19493

Требования к надёжности системы управления

Доклад

Информатика, кибернетика и программирование

Требования к надёжности Уровень надежности АС в существенной степени зависит от следующих основных факторов: Состав и уровень надежности используемых технических средств их взаимодействие и взаимосвязь в структуре Комплекса Технических Средств АС. Состав ...

Русский

2013-07-12

45.5 KB

5 чел.

Требования к надёжности

Уровень надежности АС в существенной степени зависит от следующих основных факторов:

  1.  Состав и уровень надежности используемых технических средств, их взаимодействие и взаимосвязь в структуре Комплекса Технических Средств АС.
  2.  Состав и уровень надежности используемых программных средств, их содержание (возможности), взаимосвязь и взаимодействие в структуре программного обеспечения АС.
  3.  Уровень квалификации, организации работы, и уровень надежности технологического, эксплуатационного и обслуживающего персонала.
  4.  Рациональность распределения задач, решаемых Системой, между КТС, программным обеспечением, и персоналом.
  5.  Режимы и организационные формы эксплуатации КТС АС.
  6.  Степень использования различных видов резервирования (структурного, информационного, алгоритмического, функционального, временного и др.).
  7.  Степень использования методов и средств технической диагностики.
  8.  Реальные условия функционирования АС.

При анализе надежности АС необходимо учитывать, что элементы, входящие в состав какой-либо функциональной подсистемы, должны решать задачи взаимной компенсации нарушений нормальной работы, сводить к минимуму их неблагоприятные последствия, и предотвращать переход этих нарушений в отказы выполнения соответствующих функций:

  1.  Программное обеспечение функциональной подсистемы должно предотвращать возникновение отказов в выполнении функций АС при отказах технических средств функциональной подсистемы и при ошибках персонала, участвующего в выполнении этой функции, либо должно обеспечить перевод отказов, ведущих к большим потерям, в отказы, сопряженные с малыми потерями.
  2.  Технические средства функциональной подсистемы должны не допускать перехода определенных нарушений в работе программного обеспечения и персонала в отказ выполнения функции АС, либо минимизировать последствия отказа.
  3.  Технологический и эксплуатационный персонал должен принимать активные меры к недопущению отказов в работе функциональной подсистемы при отказах технических средств или при выявлении ошибок в программном обеспечении, либо к снижению потерь от таких отказов.

Исходными данными для определения обоснованных требований к надежности АС являются:

  1.  Виды и критерии отказов по всем рассматриваемым функциям АС;
  2.  Уровень эффективности по всем функциям Системы и величины ущербов по всем видам отказов;
  3.  Состав персонала, технических и программных элементов, участвующих в выполнении каждой функции Системы;
  4.  Возможные пути повышения надежности для каждой функции АС и связанные с ним затраты;
  5.  Величины ущербов, связанные с возникновением в АС аварийных ситуаций.

К обязательным работам по обеспечению надежности АС, которые следует выполнять в процессе создания АС, относятся:

  1.  Анализ состава и содержания функций разрабатываемой АС.
  2.  Определение конкретного содержания понятия ОТКАЗ, и критериев отказа по каждому виду отказов для всех функций Системы.
  3.  Определение конкретного содержания понятия АВАРИЙНАЯ СИТУАЦИЯ для данной Системы и критериев аварийной ситуации по каждой из рассматриваемых ситуаций.
  4.  Анализ аварийных ситуаций в АС.
  5.  Выбор состава показателей надежности по всем функциям АС, указанным в Техническом Задании на АС и, при необходимости, по всем аварийным ситуациям и определение требований к уровню их значений.
  6.  Выбор методов оценки надежности АС на различных стадиях ее создания и функционирования.
  7.  Проведение проектной оценки надежности АС при разработке Технического проекта Системы. Общий порядок оценки надежности Автоматизированных Систем приведен в Разделе 4  ГОСТа  24.701-86.
  8.  Определение режимов и параметров технической эксплуатации АС.

