18508

Аналіз витрат підприємства і собівартості продукції

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Тема 8 Аналіз витрат підприємства і собівартості продукції Значення завдання та джерела даних аналізу. Оцінка собівартості продукції за узагальнюючими показниками. Аналіз прямих витрат в собівартості продукції. Аналіз комплексних статей витрат.

Украинкский

2013-07-08

85.5 KB

52 чел.

Тема 8 Аналіз витрат підприємства і собівартості продукції

  1.  Значення, завдання та джерела даних аналізу.
  2.  Оцінка собівартості продукції за узагальнюючими показниками.
  3.  Аналіз прямих витрат в собівартості продукції.
  4.  Аналіз комплексних статей витрат.

Значення, завдання та джерела даних аналізу.

Собівартість продукції – це виражена в грошовій формі сукупність витрат підприємства, пов’язана з її виробництвом та реалізацією. Це один із основних якісних показників оцінки діяльності підприємства, який відображає ефективність використання всіх видів ресурсів у виробничому процесі. Зниження собівартості є основним напрямком збільшення прибутку підприємства. Тому для управління витратами доцільно аналізувати обсяг, динаміку та структуру витрат, фактори їх формування, виявляти непродуктивні витрати та втрати, шукати шляхи їх зниження.

Розрізняють витрати періоду, собівартість усього товарного випуску, окремих видів продукції та виробничу собівартість продукції.

Під час аналізу використовують такі показники:

  •  сукупні операційні витрати періоду за економічними елементами;
  •  собівартість товарного випуску в цілому та за статтями калькуляції;
  •  собівартість окремих видів продукції;
  •  витрати на 1 грн. товарної продукції;
  •  собівартість порівняльної продукції.

Аналізуючи витрати підприємства та собівартість продукції, вирішують такі завдання:

  1.  Оцінка рівня виконання плану за узагальнюючими показниками собівартості та їх динаміки в порівнянні з попередніми періодами.
    1.  Вивчення впливу факторів на зміну аналізованих показників;
    2.  Виявлення резервів зниження собівартості продукції та розробка заходів щодо їх залучення.

Для аналізу використовують:

  •  Наказ про облікову політику підприємства
  •  Звіт про фінансові результати підприємства ф.2 річної фінансової звітності (р.П);
  •  Статистичну звітність (Звіт про обстеження діяльності підприємства за рік ф. 1-П, Звіт по продукції підприємства та Звіт з праці);
  •  Планові та звітні калькуляції собівартості продукції;
  •  Кошториси витрат;
  •  Журнали – ордери 5 та 5а, відомість 5.1 (регістри синтетичного та аналітичного обліку);
  •  Первинні бухгалтерські документи (на відпуск та використання матеріалів у виробництво, виробітку і заробітної плати, зміну норми та відхилення від норми);
  •  Матеріали спеціальних обстежень та спостережень, конструкторська та технологічна документація, дані паспорту підприємства.

Оцінка собівартості продукції за узагальнюючими показниками. Узагальнюючими показниками є величина операційних витрат за економічними елементами, собівартість за статтями витрат, витрати на 1 грн. товарної продукції, собівартість найважливіших видів продукції, собівартість порівняльної продукції.

В бухгалтерському обліку та економічному аналізі витрати групуються за економічними елементами та статтями витрат.

Групування за економічними елементами дозволяє здійснювати контроль за рівнем, структурою та динамікою витрат в розрізі їх економічно однорідних видів, що дає змогу виявити та оцінити частку живої, уречевленої праці, відрахувань на соціальні потреби, компенсованої вартості споживання засобів праці. Аналіз витрат за елементами має на меті не лише вивчити зміни у їх структурі, але й охарактеризувати певні особливості діяльності (матеріаломісткість, енергомісткість, трудомісткість, фондомісткість виробництва). Крім того, таке групування дозволяє виявити основні напрямки пошуку резервів зниження витрат, тому що в першу чергу слід зосередити зусилля на тих елементах, які мають достатньо велику вагу. Слід мати на увазі, що витрати за елементами стосуються періоду (валової продукції), тобто як товарної продукції, так і незавершеного виробництва

Таке групування доцільне в управлінні підприємством для обґрунтування обсягів виробничих запасів, фонду оплати праці, складання кошторису витрат.

Згідно П(С)БО 16 “Витрати” у складі операційних витрат виділяють такі елементи:

  •  Матеріальні затрати;
  •  Витрати на оплату праці;
  •  Відрахування на соціальні заходи;
  •  Амортизація;
  •  Інші операційні витрати.

