18500

ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ І СПОСОБИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

ТЕМА 12. ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ І СПОСОБИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ План 1.Поняття про платоспроможність страхової компанії. 2.Показники платоспроможності страхових компаній з ризикового страхування та зі страхування життя. 3.Показники платоспроможност

Украинкский

2013-07-08

939.5 KB

21 чел.

ТЕМА 12.

ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ І СПОСОБИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ

План

1. Поняття про платоспроможність страхової компанії.

2. Показники платоспроможності страхових компаній з ризикового страхування та зі страхування життя.

3. Показники платоспроможності в країнах Європейського співтовариства.

4. Державне регулювання платоспроможності страхових компаній.

  1.  Поняття про платоспроможність страхової компанії.

Важливим показником фінансової стійкості є показник платоспроможності страхової компанії, який свідчить про можливість страхової компанії покривати зобов’язання за рахунок власних активів. Показник платоспроможності страховика визначається як співвідношення між фактичним і нормативним рівнями платоспроможності. Такий показник має високий ступінь інтеграції, оскільки охоплює значну кількість чинників: вартість активів; обсяг страхових надходжень та страхових виплат; частку страхових премій, що належать перестраховикам; власні фінансові ресурси та загальну суму зобов’язань страховика.

Д.Д. Хемптон дає таке визначення платоспроможності: платоспроможність компанії визначається як здатність покривати всі фінансові зобов’язання, оплачувати всі позови й страхові допомоги з різних полісів, виданих страховою компанією.

З практичного погляду, поняття платоспроможності пов’язане з визнанням компанії неплатоспроможною. Неплатоспроможність виникає, коли компанія не в змозі вчасно платити за своїми боргами. Так, Г.А. Бєлянкін визначає, що платоспроможність означає, що вартість активів страхової компанії перевищує вартість її зобов'язань або дорівнює їм. Страховик вважається неплатоспроможним, якщо його активи неадекватні або недоступні в певний час, щоб здійснити виплати за страховими випадками, що наставали.

Таким чином, можна визначити платоспроможність страховика як його фактичну і потенційну можливість розраховуватися за зобов'язаннями за рахунок перетворення у грошові кошти його активів.

Найчастіше в літературі згадуються такі методи оцінки платоспроможності:

– оцінка ліквідаційної вартості компанії;

– метод динамічної оцінки.

Перший метод полягає в оцінці вартості активів компанії на деякий фіксований момент часу.

В окремих джерелах стверджується, що чиста ліквідаційна вартість компанії дає достатню підставу для оцінки її ліквідності. При цьому чиста ліквідаційна вартість визначається як ліквідаційна вартість активів мінус усі зобов'язання компанії

 

,         (12.1)

де NLV  чиста ліквідаційна вартість компанії; А'  ліквідаційна вартість активів компанії; L  вартість всіх зобов'язань компанії.

Компанія стає банкрутом, коли її "чиста ліквідаційна вартість" знижується до нуля. Якщо з’ясовується, що вартість активів трохи перевищує вартість зобов'язань, то говорять про наявність так званої маржі платоспроможності у цього страховика.

Останніми десятиліттями маржа платоспроможності в багатьох країнах стала використовуватися органами страхового нагляду для визначення фінансової стабільності компаній.

Відповідно до методу динамічної оцінки оцінюється здатність компанії виконувати свої зобов'язання в міру їхнього надходження до оплати.

Для такої оцінки виражають активи й зобов'язання компанії у вигляді грошових потоків і подають їх в інтервалі можливих строків виконання зобов'язань. За умови рівності всіх інших факторів компанії, здатні генерувати позитивний операційний потік коштів, залишаться відносно більше платоспроможними на відміну від компаній, які не в змозі робити цього. Необхідно, щоб операційний приплив коштів, зумовлений рівнем продажу і стягненням дебіторської заборгованості, постійно перевищував операційний відплив коштів, зумовлений операційними витратами й зміною кредиторської заборгованості.

2. Показники платоспроможності страхових компаній з ризикового страхування та зі страхування життя.

Згідно із Законом "Про страхування" оцінка платоспроможності проводиться на основі порівняння фактичного запасу та нормативного значення платоспроможності.

