18827

Грошові системи. Монетизація бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту

Лекция

Деньги и денежные системы

Тема 5: Грошові системи. 1. Поняття грошової системи та її елементи. 2. Типи грошових систем. Системи обігу металевих та кредитнопаперових грошей. 3. Грошовокредитна політика її цілі та інструменти. 4. Монетизація бюджетного дефіциту та валового внутрішнього прод

Украинкский

2013-07-10

78 KB

3 чел.

Тема 5: Грошові системи.

1. Поняття грошової системи та її елементи.

2. Типи  грошових систем. Системи обігу металевих та кредитно-паперових грошей.

3. Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти.

4. Монетизація бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту.

1. Поняття грошової системи та її елементи.

 Грошова система – це форма організації грошового обігу в країні

Грошова система кожної країни складається історично, відповідно до її соціального й економічного розвитку і закріплюється законами, установленими державою. Грошову систему окремої країни називають національною, підкреслюючи тим самим наявність специфічних рис і відмінностей.  Незважаючи на особливості національних грошових систем, їм властиві і загальні елементи.. Основними з них є:

  1.  Найменування грошової одиниці та її частин, як правило виникає історично, але цілком залежить від держави, яка своїм законодавчим актом закріплює або змінює це найменування.
  2.  Види державних знаків, що мають платіжну силу, визначаються спеціальними законами держави або актами уряду. Виділяють наступні види грошових знаків: банкноти, казначейські білети і розмінна монета.
  3.  Масштаб цін являє собою величину грошової одиниці даної країни. В епоху, коли гроші мали натурально-речову форму , зокрема золота і срібла, масштаб цін  установлювався  державою шляхом  визначення вагового змісту металу в грошовій одиниці.

У сучасних умовах, коли в обігу перебувають нерозмінні на золото кредитні гроші, фіксація державою металевого вмісту грошової одиниці  втратила сенс і скасована в усіх країнах. Масштаб цін втратив вагову форму.

Про наявність масштабу цін і сьогодні свідчить свідчать істотні відмінності в рівнях цін на одні й ті самі товари, виражені в грошових одиницях різної величини. Змінилось місце і роль масштаба цін у процесі ціноутворення. В більшості випадків масштаб цін змінюється під впливом інфляційних процесів в країні.

  1.  Регламентація безготівкових грошових розрахунків
  2.  Регламентація готівкового грошового обороту.
  3.  Державний орган, що здійснює грошово-кредитне регулювання в країні.

2. Типи  грошових систем.

Існує така класифікація типів грошових систем:

  1.  залежно від форми в якій функціонують гроші поділяються на
    •  системи металевого обігу
    •  системи кредитно-паперового обігу.
  2.  за характером економічної системи поділяються на
  •  грошові системи ринкового зразка
  •  грошові системи неринкового зразка.
  1.  відповідно до механізму регулювання валютних відносин поділяються на
  •  відкриті
  •  закриті.

Система металевого обігу це грошова система при якій грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти залишаються розмінними на метал.  

Існувало два різновиди систем металевого обігу:

  •  біметалізм
  •  монометалізм.

Біметалізм – це грошова система при якій держава законодавчо закріплює роль загального еквівалента за двома металами – золотом і сріблом, монети з яких функціонують на рівних засадах. Існували три різновиди біметалізму:

  •  система паралельної валюти, при якій співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалось стихійно на ринку;
  •  система подвійної валюти при якій це співвідношення встановлювалось державою;
  •  система „кульгаючої „ валюти при якій золоті та срібні монети є законним засобом платежу, але не на рівних засадах, тому що карбування срібних монет проводилось у закритому порядку на відміну від вільного карбування золотих монет. За таких обставин срібні монети стають знаком золота.

Найбільшого поширення біметалізм набув у XVIXVII століттях, а в ряді країн Західної Європи й у  XIX столітті. У 1865 році Франція, Бельгія, Швейцарія й Італія спробували зберегти біметалізм за допомогою міжнародної угоди  - Латинського монетного союзу. В укладеній монетній конвенції було передбачено вільне карбування монет з обох металів гідністю від 5 франків і вище з установленням законного цілісного співвідношення між золотом і сріблом 1:15,5 .

У результаті здешевлення виробництва срібла наприкінці XIX століття і його знецінення спрацював закон Коперніка – Грешема :”погані гроші витискають з обороту гарні” і золоті монети стали виходити з обігу та перетворюватись на скарб. Стрімкий розвиток капіталізму потребував стійких грошей, тому біметалізм поступається місцем монометалізму.

Монометалізм – це грошова система при якій  один грошовий метал є загальним еквівалентом і одночасно в обігу присутні інші знаки вартості розмінні на золото або срібло.

