19889

Прокурорський нагляд за виконанням законів при провадженні дізнання і досудового слідства

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

ТЕМА 15: Прокурорський нагляд за виконанням законів при провадженні дізнання і досудового слідства План 1. Сутність прокурорського нагляду за органами дізнання і досудового слідства. 2. Форми і методи прокурорського нагляду за провадженням дізнання і досудового слі...

Украинкский

2013-07-18

46.17 KB

3 чел.

ТЕМА 15: Прокурорський нагляд за виконанням законів при провадженні дізнання і досудового слідства

План

1. Сутність прокурорського нагляду за органами дізнання і досудового слідства.

2. Форми і методи прокурорського нагляду за провадженням дізнання і досудового слідства.

3. Основні напрями, завдання прокурорського нагляду при порушенні кримінальної справи і провадженні досудового слідства.

1. Сутність прокурорського нагляду за органами дізнання і досудового слідства

Прокуратура є невід'ємною частиною державного механізму, що наділена певним обсягом влади для здійснення державного нагляду за виконанням законів у державі.

Прокурорський нагляд розглядають як одну з форм державної діяльності, що забезпечує точне і неухильне виконання законів в Україні, як одну з умов додержання конституційних гарантій з охорони прав і законних інтересів громадян.

Прокурорський нагляд визначається сукупністю правових норм, що регулюють структуру і систему органів прокуратури, організацію їх роботи, правовідносини, що виникли при здійсненні нагляду прокурорами за точним і неухильним виконанням законів у державі.

Слідство, що проводиться органами прокуратури, внутрішніх справ, Службою безпеки України, слідчими податкової міліції, хоч і має назву досудового (кінцеве рішення по кримінальним справам приймає суд), однак при його провадженні визначаються характер і обсяг обвинувачення, юридична оцінка злочину, що обумовлює вид і розмір покарання, встановлюються коло доказів по кримінальній справі, в межах якого, як правило, здійснюється судовий розгляд. Правильно організоване дізнання, досудове слідство завдяки прокурорському нагляду є однією з істотних гарантій швидкого і повного розкриття та розслідування злочину і в кінцевому підсумку винесення судом законного і справедливого вироку.

Здійснюючи свої повноваження в галузі кримінального судочинства, прокурори слідкують за тим, щоб слідчі та працівники органів дізнання суворо додержувалися вимог, що містяться в нормативних актах держави.

Прокурорський нагляд за органами дізнання і досудовим слідством - один із важливих напрямів у діяльності органів прокуратури. Це самостійна галузь державного нагляду за точним та неухильним виконанням законів. її самостійність обумовлена специфікою об'єкта, задачами, формами і методами нагляду.

Об'єктом прокурорського нагляду за органами, які провадять дізнання, і досудовим слідством є точне виконання законів посадовими особами органів дізнання і досудового слідства при розслідуванні кримінальних справ.

Цей нагляд слід відрізняти від прокурорського нагляду за всією діяльністю вказаних органів. Наприклад, при виконанні органами міліції адміністративних функцій об'єктом прокурорського нагляду є точне виконання законів посадовими особами органів міліції в галузі її адміністративної діяльності. Цей нагляд здійснюється прокуратурою в порядку загального нагляду. Якщо міліція виступає як орган, що здійснює дізнання по кримінальним справам, об'єктом нагляду є виконання законів у діяльності посадових осіб органів дізнання при розслідуванні злочинів. Такий нагляд здійснюється в порядку і методами нагляду за досудовим слідством.

Характерною ознакою прокурорського нагляду за досудовим слідством є те, що, на відміну від загального нагляду, він здійснюється в процесуальній формі. Кожну дію прокурора при здійсненні цього нагляду передбачено і регламентовано кримінально-процесуальним законом.

Важливою особливістю нагляду за досудовим слідством є наявність у прокурора владно-розпорядчих повноважень, що закріплені в законі. Визначаючи статус і повноваження прокурора при здійсненні ним нагляду в стадії досудового слідства, що прокурор, який є представником державного органу, здійснює вищий нагляд за законністю в даній процесуальній стадії, наділений владно-розпорядчими повноваженнями, що створюють для нього можливість ефективно здійснювати нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства з тим, щоб забезпечити розкриття кожного злочину, а також всебічність і об'єктивність розслідування кожної кримінальної справи.

Прокурор має право скасувати будь-яке рішення, будь-який акт органу розслідування. Він може особисто здійснювати окремі слідчі дії по справам, що перебувають у провадженні слідчого чи органу дізнання, або прийняти на себе розслідування справи в цілому. Прокурор має право усувати слідчого або особу, що проводить дізнання, від подальшого провадження дізнання, вилучити будь-яку справу із органів дізнання і передати її слідчому. Письмова вказівка прокурора є обов'язковою для виконання органами дізнання.

Більше того, постанови прокурора, винесені відповідно до закону в порядку нагляду за досудовим слідством, обов'язкові для виконання не тільки слідчими та органами дізнання, а й всіма установами, організаціями, підприємствами, посадовими особами і громадянами. Наприклад, прокурор може винести постанову (або санкціонувати постанову слідчого) (ст. 147 КПК) про відсторонення з посади обвинуваченого, що обов'язкова для виконання адміністрацією за місцем його роботи.

Деякі важливі процесуальні дії та акти слідчого й органу дізнання, як правило, взагалі не можуть виконуватись без попередньої згоди чи з санкції прокурора (ексгумація трупа, здійснення обшуку, крім обшуку житла чи іншого володіння особи, тощо).

Отже, при здійсненні своїх владно-розпорядчих повноважень прокурор фактично є керівником розслідування.

Яке співвідношення цих двох видів діяльності прокурора? Чи є вони самостійними, чи, можливо, становлять єдине ціле? Ці питання слід розглядати окремо щодо досудового слідства і дізнання.

Що стосується досудового слідства, то функції прокурора за наглядом і керівництвом досудового слідства в літературі розглядаються як самостійні. Зазначалося, що нагляд за слідством і керівництво слідством — поняття однорідні, але не тотожні, кожним із них визначається самостійний напрям у діяльності прокурора.

При провадженні досудового слідства в руках слідчого знаходиться арсенал примусових заходів. Кожний із них може бути застосований негайно й у разі помилки потягти за собою серйозні порушення законності.

Разом з тим недопустиме й інше: запізнілий огляд місця події, несвоєчасне здійснення обшуку, нерішучість при виборі міри примусу, безініціативність в пошуку свідків тощо — все це може призвести до втрати доказів і в кінцевому підсумку до провалу всього розслідування.

