20373

Юридичні терміни. Тлумачний словник

Книга

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України лист№ 14 18. У роботі над словником взяли участь викладачі Академії адвокатури України та юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Законодавство України на відміну від законодавства деяких країн напр. АГРАРНЕ ПРАВО одна з важливих галузей права України що є правонаступником колгоспного та сільськогосподарського права.

Украинкский

2013-07-25

1.71 MB

1379 чел.

ББК 67я2 Ю70

Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу видавництва заборонено

Автори:

В.Г. Гончаренко (керівник), П.П. Андрушко, Т.П. Базова,

Н.В. Безсмертна, Я.І. Безугла, Т.В. Боднар, Т.В. Варфоломеєва,

Л.К. Воронова, С.В. Гончаренко, Е.Ф. Донський, О.І. Заєць,

О.С. Захарова, О.Ю. Кашинцева, Т.Г. Ковальчук, М.М. Конончук,

ТА. Конончук, О.А. Костюченко, О.П. Кучинська, С.Л. Лисенков,

НА. Мяловицька, Л.В. Наумовська, О.П. Орлюк, О.Т. Панасюк,

В.П. Пастухов, СЯ. Рабовська, О.С. Рудоквас, Т.С. Смирнова,

АА. Стрижевська, СЯ. Фурса, Ю.В. Черняк, В.П. Шибіко,

О.А. Шомпол, В.С Щербина

Рецензенти:

О.В. Дзера, д-р юрид. наук, проф.,

Л.Ф. Дунаєвська, д-р філол. наук, проф.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист№ 14/18.2-191 від 29.01.2003)

Редакція

навчально-методичних видань

Головний редактор В.М. Куценко

Редактор О. І. Цибульська

Юридичні терміни. Тлумачний словник/ Ю70 В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренка. — 2-ге вид., стереотипне.— К.: Либідь, 2004. — 320 с.

І5ВИ 966-06-0321-5.

У словнику вміщено понад 1000 основних юридичних термінів з різних галузей міжнародного, трудового, кримінального та цивільного права, законодавства, курсів юридичних дисциплін, що вивчаються в закладах освіти й використовуються у повсякденній юридичній практиці.

Для студентів вищих навчальних закладів.

ББК 67я2

© В. Г. Гончаренко,
П.П. Андрушко,
І5В> 966-06-0321-5 Т.П. Базова та ін., 2003

 Передмова

_

З

добуття Україною незалежності, вихід її в сферу самостійного міжнародного спілкування, перехід на істотно нові господарські стосунки і пов'язані з цим нові форми й методи правового регулювання викликали необхідність створення заново законотворчого процесу і впровадження в життя численних нормативних актів різних рівнів. Усе це в свою чергу зумовило необхідність систематизації, вдосконалення, створення і стандартизації української юридичної термінології. Ця проблема має загальнодержавне значення і належить до категорій національної безпеки, бо прямо впливає на оптимізацію здійснення державою своїх функцій. Зрозуміло, що за таких умов створення термінологічних, зокрема тлумачних, словників є потребою дня.

У пропонованому Словникові подано тлумачення основної термінології юридичної науки, законодавства, курсів юридичних дисциплін, що вивчаються у закладах освіти, та повсякденної юридичної практики. Словник охоплює як традиційну теоретико-правову й галузеву термінологію, так і сучасні запозичення та утворення, що набувають значного впливу в умовах становлення ринкових відносин.

У деяких статтях даються відомості про зміни, які відбулися в застосуванні тих чи інших термінів, що дасть змогу уникнути вживання застарілої термінології і водночас забезпечить доцільне використання літератури минулих років.

Назви статей набрано великими літерами НАПІВЖИРНИМ ШРИФТОМ. Якщо термін має синоніми, то їх подано після терміна в дужках, напр. НЕПЕРЕБОРНА СИЛА (форс-мажор).

З


Якщо термін у статті повторюється, то його подано в ній опнією або кількома літерами, напр. СВІДОК — С.; СЕЗОННІ РОБОТИ - С. р.

Терміни, на які зроблено посилання в тій чи іншій статті, набрано світлим курсивом.

До термінів іншомовного походження подано етимологічні довідки, напр. САНКЦІЯ (лат. запсііо найсуворіша постанова).

Для зручності користування подано покажчик термінів.

У роботі над словником взяли участь викладачі Академії адвокатури України та юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

 Умовні скорочення

- ---

 

 англ. — англійський

АПК — Арбітражно-процесуальний кодекс

араб. — арабський

афр. — африкаанс

букв. — буквально

гол. — голландський

ГПК — Господарський процесуальний кодекс

гр. — грецький

див. — дивись

ДПА — Державна податкова адміністрація

їм. — імені

італ. — італійський

і т. д. — і так далі

і т. п. — і тому подібне

КЗпП — Кодекс законів про працю

КК — Кримінальний кодекс

КПК — Кримінально-процесуальний кодекс

лат. — латинський

МОЗ — Міністерство охорони здоров'я

МСЕК —медико-соціальна

 експертна комісія наз. — називається напр. — наприклад нім. — німецький ООН — Організація

Об'єднаних Націй пол. — польський п. — пункт р. - рік ред. — редакція СНД — Союз Незалежних

Держав ст. — стаття та ін. — та інші т. з. — так званий т. ч. — таким чином тур. — турецький у т. ч. — у тому числі фр. — французький ЦК — Цивільний кодекс ЦПК — Цивільний

процесуальний кодекс ч. — частина


А

АБАНДОН (фр. аЬапсІоп — відмова) — відмова власника страхового полісу (як правило, вантажо- чи судновласника) від своїх прав на застраховане майно на користь страхової компанії з метою одержання від неї повної страхової суми.

АБОЛІЦІЯ (лат. аЬоІіііо — скасування, знищення) — 1) скасування закону, рішення; 2) припинення кримінальної справи; 3) ліквідація посади або відмова від неї.

АБОРТ (лат. аЬогіиз — викидень) — передчасне перери
вання вагітності у перші 28 тижнів та вигнання з порож
нини матки плода, ще не спроможного до самостійного
І
 життя поза тілом матері. А., зроблений у термін вагітності

до 12 тижнів, називають раннім; від 12 до 28 тижнів — пізнім. Розрізняють самочинний та штучний А. Самочинний А. виникає, як правило, з комплексу причин (анатомічні чи фізіологічні відхилення, інфекції, травми, дія хімічних речовин тощо) і потребує негайної гінекологічної допомоги. Штучний А. може здійснюватись як законно (медичний А.), так і незаконно (кримінальний А.). Медичний А. Законодавство України, на відміну від законодавства деяких країн (напр., США), надає жінці право самій вирішувати питання про бажаність материнства. Втім, пізні штучні А. без наявності соціальних і медичних показань в акушерській практиці, як правило, не допускаються. В окремих випадках пізні А. можуть здійснюватись у певному порядку лише у разі, коли продовження вагітності є небезпечним для життя чи здоров'я жінки, коли є загроза передання потомству тяжкого за-


АБСОЛЮТНІ ПРАВА

 АВТОРСЬКИЙ ДОГОВІР

хворювання батьків, коли існують соціальні показання для такої операції. Соціальними показаннями визнаються, напр., вагітність унаслідок зґвалтування, позбавлення жінки материнських прав, наявність трьох або більше дітей чи дитини-інваліда, смерть чоловіка під час вагітності або його перебування в місцях позбавлення волі тощо.

А. здійснюється за наявності згоди вагітної жінки або за її бажанням, обов'язково в акредитованому закладі охорони здоров'я, лікарем відповідного фаху та кваліфікації, який має дозвіл на проведення операцій з переривання вагітності.

Кримінальний А. Кримінальне законодавство України встановлює кримінальну відповідальність за незаконне проведення А. лікарем або особою, що не має спеціальної медичної освіти. А., проведений лікарем, є незаконним, коли він проводився не у спеціально акредитованому закладі охорони здоров'я, коли існували медичні протипоказання для цієї операції і лікарю було про це відомо, коли проведення пізнього А. не було зумовлене відповідними показаннями, коли А. здійснювався за-г:;:-;:-:;•: у. і: засобами чи методами, коли строк вагітності становив понад 28 тижнів (за відсутності стану крайньої необхідності). А., проведений особою, що не має спеціальної медичної освіти, незаконний за будь-яких умов (навіть у разі проведення його лікарем, але іншої фахової спеціалізації). За вчинення незаконного проведення А., яке спричинило тривалий розлад здоров'я жінки або її смерть, законодавством установлена підвищена відповідальність.

АБСОЛЮТНІ ПРАВА — права суб'єкта, щодо яких будь-яка інша особа завжди зобов'язана утримуватись від дій, що ущемляють ці права. Вони є принципово недоторканними. Закон захищає А. п. проти невизначеного кола осіб. До А. п. належать право власності, право на честь і гідність, право на життя і здоров'я, на освіту, на недоторканність особи тощо.

АВАЛЬ (фр. ауаі — порука за векселем) — вексельна порука. Особа, яка здійснила А., приймає на себе відповідальність за виконання зобов'язань будь-якою із зобов'язаних за векселем осіб (акцептантом, векселедав-

 цем, індосантом). Аваліст, який оплатив вексель, має право вимагати відшкодування платежу з тієї особи, за яку він дав А., а також з осіб, відповідальних перед ним. Оформлюється А. або гарантійним підписом аваліста на лицьовій стороні векселя, або на прикріпленому до нього аркуші.

АВАНС (фр. ауапсе, від ауапсег — платити наперед) — сума коштів, яка вноситься в рахунок наступних платежів або виплачується в рахунок майбутніх виплат, передбачених законодавчими актами. Напр., робітникам і службовцям А. видається за платіжними відомостями в рахунок заробітної плати, відрядженим особам і переведеним працювати в іншу місцевість — за витратними касовими ордерами.

АВІЗО (італ. аууізо — повідомлення, попередження) — офіційне поштове або телеграфне повідомлення, яке застосовується в банківській практиці, про зміни у взаємних розрахунках між контрагентами. За допомогою А. банки повідомляють своїх клієнтів про дебетові й кредитові записи, про залишки коштів на рахунку, про виплату переказів, виставлення чеків, відкриття акредитивів.

АВТЕНТИЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - роз'яснення нормативного акту, якщо він суперечливо застосовується або викликає неясності на практиці, тим органом, який видав цей акт. А. т. є одним із видів офіційного нормативного тлумачення.

АВТОРСЬКЕ СВІДОЦТВО - це документ, що засвідчує авторство особи, творчою працею якої створено твір, винахід, корисну модель, промисловий зразок, комп'ютерну програму. За автором визнаються майнові та немаинові права щодо створеного об'єкта авторського права і права промислової власності. Основні положення, пов'язані з правами автора, регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки".

АВТОРСЬКИЙ ДОГОВІР - це цивільно-правова угода, відповідно до якої одна сторона (автор) на платній чи безоплатній основі надає іншій стороні (користувачеві) певні майнові права на твір. За своєю правовою приро-


АГРАРНЕ ПРАВО

 АДВОКАТСЬКА ТАЄМНИЦЯ

дою А. д. може бути реальною угодою (А. д. про передачу вже існуючого твору) чи консенсуальною (А. д. про створення певного твору). А. д. укладається автором (його нащадком або правонаступником), як правило, письмово. Усні угоди укладаються в разі публікування в періодичних виданнях та енциклопедіях. А. д. може передбачати передання видавцеві виняткових прав, коли автор дозволяє використовувати свій твір у порядку, передбаченому А. д., тільки одній особі, яка забороняє використовувати твір будь-кому іншому, або невиняткових прав, коли дозволяється використовувати твір як особі, котра одержала виняткові права на використання твору, так і іншим особам, які також одержали право на його використання.

АГРАРНЕ ПРАВО — одна з важливих галузей права України, що є правонаступником колгоспного та сільськогосподарського права. А. п. України, перебуваючи у стані формування як самостійної, інтегрованої галузі національного права, має власний предмет — аграрні правовідносини, що являють собою взаємопов'язані інтегровані правовідносини майнового, земельного, членського, засновницького (учасницького), управлінського та трудового характеру в усій багатоманітності їх прояву в процесі здійснення діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.

АДВАЛОРНЕ ВІДРАХУВАННЯ - мито або податок, які стягуються у вигляді відсотків від вартості товару.

АДВОКАТ (лат. асіуосаіиз, від аоЧюсо — запрошую, закликаю) — за законодавством України особа, яка є громадянином України, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника А. не менше двох років, склала кваліфікаційні іспити, одержала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. А. не може бути працівником суду, прокуратури, нотаріату, органів внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Не може бути А. особа, яка має судимість. Професійні права, честь і гідність А. охороняються законом. А. не має права вступати зі своїм клієнтом у трудові відносини,  він  виконує покладений на нього Консти-

 гуиією України обов'язок щодо надання правової допо-«с-гн громадянам та юридичним особам. (Див. ще: Адвокатура. Захисник).

АДВОКАТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ — діяльність адвокатів _:до забезпечення права на захист від обвинувачення й -2ллння правової допомоги громадянам та юридичним осо-м при вирішенні справ у судах та інших державних ор-шах. А. д. здійснюється у формі надання консультацій і юз'яснень   із   юридичних   питань,   усних  і   письмових -Ювідок щодо законодавства; складання заяв, скарг та -::ішх документів правового характеру; засвідчення копій документів у справах, які веде адвокат; здійснення представництва в суді,  інших державних органах;  надання оридичної   допомоги   підприємствам,   установам,   ор-нізаціям;      здійснення      правового      забезпечення підприємницької   та   зовнішньоекономічної   діяльності громадян та юридичних осіб;  виконання передбачених гимінально-процесуальним законодавством обов'язків у процесі  дізнання та досудового слідства.  Адвокат може здійснювати й інші види А. д., передбачені законодавствам. Вона не є підприємницькою, в результаті А. д. не утне рюється прибуток. А. д. не належить до сфери вико--іння робіт чи надання послуг, а становить самостійний, "гггдбачений  Конституцією України, вид діяльності — ллання правової допомоги.

АДВОКАТСЬКА ТАЄМНИЦЯ - питання, з яких гро-

їдянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть онсультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, от-

іманих адвокатом при здійсненні адвокатської діяль--хтї. Вимагання від адвоката, помічника адвоката або

:-:здових осіб чи технічних працівників адвокатського ■"єднання відомостей, які становлять А. т., забороняється економ. Зазначені особи не можуть бути допитані як гнідки з питань, які є предметом А. т. Водночас ці особи -:е мають права розголошувати інформацію, що становить Ь т.. й використовувати її у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб. Адвокат не може розголошувати дані -судового слідства без дозволу слідчого або прокурора.

инні у розголошенні відомостей досудового слідства адвокати несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

ЇО

 11


АДВОКАТСЬКЕ БЮРО

 АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

АДВОКАТСЬКЕ БЮРО — організаційна форма діяльності адвокатури в Україні. А. б. відкривається одним адвокатом, який хоче набути статусу юридичної особи. Адвокат, який утворив А. б., має право наймати технічних працівників та користуватися іншими правами, що, згідно з законодавством, належать юридичній особі. Порядок реєстрації А. б. законом не визначений, як правило, воно реєструється місцевими органами виконавчої влади за місцезнаходженням. А. б. не отримують прибутку, не здійснюють підприємницьку діяльність.

АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ - організаційна форма діяльності адвокатури в Україні. Згідно з чинним законодавством України адвокат для здійснення адвокатської діяльності може об'єднуватися з іншими адвокатами у А. о. (колегії, адвокатські фірми, контори тощо). На відміну від адвокатського бюро. А. о. утворюються не менш як двома адвокатами. А. о. діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. А. о. є неприбутковими організаціями, вони не ведуть підприємницьку діяльність. Відповідно до Конституції України та чинного законодавства А. о. забезпечують право на захист і надають правову допомогу не на засадах підприємництва, а як окрему конституційну функцію адвокатури, яку не можна зводити до виконання робіт або надання послуг. А. о. є юридичними особами, діють на підставі законодавства та своїх статутів. А. о. реєструються Міністерством юстиції України. Місцеві органи державного управління згідно з законом мають сприяти А. о. у вирішенні соціальних питань, наданні в оренду придатних для роботи приміщень з пільгами щодо орендної плати тощо.

АДВОКАТУРА — в Україні добровільне професійне громадське об'єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб та надавати їм іншу юридичну допомогу. Відповідно до Конституції України А. діє для забезпечення права на захист від обвинувачення й надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

АДЕНДУМ — доповнення до договору.

 АДЖЕСТЕР (англ. асУинГег) — експерт, який складає

іг^иіу. де засвідчує суму витрат у разі аварії транспорт-

:  судна і встановлює частки  витрат, які нестимуть

всник судна, особа, що його застрахувала, та власник

жінтажу.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - різно-юридичної відповідальності громадян за скоєні ними -::ггративні правопорушення. Порядок та умови притяг-:   до   А.   в.   регулюються   Кодексом   України   про -істративні правопорушення. А. в. підлягають особи, які .".",: на момент вчинення адміністративного правопору----л 16-річного віку. Іноземці та особи без громадянства нерв А в. на загальних підставах. Службові особи підлягають і   за адміністративні правопорушення, пов'язані з недо-: -. -:ням ними встановлених правил у сфері охорони пороку управління, державного і громадського порядку, при-^:. здоров'я населення та інших правил, забезпечення викання яких входить до їхніх службових обов'язків. ■.   '-  військовослужбовців, призваних на збори військово-юв'язаних,  а також  осіб  рядового  і   начальницького складів органів внутрішніх справ настає за порушення він, норм і стандартів, що стосуються забезпечення :~е:<и дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітар-•-ротиепідемічних правил і норм, правил полювання, ібальства та охорони рибних запасів, митних правил, шення корупційних діянь, неправомірне використання кржавного майна, невжиття заходів щодо окремої ухвали г чи окремої постанови судді щодо подання органу іання, слідчого або припису чи подання прокурора, а та-■   зрушення законодавства про державну таємницю. : зазначених осіб не можуть бути застосовані виправні юоти та адміністративний арешт. У разі вчинення за-зченими особами інших адміністративних правопорушень вони несуть відповідальність за дисциплінарними путами.   При   порушенні   правил   дорожнього   руху кшя.ми транспортних засобів Збройних Сил України або _;-:\ утворених відповідно до законів України військо-і гормувань — військовослужбовцями строкової служ-^праф як адміністративне стягнення до них не застосовується. До зазначених осіб як захід адміністративного гнення застосовується попередження.


АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ

 АДМІНІСТРАТИВНИЙ АРЕШТ

А. в. неповнолітніх застосовується до осіб, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку. У разі скоєння неповнолітнім адміністративного правопорушення у віці від 14 до 16 років — відповідальність несуть їхні батьки або особи, які їх замінюють. До осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, як-от: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана; передання неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють. У разі вчинення особами у віці від 16 до 18 років адміністративних правопорушень, пов'язаних із придбанням, перевезенням, зберіганням наркотичних засобів та їх прекурсорів, порушенням правил дорожнього руху, стрільбою у невстанов-лених місцях, злісним невиконанням законних вимог працівників міліції та порушенням вимог придбання, зберігання вогнепальної зброї та користування нею, відповідальність настає на загальних підставах.

АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ - діяльність органів державного управління та їх службових осіб у вирішенні індивідуальних адміністративних спорів та застосуванні відповідних юридичних санкцій в адміністративному порядку (без звернення до суду). А. ю. є складовою правоохоронної діяльності органів управління. Вона здійснюється за правилами адміністративного процесу з урахуванням підвідомчості справ про адміністративні правопорушення в такій послідовності: порушення адміністративної справи, розгляд її по суті, прийняття рішення, оскарження та перегляд рішення, виконання рішення.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО - одна з профільних, фундаментальних галузей правової системи України. А. п. визначається як сукупність юридичних норм та правових інститутів, призначених для регулювання суспільних відносин, що складаються у зв'язку з виконавчо-розпорядчою діяльністю органів виконавчої влади та здійснення іншими органами діяльності управлінського характеру. Предметом правового регулювання А. п. виступають суспільні відносини управлінського характеру, що складаються у сфері державного управління в процесі прак-

 і реачізації завдань і  функцій   виконавчої влади. голом правового регулювання виступають способи та >ми юридичного впливу на регулювання суспільних мснн, суть яких зводиться до встановлення певного г-_:ку дій, заборони певних дій під страхом застосуван-іаповідних юридичних засобів впливу; надання мож-юсті вибору одного з варіантів належної поведінки, ібачених адміністративно-правовою нормою; надан-[ожливості діяти за своїм бажанням у межах, передніх адміністративно-правовою нормою.

АДЛИШСТРАТЙВНЕ     ПРАВОПОРУШЕННЯ     (адміністративний проступок) — протиправна, винна (умисна ■вобережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на дер-кий або громадський порядок, власність, права і сво-:«:^и громадян, на встановлений порядок управління і за законодавством     передбачено     адміністративну •ювіда,іьність. До А. п. належить порушення громадсь-о порядку, правил дорожнього руху, санітарних, про-:~:>жежних, митних правил, правил  використання за-■:.е   вимірювань,   укладення   неправомірних  угод  між [приємцями   тощо.   А.   п.   тягнуть   адміністративну :овідальність у вигляді: попередження; штрафу; оплат-о вилучення предмета, який був знаряддям або безпо-таеднім  об'єктом А.  п.;  конфіскації зазначених пред-ів або грошей, одержаних внаслідок А. п.; позбавлен-■ спеціального права; виправних робіт; адміністративно-грешту. Останні два види стягнень накладаються лише .у {суддею). Законами України може бути передбачено ністративне видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства за вчинення А. п., які грубо порушують правопорядок.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ   АРЕШТ   -   один   із   видів і^ч:ністративного стягнення, який застосовується лише у -яткових  випадках за  окремі  види  адміністративних ■-цу-юрушень на строк до п'ятнадцяти діб. А. а. признаємся місцевим судом {суддею місцевого суду). А. а. не : ».г застосовуватися до вагітних жінок, жінок, які ма-■ літей віком до дванадцяти років, до-осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої игп.   до   військовослужбовців   і   призваних   на   збори


АКРЕДИТИВ

 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО

військовозобов'язаних, а також осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ.

АКРЕДИТИВ (лат. ассгесІШуиз — довірчий) — грошовий документ, що видається банком на ім'я фізичної особи, яка має вклад або вносить кошти з цією метою. Гроші за А. можна отримувати у будь-якій установі даного банку на всій території України по пред'явленню А., паспорта та контрольного листа до А. Одній особі можуть бути видані кілька А. Юридичним особам і на пред'явника А. не видається.

АКТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СТАНУ - державні записи фактів народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, усиновлення, встановлення батьківства, зміни імені, по батькові, прізвища. Згідно з чинним законодавством органи реєстрації актів громадянського стану видають відповідне свідоцтво про зроблений запис.

АКТИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ - юридична форма здійснення повноважень органів державної влади. Форма А. о. д. в. (закон, постанова, інструкція, указ, наказ та ін.), порядок їх видання і набуття чинності залежать від належності органу, що видає акт, до тієї чи іншої гілки влади та від його компетенції і встановлюються законом або іншим нормативним актом. А. о. д. в. можуть бути нормативними (містять загальнообов'язкове правило поведінки, адресовані невизначено-му колу суб'єктів і розраховані на багаторазове застосування, напр. закон про громадянство, правила прийому до навчальних закладів тощо) і правозастосовчими (спрямовані на врегулювання конкретних відносин, індивідуально визначеним учасникам яких адресовані та розраховані на одноразове застосування, напр, указ про прийняття конкретної особи до громадянства, наказ про зарахування конкретної особи до навчального закладу тощо). Нормативні А. о. д. в. за юридичною силою поділяються на закони (приймаються законодавчим органом і мають вищу юридичну силу) та підзакон ні акти (приймаються іншими органами державної влади і не можуть суперечити законам). Правозастосовчі А. о. д. в. завжди є підзаконними актами.

 Ат'їВ (лат. асііуш — дієвий) —  1) частина бухгал-

ого балансу, що відбиває в коштах усі цінності, які

кхзть підприємству, організації (кошти, боргові вимо-

інших установ); 2) перевищення грошових доходів

г;<і!\ видах балансів; 3) будь-яка власність юридичної

-: і особи.

АКТИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО - право обирати до

них   державних   органів   та   органів   місцевого

урядування. В. Україні А. в. п. мають усі громадяни,

■осягли   18  років,   крім  тих,  яких  визнано  судом

:.-;;п\'и.

КТЙВНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ - фінансові операції,

-омогою яких банки розміщують вільні грошові ко-

: метою отримання прибутку. До них належать: кре-

п операції, купівля цінних паперів, лізингові та фак-

жнгові операції.

АКЦЕПТ (лат. ассерШз — прийнятий) — 1) згода укла-уі^овір відповідно до пропозиції (оферти) другої сто-': 2) в міжнародному праві — одностороння заява про взаність умовами договору; 3) прийняття платником расатом) за переказним векселем (траттою) обов'язку пгги за векселем у разі настання зазначеного в ньо-т строку; 4) згода банку гарантувати сплату суми, зазна-г-о: в переказному векселі. АКЦИЗНИЙ ЗБІР — непрямий податок на високорен-гяьні та монопольні товари, що діє в Україні. Об'єкта-тгиаткування А. з. є обороти з реалізації вироблених пані підакцизних товарів (продукції), визначених заві, а також митна вартість імпортованих (ввезених, ресланих) на митну територію України товарів (про-її). А. з. входить до ціни підакцизних товарів і фак-шо сплачується споживачем.

.АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО - товариство, статут-і капітал якого поділений на певне число акцій одна-м номінальної вартості. А. т. самостійно відповідає за '-:;; зобов'язаннями і несе ризик збитків, пов'язаних з = н:стю товариства, у межах вартості акцій, що йому _~г>:2ть. А. т. може створюватися юридичними і фізични-і особами на підставі укладеного між засновниками устаючого договору.  Особи,  що  створюють А.  т.,  несуть

—   17   —


АКЦІЯ

 АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ

солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації А. т. Обмеження щодо участі у створенні А. т. встановлюються законом. А. т. може бути закритим, і тоді його акції розповсюджуються тільки серед засновників. Це товариство не може проводити відкриту підписку на акції, а акціонери не можуть без рішення загальних зборів продати свої акції. А. т. відкритого типу проводить відкриту підписку на акції, а його акціонери вільно розпоряджаються своїми акціями. Питання про створення, функціонування й ліквідацію А. т. регламентуються Законом України "Про господарські товариства".

АКЦІЯ (лат. асііо — рух, дія) — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь власника у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство та право на участь в управлінні ним і дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду й частини майна в разі ліквідації товариства. А. можуть бути іменними, на пред'явника, привілейованими та простими. В іменних А. ім'я володільця зазначено на А. й занесено до книги акціонерного товариства. В А. на пред'явника їхнім володільцем є пред'явник. Привілейовані А. дають власникам переважне право на одержання дивідендів, а також пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації, але не дають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. А. прості не дають права на одержання дивідендів, але надають можливість брати участь в управлінні організацією-емітентом.

АЛІБІ (лат. аІіЬі — в іншому місці) — встановлений доказами факт знаходження обвинуваченого (підозрюваного) поза місцем скоєння злочину у момент чи період, який вважається часом злочину. Перевірка А. необхідна незалежно від того, чи заявив про це обвинувачений (підозрюваний), чи про це стало відомо з інших джерел. А. не має юридичного значення, якщо характер злочину не передбачає присутності виконавця у певний час і в певному місці.

АЛІМЕНТИ (лат. аіітепішп — годування, утримання) — утримання, яке у визначених законом випадках надається одним членом сім'ї іншому, якщо останній не має власних

е=е==   18   =—

 та для існування. Згідно зі шлюбно-сімейним законо-

■ктвом А. є, з одного боку, правом, а з другого — обов'яз-

Так, право на отримання А. мають: неповнолітні діти,

пітні непрацездатні особи, які не мають власного

:те.:2 заробітку. Кримінальним законодавством України

гезозчена відповідальність за злісне ухилення від сплати

мовлених   рішенням   суду  А.   на   утримання   непо-

гткіх  або   непрацездатних дітей   та   непрацездатних

їм пін

.АЛОНЖ (фр. а!1оп§е — надставка) — прикріплений до ця додатковий аркуш паперу, на якому здійснюють--;?едавшіьні написи, якщо вони не вміщуються на ••ігстному боці векселя. АЛЬПАРІ (від італ. аі рагі, букв. — порівну) — відпоять біржового або ринкового  курсу цінних паперів всьому номіналові. АМНІСТІЯ (від гр. атпехііа — забування, прощення) — ■-:г або часткове звільнення від кримінальної відповідаль-:: 2.5о кримінального покарання певної категорії осіб, :;і\ у вчиненні злочинів. А. оголошується: в Україні — тзвною Радою, в інших країнах зазвичай верховними і=-:ами влади або, рідше, головою виконавчої влади. Акт -ч правило, стосується персонально невизначеного ко-:с:б.   Він   може   повністю   звільняти   від   покарання, нювати покарання більш м'яким, скорочувати строк

ГІННЯ.

АНАЛОГІЯ   ЗАКОНУ   (гр.   апа1о§іа   —   відповідність,

::-:іеть) — застосування до суспільних відносин, які

їгегульовані правом, але потребують і можуть бути

-  врегульовані, законом або іншим нормативним ак-

'. ноти регулюються подібні відносини. А. з. є засо-

Бнрішення конкретних справ за наявності прогалини

•::чодавстві, проте вона не може застосовуватись, ко-

йдеться   про   притягнення   до   кримінальної   або

штративної відповідальності. Українська правова до-

::-:а стверджує необхідність абсолютно вичерпного пе-

у гючинів та адміністративних проступків. У кожно-

ипадку застосування А. з. конкретне рішення завжди

швідуальним і не має обов'язкової сили для подібних

оаїків, хоча може бути орієнтиром для вирішення ана-

гїчних справ у майбутньому.


АНАЛОГІЯ ПРАВД

 АРЕШТ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ

АНАЛОГІЯ ПРАВА — застосування до суспільних відносин, що підлягають врегулюванню, загальних засад і принципів правового регулювання відповідної галузі права або правового інституту, коли щодо конкретних відносин немає ні прямої правової норми, ні схожої, яка б регулювала подібні відносини. Застосування А. п. має обмеження такого ж роду, як і під час застосування аналогії закону. Нормативним дозволом для застосування у певних випадках А. п. є проголошений Конституцією України принцип верховенства права.

АПАРТЕЇД  (афр.   арагтпеісі  —  розділення,   роздільне існування) — система расової дискримінації та приниження   (сегрегації)   за   ознаками   расової   належності. Політика А. спрямовується на те, щоб поставити одну групу населення в залежність від іншої групи відмінної раси. Найбільшого поширення А. набув у ПАР до початку 90-х років. Практика А. засуджена світовим співтовариством у багатьох рішеннях Генеральної Асамблеї ООН, Організації африканської єдності. Міжнародна Конвенція і 973 р. про припинення злочину А. і покарання за нього визначає А. як злочин проти людства. За цією Конвенцією покаранню підлягають особи не тільки за самі акти А., а й за підбурювання до здійснення А., заохочення та самий замисел на скоєння актів А.

АПАТРИДИ   (від   гр.   араігіз   і   ароііз   —   позбавлені батьківщини, позбавлені вітчизни) — особи без громадянства, тобто ті, що не мають громадянства будь-якої держави. Апатридизм (тобто безгромадянство)  найчастіше виникає внаслідок розбіжностей у законодавстві різних країн про громадянство, спричинюється втратою громадянства на підставах закону або позбавлення громадянства. Правове становище А. визначається законодавством країни   їхнього   перебування   (за  деякими   винятками), прирівнюється  до  правового  становища  громадян  цієї країни, але А. не користуються повною мірою політичними та іншими правами й дипломатичним захистом будь-якої країни. На зменшення кількості А. і надання їм змоги користуватися основними правами і свободами спрямовані Конвенція про статус біженців (1951), Конвенція про статус апатридів (1954), Конвенція про громадянство заміжньої  жінки   (прийнята   Генеральною   Асамблеєю

 ООН 1957 р.) і Конвенція про скорочення безгромадян-ства (1961). В Україні правовий статус А. визначається Законами України "Про громадянство України" (1991) та "Про правовий статус іноземців" (1994).

АПЕЛЯЦІЯ (лат. арреііаііоп — звернення) — одна з форм оскарження судового рішення, що не набрало законної сили, у кримінальній, цивільній або господарській справі. Справа розглядається по суті судом апеляційної інстанції у межах, викладених в доводах скарги. Термін А. має такі значення: звернення до вищестоящого суду з метою перегляду рішення нижчестоящого суду, який розглядав справу; скарга в вищестоящий суд про скасування або зміну рішень нижчестоящого суду. В апеляційному засіданні провадиться повторне дослідження доказів: при цьому або затверджується раніше винесене рішення, або вносяться часткові зміни, або виноситься нове рішення у справі.

АРБІТР (третейський суддя) (лат. агЬіІег) — посередник у господарських спорах та спорах цивільно-правового характеру, не заінтересований у конфлікті між сторонами. А. обирається за взаємною згодою сторін, що спорять, або є посадовою особою, що діє відповідно до арбітражного законодавства.

АРБІТРАЖ (третейський суд) (фр. агЬіїга§е) — спосіб розв'язання господарських і цивільно-правових спорів, що полягає в переданні спору на розгляд обраному (призначеному) сторонами третейському суду.

АРЕШТ (лат. агге$Шт — судова постанова) — 1) запобіжний захід у кримінальному процесі, який полягає у взятті під варту (затриманні обвинуваченого й достав-ленні до місця попереднього ув'язнення). Як правило, А. супроводжується окремим заходом процесуального примусу — особистим обшуком; 2) у кримінальному праві — міра покарання, що полягає у триманні засудженого в умовах ізоляції на строк від одного до шести місяців; 3) А. на вклади, цінності, інше майно обвинуваченого чи підозрюваного для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації.

АРЕШТ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ - тимчасове припинення будь-яких операцій на рахунку без згоди на

21


лгещтмАлнА

 АФЕКТ

не клієнта і без розірвання договору банківського рахунку'. Операції на рахунках можуть бути тимчасово припинені рішеннями податкових, судових, правоохоронних органів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

АРЕШТ МАЙНА — накладення заборони на право розпоряджатися вкладами, цінностями та іншим майном до визначення його подальшої долі. А. м. застосовується державним виконавцем для реального виконання судових рішень як захід у забезпеченні позову, слідчим для забезпечення цивільного позову, заявленого у кримінальній справі, та у випадках можливої конфіскації майна судом, а також органами державної виконавчої служби щодо неплатників до подання до суду заяви про стягнення недоплати.

АСОРТИМЕНТ (фр. а$$огтітепІ — набір, комплект, від аззопіг — добирати, сортувати) — добір товарів за різними видами, призначенням (цукерки, риба, сир тощо).

АУДИТ (англ. аиші, від лат. аисііїш — слухання, слух) — перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, їх повноти й відповідності чинному законодавству та встаноатеним нормативам. Здійснюється незалежними особами (аудиторами) або аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

АУКЦІОН (лат. аисііо — зростання) — продаж з публічних торгів товару або майна покупцеві, який пропонує за них найвищу ціну.

АФЕКТ (лат. аЯесШз — душевне хвилювання, пристрасть) — сильне хвилювання, що раптово виникає внаслідок значущого для особи психічного подразнення, стрімко розвивається і призводить до звуження свідомості, послаблення контролю за своїми діями, переходу значною мірою від розумового керування ними до інстинктивного. Існує два види А.: фізіологічний і патологічний. Фізіологічний А., хоча і впливає на психіку зазначеним чином, та все ж не позбавляє людину можливості контролювати свої дії і відповідати за них.

 Тому скоєння у такому стані суспільно небезпечних дій не звільняє від кримінальної відповідальності, хоча за певних умов значно її пом'якшує. Патологічний А. призводить до глибокого потьмарення свідомості та автоматичних безцільних дій. Якщо судовопсихіатрична експертиза встановить факт цього виду А., то особа визнається неосудною (див. Неосудність).


БАНДИТИЗМ (італ. Ьапда — злочинне угруповання) — злочинне діяння, що належить до групи злочинів проти громадської безпеки. Б. є тяжким злочином, який посягає на основи громадської безпеки й полягає в: організації озброєної банди; участі в такій банді; участі у вчинюваному нею нападі. Під бандою слід розуміти формування, яке є: стійким;  озброєним;  організованим з метою вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Відповідальність за Б. настає вже за саме утворення банди незалежно від того, чи здійснила вона хоча б один напад. Факт участі в банді також утворює склад закінченого злочину незалежно від того, брав член банди участь у нападах чи ні.

БАНК (фр. Ьапяие, від італ. Ьапсо — лава, конторка) — юридична особа, яка має виняткове право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

БАНКІВСЬКА АСОЦІАЦІЯ - громадська неко-мерційна організація, членами якої є комерційні банки. Створюється з метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій шодо банківської діяльності. Б. а. є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність бан-=====   24   ======

 БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

•_:з — членів асоціації. Б. а. не має права на банківську -и підприємницьку діяльність і не може отримувати "гнбутку.

БАНКІВСЬКА ГАРАНТІЯ - доручення банку-гаранта -:а користь кредитора в забезпеченні повної та своєчасної .плати боржником належної суми. Банк видає гарантії за дорученням і за рахунок клієнтів, а також за рахунок Занків-кореспондентів. Б. г. широко застосовуються в сучасній міжнародній комерційній та банківській практиці.

БАНКІВСЬКА ПбЗИКА — кошти, які надаються банками юридичним і фізичним особам на засадах зворотності, строковості, відплатності й забезпеченості. Порядок надання Б. п. встановлюється нормами банківського законодавства й оформлюється угодою між банком і позичальником.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА — сукупність різних видів банків, банківських інститутів, що діють у межах єдиного загальнодержавного фінансово-кредитного механізму на чолі з центральним банком держави. Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2000) Б. с. України складається з Національного банку України та інших (комерційних) банків, що створені і діють на території України.

БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ - інформація про діяльність та фінансовий стан клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Б. т. охороняється законом, і банки зобов'язані забезпечити збереження Б. т. Порядок розкриття Б. т. визначається законодавством.

БАНКІВСЬКЕ ПРАВО — система правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків, їх взаємовідносини з клієнтами, а також порядок здійснення банківських операцій.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ — операції банків з метою залучення коштів та їх вкладення в позички, цінні папери й послуги, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, здійснення розрахунків, фінансування і кредитування вкладень тощо.


БАНКІВСЬКІ РАХУНКИ

 БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

БАНКІВСЬКІ РАХУНКИ - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

БАНКНОТИ (англ. Ьапк-поіе — кредитний білет) — різновид грошових знаків, які випускаються в обіг банками. В Україні перебувають в обігу Б., випущені Національним банком України вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 і 200 гривень, які є законними засобами платежу.

БАНКОМАТ — електронний термінальний пристрій, з'єднаний з банківським комп'ютером і призначений для одержання клієнтом готівки зі свого рахунку. Доступ до користування Б. забезпечується виданою банком спеціальною платіжною карткою.

БАНКРУТСТВО — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Див. також Фіктивне банкрутство.

БАРТЕР (англ. Ьагіег — товарообмінна угода) — безва-лютний, але оцінений і збалансований обмін товарами, оформлений єдиною угодою. Основна причина застосування бартерних угод — невистачання платіжних засобів, нестійкість валюти.

БАТЬКІВСТВО — в сімейному праві факт походження дитини від певного чоловіка. Б. юридично засвідчується в органах РАГСу записом про народження. Якщо дитина народилася від осіб, що перебувають у шлюбі, а також протягом 10 місяців після розлучення, визнання шлюбу недійсним чи з моменту смерті чоловіка матері дитини, батьком дитини визнається чоловік (колишній чоловік) матері, якщо не доведено інше. Б. особи, що не перебуває в шлюбі з матір'ю дитини, встановлюється поданням до органів РАГСу спільної заяви батька й матері дитини. Якщо така заява не подається, Б. встановлюється в судовому порядку на основі заяви одного з батьків, опікуна дитини чи особи, на утриманні якої перебуває дитина, чи на основі заяви самої дитини, що досягла повноліття.

 БЕЗВІСНА ВІДСУТНІСТЬ - встановлений у судовому порядку факт тривалої відсутності громадянина в місці його постійного проживання в разі невідомості про його місцеперебування. За заявою заінтересованих осіб суд визнає Б. в. громадянина через один рік з дня одержання в місці його постійного проживання останніх відомостей про його місцеперебування. В разі визнання громадянина Б. в. над його майном установлюється опіка. У разі появи громадянина, що був визнаний Б. в., суд за його заявою спростовує рішення й відновлює такому громадянинові майнові права.

БЕЗПІДСТАВНЕ ПРИДБАННЯ АБО ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА — у цивільному праві підстава для визнання недійсним придбання або збереження майна однією особою за рахунок іншої без встановленого законом або угодою права (напр., помилкове одержання грошей за поштовим переказом однофамільцем дійсного одержувача). Таке майно підлягає незаперечному поверненню в натурі або повертається його вартість на момент придбання. Особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, які вона мала або повинна була мати з цього майна відтоді, коли дізналася або повинна була дізнатися про безпідставність одержання майна. Водночас ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно з того моменту, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ - одна із загальних умов судового розгляду цивільної та кримінальної справи, яка полягає в тому, що суд чи суддя в процесі розгляду будь-якої кримінальної або цивільної справи повинні особисто й безпосередньо дослідити в судовому засіданні всі зібрані у справі докази шляхом допиту підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів і в разі необхідності їх допитати, оглянути місце події і речові докази, оглянути та оголосити протоколи слідчих дій та інші документи. У цивільному процесі, на відміну від кримінального, допускається виняток з Б. с. р., напр. неявка однієї зі сторін в судове засідання не є безумовною перешкодою для вирішення справи по суті.

27


ГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ

 БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ - система грошових розрахунків, які здійснюють без участі готівки, тобто перерахуванням банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача або заліком взаємних вимог. Переважна більшість грошового обігу між суб'єктами господарювання здійснюється в безготівковій формі. Це зумовлене тим, що безготівковий обіг є більш ефективним і доцільним для суспільства і створює сприятливі умови для державного регулювання грошового обігу і здійснення за цим належного контролю.

БЕЗСПЇРНЕ СТЯГУВАННЯ КОШТІВ - стягування коштів здійснюється без втручання органів, що розглядають майнові спори. Б. с. к. здійснюється через банк шляхом списування з рахунку боржника певної суми коштів. Чинне законодавство передбачає підстави, за яких може здійснюватися Б. с. к.: за виконавчими документами, виданих судами, виконавчими написами нотаріусів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

БЕЗСПЇРНІ ФАКТИ в цивільному праві і процесі обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільної справи, про існування яких сторони не спорять. Факт є безспірним, якщо він підтверджується поясненнями позивача й відповідана — за твердженнями однієї сторони і визнанням другої.

БЕЗХАЗЯЙНЕ МАЙНО в цивільному праві майно, яке не має власника або власник якого невідомий. Б. м. береться на облік фінансовим органом. Якщо власник не об'явився протягом року з дня взяття на облік, Б. м. надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету місцевої ради, винесеним за заявою фінансового органу.

БОРЖНИК — сторона в договорі {юридична або фізична особа), яка зобов'язана здійснити на користь другої сторони — кредитора певну дію (сплатити кошти, виконати роботу тощо) або утриматися від дії. Б. зобов'язаний відшкодувати кредитору збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо в зобов'язанні брало участь кілька осіб, то відповідальність за невиконання настає, як правило, часткова (коли кожен із Б. відповідає у частині своїх зобов'язань); у випадках,

 "їргдбачених законом, — солідарна (коли кожен із Б. несе ризик повної відповідальності), субсидіарна, коли їлповідно до закону або договору особа несе відпо-Еізальність додатково до відповідальності основного Б. вапр., якщо матеріальну шкоду заподіяв неповнолітній, який не зможе повністю відшкодувати її, додаткову відповідальність несуть батьки).

БРАТИ І СЕСТРИ — особи, що походять від спільних батьків "(повнорідні Б. і с.) або мають спільного батька чи матір (неповнорідні Б. і а). За законами України правове становище повнорідних і неповнорідних 5. і с. однакове. Вони мають певні взаємні права та обов'язки. Напр., вони зобов'язані утримувати неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх Б. і с, якщо ті не можуть мати утримання від своїх батьків чи подружжя; вони визнаються спадкоємцями другої черги у випадку смерті брата чи сестри. Шлюби між Б. і с. не допускаються.

БРОКЕР — біржовий посередник під час здійснення угод купівлі-продажу як на біржі, так і поза нею, який здійснює угоди від імені члена або клієнта біржі за їхній рахунок.

БУКВАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ -пояснення смислу і змісту правової норми відповідно до тексту цієї норми, тобто буквально. Б. т. є важливою умовою зміцнення законності.

БУКСИРУВАННЯ угода власника буксирувального судна або іншого плавучого об'єкта з іншою особою, зацікавленою в переміщенні судна або іншого плавучого об'єкта, про їх буксирування за винагороду одноразово на певну відстань або протягом певного часу, або для виконання певного маневру.

БЮДЖЕТ — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ - сукупність державного та місцевих бюджетів, побудованих з урахуван-

29   е==


БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

ням економічних відносин, державного та адміністративно-територіальних устроїв, і врегульована нормами права. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО — сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності: встановлення бюджетної системи, розмежування доходів і   видатків  між державними   й   місцевими  бюджетами; складання, розгляд проекту бюджету; затвердження бюджету; його виконання; розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету. Б. п. — складова, центральна частина фінансового права. Відносини в галузі бюджету регулюються нормами Конституції України, Бюджетним кодексом України, постійно діючими і періодичними актами про бюджет, що приймаються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів, органами місцевого самоврядування. Норми Б. п. поділяються на матеріальні   (які   регулюють  відносини,   пов'язані  з бюджетним устроєм, складом доходів і видатків, їх розмежуванням) і процесуальні (які встановлюють порядок складання, розгляду проекту бюджету, затвердження й виконання бюджету і звіту про його виконання, права та обов'язки учасників бюджетного процесу). У бюджетно-правових   відносинах,   які   тривають   один   бюджетний період (за Конституцією України — з 1 січня до 31 грудня), беруть участь відповідні державні органи.

БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС — регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ - організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Б. у. України визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу України.

 В

ВАЛЮТА (італ. уа'іиіа — ціна, вартість) — 1) платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави — українська гривня, долар США тощо; 2) грошові знаки іноземних держав; кредитні і платіжні документи (чеки, векселі та ін.), які використовуються в міжнародних розрахунках; 3) міжнародні грошові одиниці, емісія яких здійснюється міжурядовими валютно-кредитними організаціями, напр., євро — міжнародні платіжні та резервні кошти, що використовуються країнами-учасницями Європейської валютної системи.

ВАЛЮТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО — система нормативних актів, що містять норми, котрі регулюють порядок здійснення угод з валютними цінностями в межах країни та у відносинах з іноземними державами і громадянами (резидентами і нерезидентами), а також порядок ввезення, вивезення, переказування та пересилання з-за кордону і за кордон національної та іноземної валюти й інших валютних цінностей. До норм В. з. належать і норми, які закріплюють режим здійснення валютних операцій на території України, компетенцію державних органів і функції банків у регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин.

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ - діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.

ВАЛЮТНІ ЗЛОЧИНИ - злочини у сфері обігу національних та іноземних валютних цінностей. До В. з.

31


ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ

 ВБИВСТВО

належать: виготовлення, зберігання або збут підробленої іноземної валюти; контрабанда валюти і валютних цінностей; ухилення від повернення виручки в іноземній валюті; незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків.

ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ — операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані зі ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

ВАЛЮТНІ ЦІННОСТІ — цінності, стосовно яких валютним законодавством встановлені певні правила обігу на території країни. За законодавством України це: 1) валюта України — грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України; 2) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, бони, векселі тощо), виражені у валюті України; 3) іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави; 4) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, векселі, боргові розписки тощо), виражені в іноземній валюті або банківських металах; 5) банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, виготовлені з дорогоцінних металів. В. ц. виступають предметом угод лише в порядку і в межах, установлених законодавством.

ВАНТАЖНА КВИТАНЦІЯ - документ про прийняття органом залізничного або внутрішнього водного транспорту вантажу до перевезення, тобто розписка перевізника у прийнятті товарно-матеріальних цінностей. В. к. складається для певного вантажовідправника і йому

 нидається. Вона дає право на пред'явлення до перевізника претензії або позову у разі загибелі вантажу.

ВАНТАЖОВІДПРАВНИК - сторона договору перевезення вантажу; організація, яка здала вантаж для перевезення й зазначена як відправник. В. зобов'язаний забезпечити повне й ритмічне виконання перевезень, внести встановлену оплату, забезпечити збереження в дорозі, завантажити в обумовлений строк рухомий поїзд, правильно заповнити проїзні документи.

ВАНТАЖООДЕРЖУВАЧ — особа, якій за вказівкою вантажовідправника має бути виданий вантаж у пункті призначення. В. зобов'язаний прийняти від транспортної організації й вивезти вантаж, що прибув на його адресу, поповнити недооплату вантажовідправника. Має право вимагати від перевізника видачі вантажу в пункті призначення, перевірки маси вантажу, його кількості.

ВАУЧЕР (англ. УоисЬег — розписка) — 1) приватизаційний папір, який засвідчує право його власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств. В. як вид державного цінного паперу, може бути лише іменним, призначається для оплати об'єктів державної і комунальної власності. Право на одержання В. мали усі громадяни України, що постійно проживали на території України на момент прийняття Закону України "Про приватизаційні папери, та громадяни, які в силу службових обов'язків працювали за кордоном. Строк дії В. встановлено урядом. В. є засобом платежу в разі придбання частки державної та комунальної власності. В Україні В. належать за законодавством до цінних паперів; 2) письмове свідоцтво, гарантія або рекомендація.

