19562

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ ВНЗ ЗАСОБАМИ МІНІ-ФУТБОЛУ

Дипломная

Физкультура и спорт

Теоретично узагальнити та визначити особливості стану здоровя, фізичної підготовленості, рухової активності студентів 1-4-х курсів ВНЗ. Вивчити спортивно-оздоровчі потреби студентів та можливість їх задоволення засобами міні-футболу в умовах ВНЗ. Удосконалити методику фізичної підготовки студентів ВНЗ на заняттях з міні-футболу. Дослідити вплив занять міні-футболом за розробленою методикою на фізичну підготовленість та рівень рухової активності студентів ВНЗ.

Украинкский

2014-11-30

328.62 KB

24 чел.

120

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Навчально-науковий інститут фізичної культури

Кафедра теорії та методики фізичної культури

 

ТОДОР АРТУР ВОЛОДИМИРОВИЧ

ДИПЛОМНА РОБОТА

«ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ ВНЗ ЗАСОБАМИ МІНІ-ФУТБОЛУ»

                                                                        Науковий керівник:

                                                                        кандидат наук з фізичного

                                                                        виконання та спорту,

                                                                        доцент кафедри  ТМФК

                                                                          Оксьом Павло Михайлович

Суми – 2014


ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

СУЧАСНИЙ СТАН ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВНЗ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МІНІ-ФУТБОЛУ, ЯК ЕФЕКТИВНОГО ЗАСОБУ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ

1.1. Концептуальні основи фізичного виховання студентів

1.2. Місце і значення фізкультурно-спортивної активності у способі життя студентської молоді

1.3. Міні-футбол як  ефективнй засіб підвищення рухової активності студентів ВНЗ

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2 МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1.  Методи дослідження

2.2. Організація дослідження

РОЗДІЛ 3

ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ЗДОРОВЯ, ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ, РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ТА СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИХ ПОТРЕБ СТУДЕНТІВ ВНЗ

3.1.  Фізичне здоров’я студентів……………………………

3.2. Характеристика змін обсягу рухової активності     студентів експериментальних групах за
2013-2014 навчальний рік…………………………………..

3.3. Стан фізичної підготовленості студентів за період навчання у вищому педагогічному закладі………………..

3.4. Порівняльний аналіз рухової активності студентів

1-4-х курсів…………………………………………………..

3.5. Характеристика спортивно-оздоровчих потреб студентів та можливостей їх задоволення під час навчання………………………………………………………

ВИСНОВКИ………………….………………..…………………………....

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………..

ДОДАТКИ………………………………………………………………......

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТ(діаст)  – діастолічний артеріальний тиск

АТ(сист) – систолічний артеріальний тиск

ВНЗ – вищі навчальні заклади

ВООЗ  - всесвітня організація охорони здоров’я

ЕГ – експериментальна група

ЖЕЛ – життєва ємність легень

ЖІ  – життєвий індекс

ЗІВ – індекс зросту ваги

ЗФП – загальна фізична підготовка

ІРА(т) – індекс рухової активності за тиждень

КГ – контрольна група

ОГК – окружність грудної клітки

ППФП – професійно – прикладна фізична підготовка

РФП – рівень фізичної підготовленості

РФЗ – рівень фізичного здоров’я

Т(Т) – сума часу за тиждень

ФОРА – сума часу на зайняттях фізкультурно – оздоровчими вправами

ЧСС – частота серцевих скорочень


ВСТУП

Актуальність. Дослідження останніх років щодо рухової активності різних соціально-демографічних груп населення дозволили виявити деякі її закономірності і взаємозв'язки з фізичною підготовленістю. Насамперед, слід зазначити фундаментальні роботи Л.Н. Нифонтової [101], В.І. Жолдак у співавт. (1963-1992 рр.), O.A. Пирогової, Л.Я. Іващенко (1981-1986 рр.)[59,104], К. Купера (1979)[83] з проблем рухової активності. Серед сучасних науковців, питання рухової активності досліджували, В.В. Романенко [118], А.І. Драчук [52]та інші. Проте, вказані дослідження, в першу чергу, стосувалися професіонально-прикладних, вікових і статевих аспектів і деякою мірою регіональних особливостей рухової активності різних груп населення. Також є дослідження взаємозв'язку різних за змістом видів фізкультурно-спортивної та оздоровчої активності і рівнем рухової активності.

При цьому важливо зазначити, що специфіка навчання у ВНЗ педагогічного профілю вивчена недостатньо. Зауважимо, що більшість робіт мали констатуючий характер, зокрема досліджувалися проблеми перспектив різних видів рухової активності, в тому числі конкретних фізичних вправ з метою забезпечення раціональних режимів рухової активності студентів певних профілів вищого навчального закладу. Методичні аспекти забезпечення самостійних занять досліджувались паралельно, поза контекстом змісту рухової активності і її регіональних особливостей, які мають вплив на формування мотивації щодо участі студентів у фізкультурно-спортивній і оздоровчій роботі.

У той же час урахування бажання студентів займатися фізичними вправами досить важливе, оскільки при обмеженому виборі форм і видів
фізкультурно-спортивних і оздоровчих занять без опори на конкретні інтереси студентів, значно знижується чисельність осіб, залучених до
них
[33].

Аналіз наукової літератури [96; 97; 98] свідчить про те, що існуючі методи організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах недостатньо ефективні для підвищення рівня рухової активності, фізичної підготовленості, інтересу значної кількості студентів до занять фізичними вправами.

Проблема оптимізації фізичного виховання на основі спортивних інтересів і мотивів фізичного вдосконалення студентської молоді вже давно є предметом уваги багатьох дослідників [26; 29]. Ефективність занять з фізичного виховання з конкретною спортивною спрямованістю підтверджено низкою наукових досліджень [85; 97].

Не дивлячись на особливу популярність міні-футболу серед студентів, як серед юнаків, так і серед дівчат, та наявність наукових досліджень з
міні-футболу  [12], потрібно зазначити, що  в силу об’єктивних і суб’єктивних причин міні-футбол, як ефективний засіб підвищення рівня фізичної підготовленості, рухової активності та підтримання постійного інтересу до занять, не знайшов свого використання в програмах з фізичного виховання студентів ВНЗ.

Це і зумовило вибір теми дослідження «Підвищення рівня рухової активності студентів ВНЗ засобами міні-футболу».  

Об’єкт дослідження  –  рухова активність студентів ВНЗ.

Предмет дослідження – вплив занять міні-футболом на рівень рухової активності студентів ВНЗ.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність занять міні-футболом на рівень рухової активності студентів ВНЗ.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

1) Теоретично узагальнити та визначити особливості стану здоров'я, фізичної підготовленості, рухової активності студентів 1-4-х курсів ВНЗ.

2) Вивчити спортивно-оздоровчі потреби студентів та можливість їх задоволення засобами міні-футболу в умовах ВНЗ.

3) Удосконалити методику фізичної підготовки студентів ВНЗ на заняттях з міні-футболу.

4) Дослідити вплив занять міні-футболом за розробленою методикою на фізичну підготовленість та рівень рухової активності студентів ВНЗ.

Поставлені завдання вирішувалися такими методами дослідження:

  1.  теоретичний аналіз узагальнення наукової літератури;
  2.  педагогічні спостереження;
  3.  анкетування;
  4.  тестування;
  5.  педагогічний експеримент;
  6.  хронометраж рухової активності;
  7.  методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів:

  1.  доповнено дані про структуру, зміст та обсяг рухової активності студентів ВНЗ;
  2.  розширене уявлення про стан здоровя, спосіб життя, ставлення до фізичного виховання і спорту й спортивно-оздоровчі потреби студентів ВНЗ.

Практичне значення одержаних результатів:

  1.  збільшений рівень рухової активності студентів ВНЗ засобами міні-футболу;
  2.  результати дослідження можуть бути використані в процесі фізичного виховання студентів на кафедрах фізичного виховання ВНЗ.

Публікації. За матеріалами досліджень підготовлено статтю на Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Фізичне виховання, спорт та здоров'я людини: досвід і сучасні технології», що відбудеться в Запорізькому національному технічному університеті.

Структура та обсяг дипломної роботи.

Дипломна робота складається зі вступу, 3-х розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Матеріали дослідження викладені на 120 сторінці, містять основного тексту 72 сторінки, містять 11 таблиць, 9 рисунків. У дипломній роботі опрацьовано 118 літературних джерел.


РОЗДІЛ 1

СУЧАСНИЙ СТАН ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВНЗ ТА ПРЕСПЕКТИВИ МІНІ – ФУТБОЛУ, ЯК ЕФЕКТИВНОГО ЗАСОБУ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ

  1.  Концептуальні основи фізичного виховання студентів.

Як свідчать "Державні вимоги до системи фізичного виховання дітей", стратегічною метою фізичного виховання в "країні є формування фізичного, морального і психологічного здоров'я, усвідомленої потреби у фізичному вдосконаленні, розвиток інтересу і звички до самостійних занять фізкультурою і спортом, набуття знань і вмінь здорового способу
життя [4; 93].

Програма з фізичного виховання, яка була затверджена 14 листопада
2003 року Міністерством освіти і науки України для досягнення мети і вирішення завдань фізичного виховання студентів повинна забезпечувати для  взаємозалежних змістовних дидактичних компоненти: обов'язковий базовий, що формує основи фізичної культури особистості фахівців відповідного рівня освіти бакалавр, спеціаліст, магістр) і елективний, що спирається на базовий і доповнює  його з урахуванням професійної фізичної підготовки, індивідуальних мотивів, інтересів і потреб, стану здоров'я. Навчальний матеріал кожного з компонентів реалізується через розділи програми: теоретична підготовка, методична підготовка, фізична підготовка і контроль [22].

В цільовій комплексній програмі "Фізичне виховання - здоров'я
нації" [27], в напрямку "Фізичне виховання і фізкультурно-оздоровча робота у навчально-виховній сфері" важливим є комплекс питань, які спрямовані на збільшення обсягу рухової активності, підвищення якості навчального процесу, формування у дітей та молоді потреби зміцнення здоров'я засобами фізичної культури і спорту. Згідно програми фізичне виховання має в комплексі формувати розумові і фізичні якості особистості, удосконалювати фізичну і психічну підготовку на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості [12; 16; 23].

З метою визначення шляхів для вирішення проблем фізичної культури  і спорту, які існують на сьогоднішній час, Указом Президента України від
8 листопада 2002 року № 998 / 2002 "Про додаткові заходи державної підтримки в розвитку фізичної культури і спорту в Україні" доручено розробити Національну Доктрину розвитку фізичної культури і спорту [114].

На базі Законів України "Про освіту"' [109], "Про фізичну культуру і
спорт"" [113] було затверджено "Концепцію фізичного виховання в системі освіти "країни" [110]. Національна система фізичного виховання дітей і молоді в "країні має зв'язок з традиціями народу, його життям, інтересами, моральними цінностями. Як підкреслено в документі, фізичне виховання в навчальних закладах повинно базуватися на принципах індивідуального та особистісного підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів і форм фізичного вдосконалення, безперервності цього процесу врахування регіональних умов.

У проекті Національної Доктрини розвитку фізичної культури і спорту, винесеному 27 листопада 2003 року рішенням колегії Державного комітету "країни з питань фізичної культури і спорту на обговорення, зазначається, що потребує удосконалення програмно-методичне забезпечення навчальних форм фізичного виховання у навчальних закладах. А також зміни критеріїв оцінки студентів з фізичного виховання - відмова від оцінювання за рівнем фізичної  підготовленості, надання переваги фіксуванню особистого прогресу відповідних "показників, усебічне стимулювання набуття спеціальних знань та рухових здібностей для самостійних занять спортом, під гримка постійного інтересу до них.

Основою системи фізичного виховання дітей та молоді є обов'язкові заняття дошкільних, середніх і вищих навчальних закладах усіх типів і форм власності з дисципліни "Фізична культура" і навчальної дисципліни "Фізичне виховання" [27]. Їх зміст визначається програмами, які враховують вікові особливості, пов'язані з іншими предметами, що формують особистість в процесі освіти."

Організаційною основою системи фізичного виховання є структурні підрозділи Міністерства освіти і науки України. До них належить Комітет штучного виховання і спорту, підпорядковані йому обласні та міські управління, які опікуються процесом фізичного виховання дітей та молоді, кафедри фізичного виховання і спорту , оздоровчі і спортивні центри, ДЮСШ, СДЮШОР. Спорт клуби ВНЗ, ліцеїв, училищ, гімназій, загальноосвітніх шкіл [62; 63].

Нормативне забезпечення системи фізичного виховання - це регламентація її  Державними тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості населення України, визначення обсягу рекомендованого рухового режиму, мінімальної кількості обов'язкових занять на тиждень, допустимих обсягів річного навантаження учнів і студентів. Критеріями ефективності фізичного виховання дітей і молоді є рівень фізичної підготовленості та показників здоров'я, уміння використовувати основні засоби і форми фізичного виховання, дотримуватися здорового способу життя, відсутність негативних звичок [23; 40; 58].

Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України (затверджені 15.01.1996) с основою нормативних вимог до фізичної підновленості населення, критерієм фізичного здоров'я, життєдіяльності  здатності тесті до високопродуктивної прані. Наукова основа системи фізичного виховання в країні включає дослідження, які є базовим елементом удосконалення  та підвищення професійної підготовки фахівців. Для реалізації фундаментальних досліджень системи фізичного виховання в Україні передбачається утворені банку наукових розробок, виконаних в Україні та інших державах, створені комп’ютерних технологій для розробки індивідуальних фізкультурно-оздоровчих програм, мережі науково-дослідних центрів [90].

З метою сприяння задоволенню потреб суспільства у досягненні оптимальної фізкультурної освіти, стану психічного та фізичного здоров'я, фізичного розвитку та рухової підготовленості підростаючого покоління розроблено нові програми фізичної культури для загальноосвітніх шкіл і ВНЗ. Вони пропонують для дітей і молоді навчальний пріоритетний матеріал, вправи для обов'язкового повторення домашні  завдання,  контрольні  навчальні  нормативи та  вимоги, орієнтовні  комплексні тести оцінки стану фізичної підготовленості [49; 73; 74].

Загалом нові законодавчі акти та програми є значним кроком вперед в удосконаленні системи фізичного виховання. Водночас залишається проблема їх  виконання, а також факт недостатньої фахової підготовки вчителів, теоретично-методичного і матеріального забезпечення фізичного виховання, недооцінка ролі фізичного виховання як основного чинника, який зміцнює здоров'я, формує інтереси, світогляд дитини. Цей момент відзначають численні науковці у своїх - друкованих працях [26; 93]. Так, Р.Т. Раєвський [116], І. Кучеров [89] негативним вважають те, що система освіти України недостатньо враховує велику роль, яку фізичне виховання здатне відігравати у справі зміцнення здоров'я молоді, профілактиці захворювань, підвищенні працездатності, організації повноцінного дозвілля. Фізична культура повинна посідати в навчально-виховному процесі закладів освіти належне місце,  бо хвора чи недостатньо фізично розвинута людина не здатна ефективно набувати знання та вміння.

На сучасному стані розвитку суспільства фізична досконалість визначається як оптимальний рівень всебічної рухової підготовленості людини, яка необхідна їй у сфері соціально обумовлених видів діяльності. Досягнення фізичної досконалості людини засобами фізичної культури потребує оптимальної організації  спеціалізованого педагогічного процесу. Сьогодні фізичне виховання студентської молоді, на жаль, далеке від досконалості, що обумовлено рядом х активних причин: 1) недостатня кількість занять за навчальним планом; 2) такий рівень мотивації до систематичних занять фізичними вправами; 3) низький рівень використання технічних засобів під час навчальних занять; 4) недостатнє фінансове забезпечення; 5) низька ефективність управління фізичним  вихованням, яке здійснюється у вищих навчальних закладах [15; 45; 61].

Важливого значення для активізації студентів у процесі фізичного виховання набуває державне тестування й оцінювання фізичної підготовленості різних груп і категорій   населення, до яких кожного року в Україні залучається близько 8 млн. людей, населення для студентів обов’язкових заліків з фізичного виховання, які передбачають звіт з теоретичної, методичної і фізичної підготовленості. Значну роль відіграє також залучення студентів до занять масовим спортом через багатоетапну систему спортивних змагань різних рівнів [37].

У багатьох вищих навчальних закладах керівництво намагається посилити оздоровчу результативність фізичного виховання шляхом розширення спортивних відділень та введень «спортивної спеціалізації» [40].

На сьогодні розроблені нові підходи щодо покращення якості фізичного виховання в вищих навчальних закладах, що відображено в роботах, М. В. Курочкіної [84], А. І. Драчука [52], А. С. Домашенко [51].

Отже, у сучасних умовах проводяться різноманітні дослідження питань вдосконалення фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах.

Автори підкреслюють, що основна їх спрямованість - оздоровча, за умови раціонального дозування навантажень відповідно до індивідуальних показників фізичного стану.

Проте, на сучасному етапі розвитку суспільства ми стоїмо перед загрозою кризи національної системи фізичного виховання, яка не відповідає вимогам і міжнародним стандартам фізичної підготовленості людини. Застарілі форми та методи викладання не лише приводять молодь до нервово-психічних перевантажень, але й обмежують її творчий розвиток, нівелюють їхню індивідуальність необґрунтовано використовують далеко не безмежні ресурси організму [21]. Зрозуміло, що необхідно вносити науково обґрунтовані корективи в діючу систему фізичного виховання.

Навчальна потреба внесення змін обумовлюється такими причинами : існуюча реальність ставить підвищені вимоги до способу життя людини, що підвищує актуальність виховання у підростаючого покоління навичок здорового способу життя, уміння контролювати та впливати на свій фізичний стан; необхідність формування стійких переконань у високій ефективності занять фізичними вправами; виховання свідомої потреби у систематичній руховій діяльності.

Б.М. Шиян [27] концептуальними положеннями формування національної системи фізичного виховання вважає наступні:

  1.  Ідеологія системи фізичного виховання дітей і молоді має відображати загальнолюдські гуманістичні цінності, будуватись на національних засадах.
  2.  Шкільна і вузівська фізична культура є певною цінністю для кожної особистості.
  3.  Навально – виховний процес забезпечує досягнення індивідуально можливого рівня фізкультурної освіти.
  4.  Зміст фізичного виховання являє собою взаємозв’язок таких основних блоків: знання, способи рухової діяльності, способи власної  культурно – оздоровчої діяльності, способи спортивної діяльності.
  5.  Національна система фізичного виховання базується на інноваційній діяльності, спрямованій на розвиток фізичної можливосте особистості.
  6.  Визначальною умовою побудовою педагогічного процесу з фізичного виховання є забезпечення на заняттях взаємної поваги, співпраці вчителя і учнів.

В Україні, з метою створення умов для реалізації нових технологій у сфері зміцнення здоров’я засобами фізичного виховання та задоволення  потреб у фізичному та духовному розвитку, прийнято низку документів  [19].

Рухова активність - невід'ємний компонент життєдіяльності людини, що виявляється у виконанні певної кількості рухових актів. Вона визначається соціально-економічними і культурними факторами, залежить від віку і ролу занять, індивідуальних, психологічних, фізичних і функціональних особливостей, кількості вільного часу і характеру його використання, присутності спортивних споруд і місць відпочинку, а також від кліматегеографічних умов, що сприяють активному
відпочинку [5; 35; 41; 52]

Результати дослідженя [93; 104] свідчать, що до використання факторів фізичної культури залучена, в кращому випадку лише, третина дорослого населення, а до раціональної фізкультурної активності - не більше 10 %. На жаль, за свідченням деяких досліджень, активність занять фізичними вправами і спортом у дитячих і юнацьких роках майже не зберігається в наступні періоди життя, точніше знижується більш, ніж в 2-3 рази [115]. Більш того, тривале тренування на рівні спорту вищих досягнень не є гарантом гарного здоров'я і фізичного стану в зрілі роки та після припинення активних занять фізичними вправами [89].

З віком витрати часу на заняття знижуються. Так, дані дослідження [90] свідчать, що з дорос лих, які раніше займалися фізичними вправами самостійно, на момент дослідження зберегли свою фізкультурну активність у тій же формі 36,7 %. У той же час із числа тих, хто раніше займався у спортивних секціях колективів фізичної культури, до самостійних занять перейшли лише 29,4 %, а з тих, хто раніше займався у централізованих секціях ДТО - 29 % [15].

Аналогічна картина спостерігається й у молодших за віком людей: тут не виявляють фізкультурної активності 8 % з числа тих, хто раніше займався самостійно, 25 % - колишніх членів спортивних секцій шкіл і 36 % - раніше займалися в ДЮСШ [115].

Таким чином ті, хто займається фізичними вправами самостійно, вдвічі рідше припиняють активні заняття, ніж колишні вихованці спортивних секцій різного рівня. Цей факт свідчить про те, то саме самостійна форма занять фізичними вправами найбільш дієва і перспективна у відношенні їхньої систематичності та стійкості. Іце не дивно, тому що формування потреби в постійному фізичному удосконаленні відбувається тільки в холі індивідуальної о освоєння культури суспільства. Це. власне, і є не що інше як культура суспільства, перетворена в особисту «власність», у принцип діяльності особистості [60].

Фізкультурно-спортивна активність обумовлена, головним чином, внаслідок зовнішнього спонукання тими чи іншими обставинами (обов'язкові академічні заняття в навчальному закладі для одержання заліку чи оцінки з предмету і.п.). як правило, малопродуктивна і носить тимчасовий характер саме через не сформованість особистих культурних потреб  [3; 30].

Не спостерігається однозначної залежності між фізкультурною і спортивною активністю. Фізкультурна активність у тимчасовому аспекті зберігається в звичній для кожної людини формі, а близько 70 % колишніх спортсменів не приступили до занять фізичними вправами в будь-якій формі після припинення спортивної діяльності [15]. Очевидно, тут - позначається той факт, що в сферу спорту приходять у тому віці, коли отримане лише елементарне рухове, але аж ніяк не фізкультурне утворення (знання, уміння, навички в області самостійних занять фізичними вправами), що створює передумови зазначеної стабільності в орієнтації на визначені форми занять.

Більш того, в основі спортивної діяльності лежить спонукання ззовні (змагання з іншими, престижні моменти га ін.). що й призводить до фізкультурної пасивності після завершення дії стимулу.

Визначена залежність від форми занять спостерігається і стосовно віку їхнього припинення. Близько 60 % дорослих відійшли віл регулярних занять фізичними вправами і спортом у віці 20-25 років, причому до 20 років - кожен другий був членом секції спортивних організацій, секцій колективів фізкультури, шкіл і тільки 1/3 займалися самостійно. Діти ж ідуть із секцій і ДЮСШ в основному в 14-15 років. Однак треба сказати, що падіння фізкультурно-спортивної активності школярів старших класів далеко не настільки тісно, як здавалося, пов'язане з горезвісною проблемою «зайнятості». Однозначного зв'язку не встановлено [95], Істотне значення мас розвиток матеріальної бази. При оптимальних умовах фізкультурна активність зростає майже на третину. За твердженням С.С. Акопяна [15], ще більше значення має, фактор спрямованості особистості на самовдосконалення, загальний рівень культури, коли кожний багато в чому визначає і індивідуальну фізичну культуру (тут співвідношення практично 2 до 3).

Отже, постає питання про орієнтацію самих форм занять фізичними вправами, сам процес фізичного виховання при регламентованих заняттях (секційних при ВНЗ, ДЮСШ, а також самостійних) на пошук найбільш раціональних форм у відношенні фізичного удосконалення надалі. Тому в такій ситуації першочергове значення має обов'язковий розподіл сполучених до занять фізичними вправами за їх цільовою настановою, проведення комплексних досліджень з вивчення проблеми формування здорового способу життя.

І тільки такий підхід до проблеми дозволить проаналізувати в органічному взаємозв'язку як компонентів формування здорового способу життя населення, так і умов (у єдності їх об'єктивних і суб'єктивних сторін), що мають вирішальний вплив на процес формування здорового способу життя.

