18497

ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ В СТРАХОВИХ КОМПАНІЯХ

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

ТЕМА 8. ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ В СТРАХОВИХ КОМПАНІЯХ План 1.Джерела інвестиційних операцій. 2.Напрями інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів. 3.Інвестиційна діяльність та формування портфеля інвестицій страховика 4.Доходи від інв

Украинкский

2013-07-08

122 KB

3 чел.

ТЕМА 8.

ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ В СТРАХОВИХ КОМПАНІЯХ

План

1. Джерела інвестиційних операцій.

2. Напрями інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів.

3. Інвестиційна діяльність та формування портфеля інвестицій страховика

4. Доходи від інвестиційних операцій та їх використання.

  1.  Джерела інвестиційних операцій.

Джерела прибутку будь-якої страхової компанії, як правило, це прибуток від інвестиційної діяльності. Слід зазначити, що джерелом прибутку може бути і страхова діяльність компанії, однак такої ситуації за "справедливого" розрахунку премій практично бути не повинно або ж прибуток буде надто малим, інакше порушуватиметься принцип еквівалентності потоків платежів. У загальносвітовій практиці обсяг виплат становить більше 90% від величини зібраних премій. В нашій країні цей показник в середньому дорівнює 70%, тобто по суті, вітчизняні страховики завищено оцінюють прийняті ризики і вірогідність настання страхових випадків. Висока частка премії, що залишається дозволяє не шукати варіанти прибуткового і надійного розміщення активів.

Однак на сучасному етапі розвитку все більшого значення набуває необхідність розширення інвестиційної діяльності страхових компаній.

В умовах ринкової економіки одним із основних джерел інвестиційних ресурсів держави є використання коштів страхових компаній. Це означає, що сфера страхування виступає не лише фактором стабілізації економіки, а й сприяє нарощуванню маси функціонуючого капіталу у виробничій системі. Це зумовлює високу потребу в активізації інвестицій страхових компаній в Україні.

Інвестиційна діяльність суттєво впливає на фінансовий стан страхових компаній, а правильно обрана інвестиційна політика є основою майбутнього прибутку та високої платоспроможності страхової компанії. Це робить операції з інвестування необхідною умовою функціонування страхових компаній. У розвинутих країнах світу страхові компанії за обсягом інвестиційних вкладень перевищують загальновизнаних інститутціональних інвесторів – банки й інвестиційні фонди. Для прикладу прибуток від інвестицій у зарубіжних страхових компаніях становить у середньому 20–30% від сукупного доходу, в країнах СНД – 3–10%, а в Україні 2–3%. Це свідчить про те, що в Україні інвестиційна діяльність страхових компаній тільки починає розвиватися. З часом це призведе до того, що страхові компанії набудуть якостей потужних інституціональних інвесторів.

Проаналізувавши питання пріоритетності страхової та інвестиційної діяльності вітчизняних страхових компаній, визначено, що більшість вітчизняних страховиків – 53% вважає за доцільне заробляти кошти безпосередньо на страхових операціях, а решта віддають перевагу страховій та інвестиційній діяльності. Представники компаній, що займаються ризиковими видами діяльності – 64,3% стверджує у необхідності проведення лише страхової діяльності.

Страхові компанії за участю іноземного та вітчизняного капіталу – 75% віддають перевагу страховій та інвестиційній діяльності, а решта страховій. У той час як 58,4%  усіх компаній за участю вітчизняного капіталу віддають перевагу страховій, а решта страховій та інвестиційній.

На сьогодні існує твердження, що страхова діяльність не роздільно пов’язана з інвестиційною. Адже не можна реалізувати інвестиційну функцію страхування без попереднього накопичення страхових фондів. І навпаки, ефективне розміщення страхових резервів і власних коштів страхової компанії – це засіб досягнення фінансової стійкості. Отже, існує тісний взаємозв’язок між зазначеними видами діяльності.

Проводячи інвестиції, страхові компанії, як і інші інвестори, несуть інвестиційний ризик – ризик втрати капіталу і очікуваного доходу. Тому по-перше, слід мати на увазі безпеку інвестицій, а по–друге – одержання майбутнього прибутку. Це примушує страховиків до проведення обережної інвестиційної політики, забезпечуючи збереження і збільшення страхових резервів.