ВБИВСТВО — умисне чи з необережності позбавлення людини життя; найтяжчий злочин проти особи, який посягає на найвищу соціальну цінність — право на життя. Українське законодавство розрізняє: т. з. просте В., тобто В., вчинене як без обтяжливих, так і без пом'якшувальних обставин; умисне В. за обтяжливих обставин (напр.: В. з хуліганських мотивів; В. двох або більше осіб; В., вчинене з метою приховати інший злочин; В. на замовлення   тощо);   В.   за   пом'якшувальних   обставин

2 5-558 -     33     ^^^^


ВЕКСЕЛЬ

 ВИБОРНІ ПОСАДИ

(В., вчинене у стані сильного душевного хвилювання; В. матір'ю своєї новонародженої дитини; В. при перевищенні меж необхідної оборони); В. з необережності.

ВЕКСЕЛЬ (нім. \¥ес1і8е1 — обмін) — цінний папір, який засвідчує грошове зобов'язання сплатити за пред'явленням або в установлений строк конкретну суму певній особі або особі, яка вказується цією особою, або пред'явнику векселя. В. може бути простим або переказ-ним. Простий В. — це нічим не обумовлений обов'язок векселедавця сплатити певну суму грошей кредиторові. Переказний В. (тратта) — це письмовий наказ кредитора боржнику (трасату) про сплату в зазначений термін певної суми грошей іншій особі (ремітенту). Переказний В. виписується і підписується кредитором (трасантом). Трасат стає боржником за векселем лише після того, як акцептує вексель, тобто дає згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис. Вексельний обіг в Україні запроваджений постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 р. "Про застосування векселів у господарському обороті України".

ВЕНЕРИЧНІ ХВОРОБИ — небезпечні інфекційні захворювання, які передаються головним чином статевим шляхом: сифіліс, гонорея, м'який шанкр, паховий лімфогранулематоз та трихомоніаз. Позастатеве зараження В. х. спостерігається рідко і, як правило, зумовлюється порушенням гігієнічних правил у побуті. У кримінальному законодавстві України передбачено відповідальність за зараження іншої особи В. х. особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби; за такі ж дії, вчинені раніше судимою за зараження В. х. особою; за зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього; та за будь-які з названих дій, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.-

ВЕРСІЯ (лат. уєгзіо — видозміна, поворот) — в судочинстві припущення слідчого або суду про наявність або відсутність подій чи фактів, особливості суб'єктів і мотивів, що грунтуються на доказах та інших фактичних матеріалах кримінальної справи і будуються з урахуванням досвіду розслідування аналогічних справ.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ — єдиний орган законодавчої влади України, Парламент України. Складається з

=—   34   —

 народних депутатів України, які обираються на ос-

І загального, рівного і прямого виборчого права при

■тому голосуванні строком на 4 роки і здійснюють

-50Ї   повноваження   на   постійній   основі.   Структура,

::<ції і повноваження В. Р. У. та її органів передбачені

закріплені    Конституцією   та   окремими   законами

України.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ - найвищий судовий тгін у системі загальних судів України.  Він здійснює ::-:троль   за   судовою   діяльністю   судів   України,   дає рвв'яснення з питань судової практики. Розглядає справи •:лсаційному порядку та у порядку виключного провадження.

ВЕТО (лат. уєіо — забороняю) — в сучасних державах кт, що зупиняє чи не допускає набрання законної сили гіїленням будь-якого органу. Особливо важливе значення .-є надане главі держави право накладати В. на закони, ■а приймає парламент. Розрізняють абсолютне В. (ко-и глава держави має право остаточного відхилення зако--:;■". прийнятого парламентом) і відносне В. (коли відхилений закон парламент має право прийняти іншим голосуванням),  а  також  загальне   В.   (акт  відхиляється  в ■лому)  і  часткове   (відхиляється  окрема  частина  чи стаття).

ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ запобіжний захід, який застосовується до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного в справах про злочини, за які може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк більш як три роки, та до засудженого, вирок щодо якого ще не набрав законної сили. Метою В. п. в. є запобігання можливому ухиленню від слідства й суду, перешкоджанню встановлення істини, у справі, продовженню злочинної діяльності, перешкоджанню виконання вироку. Підставою для З п. в. є постанова судді.

ВИБОРНІ ПОСАДИ — посади в державному апараті, органах місцевого самоврядування та об'єднаннях громадян, заміщення яких відбувається шляхом виборів. У державному апараті та органах місцевого самоврядування В. п. заміщуються в порядку, встановленому законодавством; в об'єднаннях громадян — у порядку, встановлено-


ВИБОРЧА КАМПАНІЯ

 ВЙБОРЧІ ДІЛЬНИЦІ

му статутами цих об'єднань. Особам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади, по закінченні їхніх повноважень за виборною посадою надається попередня робота (посада) або за її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому ж підприємстві, у закладі, установі, організації або за їх згодою на іншому. Час роботи на В. п. зараховується до безперервного трудового стажу.

ВИБОРЧА КАМПАНІЯ — сукупність агітаційних та організаційних заходів, які проводять політичні партії, їх виборчі блоки та окремі кандидати на виборні посади з метою забезпечити собі максимальну кількість голосів виборців на виборах.

ВИБОРЧА КВОТА — кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата при встановленні результатів виборів, що проводяться за пропорційною виборчою системою. При розподілі депутатських мандатів за підсумками голосування в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі по виборах народних депутатів України В. к. обчислюється шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у народні депутати України, внесених до виборчих списків політичних партій, виборчих блоків політичних партій, що отримали чотири і більше відсотків голосів виборців, на число депутатських мандатів. Кандидати у народні депутати України, внесені до виборчих списків політичних партій, виборчих блоків політичних партій, що отримали менше чотирьох відсотків голосів виборців (так званий виборчий поріг, або загороджувальний бар'єр), не беруть участі в розподілі депутатських мандатів.

ВИБОРЧА СИСТЕМА — сукупність установлених законодавством принципів і правил, за допомогою яких розподіляються депутатські мандати між кандидатами на ці посади залежно від результатів голосування. Розрізняють кілька видів В. с: мажоритарну (виборці голосують за конкретних кандидатів у депутати, а обраним вважається той, хто одержав установлену законом більшість голосів виборців), пропорційну (виборці голосують за підготовлені політичними партіями або виборчими об'єднаннями   списки   кандидатів  у депутати,   а депу-

 г-ські мандати розподіляються між цими партіями або сЧднаннями пропорційно кількості голосів виборців, всианих за кожний список), змішану (одна частина депу-иських мандатів розподіляється за мажоритарною сис--^ою, а інша — за пропорційною).

ВИБОРЧЕ ПРАВО — 1) система правових норм, які гулюють   відносини,   що   виникають   у   процесі   ор-нїзації, проведення та визначення результатів виборів. І. п. охоплює положення Конституції, законів і підзакон-■:\ актів, що регламентують вибори парламенту, президента, органів місцевого самоврядування; 2) право, грома--■-: обирати (активне   В.   п.) та бути обраними (пасивне В.  п.) на виборні посади в державному апараті та сргзнах  місцевого  самоврядування.   В  Україні  активне 3. п. мають усі громадяни, яким на день виборів випов--илося    18   років,   крім   громадян,   визнаних   судом -:гдієздатними. Пасивне В. п. щодо обрання народним депутатом мають громадяни України, які мають право голосу, на день виборів досягли 21 року і проживають в Ук-гіїні протягом останніх 5 років. Депутатом представницького органу місцевого самоврядування може бути обраний громадянин, який має право голосу і на день виборів досяг 18 років.

ВИБОРЧИЙ БЛОК політичних партій — добровільне об"єднання декількох політичних партій у порядку і строки, передбачені Законом України "Про вибори народних депутатів України", для спільної участі у виборчій кампанії.

ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС — передбачені виборчим законодавством дії (виборчі процедури), в результаті послідовного виконання яких відбувається формування складу виборних органів або заміщення виборних посад. В. п. має такі етапи: складання списків виборців; утворення виборчих округів; утворення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів до складу виборних органів або на виборні посади; проведення передвиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування й визначення результатів виборів.

ВИБОРЧІ ДІЛЬНИЦІ — територіальні одиниці, утворені шляхом поділу виборчих округів для проведення голо-


ВИБОРЧІ КОМІСІЇ

 ВИДАЧА ЗЛОЧИНЦІВ

сування й підрахунку голосів на виборах. Створюють В. д. окружні виборчі комісії за поданням Київської, Севастопольської міських рад, районних рад, міських рад у межах території одномандатних виборчих округів, а в разі відсутності таких подань — на підставі пропозицій відповідних міських голів або голів рад не пізніше як за 60 днів до дня виборів з кількістю від 20 до 3000 виборців, а у виняткових випадках — з меншою або більшою кількістю виборців.

ВИБОРЧІ КОМІСІЇ — комісії, які організовують і проводять вибори та забезпечують реалізацію й захист виборчих прав громадян. В Україні діє така система В. к.: Центральна виборча комісія (складається з 15 членів комісії, які зі свого складу обирають голову, заступника голови та секретаря комісії) — здійснює на всій території України контроль за виконанням виборчого законодавства і забезпечує його однакове застосування, очолює систему В. к., встановлює форми виборчих бюлетенів, зразки виборчих скриньок і печаток, реєструє обраних депутатів; окружні виборчі комісії (юридичні особи, що утворюються рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад не пізніше як за 90 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря і членів комісії за поданням відповідно голів цих рад або міських голів) — реєструють кандидатів у депутати, встановлюють результати виборів по виборчому округу, приймають рішення про обрання депутата, видають їм відповідні тимчасові посвідчення; дільничні виборчі комісії — організовують голосування на виборчій дільниці, проводять підрахунок голосів виборців, поданих за кожного з кандидатів у депутати, та ін. В. к. утворюються і діють відповідно до Конституції України, закону "Про вибори народних депутатів України" та інших законів України. Ніхто не може втручатися у вирішення питань, що належать до компетенції В. к., крім випадків, передбачених законами України.

ВИБОРЧІ ОКРУГИ — виборчі територіальні одиниці, утворені для проведення виборів депутатів у порядку, передбаченому законом. В. о: можуть бути одномандатні та багатомандатні.   Одномандатні    В.   о.   утворюються

 ;:-:тральною виборчою комісією з  приблизно рівною

ількістю виборців у кожному В. о. на всій території Ук-

-:.'. за пропозиціями відповідно Верховної Ради Авто-

:чної Республіки Крим, обласних, Київської і Севасто-~:.~ьської міських рад з урахуванням адміністративно-те-: тторіального устрою України та компактності прожи-иння національних меншин. Територією багатомандатного загальнодержавного В. о. є вся територія Ук-і:ни,а його центром — місто Київ. Виборцями цього :-;ругу є всі громадяни України, які мають виборче право.

ВИДАВНИЧИЙ ДОГОВІР — цивільно-правовий до-^: зір,    в   силу   якого   одна   сторона   (видавець)   зо-

Е'язується видати або перевидати твір, створений другою стороною (автором) у встановлений сторонами строк. Автор передає видавцеві свій твір і право використання (видання) і (або) розповсюдження його за встановлену договором винагороду.

ВИДАЧА ЗЛОЧИНЦІВ (екстрадиція) — видача однією ггржавою іншій свого громадянина, іноземного громадянка або особи без громадянства. Законодавство більшості країн забороняє видачу своїх громадян іноземній державі. Конституція України (ст. 25) та Закон "Про громадянство України" передбачають, що громадянин України не може бути виданий іншій державі. Видача іноземних громадян або осіб без громадянства, які перебувають на території однієї держави, іншій державі відбувається за правилами, що встановлюються міжнародними договорами. Дія України найбільше значення мають: Конвенція про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах між державами-членами СНД від 22 січня 1993 р., Європейська Конвенція про передачу кримінальних справ від 15 травня 1972 р., Конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 р., Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 р. Міжнародними договорами встановлюються деякі застереження та обмеження щодо В. з. Так, у В. з. може бути відмовлено: якщо є підстави вважати, що видана особа буде страчена чи піддана катуванню; якщо особа переслідується за вчинення політичного або пов'язаного з оподаткуванням злочину; якщо дії особи не вважаються злочинними у запитуваній державі.


ВИЗНАННЯ ГРОМАДЯНИНА БЕЗВІСНО ВІДСУТНІМ 

ВИЗНАННЯ ГРОМАДЯНИНА БЕЗВІСНО ВІДСУТНІМ ситуація, за якої протягом року за місцем проживання громадянина немає відомостей про місце його перебування. Визнати його безвісно відсутнім може суд за заявою заінтересованих осіб. Якщо немає можливостей встановити день одержання останніх відомостей про відсутнього, початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані відомості про нього, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року. Порядок визнання громадянина безвісно відсутнім визначається ЦПК України.

ВИЗНАННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ - офіційний, дипломатичний акт, яким існуючі держави роблять заяву про визнання нових держав чи урядів, інших органів. Різновидами визнання є: визнання держав, визнання урядів, визнання органів опору, визнання національно-визвольного руху, визнання статусу воюючої сторони тощо. Традиційними формами визнання є визнання де-юре і визнання де-факто. Визнання де-юре— повне і остаточне, що тягне за собою, напр., встановлення дипломатичних та інших відносин, укладання міжнародних договорів, створення міжнародних організацій та ін. Визнання де-факто має тимчасовий, умовний характер і може у будь-який час витребуване назад.

ВИЇМКА — процесуальна дія, що полягає у вилученні предметів і документів, які мають значення для справи, коли слідчому точно відомо, у якої особи чи в якому місці вони знаходяться. В. здійснюється за постановою слідчого. Особливим видом В. є накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її в установах зв'язку. В. кореспонденції може проводитись тільки за рішенням суду. Із санкції прокурора і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи, проводиться В. документів, що становлять державну таємницю.

ВИКЛИЧНЕ ПРОВАДЖЕННЯ (назва походить від необхідної у цих справах публікації про виклик держателя цінних паперів) — судовий порядок поновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника. В. п. — один із видів окремого провадження в цивільному процесі. Особа, яка втратила документ на пред'явника, у випадках, вказа-

 ВИКОНАННЯ ВИРОКУ

законі, може просити суд про визнання втраченого -угнта недійсним і про відновлення її прав на нього,

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ - сукупність проце-ільких дій державних виконавців та всіх осіб, що бе-участь у виконанні, спрямованих як на примусову, на добровільну реалізацію суб'єктивних прав та за-шх інтересів, які підтверджуються відповідними позовами судових та інших юрисдикційних органів.

ВИКОНАВЧИЙ НАПИС - передбачена законом фор-

надання   документам,   які   встановлюють   заборго-

:-::сть, виконавчої сили, що дає змогу використовувати

. як виконавчі документи. В. н. вчиняється відповідно до

ашг Закону України "Про нотаріат" державними і при-

Ьями нотаріусами та консульськими установами на

гїгіналі наданого документа, який має належати до пе-

гдіку, встановленого Кабінетом Міністрів України, за

мови, що з дня виникнення права вимоги минуло не

-~ьше трьох років і надані документи  підтверджують

-•;:спірність  заборгованості  або  іншої  відповідальності

>:?жника перед стягувачем.

ВИКОНАВЧІ ДОКУМЕНТИ - письмові документи встановленої форми і змісту, що є підставою для порушення виконавчого провадження і діяльності державних : тьюнавців, перелік яких визначається Законом України Про виконавче провадження" та міжнародними угодами. До В. д. належать виконавчі листи, виконавчі написи -:таріусів, накази господарських судів, рішення Міжна-голного комерційного арбітражного суду та Морської =гбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті Ук-гдїни, посвідчення комісій з трудових спорів підприємств

72 ІН.

ВИКОНАННЯ ВИРОКУ - в Україні діяльність суду та :нших правозастосовчих органів, яка полягає у практичній реалізації приписів вироку, що .набрав законної сили; стадія українського кримінального процесу, яка розпочинається з моменту набрання вироком законної сили і в якій втілюються в життя судові рішення, зафіксовані цим «роком. На стадії В. в. суд звертає вирок до виконання, тобто повідомляє органи, уповноважені виконувати вирок, про необхідність виконання вироку, після чого ці


ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

 ВИНА

органи приводять вирок до виконання. Умовою В. в. є набрання вироком законної сили, хоча за певних умов суд першої інстанції може виконати вирок безпосередньо після його проголошення у частині звільнення підсудного з-під варти. Див. також Вирок, Відстрочка виконання вироку.

ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ - це здійснення кредитором і боржником дій по вчиненню прав та обов'язків, що випливають із зобов'язання. Дії, які мають бути вчинені одним учасником зобов'язання на користь іншого, називаються предметом виконання. Законодавством забороняється одностороння відмова від виконання зобов'язання або його одностороння зміна, за винятком випадків, передбачених угодою сторін або вказаних безпосередньо в законі.

ВИМАГАТЕЛЬСТВО — за кримінальним законодавством України — злочин проти власності. В. посягає також на особу. В. полягає у вимозі передати майно чи майнові права або вчинення дій майнового характеру з погрозою скоєння насильницьких дій щодо особи, у віданні, під охороною або у власності якої це майно знаходиться, а також щодо близьких їй осіб; розголошення відомостей, які потерпілий або його близькі бажають зберегти в таємниці; пошкодження або знищення їхнього майна або майна, яке знаходиться в їхньому віданні або під їхньою охороною.

ВИМОРОЧНЕ МАЙНО — майно померлого, на яке ніхто не претендує чи не може претендувати ні за заповітом, ні за правом спадкоємства за законом. Якщо в разі відсутності спадкоємців за законом заповідана частина майна, то В. м. визнається незаповідана частина майна. За системи виморочності майно померлого переходить до держави, на території якої воно знаходиться, незалежно від того, чи був померлий громадянином цієї держави. Згідно з ЦК України В. м. переходить до держави за правом спадкування.

ВИМУШЕНИЙ ПРОГУЛ - у трудовому праві час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором. Працівникові, незаконно звільненому з роботи

 -:езаконно переведеному на іншу роботу, за рішенням •  виплачують середній заробіток за час В. п., але не _е як за рік. Суд виносить рішення про виплату се-иього заробітку за увесь час В. п., якщо: заява про по-нення на роботі розглядалася понад один рік не з ви-"гзиівника; В. п. стався через незаконну відмову в інятті на роботу або несвоєчасне укладення трудово-оговору з працівником, у трудовій книжці якого несильно сформульовані причини звільнення, що пере-• гукали працевлаштуванню його на іншу роботу; був г затримки видачі трудової книжки; власником або нноваженим ним органом затримувалось виконання _ення органу, який розглядав трудовий спір про ловлення на роботі незаконно звільненого або незаконно "ггеведеного на іншу роботу працівника.

ВИНА — психічне ставлення особи до свого проти-

гвного діяння та його суспільно небезпечних наслідків.

;^<раїнському кримінальному праві В. є головною озна-

з суб'єктивної  сторони  складу злочину та  однією  з

ідстав кримінальної відповідальності. В. виступає у формі

числу чи необережності.

"Чгасна форма В. — це така форма В., коли злочин вва-иєгься скоєним умисно, тобто особа, яка його вчинила, риомлювала суспільно небезпечний характер свого яння (дії чи бездіяльності), передбачала його шкідливі пслідки і хотіла їх настання або свідомо це допускала. Ншсел характеризується двома моментами: інтелектуальнім (усвідомлення суб'єктом суспільно небезпечного ха-икгеру свого діяння та передбачення його шкідливих -:глідків) та вольовим (прагнення настання шкідливих —слідків свого діяння чи свідоме їх допущення). Залеж-

  1.  від змісту цих моментів умисна В. поділяється на ви-
  2.  прямий та непрямий (евентуальний) умисел. За пря-ого умислу особа: усвідомлює суспільно небезпечний

ізрактер свого діяння; передбачає настання суспільно не-сжзпечних наслідків свого діяння; хоче їх настання. За :-прямого умислу особа: усвідомлює суспільно небез-"гчний характер свого діяння; передбачає настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння; не хоче, _:е свідомо допускає настання таких наслідків. Необережна форма В. — у теорії українського кримінального  права   поділяється   на  два   види:   злочинна   само-

зе===   43   =====


ВИНАГОРОДА

 ВИПРАВДАННЯ

впевненість та злочинна недбалість. Інтелектуальний момент злочинної самовпевненості полягає в тому, що суб'єкт передбачає настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а вольовий момент характеризується тим, що особа легковажно розраховує на відвернення цих наслідків. Психологічним підґрунтям вольового моменту злочинної самовпевненості є невиправдане перебільшення власних здібностей, навичок, фізичної сили тощо й неадекватна оцінка обставин, за яких особа приймає рішення та діє. При злочинній  недбалості особа: не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності; може їх передбачити (поле цього передбачення окреслюється психофізіологічними даними особи); повинна була передбачити такі наслідки (що визначається наявністю спеціальних правил поведінки, зафіксованих у актах законодавства, спеціальних нормах тощо). В разі відсутності у діях особи В. йдеться про казус (випадок), що виключає притягнення до кримінальної відповідальності. В українському цивільному праві В.  визнається умовою відповідальності за порушення зобов'язань. За загальним правилом особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе відповідальність лише за наявності В. у формі умислу чи необережності. Винятки з цього правила встановлюються законом чи договором. Відсутність В. доводиться особою, яка порушила зобов'язання.

У міжнародному публічному праві В. тлумачиться як факт учинення суб'єктом міжнародного права протиправного діяння, яке тягне міжнародно-правову відповідальність.

ВИНАГОРОДА — грошова сума, що виплачується у випадках, передбачених законодавством або договорами, за надання різного роду послуг авторам відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій; робітникам і службовцям з фондів матеріального заохочення за підсумками роботи за рік; за роботу на підприємствах, в установах та організаціях, сільськогосподарських організаціях. Грошова сума, що виплачується, визначається у формі обумовленого нормативним актом або договором відсотка, твердої суми, або в формі додаткової винагороди з чистого прибутку.

 ВИНАХІД — технічне рішення в будь-якій галузі суспільно корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для промислового використання. Право на В. охороняється державою і засвідчується патентом. Суб'єкт права на В. набуває особистих майнових прав.

ВИНЯТКОВА МІРА ПОКАРАННЯ - в Україні тривалий час існувала за кримінальним законодавством смертна кара у формі розстрілу як В. м. п., що застосовувалась за особливо небезпечні злочини у випадках, спеціально передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України. її вилучено з системи покарань Законом України від 22 лютого 2000 р., що знайшло відображення в Кримінальному кодексі України 2001 р. Застосування смертної кари є порушенням фундаментального права людини на життя, зафіксованого у ст. З Загальної декларації прав людини. Відповідно до Протоколу № 6 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що стосується смертної кари, смертна кара скасовується як вид покарання у державах-членах Ради Європи, які приєдналися до цього Протоколу, і жодна людина не може бути засуджена до такого покарання або страчена. Згідно з цим Протоколом у національних законодавствах держав-членів Ради Європи може передбачатись смертна кара лише за діяння, вчинені під час війни або неминучої загрози війни, і застосовуватись лише у випадках, передбачених законом. При цьому про положення такого закону відповідна держава має повідомити Генерального секретаря Ради Європи.

ВИПАДОК — юридичний факт, за якого особа може бути звільнена від майнової відповід&іьності, оскільки відсутня її вина.

ВИПРАВДАННЯ — постановлення судом виправдувального вироку. Підсудного виправдовують, якщо: не встановлено подію злочину, тобто коли в судовому засіданні було доведено, що діяння, у скоєнні якого звинувачувався підсудний, взагалі не виявлено або між цим діянням і настанням суспільно небезпечних наслідків не існувало причинного зв'язку; у діянні підсудного немає складу злочину; участь підсудного у вчиненні злочину в


ВИПРАВНІ РОБОТИ

 ВИСЛУГА РОКІВ

судовому засіданні не доведено. У разі коли В. особи відбувається за недоведеністю її участі у скоєнні злочину і особа, яка вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд після набрання виправдувальним вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину. Особа, яку виправдано, має право на оскарження виправдувального вироку в частині мотивів і підстав В., а також на відшкодування шкоди, завданої їй незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, затриманням, застосуванням запобіжного заходу.

ВИПРАВНІ РОБОТИ — за законодавством України вид покарання, не пов'язаний з позбавленням волі. Призначається на строк від шести місяців до двох років. Відбувається за місцем роботи засудженого. Із заробітку засудженого до В. р. здійснюється відрахування до державного бюджету в розмірі, визначеному вироком суду, від 10 до 20 відсотків. В. р. можуть бути замінені непрацездатним особам на штраф у розмірі трьох установлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян за один місяць В. р. Вони не застосовуються до вагітних жінок і жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не до-сягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, і деяких інших осіб (ст. 57 КК України).

ВИРОБНИЧА МАРКА — штамп, який ставиться на виробах або упаковці для можливості ідентифікувати підприємство-виробника і містить повну чи скорочену інформацію про якість, кількість, відповідність продукції певним стандартам тощо. За кордоном здебільшого використовується поняття торгової марки. В. м. (як і торгову) слід відрізняти від товарного знака, який, на відміну від неї, підлягає державній реєстрації та правовій охороні.

ВИРОБНИЧИЙ ПРОСТІЙ - за трудовим правом тимчасове припинення роботи з вини працівника чи з причин, які від нього не залежать (напр., відсутність сировини, електроенергії тощо). За час В. п. не з вини працівника зарплата сплачується в розмірі 2/3 тарифної ставки погодинної оплати працівника відповідної кваліфікації. Час В. п. з вини працівника не оплачується. В разі В. п.

