18488

ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

ТЕМА 7 ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ 1.Страхові резерви як засіб забезпечення фінансової надійності страхової компанії. 2.Види страхових резервів у страхових компаніях з ризикового страхування. 3.Види страхових резервів у компаніях із страхуванн

Украинкский

2013-07-08

189 KB

11 чел.

ТЕМА 7

ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ

1. Страхові резерви як засіб забезпечення фінансової надійності страхової компанії.

2. Види страхових резервів у страхових компаніях з ризикового страхування.

3. Види страхових резервів у компаніях із страхування життя.

4. Централізовані резервні фонди.

1. Страхові резерви як засіб забезпечення фінансової надійності страхової компанії.

Окрім відповідних фондів страховик створює певні резерви, що призначені забезпечити виконання зобов’язань страховика за майбутніми виплатами страхових сум і страхового відшкодування, підвищити надійність та платоспроможність страхової компанії.

Окрім того страховики можуть створювати резерви для фінансування заходів по попередженню настання страхових випадків та інші резерви. А із нерозподіленого прибутку створюються вільні резерви.

Для забезпечення виконання страховиками зобов’язань щодо окремих видів обов’язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами.

Страхові резерви утворюють страховики з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Вони зобов’язані формувати і вести облік страхових резервів станом на кожен день.

Страховики, які мають право укладати договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості в обов’язковому порядку.

Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній зі страхування життя – математичних резервів, утворюють у тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов’язаннями.

Страхові резерви поділяють на технічні резерви і резерви зі страхування життя (математичні резерви).

Формування резервів зі страхування життя, медичного страхування і обов’язкових видів страхування здійснюють окремо від інших видів страхування.

Страховики зобов’язані:

– вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Національна комісія, що регулює діяльність ринків фінансових послуг може встановити порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування;

– формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

а) незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

б) збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

 

Величину резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюють залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими 80% від загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев'яти місяців (розрахунковий період), і обчислюють у такому порядку:

– частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну четверту;

– частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на одну другу;

– частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих;

– одержані добутки додаються.

У цьому разі останній місяць розрахункового періоду буде складатися з кількості днів на дату розрахунку.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року, згідно з встановленою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України методикою формування і ведення обліку, таких технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя:

– резерв незароблених премій;

– резерв заявлених, але не виплачених збитків;

– резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

– резерв катастроф;

– резерв коливань збитковості.

Страховики зобов’язані письмово повідомити Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кошти резервів зі страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від іншого його майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів зі страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Кошти резервів зі страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов’язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.

Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів зі страхування життя:

– довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

– належних виплат страхових сум.

Величину резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюють актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів зі страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Методика формування резервів зі страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.

Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікова-ності та мають бути представлені активами таких категорій:

– грошові кошти на поточному рахунку;

– банківські вклади (депозити);

– валютні вкладення згідно з валютою страхування;

– нерухоме майно;

– акції, облігації, іпотечні сертифікати;

– цінні папери, що емітуються державою;

– права вимоги до перестраховиків;

– інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

– банківські метали;

– кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

– готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів зі страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Страховикам заборонено здійснювати інші види кредитної діяльності.

2. Види страхових резервів у страхових компаніях з ризикового страхування.

Страховики, які здійснюють види страхування, інші, ніж страхування життя, зобов’язані формувати та вести облік таких технічних резервів за видами страхування:

– незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

– збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення що до виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року за методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя:

– резерв незароблених премій;

– резерв заявлених, але не виплачених збитків;

– резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

– резерв катастроф;

– резерв коливань збитковості.

Страховики зобов’язані письмово повідомити Нацкомфінпослуг про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Страховики, які мають право укладати договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у обов’язковому порядку формують та ведуть облік резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості за цим видом страхування.

Страховики, які прийняли рішення про запровадження формування резерву незароблених премій за методом (1/365) ("рго rata temporis"), формують резерв заявлених, але не виплачених збитків, та резерв збитків, які виникли, але не заявлені.

Формування технічних резервів здійснюють на підставі обліку договорів і вимог страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за видами страхування.

Страховики зобов'язані визначати частки перестраховиків у відповідних видах технічних резервів за видами страхування на будь-яку дату одночасно з розрахунком технічних резервів.

Резерв превентивних заходів (РПЗ) забезпечує реалізацію попереджувальної функції страхування, забезпечує фінансування витрат на заходи із запобігання нещасних випадків, втрат чи пошкодження майна. В структурі тарифа-брутто належить до елементів навантаження.

Резерв превентивних заходів формується шляхом відрахувань від страхової премії, що надійшла за договорами страхування за звітний період. Розмір таких відрахувань визначається за відсотком, що передбачений в структурі тарифної ставки (% Тb) по кожному договору страхування на зазначені цілі. Величина РПЗ за певний період складається із суми передбачених відсотків, збільшеної на розмір РПЗ на початок звітного періоду (РПЗпоч) і зменшеної на суму використаних коштів на превентивні заходи у звітному періоді (РПЗвик).

Тобто, РПЗ =  % Тb + РПЗпоч. – РПЗвик..      (7.1)

Формування та використання коштів РНП за добровільними видами страхування здійснюється страховиком на базі розробленого ним та узгодженого з уповноваженим органом контролю за страховою діяльністю Положення про резерв превентивних заходів.