З метою забезпечення стабільності страхового ринку і захисту страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов’язань установлюється державний контроль за інвестиційною діяльність страхових компаній. У нашій державі інвестиційна діяльність страхових організацій Регламентується законом України “Про страхування” і Положенням про порядок формування, розміщення та облік страхових резервів по видах страхування, інших ніж страхування життя, від 26.05.1997р. №41, затвердженим наказом колишнього Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю. Цими актами законодавства визначено перелік активів, в які страхові компанії мають право інвестувати кошти страхових резервів; вимоги до якості таких активів, обмеження щодо обсягів інвестицій в кожен вид активу.

Завдання страхових компаній полягає у виборі найбільш безпечних і в той же час прибуткових варіантів інвестування. Тому, що від ефективно проведеної інвестиційної політики залежить надійність вкладених інвестицій та величина отриманого доходу.

Інвестиційна діяльність, виступає одним з основних факторів забезпечення ефективного функціонування страхової компанії і передбачає:

1. Можливість надання страхових послуг за рахунок формування достатніх обсягів страхових резервів;

2. Вплив на основні характеристики страхового продукту, насамперед на його вартість, та на фактичне виконання зобов’язань страховиком, обумовлене строками страхових виплат;

3. Визначення ринкової позиції страховика;

4. Надання можливості власникам страхової компанії розвивати свій бізнес і самостійно управляти ним.

Отже, інвестиційна діяльність вітчизняних страхових компаній є перспективним напрямком їх стратегічного розвитку, яка забезпечить отримання додаткових доходів та розширення сфери діяльності. Про те необхідною умовою ефективного розвитку інвестиційної діяльності страховиків в Україні є вдосконалення законодавчої бази та визначення  місця та ролі інвестиційної діяльності в страхових компаніях.

2. Напрями інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів.

Оскільки основним джерелом інвестицій страхової компанії є страхові резерви, держава встановлює певні обмеження на форми і умови розміщення цих коштів. При цьому спостерігається постійне зростання фінансового потенціалу страховиків, що зумовлює необхідність державного регулювання їх інвестиційної діяльності. Форми і методи цього регулювання, як правило, відображують національні особливості страхового та інвестиційного ринку.

Інвестиційна діяльність страхових компаній, що здійснюють свою діяльність на території України, регулюється Законом України «Про страхування» (у редакції Закону від 04.10.01 № 2745-14, зі змінами та доповненнями), Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Напрямів інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів» від 17.08.02 № 1211, розпорядженнями Держфінпослуг «Про затвердження Правил розміщення страхових резервів із страхування життя» від 26.11.04 № 2875 і „Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя” від 17.12.04 № 3104.

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Напрямів інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів» страхові компанії можуть інвестувати кошти в:

– розроблення та впровадження високотехнологічного устаткування, іншої   інноваційної продукції, ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

– розвиток інфраструктури туризму;

– добування корисних копалин;

– перероблення відходів гірничо-металургійного виробництва;

– будівництво житла;

– розвиток транспортної інфраструктури, у тому числі будівництво та реконструкція автомобільних доріг;

– розвиток сектору зв’язку та телекомунікацій;

– розвиток ринку іпотечного кредитування шляхом придбання цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про страхування» для забезпечення ефективної інвестиційної діяльності кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, ліквідності, прибутковості, диверсифікованості.

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика інвестиційної діяльності зі страхування життя та страхування іншого, ніж страхування життя

Характер інвестування

Страхування життя

Страхування інше, ніж страхування життя

Довгострокове

У зв'язку з тривалими термінами договорів страхування можуть застосовуватися довгострокові інвестиційні процеси

У зв'язку з відносно короткими термінами договорів страхування (рік) інвестиції носять короткостроковий характер

Прибутковість

Необхідно отримання стабільного доходу, так як прибуток від інвестиційної діяльності враховується при визначенні страхової премії

Менші вимоги до прибутковості в порівнянні з ліквідністю вкладень

Ліквідність

Не грає настільки великої ролі – потреба в коштах покривається за рахунок узгодження термінів виплат з термінами інвестування

Є найважливішим принципом інвестування

Облік інфляційних процесів

Необхідно враховувати інфляцію, тому що договори довгострокові

По більшості видів страхування інфляцію можна не враховувати

Обсяг інвестицій

Значний, часто постійно збільшується за рахунок капіталізації

Обсяг інвестицій змінний

Узгодження термінів виплат

Термін виплат часто визначений у договорі страхування (страхування на дожиття)