У літературі є ряд досліджень, що розглядають цю проблему з погляду фізкультурної активності різних соціально-демографічних груп [10], спонукальних мотивів занять фізичними вправами [73] ролі фізичної культури і спорту у зміцненні здоров'я [72], підвищення фізичних можливостей і всебічного розвитку особистості [11; 12]. Однак, вони недостатні, носять фрагментарний характер і тому некоординовані, дослідження ведуться розрізнено і за різними методиками. Аналіз літературних джерел також показав, то у дослідженнях, як правило, переважає один із підходів: педагогіко - методичний, медико - біологічний чи психологічний. Більш того, різні компоненти здорового способу життя розглядаються ізольовано один від одного, не виявляється їхній взаємозв'язок, взаємозумовленість.

Однак, заняттями у вільний час не вичерпується різноманітність форм фізичної культури. Багато факторів і форм фізичної культури використовується безпосередньо в режимі прані, навчання, органічно пов'язані з виробничим процесом.

На думку багатьох фахівців [55], фізична культура в режимі навчальної діяльності студентів значно підвищує розумову працездатність. З різних джерел значення впливу оцінюється від 12 до 25 % і вище. Слід зазначити, що вплив фізичної культури на розумову працездатність студентів відбувається не прямо, а опосередковано.

Через комплекс параметрів (захворюваність, професійна працездатність, тривалість у віковому аспекті та ін.) характеризується стан розумової працездатності і її вплив на успішність [44; 114].

Правильне і раціональне включення фізичних вправ у режим навчального дня студентів можливе ліпне за умови детального вивчення динаміки розумової і фізичної працездатності студентів, характер) навчальної втоми, особливостей, властивих конкретному виду праці динамічного стереотипу. Тільки з урахуванням вищезазначеного фізичне тренування організму можна розглядати як один з факторів, що позитивно впливає на професійну діяльність. Саме тому фізкультурні заходи в режимі навчального дня і фізичної праці дуже різняться і детермінуються особливостями виробництва [15].

Функціональні особливості трудової діяльності мають формуючий вплив як на соціальний статус людини взагалі, так. зокрема, і на її фізичну сферу, висувають конкретні вимоги до рівня розвитку його фізичних якостей і певним чином впливають на формування відносин до фізичної культури і спорту.

Цікаві дані були отримані в дослідженні Н.С. Абрамова [1] і
В.І. Козлова [68]. де виявлено, що недолік рухової активності студентів, тісно пов'язаний з характером їхньої трудової діяльності. Так, респонденти, навчальний процес яких визначається обмеженою руховою активністю, відчувають велику потребу в русі і значно частіше вважають свій звичайний руховий режим недостатнім для нормального функціонування організму. І навпаки, більшість студентів, характер навчання яких більш рухливий, вважають свій звичайний режим достатнім. Результати цього дослідження показують, то суб'єктивна оцінка власного рухового режиму, а також власного фізичного стану є гарним підґрунтям для залучення їх до фізкультурно-спортивної діяльності.

У дослідженнях [63; 103; 116], проведених у технічних ВНЗ, встановлено тенденцію до більш широкого використання вільного часу для фізичного удосконалення, ніж у студентів гуманітарного профілю. Гак. із середньодобового бюджету вільного часу студенти технічних ВНЗ витрачають на фізичну культуру в тиждень 6 годин і 20 хвилин, студенти гуманітарного профілю - 4 години і
30 хвилин. Загальна величина вільного часу, що відводиться для фізкультурних занять студентів гуманітарного профілю виявилася нижчою, ніж у студентів технічного профілю. Крім того, заняття ранковою гімнастикою користуються також більшою популярністю серед студентів технічного профілю, ніж серед студентів гуманітарного профілю. На думку авторів, це пояснюється специфічними особливостями навчальної прані з одного боку і об'єктивним впливом організації навчального процесу з іншого. Розрахунок енерговитрат за таблично-хронометражним методом показує, що енерговитрати студентів технічного профілю значно перевищують енерговитрати студентів, спосіб життя яких малорухливий. Ця обставина і породжує у студентів гуманітарного профілю більш сильне прагнення до рухової активності.

Узагальнюючі результати багатьох соціологічних досліджень, можна зробити висновок: пасивний відпочинок частіше розповсюджений у студентів гуманітарного профілю.

В.І.  Жолдак [26], стверджує, що інженерно – технічні працівники більше займаються ранковою гімнастикою, вони ж разом з робітниками більше, ніж службовці займаються загартуванням організму, у той час як останні виявляють високу активність  в участі у змаганнях. Серед працівників різних категорій праці виявлено, що чим інтелектуальніша виробнича діяльність людей, тим нижчі у них витрати часу на заняття фізичними вправами, ніж в осіб фізичної і змішаної праці.

Таким чином, можна констатувати, що різний характер трудової діяльності людей по-різному визначає залучення їх до занять фізичною культурою і спортом.

Незважаючи на значну кількість проведених досліджень з даної проблеми, ми ще не маємо досить об'єктивної картини впливу характеру навчально-виховного процесу на залучення студентів до фізкультурно-спортивних занять. Одна з причин цього − відсутність єдиної методики у вивченні даного питання.

У подібних дослідженнях необхідне застосування суворих науково обґрунтованих згрупованих ознак, то відображають об'єктивний процес постійної інтелектуалізації навчальної праці студентів. Це дасть можливість не тільки порівняти результати досліджень, отриманих у різних типах ВНЗ, а й простежити тенденцію впливу процесу інтелектуалізації навчальної праці студентів за ставленням до фізичної культури і спорту, що є дуже важливим для забезпечення подальшого планування і прогнозування розвитку фізичної культури у вищих навчальних закладах.

  1.  Місце і значення фізкультурно-спортивної активності у способі життя студентської молоді

Рухова активність – невід’ємний компонент життєдіяльності людини, що виявляється у виконанні певної кількості рухових актів. Вона визначається соціально-економічними і культурними факторами, залежить від віку і роду занять, індивідуальних, психологічних, фізичних і функціональних особливостей, кількості вільного часу і характеру його використання, присутності спортивних споруд і місць відпочинку, а також від кліматогеографічних умов, що сприяють активному відпочинку [5; 35].

Рухову активність доцільно розглядати як важливий чинник збереження високої не лише фізичної, а й психічної працездатності людини [42]. Вона є не лише засобом здійснення рухової функції, але має загальне біологічне значення. Здійснюючи тонізуючий вплив на центральну нервову систему, рухова активність сприяє більш досконалому і «економічному» пристосуванню організму до навколишнього середовища. Обмеження її в останній час призвело до зниження функціональних можливостей людини. Зміна функціонального стану центральної нервової системи в умовах гіпокінезії – одна з основних причин зниження адаптаційних можливостей організму. Нестача рухів – гіподинамія та
гіпокінезія – призводить до патологічних відхилень у розвитку різних систем організму [15; 82]. Синдром або гіпокінетична хвороба –комплекс функціональних та органічних змін і хворобливих симптомів, що розвиваються в результаті неузгодженої діяльності окремих систем та організму в цілому із навколишнім середовищем. Чим інтенсивніша рухова діяльність тим повніше реалізується генетична програма і збільшується енергетичний потенціал, функціональні ресурси організму та тривалість життя [46].

В.К. Бальсевич, В.А. Запорожанов [28], Т.Ю. Круцевич [78] вважають що рухова активність – це невід’ємна частина способу життя і поведінки людини. За даними Г.Л. Апанасенко [8] рухова активність – це діяльність індивідуума, скерована на досягнення та підтримку фізичних кондицій, необхідних і достатніх для покращення стану здоров’я, фізичного розвитку, фізичної діяльності. Поняття «рухова активність», на їх погляд, включає в себе суму спонтанних або спеціально організованих рухів, що виконує людина в процесі життя.

До спонтанної рухової активності належать: трудова діяльність, побут, навчальна діяльність, рухи на задоволення природних потреб людини (сон, власна гігієна, вживання їжі, зусилля, витрачені на приготування їжі, придбання продуктів тощо). До спеціально організованої рухової активності належить: ігрова та змагальна діяльність, організовані та самостійні заняття фізичними вправами.

Фізичні вправи, за допомогою яких можна відшкодувати нестачу рухів, необхідних для нормального функціонування організму, зміцнення здоров’я і емоційну радість, визнані єдиним неординарним засобом боротьби з
гіподинамією [21; 22].

Дослідження місця і ролі фізичної культури в життєдіяльності різних соціально-демографічних груп населення країни, а також окремих компонентів і факторів формування здорового способу життя знайшли відображення в достатній кількості літературних джерел.

Результати досліджень [93; 104] свідчать, що до використання факторів фізичної культури залучена, в кращому випадку лише, третина дорослого населення, а до раціональної фізкультурної активності – не більше 10 %. На жаль, за свідченням деяких досліджень, активність занять фізичними вправами і спортом у дитячих і юнацьких роках майже не зберігається в наступні періоди життя, точніше знижується більш, ніж в 2-3 рази [15]. Більш того, тривале тренування на рівні спорту вищих досягнень не є гарантом гарного здоров’я і фізичного стану в зрілі роки та після припинення активних занять фізичними вправами [89].

З віком витрати часу на заняття знижуються. Так, дані
дослідження [90] свідчать, що з дорослих, які раніше займалися фізичними вправами самостійно, на момент дослідження зберегли свою фізкультурну активність у тій же формі 36,7 %. У той же час із числа тих, хто раніше займався у спортивних секціях колективів фізичної культури, до самостійних занять перейшли лише 29,4 %, а з тих, хто раніше займався у централізованих секціях ДТО – 29 % [15].

Аналогічна картина спостерігається й у молодших завіком людей: тут не виявляють фізкультурної активності 8 % з числа тих, хто раніше займався самостійно, 25 % – колишніх членів спортивних секцій шкіл і 36 % – раніше займалися в ДЮСШ [115].

Таким чином ті, хто займається фізичними вправами самостійно, вдвічі рідше припиняють активні заняття, ніж колишні вихованці спортивних секцій різного рівня. Цей факт свідчить про те, що саме самостійна форма занять фізичними вправами найбільш дієва і перспективна у відношенні їхньої систематичності та стійкості. І це не дивно, тому що формування потреби в постійному фізичному удосконаленні відбувається тільки в ході індивідуального освоєння культури суспільства. Це, власне, і є не що інше як культура суспільства, перетворена в особисту «власність», у принцип діяльності особистості [60].

Фізкультурно-спортивна активність обумовлена, головним чином, внаслідок зовнішнього спонукання тими чи іншими обставинами (обов’язкові академічні заняття в навчальному закладі для одержання заліку чи оцінки з предмету і т.п.), як правило, малопродуктивна і носить тимчасовий характер саме через несформованість особистих культурних потреб [3; 30].

Не спостерігається однозначної залежності між фізкультурною і спортивною активністю. Фізкультурна активність у тимчасовому аспекті зберігається в звичній для кожної людини формі, а близько 70 % колишніх спортсменів не приступили до занять фізичними вправами в будь-якій формі після припинення спортивної діяльності [15]. Очевидно, тут позначається той факт, що в сферу спорту приходять у тому віці, коли отримане лише елементарне рухове, а не фізкультурне утворення (знання, уміння, навички в області самостійних занять фізичними вправами), що створює передумови зазначеної стабільності в орієнтації на визначені форми занять.

Більш того, в основі спортивної діяльності лежить спонукання ззовні (змагання з іншими, престижні моменти та ін.), що й призводить до фізкультурної пасивності після завершення дії стимулу.

Визначена залежність від форми занять спостерігається і стосовно віку їхнього припинення. Близько 60 % дорослих відійшли від регулярних занять фізичними вправами і спортом у віці 20-25 років, причому до 20 років – кожен другий був членом секції спортивних організацій, секцій колективів фізкультури, шкіл і тільки 1/3 займалися самостійно. Діти ж ідуть із секцій і ДЮСШ в основному в 14-15 років. Однак треба сказати, що падіння фізкультурно-спортивної активності школярів старших класів далеко не настільки тісно, як здавалося, пов’язане з горезвісною проблемою «зайнятості». Однозначного зв'язку не встановлено [95], Істотне значення має розвиток матеріальної бази. При оптимальних умовах фізкультурна активність зростає майже на третину. За твердженням С.С. Акопяна [15], ще більше значення має, фактор спрямованості особистості на самовдосконалення, загальний рівень культури, коли кожний багато в чому визначає і індивідуальну фізичну культуру (тут співвідношення
практично 2 до 3).

Отже, постає питання про орієнтацію самих форм занять фізичними вправами, процес фізичного виховання при регламентованих заняттях (секційних при ВНЗ, ДЮСШ, а також самостійних) на пошук найбільш раціональних форм у відношенні фізичного удосконалення надалі. Тому в такій ситуації першочергове значення має обов’язковий розподіл залучених до занять фізичними вправами за їх цільовою настановою, проведення комплексних досліджень з вивчення проблеми формування здорового способу життя.

Тільки такий підхід до проблеми дозволить проаналізувати в органічному взаємозв’язку як компонентів формування здорового способу життя населення, так і умов (у єдності їх об’єктивних і суб’єктивних сторін), що мають вирішальний вплив на процес формування здорового способу життя.

У літературі є ряд досліджень, що розглядають цю проблему з погляду фізкультурної активності різних соціально-демографічних груп [10; 15], спонукальних мотивів занять фізичними вправами [73; 74; 111], ролі фізичної культури і спорту у зміцненні здоров’я [72], підвищення фізичних можливостей і всебічного розвитку особистості [11; 12]. Однак, вони недостатні, носять фрагментарний характер і тому некоординовані, дослідження ведуться розрізнено і за різними методиками. Аналіз літературних джерел також показав, що у дослідженнях, як правило, переважає один із підходів: педагогіко-методичний, медико-біологічний чи психологічний. Більш того, різні компоненти здорового способу життя розглядаються ізольовано один від одного, не виявляється їхній взаємозв’язок, взаємозумовленість.

Однак, заняттями у вільний час не вичерпується різноманітність форм фізичної культури. Багато факторів і форм фізичної культури використовується безпосередньо в режимі праці, навчання, органічно пов'язані з виробничим процесом.

На думку багатьох фахівців [55], фізична культура в режимі навчальної діяльності студентів значно підвищує розумову працездатність. З різних джерел значення впливу оцінюється від 12 до 25 % і вище. Слід зазначити, що вплив фізичної культури на розумову працездатність студентів відбувається не прямо, а опосередковано.

Через комплекс параметрів (захворюваність, професійна працездатність, тривалість у віковому аспекті та ін.) характеризується стан розумової працездатності і її вплив на успішність [44; 118].

Правильне і раціональне включення фізичних вправ урежим навчального дня студентів можливе лише за умови детального вивчення динаміки розумової і фізичної працездатності студентів, характеру навчальної втоми, особливостей, властивих конкретному виду праці динамічного стереотипу. Тільки з урахуванням вищезазначеного фізичне тренування організму можна розглядати як один з факторів, що позитивно впливає на професійну діяльність. Саме тому фізкультурні заходи в режимі навчального дня і фізичної праці дуже різняться і детермінуються особливостями виробництва [15].

Функціональні особливості трудової діяльності мають формуючий вплив як на соціальний статус людини взагалі, так, зокрема, і на її фізичну сферу, висувають конкретні вимоги до рівня розвитку його фізичних якостей і певним чином впливають на формування відносин до фізичної культури і спорту.

Цікаві дані були отримані в дослідженні Н.С. Абрамова [1] і
В.І. Козлова [100], де виявлено, що недолік рухової активності студентів, тісно пов’язаний з характером їхньої трудової діяльності. Так, респонденти, навчальний процес яких визначається обмеженою руховою активністю, відчувають велику потребу в русі і значно частіше вважають свій звичайний руховий режим недостатнім для нормального функціонування організму. І навпаки, більшість студентів, характер навчання яких більш рухливий, вважають свій звичайний режим достатнім. Результати цього дослідження показують, що суб’єктивна оцінка власного рухового режиму, а також власного фізичного стану є гарним підґрунтям для залучення їх до фізкультурно-спортивної діяльності.

У дослідженнях [63], проведених у технічних ВНЗ, встановлено тенденцію до більш широкого використання вільного часу для фізичного удосконалення, ніж у студентів гуманітарного профілю. Так, із середньодобового бюджету вільного часу студенти технічних ВНЗ витрачають на фізичну культуру в тиждень 6 годин і 20 хвилин, студенти гуманітарного профілю – 4 години і 30 хвилин. Загальна величина вільного часу, що відводиться для фізкультурних занять студентів гуманітарного профілю виявилася нижчою, ніж у студентів технічного профілю. Крім того, заняття ранковою гімнастикою користуються також більшою популярністю серед студентів технічного профілю, ніж серед студентів гуманітарного профілю. На думку авторів, це пояснюється специфічними особливостями навчальної праці з одного боку і об’єктивним впливом організації навчального процесу з іншого. Розрахунок енерговитрат за таблично-хронометражним методом показує, що енерговитрати студентів технічного профілю значно перевищують енерговитрати студентів, спосіб життя яких малорухливий. Ця обставина і породжує у студентів гуманітарного профілю більш сильне прагнення до рухової активності.

Узагальнюючи результати багатьох соціологічних досліджень, можна зробити висновок: пасивний відпочинок частіше розповсюджений у студентів вузів гуманітарного профілю.

В.І. Жолдак [75], стверджує, що інженерно-технічні працівники більше займаються ранковою гімнастикою, вони ж разом з робітниками більше, ніж службовці займаються загартовуванням організму, у той час як останні виявляють високу активність в участі у змаганнях. Серед працівників різних категорій праці виявлено, що чим інтелектуальніша виробнича діяльність людей, тим нижчі у них витрати часу на заняття фізичними вправами, ніж в осіб фізичної і змішаної праці.

Таким чином, можна констатувати, що різний характер трудової діяльності людей по-різному визначає залучення їх до занять фізичною культурою і спортом.

Незважаючи на значну кількість проведених досліджень з даної проблеми, ми ще не маємо досить об’єктивної картини впливу характеру навчально-виховного процесу на залучення студентів до фізкультурно-спортивних занять. Одна з причин цього – відсутність єдиної методики у вивченні даного питання.

У подібних дослідженнях необхідне застосування суворих науково обґрунтованих згрупованих ознак, що відображають об’єктивний процес постійної інтелектуалізації навчальної праці студентів. Це дасть можливість не тільки порівняти результати досліджень, отриманих у різних типах ВНЗ, а й простежити тенденцію впливу процесу інтелектуалізації навчальної праці студентів за ставленням до фізичної культури і спорту, що є дуже важливим для забезпечення подальшого планування і прогнозування розвитку фізичної культури у вищих навчальних закладах.

1.3 Міні-футбол як ефективний засіб підвищення рухової активності
студентів ВНЗ

Для повноцінного використання цінностей фізичної культури, з метою формування   основ   здорового   способу  життя,   підвищення   рівня   фізичної підготовленості студентів вищої школи необхідним є використання різноманітних форм та варіативності змісту фізичного виховання у ВНЗ, які дозволяють, в свою чергу, організувати  фізичну  активність  згідно   його   ціннісних  орієнтацій,інтересів, потреб [2; 9].

Пріоритетними в педагогічних конструкціях виявляються такі методи і форми навчання і виховання, використання яких з найбільшою ефективністю формує відношення людини до засобів фізичної культури. Це створює передумови до її фізичного самовиховання, саморозвитку і самореалізації. Самовизначення, як відомо, базується на задатках і здібностях людини до певного виду діяльності. З цього слідує, що єдина для всіх навчальна програма з фізичного виховання буде завідомо неефективною для кожного з тих, хто займається, разом з тим, арсенал засобів і методів фізичного виховання настільки широкий і різноманітній, що дозволяє знайти адекватні рішення для використання засобів і методів фізичного виховання в узгодженні з індивідуальними   особливостями кожної людини [29].   Таким чином, формування фізичної культури людини вимагає відмови від надлишкової уніфікації і стандартизації змісту виховання, створення як найбільшої кількості варіативних програм [22], які враховують інтереси тих, хто займається, матеріально-технічну забезпеченість конкретних закладів освіти [19].

Спосіб   життя   сучасного   суспільства   характеризується   все   частішим використанням ігрової діяльності для задоволення життєво важливої потреби людини в творчій (інтелектуальній і руховій) емоційно насиченій активності.

Необхідно відзначити той факт, що проведення пор по існуючим правилам потребує наявності доброї матеріальної бази, якісного інвентарю та обладнання. Невелика кількість годин, відведених для спортивних ігор на навчальних заняттях. також заважає їх проведенню зі студентами. Все це вказує на те, що на сучасному етапі розвитку вищої школи в Україні доцільно розвивати серед студентів міні-футбол, по суті, спрощений варіант великого футболу, тобто гру на майданчику менших розмірів і з меншим числом гравців в командах. Ця гра вибаглива. Міні-футбол можна проводити на баскетбольних і гандбольних майданчиках. в спортивних залах, в хокейній коробці (влітку) та на футбольному полі (поперек поля з його половин), а також на будь-якій, місцевості, при необхідності по спрощеним правилам. Розміри майданчика можна вибирати виходячи з того, що є в наявності з матеріальної бази, а також з кількості тих хто займається.

     Педагогічну оцінку малому футболу дає С.М. Андрєєв (1989), що один з перших оцінив заслуги цієї гри [11]: «Міні-футбол - гра дуже приваблива, захоплююча. Граючи в міні-футбол, кожен значно частіше, ніж, скажімо, в футболі торкається м’яча і приймає участь в загальних ігрових діях (а це, погодьтесь, приємно). Та і голів в міні-футболі забивається набагато більше, і це теж цікаво. Є у « молодшого брата » футболу і інші чесноти. Міні-футбол  - спрощений  варіант великого футболу - невибагливий. В цю гру можна грати на майданчиках малих розмірів і з меншою кількістю гравців в командах. Отже, для  цього можна пристосувати будь-яку галявину. В міні-футбол з успіхом можна грати в шкільних спортивних залах, в хокейних  « коробках », на найпростіших  майданчиках, в жилих кварталах. Словом, можна сміливо стверджувати, що міні-футбол це універсальна гра, немов спеціально створена для загального захоплення. Нині міні-футбол виріс з  «коротких штанів» і одержав загальне визнання.Він став ще кращим і привабливішим. Вважається, що першими в Європі почали грати в сучасний міні-футбол австрійці. В 1958 році один з селекціонерів збірної Австрії Йозеф Аргауер привіз ідею цієї гри зі Швеції з чемпіонату світу з футболу. На ідею Аргауера наштовхнули двосторонні  тренувальні  ігри бразильців в залі. Він захопився міні-футболом і запропонував організувати турнір. Гра-експеримент всім припала до душі. Поступово міні-футбол завоював популярність і в інших країнах. Правда, в СІЛА і Канаді міні-футбол називають «індор-соккер», тобто зальний футбол. Немало прихильників „кишенькового" футболу, в Німеччині. В Голандії „молодший брат" носить назву „цаал-футбол", в Бразилії - „футбол де салон". Проведення чемпіонатів світу показало, що міні-футбол має повне право на  існування як окремий вид спорту, а змагання з міні-футболу - захоплююче видовище. Це не така атлетична і жорстка гра, як сучасний-футбол. І все ж достатньо  інтенсивна, захоплююча і видовищна, вимагає від гравців високої техніки, уміння добре орієнтуватися і взаємодіяти з партнерами в умовах постійного дефіциту часу і простору. З допомогою систематичних занять міні-футболом можна розвинути не тільки швидкість, спритність, силу і витривалість, а ще й такі риси характеру, як взаємодопомога, колективізм, відповідальність, відчуття  поваги до суперників. Гра в міні-футбол пред'являє до свої прихильників достатньо високі вимоги. Невеликі розміри ігрового майданчика заставляють всіх гравців активно діяти на будь-якій його ділянці. Нападаючі в ході гри часто «викочують роль захисників, а гравцям оборони, яким доводиться періодично вклинюватися  в захисні порядки суперників, треба вміти діяти як нападаючим. Одним словом, кожен гравець в міні-футболі в певній мірі повинен володіти і  прийомами відбору м'яча, і  хлистким  ударом по воротах, і різноманітними «фінтами».