Виділяють срібний та золотий монометалізм. Срібний монометалізм існував   у Росії  в 1843-1852 , в Індії у 1852 – 1893, у Голландії  у 1847 – 1875 роках.

Золотий монометалізм як тип грошової системи вперше склався у Великобританії наприкінці  XVIIІ століття і був законодавчо закріплений у 1816 році. У більшості інших держав він був введений в останній третині ХІХ століття. Існувало три різновиди золотого монометалізму:

  •  золотомонетний стандарт;
  •  золотозлитковий стандарт;
  •  золотодевізний стандарт.

Золотомонетний стандарт характеризується тим, що золото виконує усі функції грошей, в обігу знаходяться як золоті монети, так і знаки золота, здійснюється вільне карбування золотих монет із фіксованим утриманням золота, золоті монети вільно обмінюються на знаки золота по номінальній вартості.

Золото зливковий стандарт характерний тим, що банкноти обмінюються на золоті злитки, але тільки при пред’явленні визначеної їх кількості. В Англії ціна стандартного злитка в 12,4 кг складала 1700 фунтів,  у Франції 12,7 кг – 215 тисяч франків.

Золотодевізний стандарт характерний тим, що банкноти обмінюються на девізи, тобто іноземну валюту, розмінну на золото. Важлива роль золотодевізного стандарту полягала в тому, що він закріпив залежність одних країн від інших, що стало підґрунтям для запровадження системи міжнародних валютних договорів і систем валютного регулювання.

З 30-х років ХХ століття у світі починають функціонувати грошові системи, побудовані на обігу нерозмінних кредитних грошей. Еволюція грошових систем призводить до створення все більш економічних  грошових систем, у яких втрати грошового обігу постійно зменшуються, відповідно зменшуються і витрати суспільної праці.

 Системи обігу кредитних грошей характеризуються :

  •  Вилученням золота із внутрішнього та зовнішнього обігу і зосередженням його в золотих резервах банків; золото при цьому виконує функцію скарбів.
  •  Випуск на основі кредитних операцій банків готівкових та безготівкових грошових знаків.
  •  Розвиток безготівкового грошового обігу і скорочення готівкового обігу.
  •  Створення і розвиток механізмів грошово-кредитного регулювання грошового обігу.

Системи обігу кредитних грошей, що функціонують в країнах з ринковою економікою мають наступні характерні риси:

  1.  Індикативне планування грошового обігу.
    1.  Децентралізація грошового обігу між різними банками.
    2.  Розподіл функції випуску готівки безготівкових платіжних засобів між різними ланками банківської системи.
    3.  Відсутність законодавчого розмежування між безготівковим та готівковим обігом.
    4.  Створення та розвиток механізму державного грошово-кредитного регулювання.
    5.  Централізоване управління грошовою системою за допомогою апарату державного центрального банку.
    6.  Тісний зв’язок безготівкового та готівкового обігу за пріоритету останнього.
    7.  Активний контроль за коштами з боку податкових органів.
    8.  Надання центральному банку держави відносної самостійності щодо рішень уряду.
    9.  Забезпечення грошових знаків активами банківської системи.

Залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини грошові системи можуть бути ринковими та неринковими.

Неринковим грошовим системам притаманне переважання адміністративних неринкових методів регулювання грошового обігу, що проявляється насамперед у штучному розмежуванні його на готівкову та безготівкову сфери.

Ринкові грошові системи характеризуються переважанням економічних методів та інструментів регулювання грошового обігу.

За характером регулювання національної валютної системи грошові системи можуть бути відкритими та закритими.

Відкрити грошові системи характеризуються мінімальним втручанням держави у регулювання валютних відносин всередині країни.

Закриті грошові системи характеризуються наявністю значної кількості  валютних обмежень.

3. Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти.

Грошово-кредитна політика – сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин , які проводить держава  з метою регулювання економічного росту, стимулювання інфляції, забезпечення зайнятості і збалансування платіжного балансу.

Цілі грошово-кредитної політики визначаються залежно від рівня розвитку економічних   взаємовідносин у державі і поділяються на стратегічні , проміжні , тактичні.

Стратегічні – це ключові цілі в загальнодержавній  економічній політиці.

Проміжні- це зміни в певних економічних процесах , які мають сприяти досягненню  стратегічних цілей. Особливістю проміжних цілей є їхня дія протягом тривалого періоду.

Тактичні цілі полягають у регулюванні ключових економічних  змінних через банківську систему. Основними ознаками тактичних цілей є короткостроковість їхньої дії , реалізація їх виключно оперативними заходами центрального банку.