До складу елемента “Матеріальні затрати” включається вартість витрачених у виробництві сировини і матеріалів, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива та енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари і тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента “Відрахування на соціальні заходи” включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента “Інші операційні витрати” включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу попередніх елементів, зокрема витрати на відрядження. На послуги звязку плата за розрахунково – касове обслуговування тощо.

Фактичний рівень витрат за економічними елементами в абсолютній сумі і за питомою вагою у загальній їх величині співвставляється з плановими і фактичними попереднього періоду і виявляються тенденції зміни окремих елементів у загальних витратах операційної діяльності. Аналітичні можливості порівняння фактичних витрат за елементами з даними кошторису чи аналогічними показниками базового періоду є дещо обмеженими і не дозволяють судити про наявність економії чи перевитрат через відмінності в обсязі, структурі випуску продукції та вплив обсягів незавершеного виробництва. Однак, абсолютні відхилення за окремими елементами та зміна їх питомої ваги дозволяють судити про загальну тенденцію у використанні матеріальних ресурсів, заробітної плати, здійснених відрахуваннях на соціальні заходи, амортизаційних відрахуваннях та інших операційних витратах.

Групування витрат за статтями калькуляції має на меті визначення цільової спрямованості витрат та місця їх виникнення. Здійснюється для визначення як планового, так і фактичного рівня собівартості всієї товарної продукції, тобто стосується готових виробів, робіт, послуг.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

  •  Прямі матеріальні витрати;
  •  Прямі витрати на оплату праці;
  •  Інші прямі витрати;
  •  Загально виробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включається заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції та витрати на виправлення браку за вирахуванням остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, що допустили брак, суми, що одержана від постачальників за неякісні матеріали та комплектуючі вироби тощо.

До складу загально виробничих витрат включаються:

  •  Витрати на управління виробництвом;
  •  Амортизація основних засобів та нематеріальних активів загально виробничого призначення;
  •  Витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення;
  •  Витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;
  •  Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, інше утримання виробничих приміщень.
  •  Витрати на обслуговування виробничого процесу;
  •  Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.
  •  Інші витрати.

Витрати , повязані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції поділяються на:

  •  Адміністративні витрати;
  •  Витрати на збут;
  •  Інші операційні витрати.

Аналіз розпочинають з оцінки загального виконання плану за показником собівартості. При цьому порівнють фактичні значення собівартості продукції з плановими, з показниками базового періоду, в результаті чого визначають відхилення (абсолютне і відносне) як в цілому, так і за кожною калькуляційною статтею. План із собівартості вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому, або нижчий від нього. В останньому випадку говорять про понадпланове зниження собівартості.

При вивченні відхилень за окремими статтями витрат слід враховувати, що деякі відхилення можуть бути наслідком дії одного фактора. Наприклад, підвищення механізації праці може спричинити зростання витрат на утримання та експлуатацію устаткування і знизити витрати на оплату праці. При переході на куповані напівфабрикати зростають матеріальні витрати, але знижуються витрати на заробітну плату, відрахування на соціальні заходи. Тому відхилення за одними статтями не можна розглядати ізольовано від інших, що дещо усладнює аналіз. Але дія таких комплексних факторів має місце не дуже часто, звичайно відхилення за кожною статтею спричинені поодинокими фактами, які не виходять за межі даної статті.

Після вивчення загальної картини відхилень за статтями собівартості необхідно перейти да детальнішого аналізу витрат за окремими статтями собівартості. На відхилення від плану впливають зміна обсягу, структури випуску продукції та рівень собівартості одиниці окремого виду продукції. Враховуючи те, що у складі статей є умовно – постійні та змінні витрати, поглиблений розрахунок впливу факторів здійснюють з врахуванням питомої ваги змінних витрат.

Для вивчення собівартості використовують такий узагальнюючий її показник, як витрати на 1 грн. товарної продукції, який обчислюється відношенням собівартості продукції до вартості товарної продукції в оптових цінах підприємства. Він показує, у що обходиться виробництво 1 грн. товарної продукції підприємства. Одночасно цей показник певною мірою виконує роль показника рентабельності. Якщо витрати на 1 грн. становлять 75 коп., то 24 коп.є прибуток або рентабельність становить 24 %.