 працівники переводяться на іншу роботу на тому самому підприємстві або на інше підприємство з урахуванням їхньої спеціальності терміном до одного місяця. При переведенні на нижчеоплачувану роботу у зв'язку з В. п. за працівником, що виконує норму виробітку, зберігається середній заробіток; працівникам, переведеним на погодинну роботу, сплачується їхня тарифна ставка. Не дозволяється переводити кваліфікованих працівників на не-кваліфіковану роботу.

ВИРОК рішення суду у кримінальних справах щодо винуватості чи невинуватості підсудного та' його відповідальності. Згідно з Конституцією України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124). Суди постановляють В. іменем України. В постановленні В. суд керується принципами законності та обгрунтованості, причому обгрунтуванням В. можуть бути лише ті докази, які були розглянуті в судовому засіданні. В. суду може бути обвинувальний або виправдувальний.

ВИСЕЛЕННЯ — примусове припинення права користування житловим приміщенням, що допускається на підставах, установлених законом. В. здійснюється в судовому порядку. В. з житлових будинків державного, комунального і громадського житлових фондів допускають у випадках, передбачених законодавством. В. допускається з наданням іншого житлового приміщення, з наданням іншого впорядкованого приміщення та без надання житлового приміщення. В. без надання житлового приміщення можливе, коли наймач систематично псує житлове приміщення, використовує його не за призначенням або систематично порушує правила співжиття і цим робить неможливим для інших проживання з ним в одному будинку чи одній квартирі, а також у разі самостійного заселення.

ВИСЛУГА РОКІВ — тривалість виконання певної професійної роботи, яка дає підстави для призначення пенсій, а також різних надбавок до зарплати та інших пільг у трудових відносинах. Розмір В. р. може бути конкретизований законодавством та колективним договором.


ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА

ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА - обгрунтований висновок особи, що має певні спеціальні знання, який випливає з проведених досліджень фактичних даних, наданих у розпорядження цього спеціаліста слідчим, судом, іншими особами та органами, і який у встановленій законодавством формі є процесуальним доказом.

ВИХІДНІ ДНІ — вид відпочинку: дні, вільні від роботи. В. д. надаються щотижня для відпочинку. За законодавством України при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному — один. Загальним В. д. є неділя. Другий В. д. при п'ятиденному робочому тижні визначається графіком роботи підприємства і, як правило, має надаватися разом із загальним. На безперервно діючих підприємствах В. д. надають у різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності. За роботу у В. д. працівникові за згодою сторін сплачується подвійна оплата або надається інший день для відпочинку.

ВІДВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ - землевпорядна дія (або їх сукупність), спрямована на виникнення права власності на земельну ділянку або права користування нею. До таких дій належать: складання проекту В. з. д. у власність або користування; відмежування в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що відводяться; підготовка документа, що посвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою; державна реєстрація цього документа. В. з. д. здійснюється компетентними землевпорядними органами України як державними, так і комерційними.

ВІДВІД СУДДІ — усунення чи самоусунення суддів від участі у розгляді кримінальних або цивільних справ, якщо є сумніви в їхній неупередженості. Підставами для В. с, є наявність родинних стосунків у осіб, що входять до складу суду, між собою, з сторонами у справі, обвинуваченим або потерпілим, участь їх у цій самій справі на попередніх стадіях процесу як свідків, експертів, слідчих. Судді не можуть брати участь у перегляді вироків, рішень, ухвал, постановлених за їх участі.

ВІДГУЛ — за трудовим законодавством надається працівникам як компенсація за роботу чи чергування в

====н   48   ======

 

 ВІДМОВА ВІД СПАДЩИНИ

неробочий час. За роботу у вихідний день В. надається за згодою сторін. Якщо надати В. неможливо, то робота у. вихідний день оплачується в подвійному розмірі. За бажанням працівника за роботу в святковий день замість підвищеної оплати йому також може бути наданий В.

ВІДДАННЯ ДО СУДУ — за минулим законодавством самостійна (третя) стадія кримінального процесу, під час якої суддя одноособово або суд у розпорядчому засіданні перевіряв достатність підстав для розгляду справи в судовому засіданні. У редакції Закону України від 21.06.2001 р. ця стадія одержала назву ''Попередній розгляд справи суддею".

ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ — настання певних обставин, за яких у відповідних осіб виникає право спадкоємства. Законом передбачено такі обставини: смерть громадянина; оголошення громадянина померлим. Днем В. с. є день смерті спадкодавця або день, від якого він вважається померлим. Якщо протягом календарної доби померли особи, які б могли спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Місцем В. с. є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, — місце знаходження нерухомого майна чи його основної частини, або основної частини рухомого майна. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається від дня В. с.

ВІДМИВАННЯ (ЛЕГАЛІЗАЦІЯ) ГРОШЕЙ - проведення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, використання цих коштів і майна в підприємницькій та іншій господарській діяльності. Україна 17 грудня 1997 р. ратифікувала Закон про приєднання до Конвенції Ради Європи від 8 листопада 1990 р. про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом.

ВІДМОВА ВІД СПАДЩИНИ - односторонній пра-вочин, який здійснюється спадкоємцем шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори, або неприйняттям протягом шестимісячного строку спадщини, про відкриття якої спадкоємцю відомо. В цьому разі діятиме

=====   49   =====


ВІДНОВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

 ВІДПУСТКИ У ЗВ'ЯЗКУ З ВАГІТНІСТЮ

правило, яке застосовується і до випадків, коли спадкоємець позбавлений права спадкування — його частка переходить до спадкоємців за законом і поділяється між ними у рівних частках. Спадкоємець може відмовитися від спадщини на користь кого-небудь з інших осіб з числа спадкоємців за законом чи за заповітом, на користь держави, окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Акт В. від с. є безумовним і беззастережним.

ВІДНОВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ У ЗВ'ЯЗКУ З НОВОВЙЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ -

виняткова стадія кримінального процесу, в якій відбувається перевірка вироку, що набрав законної сили, або іншого судового рішення у зв'язку зі встановленням нових обставин, які свідчать про незаконність і необґрунтованість цих рішень і про які нічого не було відомо під час розслідування, розгляду і вирішення справи. Нововиявле-ними обставинами вважаються фальшивість доказів, неправильні показання свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного або неправильний висновок експерта, на яких грунтується вирок, зловживання суддів, прокурора, слідчого, особи, що провадила дізнання, а також інші обставини, які доводять неправильність засудження або виправдання підсудного. Для проведення розслідування новови-явлених обставин прокурор виносить постанову. За наявності підстав для відновлення справи результати розслідування або вирок суду, що набрав законної сили, за яким винні у фальсифікації доказів засуджені, прокурор зі своїм висновком передає вищестоящому прокурору, який приймає рішення про принесення подання до апеляційного суду. Останній і вирішує питання щодо відновлення справ за нововиявленими обставинами.

ВІДНОСНІ ПРАВА — права, які належать особі щодо іншої конкретно визначеної зобов'язаної особи (осіб), на відміну від абсолютних прав, коли носієві прав протистоїть невизначене коло осіб. В. п. є зобов'язальними правами, які виникають з договорів, із заподіяння шкоди майну і здоров'ю, з безпідставного придбання або збереження майна та з інших юридичних фактів, через які виникають зобов'язальні правовідношення між конкретними особами.

50

 ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗБЕРІГАННЯ - зобов язання щодо зберігання. В. з. виникає в разі відмови одержувача від акцепту платіжної вимоги чи від прийняття продукції, за-бракованої як такої, що не відповідає стандартам, зразкам. В. з. регулюється ЦК України. Продукція, що прийнята на В. з., може бути використана лише після оплати.

ВІДПОВІДАЧ — сторона в цивільному процесі, якій пред'явлено позов. В. може бути як громадянин, так і юридична особа В. є та із сторін у процесі, яка притягається судом до відповіді за позовом, тому що на неї вказує позивач як на порушника свого права. В. має • право пред'явити зустрічний позов, визнати позов повністю або частково, або не визнавати. У цивільній справі може бути кілька В.

ВІДПУСТКА — встановлений законом час відпочинку, який щорічно надається працівникам зі збереженням місця роботи (посади) й середньої заробітної платні протягом певної кількості днів. Розрізняють щорічні основні й додаткові В. Основна щорічна В. надається тривалістю не менш як 24 дні. Для працівників, які не досяглії 18-річного віку, — не менш як 31 календарний день. Додаткову В. надають у певних галузях народного господарства або в інших випадках, передбачених законодавством. До щорічних основних і додаткових відпусток не включають інші види відпусток, що їх надають відповідно до законодавства (напр. відпустка у зв'язку з вагітністю, творча відпустка тощо). За перший рік роботи В., як правило, надають після закінчення 6 місяців безперервної роботи на цьому робочому місці, за наступні роки роботи В. можна надавати у будь-який час відповідного робочого року. Заборонено звільняти працівника під час його В., крім деяких особливих випадків (повна ліквідація підприємства чи установи тощо). За заявою працівника адміністрація може надати йому короткочасну В. без збереження заробітної плати.

ВІДПУСТКИ У ЗВ'ЯЗКУ З ВАГІТНІСТЮ, ПОЛОГАМИ І ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА ДИТИНОЮ - оплачувана відпустка, яка надається жінкам на підставі медичного висновку у зв'язку з вагітністю й пологами. Тривалість відпустки: до пологів — 70 кшіендарних днів; після пологів —  56  календарних днів  (70  календарних днів —


ВІДРЯДЖЕННЯ

 ВІНДИКАЦІЯ

у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів. Жінкам, які всиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається додаткова відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при всиновленні двох і більше дітей). За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі необхідності домашнього догляду за дитиною на підставі медичного висновку — й триваліша, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

ВІДРЯДЖЕННЯ — у трудовому праві поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства для виконання службового доручення поза місцем роботи. На весь період В., у т. ч. часу перебування в дорозі, за працівником зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток і сплачуються добові за кожен день перебування у В., вартість проїзду до місця призначення й назад та витрати за найм житла.

ВІДСТРОЧКА ВИКОНАННЯ ВИРОКУ - за старим законодавством України могла застосовуватися судом у разі призначення покарання за наявності певних умов на точно визначені строки. Цей інститут скасовано Законом України від 12 липня 2001 р.

ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНА — у цивільному праві передача майна у власність іншій особі. Розрізняють В. м. платне (купівля-продаж) і безоплатне (дарування). В. м. може здійснюватися на основі договору або в примусовому порядку (напр., конфіскація майна за вироком суду). В. м. пов'язане з припиненням права власності.

ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ - право особи вимагати повного відшкодування завданих їй збитків, якщо законом або договором не передбачено відшкодування в меншому чи більшому розмірі. Під збитками розуміють витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані ним доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником. Збитки, які завдані громадянину або юридичній особі в результаті незаконних дій державних та інших органів або

 посадових осіб цих органів, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів держави або відповідних органів.

ВІЗА (фр. уіза, від лат. уіш§ — побачений, переглянутий) — дозвіл на в'їзд, виїзд, тимчасове проживання на території певної держави або проїзд через неї (В. в'їзні, зиїзні, транзитні). В. видаються відповідними державними органами на визначений термін, оформлюються дозвільною відміткою у закордонному паспорті. Практично у всіх державах в'їзд дозволяється за наявності В. У деяких країнах здійснюється спрощений порядок видачі вїзних віз — в аеропортах, морських портах, на прикордонних переходах. Групам туристів, екіпажам морських суден, відрядженим та ін. в окремих випадках візи видаються за списками. Транзитним пасажирам, якщо вони не залишають територію вокзалу, аеропорту, транзитна віза не потрібна. Міждержавні угоди можуть встановлювати безвізовий режим пересування в межах цих держав.

ВІЙСЬКОВА ПРОКУРАТУРА - належить до органів прокуратури України. В Україні діють В. п.: гарнізонів, регіонів, ВМС та Управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України та оборонній промисловості, підпорядковане Генеральній прокуратурі України. В своїй роботі В. п. керуються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» та іншими законодавчими актами, які регулюють повноваження прокуратури.

ВІЙСЬКОВИЙ СУД — в Україні діють В. с. гарнізонів, регіонів, ВМС та військова колегія Верховного Суду України. В. с. входять до*системи загальних судів України. В. с. здійснюють правосуддя у Збройних Силах та інших військових формуваннях, передбачених законодавством України.

ВІНДИКАЦІЯ (лат. уіпалсаііо, від уіпсіісо — захищаю, заявляю претензію, вимагаю) — витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Від недобросовісного набувача власник може витребувати майно в усіх випадках без будь-яких обмежень. Від добросовісного набувача майно може бути витребуване власником у двох випадках: якщо майно було одержане добросовісним набувачем безоплатно; якщо майно вибуло із володіння власника поза його волею (загублене власником або осо-


ВКЛАДИ

 ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ

бою, якій майно було передане власником у володіння, наприклад орендарем, охоронцем; викрадене у того чи іншого; вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею). Гроші та цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

ВКЛАДИ — грошові суми, внесені в банк юридичними чи фізичними особами на зберігання на певних умовах. По закінченні встановленого терміну зберігання В. підлягають поверненню власнику або іншій особі за його вказівкою. Власники В. одержують прибуток у вигляді встановлених відсотків від вкладеної суми та в іншій формі, здійснюють безготівкові розрахунки. Доходи від В. не підлягають оподаткуванню. В. бувають таких видів: безстрокові, строкові, на пред'явника, виграшні, іменні та ін.

ВЛАДА — у загальному розумінні здатність і можливість вирішальним чином впливати на діяльність і поведінку людей за допомогою волі, авторитету, права, насильства. Політична влада в суспільстві принципово належить народу і може здійснюватись безпосередньо (сход, віче, референдум) або через представницькі органи. Саме ступінь і характер участі населення у формуванні представницьких органів і контролі за їхньою діяльністю визначають рівень демократії в суспільстві. Конституція України проголосила принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу й судову. Цей принцип слід сприймати дещо умовно, в розумінні намагання закріпити систему стримувань і противаг як гарантію від узурпації влади, бо влада має розглядатись як категорія ■ неподільна, для здійснення якої використовуються різні функції, що надаються певним органам і особам. До речі, цілком слушним є твердження, що, крім названих, можуть бути й інші функції влади, напр. контрольна.

ВОДНИЙ КАДАСТР — систематизований звід відомостей про державний облік вод та визначення наявних для використання водних ресурсів України. Чинне законодавство України передбачає ведення державного В. к., який містить відомості про: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів. Державний В. к. містить три розділи: поверхневі води, підземні води,

 і користання вод. Ведення державного В. к. покладено з Міністерство екології та природних ресурсів України разом з іншими спеціально уповноваженими органами игнтральної виконавчої влади. Фінансування робіт для ;:лення державного В. к. здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

ВОДНИЙ КОДЕКС — систематизований законодавчий акт, завданням якого є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Чинний В. к. України введено в дію 6 червня 1995 р.

ВОЄННИЙ СТАН — особливий стан у державі чи окремих її місцевостях, що вводиться за рішенням Президента України, затвердженим Верховною Радою України. Підставами для введення В. с. можуть бути оголошення війни або загроза воєнного нападу. Під час В. с. обмежуються права громадян, установ і розширюються повноваження відповідних правоохоронних органів. Режим В. с. визначається Законом України «Про воєнний стан».

ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ — особи, що індивідуально чи як члени організації вчинили будь-який з таких злочинів: злочини проти миру (підготовка чи ведення агресивної війни або ведення війни на порушення міжнародних договорів, участь у змові з метою вчинення таких дій); воєнні злочини (порушення законів та звичаїв війни, тобто вбивства, катування чи вигнання цивільного населення окупованої території для примусових робіт, жорстоке поводження з військовополоненими, вбивства заручників, пограбування суспільної чи приватної власності, безглузде руйнування міст чи сіл та ін.); злочини проти людяності (вбивства, поневолення, заслання та інші жорстокості, вчинені щодо цивільного населення до чи під час війни), а також переслідування з політичних, расових чи релігійних мотивів з метою скоєння чи у зв'язку зі скоєнням наведених вище злочинів. Поняття В. з. визна-

======н   55   =====


ВКЛАДИ

 ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ

бою, якій майно було передане власником у володіння, наприклад орендарем, охоронцем; викрадене у того чи іншого; вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею). Гроші та цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

ВКЛАДИ — грошові суми, внесені в банк юридичними чи фізичними особами на зберігання на певних умовах. По закінченні встановленого терміну зберігання В. підлягають поверненню власнику або іншій особі за його вказівкою. Власники В. одержують прибуток у вигляді встановлених відсотків від вкладеної суми та в іншій формі, здійснюють безготівкові розрахунки. Доходи від В. не підлягають оподаткуванню. В. бувають таких видів: безстрокові, строкові, на пред'явника, виграшні, іменні та ін.

ВЛАДА — у загальному розумінні здатність і можливість вирішальним чином впливати на діяльність і поведінку людей за допомогою волі, авторитету, права, насильства. Політична влада в суспільстві принципово належить народу і може здійснюватись безпосередньо (сход, віче, референдум) або через представницькі органи. Саме ступінь і характер участі населення у формуванні представницьких органів і контролі за їхньою діяльністю визначають рівень демократії в суспільстві. Конституція України проголосила принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу й судову. Цей принцип слід сприймати дещо умовно, в розумінні намагання закріпити систему стримувань і противаг як гарантію від узурпації влади, бо влада має розглядатись як категорія ■ неподільна, для здійснення якої використовуються різні функції, що надаються певним органам і особам. До речі, цілком слушним є твердження, що, крім названих, можуть бути й інші функції влади, напр. контрольна.

ВОДНИЙ КАДАСТР — систематизований звід відомостей про державний облік вод та визначення наявних для використання водних ресурсів України. Чинне законодавство України передбачає ведення державного В. к., який містить відомості про: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів. Державний В. к. містить три розділи: поверхневі води, підземні води,

 і користання вод. Ведення державного В. к. покладено з Міністерство екології та природних ресурсів України разом з іншими спеціально уповноваженими органами игнтральної виконавчої влади. Фінансування робіт для ;:лення державного В. к. здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

ВОДНИЙ КОДЕКС — систематизований законодавчий акт, завданням якого є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Чинний В. к. України введено в дію 6 червня 1995 р.

ВОЄННИЙ СТАН — особливий стан у державі чи окремих її місцевостях, що вводиться за рішенням Президента України, затвердженим Верховною Радою України. Підставами для введення В. с. можуть бути оголошення війни або загроза воєнного нападу. Під час В. с. обмежуються права громадян, установ і розширюються повноваження відповідних правоохоронних органів. Режим В. с. визначається Законом України «Про воєнний стан».

ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ — особи, що індивідуально чи як члени організації вчинили будь-який з таких злочинів: злочини проти миру (підготовка чи ведення агресивної війни або ведення війни на порушення міжнародних договорів, участь у змові з метою вчинення таких дій); воєнні злочини (порушення законів та звичаїв війни, тобто вбивства, катування чи вигнання цивільного населення окупованої території для примусових робіт, жорстоке поводження з військовополоненими, вбивства заручників, пограбування суспільної чи приватної власності, безглузде руйнування міст чи сіл та ін.); злочини проти людяності (вбивства, поневолення, заслання та інші жорстокості, вчинені щодо цивільного населення до чи під час війни), а також переслідування з політичних, расових чи релігійних мотивів з метою скоєння чи у зв'язку зі скоєнням наведених вище злочинів. Поняття В. з. визна-

======н   55   =====


ВТРАЧЕНА ВИГОДА

ВТРАЧЕНА ВИГОДА — доходи або інше благо, які не одержані особою через порушення її права невиконанням зобов'язання, за яким вона була кредитором. В цивільному праві В. в. являє собою неодержані прибутки і підлягає здебільшого відшкодуванню як складова частина збитків.

 Г

ГАЛУЗЬ ПРАВА — самостійна група правових норм та інститутів, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічними методами правового регулювання. Для кожної Г. п. характерним є свій предмет і метод. Основними Г. п. є конституційне, адміністративне, цивільне, сімейне, господарське, трудове, фінансове, земельне, цивільне процесуальне, кримінальне, кримінально-процесу-шаьне, кримінально-виконавче та ін.

ГАРАНТІЙНИЙ СТРОК — встановлений законодавством у цивільному праві строк, протягом якого боржник відповідає перед кредитором за якість переданої речі або виконаної роботи. Г. с. використовується в договорах купівлі-продажу, підряду, поставки та ін. За загальним правилом Г. с. починається з моменту продажу речі. Однак сторони можуть встановити інший момент перебігу Г. с, а також продовжити його тривалість.

ГАРАНТІЯ (фр. §агапїіе) — один із засобів забезпечення виконання зобов'язань. Застосовується між юридичними особами. За договором Г. організація-гарант зобов'язується перед організацією-кредитором погасити заборгованість організації-боржника, якщо та цього не зробить. Під загрозою визнання недійсним договір Г. має укладатися у письмовій формі.

ГЕНЕРАЛЬНА ДОВІРЕНІСТЬ - письмове уповноваження, яке видається однією особою другій особі для представництва її інтересів перед третіми особами. Г. д. — термін, який не має законодавчого закріплення (існує лише довіреність), але поширений на практиці, коли довіри-


ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДбГОВІР

 ГЛАВА УРЯДУ

тель намагається надати особливого значення дорученню. Помилково вважається, що Г. д. надає особливих прав представнику, навіть право власності та пов'язані з ним права — дарувати, розпоряджатися майном, здійснювати всі передбачені законом для власника або довірителя дії.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДОГОВІР - один із видів договорів, що укладається між учасниками інвестиційного процесу — замовником і підрядчиком. Г. д. укладається замовником на підставі титульного списку будівлі на весь період будівництва з однією будівельною організацією — генеральним підрядчиком. За рішенням замовників і підрядчиків, як виняток, можна укласти договір підряду з двома або більше генеральними підрядчиками на спорудження великих будівель і комплексів. Г. д. визначає загальну вартість будівельно-монтажних робіт, строки початку й закінчення будівництва.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПІДРЯДЧИК - один із головних учасників інвестиційного процесу, який на підставі договору підряду зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника і бере на себе відповідальність перед замовником за роботу субпідряд-чика, якщо Г. п. залучає до виконання робіт інших осіб. У цьому разі підрядчик виступає перед замовником як Г. п., а перед субпідрядчиком — як замовник. Г. п. відповідає перед субпідрядчиком за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань, забезпечує будівництво матеріалами, несе матеріальну відповідальність за дефекти, допущені з власної провини, тощо. На кожній будові один Г. п.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПРОКУРОР - найвища посадова особа в єдиній системі органів прокуратури України. Г. п. очолює і спрямовує роботу органів прокуратури та здійснює контроль за їхньою діяльністю на території України. Г. п. України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України — п'ять років.

ГЕНОЦИД (від гр. §епо5 — рід, плем'я і лат. саесіо — вбиваю) — дії, спрямовані на часткове або повне вини-

 _:ення будь-якої національної, етнічної, расової чи зелігійної групи. Є міжнародним злочином. Генеральна Асамблея ООН у 1948 р. ухвалила Конвенцію про попередження злочину Г. й покарання за нього.

ГІПОТЕЗА (гр. піроїпезіз — підстава, припущення) — пруктурна частина норми права, у котрій містяться вказівки на умови, за наявності яких ця норма мусить

ІІЯТИ.

ГІРНИЧИЙ ВІДВІД — в Україні це частина надр, що лана користувачам (підприємствам, установам, організаціям і громадянам) для промислової розробки родо-еищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування копалинами за межами Г. в. забороняється. Екологічним законодавством України передбачаються випадки користування надрами без надання Г. в. чи спеціального дозволу {ліцензії).

ГЛАВА ДЕРЖАВИ — найвища посадова особа (рідше — колегіальний орган), яка вважається найвищим представником держави і, як правило, носієм виконавчої злади. В парламентських монархіях Г. д. є монарх (король, імператор), влада якого зазвичай успадковується. В країнах з республіканською формою правління Г. д. — президент, який обирається на виборах. У президентських республіках Г. д. є главою виконавчої влади: він призначає главу уряду й міністрів, є верховним головнокомандувачем збройних сил, має право помилування, вето, нагороджує орденами й медалями, скликає сесії парламентів, має право розпуску парламенту, користується правом законодавчої ініціативи та ін. В парламентських республіках президент обирається парламентом і, як правило, не має реальної виконавчої влади, а його правовий статус нагадує значною мірою статус монарха в парламентській монархії.

ГЛАВА УРЯДУ — керівник найвищого колегіального органу виконавчої влади в державі. В різних державах може мати різні назви: прем'єр-міністр, голова ради міністрів, федеральний канцлер і т. п. Призначається главою держави або обирається парламентом, або призначається главою держави за згодою парламенту. В президентських республіках Г. у. офіційно є президент. В Україні Г, у. (Прем'єр-міністр) призначається президентом


ГЛАСНІСТЬ СУДОЧИНСТВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ ДОГОВІР

за згодою Верховної Ради України. Г. у. формує уряд, здійснює призначення та звільнення його членів або вносить відповідні пропозиції главі держави.