Обидві крайності небезпечні для правосуддя. Щоб уникнути цього, будь-яка помилка слідчого повинна бути виправлена одразу, без роздумування. Встановлені законом строки розслідування не дозволяють вдаватися в таких випадках до звичайної для прокурорського нагляду інстанційної процедури звернень. Потрібно, і воно на практиці постійно здійснюється, оперативне втручання прокурора в процес розслідування. Але прокурорський нагляд, що попереджає, а потім безпосередньо своєю владою усуває порушення закону та інші недоліки слідчого і є по суті керівництво слідством, що дозволяє правильно визначити головний напрям діяльності слідчого по конкретній кримінальній справі.

На відміну від інших галузей прокурорського нагляду, нагляд за розслідуванням прямо й вирішальне впливає на позицію прокурора в суді як державного обвинувача — найбільш гостру форму боротьби прокурорів з порушенням законності. Однак, лише здійснюючи керівництво роботою слідчого, беручи безпосередню участь у провадженні важливих слідчих дій, своєчасно виправляючи помилки, що були допущені при розслідуванні, прокурор набуває фактичної та юридичної можливості твердо обстоювати в суді свою точку зору з приводу питання про доведення злочину і винуватості підсудного.

Прокурорський нагляд за слідством органічно включає в себе оперативне процесуальне керівництво слідством. Більш того, керівництво слідством з боку прокурора — єдиний спосіб забезпечити законність дій слідчих органів, без нього неможливий ефективний нагляд за виконанням законів у стадії досудового слідства.

Кримінально-процесуальне законодавство не встановлює; яких-небудь особливостей у регламентації прокурорського нагляду залежно від відомчої належності слідчих органів. Організаційна відмінність слідчих органів внутрішніх справ (ОВС) від слідчих прокуратури не може лишати прокурора повноважень з керівництва слідством в ОВС.

З появою в КПК норм, що наділили процесуальними повноваженнями начальників слідчих відділів ОВС і Служби безпеки України (СБУ), виникло питання: як співвідносяться повноваження прокурора з керівництва слідством з аналогічними повноваженнями цих посадових осіб. Адже, лишаючись адміністративним керівником, начальник слідчого відділу одночасно набув статусу учасника кримінального процесу, який контролює і спрямовує діяльність підлеглих йому слідчих. Владно-розпорядчий характер наданих йому повноважень може істотно впливати на хід і результати розслідування.

При вирішенні цього питання не можна не враховувати, що повноваження начальника слідчого відділу дійсно багато в чому збігаються з повноваженнями прокурора, хоч їх юридична природа різна. Наприклад, вказівки начальника слідчого відділу можуть стосуватися важливих питань слідства, зокрема щодо: провадження досудового слідства, притягнення як обвинуваченого, кваліфікації злочину та обсягу обвинувачення, направлення справи для провадження окремих слідчих дій, передачу справи від одного слідчого іншому, доручення розслідування справи кільком слідчим (ч. 2 ст. 114і КПК), тощо.

Отож вимальовується переконлива точка зору, відповідно до якої суть прокурорського нагляду за досудовим слідством в ОВС лишилась незмінною — прокурор здійснює процесуальне керівництво діяльністю слідчого. Начальник слідчого відділу не володіє повноваженнями щодо санкціонування обшуку, усунення обвинуваченого від посади, затвердження обвинувального висновку. Ці повноваження належать тільки прокурору, який здійснює процесуальне керівництво слідством.

Наділення начальника слідчого відділу процесуальними повноваженнями не могло не позначитись на керівництві слідством в ОВС. Це призвело до деякого перерозподілу обов'язків з керівництва слідством, підвищило значення внутрішньовідомчого контролю. З появою процесуальної фігури начальника слідчого відділу акцент прокурорського нагляду перемістився з заходів, що забезпечують вибір напряму та оптимальний хід слідства, на заходи переважно правоохоронного і правозастосовного характеру. Досить широкі процесуальні повноваження начальника слідчого відділу дозволяють йому успішно контролювати діяльність слідчого. На практиці прокурор виконує свої наглядові функції щодо слідчих ОВС через начальника слідчого відділу. До нього він звертається з вимогою вислати для перевірки кримінальну справу, наказує усунути від розслідування необ'єктивного слідчого, направляє свої рішення по скаргам тощо. Іншими словами, за існуючої законодавчої регламентації фігура начальника слідчого відділу фактично стоїть між прокурором і слідчим. Це ще раз підтверджує висновок про те, що з введенням процесуальних повноважень начальника слідчого відділу ОВС функція прокурора з керівництва досудовим слідством не тільки не зникла, а й закріпилась, оскільки владно-розпорядчі вказівки прокурора в ОВС сприймаються і реалізуються через процесуальні повноваження відповідальної посадової особи — керівника слідчого підрозділу ОВС.

Прокурор, безперечно, здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням безвідносно до відомчої приналежності органів, які ведуть слідство.

Щодо органів дізнання (осіб, які провадять дізнання) прокурор також здійснює нагляд за їх діяльністю в загальному порядку, а також по конкретним кримінальним справам, що порушують органи дізнання.

У літературі неодноразово висловлювали думку, що прокурору не властиво керувати дізнанням, що стосовно органів дізнання прокурорський нагляд зводиться лише до спостереження. Обумовлюється це тим, що органи дізнання і перш за все органи міліції адміністративно не підлеглі прокурору1.

З цією позицією навряд чи можна погодитись. Дійсно, адміністративне керівництво міліцією належить тільки начальнику відповідного органу внутрішніх справ, прокурор не наділений правом адміністративного керівництва міліцією. Однак він здійснює керівництво міліцією в тій частині, в якій ЇЇ діяльність входить у кримінальний процес, тобто здійснення нагляду за дізнанням. Іншими словами, прокурор здійснює процесуальне керівництво тією діяльністю міліції, що має процесуальний характер і полягає в провадженні розслідування у формі дізнання.

Такі положення про характер наглядових функцій прокурора сформульовані в літературі і тому мали доктринальний характер. Тому важливо, яку позицію з цих питань займає законодавець. У статті 15 Закону України «Про прокуратуру» йдеться, що вказівки Генерального прокурора з питань слідчої роботи є обов'язковими для виконання всіма слідчими органами.

У статті ЗО цього Закону зазначено, що, здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор у межах своєї компетенції дає письмову вказівку про розслідування злочинів. Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства в зв'язку з порушенням і розслідуванням у формі дізнання кримінальних справ, у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, є для цих органів обов'язковими.