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності. За умови виконання цього співвідношення страхова компанія оцінюється як платоспроможна, а у разі невиконання щодо компанії застосовуються певні заходи з боку органів нагляду за страховою діяльністю.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

– перша підраховується шляхом множення суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,18 (останній місяць буде складатися з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50% страхових премій, що належать перестраховикам;

– друга підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума здійснених виплат зменшується на 50% виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05. Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо за кожним договором страхування життя.

Рис. 12.1. Схема визначення платоспроможності компаній із страхування життя та компаній, які надають послуги з ризикових видів страхування (опрацьоване автором на основі Закону України Про внесення змін до Закону України «Про страхування»)

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) розраховується у два етапи:

– на першому етапі визначається фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) шляхом вирахування з вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання вважаються такими, що дорівнюють обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому Законом України "Про страхування";

– на другому етапі отримана величина нетто-активів коригується з урахуванням ступеня їх ліквідності.

При проведенні розрахунку фактичного запасу платоспроможності страховик повинен забезпечувати дотримання принципу відповідності ліквідності активів строковості зобов'язань. Активи, які включаються до нетто-активів, повинні зважуватись на певний коефіцієнт, з урахуванням їх ліквідності. Таким чином можна визначити більш конкретний стан платоспроможності.

Без обмежень можуть входити до складу нетто-активів такі активи:

–грошові кошти та їх еквіваленти;

– банківські метали;

– фінансові активи з високим рівнем надійності (наприклад, державні цінні папери або корпоративні цінні папери з високим інвестиційним рейтингом).

Обмеження при визначенні вартості акцій, які входять до складу нетто-активів, такі:

– акції емітентів, що за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за попередній рік є прибутковими, включаються до розрахунку за балансовою вартістю (вартість придбання, собівартість);

– акції емітентів, що за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за попередній рік є збитковими, включаються до розрахунку за оціночною вартістю, яка розраховується із застосуванням механізму дисконтування балансової вартості зі знижувальними коефіцієнтами, а саме: за перший рік збиткової діяльності застосовується знижувальний коефіцієнт 0,76, за другий рік – 0,50, за третій рік і далі – 0,25.

Облігації, векселі, інші цінні папери емітентів, які не мають відповідного інвестиційного рейтингу, враховуються у складі нетто-активів у сумі добутку їх номінальної вартості і знижувального коефіцієнта (0,25-0,8).

Система знижувальних коефіцієнтів застосовується і при включенні до складу нетто-активів компанії нерухомості та інших основних засобів. До нерухомості рекомендується застосування знижувального коефіцієнта 0,77, до інших основних засобів – 0,33.

Дебіторська заборгованість за прямими операціями перестрахування та страхування, заборгованість між страховиком, його філіями і представництвами, між страховиком і посередниками включається до складу нетто-активів за чистою реалізаційною вартістю. Дебіторська заборгованість за нестраховими операціями включається до складу нетто-активів, якщо вона належним чином оформлена (векселями, договірними зобов'язаннями, гарантіями третіх осіб).

Не можуть включатися до складу нетто-активів прострочена дебіторська заборгованість та інші активи, стосовно яких є сумнів щодо можливості перетворення їх на грошові кошти.

3. Показники платоспроможності в країнах Європейського співтовариства.

Платоспроможність – одна з найважливіших економічних характеристик страхової компанії. Специфічна роль, яку відіграють страхові компанії у ринковій економіці, перетворює проблему забезпечення платоспроможності страховиків на об'єкт особливого контролю з боку держави.

Особливої гостроти набуває проблема забезпечення платоспроможності в період членства України в Світовій Організації Торгівлі (СОТ). Це змушує відповідати жорстким законодавчим вимогам, які діють в Європейському Союзі. Одна з них – норматив платоспроможності страхової компанії.

Згідно із чинним законодавством нормативний запас платоспроможності, як вже зазначалося вище, встановлюється на рівні двох коефіцієнтів: 0,18 та 0,26, відповідно взятих від надходжень страхових платежів за звітний період, і страхових відшкодувань за аналогічний період. Принциповим в українському законодавстві є введення маржі платоспроможності, тобто перевищення фактичного запасу над розрахунковим.

