18495

Страхові технічні резерви, їх склад та порядок формування

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

Тема 3. Лекція 3. Страхові технічні резерви їх склад та порядок формування План. Поняття страхових технічних резервів та їх склад. Порядок формування резерву незаробленої премії. Порядок формування резервів збитків. Порядок формування резерву коливань зб

Украинкский

2013-07-08

194 KB

21 чел.

Тема 3. Лекція 3. Страхові технічні резерви, їх склад та порядок формування

План.

  1.  Поняття страхових технічних резервів та їх склад.
  2.  Порядок формування резерву незаробленої премії.
  3.  Порядок формування резервів збитків.
  4.  Порядок формування резерву коливань збитковості та резерву

                  катастроф.

 

1. Поняття страхових технічних резервів та їх склад.

Страхові резерви компаній, які здійснюють загальне страхування, звуться технічними резервами. Ця назва відбиває характерну особливість технічних резервів: абсолютний взаємозв`язок з технологією, з особливостями проведення тих чи інших видів страхування. Вони дозволяють страховикові бачити загальний обсяг своїх зобов`язань за діючими договорами, і розмір цих резервів повинен бути достатнім для відшкодування всіх збитків за укладеними договорами навіть у випадку, якщо нові страхові премії не надходитимуть. Технічні страхові резерви - об`єктивно необхідний елемент  кругообігу грошових коштів страхової компанії.  Вони уособлюють ту частку  фінансових ресурсів страхової компанії, яка за звичайних умов діяльності достатня для сплати страхового відшкодування за  усією сукупністю укладених договорів страхування.

Поняття страхових резервів в такому розумінні вперше визначене в Законі України «Про страхування» (перша редакція – від 7 березня 1996 р.), стаття 30 якого зазначає: «Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестраховування)». Таким чином, у вітчизняну практику вперше був впроваджений законодавчо визначений термін «страхові резерви». Крім того, для страховиків був встановлений режим обов`язковості формування страхових резервів.

Джерелом утворення  технічних страхових резервів є виключно страхові премії.

Згідно з чинним законодавством, до складу обов`язкових для формування страховиками України технічних резервів належать:

  •  резерви незароблених премій, що включають частки від сум надходжень  страхових премій, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату;
  •  резерви збитків, що включають зарезервовані несплачені суми       страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Окрім зазначених технічних резервів, формувати які страхові компанії зобов`язані, Законом України “Про страхування” передбачений ще перелік технічних резервів, які вітчизняні страховики мають право формувати за необхідності:

  •  резерв збитків, які виникли, але ще не заявлені
  •  резерв катастроф;
  •  резерв коливань збитковості.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження таких технічних резервів з початку календарного року згідно з встановленою Держфінпослуг методикою їх формування і  обліку. Про це рішення страхові компанії зобов'язані письмово повідомити Держфінпослуг    не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Страхові компанії, які мають ліцензії на проведення обов`язкового страхування цивільної відповідальності автовласників і є членами Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), зобов`язані формувати  за цим видом страхування ще: а) резерв збитків, які виникли, але не заявлені; б) резерв коливань збитковості.

Так само страхові компанії,  які мають ліцензії на проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду та є членами Ядерного страхового пулу, зобов’язані формувати за цим видом страхування ще: а) резерв збитків, які виникли, але не заявлені; б) резерв катастроф.

Склад, порядок формування та розміщення страхових технічних резервів в Україні регламентується такими нормативними актами:

  1.  Закон України “Про страхування”;
  2.   Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затверджені Розпорядженням Держфінпослуг № 3104 від 17.12.2004 р.

2.Порядок формування резерву незаробленої премії.

Резерв незаробленої премії посідає головне місце у складі страхових резервів українських страховиків.  Логіка формування резерву незаробленої премії  випливає із усвідомлення того факту, що стосунки між страховиком і страхувальником мають договірний характер і розтягнуті у часі відповідно до терміну дії договору страхування. Виходячи з цього, зрозуміло, що отримана страховиком  на початку дії договору страхова премія повинна забезпечити страховий захист протягом всього терміну стосунків між сторонами страхової угоди. Тому  вона не відразу стає повною власністю страховика, а заробляється ним поступово, з плином часу дії договору страхування. Поділ страхової премії на зароблену і незароблену існує постійно. Змінюється лише співвідношення між цими частками єдиного цілого, причому пропорційно строку, що залишився до закінчення терміну дії договору страхування: окільки вважається, що переважна більшість страхових ризиків рівномірно розподілені у часі, то і страхова премія має заробляється страховиком у тій же пропорції, у якій спливає термін дії договору страхування.