Термін виплати є випадковою величиною; необхідно враховувати розподіл збитків протягом року з різних видів страхування і тривалий характер врегулювання великих страхових випадків

Безпечність, як принцип розміщення страхових резервів, означає, що страхова компанія несе інвестиційний ризик – ризик втрати вкладеного капіталу та очікуваного доходу, тому вона повинна проводити достатньо зважену інвестиційну політику (консервативну), яка б забезпечувала збереження та приріст страхових резервів. З точки зору страховика, авантюрним є інвестування коштів у дуже дохідні активи, оскільки в такому разі під ризик підпадає не стільки дохід від інвестицій, скільки можливість повернення вкладеного капіталу.

Ліквідність – це принцип, згідно з яким загальна структура вкладень страховика повинна бути такою, щоб у будь-який час він мав у наявності суму коштів, які б забезпечували виплату страхувальникам страхових сум у межах встановлених строків. Так, наприклад, кошти, отримані за договорами ризикового страхування, бажано інвестувати переважно у високоліквідні і короткострокові активи. При визначенні ліквідності інвестицій слід звернути увагу на два важливих чинника – ринкову ціну і надійність, які враховуються при екстреному продажі активів компанії, і при цьому ціна реалізації інвестицій має бути не нижчою за їх балансову вартість.

Згідно з Рекомендаціями щодо аналізу діяльності страховиків, затвердженими розпорядженням Держфінпослуг від 17.03.05 № 3755, показник ліквідності активів розраховується як відношення високоліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів) до зобов’язань. Фактично цей показник визначається шляхом порівняння його розрахованого значення з відповідною шкалою значень (враховуючи, які види страхування (життя/не життя) здійснює страховик).

Прибутковість інвестицій для страховиків не є першочерговим принципом, але при розміщенні страхових резервів з урахуванням ситуації на фінансовому ринку вони повинні приносити достатньо високий прибуток. Інвестиційний дохід у страховій діяльності відіграє особливу роль – при наявності збитку за страховими операціями він забезпечує виконання зобов’язань страховика за договорами, що передбачаються при розробці портфельної стратегії.

Показник дохідності інвестицій (ПДІ) розраховується за такою формулою:

ПДІ = ПФД / ((∑ФІп..р + ∑ФІк..р)/2),            (8.1)

де ПФД – прибуток від фінансової діяльності;

∑ФІп..р.; ∑ФІк..р – сума фінансових інвестицій на початок і кінець року відповідно. Сума фінансових інвестицій включає довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші довгострокові фінансові інвестиції, а також поточні фінансові інвестиції.

Диверсифікованість – показник рівномірного розподілу інвестиційних ризиків за різними видами вкладень – підвищує стійкість інвестиційного портфеля. Диверсифікованість дозволяє уникнути переваг будь-якого виду вкладень над іншим, тим більше вкладень коштів на рахунок одного дебітора.

Розміщення страхових резервів здійснюється в дозволені активи, відповідно до норм розміщення цих резервів, і переслідує три мети:

1) розміщення резервів страховиками має співпадати в часі та просторі з їх зобов’язаннями, тобто розміщення, які здійснюють страховики, повинні відповідати вимогам страхового захисту, ліквідності й дохідності, вкладатися на строк, що співпадає з часом дії взятих зобов’язань;

2) інвестиції повинні бути обмежені сферою національної економіки. З одного боку, так нівелюється ризик, пов’язаний з обмінними курсами, а з іншого – довгострокові інвестиції сприяють задоволенню потреб національної економіки у капітальних вкладеннях;

3) норми розміщення інвестиційних ресурсів страхових компаній повинні враховувати пріоритети галузей економіки і певні регіони, які необхідно розвивати в конкретний період часу.

З українських правил розміщення страхових резервів випливає, що страхова компанія має право робити за рахунок тимчасово вільних коштів страхових резервів і капітальні, і фінансові інвестиції. Проте капітальні інвестиції обмежуються лише правом придбання нерухомого майна. Щодо фінансових інвестицій, то вони мають бути лише портфельними, а не прямими.

