ID: 18406

Название работы: ОРГАНІЗАЦІЯ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕН-НЯ ПІДГОТОВКИ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ВІЙСЬК (СИЛ)

Категория: Лекция

Предметная область: Этика и деонтология

Описание: ЛЕКЦІЯ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ВІЙСЬК СИЛ Розвиток воєнної науки на сучасному етапі характеризується посиленням вимог до командирів штабів усіх посадових осіб щодо оперативної діяльності в складних умовах....

Язык: Украинкский

Дата добавления: 2013-07-08

Размер файла: 237 KB

Работу скачали: 12 чел.

ЛЕКЦІЯ 4.

ОРГАНІЗАЦІЯ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ВІЙСЬК (СИЛ)

Розвиток воєнної науки на сучасному етапі характеризується посиленням вимог до командирів, штабів, усіх посадових осіб щодо оперативної діяльності в складних умовах. Їх організаційно-управлінська діяльність в  умовах застосування повинна бути достатньо ефективною, незважаючи на постійний дефіцит часу та значне фізичне навантаження, яке пов'язане з високою інтенсивністю дій військ і значним об'ємом інформації та документообігом. Усе це обумовлює необхідність пошуку нових шляхів оптимізації та підвищення оперативної діяльності відповідних органів управління військами. Одним із найбільш ефективних шляхів вирішення цієї проблеми є, подальше вдосконалення організаційно-управлінської діяльності відповідних посадових осіб і формалізації змісту бойових документів.

Особливого загострення дана проблема набула у зв'язку з реалізацією Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки та пов'язаним із цим трансформаційними процесами скорочення чисельності військ та органів управління на всіх рівнях.

Як свідчить військова практика, успіх організаціїї морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил) багато в чому буде залежати від того наскільки вірно визначено алгоритм управлінських дій. Специфіка даного питання та його значимість для практичної діяльності передбачає необхідність розгляду ряду першочергових загальних положень, які розкривають порядок діяльності відповідних посадових осіб, а також, спираючись на єдину методологічну основу, розкриття загального змісту відповідних бойових документів з морально-психологічного забезпечення.  

  4.1. Порядок і послідовність організації морально-психологічного забезпечення підготовки та  застосування військ (сил

Існуючими керівними документами з питань застосування військ (сил) визначено, що  організація і управління морально-психологічним забезпеченням здійснюється у загальній системі організації підготовки та застосування військ (сил) і їх всебічного забезпечення.

Зважаючи на низький рівень розробленості керівних документів з питань організації морально-психологічного забезпечення в Збройних Силах України та у зв'язку з юридичною невизначеністю у них порядку роботи командира (начальника), яка обумовлена початком формуванням структур по роботі з особовим складом, спираючись на наукові праці, навчально-методичний матеріал, наявний зарубіжний досвід управління військами в ході сучасних збройних конфліктів, пропонується наступна модель організації морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил).

Морально-психологічне забезпечення - комплекс узгоджених за метою, завданнями, місцем та часом заходів, які здійснюються за єдиним замислом і планом відповідними командирами, штабами, органами військового управління з метою формування та підтримання високого морально-психологічного стану особового складу, морально-бойових та психологічних якостей, необхідних для успішного виконання бойових завдань.

Морально-психологічне забезпечення організується за єдиним замислом і планом на підставі рішення командира на бій та розпорядження з морально-психологічного забезпечення старшого начальника. Воно здійснюється безперервно в усіх видах бойових дій в усіх штатних, приданих та тих, що підтримують з’єднання (частину) підрозділах.

Керівництво морально-психологічним забезпеченням здійснюють командири та начальники усіх рівнів відповідно до покладених на них завдань. Командири (начальники) усіх рівнів особисто відповідальність за морально-психологічний стан особового складу.

Штаби усіх рівнів організують залучення сил і засобів родів військ та служб для виконання завдань в інтересах морально-психологічного забезпечення.

Заступник командира з’єднання (частини) по роботі з особовим складом має бути безпосереднім організатором морально-психологічного забезпечення та відповідає за його ефективність. Адже він бере участь у прийнятті рішення на застосування з’єднання (частини) і зобов’язаний постійно знати: воєнно-політичну, морально-психологічну, бойову обстановку; морально-психологічний стан своїх підрозділів, населення в районі ведення бойових дій, морально-психологічний стан з’єднань (частин, підрозділів) противника, всебічно їх оцінювати; виробляти пропозиції щодо морально-психологічного забезпечення бойових дій; організовувати доведення завдань морально-психологічного забезпечення до підрозділів; здійснювати контроль за їх виконанням; безперервно керувати силами і засобами морально-психологічного забезпечення.

Загалом, безпосередня робота щодо організації морально-психологічного забезпечення застосування військ розпочинається з моменту отримання бойового розпорядження та розпорядження з морально-психологічного забезпечення вищого штабу. Отримавши відповідні розпорядження, заступник командира з’єднання по роботі з особовим складом, дотримуючись певної методики, здійснює їх вивчення. У науковій і методичній літературі існують різні підходи щодо методики вивчення розпорядження та формулювання висновків. Але загальним для них є те, що командир (начальник) попередньо сам вивчає ці документи, а потім знайомить з ними своїх підлеглих, насамперед, начальника штабу та заступника по роботі з особовим складом.

При цьому усвідомлюється отримане бойове завдання та мета морально-психологічного забезпечення майбутніх дій. Аналіз вимог керівних документів та відповідних методик показав, що при усвідомленні бойового розпорядження з’ясовується:

•  отримане завдання;
•  вказівки вищого командира (начальника);
•  першочергові завдання морально-психологічного забезпечення;
•  наявний час на підготовку до його виконання;
•  час доповіді пропозицій з морально-психологічного забезпечення;
•  термін готовності плануючих документів з морально-психологічного забезпечення;
•  зміст і послідовність роботи командира (начальника), штабу;
•  обсяг завдань, які виконуються з’єднанням.

У процесі вивчення розпорядження з морально-психологічного забезпечення бою заступник командира з’єднання по роботі з особовим складом усвідомлює:

•  нові дані про противника;
•  морально-психологічну та іншу обстановку, що викладена в розпорядженні;
•  на вирішення яких завдань повинні бути спрямовані основні зусилля морально-психологічного забезпечення;
•  які вказівки носять рекомендаційний характер, а що необхідно виконати негайно;
•  яку допомогу буде надано вищим органом управління, старшим начальником щодо організації та проведення морально-психологічного забезпечення (виділення конкретних сил і засобів, проведення певних заходів);
•  порядок подання донесення про морально-психологічний стан особового складу, проведені заходи морально-психологічного забезпечення та їх ефективність.

Наступним організаційно-управлінським кроком командира (начальника), заступника командира з’єднання з по роботі з особовим складом на стадії підготовки до бою є складання графіку та розрахунку часу роботи відділення по роботі з особовим складом з’єднання щодо підготовки до можливих бойових дій. На основі усвідомлення бойового розпорядження та розпорядження з морально-психологічного забезпечення бою вищого начальника здійснюється розрахунок часу та визначається метод роботи органу по роботі з особовим складом  повинен відповідати методу роботи відповідного командира (начальника), а також здійснюється орієнтування офіцерів відділення по роботі з особовим складом з’єднання.

