18507

Аналіз використання трудових ресурсів

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Тема 7. Аналіз використання трудових ресурсів Значення завдання та джерела даних аналізу кадрового потенціалу підприємства. Аналіз стану трудових ресурсів і забезпеченості ними підприємства. Аналіз використання робочого часу. Аналіз продуктивності прац

Украинкский

2013-07-08

79.5 KB

15 чел.

Тема 7. Аналіз використання трудових ресурсів

  1.  Значення, завдання та джерела даних аналізу кадрового потенціалу підприємства.
  2.  Аналіз стану трудових ресурсів і забезпеченості ними підприємства.
  3.  Аналіз використання робочого часу.
  4.  Аналіз продуктивності праці.
  5.  Аналіз впливу трудових факторів на продуктивність праці та обсяг товарної продукції.

1. Значення, завдання та джерела даних аналізу кадрового потенціалу підприємства.

Найважливішим ресурсом підприємства є його працівники, які цілеспрямовано використовують усі інші ресурси для виробництва продукції. Результати господарської діяльності значною мірою визначаються забезпеченістю та ефективністю використання живої праці – трудових ресурсів. Тому аналіз кадрового потенціалу є одним із напрямків аналітичної роботи, покликаний виявити резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок збільшення його обсягу при кращому використанні трудових ресурсів.

Основні завдання аналізу трудових ресурсів такі:

  1.  Оцінка забезпеченості підприємства і його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому а також за категоріями і професіями.
  2.  Вивчення складу і стану кадрового потенціалу та його динаміки.
  3.  Оцінка використання робочого часу.
  4.  Вивчення рівня продуктивності праці і можливостей його підвищення.
  5.  Виявлення причин змін у трудових ресурсах підприємства та рівня їх використання.
  6.  Розрахунок впливу факторів праці на обсяг виробництва продукції, розрахунок резервів підвищення ефективності виробництва за рахунок факторів праці.
  7.  Розробка заходів по вдосконаленню структури трудових ресурсів підприємства та підвищенню ефективності їх використання та контроль за їх застосуванням.

Для аналізу залучають такі джерела:

  •  Статистична звітність ф.2 – ПВ –“Звіт з праці”,

ф.3 – ПВ – “Звіт про використання робочого часу”;

ф.1 - -ПВ – “Звіт про стан заборгованості із заробітної плати.

  •  Дані табельного обліку, одноразового обліку складу працівників за професією, кваліфікацією, баланси робочого часу, документи з обліку браку, цілоденних і внутрішньо змінних простоїв;
    •  матеріали вибіркових спостережень використання робочого часу, фотографії робочого дня, пояснюючі записки порушників трудової дисципліни, заяви на відпустки без збереження заробітної плати, інформація про захворювання (листки непрацездатності);

2. Аналіз стану трудових ресурсів і забезпеченості ними підприємства.

Під час аналізу фактичну середньооблікову кількість працюючих у цілому і по окремих категоріях порівнюють з плановими показниками та даними за попередній період, визначають абсолютні відхилення та їх причини. Вивчають також можливі зрушення у структурі працюючих і дають оцінку стану загальної забезпеченості підприємства робочою силою.

Після цього докладно аналізують забезпеченість кадрами окремих виробничих підрозділів та якісні показники наявної робочої сили. При цьому особливу увагу слід приділяти показникам кваліфікаційного рівня робітників, стажу роботи, професійному складу.

Аналізуючи питання забезпеченості робочою силою, варто пам'ятати, що в сучасних умовах внаслідок помітного зменшення обсягів виробництва підприємства більше стикаються не з проблемою нестачі, а з наявністю зайвої робочої сили, необхідністю зменшення кількості робочих місць і водночас збереження кваліфікованих кадрів на майбутнє. При цьому треба позитивно оцінювати вимушені заходи щодо скорочення тривалості робочого тижня, впровадження додаткових відпусток, сприймати з відповідним розумінням регулювання рівня заробітної плати і навіть затримки її сплати.