Вільні резерви – частина власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності відповідно до прийнятої методики здійснення страхування. Джерелом їх створення є нерозподілений прибуток підприємства. Необхідно зазначити, що платоспроможність передбачає здатність страховика відповідати за своїми зобов’язаннями.

Відрахування до централізованих страхових фондів мають на меті забезпечити виконання страховиками своїх зобов’язань щодо окремих видів страхування, як правило, визначених законодавчо. Джерелом їх є:

– відрахування від надходжень страхових платежів;

– внески власних коштів страховика (частина прибутку);

– доходи від розміщення тимчасово вільних коштів централізованих страхових резервних фондів.

У світовій практиці страховий бізнес поділяється на ризикове (загальне) страхування та страхування життя. Відповідно, страхові резерви поділяються на :

– резерви за ризиковими видами страхування (технічні);

– резерви по страхуванню життя і накопичувальному страхуванню (математичні).

Згідно такого поділу та у відповідності до Закону України про страхування для забезпечення виконання зобов’язань перед страховиками страхові компанії формують із отриманих страхових внесків необхідні страхові резерви по особистому, майновому страхуванню та страхуванню відповідальності. Страхові резерви поділяються на технічні та резерви із страхування життя (математичні), які, в свою чергу, поділяються на види та підвиди (рис.).

Технічні резерви передбачають необхідним за законодавчою нормою створення резервів премій та резервів збитків. До резервів премій відноситься обов’язкове створення резервів незароблених премій.

Резерв незароблених премій (РНП) складається з відповідної частини нетто-ставки, яка надійшла у звітному періоді, і, яка використовується для страхових виплат протягом періоду, що виходить за межі звітного.

Незароблена премія – це частина страхової премії, яка надійшла за договорами страхування, що укладені у звітному періоді, а термін їх дії припадає на наступний звітний період (виплати майбутніх періодів). У практиці страхування для розрахунку незаробленої премії використовується декілька методів формування резервів незароблених премій:

метод “1/365“ (pro rate temporis) – метод розрахунку по дням – застосовується за кожним договором страхування окремо, коли терміни сплати страхової премії розподілені у часі довільно; визначається як добуток страхової премії і частки від ділення строку дії договору страхування (у днях), який ще не закінчився, до всього терміну дії договору страхування; формула розрахунку має вигляд:

РНПі = Пбі                  , де         (7.2)

РНПі – резерв незароблених премій по і-тому договору страхування;

Пбі – базова страхова премія по і-тому договору;

т – термін дії і-того договору страхування;

д – число днів з моменту початку дії і-того договору до звітної дати;

метод “1/4”, ”1/8”, “1/12”, “1/24” –  “пашуальний метод” – розробляється страхова премія на півріччя, квартали, місяці, декади, щоб відділити зароблену страхову премію від незаробленої в звітний період; використовується коли термін дії договорів страхування починається до початку звітного періоду; порядок розрахунку наступний: базова страхова премія групується за місяцем початку виникнення відповідальності страховика, далі розподіляється на термін дії поліса (премію ділять на рівні частини);

–  метод “40%” – зазначений метод використовують, коли укладаються договори з невизначеними термінами початку та закінчення дії договорів; розмір РНП визначається за кожним окремим договором страхування в розмірі 40 % від базової страхової премії на звітну дату;

метод „плаваючих кварталів” – є спрощеним методом розрахунку РНП, який використовується згідно Закону про страхування всіма українськими страховиками і виконується на основі брутто-ставки; при цьому вважається, що витрати на ведення страхової справи складають 20-28 %, а всі договори страхування укладені в середині року, а відтак, розмір РНП на звітну дату встановлюється в залежності від суми страхових премій, що надійшли, за відповідним видом страхування в кожному із трьох кварталів періоду, що передує цій звітній даті; порядок розрахунку РНП методом „плаваючих кварталів” наступний: сума страхових премій, що надійшли в І кварталі помножується на 1/4 ( 1/4), у ІІ кварталі – на 1/2 ( 1/2), у ІІІ кварталі – на 3/4 ( 3/4), всі отримані значення додаються:

РНП = 1/4  + 1/2   + 3/4 .    (7.3)

Резерви збитків представляють собою зобов’язання по виплаті страхових відшкодувань за тими страховими випадками, що відбулися до звітної дати (тобто відбулися до кінця фінансового року). Для інших – призначений РНП. Резерв збитків у світовій практиці складається з одного або декількох компонентів. Наприклад, у відповідності до GAAP резерв збитків складається з:

–  резерву подій, що відбулися;

–  резерву розвитку збитків;

– резерву збитків, що відбулися, але не заявлені;

– резерву під можливе пере відкриття збитку;

– резерву під видатки неврегульованих збитків.

В Україні у відповідності до чинного законодавства резерви збитків включають:

– резерв, заявлених, але не виплачених збитків;

– резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

– резерв коливань збитковості;

– резерв катастроф.