Ці положення закону вплинули і на теоретичне вирішення питання про керівництво досудовим слідством з боку прокурора. У працях, опублікованих після прийняття закону, однозначно визнається: прокурор здійснює нагляд за законністю в діяльності органів дізнання і досудового слідства через процесуальне керівництво процесом досудового слідства.

Право на процесуальне керівництво досудовим розслідуванням з боку прокурора не відміняє процесуальну самостійність слідчого, який є активним учасником кримінально-процесуальної діяльності. Всі рішення про направлення слідства і провадження процесуальних дій, за винятком передбачених законом випадків, слідчий приймає самостійно і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. Він також самостійно приймає процесуальні рішення по справі, з основних питань слідства. Якщо слідчий не погоджується з вказівками прокурора про притягнення особи як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи в суд, для її попереднього розгляду суддею, про закриття справи, слідчий має право подати справу вищестоящому прокурору з письмовим викладом своїх заперечень. У цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства іншому слідчому (ч. 2 ст. 114 КПК). Зрозуміло, що процесуальне керівництво слідством з боку прокурора не може перетворюватись в адміністративне, обмежувати права і процесуальну самостійність слідчого.

Отже, відповідно до Закону «Про прокуратуру» нагляд прокурора за досудовим слідством полягає у процесуальному керівництві діяльністю органів розслідування; таке керівництво рівною мірою і в однакових правових формах поширюється на всі органи досудового слідства і дізнання, за діяльністю яких прокурор здійснює нагляд, і ке залежить від їх відомчої належності.

2. Форми і методи прокурорського нагляду за провадженням дізнання і досудового слідства

При здійсненні нагляду за досудовим слідством пpoкурор використовує відповідні форми і методи.

Форми нагляду — це правові засоби реалізації повноважень прокурора. Вони визначені законом, а також наказами й інструкціями Генерального прокурора, якими на основі закону регулюється організація і діяльність органів прокуратури.

Методи нагляду— це вироблені прокурорською практикою на основі науки і досвіду способи, прийоми, шляхи реалізації повноважень прокурора. Іншими словами, форми нагляду — це те, що повинен робити прокурор, а методи нагляду — це те, яким чином він повинен виконувати покладені на нього функції.

Форми і методи прокурорського нагляду використовуються для виявлення, усунення і попередження порушень закону. Ці напрями прокурорської діяльності нерозривні, взаємообумовлені та являють собою ємний процес прокурорського нагляду в стадії досудового слідства. Однак у теоретичному плані ці види діяльності можуть бути розділені, тому розгляд форм і методів нагляду в кожному із вказаних напрямів доречно побудувати таким чином: передусім показати, як ці форми і методи використовуються з метою виявлення порушень закону при розслідуванні злочинів, а потім — як вони використовуються для їх усунення.

Отже, для виявлення порушень закону при розслідуванні злочинів прокурор застосовує такі форми нагляду і методи їх здійснення:

1) ознайомлення з матеріалами розслідування, що може здійснюватись: шляхом заслуховування доповіді слідчого про здійснення розслідування як у цілому по справі, так і по окремих епізодах (план і тактика розслідування тощо); при ознайомленні з наглядовим провадженням по справі, в якому повинні знаходитись копії важливих документів; з допомогою безпосередньої перевірки, вивчення кримінальної справи.

2) безпосередня участь у розслідуванні злочинів.

Прокурор, беручи участь у здійсненні дізнання і досудового слідства, може бути присутнім при виконанні важливих слідчих дій або брати активну і безпосередню участь в їх проведенні. Активна участь прокурора у проведенні процесуальної дії може полягати в постановці ним питань допитуваному, пред'явленні обвинуваченому документів, інших речових доказів тощо.

В обох випадках прокурор слідкує за тим, щоб слідчий точно додержувався вимог кримінально-процесуального закону. Своїми порадами і вказівками прокурор допомагає слідчому провести слідство тактично правильно і більш ефективно.

Слід мати на увазі, що участь прокурора в слідчій дії не підсилює доказового значення його результатів, не є додатковою формою закріплення отриманих показань обвинувачених, потерпілих, свідків.

Безпосередня участь прокурора в розслідуванні злочинів може полягати і в самостійному провадженні слідчих дій по справам, що перебувають у провадженні слідчого. Наприклад, якщо по справі необхідно виконати кілька слідчих дій одночасно, найважливіші може проводити прокурор. Іноді прокурор проводить слідчу дію, що раніше її виконував слідчий. Найчастіше це буває тоді, коли прокурор сумнівається в правильності проведення слідчої дії або хоче уточнити найбільш важливі деталі. Прокурор нерідко здійснює слідчі дії, від результатів яких, на його думку, залежить встановлення істини по справі.

Необхідність провадження слідчої дії особисто прокурором виникає й у разі, якщо обвинувачений або інші особи з тих чи інших причин відмовляються давати показання слідчому.

Як часто і за яких обставин прокурору слід особисто брати участь у розслідуванні злочинів — залежить від ситуацій, що конкретно склалися в процесі слідства.

3) розгляд скарг на дії та акти слідчого і органів дізнання. Відповідно до статей 227 і 228 КПК прокурор зобов'язаний розглядати скарги на дії та акти слідчих і органів дізнання. Перевіряючи їх, прокурор ознайомлюється з кримінальними справами, опитує заявників, інших осіб, отримує пояснення від працівників органів дізнання і слідчих. При цьому прокурор виявляє порушення закону і вживає заходів до їх усунення.

4) вимога провадження вищестоящими органами перевірок діяльності органів ОВС з розслідування злочинів. За наявності даних про серйозні недоліки в роботі з попередження, розкриття і розслідування злочинів у ОВС на відповідній території прокурор має право вимагати від керівників вищестоящого органу проведення глибокої перевірки у відповідному підрозділі внутрішніх справ. Може бути проведено перевірку повноти реєстрації та законності вирішення заяв і повідомлень про злочини, додержання законності та активності в діяльності ОВС з попередження, розкриття, розслідування злочинів і розшуку зниклих злочинців.

5) участь у судовому розгляді кримінальних справ. Ця форма діяльності прокурора формально перебуває за межами нагляду за розслідуванням. Разом з тим, вона є ефективним засобом виявлення порушень закону, що допускаються органами дізнання і слідчими при розслідуванні кримінальних справ. У ході судового розгляду кримінальної справи виявляються процесуальні помилки і порушення, що були допущені в стадії досудового слідства. Про ці недоліки прокурор доводить до відома відповідного органу дізнання і досудового слідства.

Виявити недоліки досудового слідства прокурор може і шляхом ознайомлення з рішеннями суду про порушення закону в цій стадії, а також шляхом ознайомлення з виправдувальними вироками, рішеннями суду про припинення справи або направлення її на додаткове розслідування.