Аналіз наявної джерельної бази показав, що у процесі розрахунку часу, який відводиться на організацію морально-психологічного забезпечення бою, необхідно мати такі дані:

•  час отримання завдання;
•  термін готовності до його виконання;
•  скільки всього часу виділяється на підготовку (є в наявності),
•  скільки з нього світлого і скільки темного часу;
•  термін доповіді пропозицій з морально-психологічного забезпечення бойових дій з’єднання;
•  час готовності плануючих документів з морально-психологічного забезпечення.

У подальшому при здійсненні орієнтування офіцерів відділення  по роботі з особовим складом, заступник командира  по роботі з особовим складом особисто, або через свого заступника, доводить до них повний або частковий зміст отриманого бойового завдання, розпорядження з морально-психологічного забезпечення старшого начальника, а також вказівки командира з'єднання щодо розрахунку часу та методу роботи. Цим забезпечується загальне та своєчасне залучення до роботи всіх ланок та органів  по роботі з особовим складом з’єднання (частини).

Після усвідомлення бойового розпорядження та розпорядження з морально-психологічного забезпечення вищого штабу, заступник командира з'єднання  по роботі з особовим складом, залежно від обраного методу роботи, подає пропозиції з морально-психологічного забезпечення до замислу командира, в яких визначає:

•  мету і основні завдання морально-психологічного забезпечення бойових дій;
•  сили й засоби, які для цього залучаються;
•  в яких частинах та підрозділах зосередити основні зусилля морально-психологічного забезпечення;
•  порядок здійснення інформаційно-психологічної протидії інформаційно-психологічному впливу противника.

У загальній логіці всякого організаційно-управлінського процесу оцінка умов, у яких буде виконуватися прийняте рішення, має виключно важливе значення. Вона дозволяє прийняти вірне управлінське рішення стосовно морально-психологічного забезпечення бою. Тому у подальшому із залученням необхідних, завчасно визначених посадових осіб, заступник командира  по роботі з особовим складом здійснює всебічну оцінку обстановки в інтересах морально-психологічного забезпечення бойових дій з’єднання та підготовку пропозицій з морально-психологічного забезпечення у рішення.

Оцінка обстановки в інтересах морально-психологічного забезпечення включає:

•  оцінку морально-психологічного стану своїх військ і населення;
•  оцінку морально-психологічної обстановки, яка складається з а) оцінки суспільно-політичної обстановки у регіоні розташування та застосування основних військ, б)екологічної та в)природо-кліматичної обстановки;
•  аналіз інформаційно-психологічного впливу противника з урахуванням воєнно-політичної і оперативної обстановки на конкретному театрі воєнних дій.

Після цього, згідно методики, використовуючи результати здійснення перерахованих раніше заходів, на підставі даних розвідки стосовно наявності сил і засобів психологічних операцій противника, оцінки їх можливостей щодо інформаційно-психологічного впливу на наші війська і населення, наявності та стану технічних засобів виховання і поліграфії, укомплектованості частин та підрозділів заступник командира з'єднання  по роботі з особовим складом надає пропозиції з морально-психологічного забезпечення у рішення командира на бій.

Існують різні підходи щодо структури побудови доповіді пропозицій з морально-психологічного забезпечення. Вони дещо різняться за формою, але схожі за сутністю. Тому, з урахуванням сутнісних підходів, пропонується наступний варіант доповіді цих пропозицій, в яких заступнику  по роботі з особовим складом доцільно вказати:

•  що враховував і чим він керувався відпрацьовуючи пропозиції;
•  мету та головні завдання морально-психологічного забезпечення бою;
•  де і на чому зосередити основні зусилля морально-психологічного забезпечення (напрямками зосередження основних зусиль можуть бути: а)складові морально-психологічного забезпечення, б)формування відповідних якостей у особового складу, в)організація морально-психологічного забезпечення у визначених частинах (підрозділах), г) робота з окремими категоріями особового складу);
•  що пропонується (стислий зміст основних заходів морально-психологічного забезпечення, місце, термін, форми і методи їх проведення, які сили і засоби до цього залучаються );
•  питання управління морально-психологічним забезпеченням (з ким, з яких питань і як пропонує організувати взаємодію в інтересах морально-психологічного забезпечення; наявність, розміщення, порядок використання та застосування сил і засобів морально-психологічного забезпечення; організація системи інформаційного забезпечення, канали та джерела отримання інформації, термін і порядок подання донесень).

Після затвердження командиром пропозицій, оголошення рішення на бій відділення  по роботі з особовим складом з’єднання готує розпорядження з морально-психологічного забезпечення. Враховуючи вимоги керівних документів, пропонується наступна структура змісту розпорядження з морально-психологічного забезпечення бойових дій,  яке повинно бути коротким, зрозумілим підлеглим, таким, що виключає будь-яку можливість його неоднозначного розуміння. У ньому вказуються:

•  найбільш суттєві фактори всебічної обстановки, прогноз її розвитку та можливий вплив на особовий склад (дані про противника, можливий характер його дій, конкретні способи боротьби, озброєння, сили та засоби, сильні та слабкі сторони, форми та методи інформаційно-психологічного впливу на наші війська та населення, дані про воєнно-політичну обстановку на ТВД та морально-психологічну обстановку в районі і можливий прогноз її розвитку);
•  заходи, які будуть проведені в інтересах морально-психологічного забезпечення бойових дій з’єднання силами вищого командира (начальника);
•  додаткові сили та засоби і довідково-інформаційний матеріал, який буде виділено і кому;
•  участь офіцерів штабу з’єднання та офіцерів  по роботі з особовим складом у процесі підготовки та проведенні тих чи інших заходів;
•  що вимагається зробити з організації морально-психологічного забезпечення в процесі підготовки та у ході бойових дій (де і на чому наказано зосередити основні зусилля морально-психологічного забезпечення, що необхідно провести у період підготовки та у ході бойових дій).

Більш детальне роз’яснення підлеглим основних питань морально-психологічного забезпечення здійснюється у ході доведення до них вказівок згідно зі складовими морально-психологічного забезпечення. Розпорядження з морально-психологічного забезпечення підписує командир, начальник штабу з’єднання та заступник командира  по роботі з особовим складом.

На основі рішення командира з’єднання відділення  по роботі з особовим складом розробляє план морально-психологічного забезпечення бою. У наказі Міністра оборони України № 142 від 5.05.1999 року визначено, що планування морально-психологічного забезпечення здійснюється у загальній системі планування застосування військ та їх всебічного забезпечення. План морально-психологічного забезпечення розробляється на карті з доданням пояснювальної записки (від з’єднання і вище).

