатності до захисту суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України. Оскільки, правове забезпечення здійснюється в сфері політики, його правомірно визначати і як політико-правове, підкреслюючи цим його спрямованість.

   Розкривається названа складова через функції:

  •  нормотворча – це діяльність, яка спрямована на створення й удосконалення єдиної внутрішньо погодженої і несуперечливої системи правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення національної безпеки та оборони України, та здійснюється органами державної влади та військового управління.
  •  правозастосовуюча – процес реалізації правових норм, який складається з дотримання, виконання, використання та застосування норм права суб’єктами права.
  •  правоохоронна – вид державної діяльності, яка здійснюється з метою охорони права шляхом застосування юридичних засобів у суворій відповідності з законом та полягає у здійсненні контролю, встановленню та розкриттю злочинів, прокурорського нагляду, здійснення судочинства.

3. Інформаційне забезпечення – це діяльність органів державного і військового управління, засобів масової інформації спрямованої на задоволення інформаційних потреб військовослужбовців, працівників Збройних Сил, збереження національно-культурних і духовних цінностей українського народу з метою формування та розвитку у військовослужбовців гуманістичного світогляду, життєвої позиції та особистих якостей необхідних для ефективної професійної діяльності.

Інформаційне забезпечення виступає важливою складовою частиною гуманітарного і соціального розвитку, основні зусилля якого зосереджуються на роз’ясненні особовому складу вимог Конституції України, чинного законодавства, внутрішньої і зовнішньої політики держави, підвищенні ролі засобів масової інформації у всебічному висвітлені ходу реалізації державної програми розвитку Збройних Сил України.

4. Військова освіта та наука  являє собою діяльність органів державного і військового управління що спрямована на визначення перспектив і приоритетних напрямків розвитку освіти, наукової і науково-технічної діяльності  у ЗСУ та створення умов для формування у військовослужбовців творчої самореалізації, здатності до збагачення інтелектуального потенціалу  народу та Збройних Сил з метою здійснення всебічної підготовки військовослужбовців до виконання службових завдань.

Реалізація завдань названої складової здійснюється шляхом забезпечення безперервності освіти, упорядкування мережі навчальних заходів та закладів післядипломної освіти з урахуванням потреб Збройних Сил, впровадження сучасних інформаційно-комунікативних технологій, вдосконалення історичної, філософської, економічної, соціологічної, культурологічної, психологічної підготовки військових фахівців.

  5. Культурологічне забезпечення – це комплекс заходів, що здійснюється органами державного та військового управління щодо формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям Українського народу та його Збройних Сил, задоволення їх естетичних потреб, збереження і примноження духовних здобутків, цінностей, кращих традицій з метою задоволення духовних потреб військовослужбовців, працівників Збройних Сил та формування позитивних мотивацій до виконання завдань військової служби.

  6. Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил) – це комплекс організаційних заходів щодо реалізації завдань воєнно-соціального, правового, інформаційного, освітнього, культурологічного забезпечення у військах (силах) через систему управлінських, виховних, соціально-психологічних методів, форм, прийомів, засобів з метою формування і підтримки у особового складу високого морально-психологічного стану, забезпечення високої бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), зміцнення військової дисципліни що необхідно для виконання бойових завдань.

      За своєю сутністю, і це треба особливо підкреслити, морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил) – це організаційний компонент гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах, це реально можливий механізм впровадження його завдань та досягнення кінцевого результату. Особливо цей компонент повинен реалізуватися в діяльності органів по роботі з особовим складом на тактичному та оперативно-тактичному рівнях, де безпосередньо планується, організовується і проводиться робота з ним, де можна проаналізувати ефективність та результативність гуманітарного та соціального розвитку.

Важливим змістовним та структурним елементом гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України є напрямки їх здійснення, до яких належить:

  •  створення необхідних умов для задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців та працівників Збройних Сил, сприяння у реалізації встановлених їм законами прав і пільг.
  •  розвиток та вдосконалення системи соціального захисту, соціального страхування, пенсійного забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил.
  •  підвищення національно-духовного рівня військовослужбовців, формування у них високої духовної культури, почуття патріотизму.;
  •  гуманізація військової освіти, її інтегрування в державну систему освіти на засадах єдиної законодавчої та нормативно-правової бази.
  •  створення умов для своєчасного, якісного та ефективного інформаційного забезпечення особового складу Збройних Сил України,  
  •  розвиток фізичної культури та спорту, впровадження  здорового способу життя військовослужбовців
  •  вдосконалення взаємодії  органів військового управління з органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями.
  •  встановлення демократичності цивільного контролю у Збройних Силах України
  •  вдосконалення системи міжнародного співробітництва у воєнній сфері, участь частин та підрозділів Збройних Сил України у миротворчий діяльності.

Важливим компонентом, що розкриває сутність гуманітарної та соціальної політики (ГСП) в Збройних Силах  України є її принципи. При цьому слід зауважити, що оскільки нормативно-правова база ГСП є спільною з нормативно-правовою базою виховної роботи та МПЗ, то і їх основні принципи співпадають. Тому до основних принципів ГСП у ЗСУ належать:

  •  верховенство права,
  •  позапартійність,
  •  орієнтація на ідеали демократії і гуманізму, загальнолюдські моральні цінності;
  •  законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав,
  •  гласність, відкритість для демократичного цивільного контролю;
  •  єдність державних гарантій прав та свобод військовослужбовців
  •  виховання військовослужбовців на патріотично-бойових традиціях Українського народу,
  •  науковий підхід до організації та проведення заходів гуманітарного та соціального розвитку.     
  •  Взаємодія та чітке розмежування повноважень і відповідальності   органів державного й військового управління з питань реалізації гуманітарної та соціальної політики  у Збройних Силах України.

Основними завданнями гуманітарної та соціальної політики у Збройних Силах України є:

  •  Забезпечення прав і свобод військовослужбовців, як громадян України, урахування особливостей, що визначаються  військовими статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами;
  •  Підняття престижу військової служби у суспільстві;
  •  Поглиблення процесу гуманізації службових відносин у військах (силах), як одного з чинників покрашення морально-психологічного стану військовослужбовців та їх ставлення до служби;
  •  Формування у військовослужбовців моральних засад виконання завдань військової служби;
  •  Розвиток культури та духовності у ЗС України, створення необхідних умов для національно-культурного та духовного самовдосконалення військовослужбовців та членів їх сімей,
  •   Задоволення прав військовослужбовців на свободу світогляду та віросповідання;
  •  Підвищення рівня матеріального забезпечення та соціальної захищеності військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей;
  •  Створення незалежних житлово-побутових умов, сприяння отримання дітьми військовослужбовців освіти та бажаної професії  
  •  Забезпечення надійності системи охорони здоров’я військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їх сімей;
  •  Захист прав військовослужбовців, працівників ЗС України, осіб звільнених з військової служби ;
  •   Підняття рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, учасників бойових дій, сімей загиблих військовослужбовців;
  •  Розвиток фізичної культури і спорту в підрозділах і військових частинах.

Механізм реалізації гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України.

Досить часто в нормативних актах, науковій та навчальній літературі, вживаються терміни “механізм реалізації”, “механізм впровадження” та інші близькі за змістом, але єдиного підходу до їх визначення немає.

На нашу думку, під механізмом реалізації завдань гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах слід розуміти сукупність суб’єктів та систему їх впливу на військовослужбовців, працівників Збройних Сил, на діяльність військ (сил) в цілому, що здійснюється у відповідності з визначеними напрямками та завданнями.

Спочатку розкриємо систему впливу, а потім визначимо функції суб’єктів впливу у механізмі реалізації завдань гуманітарної та соціальної політики в ЗСУ.

У відповідності до євроатлантичних стандартів система гуманітарного і соціального розвитку Збройних Сил України повинна мати такі основні елементи:

 І. Соціально-психологічний супровід військової служби,

 ІІ. Морально-психологічне забезпечення підготовки та застосування військ (сил),

 ІІІ. Військово-патріотична робота з громадянами України.

1. Складовими соціально-психологічного супроводу військової служби мають бути:

  •  професійно-психологічний відбір кандидатів для складання контрактів на військову службу на підставі розгортання системи пунктів  професійно-психологічного відбору та інформаційно-пропагандистських центрів Збройних Сил;
  •  правовий захист військовослужбовців на підставі введення в кожному з’єднанні цивільного юриста з повноваженнями дисциплінарного судді, що несуть відповідальність тільки перед Законом і не підпорядковані командиру, з метою винесення вироків щодо дисциплінарних стягнень.
  •  введення у військах (силах) інституту уповноважених рядового, сержантського та офіцерського складу;
  •  введення в практику військ (сил) військової профспілки, яка, поряд з іншими державними установами, буде займатися питаннями захисту матеріальних інтересів  військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, стимулювання їх службової діяльності (праці), покращення побутових умов життєдіяльності;
  •  соціальне забезпечення військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та членів їхніх сімей на підставі введення в практику військ (сил) служби соціального забезпечення, яка буде займатися: соціальним страхуванням; забезпеченням службовим житлом, орендою житла...  
  •  психологічна допомога військовослужбовцям, працівникам Збройних Сил України  та членам їхніх сімей на підставі введення в практику військ (сил) гарнізонних психологічних консультативних  пунктів;
  •  моніторинг соціальних процесів в Збройних Силах на базі створення, розвитку та підтримки електронної мережі будинків офіцерів військ (сил) та інформаційно-культурних центрів, що надає можливість:  щодобового збору та аналізу інформації про стан суспільно-політичній обстановки в регіонах;
  •  проведення соціологічних досліджень в інтересах Міністерства оборони та Генерального штабу;
  •  моніторингу військових питань у центральних та регіональних засобах масового інформування;
  •  здійснення оперативного соціально-правового консультування військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил.