З метою забезпечення диверсифікованості активів страховиків обсяги страхових резервів повинні бути представлені такими категоріями дозволених активів: грошові кошти на поточному рахунку та готівка у касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених НБУ; банківські вклади (депозити); валютні вкладення згідно з валютою страхування; нерухоме майно; акції, облігації, іпотечні сертифікати; цінні папери, що емітуються державою; права вимоги до перестраховиків; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України; банківські метали; інвестиції у довгострокове фінансування (кредитування) житлового будівництва (у випадку, якщо страховик здійснює страхування життя); кредити страхувальникам у випадку, якщо страховик здійснює страхування життя.

На підставі розпорядження Держфінпослуг „Про затвердження Змін до Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя” від 17.12.04 № 3104 (із змінами, внесеними згідно з розпорядженнями Держфінпослуг № 8316 від 30.11.07) було скасовано обмеження на розміщення страхових резервів, які вводились протягом 2004-2007 років.

Єдина норма, що залишилась: якщо кошти технічних резервів представлені правами вимоги до перестраховиків-нерезидентів з країн-членів єдиного економічного простору і рейтинг фінансової надійності таких перестраховиків не нижчий за один з таких: «В» (A.M.Best, США), «Ba» (Moody’s Investors Service, США), «BB» (Standard & Poor’s, США), "BB" (Fitch Ratings, Великобританія), та (або) до перестраховиків-нерези­дентів з інших країн, ніж країн-членів єдиного економічного простору і рейтинг фінансової надійності таких перестраховиків не нижчий за один з таких: «В+» (A.M.Best, США), «Baа» (Moody’s Investors Service, США), «BВB» (Standard & Poor’s, США), «BВB» (Fitch Ratings, Великобританія), то не менше 50 % коштів технічних резервів повинні бути розміщені на території України. В іншому разі кошти технічних резервів повинні бути розміщені на території України в розмірі не менше 90 % загального розміру технічних резервів.

Щодо страхування життя, то, крім вищезазначених категорій вкладень, резерви можуть використовуватися також для надання кредитів страхувальникам-громадянам, які уклали договори страхування життя, у межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. Слід зазначити, що це єдиний вид кредитування, який дозволено здійснювати страховикам.

Права вимоги до перестраховиків-нерезидентів приймаються у розмірі разом не більше 25 % загального розміру резервів, якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестраховика-нерезидента країни-члена єдиного економічного простору нижчий за один з таких, як «В» (А.М. Best, США), «Ва» (Moodys Investors Service, США), «ВВ» (Standard & Poors, США), «ВВ» (Fitch Ratings, Великобританія), або якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестраховика-нерезидента країни-члена єдиного економічного простору нижчий за один з таких, як «В+» (А.М. Best, США), «Ваа» (Moodys Investors Service, США), «ВВВ» (Standard & Poors, США), «ВВВ» (Fitch Ratings, Великобританія).

Не приймаються до структури активів права вимоги до перестраховиків-нерезидентів за ризиками, пов’язаними з дожиттям застрахованої особи до певного віку, події чи закінчення дії договору, крім ризиків, які пов’язані зі смертю застрахованої особи в будь-якому випадку та/або в разі стійкої непрацездатності (інвалідності) унаслідок хвороби застрахованої особи.

Активи, які приймаються для представлення страхових резервів, розміщених в одній юридичній особі, можуть складати разом не більше 35% загального розміру резервів, в тому числі:

а) грошові кошти на поточному рахунку, банківські вклади (депозити), валютні вкладення, банківські метали – на рахунках, відкритих в юридичній особі;

б) акції, облігації, іпотечні сертифікати – емітентом яких є юридична особа;

в) довгострокове фінансування (кредитування) житлового будівництва;

г) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Для представлення страхових резервів із страхування життя не можуть використовуватись позики (кредити, поворотна фінансова допомога, інші позикові кошти), цінні папери із зобов’язаннями зворотного викупу, цінні папери, за якими не здійснено повної оплати їх вартості, кошти, надані банкам на умовах субординованого боргу, помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових платежів, які підлягають поверненню страхувальнику в період, наступний за звітним, відповідно до законодавства.

Щодо спрямування страхових резервів як інвестиційних ресурсів у конкретні галузі економіки, то ці галузі визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02р. №1211 “Про затвердження Напрямів інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів”. Зокрема, це розроблення та впровадження високотехнологічного устаткування, іншої інноваційної продукції; ресурсо- та енергозберігаючі технології; розвиток інфраструктури туризму; добування корисних копалин; перероблення відходів гірничо-металургійного виробництва; будівництво житла; розвиток транспортної інфраструктури, у тому числі будівництво та реконструкція автомобільних доріг; розвиток сектору зв’язку та телекомунікацій.

