19898

Правове регулювання фінансових інвестицій

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Лекція № 3. Тема : Правове регулювання фінансових інвестицій. Мета: ознайомлення студентів з поняттям фінансові інвестиції основними цінними паперами основами управління інвестиційним портфелем План 1. Загальна характеристика фондового ринку в Україні. 2. Пра

Украинкский

2013-07-18

97 KB

2 чел.

Лекція № 3.

Тема : Правове регулювання фінансових інвестицій.

Мета: ознайомлення студентів з поняттям фінансові інвестиції, основними цінними паперами, основами управління інвестиційним портфелем

План

1. Загальна характеристика фондового ринку в Україні.

2. Правова характеристика цінних паперів.

3. Основи управління інвестиційним портфелем і оцінки інвестиційних властивостей цінних паперів.

Література:

  1.  Конституція України від 28.06.96.
  2.  Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18.09.91 № 1560.
  3.  Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії: Указ Президента України від 19.02.94 № 55/94.
  4.  Вінник О.М. Інвестиційне право. Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2004.
  5.  Омельченко А.В. Інвестиційне право. Навчальний посібник.- К: Атіка, 2004.
  6.  Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. Навчальний посібник.-К.: ЦУЛ, 2005.
  7.  Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности.- К.: Издательство Либра ООО, 2003
  8.  Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом.- К.: Лібра, 2002.
  9.  Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. -К.: Генеза, 2006.

Питання для самоперевірки:

  1.  Правова характеристика акцій: реквізити, види, емісія, правовий статус Загальна характеристика фондового ринку в Україні.
  2.  Правова характеристика цінних паперів.
  3.  Основи управління інвестиційним портфелем і оцінки інвестиційних властивостей цінних паперів.власника.
  4.  Правова характеристика облігації: реквізити, види, емісія, правовий статус власника.
  5.  Правова характеристика казначейських зобов'язань України: реквізити, види, емісія, правовий статус власника. Ощадний сертифікат.
  6.  Правова характеристика інвестиційного сертифікату: реквізити, емісія, правовий статус власника.
  7.  Правова характеристика векселя: реквізити, види, емісія, правовий статус власника.
  8.  Правова характеристика похідних цінних паперів: дериватив (ф'ючерсний контракт, опціон, варант) депозитарна розписка.

1. Загальна характеристика фондового ринку України

Поняття "фінансовий ринок" є дуже широким, оскільки воно охоплює не тільки фінансові зв'язки, але й значну кількість форм кредитних відносин.

Беручи до уваги форми обертання грошових ресурсів на фінансовому ринку, в його складі можна виділити ринок банківських кредитів і ринок цінних паперів.

Ринок банківських кредитів - це сукупність правовідносин, що виникають з приводу надання кредитними установами платних позик, які мають бути повернені. Платні позики надаються без оформлення спеціальних документів, що можуть самостійно продаватися, придбаватися чи погашатися.

Ринок цінних паперів - це сукупність відносин цивільно-правового характеру, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів. Він доповнює ринок банківських кредитів у структурі фінансового ринку і тісно взаємодіє з ним.

Існує багато різновидів ринків, на яких можуть укладатися угоди щодо купівлі та продажу цінних паперів. Всі ці ринки - складові частини єдиного ринку цінних паперів.

За способом організації торгівлі виділяють стихійний та організований фондові ринки.

Найбільш простою формою організації фондової торгівлі є стихійний ринок, схожий на звичайне ринкове місце, де продаються і купуються товари. Тут продавці та покупці, спілкуючись між собою, визначають рівень попиту та пропозиції на ті чи інші фондові цінності і укладають угоди безпосередньо один з одним. При цьому умови укладення угод, як правило, залишаються невідомими для інших учасників фондового ринку.

Організовані ринки, у свою чергу, існують у вигляді простих і подвійних аукціонних ринків.

Торгівля на простому аукціонному фондовому ринку здійснюється шляхом аукціону, під яким розуміється спосіб продажу товарів або цінних паперів на основі конкурсу покупців, за яким об'єкт торгівлі попередньо виставляється для огляду та ознайомлення. Прості аукціонні ринки функціонують тим успішніше, чим більш монополізовані продавці і чим більший є попит на певні фондові інструменти.

Для торгівлі фондовими цінностями можуть використовуватись і системи подвійної аукціонної торгівлі. У рамках таких систем змагання відбувається не тільки між покупцями - за право придбати окремі цінні папери, але й між продавцями - за право реалізувати їх.