6) узагальнення практики розслідування злочинів. Узагальнюючи практику розслідування за відповідний період або за окремими категоріями кримінальних справ, прокурор виявляє типові помилки і порушення закону, що допускаються слідчими та органами дізнання. Матеріали узагальнення використовуються для вироблення заходів із вдосконалення якості розслідування.

7) вказівки органам дізнання і досудового слідства.

Відповідно до ст. 227 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за виконанням законів при розслідуванні злочинів, може в межах своєї компетенції давати вказівки органу дізнання і досудового слідства по будь-якій кримінальній справі, що перебуває в їх провадженні.

До них належать вказівки: про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікації злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини. Крім того, прокурор має право доручити органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, які перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури.

Вказівки прокурора даються в письмовій формі, вони повинні бути чіткими і конкретними. Письмові вказівки прокурора є процесуальними документами і тому додаються до кримінальної справи, а їх копії зберігаються в наглядовому провадженні.

Слідчий зобов'язаний виконати вказівки прокурора, однак з основних питань слідства, як зазначалось (ч. 2 ст. 114 КІШ), він може оскаржити ці вказівки вищестоящому прокурору, не приступаючи до їх виконання. Це право слідчого не можна розглядати як обмеження повноважень прокурора. Навпаки, це право є не лише гарантією процесуальної самостійності слідчого, а й гарантією прийняття прокурором законного й обумовленого рішення по справі.

Прокурор повинен враховувати думку слідчого, критично зважуючи його висновки. Зі свого боку, слідчий зобов'язаний глибоко вивчити і проаналізувати вказівки прокурора. Такий підхід до спірних питань, що виникають, повинен сприяти швидкому усуненню протиріч. Вважається, що надання справи вищестоящому прокурору в порядку ч. 2 ст. 114 КПК повинно бути не правилом, а винятком, і має місце тоді, коли слідчий, не зважаючи на обговорення спірного питання, твердо переконаний у правоті своєї позиції.

Що ж до органів дізнання, то для них всі вказівки прокурора обов'язкові, оскарження їх вищестоящому прокурору не може зупинити виконання отриманих від прокурора вказівок.

8) відміна незаконних і необумовлених постанов слідчого та осіб, які здійснюють дізнання.

Постанови слідчого та осіб, що здійснюють дізнання, повинні бути законними й обумовленими. Постанови цих осіб, що не відповідають закону, не можуть лишатися в силі, прокурор зобов'язаний відмінити їх своєю мотивованою постановою. В постанові прокурора вказуються причини відміни постанови слідчого, конкретизується, що і в який термін необхідно виконати для усунення допущених помилок і порушень закону.

9) відсторонення слідчого або особи, що здійснює дізнання, від подальшого розслідування, якщо вони допустили порушення закону.

Питання про те, за які порушення законів особа, що здійснює дізнання, або слідчий підлягає відстороненню, прокурор вирішує в кожному конкретному випадку, виходячи з конкретних обставин справи і характеру порушення. Однак, очевидно, що відсторонення особи від провадження дізнання або досудового слідства може мати місце лише у випадках грубого порушення закону. Для відсторонення особи від провадження розслідування прокурор виносить мотивовану постанову, в якій повинен бути описаний факт грубого порушення закону, що послужив підставою для прийняття прокурором такого рішення.

Крім того, прокурор відсторонює слідчого у разі його відводу або самовідводу за підставами, передбаченими законом (ст. 60 КПК).

Розглядаючи заяву про відвід або самовідвід, прокурор повинен детально перевірити мотиви таких заяв, що надійшли. Для цього він відбирає у слідчого й інших осіб пояснення, вимагає необхідні документи, вивчає матеріали кримінальної справи тощо. За результатами перевірки прокурор виносить мотивовану постанову про відсторонення слідчого від подальшого розслідування або про відмову в задоволенні заяви про відвід або самовідвід. Про прийняте рішення повідомляється заявнику.

10) затребування з органів дізнання кримінальної справи і передача й слідчому або передача справи від одного слідчого іншому.

З метою забезпечення найбільш повного й об'єктивного розслідування прокурор наділений правом вилучати будь-яку справу від органу дізнання і передавати її слідчому, а також передати справу від одного органу досудового слідства іншому і від одного слідчого іншому.

Рішення прокурора про направлення справи для розслідування в той чи інший слідчий орган або про передачу справи для розслідування тому або іншому слідчому обов'язкове для виконання.

Слідчим органів прокуратури прокурор може передати справу про будь-який злочин.

Прокурор не повинен допускати випадків закінчення слідчими ОВС кримінальних справ, підслідних слідчим прокуратури. Таке порушення закону тягне повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування. Тому, якщо справа, підслідна слідчому прокуратури, перебуває в провадженні слідчого ОВС, прокурор вилучає її і передає слідчому прокуратури.

11) відповідно до ч. 1 п. 11 ст. 227 КПК, здійснюючи нагляд за досудовим слідством, прокурор в межах своєї компетенції порушує кримінальну справу або відмовляє в її порушенні; зупиняє або призупиняє провадження по кримінальним справам; дає згоду на припинення кримінальних справ слідчим або органам дізнання в тих випадках, коли це передбачено законом; затверджує обвинувальні висновки і направляє кримінальні справи в суд.

Ці права прокурора підтверджують сформульоване вище положення про те, що повноваження прокурора мають владно-розпорядчий характер і остаточне рішення по кожній справі приймає прокурор. При цьому він або затверджує відповідний процесуальний акт слідчого чи особи, що провадить дізнання, або погоджується з даним актом, якщо закон не вимагає його затвердження прокурором, або відміняє будь-яке рішення по справі, винесене органом розслідування, і приймає власне кінцеве рішення.

12) для попередження порушень законів при розслідуванні кримінальних справ важливе значення має така форма прокурорської діяльності, як згода прокурора на провадження слідчих і процесуальних актів органів дізнання і слідчого. Відповідно до ч. 1 пунктів 6, 7 і 7і ст. 227 КПК, згода прокурора обов'язкова для усунення обвинуваченого від посади, продовження строку розслідування, обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також для продовження строку тримання під вартою, проведення обшуку (з санкції прокурора), крім обшуку житла чи іншого володіння особи, де прокурор лише дає свою згоду для його проведення.

Відмовляючи в провадженні вказаних дій за мотивами їх не обумовленості, невідповідності закону, прокурор тим самим попереджає порушення закону. До прийняття рішення про відмову в санкціонуванні він зобов'язаний ретельно вивчити матеріали справи; вислуховує особу, що проводить дізнання, або слідчого про те, чому він прийняв рішення, з якими не може погодитись прокурор. За необхідності прокурор дає вказівку особі, яка веде розслідування, про провадження додаткових слідчих дій.