Резерв заявлених, але не виплачених збитків (РЗНВ) формується для забезпечення виконання зобов’язань, що не виконані та не врегульовані, або виконані не повністю страховиком на звітну дату. При цьому страхові зобов’язання виникли за випадками, що мали місце у звітному періоді, або навіть, напередодні, і про факт настання яких було відомо страховику. Розмір РЗНВ визначається по кожній неврегульованій претензії і відповідає сумі заявлених збитків за звітний період (ЗЗзв.), які зареєстровані в Журналі обліку збитків, збільшеної на суму неврегульованих збитків за попередні періоди (ЗЗп) та зменшеної на вже виплачені протягом звітного періоду збитки (ЗВзв) плюс витрати на врегулювання збитку (ВВЗ). Як правило, останні приймаються в розмірі 3 % від суми неврегульованих претензій за звітний період. Таким чином:

РЗНВ = ЗЗзв + ЗЗп – ЗВзв + ВВЗ       (7.4)

Резерв збитків, які виникли, але не заявлені (РЗНЗ) формується у зв’язку із можливими страховими подіями, що відбулися, проте страховику не заявлені збитки за ними на звітну дату. Практично, при розрахунках РЗНЗ застосовують 10 % від страхової премії, що надійшла за звітний період, якщо вважати звітним періодом фінансовий рік.

Крім того, в доповнення до резервів премій та резервів збитків страховики можуть створювати додаткові технічні резерви. А саме:

– резерв коливань збитковості;

– резерв катастроф;

– резерв незакінчених (неминулих) ризиків.

Зазначені додаткові технічні резерви створюються і формуються у відповідності до Статуту страхової компанії та розробленого Положення страховика про порядок формування технічних резервів, який погоджено з органами державного нагляду за страховою діяльністю.

Резерв коливань збитковості (РКЗ) є складовим технічних резервів страховика. Зазначений резерв призначений для компенсації витрат страховика на здійснення страхових виплат у випадках, коли значення збитковості страхової суми у звітному періоді перевищують очікуваний рівень збитковості, який є основою для розрахунку тарифу-нетто за відповідним видом страхування.

Коливання збитковості зазвичай фіксуються та враховуються за тими видами страхування, які пов’язані із значними змінами рівня ризику (від дуже низького до надто високого), під впливом якого знаходяться застраховані об’єкти під час дії договору страхування. Наприклад, якщо за певний період ризик несприятливих кліматичних умов, що впливають на врожайність сільськогосподарських культур, досить низький, то страховик не виплачує страхових відшкодувань, оскільки відсутні страхові випадки. Тоді накопичені страхові резерви направляються не на поповнення прибутку, а у резерв коливання збитковості (РКЗ), тобто зберігаються з метою виплат у періоди, коли ризик буде високим.

Резерв коливання збитковості дозволяє підвищувати фінансову стійкість страховика, а значить і рівень його надійності, що є сприятливим фактором стабілізації економіки в цілому. Проте, нормативної бази для формування РКЗ сьогодні в Україні немає. Страховики самостійно визначають порядок та умови формування зазначеного резерву та узгоджують їх з уповноваженим органом нагляду за страховою діяльністю. До того ж, при формуванні власної методики досить проблематичним є віднесення ризику за певним видом страхування до відповідного типу, а також розподіл цього ризику у часі.

Безумовно, при нормальному типі ризику значення збитковості коливається навколо середнього показника, що характерно для традиційного майнового страхування. Відхилення від середньої в сторону зниження ризику, як правило, супроводжується капіталізацією страхових резервів, що збільшує прибуток страховика. Відхилення в сторону підвищення ризику компенсується ризиковою надбавкою в структурі страхового тарифу.

Для видів страхування, де застосовуються страхові тарифи без ризикової надбавки, з метою підвищення фінансової стійкості страхових операцій доцільно створювати резерв коливання збитковості. Вказаний резерв також доцільно створювати, якщо має місце постійне підвищення рівня ризику (у таких видах страхування як медичному, екологічному).

Якщо має місце значна нерівномірність розподілу збитковості страхової суми та велика частота коливання ризику у часі, то такі ризики відносять до катастрофічних, які поділяються в свою чергу на нормальні і власне катастрофічні. Нормальна частина катастрофічного ризику покривається за рахунок звичайного страхового резерву, а власне катастрофічний ризик – за рахунок спеціального фонду катастроф або передається перестраховику.

Необхідно підкреслити, що у складі технічних резервів передбачається створення резерву катастроф (РК), який призначено для покриття надзвичайного збитку, що є наслідком непереборної сили або масштабної аварії, і який вимагає страхових виплат за великою кількістю договорів. Цей резерв як і резерв коливання збитковості немає спеціально рекомендованої методики формування і використання. Його створення залежить від страховика. До того ж в законодавчій, довідниковій та науковій літературі немає чітко розкритого поняття „непереборної сили”. „Непереборна сила” діє як надзвичайне явище, яке неможливо подолати, проте можна передбачити. А відтак існує ймовірність його настання з одночасною невизначеністю у просторі та часі, що дозволяє віднести ризики „непереборної сили” до категорії страхових. Катастрофічність зазначеного ризику полягає не в тому, що відбулися передбачені страхові події, а якраз в тому, що ці небезпеки вплинули відразу на багато застрахованих об’єктів, що призводить до флуктуаційних коливань збитковості. До того ж ці коливання збитковості можуть відбуватися як за один тарифний період, так і за декілька. Отже резерв катастроф доцільно створювати в тих страхових компаніях, які спеціалізуються на страхуванні катастрофічних ризиків або включають їх в обсяг своєї відповідальності.

Резерв незакінчених ризиків (РНР) створюється в якості доповнення до резерву незароблених премій (РНП) з метою компенсації дефіциту фінансових ресурсів у технічних резервах із-за можливого чи змушеного заниження тарифів в умовах ринкової економіки.