ГЛАСНІСТЬ СУДОЧИНСТВА - один із основних принципів судового розгляду справ, який полягає в тому, що кримінальні та цивільні справи в усіх судах розглядаються у відкритих для всіх громадян засіданнях суду, а засоби масової інформації можуть вільно висвітлювати хід і результати цих засідань. Закритий судовий розгляд провадиться в тому разі, коли цього вимагають інтереси охорони державної таємниці; справи про усиновлення, якщо розглядаються справи про злочини осіб, котрі не досягли 16-літнього віку; справи про статеві злочини, а також інші справи з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні стосунки осіб, які беруть участь у справі; коли цього вимагають інтереси безпеки потерпілого, свідка, членів їхніх сімей, близьких родичів. Про розгляд справи в закритому судовому засіданні суд виносить ухвалу (постанову). Вироки, рішення суду оголошуються привселюдно.

ГОНОРАР (від лат. Ьопогагіит — винагорода за послуги) — винагорода, що виплачується авторові або його нащадкам за використання твору науки, літератури, мистецтва. Ставка Г. обумовлюється договором автора з організацією, яка використовує твір. Можлива виплата авторові авансу, якщо це передбачено договором. За кожний вид використання твору виплачується особливий Г. Між співавторами Г. розподіляється за договором, а в разі виникнення спірних питань справу вирішує суд.

ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ - суспільно корисна діяльність членів суспільства та їх об'єднань щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою їх реалізації за плату (як товар), що грунтується на поєднанні приватних і публічних інтересів та здійснюється професійно. Залежно від мети, способу організації та здійснення Г. д. буває двох видів — підприємницька (комерційна) і непідприємницька (неко-мерційна).

ГОСПОДАРСЬКА КОМПЕТЕНЦІЯ - сукупність прав та обов'язків, які безпосередньо закріплені чинним законодавством за господарюючим суб'єктом.

—  62   —

 ГОСПОДАРСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ - належним чином :?:анізаційно оформлені та створені в передбаченому законом порядку колективи фізичних та/або юридичних осіб, :-.і безпосередньо здійснюють господарську діяльність ::о керівництво такою діяльністю, мають необхідне для _ього майно та володіють господарською правово 'єктністю.

ГОСПОДАРСЬКА ПРАВОЗДАТНІСТЬ - здатність суб'єктів господарських правовідносин мати права та :5ов'язки, які безпосередньо законом не встановлені, але необхідні для виконання господарюючими суб'єктами покладених на них функцій і завдань. Г. п. виникає завдяки закріпленому закону мати інші права та обов'язки, якщо вони не суперечать законодавству, правам та законним інтересам інших осіб.

ГОСПОДАРСЬКА ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ - сукупність прав та обов'язків господарюючого суб'єкта. Згідно з доктриною господарського права елементами Г. п. є господарська компетенція і господарська правоздатність.

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО - сукупність правових норм, що регулюють господарські відносини, що виникають у процесі господарської діяльності та управління нею, між організаціями та їхніми структурними підрозділами, між громадянами, підприємцями. За сучасних умов коло відносин, які регулюються нормами Г. п., значно розширилося, оскільки кількість господарюючих суб'єктів, заснованих на колективній та приватній власності, значно зросла. Термін Г. п. використовується також стосовно законодавства про підприємницьку діяльність.

ГОСПОДАРСЬКИЙ ДОГОВІР - зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх господарської діяльності. У правовій науці термін Г. д. використовується в таких значеннях: 1) як угода (правочин), що породжує права та обов'язки учасників господарських відносин; 2) як зобов'язання сторін (учасників господарських відносин); 3) як правовий документ, у якому фіксується факт угоди та зміст зобов'язань сторін. За критерієм обов'язковості Г. д. поділяються на планові і


ГОСПОДАРСЬКІ СПОРИ

 ГРОМАДСЬКИЙ ЗАХИСНИК

- регульовані; за строком дії — довгострокові (понад 5 років), середньострокові (від 1 до 5 років), короткострокові (до 1 року); за взаємним становищем сторін — вертикальні (укладається між нерівноправними суб'єктами — органом господарського керівництва та підпорядкованим йому підприємством, наприклад державний контракт) і горизонтальні (укладається між рівноправними суб'єктами).

ГОСПОДАРСЬКІ СПОРИ - майнові спори, що виникають між суб'єктами господарської діяльності при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів; спори, які виникають із монополістичних правопорушень, актів недобросовісної конкуренції, а також інші спори, які виникають в результаті здійснення господарської діяльності. Відповідно до ГПК України Г. с. розглядаються господарським судом.

ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА - господарські організації, які створюються фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ - у кримінальному праві початкова стадія скоєння навмисного злочину, яка полягає у підшукуванні або пристосуванні засобів чи знарядь, або в іншому зумисному створенні умов для вчинення злочину.

ГРАБІЖ — за законодавством України відкрите викрадення державного, колективного чи індивідуального майна громадян. Головною ознакою є відкритість викрадення. Вона полягає в тому, що злочинець вилучає предмет викрадення у присутності особи, у власності, віданні чи під охороною якої (чи інших) перебуває цей предмет. Водночас грабіжник усвідомлює, що зазначена особа розуміє протиправний характер його дій. Більш суворо карається Г., поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. За ознакою небезпечності насильства Г. відрізняється від розбою.

ГРАМАТИЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - один з прийомів з'ясування змісту норми права, коли її дійсний зміст установлюється відповідно до правил граматики, етимології тощо.

—   64   —*

і

 ГРИФ — 1) печатка, штемпель із зображенням чийо-"о-небудь підпису або якогось іншого рукописного тексту, а також відбиток такого підпису чи тексту на документі; 2) напис на документі чи виданні, який визначає особливий порядок користування ним, напр. Г. обмеження доступу до документа, Г. затвердження, Г. узгодження тощо.

ГРОМАДСЬКА БЕЗПЕКА - система суспільних зідносин та юридичних норм, що регулюють ці відносини, з метою забезпечення громадського спокою, недоторканності особи, її життя та здоров'я, нормальної діяльності державних і громадських інституцій, установ, закладів, підприємств. Г. б. охороняється державою, громадськими формуваннями та самими громадянами. Згідно з Конституцією України безпека людини є однією з найвищих соціальних цінностей; забезпечення економічної та інформаційної безпеки України є найважливішою функцією держави, справою всього українського народу (ст. З, 17). Г. б. охороняється українським кримінальним законодавством. КК України містить главу "Злочини проти Г. б., громадського порядку та здоров'я населення", яка передбачає кримінальну відповідальність за такі, зокрема, злочини, як: хуліганство, заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку й безпеці громадян, та ін.

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ — за конституційним правом — об'єднання громадян для задоволення й захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Засновниками Г. о. можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій — 15-річного віку. Г. о. діють на основі статуту. Законодавство про Г. о. складається з Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян" (1992) та актів законодавства, прийнятих відповідно до закону.

65

ГРОМАДСЬКИЙ ЗАХИСНИК - у минулому законодавстві особа в кримінальному процесі, яка за рішенням загальних зборів громадської організації чи трудового колективу захищала підсудного. У сучасному КПК України така процесуальна фігура не передбачена.

З 5-558


ГРОМАДСЬКИЙ ОБВИНУВАЧ

 ГРОШОВИЙ ПЕРЕКАЗ

ГРОМАДСЬКИЙ ОБВИНУВАЧ - у минулому законодавстві особа в кримінальному процесі, яка за рішенням загальних зборів громадської організації або трудового колективу здійснювала громадське обвинувачення в суді. Нині чинний КПК України процесуальну фігуру Г. о. не передбачає.

ГРОМАДЯНИН — за конституційним правом особа, що має стійкий і необмежений у часі та просторі правовий зв'язок із конкретною державою, закріплений у вигляді громадянства. За цивільним правом — учасник цивільних правовідносин, за яким визнаються рівні цивільні права та обов'язки. Г. може мати майно на правах власності; успадковувати й заповідати майно; вести підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодавству; створювати юридичні особи самостійно і спільно з іншими Г. і юридичними особами; обирати місце прожи- І вання; мати право автора творів науки, літератури, мистецтва, винаходів і т. п.

ГРОМАДЯНСТВО — правовий інститут, який характеризує взаємовідносини конкретної особи з державою, під І юрисдикцією якої він перебуває, незалежно від того, про- І живає особа на території даної держави чи знаходиться за І її межами. Г. грунтується на принципах походження від громадянина даної держави ("право крові") чи факту народження в межах території певної держави ("право грун- І ту"), а також визначається шляхом натуралізації, тобто прийняття до Г. на основі персонального клопотання або завдяки особливим заслугам особи перед державою. Для більшості  сучасних держав характерно  поєднання  цих двох принципів. Г. України визначається законом «Про громадянство України» (1997). Закон України "Про правовий статус іноземців" містить основні права, свободи і обов'язки іноземних громадян та осіб без громадянства, що тимчасово перебувають в Україні.

ГРОМАДЯНСЬКІ (ОСОБИСТІ) ПРАВА - сукупність прав і свобод, які має людина від народження, незалежно від того, до якої конкретної держави вона належить. Ці права і свободи складають основу всього правового статусу людини. Згідно з міжнародними актами до Г. п. належать   такі   права:   на   життя;   на   свободу;   фізичну

=^е   66   —

 --гісність та особисту недоторканність; не бути підданим ^-•ванням і жорстокому поводженню, що принижує і шість, та покаранню; на захист честі та доброго імені; а вільне пересування і вільний вибір місця проживання; ~: кинути свою країну і вільно до неї повернутися; на су-ювий захист і правосуддя; право людини на визнання її тівосуб'єктності в будь-якій країні світу; на свободу :.чки, совісті, релігії, слова; вільно визначати свою - шіональність, користуватися рідною мовою та ін. В Ук-:;:ні Г. п. гарантуються Конституцією України.

ГРОШОВЕ НАРАХУВАННЯ - засіб матеріального вг.ливу, що застосовується до службових осіб уповноваженими органами для відшкодування матеріальних :3итків, заподіяних неправомірними діями або тездіяльністю цих осіб. Законодавством установлений -раничний розмір відшкодування збитків, заподіяних .мужбовою особою, в порядку Г. н.

ГРОШОВИЙ ПЕРЕКАЗ —переказ грошових коштів через підприємства зв'язку. Г. п. здійснюється "ідприємствами, установами, організаціями й громадянами. Г. п. для юридичних осіб має містити точне найменування переказоодержувача, номер його поточного (позикового, бюджетного) рахунку і найменування банку, в якому його відкрито, та його реквізити. Г. п. для фізичних осіб має містити точні прізвище та ініціали, а також докладну адресу переказоодержувача.

Без обмеження суми від підприємств приймаються Г. п.: на ім'я окремих громадян, належних безпосередньо їм (пенсії, аліменти, авторські гонорари, заробітна плата); на витрати для виплати заробітної плати по організованому набору робітників та по заготівлі сільськогосподарської продукції; готівкових сум від торговельного виторгу; податків та інших коштів для зарахування на банківські рахунки.

Обслуговування клієнтів здійснюється банками за оплату (готівкою або платіжними зборами, які включаються в загальну суму платіжного доручення). Банк, що обслуговує переказоодержувача, приймає для акцепту його доручення, виписане на одне з найближчих підприємств зв'язку, яке має рахунок з переказних операцій у цій самій або

е==   67   ==


грошовий переказ

 ;

іншій установі банку, розташованому в тому ж місці. Банк переказоодержувача сповіщає його, для розрахунків з якими підприємствами можна виписувати доручення, акцептовані банком.

 

 д

 ДАВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИРОКУ (у КК України 2001 р. "Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку") — інститут кримінального права, який полягає у встановленні точно визначених у законі строків від дня набрання обвинувальним вироком законної сили, після закінчення яких засуджений звільняється від виконання призначеного судом покарання. Строки давності встановлюються: два роки — у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; три роки — у разі засудження до обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; п'ять років — у разі засудження до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин; десять років — у разі засудження до позбавлення волі на строк більш як п'ять років за тяжкий злочин, а також до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; п'ятнадцять років — у разі засудження до позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

ДАВНІСТЬ ПРИТЯГНЕННЯ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (у КК України 2001 р. "Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності") — інститут кримінального права, який полягає у звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням встановленого законом строку, коли з моменту вчинення злочину до дня набрання вироком законної сили минуло: два роки — в

=====  69   =====


ДАКТИЛОСКОПІЯ

 ДЕНОНСАЦІЯ

разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі; п'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років — у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

ДАКТИЛОСКОПІЯ (від гр. гіакіуіоз - палець і всорео— дивлюсь) — галузь криміналістики, що вивчає будову узорів шкіри на долонях, пальцях рук (а також на підошвах ніг) та спеціальні методики їх дослідження з метою ідентифікації особи у процесі розслідування, кримінальної реєстрації і розшуку злочинців.

ДАРУВАННЯ — цивільно-правовий договір, за яким одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір вважається укладеним в момент передавання речі. Законодавство передбачає необхідність письмової форми й нотаріального посвідчення договорів у випадках Д. великих грошових сум, нерухомості або майна, що дорого коштує.

ДЕБЕНТУРА (від лат. сіеЬео — я винен) — свідоцтво митниці на повернення мита при вивезенні товарів, які були ввезені раніше на митну територію зі сплатою мита.

ДЕБЕТ (від лат. <ЗеЬеІ — він винний) — ліва сторона бухгалтерських рахунків; в рахунках активу Д. представляє прибуткову частину, куди заносяться всі надходження за даним рахунком, а в рахунках пасиву — видаткову частину, в якій групуються всі видатки -за рахунком.

ДЕБІТОР (лат. сіеЬіЮг — зобов'язаний) — юридична або фізична особа, яка заборгувала підприємству, установі чи організації внаслідок господарських відносин з ними.

ДЕЗЕРТИРСТВО (від лат. сіезепог — втікач, зрадник) — за законодавством України військовий злочин, який полягає в самовільному залишенні військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби. Д. також є: нез'явлення на службу при призначенні, переведенні, з відрядження, з відпустки або з лікувального закладу. Кваліфікованими видами є Д. зі зброєю, за попередньою змовою та вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

 ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДОХОДИ - заява, що подається фізичною особою податковим органам щорічно щодо відомостей про доходи, одержані (нараховані) з джерел в Україні та за її межами, фінансові зобов'язання, про нерухоме майно, транспортні засоби, вклади в банках, цінні папери та інші активи.

ДЕКРЕТ (лат. десгеШт — указ, постанова) — одна з назв акта, який видається вищим органом державної влади чи Державного управління. Вперше термін Д. з'явився в Стародавньому Римі. В перші роки радянської влади Д. називались закони, постанови уряду, з'їздів Рад.і їхніх виконавчих органів з найважливіших питань державного життя (напр., Декрет про мир, Декрет про землю). В сучасній Франції Д. видаються президентом і прем'єр-міністром, причому Д. президента не має юридичної сили до підписання його прем'єр-міністром чи відповідним міністром. В країнах англосаксонської правової системи Д. називають деякі види судових рішень. В Конституції України термін Д. не вживається.

ДЕЛІКТ (лат. йеіісшт — порушення) — діяння, що порушує право; правопорушення. Д. завдає шкоди охоро-нюваним законом цінностям, інтересам громадянина, юридичної особи, суспільним або державним інтересам. Особа, яка вчинила Д. (делінквент), у передбачених законом випадках притягається до юридичної відповідальності. Див. також Проступок.

ДЕЛІКТНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - обов'язок особи, яка вчинила делікт, відшкодувати заподіяні збитки.

ДЕЛІНКВЕНТ (лат. сіеііпяиепз — той, що вчиняє проступок) — у праві взагалі правопорушник; особа, яка вчинила делікт. У кримінології — особа з соціальним відхиленням поведінки (злочинець та ін.).

ДЕЛЬКРЕДЕРЕ (італ. сієї сгеаеге — на віру) — поручительство комісіонера перед комітентом за виконання угоди, яку укладено комісіонером з третьою особою. За укладення Д. комісіонер одержує додаткову винагороду.

ДЕНОНСАЦІЯ (фр. сіепопсег — об'являти, розривати) — повідомлення однієї держави іншій про припинення дії укладеного між ними договору, здійснене в порядку і в термін, обумовлені цим договором. Якщо до-


ДЕПОЗИТ

 ДЕРЖАВА

говір не передбачає Д. і не встановлено намір його учасників допустити таку можливість, він не може бути денонсованим. Звичайною умовою Д. є попереднє повідомлення сторін договору про намір однієї з них вийти з нього або зупинити його дію. Недотримання порядку Д. призводить до визнання її недійсною. Загальні принципи Д. містяться у Віденській конвенції про право міжнародних договорів (1969).

ДЕПОЗИТ (лат. с!еро$іШт — річ, передана на зберігання) — 1) кошти, внесені юридичними або фізичними особами в банк; 2) записи в банківських книгах, які підтверджують певні вимоги клієнтів до банку; 3) цінні папери, передані банку на зберігання; 4) внески в митні установи для забезпечення сплати мита та митних зборів; 5) внески коштів у судові та адміністративні установи для забезпечення позовів.

ДЕПУТАТСЬКА НЕДОТОРКАННІСТЬ - правова гарантія, що забезпечує безперешкодне та ефективне здійснення депутатами парламенту або іншого представницького органу своїх прав та обов'язків. Полягає в тому, що депутат не може бути підданий затриманню або арешту, проти нього не може бути порушена кримінальна справа без згоди палати, членом якої він є. В деяких країнах таку згоду може дати в перервах між сесіями парламенту бюро палати, постійно діючий орган парламенту. Винятки можливі, як правило, в тому разі, коли депутат затриманий на місці злочину. Д. н. може поширюватися на весь строк обрання чи тільки на період сесії. Згідно з Конституцією України, народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ — звернення депутата представницького органу до органу державної влади та органів місцевого самоврядування чи посадової особи з вимогою дати публічну відповідь (звіт, офіційне пояснення тощо) з питань, що належать до їх компетенції. Д. з. — одна з форм здійснення контрольних повноважень представницького органу. Згідно з законодавством України, орган чи посадова особа зобов'язані дати відповідь на Д. з. у письмовій формі в установлені терміни.

 ДЕРЖАВА — 1) в теорії права — певний спосіб організації суспільства, основний елемент політичної системи, організації політичної влади, яка поширюється на все суспільство, виступає його офіційним представником і в необхідних випадках спирається на засоби й міри примусу. Основні функції Д. поділяються на внутрішні діяльність у межах суспільства) і зовнішні (міждержавні відносини); 2) поняття, яке за конституційним правом означає сукупність офіційних органів влади (парламент, уряд, суди та ін.), які діють у межах країни чи суб'єкта федерації; 3) як суб'єкт міжнародного права — головний учасник міжнародних відносин. Основною характерною ознакою Д. як суб'єкта міжнародного права є суверенітет.

Організація і здійснення державної влади проявляються у формах державного правління, державного устрою і в політичному режимі, який запроваджує Д. Форма правління — це склад і порядок утворення найвищих органів державної влади (монархія — форма державного правління, на чолі якої стоїть одна особа — монарх, державна влада якому передається, як правило, за спадком або він обраний довічно і здійснює державну владу одноособово чи разом з представницькими органами; республіка — форма правління, за якої найвища державна злада здійснюється колегіальним органом, обраним усім населенням або його частиною на певний термін). Форма державного устрою — це внутрішня структура Д., спосіб її політичного й територіального поділу. Відомі дві форми Д. устрою: проста (унітарна), складові частини якої не мають суверенітету, як правило, зони є адміністративно-територіальними утвореннями; складна, частини якої є суверенними утвореннями, мають ознаки Д.

Політичний режим — це форми й методи здійснення державної влади. Види режиму: демократичний, тоталітарний.

Україна за формою правління — напівпрезидентська республіка; за державним устроєм — унітарна Д., до якої поряд з адміністративно-територіальними одиницями зходить Автономна Республіка Крим; за політичним режимом — демократична Д.

—   73   =—


ДЕРЖАВНА ВЛАДА

 ДЕРЖАВНЕ МИТО

ДЕРЖАВНА ВЛАДА — здатність суб'єктів, що виступають від імені держави, впливати на поведінку людей та їхніх об'єднань за допомогою державного апарату. За своєю сутністю Д. в. є знаряддям здійснення волі панівної частини суспільства в межах усієї країни і проявляється у вигляді системи публічно-політичних відносин владарювання і підпорядкування, які забезпечуються можливістю застосування примусу з боку державновлад-них структур. Д. в. є особливим різновидом соціальної влади і має такі ознаки; поширюється на усе суспільство; має публічно-політичний характер; забезпечується можливість застосування державного примусу; здійснюється від імені держави спеціальними суб'єктами (органами держави та їхніми посадовими особами); існує завдяки встановленню і стягненню системи податків; запроваджує розподіл населення за територіальною ознакою. В Україні Д. в. здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

ДЕРЖАВНА ВЛАСНІСТЬ - за Конституцією України Д. в. і власність народу України є однопорядковими поняттями. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, що уособлює в собі державу і державну владу, яку він реалізує безпосередньо або через утворювані ним органи. Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виняткової (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу, від. імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Комунальна власність за Конституцією України є окремою формою власності.

ДЕРЖАВНА ЗРАДА — діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній недоторканності, обороноздатності або державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Формами Д. з. є: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; шпигунство; надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. Слід відрізняти шпигунство як форму вчинення

 Д. з. від шпигунства як самостійного складу злочину. Як-;ло громадянин України не вчинив ніяких дій на виконання злочинного завдання іноземної держави чи іноземної організації та добровільно заявив органам влади України про свій зв'язок з ними та про отримане завдання, він звільняється від кримінальної відповідальності. Термін Д. з.» відповідає терміну "зрада Батьківщини" у попередніх редакціях КК України.

ДЕРЖАВНА МОВА — офіційно визнана обов'язкова мова законодавства, судочинства, діловодства, навчання, офіційних засобів масової інформації. У деяких країнах державними є дві (або більше) мови корінних народів. Іноді замість терміна «Д. м.» вживається термін «офіційна мова» чи «національна мова». Відповідно до Конституції України Д. м. є українська мова. Застосування мов гарантується Конституцією України та визначається Законом -Про мови в Україні» (1989).

ДЕРЖАВНА СИСТЕМА  УРЯДОВОГО  ЗВ'ЯЗКУ  -

система спеціального зв'язку, яка забезпечує передачу інформації, що містить державну таємницю, і функціонує в інтересах управління державою в мирний та воєнний час.

ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди життєво важливим інтересам України і які визнані законом Д. т. та підлягають охороні з боку держави. Конкретна інформація може бути віднесена до категорії Д. т. лише в тому разі, якщо вона підпадає під критерії, визначені Законом України "Про державну таємницю". В Україні встановлено кримінальну відповідальність за: збирання з метою передання чи передання іноземній державі, іноземній організації відомостей, що становлять Д. т.; розголошення Д. т.; втрату документів, що містять Д. т. Див. Розголошення державної і військової таємниці.

ДЕРЖАВНЕ МИТО — встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 р. № 7-93 обов'язковий платіж, що справляється за здійснення юридично значущих дій або за видачу документів чи їх копій уповноваженими на це орга-


ДЕРЖАВНЕ ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ

 ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ

нами (нотаріальними конторами, судовими установами, рагсами, консульствами, органами виконавчої влади та іншими уповноваженими державою особами). Платниками Д. м. виступають юридичні та фізичні особи, які звертаються у відповідні органи і в інтересах яких останні здійснюють значущі дії і видають документи, що підтверджують це. Об'єктом обкладання є певні дії, з яких стягується Д. м. Ставки Д. м. визначаються у відсотках і твердих сумах. Сплата Д. м. здійснюється готівкою, перерахуванням, митними марками.

ДЕРЖАВНЕ ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ - форма страхування, за якої законодавством страхувальники сплачують страхові внески за рахунок державного бюджету. Сюди належать обов'язкове страхування військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, народних депутатів та деяких інших категорій працівників.

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО — термін, аналогічний терміну «конституційне право», застосовується для визначення галузі права, що регулює основи соціально-економічного, політичного та територіального устрою, закріплює основні права та свободи громадян і визначає систему органів державної влади певної держави.

ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ - форма страхування,

коли страхувальником виступає державна організація. У країнах з розвиненою ринковою економікою державні страхові компанії страхують особливо небезпечні і специфічні ризики (напр., воєнні, атомні); в країнах, що розвиваються, державні страхові й перестрахувальні компанії створюються для перешкоди вивезенню валюти каналами страхування.

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ — цілеспрямована, підза-конна, юридично-владна форма діяльності органів виконавчої влади щодо реалізації завдань і функцій держави у сфері господарського, економічного, соціально-культурного та адміністративно-політичного будівництва у державі.

ДЕРЖАВНИЙ ВИКОНАВЕЦЬ - посадова особа, яка провадить примусове виконання рішень і постанов суду в цивільних справах, вироків, ухвал та постанов суду в кримінальних справах у частині майнових стягнень, а також постанов інших органів, що підлягають виконанню.

 ДЕРЖАВНИЙ ЛАД — система соціальних, економічних і політичних відносин, які закріплені нормами конституційного права. Д. л. визначає основні організаційні форми та інститути механізму політичної влади в державі. Д. л. може відрізнятися від конституційного ладу, якщо дія держави на суспільство чиниться в обхід Конституції та інших легітимних джерел права, з порушенням обов'язків громадянином і суспільством.