В.В. Кравцов [75] відзначає, що гра в міні-футбол дуже емоційна, проходить весь час у швидкому темпі. Гра змушує щосекунди приймати участь у боротьбі за м'яч кожного гравця, перевіряє здатність всіх без винятку вміло взаємодіяти умовах тісної опіки захисників і невеликих розмірів ігрового майданчика. Кожен гравець в міні-футболі значно частіше торкається до м'яча, кожен футболіст повинен діяти з повною віддачею сил, встигаючи захищати свої ворота і атакувати ворота суперників. Крім того, при грі в міні-футбол, м'яч практично  весь час знаходиться в грі, гра, проходить без вимушених зупинок.

А.Ф. Поляков [81] констатує, що в останнє десятиріччя серед ігрових видів спорту міні-футбол стрімко набирає оберти і стає все більш популярним. За великий проміжок часу команди Росії і України становилися призерами чемпіонату світу і Європи. В міні-футболі приваблює стрімкий біг, швидка зміна техніко-тактичних маневрів гравців на майданчику, а також непередбачуваність їх ідей.  Все це змушує глядачів слідкувати за грою протягом всього матчу. Гра наскільки захоплює і гравців, і глядачів, що здається, вона пролітає без всяких зусиль в одну мить. Підбиваючи підсумки, А.Ф. Поляков відзначає, що міні-футбол для студентської молоді є грою захоплюючою, цікавою і необхідною для зміцнення  їх здоров'я та рекомендує гру в міні-футбол впровадити в навчально-педагогічний  процес кафедр фізичного виховання і спорту НИЗ.

A.A. Смірнов [86] наголошує, що міні-футбол в останні роки стрімко розвивається завдяки йото доступності, темпераменту, швидкому  темпу, блискавичній зміні подій на майданчику. Міні-футбол особливо добре прижився в студентському середовищі. В США і Канаді більшість гравців - це студенти університетів і коледжів, в Італії - їх майже половина. При університетах, інститутах,   академіях,   студентських   містечках   великих  футбольних   полів одиниці, а спортивних майданчиків достатня кількість. І хоча вони передбачені передбачені для  інших спортивних ігор - баскетболу, волейболу, гандболу, частіше всього студенти ганяють м'яч на них саме ногами. В багатьох ВНЗ створені команди майстрів, які успішно виступають в різних лігах, при чому в змаганнях - приймають участь не тільки чоловічі, а й жіночі команди. Міні-футбол включений в програму по спортивним іграм для студентів факультетів фізичної культури. А.А. Смірнов відзначає, що перевага використання міні-футболу перед великим футболом заклечається в тому, що міні-футбол потребує менше матеріальних витрат і в нього можна грати круглий рік, тоді як змагання з футболу проводяться в основному в літній час, коли у студентів канікули. При проведенні спортивних змагань ВНЗ найпопулярнішим видом у студентів є міні-футбол, так що за
міні-футболом - велике майбутнє [81].

На жаль, ми повинні констатувати той факт, що науково обґрунтовані дослідження, присвячені теоретичному і методичному обґрунтуванню міні-фтболу як самостійного виду спорту і можливостей його застосування в фізичному вихованні студентської молоді, дуже небагаточисельні.

У зв'язку з європейською орієнтацією та входженням України до Європейського освітнього і наукового простору системою вищої освіти України реалізується  ідеї Болонського процесу [22]. Зміцнення державності України і інтеграція  її в світове співтовариство неможливі без реформування національної Системи вищої освіти, яка повинна бути спрямована на розвиток особистості майбутнього спеціаліста, забезпечення його мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки [26]. Згідно нормативних документів  [25], до основних завдань предмету фізичне виховання в вищих навчальних закладах відноситься розвиток у студентів основних фізичних якостей та рухових здібностей, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь, виховання морально-вольових і психологічних якостей особистості. Одним з універсальних засобів вирішення цих завдань, з нашої точки зору,є використання міні-футболу в фізичному вихованні студентів вищих навчальних закладів. Міні-футбол належить до універсальних видів спорту, які сприяють різнобічному фізичному розвитку людини. Заняття, що проводяться зі студентами як на свіжому повітрі, так і в умовах спортивного залу, забезпечують оздоровчий вплив, що сприяє зміцненню нервової системи, розвитку рухового апарату, покращенню роботи серцево-судинної і дихальної системи, покращенню обміну речовин в організмі [6]. Міні-футбол розширює діапазон функціональних можливостей організму. Він розвиває здібність долати певні напруження і труднощі. В процесі занять
міні-футболом у студентів формується ряд важливий морально-вольових якостей: колективізм, цілеспрямованість, витримка, дисциплінованість, сміливість.

Враховуючи важливий вплив занять футболом для дітей та молоді, 20. 03.2001 був укладений спільний договір між Федерацією футболу України та Міністерством освіти і науки України про введення в загальноосвітню школу третього уроку фізкультури - уроку футболу. На підставі цього договору в міністерстві освіти і науки України 23.07.2002 був підготовлений відповідний лист для начальників обласних і міських управлінь освіти і науки (м. Київ та м. Севастополь) про введення уроку футболу в школі [114]. Враховуючи викладене та факт,  що до вищих навчальних закладів вступають юнаки та дівчата з бажанням — продовжити  заняття   улюбленим   видом   спорту,   ми   вважаємо   доцільним застосування в навчальній програмі з фізичного виховання у вищих навчальних закладах саме
міні-футболу, який, на нашу думку, здатний значно покращити здоров'я, рівень фізичної, функціональної підготовленості, забезпечити постійний інтерес та задовольнити потребу в руховій активності студентської молоді.

Незалежно від мети, завдань, рівня засвоєння студентами міні-футболу процес навчання буде базуватись на загальних і приватних дидактичних закономірностях навчання руховим діям [25]. При вирішенні завдань виховання нової людини, її підготовки до вимог життя особливе місце належить використанню ігрового методу в навчанні і вихованні [22]. На наш погляд найбільш повно відобразив методичні особливості використання цього методу в футболі К.Л. Віхров [38]. Ряд авторів [16] вважають, що більш  точно відображає суть даного методу назва - «спортивно-ігровий метод фізичного виховання».

Низький рівень рухової активності (гіпокінезія) і фізичної підготовленості студентів, особливо дівчат, порушення норм харчування, як наслідок надлишкова маса тіла, викликають необхідність в цілеспрямованих заняттях фізичними вправами. Приймаючи участь в грі, студенти непомітно для себе переносять значне навантаження, виконання якого в інших умовах, за інших обставин було б пов’язане з проявом значних вольових зусиль. Особливо важливо, що великий об’єм  рухів в міні-футболі обумовлений  високим емоційним фоном, який «являється важливим фактором, що підтримує інтерес до занять з фізичного виховання. Міні-футбол може широко використовуватись як засіб професійно − прикладної фізичної підготовки студентів різних спеціальностей. Нам представляється, що таке обширне використання міні-футболу характеризує його як один з найбільш ефективних засобів фізичної підготовки студентів. Ось чому детальний аналіз використання засобів міні-футболу в якості базового виду спорту, характеристика його засобів і сполучень з іншими видами спорту, з врахуванням  їх «енергоємності» і оздоровчої ефективності, суттєво могла сприяти оптимізації навчального процесу з фізичного виховання студентів вищого педагогічного навчального закладу.


Висновки до розділу 1

Таким чином, аналіз літературних джерел, які висвітлюють різні сторони проблеми фізичного виховання студентської молоді, дозволяє зробити наступні висновки:

  1.  Відповідно до нормативних документів фізичне виховання у ВНЗ спрямоване на збереження і зміцнення здоров'я студентів, забезпечення фізичної готовності до життєдіяльності і високопродуктивної праці.
  2.  Фізична підготовленість студентів вищих навчальних закладів характеризується суттєвою неоднорідністю і недостатнім рівнем розвитку рухових якостей, рівень фізичної підготовленості студентської молоді до 2-го курсу підвищується, а потім до 4-5-го курсу невпинно знижується.
  3.  Існуючі на даний час зміст і методи фізичного виховання не забезпечують за період навчання у ВНЗ підвищення фізичної підготовленості значної частини студентів до рівня вимог навчальних програм і Державних тестів, а прогресивна форма організації занять з конкретною спортивною спрямованістю не знайшла широкого застосування в практиці роботи кафедр фізичного виховання.
  4.  В сучасній науці і практиці ведеться активний пошук шляхів вдосконалення фізичного виховання у ВНЗ. Зокрема пропонується вдосконалити методи і форми проведення занять (фізичними вправами, поліпшити програмно-нормативне забезпечення, збільшити рухову активність студентів, підвищити гуманістичну спрямованість, посилити професійно-прикладну фізичну підготовку, застосувати технічні засоби навчання.
  5.  Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, рухова активність є основним засобом  вирішення комплексу проблем, пов'язаних із розвитком та здоров'ям людей. Використання різноманітних форм фізичної культури сприяє профілактиці захворювань, підвищенню працездатності, продовженню життя; забезпечує активне творче довголіття, організацію повноцінного дозвілля, боротьбу зі шкідливими звичками, створює умови пізнання власних можливостей.
  6.  Міні-футбол, що розглядається нами, представляє собою ефективний засіб фізичного виховання студентів вищого педагогічного навчального закладу, в силу об'єктивних та суб'єктивних причин  не знайшов свого практичного засування в програмах з фізичного виховання ВНЗ.
  7.  Виникає нагальна потреба в змінах щодо підходу до змісту і методів фізичного виховання у ВНЗ. В навчальному процесі доцільно відмовитись від  - «командно - стройових методів» проведення занять з фізичного виховання і повернутись до особистості студента, йото інтересів і потреб в сфері фізичного і духовного виховання, надати можливість займатись улюбленим видом спорту (міні-футболом) в процесі обов'язкових занять з фізичного виховання.


РОЗДІЛ 2

МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Методи дослідження

Поставлені завдання вирішувались на основі вивчення науково-методичної літератури, узагальнення передового практичного досвіду з використанням наступних методів дослідження:

  1.  Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури.
  2.   Анкетування.
  3.   Педагогічні спостереження.
  4.  Педагогічний експеримент.
  5.  Метод педагогічних контрольних випробувань (тести).
  6.  Медико-біологічні методики.
  7.  Метод визначення рухової активності.
  8.  Методи математичної статистики.

  1.  Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури.

Аналіз науково-методичної літератури проводився впродовж дослідницької роботи з метою порівняння поглядів авторів на основні питання теми дисертаціївизначити   основні   напрями   роботи,   сформулювати   завдання дослідження, визначити  шляхи  їх  вирішення.  Аналізувались  джерела,  якізмінюють загальну картину впливу різних режимів рухової активності напрактичне  здоров'я та фізичну підготовленість людини, розглядалися значення авторів що сприяють підвищенню рухової активності студентської молоді, а також використання нових методик підвищення рухової активності.

Аналіз літератури дозволив ознайомитись із сучасними програмами рухової активності, вивчити спеціальну літературу, яка висвітлює питання використання традиційних і нетрадиційних засобів та методів фізичної культури з метою підвищення рівня фізичної підготовленості.

  1.  Анкетування.

В  основу  соціологічного  методу  було  покладено  метод анкетування, рекомендований  в   1974  році  Комітетом  зі  стандартизації тестів фізичної підготовленості, що функціонує при Всесвітній раді з фізичного виховання і спорту (СІЄПЕПС).

Анкетування в ході дипломного дослідження проводилось тричі.  Перше з метою дослідження рівня здоров'я за методикою В.П. Войтенко (додаток А) та ступенем  можливого   ризику   розвитку   серцево-судинних   захворювань   за  методикою С.О. Душаніна (додаток Б). Друге анкетування проводилось з метою вивчення спортивно-оздоровчих потреб студентів та рівня їх задоволення в їх  вищого  педагогічного  навчального  закладу.  При  розробці  анкети застосовувались різноманітні типи запитань: закриті, напівзакриті, відкриті, опитування-меню. Вона включала 21 запитання (додаток В). Перше та друге анкетування студентів дозволило виявити самооцінку стану здоров'я студентів, ступень ризику серцево-судинних захворювань, спосіб життя, систематичність відвідування занять з фізичного виховання, мотивацію до систематичних занять фізичними  вправами, реальні показники рухової активності, ставлення до організації навчального процесу та його оцінку.

Респондентами були студенти  Сумського  державного педагогічного університету ім. A.C.   Макаренка, що  представляли фізико-математичний факультет та факультет філології.

Третє анкетування проводилось по завершенню педагогічного експерименту  з метою виявлення ставлення студентів контрольної групи до занять ЗФП та експериментальною -  до нової методики занять з фізичного виховання. Анкета складалася з 15 питань (додаток Б).

  1.  Педагогічні спостереження.

Педагогічні спостереження проводились впродовж всієї експериментальної роботи. Об'єктом спостережень було виконання студентами завдань традиційної програми у вищих закладах освіти міста Суми та розробленої нами методики, а також вивчення їх реакції на фізичні навантаження. Аналіз проводився за показниками (визначення ЧСС, АТ, ЖЄЛ) і за зовнішніми ознаками втоми студентів. Здійснювалися спостереження за активним відпочинком студентів, вивчалась рухова активність впродовж доби.

Дані педагогічних спостережень використовувались для  обґрунтування отриманих результатів, аналізу динаміки функціонального стану і фізичної підготовленості студентів, а також для корекції режиму рухової активності й оздоровчого процесу.

  1.  Педагогічний експеримент.

Педагогічний експеримент проводився протягом 2012-2014 років і складався з двох частин:констатуючого  і  формуючого. У  процесі  констатуючого експерименту було визначено рівень фізичного    здоров'я,   фізичної підготовленості, рухової активності та спортивно-оздоровчих потреб студентів, а також була розроблена методика оптимізації фізичної підготовленості студентів засобами міні-футболу.Формуючий експеримент був спрямований на визначення ефективності розробленої методики оптимізації фізичної підготовленості студентів вищого педагогічного навчального закладу засобами міні-футболу. Експеримент полягав у наступному: у передбачених  за розкладом навчальних форм занять студентів експериментальної групи замість загальноприйняті ЗФП займались тренуваннями з обраного виду спорту (міні-футболу), який був обраний в ході анкетування. Заняття проводилися за спеціально розробленою методикою. В ході експерименту вивчалась фізична підготовленість, фізичне здоров’я студентів, рівень рухової активності, фізична та розумова працездатність та вплив запропонованої методики на навчальний процес з фізичного виховання.

5. Метод педагогічних контрольних випробувань (тести).

Педагогічне тестування включало комплекс методик визначення фізичної підготовленості студентів. Вона оцінювалась за результатами семи контрольних вправ, передбачених "Державними тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості населення України", результати яких свідчать про стан розвитку фізичних якостей: 1) біг 3000 м - характеризує рівень прояву загальної тривалості;
2) біг 100 м – характеризує рівень прояву швидкість; 3) човниковий біг
(4х 9 м) - характеризує рівень прояву спритності; 4) згинання і розгинання рук упорі лежачи - характеризує рівень прояву сили рук; 5) нахил тулуба вперед  положення сидячи - характеризує рівень прояву гнучкості;
6) піднімання тулуба вхід за 1 хв -  характеризує рівень прояву сили черевних м'язів та м'язів спини; 7)стрибок у довжину з місця - характеризує рівень прояву "вибухової сили".

Дляотримання об'єктивного уявлення про виконання вправ, що оцінюються в різних одиницях ми переводили отримані значення в бали згідно Державних  нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України [90].

Якісну оцінку фізичної підготовленості ми визначали за сумою балів системи показників .   При   цьому   оцінка   витривалості,   згідно   Державних   тестів, враховувалась із коефіцієнтом 2 (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Шкала оцінки результатів випробувань фізичної підготовленості

Бали

Рівень фізичної підготовленості

Якісна оцінка рівня фізичної підготовленості

36 - 40

Високий

Відмінно

26 - 35

Вищий за середній

Добре

18 - 25

Середній

Задовільно

12-17

Нижчий за середній

Незадовільно

18- 11

Низький

Погано

6. Медико-біологічні методики.

Методом анкетування проводилося дослідження на предмет рівня здоров’я  за методикою В.П. Войтенко (додаток А) та ступенем можливого ризику  розвитку серцево-судинних захворювань за методикою С.О.Душаніна (додаток Б).

Анкета з самооцінки здоров'я за В.П. Войтенко [40] містить 27 питань. На перші 26 передбачені відповіді "так" або "ні", на останнє - "добрий", задовільний", "поганий", "дуже поганий". На перші 26 запитань з негативними відповідями для респондента нараховується 0 балів, якщо відповіді позитивні – 1бал. Підсумкова цифра дає кількісну самооцінку здоров'я. Відповідно, якщо на останнє питання анкети респондентами дана відповідь "поганий", або "дуже рий", додається 1 бал. Самооцінка рівня здоров'я студентів визначалася за Табл. 2.2.


Таблиця 2.2

Оцінка рівня стану здоров'я

Кількість балів

Стан здоров'я

0-3

Ідеальний

4-7

Добрий

8- 13

Посередній

14- 20

Задовільний

21 – 27

Незадовільний

Анкета оцінки ступеня ризику розвитку серцево-судинних захворювань за  С.О. Душаніним [56] містить 10 питань, які оцінені в балах - від 0 до 8 балів, оцінка ризику серцево-судинних захворювань визначалася за табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Оцінка анкети ризику розвитку серцево-судинних захворювань

Кількість балів

Ризик розвитку серцево-судинних захворювань

13

Відсутній

14-23

Мінімальний

24-29

Виражений

30 – 37

Явний

38

Ризик максимальний

7. Метод визначення рухової активності.

Рухова активність студентів визначалась за методикою О.С. Куца [86]. В її основу був покладений тижневий хронометраж з наступним групуванням усіх видів рухів (додаток Ж). Визначалась загальна і фізкультурно-оздоровча рухова активність за формулою:

 ІРА(Т)= ((∑ПРА + ∑ФОРА)/Т(Т)) ×100,%,

Де ІPA(T)- індекс рухової активності за тиждень;

ПPA - сума часу, витрачена на побутові рухи (хв);

∑ФОРА - сума часу, витрачена на заняття фізкультурно-оздоровчими вправами (хв);

Т (Т) –   сума часу доби за тиждень(хв).

8. Методи математичної статистики.

Отримані   результати   проаналізовані   за  допомогою   загальноприйнятих методів  варіаційної  статистики  з  розрахунком  середніх  величин  окремих показників та стандартного відхилення.

Для статистичної перевірки гіпотез про достовірність відмінностей був використаний t - критерій Стюдента для зв'язаних і незв'язаних вибірок. При перевірці вірогідності за основу був взятий 5%-ий рівень значущості [11; 13].

2.2. Організація дослідження

Базою   дослідно-експериментальної   праці   був   Сумський   державний педагогічний  університет ім. A.C. Макаренка. Дослідження    проводилось зі студентами1-4 курсів навчання. Всього було задіяно 120 студентів. Вирішення  завдань  даної  дипломної  роботи   проводилось  в  три  взаємопов'язаних етапи.

Мета першого етапу (вересень 2012 - жовтень 2012 рр.) - обґрунтування  проблеми  і розробка інструментарію дослідження. На цьому етапі було проведено аналіз літературних джерел і нормативно-правових документів (теоретичний розділ роботи). Були визначені: мета, завдання, об'єкт, предмет і програма досліджень, відібрані анкети для визначення стану здоров'я та тести для  визначення   фізичної    підготовленості    студентів,    методи    дослідження функціонального стану організму студентів, рухової активності, розроблено анкети для вивчення спортивно-оздоровчих потреб студенті.

Другий етап досліджень (жовтень 2012- листопад 2012рр.) був присвячений  проведенню констатуючого експерименту. Його мета - збір інформації про стан здоров’я,  рівень  фізичної  підготовленості,  рухової  активності, фізичну культуру, інтереси і спосіб життя студентів, ставлення до фізичної культури і спорту. Використовувались такі методи: педагогічне тестування, анкетування та методи математичної статистики. Стан  здоров’я  студентів вивчався за результатами анкетування за методиками В. П. Войтенко і С.О. Душаніна. Всього було проаналізовано 464 анкети. Фізична підготовленість вивчалась у студентів основної медичної групи за комплексом державних тестів. Рухова активність визначалась за методикою О.С. Куца.

Рівень спортивно-оздоровчих потреб студентів та рівень їх задоволення під час навчання у вищому педагогічному навчальному закладі вивчали за результатами анкетування.

Третій етап (листопад 2012 - травень 2013 рр.) було присвячено розробці ефективної методики    фізичної підготовки студентів вищого педагогічного навчального закладу засобами міні-футболу. На основі даних науково-методичної літератури, педагогічних спостережень, власного педагогічного досвіду роботи у  ВНЗ з врахуванням рівня здоров'я, фізичної підготовленості студентів було проведено попередній відбір та узагальнення вправ які в найбільшому об'ємі виконувались в режимі змішаного енергозабезпечення (зона високої потужності В. С. Фарфелю) із арсеналу міні-футболу та з інших видів спорту, які сприяють покращенню  фізичної підготовленості  студентів,  підвищенню  їх  рухової активності та рівня фізичного стану. Розроблена методика фізичної підготовки студентів засобами міні-футболу передбачала втілення в навчальний процес з фізичного виховання найбільш енергетично «вигідних» засобів міні-футболу, розроблені комплекси вправ для концентрованого розвитку фізичних якостей з дозуванням навантаження та етапи навчання.

Четвертий    етан    (вересень    2013- квітень 2014рр.)    передбачав експериментальну  перевірку   ефективності   розробленої   методики   фізичної підготовки   студентів  засобами   міні-футболу.    Формуючий   експеримент проводився зі студентами Сумського державного педагогічного
університету їм. А. С. Макаренка.   Всього   було   залучено   
27   осіб,   з   яких   14   склали експериментальну  групу і 13  контрольну. В експериментальній групі було впроваджено розроблену методику   фізичної підготовки студентів засобами міні - футболу.   Заняття   в   контрольній   групі   проводились   за  традиційною методикою. Проведено анкетування студентів контрольної та експериментальної групяке дало змогу  виявити  їх ставлення  до запропонованої методики проведення  занять з фізичного виховання (додаток Ж). Ефективність фізичної підновленості студентів вищого педагогічного навчального закладу засобами міні-футболу оцінювалась шляхом порівняння показників фізичної підготовленості, рівня рухової активності  та ставлення до запропонованої методики проведення занять з фізичного виховання студентів контрольної і експериментальної груп.  Здійснювалась подальша математично статистична обробка отриманих даних,  літературне оформлення дипломної роботи, впровадження результатів дослідження та публікаціях фрагментів дипломної роботи у наукових виданнях.


РОЗДІЛ 3

ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я, ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ, РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ, ТА СПОРТИВНО – ОЗДОРОВЧИХ ПОТРЕБ СТУДЕНТІВ

3.1. Фізичне здоров’я студентів

По-перше, одним з вихідних базових визначень у нашій роботі є термін «здоров’я» Існує багато підходів щодо визначення поняття "здоров'я". Вони зумовлені відсутністю,  чіткої класифікації його носіїв. Крім того, окремими авторами при визначені терміну "здоров'я" за основу беруться різні його аспекти.  Розширеною  є думка, що сформовали уніфіковане поняття "здоров'я" не можна шляхом механічного об'єднання різних понять.

Більшість авторів вважають, що найкраще визначення "здоров'я" подав професор Т. Сигериста, який у 1941 році сформулював його таким чином: здоровою можна назвати ту людину, в якої гармонійно відбувається фізичний і розумовий розвиток, ця людина добре адаптована до фізичного і соціального довкілляя. Вона вичерпно реалізує усі свої фізичні і розумові здібності, може - присовуватися до змін у природному довкіллі, якщо ці зміни не виходять за межі норми. Тому здоров'я не полягає у відсутності захворювань. На цьому пункті постає визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): здоров’я - це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність хвороби чи фізичних
дефектів [71]. Ми дотримуємось визначення, запропонованого ВООЗ. Але це визначення можна вважати - правильним лише з погляду методології, тому що воно має загальний характер.

"Здоров'я"- це такий стан організму людини, коли функції усіх його органів систем гармонійно функціонують у взаємодії з природним довкіллям і в організмі відсутні які-небудь хворобливі зміни". У термін "здоров'я" вкладаються не тільки якісні, але й кількісні ознаки, оскільки існує поняття про рівень здоров’я... До поняття "здоров'я" входить і соціальна повноцінність людини" А .  Д.  Апанасенко [19].