13)  у разі необхідності прокурор може внести начальнику слідчого підрозділу подання про порушення законів при розслідуванні злочинів і вимагати усунення причин і підстав, що сприяли цим порушенням. Прокурор зобов'язаний добиватись того, щоб внесені ним подання не тільки розглядались відповідними органами, а й щоб останні вживали відповідні заходи, спрямовані на усунення вказаних недоліків.

14) вжиття заходів про притягнення до відповідальності слідчих і посадових осіб органів дізнання.

Встановивши факти порушення законності при розслідуванні злочинів слідчими або посадовими особами органів дізнання, прокурор може порушити питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Слідчі та посадові особи органів дізнання можуть притягуватись до дисциплінарної відповідальності не тільки за відповідні дії, а й за бездіяльність, в результаті якої допущено порушення законності, наприклад, тяганина в розслідуванні кримінальних справ, невиконання важливих слідчих дій тощо. Дисциплінарне переслідування проти вказаних осіб прокурор порушує як винесенням постанови про притягнення до дисциплінарної відповідальності, так і шляхом вказівки у поданні, що він вносить за фактами порушення законності при розслідуванні злочинів. Якщо слідчим чи посадовою особою органу дізнання при розслідуванні кримінальної справи вчинено злочин, прокурор притягує таку особу до кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку.

Отже, нагляд за додержанням законності в діяльності органів дізнання та досудового слідства в процесі розслідування кримінальних справ — один із важливих напрямів у діяльності прокурора, важлива галузь вищого нагляду за точним виконанням законів у державі.

3. Основні напрями, завдання прокурорського нагляду при порушенні кримінальної справи і провадженні досудового слідства

Важливим завданням прокурорського нагляду є забезпечення додержання встановлених законом порядку порушення і розслідування кримінальних справ, строків їх розслідування, прав учасників процесу, передбачених нормами КПК.

Особливої уваги потребує стадія порушення кримінальної справи і відмова в порушенні кримінальної справи, де прокурор повинен слідкувати за тим, щоб рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи приймались із суворим додержанням закону.

Порушення кримінальної справи в кожному випадку знаходження ознак злочину — обов'язок органів дізнання, слідчого, прокурора і суду.

Тільки після порушення кримінальної справи допустиме провадження слідчих та інших процесуальних дій, за винятком огляду місця події та накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку з метою запобігти злочину, що проводяться до порушення кримінальної справи.

Закон передбачає, що за заявами і повідомленнями можуть бути витребувані необхідні матеріали та отримані пояснення, однак без провадження слідчих дій» Прокурор, перевіряючи законність порушення кримінальної справи чи відмови в ній, зобов'язаний оцінити законність і обумовленість прийнятого процесуального рішення як по суті, так і відповідно до норм матеріального і процесуального права.

У разі виявлення незаконної постанови про порушення кримінальної справи, прокурор закриває її, а у випадках, якщо в цій справі ще не проводилось слідчих дій, скасовує цю постанову. Якщо прокурор виявив незаконність відмови в порушенні кримінальної справи, прокурор скасовує її або порушує кримінальну справу.

Копія постанови про порушення кримінальної справи, що винесена слідством або органом дізнання, направляється прокурору. Якщо матеріали про злочин перебувають у розпорядженні прокурора, то він сам вирішує питання про порушення кримінальної справи і в постанові вказує, кому доручає її розслідування. Він має право доручити перевірку матеріалів органам дізнання або особисто вимагати необхідні дані, якщо недостатньо підстав для порушення кримінальної справи.

У ході розслідування прокурор здійснює нагляд за законністю затримання (статті 106 і 115 КПК), законністю притягнення особи як обвинуваченого, перевіряє законність вжиття примусових заходів щодо підозрюваного та обвинуваченого, обумовленість вжиття інших процесуальних примусових заходів. Наприклад, відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК), поміщення обвинуваченого чи підозрюваного в лікувально-психіатричну установу в разі необхідності стаціонарного нагляду при провадженні судово-психіатричної експертизи (ст. 205 КПК) здійснюється тільки за погодженням з прокурором. Санкція прокурора потрібна при здійсненні, наприклад, виїмки документів, що становлять державну або банківську таємницю, для етапування заарештованого до місця провадження слідства та в інших випадках, вказаних у законі.

Прокурор слідкує за тим, щоб додержувались вимоги закону про всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи, забезпечувалось додержання прав і законних інтересів усіх учасників у справі.

Зокрема, прокурор не тільки слідкує за додержанням права обвинуваченого користуватись послугами захисника, але й сам має право визнати необхідним і допустити участь захисника по будь-якій справі. Прокурор наглядає також за своєчасністю і правильністю визнання відповідних осіб потерпілими, цивільними позивачами, цивільними відповідачами, за виконанням вимог закону із забезпечення відшкодування матеріального збитку і застосування конфіскації майна.

Прокурорської санкції не потрібно, але під наглядом прокурора перебуває прийняте рішення слідчого про зупинення кримінальних справ (статті 206—209 КПК), ефективність розшуку обвинуваченого (ст. 139 КПК). Прокурор слідкує за додержанням строків розслідування та у разі неможливості закінчити слідство протягом двох місяців, дає згоду на продовження цих строків (ст. 120 КПК).

Про кожний випадок порушення чи зупинення кримінальної справи прокурор повідомляється копією постанови особи, яка веде розслідування. При цьому зупинення справ із звільненням від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, у зв'язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого з потерпілим, із застосуванням примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки або із закінченням строків давності (статті 7—10 КПК) допускається тільки зі згоди прокурора й остаточно вирішується судом. Визнавши незаконним припинення справи, прокурор відміняє таку постанову і дає вказівку про продовження розслідування.

Прокурорський нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства є надійною гарантією суворого додержання законності.

Завдання нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства визначає ст. 29 Закону України «Про прокуратуру», в якій вказується, що Генеральний прокурор і підлеглі йому прокурори здійснюють нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства з тим, щоб жоден злочин не залишився нерозкритим і жодна особа, яка вчинила злочин, не ухилилась від встановленої законом відповідальності. Виконання цієї вимоги — важливе завдання прокурорського нагляду.

