19896

Поняття і система інвестиційного права

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Лекція № 1. Тема : Поняття і система інвестиційного права. Мета: Ознайомлення студентів з поняттям функціями та системою інвестиційного права місцем інвестиційного права в системі права України. План 1. Місце інвестиційного права в системі права України. 2. По...

Украинкский

2013-07-18

78 KB

16 чел.

Лекція № 1.

Тема : Поняття і система інвестиційного права.

Мета: Ознайомлення студентів з поняттям, функціями та системою інвестиційного права, місцем інвестиційного права в системі права України.

План

1. Місце інвестиційного права в системі права України.

2. Поняття, функції та система інвестиційного права.

Література та законодавство:

  1.  ЗУ Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18.09.91 № 1560.
  2.  Господарський кодекс України, 16.01.03.
  3.  Цивільний кодекс України, 16.01.03.
  4.  ЗУ Про господарські товариства від 19.09.91 № 1576.
  5.  Вінник О.М. Інвестиційне право. Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2004.
  6.  Омельченко А.В. Інвестиційне право. Навчальний посібник.- К: Атіка, 2004.
  7.  Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. Навчальний посібник.-К.: ЦУЛ, 2005.
  8.  Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности.- К.: Издательство Либра ООО, 2003.
  9.  Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом.- К.: Лібра, 2002.
  10.  Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. -К.: Генеза, 2006.

Питання для самоперевірки:

1. Особливості методу інвестиційного права.

2. Інвестиційне законодавство України на сучасному етапі

3. Поняття інвестиційного законодавства.

4. Система інвестиційного законодавства.

1. Місце інвестиційного права в системі права України

В системі норм права України, що регулюють інвестиційну діяльність, є норми різних галузей права: державного, адміністративного, цивільного, фінансового, земельного, трудового, кримінального та інших галузей. Це пояснюється тим, що процес інвестування складний за своїм правовим характером, його суб'єкти вступають у різного роду суспільні відносини. Такий предмет правового регулювання як інвестиційна діяльність має міжгалузевий характер.

Так, норми конституційного права визначають загальний правовий статус і загальні засади діяльності іноземних громадян та осіб без громадянства на території України. У Конституції України (ст. 35) зазначено, що іноземним громадянам та особам без громадянства в Україні гарантуються передбачені законом права та свободи. Аналіз змісту Закону України «Про правовий статус іноземців» визначає основні права іноземців, серед яких і право на інвестиційну та підприємницьку діяльність. Іноземці мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України. При цьому, що надзвичайно важливо, вони мають такі ж права і обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції та законів України.

Однією з галузей права та законодавства, які також використовуються як засіб державного управління іноземними інвестиціями є адміністративне право та законодавство. Це пояснюється широтою такої форми державної діяльності, як державне управління. В адміністративному законодавстві виділяються нормативні акти, які містять загальні норми, що регулюють процес управління, та нормативні акти, дія яких обмежується більш вузькими рамками, зокрема нормативні акти, що регулюють державне управління інвестиційною діяльністю. До групи нормативних актів, що містять спеціальні норми, якими регламентуються суспільні відносини в сфері державного управління інвестиційною діяльністю входять, наприклад, Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 р. (№384), положення про міністерства та відомства, (в тій частині, де вони безпосередньо визначають функції конкретних міністерств та відомств по державному управлінню інвестиційною діяльністю) та інші.

Значну роль у регулюванні інвестиційної діяльності відіграє цивільне право. Його норми, що стосуються регламентації інвестиційної діяльності в Україні містяться у Цивільному кодексі України та у ряді цивільно-правових законів України.

Ряд аспектів інвестиційної діяльності регулюється нормами фінансового права. Це такі, як державне інвестування, бухгалтерський облік, звітність, митне, податкове та валютне регулювання інвестиційних відносин.

Суспільні відносини, що виникають у результаті здійснення інвестиційної діяльності регулюються також нормами земельного права. Зокрема, придбання інвесторами майнових прав на землю та інші природні ресурси має свої особливості і регулюється Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, Водним кодексом України, Кодексом України про надра та іншими законодавчими актами.