У країнах Європейського Союзу для контролю за відповідністю фактичної платоспроможності страховиків до вимог страхового законодавства розроблено і використовується показник нормативної платоспроможності, який визначає нижню межу нормативу, і гарантує достатньо надійний рівень фінансової стабільності. Такий норматив ґрунтується на статистиці відносно стабільної економіки і страхового законодавства цих країн, і не може повністю враховувати ні умови походження окремих ризиків, ні зміни страхового законодавства пострадянського економічного простору, до якого належить і Україна.

Сьогодні в Європейському Союзі застосовується дещо інший підхід щодо визначення платоспроможності. Принципи регулювання в більшості держав уніфіковані і виступають у формі мінімальних вимог. Страхові компанії Євросоюзу повинні мати у своєму розпорядженні визначений резерв платоспроможності, тобто мінімальні ресурси, якими повинна володіти компанія, у вигляді вільних активів. Розмір резерву платоспроможності залежить від обсягів операцій компанії у всьому світі. Отже, платоспроможність страхових компаній країн Європейського Союзу забезпечується:

до початку діяльності – сплаченою часткою статутного капіталу, яка не може бути меншою за гарантійний фонд, і фонду на організаційні витрати;

у процесі діяльності – резервним фондом, технічними резервами, які адекватні зобов'язанням страхової компанії за обсягом, відповідно до розміщених активів і резерву платоспроможності (1/3 резерву платоспроможності складає мінімальний гарантійний фонд).

4. Державне регулювання платоспроможності страхових компаній.

Державне регулювання платоспроможності страхових компаній здійснюється через формування законодавчої і нормативної бази, яка регулює та забезпечує їх діяльність, та шляхом державного нагляду за функціонуванням страховиків, і має на меті:

- забезпечення балансу інтересів суб’єктів страхової системи та розвиток відносин соціального партнерства між усіма суб’єктами і рівнями господарювання;

- створення загальних умов фінансово стійкого функціонування та розвитку кожного суб’єкта господарювання;

- забезпечення економічної безпеки країни та можливості реалізації її національно-державних інтересів.

Однак, на нашу думку, основним засобом державного регулювання платоспроможності страхових компаній є, насамперед, нормативно-правове регулювання. Представимо елементи нормативно-правового регулювання платоспроможності страхових компаній, звівши їх у мережений графік (табл. 12.1).


Таблиця 12.1

Система державного регулювання платоспроможності страхових компаній в Україні

Примітка. 1 Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування» від 10.05.1993 № 47-93II [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

2 Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

3 Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 04.10.2001 № 2745-III [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

4 Тимчасове положення про порядок формування і розміщення страхових резервів, затв. наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12 березня 1994 р. №12 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

5 Методика формування резервів із страхування життя, затв. наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 23 червня 1997 р. №46 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

6 Про затвердження Положення про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших ніж страхування життя, затв. наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 26 травня 1997 р. №41 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

7 Тимчасова методика формування резервів із страхування життя, затв. наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 06 травня 1996 р. №45 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

8 Про затвердження Методики формування резервів із страхування життя,. розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 січня 2004 р. №24 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

9 Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 грудня 2004 р. №3104 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

10 Про затвердження Правил розміщення страхових резервів із страхування життя, розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 листопада 2004 р. №2875 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

11 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 №3104» від 30.11.2007 №8316 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

Елементи системи, представлені в таблиці 12.1 покликані забезпечувати регулювання платоспроможності страховиків шляхом використання наступних інструментів:

1) запровадження єдиної методики розрахунку нормативного значення показника платоспроможності;

2) встановлення вимог до фактичного значення показника платоспроможності;

3) встановлення мінімальної величини статутного капіталу, необхідного для здійснення страховиками видів страхування життя та видів страхування, інших, ніж страхування життя;

4) встановлення обов’язкових видів страхових резервів і визначення методів їх формування;

5) обмеження інвестиційної діяльності в частині розміщення страхових резервів шляхом встановлення структурних співвідношень дозволених активів;

6) спонукання до перестрахувальної діяльності шляхом встановлення нормативної вимоги максимальної відповідальності страховика за одним ризиком.