У практиці західноєвропейських страховиків резерв незаробленої премії має також назву «резерв перехідних внесків (премій)». Вважається, що він не є резервом у повному розумінні слова, а лише статтею балансу, яка розмежовує облік надходжень страхових премій між суміжними звітними періодами. У наступний звітний період переносяться ті частки страхових премій, сплачені страховикові у попередньому звітному періоді, які стосуються покриття ризиків протягом наступного звітного періоду після дати, на яку був складений баланс. Оскільки  фінансовий результат страховика за підсумками звітного періоду (прибуток або збиток) визначається як різниця між отриманими доходами і здійсненими витратами, то зрозуміло, що в цьому процесі має брати участь тільки та частка страхової премії, яка є заробленою на звітну дату. Таким чином, можна легко усвідомити, що резерв незаробленої премії має дуже важливе значення не лише з точки зору забезпечення платоспроможності страховика, але й з точки зору точного визначення його фінансових результатів.

Головну роль у точному визначенні резерву незаробленої премії відіграє метод його обчислення. Існує декілька основних методів, які вже протягом десятиліть використовуються західноєвропейськими страховиками. У складі цих методів є  доволі точні, а є й приблизні. Але всі вони відбивають головну ідею: пропорційність між терміном дії договорів страхування і процесом перетворення отриманої (нарахованої) страхової премії на зароблену протягом звітного періоду. Звітним періодом для західних страховиків є рік. Більшість договорів загального страхування теж укладається на рік. Завдання при обчисленні резерву незароблених премій полягає в тому, щоб здійснити правильний розподіл отриманої в поточному році страхової премії на “зароблену” (від якої буде залежати фінансовий результат страхової компанії і, врешті решт – виплата дивідендів її власникам) і “незароблену”, яка буде перебувати у резерві незароблених премій станом на звітну дату. Тобто правильно розподілити суми страхових премій, які надходять протягом поточного фінансового року, між суміжними фінансовими роками.

Наразі чинним законодавством передбачені три методи формування резерву незаробленої премії.

  1.  Метод «1/4» (читається як «Метод однієї четвертої»);
  2.  Метод “1/24” (читається як «Метод однієї двадцять четвертої»);
  3.  Метод 1/365 (читається як “Метод однієї триста шістдесят п`ятої”), ще він називається “Метод “pro rata temporis” (читається як “Метод “про рата темпоріс”).

 Страховикам надається право вибору щодо метода. Але при цьому законодавство висуває такі вимоги:

  1.  обраний метод розрахунку резерву незароблених премій має застосовуватися страховиком за всіма чинними договорами протягом календарного року;
  2.  про обраний метод страховики зобов`язані повідомити Держфінпослуг не пізніше ніж за 45 днів з початку календарного року;
  3.  страховики, які обрали метод “1/365”, мають обов`язково формувати: а) резерв заявлених, але не виплачених збитків; б) резерв збитків, які виникли, але ще не заявлені.   

Перший з зазначених методів – Метод ¼ -  використовується вітчизняними страховими компаніями  починаючи з 1996 р. Він був запроваджений першою редакцією Закону України «Про страхування» (у вітчизняній страховій практиці цей метод ще має назву “Метод плаваючих кварталів”). Цей метод до 2005 р. був єдиний і єдино можливий для всіх вітчизняних страховиків). Головна ідея методу така. Припустимо, що всі договори страхування укладені страховиком у січні строком на рік. Оскільки рік складається з чотирьох кварталів, то природно вважати, що в кінці першого кварталу заробленою буде 1/4 частина отриманої на початку року страхової премії, а 3/4 будуть ще не заробленими; у кінці півріччя (тобто коли мине ще один квартал) заробленою буде вже 1/2 страхової премії і стільки ж — незаробленою; у кінці дев’яти місяців, коли з початку року мине вже три квартали, у кожному з яких зароблялося по 1/4 частині сплаченої страхової премії, заробленою стане 3/4 загального обсягу премії, і тільки 1/4 залишиться поки що незаробленою; вона перетвориться на зароблену по закінченні останнього, четвертого, кварталу поточного року. Таким чином закінчиться процес перетворення отриманої страхової премії на зароблену.

Згідно із Законом України «Про страхування»  та Правилам формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затвердженим Розпорядженням Держфінпослуг № 3104 від 17.12.2004 р., при використанні цього методу розрахунок резерву незароблених премій здійснюється за кожним видом страхування окремо. Загальна величина резерву незароблених премій дорівнює сумі резервів незароблених премій, розрахованих окремо за кожним видом страхування.

За кожним видом страхування величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових премій, які не можуть бути меншими 80 відсотків загальної суми надходжень страхових премій, з відповідних видів страхування у кожному з дев`яти місяців, які передують звітній даті. Цей дев`ятимісячний період називається “розрахунковим”. Розрахунковий період розбивається на три інтервали по три місяці. Обчислення резерву незароблених премій здійснюється  в такому порядку:

частки надходжень сум страхових премій за перші три місяці розрахункового періоду множаться на 1/4;

частки надходжень сум страхових премій за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на 1/2;

частки надходжень сум страхових премій за останні три місяці розрахункового періоду множаться на 3/4;

одержані добутки додаються.

Таким чином, резерв незаробленої премії Методом ¼ (законодавчо встановленим методом) можна обчислити за такою формулою:

               , де:

- резерв незароблених премій на кінець звітного періода (тобто, на звітну дату);

- надходження страхових премій у перші три місяці розрахункового періоду;

- надходження страхових премій у наступні три місяці розрахункового періоду;

- надходження страхових премій у останні три місяці розрахункового періоду.