   2. Складовими морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил) можуть стати:

2.1. Інформаційне забезпечення та зв’язки з громадськістю, що передбачає:

  •  створення інформаційно-пропагандистського центру Збройних Сил України;
  •  розробку програми розвитку ідейно-політичного виховання,  інформаційно-пропагандистської роботи;
  •  вироблення та розповсюдження друкованої, аудіо-відеопродукції, щодо воєнної політики України, діяльності Збройних Сил України; формування та підтримання електронних баз даних  у Інтернет-просторі;
  •  презентацію органів військового управління, військ (сил) перед засобами масової інформації та громадськістю;

  2.2. Психологічне забезпечення здійснюється шляхом організації морально-психологічної підготовки особового складу Збройних Сил, психологічного супроводу застосування військ (сил), збереження психічного здоров’я особового складу в екстремальних умовах, соціально-психологічної реабілітації психотравмованих;

  2.3. Соціально-правове забезпечення проводиться на підставі:

  •  реалізації визначених державою стандартів, нормативів та пільг військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та членів їхніх сімей;
  •  здійснення заходів щодо соціальної реабілітації та соціальної підтримки  військовослужбовців, які звільнені з лав Збройних Сил за станом здоров’я, втратили працездатність, а також ветеранів збройних конфліктів;
  •  діяльності щодо забезпечення соціального захисту членів сімей військовослужбовців, які загинули (зникли без відома), потрапили у полон під час бойових дій;
  •  забезпечення виконання норм міжнародного гуманітарного права (права війни);
  •  вживання заходів щодо підтримання дисципліни, організованості та правопорядку у Збройних Силах;

   2.4. Культурно-освітня робота здійснюється  шляхом організації заходів щодо виховання особового складу військ (сил) в дусі традицій національних Збройних Сил, формування у офіцерів, сержантів та солдат корпоративного духу; задоволення естетичних та культурних запитів військовослужбовців, працівників Збройних Сил України;

2.5. Духовне виховання пропонується проводити шляхом створення умов для задоволення релігійних потреб військовослужбовців, працівників Збройних Сил відповідно до їх конфесійної належності.

3. Складовими військово-патріотичної роботи з громадянами України повинні мають бути:

  •  широке рекламування військової служби;
  •  всебічна підтримка з боку органів влади усіх рівнів, ветеранських, військово-патріотичних, молодіжних та дитячих об’єднань і клубів, метою діяльності яких є формування громадянина-патріота;
  •  навчальна військова підготовка в освітніх закладах з метою підготовки громадян до дій в умовах можливих техногенних катастроф, терористичних актів, формування широкого кола громадян - потенційних військовослужбовців служби за контрактом;
  •  героїко-патріотична тематика в літературі, мистецтві та культурі.

     Для вирішення завдань соціально-психологічного супроводу військової служби, морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), військово-патріотичної роботи  в усіх ланках військового управління, військових частинах, установах та закладах наказом МО України формуються органи по роботі з особовим складом Збройних Сил України. Діяльність цих органів  будуть забезпечувати фахівці в галузі психології, соціології, політології, педагогіки, психофізіології, історії, військової журналістики, правознавства.

   До суб’єктів гуманітарної політики в ЗС України належать держава, суспільство в цілому, органи військового управління, органи по роботі з особовим складом  питань, армійські громадські організації, військові колективи та окремі військовослужбовці, оскільки першочергове завдання органів державного і військового управління полягає  в створенні умов для самореалізації особистістю свого соціогуманітарного потенціалу. Зупинимось коротко лише на завданнях основних органів, на які безпосередньо покладається реалізація завдань гуманітарного та соціального розвитку.

 Керівництво діяльністю цих органів щодо гуманітарного та соціального розвитку покладається на структурні підрозділи Міністерства оборони України, які здійснюють формування складових гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України та реалізацію їхніх завдань.

 Координуючим та науково-методичним органом щодо реалізації гуманітарної політики держави в Збройних Силах України є Департамент гуманітарного та соціального розвитку Міністерства оборони України, на який   покладається:

  •  розробка проектів законів та інших нормативно-правових актів щодо впровадження гуманітарної та соціальної політики держави у ЗС України, та стратегії гуманітарного та соціального розвитку;
  •  організація виконання державних програм розвитку ЗС України, інших програм (планів) з питань гуманітарного та соціального розвитку;
  •  моніторинг ефективності гуманітарної політики в ЗС України та опрацювання пропозицій з питань розвитку гуманітарної сфери ЗС України;
  •  розробка та здійснення заходів щодо розвитку культури та духовності у ЗС України;
  •  зміцнення заходів щодо військово-патріотичного виховання у ЗС України;
  •  здійснення заходів щодо задоволення прав військовослужбовців на свободу світогляду та віросповідання;
  •  забезпечення розвитку гуманітарної складової військової освіти та науки;
  •  соціальний моніторинг ЗС України, розробка пропозицій щодо удосконалення програм соціального розвитку ЗС України;
  •  здійснення заходів щодо реалізації соціально-правових гарантій військовослужбовців, членів їх сімей та працівників ЗС України, осіб звільнених у запас або відставку, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях;
  •  удосконалення систем соціального забезпечення військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їх сімей;
  •  розробка та здійснення заходів щодо соціальної адаптації військовослужбовців, які звільняються у запас, або відставку та членів їх сімей;
  •  формування оборонного бюджету за програмою “Культурно-виховна робота з особовим складом та членами сімей військовослужбовців ЗС України“ і  розподіл затверджених Міністром оборони України на це коштів;
  •  формування напрямків та реалізація політики господарської діяльності культурно-просвітницьких закладів ЗС України.

В інтересах гуманітарного та соціального розвитку і ЗС України в межах чинного законодавства Департамент гуманітарного та соціального розвитку Міністерства оборони України підтримує зв’язки та організує взаємодію з центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, громадянами України, засобами масової інформації та міжнародними інституціями.

     Органом, який планує, організує та контролює діяльність військового командування з питань гуманітарного та соціального розвитку є Головне управління по роботі з особовим складом Генерального штабу ЗС України, на яке покладається:

  •  планування та організація морально-психологічного забезпечення повсякденної діяльності, підготовки та застосування ЗС України;
  •  проведення моніторингу морально-психологічного стану особового складу призовного контингенту та мобілізаційних ресурсів країни;
  •  організація і контроль діяльності органів військового управління щодо поліпшення морально-психологічного стану особового складу ЗС України, психологічного забезпечення службово-бойової діяльності військ (сил);
  •  аналіз суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил) та її впливу на морально-психологічний стан особового складу;
  •  організація інформаційно-пропагандистського забезпечення та культурно-виховної роботи з особовим складом ЗС України;
  •  проведення військово-соціальної роботи серед особового складу Генерального штабу ЗС України та безпосередньо підпорядкованих йому військ;
  •  організація забезпечення технічними засобами пропаганди відповідно до штатно-табельної потреби з’єднань, військових частин, установ;
  •  забезпечення добробуту, підготовки та перепідготовки фахівців гуманітарного профілю.

Окрім названих органів, на які покладається безпосереднє керівництво органами військового управління щодо соціального та гуманітарного розвитку в ЗС України, питаннями гуманітарної та соціальної політики займаються в межах своєї компетенції і інші структурні підрозділи Міністерства оборони та Генерального штабу ЗС України.

 Отже, реалізація завдань гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України потребує створення чіткої системи діяльності органів державного та військового управління, визначення та обґрунтування функцій та завдань, що покладаються на командирів (начальників), штаби, органи по роботі з особовим складом, підняття їх статусу та ролі. А морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил) – це організаційний компонент гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах, це реально можливий механізм впровадження його завдань та досягнення кінцевого результату.

1.2. Роль і місце морально-психологічного забезпечення у системі всебічного забезпечення застосування військ (сил )

Цілеспрямований вплив на свідомість та психіку військовослужбовця, військових колективів організовувався і проводився суспільством та державою на всіх історичних етапах їх розвитку. Безпосередньо у військах його організовували та здійснювали командири (начальники) усіх рівнів. Взагалі цю діяльність можна охарактеризувати як морально-психологічний вплив,  під яким розуміється  система  узгоджених організаційних, виховних та спеціальних заходів політичного, ідеологічного, інформаційного, психологічного, соціально-правового, культурно-просвітницького та іншого характеру, котрі здійснюються за єдиним задумом органами державної влади, військового управління і посадовими особами військових формувань з метою досягнення високої моральної та психологічної стійкості як окремого військовослужбовця, так і підрозділу, частини, збройних сил в цілому.

В  останні  два десятиріччя у науковій та військовій практиці став використовуватися термін “МПЗ”, який визначав основну форму морально-психологічної підготовки. Термін “МПЗ” з 1995 року  набув статусу офіційного поняття у ЗС України, став ознакою нового виду забезпечення - морально-психологічного.

Саме ж поняття “морально-психологічне забезпечення” було запропоновано вченими Воєнно-політичної академії на межі 80-90-х рр.. минулого століття, у період кризи у радянському суспільстві.

Морально-психологічне забезпечення - комплекс узгоджених заходів, які здійснюються державним і військовим керівництвом країни, усіма органами військового управління та посадовими особами Збройних Сил України з метою підтримання морально-психологічного стану особового складу збройних сил і населення країни на рівні, необхідному для виконання навчально-бойових завдань у мирний час і досягнення перемоги в можливій війні (конфлікті).

Його не слід розуміти як чергову модифікацію способу організації роботи з особовим складом військ і органів управління. Це не новий термін, а, насамперед, інтелектуальний прорив, корінні зміни в роботі з особовим складом, організації службово-бойової діяльності збройних сил, в налагодженні комплексної, високоефективної системи їх всебічного забезпечення, невід’ємною складовою якого і стає морально-психологічне забезпечення.  

На сьогодні цей термін використаний у Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України (затверджена   Указом Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 р.), у  Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) ЗС України, яка  розроблена і затверджена наказом Міністра оборони від 5 травня 1999 р. № 142, а також у Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України ( затверджена Указ Президента України 12 січня 2004 р).

На підставі вітчизняного та світового досвіду військового будівництва МПЗ в ЗС України набуло статусу окремого виду  в системі всебічного забезпечення застосування військ (сил). Завдання з морально-психологічного забезпечення викладені в Засадах підготовки та застосування ЗС України на період 2006-2011 рр. ч.1 (загальні положення) та у Засадах підготовки і ведення операцій ЗСУ.

