18493

СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ, ЙОГО УТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

ТЕМА 5. СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ ЙОГО УТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ План Утворення статного капіталу його призначення та використання. Порядок збільшення і зменшення статутного капіталу. Інвестування коштів статутного капіталу. Повернення ...

Украинкский

2013-07-08

89.5 KB

10 чел.

ТЕМА 5.

СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ, ЙОГО УТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ

План

  1.  Утворення статного капіталу, його призначення та використання.
  2.  Порядок збільшення і зменшення статутного капіталу.
  3.  Інвестування коштів статутного капіталу.
  4.  Повернення статутного капіталу акціонерам.

  1.  Утворення статного капіталу, його призначення та використання.

 Визначальним фактором у формуванні капіталу страхових компаній є нормативно-правова база, що регулює організацію і провадження страхової діяльності, перш за все – це вимоги законодавства щодо мінімального розміру статутного капіталу та вимоги його представлення виключно у грошовій формі; обов’язку формування страхових резервів із використанням відповідних методів їх розрахунку та їх представлення конкретними видами активів у визначених обсягах, що забезпечує умови ліквідності. Це пов’язано з тим, що страхування є інститутом страхового захисту, тому законодавчо мають бути оформленні гарантії виконання взятих страховиком зобов’язань, тобто йдеться про забезпечення платоспроможності страхової компанії.

Іншим фактором, що впливає на формування капіталу страховика, є об’єктивна природа правил організації фінансів страхової компанії, серед яких варто відзначити основні: грошові перерозподільні відносини; перерозподільні відносини виникають між учасниками, які пов’язані зі солідарною розкладкою величини збитку; утворення умовного страхового грошового фонду за рахунок внесків учасників страхування; замкнута розкладка збитку.

Фінансову основу розвитку страхової компанії утворює власний капітал, який включає такі елементи: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Ураховуючи організаційно-правову форму створення страхових компаній (акціонерні, повні, командитні товариства, а також товариства з додатковою відповідальністю), можливим є наявність ще двох елементів власного капіталу – неоплаченого і вилученого.

Розглядаючи страхове товариство як підприємство, діяльність якого регламентується загальними правовими актами (актами, які не враховують галузевої специфіки діяльності), воно зобов’язане формувати статутний капітал, що є відправною точкою діяльності.

Згідно з П(с)БО 2 «Баланс», статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

До моменту реєстрації страхової компанії як фінансової установи в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та отримання ліцензії на надання послуг зі страхування, вона (страхова компанія) повинна бути зареєстрована як господарська одиниця в єдиному державному реєстрі підприємств, організацій, установ як товариство.

Акціонерне товариство, товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство – засновницького договору.

Процедура формування статутного капіталу страховика – акціонерного товариства має свої особливості. Перш за все, доречно відзначити, що статутний капітал акціонерного товариства формується з визначеної кількості акцій рівної номінальної вартості. Згідно із Законом України «Про господарські товариства» загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний капітал акціонерного товариства, який не може бути менший від суми, еквівалентної 1 250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення акціонерного товариства (мінімальна заробітна плата станом на 01 жовтня 2012 року – 1 118 гривень тобто 1 397 500 грн., а з 1 грудня 2012 р. – 1 134 гривні тобто 1 417 500 грн.). Однак Законом України «Про страхування» вимоги до розміру статутного капіталу значно вищі.

Відповідно до Стаття 30. Умови забезпечення платоспроможності страховиків     Мінімальний   розмір  статутного  капіталу  страховика,  який займається  видами  страхування  іншими,  ніж  страхування  життя, встановлюється в сумі,  еквівалентній 1 млн.  євро,  а страховика, який  займається страхуванням життя,  – 1,5 млн.  євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності зі створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що «підписалися» на акції, і третіми особами. Акції купують учасники при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками.

Відкрита передоплата акцій при створенні акціонерного товариства організується засновниками. Засновники в будь-якому разі зобов’язані бути держателями акцій на суму не менше ніж 25 відсотків статутного капіталу і строком – не менше ніж два роки.