Починаючи з 1 січня 2005 р. вітчизняні страховики мають право використовувати для розрахунку резерву незароблених премій окрім  Методу ¼   ще й Метод 1/24. Він може бути використаний за умови, що страхова компанія прийняла рішення про формування резерву незароблених премій у складі повного переліку страхових технічних резервів, передбачених чинним законодавством (резерв незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виникли, але не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості).

Використання цього методу дає змогу більш точно у порівнянні з Методом ¼ визначити величину резерву незароблених премій і, таким чином, більш коректно розподілити страхову премію, отриману у звітному періоді (році) між поточним та наступним звітним періодом. Зміст цього методу такий.

Для досягнення більшої точності  звітний період (рік) розподіляється на 24 частки і робиться припущення, що страхова премія за укладеними протягом кожного місяця договорами надходить в середені місяця. Отже, зважаючи на те, що страндартний термін дії більшості договорів – рік, простежимо долю отриманої за конкретним договором страхування страхової премії із застосуванням методу 1/24.

На кінець першого місяця дії договору заробленою стане 1/24 частка цієї премії, а 23/24 будуть незаробленою премією і знаходитимуться у резерві.

На кінець другого місяця з моменту укладення договору, оскільки він діяв половину першого місяця і весь другий місяць,  зароблена премія, відповідно, складе: 1/24 (за половину першого місяця дії договору) + 2/24 (за ввесь другий місяць дії договору) - тобто 3/24, а 21/24 - різниця між усією сумою страхової премії і її заробленою часткою (24/24 – 3/24) буде незаробленою і знаходитиметься у резерві незароблених премій.

На кінець третього місяця з моменту укладення договору, оскільки він діяв половину першого місяця,  весь другий місяць і весь третій місяць,   зароблена премія, відповідно, складе: 1/24 (за половину першого місяця дії договору) + 2/24 (за увесь другий місяць дії договору) + 2/24 (за увесь третій місяць дії договору)  - тобто 5/24,  а 19/24 - різниця між усією сумою страхової премії і її заробленою часткою (24/24 – 5/24) буде незаробленою і знаходитиметься у резерві незароблених премій.  І так  крок за кроком - до кінця дії договору страхування. На кінець дванадцятого місяця з моменту укладення договору заробленою буде 23/24 страхової премії, а незаробленою – 1/24. Ця частка складе резерв незаробленої премії на 31 грудня поточного року. Це означає, що якби нам було потрібно на початку року обчислити суму резерву незаробленої премії станом на 31 грудня поточного року, то ми мали б суму отриманої у першому місяці страхової премії помножити на 1/24.

Але, оскільки страхова компанія укладає протягом місяця не один, а багато договорів, то для розрахунку резерву незароблених премій   Методом 1/24 беруть всю суму отриманих протягом кожного місяця страхових премій і діють так само, як у прикладі з одним договором.

Для ілюстрації застосування Методу 1/24 і порівняння його з Методом 40 (36)% розглянемо приклад.

Місяці року

Разом за рік

Січ.

Лют.

Бер.

Квіт.

Трав.

Черв.

Лип.

Серп.

Вер.

Жовт.

Лист.

Груд.

240

120

360

480

600

720

600

600

720

480

600

720

6240

Хай надходження страхових премій у новоствореній страховій компанії, яка почала свою діяльність з січня поточного року, характеризуються такими показниками (тис.грн):

На кінець поточного року (на звітну дату – 31 грудня) у складі резерву незароблених премій буде перебувати 1/24 частка сум страхових премій, отриманих у січні поточного року; 3/24 частки страхових премій, отриманих у лютому поточного року; 5/24 часток страхових премій, отриманих у березні поточного року і так далі.

Розрахунок частки премій, які були отримані кожного місяця поточного року року в загальному обсязі резерву незаробленої премії на кінець поточного року із застосуванням   Методу 1/24 буде виглядати так:

Січень:     240 х 1/24 = 10

Лютий:     120 х 3/24 = 15

Березень:  360 х 5/24 = 75

Квіень:      480 х 7/24 = 140

Травень:    600 х 9/24 = 225

Червень:    720 х 11/24 = 330

Липень:     600 х 13/24 = 325

Серпень     600 х 15/24 = 375

Вересень:   720 х  17/24 = 510

Жовтень:   480 х 19/24 = 380

Листопад:  600 х 21/24 = 525

Грудень: 720 х 23/24 = 690

Сумарний обсяг цих часток складе загальну величину резерва незароблених премій (РНП) на кінець  поточного року:

= 240 + 120 + 360 + 480 + 600 + 720 +  600 +  + 600 + 720 +  480 +  600 +  720 = 3600( тис.грн)

 Таким чином, спираючись на здійснені розрахунки, можна вивести формулу, за якою страхова компанія може обчислювати резерв незаробленої премії Методом 1/24:

, де:

- резерв незароблених премій на кінець звітного періода;

СП – страхова премія, що надійшла у кожному місяці поточного

року;

індекси від 1 до 12 – номери місяців починаючи січнем і закінчуючи груднем поточного року.