Чисельність робітників групується за професіями і кваліфікацією. Ці показники співставляються з необхідними для виконання заданого обсягу продукції і визначається надлишок (нестача) робітників. Необхідна чисельність робітників за професіями і кваліфікацією визначається відношенням обсягу кожного виду робіт в нормо годинах до планового фонду робочого часу з врахуванням виконання норм виробітку.

Відповідність кваліфікації робітників кожної професії складності робіт, які вони виконують, визначають шляхом співставлення середніх тарифних розрядів робіт і робітників, визначених способом середньої арифметичної зваженої за такими формулами:

= ; =

- середній тарифний розряд робітників (робіт)

х - номер розряду робіт чи робітників;

Чр - чисельність робітників і-го розряду;

П -обсяг робіт кожного виду.

При оцінці відповідності слід враховувати, що виконання робітниками нижчих розрядів робіт вищої складності призводить до невиконання норм виробітку, погіршує якість, а виконання робіт низьких розрядів робітниками високої кваліфікації викликає перевитрачання фонду оплати праці за рахунок виплати міжрозрядної різниці.

Із забезпеченням робочою силою тісно пов'язане питання закріплення кадрів на підприємстві. Під час аналізу вивчають загальні показники прийому та звільнення робітників і службовців, розраховують коефіцієнти обороту, змінюваності та плинності кадрів. Останній показник заслуговує на найбільшу увагу, оскільки вважається, що він характеризує надмірний оборот робочої сили. Надмірним вважають звільнення за порушення трудової дисципліни, через невідповідність кваліфікації, за власним бажанням, а також за самовільне залишення роботи без поважних причин. Для обчислення коефіцієнта плинності загальну кількість звільнень без поважних причин відносять до середньооблікової чисельності працівників.

Під час аналізу слід вивчити конкретні причини звільнення за власним бажанням (низькі заробітки, тяжкі умови праці, відсутність перспектив професійного зростання, незадовільний психологічний клімат тощо). За високої плинності кадрів обов'язково визначають її негативний вплив на основні показники підприємства Нарешті, необхідно розробити дійові заходи щодо закріплення кадрів робітників.

Мабуть, треба сказати і про протилежне явище недостатній оборот робочої сили, коли з будь-яких причин уповільнюється природне оновлення складу кадрів підприємства чи установи. Про це досить переконливо свідчить показник зростання частки працюючих середнього віку на підприємстві або висока питома вага осіб пенсійного віку.

3. Аналіз використання робочого часу.

Кількісною характеристикою використання робочої сили є показники тривалості робочого часу. Як показує статистика, загальна величина робочого часу протягом року має сталу тенденцію до зменшення. На теперішній час законодавче встановлено п'ятиденний робочий тиждень (40 робочих годин).

Використання робочого часу за категоріями робітників звичайно аналізується за допомогою таких двох показників: середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту підприємства з праці.

Перший показник, який характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від таких факторів: .

кількість вихідних і святкових днів;

кількість днів чергової відпустки;

інші види відпусток, передбачені законодавством;

кількість днів непрацездатності;

неявка на роботу із дозволу адміністрації;

прогули;

інші.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника визначають такі фактори:

величина нормативного робочого тижня;

час простою упродовж дня, зафіксований в обліку;

час понадурочної роботи (збільшує величину показника),

час інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо).

Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, порівнюють їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. Особливу увагу при цьому необхідно звертати на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу через такі обставини:

неявка на роботу з дозволу адміністрації;

прогули та цілодобові простої;

внутрішньозмінні простої, зафіксовані в обліку;

облікований брак продукції.

Проте необліковані втрати, робочого часу можуть бути значно більшими. Вони спричинюються недоліками в організації виробництва та управління, простоями устаткування через його несправність, відсутністю на робочому місці сировини, матеріалів, інструменту та інших ресурсів, низькою трудовою дисципліною. Втрати робочого часу пов'язані також з непродуктивною роботою:

випуском бракованої продукції, яка не фіксується в обліку;

випуском непотрібних для складання кінцевої продукції деталей (некомплектне виробництво);

списанням на збитки загублених або вкрадених деталей;

несанкціонованим виробництвом іншої («лівої») продукції.