ДЕРЖАВНИЙ ОБВИНУВАЧ - прокурор, який підтримує обвинувачення у кримінальній справі в суді. Участь Д. о. в судовому розгляді — один з елементів публічного судочинства. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором є однією з основних конституційних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ — політико-територіальна організація влади, яка визначає правове положення регіональних частин держави та їх взаємовідносини з центральною владою.

ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ — регулюються Законом України "Про поставки продукції для державних потреб", який встановлює загальні засади формування, розміщення й виконання на договірній (контрактній) основі замовлень держави на поставку (закупівлю) різноманітних товарів та продукції, виконання робіт, надання послуг хія задоволення державних потреб у суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності і сфер діяльності.

ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ — щорічні нагороди як одна з форм заохочення за видатні творчі досягнення в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва, архітектури, за видатні успіхи в праці. В Україні існують такі Д. п.: Д. п. України в галузі науки і техніки та за досягнення у праці, Д. п. України ім. Т. Г. Шевченка у галузі літератури, журналістики, мистецтва та архітектури. Особам, удостоєним Д. п. України, присвоюється відповідно звання "Лауреат Державної премії" і "Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка", вручаються диплом, почесний знак і грошова частина премії. Ці премії присуджуються раз у житті.

76

 77


ДЕРИВАТЙВ

 ДИСКОНТ

ДЕРИВАТЙВ ~ стандартний документ, що засвідчує права та/або зобов'язання придбати чи продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на певних умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма Д. й порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством. До Д. належать: форвардний і ф'ючер-ний контракти, ощіони.

ДЕ-ФАКТО (лат. сіє Гасіо, букв. — насправді, фактично) — в міжнародному праві одна з форм визнання держави чи уряду, що означає офіційне, але не остаточне визнання. Як правило, визнання Д. передбачає, що настануть певні правові наслідки, однак воно має тимчасовий характер, є ніби перехідним етапом до визнання де-юре.

ДЕ-ЮРЕ (лат. сіє ]те — за правом) — в міжнародному праві повне, остаточне і офіційне визнання держави та уряду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА 1) у формально-юридичному розумінні засіб юридичного виразу права, в результаті чого воно об'єктивується, набуває офіційності й загальної обов'язковості. У такому розумінні Д. п. можуть бути: нормативно-правовий акт, правовий звичай, правовий прецедент, нормативний договір; 2) у матеріальному розумінні — матеріальні умови життя суспільства, які зумовлюють спрямованість і зміст правових приписів; 3) в ідеологічному розумінні — наукові, релігійні та інші погляди, теорії, концепції щодо чинного, можливого та бажаного права.

ДЖЕРЕЛО ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ - діяльність, пов'язана з використанням чи експлуатацією певних об'єктів, особливі властивості яких створюють підвищену ймовірність заподіяння шкоди (використання транспортних засобів, механізмів, електроенергії високої напруги, атомної енергії, вибухових, сильнодіючих отруйних речовин тощо). За шкоду, заподіяну Д. п. н., закон установлює більш сувору відповідальність порівняно з відповідальністю, передбаченою загальними правилами про зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди. Зобов'язання відшкодувати шкоду покладається незалежно від вини заподіювача. Він звільняється від відповідаль-

пості, якщо доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпшого. Відповідальність пожадається, як правило, на особу, у володінні якої знаходиться Д. п. н. (власник або організація, яка здійснює право господарського відання чи оперативного управління Д. п. н.), а також на громадянина чи організацію, котрі отримали Д. п. н. у володіння на передбачених законом підставах (за договором оренди, прокату, за довіреністю на право керування тощо). Шкода, заподіяна особою, якій Д. п. н. надано в технічне керування (напр., керування машиною без оформлення довіреності на це), або особою, з якою власник (володілець) пов'язаний трудовою угодою (водієм, машиністом та ін.), завжди відшкодовується володільцем. Особа, що здійснює технічне керування, може нести відповідальність перед власником (володільцем) лише в порядку регресу після відшкодування шкоди потерпілому.

ДИВІДЕНДИ (від лат. сііуісіепсіит — те, що треба розділити) — доходи, отримані суб'єктами оподаткування за корпоративними правами у вигляді частини прибутку юридичної особи, зокрема доходи, нараховані у вигляді відсотків на акції або внески до статутних фондів; частина прибутку акціонерного товариства, який щорічно розподіляється між акціонерами після сплати податків, відрахувань до розширення виробництва. Д. залежать від кількості та виду акцій, якими володіють акціонери.

ДИЛЕР юридична або фізична особа, яка здійснює операції з валютою, депозитами, цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

ДИПЛОМАТИЧНІ    РАНГИ    —    службові    звання

працівників дипломатичної служби. Д. р. наявні у більшості країн світу. їхні назви, градація і порядок присвоєння визначаються внутрішнім правом країни. Старшинство членів дипломатичного персоналу центрального апарату відомства закордонних справ та його дипломатичних представництв визначається не рангами, а посадами.

ДИСКОНТ (англ. сіізсоипі, італ. зсопіо, фр. езсотріе, від лат. сотриіо — рахую) — 1) у банківській практиці обліковий відсоток, який стягується банками при обліку векселів; 2) у практиці валютного і товарного ринків —

78


ДИСКРЕЦІЙНА ВЛАДА

 ДІЗНАННЯ

зниження курсу валюти за готівковими операціями або з ціни товару при термінових валютних угодах; 3) у практиці фондової біржі — різниця між номіналом цінного паперу та його біржовим курсом у тому разі, коли останній нижчий від номіналу.

ДИСКРЕЦІЙНА ВЛАДА — надання органові чи посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд у межах закону. Напр., у парламентській республіці глава держави за звичайних умов не має права видавати нормативні акти без скрепи міністра чи відповідного прем'єр-міністра (контрасигнатури). За надзвичайних обставин він може видавати їх дискреційно, тобто без контрасигнації. Найчастіше Д. в. здійснюється адміністративними органами, судами.

ДИСПАША (фр. сіізразпе) — 1) розрахунок збитків і розподіл їх між судном, фрахтом і вантажем пропорційно до їхньої вартості в разі загальної аварії; 2) спеціальний документ, що встановлює наявність загальної аварії в разі корабельної аварії і є підставою для обчислення збитків від аварії.

ДИСПАШЕР — див. Аджестер.

ДИСПОЗИТЙВНІСТЬ (від лат. сіізропо — розпоряджаюся, влаштовую) — один із основних принципів цивільного та кримінального процесу, за яким сторони мають можливість розпоряджатися процесуальними засобами захисту своїх прав і інтересів. Суд активно сприяє їм у реалізації цих прав і здійснює контроль за законністю їхніх розпорядчих дій, долаючи труднощі, пов'язані з юридичною необізнаністю сторін, і перешкоджаючи зловживанням учасників справи.

ДИСПОЗИЦІЯ (лат. сіізрозіто, від дізропо — розташовую, розміщую, розподіляю) — у нормах позитивного регулювання виклад правил поведінки, прав та, обов'язків у відносинах, що регулюються цією нормою. Напр., «особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі» (ч. 1 ст. 70 КПК України).

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - один із видів юридичної відповідальності, що застосовується до

порушників трудової дисципліни. Відповідно до трудового законодавства України власник або уповноважений ним орган може вжити до працівника за порушення трудової дисципліни тільки один із таких видів дисциплінарних стягнень: догану; звільнення. Законодавством, статутами та положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші види Д. в. Притягнення до Д. в. може бути оскаржене в установленому законом порядку.

ДИСЦИПЛІНАРНИЙ АРЕШТ - вид дисциплінарної відповідальності, яка настає в результаті порушення службової дисципліни або громадського порядку. Підстави й порядок застосування Д. а. регулюються Дисциплінарними статутами. Капітан морського судна у відкритому морі з метою забезпечення безпеки людей і судна може застосовувати до осіб, що знаходяться на судні, захід, аналогічний Д. а.

ДИФАМАЦІЯ (лат. оЖатаїіо, від сіігТато — позбавляю доброго імені) — опублікування у пресі відомостей, пю ганьблять честь якої-небудь особи, установи тощо.

ДІЄЗДАТНІСТЬ — у цивільному праві визначається як
здатність
громадянина своїми діями набувати цивільних
прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Зміст Д.
складається з таких елементів: а) здатність своїми діями
набувати цивільні права і створювати для себе цивільні
обов'язки
 (правонабувал ьна здатність);

б) здатність своїми діями здійснювати належні даній гхюбі цивільні права й покладені на неї цивільні обов'язки (правоздійснювальна здатність); в) здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами праворозпорядча здатність); г) здатність нести цивільно-правову відповідальність за вчинення цивільних правопорушень (деліктоздатність). Виникнення Д. ізлежить від віку та стану здоров'я. Розрізняють ;:єздатність: повну, часткову, мінімальну, обмежену, визнання громадянина недієздатним.

Повна Д. настає після досягнення 18-річного віку; громадянин, який не досяг 18-річного віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження.

ДІЗНАННЯ — діяльність, яка полягає у проведенні : перативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак

™   81   єзе==


ДІЯ ЗАКОНУ

 ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

злочину та осіб, що його вчинили. Орган дізнання за наявності ознак не тяжкого злочину порушує кримінальну справу і проводить слідчі дії до встановлення особи, що його вчинила, а потім через прокурора передає справу слідчому. У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після проведення невідкладних слідчих дій. Органами Д. є: міліція; податкова міліція; органи безпеки; командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ; митні органи; начальники виправно-трудових профілакторіїв; органи державного пожежного нагляду; органи охорони державного кордону; капітани морських суден, які перебувають у далекому плаванні.

ДІЯ ЗАКОНУ — обов'язковість виконання закону протягом певного часу, на певній території та щодо конкретного кола осіб, організацій та інших суб'єктів права. Д. з. в часі починається з моменту набуття ним чинності (про це може бути спеціально зазначено в законі). Якщо цей момент у законі не обумовлено, строк набуття чинності визначається чинним законодавством. Припиняється Д. з. з моменту його офіційного скасування або в термін, на який він був розрахований, або в силу заміни його іншим законом, який виданий пізніше. Д. з. в просторі означає застосування його на певній території. Д. з. за колом осіб означає застосування його до певної категорії суб'єктів права.

ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА — добровільне та остаточне припинення розпочатої діяльності в разі усвідомлення можливості її успішного завершення. Добровільність полягає у відмові від продовження злочинної діяльності за власною волею особи, без фізичного та психічного примусу з боку іншої особи. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, коли фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

ДОБРОВІЛЬНІ ТОВАРИСТВА - в Україні один із видів громадських організацій, що створюються згідно з Конституцією України для задоволення культурних, наукових, науково-технічних, художньо-естетичних, професійних та інших інтересів громадян. Д. т. засновуються

 на добровільному індивідуальному та колективному -іленстві, мають своє майно, необхідне для втілення ста-іугних завдань, можуть створювати підприємства та ор-"знізації. Кошти Д. т. утворюються з внесків його членів, надходжень від проведення різних заходів, прибутків від видавничої й господарської діяльності та ін. Засновниками Д. т. можуть бути громадяни України, державні установи, громадські організації.

ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА - за законодавством України діяння, які спричинили позбавлення себе життя потерпілим або спробу позбавити себе житта. Такі ліяння можуть виражатися в жорстокому поводженні чи систематичному приниженні людської гідності особи, шантажу, примусу до протиправних дій, зокрема й щодо особи, яка перебуває в матеріальній чи іншій залежності від винного.

ДОВІРЕНА ОСОБА 1) особа, якій довіритель доручає виконувати за нього певні функції, що засвідчується нотаріально; 2) особа, яка в період кампанії з виборів до Верховної Ради України і місцевих рад має завдання ознайомити виборців з кандидатом у депутати відповідної Ради, провадити за нього передвиборчу агітацію.

ДОВІРЕНІСТЬ — письмове повноваження, яке видається однією особою іншій для представництва перед третьою особою. Д., як правило, має бути засвідчена нотаріально. До нотаріально засвідчених прирівнюються Д., засвідчені головними лікарями лікувальних закладів, командирами об'єднань, установ, військово-навчальних закладів, начальниками місць позбавлення волі, організаціями, де довіритель працює, навчається, тощо. Строк дії Д. не може бути більшим за 3 роки. Якщо строк у Д. не вказано, вона зберігає силу протягом одного року з дня її видачі. Д. є недійсною, якщо в ній не зазначена дата її вчинення. Д., засвідчена нотаріусом і призначена для здійснення дій за кордоном без визначення строку її дії, зберігає силу до скасування особою, що видала Д.

ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ - міра кримінального покарання, яка встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у спеціально передбачених КК випадках. Д. п. в. не застосовується до


ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ

 

 ДОГОВІР ПРО МАТЕРІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці після 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент поста-новлення вироку.

ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ — відносини, що складаються на підставі укладення цивільно-правового договору, згідно з яким одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність іншій стороні (набувачеві майна) будинок, його частину, квартиру або іншу нерухомість, замість чого набувач майна зобов'язаний надавати відчужувачеві матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги довічно. Договір Д. у. має бути нотаріально засвідчений. У ньому вказуються оцінка відчужуваного майна, що визначається за згодою сторін, а також вартість усього утримання й види матеріального забезпечення. Договір Д. у. забезпечується забороною відчуження будинку (або іншої нерухомості) набувачем за життя відчужувача. Випадкова загибель такого майна не припиняє обов'язків набувача щодо утримання відчужувача. В разі смерті набувача його обов'язки щодо утримання переходять до тих спадкоємців, до яких переходить відчужувана нерухомість. За їх відсутності або відмови від договору Д. у. нерухомість повертається відчужувачеві. Договір Д. у. може бути розірваний: а) на вимогу відчужувача, якщо набувач майна не виконує своїх обов'язків за договором; б) на вимогу набувача в разі зміни з незалежних обставин його майнового стану, що робить неможливим надання ним відчужувачеві обумовленого забезпечення. В такому разі відчужене майно повертається відчужувачеві, а витрати, понесені набувачем майна щодо утримання останнього, не відшкодовуються."

ДОГОВІР — угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Д. може бути: а) одностороннім, якщо одна сторона бере на себе зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від них, а інша сторона наділяється правом вимоги без виникнення зустрічного зобов'язання щодо першої сторони; б) двостороннім, якщо обидві сторони мають права та обов'язки. Вважається оплатним,

 якщо інше не випливає із закону або суті Д. Строком дії Д. визначається час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права й виконати взяті на себе зобов'язання. Д. вважається укладеним, коли сторони досягли згоди щодо його істотних умов. Д., який підлягає державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його реєстрації. Якщо в Д. не зазначено місця його укладання, Д. вважається укладеним у місці проживання фізичної особи або в місці знаходження юридичної особи, які зробили пропозицію (оферту) укласти Д.

ДОГОВІР МІЖНАРОДНИЙ - угода двох або більше суб'єктів міжнародного права щодо набуття, встановлення, зміни чи припинення взаємних прав та обов'язків у різного роду відносинах. Д. м. є одним з основних джерел сучасного міжнародного права, яким регулюються міжнародні відносини в цілому, незалежно від того, міститься угода в одному чи в кількох пов'язаних між собою документах. Укладається Д. м. здебільшого в письмовій формі і може мати різне найменування: договір, угода, конвенція, пакт, трактат, декларація, акт, обмін нотами тощо. Право укладати Д. м. — невід'ємне право суб'єктів; його положення обов'язкові для сторін, а сам Д. м. є дійсним, якщо не суперечить загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, не зачіпає інтересів третіх осіб, не містить аморальних зобов'язань, укладений уповноваженими на те особами.

ДОГОВІР НА КОРИСТЬ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ - у цивільному праві згода сторін, відповідно до якої виконання договору може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої обумовлено виконання. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони, якщо інше не передбачено законом або договором, не можуть розірвати або змінити укладений договір без згоди третьої особи. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй за договором, особа, що уклала договір, може скористатися цим правом.

ДОГОВІР ПРО МАТЕРІАЛЬНУ ВЩПОВІДАЛЬНІСТЬ -

угода між працівником і підприємством (установою, організацією) про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за збереження майна підприємства, установи, організації. Такі договори укла-


ДОГОВІРНІ САНКЦІЇ

 допит

даються тільки з працівниками, посади яких зазначені у спеціальному переліку.

ДОГОВІРНІ САНКЦІЇ (лат. запсгіо - непорушна постанова) — засоби майнового примусу, що застосовуються в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Зміст Д. с. полягає в обов'язку сторони, яка порушила умови договору, відшкодувати збитки та сплатити неустойку (штраф, пеню). В законодавчому або договірному порядку можуть бути передбачені випадки, коли: а) допускається стягнення лише неустойки (штрафу, пені), а не збитків; б) допускається стягнення неустойки (штрафу, пені) і збитків у повній сумі; в) на вибір кредитора стягуються або збитки, або неустойка (штраф, пеня). Якщо належна до сплати неустойка (штраф, пеня) надмірно велика порівняно зі збитками кредитора, суд вправі зменшити її. Водночас стягнення неустойки (штрафу, пені), встановленої в разі прострочення або іншого неналежного виконання зобов'язання та відшкодування збитків, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі. У разі невиконання боржником за зобов'язанням певної роботи кредитор має право виконати цю роботу за рахунок боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором, або вимагати відшкодування збитків. Д. с. застосовуються лише в тому разі, якщо боржник, котрий не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, є винним, крім випадків, передбачених законом чи договором. Обов'язок доводити відсутність вини покладається на особу, що порушила зобов'язання.

ДОДАТКОВА ЖИТЛОВА ПЛОЩА - житлова площа, яка надається деяким категоріям громадян понад норму, встановлену законодавством. Д. ж. п. надається у вигляді окремої кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, хворим на важкі форми деяких хронічних недуг, та тим, що за характером роботи потребують додаткової площі, її розмір може бути збільшений. Порядок та умови надання Д. ж. п., а також перелік категорій громадян, які мають право на її отримання, встановлюються законодавством.

ДОКАЗИ — в юридичному процесі — фактичні дані (відомості) про обставини, що мають значення для пра-

 : льного вирішення справи, одержані в установленому законом порядку і закріплені в передбачених законом іхерелах. У законі дається вичерпний перелік джерел Д.: вказання свідка, показання потерпілого, показання підорюваного, показання обвинуваченого, висновок експерта, :тові докази, протоколи слідчих і судових дій та інші документи. В цивільному судочинстві фактичні Д. встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх :сіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами та висновками експертів. Відомості, що лстяться поза зазначеними джерелами, юридичного доказового значення не мають. Жоден із Д. не має наперед /становленої сили.

ДОКТРИНАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ (лат. сЗосІгіпа -зчення) — неофіційне, наукове тлумачення правових норм, яке дається вченими у монографіях, статтях, ко-чіентарях тощо, а також практичними працівниками в лекціях, виступах у пресі, тобто поза своєю офіційною діяльністю.

ДОКУМЕНТ (лат. сіосшпепіит — посвідчення) — матеріальний носій запису (папір, кіно- і фотоплівка, магнітна стрічка, дискета тощо) з зафіксованою на ньому інформацією, яка за своїм змістом та формою свідчення є джерелом відомостей, що мають певне юридичне значення.

ДОМІЦИЛЬОВАНИЙ ВЕКСЕЛЬ — вексель, у якому зазначено особливе місце платежу, що відрізняється від місцеперебування особи, яка зазначена як платник за векселем.

ДОМЩИЛЯЦІЯ (від сіопіісіїіит — місце проживання) — призначення за векселем особливого місця платежу, відмінного від місцеперебування особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом проставлення доміци-ляційної формули. Під час складання векселя векселедавець може зазначити не тільки особливе місце платежу, а й особу, яка оплатить вексель у місці Д. Якщо така особа не зазначена, то це означає, що її може визначити трасат при акцепті. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам виконає платіж у місці Д.

ДОПИТ — процесуальна дія, що полягає в одержанні у формі бесіди усних відомостей-показань про суттєві для

87


ДОПІНГ

 ДОТАЦІЯ

даної справи обставини. Показання обов'язково фіксуються від першої особи у протоколі. Процедура Д. залежить від процесуального становища допитуваного {свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, експерт), його вікових особливостей. Свідки й потерпілі попереджаються про кримінальну відповідальність за дачу за-відомо неправдивих показань, а свідки — й за відмову давати показання. їм також роз'яснюється право не давати показань щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів.

ДОПІНГ (англ. аоріп§, від (Зоре — вживати наркотичні засоби) — високоактивні речовини тваринного і рослинного походження та їх синтетичні аналоги, які при введенні в організм активізують серцево-судинну й дихальну діяльність, знімаючи почуття втоми, невпевненості у своїх силах, поліпшують усі види психічної і моторної діяльності. Ці засоби й методи входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху. За КК України спонукання неповнолітніх фізкультурників і спортсменів до застосування Д. є злочином.

ДОРОГОЦІННЕ КАМІННЯ - природні алмази, смарагди, рубіни, сапфіри, олександрити, а також органогенні утворення — перли й бурштин у сировинному та обробленому вигляді. Операції з дорогоцінним камінням регламентуються Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 р.

ДОРОГОЦІННІ МЕТАЛИ — золото, срібло, платина й метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній, осмій) у будь-якому вигляді і стані. Операції з Д. м. регулюються Законом України від 18 листопада 1997 р. Див. Дорогоцінне каміння.

ДОРУЧЕННЯ договір, за яким одна особа (повірений) зобов'язується вчинити від імені й за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. За угодами, вчиненими повіреним, права та обов'язки набуває безпосередньо довіритель.

ДОСТРОКОВЕ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ -

звільнення від відбування покарання до закінчення встановленого   вироком   строку.   Особа   може   достроково

:зільнюватись від відбування покарання внаслідок амністії; помилування; винесення судом ухвали або постанови про звільнення від відбування покарання через хворобу, умовно-достроково або з інших причин, передбаче--:их законом (напр. у разі усунення караності діяння, за =ке особу було засуджено). Див. також Умовно-достроко-іє звільнення.

ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО — стадія кримінального про-_гсу, на якій слідчі збирають, перевіряють та оцінюють докази. Метою Д. с. є встановлення події злочину та осіб, ■инних у його вчиненні. Починається Д. с. після- порушення кримінальної справи. Під час Д. с. проводиться глд певних слідчих дій, передбачених КПК України. Органами Д. с. є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів "езпеки.

ДОСУДОВИЙ ПОРЯДОК ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ -

не врегулювання між сторонами спірних питань, які виникають із їх договірних правовідносин до передання спору з господарський суд. Порядок Д. п. в. с. регулюється Господарським процесуальним кодексом і передбачає надсилання стороною (кредитором), законні права та інтереси якої порушені, іншій стороні (боржнику) письмової вимога (претензії). Сторона, яка отримала претензію, зо-їов'язана у місячний термін дати на неї відповідь. У разі якщо відповідь на претензію не задовольнила сторону, яка її надіслала, чи відповідь на претензію не була надіслана, особа, чиї права порушені, має право звернутися до господарського суду із позовом. Дотримання Д. п. в. с. є диспозитивною нормою, крім випадків, коли дотримання досу--ової процедури є обов'язковим, відповідно до Господарського процесуального кодексу.

ДОТАЦІЯ (лат. сіоШіо — пожертвування) — кошти, додаткові асигнування з державного бюджету, що надаються безвідплатно і безповоротно. Допомога підприємствам та організаціям на покривання збитків, зумовлених не залежними від них причинами. Бюджетна Д. є методом бюджетного регулювання, застосовується тільки у виняткових випадках.

89   г==дг


ДУБЛІКАТ

ДУБЛІКАТ (лат. сіиріісаіїо — подвоєння) — 1) другий або наступний примірник письмового документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. Оформляється у випадках, коли оригінал може отримати лише одна із сторін угоди, а також видається замість втраченого оригіналу; 2) другий примірник накладної, що його видають замість квитанції на вантаж при міжнародних та інших залізничних перевезеннях.

ДУШЕВНА ХВОРОБА — захворювання, що виявляється в порушенні нормальної психічної діяльності, яке істотно впливає на здатність особи правильно сприймати навколишню дійсність, контролювати свою діяльність та усвідомлювати значення своїх дій. До Д. х. належать шизофренія, епілепсія, паранойя, олігофренія та ін. Законодавством установлено певні обмеження дієздатності осіб, що страждають на Д. х. Над ними може бути встановлено опіку. В кримінально-правових відносинах такі особи, якщо вони скоїли суспільно небезпечні діяння, можуть бути визнані неосудними.

ДУШЕВНЕ ХВИЛЮВАННЯ — у кримінальному праві визнається однією з обставин, що пом'якшують відповідальність особи, яка скоїла злочин. Коли ж Д. х. виникає внаслідок незаконного насильства або тяжкої образи від потерпілого, то цей факт є кваліфікаційною ознакою окремих видів злочинів: вбивство або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у стані сильного Д. х., які тягнуть відносно м'які міри покарання.

 

ЕВІКЦІЯ (лат. єуісііо — стягнення за судовим рішенням ігого майна) — у цивільному праві позбавлення володіння "і вилучення речі на законних підставах за мотивами, що елникли до її продажу. Згідно з законодавством за збитої від Е. відповідає продавець, крім, випадків, коли поку-■ець не залучає його до участі у справі, а він довів, що зі сзоєю участю міг би попередити Е.