Певне місце у регулюванні інвестиційної діяльності на території України займають також норми трудового права, які знаходять відображення у Кодексі законів про працю України та інших законодавчих та підзаконних нормативних актах.

Важливого значення в регулюванні інвестиційної діяльності набувають норми кримінального права, оскільки останнім часом значно зросла кількість злочинів в економічній та фінансово-кредитній сфері. Так, згідно з Кримінальним кодексом України до злочинів проти держави відносяться виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів, порушення правил валютних операцій, приховування валютної виручки. Також кримінальне законодавство встановлює відповідальність за вчинення злочинів проти державної, колективної власності та власності громадян, господарських злочинів.

Відомо, що будь-яке законодавство – це сукупність законів та підзаконних актів, які є формою вираження правових норм. Саме в них, як в юридичних джерелах, закріплюються норми права, що за предметом та методом правового регулювання об'єднуються в рамках відповідних галузей права. Відмінність між галузями законодавства та галузями права полягає в тому, що перші являють собою сукупність законів та підзаконних актів, які є формою зовнішнього вираження правових норм, а другі – це сукупність правових норм, що регулюють певне коло суспільних відносин.

Структура права є структурою змісту, а структура законодавства – структурою форм права. Це, в свою чергу, дозволяє зробити висновок щодо того, що система законодавства є похідною від системи права. Проте, завдяки спільному елементу – правовим нормам – існує тісний зв'язок між системою права та системою законодавства. Іноді цей зв'язок настільки тісний, що ці дві системи співпадають. Такий зв'язок спостерігається, наприклад, між такими галузями права та законодавства, як цивільна, кримінальна, трудова.

Поряд з цим, слід зазначити, що система законодавства, її окремі галузі не завжди співпадають із системою права та її галузями. Окремі галузі законодавства можуть виражати лише окрему підгалузь або декілька правових інститутів галузі права, а в ряді випадків можуть становити лише групу суміжних правових інститутів кількох галузей права.

Не завжди структура галузей права кореспондує галузям законодавства. Існують комплексні нормативні масиви та галузі законодавства, що охоплюють норми декількох галузей права. До такої галузі законодавства можна віднести господарське право.

Норми інвестиційного права закріплені в законодавстві різної галузевої належності (конституційному, адміністративному, фінансовому, цивільному, кримінальному та ін.). Таким чином, можна зробити висновок щодо того, що інвестиційне право має комплексний, міжгалузевий характер.

На нашу думку, при визначенні місця в системі права України, інвестиційне право не може претендувати на виділення в окрему галузь або підгалузь права, хоч в юридичній літературі робляться спроби обґрунтування інвестиційного права як самостійної галузі права. Така думка є спірною, оскільки предмет регулювання в даному випадку має міжгалузевий характер, як у відношенні до галузей права, так і у відношенні до галузей законодавства. Отож суспільні відносини, що виникають в процесі інвестування, регулюються правовими нормами різних галузей права. Виділення інвестиційного права в окрему галузь приведе до штучного відриву елементів предметів інших галузей права і об'єднання цих елементів в рамках предмету інвестиційного права. На нашу думку, інвестиційне право та його норми є міжгалузевим інститутом права та законодавства України (під інститутом права розуміють систему взаємопов'язаних, взаємодоповнюючих правових норм, що регулюють сукупність відокремлених однорідних суспільних відносин).

Як вже зазначалося, інвестиційне право включає в себе норми різних галузей права. З урахуванням того, що окремі галузеві правові норми знаходять своє юридичне закріплення у відповідних нормативних актах, що складають певну галузь законодавства, можна зробити висновок, що норми інвестиційного права закріплюються в нормативних актах, об'єднаних рамками відповідних галузей законодавства. Тут відсутня єдність у структурі права та єдність у структурі законодавства, що стверджує висновок щодо неможливості виділення правових норм, які регулюють іноземні інвестиції, в окрему галузь права та законодавства. Якщо розглядати в такому випадку норми права, що юридичне закріплені та оформлені в нормативних актах різних галузей законодавства, з точки зору єдності предмету, то єдиним предметом, що дозволяє їх об'єднати, є суспільні відносини, які виникають у процесі інвестиційної діяльності.