На карті (графічна частина плану) відображається:

•  склад, угруповання противника, напрямки очікуваних ударів;
•  сили й засоби психологічних операцій противника, можливості його технічних засобів стосовно інформаційно-психологічного впливу на наші війська та населення;
•  зони стійкого прослуховування радіостанцій, прийому сигналів телецентрів суміжної держави (яка радіостанція (телецентр), на яких радіочастотах);
•  розташування з’єднань та частин прикриття державного кордону, командні пункти частин Департаменту прикордонної служби України, частин Міністерства з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, Міністерства внутрішніх справ;
•  передній край своїх військ, розмежувальні лінії з сусідами;
•  пункти управління; інфраструктура органів по роботі з особовим складом, можливості технічних засобів;
•  пункти психологічної реабілітації та допомоги;
•  райони (частини, підрозділи) зосередження основних зусиль морально-психологічного забезпечення;
•  місцеві засоби масової інформації і їх можливості, лікувально-оздоровчі заклади, військово-історичні пам'ятники, заклади культури, інша місцева інфраструктура, яка може бути використана в інтересах морально-психологічного забезпечення;
•  райони компактного проживання національних меншин та їх склад та чисельність, райони підвищеної криміногенної і нестабільної соціально-політичної обстановки;
•  райони значного впливу окремих конфесій, політичних партій та суспільних організацій;
•  потенційно-небезпечні об'єкти (АЕС, АТЕЦ, хімічні підприємства, сховища отруйних та радіоактивних речовин, нафто-, аміакопроводи, греблі і т. ін.) та їх характеристика;
•  райони відселення населення;
•  об'єкти виконання покарань, табори біженців, приймальні пункти військовополонених тощо.

У пояснювальній записці розкриваються:

•  висновки з оцінки морально-психологічної обстановки, морально-психологічного стану своїх військ, наявних сил і засобів морально-психологічного забезпечення;
•  висновки з оцінки морально-психологічного стану військ противника та можливості його сил та засобів психологічних операцій, характер інформаційно-психологічного впливу на наші війська;
•  основні завдання морально-психологічного забезпечення на всіх етапах дій військ, напрямки діяльності, на яких необхідно зосередити основні зусилля;
•  розподіл сил і засобів морально-психологічного забезпечення, основні заходи морально-психологічного забезпечення - текстуальна частина плану, в якій визначаються: основні заходи, термін їх виконання, відповідальні за виконання;
•  укомплектованість органів  по роботі з особовим складом відповідними фахівцями, їх кількісно-якісна характеристика;
•  наявність технічних засобів виховання і поліграфії у військах;
•  порядок забезпечення військ періодичними виданнями;
•  система організації взаємодії в інтересах морально-психологічного забезпечення.

Дотримуючись аналогії щодо оформлення плануючих документів з інших видів всебічного забезпечення, план морально-психологічного забезпечення бойових дій з'єднання підписується заступником командира  по роботі з особовим складом, начальником штабу з’єднання та затверджується командиром. Під час застосування військ у відділенні  по роботі з особовим складом з’єднання ведеться робоча карта заступника командира  по роботі з особовим складом. Масштаб робочої карти та карти, на якій розробляється графічна частина плану морально-психологічного забезпечення, аналогічний карті командира.

У зв’язку із збільшенням кількості сил та засобів, що залучаються з метою підготовки та ведення з’єднанням бойових дій, підвищенням ролі морально-психологічного стану військ, важливого значення набуває проблема організації взаємодії в інтересах морально-психологічного забезпечення. Досвід миротворчої діяльності, КШН свідчать, що у ряді випадків питання організації взаємодії розглядається лише як можливість організації обміну інформацією.  

     Тому, під взаємодією слід розуміти, в першу чергу координацію зусиль субєктів МПЗ щодо відпрацювання єдиного розуміння оцінки обстановки, узгодження завдань та єдиних дій при організації морально-психологічного забезпечення, відпрацюванні спільних заходів, обмін інформацією щодо оцінки морально-психологічного стану військ противника, об’єднання зусиль з метою перехоплення морально-психологічної переваги над противником, протидії його інформаційно-психологічного впливу на війська та населення, поширення пропаганди прикладів мужності, відваги, бойових успіхів частин та підрозділів своїх військ.

Загалом, взаємодія в інтересах морально-психологічного забезпечення організується командиром та його заступником  по роботі з особовим складом із залученням інших заступників командира з'єднання, начальника штабу, начальників родів військ і служб.

Взаємодія в інтересах морально-психологічного забезпечення здійснюється з:

•  штабом, начальниками родів військ і служб;
•  приданими військовими частинами (підрозділами) та тими, які підтримують;
•  сусідами, з’єднаннями і військовими частинами, які діють попереду,
•  відповідними органами по роботі з особовим складом Державного департаменту прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ України, підрозділами Міністерства з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків ЧАЕС, органами Служби безпеки України,
•  центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, з громадськими об’єднаннями та організаціями, засобами масової інформації, релігійними об’єднаннями та конфесіями тощо.

Запропонований перелік установ та питань, за яким може здійснюватися взаємодії в інтересах морально-психологічного забезпечення, не є догмою, а тому він може змінюватись залежно від умов та обстановки.

Після закінчення планування морально-психологічного забезпечення бою командир, штаб і органи  по роботі з особовим складом зосереджують зусилля на наданні допомоги й здійснення контролю за організацією виконання завдань морально-психологічного забезпечення. Ця робота проводиться з питань:

•  своєчасного доведення розпорядження з морально-психологічного забезпечення;
•  знання та вірного розуміння підлеглими (командирами, начальниками, офіцерами органів  по роботі з особовим складом) завдань морально-психологічного забезпечення бою;
•  своєчасності та якості планування заходів морально-психологічного забезпечення, їх здійснення в частинах;
•  всебічної оцінки обстановки в інтересах морально-психологічного забезпечення та корекції плану основних заходів морально-психологічного забезпечення;
•  проведення практичних заходів щодо підготовки сил і засобів морально-психологічного забезпечення до їх застосування під час бою;
•  організації взаємодії та готовності системи управління морально-психологічним забезпеченням.

Управління морально-психологічним забезпеченням здійснюється у загальній системі управління військ з відповідних пунктів управління. Начальник штабу з метою якісної організації та управління морально-психологічним забезпеченням забезпечує відповідних посадових осіб з’єднання (частини) засобами зв’язку та сумісно із заступником командира  по роботі з особовим складом визначає їх місце в загальній системі управління бойовими діями.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити що організація морально-психологічного забезпечення бою повинна забезпечити повне використання морально-психологічного потенціалу військ з метою виконання поставлених перед ними бойових завдань у встановлені терміни.

Загалом, організаційно-управлінська діяльність командира, штабу, органів  по роботі з особовим складом з’єднання щодо морально-психологічного забезпечення у сучасних умовах відрізняється високою відповідальністю за ті рішення, що приймаються у ході підготовки та ведення бойових дій, складністю оцінки впливу соціально-політичних і психологічних факторів на особовий склад та вибору оптимальних варіантів практичних дій щодо формування, підтримання та нарощування морально-психологічної переваги над противником. Тому, питання оцінки обстановки в інтересах морально-психологічного забезпечення і буде темою нашого наступного питання лекції.

