19897

Поняття інвестиційної діяльності

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Лекція № 2. Тема 2: Поняття інвестиційної діяльності Мета: ознайомлення студентів з основами інвестиційної діяльності структурою інвестиційної діяльності поняттям інвестиційного клімату держави План 1. Поняття та класифікація інвестицій. Поняття інвестицій

Украинкский

2013-07-18

104.5 KB

9 чел.

Лекція № 2.

Тема 2: Поняття інвестиційної діяльності

Мета: ознайомлення студентів з основами інвестиційної діяльності, структурою інвестиційної діяльності, поняттям інвестиційного клімату держави

План

1. Поняття та класифікація інвестицій. Поняття інвестиційної діяльності та її стадії.

2. Інвестиційний ринок і його структура.

3. Інвестиційний клімат держави.

Література:

Основна:

  1.   Вінник О.М. Інвестиційне право. Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2004.
  2.  Омельченко А.В. Інвестиційне право. Навчальний посібник.- К: Атіка, 2004.
  3.  Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. Навчальний посібник.-К.: ЦУЛ, 2005.
  4.  Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности.- К.: Издательство Либра ООО, 2003.
  5.  Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом.- К.: Лібра, 2002.
  6.  Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. -К.: Генеза, 2006.

Додаткова:

  1.  Господарський кодекс України, 16.01.03.
  2.  Цивільний кодекс України, 16.01.03.
  3.  ЗУ Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18.09.91 № 1560.
  4.  ЗУ Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 № 959.
  5.  ЗУ Про цінні папери і фондовий ринок від 16. 02 2006р
  6.  ЗУ Про господарські товариства від 19.09.91 № 1576.
  7.  ЗУ Про товарну біржу від 10.12.91 № 1956.
  8.  ЗУ Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції від 18.02.92 № 2132.
  9.  ЗУ Про заставу: від 02.10.92 № 2654.
  10.  ЗУ Про інформацію від 02.10.92 № 2657.
  11.  ЗУ Про оренду державного та комунального майна від 10.04.92 № 2269.
  12.  ЗУ Про аудиторську діяльність від 22.04.93 № 3725.
  13.  ЗУ Про інноваційну діяльність від 04.07.02 № 40.
  14.  ЗУ Про страхування від 07.03.96 № 85.
  15.  ЗУ Про захист від недобросовісної конкуренції від №236.
  16.  ЗУ Про рекламу від 03.07.96 № 270.
  17.  ЗУ Про природні монополії від 20.04.2000 р. № 1682.
  18.  ЗУ Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 20.04.2000 р. № 1682 .
  19.  Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації: Указ Президента України від 11.05.94 №224/94.
  20.  Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів: Указ Президента України від 04.10.94 № 567/94.

Питання для самоперевірки:

  1.  Економічний і правовий зміст інвестицій.
  2.  Поняття інвестиційної діяльності.
  3.  Поняття інвестиційного ринку.
  4.  Структура інвестиційного ринку.
  5.  Поняття інвестиційного клімату держави.
  6.  Об'єкти інвестиційної діяльності.
  7.  Припинення інвестиційної діяльності.
  8.  Інвестиційний ризик.

1. Поняття і класифікація інвестицій. Поняття інвестиційної діяльність та її стадії

Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів та країни в цілому значною мірою характеризується обсягом здійснюваних інвестицій.

Терміни "інвестиції"", "інвестування", "інвестиційний процес", "інвестиційна діяльність", "інвестиційна політика" стали вживатися в Україні порівняно нещодавно. Тому поняття та сутність цих термінів в економічній літературі трактується по-різному. Так, наприклад, поняття "інвестиції" ототожнюється з капітальними вкладеннями, "інвестиційна діяльність" - з інвестуванням. Хоча ці поняття за своєю суттю та економічним змістом неоднозначні.

Термін "інвестиції" з латинського означає вкладення коштів. У ширшому значенні інвестиції - вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення.

За фінансовим визначенням інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу.