Основними напрямками  грошово-кредитної політики є:

1.політика грошово-кредитної рестрикції( політика “дорогих грошей”)

2.політика грошово-кредитної експансії (“дешеві гроші”)

Основні засади  грошово-кредитної  політики  грунтуються   на основних      критеріях     та     макроекономічних     показниках загальнодержавної  програми  економічного  розвитку  та   Основних параметрах   економічного   та  соціального  розвитку  України  на відповідний  період,  що  включають  прогнозні  показники   обсягу валового внутрішнього продукту,  рівня інфляції,  розміру дефіциту державного  бюджету  та  джерел  його  покриття,   платіжного   та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

    Щорічно Національний  банк інформує Верховну Раду України про напрями  грошово-кредитної  і   валютної   політики,   розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

Інструменти ГКП поділяються на дві групи:

  •  Опосередкованого впливу на грошовий ринок (операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкових резервів, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти)
  •  Прямого впиву (встановлення прямих обмнжень на здійснення емісійно-касових операцій, введення прямих обмежень на кредитуванн яцентральним банком комерційних банків тощо)

    Основними інструментами грошово-кредитної політики є:

    1) визначення та регулювання норм обов'язкових  резервів  для комерційних банків та фінансово-кредитних установ;

       Національний банк      встановлює     банкам     та     іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів. При цьому:

  •  розмір  обов'язкових  резервів  встановлюється  єдиним для банків та фінансово-кредитних установ в процентному відношенні  до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті;
  •  для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися  різні норми обов'язкових резервів;
  •  рішення  про  підвищення  норм резерву набирає чинності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування.

     Змінюючи норму обовязкового резервування  ЦБ безпосередньо впливає  на пропозицію грошей та банківського кредиту. Якщо зменшується норма резерву , комерційні банки отримують можливість збільшити ліквідність  своїх активів і вдатися через додаткове кредитування  до емісії  нових грошей. Коли норма підвищується ці можливості звужуються.

Встановлені  в Україні  норми  обовязкових  резервів  занадто  високі порівняно  з  нормами резервування  у  Західній Європі. Оскільки  взаємозвзок  між  Україною та країнами  Західної Європи  зростає , то зростає  взаємозалежгність  між  іхніми  банківськими системами . За значно меньшої  норми обовязкового резервування  ( 0-2%) банківські установи країн Західної Європи перебувають  у кращому стані.   

    2) процентну політику;

 Центральний банк регулює прпозицію грошей шляхом збільшення або зменьшення розміру облікової ставки. Спрямування зміни облікової ставки залежить від типу політики, що реалізується в певний період. Якщо облікова ставка збільшується, то зменшується попит КБ на кредити ЦБ, збільшується відсоткова ставка по банківським кредитам і відповідно зменшуються обсяги кредитування економічних суб’єктів. При зменшенні облікової ставки тенденції набувають протилежного характеру.

Основний недолік процентної політики – низький рівень рогнозованості її наслідків щодо конкретних величин збільшення чи зменшення кредитних вкладень в економіку.

    3) рефінансування комерційних банків;

 Регулювання ЦБ попиту на свої позички з бокуу КБ шляхом зміни умов надання таких позик: лімітування осягів кредитів, обмеження цільового призначення, зміна асортимента позик тощо. Рефінансування КБ регламентується Положенням „Про рефінансування комерційних банків”. Рефінансування КБ здійснюється шляхом:

  •  проведення операцій на відкритому ринку;
  •  проведення кількісних тендерів
  •  надання кредитів „овернайт”

    4) управління золотовалютними резервами;

 Суть дії даного інструменту полягає в проведенні валютних інтервенцій з метою регулювання обсягу грошової маси в обігу. Якщо ЦБ прагне зменшенняя обсягу грошової маси, то то він продає на ринку певну кількість іноземної ввалюти і навпаки.

    5) операції з цінними паперами на відкритому ринку;

 Суть даного інструменту полягає в купівлі та продажу ЦБ цінних паперів на відкритому ринку з метою регулювання ліквідності банківської системи та впливу на рівень ринкових відсоткових ставок. Відкритий ринок – це ринок, на якому здійснюються операції з купівді продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами і позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів надхлдять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента.  

На відкритому ринку проводяться операції з короткостроковими і довгостроковими зобов’язаннями казначейства та державних корпорацій, облігаціями торгово-промислових фірм, банків, комерційними векселями, які враховує ЦБ.

Операції на відкритому ринку поділяються на:

  •  динамічні, що застосовуються для збільшення чи зменшення загальної пропозиції грошей за умови, що інші чинники не впливають на масу грошей;
  •  захисні, що застосовуються  зметою підтримання загальної пропозиції грошей на незмінному рівні в умовах впливу на масу грошей інших чинників.

    6) регулювання імпорту та експорту капіталу

   

4. Монетизація бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту.

 Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає в пошуку грошових коштів, достатніх для покриття  (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними заходами, що формуються на підставі вимог чинного законодавства, насамперед податкового. Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна наступними способами:

  1.  Збільшити оподаткування економічних суб’єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків, скасування пільг за старими податками тощо.
  2.  Дозволити уряду (казначейству) випустити власні боргові зобов’язання (казначейські білети) в розмірі, достатньому для покриття бюджетного дефіциту, і надати їм статус законного платіжного засобу. Такий спосіб монетизації бюджетного дефіциту може призвести до інфляції, через що світова монетарна практика від нього відмовилась.
  3.  Дозволити уряду випустити власні цінні папери і реалізувати їх на внутрішньому чи зовнішньому ринках.
  4.  Дозволити центральному банку прокредитувати уряд у розмірі бюджетного дефіциту, купивши на відповідну суму урядові зобов’язання на первинному ринку. Законом України „Про Національний банк України” НБУ заборонено надавати прямі кредити на фінансування витрат державного бюджету.

На практиці застосовується третій спосіб, оскільки він не змінює грошової маси і не ускладнює завдань, визначених у монетарній політиці.

Проблема монетизації валового внутрішнього продукту полягає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, погашення боргових зобов’язань.  З теоретичної точки зору вирішення  цієї проблеми забезпечується урівноваженням попиту і пропозиції грошей на грошовому ринку, проте з практичної точки зору неможливо заздалегідь визначити  ту нормативну величину, на яку слід орієнтувати регулювання  пропозиції грошей.

Показник фактичного стану монетизації валового продукту    прийнято  розраховувати як частку від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП:

К=

де К- рівень монетизації

М – маса грошей на кінець року, взята за агрегатом М3

ВВП -  річний обсяг національного внутрішнього продукту.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

35984. Этапы развития PR в США 44.5 KB
  Общепринято выделять два основных этапа развития PR в США – до конца 19 века и 20 век. Начало 17 века – 10е годы 19 века. 10е годы 19 века – конец 19 века. Начало 20 века – середина 40х годов 20 века.
35985. Абстрактный экспрессионизм 44.38 KB
  Портрет и мечта Portrit nd Drem 1953 Пасха и тотем Ester nd the Totem 1953 Серость океана Ocen Greyness 1953 Глубина The Deep Марк Ротко Эмиграция в США Глава семейства Ротковичей опасаясь того что детей заберут на службу в царскую армию решил эмигрировать в США следуя примеру многочисленных еврейских семей бежавших от погромов. В Америку уже уехали двое братьев Якова Ротковича которые обосновались в Портленде штат Орегон и занялись производством одежды. Раннее творчество...
35987. Гидросфера: строение, физические свойства и химический состав. Мировой океан. Пресные воды 44 KB
  Пресные воды Гидросфера – прерывистая водная оболочка Земли располагающаяся между атмосферой и твердой земной корой и представляющая собой совокупность вод Мирового океана и поверхностных вод суши. В общем виде принято деление гидросферы на Мировой океан континентальные воды и подземные воды. Большая часть воды сосредоточена в океане значительно меньше в континентальной речной сети и подземных водах. Также большие запасы воды имеются в атмосфере в виде облаков и водяного пара.
35988. Понятия биогеоценоза и ландшафта. Биогеохимический круговорот веществ и энергии 44 KB
  Биогеохимический круговорот веществ и энергии Биогеоценозы природные образования с четкими границами состоящие из совокупности живых существ биоценозов занимающих определенное место. Экосистема представляет собой систему которая обеспечивает круговорот любого ранга а биогеоценоз это экосистема в конкретных условиях ландшафта с учетом свойств почвы рельефа составляющих ее компонентов. Совокупности однотипных БГЦ образуют ландшафты Биогеохимический круговорот веществ и энергии Биогеохимический круговорот веществ это повторяющиеся...
35990. Международный договор: понятие, признаки. классификация международных договоров. форма международного договора: язык, структура, наименование 44 KB
  форма международного договора: язык структура наименование. Признаки: явно выраженное волеизъявление сторон; исполнение договора обеспечивается санкциями; подпадает под регулирующее действие международного права; юридически обязателен только для его участников. Форма договора: письменная устная. Структура договора: это его составные части: название договора преамбула основная и заключительная части подписи сторон.
35991. Основные направления и методы снижения экологического риска от загрязнения окружающей среды 43.5 KB
  Различают следующие методы анализа риска Вероятностно-статистические методы анализа риска предполагают как оценку вероятности возникновения аварии так и расчет относительных вероятностей того или иного пути развития процессов. Кроме того применение упрощенных расчетных схем снижает достоверность получаемых оценок риска для тяжелых аварий.