Відповідно до Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затверджених Розпорядженням Держфінпослуг № 3104 від 17.12.2004 р., величина резерву незароблених премій, яка розраховується методом "1/24", залежить від часток надходжень сум страхових премій, які не можуть бути меншими 80 відсотків загальної суми надходжень страхових премій з відповідних видів страхування та коефіцієнтів для його обчислення.

Для розрахунку резерву незароблених премій методом "1/24" договори групуються:

1)за видами страхування;

2) за датами початку дії договорів,якіприпадають на однакові місяці;

3) за строками дії договорів (у місяцях).

При застосуванні цього методу строк дії договорів не може встановлюватися менше одного місяця. При цьому вважається, що:

А) дата початку дії (набрання чинності) договору припадає на середину місяця (15 число);

Б)  строк дії договору, який не дорівнює цілому числу місяців,

дорівнює найближчому більшому цілому числу місяців.

Загальна сума часток надходжень страхових платежів за договорами, які належать до однієї групи договорів, визначається їх підсумовуванням.
Резерв незароблених премій розраховується за кожною групою договорів шляхом множення загальної суми часток надходжень страхових платежів за договорами на коефіцієнти для розрахунку цього резерву.
Коефіцієнт для кожної групи договорів визначається як відношення строку дії договорів цієї групи, який не минув на дату розрахунку резерву незароблених премій (у половинах місяців), до всього строку дії договорів групи (у
 половинах місяців).

Резерв незароблених премій методом "1/24" в цілому за видом страхування визначається шляхом підсумовування резервів незароблених премій за групами договорів.

Найбільш  точним методом для розрахунку резерва незароблених премій є Метод 1/365. Цей метод, так само, як Метод 1/24, вітчизняні страховики отримали право застосовувати починаючи з 1 січня 2005 р. за умови, що страхова компанія прийняла рішення про формування повного переліку технічних резервів, передбачених чинним законодавством (резерв незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виникли, але не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості).

Метод 1/365 є найбільш точним, але й  найбільш трудомістким. Бо розрахунок резерва незароблених премій здійснюється окремо за кожним договором страхування в рамках конкретного виду страхування у чіткій пропорції з терміном, який залишився до кінця дії договору, на момент обчислення, тобто на звітну дату.

Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затвердженими Розпорядженням Держфінпослуг № 3104 від 17.12.2004 р. визначено, що величина резерву незароблених премій, яка розраховується Методом 1/365, визначається за кожним договором як добуток частки надходжень суми страхової премії, яка не може бути меншою 80 відсотків суми надходжень страхової премії, та результату, отриманого від ділення строку дії договору, який ще не минув на дату розрахунку (у днях), на весь строк дії договору (у днях) за такою формулою:

, де:

- резерв незароблених премій на за і-тим договором страхування;

            - страхова премія за і-тим договором страхування;

             - термін дії і-того договору страхування;

              - кількість днів, які минули з моменту набуття чинності і-тим договором страхування до звітної дати.

Для обчислення повної величини резерву незароблених премій на звітну дату суми резервів незароблених премій, обчислених за кожним договором, сумуються. Якщо страхова компанія має великий масив договорів страхування, то “вручну” застосувати цей метод практично неможливо. Страхові компанії, які застосовують на практиці цей метод, використовують спеціальне програмне забезпечення.  

Величина резерву незароблених премій формується виходячи з усієї суми надходжень страхових премій у звітному періоді, без вирахування часток страхових премій, сплачених перестраховикам у випадках перестрахування ризиків. Такий підхід має свою логіку, бо вважається, що сукупний обсяг страхових резервів повинен відбивати повну суму страхових зобов`язань прямого страховика, який за будь-яких умов залишається відповідальним перед страхувальниками у повному обсязі. Але відразу виникає питання щодо обліку тієї частки резерву незароблених премій, яка уособлює страхові премії, сплачені перестраховикам. Для вирішення цього питання Закон України «Про страхування» запровадив таке поняття, як «права вимоги до перестраховиків», яке знайшло подальше тлумачення у Правилах формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя. Правила, зокрема, зазначають, що при здійсненні операцій перестрахування страховики (цеденти, перестрахувальники) у залежності від належних до сплати перестраховикам згідно з укладеними договорами суми часток страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) на будь-яку звітну дату визначають величину частки перестраховиків у резервах незароблених премій з відповідних видів страхування.

Обчислення величини частки перестраховиків у резервах незароблених премій здійснюється у порядку, за яким визначається величина резервів незароблених премій за такими видами страхування, з урахуванням дати вступу в дію договору перестрахування.  Ці частки формують права вимоги до перестраховиків.

Величина резервів незароблених премій  відображається у відповідній окремій статті балансу страховика. На наступний звітний період у вигляді резерву незаробленої премії переносяться ті частки страхових премій, сплачених страховикові у попередньому звітному періоді, які стосуються покриття ризиків протягом наступного звітного періоду після дати, на яку був складений баланс. Збільшення (зменшення) резерву незароблених премій у звітному періоді відповідно зменшує (збільшує) величину заробленої страхової премії страхової компанії.