Аналіз даних, наведених в таблиці 12.1 свідчить про те, що починаючи з 1993 року спостерігається тенденція до послідовного розширення складу елементів, які законодавець вважає такими, що впливають на платоспроможність страхових компаній, чіткіше визначається якісний зміст цих елементів, кількісно зростають показники встановлених нормативних величин.

Недоліки сучасної вітчизняної моделі державного регулювання платоспроможності:

– застосування санкцій до страховиків передбачається лише у випадку, якщо фактична платоспроможність менша від нормативної, що не дозволяє приймати ефективні та своєчасні рішення із попередження їх неплатоспроможності;

– дії з регулювання платоспроможності страховика здійснюються лише після дати надання звітності, отже цілком можлива несвоєчасність прийняття рішення з метою попередження його неплатоспроможності;

– при визначенні нормативної платоспроможності врахований переважно страховий ризик, натомість слабко врахований інвестиційний ризик як в галузі страхування життя, так і в галузі ризикових видів страхування;

– в галузі страхуванні життя відсутній поправочний коефіцієнт, який би враховував участь перестраховика у договорі страхування.

Окрім цього, чинним законодавством України не встановлено нормативного співвідношення власних коштів та зобов’язань страхової компанії (межі платоспроможності), виключенням є лише одна з вимог до провадження діяльності з обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за якою страхова компанія повинна на будь-яку дату мати перевищення фактичного запасу платоспроможності над нормативним не менше ніж на 25%.

У закордонній страховій практиці використовується показник «рівень достатності покриття власними коштами» (Capital Adequacy Ratio або CAR), який розраховується наступним чином:

CAR = ((F – N)/ N) * 100%,       (12.2)

де F – фактичний рівень платоспроможності; N – нормативний рівень платоспроможності.

Доцільність використання даного показника фінансовими менеджерами страхових компаній зумовлена існуванням загальновизнаних (зокрема в рамках прийнятої в США системи IRIS (Insurance Regulation Information System)) експертних якісних оцінок достатності покриття зобов’язань страховика власними коштами. Для страховиків, які здійснюють ризикове страхування, рекомендовані параметри оцінювання платоспроможності, наведені в таблиці 12.2.

Таблиця 2

Інтегральне якісне оцінювання платоспроможності страховика

Позитивним моментом щодо стимулювання страхових компаній до «непроїдання» власних коштів та підвищення вимог до їх платоспроможності є внесення до чинного законодавства умови про те, що вартість нетто-активів (чистих активів) страховика на будь-яку дату після закінчення другого фінансового року з дати внесення страховика до Державного реєстру фінансових установ має бути не меншою мінімального розміру статутного капіталу страховика, як це передбачено статтею 30 Закону України «Про страхування».

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

57391. «Лукоморье - сказочная страна». А. С. Пушкин «У Лукоморья дуб зелёный...» 41 KB
  Показать красоту пушкинской поэзии пушкинского слова; Формировать первоначальное представление об изменении русского языка во времени; Воспитывать любовь к родному слову развивать оценочное отношение к речи...
57392. «Однажды в Древнем Риме…» Урок-проблема с элементами театрализованного представления 65.5 KB
  Цель урока: Создать у обучающихся образное представление об особенностях цивилизации Древнего Рима через ролевые мини-сюжеты для более полного погружения в историческую эпоху, более глубокого понимания и осмысления жизнедеятельности римлян.
57396. Геологическое строение и полезные ископаемые Вологодской области 222 KB
  Цель: завершение работы по формированию знания и выработке умения определять взаимосвязи геологического строения и полезных ископаемых на примере Вологодской области.
57398. ТОЛЕРАНТНОСТЬ – ПУТЬ К МИРУ! 63 KB
  Уважать других со всеми их физическими и религиозными различиями быть внимательными к другим отмечать в первую очередь то что нас объединяет –- вот что значит быть толерантным. Я приглашаю вас на урок гражданственности и мужества слайд...