МПЗ ґрунтується на таких науках про людину, як психологія, психофізіологія, політологія, соціологія, правознавство та інших науках. Воно організовується і здійснюється як у мирний, так і у воєнний час в єдиній загальній системі підготовки особового складу всіма органами військового управління.

  У Збройних Силах України питання всебічного забезпечення застосування військ (сил) носить комплексний характер, розглядається, як складна система видів забезпечення: оперативного, морально-психологічного, технічного, тилового та медичного. В свою чергу кожний з видів забезпечення також є складною системою багатьох підсистем (так, оперативне забезпечення складається з таких видів: військова розвідка; інформаційна боротьба (поділяється на радіоелектронну боротьбу, психологічну боротьбу, оперативне маскування); інженерне забезпечення; забезпечення радіаційного, хімічного та біологічного захисту; навігаційне, топогеодезичне, гідрометеорологічне забезпечення).

Нова Настанова з підготовки та застосування ЗС України визначає морально-психологічне забезпечення поряд з оперативним,  матеріально-технічним і медичним основним видом всебічного забезпечення діяльності військ (сил). Його застосування та подальше вдосконалення відповідає сучасним світовим і вітчизняним поглядам на цілі та способи ведення війни і військового будівництва.

Морально-психологічне забезпечення - це інтегрований вид всебічного забезпечення у Збройних Силах України. Воно не має всеохоплюючого характеру, як, наприклад, партійно-політична робота в Збройних Силах СРСР, обмежується покладеними завданнями, областю застосування, відповідними суб’єктами. Разом з тим, морально-психологічне забезпечення не суперечить принципам демократизації, вбирає в себе сучасні погляди на реалізацію соціального та морально-політичного потенціалу суспільства у сфері оборони в реальному вимірі часу.    

    Морально-психологічне забезпечення обмежене часом і простором  підготовки та ведення операцій (бойових) дій, оперативними завданнями військ (сил), бойовими завданнями з’єднань,  частин, підрозділів, окремих військовослужбовців; має відповідні сили і засоби, форми і методи досягнення покладених на нього завдань; може зосереджуватися  на визначених напрямках та у визначених районах; підлягає плануванню та контролю. При цьому морально-психологічне забезпечення має носити системний характер, бути спроможним забезпечити реалізацію морально-психологічного потенціалу військ (сил) під час воєнного конфлікту.

Сформувати і максимально реалізувати духовні і психологічні можливості особового складу, захистити їх від негативного інформаційно–психологічного впливу, а особливо цілеспрямованих, деморалізуючих зусиль противника в бойової обстановці, мобілізувати особовий склад на вирішення службово–бойових та бойових завдань може лише скоординована з іншими видами забезпечення військ продумана  система МПЗ, яка дозволяє здійснити вплив на психіку окремого воїна і психічний стан військового колективу з метою формування якостей, необхідних для виконання навчальних і бойових завдань у складній оперативній, соціально-політичній та інформаційно-психологічній обстановці, яка різко змінюється. 

 На сьогодні у Збройних Силах України в цілому створена та частково функціонує система морально-психологічного забезпечення.

Систему морально-психологічного забезпечення складає сукупність функціонально пов’язаних суб’єктів (сил), засобів, технологій, форм, що визначаються складовими МПЗ, та методик  впливу на об’єкт ( особовий склад) з метою формування , підтримання та захисту його морально-психологічного стану необхідного для виконання бойових завдань.

До суб’єктів МПЗ разом із командирами, штабами, структурами по роботі з особовим складом, що сьогодні тільки формуються, входять також начальники родів військ і служб, працівники військових засобів масового інформування, юридичних органів, медичних установ і закладів.

Неможливо навіть уявити, щоб формуванням морально-психологічного стану військовослужбовців Збройних Сил та населення країни займалися люди випадкові, некомпетентні, які не мають навичок впливу на духовний світ людини, не володіють методами і засобами такого впливу.

Об’єкти МПЗ можна умовно поділити на п’ять груп: особи призовного віку та допризовна молодь; особовий склад військових формувань, працівники ЗС України, сім’ї військовослужбовців; військові колективи; населення в районі дислокації військ (сил); населення та особовий склад військ противника.

 


Структура системи

морально-психологічного забезпечення

  •  
  •  

      

  •  
  •  
  •  
  •  

  •  

  •  

  •  

  •  
  •  

  •  

  •  
  •  

   На початок 2007 року в Збройних Силах України склались майже всі елементи системи морально-психологічного забезпечення, а саме:

  •  основи нормативно-правової та методичної бази з питань МПЗ;
  •  формуються органи управління цим видом забезпечення;
  •  визначені сили і засоби, що організують та проводять заходи МПЗ;
  •  започаткована система підготовки фахівців з питань МПЗ,
  •  проводиться навчання командирів (начальників) питанням організації МПЗ;
  •  органи військового управління усіх рівнів отримали досвід практичної організації МПЗ підготовки та ведення операцій (бойових дій) під час командно-штабних навчань і тренувань, миротворчих  операцій;
  •  документи з питань МПЗ є складовою частиною планів стратегічного застосування Збройних Сил України, застосування видів ЗС, оперативних командувань, документів бойової та мобілізаційної готовності різних рівнів військового управління;

- планування МПЗ здійснюється у загальній системі планування застосування Збройних Сил України за єдиною методикою, розроблені зразки відповідних документів, використовуються єдині умовні позначення сил і засобів МПЗ.

  •  відбувається вивчення та узагальнення досвіду використання духовного фактора у арміях провідних країн світу, у тому числі під час воєнних конфліктів різної інтенсивності.

Однак, хоч система морально-психологічного забезпечення в ЗС України сьогодні в порівнянні  з системою морально-психологічного впливу (МПВ) провідних країн світу має схожі функції, завдання, напрями діяльності, відповідає кількісному співвідношенню,  але суттєво програє у якісному вимірі.

По-перше,  сьогодні система МПЗ, на відміну від МПВ, спрямована тільки на ЗС України і не впливає на населення країни, інші військові формування. Більш того, вона проводиться тільки посадовими особами військового управління і відсутня в  діяльності органів військово-політичного керівництва держави, що проявляється  у несформованості позитивного іміджу ЗС, забутті законодавчого забезпечення МПЗ тощо.

По-друге, ця система має низку проблем, які не вирішуються вже протягом багатьох років:

  •  недостатність теоретико-методологічної та методичної бази морально-психологічного забезпечення;
  •  застарілість та суперечливість існуючої нормативно-правової бази;
  •  теоретична та  практична  непідготовленість командирів (начальників) і штабів з питань організації МПЗ в усіх  ланках військового управління;
  •  несформованість підсистем психологічного та соціально-правового забезпечення;
  •  повна невідповідність матеріально-технічної бази МПЗ сучасним вимогам;
  •  невизначеність організаційно-штатної структури безпосередніх суб’єктів МПЗ;
  •  кількісна, а особливо якісна, недостатність кадрового забезпечення МПЗ;
  •  практична відсутність системи захисту особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу.

Сучасні погляди на підготовку і проведення бойових дій, накопичений досвід дозволяють визначити основні функції морально-психологічного забезпечення:

  •  прогнозування, виявлення та оцінка можливих загроз у інформаційній та соціальній сферах, дестабілізуючих чинників і конфліктів, причин їх виникнення, а також можливих наслідків їх прояву;
  •  морально-психологічне забезпечення охорони сухопутних і морських кордонів держави військами ППО, ВПС, ВМС, військовими частинами територіальної оборони, оперативно підпорядкованих інших військових формувань у мирний час, загрозливий період, воєнний час;
  •  морально-психологічне забезпечення дій збройних сил держави щодо надання допомоги органам державної влади у разі виникнення загрози порушення територіальної цілісності держави через проведення дій ззовні, які спрямовані на підтримку сепаратистських настроїв в окремих прикордонних районах держави;
  •  морально-психологічне забезпечення дій ЗС щодо блокування державного кордону у разі загрози або початку воєнного конфлікту на території сусідньої держави з метою  не допустити його розповсюдження на територію своєї держави;
  •  забезпечення комплексу заходів ЗС з метою стримування можливого воєнного конфлікту, а саме морально-психологічного забезпечення проведення військових навчань (показ сили), проведення спеціальних операцій обмеженого масштабу (демонстрація сили), переведення військ визначеного району до вищих ступенів бойової готовності та інших заходів;
  •  проведення інформаційно-пропагандистських, психологічних операцій;
  •  морально-психологічне забезпечення нетрадиційних способів ведення бойових дій;
  •  морально- психологічне забезпечення відбиття локального вторгнення агресора на територію країни;
  •  морально-психологічне забезпечення застосування ударів по воєнних об'єктах та території агресора для нанесення йому незворотних втрат з метою змусити його відмовитися від подальшого ведення війни;
  •  морально-психологічне забезпечення підготовки і проведення оборонної операції на випадок воєнного конфлікту обмеженого масштабу;
  •  морально-психологічне забезпечення стратегічного розгортання ЗС з початком повномасштабного воєнного конфлікту з метою відбиття агресії за підтримки з боку дружніх держав і міжнародних організацій;
  •  морально-психологічне забезпечення підготовки стратегічних резервів;
  •  морально-психологічне забезпечення дій ЗС щодо надання допомоги населенню, органам державної влади та органам місцевого самоврядування в ході воєнного конфлікту та під час ліквідації його наслідків;
  •  морально-психологічне забезпечення дій ЗС щодо своєчасного попередження, захисту та надання допомоги населенню на випадок застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення;
  •  морально-психологічне забезпечення планових та оперативних заходів у рамках міжнародних систем безпеки, а саме, морально-психологічне забезпечення участі у миротворчих, рятувальних і гуманітарних операціях під егідою ООН, ОБСЄ та захисті національних інтересів за кордоном;
  •  морально-психологічне забезпечення підготовки та функціонування міжнародних військових підрозділів;
  •  інформаційно-пропагандистське забезпечення тісних зв'язків з громадськістю;
  •  морально-психологічне забезпечення участі у заходах щодо захисту населення держави від наслідків катастроф, стихійних лих, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій тощо;
  •  морально-психологічне забезпечення участі підрозділів у допомозі органам державної влади та органам місцевого самоврядування у проведенні пошукових і рятувальних операцій;
  •  військово-патріотичне виховання населення країни, його морально-психологічна підготовка до оборони, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості;
  •  проведення в ЗС державної політики забезпечення соціального захисту військовослужбовців під час служби, соціальної адаптації після звільнення, а також членів їх сімей.