3. Порядок формування резервів збитків.

Надзвичайно важливу групу технічних резервів являють собою резерви збитків. Необхідність формування резервів збитків обумовлена тим, що для відшкодування збитків за застрахованими ризиками страховикові потрібен певний час. Специфіка окремих видів страхування є такою, що точну суму збитків неможливо визначити відразу після страхової події. Так, за висновками досліджень німецьких вчених, для розгляду і сплати значного числа збитків по більшості видів страхування потрібно 5 років. Наприклад, із загального числа заявлених збитків зі страхування каско-суден у першому році сплачується лише 52% збитків, а в наступні роки – відповідно 30%, 5%, 3%, 10%. В країнах Євросоюзу навіть існує загальноприйнятий поділ видів страхування на 2 групи залежно від терміну врегулювання питаь щодо виплати:

І група – види страхування, за якими вимоги страхувальників щодо виплати погашаються, як правило,  протягом строку страхування або невдовзі після нього (страхування майна громадян, страхування від нещасних випадків тощо);

ІІ група – види страхування, яким притаманний тривалий період врегулювання вимог страхувальників щодо виплати (переважна більшість договорів страхування відповідальності; договори морського та авіаційного страхування; деякі види майнового страхування).

Якщо обсяги резервів збитків визначені вірно, то для покриття так званих “незавершених збитків” після закінчення дії договору страхування і після закінчення фінансового року страховик буде мати адекватне джерело фінансування, і ці виплати не позначаться на фінансовій стійкості страховика. При цьому резерви збитків і резерви незаробленої премії є взаємодоповнюючими: резерви збитків покривають вже заявлені збиткі, а резерви незаробленої премії покривають збитки ті, які ще мають трапитится до закінчення строку дії договору страхування.

Цікаво зауважити, що в практиці страхового бізнесу Великої Британії окрему групу технічних резервів складають резерви, створювані за такими класами страхування як морське, авіаційне, інші види транспортного страхування. Технічні резерви у цих класах страхування являють собою єдиний фонд. Він називається “морським” і   складається з резерву незаробленої премії, резерву збитків, резерву майбутніх адміністративних витрат. У зв`язку з цим бухгалтерський облік за договорами у цих класах страхування  ведеться окремо.

Склад технічних резервів, що об`єднуються поняттям “резерви збитків” обумовлений процесом розвитку страхової події. Його унаочнює рис.2.

Як видно з рисунку, логіка розвитку страхової події та врегулювання збитків виокремлює необхідність формування резервів збитків у такому складі:

  1.  резерв збитків, що сталися, але ще не відомі (не відомі не тільки страховикові, але й страхувальникові);
  2.  резерв збитків відомих (страхувальнику), але ще не заявлених (страховикові) – західні страховики формують цей резерв за нормативом до 5 % від страхових премій;
  3.  резерв збитків заявлених (страховикові), але ще не врегульованих (страховиком) – “не врегульованих” – означає, що за заявленими збитками ще триває процес з`ясування обставин страхової події та визначення суми відшкодувань;
  4.  резерв збитків врегульованих, але не сплачених (доки сума страхової виплати ще не дістала реального списання на користь страхувальника).


                         Рис.2. Потреба у створенні резервів збитків з огляду на процес розвитку страхової події


Величина резервів збитків, які страховикові відомі (тобто “резерв збитків заявлених, але не врегульованих” та “резерв збитків врегульованих, але не сплачених”),  в чинному законодавстві України об`єднана поняттям “резерв збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування” (в західній практиціцей резерв має назву “резерв збитків, що не скінчилися”). Можливість формування такого резерву (далі – “резерв заявлених, але не виплачених збитків”) виникла у вітчизняних страховиків з моменту набуття чинності Законом України “Про страхування” в його першій редакції, тобто з 1996 р.

Величина резервів збитків, що заявлені, але ще не врегульовані, вважається найбільшою у складі резервів збитків. Резерви збитків врегульовані, але не сплачені є в певному сенсі похідними від резерву заявлених, але не врегульованих збитків. Вони не займають значної частки у складі резервів збитків: насправді, такі резерви є сенс формувати у разі, якщо збитки були врегульовані в одному звітному періоді, а за якихось обставин виплата відбувається у наступному звітному періоді. Формування резерву врегульованих, але не сплачених збитків в даному випадку певною мірою запобігає перекрученню фінансового результату від страхової діяльності у тому звітному періоді, в якому відбулося врегулювання збитків.

Резерви заявлених, але не виплачених збитків (reported but not settled claims reserve - RBNS) не мають якоїсь унормованої методики формування. Вони формуються емпіричним шляхом на підставі обліку кожної заяви страхувальників щодо страхової виплати (окремо за видами страхування) і по суті своїй відображають потенційний обсяг відповідальності страховика по отриманих заявах на виплату.  У зв`язку з цим для страховика дуже важливим є сформувати цей резерв з достатнім ступенем точності. Порядок формування резерву заявлених, але не виплачених збитків визначено Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затвердженими Розпорядженням Держфінпослуг № 3104 від 17.12.2004 р. (Додаток ...)