Унаслідок неврахованих простоїв і втрат завищується фактично відпрацьований час, оскільки наведені у звітності показники часу роботи визначаються як різниця між загальною кількістю явочних днів або годин із врахованими простоями.

Приховані від обліку внутрішньо змінні перерви та простої робітників можна виявити за допомогою побічних розрахунків або вибіркових спостережень та опитувань робітників.

За результатами аналізу необхідно розробити заходи щодо зменшення втрат робочого часу і пов'язаних з ним непродуктивних виплат заробітної плати. Особливу увагу слід звернути при цьому на поліпшення обліку внутрішньо змінних втрат робочого часу.

4. Аналіз продуктивності праці.

Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Більше того, продуктивність праці прийнято за один із найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства. Це зумовлює необхідність дуже ретельного вивчення цього показника під час будь-якого аналізу.

Продуктивність праці визначається двома показниками: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. 0станній показник називають трудомісткістю продукції.

Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і в грошовому вимірах. Натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції або декілька дуже схожих виробів. Грошовий вимірник має біль універсальний характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві, в галузі тощо.

ДАНІ ДЛЯ АНАЛІЗУ ТРУДОВИХ ФАКТОРІВ

Показник

За планом

Фактично

Відхилення (+,-)

% виконання плану

1. Товарна продукція, тис. грн.

1320

1323

+3

100,2

2. Кількість працівників, осіб

178

171

-7

96,07

3. 3 них робітників

150

140

-10

93,33

4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками:

а) людино-днів

33000

29400

-3600

89,09

б) людино-годин

264 00

220 500

-43500

83,52

Розрахункові показники

5. Кількість відпрацьованих днів одним робітником (4а : 3)

220

210

-10

95,45

6. Тривалість робочого дня (46 : 4а), год.

8,0

7,5

-0,5

93,75

7. Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (46: 3)

1760

1575

-185

89,49

8. Середньорічний виробіток, грн,

а) одного працівника (1:2)

7415,7

7736,8

+321,1

104,33

б) одного робітника (1:3)

8800

9450

+650

107,39

9. Середньоденний виробіток одного робітника (1 : 4а), грн.

40

45

+5

112,5

10. Середньогодинний виробіток одного робітника (1 : 46),грн.

5

6

+1

120,0

11. Питома вага робітників у складі промислово-виробничого персоналу (3:2- 100), %

84,27

81,87

-2,4

X

Аналіз починають з оцінювання виконання плану з виробітку одного працівника в грошовому вимірі. Потім gорівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками-за минулий період, з показниками споріднених підприємств.

Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного, робітника, тощо.

На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці. Вирішальним фактором при цьому є виробіток одного робітника, який у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньогодинного виробітку одного робітника. Останній показник формують насамперед фактори технічної озброєності праці технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Закінчують аналіз підрахунком резервів зростання продуктивності праці та опрацюванням заходів з їх реалізації.

5. Аналіз впливу трудових факторів на продуктивність праці та обсяг товарної продукції.

На підставі даних таблиці зробимо розрахунок впливу факторів на відхилення фактичної продуктивності праці від планової:

1) зміна питомої ваги робітників у складі промислово-виробничого персоналу (-2,4) • 8800: 100 =-211,2 (грн.);

2) зміна середньорічного виробітку одного робітника

650 • 81,87 : 100-+532,2 (грн.)

Разом:+321 грн.

На останній фактор, у свою чергу, вплинули такі фактори:

а) зміна кількості відпрацьованих днів одним робітником:

(-10) •8.5=-400 (грн.);

б) зміна тривалості робочого дня:

(-0,5). 210-5=-525 (грн.);

в) зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

1 • 210 • 7.5 = +1575 (грн.). Разом: + 650 грн.

Резервами зростання середньорічного виробітку одного робітника є подолання негативного впливу факторів а) та б) — 925 грн., або 10,5% планового показника, а резерв підвищення середньорічної продуктивності праці одного працюючого складатиме 968,5 грн. (925 • 0,8187 +-211,2), або 13,1% планового рівня цього показника.