Принципи морально-психологічного забезпечення :

  •  об'єктивна оцінка воєнно-стратегічної ситуації, рівня МПС особового складу, урахування оперативної обстановки, умов виконання покладених завдань;
  •  цілеспрямованість морально-психологічного забезпечення на вирішення конкретних бойових завдань, формування необхідного МПС військ;
  •  тісний та нерозривний зв'язок з іншими видами забезпечення збройних сил;
  •  безперервність керованого впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців, їх психологічний стан;
  •  диференційований підхід, визначеність змісту, форм та способів реалізації заходів морально-психологічного забезпечення з урахуванням національних, культурних та інших особливостей військовослужбовців

Морально-психологічному забезпеченню, як і всякому реально існуючому процесу, притаманні  закономірності:

  1.  Залежність змісту, організації та ефективності морально-психологічного забезпечення від безлічі зовнішніх  і внутрішніх чинників,  найважливішими з яких є:
  2.   соціально-політичний, економічний і морально-психологічний стан суспільства;
  3.   характер міжнародних відносин і воєнно-політична обстановка в світі;
  4.   спрямованість політики держави, мети і завдань, що вирішуються Збройними Силами;
  5.   рівень безпеки держави , удосконалення форм і методів захисту держави;
  6.   укомплектованість військових колективів військовослужбовцями, забезпеченість їх сучасним озброєнням і технікою, ефективність інших видів забезпечення;
  7.   стан повсякденної службової  діяльності, статутного порядку, бойового вишколу, професійної майстерності, фізичної готовності.
  8.   рівень підготовки, моральні й ділові якості професійних кадрів, що здійснюють морально-психологічне забезпечення.
  9.   Відносна самостійність морально-психологічного забезпечення, здатність випереджати обумовлюючі його  суспільні та економічні відносини, відставати від них, або здійснювати негативний вплив на розвиток суспільства.
  10.   Можливість удосконалення морально-психологічного забезпечення на всіх рівнях його дії будь-яким учасником цього процесу.

Схематично, з точки зору системного підходу, організацію МПЗ можна умовно поділити на декілька складових, а саме: духовний, психологічний, регламентаційний, організаційно-діяльнісний, життєзабезпечуючий, а також контрольно-регулюючий та  технологічний компоненти. 

Духовний компонент має відповідати за інформаційне наповнення свідомості. Її мета - мобілізувати людину на безумовне і гарантоване виконання бойових завдань у будь-якій обстановці. Інформаційно-виховний потік призначений відсікати інформаційно-психологічний вплив протиборствуючої сторони. Він ґрунтується на доведенні до військовослужбовців воєнно-політичної та бойової обстановки, покладених завдань, місця і ролі в цьому процесі кожної людини.

Психологічний компонент має здійснювати психологічну підтримку учасників бойових дій. Вона проводиться за рішеннями відповідного командира при безпосередній участі психологів, психофізіологів, інших спеціалістів,  має за мету забезпечити високу інтелектуально-психологічну активність, наступальне управлінське та виконавче мислення військовослужбовців.

Регламентаційний компонент - це налагодження системи обмеження та припису, яка дає змогу структуризувати поведінку військовослужбовців. Командування військ налагоджує соціально-правову роботу з метою створення правових умов виконання бойових завдань, підтримання організованості та правопорядку. Інформаційне наповнення регламентаційної складової передбачає аналіз законодавчих актів воєнного часу, у тому числі документів міжнародного гуманітарного права (права війни), посадових обов'язків професійних обмежень і свобод, рішень, наказів, указів та розпоряджень. Кінцевим результатом цієї складової морально-психологічного забезпечення повинна стати регламентовано-свідома поведінка людей в екстремальних умовах і обстановці.

Організаційно-діяльнісний компонент містить систему заходів щодо забезпечення готовності та здатності впевнено виконувати обов'язки кожним військовослужбовцем, яка складається із бойової мотивації, організації змагань, стимулювання активної та ефективної роботи в екстремальних умовах, з оцінки діяльності кожної людини, розповсюдження досвіду бойової діяльності, прикладів мужності та героїзму, самопожертвування і надання взаємодопомоги.

Компонент життєзабезпечення припускає створення духовних і матеріальних умов для повноцінного функціонування усіх життєзабезпечуючих елементів у бойових умовах.

Так, під час війни (збройного конфлікту) моральне та фізичне виживання в умовах тривалих бойових дій неможливе без налагодження відповідної інфраструктури, яка містить організацію сховищ для життя та відпочинку, налагодження елементарного бойового побуту, організацію комплексу санітарно-гігієнічних заходів, налагодження прийому-відправлення кореспонденції, роботу з пресою, організацію медичної допомоги.

Технологічний компонент морально-психологічного забезпечення -  це організація практичної роботи щодо організації морально-психологічного забезпечення. Цей компонент є одним із головних складових МПЗ, який можна визначити як операційно-діяльнісний. Він має два аспекти. По-перше, конкретні дії та операції суб`єкта. По-друге, дії військовослужбовців, на яких спрямована діяльність суб`єкта.

Контрольно-регулюючий компонент. Морально-психологічне забезпечення як і будь-який інший соціально-психологічний процес, потребує своєчасного контролю якості та ефективності.

МПЗ проводиться безперервно, цілеспрямовано і чим складніша та напруженіша обстановка,  тим активніше. Воно планується і здійснюється диференційовано, в залежності від призначення і характеру операції (бойових дій), а також задач, які вирішують війська (сили). При цьому враховуються  особливості морально-психологічного стану особового складу і рівень його підготовленості.

Основним змістом МПЗ діяльності військ (сил) є:

  •  мобілізація військовослужбовців на виконання конкретних бойових завдань, формування  свідомого ставлення до них, прогнозування динаміки морально-психологічного стану військ (сил), збереження його стійкості та керованості;
  •  досягнення високої  бойової активності особового складу військ (сил), його спроможності витримувати нервово-психологічні навантаження і зберігати боєздатність в умовах дій психотравмуючих факторів сучасного бою;
  •  зрив психологічних операцій противника, прогнозування, профілактика та нейтралізація негативного інформаційно-психологічного впливу;
  •  організація комплексного захисту психологічних (психофізіологічних) властивостей військовослужбовців, реабілітації психотравмованих.

Зміст  МПЗ залежить від:

  •  завдань,  що отримали  війська (сили); особливостей воєнно-політичної, оперативної обстановки, соціально-психологічних умов у районах дислокації військ (сил) та їх бойового застосування;
  •  політичної мети війни (воєнного  конфлікту);
  •  морально-психологічного  стану особового складу  своїх військ (сил) і противника;
  •  конкретних  завдань  операції (бойових дій); геокліматичних та природних умов її проведення;
  •  повноти  та ефективності вирішення питань всебічного забезпечення;
  •  наявних сил та засобів МПЗ;
  •  ступеню впливу інформаційно-психологічних операцій противника на наші війська та населення,
  •  наявних сил та засобів МПЗ та багатьох інших факторів.

Мета МПЗ досягається внаслідок узгодженого проведення заходів основних його форм, а саме: інформаційно-пропагандистського забезпечення; психологічного забезпечення; воєнно-соціальної роботи; культурно-виховної роботи та просвітницької роботи; захисту особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу та інших, які більш детально будуть розглянуті в третій лекції цього посібника .

Ефективному досягненню мети МПЗ в повній мірі сприятиме проведення і специфічних його форм, зокрема: спеціальних соціологічних та психологічних досліджень; організації забезпечення військ (сил) технічними засобами виховання та поліграфії; здійснення кадрового забезпечення органів виховної роботи.

У ході формування єдиної системи МПЗ діяльності ЗС України та ефективної організації МПВ на особовий склад військ та органів управління в сучасних умовах  вважається за доцільне:

а) розгорнути широкий науковий пошук та теоретичне обґрунтування переваг нового способу організації роботи з особовим складом, спрогнозувати імовірність досягнення позитивних зрушень у цьому напрямку шляхом реформування існуючої вітчизняної моделі, виключити можливість прийняття необґрунтованих та суб’єктивних рішень.

б) для ефективної діяльності структур по роботі з особовим складом  у ЗС України привести до єдиного знаменника  функції їх діяльності за різних умов. Це дасть змогу створити дійсно єдину систему МПЗ діяльності військ, виконати пріоритетні завдання розвитку української армії в сучасних умовах, створити ефективно діючий механізм реалізації положень Концепції гуманітарного і соціального розвитку у ЗС України.

в) поняття “МПЗ діяльності військ (сил)” розглядати як єдине за своєю сутністю і складовими, що об’єднує два поняття – МПЗ життєдіяльності і МПЗ застосування військ. Різниця повинна визначатись специфікою покладених завдань мирного і воєнного часу. Для його реалізації актуальним залишається завдання щодо розробки Настанови з морально-психологічного забезпечення діяльності ЗС України із врахуванням необхідності її широкого попереднього розгляду та обговорення із залученням як представників органів військового управління, так і державних наукових установ та закладів, Національної академії оборони України.           

Фахівцями кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) НАОУ за результатами  досліджень зазначених проблем пропонується сформувати таку перспективну систему МПЗ:

а) державний (стратегічний) рівень – система морально-психологічної підтримки ЗС України;

б) загальновійськовий (оперативний) рівень управління–система морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил);

в) військовий (оперативно-тактичний) рівень – система морально-психологічної підготовки та соціально-психологічного супроводу службово-бойової діяльності особового складу частин  та з’єднань ЗС України.