Згідно з цими Правилами, величина резерву заявлених, але не виплачених збитків визначається страховиком за кожним видом страхування з урахуванням умов відповідних договорів. Підставою для формування цього резерву є заяви страхувальників (так звані “відомі вимоги страхувальників”), отримані страховиком  у будь-якій формі (письмова заява, факсимільне повідомлення тощо). Резерв формується залежно від сум збитків (шкоди), яких фактично зазнав страхувальник або яких він очікує зазнати у результаті настання страхового випадку. Якщо про страховий випадок заявлено (повідомлено), але розмір збитку не визначений, для розрахунку резерву використовують максимально можливу величину збитку1. Максимально можливий збиток за договором є своєрідним орієнтиром для страхової компанії при визначенні суми, яка має бути зарезервована. При цьому він не може перевищувати страхову суму, на яку був укладений договір.

Загальна величина резерву заявлених, але не виплачених збитків, яка відображається у звітності страховика, являє собою суму відповідних резервів, утворених окремо за всіма видами страхування, які здійснює страхова компанія. Станом на кожну звітну дату величина цього резерву коригується і розраховується за формулою:

RBNS на звітну дату = RBNS на попередню звітну дату + Сума заявлених збитків у звітному періоді – Сума виплачених збитків у звітному періоді + Витрати на врегулювання  збитків (у розмірі 3% від суми невиплачених збитків на кінець звітного періоду)

Витрати на врегулювання збитків – це експертні, консультаційні та інші витрати, пов'язані з оцінкою розміру збитку, які не оплачені або оплачені не в повному обсязі на звітну дату та які виникли в зв'язку зі страховими подіями, що мали місце в звітному або попередніх періодах, та про факт настання яких страховика повідомлено відповідно до вимог законодавства України та/або умов договору.

Певними особливостями характеризується порядок формування RBNS страховиками-повними членами Моторного (транспортного) страхового бюро України. При визначенні величини цього резерву  враховуються вимоги (повідомлення) іноземних страхових бюро з відшкодування шкоди на території країн-членів міжнародної системи автострахування "Зелена Картка", спричиненої власниками (користувачами) зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники надали відповідним іноземним

органам страховий сертифікат "Зелена Картка".

Формуючи RBNS, страхові компанії зобов`язані визначати частку перестраховиків у цьому резерві. Частка перестраховиків, як і сам резерв,   визначається на підставі отриманих від страхувальників заяв, залежно від сум збитків, які зазнав страхувальник або очікує зазнати  внаслідок настання страхової події  і виходячи з умов конкретного договору перестрахування щодо даного застрахованого ризику.  

Сума збільшення величини резервів збитків у звітному періоді збільшує витрати страховика, а сума зменшення – збільшує доходи від страхової діяльності. Вимоги до перестраховиків стосовно їхньої частки у відшкодуванні збитків при настанні страхових випадків у звітному періоді формують права вимоги до перестраховиків і обліковуються як частка перестраховиків у резервах збитків. Збільшення (зменшення) суми таких вимог до перестраховиків у звітному періоді відповідно збільшує (зменшує) дохід від страхової діяльності. Очевидно, що зміни резерва збитків на звітну дату (в тому числі прав вимог до перестраховиків у резерві збитків) у порівнянні з попередньою звітною датою прямим чином впливають на фінансовий результат страховика за підсумками звітного періода. Тому дуже важливим (особливо наприкінці звітного періоду) є своєчасне та якомога більш точне визначення величини резерву збитків (RBNS).

 Перші два резерви збитків з наведеного переліку (“резерв збитків, що сталися але не відомі” і “резерв збитків, що відомі, але не заявлені”) які українське законодавство об`єднує поняттям “резерв збитків, які виникли, але не заявлені” (IBNR) вітчизняні страховики отримали змогу формувати зовсім недавно: формально - з прийняттям у 2001 р. другої редакції Закону України “Про страхування”, фактично -  лише з 1 січня 2005 р., після опрацювання Держфінпослуг відповідних методик. Хоча досвід формування таких резервів західноєвропейськими страховиками налічує вже не одне десятиліття. При формуванні цього резерву вони використовують слушну ідею про те, що при великій кількості договорів суми коштів на оплату збитків, які виникли, але ще не заявлені, перетворюються в достатньо стабільну величину (діє закон великих чисел). Отже, оцінка необхідних обсягів резерву збитків, які виникли, але не заявлені, може здійснюватися на базі вартості середнього збитку (зазвичай ця середня величина вираховується за останні п`ять років) за такою формулою:

IBNR = (Середня сума збитку за останні п`ять років  х  Кількість заявлених за звітний період збитків) – Сума врегульованих і оплачених за звітний період збитків

Згідно з Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затвердженими Розпорядженням Держфінпослуг № 3104 від 17.12.2004 р., резерв збитків, які виникли, але не заявлені (incurred but not reported claims reserve - IBNR) уособлює обсяг зобов'язань страховика щодо страхових виплат (включаючи витрати на врегулювання збитків), які виникли у зв'язку зі страховими випадками у звітному та попередніх періодах, але про факт настання яких страховик на звітну дату  ще не був повідомлений.