Встановлюючи зазначені резерви, страховики повинні письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування та ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше як за 45 днів до початку календарного року.

Спеціальні резерви можуть встановлюватись в залежності від специфіки зобов’язань страховика.

Резерви із страхування життя формуються окремо для забезпечення виконання зобов’язань по страховим виплатам із страхування життя та медичного страхування за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування. Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика, повинні бути відокремлені від його іншого майна і не можуть використовуватись страховиком для погашення будь-яких інших зобов’язань, не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика чи його ліквідації.

Страховики повинні створювати наступні резерви із страхування життя:

– резерв довгострокових зобов’язань (математичні резерви);

– резерв належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов’язань обчислюється актуарно окремо по кожному договору страхування у відповідності до Методики формування резервів по страхуванню життя, затвердженої Наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю № 46 від 23 липня 1997 р., з урахуванням темпів зростання інфляції. Мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом (в сучасних умовах – Кабінетом Міністрів України).

Зазначені резерви (довгострокових зобов’язань та належних виплат страхових сум) формуються шляхом відрахування частини страхової премії, що призначена для страхових виплат та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика. Загальний розмір страхових резервів по страхуванню життя визначається як сума резервів кожного окремого договору страхування життя. Розрахунки виконуються на базі таблиць смертності (вперше розроблені англійським вченим Д. Граунтом в 1662 р., удосконалені відомим астрономом та математиком Е. Галлеєм) та норм доходності по інвестуванню тимчасово вільних коштів.

Отже, страховик при здійсненні страхової діяльності створює технічні резерви для забезпечення зобов’язань за ризиковими видами страхування та резерви із страхування життя для забезпечення зобов’язань із страхування життя, накопичувального страхування та медичного страхування. Порядок формування, використання та розміщення зазначених страхових резервів встановлюється відповідно до норм діючого законодавства та затверджених правил страхування.

Розміщення технічних резервів

Здійснюючи фінансову діяльність, пов'язану з розміщенням коштів технічних резервів та їх управлінням, страховики повинні дотримуватись умов щодо безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості. Обсяги технічних резервів мають бути представлені такими категоріями дозволених активів:

– грошові кошти на поточному рахунку;

– банківські вклади (депозити);

– валютні вкладення згідно з валютою страхування;

– нерухоме майно;

– акції, облігації, іпотечні сертифікати;

– цінні папери, що емітуються державою;

– права вимоги до перестраховиків;

– інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними КМУ;

– банківські метали;

– готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених НБУ.

Величину окремих категорій активів, у тому числі утворених в іноземній валюті, приймають для представлення технічних резервів у таких обсягах:

а) грошові кошти на поточних рахунках – не більше 5% від загального розміру технічних резервів;

б) банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування — не більше 70% від загального розміру технічних резервів, у кожному банку не більше 10% від загального розміру технічних резервів;

в) нерухоме майно – не більше як 20% від загального розміру технічних резервів, при цьому вкладення в один або декілька об'єктів нерухомості, які розглядаються як один цілісний майновий комплекс, – не більше 10% від загального розміру технічних резервів;

г) акції та облігації — не більше 40% від загального розміру технічних резервів, у тому числі:

– акції українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25% від від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України, — не більше 30% від загального розміру технічних резервів, при цьому не більше 5% від в акції одного емітента;

– облігації українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, – не більше 30% від загального розміру технічних резервів, при цьому – не більше 5% від в облігації одного емітента, який провадить свою діяльність не менше 5-ти років.

Акції й облігації емітентів, які провадять свою діяльність менше 5-ти років, – не більше 10% від загального розміру технічних резервів, при цьому не більш як 3% в облігації одного емітента;

– акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав, рейтинг зовнішнього боргу та визначення рей-тингових компаній яких здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, — не більше 10% від загального розміру технічних резервів. При цьому акції та облігації повинні перебувати в обігу на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або в торговельно-інформаційній системі НАС-ДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій та облігацій повинен провадити свою діяльність не менше, ніж протягом 10-ти років і бути резидентом країни;

– іпотечні сертифікати, визначені законодавством України, — не більше 10% від загального розміру технічних резервів, при цьому не більш як 2% від в іпотечні сертифікати одного емітента;

ґ) цінні папери, що емітує держава, – не більше 40% від загального розміру резервів;

д) права вимоги до перестраховиків – не більше 50% від загального розміру технічних резервів. У випадку, якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестраховика нижчий за один з таких: "В+" (А. М. Best), "Ваа" (Moody's Investors Service), "ВВВ" (Standard & Poor's) або "ВВВ" (Fitch Ratings), то права вимоги до кожного такого перестраховика-резидента приймаються в розмірі не більше 20% від загального розміру технічних резервів та до кожного такого перестраховика-нере-зидента — не більше 10% від загального розміру технічних резервів;

е) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1211 "Про затвердження напрямів інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів"), – не більше 15% від загального розміру технічних резервів, з них в окремий об'єкт інвестування – не більше 5% від загального розміру технічних резервів;

є) банківські метали – не більше 10% від загального розміру технічних резервів.

Для представлення технічних резервів акціями та облігаціями приймають лише ті акції, за якими в попередньому році виплачувалися дивіденди на рівні не нижче облікової ставки НБУ, та ті облігації та іпотечні сертифікати, за якими гарантовано виплату доходу на рівні не нижче облікової ставки НБУ.