Економічне визначення інвестицій можна сформулювати так:

Інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни в товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками:

1. За об'єктами вкладень - реальні та фінансові.

  •  Реальні інвестиції — вкладення коштів у реальні активи як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).
  •  Фінансові інвестиції - вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значуща частка відводиться вкладенням коштів у цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні - прямі та непрямі.

  •  Прямі інвестиції - безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.
  •  Непрямі   інвестиції   -   інвестування,   опосередковане   іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

3. За періодом інвестування - короткострокові та довгострокові.

  •  Короткострокові  інвестиції - вкладення  капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів та ін.).
  •  Довгострокові інвестиції - вкладення капіталу на період більше одного року.

4  За формами власності інвесторів - приватні (акціонерні), державні, іноземні, спільні.

5. За регіональною ознакою - інвестиції всередині  країни та за кордоном.

  •  Внутрішні інвестиції - вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.
  •  Інвестиції за кордоном (іноземні інвестиції) - вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу в підприємства різних галузей народного господарства, в інфраструктуру, соціальні програми, охорону навколишнього середовища. Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої формується прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Державні інвестиції можуть здійснюватись і з метою регулювання розвитку економіки.

Інвестиції у відтворення основних фондів здійснюються у формі капітальних вкладень. Слід відзначити, що до 1991 року поняття інвестицій ототожнювалось з терміном "капітальні вкладення", що характеризує діяльність замовників (інвесторів).

Капітальні вкладення розглядались у двох аспектах: як економічна категорія та як процес, пов'язаний з рухом грошових ресурсів. Капітальні вкладення як економічна категорія - це система грошових відносин,

пов'язаних з рухом вартості, авансованої в довгостроковому порядку в основні фонди від моменту виділення коштів до моменту їх відшкодування.

Головним об'єктом вивчення були капітальні вкладення як процес руху вартості, авансованої в розширене відтворення основних фондів. Основна увага приділялась вивченню структури джерел фінансування капітальних вкладень, договірним стосункам замовників і підрядників, ролі банків як установ, що здійснюють фінансування та кредитування капітальних вкладень.

Існує також таке розуміння інвестування, яке характеризується витратами матеріальних, трудових та грошових ресурсів на створення основних фондів галузей народного господарства шляхом капітальних вкладень. У капітальному будівництві планування, управління та організація з проектуванням, ресурсозабезпеченням будівництва в сукупності складають зміст процесу інвестування,

Головні етапи інвестування:

• перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);

• перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості;

• приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності.

Початкова та кінцева ланка ланцюжка замикаються, утворюючи новий взаємозв'язок: прибуток - ресурси, тобто процес нагромадження повторюється. При цьому слід мати на увазі, що процес нагромадження грошових ресурсів, не входячи в інвестиційну діяльність, є його необхідною передумовою. Інвестиційна діяльність є основою індивідуального кругообігу інвестицій на підприємстві. Інвестиційний цикл (період) містить один оборот інвестицій, тобто рух вартості, авансованої в капітальне майно від моменту акумуляції коштів до моменту їх відшкодування. Держава стимулює інвестиційну діяльність підприємств через надання їм податково-амортизаційних преференцій (пільг з оподаткування прибутку або пільгових норм амортизації).

2. Інвестиційний ринок та його структура.

На сучасному етапі розвитку економіки особливе місце у фінансовому забезпеченні інвестиційного процесу займає фінансовий ринок.

Фінансовий ринок - це механізм перерозподілу капіталу між кредиторами та заставодавцями за допомогою посередників на підставі попиту та пропозиції на капітал. Фінансовий ринок є сукупністю кредитно-фінансових інститутів, що спрямовують потік грошових коштів від власників до заставодавців і навпаки. Основна функція фінансового ринку -трансформація недіючих коштів у позиковий капітал.

Фінансовий ринок як сукупність операцій з купівлі-продажу цінних паперів урівноважує фінансовий попит та пропозицію. Оскільки завдяки властивостям фінансового капіталу інвестицій - пропозиція на фінансових ринках очищена від різноманітних матеріальних оболонок, то за ступенем однорідності вона уподібнюється інвестиційному попиту (позичковому капіталу).