Цей резерв розраховується окремо за кожним видом страхування із застосуванням одного з трьох запропонованих Держфінпослуг методів (ці методи широко застосовуються західноєвропейськими страховиками для ретроспективного аналізу розвитку збитків за окремими видами страхування; вони дають змогу достатньо точно визначити необхідні обсяги IBNR:

а) модифікація ланцюгового методу (Chain Ladder);

б) метод Борнхуеттера-Фергюсона (Bornhuetter-Ferguson).

в) метод фіксованого відсотка;

Перші два методи є складнішими. Порядок їх застосування для обчислення IBNR наведені в Додатку... до Правил. Ці методи можуть бути застосовані лише за умови, що страхова компанія має відповідні дані щодо розвитку збитків за кожним конкретним видом страхування за проміжок часу,  не менший як 12 періодів (кварталів), що передують звітній даті, на яку обчислюєтиься величина IBNR.

Третій метод є достатньо простим. За його допомогою величина IBNR   на звітну дату визначається у розмірі 10 відсотків від заробленої страхової премії протягом чотирьох кварталів, які передують цій звітній даті.

Після обчислення величини резерву збитків, що виникли, але не заявлені, страхові компанії мають тим же самим методом обчислити частку перестраховиків у цих резервах за видами страхування.
 

4.Порядок формування резерву коливань збитковості та резерву катастроф.

Резерви премій та резерви збитків формують усі страхові компанії незалежно від здійснюваних видів страхування. Але існують інші страхові технічні резерви, необхідність яких обумовлена специфікою страхового портфеля страховика. Йдеться про такі страхові резерви, як резерв коливань збитковості та резерв катастроф.

Резерв коливань збитковості створюється з метою вирівнювання рентабельності окремих видів страхування, які характеризуються значним її коливанням з року в рік.  

В Україні порядок формування резерву коливань збитковості встановлено Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затвердженими Розпорядженням Держфінпослуг № 3104 від 17.12.2004 р. (Додаток ...) Відповідно до цих Правил, резерв коливань збитковості (equalization reserve) визначається як резерв, призначений для компенсації виплат страховика, що пов'язані з відшкодуванням збитків, у разі, якщо фактична збитковість за видами страхування у звітному періоді перевищує очікуваний середній рівень збитковості, узятий за основу при розрахунку тарифної ставки за цими видами страхування.

Формула для обчислення:

,  де:

  - резерв коливань збитковості на кінець звітного періоду;

-  резерв коливань збитковості на початок звітного періоду;

ЗФ – показник фактичного рівня збитковості у звітному періоді;

ЗР – показник середнього очікуваного рівня збитковості, який взято за основу при розрахунку тарифної ставки за даним видом страхування;
ЗСП - зароблена страхова премія у звітному періоді.

Показник фактичної збитковості за конкретним видом страхування,   розраховується за такою формулою:


   
       ,   де:

 
ЗФ - показник фактичного рівня збитковості за видом страхування у звітному періоді;
ФВ - фактичні виплати за страховими випадками у звітному періоді (зменшені на суму виплат, які складають частку перестраховиків у виплатах);
- величина резерву заявлених, але не виплачених
збитків на кінець
 та  початок звітного періоду (зменшені на суми, які складають частку перестраховика у цих резервах);
- величина резерву збитків, які виникли, але не заявлені на кінець
 та початок   звітного періоду (за вирахуванням частки перестраховика);
ЗСП - зароблена страхова премія у звітному періоді.

Тобто, фактична збитковість являє собою як відношення сум, які фактично сплачені страхувальникам за страховими випадками (за вирахуванням частки перестраховика в сумі виплачених збитків), та зміни величини резервів збитків на звітну дату (за вирахуванням частки перестраховика в резервах збитків) до заробленої страхової премії у звітному періоді. 

Іншим специфічним страховим резервом, формування якого залежить від здійснюваних видів страхування, є резерв катастроф. Резерв катастроф (catastrophe reserve) формується з метою здійснення страхових виплат у разі настання природних катастроф (повінь, виверження вулканів, землетрус тощо) або крупних промислових аварій, збитки за якими набагато перевищують середньостатистичні збитки у певних видах страхування.
Страхові компанії мають право формувати резерв катастроф в тих випадках, якщо умовами здійснюваних видів страхування передбачена відповідальність страховика забезпечити страхову виплату у зв'язку зі шкодою, заподіяною внаслідок таких подій.

В Україні резерв катастроф в обов`язковій формі мають утворювати страховики-члени Ядерного страхового пулу. Методика формування цього резерву  встановлена Порядоком і правилами формування, розміщення та обліку страхових резервів з обов’язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затвердженими Розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003 № 123.