Повнота розкриття злочину передбачає невідкладний початок розслідування, проведення його оперативно і в максимально короткий строк. Повнота розкриття злочину означає, що по справі виявлено всіх осіб, які вчинили злочини, всі злочинні діяння і причини та умови, що цьому сприяли. Тому прокурор зобов'язаний слідкувати за своєчасністю порушення кримінальної справи; своєчасним виїздом на місце пригоди, виявленням та закріпленням слідів злочину і затриманням злочинця, застосуванням у всіх можливих випадках криміналістичної техніки, залученням спеціалістів до розслідування злочинів. Він зобов'язаний координувати і спрямовувати зусилля органу дізнання та слідчого, здійснюючи процесуальне керівництво із взаємодії в розкритті злочинів.

Нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства здійснюється прокурором також з тим, щоб затримання громадян за підозрою у вчиненні злочинів проводилось тільки в порядку і за умовами, що встановлені в законі.

Затримання — це захід примусового характеру, що серйозно обмежує волю та права громадян. Тому при вирішенні питання про затримання і його провадженні неприпустимі навіть дрібні порушення закону.

Практика свідчить, що іноді помилки допускаються через неточне розуміння кримінально-процесуальної суті затримання, неправильне уявлення про те, що затримання як слідча дія може проводитись до порушення кримінальної справи. Дійсно, в теорії і на практиці часто обговорюється питання про те, щоб дозволити проведення затримання підозрюваного до порушення кримінальної справи. Однак поки що законодавчого вирішення цього питання немає, тож затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, до порушення кримінальної справи недопустимо.

Прокурор здійснює нагляд за тим, щоб затримання здійснювалось лише за наявності умов, що вказані в законі (ст. 106 КПК).

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим.

Копія протоколу з переліком прав та обов'язків повинна негайно вручатись затриманому і направлятись прокурору. Прокурор має право витребувати матеріали, що стали підставою для затримання.

Здійснюючи нагляд за законністю затримання, прокурор повинен перевірити, чи виконав орган дізнання вимоги закону про негайне повідомлення родичів про затримання особи, оскільки на практиці орган дізнання ці вимоги закону іноді порушує.

Прокурор також здійснює нагляд за точним додержанням порядку звільнення осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочинів. Вони звільняються, якщо: не підтвердилась підозра у вчиненні злочину; немає необхідності застосування до затриманого міри примусу у вигляді взяття під варту; закінчився встановлений законом строк затримання.

Встановивши незаконність затримання, прокурор зобов'язаний негайно звільнити затриманого і вирішити питання про притягнення до відповідальності винних у цьому незаконному затриманні.

Здійснюючи нагляд за законністю розслідування кримінальних справ, прокурор слідкує за тим, щоб ніхто не підлягав незаконній і необумовленій кримінальній відповідальності або іншому незаконному обмеженню в правах, не був незаконно усунутий з посади, позбавлений можливості виїхати в іншу місцевість, розпоряджатись своїм майном тощо.

Закон встановив процесуальні гарантії, тобто засоби, якими забезпечуються права і законні інтереси учасників процесу. їх неухильне додержання належить до повноважень прокурорського нагляду.

Незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності не тільки грубо порушує її права, а й перешкоджає виявленню та покаранню справжніх злочинців, що дає їм можливість вчинювати нові злочини.

Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений не інакше, як на основі та в порядку, що встановлені законом. Тому, здійснюючи нагляд за виконанням законів при провадженні цієї слідчої дії органами досудового слідства, прокурор перевіряє обґрунтованість і законність притягнення осіб як обвинувачених, з додержанням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку (статті 131—132 КПК).

Прокурор здійснює нагляд за досудовим слідством, щоб ніхто не був заарештований без згоди прокурора і санкції судді або без рішення суду. Недоторканність особи передбачена як одне з основних прав громадян, що гарантовані Конституцією.

Арешт (взяття під варту) — це одна із мір примусу, що застосовується в порядку, визначеному законом, органами дізнання і досудового слідства щодо підозрюваного, обвинуваченого, а судом — щодо підсудного, який вчинив злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад три роки. При вирішенні питання про арешт закон зобов'язує посадову особу враховувати тяжкість вчиненого злочину, особу підозрюваного, обвинуваченого, вік, стан здоров'я, сімейний стан, а також вірогідність того, що, перебуваючи на волі, він може ухилитись від слідства і суду чи перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі, або вчинити інший злочин тощо.

Нагляд прокурора за точним виконанням законів при арешті обвинувачених має подвійне завдання. З одного боку, прокурор не повинен допускати жодного випадку незаконного або необумовленого арешту, бо такий арешт є не тільки грубим порушенням законності, а й завдає серйозного збитку інтересам громадян. З іншого боку, прокурор повинен вживати заходів до того, щоб на волі не лишались особи, які вчинили небезпечні злочини, перш за все рецидивісти. Залишення на волі небезпечних злочинців створює об'єктивні умови для вчинення ними нових злочинів і ухилення від слідства та суду.

Прокурор здійснює нагляд за тим, щоб органи дізнання вживали всіх необхідних заходів до виявлення злочинів і осіб, що їх вчинили, щоб по нерозкритим злочинам, після виконання невідкладних слідчих дій, орган дізнання продовжував застосовувати оперативно-розшукові заходи, повідомляючи слідчого про результати.

Кримінально-процесуальний закон регламентує строки проведення дізнання, досудового слідства й утримання обвинуваченого під вартою. Прокурор слідкує за тим, щоб їх неухильно додержувались, а за наявності підстав для їх продовження дає вказівки для своєчасного порушення клопотань про продовження строків.

Прокурор здійснює нагляд за виконанням вимог закону про участь захисника у досудовому слідстві. Він звертає увагу на допуск захисника відповідно до закону, особливо у випадках, якщо участь захисника є обов'язковою; на неухильне додержання права обвинуваченого користуватись послугами вибраного ним захисника; на забезпечення участі захисника на прохання обвинуваченого; на створення умов захиснику для здійснення ним своїх прав.

Прокурор здійснює нагляд за тим, щоб при розслідуванні злочинів неухильно додержувались вимоги закону про всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіх обставин справи, а також інших принципів кримінального процесу.

Неухильне додержання цих важливих вимог і принципів кримінального процесу є важливим завданням прокурора в процесі нагляду за досудовим слідством. А це, в свою чергу, передбачає нагляд за суворим додержанням встановлених кримінально-процесуальним законодавством принципів, загальних підстав проведення розслідування, а також правил здійснення окремих слідчих дій, що передбачені кримінально-процесуальним законом: допиту, очної ставки, огляду, експертизи, пред'явлення особи та предметів для впізнання, здійснення виїмки, обшуку, накладення арешту на майно тощо.