Подвійні аукціони найбільш повно відповідають природі ринку цінних паперів, на якому об'єкти угод, що укладаються, характеризуються високим ступенем однорідності.

Простий та подвійний аукціонні фондові ринки можуть функціонувати у вигляді онкольних ринків або безперервних аукціонів.

У рамках онкольної системи торгівлі протягом деякого часу відбувається накопичення заявок (доручень) на придбання або продаж конкретних фондових інструментів за зазначену ціну. Тривалість періоду такого накопичення прямо залежить від ліквідності ринку – чим ринок ліквідніший, тим період накопичення менший. Потім відбуваються торги, на яких, залежно від попиту та пропозиції, задовольняються заявки.

У випадку, коли цінні папери постійно користуються стабільним попитом і постійно пропонуються, доцільною стає організація безперервних аукціонних ринків, у рамках яких доручення на купівлю або продаж фондових інструментів виконуються негайно після їх надходження. При цьому пріоритетність виконання доручень визначається не тільки зазначеними в них межами цін та обсягом, але й черговістю надходжень. У випадку рівного цінового фактору в першочерговому порядку виконуються ті доручення, що були подані раніше.

За місцем проведення торгів виділяють біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів.

За біржових ринків торгівля цінними паперами здійснюється на фондових біржах, порядок створення та діяльності яких встановлюється законодавством України та внутрішніми документами самих бірж.

Позабіржовий ринок оперує з фондовими інструментами, що не допущені до торгів на фондовій біржі. Крім того, на позабіржовому фондовому ринку можуть обертатися цінні папери, що є предметом біржових операцій.

Як і будь-який інший ринок, ринок цінних паперів формується виходячи з попиту та пропозиції, а також урівноважуючої їх ціни. Попит створюється державою та суб'єктами підприємницької діяльності, яким не вистачає власних доходів для фінансування інвестицій. Держава та бізнес виступають на ринку цінних паперів чистими позичальниками (більше змушені позичати у інших), а чистим кредитором є населення, в якого з різних причин доходи перевищують суму витрат.

Завдання ринку цінних паперів – створення умов та забезпечення, по можливості, більш повного та швидкого переливання збережень в інвестиції за ціною, що задовольняла б обидві ці сторони.

Формування цивілізованого ринку цінних паперів в Україні - центральна ланка ринкових перетворень, що сприятиме оздоровленню економіки України, інвестуванню її стрижневих галузей та об'єктів, прискоренню процесу приватизації державного майна.

Український ринок цінних паперів наразі перебуває на стадії формування та становлення. Незважаючи на об'єктивні труднощі, які виникають при цьому, зроблені кроки дають надію на те, що Україна поступово наближається до мети – створення ефективного і справедливого ринку цінних паперів, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.

Разом з тим вже є перші, іноді досить негативні, уроки. Зокрема, такі прикрі розчарування, як протиправна діяльність деяких довірчих товариств і фінансових посередників на ринку цінних паперів. Причина цього – недосконалість законодавчої бази і відсутність ефективного контролю з боку держави за процесами, що відбуваються на ринку цінних паперів.

Стихійно в Україні обрана змішана, проміжна модель ринку цінних паперів, на якому одночасно та з рівними правами присутні і комерційні банки, що мають всі права на операції з цінними паперами, і небанківські інститути. В українській практиці, по суті, склалась європейська модель універсального комерційного банку, на відміну від "американської" моделі, де банк має значні обмеження на операції з цінними паперами.

Моделі ринків цінних паперів інших країн являють собою значною мірою результат еволюції зазначених ринків, характер яких визначається багатьма факторами. З одного боку, це конкретні історико-національні особливості певної країни, а також особливості ментальності її населення. З іншого, ринок цінних паперів - це складна сукупність правовідносин з приводу цінних паперів, що від цих особливостей не залежить.

Слід відзначити, що український ринок цінних паперів починав формуватись в умовах існування у світі багатьох моделей ринків цінних паперів. Необхідно було вирішити два завдання: проаналізувати національні законодавства інших країн і здійснити детальне вивчення умов, що існують в Україні. Ці завдання можна розв'язати лише концептуальним пошуком. У 1993 році Українська фондова біржа та Українська асоціація торговців цінними паперами запропонували власні концепції подальшого розвитку ринку цінних паперів України. Така концепція розроблялась і на державному рівні.