4.2.Сутність і зміст оцінки обстановки в інтересах планування та організації морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил)

Підставою для прийняття будь-якого рішення є відповідна інформація. Рішення стосовно морально-психологічного забезпечення приймається на підставі збирання, узагальнення та оцінки морально-психологічної обстановки, яка включає оцінку:

•  морально-психологічного стану своїх військ та населення;
•  суспільно-політичної, екологічної, природо-кліматичної обстановки в районі розташування та застосування військ;
•  інформаційно-психологічного впливу противника з урахуванням воєнно-політичної і оперативної (бойової) обстановки.

    Розглянемо кожну із перерахованих складових оцінки морально-психологічної обстановки.

Морально-психологічний стан (МПС) – це цілісна, інтегрована сукупність морально-бойових якостей, поглядів та переконань, оціночних суджень та почуттів, які домінують у свідомості військовослужбовців в даний час і в конкретних умовах. Він характеризується як стан психіки окремого військовослужбовця або психології військового колективу у визначений час і в конкретних умовах та проявляється у бойовій активності військовослужбовців, їх готовності до ведення бойових дій.

МПС виявляє якісну визначеність особистості, військового колективу, що характеризує направленість і динаміку психічних процесів, міжособистісних відносин у колективі й виступає конкретною формою прояву та реалізації морально-психологічного потенціалу держави і морально-психологічного духу армії та служить обовязковою і  важливою характеристикою боєготовності та боєздатності військ.

МПС відображає практичне ставлення військовослужбовців до факторів і явищ реальної обстановки, чим визначає морально-психологічну здатність особового складу військ до виконання того чи іншого бойового завдання.

МПС особового складу є метою й показником ефективності морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ і дозволяє зробити висновок про виконання цілого ряду завдань щодо:

•  мобілізації військовослужбовців на виконання поставлених завдань, формування адекватного ставлення до них;
•  досягнення високої організованості та активності особового складу, спроможності витримувати нервово-психологічні навантаження і зберігати боєздатність в умовах дій психотравмуючих факторів сучасного бою;
•  створення сприятливих соціально-психологічних умов застосування військ;
•  організації комплексного захисту психологічних (психофізиологічних) властивостей військовослужбовців;
•  підтримання правопорядку і військової дисципліни;
•  надійного захист військ і населення від інформаційно-психологічного впливу противника.

Як свідчить військова практика, в основі морально-психологічного стану особового складу лежить рівень сформованості морально-бойових якостей: моральних, військово-професійних та психічних (психофізичних).

На думку фахівців, саме ці якості є базовими при оцінці рівня сформованості морально-психологічного стану, морально-психологічної готовності особового складу до виконання поставлених завдань. Так, саме мотиви, рівень бойового досвіду та психологічна готовність визначають поведінку особового складу в умовах дії таких факторів бою, як небезпека, ризик для життя, раптовість, неочікуваність, новизна обстановки, дефіцит часу та інформації, втрата товаришів, значний дискомфорт і т. ін.

В цьому аспекті стрижнем, навколо якого ґрунтуються елементи, що визначають зміст МПС в цілому, є моральна свідомість. Вона існує у вигляді моральних норм, принципів, що склалися під впливом зовнішніх факторів, внутрішнього сприйняття, етичних категорій добра і зла, обов’язку, честі, совісті, гідності, мужності, героїзму тощо. Моральна свідомість знаходить своє відображення як прояв сукупності ідей, поглядів, почуттів, які домінують у свідомості особистості в даний момент і надають відповідної характеристики моральним можливостям людини, колективу.

Військово-професійні якості характеризують військово-професійну готовність особового складу (рівень військово-технічних знань, ступінь оволодіння своїм військовим фахом), ступінь змобілізованості, бойової майстерності особового складу, налаштованість та здатність військовослужбовців (військових колективів) до ефективного та якісного виконання своїх службових обов’язків, бойового завдання.

Психологічні якості (психофізичні) – визначають психологічну готовність до виконання поставлених завдань, рівень натренованості та здатності переносити значне як фізичне, так і психологічне навантаження.

Такий підхід дозволяє говорити про МПС особового складу, як про інтегральний показник морально-психологічної готовності військовослужбовців до виконання своїх службових обов’язків, поставленого бойового завдання.

Змістом МПС є сукупність моральних, політичних, правових, військово-професійних, естетичних, культурних цінностей, потреб та інтересів, цілей, поглядів та переконань, суджень, життєвих позицій військовослужбовців, які формують морально-психологічну готовність особового складу до бойового застосування. У МПС відображається рівень реального ставлення військовослужбовців до виконання поставленого завдання (факторів бою) та подій воєнного, політичного й морального характеру. Він виступає показником ступеня засвоєння особовим складом моральних цінностей та культурних традицій народу, суспільства, держави.  

Під спрямованістю МПС пропонується розуміти в цілому ті чи інші сторони діяльності, ступінь зорієнтованості (згуртованості) військовослужбовців на виконання завдання, засоби і способи їх реалізації,. Вона проявляється в готовності та намаганні особового складу вирішувати поставлене завдання. В спрямованості МПС особового складу відображаються детерміновані в підрозділі, частині та з’єднанні в цілому моральні, військово-професійні цінності, оцінки та зорієнтованість військовослужбовців. Визначений МПС може охоплювати весь особовий склад (підрозділу, частини, з’єднання), або його частину, ті чи інші категорії військовослужбовців. У зв’язку з цим важливою є така характеристика МПС, як ступінь його спільності.

Спільність МПС характеризує сферу, широту розповсюдження його домінуючого рівня серед різних категорій військовослужбовців у масштабі конкретного військового формування. Зрозуміло, що дієвість домінуючого МПС буде тоді вищою, коли він охоплює більше особового складу.

Важливою характеристикою МПС є рівень його сформованості, що визначається ступенем відповідності моральних цінностей, військово-професійних, психологічних та фізичних якостей, які були вже сформовані та які проявляються у військовослужбовців в конкретних умовах та обставинах бойової діяльності.

Стійкість МПС - це той чи інший ступінь його супротиву, здатності протистояти, не піддаючись негативному впливу, зовнішній соціальній та природній сферам, факторам та обставинам як внутрішнього, так і зовнішнього характеру широкого соціального плану (негативний вплив ЗМІ, економічної, політичної, криміногенної обстановки, негативний інформаційно-психологічний вплив противника у смузі відповідальності і т. ін.)

Відмітною рисою МПС є динаміка, як рівень його функціонування (підйом, спад, апатія і т. ін.).

Виключно великий вплив на МПС, його стійкість та динаміку здійснює військово-професійна підготовка військовослужбовців, злагодженість дій бойових розрахунків, екіпажів, підрозділів, частин, їх матеріально-технічна забезпеченість, а також задоволеність особового складу рівнем харчування, речовим майном та іншими видами забезпечення, рівень укомплектованості, досвід дій в умовах бою та інших складних обставинах у ході виконання відповідного бойового завдання.