Для представлення технічних резервів не можна використовувати позикові кошти, кредити банків, поворотну фінансову допомогу, цінні папери із зобов'язаннями зворотного викупу, вклади (депозити) строкові (строком менше одного місяця), помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових платежів, які мають бути повернені страхувальнику в період, наступний за звітним, відповідно до чинного законодавства.

Величина активів, що приймаються на покриття технічних резервів, зменшена на суми довгострокових та поточних зобов'язань (розділи III, IV пасиву балансу), повинна бути не меншою, ніж сумарна величина технічних резервів, що розраховують відповідно до чинного законодавства на будь-яку дату.

У разі, якщо кошти технічних резервів представлені правами вимоги до перестраховиків-нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких не нижчий за один з таких: "В+" (A.M.Best), "Ваа" (Moody's Investors Service), "ВВВ" (Standard & Poor's) або "ВВВ" (Fitch Ratings), то не менше 50% від коштів технічних резервів повинні бути розміщені на території України.

В іншому разі кошти технічних резервів повинні бути розміщені на території України в розмірі не менше 90% від загального розміру технічних резервів.

3. Види страхових резервів у компаніях із страхування життя

Механізм формування резервів зі страхування життя

Страхові резерви зі страхування життя є оцінкою вартості грошових зобов'язань страховика за договорами та майбутніх витрат для забезпечення їх виконання.

Страхові резерви зі страхування життя поділяють на:

– резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

– резерви належних виплат страхових сум.

Резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви) складаються з:

– резервів нетто-премій;

– резервів витрат на ведення справи;

– резерву бонусів.

Розрахунок математичних резервів проводять з використанням актуарних методів та окремо за кожним чинним на звітну дату договором з урахуванням темпів зростання інфляції. Загальна величина математичного резерву дорівнює сумі резервів, розрахованих окремо за кожним договором.

Розрахунок резерву нетто-премій на страхову річницю здійснюють проспективно – як різницю між актуарною вартістю потоку майбутніх страхових виплат (без урахування бонусів) та актуарною вартістю потоку майбутніх страхових нетто-премій.

У разі якщо особливості окремих видів договорів (окремих страхових ризиків, передбачених у договорі) не можуть бути повною мірою враховані проспективно, розрахунок резерву нетто-премій за такими договорами (ризиками) здійснюють ретроспективно – на підставі інформації про отримані страхові внески (премії) та здійснені страхові виплати.

Розрахунок резерву витрат на ведення справи на страхову річницю здійснюють проспективно – як різницю між актуарною вартістю потоку майбутніх витрат страховика із забезпечення виконання зобов'язань за договором після закінчення строку сплати страхових внесків та актуарною вартістю потоку наступних надходжень тієї частини брутто-премії, що йде на покриття майбутніх витрат.

Резерв бонусів є оцінкою додаткових зобов'язань страховика, що виникають при збільшенні розмірів страхових сум та (або) страхових виплат за результатами отриманого інвестиційного доходу та за іншими фінансовими результатами діяльності страховика (участь у прибутках страховика). Резерв бонусів розраховують на страхову річницю як актуарну вартість додаткових виплат страховика.

Якщо умовами договору передбачено право страхувальника в майбутньому вибрати спосіб виконання страховиком зобов'язань за договором (здійснити одноразову страхову виплату в разі досягнення застрахованою особою визначеного договором віку чи виплату ануїтету, змінити періодичність виплати ануїтету тощо), то для розрахунку резервів використовують варіант, за яким актуарна вартість майбутніх страхових виплат більша.

 

Якщо умови договору страхування передбачають можливість сплати додаткових страхових премій і відповідний перерахунок страхових сум та (або) виплат, то для розрахунку резерву нетто-премій розміри страхових сум та (або) виплат визначають на дату його розрахунку, а розміри майбутніх страхових премій вважають такими, що відповідають умовам договору та забезпечують найбільший розмір резерву.

Розрахунок резерву нетто-премій та резерву витрат на ведення справи на звітну дату, що не збігається зі страховою річницею, здійснюють методом інтерполяції між розмірами цих резервів на найближчі страхові річниці.

Страхові річниці можуть бути замінені на найближчі до звітної дати календарні дати, які відповідають цілому числу кварталів (місяців), що пройшли з дня набрання договором чинності.

На дати, наступні за днем закінчення строку дії договору, математичні резерви вважають рівними нулю.

Страховик одночасно з розрахунком страхових резервів за кожним договором на визначену дату оцінює обсяг страхових зобов'язань перестраховика на базисі розрахунку резерву.

Викупна сума на будь-яку дату не повинна перевищувати математичного резерву на цю дату. Розмір викупної суми залежить від строку дії договору, його розраховують згідно з методикою, яка є невід'ємною частиною правил страхування життя.

Резерв належних виплат страхових сум складається з:

– резерву заявлених, але не врегульованих збитків;

– резерву збитків, що виникли, але не заявлені. Розрахунок резерву заявлених, але не врегульованих збитків здійснюють за кожним чинним на звітну дату договором окремо. Розрахунок резерву збитків, що виникли, але не заявлені, здійснюють за сукупністю договорів у цілому. Загальна величина резерву належних виплат страхових сум дорівнює сумі зазначених резервів.