Н.М. Амосов, Я.А. Вендет [7] вважають, що поняття "здоров'я" - це винятково якісне поняття меж норми або комплекс звичних показників. Водночас вони стверджують, що основним є поняття "кількість здоров'я", що складається з суми «резервних потужностей» основних функціональних систем. Однак усі ці характеристики є винятково якісними і не встановлюють оцінний рівень здоров'я конкретної людини. Таким чином неможливо провести порівняльний аналіз здоров’я студентів чи виявити рівень впливу окремих чинників: способу життя, сексуальності, природного довкілля, спадковості.

Стан здоров'я студентів, як було зазначено вище, поряд з іншимипоказниками визначався рівнем рухової активності за допомогою об'єктивних і суб’єктивних показників, а також статистичних даних лікарського контролю.

Самооцінка здоров'я й оцінка ступеня можливого розвитку серцево-судинних захворювань проводилася за допомогою анкетування (додатки А, Б), результати якого наведені в табл. 3.1.


Таблиця 3.1

Самооцінка стану здоров’я та оцінка ступеня можливого

розвитку серцево-судинних захворювань студентів 1-4-х курсів

Курс

n

Стан здоров’я (кількість випадків,%)

Ідеальний

ризик відсутній

Добрий

ризик

мінімальний

Посередній

ризик виражений

Задовільний

ризик

явний

Незадовільний

ризик

максимальний

1

47

25,5/38,3

40,4/34,0

15,0/17,0

19,1/10,7

-/-

2

51

5,9/9,8

25,5/51,0

33,3/19,6

25,5/9,8

9,8/9,8

3

45

-/8,9

17,8/42,2

37,7/20,0

26,7/20,0

17,8/8,9

4

39

-/5,1

12,8/30,8

20,5/30,8

35,9/20,5

33,8/12,8

П р и м і т к а. У чисельнику – кількісна самооцінка здоров’я за Войтенко В.П.,  у знаменнику – показники за методикою Душаніна С.О.

Як свідчать дані табл. 3.1, самооцінка власного здоров’я студентів різних курсів неоднакова: свій стан здоров’я 25,5% першокурсників визначили як ідеальний; на другому таких виявилось 5,9%, на третьому і четвертому курсах таких не було. Більш реально оцінили своє здоров’я на старших курсах. Добрим свій стан здоров’я на другому курсі вважає 25,5% студентів, 33,3% - посереднім, задовільним – 25,5% і 9,8% студентів другого курсу вважають стан свого здоров'я незадовільним. На третьому курсі студентів, що оцінюють стан свого здоров'я як ідеальний, не виявлено.17,8% студентів оцінюють стан свого здоров'я як добрий, 37,7% − як посередній, 26,7% − як задовільний і 17,8% студентів оцінили стан свого здоров'я як незадовільний. На четвертому курсі оцінили своє здоров’я відповідно 0%, 12,8%, 20,5%, 35,9% і 30,8% студенток.

Відсутній ризик розвитку захворювань серцево-судинної системи у 38,3% першокурсників, 9,8% студентів другого та 8,9% студентів  третього курсу, 5,1% студентоів четвертого курсу. У 8,9-20,5% першого-четвертого курсів він явний і максимальний.

В анкеті В.П. Войтенко [40] всі питання нами були поділені на 4 групи залежно від симптомів, які дають можливість виявити ознаки захворювання. До першої групи були віднесені захворювання серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, міокардит, ішемічна хвороба серця, гіпертонія, гіпотонія. Другу групу склали психічні хвороби: невроз астенічний та істеричний, невроз нав’язливих станів. До третьої групи увійшли захворювання центральної нервової системи (головного та спинного мозку): остеохондроз різних відділів хребта, мієліт (інфекційне ураження речовин спинного мозку), судинна дистонія, черепно-мозкові травми (струс головного мозку), менінгіт (запалення оболонок головного мозку). Остання, четверта група охоплює поширені захворювання системи травлення: гастрит, гепатит, дизентерію, коліт, грижу, холецистит, жовчнокам’яну хворобу та виразку шлунку.

Слід відзначити, що на молодших курсах ми отримали найбільшу кількість несприятливих відповідей на питання, які за симптомами належали до першої (захворювання серцево-судинної системи) і четвертої (гастрити і коліти) груп. На старших же курсах студенти скаржаться на захворювання серцево-судинної системи та неврози з другої групи захворювань.

Навчання у ВНЗ часто призводить до напруження психічних функцій, емоційного перенавантаження, перевтоми і, загалом, до психічного знесилення організму в цілому, що є основною передумовою неврозу та інших захворювань.

При проведенні медичного огляду студентів-першокурсників у 60% виявлено відхилення у стані здоров’я. З них до спеціальної медичної групи належать 22%, до підготовчої – 18%, до основної – 60%. В окремих студенток зафіксовано по декілька захворювань.

3.2. Характеристика змін обсягу рухової активності студентів експериментальних групах за 2013-2014 навчальний рік

Численні дослідження [1; 8; 17] показують, що психофізична підготовленість людини перебуває в прямій залежності від обсягурухової активності. Тому, для об'єктивного обґрунтування впливу розробленої методики підвищення  фізичної підготовленості студентів, нами проведений аналіз змін показників рухової активності (за методикою О.С. Куца,1993) юнаків експериментальних груп методом зіставлення вихідних даних іотриманих при завершенні педагогічного експерименту.

Реалізація експериментальної програми, в якій передбачалося проведення занять  зі спортивною спрямованістю і удосконаленням

«відстаючих» фізичних якостей в експериментальній групі значно збільшила обсяг як загальної, так і фізкультурно-оздоровчої рухової активності.

Таблиця3.2

Динаміка рухової активності студентів експериментальних груп

за  2013 2014 навчальний рік

Показники рухової активності

Групи

N

Етапи пед. експерт.

Мх ± Smx

Р

Загальна рухова активність ( у % )

ЕГ

14

В.Д

18,2  0,36

< 0,001

К.Д.

24,6  0,42

КГ

13

В.Д

18,7 0,38

>0,5

К.Д.

18,5  0,52

Фізкультурно – оздоровча рухова активність (у %)

ЕГ

14

В.Д.

14,6 0,23

< 0,001

К.Д.

20,4 0,32

КГ

13

В.Д

14,8  0,34

> 0,05

К.Д.

15,0 0,29

За даними таблиці 1 і рисунка 1, обсяг загальної рухової активності студентів експериментальної групи за період 2013-2014 навчального року збільшився на 6,4 %, а фізкультурно-оздоровчої рухової активності (Рис.1) − на 5.8 %, тоді як в контрольній групі змін практично не відбулося. Обсяг загальної рухової активності зменшується на 0,2%, а фізкультурно-оздоровчої на 0,2%.

Рис. 3.1. Загальна рухова активність                                          Рис.3.2. Фізкультурно-оздоровча рухова активність

                 

Контрольні вимірювання і оцінка рухової активності на основі регіональних оцінювальних таблиць [12] на кінцевому етапі педагогічного експерименту свідчать про те, що більшість студентів експериментальної групи мають високий рівень рухової активності.

Значне збільшення загальної і фізкультурно-оздоровчої рухової активності створило суттєву основу для успішного вирішення завдань з підвищення фізичної підготовленості студентів ВНЗ.

 

3.3. Стан фізичної підготовленості студентів за період навчання у вищому педагогічному навчальному закладі

У 1996 році Кабінетом Міністрів України затверджено положення про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості студентської молоді, за допомогою яких можна визначити рівень фізичної підготовленості (РФП), що має важливий вплив на стан здоров’я та успіхи у навчальній діяльності студентів.

З метою з’ясування динаміки фізичної підготовленості упродовж навчання у вищому педагогічному навчальному закладі, нами було проведено констатуючий експеримент, в ході якого визначався рівень фізичної підготовленості студенток на кожному курсі навчання у Сумському державному педагогічному університеті ім. А.С. Макаренка.

Досліджувались показники РФП за результатами наступних випробувань: біг на 3000 м; біг на 100 м; човниковий біг (4х9 м); згинання і розгинання рук в упорі лежачи; нахил тулуба вперед з положення сидячи; піднімання тулуба в сід за 1 хвилину; стрибок у довжину з місця.

Виходячи із узагальнених результатів здачі випробувань здійснювався розподіл студентів за РФП на умовні групи, впродовж їх навчання на І, ІІ, ІІІ, ІV курсах.

За сумою балів випробувань та зазначеній в Державних тестах оцінці фізичної підготовленості виведено пять РФП: високий, вищий за середній, середній, нижчий за середній та низький [90]. Зазначимо, що у проведеному нами дослідженні не було жодного студента із низьким РФП.

Серед першокурсників виявлено незначну кількість з високим РФП. Впродовж навчання у ВНЗ кількість студентів з таким РФП має тенденцію до зниження. Найбільш суттєве зменшення виявлено на четвертому курсі. На першому курсі студенти з названим РФП складали 6,4% від загальної кількості досліджуваних, на другому – 5,9%. На третьому курсі їх кількість зменшилась і становила 4,4%. Аналогічну тенденцію виявлено і на четвертому році навчання  зменшення до 2,6% (рис. 3.3).

Рис. 3.3 Узагальнені показники розподілу студентів на різних курсах навчання за рівнем фізичної підготовленості: 1-високий, 2-вищий за середній, 3-середній, 4-нижчий за середній.

До третього року навчання у вищому педагогічному навчальному закладі виявлено незначне поступове зменшення кількості студентів, які мають РФП вищий за середній, а на четвертому курсі процес прискорився і спостерігається зменшення їх кількості у двічі.

Студенти із середнім РФП на першому курсі було 40,4%, на другому і третьому курсах спостерігається збільшення їх кількості на 4% за рахунок переходу до цієї групи тих, хто на першому році навчання мав більш високий РФП. Але на четвертому курсі виявлено регрес, і кількісні показники повернулися до рівня першого курсу.

Протягом навчання кількість студентів із нижчим за середній РФП змінювалась таким чином: на першому курсі вона складала 25,5%, на другому  29,4%, на третьому - 28,9%, на четвертому досягла 46,2%. Отже, можна констатувати поступове збільшення кількості студентів із нижчим за середній рівнем фізичної підготовленості. У порівнянні з першим роком навчання їх кількість до четвертого курсу зросла майже удвічі за рахунок погіршення РФП значної кількості студентів.

Аналізуючи динаміку показників РФП впродовж навчання, можна зазначити, що пік зменшення кількості студентів із високим РФП припадає на четвертий рік навчання. Саме тоді кількість студентів із високим РФП зменшується майже у двічі.

Упродовж перших трьох років навчання виявлено також поступове зменшення кількості студентів із вищим за середній РФП, а на четвертому курсі спостерігається зменшення зазначеної кількості майже у двічі.

Протягом чотирьох років навчання не виявлено суттєвих змін у кількісних характеристиках груп студентів із середнім РФП. До третього курсу виявлено поступове збільшення групи студентів з середнім РФП  на 4%. Разом з тим, на четвертому курсі тенденція до збільшення припинилась. Кількість студентів із названим РФП зменшилась, повертаючись до показників першого року навчання (рис.3.4).

Рис. 3.4 Узагальнені показники розподілу студентів за рівнем фізичної підготовленості на різних курсах навчання (, %)

Спостерігається поступове збільшення кількості студентів з нижчим за середній РФП упродовж чотирьох років навчання. Разом з тим, найбільш суттєве поповнення цієї групи припадає на другий та третій курси. На другому році навчання їх кількість збільшилась майже у двічі, а на третьому – у тричі. Результати дослідження динаміки РФП студентів свідчать про його погіршення впродовж чотирьох років навчання у вищому педагогічному навчальному закладі.

Отже, виявлені результати РФП студентів у більшості випадків вступають у суперечність із результатами досліджень, які проводили
Г.Є. Іванова та С.А.Савчук [12]. Вищезгадані автори виявили погіршення рівня фізичної підготовленості до третього курсу, а на четвертому – покращення. Натомість проведений нами аналіз рівня фізичної підготовленості студентів свідчить про поступове погіршення її показників на всіх курсах навчання. Суперечність отриманих результатів може бути пояснена тим, що в дослідженнях вище згаданих авторів брали участь студенти різних курсів в один навчальний рік, а у нашому – простежувалась динаміка РФП сталого контингенту студентів впродовж всіх років навчання.

Отримані результати дослідження також у більшості випадків підтверджують результати досліджень про тенденцію погіршення РФП студентів впродовж навчання у ВНЗ, які проводили В.В. Романенко,
О.С. Куц [86].

Недостатній РФП та відсутність тенденції до його підвищення впродовж студентського життя, на нашу думку, обумовлюється низькою якістю фізичного виховання як у середній, так і у вищій школі, активізацією шкідливих звичок у студентські роки, відсутністю стійкої мотивації до систематичних занять. Це свідчить про нагальну необхідність змін традиційної системи проведення навчальних занять з фізичного виховання у вищому педагогічному навчальному закладі.

3.4. Порівняльний аналіз рухової активності студентів 1-4-х курсів

Низка авторів [19, 39] переконливо доводить, що рухову активність можна визначити, по-перше, як фактор, який сприятливо впливає на ріст і розвиток організму, а по-друге, як один із об’єктивних показників його функціонального стану, тому що рухи належать до однієї з найважливіших біологічних потреб людини.

Численні дослідження [97] показують, що фізична підготовленість людини перебуває у прямій залежності від обсягу рухової активності. Тому, для об’єктивного обґрунтування розробленої методики оптимізації фізичної підготовленості студентів засобами міні-футболу нами проведено дослідження рухової активності студентів 1-4-х курсів, а також вивчено її вплив на розвиток фізичних якостей студентів.

Для розв’язання поставлених завдань дослідження рухової активності було використано метод тижневого хронометражу (додаток Ж). Нами були виготовлені спеціальні карти, в яких реєструвалися всі види побутової (спонтанної) рухової активності (РАП) і фізкультурно-оздоровчої рухової активності під час занять фізичними вправами і спортом (ФОРА). При математико-статистичній обробці отриманих результатів була використана методика, розроблена О.С. Куцом [86].

Результати досліджень наведені в табл. 3.6 і на рис. 3.5, 3.6.


Таблиця 3.6

Показники рухової активності студентів 1-4-х курсів

Курси

N

М ± m

P/к у р с и

1-2

1-3

1-4

2-3

2-4

3-4

Загальна рухова активність, %

1

47

17,80± 0,36

> 0,05

> 0,05

< 0,05

-

-

-

2

51

18,30± 0,43

> 0,05

-

-

> 0,05

< 0,05

-

3

45

17,50± 0,38

-

> 0,05

-

> 0,05

-

> 0,05

4

39

16,60± 0,34

-

-

< 0,05

-

< 0,05

> 0,05

Фізкультурно-оздоровча рухова активність, %

1

47

14,60± 0,23

> 0,05

< 0,05

< 0,05

-

-

-

2

51

14,40± 0,24

> 0,05

-

-

< 0,05

< 0,05

-

3

45

13,50± 0,26

-

< 0,05

-

< 0,05

-

< 0,05

4

39

12,70± 0,25

-

-

< 0,05

-

< 0,05

< 0,05

Як свідчать дані табл. 3.8, загальна рухова активність студентів старших курсів у порівнянні з молодшими курсами значно (Р<0,05) обмежена. Відомо, що активні заняття фізичною культурою і спортом, а також використання природних сил і гігієнічних факторів у поєднанні з фізичними вправами є змістовною стороною фізкультурно-оздоровчої рухової активності. На жаль, у студентів старших курсів питома вага даної частини в загальній руховій активності досить незначна.

Рис. 3.5 Загальна рухова активність студентів 1-4-х курсів

Рис. 3.6 Фізкультурно-оздоровча рухова активність студентів 1-4-х курсів

Так, у студентів третього і четвертого курсів вона не перевершує 14%. Як свідчать дані хронометражу та індивідуальні картки рухової активності (додаток Г), студенти старших курсів більше уваги приділяють теоретичним заняттям, заняттям за комп’ютером, зустрічам з друзями, азартним іграм, перегляду телепередач і читанню періодичної преси та художньої літератури. Все вищевказане значно скоротило обсяг рухової активності старшокурсників і до деякої міри негативно вплинуло на їхню фізичну підготовленість.


3.5. Характеристика спортивно-оздоровчих потреб студентів та можливостей їх задоволення під час навчання

З метою вивчення спортивно-оздоровчих потреб студентів та рівня їх задоволення в умовах вищого педагогічного навчального закладу проводилось анкетування (додаток В). В ньому брали участь студенти другого, третього та четвертого року навчання Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка в кількості 135 осіб. На заняттях з фізичного виховання всі вони входили в групу загальної фізичної підготовки. Опитування проводилось на початку навчального року і студенти першого курсу не залучались до дослідження, оскільки вони ще не були достатньо ознайомлені з навчальним процесом.

У процесі опитування виявлено тільки 8,7% студенти, котрі дотримуються здорового способу життя, а кількість тих, які мають шкідливі для здоров’я звички – в тричі більша. Не зовсім здоровим або скоріше не здоровим вважають свій спосіб життя 34,4% та 33,6% опитаних відповідно.

На підставі проведеного анкетування з’ясовано також найбільш суттєві причини, які заважають студентам назвати свій спосіб життя здоровим: куріння тютюну – 49%, незбалансоване харчування – 30,7%, відсутність повноцінного відпочинку – 28,2%, постійна перевтома – 27,3% та недостатня рухова активність – 18%.

Впродовж навчання від курсу до курсу зростає кількість студентів, котрі не збалансовано харчуються, постійно перевтомлюються та не повноцінно відпочивають. На третьому році навчання спостерігається збільшення на 9,8% кількості студентів, котрі курять тютюн, а на четвертому курсі вона зростає на 14,1%. Таким чином, як свідчать дані опитування, більшість студентів не дотримуються здорового способу життя і мають шкідливі звички.

На питання: “Назвіть приблизну кількість занять з фізичного виховання, які Ви пропускаєте через хворобу протягом навчального року?” – відповіді респондентів розподілились так: до п’яти занять – 34,9%, до десяти – 34,6%, більше десяти – 15,6%, не пропускають –14,9% відповідей (рис.3.7).

Рис. 3.7. Пропуски занять з фізичного виховання через хворобу студентами різних курсів навчання.

На кожному наступному році навчання зростає число студентів, котрі пропускають через хворобу за навчальний рік від шести до десяти та більше десяти занять з фізичного виховання. На четвертому курсі кількість тих, які пропустили від шести до десяти занять на рік через хворобу становить 38,6%, а тих, які пропустили більше десяти занять з фізичного виховання - 18,8%. Зазначені негативні зміни відбулися перш за все внаслідок значного зменшення від курсу до курсу кількості студентів, які пропускали не більше п’яти занять на рік через хворобу. А на четвертому курсі значно зменшилась кількість тих, які взагалі не пропускали занять упродовж навчального року через хворобу.

У ході опитування з’ясовано тижневі обсяги рухової активності студентів впродовж навчання у вищому педагогічному навчальному закладі. Виявлено, що 49,3% студентів займаються додатково фізичними вправами від 2 до 4 годин, 25,3% - від 5 до 7 годин, 9,1% - від 8 до 10 годин і лише 5,5% студентів займаються більше 10 годин на тиждень. Як було зазначено у першому розділі, мінімальною нормою тижневої рухової активності, яка сприяє підтриманню належного рівня фізичної підготовленості та здоров’я фахівці називають 8-10 годин. Отже, лише одна з кожних десяти опитаних студентів дотримується оптимальних обсягів тижневої рухової активності, що негативно позначається як на поточному стані здоров’я опитаних студентів, так і є передумовою для зниження працездатності та зростання захворюваності у подальшому житті.

Відомо, що студентська молодь значну кількість часу присвячує навчанню. На питання: “Чи втомлюєтеся Ви під час навчання?” отримано наступні відповіді: 21,2% респондентів відчувають втому, 10,8% - ні. Незначно втомлюються 47,3%, майже не втомлюються 20,7% студентів. Таким чином, навчання призводить до втоми більшості студентів, що може свідчити як про низький рівень фізичної і функціональної підготовленості, так і про невдале поєднання розумової праці з фізичною.

В процесі анкетування встановлено види занять, яким студенти надають перевагу у вільний час. Результати відповідей були нами проранжовані та представлені у табл. 3.7.

Серед основних форм занять, яким студенти надають перевагу на дозвіллі є заняття за комп’ютером, перегляд телепередач, зустрічі з друзями, читання літератури та  азартні ігри – ці види занять посіли перші місця у ранговому переліку. Заняття спортом та відвідування змагань не користуються серед студентів популярністю. Лише 8,3% опитаних студентів займаються спортом та 7% відвідують спортивні змагання. Імовірно існуючі організаційні форми занять спортом не сприяють активному включенню студентів до спортивної діяльності.

Звертає на себе увагу той факт, що значущість занять спортом від курсу до курсу знижується. На четвертому курсі лише 6,3% опитаних свідчать про продовження занять спортом у вільний від навчання час. Це найнижчий рейтинг серед інших видів занять на дозвіллі.

Кількість студентів, які відвідують змагання на третьому і на четвертому курсах дещо вища, ніж на другому. Імовірно ті, що припинили тренуватися, переключилися на відвідування змагань. У ранговому списку цей захід посідає шосту позицію. Вищенаведені результати знову ж таки підтверджують те, що фізична культура і спорт у житті студентів не набули належного значення, перевага надається інтелектуальним розвагам та пасивному відпочинку.

Таблиця 3.7

Види занять на дозвіллі, які зазначили в анкетах

студентів різних курсів

Варіанти

відповідей

Курси навчання

Загальна кількість відповідей

2

3

4

%

Ранг

%

Ранг

%

Ранг

%

Ранг

Займаюсь спортом

10,1

6

8,5

6

6,3

7

8,3

6

Читаю літературу

15,2

5

23,2

4

26,3

3

21,5

4

Дивлюсь телепередачі

39,2

2

25,6

2

46,2

1

37,0

2

Граю в азартні ігри

26,6

4

20,7

5

15,0

5

20,8

5

Займаюсь за комп’ютером

50,6

1

41,5

1

37,5

2

43,2

1

Ходжу в гості

27,8

3

21,9

3

26,2

4

25,3

3

Відвідую змагання

5,0

7

8,5

6

7,5

6

7,0

7

Інше

4,3

8

8,5

6

6,2

8

6,3

8

Вивченням мотивації студентів до занять з фізичного виховання, з’ясовано найважливіші фактори, що спонукають дівчів їх відвідувати. Варіанти відповідей були нами проранжовані та подаються у табл. 3.8.

Аналіз відповідей всіх опитаних студентів свідчить, що головним мотивом відвідування занять з фізичного виховання є потреба отримати залікову оцінку (62,4%). Це означає, що майже дві третини студентів відвідують заняття з фізичного виховання лише задля виконання навчальних нормативів, а не для гармонійного розвитку чи зміцнення здоров’я. Слід відзначити, що велика кількість студентів (42,7%) відвідують заняття з фізичного виховання з надією покращити статуру. Інші мотиви мають для студентів значно меншу вагу: активізація розумової діяльності, покращення настрою, підвищення працездатності, зміцнення та збереження здоров’я (від 25,3% до 20,3% опитаних).