3. Інвестиційна діяльність та формування портфеля інвестицій страховика

Складовою частиною фінансової стратегії є інвестиційна стратегія страхових компаній. Кожна страхова компанія дотримується власної інвестиційної політики, яка залежить від:

– видів страхових операцій, що вона проводить;

– обсягу наявних ресурсів;

– кон’юнктури грошового та фінансового ринку.

Особливість страхових компаній як інвесторів полягає у тому, що грошові кошти в їх розпорядженні знаходяться тимчасово, дуже важливо правильні розрахувати час, коли вони будуть потрібні для погашення зобов’язань страхової компанії.

Це змушує їх до проведення виваженої інвестиційної політики. При інвестуванні коштів страхова компанія бере до уваги такі основні критерії: гарантованість збереження коштів, що вкладені; ліквідність активів, тобто можливості їх оперативної конверсії у готівкові платіжні кошти для погашення страховиком своїх зобов’язань; норму прибутку. Збалансований портфель інвестування досягається за допомогою диверсифікації вкладень. Диверсифікованість – це розподіл інвестиційних коштів між категоріями активів інвестування.

Доходи від інвестиційної діяльності можуть бути використані на компенсацію збитків страхових операцій, розвиток страхової справи та на споживання

Світовий досвід показує, що страхування є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По-перше, це пов’язано з тим, що отримання страхової премії передує наданню страхової послуги, по-друге, із розподілом ризику в часі. Тому страховик протягом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.

Поведінка страховика у сфері інвестиційної діяльності безпосередньо пов’язана з характером коштів, що використовуються для інвестування. Страховик має у розпорядженні дві групи коштів:

1) власні кошти у вигляді статутного фонду (капіталу), спеціальних і резервних (крім страхових) фондів, вільних резервів, нерозподіленого прибутку;

2) залучені кошти у вигляді страхових резервів.

Інвестування коштів, що належить до першої групи, законодавчо не регламентується і здійснюється страховиком на власний розсуд. Виняток становить статутний капітал. Закон України "Про страхування" регламентує структуру його наповнення, отже, обмежує варіанти інвестування коштів статутного капіталу.

Інвестування коштів другої групи жорстко регламентується. Тим самим регламентують можливості отримання певних видів доходів. Регламентування пов’язане з тим, що ці кошти не є власністю страховика, тому розпоряджатись ними він повинен особливо обачно. Обсяг цих коштів відповідає обсягу страхових зобов’язань страхової компанії. Страховик повинен утримувати кошти страхових резервів у диверсифікованих, прибуткових, надійних активах, які характеризуються достатньо високим рівнем ліквідності.

Страхова компанія, згідно з законодавством, має право здійснювати за рахунок тимчасово вільних коштів страхових резервів як капітальні, так і фінансові інвестиції. Проте можливості капітальних інвестицій обмежуються правом придбання нерухомого майна. Інші види капітальних інвестицій для розміщення коштів страхових резервів законодавством України не передбачаються.

 

Значно різноманітнішими є можливості страховика відносно фінансових інвестицій. Він має право здійснювати лише портфельні інвестиції, тобто вкладати кошти в придбання цінних паперів.

При інвестуванні коштів ураховують їх структуру, а також оптимальний строк інвестування. Потрібно зважати на те, що резерви с коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути і більшим порівняно з внесками за надання страхової послуги.

Безпечність вкладення активів страхової компанії свідчить про мінімальний інвестиційний ризик, який може досягатися шляхом диверсифікованості коштів.

Щодо прибутковості активів страховика, то вона має значення при встановленні загального фінансового результату. Адже іноді в кінці звітного періоду страховик компенсує збитки, пов’язані зі страховою діяльністю, за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності. Тому в цілому по компанії може досягатися позитивний фінансовий результат.

Ліквідність активів страхових компаній означає можливість оперативної конвертації їх у готівкові платіжні кошти, за рахунок яких страховик має змогу виконати свої зобов’язання. Особливості використання принципу ліквідності залежать від ризиків, які визначають страховий портфель страховика.

Щодо резервів зі страхування життя, то з огляду на більші строки дії договорів і виконання зобов’язань переважно по закінченню строку дії договору або у визначений строк страховики мають можливість інвестувати кошти на триваліший строк та знизити вимоги до ліквідності таких інвестиційних вкладень.