НАДЕЖНОСТЬ СИСТЕМ ПАЗ должна обеспечиваться:  

АППАРАТУРНЫМ  РЕЗЕРВИРОВАНИЕМ:

  •  Модулей центрального процессора (управляющих модулей);
  •  Модулей ввода вывода;
  •  Промышленных сетей;
  •  Источников питания.

ВРЕМЕННÓЙ, АЛГОРИТМИЧЕСКОЙ, ИНФОРМАЦИОННОЙ И ФУНЦИОНАЛЬНОЙ ИЗБЫТОЧНОСТЬЮ, и

наличием систем  ДИАГНОСТИКИ  И САМОДИАГНОСТИКИ.

Согласно ПБ 09-540-03, пункт 6.3.13, контроль над параметрами, определяющими взрывоопасность технологических процессов с блоками I категории взрывоопасности, должен осуществляться не менее чем от двух независимых датчиков с раздельными точками отбора.

Далее приводятся основные меры и показатели, которые необходимо предусмотреть для обеспечения надежности Комплекса Технических Средств и Программного Обеспечения:

  •  РСУ и система ПАЗ должны иметь источник бесперебойного питания, чтобы функции контроля и защиты выполнялись при любых сбоях энергоснабжения. Система бесперебойного электропитания должна обеспечивать функционирование АС (для АСУТП – и РСУ и ПАЗ, и полевое оборудование КИПиА)  в течение не менее 30 минут после аварийного отключения электроэнергии.
  •  Структура КТС (Комплекса Технических Средств) должна предусматривать возможность запитывания РСУ и системы ПАЗ от двух независимых вводов через один источник бесперебойного питания, имеющего возможность автоматического включения резерва.
  •  После снятия условий защитных блокировок включение исполнительных механизмов должно выполняться технологическим персоналом дистанционно с рабочего места технолога-оператора (при условии санкционированного доступа к органам управления).
  •  Как РСУ, так и система ПАЗ должны иметь в своем составе аппаратно-программные средства самодиагностики, позволяющие фиксировать отказы оборудования Системы с точностью до модуля, и передавать о них сообщения на рабочие станции и для архивирования.
  •  Для РСУ и системы ПАЗ должно быть предусмотрено резервирование необходимого типа (дублированные контроллеры, дублированные платы ввода-вывода, дублированные блоки питания, дублированная шина системы).
  •  Все промышленные сети в составе АС должны быть резервированы.

На все поставляемые технические средства в документации должен быть указан назначенный срок службы, или назначенный ресурс.

Средний срок службы Системы – не менее 10 лет с учетом проведения восстановительных работ 

Перечень задач системы ПАЗ (только для АСУТП)

Система ПАЗ должна обеспечивать:

  1.  Автоматизированный сбор аналоговой и дискретной информации от датчиков технологических параметров и параметров состояния исполнительных механизмов, а также дискретных параметров ДВК, ПДК, состояния аварийной вентиляции
  2.  Выделение достоверной входной информации.
  3.  Анализ и логическую обработку входной информации.
  4.  Автоматическую выдачу сигналов двухпозиционного управления на исполнительные механизмы.
  5.  Дистанционное («ручное») управление исполнительными механизмами при условии санкционированного доступа.
  6.  Определение первопричины срабатывания системы защиты и останова технологического процесса.
  7.  Передачу оперативной информации от системы ПАЗ в РСУ для сигнализации, регистрации и архивирования (отклонения параметров, срабатывания исполнительных механизмов ПАЗ, действия персонала и т.п.).
  8.  Самодиагностику  технических средств системы ПАЗ, обеспечивающих выполнение функций логической обработки входной и выходной информации и идентификацию неисправностей с точностью до модуля (блока).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83521. Види міжнародних спорів 35.18 KB
  Для міжнародного права істотним є розмежування спорів міжнародних та спорів що не мають такого характеру. У першому випадку Рада Безпеки ООН на підставі Розділу VII Статуту ООН має загальну виключну компетенцію для підтримання чи відновлення міжнародного миру та безпеки. У доктрині міжнародного права також застосовується поділ міжнародних спорів на правові юридичні в яких підставою претензій та заперечень на них виступають норми міжнародного права та політичні які ґрунтуються на політичних аргументах неправової природи. 36 Статуту спори...
83522. Засоби вирішення міжнародних спорів. «Спір і ситуація». Класифікація мирних засобів вирішення міжнародних спорів 38.21 KB
  Класифікація мирних засобів вирішення міжнародних спорів Статут ООН п. Стаття 33 Статуту ООН серед мирних засобів вирішення міжнародних спорів вказує переговори обстеження посередництво примирення арбітраж судовий розгляд звернення до регіональних органів або угод. Можна виділити дипломатичні погоджувальні та судові засоби вирішення міжнародних спорів.
83523. Дипломатичні засоби вирішення міжнародних переговорів. Безпосередні переговори і консультації. Добрі послуги і посередництво. Міжнародна примирлива процедура: слідчі і погоджувальні комісії 38.73 KB
  Переговори ведуться безпосередньо сторонами, які знаходяться у спорі. Проведення переговорів не вимагає участі третьої сторони (іншої держави, міжнародної організації). Ініціатива переговорів завжди належить сторонам спору, які тим самим здійснюють певний контроль над процесом його розв\'язання.
83524. Судові засоби вирішення міжнародних спорів. Міжнародний арбітраж як засіб мирного вирішення міжнародних спорів. Постійна палата третейського суду. Структура і компетенція Міжнародного Суду ООН 39.98 KB
  Постійна палата третейського суду. Структура і компетенція Міжнародного Суду ООН. Спробою інституалізації арбітражу було створення Постійної палати третейського суду на підставі положень Гаазьких конвенції 1899 р. Згідно зі Статутом Міжнародного Суду ООН кандидати у члени цього суду висуваються не державами а національними групами Постійної палати третейського суду тобто групами суддів Палати які представляють одну й ту саму державу.
83525. Вирішення спорів у міжнародних організаціях 39 KB
  Мирне вирішення міжнародних спорів надає широку компетенцію Раді Безпеки органу ООН який несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки ст. Також компетенцію в сфері мирного вирішення міжнародних спорів має Генеральна Асамблея ООН проте вона є обмеженою на користь Ради Безпеки. Держава яка не є членом OOН також може звернутися до Ради Безпеки або Генеральної Асамблеї з приводу будьякого спору в якому вона є стороною за умови що вона заздалегідь прийме на себе зобов\'язання за...
83526. Дипломатія і дипломатичне право 34.31 KB
  Дипломатичне право у свою чергу є сукупністю міжнародноправових норм що визначають правове положення та регулюють діяльність дипломатичних представництв держав.
83527. Органи зовнішніх зносин держав 36.52 KB
  Президент України відповідно до Конституції України забезпечу державну незалежність національну безпеку і правонаступник держави; представляє державу в міжнародних відносинах здійсни керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави веде переговори та укладає міжнародні договори України; приймає рішення про ви знання іноземних держав; призначає та звільняє голів дипломатичну представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відзивні грамоти дипломатичних представника іноземних держав; вносить до...
83528. Дипломатичні представництва. Поняття і види. Функції дипломатичних представництв 35.58 KB
  Функції дипломатичних представництв Дипломатичні представництва займають найвищу позицію серед закордонних органів зовнішніх зносин держави. Суттєвих відмінностей між посольствами та місіями немає але більшість держав обмінюються дипломатичними представництвами посольствами. дипломатичні представництва виконують наступні функції: представництво своєї держави в країні перебування; захист інтересів держави що акредитує та її громадян у країні перебування у межах що допускаються міжнародним правом; ведення переговорів з урядом держави...
83529. Голова дипломатичного представництва. Початок місії голови дипломатичного представництва. Закінчення місії голови дипломатичного представництва 35.69 KB
  Початок місії голови дипломатичного представництва. Закінчення місії голови дипломатичного представництва Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. Голови постійних дипломатичних представництв перших двох класів акредитуються при голові держави а голова дипломатичною представництва третього класу при міністрі закордонних справ.