Сучасний фінансовий ринок - це складна структура з багатьма учасниками - фінансовими посередниками, що оперують різноманітними фінансовими інструментами та виконують широкий набір функцій з обслуговування й управління не тільки інвестиційними, але й усіма економічними процесами. Проте це ринок, на якому присутні продавці та покупці, є товар, що продається та купується. Але товар цей особливий -гроші, надані в тимчасове користування у формі позик під зобов'язання, або назавжди, під акції.

Фінансовий ринок поділяється на грошовий та ринок капіталів.

Грошовий - це ринок короткострокових кредитних операцій (до одного року). Грошовий ринок поділяється на обліковий, міжбанківський та валютний.

Обліковий - це ринок, на якому основними інструментами є казначейські та комерційні векселі, інші види короткострокових зобов'язань (цінні папери). Таким чином, на обліковому ринку обертається величезна маса короткострокових цінних паперів, основна характеристика яких — висока ліквідність та мобільність.

Міжбанківський - частина ринку позикових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються та розміщуються банками між собою, переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі строки. Найбільш поширені строки депозитів — 1, 3 та 6 місяців, граничні строки - від 1 дня до 2 років (іноді 5 років). Кошти міжбанківського ринку використовуються банками не тільки для короткострокових, але й для середньо- та довгострокових активних операцій, регулювання балансів, виконання вимог державних регулюючих органів.

Валютні ринки обслуговують міжнародний платіжний оборот, пов'язаний зі сплатою грошових зобов'язань юридичних та фізичних осіб різних країн. Специфіка міжнародних розрахунків - відсутність загальноприйнятого для всіх країн платіжного засобу. Тому необхідною умовою розрахунків у сфері зовнішньої торгівлі, послуг, інвестицій, міждержавних платежів є обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі або продажу платником чи покупцем. Валютні ринки - офіційні центри, де відбувається купівля-продаж валют на підставі попиту та пропозиції.

Ринок капіталів охоплює середньо- та довгострокові кредити, а також акції й облігації. Він поділяється на ринок цінних паперів (середньо-та довгострокові) і ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів. Ринок капіталів служить найважливішим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для урядів, корпорацій та банків. Грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення короткострокових потреб, а ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах.

Фінансовий капітал як глобальна форма взаємозв'язку ринків капіталів, ринків інвестиційних товарів та кругообігів дійсного капіталу в процесах відтворення формується і на боці інвестиційного попиту, і на боці інвестиційної пропозиції.

Взаємовідносини держави та фінансового ринку багатопланові. Держава може бути кредитором та заставодавцем, встановлювати загальні правила функціонування ринку та здійснювати повсякденний контроль за ним, проводити через ринок офіційну грошово-кредитну політику і навіть більш широкі економічні заходи.

Держава також може заохочувати та захищати розвиток фінансового ринку, від стану якого значно залежить стійке функціонування національної економіки. Така політика проводиться через надання ринку та його складовим організаційної завершеності, через стандартизацію операцій і жорсткий контроль.

Інвестиційна діяльність нерозривно пов'язана з ринком інвестицій та ринком інвестиційних товарів. Ринок інвестицій є частиною загального фінансового ринку й за своїм змістом є ринком капіталу, що вкладається у виробництво.

У вузькому розумінні під інвестиційним ринком розуміють ринок інвестиційних товарів (усі види будівельних матеріалів та обладнання) та

інвестиційних послуг (будівельно-монтажні роботи). У зарубіжній практиці інвестиційний ринок часто ототожнюється з фондовим ринком, оскільки основними формами інвестицій там є інвестиції в цінні папери.

У практиці поняття інвестиційного ринку розглядається більш широко - як ринок об'єктів інвестування у всіх його формах. Виходячи з цього поняття інвестиційного ринку, його можна розглядати як сукупність окремих ринків (об'єкти реального та фінансового інвестування), у складі яких можна виділити:

• ринок прямих капітальних вкладень;

• ринок об'єктів, що приватизуються;

• ринок нерухомості;

• ринок інших об'єктів реального інвестування;

• ринок цінних паперів (фондовий ринок);

• грошовий ринок.