Складовими системи морально-психологічної підтримки ЗС України можна визначити:

  •  військово-патріотичне виховання населення України;
  •  забезпечення позитивного іміджу Збройних Сил;
  •  пропаганда державницької та національної ідеології;
  •  законодавче забезпечення діяльності ЗС України;
  •  формування високого рівня довіри до Збройних Сил;
  •  забезпечення розвитку культури та духовності у Збройних Силах;
  •  моніторинг соціального та гуманітарного розвитку ЗС України;
  •  забезпечення соціального захисту особового складу ЗС України;
  •  духовна підтримка військовослужбовців ЗС України;
  •  створення та забезпечення функціонування органів по роботі з особовим складом, психологічної та соціологічної служб у їхній структурі;
  •  розробка і забезпечення ЗС технічними засобами виховання та поліграфії.

До складових системи морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил) відносяться:

  •  інформаційно-пропагандистська робота та зв’язки з громадськістю;
  •  психологічна робота;  
  •  соціально-правова робота;
  •  культурно-дозвільна робота;
  •  захист особового складу військ (сил) від негативного інформаційно-психологічного впливу;  
  •  організація задоволення релігійних потреб особового складу;
  •  науково-методичне забезпечення (моніторинг ефективності системи морально-психологічного впливу на особовий склад військ (сил).

Складовними системи морально-психологічної підготовки та соціально-психологічного супроводу службово-бойової діяльності особового складу частин  та з’єднань ЗС України мають бути:

- професійно-психологічний відбір кандидатів на військову службу;

- правовий захист військовослужбовців шляхом введення в кожному з’єднанні цивільного юриста;           

- введення у військах (силах) інституту уповноважених усіх категорій особового складу;

- введення в практику військ (сил) військової профспілки;

-морально-психологічна підготовка особового складу (загальна, цільова, спеціальна);

-соціально-психологічний супровід конкретних видів службово-бойової діяльності особового складу;

- психологічна допомога військовослужбовцям, працівникам Збройних Сил України  та членам їхніх сімей;

- моніторинг соціальних процесів в Збройних Силах;

- проведення соціологічних досліджень в інтересах Міністерства Оборони та Генерального штабу;

- моніторинг військових питань у центральних та регіональних ЗМІ ;

-здійснення оперативного соціально-правового консультування військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил.

Таким чином,  сучасна вітчизняна військова наука все більше приходить до висновку, що здійснення морально-психологічного впливу як в мирний час, так і в бойовій обстановці найбільш повно характеризується через поняття “морально-психологічне забезпечення діяльності військ”. Морально-психологічне забезпечення – це принципово новий, комплексний вид забезпечення, який інтегрує всі основні види і способи організованого впливу на свідомість і психіку військовослужбовців при проведенні заходів спрямованих на підтримання бойової і мобілізаційної готовності, в процесі виконання бойових задач мирного часу (бойове чергування і бойова служба, миротворчі місії і т. ін.), а також в ході операцій і бойових дій.

1.3. Досвід організації та здійснення морально - психологічного впливу в арміях провідних країн світу

 Ефективна організація МПЗ у ЗС України неможлива без узагальнення, вивчення та раціонального впровадження досвіду, накопиченого в цій сфері діяльності збройними силами передових країн світу. Це пояснюється, з одного боку, проголошенням Україною політичного курсу на євроатлантичну інтеграцію, а з іншого - необхідністю врахувати позитивний досвід та не повторювати прорахунки, що мали місце в організації та здійсненні морально-психологічного впливу на  особовий склад зарубіжних армій в сучасних умовах.

Аналіз доктринальних положень, вимог бойових статутів збройних сил провідних країн світу свідчить,  що питання формування і підтримання морального духу особового складу військ (сил) постійно знаходиться в центрі уваги воєнно-політичного керівництва цих держав .

Загалом морально-психологічний вплив (МПВ) на особовий склад в арміях передових країн світу носить чітко виражений національний та державно-ідеологічний характер і проводиться безперервно. У кожній країні моральне виховання і психологічна підготовка особового складу військ (сил) розрізняються за назвами, формами і методами організації, силами і засобами, що для цього застосовуються. Універсальним для всіх без винятку країн  є наявність у збройних силах відповідних органів, а також кінцева мета їх діяльності - необхідний рівень морально-психологічного стану особового складу військ (сил).

Зміст морально-психологічного впливу на особовий склад зумовлюють ідеологічний, соціальний, службовий, психологічний і побутовий чинники. Виходячи з цього, система роботи з особовим складом в арміях провідних країн НАТО включає: ідейно-виховний вплив; морально-психологічну підготовку; соціальну роботу; захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу противника, що поєднується з аналогічним впливом на нього засобами психологічних операцій.

Найбільш організовано і цілеспрямовано до цієї справи ставляться у США та її Збройних силах, де проблема морально-психологічного впливу на особовий склад є пріоритетною державною справою.

В комплексі заходів, які проводяться державним і військовим керівництвом США щодо підтримання необхідного рівня бойової готовності та боєздатності збройних сил, важлива роль належить морально-психологічній підготовці особового складу. Його кінцевим результатом повинна бути висока моральна та психологічна стійкість військовослужбовців, підрозділу, частини, збройних сил в цілому.

Структурно моральна і психологічна стійкість, за поглядами американських воєнних спеціалістів, включає наступні елементи: дисципліну, бойовий дух, волю до перемоги, вміння володіти собою, почуття особистої гідності, чесність, вірність військовому обов’язку, , почуття офіцерської та солдатської честі. В основу роботи з особовим складом покладено ідеї американського способу життя, відданості національному прапору та президенту країни, а також дотримання традицій збройних сил, їх видів, родів військ і служб, об’єднань (з’єднань, частин).

Організаційно в апарат по роботі з особовим складом збройних сил США входять:

  •  служба зі зв’язку з громадськістю, яка включає три управління – організаційно-адміністративне, інформації та цензури. Основна функція служби зі зв’язку з громадськістю полягає в тісній взаємодії з громадськими організаціями, приватним бізнесом, молоддю з метою створення позитивного відношення до збройних сил і служби в них. Службу зі звязків з громадськістю очолює помічник міністра оборони США. Він  здійснює безпосереднє керівництво засобами масової інформації збройних сил;
  •  служба з особового складу й тилу, до складу якої входять два управління, на неї покладено ідеологічне виховання особового складу, яке проводиться під час спеціальних занять;
  •  військово-юридична служба, яка відповідає за дотримання соціально-правового статусу військовослужбовців, як обов’язкової умови служби у збройних силах;
  •  служба військових св’ященників, яка організує проведення релігійних обрядів, занять в недільних церковних школах та кружках, забезпечення рядового складу релігійною літературою, виступи на теми релігії та моралі.

     До обов’язків військових капеланів відноситься консультування командного складу з питань релігії, участі в плануванні та проведенні заходів з релігійної пропаганди у військах. Як відзначалось, капелани традиційно відіграють виключну роль в системі виховання військовослужбовців. Не випадково видатний полководець другої світової війни Д.Ейзенхауер заявляв, що добрий військовий священик коштує більше, ніж  його особиста вага в золоті.

Характерна деталь: з одного боку, всі ці служби діють самостійно, з іншого – виключно узгоджено, гнучко та ефективно. В апараті Міністерства оборони армії США в службі із зв’язку з громадськістю залучено біля 6000 осіб, у службі по роботі з особовим складом і тилу – більше 5000 працівників, служба військових св’ященників нараховує біля 2,5 тис. офіцерів-священників і декілька тисяч спеціально підготовлених сержантів. При штабі армійського корпусу діє відділ громадських  відносин (20 штатних одиниць), відділ по роботі з особовим складом (25 штатних одиниць), відділ капеланів (30 штатних одиниць). Подібні структури  існують до штабу батальйону включно. У кожному виді  збройних сил США розгорнуті психологічні служби, де зайнято біля 8000 дипломованих військових і цивільних спеціалістів (психологів і соціологів). Так,  у кожній дивізії у складі медичної роти є психіатр, психолог і соціолог, а також 6 – 8 їх помічників сержантів .

В статуті AR 600-5 “Стандарти поведінки” армії США виділяється цілий комплекс традицій, які визначають морально-етичні і психологічні аспекти поведінки військовослужбовців і виконання ними поставлених завдань. До таких відносяться:

  •  служба суспільству згідно даної традиції військовослужбовець є “слугою суспільства”, в мирний час він постійно готовиться до захисту держави, а в період війни безпосередньо приймає участь у бойових діях;
  •    виконання поставлених завданьвважається першочерговою вимогою, яка стоїть перед військовослужбовцем;
  •    управління (командування)офіцери повинні вміти планувати, ставити завдання, етично будувати відношення з підлеглими, бути стабілізуючою частиною військового колективу;
  •   вірність (лояльність) – відданість військовослужбовців від Президента і командира до довіри новобранцю;
  •   дисциплінованість  - заснована на принципі єдиної дисципліни для всіх категорій військовослужбовців незалежно від військового звання та посади;
  •   готовністьвідображає постійну наявність у військовослужбовців бути завжди готовим до виконання бойових завдань, а також до різкої зміни обстановки, обов’язків і завдань;
  •   взаємодія і взаємодопомогаце мистецтво сумісної роботи (діяльності) військовослужбовців, що необхідне для досягнення загальної мети;
  •   постійне підтримання іміджу порядної людини дотримання коректності, ввічливості при спілкуванні, недопущення вульгарності та грубості;
  •   політичне невтручаннязбройні сили США здійснюють військове забезпечення національної політики незалежно від того, яка політична партія знаходиться у влади, особистих поглядів і інтересів.

Дані традиції систематично і в масовому масштабі закріплюються в свідомості військовослужбовців через систему відповідних, вище перерахованих структур (службу по роботі з особовим складом, по зв’язкам з громадськістю, військово-юридичну та військових св’ященників).