Таблиця 3.8

Мотиви відвідування студентами різних курсів

Занять з фізичного виховання

Варіанти

Відповідей

Курси навчання

Загальна кількість відповідей

2

3

4

%

Ранг

%

Ранг

%

Ранг

%

Ранг

Зміцнення та збереження здоров’я

17,7

5

19,5

5

23,7

6

20,3

6

Зняття втоми

11,4

7

13,4

6

15

8

13,3

8

Активізація розумової діяльності

22,8

4

25,6

4

27,5

3

25,3

3

Підвищення працездатності

15,2

6

25,6

4

25

4

21,9

5

Виховання вольових якостей

22,8

4

13,4

6

16,2

7

17,6

7

Формування гарної статури

35,4

2

41,5

2

51,2

2

42,7

2

Покращення настрою

29,1

3

20,7

3

23,8

5

24,5

4

Отримання залікової оцінки

74,6

1

60

1

52,5

1

62,4

1

Інше

7,6

8

4,8

7

6,2

9

6,2

9

Аналіз мотивів у залежності від року навчання свідчить, що на всіх курсах навчання найважливішими потребами, що спонукають студентів відвідувати заняття з фізичного виховання є отримання залікової оцінки та формування гарної статури. При цьому спостерігається цікава тенденція – потреба отримання залікової оцінки хоч і посідає на всіх курсах перше місце за рейтингом, але її вага від курсу до курсу суттєво знижується (2 курс – 74,6%, 3 курс – 60,0%, 4 курс – 52,5% опитаних). Натомість, незважаючи на постійну другу рангову позицію, кількість бажаючих “сформувати гарну статуру” від курсу до курсу суттєво зростає (2 курс – 34,4%, 3 курс – 41,5%, 4 курс – 51,2% опитаних).

Високе місце в структурі потреб відвідування занять з фізичного виховання у студентів другого і третього курсів навчання має “покращення настрою” (третя рангова позиція і 29,1% та 20,7% опитаних). З переходом на четвертий курс ця потреба відходить на задній план (5 рангова позиція), а на третю позицію вийшла потреба активізації розумової діяльності. Зростає також вагомість такої потреби у відвідуванні занять з фізичного виховання, як підвищення працездатності (2 курс – 15,2%, а третій і четвертий – відповідно 25,6 та 25,0% опитаних).

Більше половини (59,4%) опитаних студентів зовсім не цікавляться спортивною тематикою у засобах масової інформації, інколи цікавляться – 38,6%. Лише 20,8% студентів позитивно відповіли на це запитання.

Слід зазначити, що на четвертому році навчання, у порівнянні із третім, удвічі більше студентів цікавляться спортивною інформацією у ЗМІ, а тих які не цікавляться стає на 13,6% менше.

В ході дослідження ми намагалися виявити позанавчальні обсяги рухової активності респондентів. Результати опитування виявили 34,4% студентів, які дуже рідко займаються фізичними вправами. Не займаються додатково фізичними вправами 29,8% дівчат, рідко – 17,4% і тільки 13,7% постійно займаються додатково фізичними вправами (табл. 3.9).

Разом з тим, на кожному курсі навчання спостерігається збільшення кількості студентів, які постійно займаються фізичними вправами, окрім обов’язкових занять за розкладом. До четвертого курсу їх число зростає на 7,4%. Студентів третього та четвертого років навчання, які ніколи додатково не займаються фізичними вправами стало менше, частина перейшла до групи тих, які рідко займаються фізичними вправами, окрім обов’язкових занять за розкладом. Отже, вищенаведені результати дослідження свідчать про позитивні зміни поглядів незначної кількості студентів старших курсів на фізичну культуру і спорт і розуміння користі рухової активності.

Таблиця 3.9

Відповіді студентів про рухову активність у

позанавчальний час (%)

Частота занять

Курси навчання

Загальна

кількість

відповідей

2

3

4

Постійно

10,1

13,4

17,5

13,7

Рідко

12,7

17

22,5

17,4

Дуже рідко

39,2

33

31,1

34,4

Ніколи

34,1

29,2

26,2

29,8

Інше

3,9

7,4

2,7

4,7

Подальший аналіз відповідей студентів свідчить про те, що значна їх кількість (42,3%) ніколи не залучалася до участі у спортивно-оздоровчих заходах, що проводяться навчальним закладом, 23,2% - робили це дуже рідко, 15% - рідко. Лише 14,5% опитаних засвідчили постійну участь у вище зазначених заходах.

На четвертому році навчання спостерігається зменшення на 9,5% кількості студентів, які постійно беруть участь у цих заходах, а кількість тих які ніколи не брали участі на 21,7% - збільшується. Отже, існує необхідність більш активного залучення до участі в спортивно-оздоровчих заходах студентів старших курсів.  

Аналізуючи результати обробки всіх анкет з’ясовано, що 51,6% студентів ставляться до обов’язкових занять фізичним вихованням байдуже і
лише 29,8% - позитивно. 18,6% опитаних висловили негативне ставлення до цих занять (рис. 3.8). Кількість відповідей про нейтральне ставленням респондентів до навчальної форми занять на третьому курсі, порівняно з другим, на 3,7% зменшується, а на четвертому курсі – на 8,2% збільшується. Кількість студентів, які позитивно ставляться до цих занять на кожному курсі поступово зростає. Збільшується кількість студентів, які ставляться до обов’язкових занять негативно, так на четвертому курсі вона зростає на 2,1%.

Рис. 3.8. Відповіді студентів про ставлення до обов’язкових занять фізичним вихованням

У ході опитування студенти оцінювали традиційний зміст занять фізичним вихованням у вищому педагогічному навчальному закладі. Найбільша кількість (35,7%) дівчат назвали традиційний зміст занять незадовільним, 31,1% - добрим, 23,7% - задовільним. Зовсім незначну кількість студентів (9,5%) зміст занять задовольняє і вони оцінили його на відмінно.

Виявлено, що з кожним роком навчання студентська оцінка традиційного змісту занять з фізичного виховання у ВНЗ погіршується. Якщо на другому курсі такі заняття не задовольняють тільки 22,9% студентів, то до четвертого курсу їх кількість зростає удвічі і становить 43,7%. Одночасно зменшується кількість студентів які оцінюють заняття на відмінно. На четвертому році навчання спостерігається зменшення їх кількості на 4,1%. Отже, традиційний зміст занять більшість студентів не задовольняє, що свідчить про необхідність здійснення пошуку нового змісту проведення занять з фізичного виховання у ВНЗ.

Для вирішення цього завдання респонденти у відповідях на питання анкети запропонували заходи, які сприятимуть змінам традиційного змісту занять. Їх відповіді були проранжовані і подані у табл. 3.10.


Таблиця 3.10

Відповіді студентів про заходи щодо покращення навчального процесу з фізичного виховання у вищому педагогічному навчальному закладі ( %)

Зміст

Заходів

Курси навчання

Загальна кількість відповідей

2 курс

3 курс

4 курс

%

Ранг

%

Ранг

%

Ранг

%

Ранг

Покращити умови проведення занять

21,5

2

14,6

6

20,0

3

18,7

3

Збільшити кількість занять

12,2

7

16,3

4

13,1

5

13,8

5

Розширити теоретичний розділ

15,1

4

19,0

3

9,0

7

14,3

4

Замінити навчальну форму на факультативну

12,7

6

15,9

5

14,3

4

14,3

4

Замінити зміст занять

51,8

1

47,5

1

38,7

1

46,0

1

Запровадити заняття за вибором

21,9

3

27,3

2

31,2

2

26,8

2

Проводити заняття більш цікаво

14,0

5

11,0

7

12,5

6

12,5

6

Інше

3,8

8

8,5

8

5,0

8

5,8

7

Перше, що на думку респондентів треба запровадити – це замінити  зміст занять з фізичного виховання (46,% від всіх опитаних). При цьому на другому курсі традиційний зміст занять з фізичного виховання не задовольняє 51,8% респондентів, на третьому – 45,7% а на четвертому – 38,7%. На другому місці за вагомістю є пропозиція запровадити заняття за вибором. При цьому привертає увагу той факт, що задоволених традиційним змістом занять з фізичного виховання від курсу до курсу стає все менше, а бажаючих займатися за вибором все більше (від 21,9% на другому курсі, до 31,2% на четвертому). Умовами занять з фізичного виховання значна кількість студентів незадоволена і вимагає їх покращення (третя рангова позиція). Четверте місце у ранговому списку посідають пропозиції розширення теоретичного розділу та заміни навчальної форми на факультативну. Набагато менше відповідей стосується збільшення кількості занять та проведення їх у більш цікавій формі.

На різних курсах навчання запропоновані студентами заходи щодо покращення змісту занять мають різну рангову структуру. Лише пропозиція щодо зміни змісту занять та надання можливості займатися фізичними вправами за вибором посідають чільні місця на всіх курсах. Такої думки дотримуються більше двох третин опитаних на кожному курсі.

Досить багато студентів вважають доцільним обов’язкові заняття з фізичного виховання будувати на матеріалі одного виду спорту. Кількість таких відповідей становить 43,8%. Майже п’ята частина (18,2%) студентів хотіли б займатися різними видами спорту, 16% - вважають доцільними заняття ЗФП, 10,5% студентів не визначилися щодо доцільного змісту занять з фізичного виховання. Найменша кількість (7,5%) опитаних вважають доцільними заняття лише ППФП (табл. 3.9).


Таблиця 3.9

Відповіді студентів на питання анкети про доцільний зміст занять з фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах (%)

Різновиди занять

Курси навчання

Загальна

кількість

відповідей

2

3

4

Різними видами спорту

15,2

18,2

21,2

18,2

Одним видом спорту

40,0

45,1

46,3

43,8

ЗФП

18,9

15,8

13,2

16,0

ППФП

8,8

4,9

8,7

7,5

Важко відповісти

11,4

12,2

8,0

10,5

Інше

5,7

3,8

2,6

4,0

Аналіз відповідей студентів щодо доцільного змісту занять з фізичного виховання дозволив виявити цікаву закономірність – кількість тих, які хотіли б на обов’язкових заняттях з фізичного виховання займатися одним або кількома видами спорту від курсу до курсу зростає, а тих, які надають перевагу традиційному змісту занять – зменшується.

Одне із питань анкети пропонувало обрати найбільш привабливий для кожного студента вид спорту, яким би вони хотіли займатись на заняттях з фізичного виховання (табл. 3.11). Найбільша кількість студентів  2-го курсу бажає займатись міні-футболом  (22%), атлетизмом (17.2), волейболом (17,2%) та. У студентів 3-го курсу на першому місці серед видів спорту, яким вони хотіли б займатись на заняттях з фізичного виховання, були: міні-футбол – 24%, на другому місці – атлетизм – 17,2%, на третьому – волейбол – 16,5%. На 4-му курсі вподобання виду спорту виявились наступними: міні-футбол – 20,6%, атлетизм – 18,4%, волейбол – 17,2%. Аналізуючи відповіді загальної кількості респондентом на це запитання, виявили, що 21,4% студентів на заняттях з фізичного виховання бажають займатись міні-футболом, 17,2% -атлетизмом, 16,8% - волейболом, 9,6% - туризмом, 7,4% - плаванням, 6% - баскетболом. Інші відповіді в кількісному відношенні не набирають і 5% кожна.

Таблиця 3.11

Відповіді студентів на питання про найбільш бажаний для них вид спорту на заняттях з фізичного виховання у вищому педагогічному навчальному закладі ( у %)

Види спорту

Курси

Загальна кількість відповідей

2

3

4

  1.  

Міні-футбол

22,0

24,0

20,6

21,4

  1.  

Легка атлетика

1,2

2

2,.5

1,8

  1.  

Плавання

1,2

1,2

2,4

1,6

  1.  

Лижний спорт

8,8

6,0

6,8

7,4

  1.  

Баскетбол

1,8

1,2

1,2

1,6

  1.  

Волейбол

5,0

5,0

6,6

6,0

  1.  

Атлетизм

17,2

16,5

17,2

16,8

  1.  

Гандбол

16,5

17,2

18,4

17,2

  1.  

Туризм

3,6

5,0

5,0

4,2

  1.  

Спортивне

7,5

9,6

10,8

9,6

  1.  

Орієнтування

3,6

4,1

2,4

3,2

  1.  

Теніс

2,4

3,2

3,2

3,2

  1.  

Кульова стрільба

3,0

2,4

3,2

2,4

  1.  

Стрільба з лука

2,4

2,4

1,2

2,0

  1.  

Інші види

5,0

3,6

3,2

3,8

Отже, результати проведеного опитування за участю студентів
другого-четвертого курсів навчання Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка виявили їх незадоволеність традиційним змістом занять. Більшість респондентів пропонує замінити його і запровадити заняття за вибором. Це, на їх думку, здатне покращити систематичність відвідування занять фізичним вихованням і сприяти підвищенню рівня фізичної підготовленості та здоров’я. Виявлені фізкультурно-спортивні пріоритети студентів повинні братися до уваги при розробленні програми з фізичного виховання у вищому педагогічному навчальному закладі.

Наше соціологічне дослідження виявило значну кількість студентів, які бажають займатися улюбленим видом спорту, але не всім студентам вигідний час занять та доступна комерційна основа. Тому запровадження занять улюбленим видом спорту у навчальний час, на нашу думку, підвищить інтерес до обов’язкових занять з фізичного виховання, частоту їх відвідування та сприятиме покращенню рівня фізичної підготовленості студентів.


ВИСНОВКИ

1. Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що питання збільшення рухової активності студентів ВНЗ засобами фізичного виховання вивчені недостатньо. Численні дослідження науковців виявили низький рівень фізичної підготовленості студентів, стану фізичного здоров'я, рухової активності та інтересу до занять з фізичного виховання. Відсутність сформованої потреби студентів в систематичних заняттях фізичними вправами та байдуже ставлення до навчального процесу вимагають пошуку більш досконалих засобів і методів фізичного виховання у ВНЗ. У навчальному процесі доцільно відмовитись від програмного змісту фізичного виховання і звернутись до особистості студента, його інтересів і потреб у сфері фізичного виховання.

Результати дослідження, проведені зі студентами Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, свідчать про те, що:

- виявлена тенденція зниження рівня фізичної підготовленості студентів (на 1 курсі студентів з високим РФП – 6,4%, вищим за середній – 27,7%,
середнім – 40,4%, нижчим за середній – 25,5%; на 2 курсі – 5,9% студентів з високим РФП, 25,5% – з вищим за середній, 41,2% – з середнім і 29,4% – з нижчим за середній РФП; на 3 курсі 4,4% студентів мають високий РФП, 22,2% – вищий за середній, 44,4% – середній і 28,9% – нижчий за середній; серед студентів 4 курсу – 2,6%, 10,3%, 41,0% та 46,1% відповідно.

- результати дослідження РФЗ свідчать про поступове його зниження з першого по четвертий курс (на першому курсі низький РФЗ мають 19,1%  студентів, на другому – 17,6%, на третьому – 33,3% і на четвертому – 30,8%).

- необхідні зміни засобів і методів навчальних та позанавчальних занять для забезпечення позитивного впливу на рівень фізичної підготовленості та здоров’я студентів враховуючи інтереси, потреби і їх особистісні орієнтації.

2. Вивчено спортивно-оздоровчі потреби студентів ВНЗ, що дозволяє стверджувати: провідним мотивом до занять фізичними вправами є бажання отримати залікову оцінку (56,3%); з метою зміцнення здоров’я відвідує заняття з фізичного виховання 21,2 % студентів, 35,9% опитаних  дає негативну оцінку традиційному змістові навчальних форм занять фізичним вихованням і пропонує надати можливість займатися видами спорту за власним вибором (42,5%). Це, на їх думку, сприятиме зростанню інтересу до навчальних занять, підвищенню рівня рухової активності, фізичної підготовленості. Серед найбільш бажаних видів спорту на заняттях з фізичного виховання студенти називають міні-футбол (22,2%), атлетизм (17,2), волейбол (16,8%).   

3. Удосконалено методику фізичної підготовки студентів засобами
міні-футболу, що впроваджена в Сумському державному педагогічному університеті ім. А.С.Макаренка: передбачена можливість займатись обраним, пріоритетним видом спорту (міні-футболом), система етапів, засобів і методів навчання, самостійна роботу студентів та запровадження регулярного контролю рухової активності та фізичної підготовленості студентів в кінці кожного змістового модулю навчальної програми. Розроблено співвідношення засобів фізичного виховання, що використовуються на заняттях з міні-футболу та комплекси вправ для розвитку фізичних якостей, а також комплекси для додаткових (самостійних) занять студентів фізичними вправами.

4. Удосконалена методика фізичної підготовки студентів засобами
міні-футболу сприяла підвищенню РФП (з високим та вищим за середній РФП кількість студентів збільшилась на 11,1% та 14,7%, а з середнім та нижчим за середній РФП – зменшилась на 11,2% та 14,8% відповідно) та РФЗ (зросла кількість студентів з вищим за середній РФЗ – на 66,6%, і на 50,0% знизилася кількість студентів з низьким РФЗ).

Ця методика сприяла збільшенню обсягу загальної рухової активності у студентів ЕГ за період експерименту на 32,6%, обсяг фізкультурно-оздоровчої рухової активності студентів експериментальної групи збільшився на 42,6%.