Далі здійснюємо розрахунок впливу факторів на обсяг товарної продукції внаслідок використання тільки категорії робітників:

1) зміна кількості робітників:

-220 •8-5=- 88 000 (грн.);

2) зміна відпрацьованих одним робітником днів за рік (явки) (- 10) • 140 • 8 • 5 = - 56 000 (грн.);

3) зміна тривалості робочого дня:

(-0,5)- 140 •210-5=-73 500 (грн.);

4) зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

(+ 1) • 140 • 210 • 7.5 = + 220 500 (грн.). Разом: + 3000 грн.

Цей розрахунок показує, що три фактори є негативними і тільки один останній діяв позитивно. Проте він є і найвпливовішим і перекрив негативний вплив перших трьох факторів, які формально можна розглядати як резерви виробництва. Але зменшення чисельності робітників при забезпеченні необхідних обсягів виробництва завжди розглядається як позитивне явище і не повинно ставитися за провину підприємства. Тому резерви виробництва, виходячи з наведеного розрахунку, становлять лише 129,5 тис. грн. (56 -+- 73,5).

Закінчуючи аналіз наведених трудових ресурсів, можна в цілому дати позитивну оцінку їх використанню, але при цьому слід обов'язково звернути увагу на істотні недоліки в їх використанні і наявності резервів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

4763. Математическое программирование. Линейное программирование 1.79 MB
  Переход от административных к экономическим методам управления производством, развитие рыночных отношений, распространение договорных цен – все это нацеливает экономические службы на поиск наилучших хозяйственных решений, обеспечивающи...
4764. Теория математического программирования в экономическом производстве 1.44 MB
  Введение На практике для выпуска ассортимента своей продукции производственные предприятия располагает определенным запасом, как правило, ограниченных ресурсов (сырьевых, трудовых, энергетических, топливных, денежных), некоторым набором взаимозаменя...
4765. Решение ЗЛП с помощью инструмента Поиск решения 7.3 MB
  Решение ЗЛП с помощью инструмента Поиск решения При решении ЗЛП с использованием встроенного инструмента Поиск решения изначально необходимо представить исходную математическую модель в удобном для заполнения таблиц EXCEL виде. Рассмотрим использова...
4766. Решение задач линейного программирования симплексным методом с использованием таблиц EXCEL 4.94 MB
  Решение ЗЛП симплексным методом с использованием таблиц EXCEL Пусть исходная ЗЛП приведена к каноническому виду, а ее система ограничений имеет предпочтительный вид. Например, для Задачи об использовании сырья математическая модель соо...
4767. Решение задач линейного программирования с использованием Microsoft EXCEL for WINDOWS 18.9 MB
  Линейное программирование – наиболее изученный раздел дисциплины Методы исследования операций. Математические модели большинства экономических задач относятся к классу задач линейного программирования (ЗЛП). Любая ЗЛП, приведенная к ка...
4768. Метод искусственного базиса. Понятие двойственной задачи линейного программирования 69 KB
  Метод искусственного базиса М -задача. Для многих задач линейного программирования, записанных в форме основной задачи и имеющих опорные планы, среди векторов Pj не всегда есть m единичных. Рассмотрим такую задачу. Пусть требуется найти максимум...
4769. Решение задач линейного программирования с помощью инструмента Поиск решения 184 KB
  Решение задач линейного программирования с помощью инструмента Поиск решения Рассмотрим следующую задачу распределения ресурсов. Для производства двух типов продукции (x1=Прод.1, x2=Прод.2) требуется два вида ресурсов количество которых ограничено...
4770. Методи вирішення завдань лінійного програмування в економіці 1.41 MB
  На практиці для випуску асортименту своєї продукції виробничі підприємства мають у своєму розпорядженні деякий запас, як правило, обмежених ресурсів (сировинних, трудових, енергетичних, паливних, грошових), деякий набір взаємозамінних технолог...
4771. Нелинейное программирование. Ограничения на допустимое множество. 468.5 KB
  Нелинейное программирование. Общая постановка задачи нелинейного программирования Нелинейное программирование – это раздел математического программирования, изучающий задачи, где требуется определить значение некоторых параметров, при которых ...