Важливе місце в системі морально-психологічного впливу в збройних силах США набула соціальна робота. Керівництво соціальною роботою в американській армії покладено на органи соціальних відносин  та інформації, що вказує на пріоритетність соціальної роботи в порівнянні з іншими видами діяльності, які входять у комплекс заходів морально-психологічного впливу.

Провідне місце в системі організації соціальної роботи в армії США відводиться “корпусу головних сержантів”. Головні сержанти виконують одну з найскладніших функцій соціальної роботи – здійснюють соціальний захист інтересів солдат і сержантів, одночасно проводячи виховну роботу щодо формування в них ревнивого відношення до виконання службових обов’язків. Головним чином, позитивна мотивація військовослужбовців збройних сил США до військової служби досягається умінням застосовувати матеріальні стимули, наданням військовослужбовцям різноманітних пільг (безкоштовне медичне обслуговування, можливість отримати вищу освіту за рахунок військового відомства і т. інше). Усі ці пільги розповсюджуються і на членів сімей військовослужбовців.

У США важливим інструментом, який забезпечує реалізацію соціально-економічних прав військовослужбовців, є розробленні міністерством оборони спеціальні програми,  основною метою яких є: підтримання високого морального духу військовослужбовців та членів їх сімей, забезпечення високої ефективності їх діяльності, підвищення привабливості та престижу військової служби; підтримання на достатньому рівні соціально-побутового статусу військовослужбовців та членів їх сімей, їх фізичного та інтелектуального розвитку; забезпечення зайнятості та покращення загальноосвітнього рівня членів сімей військовослужбовців; створення відповідних умов для раціонального використання позаслужбового часу військовослужбовцям та членам їх сімей; підтримання сприятливих умов життя  військовослужбовців та втілення в їх свідомість впевненості в завтрашній день.

Досвід організації соціальної роботи  в збройних силах США свідчить, що соціальне самопочуття військовослужбовців і членів їх сімей оцінюються як не менш важливий компонент боєздатності військових колективів, ніж нова військова техніка і навчання особового складу .

Значна увага у системі морально-психологічного впливу збройних сил США приділяється психологічній підготовці військовослужбовців до бойових дій. Яскравим свідченням цього є прийнятий ще в 1955 році виконавчий указ №11 222 президента США Д.Ейзенхауера про кодекс поведінки військовослужбовців, який стосується двох аспектів – бойових дій та полону .

В сучасних збройних конфліктах із застосуванням звичайних видів зброї за оцінками американських спеціалістів бойові психічні травми складуть в середньому 20%, а в умовах використання ЗМУ вони збільшаться до 25-33 %  від всіх бойових санітарних втрат впродовж перших 30 діб бойових дій і перевищать кількість санітарних втрат інших категорій в наступний період.

Традиційно психологічна підготовка в збройних силах США покликана забезпечити психологічну стійкість особового складу до зовнішніх подразників. Вона здійснюється комплексно, інтенсивно та безперервно в умовах повсякденної діяльності, на навчаннях і спеціальних зборових заходах. Основу психологічної підготовки складають програми реалістичної підготовки, які носять не тільки жорстокий, але і небезпечний характер і повязані з ризиком для життя військовослужбовців. Вважаючи принцип реалізму в навчанні військ найбільш перспективним з точки зору підвищення емоційно-вольової стійкості особового складу та попередження психогенних втрат під час бойових дій, військове командування збройних сил США посилено готовить військовослужбовців до дій в реальній бойовій обстановці.

До основних напрямків та способів психологічної підготовки особового складу збройних сил США можна віднести:

  •  моделювання реалістичного образу, тактики дій, бойових можливостей ймовірного противника;
  •  підготовка до дій в природно-географічних і природнокліматичних умовах регіону майбутніх бойових дій;
  •  моделювання реалістичної багатомірної картини сучасного бою;
  •  створення в процесі бойової підготовки фізичних і психологічних навантажень, які характерні для сучасного бою;
  •  згуртування військових колективів, формування в них відносин взаємовиручки та взаємодопомоги;
  •  розширення внутрішніх можливостей військовослужбовців, щодо подолання бойових стрес-факторів за рахунок оволодіння прийомами психотехніки; психологічна допомога та реабілітація .

Важливим аспектом забезпечення у особового складу відповідного морально-психологічного стану є культурне обслуговування військовослужбовців. Культурно-виховна діяльність у збройних силах США пов’язана з культурним життям своєї країни. В армії США успішно функціонують спеціальні служби, що здійснюють зв’язки з громадськими цивільними організаціями, які ведуть релігійну пропаганду й навчання, організують шефську допомогу, забезпечують дозвілля та розваги особового складу.

З метою активізації культурно-просвітницької роботи командування США збільшує тиражі окремих друкарських виробів. Вважається, що на відміну від радіо і телебачення, преса є засобом більш довготривалого впливу на розум та серця людей. Найбільш розповсюдженою газетою в армії США є “Старз енд страйпс”. Вона видається двома американськими командуваннями - в Європейській зоні і в зоні Тихого океану. Крім того, газети видаються також в зєднаннях, частинах і гарнізонах .

Виключно актуального значення в сучасних умовах у збройних силах США набула проблема інформаційно-психологічної протидії в інтересах досягнення морально-психологічної переваги над противником, яка є вирішальною передумовою досягнення загальної переваги над ним.

Командування Бундесверу ФРН також приділяє серйозну увагу проблемам найбільш ефективного використання людського фактора в сучасній війні.

Безпосереднє керівництво здійсненням морально-психологічного впливу у Бундесвері здійснює Центр внутрішнього керівництва (м. Коблець) . “Внутрішнє керівництво” - концепція та комплекс заходів інформаційно-виховної, ідеологічної та соціально-психологічної діяльності Бундесверу. Цей комплекс включає такі структурні елементи: керівництво людьми, кадрове керівництво, право і внутрішня служба, турбота про людей і інформаційна робота. Центр внутрішнього керівництва  включає п’ять основних організаційних підвідділів: зв’язків з громадськістю;  керівництва й управління особовим складом; політичної підготовки; педагогічної підготовки; військової дисципліни та вивчення законів . Центр та інші структури “внутрішнього керівництва” у своїй діяльності активно спираються на теоретичну, організаційну, кадрову допомогу різних наукових та навчальних установ, зокрема: Академії інформації та зв’язку (м. Вельдбрель) (до 1990р. - Академія управління), Мюнхенського інституту соціальних наук, університетів Бундесверу. З потреб комплексного підходу до впливу на особистість і колектив діє Рада з питань “внутрішнього керівництва”, що є консультативним органом міністерства оборони ФРН. Рада складається з представників громадськості, економічних установ, різних сфер науки та виховної роботи, а також церкви, профспілок, об’єднань і товариств. Вона відображає позиції провідних суспільних сил у ФРН. З 20 членів Ради чотири є представниками нових федеральних земель. На даний час концептуальні основи, принципи, мета та завдання “внутрішнього керівництва”, механізм їх реалізації викладено в нині діючому службовому статуті бундесверу (ZDv) №10/1 “Внутрішнє керівництво”, затвердженому в березні 1993 року .

Морально-психологічний вплив у Бундесвері регламентований  бойовим статутом сухопутних військ (HDv 102/10), ВПС і ВМС ФРН “Бойова підготовка військ”; статутом HDv 100/100 “Управління військами в бою”; статутом HDv 100/200 “Принципи управління сухопутними силами” та відповідними статутами ВПС і ВМС; статутом ZDv 1/200 “Психологічна оборона”; директивою Генерального інспектора Бундесверу “Вказівки щодо ведення психологічної оборони”.

Крім того, діяльність військово-церковної  служби регламентується  статутами 66/1, 66/2 та  спеціальною інструкцією Генерального інспектора Бундесверу “Про сумісну роботу з військовими священиками”.

Загалом  же апарат, що проводить безпосередній морально-психологічний вплив та інформаційно-виховну роботу з особовим складом Бундесверу, нараховує 1370 чоловік (з них 650 офіцерів “внутрішнього керівництва”, 120 офіцерів преси, 600 офіцерів по роботі з молоддю). Істотний внесок в організацію цієї роботи вносять 160 офіцерів по роботі з громадськістю та понад 300 військових св’ященників. Тобто, один висококваліфікований штатний фахівець у сфері здійснення морально-психологічного впливу та інформаційно-виховної роботи приходиться менш ніж на 250 військовослужбовців .

Організаційно морально-психологічний вплив в Бундесвері здійснюється за наступними напрямками:  інтенсивна, цілеспрямована морально-психологічна підготовка військовослужбовців; діяльність військ “психологічної оборони”; релігійна діяльність військово-церковної служби;

   військово-соціальна робота .

Аналіз документів, що регламентують діяльність і застосування військ, дозволяє зазначити, що морально-психологічний вплив у збройних силах ФРН, має сувору опіку і вирішує двоєдину задачу: вплив на свої війська (окремі категорії військовослужбовців, групи, підрозділи, військові частини) і населення, а також вплив на війська і населення противника. Він організується в тісній взаємодії з іншими видами забезпечення і всебічно відображає потреби цієї діяльності.

В збройних силах ФРН морально-психологічна підготовка особового складу здійснюється в ході навчань і в повсякденній діяльності військ, перш за все під час проведення оперативної і бойової підготовки. Відповідальність за морально-психологічну підготовку в збройних силах покладена на командирів. При організації морально-психологічної підготовки враховуються рекомендації військових психологів і соціологів, які покладаються на досвід минулих війн та збройних конфліктів сучасності, а також досягнення психології. Особлива увага приділяється аналізу психологічних моментів бойових дій періоду другої світової війни, локальних війн і збройних конфліктів останніх років.