Резерв заявлених, але не врегульованих збитків є оцінкою грошових зобов'язань страховика щодо страхових випадків, що мали місце у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були виконані або виконані не повністю на звітну дату.

Величину резерву заявлених, але не врегульованих збитків визначають у сумарному розмірі не сплачених на звітну дату грошових сум, що мають бути виплачені:

а) у зв'язку зі страховими випадками, про факт настання яких заявлено страховику в установленому законодавством та договором порядку;

б) при настанні термінів здійснення виплат ануїтету, за якими (термінами) згідно з умовами договору не вимагається заява на виплату;

в) у зв'язку з достроковим припиненням дії договору або зі змінами умов договору.

Резерв збитків, що виникли, але не заявлені, є оцінкою грошових зобов'язань страховика за ризиками нещасного випадку та (або) хвороби щодо страхових випадків, які могли статися у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були заявлені на звітну дату.

Оцінку резерву збитків, що виникли, але не заявлені, здійснюють актуарними методами.

З метою врахування витрат на укладання договору може здійснюватися модифікація (зменшення) резерву нетто-премій (модифікація резерву).

Модифікацію резерву застосовують лише за умови сплати страхових премій частинами протягом не менше 3-ьох років.

Модифікацію резерву здійснюють шляхом зменшення розміру резерву нетто-премій на фіксований для даного договору відсоток (рівень модифікації) актуарної вартості потоку майбутніх нетто-премій.

Процедура модифікації повинна відповідати таким загальним вимогам:

– на кінець першої страхової річниці модифікований резерв не повинен бути від'ємним;

– рівень модифікації не повинен перевищувати 5%.

Якщо протягом першого страхового року модифікований резерв набирає від'ємного значення, вважають, що він має нульове значення.

Базис розрахунку математичних резервів установлює страховик. Він включає:

– демографічні показники тривалості життя (таблиці смертності);

– імовірності настання ризиків певної хвороби та (або) нещасного випадку чи їх наслідків, якщо страхування на випадок настання таких подій передбачене правилами страхування;

– річну ставку інвестиційного доходу.

Річна ставка інвестиційного доходу не може перевищувати 4%.

Базиси розрахунку математичних резервів за групами договорів можуть відрізнятися.

Базис розрахунку математичних резервів повинен бути таким, щоб за кожним договором і на будь-яку страхову річницю актуарна вартість потоку майбутніх нетто-премій була меншою, ніж 97% від актуарної вартості потоку майбутніх страхових брутто-премій, що обчислюють на базисі розрахунку резервів.

Рішення щодо формування резерву витрат на ведення справи та резерву збитків, що виникли, але не заявлені, приймає страховик. У разі, якщо зазначені резерви не формують, їх вважають рівними нулю.

При розрахунку страхових резервів допускають спрощення та наближення у разі, якщо може бути обґрунтовано, що їх вплив на результати розрахунку резервів несуттєвий.

Розміщення страхових резервів зі страхування життя

Розміщення страхових резервів – це вкладення коштів сформованих резервів зі страхування життя у дозволені активи. Активи, які приймаються для представлення коштів страхових резервів зі страхування життя, повинні відповідати умовам щодо безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.

Величина активів, що приймається для представлення страхових резервів зі страхування життя, зменшена на суми довгострокових та поточних зобов'язань (розділи III, IV пасиву балансу), повинна бути не меншою, ніж сумарна величина резервів зі страхування життя, які розраховують відповідно до чинного законодавства на будь-яку дату.

Для представлення коштів страхових резервів зі страхування життя приймають активи у національній валюті України або в іноземній вільно конвертованій валюті.

Кошти страхових резервів зі страхування життя мають бути представлені активами таких категорій:

1. Грошові кошти на поточному рахунку.

2. Банківські вклади (депозити).

3. Валютні вкладення згідно з валютою страхування.

4. Нерухоме майно.

5. Акції, облігації, іпотечні сертифікати.

6. Цінні папери, що емітуються державою.

7. Права вимоги до перестраховиків.

8. Інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними КМУ.

9. Банківські метали.

10. Кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, у межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми.

11. Готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, установлених НБУ.

Величину окремих категорій активів, у тому числі утворених в іноземній вільно конвертованій валюті, приймають для представлення коштів страхових резервів зі страхування життя в таких обсягах:

1. Грошові кошти на поточних рахунках – не більше 5% від загального розміру резервів.

2. Банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування – не більше 50% від загального розміру резервів (у зобов'язаннях одного банку повинно бути не більше 10% від загального розміру резервів).

3. Нерухоме майно – не більше як 20% від загального розміру резервів (вкладення в один або декілька об'єктів нерухомості, які розглядають як один цілісний майновий комплекс, – не більше 5% від загального розміру резервів).

4. Цінні папери за вказаним нижче переліком – не більше 50% від загального розміру резервів, з них:

– акції українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістингта перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25% від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України, – не більше 30% від загального розміру коштів страхових резервів, при цьому заборонено вкладати в акції одного емітента більше 5% від загального розміру страхових резервів;

– облігації українських емітентів — не більше 40% від загального розміру страхових резервів для облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, при цьому не більше 10% в облігації одного емітента, який провадить свою діяльність не менше 5-ти років. Для емітентів, які свою діяльність провадять менше 5-ти років, – не більше 10% від загального розміру страхових резервів, при цьому не більше 3% в облігації одного емітента;

– акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав, рейтинг зовнішнього боргу яких та визначення рейтингових компаній здійснюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, – не більше 20% від загального розміру резервів. При цьому акції та облігації іноземних емітентів повинні перебувати в обігу на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій та облігацій повинен провадити свою діяльність не менше 10-ти років;

– облігації місцевих позик — не більше 10% від загального розміру резервів;

– іпотечні сертифікати, визначені законодавством України, – не більш як 10% від загального розміру резервів.