Сьогодні пріоритетні напрями подальшого розвитку ринку цінних паперів визначені Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України, схваленою Постановою Верховної Ради України від 22.09.95 р. № 342.

Відповідно до Концепції, щоб фондовий ринок України став ефективним механізмом обігу цінних паперів, сприяв економічному розвитку і забезпечував належні умови для інвестицій та надійний захист інтересів інвесторів, його створення та подальше функціонування повинні будуватися на принципах соціальної справедливості, надійності захисту інвесторів, урегульованості, контрольованості, ефективності, правової упорядкованості, прозорості, відкритості та конкурентності. Цілісність ринку забезпечується функціонуванням єдиної біржової системи, що діє під егідою Національної фондової біржі, систем Національного депозитарію та клірингу (розрахунків) по цінних паперах. Принцип цілісності потребує впровадження єдиних основних правил щодо ціноутворення на ринку цінних паперів всіє території України.

Концепцією також визначено основні засади системи регулювання фондового ринку, забезпечення обігу цінних паперів, функціонування біржового та позабіржового ринків, основи оподаткування і страхування на фондовому ринку, а також його інформаційного, технічного та кадрового забезпечення.

Досить детально в концепції розроблено питання основних напрямів розвитку інструментарію фондового ринку, особливостей діяльності його суб'єктів та інститутів інфраструктури.

Забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку здійснюється через цінні папери та похідні від них фондові інструменти. Законодавчими та нормативними актами визначено перелік видів цінних паперів, що можуть обертатися на фондовому ринку України.

2. Правова характеристика цінних паперів

Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Згідно із Законом України "Про цінні папери та фондову біржу" в Україні можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів: акції, облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі.

Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть також розрізнятися за формою їх випуску. Вони можуть бути у формі сертифікатів, видрукуваних на папері, або в безготівковій формі – у вигляді бухгалтерських записів на рахунках чи записів в електронній формі.

Залежно від порядку реєстрації й передачі прав власності акції та облігації поділяються на іменні і на пред'явника.

Іменна акція - її обіг фіксується в книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї вносять відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. Власниками іменних акцій, як правило, є громадяни, їх передача іншому власнику може бути здійснена тільки за допомогою іменного індосаментного напису, що засвідчує перехід прав власності до іншої конкретної особи. Відновлення втрачених акцій здійснює їх емітент.

Акції на пред'явника - у книзі реєстрації акцій фіксується їх загальна кількість. Вони вільно, простим продажем (придбанням) обертаються на ринку цінних паперів. Можуть використовуватись для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

За способом виплати дивідендів акції поділяють на прості і привілейовані.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. У той же час власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим юридичним дивідендом. Розмір дивідендів розраховується в процентах відносно до номінальної вартості акцій. Виплата дивідендів провадиться в розмірі, зазначеному в акції, незалежно від одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями провадиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам по простих акціях, перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених Іншим акціонерам. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, Що перевищує десять відсотків від статутного фонду акціонерного товариства. Порядок здійснення переважного права на одержання Дивідендів визначається статутом акціонерного товариства. Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій, що в нього знаходяться.

Акції повинні мати такі реквізити: повне найменування емітента, його місцезнаходження, найменування цінного паперу "акція", її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, для іменної акції – ім'я власника, розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

Дивіденди по акціях виплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит. Власникам акцій сплачується дивіденд, розмір якого залежить від маси прибутку, співвідношення між його нагромаджуваною та споживаною частинами, виду й кількості акцій та інших факторів. Намагання акціонерних товариств підтримувати дивіденди на високому рівні пояснюється тим, що від цього залежить курс акцій і визначається рейтинг корпорації, який, у свою чергу, визначає її спроможність через високу репутацію залучати достатню кількість позичкового капіталу або використовувати для додаткового випуску акцій. Отже, акція є формою розподілу частини додаткового продукту за вартістю, а тому дивіденд нічого спільного не має з розподілом за працею.

Акціонерне товариство може викупити в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання.

Ціна, за якою продаються і купуються акції, називається курсом акцій. Курс звичайних акцій безпосередньо залежить від прибутку акціонерного товариства: чим він більший, тим вищий курс акцій. Другим фактором, що впливає на курс акцій, є норма позичкового процента: якщо він більший, то нижчий курс акцій і навпаки. Тобто, курс акцій прямо пропорційний доходу, який вона приносить, і обернено пропорційний нормі позичкового відсотка.