Відповідно до поглядів фахівців Бундесверу, важливими завданнями морально-психологічної підготовки особового складу до війни є: забезпечення подолання страху та недопущення паніки; встановлення та  зміцнення взаємовідносин між військовослужбовцями в малих групах (відділення, розрахунок, екіпаж, команда), що слугує головною складовою бойового духу та психологічної стійкості військ і досягнення безперервного і твердого керівництва

Психологи Бундесверу вважають, що переживання бути морально ізольованим із-за боягузтва впливає на поведінку військовослужбовців під час бою більше, ніж будь-які заклики і призови, допомагає подолати страх. В цьому і є морально-психологічна цінність групової згуртованості. Головне завдання морально-психологічної підготовки полягає в тому, щоб забезпечити певне звикання  психіки військовослужбовців до небезпеки, до умов що викликають страх, а також надати рекомендації, як краще вести себе у відповідних умовах.

Найбільш ефективними формами морально-психологічної підготовки особового складу Бундесверу вважаються навчання і маневри. На навчаннях найбільш повно здійснюється моделювання обстановки і умов сучасного бою, створюються значні фізичні і психологічні навантаження на всі категорії особового складу. Труднощі, фізичні навантаження та незручності, які породжують негативні емоції і стани, активний “противник” , обстановка бою - все  це дозволяє, на думку військових спеціалістів Бундесверу, найкращим чином готувати особовий склад під час навчань до війни. Основною вимогою статуту сухопутних військ Бундесверу HDv  102/ 100 є те, що підготовка військ повинна відповідати потребам бойових дій.

Військово-церковна служба являється одним із найбільш авторитетних, що пройшла випробування часом, виховних інститутів в збройних силах Німеччини. Право військовослужбовців на задоволення релігійних потреб було закріплено ще в конституції Веймарської республіки і без змін перенесено в конституцію ФРН .

Виконавчими релігійними органами в збройних силах ФРН є управління євангельської церкви в справах Бундесверу і управління католицького військового єпископа. Через деканів військових округів вони контролюють діяльність понад 300 священиків обох віросповідань. Міністерство оборони ФРН не здійснює тиску на військово-церковну службу при вирішенні релігійних питань, але в адміністративному відношенні виконавчі релігійні органи підпорядковуються особисто міністру оборони.

Об’єктом впливу військово-церковної служби є всі категорії військовослужбовців, цивільні службовці Бундесверу, а  також члени їх сімей . Кожен військовий священик “очолює” общину кількістю близько1500 осіб. В гарнізонах з невеликою кількістю особового складу на позаштатній основі  можуть залучатися місцеві священики. Вони заключають з військовим відомством контракт, в якому обговорюються умови  їх діяльності та порядок оплати. В директиві міністра оборони  ФРН  66/1 визначені форми діяльності військових св’ященників: участь в роботі рад  з питань “внутрішнього керівництва” при командирах частин, церковні богослужіння та виконання релігійних обрядів, проведення занять з питань моралі, керівництво групами віруючих солдат, групові і індивідуальні бесіди з військовослужбовцями , участь в організації дозвілля солдат.

Військово-церковна служба Бундесверу підтримує тісні контакти з аналогічними службами  зарубіжних країн, в основному з тими, що  межують з ФРН. Це дозволяє віруючим приймати участь в міжнародних релігійних зустрічах і семінарах, в ході яких вони приймають участь в богослужіннях, відвідують історичні місця, пов’язані з розвитком релігії .    

Необхідно відмітити, що військово-політичне керівництво ФРН завжди приділяло відповідну увагу релігійному впливу, як одній з найбільш ефективних форм виховання солдат і офіцерів. Тому військово-церковна служба користується значною державною підтримкою. Діяльність священиків в Бундесвері допомагає зміцненню військової дисципліни, покращенню ефективності морально-психологічної підготовки особового складу, готовності військовослужбовців до можливого ведення бойових дій, формуванню сприятливого психологічного клімату в військових колективах.

Система військово-соціальної роботи в Бундесвері являється необхідним компонентом забезпечення ефективного  функціонування збройних сил,  гідного  рівня життя та доброго самопочуття як самих військовослужбовців, так і членів їх сімей .

Соціальна служба Бундесверу заснована військовослужбовцями і цивільними працівниками міністерства оборони в 1960 році, як організація самодопомоги з питань відпочинку дітей і вільного часу молоді та пенсіонерів, роботи молодіжних таборів, профілактичних закладів по підтримці здоров’я і таке інше.

Соціальна служба організована при командуванні гарнізонів. Разом із співробітниками та радниками з соціальних питань  вона вирішує задачі соціального обслуговування та консультування командирів з питань виконання ними своїх обов’язків та ставлення до військовослужбовців і цивільного персоналу.

Матеріальне забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей розглядається командуванням збройних сил ФРН як важлива складова їх соціальної захищеності.

Частиною правової системи  Бундесверу є радники командуючого (командира) з правових питань, що призначаються від дивізії і вище. Крім  вирішення всіх службово-правових питань, вони надають допомогу командирам по контролю за  заняттями з права в частинах, готують офіцерів в сфері воєнного і міжнародного права, надають їм необхідні поради, виконують за сумісництвом завдання  консультантів з правових питань при військових судах, проводять дізнання і висувають  звинувачувальні вироки перед військовими судами в дисциплінарному порядку.

Що стосується правового захисту, то радники-консультанти, федеральний воєнний прокурор з адміністративно-дисциплінарних питань і викладачі права слідкують за дотриманням федеральних законів в Бундесвері. При органах управління на дивізійному рівні працює біля 2100 незалежних юрисконсультів. Кожному військовослужбовцю дозволяється оскаржити протизаконні дії командира. Свою скаргу він може направити на розгляд вищестоящому начальнику, або в воєнно-дисциплінарний суд відповідного адміністративного корпусу. Якщо військовослужбовець не задоволений їх рішенням, він має право протягом місяця звернутися в федеральний адміністративний суд .

Таким чином, вдосконалення системи воєнно-соціальної роботи, системи соціально-правового захисту військовослужбовців збройних сил ФРН , надання їм нових матеріальних пільг і постійне збільшення грошового забезпечення допомагають підвищенню престижу військової служби в Бундесвері.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що духовний стан, психологічна готовність військових колективів збройних сил ФРН формується науково обґрунтованою, цілісною системою морально-психологічного впливу. Дана система  враховує всі істотні основи і джерела розвитку духовного потенціалу військових колективів збройних сил ФРН, охоплює всю сукупність його компонентів.

Значний досвід організації морально-психологічного впливу на особовий склад в різних умовах діяльності військ в сучасних умовах накопичено і в ЗС Російської Федерації. Морально-психологічне забезпечення, поряд з бойовим, тиловим та технічним, з 1993 року відноситься до основних видів забезпечення.

Зміст і конкретні завдання морально-психологічного забезпечення в збройних силах Росії викладені в Бойовому статуті Сухопутних військ,  Настанові по морально-психологічному забезпеченню операцій (бойових дій), Наказі Міністра оборони РФ №023 (1996 року) “Про вдосконалення морально-психологічного забезпечення в Збройних Силах Російської Федерації” та інших .

У змісті МПЗ Збройних Сил РФ виділяють три рівні.

Загально-соціальний, або державний, що діє в масштабах та інтересах всього суспільства. На цьому рівні створюються необхідні політичні, соціально-психологічні, правові, моральні, економічні, науково-технічні та інші умови перетворення духовного потенціалу суспільства у чинник безпеки держави, визначаються основні напрямки політики і стратегії. МПЗ на цьому рівні спрямовано на досягнення такого МПС всього населення країни, зокрема особового складу органів і військ, який необхідний для забезпечення належного захисту інтересів країни. Найважливішим завданням є зміцнення єдності армії і народу, встановлення між ними тісного й нерозривного зв’язку.

Військово-соціальний, або відомчий рівень, забезпечує потреби ЗС Росії. На цьому рівні чинниками, що впливають на перевід духовного потенціалу в чинник безпеки країни, є вплив військового середовища, характер життєдіяльності воїна, організація заходів МПЗ.

Завданням МПЗ тут виступає трансформація загально-соціальних умов у військове середовище. Організація МПЗ на цьому рівні означає єдиний і нерозривний процес формування та підтримання в особового складу стійкого МПС необхідного для успішного виконання завдань службово-бойової діяльності і підтримання високої бойової готовності.

Особистісний рівень – рівень самовиховання і саморегуляції. На цьому рівні особистість воїна виступає і суб’єктом, і об’єктом МПЗ.

Найважливішими завданнями МПЗ, за поглядами російських фахівців, на сьогодні є :

  •  формування у військовослужбовців стійкої системи цінностей світогляду, розуміння політики держави;
  •  розвиток високих моральних якостей;
  •  формування в особового складу психологічної стійкості;
  •  забезпечення реалізації правових і соціальних гарантій;
  •  правова підготовка особового складу;
  •  виховання загальної культури поведінки і формування здорових взаємовідносин у військових колективах;
  •  організація протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад і населення у ході повсякденної діяльності та захист від психологічних операцій противника у військовий час;
  •  розвиток у особового складу економічного мислення;
  •  формування екологічної свідомості.

МПЗ у ЗС РФ включає такі організаційні форми: інформаційно-виховну, психологічну, воєнно-соціальну, культурно-дозвільну роботу, протидію негативному інформаційно-психологічному впливу у процесі повсякденної службово-бойової діяльності (противника в ході бойових дій). Здійснюються практичні заходи щодо створення сучасної матеріальної бази МПЗ.

Безпосередніми організаторами МПЗ являються органи виховної роботи збройних сил РФ, які під керівництвом командирів (начальників) та при взаємодії зі штабами і іншими органами військового управління, підтримують морально-психологічну стійкість та готовність особового складу до ведення успішних бойових дій в будь-якій обстановці.

Так, наприклад, в бригаді є спеціальні посадові особи виховної роботи: заступник командира бригади з виховної роботи; офіцер з суспільно-державної підготовки та інформуванню; офіцер з соціальної роботи та профілактики правопорушень; психолог; офіцер з організації дозвілля – начальник клубу; інструктор по роботі з сім’ями військовослужбовців. В лінійних батальйонах (дивізіонах), ротах (батареях) є штатні заступники командира з виховної роботи.