Засновники відкритого акціонерного товариства (емітенти) зобов’язані опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст і порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Строк відкритої передплати акцій не може перевищувати шести місяців. Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше ніж 10 відсотків вартості акцій, які вони передплатили, після чого засновники видають їм письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного в повідомленні строку передоплата припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити передплатою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. Особам, які передплатили акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніш як через 30 днів. За невиконання цього зобов’язання засновники несуть солідарну відповідальність.

До дня скликання установчих зборів особи, які передплатили акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше ніж 30 відсотків номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва.

У разі, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше ніж 50 відсотків номінальної вартості акцій.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше ніж через рік після реєстрації акціонерного товариства, зобов’язаний оплатити повну вартість акцій. У разі несплати в установлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочення 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Статутний капітал товариства з додатковою відповідальністю формується з часток, розмір яких визначено установчими документами. Згідно із Законом України «Про господарські товариства», статутний капітал такого товариства повинен становити не менше від суми, еквівалентної одній мінімальній заробітній платі, чинній на момент створення товариства (для страховиків вимоги вищі). Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а за недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з учасників.

До моменту реєстрації товариства додатковою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести до статутного капіталу не менше ніж 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Учасникові товариства з додатковою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видають свідоцтво товариства.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства», усі учасники повного товариства повинні займатися спільною підприємницькою діяльністю і нести солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Засновницький договір про повне товариство, окрім загальних умов, повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Особливість командитного товариства полягає в тому, що в ньому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників) та які не беруть участі в діяльності товариства.

Засновницький договір про командитне товариство, крім основних умов, повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. У засновницькому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Попри те, що діяльність акціонерного товариства і товариства з додатковою відповідальністю провадиться на основі статуту, а діяльність повного і командитного товариства – на основі засновницького договору, усі вони повинні формувати статутний капітал.

2. Порядок збільшення і зменшення статутного капіталу

Однак акціонерному товариству і товариству з додатковою відповідальністю законодавством дозволено державну реєстрацію навіть за неповністю сформованого (внесеного) статутного капіталу. У зв’язку з цим у зазначених товариств може виникати такий вид власного капіталу, як неоплачений.

Згідно з П(с)БО 2 «Баланс», неоплачений капітал – це заборгованість власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

У той же час Закон України «Про страхування» вимагає при реєстрації страховика, як фінансової установи   або  збільшенні  зареєстрованого статутного  капіталу  повної сплати статутного  капіталу  виключно  в  грошовій  формі.  Дозволяється  формування статутного капіталу страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх   номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим  центральним  органом  виконавчої  влади  у  справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного капіталу.

Забороняється   використовувати   для  формування  статутного капіталу   векселі,  кошти  страхових  резервів,  а  також  кошти, одержані  в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Отже, неоплачений капітал може існувати у страховика тільки як в юридичної особи, яка не може надавати послуги страхування, в іншому разі цей вид капіталу повинен бути відсутній.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про господарські товариства», товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій). Зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів товариства не допускається.

Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Законодавством передбачено можливість викупу страховиком акцій акціонерів або часток учасників чи то з метою анулювання, чи то з метою перепродажу. Не залежно від мети викуп товариством власних акцій (часток) призводить до виникнення вилученого капіталу, який трактується П(с)БО 2 «Баланс» як фактична собівартість акцій власної емісії або частки, викуплені товариством у його учасників.

Статутний капітал страхової компанії збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або шляхом розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому законодавством України.

Збільшення Статутного капіталу страхової компанії без залучення додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій. Страхова компанія не має права приймати рішення про збільшення Статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір Власного капіталу є меншим, ніж розмір її Статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства у разі наявності викуплених товариством акцій не допускається. Збільшення Статутного капіталу страхової компанії для покриттязбитків не допускається.

Переважне право Акціонерів на придбання акцій, що додатково розміщуються страховою компанією, діє лише в процесі приватного розміщення акцій та встановлюється законодавством України.