МПС кожного окремого військовослужбовця та військового колективу в цілому взаємопов’язані та взаємообумовлюють один одного. МПС особового складу військової частини безпосередньо впливає на зміст та динаміку дій конкретного підрозділу та окремих військовослужбовців в ході виконання бойового завдання. МПС має інтегральний характер, тому його не можна розглядати окремо від його носія. Разом з цим МПС особового складу – це не просто сума морально-психологічних станів військовослужбовців, а й ті соціально-психологічні явища та процеси, що властиві даному військовому колективу, до яких можна віднести світоглядні позиції, моральні цінності, суспільні інтереси та свідомість, рівень злагодженості частин та підрозділів з'єднання, колективну думку, задоволеність різними сферами військової діяльності і т. ін.

Таким чином, управління МПС є нагальною проблемою і одним із основних завдань командирів (начальників) у процесі морально-психологічного забезпечення застосування військ. 

Формування та підтримання МПС особового складу є складною проблемою, яка включає цілий комплекс питань, пов’язаних із психологією військових колективів та соціальних груп, соціально-психологічною структурою військових формувань, стилем керівництва, факторами зовнішнього та внутрішнього впливу, тощо.

МПС особового складу частин та підрозділів, виступаючи у вигляді своєрідного функціонування політичних, економічних, соціально-психологічних, ідеологічних та моральних потреб, є регулятором відносин, поведінки та діяльності. І тому, вирішення завдань щодо зміцнення бойового потенціалу Збройних Сил України, успішного оволодіння особовим складом зброєю та бойовою технікою, зміцнення військової дисципліни, організованості й правопорядку, підтримання високої бойової готовності та боєздатності неможливе без всебічного його аналізу і оцінки МПС.

В ході оцінки МПС особового складу та  з метою якісної організації заходів МПЗ бою командуванню частини (з’єднання) необхідно визначити систему елементів (факторів), які в даній ситуації впливають на рівень сформованості МПС, обумовлюють морально-психологічну готовність та рівень боєздатності особового складу. Вони можуть бути матеріальними та духовними, об’єктивними та суб’єктивними, зовнішніми та внутрішніми, загальними та специфічними, прямими та побічними, а також носити соціальний, економічний, політичний, військово-професійний характер і т. ін.

Виходячи з вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо обов’язків командира (начальника), то він відповідає за стан військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу. Заступник  по роботі з особовим складом, будучи безпосереднім організатором морально-психологічного забезпечення, відповідає за оцінку МПС особового складу.

У зв’язку з цим, загальний зміст роботи командира (начальника), заступника командира  по роботі з особовим складом щодо аналізу та оцінки МПС може містити в собі такі моменти:

•  зясування прикладних цілей вивчення МПС особового складу;
•  визначення оптимальних джерел інформації про МПС, використання відповідних методів збору інформації;
•  виявлення об’єктивних і суб’єктивних факторів, що впливають на МПС особового складу.

Морально-психологічний стан вивчається з метою:

•  визначення рівня спроможності вирішення особовим складом бойових завдань;
•  прогнозування реакції і дій військовослужбовців при вирішенні бойових завдань;
•  вживання ефективних заходів з метою формування та зміцнення МПС особового складу;
•  кореляції управлінських рішень щодо організації морально-психологічного забезпечення застосування військ і т. ін.

   Важливе місце у діяльності командування частин та з’єднань щодо оцінки МПС займає визначення джерел інформації. У процесі оцінки МПС можуть використовуватись наступні методи збору інформації:

•  бесіда з командирами, офіцерами штабів, заступниками  по роботі з особовим складом, начальниками служб і т. ін.;
•  опитування різних категорій особового складу;
•  спостереження за конкретними військовослужбовцями, військовими колективами;
•  психологічна діагностика;
•  тестування, анкетування;
•  збір та аналіз незалежних характеристик;
•  соціометрія та упорядкування соціограм;
•  аналіз діяльності та т. ін.

Загалом, творче використання даних методів та методик у поєднанні з інформацією, одержаною від посадових осіб, дозволяє сформувати об’єктивне уявлення про МПС особового складу та диференційовано підійти як до планування та організації МПЗ, так і до оцінки його ефективності, що більш детально буде розкрито у третьому питанні лекції.

Разом з тим у висновках з оцінки МПС доцільно визначити:

•  загальну оцінку кількісно-якісного складу військ та їх морально-психологічного стану, рівень готовності особового складу (кожної категорії, частини (підрозділу)) до виконання завдань (дозволяє виконувати бойові завдання, обмежено дозволяє, не дозволяє);
•  сильні та слабкі сторони морально-психологічного стану особового складу за категоріями, частинами (підрозділами);
•  оцінка морально-психологічного стану підпорядкованих та приданих частин (підрозділів);
•  прогноз динаміки морально-психологічного стану особового складу на різних етапах виконання бойового завдання;
•  основні заходи щодо підтримки та підвищення морально-психологічного стану (що, як, коли робити та які сили і засоби залучити для зміцнення МПС особового складу).

Поряд з необхідністю аналізувати та оцінювати морально-психологічний стан особового складу, не менш важливо вміти виявляти, вивчати аналізувати та оцінювати зовнішні фактори (суспільно-політичні, екологічні та природо-кліматичні умови) обстановки в районі розташування та застосування військ, що впливають на морально-психологічний стан особового складу, ефективність виконання поставленого бойового завдання.

З метою оцінки впливу суспільно-політичної обстановки на хід та наслідки бойових дій в районі (регіоні) розташування та застосування військ важливо проаналізувати такі чинники:

•  соціально-економічну обстановку;
•  політичну обстановку;
•  етнічний та національний склад населення;
•  релігійну обстановку;
•  демографічну характеристику регіону;
•  криміногенну обстановку;
•  стан охорони здоров’я;
•  історико-культурне середовище;
•  стан інформаційного простору тощо.

Соціально-економічна обстановка в регіоні (районі) визначається наявністю, функціонуванням та обсягом виробництва певних підприємств (гірничодобувних, металургійних, сільськогосподарських, переробних і т. ін.); формою власності цих підприємств та джерелами формування місцевих бюджетів; структурою, своєчасністю, а також повнотою наповнення місцевих та державних бюджетів, рівнем безробіття тощо.

Політичне життя (політична обстановка) в регіоні (районі) визначається тим, які в ньому за наявністю, чисельністю та активністю є політичні партії; яка частина населення підтримує рішення щодо застосування військ та їх діяльність; представники яких партій домінують у місцевих органах влади та очолюють їх. Дуже важливе значення при цьому може мати наявність політичних розбіжностей між місцевими та центральними органами влади, особисті якості та спрямування (амбіції) місцевих політичних діячів, їх ставлення до дій Збройних Сил, ступінь впливу на них відповідних керівників політичних партій та народних депутатів. Суттєво впливати на політичну обстановку будуть позиції та дії масових громадських організацій, особливо студентських, профспілкових, ветеранських, національних, культурно-освітянських, екологічних та ін.

Під національно-етнічним складом населення регіону слід розуміти не лише відсоток мешканців кожної національності, а також і конфігурацію їхнього розселення, місця компактного проживання. Велике значення мають рівень їх національної згуртованості (наявність національно-культурних товариств чи національних політичних партій), взаємовідносини між людьми різних національностей та ставлення їх до рішення щодо застосування Збройних Сил і загалом до дій військовослужбовців. Картина міжнаціонального життя буде неповною, якщо не буде відомостей про світських та духовних лідерів кожної національності регіону, їх особисті якості та позиції відносно конфліктуючих сторін, рівень зв’язків із земляцтвами в інших регіонах держави та за її межами.