Застосування методики фізичної підготовки студентів засобами міні-футболу довело її ефективність. У студентів підвищились показники фізичної підготовленості, рухової активності, зросла мотивація до занять фізичним вихованням, що позитивно вплинуло на спосіб життя.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Абрамов М. С., Жуков М. М. Морфофункциональные показатели студентов и их зависимость от двигательной активности // Теор. и практ. физ. культуры. − 1985. − № 2. − 32 с.
  2.  Абрамовский А. З. Специфика двигательной подготовленности как основа дифференцированного подхода в процессе занятий по физическому воспитанию // Дифференцированный подход в физическом воспитании студентов педагогических институтов: Межвуз. сб. науч.
    тр. − Ленинград, 1986. − С. 3-8.
  3.  Абросимов П. И. и др. Определение физической работоспособности детей и подростков // Мед. проблемы физ. культ. − К.: Здоровье,
    1978.− С. 38-41.
  4.  Аванян В. С. Исследования уровня физической подготовленности студентов ТПИ в 1990-1991 учебном году // Тез. докл. респуб.
    науч. − практ. конф. "Формы и методы активизации учеб. процесса по физич. восп. студ. высш. учеб. заведений". − Ашхабад, 1992. − С. 21-22.
  5.  Агеевец В. У. Актуальные проблемы психолого-педагогической подготовки студентов. – Ярославль: ЯГУ, 1990. – 106 с.
  6.  Алексійчук Ю. М., Давиденко І. М., Макаренко М. В. та ін. Розвиток індивідуальних психофізіологічних властивостей у людей старшого шкільного віку // Адаптація учнівської молоді до навчальних занять та фізичних навантажень: Тези доп. наук. Конф. – Черкаси, 1993. – С.4.
  7.  Амосов Н. В., Бендет Я. А. Физическая активность и сердце. –  2-е изд., доп. – К.: Здоров’я, 1989. –  213 с.
  8.  Амосов Н. М. Раздумья о здоровье // 3-е изд.  доп. и перераб. – М: Физкульт. и спорт, 1987. – 64 с.
  9.  Ананьев Б. Г. Формирование одаренности  Склонности и способности. – Л, 1962. – С.41-58.
  10.  Андерсен К. Л., Рутенфренц Д. Привычная физическая активность и здоровье // Региональные публикации ВОЗ. Европейская серия. - 1982. - №6. - С. 13-42.
  11.  Андреев С. Н. и др. Футбол: Поурочная программа для учебно-тренировочных групп спортивного совершенствования ДЮСШ и СДЮШОР. – М., 1986. - 262 с.
  12.  Андреев С. Н. Играй в мини-футбол. – М.: Сов. спорт, 1989. - 47 с.
  13.  Антикова В.А. Концептуальные направления повышения эффективности физического воспитания в вузах  Тезисы докладов Международной научно-практической конференции «Акутальные проблемы физического воспитания и спортивной тренировки студенческой молодежи». – Ч. 1. – Мн., 1995. – С.12-13.
  14.  Антікова В. А. Оптимізація фізичного виховання у вищих навчальних закладах  Матер. ІІ всеукр. наук.-практ. конф. “Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні”. – К.,-Луцьк: Вежа. – 1996. – С. 209-213.
  15.  Антонец В. Ф. Потребность в физическом совершенствовании как психолого-педагогическое понятие // Зб. наук.-метод. робіт.-Хмельницький, 1997. - №4. – Ч.2. - С. 104-107.
  16.  Антонов А. И., Маслов А. Г. Психофизическая и психологическая подготовка студентов лесохозяйственных факультетов к профессиональной деятельности  Тез. докл. Межд. науч.-практ. конф “Актуальные проблемы физического воспитания и спортивной тренировки студенческой молодежи”. – Часть 1. – Минск. – 1995. – С. 27-28.
  17.  Антонова Т. М. Развитие основ советской системы физического воспитания: Автореф: дис… канд. пед. наук: 13.00.04  ГДОИФК им.П. Ф. Лесгафта. –   Л., 1986. – 22 с.
  18.  Антропова М. В., Хрипкова А. Г. и др. Возрастная физиология и школьная гигиена – М.: Просвещение, 1990. – 318 с.
  19.  Апанасенко Г. Л., Науменко Р. Г. Физическое здоровье и максимальная аэробная способность индивида // Теор. и практ. физ. культ. – 1988. –  № 4. – С. 29-31.
  20.  Аршавский И. А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития. – М.: Наука, 1982. – 270 с.
  21.  Арутюнян Л. А. Совершенствование образа жизни личности как социальная задача: проблема постановки и реализации целей. Автореф. дис. ... док. филос. наук. – М., 1985. – 45 с.
  22.  Асмолов А. Г. Стратегия развития вариативного образования в России/Сборник материалов: «Стратегия развития образования в России 1994». – М., 1994. – С. 23-31.
  23.  Африканов Л. А., Африканова Л. П., Смирнова Л. И. Взаимосвязь физического и психического состояния в процессе физического воспитания студентов // Медико-биологические аспекты физического совершенствования учащейся молодежи: Сб. науч. тр. – Рязань, 1986. – Т. 90. – С. 6-8.
  24.  Ахтариева Л. Г. Особенности психологической подготовки студентов к профессионально-педагогической деятельности: Автореф. дисс… канд. пед. наук. – Ленинград, 1978. – 16 с.
  25.  Баевский Р. М. Прогнозирование состояний на грани нормы и патологии.  – М.: Медицина, 1979. – 296 с.
  26.  Базильчук В. Б., Жданова О. М. Проблема здоровя і формування мотивації у студентів до навчальних занять // Вісник Технологічного університету Поділля: Наук. журнал. – 2002. – №5. – Ч.3. – С. 59-60.
  27.  Базильчук В. Б., Жданова О. М. Проблема удосконалення організаційних форм фізкультурної діяльності студентів // Фізична культура, спорт та здоров’я: Матеріали ІV Міжнар. наук. конф. студ. та аспірантів. – Х., 2002. - С. 20-21.
  28.  Бальсевич В. К., Запорожанов В. П. Физическая активность человека. - К.: Здоров'я, 1987. - 224 с.
  29.  Бальсевич В. К. Концепция альтернативных форм организации физического воспитания детей и молодежи//Физ. культ.: воспитание, образование, тренировка, 1996. № 1. С. 23-25.
  30.  Баскетбол/Под общ. ред. Портнова Ю. М. – Москва, 1997. – 476 с.
  31.  Батуев А. С. Высшая нервная деятельность: Учебник. – М.: Высш. Шк.,
    1991. – 255 с.
  32.  Бекас О. О. Рівень фізичного стану молоді 12–24 років і його залежність від фізичної активності // Фізіологічний журнал НАН України. – 2002. – № 2. – С.170.
  33.  Благій О. Л. Програмування самостійних фізкультурно-оздоровчих занять для осіб зрілого віку: Автореф. дисс... канд. пед. наук з ФК і С.: 24.00.02/КДУФВіС. – К., 1997. – 24 с.
  34.  Благуш П. К. К теории тестирования двигательных способностей /Пер. с чешского. - Москва: ФиС, 1982. - 165 с.
  35.  Боген М. М. Обучение двигательным действиям. – М.: ФиС, 1985. -
    192 с.
  36.  Богородский С. В., Сим Є. К. Дифференцированный подход к студентам при занятиях оздоровительным бегом  Тез. ІV всесоюз. науч. конф. “Физическая культура и спорт в формировании социалистического образа жизни студентов”. – Львов. – 1987. – С.60-61.
  37.  Богородский С. В. Теория и практика физической культуры – 1984. - № 10.– С. 39-42.
  38.  Вихров К. Л. Игры в тренировке футболиста. – Киев: Здоров'я, 1983. – 93 с.
  39.  Вовк В. М. Пути совершенствования физического воспитания студентов. – Луганск, 2000. – 176 с.
  40.  Войтенко  В. П. Здоровье здоровых: Введение в санологию. - К.: Здоров'я, - 1991. – 245 с.
  41.  Вяткин Б. А. Роль темперамента в спортивной деятельности. – М.: Физкульт. и спорт, 1978. – 174 с.
  42.  Галайтатий Г. Д. Фізіологічна характеристика фізичної і розумової працездатності студентів з різним рейтингом успішності і фізичної підготовленості: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. - К., 1997. - 20 с.
  43.  Глухов В.  И. Физическая культура и формирование здорового образа жизни. –К.: Здоровье, 1989. –82 с.
  44.  Годик М. А. Контроль тренировочных и соревновательных нагрузок. - Москва: Физкультура и спорт, 1980. – 136 с.
  45.  Годик М. А., Бальсевич В. К., Тимошкин В. Н. Система общеевропейских тестов для оценки физического состояния человека //Теор. и практ. физ. культ. - 1994.-№ 5. - С. 24-32.
  46.  Горшков А. Г. Изменение психического состояния студентов на занятиях физической культуры //Мат. Всерос. науч.-практ. конф. - Москва, 1983. -
    С. 105-108.
  47.  Граевская Н. Д. Спорт и здоровье  Теория и практика физической культуры. – 1996. – №4. – С. 49-54.
  48.  Граф Л. В. Содержание и организация самостоятельной деятельности студентов на занятиях по физической культуре: Автореф. дисс… канд. пед. наук. – СПб.: ГАФК, 1993. – 22 с.
  49.  Данилов Ю. Г. Структура, измерение и пути совершенствования физической подготовленности студентов: Автореф. дисс… канд. пед. наук. – М., 1976. – 21 с.
  50.  Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України  / За заг. ред. М. Д. Зубалія. – М. – 2-е вид., перероб. і допов. – К., 1997. – 36 с.
  51.  Домашенко А. В. Організаційно-педагогічні засади системи фізичного виховання студентської молоді України: Автореф. дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту. - ЛДІФК, Л. 2003. – 20 с.
  52.  Драчук А. І. Оптимізація фізичного виховання студентів вищих закладів освіти гуманітарного профілю: Автореф. дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту. - ЛДІФК, Л. 2001. –20 с.
  53.  Дрозд О. В. Фізичний стан студентської молоді західного регіону України та його корекція засобами фізичного виховання: Автореф. дисс. канд. пед. наук. – ЛДУ. – Луцьк, 1998. 24 с.
  54.  Дубогай А. Д. Управлять здоровьем смолоду. – К.: Молодь, 1985. – 112 с.
  55.  Дутов А., Марзаганов Х. Модульнорейтингова технологія  навчання з фізичного виховання  Тези доп. Всеук. наук.-практ. конф. “Студентський фізкультурно-спортивний рух в Україні на порозі ХХІ століття”. – К., 1998. – С. 105-106.
  56.  Душанин С. А. Система многофакторной экспресс-диагностики функциональной подготовленности спортсменов при текущем и оперативном врачебно-педагогическом контроле. – К., 1986.– 47 с.
  57.  Єднак В. Д. Вдосконалення нормативних основ фізичного виховання студентів груп ЗФП основного відділення вузу: Автореф. дисс... канд. пед. наук: 24.00.02 / УДУФВс. – К.,1997. – 25 с.
  58.  Иващенко Л. Я. Прогнозирование величин нагрузок в оздоровительной тренировке у лиц разного возраста и уровня физической
    подготовленности // Теор. и практ. физ. культ. - 1984. - № 10. - С. 36-40.
  59.  Іващенко Л. Я., Круцевич Т. Ю. Диференційований підхід у фізичному вихованні студентської молоді // Оптимізація процесу фізичного виховання. в системі освіти: Матеріали всеукр. наук. конф. – Т., 1997. – С. 138-146.
  60.  Ільницький В. І. Вплив занять фізичним вихованням на стан рухової активності та фізичного розвитку студентів в залежності від кліматичних умов //Мат. 2-ї регіон. наук.-практ. конф.: Роль фіз. культури в здоровому способі життя. - Львів, 1991.- Ч. 2. - С. 4-5.
  61.  Каган М. С. Мир общения: Проблема межсубъектных отношений. - М.: Политиздат, 1988. - 319 с.
  62.  Канішевський С. М. Здобутки і недоліки розбудови системи фізичного виховання в сфері освіти // Студентський фізкультурно-спортивний рук в Україні на порозі XXI століття: національно-історичні, соціально-економічні, оздоровчо-профілактичні аспекти відродження: Тези доп. всеукр. наук.-практ. конф – К., 1998. – С. 5-6.
  63.  Канішевський С. М. Науково-методичні та організаційні основи фізичного самовдосконалення студентства. – К.; ІЗМН, 1999. – 270 с.
  64.  Кардялис К. К. Пути повышения физической активности студентов // Теор. и практ. физ. культ. - 1984. - № 10. - С. 46-47.
  65.  Карпман В. Л., Белоцерковский З. Б., Гудков И. А. Тестирование в спортивной медицине. - Москва: Физкультура и спорт, 1988. – 208 с.
  66.  Киселев В.И., Шарапова П.Х., Куликова В.П. Занятия по физическому воспитанию и индивидуальная активность студентов //Теор. и практ. физ. культ. - 1987. - № 6. - С. 21-23.
  67.  Кириченко Т. Г. Формування здорового способу життя студентів педагогічного вузу в процесі фізичного виховання: Автореф. дис. … канд. пед. наук. – К., 1998. – 16 с.
  68.  Козлов В. И. Прогрессирование дефицита двигательной активности у студенток и выбор средств его компенсации: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. - Москва - Малаховка, 1995. -16с.
  69.  Козлов И. Д., Герцен М. А. Определение оптимума оздоровительной нагрузки для населения // Всес. науч.-прокт. конф. «Физическая культура и здоровый образ жизни». – М., 1990. – С.59-60.
  70.  Козіброцький С. П. Програмно-нормативні основи фізичного виховання студентів: Автореф. дис. … канд. наук з фіз. вих. і спорту. – Львів, 2002. – 16 с.
  71.  Количество и содержание физических упражнений для развития и поддержания  физического состояния: Рекомендации Американського института спорт. медицины // Теор. и практ. физ. культ. - 1989. - № 2. - С. 58-59.
  72.  Концепція фізичного виховання в системі освіти України // Фізичне виховання в школі. –  1998. - № 2. - С. 2 - 7.
  73.  Костиков В. В. Теория и методика использования спортивных игр при организации физической активности людей разного возраста: Дисс… докт. пед. наук. – Краснодар, 1993. – 415 с.
  74.  Коффка К. Основы психического развития/Пер. с нем. Р. и Б. Левин. – М.-Л.: Огиз-Соц. Экгиз, 1934. – 260 с.
  75.  Кравцов М. І. Особливості фізичного розвитку і фізичної підготовленості студентів  Матер. І наук.-практ. конф. “Роль фізичної культури в здоровому способі життя”. – Львів, 1995. – С. 37-38.
  76.  Кривицький С. Й. Підвищення показників фізичного здоров’я в процесі фізичного виховання студентів, які проживали на території радіаційного забруднення: Автореф.дис....канд.наук фіз.вих. і спорту: 24.00.02 / Рівненський держ.ун-т. – Рівне, 2002. – 21 с.
  77.  Круцевич Т. Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания. – К.: Олимпийская литература, 1999. - 230 с.
  78.  Круцевич Т. Ю. Управление физическим состоянием подростков в системе физического воспитания: Дис. докт. наук по физ. воспитанию и спорту: 24.00.02. - К., 2000. – 510 с.
  79.  Кряж З. С., Нельга Н. А., Забавский Г. К. О направленности физической подготовки студенток на начальном этапе занятий различными видами
    спорта // Вопр. теор. и практ. физ. культ. и спорта: Сб. статей. - Минск, 1980. - Вып. 10. - С. 65-69.
  80.  Кудряшов В. Л. Антропоморфологические признаки физического развития и методы его оценки // Всесоюз. науч.-практ. конф. “Физ. восп. и спорт в вузах МПС”. – Харьков, 1991. – С. 45-46.
  81.  Куланин Б. Д. Влияние специальных знаний, убеждений и потрібностей на практику самостоятельных занятий физической культурой студенческой молодежи: Автореф. дисс... канд. пед. наук: 13.00.04/ГЦОЛИФК. – Москва, 1984. – 21 с.
  82.  Кулик Я. І. та ін. Динаміка мотивацій студентів до спортивної діяльності як складової частини здорового способу життя // Роль фізичиної культури в здоровому способі життя: Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. – Л., 1995. – С. 42-43.
  83.  Купер К. Новая аэробика. - Москва: ФиС, 1976. - 125 с.
  84.  Курочкіна М. В. Раціональні параметри фізкультурно-оздоровчих занять із студентами, які проживають в різних зонах радіаційного контролю: Автореф. дис. канд. наук з фіз. виховання і спорту. - Луцьк, 2000. – 19 с.
  85.  Кутек Т. Б. Підвищення фізичної підготовленості студенток, які проживають в умовах радіаційного забруднення: Автореф. дис. канд. наук з фіз. виховання і спорту. - ЛДІФК, Л. 2001. – 21 с.
  86.  Куц А. С. Должные нормы физического развития и двигательной подготовленности взрослого населення. - Винница: ВГПИ, 1987. - 47 с.
  87.  Куц А. С. Модельные показатели физического развития и двигательной подготовлеиности населения центральной Украины: Монография. - К.: Искра, 1993. - 250с.
  88.  Куц А. С., Нагирняк С. В., Сбруев Ю. И. Результаты комплексного обследования населения и пути их внедрения в практику физического воспитания // Матеріали II-ї Міжнар. наук.-практ. конф. “Фізична культура, спорт та здоров’я нації” – Вінниця, 1996. –С.50-53.
  89.  Кучеров І. До питання про концептуальні засади системи фізичного виховання // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тези доп. IV Міжнар. наук. конгр. - К., 2000. - С. 389.
  90.  Кушнір В. А. Теоретико-методологічні основи системного аналізу педагогічного процесу вищої школи: Автореф. дис. докт. пед. наук. – К.,
    2003. – 40 с.
  91.   Лацберг Л. А. Характеристика уровней нагрузок, обеспечивающих оздоровительное воздействие массовой физической культуры // Тез. Всесоюзн. науч. - практ. конф. «Науч. основы физкульт.-оздоров. работы среди населения». – Москва, 1986. – С. 38-42.
  92.  Лебедева М. Т. Медико-биологические позиции обучения
    студентов  Актуальные проблемы физического воспитания и спортивной тренировки студенческой молодежи. Тез. докл. межд. науч. - практ. конф. – Ч. 1. – Минск. – 1995. – С. 7-8.
  93.  Линець М. М. Основи методики розвитку рухових якостей: Навч. посіб. – Л.: Штабар, 1997. – 207 с.
  94.  Листелло О. Спортивно-игровой метод физического воспитания. - М.: ФиС, 1959. - 284 с.
  95.  Лопатин И. П. Критерии дифференцированного похода в физическом воспитании студентов подготовительного отделения  Научные  основы физического воспитания студентов педагогического института. – Л., 1980. – С. 64-70.
  96.  Муравов И. В. Оздоровительные возможности средств физической культури и потребности общества  // Теория и практика физической культуры. – 1988. - №2. – С. 5-6.
  97.  Муравов И. В. Оздоровительные эффекты физической культуры и спорта. – К.: Здоров’я, 1989. – 286 с.
  98.  Мурза В. П. Фізичні вправи і здоров’я. - К.: Здоров’я, 1991. - 254 с.
  99.  Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту, Рішенням І спортивного конгресу України, 25 березня 2004. – К. 10 с.
  100.  Нестеров В. Н. Нормативные основы физического воспитания студенческой молодежи. – Минск: Высш. шк., 1980. – 96 с.
  101.  Нифонтова Л. Н. О субъективной оценке двигательного режима в связи с занятиями физической культурой. / Мат. науч.-практ. конф. -              Северодонецк, 1986. – С. 128-129.
  102.  Новицкий Ю. В. Организационно-методический подход в индивидуализации процесса физического воспитания студентов: Автореф. Дисс. канд. пед. наук: 24.00.02  Украинский государственный
  103.  Пирогова Е. А. Оперативная оценка физического состояния при занятиях массовыми формами физической культуры // Теория и практика физической культуры - 1988. - № 9. - С. 6-8.
  104.  Пирогова Е. А. Совершенствование физического состояния человека. - К.: Здоров'я, 1989. - 164 с.
  105.  Положення про Всеукраїнський центр здоров’я “Спорт для всіх” / Затвердж. постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 49. – К.,  2003.
  106.  Попенченко В. В. Пути повышения эффективности учебного процесса по физическому воспитанию в вузе. – М.: Высш. шк., 1979. – 126 с.
  107.  Поташнюк Р. З. Соціально-економічна сутність здоров'я. - Луцьк, 1995. -92с.
  108.  Приходько В. В., Литвинов В. М., Абрамов В. В. Фізична культура, спорт та здоров'я студентської молоді. Д. УДХТУ, 2000. – 148 с.
  109.  Про вищу освіту: З-н України // Теорія і практика фізичного виховання. – 2002. – №1. – С. 23-50.
  110.  Про Концепцію фізичного виховання в системі освіти України: Рішення колегії М-ва освіти України від 23 квітня 1997 р. №7 / 6-18. – К., 1997. – 14 с.
  111.  Про організацію занять з фізичного виховання у вищих навчальних закладах України: Інструктивний лист М-ва освіти України від 19 квітня 1996 р. № 1 / 11-637. - К., 1996.
  112.  Про стан та перспективи розвитку фізичної культури і спорту у вищих навчальних закладах України: Рішення колегії Міністерства освіти України від 28. 06. 95 №716-3 // Інформаційний збірник .Міністерства освіти України. – 1995. - №20. – С. 3-9.
  113.  Про фізичну культуру і спорт: З-н України.-К.: ВППДКНТ, 1994. – 23 с.
  114.  Програма з фізичного виховання для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. – К.: Мін. Освіти і науки України, 2003. – 20 с.
  115.  Раевский Р. Т. Пути решения актуальных проблем физического воспитания в вузах Украины // Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі: Зб. наук. пр. – Донецьк, 1998. - Ч. 2. – С. 36-42.
  116.  Раевский Р. Т. Физическое воспитание как действенный фактор обеспечения здоровья студенческой молодежи // Спорт для всіх: Наук.-метод. журн. –  2000. – №1. – С. 5-10.
  117.  Раєвський Р. Т. Шляхи вдосконалення фізичного виховання студентів в вузах України на межі XXI століття// Студентський фізкультурно-спортивний рух в Україні на порозі XXI століття: національно-історичні, соціально-економічні, оздоровчо-профілактичні аспекти відродження: Тези доп. всеукр. наук.-практ. конф. – К., 1998. – С.6-7.
  118.  Романенко В.В. Вплив різних режимів рухової активності на фізичний стан студенток вищих навчальних закладів гуманітарного профілю: Автореф. дис.... канд. наук з фіз. виховання і спорту. ЛДІФК, Л., 2003. – 26 с.


Додаток А

Анкета з самооцінки здоров’я за Войтенко В.П.

Питання анкети

Відповідь

Оцінка

1

Чи турбує Вас головний біль?

2

Чи можна сказати, Ви легко прокидаєтеся від будь якого шуму?

3

Чи турбує Вас біль в області серця?

4

Чи вважаєте Ви, що у Вас погіршився зір?

5

Чи вважаєте Ви, що у Вас погіршився слух?

6

Чи намагаєтеся Ви вживати  кип’ячену воду?

7

Чи турбує вас біль у суглобах?

8

Чи впливає на Ваше самопочуття зміна погоди?

9

Чи бувають у Вас періоди, коли після хвилювання Вам необхідно заснути?

10

Чи турбує Вас запор?

11

Чи турбує Вас біль в області печінки, правому підребер’ї?

12

Чи буває у Вас запаморочення?

13

Чи стало Вам складніше зосереджуватися, ніж раніше?

14

Чи турбує Вас послаблення пам’яті?

15

Чи відчуваєте Ви в різних частинах тіла поколювання, "ковзання мурашок"?

16

Чи турбує Вас шум, або дзвін у вухах?

17

Чи тримаєте Ви для себе в домашній аптеці один з таких медикаментів: нітрогліцерин, валідол, серцеві каплі?

18

Чи довелось Вам відмовлятися від деяких страв?

19

Чи доводиться Вам відмовлятися від деяких страв?

20

Чи турбує Вас біль в області попереку?

21

Чи вживаєте Ви у лікувальних цілях мінеральну воду?

22

Чи буває у Вас задуха при швидкій ходьбі?

23

Чи можна сказати, що в певній ситуації Вам не важко розплакатися?

24

Чи буваєте Ви на пляжі?

25

Чи бувають у Вас періоди, коли відчуваєте себе радісним, збудженим, щасливим?

26

Чи вважаєте Ви, що зараз Ви такі ж працездатні, як і раніше?

27

Як Ви оцінюєте стан свого здоров’я?


Додаток Б

Оцінка факторів розвитку серцево-судинних захворювань за С.О. Душаніним

Питання

Відповідь

Оцінка

1

Вік: 17-18 років — 1 бал,

20-22 років — 2 бали,

23-24 роки  — 3 бали.

2

Стать: жіноча - 1 бал,

чоловіча -2 бали.

3

Нервово-емоційні перевантаження відсутні або незначні - 0 балів, значні - 8 балів

4

Спадкові фактори: відсутність випадків ІХС, інфаркту міокарду, порушень мозкового кровообігу, цукрового діабету у родичів (батька, матері, сестер, братів ) - 0 балів, у трьох родичів - 8 балів.

5

Паління. Не палите - 0 балів, 1-10 цигарок на день - 2 бали 11-20 – 4 бали, 21-40 – 6 балів

6

Харчування. Дуже помірне з обмеженою кількістю жирів і вуглеводів – 1  бал, надлишкове — 3 бали, без обмежень – 7  балів.

7

Маса тіла. Відсутність надлишкової ваги - 0 балів, надлишкова вага тіла 1-5 кг - 2 бали, 6-10 кг - 3 бали, 11-15 кг - 4 бали,

16-20 кг - 5 балів, більше 20 кг - 6 балів.

Потрібна ваги тіла визначається за

формулою : 50+(зріст – 150)*0,32+(вік-2І):5

8

Артеріальний тиск.

Менше 130/80 мм.рт.ст. - 0 балів,

до 140/90 – 2 бали, до 160/90 – 4 бали,

до 180/95 – 5 балів,вище 180/95 – 8 балів

9

Алкоголь. Не вживаєте - 0 балів,

100-200 мл будь-якого алкогольного напою в тиждень -3 бали, більше 200 мл в тиждень - 7 балів, епізодичний - прийом алкоголю не враховується

10

Фізична активність. Заняття фізичними вправами не менше 3-4 разів у тиждень - 2 бали, 1-2 рази в тиждень - 5 балів, за відсутності занять і недотриманні умов - 8 балів.


Додаток В

ШАНОВНІ ДРУЗІ!

Дослідження проводиться з метою вивчення спортивно-оздоровчих потреб студентів, та рівня їх задоволення в умовах вищого педагогічного навчального закладу. Просимо надати допомогу у його проведенні та відповісти на питання анкети.

Уважно прочитайте питання і запропоновані варіанти відповідей. Оберіть свій варіант і обведіть кружечком цифру біля нього або впишіть відповідь у зазначеному місці.

Нам не обов’язково знати Ваше прізвище, головне - Ваші відверті відповіді, які допоможуть у дослідженні.

1.Вік ________________

(напишіть)

2. Стать

2.1 жіноча     2.2 чоловіча

3. На якому курсі Ви навчаєтеся? ________________________

      (напишіть)

4. На якому факультеті Ви навчаєтеся?________________________

       (напишіть)

5.   Як Ви оцінюєте свій стан здоровя? (оберіть один варіант відповіді)

5.1  відмінний

5.2 добрий

5.3  задовільний

5.4  незадовільний

 

6. Вкажіть яку кількість балів Ви отримали за результатами останньої здачі контрольних нормативів? (обведіть кружечком одну цифру)

8,  9,  10,  11,  12,  13,  14,  15,  16,  17, 18,  19,  20,  21,  22,  23,  24,  25,      26,  27, 28,  30,  31,  32, 33,  34, 35,  36,  37,  38,  39,  40,   40

7. Чи вважаєте Ви свій спосіб життя здоровим? (оберіть один варіант відповіді)

7.1  так

7.2  скоріше так, ніж ні

7.3  скоріше ні, ніж так

7.4  ні

8. Що заважає Вам назвати свій спосіб життя здоровим? (зазначте найбільш суттєві чинники)

8.1  вживання алкоголю

8.2  куріння тютюну

8.3  вживання наркотичних засобів

8.4  незбалансоване харчування

8.5  постійна перевтома

8.6  відсутність відпочинку

8.7  недостатня рухова активність

8.8  інше _______________   (напишіть)

  

Продовження додатку В

9. Назвіть приблизну кількість занять з фізичного виховання, які Ви пропускаєте через хворобу протягом навчального року? (оберіть один варіант відповіді)

9.1   не пропускаю

9.2   до 5 занять

9.3   до 10 занять

9.4   більше 10 занять

9.5   інше _______________

  (напишіть)

10. Скільки часу впродовж тижня відводите Ви на організовану рухову активність? (оберіть один варіант відповіді)

10.1  від 4 до 6 год

10.2  від 6 до 8 год

10.3  від 8 до 10 год

10.4  більше 10 год

10.5  інше _______________

  (напишіть)

11. Чи втомлюєтеся Ви під час навчання? (оберіть один варіант відповіді)

11.1  так

11.2  скоріше так, ніж ні

11.3  скоріше ні, ніж так

11.4  ні

12. Як зазвичай Ви проводите вільний час? (зазначте  найбільш типові варіанти)

12.1  займаюсь спортом

12.2  читаю літературу

12.3  дивлюсь телепередачі

12.4  граю в азартні ігри

12.5 займаюсь за компютером

12.6  ходжу в гості

12.7  відвідую спортивні змагання

12.8  інше _______________

  (напишіть)

13. Яку мету Ви переслідуєте відвідуючи заняття з фізичного виховання? (оберіть найважливіші варіанти)

13.1  зміцнення та збереження             здоровя

13.2  зняття втоми

13.3  активізація розумової діяльності

13.4  підвищення працездатності

13.5  виховання вольових якостей

13.6  формування гарної статури

13.7  покращення настрою

13.8  отримання залікової оцінки

13.9  інше ______________

  (напишіть)

14.Чи цікавитесь Ви спортивною інформацією у засобах масової інформації: телепередачі, газети, радіо, журнали та ін.? (оберіть один варіант відповіді)

14.1  так

14.2  інколи

14.3  ні

15. Чи займаєтесь Ви фізичними вправами, окрім обовязкових занять за розкладом? (оберіть один варіант відповіді)

15.1  постійно

15.2  рідко

15.3  дуже рідко

15.4  ніколи

Продовження додатку В

16.Чи приймаєте Ви участь в спортивно-оздоровчих заходах, які проводяться у навчальному закладі? (оберіть один варіант відповіді)

16.1  постійно

16.2  рідко

16.3  дуже рідко

16.4  ніколи

16.5  інше _______________

  (напишіть)

17. Як Ви ставитесь до занять фізичним вихованням у розкладі? (оберіть один варіант відповіді)

17.1  позитивно

17.2  нейтрально

17.3  негативно

17.4  інше _______________

  (напишіть)

18. Як Ви оцінюєте традиційний зміст занять з фізичного виховання у ВНЗ? (оберіть один варіант відповіді)

18.1  відмінно

18.2  добре

18.3  задовільно

18.4  незадовільно

19. Якщо зміст занять Вас не задовольняє, зазначте, що треба змінити? (оберіть найбільш суттєві заходи)

19.1  покращити умови проведення занять

19.2  збільшити кількість занять

19.3  розширити теоретичний розділ

19.4  замінити навчальну форму занять на факультативну

19.5  змінити зміст занять

19.6  запровадити заняття за вибором

19.7  проводити заняття більш цікаво

19.8  інше _______________

  (напишіть)

20. Який зміст занять з фізичного виховання є доцільним, з Вашої точки зору? (оберіть один варіант відповіді)

20.1  різними видами спорту

20.2  одним видом спорту

20.3  загальною фізичною                підготовкою

20.4  професійно прикладною фізичною підготовкою

20.5  важко відповісти

20.6  інше _______________

  (напишіть)


21. Якщо Вас приваблює заняття одним видом спорту, то яким саме? (оберіть один варіант відповіді)  

21.1  волейболом

21.2 баскетболом

21.3 гандболом

21.4 міні-футболом

21.5 легкою атлетикою

21.6 тенісом

21.7 стрільбою з лука

21.8 кульовою стрільбою

21.9 ритмічною гімнастикою (аеробікою)

21.10 спортивним орієнтуванням

21.11 плаванням

21.12 туризмом

21.13 лижним спортом

21.14 інше _______________

  (напишіть)

ДЯКУЄМО ЗА ДОПОМОГУ!