5. Цінні папери, що емітує держава, – не більше 50% від загального розміру резервів.

6. Права вимоги до перестраховиків – не більше 40% від загального розміру резервів, з них права вимоги до перестраховиків-нерезидентів – не більше 25% від загального розміру резервів.

Не приймають до структури активів права вимоги до перестра-ховиків-нерезидентів за ризиками, пов'язаними з дожиттям застрахованої особи до певного віку, події чи закінчення дії договору, крім ризиків, які пов'язані зі смертю застрахованої особи в будь-якому випадку та/або з нещасним випадком, що трапився, та/або в разі стійкої непрацездатності (інвалідності) унаслідок хвороби застрахованої особи.

7. Довгострокове фінансування (кредитування) житлового будівництва – не більше 10% від загального розміру резервів.

8. Банківські метали – не більше 10% від загального розміру резервів.

9. Кредити страхувальникам – не більше 10% від загального розміру резервів.

Для представлення страхових резервів зі страхування життя величина активів у вигляді акцій, емітованих банком та банківських вкладів (депозитів), розміщених у цей банк, не може перевищувати 20% від загального розміру резервів при розміщенні в одній банківській установі.

Для представлення страхових резервів зі страхування життя не можуть використовуватися позикові кошти, кредити банків, поворотна фінансова допомога, цінні папери із зобов'язаннями зворотного викупу, вклади (депозити) строкові (строком менше одного місяця), помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових премій, які повертаються протягом наступного за звітним кварталу.

Для представлення страхових резервів зі страхування життя не приймають акції, емітовані будь-яким страховиком.

4. Централізовані резервні фонди.

Законом України «Про страхування», окрім статутного капіталу, у страховиків передбачено наявність гарантійного фонду, який включає додатковий і резервний капітал, а також суму нерозподіленого прибутку.

Згідно з П(с)БО 2 «Баланс», додатковий капітал формується з двох видів – додатковий вкладений капітал та інший додатковий капітал. Додатковий вкладений капітал для акціонерних товариств – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, для інших видів товариств – сума капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал.

Законом України «Про господарські товариства» передбачено обов’язок створення страховиками резервного капіталу, розмір якого визначається установчими документами, але не менше ніж 25 відсотків статутного капіталу.

Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку.

Фінансовий результат діяльності страхової компанії може бути як позитивний, так і негативний, тобто прибуток або збиток. П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати» визначає прибуток як суму, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток – перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Залишок нерозподіленого прибутку або непокритого збитку за результатами звітного періоду включається до власного капіталу.

Відповідно до Закону України «Про страхування» страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви, тобто резервувати частку власних коштів з метою забезпечення платоспроможності відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Отже, загальна величина власного капіталу визначається як підсумок статутного, додаткового, резервного капіталу та нерозподіленого прибутку, зменшеного на суму неоплаченого і вилученого капіталу, а також непокритого збитку. Узагальнено структуру та основні характеристики власного капіталу наведено в табл.

Таблиця 7.2

Характеристика елементів власного капіталу страхової компанії

Елементи власного капіталу страхової компанії

Складові власного капіталу

страховика

Джерела

Напрями використання

Статутний капітал

Кошти, акумульовані в результаті продажу простих акцій або внесків засновників.

Кошти, акумульовані в результаті продажу привілейованих акцій.

Реінвестований прибуток

Емісія цінних паперів

Прибуток

Забезпечення діяльності, визначеної статутом

Покриття можливих страхових збитків; забезпечення фінансової стійкості страхових операцій

Додатковий капітал

додатковий вкладений капітал

Емісійний дохід, безоплатно отримані цінності

Збільшення статутного капіталу

інший додатковий капітал

Переоцінка активів;

Чистий прибуток

Погашення збитків

Резервний капітал

Резервний капітал, що формується в обов’язковому порядку і на добровільних засадах

Відрахування від чистого прибутку в розмірах, визначених вищим органом управління страховика, але не менше від законодавчо встановленої величини (не менше ніж 5% суми чистого прибутку)

Додаткове забезпечення фінансової стійкості страховика.

Покриття збитків за страховими операціями, виплати дивідендів та для погашення облігацій і викупу акцій у разі відсутності інших коштів

Неоплачений капітал

Нерозподілений прибуток

Реінвестований у страхову компанію прибуток

Забезпечення діяльності, визначеної статутом.

Джерело формування вільних резервів

Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов’язань; реструктуризацію, виконання зобов’язань при припиненні діяльності; виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Особливість забезпечень полягає в тому, що вони, з одного боку, є власним капіталом організації, а з іншого – залученим. Тобто до настання певних подій, наприклад страхових випадків, забезпечення є власністю страхової компанії, а після настання страхових випадків сума забезпечення буде зменшуватися з одночасним збільшенням зобов’язань щодо виплати страхового відшкодування. Отже, забезпечення краще трактувати як капітал, прирівняний до власного.