Для визначення релігійної обстановки в регіоні необхідно проаналізувати кількість віруючих кожної конфесії та конфігурацію їх розташування; кількість та місце знаходження монастирів, соборів, церков, молитовних будинків та інших культових споруд; кількість, чисельність та центри релігійних громад; які з релігійних громад зареєстровані і діють офіційно, а які ні; фінансово-економічні можливості конфесій та рівень їх зв’язків з іншими регіонами та державами. Велике значення для оцінки релігійної обстановки та її впливу на виконання бойових завдань має інформація про ставлення кожної конфесії до центральної та місцевої влади, збройного захисту держави та її Збройних Сил; знання особистих якостей місцевих релігійних лідерів, позиції церковних ієрархів та їх ставлення до тих чи інших політичних партій, дій Збройних Сил України у конкретній ситуації тощо.

Загалом оцінку релігійної обстановки доцільно здійснювати за наступною методикою:

1.  Оцінка релігійної обстановки у своїх військах:

•  віросповідання та кількісне співвідношення особового складу (яка віра і скільки у відсотках);
•  аналіз відношення віруючих різних конфесій до виконання своїх обов’язків;
•  прогнозування залежності морально-психологічного стану військ від конфліктів на релігійному ґрунті (міжконфесійні протиріччя);
•  можливість консолідації військовослужбовців на основі релігійних поглядів.

Оцінка релігійної обстановки у військах противника:

•  стан віросповідань, наявність спеціальних служб та організація роботи з віруючими;
•  передбачення можливостей противника щодо ведення релігійної пропаганди на наші війська;
•  заходи контрпропаганди в наших інтересах.

Оцінка релігійної обстановки в регіоні (ТВД, ОЗ):

•  характеристика спрямованості основних конфесій, їх ставлення до служби в Збройних Силах України, до захисту Батьківщини, дій Збройних Силах;
•  ступінь впливу релігій на релігійність населення регіону;
•  характер стосунків державних органів влади, політичних партій, громадських організацій та рухів з релігійними конфесіями;
•  прогнозування змін релігійної обстановки в кризовий період та з початком бойових дій;
•  знання місць знаходження культових релігійних споруд;
•  контроль щодо збереження від руйнувань під час бойових дій релігійних споруд, які знаходяться під захистом Міжнародного гуманітарного права ;
•  варіанти заходів, що пропонуються для проведення з особовим складом, які забезпечують свободу віросповідання військовослужбовців усіх категорій (організація душпастирської роботи).

При аналізі й оцінці демографічної характеристики регіону слід проаналізувати щільність його заселення загалом та місця найбільш компактного проживання національно-етнічних меншин. Це має суттєве значення для визначення мобілізаційних можливостей та можливостей організації заходів щодо інженерного обладнання місцевості і т. ін. Для розрахунків та проведення відселення, евакуації населення важливе значення мають дані про наявність та місце розташування біженців, інші статистичні дані.

Криміногенна обстановка в регіоні тісно пов’язана з соціально-економічною та характеризується динамікою статистичних показників місцевих органів МВС, СБУ та прокуратури. Особливу увагу слід звертати на наявність організованої злочинності та її активність, можливостей створення озброєних бандформувань, кількість та якість зброї у бандитів. Необхідно знати місця розташування установ відбування покарань, категорію та кількість тих, хто утримується під вартою, хто та що планує з ними робити в разі ведення бойових дій. Для оцінки можливого впливу криміногенної обстановки на хід бойових дій командир повинен прогнозувати можливість проникнення злочинності у війська, зміну характеру та масштабів її діяльності, здатність правоохоронних органів тримати її під контролем.

Аналіз стану охорони здоров’я в регіоні необхідно робити з метою прогнозування якості мобілізаційних ресурсів, фізичного стану військовослужбовців, прийняття попереджувальних заходів щодо зміцнення здоров’я та підвищення морально-психологічного стану особового складу. У тісній взаємодії з управліннями (відділами) охорони здоров’я державних адміністрацій начальник медичної служби та заступник  по роботі з особовим складом мають усвідомити які захворювання поширені в регіоні, якими чинниками вони викликані, які сили та засоби в регіоні можна задіяти не лише для лікування поранених та хворих, а і для надання допомоги психотравмованим та їх реабілітації. Дуже велике значення має оцінка та прогноз розвитку санітарно-епідемічної обстановки в регіоні, наявність та канали постачання протиепідемічних засобів.

Історико-культурне середовище в регіоні застосування військ визначають історичні, особливо, воєнно-історичні події, що відбулися на його теренах; матеріальні та духовні відзнаки, якими вони зафіксовані (меморіали, музеї, пам’ятники, унікальні старовинні дерева, пам’ятні дошки, тощо), ставлення місцевого населення до цих подій та пам’ятників. Його знання необхідне командиру для визначення своєї власної поведінки у спілкуванні з мешканцями району, визначення завдань морально-психологічного забезпечення військ та інструментарію впливу на свідомість і почуття військовослужбовців та місцевого населення.

Під час аналізу історико-культурного середовища велике практичне значення мають: наявність та спрямованість закладів культури (театрів, кінотеатрів, будинків культури, виставок, бібліотек, музеїв, концертних залів, цирків; творчих спілок, хорових, танцювальних та інших професійних і самодіяльних колективів), можливість їх задіяння з метою задоволення культурних та духовних потреб військовослужбовців, вплив на їх морально-психологічний стан. У взаємодії з місцевими органами влади, керівниками цих організацій та установ, представникам органів  по роботі з особовим складом необхідно створювати та організовувати роботу у військах агітаційно-концертних бригад (груп), пересувних виставок, сольних концертів тощо, використовувати їх приміщення для проведення заходів морально-психологічного забезпечення.

Інформаційний простір регіону характеризують технічні можливості розповсюдження та тиражування загальнодержавних програм і видань (наявність теле- та радіостудій, ретрансляторів, зон стійкого прийому сигналів інших телерадіостанцій, друкарських комплексів, здатних через засоби зв’язку прийняти та надрукувати тиражі газет тощо); творчі та технічні можливості виготовлення і розповсюдження власного інформаційного продукту (теле-, радіостудії і редакції та їх передавачі, редакції газет і журналів та їх друкарні). Особливу увагу треба приділяти аналізу розвитку та впливу Інтернету; кількості та складу користувачів його послуг, в першу чергу провайдерів; можливості противника поширювати свою теле-, радіоінформацію не лише через стаціонарні передавачі, а й через пересувні теле-, радіопередавачі батальйонів загальної і безпосередньої підтримки, розповсюдження друкованої продукції; можливості щодо захисту інформаційного простору району (наявність і можливості засобів встановлення перешкод та електронне придушення теле-, радіопередач, можливість контролю центрів отримання та розподілу друкованої продукції, ін.). Особливу увагу слід приділяти виробникам місцевого інформаційного продукту, тому, яку ідеологію вони поширюють, політичні уподобання їх керівників та засновників.