Ринок прямих капітальних вкладень і в ринковій економіці є одним із значних у загальному обсязі інвестиційного ринку. Форми інвестування на цьому ринку - капітальні вкладення у всіх видах відтворення основних фондів (нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переозброєння).

Ринок об'єктів, що приватизуються, має широкий розвиток у нашій економіці в зв'язку з приватизацією державних підприємств. Однак предметом реального інвестування на цьому ринку є не всі об'єкти приватизації, а тільки ті з них, що повністю продаються на аукціонах, за конкурсом або цілком викуповуються трудовими колективами в обмін на приватизаційні чеки та гроші. Та ж частина об'єктів, що приватизуються, спочатку акціонується (корпоратизується), а потім реалізується у вигляді пакетів акцій, є об'єктом інвестування через механізм ринку цінних паперів (фондового ринку).

Ринок нерухомості виділяється в самостійний (локальний) у зв'язку з істотним його розвитком у найближчій перспективі. Наразі на цьому ринку здійснюються операції з продажу квартир, офісів, дач, гаражів, земельних ділянок тощо. Надалі обсяг операцій на цьому ринку значно розшириться.

Ринок інших об'єктів реального інвестування розглядається як сукупний для таких операцій, як інвестиції в предмети колекціонування (художні твори, антикваріат тощо), у дорогоцінні метали та каміння, інші матеріальні цінності. У нашій країні обсяг такого інвестування незначний і не відіграє істотної ролі.

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) сьогодні швидко розширюється в організованій та в неорганізованій формах. Розширення приватизації великих державних підприємств і їх корпоратизація та акціонування будуть сприяти його подальшому розширенню.

Грошовий ринок у складі інвестиційного капіталу - це ринок особливого роду. Він пов'язаний з перетворенням грошей в ідеї, проекти, нововведення, будівництво об'єктів, технічні та соціальні вдосконалення.

На підставі наведеної структури інвестиційного ринку можна поглиблено здійснювати аналіз та прогнозування його розвитку в розрізі окремих складових, визначати пріоритетні об'єкти інвестування на тому чи іншому етапі економічного розвитку країни.

Стан ринку інвестицій та ринку інвестиційних товарів у цілому та кожного окремо характеризують його елементи: попит, пропозиція, ціна, конкуренція.

Фінансовий капітал як глобальна форма взаємозв'язку ринків капіталів, ринків інвестиційних товарів та кругообігів дійсного капіталу в процесі відтворення формується на боці інвестиційного попиту та на боці інвестиційної пропозиції.

Попит проявляється під впливом кількісних та якісних змін ринків інвестиційних товарів, тобто змін інвестиційної пропозиції. Нагромадження кількісних змін на ринках інвестиційних товарів, їх перетворення у нову якість є пусковим механізмом якісних перетворень форм капіталу.

Функціонують ринок інвестицій (капіталів) та ринок інвестиційних товарів. Ринок інвестицій (обмін інвестиціями) характеризується їх пропозицією з боку інвесторів (продавців) та попитом на інвестиції потенційних покупців. Купівля-продаж інвестицій на ринках здійснюється виходячи з розрахунку одержання в перспективі доходу (прибутку), який перевищує рівень доходу в даний час.

У момент реалізації інвестицій (продажу інвестиційного капіталу) на ринку їм протистоїть сукупність інвестиційних товарів або об'єктів вкладення. Оскільки ці товари (об'єкти вкладення) структурно неоднорідні, то їх об'єднує здатність приносити в майбутньому доход (прибуток).

Ринок інвестицій та ринок інвестиційних товарів є дві сторони єдиного інвестиційного ринку, де з однієї сторони попит представлений інвестиційним капіталом (інвестиції), із сторони пропозиції - інвестиційними товарами.