Велика увага приділяється психологічній подготовці особового складу. Створена і функціонує в мирний і воєнний час вертикаль надання психологічної допомоги. У видах ЗС, військових округах, арміях, дивізіях існують штатні центри психологічної допомоги, які підпорядковані відповідним органам виховної роботи, в бригадах і полках – пункти психологічної допомоги, в батальйонах працюють психологи. У складі цих структур є психологи, психоневрологи (практичні психологи), психотерапевти. Затверджена й діє Інструкція з організації взаємодії центрів (пунктів) психологічної допомоги та реабілітації (кімнат психологічного розвантаження), органів виховної роботи та медичних органів.

Таким чином, аналіз сучасних поглядів на організацію та здійснення морально-психологічного впливу на особовий склад в арміях передових країн світу свідчить, що людський фактор розглядається як основний чинник досягнення перемоги в сучасному бою. Незважаючи на деякі розбіжності в організаційному плані, в зарубіжних арміях створена чітка система МПВ, яка має багато спільних рис:

по-перше, вона спрямована на розвиток високого професіоналізму, виховання громадянина-патріота своєї держави, формування корпоративності військовослужбовців, готовності до складної тривалої боротьби;

по-друге, при наявності відповідного апарату практично у всіх ланках організаційної будови збройних сил головну роль в організації МПВ відіграє командир-єдиноначальник, який досконало володіє теорією і практикою організації виховного процесу;

по-третє, в основу формування особистості покладено ідеологічне озброєння кожного військовослужбовця панівною державною ідеологією, це завдання вирішується на державному рівні, гарантується державою і достатньо забезпечується в матеріально-технічному відношенні;

по-четверте, ця справа є важливою, складною, багатогранною і вимагає відповідного ставлення до її організації та проведення.

Зарубіжний досвід як позитивний, так і негативний, має для Збройних Сил України велике значення. Він може бути використаний при організації та проведення МПЗ. Але не слід допускати його сліпого копіювання без врахування історичних, економічних, соціальних, національних особливостей і традицій становлення та розвитку Українських Збройних Сил.

Література

  1.  Конституція України. - К., 1996. – 80 с.
  2.  Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” // Відомості Верховної Ради.  – 1992. – № 15.
  3.  Воєнна доктрина України. / Указ Президента України № 648/2004 від 15 червня 2004 р. // Народна Армія. – 2004. – 23 червня .
  4.  Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 рр.
  5.  Концепція гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України / Указ Президента України №28/2004 від 12 січня 2004  // Народна Армія. – 2004. – 14 січня.
  6.  Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України / Указ президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 // Збірник Указів Президента України. – К.: Політвидав, 1998.
  7.  Військові статути Збройних Сил України. – К.: Варта, 1999.
  8.  Наказ Міністра оборони України від 20.01.94р. №21 “Про введення в дію положення про Збори офіцерів у Збройних Силах України” – К., 1994.
  9.  Наказ Міністра оборони України від 05.04.94р. №96 “Про введення в дію інструкції про порядок розгляду і прийняття рішень щодо пропозицій, заяв, скарг та прийняття відвідувачів у Збройних Силах України”. – К., 1994..
  10.  Наказ Міністра оборони України №277 від 15.08.01р. “Про затвердження Цільової програми підтримки і розвитку культури у Збройних Силах України”. – К., 2001.
  11.  Наказ Міністра оборони України №438 від 13.12.2003р. “Про введення посад та структурних підрозділів з гуманітарних питань у Збройних Силах України”. – К., 2003.
  12.  Наказ Міністра оборони України №416 від 17.12.01р. “Про організацію роботи щодо порядку обліку корупційних діянь та інших правопорушень пов’язаних з ними і надання звітів щодо виконання вимог законодавства України про боротьбу з корупцією”. – К., 2001.
  13.  Директива Міністра оборони України Д-6 від 1.02.94 р. “Про організацію культурно-виховної роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України”. – К., 1994
  14.  Директива Міністра оборони України Д-17 від 29.07.99р.  “Про удосконалення діяльності органів військового управління щодо попередження пияцтва та впровадження здорового способу життя у Збройних Силах України”. – К.,
  15.  Директива Міністра оборони України Д-12  від 31.05. 01р.  “Про стан правопорядку, військової дисципліни та додаткові заходи органів військового управління щодо їх зміцнення”. – К., 2001..
  16.  Про затвердження Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 травня 2002 р. “Про стратегію України щодо організації Північноатлантичного договору (НАТО)” Указ Президента України від 8 липня 2002 р. // Урядовий кур’єр. – 2002. – 10 серпня.
  17.  Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил): історія та сучасність: Навчально-методичний посібник. -Харків: ХВУ, 2000. -87 с.
  18.  Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил), становлення та сутність К. НАОУ. 1999 р.
  19.  Бабенко М.С., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень: Навчально-методичний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2000.
  20.  Бабенко М.С., Ротань М.П., Стасюк В.В., Литвиновський Є.Ю. Виховна робота: методологія, організація і методика. навчально-методичний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2002.
  21.  Безбах В.Г. Організація морально-психологічного впливу на особовий склад в арміях передових країн світу. – Зб.наук.праць. – К.: ВГІ НАОУ, 2003. – №2
  22.  Варій М.Й. Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні. – Л.; ВВП ДУ “ЛП”, 1996р.
  23.  Військове будівництво в Україні у ХХ столітті: історичний нарис, події, портрети / За заг. ред. Кузьмука О.І. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 448 с.
  24.  Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ягупова.– К., 2002..
  25.  Збірник нормативно-правових документів. – К: ДГСР, 2004. – 69 с.
  26.   Зеленков М.Н. Морально-психологическая подготовка войск в армиях зарубежных стран.//Зарубежное военное обозрение: 2000.- №11. - с. 5-11.
  27.  Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Затверджена Указом Президента України №981/98 від 4.09.1998 // Армія України. – 1998. – 24 вересня.
  28.  Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України. Схвалена Указом Президента України від 12 січня 2004 року №28/2004.
  29.  Коупленд Н. Психология и солдат / Пер. с англ. – М., 1958г.
  30.  Литвиновський Є.Ю. Виховний процес у Збройних Силах України: шлях до гуманізації // Патріотичне і гуманістичне виховання військової інтелігенції: Сутність, взаємозв’язок, стан, проблеми. Мат-ли Всеукр. наук.-практ.конф. – К.: ВЦ “Просвіта”, 2003.
  31.  Методичні рекомендації органам військового управління щодо проведення заходів соціального характеру із реформування Збройних Сил України. – К.: ГУВР, 2004. – 56 с.
  32.   Морально-психологічне забезпечення у Збройних Силах України:– К.: НАОУ, 2002. – 232с. ДСК
  33.  Наказ МО України від 05.05.99 р. №142 “Про введення в дію Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України”.
  34.  Ріпа Л.А., Бабенко М.С. Змістовний компонент гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України та формування механізму його реалізації в сучасних умовах. – Зб.наук.праць. – К.: ГФ НАОУ, 2004 – №5.
  35.  Скуратівський В.А., Трощинський В.П., Чукут С.А. Гуманітарна політика в Україні. – К.: Вид.УАДУ, вид. Міленіум. – 2002.
  36.  Уткин В. Особенности воспитательной работы в ВС США, Великобритании и Франции. // Зарубежное военное обозрение: 2000. -№11. - с. 8-12.
  37.  Panasjuk B. Organizacja sluzb oswiatowo-wychowawczych, informacyinych i duszpasterskich w silach zbrojnych Stanow Zjednoczonych АР, Wielkiej Brytanii, RFN i Francji// Przeglad morski (Польща):1994. -№.4. - c.27-39.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

69538. Управление финансами ТНК 651.5 KB
  Транснациональные корпорации способствовали превращению мировой экономики в международное производство обеспечивая ускорение научно-технического прогресса во всех его направлениях технический уровень и качество продукции эффективность производства совершенствование...
69539. Бюджетная система 523 KB
  Финансовая система Украины Централизованные финансовые ресурсы сосредотачиваются в Государственном бюджете Пенсионном фонде Фонде государственного страхования и др. Государственный бюджет формируется за счет отчислений плательщиков налогов согласно Закону...
69540. Проектное финансирование 96.5 KB
  Отличие проектного финансирования от кредитования реальных инвестиций.1 Отличие проектного финансирования от кредитования реальных инвестиций. Однако в Украине преобладает упрощенное представление о проектном финансировании как о банковском долгосрочном кредитовании...
69541. Складні речовини. Основні класи неорганічних сполук. Оксиди, їх склад, назва, визначення. Фізичні властивості 71 KB
  Ознайомити учнів з основними класами неорганічних сполук; складом, фізичними властивостями оксидів, та їх класифікацію; вдосконалювати вміння складати формули бінарних сполук.; виробляти вміння складати генетичні ряди.
69542. Конспекти уроків з технології 11 клас 655 KB
  Професійна діяльність і професійне самовизначення. Проектування як складова сучасного виробництва в життєдіяльності людини. Методи творчого та критичного мислення в проектній технології. Раціоналізаторські пропозиції – рушійна сила розвитку виробництва...
69543. Методологія і організація наукових досліджень 483 KB
  Наукове дослідження – це процес генерування нових наукових знань, тобто процес вивчення певного об’єкта (процесу або явища) з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення для раціонального використання у практичній діяльності людей.
69544. Методы прогнозирования и принятия решений, курс лекций 1.49 MB
  В курсе лекций показаны роль и место управленческих решений в функционировании организаций, методология и технология процесса разработки управленческих решений, классификация и типология управленческих решений, качество и эффективность управленческих решений, роль и методология прогнозирования в процессе принятия решений.
69545. Основы управления интеллектуальной собственностью, курс лекций 365.5 KB
  Интеллектуальная собственность в последнее время стала одной из основных движущих сил развития общества. В большинстве стран мира сложилась крупная отрасль общественного производства – экономика интеллектуальной собственности.
69546. Соціологія, курс лекцій 1.25 MB
  Вивчення даного курсу допоможе сформувати у майбутніх фахівців соціологічне мислення і культуру, надасть їм необхідну допомогу в розумінні сутності й змісту складних соціологічних явищ і процесів, що відбуваються в сучасному ринковому суспільстві