Порядок та строки реалізації переважного права на придбання акцій додаткової емісії страхової компанії, у процесі приватного розміщення, визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та рішенням Загальних Зборів Акціонерів щодо розміщення акцій додаткової емісії.

Статутний капітал страхової компанії зменшується в порядку, встановленому законодавством України, шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених страховою компанією акцій та зменшення їх загальної кількості.

Після прийняття рішення про зменшення Статутного капіталу страхової компанії виконавчий орган впродовж 30 (тридцяти) днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до страхової компанії не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення. Кредитор, вимоги якого до страхової компанії не забезпечені договорами застави чи поруки, впродовж 30 (тридцяти) днів після надходження йому зазначеного в цьому пункті повідомлення може звернутися до страхової компанії з письмовою вимогою про здійснення впродовж 45 (сорока п’яти) днів одного з таких заходів на вибір страхової компанії: забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договору застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань перед кредитором, якщо інше не передбачено договором між страховою компанією та кредитором. У разі, якщо кредитор не звернувся у строк, передбачений цим пунктом, до страхової компанії з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від страхової компанії вчинення додаткових дій щодо зобов'язань перед ним.

Зменшення страховою компанією Статутного капіталу нижче встановленого законом України розміру має наслідком ліквідацію страхової компанії.

Страхова компанія в порядку, встановленому законодавством України, має право анулювати викуплені акції та зменшити Статутний капітал або підвищити номінальну вартість решти акцій, не змінюючи при цьому розмір Статутного капіталу.

Страхова компанія має право здійснити консолідацію всіх розміщених акцій, внаслідок чого дві або більше акцій конвертуються в одну нову акцію того самого типу і класу. Обов'язковою умовою консолідації є обмін акцій старої номінальної вартості на цілу кількість акцій нової номінальної вартості для кожного з Акціонерів.

Страхова компанія має право здійснити дроблення всіх розміщених акцій, внаслідок чого одна акція конвертується у дві або більше акцій того самого типу і класу.

Консолідація та дроблення акцій не повинні призводити до зміни розміру Статутного капіталу страхової компанії.

Порядок здійснення консолідації та дроблення акцій страхової компанії встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Порядок збільшення (зменшення) статутного страхової компанії регламентується Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1181 від                       30.08.2011 р.(Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2011 р. за № 1308/20046) «Про затвердження Порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу публічного або приватного акціонерного товариства». (Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1308-11)

3. Інвестування коштів статутного капіталу

Основним джерелом одержання прибутку для страхової організації у більшості цивілізованих країн є не збір страхових платежів, а інвестиційна діяльність, кошти від якої спрямовуються, як правило, на фінансування страхових операцій, на дотації збитковим видам страхування, розробку нових продуктів, підготовку кадрів та інше.

Основними джерелами інвестиційної діяльності страхових компаній є такі:

1. Власні кошти (статутний фонд, резервний фонд, прибуток, цільове фінансування та надходження);

2. Залучені кошти (поточне надходження страхових премій, резерви страхових внесків та відшкодувань, фонд запобіжних заходів).

Інвестування коштів, що належить до першої групи, законодавчо не регламентується і здійснюється страховиком на власний розсуд. Виняток становить статутний фонд. Закон України "Про страхування" регламентує структуру його наповнення, отже, обмежує варіанти інвестування коштів статутного фонду.

Статутний капітал страхової компанії може інвестуватись у цінні папери, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше 25 відсотків загального розміру Статутного капіталу.

Інвестиції у цінні папери інших страхових компаній дозволяються з певним обмеженням. Загальний  розмір  внесків  страховика до статутних капіталів інших  страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного  статутного  капіталу,  в  тому  числі  розмір  внеску до статутного  капіталу  окремого  страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види  страхування  інші,  ніж страхування життя, у разі здійснення ним  внесків  до  статутного  капіталу  страховика,  який здійснює страхування життя.

4. Повернення статутного капіталу акціонерам.