Крім того, на курс акцій впливає також співвідношення, що складається між попитом і пропозицією на акції, яка залежить від стану справ, рентабельності виробництва у відповідному товаристві. Якщо воно розвивається стабільно, якщо прибуток і рентабельність його високі, то це веде за інших рівних умов до підвищення курсу акцій.

Розрізняють номінальну ціну акцій і ринкову, або курсову ціну. Номінальна ціна записується на акції при її випуску. Курс акцій і є ринкова ціна, за якою вони продаються і купуються в даний момент.

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Випускаються облігації таких видів: облігації внутрішніх, державних і місцевих позик, облігації підприємств. Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу. Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату відсотків.

Вільне обертання облігацій зумовлює їхню номінальну й ринкову вартість, або ціну. Номінальною називається вартість облігації, зазначена в ній. Ціна, за якою облігації купуються і продаються на ринку, називається курсом облігацій. Цей курс залежить від номінальної вартості, річного доходу, який вона приносить, рівня позичкового відсотка, кількості років, що залишилися до погашення облігації, та співвідношення між пропозицією облігацій і попитом на них.

На курс облігацій відчутно впливає стан економіки, державних фінансів та грошового обігу. В умовах інфляційного знецінення грошей попит на облігації різко зменшується і водночас зростає попит на звичайні акції та облігації, що конвертуються. Облігації всіх видів купуються громадянами лише за рахунок їхніх особистих коштів. Підприємства можуть придбати облігації всіх видів за рахунок чистого прибутку. Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуги), під які вони випускаються. Отримані кошти від реалізації облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик направляються до відповідного бюджету, а підприємств – на цілі, визначені при їх випуску.

Щоб прийняти компетентне рішення про купівлю облігацій, важливо визначити прибутковість облігацій і перевірити, чи не завищена її ціна.

Облігації - фактично свідоцтва про надання позики для створення підприємств; тому й дають їх власникам право на отримання встановленої частини прибутку у вигляді відсотка, а частина його виділяється для сплати виграшів.

Отже, відсоток - це частина чистого прибутку, створеного у виробництві і вираженого в грошах, що сплачується власникам облігацій за тимчасове користування позиченими коштами. Величина відсотка як плати за кредит регулюється законодавством. Він має покривати витрати кредитних закладів, формувати доходи й приносити прибуток. Межі відсотка коливаються між дивідендом і позичковим відсотком.

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" надає право вільного випуску облігацій всім підприємствам, особливо тим, що вже склалися як потужні виробники. Для них мобілізація додаткових коштів за допомогою акцій є порівняно дорожчим джерелом. Адже за акції потрібно безстрокове сплачувати дивіденд. Випуск же облігацій здійснюється на зазначений період і за твердо встановлену плату у вигляді відсотка.

Із закінченням терміну облігаційної позики підприємство-емітент зобов'язане викупити облігації у власників. Коли ж фінансове становище не дає можливості це зробити, то емітент зобов'язаний замінити старі облігації на нові. Це ще раз підтверджує, що випуск і продаж облігацій безпосередньо пов'язані з кінцевими результатами діяльності підприємств, від яких залежать й особисті надходження.

Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик є цінними паперами особливого типу. Відсотки на них платить держава з державного бюджету. Але вигода для держави набагато перевищує витрати на реалізацію позики, тому вона не має викликати сумніву. Для того, щоб забезпечити успішну реалізацію облігацій державних та місцевих органів управління, емітенти мусять гарантувати індексацію їхніх номіналів і відсотків. На перших порах для завоювання авторитету держава могла б вдатися до випуску конвертованих облігацій, тобто таких, які згодом можна було б обміняти на прості акції підприємств, що підлягають роздержавленню. Тоді власник облігації, з одного боку, одержуватиме сталий доход, а з іншого - матиме можливість примножити свій капітал. Держава також матиме добрий зиск, оскільки вона швидко зможе мобілізувати потрібні кошти для інвестицій і водночас активно сприятиме формуванню ринку цінних паперів.

Важливим видом цінних паперів на пред'явника є казначейські зобов'язання. Казначейські зобов'язання України розміщуються виключно добровільно і засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету та право на отримання фіксованого доходу.