У країнах з розвиненою ринковою економікою інвестиційному капіталу на ринках інвестицій протистоять боргові зобов'язання (свідоцтва) про вкладення капіталу, що дають право на одержання доходу (прибутку) в перспективі. Ці свідоцтва (цінні папери) є представниками капіталу в матеріально-речовій формі - фізичного капіталу (будівлі, споруди, обладнання та ін.). У процесі обігу на інвестиційному ринку ці боргові зобов'язання набувають власних форм існування та руху. У першій формі вони функціонують у процесі відтворення основного та оборотного капіталу (прямі інвестиції). У другій формі обіг інвестицій забезпечує переливання капіталу шляхом купівлі-продажу боргових зобов'язань (портфельні інвестиції). Під впливом науково-технічного прогресу відбувається також вкладення інвестицій в інтелектуальні цінності (ліцензії, патенти, "ноу-хау", передовий досвід тощо).

Ринок інвестиційних товарів - процес обміну об'єктів інвестиційних пропозицій з метою одержання доходу (благ) в майбутньому. Об'єкти інвестиційних вкладень у матеріально-речовій формі складають елементи капітального майна.

Інвестиційні товари можуть існувати в різних формах:

• у матеріально - речовій формі (фізичний капітал);

• у грошовій та натуральній формах (основний та оборотний капітал, науково-технічна продукція, майнові права тощо);

• тільки в грошовій формі (гроші, вклади, паї, цінні папери).

На ринку інвестиційних товарів інвестори виступають у ролі покупців, тобто носіїв інвестиційного попиту.

Загальний обсяг цього попиту визначається сукупною величиною фонду нагромадження. У ролі продавців на ринках інвестиційних товарів виступають виробники (будівель, споруд, обладнання, науково-технічної продукції та ін.) або інші учасники (продавці паїв, цінних паперів тощо). Основним фактором, що визначає масштаби функціонування ринку інвестиційних товарів, є сукупна пропозиція, яка породжує відповідний попит на ці товари. Проте рівність інвестиційного попиту та пропозиції досягається тільки в масштабі ринку в цілому. Індивідуальні (конкретні) попит та пропозиція можуть не збігатись. Виникаючі диспропорції регулюються на ринку інвестиційних товарів шляхом коливання цін на їх надлишок та нестачу.

Ринок інвестиційних товарів слід розглядати у двох аспектах:

1). з точки зору руху інвестицій (капіталу), що розміщуються інвесторами;

2). з позицій руху інвестиційних товарів (об'єктів вкладення для інвесторів).

Інвестиційний попит та пропозиція на товари врівноважуються через механізм ціноутворення, тобто систему рівноважних цін на товари та капітал. Завдяки системі рівноважних цін постійно відтворюються макроекономічні пропорції в народному господарстві, включаючи й такий важливий елемент, як інвестиції приріст капітального майна.

Механізм рівноважних цін виникає та діє тільки в умовах вільного конкурентного ринку, що пропонує обмін товарами на підставі збалансування попиту та пропозицій конкурентного типу; провідною ознакою такого ринку є випереджаючий розвиток пропозиції при відносно сталому попиті, тобто зростаюча конкуренція товаровиробників (продавців).

У країнах з розвиненою ринковою економікою ця конкуренція підтримується та стимулюється державою шляхом заходів антимонопольного регулювання. На відміну від вільних конкурентних ринків ринки монополістичного типу характеризуються розвитком конкуренції покупців в умовах нестачі товарів внаслідок жорсткої політики ціноутворення, зумовленої монопольним становищем товаровиробників.

Ціна рівноваги, яка складається на вільному конкурентному ринку, слугує індикатором вартості товару, оскільки фіксує зміни співвідношення

попиту та пропозиції, що відбуваються на основі коливань у системі вартостей. Якщо на ринку інвестиційних товарів у цей час представлений їх певний набір (нерухоме майно, обладнання, цінні папери та ін.), то слід встановити, як діє механізм рівноважної ціни. У такій ситуації інвестор, вкладаючи кошти в набір товарів, прагне максимізувати прибуток та мінімізувати витрати. Серед різноманітних видів активів перевагу насамперед буде віддано найбільш високоприбутковим (з найбільшою нормою прибутку на вкладений капітал) та з мінімальним ризиком втрати таких активів.