Додаток Г

Індивідуальна карта рухової активності

Прізвище, ім’я _________________________________________________________________________________________

Рік народження (число, місяць) ___________________________________________________________________________

Термін проведення досліджень (число, місяць, рік) __________________________________________________________

Види рухової активності

Понеділок

Вівторок

Середа

Четвер

П'ятниця

Субота

Дні тижня і кількість часу ( в годинах, хвилинах ).

І. Спонтанна рухова активність

1. Тривалість сну.

2. Особиста гігієна.

3. Прийом їжі.

4. Відпочинок. (сидячи, лежачі).

ІІ. Побутова рухова активність.

Ходьба  (на заняттях, на перервах, прийом їжі, вечірня прогулянка ).

ІІІ. Фізкультурно-оздоровча рухова активність

1. Ранкова фізична зарядка.

2. Фізична підготовка в процесі навчально-виховної роботи.

3. Самостійна фізична підготовка.

4. Спортивно-масова робота.


Додаток Ж

Комплекс фізичних вправ, які були використані студентами для розвитку фізичних якостей в процесі занять міні-футболом та рекомендовані для самостійних занять..

Вправи для розвитку швидкості

Вправа 1. Біг на місці, нахилити тулуб вперед і стартувати.

Вправа 2. Старт з різних положень (стоячи, присіду, лежачи, напівприсіду та ін).

Вправа  3. Біг з торканням п'ятами сідниць.

Вправа  4. Біг на місці, спираючись руками на плечі партнера.

Вправа  5. Біг з випростаними руками.

Вправа  6. Біг; руки закладені назад (пальці переплетені).

Вправа 7. Ходьба на місці, за сигналом – старт і біг 5-10 м.

Вправа 8. Біг вгору і згори.

Вправа 9. Біг за сигналом, прискорення 5-10 м.

Вправа 10. Інтервальний біг 10 × 30 м, чергуючи з про біганням відрізків підтюпцем.

Вправа 11. Біг зі зростаючою швидкістю, чергуючи з бігом підтюпцем.

Вправа 12. Повторний біг з різною швидкістю з почерговим про біганням відрізків підтюпцем.

Вправа 13. Повторний біг з максимальною швидкістю 3 × 10 м, 2 × 20 м, 1 × 30 м в поєднанні з пробіганням коротких відрізків шляху підтюпцем.

Вправа 14. Звичайні естафети на відстань до 30 м.

Вправа  15. Різні форми бігу з доланням бар'єрів.

Вправи для розвитку частоти рухів

Вправа 1. Біг на носках з максимальною частотою і мінімальною швидкістю (по відмітках, 5 хв, 3–4 х 6–10 с).

Вправа 2. Сидячи на підлозі на відстані 3–4 м, передача м’яча двома руками від грудей. Виконувати у максимальному темпі (5 хв, 5 х 12–15 с).

Вправа 3. Лазіння вгору-вниз по гімнастичній стінці, використовуючи кожну перекладину. Виконувати у максимальному темпі (10 хв, 5–7 х 6–8 с).

Вправа 4. (Стрибки зі скакалкою). Виконують стрибки через скакалку у максимальному темпі за 30 с. Стрибки можна виконувати на правій, лівій і двох ногах. Зробити вправу складнішою можна коловими рухами скакалкою назад, стрибками схресно правою (лівою) ногою та ін.

Вправа 5. (Удари футбольними м’ячем об стінку). Виконувати якомога швидше 20–30 ударів об стіну, стоячи на відстані 2 м. Удари можна виконувати правою, а потім лівою ногою, або почергово правою, лівою. Повинна бути виконана максимальна кількість ударів за 30 с.

Вправа 6. (Кидки тенісного м’яча об стінку). Виконувати 20–30 кидків об стінку з відстані 2,5 – 3 м за найменший час або за 20–30 с найбільшу кількість ударів.

Вправа 7. В.п. – о.с. Виконувати 20 сплесків прямими руками над головою і по стегнах за найменший час. Результат, гірший за 14 с, рахується низьким.

Вправа 8. В.п. – о.с. Виконувати 20 присідів. Результат, гірший за 20 с, рахується низьким.

Вправа 9. В.п. – о.с. Виконувати 20 нахилів вперед до торкання долонями підлоги за найменший час. Після кожного нахилу потрібно виконати вихідне положення. Результат, гірший за 19 с, рахується низьким.

Вправа 10. (Ведення гандбольного м’яча). Провести з максимальною швидкістю м’яч на 25 м (на довжину спортивного залу).

Вправа 11. (Удари баскетбольним м’ячем в коло). Виконувати якомога швидше 30 ударів м’ячем у коло діаметром 50см. За кожний удар м’ячем за межі кола дається одне штрафне очко. Результат, менший 28 ударів за 30 с, вважається низьким.

Вправа 12. (Удари баскетбольним м’ячем об стінку). Виконувати якомога швидше 30 ударів м’ячем об стінку за найменший час, стоячи на відстані 2 м від стінки, або зробити максимальну кількість ударів за 30 с. Результат, який менший 28 ударів за 30 с, рахується низьким.

Вправа 13. (Удари баскетбольним м’ячем в коло об стінку). Виконувати якомога швидше 20 ударів м’ячем в коло діаметром 50 см з відстані 2 м. Удари за межі кола не зараховуються.

Вправа 14. (Кидки тенісного м’яча об стіну). Виконувати якомога швидше 20 кидків у коло діаметром 30см. Кидки за межі кола не зараховуються.

Вправи для розвитку швидкісних здібностей

Вправа 1. Старти з різних вихідних положень (з присіду, випаду, упору лежачи та ін. (15 хв, 6–10 х 3–4 с).

Вправа 2. Прискорення (15 хв, 5–8 х 6–10 с).

Вправа 3. Повільний біг. За сигналом – друга шеренга наздоганяє першу (5 хв,

3–4 х 6–8 с).

Вправа 4. Біг, піднімаючи стегно (2 хв, 3–4 х 6–8 с).

Вправа 5. Біг, закидаючи гомілку назад (2 хв, 4 х 6–8 с).

Вправа 6. “Дріботливий” біг (2 хв, 4 х 6–12 с).

Вправа 7. Повільний біг з раптовою зміною швидкості. Партнер наздоганяє і “п’ятнає” в спину. Вправа виконується в парах (7 хв, 5–8 х 6–10 с).

Вправа 8. Зустрічна естафета (8 хв, 5–8 х 6–8 с).

Вправа 9. Біг вгору-вниз по східцях, наступаючи на кожну сходинку      (10 хв,

6–8 х 6–10 с).

Вправа 10. Імітація роботи рук при бігу (2 хв, 4 х 8–10 с).

Інші вправи, що впливають на розвиток швидкості

Вправа 1. Багаторазові стрибки на одній нозі.

Вправа 2. Стрибкоподібний біг з ноги на ногу.

Вправа 3. Під час бігу за сигналом „присід” – сісти, упор лежачи, швидко встати і надати прискорення (5 м).

Вправа 4. Вільний біг, за сигналом „стрибок вгору” – прискорення (5 м).

Вправа 5. Біг боком вперед за сигналом „прискорення”.

Вправа 6. Біг спиною вперед за сигналом „повернутися” – прискорення.

Вправа 7. Біг з поворотами за сигналом – прискорення.

Вправа 8. Човниковий біг на 5 м.

Вправа 9. Біг з перенесенням предметів та прискоренням.

Вправа 10. Біг з використанням рухливих ігор та ін.

Вправи для розвитку статичної силової витривалості

Вправа 1. В.п. – сидячи поздовж гімнастичної лави, гумовий амортизатор закріплений під стопами, передпліччя на стегнах, долонями вгору. 1–7 зігнути і утримувати кисті; 8 – в.п. Натягти амортизатор на 25–50 % максимуму.

Вправа 2. Те ж саме, що у вправі № 1, але хватом зверху.

Вправа 3. В.п. – стійка ноги нарізно, гумовий амортизатор під стегнами, руки вздовж тулуба долонями перед, хватом знизу. 1–7 – зігнути руки в ліктьовому суглобі й утримувати у заданому положенні; 8 – в.п.

Вправа 4. Те ж саме, що у вправі № 3, тільки хватом зверху. У вправах   № 1 і № 4 кисті та передпліччя повинні утримуватись під заданим кутом.

Вправа 5. Лазіння по канату в 2 і 3 прийоми. Опускання виконувати на зігнутих руках у повільному темпі.

Вправа 6. Вис на зігнутих руках.

Вправа 7. В.п. – вис лежачи ззаду на низькій перекладині (висота 90 см). 1-7 – вис на зігнутих руках під заданим кутом; 8 – в.п.

Вправа 8. Упор лежачи на пальцях.

Вправа 9. Хватом знизу за перекладину зігнути кисті і утримувати напруження м’язів передпліччя.

Вправа 10. Те ж саме, хватом зверху, розгинати кисті. Ці вправи слід виконувати з допомогою партнера або з підвищеної опори (стоячи на гімнастичній лаві).

Вправа 11. В.п. – стоячи обличчям до гімнастичної стінки, руки на щаблі на рівні плечей, хватом знизу. 1–7 – зігнути руки під заданим кутом і розвивати напруження м’язів плечей; 8 – в.п.

Вправа 12. В.п. – стоячи обличчям до гімнастичної лави, руки утримують лаву за ближній край. 1–7 – нахил вперед, підняти лаву і утримувати під заданим кутом перед собою; 8 – в.п.

Рухливі ігри: “Тягнути”, “Перетягування в парах”, “Перетягування каната”, “Не рушити з лінії”, “Відійми палицю”.

Вправа 13. В.п. – упор лежачи. 1–7 – упор лежачи на зігнутих руках під заданим кутом; 8 – в.п.

Вправа 14. В.п. – стоячи обличчям до гімнастичної стінки на відстані одного кроку, руки на щаблі на рівні грудей. 1–7 – зігнути руки і утримувати під заданим кутом; 8 – в.п.

Вправа 15. В.п. – стоячи спиною до гімнастичної стінки на відстані одного кроку, руки зігнуті над головою. 1–7 – виконувати розгинання рук, розвиваючи напруження м’язів; 8 – в.п.

Вправа 16. В.п. – стійка ноги нарізно, руки зігнуті під заданим кутом з гантелями (штангою і т.д.). 1–7 – утримувати в.п.; 8 – в.п.

Вправа 17. В.п. – нахил в широкій стійці ноги нарізно, тримати штангу хватом зверху на підлозі. 1–7 – підняти штангу, згинаючи руки під заданим кутом – тримати; 8 – в.п.

Вправа 18. В.п. – набивний м’яч внизу в руках. 1–7 – м’яч вперед в зігнутих руках; 8 – в.п.

Вправа 19. В.п. – м’яч в лівій у сторону. 1–7 – зігнути ліву руку під заданим кутом і утримувати; 8 – в.п.

Вправа 20. Те ж саме, але м’яч в правій руці в сторону. Те ж саме, але м’яч в правій руці в сторону.

Вправи для розвитку динамічної силової витривалості 

(піднімання тулуба в сід за 1 хв, кількість разів)

Вправа 1. В.п. – лежачи на спині, пртнер утримує ноги. Піднімання тулуба в сід.

Вправа 2. В.п. – вис на гімнастичній стінці. 1 – вис зігнувши ноги; 2 – вис кутом; 3 – вис зігнувши ноги; 4 – в.п

Вправа 3. В.п. – те ж саме. 1–3 – вис кутом; 4 – в.п.

Вправа 4. В.п. – те ж саме. 1 – вис кутом; 2 – вис кутом ноги нарізно; 3 – вис кутом; 4 – в.п.

Вправа 5. В.п. – те ж саме. 1–2 – підняти ноги вперед-догори, пальцями ніг торкнутись щабля за головою; 3–4 – в.п.

Вправа 6. В.п. – лежачи на спині біля гімнастичної стінки, ногами зачепитися за 1-ий щабель. 1–2 – сід; 3–4 – в.п.

Вправа 7. Вправа та ж сама, але тримати набивний м’яч за головою.

Вправа 8. В.п. – сід поперек гімнастичної лави, партнер утримує ноги, партнер утримує ноги, руки за голову. 1–2 – нахил назад; 3–4 – в.п.

Вправа 9. Вправа та ж сама, тримати набивний м’яч за головою.

Вправа 10. В.п. – лежачи на стегнах на гімнастичній лаві поперек, обличчям вниз, руки за голову. Нахили тулуба назад.

Вправи для розвитку “вибухової” сили

(стрибок у довжину з місця)

Вправа 1. Стрибок на лівій, правій, двох ногах на підлозі, на поролонових гімнастичних матах, у ямі з піском і т.д.

Вправа 2. Те ж саме, що у вправі № 1, тільки з обтяженнями (штангою, набивними м’ячами, спеціальними поясами і т.д.).

Вправа 3. Стрибки зі скакалкою (на лівій, правій і т.д.).

Вправа 4. З в.п. – упору присівши – вистрибування вгору, вперед-вгору. Застосовувати спеціальні пояси, набивні м’ячі і т.д.

Вправи 5. Біг із прискоренням з низького старту за командами: “На старт!”, “Увага!”, “Руш!”.

Вправа 6. Вправи з короткою і довгою скакалкою (вбігання і вибігання).

Вправа 7. Старти з різних вихідних положень.

Вправа 8. Біг зі зміною темпу в різних напрямках.

Вправа 9. Повільний біг з раптовою (за сигналом) зміною швидкості.

Вправа 10. Повільний біг із включенням прискорень.

Вправа 11. Вистрибування вгору з напівприсяду, присяду. Партнер, стоячи ззаду, утримує за плечі.

Вправа 12. В.п. – стоячи на гімнастичній лаві поперек. Стрибок з лави і стрибок уперед-вгору.

Вправа 13. В.п. – стоячи правим боком до гімнастичної лави. Стрибки вліво і вправо через лаву з просуванням уперед.

Вправа 14. В.п. – стійка ноги нарізно, лава між ногами. Стрибки на лаву і в стійку ноги нарізно на підлогу з просуванням уперед.

Вправа 15. Потрійний стрибок у довжину з місця.

Вправа 16. Естафети стрибками на одній нозі, на двох у присіді і т.д.

Вправа 17. Серійні стрибки поштовхом двох з місця.

Вправа 18. Стрибки, підтягуючи поштовхову ногу до грудей з просуванням уперед.

Вправи для розвитку сили з медицинболом

Вправа 1. Ноги на ширині плечей. Підкинути медицинбол догори спіймати руками.

Вправа 2. Вихідне положення (далі – в.п.) - ноги на ширині плечей. Плечі відхилити назад, медицинбол кинути вперед і ловити руками.

Вправа 3. В.п. – ноги нарізно. Перекидання медицинболу над головою з лівої руки на праву.

Вправа 4. В.п. – ноги нарізно. З положення руки вгору кинути медицинбол назад і після повороту виконати швидкий нахил тулуба вперед і спіймати м'яч.

Вправа 5. Штовхання медицинболу вперед вперед стопою правої ноги. Те саме лівою ногою.

Вправа 6. В.п. - медицинбол між стопами. Махом стоп вгору підкинути його догори.

Вправа 7. Стоячи, штовхати медицинбол лівою ногою вбік і навпаки.

Вправа 8. В.п. – медицинбол між стопами. Підскочити і підкинути його стопами вгору.

Вправа 9. Те саме, тільки підкидати медицинбол назад.

Вправа 10. В.п. – сидячи, тримати медицинбол перед собою. Під час падіння тулуба назад медицинбол штовхнути вперед-вгору. Те саме вліво і вправо.

Вправа 11. В.п. – ноги на ширині плечей, права рука зігнута, тулуб нахилений вправо. Поштовх медицинболу вгору. Те саме лівою рукою.

Вправа 12. В.п. – присід, права рука вбік, нахилити тулуб вліво, штовхнути медицинбол вниз.

Вправа 13. В.п. – ноги на ширині плечей. Повернути тулуб вліво, руки вперед. Повернути тулуб вправо і підкинути медицинбол вгору.

Вправа 14. В.п. – ноги на ширині плечей, в руках медицинбол. Нахилити тулуб вперед, випрямити, повернути вправо, а медицинбол якнайдалі кинути назад.

Вправа 15. В.п.х. – присід. Повернути тулуб вліво і вправо до торкання руками підлоги (медицинбол перед гравцем).

Вправа 16. В парах. Кидати медицинбол один одному.

Вправа 17. В парах. Подавати медицинбол кидком обома руками з-за голови.

Вправа 18. Гравець А лежить на спині, руки з медицинболом вгорі. Сісти, ноги нарізно, і кинути медицинбол гравцю Б.

Вправа 19. Гравець А, лежачи на спині, кидає медицинбол назад гравцю Б.

Вправа 20. Гравець А під час падіння вперед ловить і кидає медицинбол вперед гравцю Б.

Вправа 21. Гравець А кидає медицинбол гравцю Б, який лежить на спині з зігнутими в колінах ногами. Той, випрямляючи ноги, підошвами відбиває медицинбол партнеру А.

Вправа 22. Гравець А нахиляє тулуб вперед, руки опущені вниз. Випрямляючись, відхиляє тулуб назад і кидає медицинбол назад гравцю Б.

Вправа 23. Гравець А відводить руки вгору-назад і, нахиляючись вперед, кидає медицинбол гравцю Б.

Вправа 24. Гравець Б тримає гравця А за стопи, а той в положенні сидячи, ноги нарізно, повертає тулуб вліво в вправо.

Комплекс силових вправ з партнером

Вправа 1. Партнер А нахиляється назад, тулуб прямий. Партнер Б, тримаючи його за шию, опускає до землі і піднімає до вертикального положення.

Вправа 2. Гравець А лежить на спині, руки простягнуті. Гравець Б тримає партнера за зап'ястя, згинає і випрямляє руки, піднімаючи та опускаючи у в.п.

Вправа 3. Партнери А і Б стоять боком один до одного, тримаючись за долоні. Кожен намагається перетягти суперника на свій бік.

Вправа 4. Партнер А сидить, руки підняті. Він тримає партнера Б за гомілку. Партнер Б спирається руками в гомілку гравця А і почергово згинає та випрямляє руки.

Вправа 5. Партнер Б долонями спирається на партнера А, який лежить на спині, піднявши руки. Згинати і випрямляти руки.

Вправа 6. Партнер Б сидить  на стопах партнера А, який лежить на спині і тримає стопи партнера Б. Піднімати і опускати ноги.

Вправа 7. Партнер А лежить на спині, ноги нарізно простягнуті. Партнер Б, тримаючись за стопи гравця А, перестрибує вперед, витримуючи упор на прямих руках протягом 2 секунд.

Вправа 8. Партнер А лежить на спині, ноги зігнуті в колінах і торкаються грудей. Партнер Б тримає його за стопи, а той згинає і випрямляє ноги.

Вправа 9. Партнер А тримає партнера Б за стегна, піднімає їх, повертаючись вліво і вправо.

Вправа 10. Партнер А висить обличчям до гімнастичної стінки, ноги зігнуті. Партнер Б, тримаючи за гомілки партнера А, піднімає його (руки прямі).

Вправа 11. Партнер А висить на гімнастичній стінці, ноги прямі. Гравець Б, тримаючи партнера А за стопи, відтягує його від гімнастичної стінки і повертає у в.п.

Вправа 12. Партнер Б, тримаючи партнера А за гомілку, піднімає його. Партнер А із положення лежачи на животі на руках піднімається по щаблях гімнастичної стінки.

Вправа 13. Партнер А висить спиною до гімнастичної стінки, переносить ноги над головою партнера Б з одного боку на другий.

Вправи з гантелями

Вправа 1. В.п. – ноги на ширині плечей. Змахи руками вперед і назад.

Вправа 2. В.п. – ноги на ширині плечей, руки відведені назад. Змахи руками вперед-вгору з перенесенням правої ноги назад.

Вправа 3. В.п. – ноги на ширині плечей. Колові рухи руками вперед, назад.

Вправа 4. В.п. – ноги на ширині плечей, руки вгору. Колові рухи руками з одночасним присіданням.

Вправа 5. Змахи руками вперед і назад з одночасним присіданням.

Вправа 6. Лежачи на спині, підняти руки з гантелями, сісти і нахилити руки вперед.

Вправа 7. Лежачи на боку, виконувати колові рухи лівою рукою з гантелею.

Вправа 8. Лежачи животом на козлі, виконувати змахи руками вгору та вниз.

Вправа 9. Те ж що у вправі №8 лежачи на спині.

Вправа 10. Руки розвести, виконувати швидкі змахи руками вгору та вниз.

Вправа 11. Напівприсід, руки відвести назад. Виконувати багаторазові стрибки вперед зі змахом рук.

Вправа 12. Сидячи, руки відвести назад. Виконувати підскоки до присіду і сіду.

Додаткові вправи для розвитку сили

Вправа 1. Між ногами лавка, в руках гантелі вагою 2 кг. Вистрибнути на лавку і повернутися у в.п.

Вправа 2. Упор лежачи, ноги на лавці. Згинання і випрямляння рук.

Вправа 3. Сидячи на лавці, випрямити ноги і закріпити їх під нижнім щаблем гімнастичної стінки, руки за головою. Відхилення тулуба назад з поворотом вліво і вправо.

Вправа 4. Лежачи на спині з медицинболом між стопами піднімати ноги, доки вони не торкнуться підлоги за головою і повернутися у в.п.

Вправа 5. Ноги нарізно, в руках медицинбол. Виконувати колові оберти тулубом вліво і вправо.

Вправа 6. Присісти, підстрибнути з гантелями в руках і повернутися в в.п.

Вправа 7. Сидіти, ноги нарізно, руки з медицинболом вгорі. Нахиляти тулуб вперед і випрямлятися.

Вправа 8. Присід, руки з медицинболом випростані. Присідаючи, підстрибувати.

Вправи для розвитку спритності

Вправа 1. Перекид вперед з присіду.

Вправа 2. Зі стрибка вгору виконати оберт, приземлитися на обидві ноги і зробити перекид вперед.

Вправа 3. Зі стрибка вгору коліна підтягнути до грудей, приземлитися на обидві ноги і виконати перекид вперед.

Вправа 4. Перекид назад з присіду, повернутися до попереднього положення, спершись на руки.

Вправа 5. „Міст” з положення стоячи з допомогою партнера.

Вправа 6. З положення присіду стійка на голові, потім стати на зігнуті та на прямі ноги.

Вправа 7. Перестрибування через гімнастичні лавки з поворотами вліво та вправо.

Вправа 8. Перестрибування з місця через партнера, який присіві вперся руками в підлогу.

Вправи для розвитку спритності

Вправа 1. Човниковий біг. Виконується на дистанцію 20–60 м з оцінюванням часу (8 хв, 2–4 х 15–30 с).

Вправа 2. Біг “змійкою” між 5–8 стійками. Дистанція 20–60 м (12 хв,

3–5 х 15–30 с).

Вправа 3. Біг на 25 м з одночасним виконанням 5 поворотів (вправу апробовано К.І. Бриковим). Біг виконується у коридорі шириною 150 см. Спочатку проводиться рівномірний біг, потім пробігання з поворотами. Враховується збільшення часу пробігання і кількість виходів з коридору. Результат рахується відмінним у тому випадку, коли час збільшився не більше як на 3 с, абсолютний результат не більше 6с і не було припущено жодного виходу з коридору. При збільшенні часу більше ніж на 5 с або при двох випадках виходу з коридору можна говорити про підвищені вестибуло- соматичні реакції.