Власні кошти страховика, вільні від зобов’язань, можуть бути вкладені в довгострокові та менш ліквідні види активів.

На початку діяльності страховика значну частку інвестицій становлять власні кошти, насамперед, статутний капітал. У ході діяльності головним джерелом інвестицій стають страхові резерви.

Обсяг страхових резервів суттєво впливає на платоспроможність страховика і повинен відповідати страховим зобов’язанням. Відповідно до страхового законодавства, страхові резерви створюються з метою забезпечення майбутніх страхових сум і страхового відшкодування. За своєю суттю страхові резерви є одночасно зобов'язаннями страховика і відповідним капіталом (фінансовими ресурсами), який повинен повністю покривати розмір майбутніх виплат за чинними договорами страхування.

Законом України "Про страхування" передбачено значне розширення інвестиційних можливостей страховиків у національну економіку. Відповідно до положень Закону, страхові резерви повинні розміщуватися з урахуванням безпеки, прибутковості, ліквідності, диверсифікації та мають бути представлені активами таких категорій:

– грошові кошти на поточному рахунку;

– банківські вклади (депозити);

– валютні вкладення згідно з валютою страхування;

– нерухоме майно;

– акції, облігації;

– цінні папери, що емітуються державою;

– права вимоги до перестраховиків;

– інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

– банківські метали;

– кредити страхувальникам – фізичним особам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

– готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Особливу роль відіграють резерви зі страхування життя, бо для цієї підгалузі страхування характерний, по-перше, тривалий строк дії договорів і, по-друге, настання зобов'язань із виплат страхового забезпечення в основній частині лише після закінчення договору страхування або в інші раніше обумовлені строки, віднесені на значний час від початку виплати страхових внесків. Це дає змогу інвестувати певну частину резервів зі страхування життя у відносно довгострокові проекти. І чим на більший строк укладені договори, тим довгостроковішими можуть бути інвестиції. Тому законом передбачено, що кошти резервів із страхування життя можуть використовуватись для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності.

Надані позики фізичним особам – страхувальникам, які уклали договори страхування життя, мають бути в межах, що не перевищують подвоєння внесених страхових премій за цими договорами. Не менше 90% резервів мають бути розміщені в Україні, якщо інше не передбачено чинним законодавством та міжнародними угодами держави.

При розміщенні резервів можуть використовуватися обмеження у відсотках до обсягів наявних страхових резервів:

– банківський вклад (депозит) – у кожному банку не більше 30%;

– нерухоме майно – не більше 10%;

– цінні папери, які передбачають отримання доходів, – не більше 40%, у тому числі:

– акції, що не котируються на фондовій біржі, не більше 15%, із них акцій одного емітента – не більше 2%;

– акції, які котируються на фондовій біржі, не більше 5% із них – акції одного емітента;

– облігації – не більше 5, із них облігації одного підприємства – не більше 2%;

– права вимог до перестраховиків – не більше 50%.

З метою захисту страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов’язань установлюється державний контроль над інвестиційною діяльністю. Директивами ЄС установлені розміри обсягів інвестицій страхових резервів, а саме: вкладення в нерухомість – не більш як 10% загального обсягу резервів за кожним об’єктом; вкладення в акції, які котируються, та гарантовані кредити – не більш як 10% розміру резервів за кожним із видів зазначених вкладів; інвестиції в незабезпечені кредити – не більш як 5% за кожним з їх видів; в акції, що не котируються, – не більш як 10% у сукупності вкладень; у готівку – не більше як 3% загальної суми резервів.

Інвестиції у страховій компанії користуються попитом на ринку лише у випадку, коли вони конкурентоспроможні з інвестиціями в інші фінансові інститути. На відміну від банківських депозитів інвестиції страхових компаній гарантуються самими компаніями.

З розвитком страхового ринку, збільшенням обсягів страхових операцій, насамперед, зі страхування життя, збільшенням страхових резервів та власних коштів страховика зростає роль страхової системи в інвестиційному процесі.

В Україні інвестиційні можливості страхових компаній досить обмежені через недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів.