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО - галузь права, що регулює :5ереження та оздоровлення навколишнього природного :ередовища і раціональне використання природних гесурсів.

ЕКОЦИД (гр. оісоз — будинок та лат. саедо — вбиваю) — масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів та інші дії, що можуть спричинити екологічну катастрофу (штучні зливи, цунамі, виверження вулканів тощо). За КК України Е. є злочином.

ЕКСГУМАЦІЯ (лат. ех — із та пштшз — земля) — виймання трупа з місця його поховання, коли виникає необхідність у проведенні первинного або повторного огляду трупа, пред'явленні його для впізнання, проведенні експертизи (у тому числі додаткової й повторної). Е. здійснюється на підставі постанови слідчого, яка має бути затверджена прокурором, з участю судово-медичного експерта і в присутності понятих.

ЕКСПЕРТ (від лат. ехрегіш — досвідчений) — у праві особа, що володіє спеціальними знаннями й залучається в установленому  порядку для  проведення  експертизи.

91


ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Е. можуть бути співробітники державної експертної установи, а також інші фахівці, не заінтересовані в результатах справи. Див. Висновок експерта.

ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ - встановлення здатності особи до праці для визначення часткової або повної, тимчасової або тривалої, загальної або професійної непрацездатності та її причин. Е. п. проводить МСЕК, висновок якої є підставою для призначення пенсії, допомоги, відшкодування збитків унаслідок каліцтва або інших ушкоджень здоров'я, для працевлаштування.

ЕКСТРАДИЦІЯ (від лат. ех — з і ігасіііїо — передавання) див. Видача злочинців.

ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ - умовна назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. Е. г. — різновид кредитних грошей; переведення грошових сум за рахунками в банках здійснюється автоматично за допомогою ЕОМ і за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків.

ЕМІСІЯ (від лат. етіззіо — випуск, випромінювання) — випуск в обіг грошових знаків в усіх формах — готівковій та безготівковій.

ЕМІТЕНТИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ - особи, які від свого імені випускають цінні папери й зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Е. ц. п. є держава в особі уповноваженого органу, юридичні особи, у випадках, передбачених законодавством, — фізичні особи.

ЕПІДЕМІЯ (гр. ерісіетіа) — масове поширення інфекційної хвороби серед населення за короткий проміжок часу. Особливо небезпечними є інфекційні хвороби, що виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами, зокрема карантинними: чума, холера, жовта гарячка). Порушення правил боротьби з Е., якщо воно спричинило або могло спричинити поширення Е., караються у кримінальному порядку.

 є

ЄВРОВАЛЮТИ — сукупна назва стійких валют, •кими комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позичкові операції за межами країн-емітентів _их валют. Термін виник наприкінці 50-х років XX ст., коли було запроваджено конвертованість валют економічно розвинутих країн і ці валюти почали Еикористовуватись у міжнародних розрахунках. На сьогодні основну роль Є. становить долар США і євро європейська валютна одиниця).

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ   СУД   З   ПРАВ   ЛЮДИНИ   -

створено Європейською конвенцією "Про захист прав людини та основних свобод" в 1950 р. з метою забезпечення поваги до зобов'язань, що випливають з Конвенції для держав, які є її учасниками. Україна визнала юрисдикцію цього Суду стосовно звернень своїх громадян, ратифікувавши Конвенцію 17 липня 1997 р. Рішення Є. с. з п. л. є обов'язковими на території України для всіх службових осіб, яких вони стосуються. Умисне невиконання службовою особою рішення Є. с. з ■ л. тягне кримінальну відповідальність.


ІК

ЖИТЛОВЕ ПРАВО — сукупність правових норм, які регулюють відносини з використання житлового фонду. І Ж. п. не є самостійною галуззю права, за змістом воно збігається з поняттям «житлове законодавство». Основу Ж. п. складають норми цивільного права (майнові відносини найму та оренди житлових приміщень і т. п.), норми сімейного права (права членів сім'ї власника житла). Норми, які регулюють житлові відносини в Україні, зафіксовані в Житловому кодексі України, Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ін.

ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК - будівля зі зручностями,

яка призначена для постійного проживання людини. І Ж. б. створюють житловий фонд. Ж. б. є об'єктом права державної, комунальної, колективної і приватної власності. Це закріплено в Конституції України, цивільному та іншому законодавстві. Договори купівлі-продажу, обміну, дарування Ж. б. мають бути нотаріально засвідчені.

ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС — кодифікований законодавчий акт, який регулює житлові та пов'язані з ними соціальні відносини. Регулює відносини, пов'язані з управлінням житловим фондом; із забезпеченням громадян житловими приміщеннями і користуванням цими приміщеннями; з забезпеченням збереження житлового фонду; вирішенням житлових спорів та ін.

ЖИТЛОВІ ПРИМІЩЕННЯ - об'єкти права власності, інших речових прав. Ж. п. є предметом договору найму. Як правило, вони знаходяться в будинках держав-

—   94   —

  ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ (ЖБК)

ного, комунального, громадського, приватного житлових фондів, в будинках ЖБК. Ж. п. призначені для постійного цілорічного проживання людей, мають відповідати зстановленим санітарним і технічним вимогам, розміру, бути зареєстрованими уповноваженими органами саме як житлові примішення.

ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ  (ЖБК)   -

добровільне об'єднання, яке створюється громадянами для забезпечення своїх житлових потреб будівництвом у міській чи сільській місцевості багатоквартирного житлового будинку на власні кошти, переданні у безстрокове користування членами ЖБК кооперативних квартир, а також для подальшої експлуатації та управління цими будинками. Членом ЖБК може бути громадянин, який до-сяг 18 років, потребує поліпшення житлових умов і, як правило, мешкає в даній місцевості. Порядок обліку громадян, які бажають стати членами ЖБК, а також умови прийому в члени ЖБК встановлюються законодавством України. Член ЖБК, який сповна оплатив свій пайовий знесок за квартиру, набуває на неї право власності.


ЗАГАЛЬНИЙ ТРУДОВИЙ СТАЖ

з

4

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ -

вжиття спеціальних заходів майнового характеру, які спонукають сторони до неухильного й реального виконання зобов'язань. Виконання зобов'язань може забезпечуватися, згідно з законом або договором, неустойкою {штрафом, пенею), заставою і поручительством. Зобов'язання між громадянами або з їхньою участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між юридичними особами гарантією.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ — сукупність заходів, що забезпечують реальність виконання майбутнього судового рішення; одна з гарантій захисту інтересів позивача. Заява про 3. п. вирішується суддею або судом, що розглядає справу, в той же день без повідомлення відповідача та інших осіб, що беруть участь у справі. Залежно від обставин справи суд чи суддя може забезпечити позов цілком або частково. У кримінальному процесі за наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода або понесені витрати закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову.

ЗАБОРОНЕНИЙ ПРОМИСЕЛ — див. Зайняття забороненими видами господарської діяльності.

ЗАВДАТОК — грошова сума, що видається однією з договірних сторін іншій стороні на підтвердження укладення договору й забезпечення його виконання. 3.   застосовується   лише   в   зобов'язаннях  між  фізичними

 особами. За чинним ЦК України 3. відіграє забезпечувальну функцію, яка полягає в тому, що сторона, яка дала 3. : відповідає за невиконання договору, у разі його невиконання втрачає 3. Якщо відповідальною за невиконання договору є сторона, яка одержала 3., вона сплачує другій стороні подвійну суму. Сума 3. у разі невиконання договору зараховується при відшкодуванні збитків, завданих потерпілій стороні невиконанням договору. 3. схожий з авансовим платежем, оскільки він також є попередньою їлатою, але для виконання забезпечувальної функції сумою коштів, що внесена авансом, необхідно вказати в договорі, що ця сума є 3., бо в разі невиконання договору сума попередньої оплати повертається платнику.

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ - перший міжнародний акт про права людини універсального характеру, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Складається з преамбули і ЗО статей, в зких уперше в історії проголошено коло основних громадянських, політичних, соціальних, економічних і культурних прав та свобод людини.

ЗАГАЛЬНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ - захворювання, що не перебуває в прямій залежності від професійного захворювання чи трудового каліцтва. Якщо інвалідність є наслідком каліцтва, не пов'язаного з роботою, її причиною визнається 3. з. Інвалідам внаслідок 3. з., а також сім'ям, чий годувальник помер від 3. з., пенсії призначаються за наявності в інваліда чи померлого певного стажу роботи та залежно від віку інваліда чи померлого годувальника. Розміри цих пенсій, як правило, менші, ніж .три трудовому каліцтві і професійному захворюванні.

ЗАГАЛЬНИЙ ТРУДОВИЙ СТАЖ - загальна тривалість роботи чи іншої суспільно корисної діяльності. До 3. т. с. зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від форм власності, а також на підставі членства в колгоспах чи інших кооперативах незалежно від характеру й тривалості перерв. До 3. т. с. зараховується: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню 2бо за умови сплати страхових внесків; творча діяльність членів творчих спілок та інших творчих працівників, які

і 5.558 £=====     97     =====33


ЗАЙНЯТТЯ ЗАБОРОНЕНИМИ ВИДАМИ

 ЗАКОННИЙ ПРЕДСТАВНИК

не є членами таких спілок. Причому творча діяльність І членів творчих спілок і таких творчих працівників, які не є членами таких спілок, але об'єднані профспілковими комітетами, до 1 січня 1992 р. зараховується до стажу роботи, незалежно від сплати страхових внесків (у такому І разі стаж установлюється від дня опублікування чи першого   публічного   виступу,   показу твору,   що   встанов- І люється    секретаріатами    правлінь   творчих   спілок); І військова служба, служба в органах державної безпеки, в органах внутрішніх справ незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних закладах освіти, в аспірантурі, докторантурі; час догляду за інвалідом  І  групи  або дитиною-інвалідом  віком до 16 років, а також за пенсіонером, який, за висновком медичного закладу, потребує постійного стороннього догляду; час догляду за малолітніми дітьми до 3-річного віку, а у випадках, передбачених законом, — до 6- або 14-річно- І го; час проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстроко- І вої служби, де вони не могли працювати за фахом, але не більше 10 років; час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням та ін.

ЗАЙНЯТТЯ ЗАБОРОНЕНИМИ ВИДАМИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ — за кримінальним законодавством України (у попередніх редакціях КК — "Заборонений промисел", "Заборонені види індивідуальної трудової діяльності", "Заборонені види підприємницької діяльності") види господарської діяльності, щодо яких є І спеціальна заборона. Українське законодавство безпосе-релньо не містить переліку заборонених видів господарської діяльності. До 3. з. в. г. д. належать ті види, що- І до яких встановлено певні обмеження та які здійснюються суб'єктами господарської діяльності всупереч цим обмеженням. Такі обмеження пов'язані з обігом наркотичних речовин, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів, проведенням деяких експертиз, виробництвом і експлуатацією ракет-носіїв, проведенням ломбардних операцій, виплатою та доставкою пенсій, ви- І робшштвом бензинів моторних сумішевих тощо. Наприклад, виплата та доставка пенсій може здійснюватись тільки державними підприємствами та об'єднаннями зв'язку.

 ЗАКАЗНИК — виокремлені природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. На території 3. обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про 3. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням 3., провадиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього середовища. Оскільки оголошення 3. відбувається без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників та користувачів, останні беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів.

ЗАКОН — нормативний акт вищого представницького органу державної влади (в Україні — Верховної Ради України) або безпосереднього волевиявлення населення (напр. у порядку референдуму). 3. складають основу системи права держави. 3. має найвищу юридичну силу щодо інших нормативних актів усіх інших органів держави. Тому скасувати чи змінити 3. може лише Верховна Рада. Водночас 3. може скасувати або змінити будь-який інший нормативний акт. Усі акти інших органів мають відповідати 3., видаватись на основі і на виконання його приписів, тобто бути підзаконними. За своїм значенням 3. поділяються на конституційні та звичайні. Останні у свою чергу поділяються на кодифікаційні та поточні. До конституційних належать ті 3., що вносять зміни й доповнення до Конституції. До кодифікаційних належать 3., якими встановлюються принципи та основні норми регулювання певних галузей права або значних сфер громадського життя, напр. кодекси. Поточні 3. регламентують різні конкретні питання економіки, політики і соціально-культурного життя.

ЗАКОННИЙ ПРЕДСТАВНИК - громадянин, який у силу закону виступає в усіх установах, у т. ч. судових, на захист особистих та майнових прав і законних інтересів недієздатних, обмежено дієздатних або дієздатних, але таких, що через свій фізичний стан (старість, хвороба) не можуть особисто здійснювати свої права й виконувати свої обов'язки. Для здійснення таких дій 3. п. пред'являє


ЗАКОНОДАВСТВО

 ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН

в суді документи, що свідчать про його повноваження. У кримінальному процесі 3. п. виступають батьки, опікуни,  І піклувальники підозрюваного (обвинуваченого), потерпіло- І го, свідка. 3. п. є також представники таких установ, як дитячий будинок, будинок інвалідів і т. п., під опікою яких перебуває не цілком дієздатний учасник процесу. У цивільному процесі батьки, усиновителі, опікуни, піклу- І вальники здійснюють від імені тих, кого представляють, І усі   процесуальні   дії   з   обмеженнями,   передбаченими законом.

ЗАКОНОДАВСТВО — 1) сукупність правових норм, призначених регулювати суспільні відносини взагалі чи окремі види цих відносин (земельне 3., кримінальне 3.);

  1.  сукупність нормативних актів вищої юридичної сили, І які   приймаються    парламентом    або   референдумом; І
  2.  один із методів забезпечення функціонування держа- І ви, який полягає в тому, що органи державної влади видають закони (або їх скасовують, змінюють).

ЗАКОНОДАВЧА ІНІЦІАТИВА (фр. іпіііаііуе, від лат. іпіїішп — початок) — офіційне внесення компетентними суб'єктами на розгляд законодавчого органу законопроек- І ту або пропозиції про прийняття закону, про зміну або скасування чинного закону, які він зобов'язаний розгля- І нути по суті; початкова стадія законодавчого процесу.

ЗАКОНОПРОЕКТ — початковий текст закону, запро- І понований для розгляду законодавчому органові влади. Внесення 3. є першою стадією законодавчого процесу. 3. вправі  вносити суб'єкти, які мають право законодавчої ініціативи.

ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ - припинення подальшого провадження в справі; одна з форм закінчення досудового слідства. Кримінальну справу закривають за відсутністю події злочину або складу злочину, за скінченням строків давності, у разі амністії або помилування та в інших випадках, передбачених КПК України. Орган дізнання закриває справу лише за наявності обставин, що виключають провадження у кримінальній справі. 3. к. с. можливе також, якщо не доведена участь обвинуваченого у скоєнні злочину. 3. к. с. можливе на будь-якій стадії кримінального процесу (крім стадії виконання вироку).

===== 100 =====

 Воно можливе у справі в цілому, в певній її частині або щодо окремих осіб.

ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У ЦИВІЛЬНІЙ СПРАВІ — один із способів закінчення справи без винесення судового рішення; здійснюється за трьома групами підстав: а) справа виникла незаконно; б) справа виникла правомірно, але подальший її розгляд недоцільний; в) якщо після смерті громадянина, що є однією із сторін у справі, спірні "правовідносини не допускають правонаступництва.

ЗАЛИШЕННЯ В НЕБЕЗПЕЦІ — за кримінальним законодавством України — завідоме залишення без" допомоги особи, що перебуває в небезпечному для життя стані й позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану. Відповідальність за це діяння настає за умови, якщо винний був зобов'язаний піклуватися про залишену ним без допомоги особу і мав реальну можливість подати їй допомогу або якщо він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. 3. в н. слід відрізняти від ненадання допомоги.

ЗАЛІК — погашення взаємних платіжних зобов'язань у рівнозначних сумах. За допомогою 3. можна скоротити взаємну заборгованість, прискорити розрахунки суб'єктів господарювання. У платіжній практиці 3. називають клірингом. Розрізняють внутрішній — міжбанківський кліринг та міжнародний — валютний кліринг. Див. також Кліринг.

ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН — умисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного. Карається як закінчений відповідний злочин з урахуванням ступеня виконання злочинного наміру та характеру обставин, які завадили доведенню злочину до кінця. 3. на з. — це наступна, після приготування до злочину, стадія злочинної діяльності. На відміну від приготування, коли злочинець лише створює умови для скоєння злочину, при 3. на з. діяння винного безпосередньо спрямовуються на завдання шкоди об'єкту, що охороняється кримінальним правом, але така шкода не настає або виявляється іншою за ступенем і характером, ніж планував


ЗАМІНА ПОКАРАННЯ

злочинець.  3.  на  з.   може  бути  закінчений   та  не-закінчений. У першому випадку винний виконує всі ті дії, які він вважав необхідними для настання суспільно І небезпечного результату, але останній не настає з незалежних  від  волі  винного  причин.  У другому  випадку суб'єкт 3. на з. не здійснює всіх необхідних для закінчен- І ня злочину дій з незалежних від нього причин і усвідо-  І млює це. Розрізняють також т. з. непридатний 3. на з., що І поділяється на два види: 3. на з. з непридатними засобами (коли винний застосовує такі засоби вчинення злочи- І ну, які за своїми об'єктивними властивостями не могли призвести до запланованого результату); та замах на нена- І лежний об'єкт (коли злочинець намагається реалізувати свій   злочинний   намір   щодо  об'єкта,   який   за  своїми об'єктивними властивостями виключає настання злочинного результату). Відповідальність за непридатний 3. на з. настає на загальних підставах.

ЗАМІНА ПОКАРАННЯ — заміна судом з підстав, зазначених у законі чи за актом помилування, у процесі виконання вироку передбаченого ним покарання. При 3. п. — його невідбутої частини — суд може обрати будь-який м'якший вид покарання з передбачених КК України. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для да- І ного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбу-того строку покарання, призначеного вироком.

ЗАМІСНИЦТВО — у трудовому праві — виконання І обов'язків тимчасово відсутнього працівника, пов'язане з виконанням розпорядчих функцій. Допускається в разі виробничої необхідності, якщо у працівника, що заміщається, немає штатного заступника. 3. оформляється наказом чи розпорядженням. Тимчасово виконуючому обов'язки також сплачується різниця між його фактичною заробітною платою і заробітною платою працівника, який заміщається (без надбавок). Якщо обов'язки відсутнього працівника виконує його штатний заступник чи помічник (за відсутності посади заступника), різниця в зарплаті не сплачується.

ЗАМОВЛЕННЯ   —   пропозиція   (оферта)  замовника 1 (покупця)  виготовити,  поставити  (продати)  йому продукцію,   виконати   роботу,   надати   послугу  в  указаний

 ЗАПОВІДАЛЬНИЙ ВІДКАЗ (легат)

строк, замовленому обсязі, кількості, асортименті, якості та з дотриманням інших необхідних даних. Згода (акцепт) на укладання договору відповідно до 3. оформлюється листом, телеграмою, підтверджується підписом на 3.

ЗАОЧНИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ - у кримінальному процесі судовий розгляд справи за відсутності підсудного. Заочний розгляд кримінальної справи допускається лише у виняткових випадках: коли підсудний перебуває за межами України та ухиляється від явки до суду; коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути в його відсутності. Але суд у такому випадку має право визнати явку підсудного обов'язковою. В цивільному процесі 3. р. с, тобто судовий розгляд справи за відсутності позивача або відповідача, або і того і другого, допускається, якщо від позивача чи відповідача або від обох сторін надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності або в разі повторної неявки в судове засідання відповідача.

3. р. с. у випадках, не передбачених законом, є істотним порушенням закону, що тягне обов'язкове скасування вироку, рішення.

ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ — у кримінальному процесі передбачені законом заходи процесуального примусу, що застосовуються до обвинуваченого (як виняток — до підозрюваного), до підсудного, а також до засудженого (до набрання вироком законної сили) за наявності достатніх підстав вважати, що він може уникнути слідства або суду чи перешкоджатиме встановленню істини у справі, або вестиме злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання вироку. До 3. з. належать: підписка про невиїзд, взяття під варту, застава, нагляд командування військової частини, особиста порука, порука громадської організації або трудового колективу, віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи.

ЗАПОВІДАЛЬНИЙ ВІДКАЗ (легат) - право заповідача розпорядитись майном в особливому порядку — покласти на одного чи кількох спадкоємців за заповітом обов'язок виконати певну дію на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права


ЗАПОВІДНИК

 ЗАПОВІТ

вимагати його виконання. 3. в. має характер часткового сингулярного правонаступництва, за яким певній особі чи особам передається лише яке-небудь одне право чи група прав. Відказоодержувачами можуть бути як ті осо- І би, що входять до числа спадкоємців за законом, так і ті, що не.є спадкоємцями за законом. Обов'язок за виконай- І ням 3. в. може бути покладений тільки на спадкоємців за заповітом,  оскільки спадкоємці за законом отримують спадщину без будь-яких умов. Спадкоємець, на якого покладено заповідачем виконання 3. в., зобов'язаний виконати його лише в межах дійсної вартості спадкового май- ; на. У випадку смерті спадкоємця, на якого було покладе- І но виконання 3. в. до відкриття спадщини, або в разі неприйняття ним спадщини зобов'язання виконання 3. в. переходять на інших спадкоємців, які одержали його частку. Відказоодержувач не є спадкоємцем, тому він не несе відповідальності за борги спадкодавця. Якщо відказоодержувач відмовиться від права, що передбачено на його користь у 3. в., то воно переходить до спадкоємця за І заповітом, на якого було покладено виконання 3. в.

ЗАПОВІДНИК —ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами, які цілковито вилучаються з господарського використання. 3. за змістом — це природоохоронна, науково-дослідницька установа загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. На території 3. забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню 3. Відвідування заповідних територій та акваторій сторонніми особами допускається лише з дозволу адміністрації 3. Охорона природних 3. покладається на спеціальну службу охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Охороні 3. надано право складати протоколи про порушення заповідного режиму, затримувати порушників, вилучати в них заборонені знаряддя і продукцію незаконної діяльності.

 ЗАПОВІТ — особисте розпорядження повністю дієздатної фізичної особи щодо свого майна на випадок її смерті і документ, яким воно оформлюється. 3. за своєю юридичною природою є одностороннім правочином, має тільки особистий характер, у зв'язку з чим не може бути здійснений через представника. Заповідач має право залишити все своє майно або його частину одній або кільком фізичним особам, незалежно від наявності між ними сімейних чи родинних відносин, юридичній особі або державі та обумовити виникнення в особи, що названа в 3., права на одержання спадщини; заповідач у'З. може позбавити права спадкування одного, декількох або всіх спадкоємців за законом (за винятком осіб, які мають право на обов'язкову частку), а також має право зазначити в 3. іншого спадкоємця на випадок, якщо призначений ним спадкоємець помре до відкриття спадщини чи не прийме її; він також може покласти на спадкоємця виконання яких-небудь дій, спрямованих на виконання будь-якої загальнокорисної мети.

3. складається письмово із зазначенням місця й часу складання, підписується заповідачем власноручно й нотаріально засвідчується. Якщо в силу хвороби заповідач не може власноручно підписати 3., то на його прохання він може бути підписаний іншою особою в присутності нотаріуса або іншої посадової особи із зазначенням причин, через які заповідач не зміг підписатись власноручно. Дотримання форми 3. є однією з умов його дійсності. Заповідач може у будь-який час змінити або відмінити зроблений ним 3., склавши новий 3. Складений пізніше 3. відміняє раніше складений повністю або в частині, в якій він суперечить 3., складеному раніше. Заповідач також може відмінити 3. шляхом подання заяви до нотаріуса, а в місцевості, де немає нотаріусів, — до органу місцевого самоврядування.

Різним системам права відомі й інші види та форми заповіту. Так, законодавство ряду країн (Німеччини, Англії, США) передбачає можливість складання спільних 3., у яких виражена воля двох або кількох осіб. Англо-амери-канська система права знає також взаємні (спільні) 3., що містять у собі взаємні обов'язки декількох осіб стосовно один одного. Характерною для законодавства деяких країн (Франції, Німеччини) є таємна форма 3. Таємний


ЗАРАХУВАННЯ ЗУСТРІЧНИХ ВИМОГ

 ЗАТРИМАННЯ

(або секретний) 3. передбачає складання 3. спадкодавцем з переданням у запечатаному вигляді на зберігання до но- І таріуса, як правило, у присутності свідків.

ЗАРАХУВАННЯ ЗУСТРІЧНИХ ВИМОГ - спосіб припинення зобов'язання, за якого погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав або строк яких не зазначений чи визначений моментом витребування. За законом не допускається зарахування таких вимог: а) за якими минув строк позовної давності; б) про відшкодування шкоди, зумовленої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті; в) про довічне утримання; г) в інших випадках, передбачених законом чи договором. Зобов'язання припиняється цілком або частково. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА — винагорода, яка виплачується роботодавцем працівнику відповідно до трудового договору {контракту). Згідно з Конституцією України (ст. 43), кожен має право на 3. п., не нижчу від визначеної законом. Мінімальний розмір 3. п. визначається Верховною Радою України, максимальний розмір не встановлюється. Згідно з трудовим законодавством, винагорода кожного І трудівника залежить від його особистого трудового внеску і якості праці. Законодавство забороняє зниження 3. п. залежно від статі, віку, національності та партійної належності. Конституція України також визначила, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

ЗАРУЧНИКИ — захоплені або утримувані, зловмисниками особи з метою спонукання їхніх родичів, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи відмови від вчинен- І ня будь-якої дії як умови звільнення 3. У КК України передбачена відповідальність за захоплення 3., вбивство 3. І та захоплення як 3. представника влади або працівника правоохоронного органу.