Такий аналіз потрібен не лише для визначення завдань та напрямків інформаційно-психологічної протидії, а й у випадку введення в регіоні правового режиму воєнного стану.

Екологічний стан району оцінює начальник служби РХБЗ. Саме він визначає розташування небезпечних виробництв та об’єктів, характер та ступінь їх безпеки; розраховує площі (зони) затоплення, забруднення, руйнування та втрати населення і військ в тих чи інших випадках. На підставі зазначених розрахунків заступник командира  по роботі з особовим складом визначає, який це буде мати психологічний вплив на населення та війська, прогнозує кількість психогенних втрат, визначає, які фактори екологічного стану та в який спосіб противник може використати з метою дезінформації населення та наших військ, посилення  інформаційно-психологічного впливу.

В ході оцінки природо-кліматичної обстановки оцінюються: кліматичні особливості місцевості, можливість виникнення надзвичайних природних явищ (затоплення, землетруси, шквальні вітри, снігопади та замети), що можуть вплинути на боєздатність військ (маневр, управління, інженерне забезпечення шляхів та бойових позицій, фортифікаційне обладнання…)

У висновках із оцінки суспільно-політичної обстановки в районі бойових дій необхідно відобразити:

1. Ставлення місцевого населення до війни (бойових дій), своїх військ і військ противник, як це може впливати на хід бойових дій, пропозиції з цих питань. При цьому не йдеться про визначення чи загальну оцінку світоглядної орієнтації населення. Слід проаналізувати та визначити, які верстви населення та заради чого будуть повністю підтримувати, а які будуть налаштовані вороже або байдуже.

2. Які чинники суспільно-політичних умов будуть сприяти виконанню завдань військами, а які ніяк не будуть впливати, які навпаки будуть перешкоджати; за рахунок яких заходів можна нейтралізувати чи зменшити негативний вплив суспільно-політичної обстановки в районі на ефективність виконання поставленого бойового завдання.

3. Можливу зміну суспільно-політичних умов в регіоні під час виконання бойового завдання.

4. На що у роботі з населенням потрібно звернути особливу увагу, чим та як можна вплинути на покращення ставлення місцевого населення до діяльності наших військ, стабілізацію суспільно-політичних умов; які заходи для цього необхідно провести негайно.

5. Можливий вплив екологічних та природо-кліматичних умов на морально-психологічний стан особового складу, ефективність виконання ним поставлених бойових завдань.

При оцінці інформаційно-психологічного впливу противника оцінюють склад сил психологічних операцій противника, тактико-технічні характеристики (показники) засобів впливу, їх уразливість, основні канали розповсюдження інформації, можливі об’єкти впливу, інформаційно-комунікаційна мережа нашої країни в районах розташування та застосування військ, можливість її використання в інтересах інформаційно-психологічної протидії, наявність технічних засобів протидії впливу противника на наші війська.

У висновках із оцінки інформаційно-психологічного впливу противника разом з вишеперерахованою інформацією доцільно відмітити: джерело та зміст інформації; аудиторію (категорію особового складу), на яку спрямована дана інформація; сили, засоби (ЗМІ), які застосовуються противником в інтересах інформаційно-психологічного впливу на наші війська та їх тактико-технічні характеристики; ефективність інформаційно-психологічного впливу противника.

Загалом, усі перелічені вище чинники щодо морально-психологічного стану своїх військ та населення, суспільно-політичної, екологічної, природо-кліматичної обстановки в районі розташування та застосування військ, інформаційно-психологічного впливу противника необхідно відображати в пропозиціях до рішення командира на бій, розпорядженні з морально-психологічного забезпечення, плані морально-психологічного забезпечення (графічно) та пояснювальній записці до нього.

Оволодіння командирами (начальниками), органами по роботі з особовим складом методикою аналізу та оцінки морально-психологічної обстановки дозволить об’єктивно підійти до організації та планування морально-психологічного забезпечення, приймати обґрунтовані та виважені організаційно-управлінські рішення, що в свою чергу буде сприяти підвищенню ефективності морально-психологічного забезпечення в цілому, про що йтиме мова у наступному питанні цієї лекції.

4.3. Оцінка ефективності морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ

Оцінка ефективності є необхідним та важливим елементом всякого виду діяльності, в тому числі й морально-психологічного забезпечення. Цей елемент передбачає перевірку вірності вибору комплексу тих чи інших заходів морально-психологічного забезпечення на основі даних про морально-психологічну готовність особового складу до виконання поставленого бойового завдання. В кінцевому підсумку оцінка ефективності організації морально-психологічного забезпечення повинна бути комплексною, що вимагає врахування різного роду факторів і тим самим дозволить визначити практичну користь від впровадження системи заходів морально-психологічного забезпечення, яка в свою чергу, співвідноситься із затратами (в часі, матеріально-технічними, організаційно-штатними і т. ін.).

Загалом, поняття ефективність означає дієвість, результативність. Категорія ефективності в загальному вигляді передбачає досягнення найвищих результатів при найменших затратах. Разом з тим, тлумачення поняття “ефективність” залежить від показника, який покладено в основу оцінки ефективності. Виходячи з того, що морально-психологічне забезпечення, як вид всебічного забезпечення, пов’язане з морально-психологічним станом (МПС) особового складу, тобто духовною сферою діяльності військовослужбовців, то застосування наявного у воєнній науці математичного апарату щодо виміру боєготовності та боєздатності підрозділів і частин буде невиправданим, оскільки він непристосований для виміру духовних процесів та явищ. У зв’язку з цим, доцільним буде взяти за основу психолого-педагогічне тлумачення поняття ефективності, коли під ефективністю морально-психологічного забезпечення слід розуміти рівень сформованості морально-психологічного стану особового складу.

Виходячи з цього, ефективність  МПЗ пропонується визначати через співвідношення реально досягнутого результату до запланованого. Це співвідношення можна виразити у вигляді:

                                                                                                     (1) де:  – реально досягнутий рівень сформованості МПС особового складу,  – запланований рівень сформованості МПС особового складу (цільове значення).

Аналіз підходу, який виражено у формулі (1), показує певну його недосконалість, а саме - даний підхід носить дещо загальний характер. Приймаючи до уваги те, що МПС особового складу завжди знаходиться на певному рівні його сформованості, пропонується дещо вдосконалити вищенаведену формулу за рахунок урахування в ній початкового рівня МПС – . Також з метою недопущення навмисного завишення кінцевого результату ефективності МПЗ, під запланованим рівнем сформованості МПС  пропонується завжди розглядати контентуальний показник рівня сформованості МПС “оптимальний, потенційно можливий” – Рп. Відтак, математичний вираз ефективності організації МПЗ набуває наступного вигляду:

                                                                                                 (2)

де:  – реально досягнутий рівень сформованості МПС особового складу,  – максимально можливий рівень сформованості МПС особового складу (потенційне значення).

Як бачимо з формули (2), ефективність організації МПЗ згідно з цією концепцією набуде максимального значення тодіколи . Дана математична модель реалізує один з підходів, сутність якого полягає у співставленні об’єкта оцінки з еталоном.