Обсяг ресурсів, які акумулюються українськими страховими компаніями, зовсім незначний, оскільки невелика фінансова потужність наших страховиків і обсяги їх операцій. Причина, передусім, полягає у недооцінці ролі та місця страхування з боку держави, потенційних інвесторів, які можуть вкладати капітал у створення і розвиток страхових організацій, а також споживачів страхових послуг. Якщо в розвинутих країнах частка страхових внесків у величині валового внутрішнього продукту досягає 8-12%, то в нашій країні цей показник близько 1%.

Одним із наслідків таких надзвичайно малих обсягів є те, що зараз насправді страхуються лише 10% ризиків, які можуть бути застраховані (в розвинених країнах картина цілковито протилежна – від 90 до 95%). Частка Україна загальноєвропейському ринку страхових послуг складне лише 0,05%, як населення України становить близько 7% від населення Європи.

Ринок перестрахування в Україні також недостатньо розвинутий. Як слідок, перестраховується лише третина всіх страхових платежів, а 50% перестрахування здійснюють іноземні компанії. Особливо це стосується покриття значних ризиків, пов'язаних з авіацією, морським транспортом та космічні галуззю (авіаційні та морські ризики, ризики, пов'язані зі здоров’ям осіб, живуть за кордоном, перестраховуються іноземними компаніями практика на 90% від суми платежів, автомобільні ризики – до 60%, а основні майн ризики – до 50%).

Надходження інвестиційних ресурсів страховика у сфери, важливі для р витку суспільства, мають бути відповідно обґрунтовані, а їх вкладення – і ти надійними як для страховика, так і для страхувальника. Ефективність діяльності страховика залежить, насамперед, від розвитку фінансового ринку, а також від забезпечення вільного доступу до нього страхових компаній.

Для розширення можливостей проведення страхових операцій і підвищення ролі страховиків в інвестиційному процесі мають бути суттєво збільшення розміри власного капіталу страховиків. Тільки великі страхові організації можуть акумулювати у вигляді джерел інвестицій значні кошти і викликати довіру зі сторони потенційних клієнтів.

Окрім того, страхові компанії повинні набути прав інституційних інвесторі мати можливість конвертувати гривні у валюту, вкладати кошти страхових резервів у житлове будівництво, іпотеку.

4. Доходи від інвестиційних операцій та їх використання.

Значну частку доходів страхових компаній складають доходи від інвестиційної та фінансової діяльності (доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних власних коштів і тимчасово вільних коштів страхових резервів). Ці доходи є похідними від первинних доходів страховика (страхових премій). Збираючи страхові премії, нагромаджуючи доходи від страхової діяльності, страховик має змогу протягом певного періоду розпоряджатися коштами, отриманими від страхувальників, інвестувати їх у різноманітні сфери.

У країнах з розвиненим страховим ринком страховики виступають одними з найзначніших інвесторів. При цьому ряд західних економістів схильні розглядати страхові компанії як інституційних інвесторів, провідною функцією яких в економіці ринкового типу є залучення капіталу за допомогою страхування, а власне надання страхових послуг вважають другорядною функцією, лише засобом для здійснення мети нагромадження коштів.

Свобода дії страховика у сфері інвестиційної та фінансової діяльності безпосередньо пов’язана з джерелом походження коштів, що використовуються для інвестування. Страховик має в розпорядженні дві групи коштів:

– по-перше – власні кошти у вигляді статутного фонду (капіталу), спеціальних і резервних (за винятком страхових) фондів, вільних резервів, нерозподіленого прибутку;

– по-друге, залучені кошти у вигляді страхових резервів.

Зважаючи на те, що обмеження в інвестуванні і розміщенні тимчасово вільних коштів поширюються, в основному, лише на кошти страхових резервів, можна виокремити такі доходи страховика від цих операцій:

– відсотки, що їх нараховує банк на суми залишку коштів на розрахунковому рахунку;

– відсотки від розміщення коштів на депозитних вкладах у банку;

– відсотки за облігаціями;

– дивіденди за акціями;

– участь у прибутку перестраховиків (зважаючи на наявні права вимоги, пов’язані з формуванням технічних резервів);

– участь у прибутку юридичних осіб, у складі засновників яких перебуває страхова компанія, тобто доходи від реалізації корпоративних прав;

– відсотки, сплачені страховикові за надання довгострокових інвестиційних кредитів, включаючи довгострокове кредитування житлового будівництва (законодавство дозволяє використовувати із зазначеною метою кошти резервів зі страхування життя).

Розвиток фондового ринку в Україні супроводжуватиметься розширенням можливостей страховиків щодо проведення їхньої інвестиційної політики.