2. Поняття, функції та система інвестиційного права

Загальна теорія права предметом правового регулювання вважає однорідні суспільно-необхідні відносини, що виникають у різних сферах суспільного життя. Методом правового регулювання таких відносин є особливий спосіб впливу норм права на однорідні суспільні відносини.

Предметом інвестиційного права є суспільні відносини, що виникають у процесі інвестиційної діяльності, відносини з приводу дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Суспільні відносини, що виникають в результаті здійснення інвестування, складні та багатоманітні. Саме це викликає труднощі у визначенні економічного та правового змісту поняття «інвестиції». Поняття «інвестиції», «іноземні інвестиції» визначають по-різному. Саме слово «інвестиції» англійського походження і означає «капіталовкладення». Таким чином «інвестиції» та «капіталовкладення» – це синоніми.

У ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації  інвестицій. Залежно від того, де вони здійснюються, інвестиції поділяються на - внутрішні (внутрішньодержавні) та зовнішні (іноземні).

Особливої уваги заслуговує аналіз правового змісту іноземних інвестицій.

Проблема визначення змісту іноземних інвестицій як в юридичній, так і в економічній літературі, викликана їхньою складністю і наявністю багатьох форм та видів інвестування. Більшість із них визначають якість, окремі риси економічного та правового змісту іноземного інвестування. Під інвестиціями розуміють фінансування, яке забезпечує створення або розширення постійної участі у діяльності підприємства, завдяки якому інвестор може здійснювати, певною мірою, управлінський контроль над нею; операції з налагодження зарубіжного виробництва, в результаті яких встановлюється контроль над процесом прийняття рішень в іноземному філіалі. При цьому, крім матеріальних та фінансових ресурсів, за кордон переводяться такі специфічні активи, як компетенція ії управляючих і технічних знань; операції компанії, що здійснюються за кордоном з метою створення чи розширення філій, а також участі в нових чи існуючих за кордоном компаніях, і які дають інвестору право контролю над цими компаніями та ін. Таким чином ми бачимо, що у світовій практиці під прямими іноземними інвестиціями розуміють капіталовкладення за кордоном, які передбачають отримання прибутку та, тою чи іншою мірою, контроль інвестора за підприємством, в яке вони вкладені.

Існує багато форм і видів інвестицій. Іноземні інвестиції можуть поділятися на інвестиції у вигляді позик чи кредитів (позичковий капітал) та на інвестиції у вигляді прямих чи портфельних інвестицій (підприємницький капітал). Під прямими інвестиціями розуміють інвестування у виробничі та інші підприємства (спільні або такі, що повністю належать іноземному інвестору). Під портфельними інвестиціями розуміють покупку акцій, облігацій та інших цінних паперів.

За формою вивозу капіталу інвестиції поділяються на:

• інвестиції у формі позичкового капіталу (позики містам, урядам, банкам і т. д.);

• інвестиції у формі виробничого капіталу – створення за кордоном промислових підприємств, скупка уже існуючих, скупка акцій;

• вивіз торгового капіталу – для будівництва торговельних підприємств, складських приміщень і т. п.

За іншою класифікацією розрізняють такі типи інвестицій:

реальні (довгострокові вкладення матеріальних коштів у галузі матеріального виробництва);

фінансові (міжнародна кредитно-фінансова діяльність);

інтелектуальні  (підготовка  спеціалістів,   передача досвіду, ліцензій і «ноу-хау», спільні наукові розробки).

Залежно від факторів переміщення виробництва за кордон прямі інвестиції поділяються на такі, що сприяють розширенню експорту:

1)які мають обслуговувати місцеві ринки приймаючих країн;

2)що здійснюються під впливом стимулюючих заходів приймаючих країн.