Прокурор зобов'язаний слідкувати також за тим, щоб неухильно додержувались права обвинуваченого, захисника, потерпілого, цивільного позивача і відповідача, їх представників, інших учасників процесу і громадян, щоб слідчий і особа, яка здійснює дізнання, виконували покладені на них законом обов'язки, роз'яснювали учасникам процесу їхні права і забезпечували можливість здійснення цих прав.

Одним із завдань нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства є виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину і вжиття необхідних заходів до їх усунення (ст. 23 КІШ).

Закон зобов'язує прокурора при вивченні справ з обвинувальним висновком перевіряти, чи виявлено причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, чи вжито заходів до їх усунення (п. 10 ст. 228 КПК). Якщо ці обставини не з'ясовано чи з'ясовано не повно, то прокурор може повернути справу слідчому зі своєю письмовою вказівкою для додаткового розслідування. Однак головну увагу прокурор повинен звертати на перевірку виконання цієї вимоги закону органом дізнання і слідчим у ході розслідування справи. Прокурор також перевіряє, чи виявлено вказані обставини і по закритим кримінальним справам (за винятком справ, що виключають провадження в кримінальній справі через відсутність події злочину).

Прокурор повинен боротися з практикою, коли слідчі виявляють причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, тільки в кінці розслідування. Залишаючись не встановленими і не усунутими, ці причини та умови сприяють вчиненню нових злочинів. Тому важливо одразу ж після виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, вжити заходів до їх усунення.

У справі щодо розкрадання грошових коштів в особливо великих розмірах у севастопольському фірмовому магазині № 2 «Океан» управління «Азчеррибзбут» слідчий призначив технологічну і бухгалтерську експертизи. У висновках цих експертиз не було конкретних пропозицій (слідчому і суду) щодо усунення недоліків у бухгалтерському обліку і контролі, технології дефростації1 рибних продуктів, а також у порядку, що існує, постачань риболовецьким господарствам свіжо виловленої риби. Це і стало однією з причини невжиття конкретних профілактичних заходів слідчим щодо запобігання вчинення аналогічних розкрадань у системі зазначеного управління і йому подібних. І лише в ході судового слідства, при призначенні судом додаткової бухгалтерської і технологічної експертизи, а також шляхом допиту експертів у суді відповідно до ст. 311 КПК вдалося виправити недоліки зазначених експертиз.

Проведеними у справі технологічними дослідженнями і в зв'язку з цим вжитими слідством і судом заходами вирішено питання щодо повної дефростації рибної продукції перед її реалізацією в умовах роботи магазину, оскільки продаж рибопродуктів через магазин у замороженому вигляді заборонено. Раніше працівники магазину в основному не застосовували дефростацію й лише за рахунок збільшення маси продукції за допомогою льоду створювали великі залишки риби, які реалізовували через магазин і підлеглі йому філіали.

Прокурорські нагляд повинен спрямовувати слідчих на те, щоб вони встановлювали по кримінальній справі причини та умови, які сприяли вчиненню злочину і контролювали слідчих, щоб вони вносили у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин та умов ще до закінчення розслідування.

Якщо керівники підприємств, установ і організацій не виконують вимоги слідчого про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, то прокурор сам вживає заходів до своєчасного та якісного розгляду подання і за необхідності вирішує питання про вжиття заходів до посадових осіб, які не виконують подання органу дізнання, слідчого.

Перевірки своєчасності розгляду подання органу дізнання, слідчого і законності вжитих заходів по ньому прокурор здійснює за отриманими скаргами і заявами громадян, інформацією слідчого, а в ряді випадків і за своєю ініціативою.

У разі прийняття рішення про направлення справи до суду слідчий складає обвинувальний висновок, який разом із справою направляється прокурору. Прокурор, одержуючи від слідчого справу, зобов'язаний перевірити: чи мала місце подія злочину; чи має діяння, що ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; чи були додержані під час провадження дізнання і досудового слідства вимоги про забезпечення права підозрюваного та обвинуваченого на захист; чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи; чи пред'явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діяннях обвинуваченого; чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину; чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону; чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку; чи правильно обрано запобіжний захід; чи вжито заходів для забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; чи виявлено причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів для їх усунення; чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог кримінального-процесуального законодавства (ст. 228 КПК).

При виявленні порушень закону прокурор повинен дати письмову вказівку щодо їх усунення. Якщо виявлені порушення могли вплинути на повноту, всебічність і об'єктивність розслідування, істотно порушили права і законні інтереси учасників процесу, справу повинно бути повернено на додаткове розслідування.

По справі, що надійшла з обвинувальним висновком, прокурор зобов'язаний прийняти одне з таких рішень: 1) визнавши, що є всі достатні підстави для направлення справи в суд, затвердити своєю резолюцією обвинувальний висновок; 2) повернути справу слідчому органу зі своїми письмовими вказівками для проведення додаткового слідства; 3) закрити справу, склавши про це постанову відповідно до вимог закону.

Прокурор має право змінити складений слідчим список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також скасувати чи замінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано, чи поставити у випадках, передбачених ст. 155 КПК, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Якщо прокурор не погоджується з обвинувальним висновком, він має право скласти новий обвинувальний висновок, а раніше складений обвинувальний висновок із справи вилучається (статті 229—230 КПК).

При вирішенні питання про затвердження обвинувального висновку прокурор має право своєю постановою виключити з обвинувального висновку окремі пункти обвинувачення, а також застосувати закон про менш тяжкий злочин (при цьому в разі необхідності складається новий обвинувальний висновок). Однак, якщо потрібно змінити обвинувачення на більш тяжке, що істотно відрізняється за фактичними обставинами від раніше пред'явленого обвинувачення, прокурор повинен повернути справу слідчому для пред'явлення нового обвинувачення.

Прокурор має право скасувати, змінити чи обрати новий запобіжний захід (крім скасування запобіжного заходу у вигляді взяття чи утримання під вартою).

Прокурор, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення. Одночасно з цим прокурор повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлено справу.

У виняткових випадках у разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), військовому суду гарнізону, прокурор Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласному, Київському чи Севастопольському міським судам, військовому суду регіону, Військово-Морських Сил.

Генеральний прокурор України, прокурори Республіки Крим, областей, міста Києва і прирівняні до них прокурори, їх заступники, районні, міські та прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду кримінальну справу, по якій попередній розгляд ще не відбувся (ст. 232 КПК).