Повернення коштів із статутного капіталу акціонерам здійснюється в разі ліквідації страхової компанії у порядку визначеному чинним законодавством. Акціонери страхової компанії мають останні право вимоги на статутний капітал страховика, після задоволення вимог усіх кредиторів.

Страхова компанія припиняє свою діяльність в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим підприємницьким товариствам – правонаступникам (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Страхова компанія є такою, що припинила свою діяльність, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення її діяльності.

Добровільне припинення діяльності страхової компанії здійснюється за рішенням Загальних Зборів Акціонерів у порядку, встановленому Законом України «Про акціонерні товариства», з дотриманням вимог, встановлених Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Інші підстави та порядок припинення страхової компанії визначаються чинним законодавством України.

Злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення страхової компанії здійснюються за рішенням Загальних Зборів Акціонерів, а у випадках, передбачених законодавством України, – за рішенням суду або відповідних органів влади, у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Страхова компанія не може одночасно здійснювати злиття, приєднання, поділ, виділ та/або перетворення.

Якщо страхова компанія припиняє діяльність внаслідок поділу, то її акції конвертуються в акції товариств-правонаступників та розміщуються серед їх Акціонерів.

Якщо страхова компанія припиняє діяльність внаслідок злиття, приєднання, то її акції конвертуються в акції товариства-правонаступника та розміщуються серед його Акціонерів.

При виділі акції страхової компанії, з товариства якого здійснюється виділ, її акції конвертуються в акції страхової компанії і товариства, що виділилося, та розміщуються між Акціонерами Товариства.

Не підлягають конвертації акції страхової компанії при злитті, приєднанні, поділі, виділі, перетворенні, власниками яких є Акціонери, які звернулися до страхової компанії з вимогою про обов'язковий викуп належних їм акцій та які мають таке право. Порядок конвертації акцій страхової компанії, що припиняє діяльність, в акції новоствореного (новостворених) акціонерного товариства встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. При конвертації акцій під час злиття, приєднання, поділу або виділу страхової компанії, Акціонери страхової компанії, які беруть участь у злитті, приєднанні, поділі або виділі, можуть також отримувати грошові виплати, що не повинні перевищувати ринкової вартості належних їм акцій, яка затверджується Наглядовою Радою. Порядок здійснення таких виплат встановлюється договором про злиття, приєднання або планом поділу, виділу.

Протягом 30 днів з дати прийняття Загальними Зборами Акціонерів рішення про припинення діяльності страхової компанії шляхом поділу, перетворення, а також про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання – з дати прийняття відповідного рішення Загальними Зборами Акціонерів останньої з акціонерних товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, страхова компанія зобов'язана письмово повідомити про це кредиторів страхової компанії, кожну фондову біржу, на якій страхова компанія пройшла процедуру лістингу, і опублікувати в офіційному друкованому виданні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повідомлення про ухвалене рішення.

Злиття, приєднання, поділ, виділ або перетворення не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Загальні Збори Акціонерів, що прийняли рішення про припинення страхової компанії:

1) призначають комісію з припинення (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо);

2) встановлюють порядок і строки припинення діяльності страхової компанії, вирішують інші питання щодо припинення діяльності страхової компанії відповідно до законодавства України.

Страхова компанія зобов’язана негайно письмово повідомити про прийняте рішення орган, що здійснює державну реєстрацію.

Ліквідація страхової компанії проводиться ліквідаційною комісією, призначеною Загальними Зборами Акціонерів, а у випадках банкрутства та припинення діяльності страхової компанії за рішенням суду або господарського суду – ліквідаційною комісією, що призначається цими органами. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження Наглядової Ради та Правління.

Ліквідаційна комісія:

1) негайно повідомляє про таке рішення орган, який здійснює державну реєстрацію;

2) у триденний строк з моменту її утворення згідно з чинним законодавством України а) розміщує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про ліквідацію страхової компанії із зазначенням порядку та строку подачі кредиторами своїх вимог до страхової компанії і б) у письмовій формі повідомляє про ліквідацію відомих кредиторів страхової компанії. Строк для заяви претензій не може бути меншим, ніж 2 (два) місяці з дня оголошення про ліквідацію;.

3) вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості;.

4) оцінює наявне майно страхової компанії;

5) після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна страхової компанії та перелік пред’явлених кредиторами вимог та подає його на затвердження Загальним Зборам Акціонерів або органу, що призначив ліквідаційну комісію;

6) проводить розрахунки з кредиторами страхової компанії відповідно до проміжного ліквідаційного балансу та з додержанням встановленого законодавством України порядку черговості та строків;

7) у разі недостатності у страхової компанії грошових коштів для задоволення вимог кредиторів здійснює продаж її майна;

8) складає ліквідаційний баланс та подає його на затвердження Загальним Зборам Акціонерів або органу, що призначив ліквідаційну комісію.

Претензії, що не задоволені через відсутність майна страхової компанії та претензії, які у відповідності до чинного законодавства України не визнані ліквідаційною комісією (в тому числі, якщо їх заявники не звернуться до суду з відповідним позовом проти відхилення претензій), а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду відмовлено, вважаються погашеними.

В разі, якщо річний господарський оборот страхової компанії становить двісті п’ятдесят або більше неоподатковуваних мінімумів або в інших випадках, як вимагається чинним законодавством України, достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором.

У разі ліквідації платоспроможної страхової компанії вимоги кредиторів та Акціонерів задовольняються у черговості, передбаченій чинним законодавством України. У разі недостатності майна страхової компанії, що ліквідується, для розподілу між усіма кредиторами (Акціонерами) відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно сумам вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (Акціонера) цієї черги.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, використовується за рішенням Загальних Зборів Акціонерів, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Майно, передане страховій компанії Акціонерами у користування, повертається Акціонерам у натуральній формі без винагороди за користування таким майном.

Ліквідація страхової компанії вважається завершеною, а страхова компанія вважається такою, що припинила свою діяльність з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63245. Урок узагальнення з теми «Еллінізм» 19.64 KB
  Очікувані результати Після цього уроку учні зможуть: називати час політичної роздробленості Греції існування імперії Александра Македонського та елліністичних держав дати правління Філіппа II та Александра Македонського історичних діячів...
63247. Природні умови Італії та виникнення Риму 25.85 KB
  Після цього уроку учні зможуть: називати час виникнень Риму; показувати на карті Апеннінський півострів місто Рим; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни: патриції плебеї сенат; пояснювати причини ліквідації царської влади і встановлення республіки...
63248. Римська республіка V — середини III ст. до нашої ери 34.95 KB
  Мета: розглянути боротьбу плебеїв і патриціїв у Римі визначити вплив її результатів на перетворення Риму на одну з найсильніших держав Західного Середземноморя; дати уявлення про особливості організації влади та суспільного устрою часів Римської республіки.
63250. Урок узагальнення з теми: Давній Рим у VIII—І ст. до нашої ери 23.88 KB
  Після цього уроку учні зможуть: називати час утворення Римської республіки завоювання Римом Італії виникнення Риму війн Риму з Карфагеном установлення диктатури Сулли повстання Спартака першого тріумвірату історичних осіб цієї доби основні джерела рабства...
63251. Диктатура Юлія Цезаря 25.34 KB
  Після цього уроку учні зможуть: називати час громадянської війни в Римі диктатури Гая Юлія Цезаря; показувати на карті напрями походів Гая Юлія Цезаря; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття диктатор...
63252. Римська імперія в І—II ст. нашої ери 29.75 KB
  Ознайомитися із системою державного управління що склалася за часів правління Августа; удосконалити вміння давати характеристику історичної особистості. Очікувані Після цього уроку учні зможуть: називати час правління Октавіана Августа органи влади імперії...
63253. Римська культура 27.61 KB
  Мета: ознайомитися з основними досягненнями культури Давнього Риму, простежити звязок між грецькою та римською культурами; удосконалити навички складання плану параграфа; визначити роль римської культури в розвитку світової культури.