Спрямування великої маси інвестиційних капіталів для авансування їх у високоприбуткові активи призведе до структурних зрушень на ринку інвестиційних товарів. Тому інвестиційний попит на конкретний об'єкт вкладення перевищить пропозицію. В умовах конкурентного ринку така ситуація призведе до збільшення цін даного інвестиційного товару. Висока ринкова ціна підтверджує привабливість цього товару для інвесторів з позицій його високої прибутковості (ефекту). Проте переливання інвестицій (капіталу) у високоприбуткові активи призведе в кінцевому підсумку до розширення пропозиції цього інвестиційного товару та відповідного зменшення його ціни. У таких умовах інвестиції будуть спрямовані в нові високоприбуткові активи.

Усі інвестиційні товари можна поділити за двома ознаками:

• елементи фізичного капіталу (рухоме та нерухоме майно);

• елементи фінансового капіталу (фінансові активи).

Обіг інвестицій фізичного капіталу - первинний ринок цих інвестицій. Обіг інвестицій у сфері фінансового капіталу є вторинним ринком інвестицій.

Фінансові активи опосередковують рух вартості фізичного капіталу, збільшуючи тим самим швидкість переливання капіталу у високоприбуткові сфери інвестиційної діяльності. Саме мобільність фінансових активів на інвестиційному ринку надає величині їх ринкової вартості властивість найбільш чутливого барометра ділової кон'юнктури. Отже, механізм ціни рівноваги найбільш виразно проявляється на фінансових ринках.

Ринкова ціна (курс) фінансових активів реєструється біржами та банками. Цей курс оцінюється інвесторами як "корисність" капіталу з позицій його здатності забезпечувати вкладникові додатковий доход.

3. Інвестиційний клімат держави.

Інвестиційна ситуація - це становище в країні з точки зору іноземних підприємців, що вкладають в її економіку свої капітали. Вона складається з великої кількості елементів (так званих факторів ризику), які

можна об'єднати в такі групи:

  •  Соціально-політична ситуація в країні та її перспективи.
  •  Внутрішньоекономічна ситуація та перспективи її розвитку.
  •  Зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи в країні.

Кожен фактор ризику має свою питому вагу й оцінюється в балах. Тому стає можливим кількісне вимірювання як окремих груп факторів ризику, так і інвестиційної ситуації в цілому.

Згадані вище групи факторів ризику визначають ситуацію в найважливіших для іноземного підприємця сферах життя тієї країни, де він збирається вкласти (або вже вклав) свій капітал. З точки зору іноземного підприємця, це фактори, що характеризують різні види ризику, з якими він зустрічається в цій країні. У цьому випадку ризик - це ймовірність втрати коштів, вкладених потенційним інвестором. Тому замість терміну "фактор ризику" може вживатись просто "ризик", а замість соціально-політичної ситуації (внутрішньоекономічної, зовнішньоекономічної) в країні та перспектив її розвитку можна говорити про соціально-політичні (внутрішньоекономічні, зовнішньоекономічні) ризики.

Соціально-політичний ризик оцінюється виходячи насамперед з того, наскільки стала ситуація в країні з точки зору соціальне - політичних змін. Аналогічно можна визначити й внутрішньоекономічний та зовнішньоекономічний ризики.

Оцінка ризиків надзвичайно важлива для будь-якого інвестора, але особливо - для здійснюючого капіталовкладення за кордоном, оскільки він потрапляє в незнайоме середовище. Тому йому слід виразно уявляти переваги та вади систем оцінки інвестиційної ситуації: вибір факторів ризику та їх питома вага в будь-якій системі не можуть бути цілком об'єктивними, тому доцільно приділити особливу увагу тим, з якими він буде зустрічатись частіше; усі вищезазначені системи оцінки ділових ризиків недостатньо конкретні та слабо спеціалізовані за галузями, у яких фірма планує здійснити інвестиції.