Казначейські зобов'язання стали важливим джерелом мобілізації здебільшого короткострокових капіталів. Водночас казначейські зобов'язання випускаються за терміном своєї дії як коротко- , середньо- і довгострокові. До короткострокових казначейських зобов'язань належать державні цінні папери, що мають строк погашення до одного року. Деякі з них, випущені на дуже короткий строк (до 91 дня), називаються казначейськими векселями. Середньострокові казначейські зобов'язання випускаються строком на 1-5 років, а довгострокові - від 5 до 10 років. До середньострокових казначейських зобов'язань належать податкові сертифікати казначейства, строк погашення яких може подовжитися до 10 років. Довгострокові казначейські зобов'язання (векселі) мають строк погашення від 10 до 30 років.

Нові випуски казначейських векселів розміщуються в ході 4 регулярних аукціонів, що проводяться уповноваженими на це банками. У період, коли гроші пов'язані, казначейські векселі продаються на вільному вторинному ринку за цінами, нижчими за номінал. Вкладник, який придбав їх, отримує прибуток пізніше за рахунок суми, що складає вартість, більшу від фіксованого щорічного відсотка, якщо він збереже вексель до самого строку погашення. Він отримує також номінал векселя.

Іншим видом цінних паперів є ощадний сертифікат банку - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту й відсотків по ньому. Ощадні сертифікати видаються або як строкові - під певний договірний відсоток на визначений строк, або до запитання. Вони бувають також іменні (такі сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним) та на пред'явника. Акціонерам також можуть видаватися сертифікати на сумарну номінальну вартість акцій. Доход виплачується за пред'явленням сертифіката для оплати в банк, який його випустив. Якщо ж власник сертифіката вимагає повернення депозитних коштів раніше зазначеного в ньому строку, то йому сплачується понижений відсоток, рівень якого визначається Договірними умовами при внесенні депозиту.

Як різновид цінних паперів виступає також вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя. Емітент зобов'язаний не менше одного разу на рік інформувати громадськість про своє господарсько-фінансове становище і результати діяльності, про додатково випущені цінні папери, обґрунтування змін у персональному складі службових осіб тощо.

3. Основи управління інвестиційним портфелем та оцінки інвестиційних властивостей цінних паперів

Інвестиційний портфель - це сукупність різних активів компанії відповідно до інвестиційної політики. Існує кілька теорій портфелів. Наприклад, у випадках, коли інвестори вкладають кошти в цінні папери або похідні цінні папери, вказане інвестування вважається портфельним. Тобто, в даному контексті цим терміном підкреслюється, що мова йде не про інвестиції, внесені до статутних фондів юридичних осіб, а про інвестиції у цінні папери (їх похідні).

В інших випадках під портфельними інвестиціями розуміються інвестиції, здійснені в портфель цінних паперів, тобто в пакет, до якого входять цінні папери різних видів або цінні папери одного виду, але різних емітентів, або цінні папери одного виду й одного емітента, але з різними умовами щодо терміну погашення тощо.

Портфельні інвестиції можуть здійснюватися будь-яким інвестором. Як правило, інвестиції інвестиційних фондів та інвестиційних компаній є портфельними. У зв'язку з тим, що підприємства колективного інвестування (тобто інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, інвестиційні трасти), як правило, спеціалізуються за певними ознаками (видові або регіональні щодо цінних паперів), то вони, здебільшого, вкладають кошти за принципами, заявленими в інформаціях про випуск інвестиційних сертифікатів або в установчих документах, наприклад, спеціалізуються на інвестуванні виключно в акції різних емітентів, виключно в облігації різних емітентів, виключно в державні облігації різних випусків, виключно в цінні папери різних емітентів конкретного географічного регіону тощо.

Основна мета портфельних інвестицій - зменшення ризику неповернення інвесторам коштів або неодержання доходу від інвестицій у цінні папери одного емітента, а також створення різноманітного (диверсифікованого) портфеля цінних паперів, що може забезпечити одержання постійного або підвищеного доходу.

Звичайний інвестор - фізична або юридична особа - може здійснювати портфельне інвестування на власний розсуд, керуючись своїми розрахунками і сподіваннями. Інвестиційні фонди й інвестиційні компанії, як правило, в умовах випуску інвестиційних сертифікатів вказують за якими принципами вони будуть здійснювати портфельне інвестування. Це дає змогу інвесторам купувати інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, принципи інвестування яких відрізняються.

Основні принципи формування портфеля цінних паперів: доходність, безпека, зростання і ліквідність вкладень. Управління портфелем цінних паперів включає в себе планування, аналіз і регулювання його складу з метою досягнення інвестиційних цілей.

Одним із найбільш ефективних методів збалансування портфеля і зниження ризику втрати по куплених цінних паперах є диверсифікація.