Страхові резерви є основним елементом забезпечень страховика. Наявність страхових резервів, їх зростання свідчить про розвиток страховика і розширення його фінансових можливостей, що забезпечують здатність утримувати на відповідальності більш вартісні об’єкти, дають змогу економити на витратах із залучення капіталу і, водночас, одержувати вищі інвестиційні доходи.

Залучений капітал страхової компанії розглядається, з одного боку, як її зобов’язання, а з іншого – є джерелом коштів. Після надходження на рахунки страховика залучений капітал трансформується в інвестиційний потенціал, оскільки в умовах ринку страхові компанії здійснюють активну інвестиційну діяльність, використовуючи для цих цілей, в основному, страхові резервні фонди.

Під резервами розуміють частину активів, що призначені для забезпечення виплат у майбутньому. Теоретично страхові компанії мають право формувати резерви, що відображають оцінювані зобов’язання, резерви під знецінення певних видів активів і резерви для покриття можливих збитків у майбутньому та окремих майбутніх витрат.

При цьому може відбуватись як первинний розподіл фінансових ресурсів (створення резервів шляхом збільшення поточних витрат компанії), так і вторинний розподіл (відрахування в резерви з уже сформованого прибутку звітного періоду після оподаткування). Перша група резервів створюється в порядку поточної операційної діяльності компанії, а друга група резервів – відповідно до рішення вищого органу управління компанії при затвердженні річної звітності. У зв’язку з цим резерви страховиків можуть бути класифіковані за ознаками:

1) за цільовим призначенням: резерви на покриття збитків (окрім збитків від основної діяльності); резерви майбутніх витрат; резерви на покриття очікуваного зниження вартості активів; резерви, що відображають величину зобов’язань (страхових і нестрахових);

2) за порядком формування: резерви, що створюються в порядку розподілу прибутку; резерви, що створюються за рахунок поточних витрат (беруться до уваги при розрахунку фінансового результату за звітний період).

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

42721. Интерфейсы, делегаты, события 277.5 KB
  Таблица 1 Список используемых элементов управления Элемент управления Класс Описание textBox1 TextBox Окно ввода имени продавца textBox2 TextBox Окно ввода фамилии продавца textBox3 TextBox Окно ввода стажа продавца textBox4 TextBox Окно вывода списка продавцов textBox5 TextBox Окно ввода оклада продавца textBox6 TextBox Окно ввода имени менеджера textBox7 TextBox Окно ввода фамилии менеджера textBox8 TextBox Окно ввода стажа менеджера textBox9 TextBox Окно ввода оклада менеджера textBox10 TextBox Окно вывода зарплаты менеджера button1 Button...
42722. Поняття алгоритму. Блок схема запису алгоритмів 24 KB
  Мета: ознайомитись з поняттям алгоритм розглянути властивості алгоритму способи запису алгоритмів ознайомитись з правилами креслення схем алгоритму. Скласти схему алгоритму для обчислення виразу: Алгоритм – последовательность действий приводящая к конкретному результату.
42723. Основы языка С# и знакомство с основными элементами управления C# 430 KB
  В C как и в C C нумерация элементов массива идет с нуля. Естественно что в нашем примере у массива 6 =23 элементов k[00] первый k[12] последний.rry Элемент Вид Описание Length Свойство Количество элементов массива по всем размерностям Rnk Свойство Количество размерностей массива BinrySerch Статический метод Двоичный поиск в отсортированном массиве Cler Статический метод Присваивание элементам массива значений по умолчанию Copy Статический метод Копирование заданного диапазона элементов одного массива в другой массив CopyTo...
42724. Исследование электрических величин двухобмоточного однофазного трансформатора 119 KB
  Исследование электрических величин двухобмоточного однофазного трансформатора. Цель работы: изучить конструкцию однофазного трансформатора описать принцип его действия замерить величины в различных режимах работы в масштабе построить характеристики и векторные диаграммы. б Коэффициент трансформации трансформатора зависит . в В режиме холостого хода с увеличением напряжения коэффициент мощности трансформатора .
42725. Методы классификации основанные на сравнении с эталоном 732 KB
  Поэтому обычно возникает необходимость сократить это число посредством выделения информативных признаков которые предполагаются инвариантными или малочувствительными по отношению к изменениям и искажениям. Результаты измерений признаков отображаются в пространство признаков. В этом случае будут установлены границы областей принятия решений для разделения признаков новых фрагментов подлежащих классификации см. Первая задача заключается в выборе подмножества признаков и их упорядочиванию в заданном множестве измерений.
42726. Строки и регулярные выражения 300 KB
  String Работа с функциями класса StringBuilder Работа с регулярными выражениями. В C есть тип string но класс System. Пример использования: String s= qqq ; int k=s. Пример использования: nmespce test { clss Test { public sttic void Min { String s1= rbour s2= ce s3= zote ; System.
42727. Запільна блок-схема 28.5 KB
  Накресліть схему лінійного алгоритму. Накресліть схему розгалуженого алгоритму. Як конструювати схему алгоритму.
42729. Найти минимальную сумму элементов в строках двумерного массива 58 KB
  Для проверки подлинности работы программы необходимо сверить результаты работы программы и результаты ручного тестирования. Если они сойдутся, то программа выполнена правильно. Для упрощения вычислений заполним массив цифрами