Прихильники результативної концепції вважають, що ефективність МПЗ повинна включати в себе досягнення результативності по кожній із його організаційних складових. 

Отже, визначення ефективності за формулою (2) дає деякі переваги. Так, вимірюючи ефективність організації МПЗ за цією формулою можна визначити близькість отриманих результатів до тих, які очікувались. Разом з цим, даний підхід дає змогу порівнювати досягнуті результати, як по відношенню до конкретного військовослужбовця, військового колективу, так і робити певні висновки щодо ефективності функціонування загальної системи МПЗ, його організації, тобто в якій мірі досягнута визначена мета. При оцінці ефективності МПЗ за цією формулою, взявши за основу інтегральний показник – МПС особового складу, передбачається максимально цілісний, системний підхід до об’єкта із врахуванням максимально можливо числа плюсів і мінусів, тобто факторів впливу бойової обстановки на особистість (військовослужбовців), що дозволяє досягти оптимального результату.

Отже, під ефективністю МПЗ пропонується розуміти співвідношення реально досягнутого рівня МПС особового складу до потенційного з врахуванням початкового рівня сформованості МПС.

Загалом, ефективність МПЗ буде оцінена вірно лише в тому випадку, коли її результати будуть розглядатися у розвитку, в переході від одного якісного стану об’єкта до іншого.

У зв’язку з цим, пропонується наступний механізм оцінки ефективності МПЗ підготовки та застосування військ:

1.  Оцінка початкового рівня  МПС особового складу.

2. Аналіз та узагальнення отриманих результатів, визначення рівня впливовості кожного із факторних показників МПС організації та здійснення заходів відповідно до плану МПЗ застосування військ.

 3.Оцінка реально досягнутого результату , рівня сформованості МПС завдяки проведеним заходам МПЗ (застосовуючи попередню методику).

 4.Оцінка ефективності  організації МПЗ на основі застосування формули (2) (співвідношення реально досягнутого рівня МПС особового складу  до потенційного (Рп) з врахуванням початкового рівня сформованості МПС ).

Взявши за основу те, що ефективність організації МПЗ набере максимального значення тоді, коли , пропонується вимірювання ефективності організації МПЗ здійснювати в межах , тому що фактично досягнутий рівень МПС особового складу не може перевищувати морально-психологічного потенціалу особового складу.

Наприклад:  – потенційний рівень МПС, згідно з методикою                               Ю.А. Московчука визначений у 100 балів, в результаті оцінки МПС особового складу встановлено, що початковий рівень його сформованості  у з’єднанні дорівнює 60 балів, рівень МПС особового складу, якого нам вдалось досягти в результаті проведення заходів МПЗ становить 70,0 балів. В такому разі ефективність організації МПЗ становить:

І нарешті, якщо в системі координат на осі Y розмістити кількісні показники ефективності, а на осі Х інтервали часу, то можна графічно визначити тенденцію підвищення чи зниження ефективності організації МПЗ на відповідному етапі.

Таким чином, для практики організації МПЗ застосування військ (сил) важливого значення набуває оволодіння всіма посадовими особами частин та з’єднань методикою оцінки ефективності організації МПЗ, що дозволить більш об’єктивно оцінити успіхи та недоліки МПЗ, вірно поєднувати заходи відповідно до його організаційних складових (інформаційно-пропагандистського та психологічного забезпечення, воєнно-соціальної та культурно-виховної роботи. інформаційно-психологічної протидії), більш чіткіше організувати взаємодію в інтересах організації МПЗ бою із офіцерами штабу, відповідними заступниками командира та начальниками служб, командирами підрозділів і їх заступниками  по роботі з особовим складом і т. ін.

Висновки по лекції

МПЗ підготовки та застосування військ – це вид всебічного забезпечення, який являє собою комплекс узгоджених за метою і завданнями, місцем, часом, послідовністю, силами та засобами, що залучаються до проведення відповідних заходів, які здійснюються за єдиним замислом і планом командирами, штабами, структурами з гуманітарних питань щодо формування та підтримання відповідного рівня МПС особового складу з метою безумовного виконання бойових завдань.

Бажані результати цей вид всебічного забезпечення дасть тільки при високій організації МПЗ, наукового керування соціальними процесами у військових колективах, що обумовлює необхідність цілеспрямованої підготовки командирів (начальників), штабів, структур з гуманітарних питань у цій галузі. Оволодіння офіцерським корпусом методами організації МПЗ в бойовій обстановці дозволить успішно вирішувати конкретні завдання щодо зміцнення МПС військових колективів у різноманітних умовах бойової обстановки.

Зміст МПЗ залежить від виду бойових дій його мети, завдань у кожному конкретному випадку, морально-психологічного стану особового складу, бойової та морально-психологічної обстановки визначених. Воно планується і здійснюється диференційовано, залежно від призначення і характеру бойових дій.

Ефективність морально-психологічного забезпечення досягається: своєчасною постановкою завдань на його організацію; постійним аналізом поточної бойової та морально-психологічної обстановки, прогнозуванням її розвитку, своєчасною підготовкою пропозицій щодо підтримання необхідного рівня бойової активності та духовної безпеки особового складу, визначення найбільш ефективних форм і способів підтримання морально-психологічного стану особового складу, якісною організацією взаємодії з відповідними штабами і органами управління та ефективним управлінням наявними силами і засобами.

Література:

1.  Розпорядження Президента України від 25 жовтня 2003 року № 338/2003-рп "Щодо реформування гуманітарної сфери Збройних Сил України" // Армія України. – 2003. – №128. – С.1.
2.  Наказ Міністра оборони України від 13 грудня 2003 року № 438 "Про введення посад та структурних підрозділів з гуманітарних питань у Збройних Силах України".
3.  Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил): історія та сучасність: Навчально-методичний посібник. – Харків: ХВУ, 2000. – 87с.
4.  Закарлюк М.М. Управленческая деятельность командира по организации морально-психологического обеспечения в современных условиях: Монография. – М.: Издательство академии им. М.В. Фрунзе, 1997. – 151 с
5.  Литвиновський Є.Ю., Попович О.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бойових дій: Навчально-методичний посібник. Видання ІІ, доповнене, у двох частинах. Частина І. – К.: ВГІ НАОУ, 2003. – 197 с.
6.  Литвиновський Є.Ю., Попович О.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бойових дій: Навчально-методичний посібник. Видання ІІ, доповнене, у двох частинах. Частина ІІ. – К.: ВГІ НАОУ, 2003. – 160 с.
7.  Морально-психологічне забезпечення в Збройних Силах України: Навчально-методичний посібник. – К.: НАОУ, 2002. – 232с.
8.  Морально-психологічне забезпечення службової діяльності Прикордонних військ України: Підручник. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001. – 448 с.
9.  Процепко О.Г. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки зєднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України: Методичний посібник. – К.: Видання академії, 2000. – 76 с.
10.  Социологические, психолого-педагогические и правовые аспекты управленческой деятельности командных кадров: Учебное пособие .- М.: Издание академии им. М.В.Фрунзе, 1998. – 86с.
11.  Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002. – 349 с.