Вправа 4. Стрибки через скакалку поштовхом двох (однієї) ноги. Виконувати у перемінному темпі (4 хв, 4–5 х 15–30 с).

Вправа 5. Те ж саме, з обертами скакалки спереду назад (4 хв, 6–7 х 15–30 с).

Вправа 6. Біг через скакалку, піднімаючи стегно. Виконувати з обертами скакалки вперед і назад (6 хв, 5 х 15–20 с).

Вправа 7. Стрибок вгору, підтягнути коліна до грудей, виконати два-три оберти скакалки (6 хв, 10–20 разів).

Вправа 8. Човниковий біг “змійкою” між 5–8 стійками на відстань 20–40 м з наступними перекидами вперед (10 хв, 5–6 серій х 15–30 с).

Вправа 9. Подолання лабіринту (зі смуги перешкод), враховуючи час (10 хв.).

Вправа 10. Естафта “човниковим” способом з бігом “змійкою” між 5–8 стійками і переносом різних предметів. Відстань 20-30 м (13 хв, 5–6 разів х 15–30 с).

Вправа 11. Стрибки на двох (одній) нозі через набивні м’ячі з одночасним жонглюванням баскетбольним м’ячем навколо тулуба. Випускається з врахуванням часу (7 хв, 5–6 серій, 15–30 с).

Вправа 12. Біг спиною вперед “змійкою” з оббіганням набивних м’ячів. Час враховується (6 хв, 3–4 серії х 15–30 с).

Вправи для розвитку анаеробної та аеробної працездатності

Вправа 1. Біг на дистанцію 80–300  (15 хв, 3–5 х 15–50 с).

Вправа 2. З в.п. стоячи спиною один до одного на відстані 7080 см, ноги нарізно, передачі м’яча з рук в руки з поворотами тулуба (7 хв, 4–5 х 15–50 с). Вправа виконується в субмаксимальному темпі.

Вправа 3. Естафета “човниковим способом”. Дистанція 100–300 м (12 хв, 3–4 х 15–50 с).

Вправа 4. В.п. – о.с. 1 – нахил вперед, доторкнутися руками підлоги; 2 – в.п. Вправа виконується в субмаксимальному темпі (5 хв, 3–4 х 15–50 с).

Вправа 5. З в.п. ноги ширше плечей, нахил вперед, руки в сторони, повороти тулуба (5 хв, 3–4 х 15–50 с).

Вправа 6. Біг на час субмаксимальної  швидкістю. Мета – пробігти більшу відстань (10 хв, 3–4 х 15–50 с).

Вправа 7. В.п. – ноги на ширині плечей, руки вгору. 1 – руки донизу-вперед, ліва нога вперед-угору; 2 – в.п.; 3 – те ж саме правою; 4 – в.п. Виконувати у єдності зі стрибками (5 хв, 2–4 х 15–50 с).

Вправа 8. Біг спиною вперед: за сигналом – обличчям вперед; за сигналом – спиною вперед і т.д. (10 хв, 3–4 х 15–50 с).

Вправа 9. Біг з перемінною швидкістю (10 хв, 3–4 х 15–50 с).

Вправа 10. Інтервальний біг (10 хв, 3–4 х 15–50 с) зі скороченням інтервалів відпочинку).

Вправа 11. Стрибки різними способами через скакалку. Виконувати в темпі 20–25 стрибків за 1 хв. (15 хв, 2 х 6 хв).

Вправа 12. Швидка ходьба вгору по нахилу (15 хв, 1–2 х 6–15 хв).

Вправа 13. Вправи на велотренажері (тредбані) (15 хв, 1–2 х 6–15 хв).

Вправа 14. Швидка ходьба і повільний біг по драбині (15 хв).

Вправа 15. Вправи з ритмічної гімнастики (15 хв, 1–2 х 6–15 хв).

Вправи для розвитку гнучкості

Вправа 1. Основна стійка, підняти зігнуту ногу і, напружившись, торкнутися коліном плеча без нахилу тулуба вперед (10 разів кожною ногою).

Вправа 2. Те ж, що і у вправі №1, але в русі вперед, пересуваючись малими кроками з одночасною роботою рук (20 кроків).

Вправа 3. Стоячи боком до опори, махи ногою вбік зовні; нога пряма або зігнута в коліні (10 разів кожною ногою). Друга нога пряма, напружена. Стегна випнуті.

Вправа 4. Тримаючись за поручень, стоячи на одній прямій нозі, другою виконувати махи вперед та назад.

Вправа 5. В.п. – ноги нарізно, прямі. Нахили тулуба вперед (10-15 нахилів).

Вправа 6. Стоячи на одній нозі, глибоко нахиляти тулуб до другої ноги, яка упирається в поручень або щабель гімнастичної стійки (10 разів до кожної ноги).

Вправа 7. В.п. – ноги на ширині плечей, повороти тулуба назад з дотиком долонею до п'яти лівої ноги і навпаки (8 разів у кожен бік).

Вправа 8. Глибокий випад з покачуванням. Нога, яка йде попереду, зігнута в колінному суглобі, друга – пряма (10 разів на кожній нозі).

Вправа 9. Глибокий присід на стопи з торканням сідницями п'ят, ноги разом або ширше плечей, тулуб прямий або нахилений вперед (10 разів).

Вправа 10. З положення лежачи присісти на стопи.

Вправа 11. Глибокий присід на одній нозі, друга пряма.

Вправа 12. З положення сидячи, ноги нарізно, глибокі нахили тулуба вперед.

Вправа 13. Бар'єрне сидіння. Одна нога пряма, висунута вперед, друга – зігнута в коліні, стопа відведена назовні і впирається в підлогу близько до сідничних м'язів. Нахили з поворотами та штовханням коліна ліктя.

Вправа 14. З положення присіду перехід до глибокого нахилу тулуба назад, до торкання головою підлоги, стегну вгору, з поверненням в положення присіду.

Вправа 15. Стоячи спиною до гімнастичної стінки, нахилитися вперед, взятися за нижчий щабель і ритмічно тягти груди до колін.

Вправа 16. Один з партнерів лежить на животі, руки вперед у різні боки. Інший стоїть над ним у положенні ноги нарізно, тримаючись за руки, відхиляється назад.

Вправа 17. Партнер А лежить на животі, партнер Б сидить на сідницях. Обоє тримаються за стегна правих ніг і підносять їх догори. Те саме лівою ногою.

Вправа 18. Лежачи на животі, руки розвести в різні боки. Підтягування правого коліна з торканням ним правого ліктя. Те саме другою ногою.

Вправа 19. Партнер А висить спиною до гімнастичної стінки. Партнер Б входить між ним і стінкою (обличчям до стінки), випрямляє руки та ноги і виштовхує партнера А вгору.

Вправа 20. Партнер А сидить спиною до гімнастичної стінки. Партнер Б стоїть перед партнером А, тримаючи його за лопатки, притягує до себе.

Вправи для розвитку гнучкості

Вправи для розвитку рухливості в плечових суглобах

Вправа 1. В.п. – руки до плечей. 1–4 – колові рухи вперед; 1–4 – колові рухи назад.

Вправа 2. В.п. – о.с. 1–4 – колові рухи руками (прямими) вперед; 1–4 – колові рухи руками (прямими) назад.

Вправа 3. В.п. – права рука вгору. 1–3 – ривки руками; 4 – зміна положення рук; 1–3 – те ж саме, але лівою; 4 – в.п.

Вправа 4. В.п. – руки перед грудьми. 1–3 – ривки руками назад; 4 – в.п.

Вправа 5. В.п. – руки перед грудьми. 1–3 – ривки прямими руками назад; 4 – в.п.

Вправа 6. В.п. – руки перед грудьми. 1–2 – ривки руками назад; 3 – ривок руками назад з поворотом тулуба направо, руки в сторони; 4 – в.п.; 5–6 – ривки руками назад; 7 – ривок руками назад з поворотом тулуба наліво, руки в сторони; 8 – в.п.

Вправа 7. В.п. – стоячи обличчям до гімнастичної стінки на відстані одного кроку, руки на щаблі, на рівні плечей. 1–3 – пружні нахили вперед прогнувшись (руки не згинати); 4 – в.п.

Вправа 8. В.п. – стоячи спиною до гімнастичної стінки, на відстані одного кроку, руки на щаблі на рівні плечей. 1–3 – пружні присіди (максимально відтягуючись на руках від точок хвату); 4 – в.п.

Вправа 9. Виси спиною до гімнастичної стінки різними по ширині хватами.

Вправа 10. В.п. – стоячи спиною до гімнастичної стінки, руки на щаблі на рівні плечей. 1 – крок вперед, не згинаючи рук; 2 – в.п.

Вправа 11. В.п. – стоячи правим боком до гімнастичної стінки, права рука на щаблі на рівні плечей. 1 – поворот наліво, через ліве плече, стати спиною до стінки; 2 – в.п. Та ж сама вправа, але з в.п. – стоячи лівим плечем до гімнастичної стінки.

Вправа 12. В.п. – гімнастична палиця внизу.  Вкручування і викручування вперед і назад з гімнастичною палицею (скакалкою) із зміною відстані між хватами.

Вправи для розвитку рухливості хребтового стовпа

Вправа 1. В.п. – о.с. 1–3 – пружні нахили; 4 – в.п.

Вправа 2. В.п. – руки за голову. 1–3 – пружні нахили прогнувшись, руки вгору; 4 – в.п.

Вправа 3. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс. 1–3 – пружні нахили, долонями торкнутися підлоги; 4 – в.п.

Вправа 4. В.п. – широка стійка ноги нарізно, руки в сторони. 1 – нахил до лівої, долонями торкнутися носка лівої ноги; 2 – в.п.; 3 – нахил до правої, долонями торкнутися носка правої ноги; 4 – в.п.

Вправа 5. В.п. – широка стійка ноги нарізно, руки за голову. 1 – нахил до лівої, грудьми торкнутися лівої ноги; 2 – нахил, долонями торкнутися підлоги; 3 – нахил до правої, грудьми торкнутися правої ноги; 4 – в.п.

Вправа 6. В.п. – стійка ноги нарізно, руки за голову. 1 – нахил вліво, руки вгору; 2 – в.п.; 3 – нахил вправо, руки вгору; 4 – в.п.

Вправа 7. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс. 1–3 – пружні нахили вліво, права рука вгору; 4 – в.п.; 5–7 – пружні нахили вправо, ліва рука вгору;    8 – в.п.

Вправа 8. В.п. – руки на пояс. 1 – нахил вперед; 2 – в.п.; 3 – нахил назад;  4 – в.п.

Вправа 9. В.п. – руки на пояс. 1–3 – колові рухи тулубом в ліву сторону;   4 – в.п.; 5–7 – колові рухи тулубом в праву сторону; 8 – в.п.

Вправа 10. В.п. – сід, руки в сторони. 1–3 – пружні нахили, руками торкнутися підлоги; 4– в.п.

Вправа 11. В.п. – сід ноги нарізно, руки на пояс. 1 – нахил до лівої, руками торкнутися носка лівої ноги; 2 – нахил, руками торкнутися підлоги;       3 – нахил до правої, руками торкнутися носка правої ноги; 4 – в.п.

Вправа 12. Виконання вправ № 10, 11 з допомогою партнера.

Вправа 13. В.п. – сід ноги нарізно, руки на пояс. 1–7 – нахил, руки вгору, поступово розслабляючи м’язи тулуба і ніг, намагатися грудьми торкнутися підлоги; 8 – в.п.

Вправа 14. В.п. – сід, руки на пояс. Виконати вправу № 13.

Вправа 15. В.п. – стоячи спиною до гімнастичної стінки, руки на щаблі вгорі. Глибокі прогинання уперед.

Вправа 16. В.п. – лежачи на животі. 1–7 – прогнутись, підняти плечі і ноги, руки вгору; 8 – в.п.

Вправа 17. В.п. – лежачи на животі. 1–7 – підняти плечі, прогнутись, захопити руками гомілки і утримувати положення тулуба; 8 – в.п.

Вправа 18. В.п. – лежачи на животі, руки вгору. Підняти плечі і руки вгору за допомогою партнера, який стоїть у стійці ноги нарізно над виконуючим вправу.

Вправа 19. В.п. – стоячи лівим боком до гімнастичної стінки на відстані одного кроку, ліва рука на щаблі на рівні плечей. 1–3 – пружні нахили вліво, правою рукою торкнутися кисті лівої за головою; 4 – в.п.

Вправа 20. Виконати вправу № 19, стоячи правим боком до гімнастичної стінки, права рука на щаблі на рівні плечей.

Вправа 21. В.п. – стоячи спиною до гімнастичної стінки на відстані одного кроку, руки на щаблі за головою. 1–4 – перебираючи щаблі, опуститися в “міст”; 5–8 – перебираючи щаблі, встати у в.п.

Вправа 22. В.п. – лежачи на спині. Виконати “міст” з положення лежачи на спині.

Вправа 23. В.п. – стійка ноги нарізно, руки вгорі. Нахилом назад опуститися в “міст” (виконувати з допомогою і страхуванням партнером).

Вправи для розвитку рухливості в кульшових суглобах

Вправа 1. В.п. – стоячи обличчям до гімнастичної стінки на відстані одного кроку, руки на щаблі на рівні грудей. 1 – змах правою назад; 2 – в.п.; 3 – змах лівою назад; 4 – в.п.

Вправа 2. В.п. – стоячи лівим боком до гімнастичної стінки, ліва рука на щаблі на рівні плечей. 1-3 – змах правою вправо; 4 – в.п.

Вправа 3. Повторити вправу № 2 з в.п. – стоячи правим боком до гімнастичної стінки.

Вправа 4. Виконати “шпагат” на правій, лівій, поперек.

Вправа 5. В.п. – стоячи спиною до гімнастичної стінки (перші номери). Другі номери піднімають праву ногу партнера вперед-угору (ноги прямі). Так само ліву ногу і мінятися місцями.

Вправа 6. В.п. – стоячи обличчям до гімнастичної стінки, руки на щаблі на рівні грудей. Партнер піднімає почергово ліву і праву ногу назад-вгору і міняються місцями.

Вправа 7. Виконати вправу № 7 з в.п. – стоячи правим і лівим боком до гімнастичної стінки (піднімати праву і ліву ногу партнером вліво-вгору і вправо-вгору).

Вправа 8. В.п. – стоячи обличчям до гімнастичної стінки на відстані одного кроку, ліва нога на щаблі на рівні пояса. 1–3 – пружні нахили до лівої ноги; 4 – в.п.

Вправа 9. Виконати вправу № 8 до правої ноги.

Вправа 10. В.п. – в.п. вправи № 8. 1–3 – пружні нахили до правої ноги; 4 – в.п.

Вправа 11. Виконати вправу № 10 з в.п. – права на щаблі на рівні пояса. Нахили виконувати до лівої ноги.

Вправа 12. В.п. – зімкнута стійка. 1 – присід, руки вперед; 2 – в.п.

Вправа 13. Стійка ноги нарізно, стопи паралельні; 2 – в.п.

Вправа 14. В.п. – о.с. 1 – глибокий присід на лівій, права в сторону; 2 – в.п.; 3 – глибокий присід на правій, ліва в сторону; 4 – в.п.

Вправа 15. В.п. – глибокий випад правою, руки на пояс. 1–3 – пружні погойдування на правій нозі; 4 – стрибком зміна положення ніг; 5–7 – пружні погойдування на лівій нозі; 8 – в.п.

Вправи для розвитку рухливості у гомілково-стопному  суглобі

Вправа 1. В.п. – права нога вперед. Утримання стопи під певним кутом.

Вправа 2. Активне і пасивне згинання та розгинання і колові рухи стопи.

Вправа 3. Сід на п’ятах з відтягнутими носками.

Вправа 4. В.п. – стоячи на нижньому щаблі біля гімнастичної стінки, руки на щаблі на рівні плечей. 1–3 – піднятися на носки; 4 – в.п.

Вправи для розвитку рухливості в суглобах пальців і

променевозап’ястковому суглобі

Вправа 1. Розтирання і розминання пальців і зап’ястя.

Вправа 2. Активне і пасивне згинання та розгинання, відведення і приведення пальців з наступним статичним утриманням.

Вправа 3. Розгинання пальців з опорою об стіну.

Вправа 4. Те ж саме, але пальці нарізно.

Вправа 5. В.п. – руки перед грудьми, пальці переплетені. 1 – руки вперед, долонями вперед; 2 – в.п.

Вправа 6. В.п. – руки перед грудьми, пальці переплетені. Колові рухи вліво і вправо.

Вправа 7. Вправи з м’ячем (волейбольним, баскетбольним, гандбольним, набивним) для променезап’ясткового суглоба.

Вправа 8. В.п. – упор лежачи. Підстрибування вгору на руках (прямих).

 Комплекс вправ для розвитку стрибучості

Вправа 1. На кожному кроці стрибок вгору-вперед з відштовхуванням почергово лівою і правою ногою та зі змахом рух і махової ноги з приземлення на ногу відштовхування.

Вправа 2. Те ж що у вправі №1 зі стрибками через медицинболи, гімнастичні лавки або низькі бар'єри.

Вправа 3. Вистрибування вгору-вперед через один крок з постійним відштовхуванням однією ногою.

Вправа 4. Те ж що у вправі №3 з перестрибуванням через медицинболи, гімнастичні лавки, низькі бар'єри, розташовані через 3-4 м.

Вправа 5. Вистрибування вгору-вперед з відштовхуванням обома ногами з високим піднімання колін.

Вправа 6. Те ж що у вправі №5 з перестрибуванням через медицинболи, гімнастичні лавки, низькі бар'єри.

Вправа 7. Стрибки в довжину з місця на мат або в яму з піском.

Вправа 8. Багаторазові стрибки в русі: під час ходьби, з місця, з розбігу, з ноги на ногу.

Вправа 9. Багаторазові стрибки на одній нозі.

Вправа 10. Вистрибування вгору з присіду зі змахом рук.

Вправа 11. Вистрибування з місця з відштовхуванням обома ногами. На кожен третій стрибок підтягнути коліна до грудей.

Вправа 12. Підскоки на правій нозі з просуванням вперед, лівою рукою триматися за стопу зігнутої назад лівої ноги.

Вправа 13. Вистрибування вгору. Під час льоту торкнутися лівим ліктем правого коліна і навпаки.

Вправа 14. Руки відведені назад, виконувати вистрибування з присіду вперед до присіду.

Вправа 15. Вистрибування вгору і присідання.

Вправа 16. Партнер Б біжить спиною вперед, тримаючи поперед себе руки, а партнер А, вистрибуючи, поперемінно торкається колінами долонь партнера Б.

Вправа 17. Те ж що у вправі №16, тільки партнер А стопами торкається долонь партнера Б.

Вправа 18. Партнер А стрибає на правій нозі вперед, назад, вліво, вправо; ліва зігнута назад. Партнер Б тримає його за стопу.

Вправа 19. Партнер А з присіду, руки простягнуті, виконує вистрибування вгору і знову займає положення присіду. Партнер Б тримає його за поперек і під час польоту виносить трохи назад з напівобертом вправо.

Вправа 20. Партнер А тримає партнера Б за стопу правої ноги. Рухаючись вперед, партнер А стрибає на лівій нозі торкаючись коліном грудей.

Вправа 21. Партнер Б у випаді спирається руками на коліно, нахиляє тулуб вперед. Партнер А перестрибує через нього, розставивши ноги і спираючись долонями долонями на спину гравця Б.

Стрибкові вправи слід виконувати серіями (10-15 серій) на еластичній м'якій підлозі.

Вправи зі скакалками

Вправа 1. Стрибки через скакалку на обох ногах.

Вправа 2. Стрибки через скакалку під час бігу.

Вправа 3. Стрибки з двома обертами скакалки.

Вправа 4. Стрибки через скакалку в присіді.

Вправа 5. Стрибки вперед, назад через скакалку, складену вчетверо.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

35202. Возрастная психология 377 KB
  Новорожденность Ребенок рождается и своим первым криком оповещает этот мир о своем появлении. Рождаясь ребенок физически отделяется от матери. Поскольку ребенок полностью сосредоточен на сосании эта реакция была названа “пищевым сосредоточениемâ€. В дальнейшем когда ребенок научится схватывать предметы он уже будет лишен такой цепкости рук.
35203. ТЕОРИЯ ЯЭУ АЭС. ЦИКЛЫ 548 KB
  Влияние на КПД цикла Ренкина на перегретом паре: давления свежего пара. Сухость пара на выходе из турбины; Для цикла 2 у которого давление свежего пара выше значение Тср также выше следовательно и КПД выше ηtR=1T2 Tcp . Повышение давления свежего пара повышает КПД но увеличивается влажность пара на последней ступени турбины. температуры свежего пара.
35204. Що таке філософія 146.5 KB
  Світоглядце система поглядів людини на світ і місце в ньому людини. Ставлення людини до світуце безпосередній предмет ф. виконує такі функції: пізнавальна вона означає практичне і пізнавальне ставлення людини до світу і до самої себе як предмет філософського пізнання; світоглядна; методологічна. культурновиховна вона полягає в тому що сприяє культурному розвитку людини.
35205. Методические рекомендации по написанию рефератов по дисциплине «Концепции современного естествознания» 26.5 KB
  В результате выполнения реферативной работы студенты приобретают навыки самостоятельной работы с литературными источниками анализа научных текстов а также навыки подбора литературы по данной теме. В ходе написании реферата недопустимо использование готовых работ или их фрагментов а также написание работы с использованием только одного литературного источника. Тема для написания реферативной работы выбирается студентом из числа тем предложенных преподавателем. Допускается сдача рукописной работы однако в этом случае желательно чтобы она...
35206. ТЕСТОВЫЕ ВОПРОСЫ ПО ДИСЦИПЛИНЕ «МЕХАНИКА» 308 KB
  Какие силы образуют пару сил Две равные по модулю параллельные и направленные в противоположные стороны силы. Две силы приложенные к телу в одной точке Имеют равнодействующую равную векторной сумме этих сил и приложенную в этой же точке 10. Действие силы на абсолютно твердое тело не изменится если силу перенести самой себе в любую точку тела прибавляя при этом пару сил с векторным моментом равным моменту переносимой силы отно точки в котую она перносится 12. Тело под действием двух сил находится в равновесии если эти силы...
35207. Компьютерная графика и ее виды. Ответы 3.51 MB
  Разрешение изображения и его размер. Принципы формирования изображения на экране. Изображение: Рисунок – графическая форма изображения в основе которой лежит линия. Визуализация – создание изображения на основе описания модели некоторого объекта Обработка изображений IMAGE PROCESSING – это преобразование изображений т.
35208. Графические информационные системы. Компьютерная графика 970.5 KB
  Тесты ориентации точки относительно полигона. Тесты ориентации точки относительно полигона. Тесты ориентации точки относительно полигона. Тесты ориентации точки относительно полигона.
35209. Умови експлуатації і показники роботи міськелектротранспорту. Особливості експлуатації трамвая і тролейбуса 18.42 KB
  Під умовами експлуатації пасажирського транспортна розуміють комплекс маркетингових, транспортних, природно-кліматичних та дорожніх факторів, істотних для розробки і прийняття, управлінських рішень при організації та управлінні перевезеннями.
35210. Операції порівняння і логічні операції в SQL 96 KB
  SELECT FROM Студенты WHERE STIP 0; Запрос1 SNUM SFM SIM SOTCH STIP 3412 Поляків Анатолій Олексійович 50 3413 Старова Любов Михайлівна 17 3416 Нагірний Євгеній Васильович 755 SELECT FROM Студенты WHERE STIP 0; Запрос2 SNUM SFM SIM SOTCH STIP 3412 Поляків Анатолій Олексійович 50 3413 Старова Любов Михайлівна 17 3416 Нагірний Євгеній Васильович 755 Перерахуйте предмети що мають кількість годинника по предмету від 30 до 70 2 варіанти. SELECT FROM Предметы WHERE HOURS BETWEEN 30 ND 70; Запрос3 PNUM PNME TNUM HOURS COURS 2001 Фізика 4001...