Цей показник в чисельнику залежить від суми собівартостей продукції, тобто значною мірою зумовлений структурою та асортиментом вироблюваної продукції (особливо тоді, коли рівень витрат на окремі вироби суттєво відрізняється), у знаменнику від рівня цін на продукцію підприємства. Для визначення впливу кожного із зазначених факторів на рівень витрат на 1 грн. товарної продукції порівняно з планом застосовують спосіб ланцюгових підстановок. При цьому:

  •  вплив структурно-асортиментних зрушень визначають як різницю між плановими витратами, перерахованими на фактичний асортимент і структуру виробництва і витратами за планом;
  •  вплив зміни собівартості окремих видів продукції як різницю між витратами на 1 грн. товарної продукції у цінах плану, але за фактичною собівартістю продукції і плановими витратами, перерахованими на фактичний асортимент і структуру виробництва;
  •  вплив зміни ціни на вироблену продукцію продукції як різницю між витратами на 1 грн. товарної продукції у діючих цінах з витратами у цінах плану, але за фактичною собівартістю продукці.

Важливим узагальнюючим показником собівартості є собівартість окремих її видів. Враховуючи значну трудомісткість процесу калькулювання, підприємства обмежуються визначенням собівартості найважливіших видів продукції. При аналізі собівартості найважливіших видів продукції вивчають відхилення відносно плану за даними зітних та планових калькуляцій та динаміку собівартості, зясовують фактори та причини, що зумовили суттєві відхилення за вагомими статтями калькуляції.

Динаміку собівартості особливо доцільно вивчати при умові тривалого часу її випуску. Вважається, що собівартість продукції повинна знижуватись. Проте існують і протилежні напрямки її зміни. Зокрема, підвищення якості супроводжується зростанням собівартості. В інших випадках періоди сталого зниження витрат виробництва поступово переходять у повільне їх зростання за рахунок погіршення умов роботи (у гірничій промисловості). У виробництвах з періодично поновлюваним асортиментом продукції, періоди плавного зниження витрат чергуються з різкими стрибками, повязаними з освоєнням нових видів продукції.

Закінчують аналіз пошуком резервів зниження собівартості продукції. Поточні резерви включають усі види непродуктивних витрат (явні та приховані) та перевитрати ресурсів. Перспективні резерви передбачають здійснення значних організаційних, технологічних, конструкторських та інших робіт, що потребує певних додаткових витрат.

Одним із напрямків зниження собівартості продукції є збільшення обсягів її виробництва за рахунок економії на умовно-постійних витратах підприємства. Адже собівартість одиниці продукції становить суму питомих змінних витрат та величину постійних витрат періоду, поділених на фізичні обсяги випуску (тобто залежить від значення останнього співвідношення). Цей шлях зниження собівартості є хоч і достатньо простий, але має певні згасаючі можливості одержання позитивного ефекту. До того ж наявні виробничі можливості та попит на продукцію можуть обмежувати нарощування обсягів.

Деякі позитивні наслідки на величину витрат діяльності дають такі заходи як комбінування, концентрація, спеціалізація та кооперування підприємств. Дія цих факторів є результативнішою при впровадженні досягнень науково-технічного прогресу. І хоча цей фактор є наймогутнішим, він завжди потребує значних інвестицій та часу.

Аналіз прямих витрат в собівартості продукції. До прямих витрат відносять в першу чергу прямі матеріальні витрати. При їх аналізі слід враховувати галузь аналізованого підприємства. Це зумовлює різний вміст матеріалів і сировини у собівартості продукції, особливо великою є питома вага цих витрат в легкій та харчовій промисловості. Необхідно встановити прогресивність (досконалість, сучасність, безвідходність) застосовуваних на підприємстві технологічних процесів та якість нормування витрачання ресурсів.

Аналіз матеріальних витрат полягає в порівнянні фактичного їх обсягу з плановим або базовим і в обчисленні впливу окремих факторів на виявлені відхилення. Специфіка цих факторів і конкретна методика дослідження залежать від особливостей технології, а також від характеру сировини, матеріалів та енергоносіїв. На рівень матеріальних витрат впливають зміна обсягу, асортименту і структури випуску, зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції. На зміну рівня матеріальних витрат окремого виробу виявляють дію таких факторів:

  •  зміну питомих витрат сировини та матеріалів на одиницю продукції – фактор “норм”;
  •  зміну собівартості придбання одиниці сировини та матеріалів – фактор “цін”.

Останній фактор в свою чергу формується під впливом :

  •  зміни закупівельних цін з урахуванням всіх доплат і знижок;
  •  транспортних витрат, до яких належать і вантажно-розвантажувальні;
  •  заготівельних витрат.

Зміна питомих витрат матеріалів може відбуватися з причин:

  •  пов’язаних з впровадженням певних заходів, спрямованих на зниження норм витрачання (підвищення оргтехрівня виробництва, зміна конструкції та технічних характеристик виробів);
  •  зумовлених відхиленнями від чинних норм витрачання (несправність устаткування, низька кваліфікація робітників, порушення технологічного процесу, помилка в ресленні, низька якість інструменту, заміна виду ресурсу).