Для традиційних форм іноземного інвестування характерною була спільність володіння капіталом, управління, організаційного і технологічного досвіду. Нові ж форми іноземного інвестування поділяють інвестиційний процес на окремі економічні угоди, такі як:

  •  створення спільних підприємств і відхід від організації власних закордонних підприємств;
  •  перехід від простої скупки акцій іноземних фірм до створення нових дочірніх підприємств за кордоном;
  •  перехід від володіння акціями іноземних фірм до укладення з ними довгострокових контрактів;
  •  розповсюдження акцій головної фірми серед акціонерів ії закордонних філіалів;
  •  дольова участь іноземного інвестора, що не дає права контролю над підприємством;
  •  ліцензійні контракти;
  •  управлінські контракти;
  •  поставка підприємств «під ключ»;
  •  угоди «продукт в руки» (на відміну від поставки підприємства «під ключ», даний вид угоди передбачає підготовку іноземною фірмою місцевих спеціалістів, які повинні  забезпечити функціонування об'єкта, що будується);
  •  угоди про розподіл виробництва, про «ризиковані проекти» (в основному в галузі розвідки і видобування нафти);
  •  компенсаційні угоди;
  •  трьохстороннє фінансування;
  •  міжнародний підряд.

Слід розрізняти державні та приватні інвестиції. Під державними інвестиціями розуміють позики, кредити, які одна держава чи група держав надають іншій державі. В цьому випадку йдеться про відносини між державами, які регулюються міжнародними договорами, і до яких застосовуються норми міжнародного економічного права. Можливі також випадки, коли інвестиції державі надають приватні установи. Під приватними інвестиціями розуміють інвестиції, що надаються приватними фірмами, компаніями чи громадянами відповідним суб'єктам іншої країни.

Інвестиційні відносини настільки багатоманітні, що в ряді випадків відносини між державами тісно пов'язані з відносинами між приватними особами. Такий зв'язок виникає, наприклад, у разі домовленості сторін міжнародної угоди про взаємний захист та заохочення іноземних інвестицій стосовно суброгації, тобто права інвестора передати свої права та вимоги до держави.

Визначаючи правовий зміст поняття «іноземні інвестиції», слід звернути увагу на такі моменти. Будь-яка інвестиція – це майно, яке є об'єктом права власності. Вона може бути власністю держави (державні іноземні інвестиції) чи власністю приватних юридичних осіб або громадян (приватні інвестиції). Водночас будь-яка власність є об'єктом правового регулювання. Поняття «іноземна власність» та «іноземні інвестиції» не є тотожними. Це обумовлено тим, що поняття «власність» більш широке ніж поняття «інвестиції». Інвестиції мають своє чітке цільове призначення (підприємництво або інша господарська діяльність, благодійна діяльність). За своїм походженням іноземні інвестиції є іноземним капіталом.

Наступним, важливим для правової характеристики іноземних інвестицій, моментом, на який необхідно звернути увагу, є те, що під іноземними інвестиціями розуміють всі майнові цінності, дозволені до інвестування в приймаючу країну відповідно до чинного в ній законодавства.

Перелік видів та форм іноземних інвестицій, що дається в законодавчих актах та в міжнародних договорах звичайно не є вичерпним, оскільки поняття іноземних інвестицій охоплює всі види майнових цінностей, які іноземний інвестор вкладає на території приймаючої країни.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що іноземні інвестиції як правова категорія є юридичне регламентованою власністю у вигляді будь-якого майна або майнових прав, які мають походження за межами приймаючої країни, дозволені для інвестування її законодавством або міжнародними договорами та вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти підприємницької та іншої діяльності приймаючої країни з метою отримання прибутку (доходу) та досягнення соціального ефекту відповідно до законодавства цієї країни або її міжнародних договорів.

Метод інвестиційного права – це сукупність засобів впливу на суб'єктів інвестиційної діяльності (інвесторів та

учасників інвестиційної діяльності), які характеризуються юридичними фактами, з якими пов'язуються виникнення інвестиційних правовідносин, правовим статусом їх суб'єктів та розподілом прав і обов'язків між ними, видами санкцій за порушення правових норм та порядком їх застосування. Зазначені юридичні ознаки властиві методам регулювання всіх галузей права.

Метод інвестиційного права має комплексний характер і поєднує в собі як елементи методу рівності сторін (диспозитивного методу), так і адміністративно-правових методів.

Таким чином, інвестиційне право – це сукупність правових норм, що комплексно регулюють відносини, які виникають у процесі інвестиційної діяльності – практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій національних та іноземних інвесторів з метою більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб суб'єктів інвестиційної діяльності.