Третя група доходів страховика – інші операційні доходи від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Такі доходи не мають якихось особливостей, пов’язаних зі специфікою страхування. Вони такі самі, як аналогічні доходи інших суб’єктів підприємницької діяльності. Іншими доходами страховика є, наприклад, доходи від здавання майна в оренду (оперативний або фінансовий лізинг); доходи у вигляді позитивного результату перерахунку іноземної валюти порівняно з її балансовою вартістю на кінець звітного періоду; доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів (послуг); доходи від індексації та передання (продажу, обліку та інших видів відчуження) основних фондів і нематеріальних активів; доходи від врегулювання безнадійної заборгованості; доходи від реалізації прав регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток; доходи від надання консультаційних послуг; штрафи, пені, інші доходи.

Перелічені доходи, зрозуміло, не відіграють такої значної ролі, як доходи від страхової та інвестиційної діяльності. Проте доходи, наприклад, від реалізованих прав регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток, часом можуть бути досить вагомими і становити значні суми. Значними можуть також бути доходи від операцій лізингу (оренди), якщо в структурі активів страхової компанії значне місце посідають активи, здатні приносити такі доходи.

Витрати страхової компанії, так само, як і доходи, пов’язані із двоїстим характером її діяльності. Виокремлюють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності, а також інших його доходів від звичайної діяльності та надзвичайних операцій).

PAGE  11


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

15308. Буклет. Растровый редактор Gimp 2.98 MB
  Лабораторная работа № 5. Растровый редактор Gimp Вариант 6 Задание к лабораторной роботе: Выполнить задание по инструкции Творчески доработать картинку добавить чтото свое В отчет: Текстовый фал тема название задания скриншот картинки Файл рисунка...
15309. Футбольный мяч. Растровый редактор Gimp 440.5 KB
  Лабораторная работа № 5. Растровый редактор Gimp Вариант 7 Задание к лабораторной роботе: Выполнить задание по инструкции Творчески доработать картинку добавить чтото свое В отчет: Текстовый фал тема название задания скриншот картинки Файл рисун...
15310. Календарь. Растровый редактор Gimp 2.61 MB
  Лабораторная работа № 5. Растровый редактор Gimp Вариант 8 Задание к лабораторной роботе: Выполнить задание по инструкции Творчески доработать картинку добавить чтото свое В отчет: Текстовый фал тема название задания скриншот картинки Файл рисунка...
15311. Газетный лист. Растровый редактор Gimp 3.08 MB
  Лабораторная работа № 5. Растровый редактор Gimp Вариант 9 Задание к лабораторной роботе: Выполнить задание по инструкции Творчески доработать картинку добавить чтото свое В отчет: Текстовый фал тема название задания скриншот картинки Файл рисунка...
15312. Создание библиотеки символов компонентов 1.04 MB
  Лабораторная работа №1. Создание библиотеки символов компонентов. Цель работы: научиться создавать различные библиотеки символов компонентов. Порядок выполнения работы: Настройка символьного редактора Создание символа компонента Ход работы: ...
15313. Создание библиотеки корпусов компонентов 226.87 KB
  Лабораторная работа №2. Создание библиотеки корпусов компонентов. Цель работы: научиться создавать различные библиотеки корпусов компонентов. Ход работы: Из менеджера проектов начальное окно я запустил программу редактора печатных плат Pcbnew. В ней на верхней ...
15314. Создание схемы электрической принципиальной 350.09 KB
  Лабораторная работа №3. Создание схемы электрической принципиальной. Цель работы: используя ранее созданные библиотеки символов и корпусов компонентов создать электрическую принципиальную схему генератора прямоугольных импульсов. Ход работы: Создание элек...
15315. Управление кнопками в AVR 71 KB
  Лабораторная работа №2 Управление кнопками в AVR Цель работы: написать для микроконтроллера программу мигания светодиодом в зависимости от нажатия кнопки на языке программирования С согласно варианта. На первой лабораторной работе научились подавать напряжение но...
15316. Настройка портов ввода-вывода в CodeVision AVR 77.5 KB
  Настройка портов вводавывода в CodeVision AVR Рассмотрим примеры настройки портов в CodeVision AVR DDRB=0×02; данная запись означает что вторая ножка порта В настроена как выход но откуда взялось это число Для начала переведем данную запись в более понятный нам вид: приставка 0...