Системи оцінки ризиків спрямовані на те, щоб допомогти потенційному інвесторові тільки на початковій стадії інвестиційного проекту: при відкритті фірми за кордоном, якщо треба приймати рішення типу "де" (вибір країни розміщення капіталовкладень) та "коли" (залежно від передбачуваного "строку життя" проекту); при вже функціонуючій за кордоном фірмі, коли треба вирішити, чи потрібно розширювати діяльність на цьому ринку, збут якої продукції слід планувати або чи не слід цілком або частково покинути цей ринок.

Інвестиційний клімат держави - це сукупність політичних, правових, економічних й соціальних умов, що забезпечують і сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та зарубіжних інвеститорів.

Сприятливий інвестиційний клімат забезпечує захист інвеститора від інвестиційних ризиків. Сукупність інвестиційних ризиків усестороннє характеризує інвестиційний клімат від найнесприятливішого до найбільш сприятливого. Фактори, що забезпечують подолання або зниження ризиків, формують інвестиційний клімат

1.Політична воля адміністрації: 

створення запобіжних умов для притоку інвестицій;.

валютне регулювання;

досягнення стабілізації національної валюти; забезпечення інвестиційного рейтингу

2. Правове поле:

законодавство інвестиційної діяльності; регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

створення земельного законодавства;

законодавство про підприємництво.

3. Інвестиційна активність населення:

виконання державної програми приватизації;

зміцнення структури форм власності;

мотивація фізичних і юридичних осіб відносно процесів приватизації.

4. Стан інвестиційного ринку:

функціонування фондової біржі;

стан ринку капіталів інвестиційних товарів;

наявність інфраструктури тендерів.

5. Статус іноземного інвестора: режим іноземного інвестування;

умови реєстрації іноземних інвестицій і підприємств;

наявність вільних економічних зон і офшорних зон.

6. Стан фінансова - кредитної системи:

інвестиційна діяльність банків, її рівень;

діяльність банків як інвеститорів;

рівень розвитку і функціонування парабанківськової системи,

7. Рівень розвитку виробничих сил:

структура виробничого потенціалу;

інвестиційна привабливість регіонів і галузей;

інвестиційна діяльність міжгалузевих корпорацій.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

64176. Электроснабжение ремонтно-механического цеха ЦРЭО ММК им. Ильича с проектировкой ТП 1.88 MB
  Цех ремонта энергетического оборудования предназначен для ремонта и изготовления различных деталей, необходимых для выполнения функций основных цехов. В цеху содержатся металлообрабатывающие станки, сварочное и грузоподъемное оборудование, а также вентиляторы и кондиционерная установка.
64180. Изучение взаимоотношений агрессивных подростков со сверстниками 850.5 KB
  Достоверно установлено что жестокое обращение с ребенком в семье не только повышает агрессивность его поведения в отношении со сверстниками но и способствует развитию склонности к насилию в более зрелом возрасте превращая физическую агрессию в жизненный стиль личности...
64181. Снижение пожарной опасности на автозаправочной станции «Нефтересурсы» 2.97 MB
  Расчет концентрацию паров бензина при открывании горловины автоцистерны. С целью снижения вредных выбросов автомобилями их стали оборудовать каталитическими системами нейтрализации отработавших газов что потребовало ужесточения требований к качеству применяемого бензина.
64182. Анализ конструктивного оформления стадии копчения мясных изделий 2.75 MB
  В процессе собственно копчения накапливаются и перераспределяются коптильные вещества в продукте. Целью выпускной работы является анализ конструктивного оформления стадии копчения мясных изделий.
64183. Организация работы ресторан на 100 посадочных мест 955.94 KB
  Многие рестораны кафе и столовые снабжаются натуральными панированными и рублеными мясными полуфабрикатами. Рыбный фарш и изделия из него готовят на рабочем месте оборудованном весами мясорубкой разделочными досками ящиками для специй и панировочных сухарей ножами поварской тройки.