Відповідно до зазначеного Порядку, величина резерву катастроф на будь-яку  дату  формується залежно  від загальної величини зароблених у відповідному звітному періоді страхових премій за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду за такою формулою:

                     Рк = Рп + Зпл К - Пк,      де:

 

Рк - величина резерву катастроф на кінець звітного періоду;

Рп - величина резерву катастроф на початок звітного періоду;

 Зпл - зароблені страхові премії у звітному періоді;

 К -  коефіцієнт відрахування  у  резерв  катастроф в розмірі не менше 80 відсотків  відсотків  загальної  величини  зароблених  у   звітному   періоді страхових  премій;

 Пк - сума повернень з резерву катастроф.

 

 

 

1 Максимально можливий збиток -


Відбулася страхова подія, про яку ще не знає страхувальник

Про страхову подію дізнався страхувальник

Про страхову подію страхувальник повідомив страховика

трахова компанія розпочинає розслідування обставин та обсягів збитків (процес врегулювання)

Страхова компанія визначилася із величиною страхового відшкодування (тобто завершила процес врегулювання), але ще не виплатила його страхувальникові

Резерв збитків, що сталися, але ще невідомі

Резерв збитків відомих, але ще незаявлених

Резерв збитків заявлених, але ще не врегульованих

Резерв збитків врегульованих, але ще не сплачених

Резерви збитків, що сталися, але ще не  відомі (страховику)

Резерви збитків за відомими вимогами страхувальника


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

35926. Понятие о вине. Признаки. Классификации вин. Вина столовые и специальные. Их отличительные особенности. Классификация вин МОВВ 61.97 KB
  Вина столовые и специальные. Благодаря содержанию аминокислот полифенолов витаминов минеральных солей и других полезных веществ вина относятся к ценным гигиеническим напиткам обладающим бактерицидными свойствами а при умеренном потреблении и разносторонним положительным воздействием на организм человека. выдержки перед розливом в бутылки в резервуарах; марочные более 15 лет; коллекционные марочные вина дополнительно выдержанные в бутылках не менее 3 лет. Натуральные и специальные вина могут быть также ароматизированными...
35927. Клеточная теория 61.82 KB
  Основные положения клеточной теории == Современная клеточная теория включает следующие основные положения: № 1 Клетка единица строения жизнедеятельности роста и развития живых организмов вне клетки жизни нет; № 2 Клетка единая система состоящая из множества закономерно связанных друг с другом элементов представляющих собой определенное целостное образование; № 3 Ядро − главная составная часть клетки эукариот № 4 Новые клетки образуются только в результате деления исходных клеток; № 5 Клетки многоклеточных организмов образуют ткани...
35929. Виноград как сырье для винодельческой промышленности. Требования, предъявляемые к винограду, при производстве различных типов вин. Факторы, определяющие качество винограда. Сбор урожая 59.95 KB
  Факторы определяющие качество винограда. Характеристика винограда Сырьём для винодельческой промышленности является виноград. Ягоды винограда содержат высокосахаристый сок из которого получают вино. Характеристика и механический состав винограда.
35930. Особливості обслуговування у податкових органах великих платників податків 57.5 KB
  24 Податкового кодексу великий платник податків це юридична особа у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові звітні квартали перевищує п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами що контролюються органами державної податкової служби за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень. У разі включення платника податків до Реєстру великих платників податків далі – Реєстр ВПП та отримання повідомлення центрального органу...
35931. Биосфера. Роль живого вещества в жизни планеты. Географические закономерности распределения биологического разнообразия и биомассы 57 KB
  Роль живого вещества в жизни планеты. В структуре биосферы Вернадский выделял семь видов вещества: живое; биогенное возникшее из живого или подвергшееся переработке; косное абиотическое образованное вне жизни; биокосное возникшее на стыке живого и неживого; к биокосному по Вернадскому относится почва; вещество в стадии радиоактивного распада; рассеянные атомы; вещество космического происхождения. 2 Биогенез преобразование косного вещества геосферы земли в живое вещество биосферы образование высокомолекулярных органических...
35932. Понятие, функции, предмет и объект массовых коммуникаций 56.95 KB
  История развития коммуникации: Изобретение письма; Изготовление печатного станка; Внедрение электронных СМИ; Термин появился в начале 20 в. Он определил основные вопросы коммуникации: кто передал Что передал По какому каналу Кому С каким результатом Формула Лассуэлла стала как собственно моделью отражающей структуру коммуникационного процесса так и моделью исследования этого процесса его структуры и отдельных элементов. В первую очередь это важно для массовой коммуникации особенно в кризисные моменты общественной жизни...
35933. Размножение 56.5 KB
  БЕСПОЛОЕ РАЗМНОЖЕНИЕ бесполое размножение происходит без образования гамет в нем участвует лишь один организм. Перед делением клетки происходит репликация ДНК а у эукариот деление и ядра. В большинстве случаев происходит бинарное деление при котором образуются две идентичные клетки. Множественное деление при котором следом за рядом повторных делений клеточного ядра происходит деление самой клетки на огромное множество дочерних клеток можно наблюдать у споровиков это группа простейших и к ним относится например возбудитель малярии...