Вплив факторів “норм” та “ціни” визначають прийомами елімінування.

До прямих витрат відносять також витрату на оплату праці виробничих робітників. Аналіз прямих витрат на заробітну плату починають з порівняння фактичної основної та додаткової зарплати та інших виплат виробничих робітників з плановими і визначення відхилень. На це відхилення впливають зміна обсягу виробництва продукції (робіт, послуг), асортиментно-структурні зрушення в обсязі, рівень витрат на зарплату в собівартості одиниці продукції кожного виду. На рівень і динаміку трудових витрат в собівартості окремого виробу впливає:

  •  зміна трудомісткості виготовлення виробів;
  •  зміна середньогодинної заробітної плати.

Останній фактор в свою чергу змінюється внаслідок:

  •  підвищення кваліфікації та інтенсивності праці;
  •  індексування доходів.

На зміну трудомісткості виготовлення виробів впливають:

  •  зміна норм (за рахунок підвищення технічного рівня виробництва, зміни конструкції та технічних характеристик виробів, вдосконалення нормування праці);
  •  відхилення від норм (внаслідок невідповідності розряду робітника розряду робіт, відступ від нормальних умов праці, технічна несправність устаткування, виконання робіт, не передбачених технологічним процесом).

Для розрахунку виявлення впливу факторів застосовують прийоми елімінування.

В процесі аналізу перевіряють прогресивність і обґрунтованість норм часу і розцінок за технологічними операціями виготовлення продукції, виявляють динаміку та напрямки їх зміни, зміни від норм, відхилення від норм, причини їх виникнення. Для аналізу використовують дані звітних калькуляцій, технологічні картки обробки деталей. Для розрахунку виявлення впливу факторів застосовують прийоми елімінування.

До складу основної заробітної плати крім відрядної входить і погодинна оплата праці. Відхилення по ній виявляють як добуток різниці між фактичною і плановою чисельністю робітників-погодинників з врахуванням виконання плану за обсягом виробництва на планову заробітну плату. При цьому планова чисельність визначається відношенням трудомісткості робіт, яку виконують робітники-погодинники, до бюджету часу одного робітника з врахуванням виконання норм виробітку.

На відхилення за додатковою зарплатою виробничих робітників впливає зміна норм відрахувань до резерву оплати відпусток, пільгового часу підлітків, часу виконання громадських доручень та їх годинної оплати. Вплив кожної пари факторів визначається прийомами елімінування.

Аналіз комплексних статей витрат До складу комплексних статей витрат відносять загально виробничі витрати (у складі виробничої собівартості ), адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати у складі операційних витрат підприємства. Вони називаються комплексними через те, що є неоднорідними за своїм економічним змістом, тобто включають матеріальні витрати, витрати, пов’язані з оплатою праці, амортизацією основних засобів, інші витрати. У складі комплексних статей витрат є умовно-постійна частина та частина, яка чутлива до зміни обсягу продукції. Методика аналізу цих статей подібна, якщо не брати до уваги відмінностей у складі й економічному змісті комплексних статей витрат. Перелік і склад статей витрат встановлюється підприємством з врахуванням специфіки виробництва.

Основним завданням аналізу комплексних витрат є виявлення непродуктивних витрат та втрат, та пошуку напрямків їх зниження або уникнення з метою зниження виробничої собівартості та операційних витрат підприємства, а отже зростання валового прибутку та фінансового результату від операційної діяльності.

Аналіз комплексних статей витрат проводять за місяць, наростаючим підсумком з початку року, за рік шляхом зіставлення:

  •  планових витрат за кожною статтею кошторису з фактичними  за попередній період (для вивчення тенденцій планування);
  •  фактичних витрат за звітний період з плановими та плановими, що перераховані на фактичний обсяг виробництва в частині змінних витрат (для виявлення ступеня виконання плану);
  •  з фактичними за ряд періодів (для виявлення тенденцій у їх зміні).

У результаті зіставлення визначаються планові і фактичні темпи зміни втрат, які порівнюються між собою і темпами зміни обсягу продукції, оборотності капіталу.

У ході порівняння визначають абсолютне і відносне відхилення за статтею:

Абсолютне відхилення = фактична сума витрат – планова сума витрат;

Відносне відхилення = фактична сума витрат – планова сума витрат, скоригована на фактичний обсяг продукції.

На зміну комплексних витрат впливають зміна обсягу виробництва продукції та зміна (відхилення) від кошторису витрат. Зміна обсягу продукції виявляються як різниця між плановим обсягом витрат, скоригованим на фактичний випуск і плановими витратами. Зміна кошторису витрат виявляється як різниця між фактичними витратами і плановими витратами, скоригованими на фактичний випуск.