Інвестиційне право має такі функції: регулятивну, охоронну, попереджувально-виховну і стимулюючу.

Регулятивна функція полягає у врегулюванні нормами інвестиційного права інвестиційно-правових відносин.

Охоронна функція забезпечує захист порушених прав суб'єктів інвестиційної діяльності.

Попереджувально-виховна функція тісно пов'язана з охоронною і забезпечується нормами відповідальності за порушення інвестиційного законодавства.

Стимулююча функція полягає у формуванні необхідної для держави і суспільства поведінки суб'єктів інвестиційної діяльності шляхом створення матеріальних та нематеріальних стимулів.

Системою інвестиційного права є структура, що складається із норм інвестиційного права, розміщених у певній послідовності.

Норми інвестиційного права можна поділити на загальні та особливі (спеціальні).

Загальні норми становлять загальну частину інвестиційного права, до якої входять положення про предмет і метод інвестиційного права, його джерела, суб'єкти та об'єкти, інвестиції, їх форми, інвестиційну діяльність, її види та порядок її здійснення.

До особливої (спеціальної) частини інвестиційного права можна віднести положення про особливості здійснення інвестування громадянами, юридичними особами, державою, іноземними інвесторами, державне управління інвестиційною діяльністю, особливості інвестиційної діяльності у різних галузях економіки, у виробничій і невиробничій сфері, правове регулювання інвестиційної діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах, гарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності та захист інвестицій, міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності.

PAGE  4


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2980. Управление качеством 210 KB
  Управление качеством Сущность управления качеством Объективные предпосылки изменения отношения к качеству и эволюция управления качеством Вопросы качества продукции и его повышения всегда находились в центре общественного внимания. Изменение...
2981. Пральна машина Рига-13. Характеристика, дефекти, ремонт 213.38 KB
  Перші електричні пральні машини серійно стали випускатись в Італії у 1945 р., коли брати Фумагаллі наладили випуск електричної пральної машини CANDY. Можливо, настільки пізня поява електричних пральних машин ( на декілька десятків років пізніш...
2982. Исследование трёхфазной цепи, соединённой звездой 202.5 KB
  Исследование трёхфазной цепи, соединённой звездой. Цель работы Исследовать соотношение между токами и напряжениями в электрических цепях переменного тока, содержащих индуктивно связанные элементы, экспериментально определить параметры катушек и коэф...
2983. Межфирменная интеграция и формирование ФПГ (финансово-промышленных групп) 195.5 KB
  Межфирменная интеграция и формирование ФПГ (финансово-промышленных групп). Формы и особенности международной интеграции производства. Базовые стратегии развития бизнеса. Межфирменная интеграция и диверсификация производства. Формы и...
2984. Основы технической диагност 1.03 MB
  Построить схему проверки работоспособности фрагмента устройства. Исследуя данную схему фрагментоустройства определим среднюю точку, необходимую для начала проверки технического состояния блоков. Для этого построим таблицу неисправностей в которой ко...
2985. Ревизия и контроль 239 KB
  Краткий курс лекций  дисциплины «Ревизия и контроль» для специальности 2 – 25 01 31 «Финансы», 2 – 25 01 31 – 02 «Налоги и налогообложение»  охватывает учебный  план рабочей  программы по предмету в полном объеме. ...
2986. АДАМ СМИТ И ЕГО ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ИДЕИ 76 KB
  Исторические условия формирования идей Смита. Своего высшего развития классическая буржуазная политическая экономия достигла в трудах британских ученых Адама См...
2987. Административное правонарушение 94.5 KB
  Отрицательное отношение к требованиям законов является источником правонарушений. Правонарушение - это безразличное отношение к законам, невыполнение их требований, полное отрицание законов как регуляторов общественных отношений. Проблема отрицания ...
2988. Теории личности в зарубежной психологии 108.5 KB
  Теория  ролей С.57. Представителей гуманистической психологии можно частично отнести к интерперсональным теориям, которые усматривают механизмы развития личности  в межперсональных отношениях. Например, Олпорт заявляет, что личность –...