Диверсифікація - це розподілення цінних паперів портфеля так, щоб досягти максимального прибутку при мінімальному ризику. Як правило, це досягається шляхом розподілення капіталу між різноманітністю цінних паперів різної якості і різних строків погашення для зниження портфельного ризику. Розрізняють портфельні ризики систематичні і несистематичні. Несистематичний ризик, його ще називають характерним ризиком компанії, може бути викликаний страйком, невдалими маркетинговими програмами, розривом великих контрактів тощо. Систематичний або ринковий ризик може бути викликаний війнами, катастрофами, інфляцією тощо. За допомогою диверсифікації можна зменшити лише несистематичний ризик.

Другим методом зменшення ризику є стратегія "штанги". Використовуючи цей метод, інвестор вкладає капітал у довго- і короткострокові зобов'язання при незначній наявності або при відсутності середньострокових цінних паперів.

Таким чином, довго- та короткострокові цінні папери урівноважують один одного. Якщо в майбутньому очікується зниження короткострокових відсоткових ставок, то інвестор додатково купує короткострокові зобов'язання. При зниженні довгострокових процентних ставок здійснюється купівля довгострокових цінних паперів.

Недоліком цього методу є можливість недостовірності прогнозів по відсоткових ставках. У той же час при наявності точних прогнозів цей метод є ефективнішим, ніж диверсифікація.

PAGE  6


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

42914. Сестринский процесс при заболеваниях кишечника 614.7 KB
  Этиология и эпидемиология 5 Патогенез 6 Классификация 7 Клиническая картина 8 Осложнения 10 Неотложная помощь 11 Диагностика 11 Лечение 13 Профилактика прогноз 17 Сестринский процесс при заболеваниях кишечника 18 2. Выводы 26 Заключение 27 Литература 28 Приложения 29 ВВЕДЕНИЕ Актуальность темы: Актуальность темы определяется тем что лечение заболеваний кишечника и функциональных нарушений является нелегкой задачей. На первое место 70 идут функциональные нарушения кишечника.
42915. Авторское право и смежные права 206.5 KB
  В последние годы пиратство приобретает все больший размах в связи с тем, что продукты интеллектуальной деятельности стали одним из основных товаров как традиционной торговли, так и электронной коммерции. Причем идеальным товаром оказались именно объекты авторского права, поскольку все они могут быть размещены в Интернете, а следовательно, доступны многим пользователям на тех или иных условиях, а иногда и без всяких условий.
42916. Запис чистового звуку під час зйомок телесеріалів 193.17 KB
  Майже ніхто не чує що за сигнали записуються з мікрофонів. Від того де знаходяться актори і де розташована камера залежить яким інструментарієм можна користуватися де і як слід розташувати мікрофон чи достатньо дротяних мікрофонів або необхідні радіомоделі. Тому він повинен мати гарну слухову пам'ять і добре знати властивості мікрофонів повинен вміти ефективно користуватися елементами управління і контролю запису а також добре розбиратися у властивостях акустичного середовища в якому проводиться запис. Можливо на актора при цьому...
42917. Обнаружение многопозиционного сигнала Баркера на фоне гауссовского шума 917.98 KB
  Королева Кафедра Радиотехники и МДС Курсовая работа по ОКП на тему: Обнаружение многопозиционного сигнала Баркера на фоне гауссовского шума Выполнил: Анашкин С. Цель проектирования – приобретение студентами первого опыта самостоятельной разработки радиотехнической системы с помощью пакета программ OrCD на примере системы обнаружения многопозиционного сигнала на фоне...
42921. Выбор трансформатора блока. Блок генератор-трансформатор 548.76 KB
  Поэтому условия работы блочного трансформатора полностью определяются номинальной мощностью генератора. Однако установка трех и более трансформаторов требует серьезного экономического обоснования поэтому установку двух трансформаторов связи в учебном проекте следует считать наиболее целесообразной. Графики перетока мощности в нормальном и ремонтном режимах приведены на рисунках и их сравнение показывает что по максимуму мощности наиболее тяжелым является график нормального режима работы станции. Согласно ГОСТ 1420985 для трансформаторов...
42922. Синтез схемы генератора чисел со структурой автомата Мили и Мура 5.78 MB
  Синтезировать схему генератора чисел со структурой автомата Мура на JK и T триггерах в базисе И-НЕ, определить схему с минимальным количеством входов, проверить правильность синтеза в MicroCap.