Зміна елементів комплексних статей витрат залежить від факторів другого порядку, так витрати на оплату праці незалежно від того, до якої комплексної статті вони належать, зумовлені зміною чисельності працюючих та їх середньої заробітної плати, зміна матеріальних витрат залежить від зміни норми витрачання ресурсу та зміни ціни його придбання, витрати на поточний ремонт, на випробування, раціоналізацію залежать від зміни обсягу робіт та зміни вартості (розцінок) робіт. Причинами відхилень за статтями витрат можуть бути також необґрунтованість плану (кошторису) і неправильне їх віднесення.

Планові витрати, перераховані на фактичний обсяг визначають як добуток планової суми статті за кошторисом на різницю між 100% і добутком процента перевиконання (недовиконання) плану за обсягом виробництва на питому вагу змінних витрат за елементами кошторису кожного виду витрат або за статтями кошторису в цілому, поділеними на 100%.

Для визначення питомої ваги умовно – змінних витрат за кожною статтею використовують прийоми вищої і нижчої точки виробництва, графічний прийом, найменших квадратів, які базуються на статистичних даних. Із сукупності показників обсягу ТП і суми витрат обирають найменші та найбільші обсяги виробництва та відповідні їм витрати. При цьому вважають, що зміна рівня витрат повністю зумовлена зміною обсягу виробництва. Розраховують коефіцієнт співвідношення між зміною витрат та зміною обсягу випуску (питомі змінні витрати). Для розрахунку загальної суми витрат необхідно до суми постійних витрат додати добуток обсягу випуску продукції на питомі змінні витрати. Звідси можна розрахувати і частку змінних витрат у загальній їх сумі.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

3178. Программа реализующая параллельную работу процессов 178 KB
  Задание. Необходимо написать программу, реализующую параллельную работу нескольких процессов. Каждый процесс может состоять из одного или нескольких потоков. Любой из потоков, работающих в составе этих процессов, может быть приостановлен и вновь зап...
3179. Программа с равномерным выполнением задач 145 KB
  Два потока: первый читает информацию из файла (например, стихи или текст программы) в буфер, второй эту информацию из буфера выдает на экран. При заполнении окна вывода до конца его содержимое.
3180. Исследование на моделях эффективности снижения шума в помещениях строительно-акустическими методами 211.5 KB
  Исследование на моделях эффективности снижения шума в помещениях строительно-акустическими методами. Цель работы: знакомство с методикой и приобретение практических навыков оценки эффективности снижения шума в производственных помещениях стоительно...
3181. Изучение конструкции конвейерных лент и тяговых цепей 104.19 KB
  Изучение конструкции конвейерных лент и тяговых цепей 1. Цель работы: Изучение конструкции конвейерных лент (резинотканевых, резинотросовых) и тяговых (пластинчатых) цепей, методики определения максимально допустимого усилия для лент и проверочного ...
3182. Исследование распространения звуковых волн в закрытых помещениях 122.5 KB
  Исследование распространения звуковых волн в закрытых помещениях Цель работы: знакомство с методикой качественной оценки акустических свойств помещений, уяснение роли формы помещений и очертаний внутренних поверхностей в создании оптимальных акустич...
3183. Исследование влияния отражающих свойств поверхностей на освещенность помещений 49.5 KB
  Исследование влияния отражающих свойств поверхностей на освещенность помещений Цель работы: уяснение значений цветовой окраски внутренних поверхностей помещений. Приборы и оборудование: люксметр. модель помещения с набором различных по цвету образцо...
3184. Исследование светопропускания остекления световых проемов 80.5 KB
  Исследование светопропускания остекления световых проемов Цель работы: знакомство с приближенной методикой оценки влияния некоторых факторов на светопропускание остекления световых проемов. Приборы и оборудование: люксметр  Ю – 16: модельн...
3185. Микропроцессоры и цифровая обработка сигналов Ввод информации через последовательный порт 33 KB
  Микропроцессоры и цифровая обработка сигналов Ввод информации через последовательный порт Цель работы Изучить особенности работы последовательных портов микроконтроллера. Текст программы.
3186. Микропроцессоры и цифровая обработка сигналов. Ввод информации через параллельный порт 108.5 KB
  Микропроцессоры и цифровая обработка сигналов Ввод информации через параллельный порт Цель работы 1.1. Изучить особенности работы параллельных портов микроконтроллера. 1.2. Изучить схемы подключения кнопок и датчиков к цифровым микросхемам. 1.3. Нау...