Віддавати обвинуваченого до суду — це процесуальна дія прокурора. Саме він фактом складання і підписання висновку державного обвинувачення та направлення кримінальної справи на розгляд суду віддає обвинуваченого до суду. Додаткове рішення суду з цього приводу зайве. Зокрема, суддя змушений називати діяння, що інкримінується обвинуваченому, злочином, давати відповідь, чи викрито у вчиненому злочині всіх осіб, чи правильно кваліфікуються дії обвинуваченого за статтями кримінального закону тощо. Такими відповідями суддя компрометує свою об'єктивність і неупередженість. Всі ці та інші аргументи і дають підстави вказаним авторам вважати, що суддя не повинен у цій стадії кримінального процесу (попередній розгляд справи суддею) розглядати такі питання.

Крім того, у зв'язку з реформуванням системи виправлення судових помилок та запровадженням апеляційної інстанції дещо мають змінити і функції прокурора у стадії перегляду судових рішень, які не набрали законної сили.

По-перше, право подавати апеляцію слід надати лише тому прокуророві, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції (а не прокурору, який затвердив обвинувальний висновок).

По-друге, права прокурора щодо подання апеляції, викладення її змісту, строків подання, доповнення, зміни і виклику апеляції у процесі попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції та під час розгляду справи цим судом мають бути такими самими, як і інших учасників судового розгляду. Зокрема, прокурор має додержувати вимог закону щодо реквізитів апеляції та її змісту, подавати апеляцію у встановлений законом строк, може вносити доповнення чи зміни до апеляції, викликати її та подати заперечення на апеляції інших учасників судового розгляду лише до початку розгляду справи в апеляційній інстанції. Слід надати право прокурору виступати першим у судових дебатах у випадках, коли він подав апеляцію, в інших випадках — останнім.

За чинним законодавством, судова помилка, допущена судом першої інстанції при вирішенні справи і не виправлена касаційною інстанцією, має бути виправлена у порядку нагляду.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

82423. Философская герменевтика. Трудности перехода от понимания как способа познания к пониманию как способу существования 30.84 KB
  Хотя история герменевтики может быть прослежена через Средневековье до античности понятие герменевтики в его современном значении восходит к Новому времени. Революционный шаг в становлении герменевтики как самостоятельной дисциплины сделан Шлейермахером принципиально расширившим сферу подлежащих истолкованию текстов: для Шлейермахера – это учение об искусстве понимания письменных документов вообще. Задачу герменевтики составляет прояснение условий делающих возможным уразумение смысла того или иного текста. Важным этапом становления...
82424. Аналитическая философия XX века: основные направления и проблемы 28.31 KB
  Одна из отличительных черт интеллектуальной культуры XX столетия развитие и нарастающее влияние аналитической философии. Главные цели философии анализа выявление структуры мысли прояснение всего смутного невнятного достижение прозрачного соотнесения языка и реальности четкое разграничение значимых и пустых выражений осмысленных и бессмысленных фраз. Внутри аналитической философии выделяют два направления: философию логического анализа и философию лингвистического анализа или лингвистическую философию. Исходные проблемы и понятия...
82425. Структурализм и постструктурализм 31.84 KB
  В античности понятие структуры было синонимом понятия форма. В трудах Структурная антропология 1958 и Структурная антропология два 1973 рекомендует при исследовании культуры обращать внимание не на субъекты но на такие культурные структуры жизни как мифы ритуалы маски правила бракосочетания родственные связи языки как на знаковые структуры и изучать их не диахронно а синхронно увязывая факты в целое....
82426. Теоретические истоки философии постмодернизма. Идея концепта, поиск новых смыслов философии, современные оценки 27.97 KB
  В основе мировоззрения постмодернизма лежат принципы космизма экологизма феминизма постгуманизма новой сексуальности как ответы на новые проблемы нового мира. Мировоззренческие элементы постмодернизма могут быть реконструированы в культурную программу постмодернизма парадигму эписгему новую онтологию новую гносеологию новую логику. Постмодернизм сторонится тотализирующих моделей чем знаменует смену познавательной парадигмы пересматривает позиции субъекта как центра и источника системы мировоззренческих представлений...
82427. Общая характеристика социокультурного и мотивационного контекстов современной зарубежной философии 26.06 KB
  Ухудшение условий жизни людей утрата природой своих естественных свойств истощение материальных ресурсов сказываются на жизни каждого человека подвергая опасности здоровье психическое состояние как ныне живущих так и будущих поколений. ознаменовалось огромными переменами во всех сферах жизни общества: значительно усилилось влияние науки и возросла ее роль в жизни всего мирового сообщества. в области общественной жизни и политики происходит обострение межгосударственных и социальных противоречий внутри отдельных стран которые выливаются в...
82428. Новые тенденции в современной зарубежной философии. Специфика «перехода от мира науки к миру жизни» 28.48 KB
  На наш взгляд основными и определяющими характер современной западной философии являются следующие направления: феноменология герменевтика экзистенциализм структурализм неопозитивизм постмодернизм. Основными тенденциями в развитии современной философии выступают Сциентизм и Антропологизм. Первая проявляется в позитивизме философии науки структурализме и других.
82429. Оценка классического наследия, отношение к традиции в современной зарубежной философии. М. Фуко о «четырехкратном сдвиге кантовского вопроса» 31.82 KB
  Все это наводит на мысль о внутреннем родстве и общей социальноисторической обусловленности широкого духовного процесса переоценки ценностей который продолжается и находит новые импульсы и в наши дни. Будучи двуединством эмпирического и трансцендентального человек является таким образом местом непонимания того самого непонимания которое постоянно грозит затопить мысль ее собственным небытием но в то же время позволяет мысли собраться в целостность на основе того что от нее ускользает. Теперь уже вопрос не в том как же собственно...
82430. Философия прагматизма 29.09 KB
  Философия прагматизма сформировалась и получила широкое распространение в мире особенно в США в XX веке. К числу его фундаментальных положений относят: абсолютизацию факта изменчивости непостоянства объективного мира; сам принцип прагматизма определяющий значимость знания его практическими последствиями; трактовку опыта не как плавного спокойного потока событий текущих в ясное будущее а как цепь неожиданных ситуаций в которых наш кругозор ограничен рамками сложившихся в данный момент условий требующих от нас принятия быстрого...
82431. Кризис европейской рациональности и пути его преодоления в представлениях современных западных философов 25.75 KB
  Задача заключается с их точки зрения в том чтобы преодолеть негативные явления и сохранить традиционные ценности ренессансной и просвещенческой культуры. В отличие от российской философской мысли где значительную роль играет представление об особой роли России в преодолении кризиса культуры и религиозной ориентации в ходе этого преодоления западные философы посвоему видят как причины возникшей кризисной ситуации так и пути её преодоления. Известные западные философы XX века говорили о неизбывности кризисности сопровождающей развитие...