ЗАСТАВА — один із засобів забезпечення зобов'язань у цивільно-правових відносинах. В силу 3. кредитор (за- І ставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого 3. зобов'язання задовольнити свої вимоги з вартості заставленого майна, як І

 ;зило, перед іншими кредиторами. 3. виникає в силу ^•::-ну або договору і має похідний характер від забезпеченого ним зобов'язання. Законодавство встановлює предмети 3. і предмети, які забороняється використовувати як > Ризик випадкової загибелі речі несе її власник, якщо ніде не передбачено законом або договором. Обернення :~чгнення на закладене майно здійснюється за рішенням

;ових органів або в безспірному порядку на підставі ви-•■ :навчого напису нотаріуса, якщо це передбачено зако--:зм. Право 3. припиняється в разі припинення забезпе--г.чого 3. зобов'язання; загибелі заставленого майна; набуття заставодержателем права власності на заставлене • липо; примусового продажу заставленого майна; :акінчеиня терміну дії права, що складає предмет 3. У кримінальному процесі запобіжний захід, який полягає у внесенні на депозит органу досудового розслідування збо суду грошей або передання їм інших матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки чи виконання обумовлених зобов'язань особою, за яку знесено 3.

ЗАСТАВНИЙ ЛИСТ (білет) — документ, яким оформляється договір застави речей у ломбарді і видається громадянину, котрий здає призначене для особистого споживання майно у заставу при одержанні позички, тобто речі, які передаються ломбарду, слугують заставою позички, що надається ломбардом громадянинові. Форма 3. л. уніфікована.

ЗАСУДЖЕНИЙ — за кримінально-процесуальним правом України особа, щодо якої судом винесено обвинувальний вирок. 3. користується всіма правами громадянина України з обмеженнями, встановленими законом.

ЗАТРИМАННЯ — у кримінальному процесі короткочасний захід процесуального примусу, що застосовується до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, з метою з'ясування причетності затриманої особи до злочину й вирішення питання про можливість (у разі необхідності) взяття її під варту. Строк 3. не може перевищувати 72 години. Орган дізнання або слідчий зобов'язані негайно направити прокурору копію протоколу затримання і негайно повідомити одного з родичів затриманого.


ЗАХИСНИК

 ЗВАННЯ ВІЙСЬКОВІ

ЗАХИСНИК — за кримінально-процесуальним законодавством України учасник кримінального процесу, уповноважений у передбаченому законом порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а також засудженого та виправданого. 3., як правило, є особи, що мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (див. Адвокат), адже за Конституцією України для забезпечення права на захист від обвинувачення діє адвокатура (ст. 59). Однак за згодою підсудного як 3. можуть допускатися близькі родичі, опікуни та піклувальники.

ЗАЯВА — офіційне звернення особи (чи кількох осіб) в установу чи до посадової особи, не пов'язане, на відміну від скарги, з порушенням прав і законних інтересів громадянина і не містить тому вимог про усунення таких порушень. Це може бути 3. про прийом на роботу, про звільнення за власним бажанням, про надання відпустки, про надання житлової площі і т. п., а також, напр., 3., що містить пропозиції щодо ліквідації недоліків у роботі підприємств, установ та організацій. Конституція України закріплює право громадян на внесення в державні і громадські організації пропозицій щодо поліпшення їхньої роботи. Заяви подаються в письмовій чи усній формі; розглядаються в установленому законодавством порядку.

ЗБИТКИ — в цивільному праві витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не-одержані кредитором доходи, які він одержав би за умови виконання боржником зобов'язання. У фінансовому праві — відбиті в коштах перевищення витрат підприємства, установи та організації над їхніми доходами.

ЗБРОЯ — предмети (пристрої) та засоби, спеціально пристосовані для враження живої цілі, а також знищення чи пошкодження навколишнього середовища. 3. може бути як саморобною, так і виготовленою промисловим способом. Розрізняють вогнестрільну та холодну 3. До вогнестрільної належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської 3., принцип дії якої полягає у використанні сили тиску газів, що утворюються при згоранні вибухової речовини (пороху чи подібних сумішей). До холодної   3.   належать знаряддя та пристрої, які

=== 108 е=^

 відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам, чи інші предмети, що мають колючий (рапіра, стилет), колючо-ріжучий (ніж, кинджал), рубаючий (шабля), ударно-роздроблюючий (кастет, нунчаку) ефект і призначені для враження живої цілі. До холодної 3. належать також луки та арбалети. Під 3. слід іще розуміти предмети та пристрої, призначені для враження живих цілей з використанням енергії вибуху (гранати, міни тошо). Законодавством України встановлено кримінальну відповідальність за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут вогнестрільної чи холодної 3., бойових припасів та вибухових речовин; розкрадання вогнестрільної 3., бойових припасів або вибухових речовин; недбале зберігання вогнестрільної 3. і боєприпасів. До предметів зазначених злочинів не належать такі види 3., як пневматична 3., газові, сигнальні, стартові, будівельні пістолети, ракетниці, піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин, гладкоствольна мисливська 3. Для вирішення питання про належність того чи іншого предмета до категорії вогнестрільної чи холодної 3. може призначатися криміналістична експертиза.

ЗВАННЯ — найменування, що встановлюються і присвоюються компетентними органами, а також організаціями, установами тощо і засвідчують офіційне визнання заслуг окремої особи чи колективу з точки зору їхньої професійної, службової, наукової чи якоїсь іншої кваліфікації. Порядок встановлення 3., їх присвоєння та позбавлення, а також права та обов'язки, пов'язані з різними 3., визначаються законодавством та іншими нормативними актами. Є 3. почесні, військові, наукові, академічні, спеціаіьні, персональні, кваліфікаційно-професійні, спортивні, 3. лауреатів різних премій, конкурсів, 3., що встановлюються для прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури (чини), для дипломатичних працівників (дипломатичні ранги).

ЗВАННЯ ВІЙСЬКОВІ — в Україні звання, що персонально  присвоюється  кожному військовослужбовцеві і військовозобов'язаному запасу Збройних Сил відповідно до його службового становища, досвіду роботи, військові^ 109


ЗВАННЯ ПОЧЕСНІ

 ЗВОРОТНА СИЛА ЗАКОНУ

вої і загальної освіти, належності до виду Збройних Сил, роду військ чи служби та особистими заслугами.

ЗВАННЯ ПОЧЕСНІ — в Україні одна з форм найвищого визнання державою і суспільством заслуг громадян і колективів. Установлені такі 3. п.: Народний артист України, Народний художник України, Народний архітектор України. Є також 3. п., які встановлюються за професіями, як-от: Заслужений артист, Заслужений діяч мистецтв, Заслужений діяч науки і техніки, Заслужений працівник транспорту, Заслужений учитель, Заслужений шахтар, Заслужений юрист і т. п.

ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО — сукупність неписаних правил поведінки (звичаїв), що склалися в суспільстві в результаті їх неодноразового застосування та санкціонованих державною владою. До юридичної системи входить лише той звичай, який виконує функції норми права. Типовий приклад запису 3. п. — пам'ятки права: Закони Ману, закони Дванадцяти таблиць, Салічна правда, Руська правда.

ЗВИЧАЙ — правило, форма поведінки, в яких закріплено те, що склалось у результаті тривалої суспільної практики. Дотримання 3. забезпечується засобами суспільного впливу. 3. — основний засіб регулювання поведінки за умов родового ладу. З появою держави 3. стає джерелом права; його дотримання у певних випадках забезпечується примусовою силою держави.

ЗВИЧАЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ — правило, яке склалося у сфері торгівлі на основі постійного та однотипного повторення конкретних фактичних відносин. Для того щоб 3. т. визнавався та застосовувався як норма права, він має бути санкціонованим державою. Неправовий звичай застосовується, якщо його вважають елементом волевиявлення сторін за договором. У міжнародній торгівлі роль 3. т. досить значна, особливо для тих форм зовнішньоекономічного співробітництва, які не відрегламентовані законодавством.

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ -

інститут кримінального права, кримінально-процесуального права, кримінально-виконавчого права, який передбачає підстави, порядок та умови звільнення від подальшого відбування кримінального покарання. 3. від в. п. застосо-

 зується лише судом. Винятки становлять 3. від в. п., застосовуване у порядку амністії або помилування. Особа, засуджена за діяння, караність якого за законом усунено, підлягає негайному 3. від в. п. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ — інститут кримінального права, кримінально-процесуального права України, який передбачає право суду звільнити особу, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, примиренням потерпілого з винним, переданням особи на поруки, зі зміною обстановки, із закінченням строків давності.

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ - інститут кримінального права, кримінально-процесуального права України, який передбачає можливість прийняття рішення про недоцільність застосування кримінального покарання щодо особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Таку особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною в силу бездоганної поведінки і чесного ставлення до праці. 3. від п. здійснюється за вироком суду тільки на підставі особистих якостей винного, який своєю поведінкою після вчинення злочину довів свою соціальну толерантність. 3. від п. не застосовується у разі вчинення винним тяжкого злочину.

ЗВІЛЬНЕННЯ З РОБОТИ - припинення трудового договору (контракту) на підставах, що передбачаються законом. 3. з р. бувають з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та на інших законних підставах. У трудовому праві України — найсу-воріший вид дисциплінарного стягнення.

ЗВОРОТНА (РЕГРЕСНА) ВИМОГА - вимога особи, яка здійснила плату іншій особі, що пред'являється до третьої особи, з вини якої була здійснена плата. Див.: Регресний позов.

ЗВОРОТНА СИЛА ЗАКОНУ - поширення дії закону на факти, події, котрі відбулися до набуття законом чин-


ЗҐВАЛТУВАННЯ

 ЗЕМЛЕУСТРІЙ

ності. Як правило, нормативно-правовий акт повинен регулювати суспільні відносини, що склалися після набуття ним чинності. На факти, що були наявними до прийняття цього акта, він, за окремими винятками, не поширюється.

ЗҐВАЛТУВАННЯ — вчинення статевого акту природним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, якою може бути як жінка, так і чоловік, незалежно від роду занять, попередньої поведінки та стосунків із суб'єктом злочину.

ЗЕМЕЛЬНА ВЛАСНІСТЬ — категорія, що відображає відносини між людьми стосовно землі як основного засобу виробництва в сільському та інших галузях народного господарства, операційної основи для системи розселення, розміщення галузей народного господарства та шляхів сполучення, невід'ємної умови, місця, засобу та джерела існування людини та інших живих організмів. Кожна суспільно-економічна формація має свої форми 3. в. В Україні суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи — на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, — на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, — на землі державної власності.

ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО — галузь права, що регулює земельні відносини з метою створення, закріплення та вдосконалення ефективного земельного ладу країни, заснованого на рівноправності різних форм власності на землю, який забезпечує раціональне використання, відтворення та охорону земель, розвиток різних форм господарювання на землі, реалізацію й захист земельних прав громадян та їх об'єднань.

ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР (фр. сасіазгге - лист, реєстр) -державний 3. к. — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим   цих  ділянок,   їх  оцінку,   класифікацію   земель,

 кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний 3. к. містить: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування грунтів; економічну оцінку земель; грошову оцінку земель; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель. За своєю формою земельно-кадастрова документація може бути текстовою (цифровою) та планово-картографічною (із застосуванням сучасних технічних систем).  .

ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС — систематизований законодавчий акт, що регулює земельні відносини на території держави. 3. к. України встановлює завдання земельного законодавства, склад земель України, форми власності на землю та користування нею, регулює порядок передання земель у власність або надання її в користування, вилучення (викуп) земель, ведення державного земельного кадастру, землеустрою тощо. 3. к. України прийнято Верховною Радою України 25 жовтня 2001 р.

ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ — у земельному праві України — одна з правових форм використання землі для будь-яких цілей або одна з правомочностей власника земельної ділянки, що полягає у вилученні землекористувачем корисних властивостей земельної ділянки з дотриманням вимог її раціонального використання, відтворення та охорони. Право постійного 3. можливе тільки стосовно земель державної або комунальної власності і його набувають лише підприємства, установи та організації цих же форм власності. Суб'єктами 3. на умовах оренди можуть бути громадяни і юридичні особи України, іноземні громадяни та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, іноземні держави. Оренда може бути короткостроковою (до 5 років) і довгостроковою (до 50 років).

ЗЕМЛЕУСТРІЙ — сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Метою 3. є забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища й поліпшення природних ландшафтів.

113


ЗЕМЛІ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

 ЗЛОЧИН

ЗЕМЛІ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ - одна з категорій земель, що входять до складу земель України, до якої належать землі в межах міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів. Землі міста, селища міського типу, сільського населеного пункту перебувають у віданні відповідно міської, селищної, сільської ради. Використання земель міста, селища міського типу здійснюється згідно з проектами планування та забудови відповідно міста, селища міського типу і планів земельно-господарського устрою.

Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планування та забудови даного населеного пункту. Включення земельних ділянок до межі міста або межі селища міського типу не тягне за собою припинення права власності або права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до Земельного кодексу.

ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ — землі, які надані для потреб сільського господарства або призначені для таких цілей. Основне призначення цих земель полягає у використанні в сільському господарстві як засобу виробництва. 3. с. п. передаються у власність та надаються в користування: громадянам (для ведення особистого підсобного господарства, городництва, садівництва та ін.); громадянам і сільськогосподарським підприємствам (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва); сільськогосподарським науково-дослідним та навчальним закладам, загальноосвітнім школам (для дослідних і навчальних цілей); несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, громадським об'єднанням, релігійним організаціям (для ведення підсобного сільського господарства).

Земельне законодавство України ґрунтується на пріоритеті сільськогосподарського використання земель, тобто землі, придатні для потреб сільського господарства, мають надаватись та використовуватись насамперед для сільськогосподарських цілей. Особливій охороні підлягають цінні продуктивні землі (чорноземи, лужно-чорноземні, чорноземи опідзолені, дерново-буроземні глибокі та ін.). Земельні ділянки, що зазнали радіоактивного й

 хімічного забруднення, на яких не забезпечується одержання чистої продукції, підлягають вилученню з сільськогосподарського обороту. Виробництво на цих землях сільськогосподарської продукції забороняється. Для будівництва, несільськогосподарських потреб можуть надаватися лише землі, непридатні для сільськогосподарського використання. Вилучення ріллі за межами населених пунктів та земель під багаторічними насадженнями для -несільськогосподарських цілей допускається лише як виняток за рішенням Верховної Ради України. 3. с. п. не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним' юридичним особам та іноземним державам.

ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ — умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби. Кримінальна відповідальність за 3. в. або с. с. настає за умови, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. 3. в. або с. с. слід відрізняти від перевищення влади або службових повноважень.

ЗЛОЧИН — передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, її політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а також інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Ознаками 3. є: суспільна небезпечність; протиправність; винність; караність.

Суспільна небезпечність полягає в тому, що 3. завдає шкоди охоронюваним кримінальним законом соціальним цінностям (суспільному ладові України, її політичній та економічній системам, правам і свободам особи, власності тощо). Суспільна небезпечність характеризується двома ознаками: з якісного боку — характером (зумовлюється важливістю суспільних відносин, на які посягає 3., змістом завданої шкоди, способом вчинення 3.,

—  115 —=


ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДЕРЖАВИ

 ЗЛОЧЙННЕ ДІЯННЯ

формою вини, мотивом, метою 3.): з кількісного боку — ступенем (тобто кількісним відображенням небезпечності діянь   однакового   характеру).   Так,   не   є   3.   дія   чи бездіяльність, яка формально хоча й містить ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але через мало-значність не становить суспільної небезпеки. Протиправність   3.   містить юридичну оцінку його суспільної небезпечності та полягає в тому, що 3. може вважатися лише таке діяння, яке безпосередньо передбачене чинним кримінальним законом.  Кримінальне право України не допускає застосування кримінально-правових норм за аналогією.  Винність  означає, що 3. є лише таке діяння, яке вчинене умисно або з необережності (див. Вина). Караність полягає в тому, що 3. може вважатися лише таке діяння, за яке передбачене кримінальне   покарання.   Кримінальне   законодавство   України містить норми,  які дозволяють звільнити  винного від кримінальної відповідальності і покарання та від відбуття покарання    (див.,    напр.,    Звільнення   від   покаранняА Звільнення від кримінальної відповідальності та ін.), але цеі не означає відсутності караності 3., адже кожна норма! кримінального права, яка передбачає певний 3., обов'яз- Ч ково передбачає і покарання за нього.

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДЕРЖАВИ - поняття минулого законодавства (в одній з редакцій — "Державні злочи-ни"), яким охоплювалися злочини, що посягають на державний суверенітет, територіальну недоторканність, обороноздатність та внутрішню громадську безпеку держави. Кримінальний закон України розрізняв особливо небезпечні злочини проти держави (державна зрада; дії, спрямовані на насильницьке повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; шпигунство; диверсія; пропаганда війни; найманство тощо) та інші злочини проти держави (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності чи ставлення до релігії; розголошення державної таємниці; бандитизм; контрабанда; масові безпорядки; ухилення від призову на строкову військову службу; виготовлення чи збут підроблених грошей, білетів державних лотерей або цінних паперів тощо). За КК 2001 р. названі злочини розглядаються в розділах Кодексу "Злочини проти основ національної безпеки  України",   "Злочини  проти  гро-

 мадської безпеки", "Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку" та ін.

ЗЛОЧИННА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ - різновид злочинного діяння, що полягає в соціальній пасивності особи в умовах, які вимагають активних суспільно корисних дій. Протиправність 3. б. полягає в тому, що особа уникає дій, які вона могла й зобов'язана була вчинити в силу покладених на неї правових обов'язків. Такі обов'язки можуть випливати безпосередньо з закону (напр., ухилення від військової служби порушує вимоги Конституції України та Закону України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу"), з договору (напр., автомеханік не виконав ремонтні роботи, передбачені договором на технічне обслуговування автомобіля, що призвело до аварії), професійних обов'язків (напр., неподання лікарем допомоги хворому), а також загальновизнаних моральних принципів суспільної поведінки (напр., залишення без допомоги потерпілого, якщо сама особа поставила його в небезпечне для життя становище). Злочини, які вчиняються у формі 3. б. об'єктивно, є тривалими; вони можуть бути скоєними як навмисно, так і з необережності.

ЗЛОЧИННА НЕДБАЛІСТЬ - див. Вина.

ЗЛОЧИННА ОРГАНІЗАЦІЯ - стійке ієрархічне об'єднання трьох і більше осіб, члени або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої 3. о., так й інших злочинних груп.

ЗЛОЧИННА САМОВПЕВНЕНІСТЬ - один із видів необережної вини, коли особа передбачає настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховує на відвернення цих наслідків. При 3. с. відсутнє свідоме допущення шкідливих наслідків, оскільки винний сподівається (легковажно), що певні конкретні обставини здатні їх відвернути.

ЗЛОЧИННЕ ДІЯННЯ - акт антисоціальної поведінки, що посягає на суспільні відносини, які охороня-


ЗМАГАЛЬНІСТЬ

 ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

ються кримінальним законом. У кримінальному праві виключається відповідальність за відсутності 3. д. Воно полягає у принципово усвідомлюваному акті людської поведінки, який проявляється у психічно підконтрольному, мотивованому діянні, що охоплюється тією чи іншою статтею кримінального закону. 3. д. є поєднанням фізичних та психологічних факторів, об'єктивних та суб'єктивних ознак. За своїми об'єктивними властивостями 3. д. є суспільно небезпечною дією чи бездіяльністю, а за суб'єктивними — винним вчинком, скоєним завжди з певною метою та за певним мотивом (іноді навіть не-усвідомлюваними). Саме на підставі об'єктивних ознак 3. д., характеру поведінки людини за певних умов можна робити висновки про такі суб'єктивні моменти 3. д., як вина, мотив злочину, мета злочину. Див. також Злочин.

ЗМАГАЛЬНІСТЬ — принцип судочинства, що полягає у відокремленні функції обвинувачення від функції захисту і наданні сторонам рівних процесуальних прав щодо подання доказів, участі в дослідженні доказів, заявлення клопотань. Рівність можливостей у реалізації цих прав забезпечується введенням у процес поряд з професійним обвинувачем професійного захисника, участь якого в судовому розгляді у встановлених законом випадках є обов'язковою, а також забороною покладання обов'язку доказування невинуватості підсудного на самого підсудного або його захисника. У цивільному процесі 3. полягає в тому, що весь процес відбувається у формі правового спору сторін — позивача і відповідача, які подають суду докази і користуються рівними процесуальними правами.

ЗНАКИ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ - спеціальні оригінальні позначення, які відрізняють однорідні товари й послуги одного виробника від однорідних товарів і послуг іншого виробника. Паризька конвенція з охорони промислової власності 1883 р. вирізняє товарні знаки і знаки обслуговування. Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" 1993 р. товарні знаки і знаки обслуговування об'єднані в єдиний об'єкт права промислової власності — 3. для т. і п.

ЗНАХІДКА майно, втрачене власником (володільцем) поза його волею і знайдене іншою особою. Громадянин, який знайшов загублену річ, зобов'язаний не-

 гайно повідомити про це особу, що загубила її, повернути їй знайдену річ або заявити про 3. і здати її до міліції чи до виконкому сільської, селищної ради, а коли річ знайдено в установі, підприємстві або на транспорті, — здати її адміністрації відповідної організації. Адміністрація, не виявивши у двотижневий строк законного володільця, негайно повинна здати загублену річ до міліції або виконкому. Міліція або виконком зберігають здані їм речі протягом ше'сти місяців. Якщо за цей період власника не буде виявлено, речі переходять у власність держави. Для цього не вимагається спеціального судового чи іншого рішення.

ЗНЯТТЯ СУДИМОСТІ — рішення суду про припинення стану судимості до закінчення передбаченого законом строку погашення судимості, після закінчення не менше половини цього строку, якщо особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення. Див. Погашення судимості.

ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО — частина цивільного права, що являє собою сукупність норм, які регулюють відносини, в яких одна сторона {боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або ж утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання. 3. п. встановлює правила виконання зобов'язань, їх місце, передбачає гарантії належного їх виконання. Законодавство забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язань.

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ — правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо або ж утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання. 3. виникають з договорів та інших підстав, передбачених законом (ст. 4 ЦК України). 3. можуть бути односторонніми, коли одна сторона має тільки права, а друга — обов'язки, і двосторонніми, коли обидві сторони мають права та обов'язки. 3. опосередковують товарообмінний процес і належать до майнових правовідносин.


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПРО ЯВКУ

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПРО ЯВКУ - один із видів правовідносин, який покладає на громадянина обов'язок з'являтись у судові чи інші органи за письмовим чи усним викликом у призначений термін. Обвинувачений (підсудний) у разі неявки без поважних причин (поважними причинами визнаються: несвоєчасне одержання повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можливості своєчасно з'явитись до слідчого чи суду) підлягає приводу.

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ — позадоговірні зобов'язання, що виникають з правопорушення. Шкода, заподіяна особі, майну громадянина або організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що шкода заподіяна не з її вини. Шкода, заподіяна в стані необхідної оборони, якщо не були перевищені її межі, відшкодуванню не підлягає. Суд має право зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, залежно від його майнового стану.

ЗРАДА БАТЬКІВЩИНИ - див. Державна зрада.

ЗУПИНЕННЯ ПЕРЕБІГУ СТРОКУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ — розпочатий строк позовної давності зупиняється протягом усього часу існування обставин, зазначених у законі, і розпочинає свій перебіг лише з часу, коли відпадають ці обставини. Строк давності включає лише час до і після зупинення строку. 3. п. с. п. д. можливе у разі, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна і невідворотна подія (непереборна сила); в силу встановленої законодавством відстрочки виконання зобов'язань (мораторій); якщо позивач або відповідач перебуває у Збройних Силах, що переведені на воєнне становище. 3. п. с. п. д. можливе, якщо зазначені обставини існували в останні шість місяців строку давності, а якщо цей строк менший — протягом строку давності.

ЗУСТРІЧНИЙ ПОЗОВ — самостійна позовна вимога відповідача до позивача, що заявляється в суді або господарському суді в розпочатому процесі для розгляду разом з первинним позовом; засіб захисту відповідача проти пред'явленого до нього позову. 3. п., незалежно від його підсудності, пред'являється в суд, який розглядає вже заявлений позов, з дотриманням загальних вимог пред'явлення позову.

 і

ІДЕАЛЬНА СУКУПНІСТЬ - вчинення кількох самостійних злочинів шляхом одного діяння. І. с, як правило, виникає, коли винний: а) своїм злочинним діянням посягає одночасно на кілька різних об'єктів (напр., коли винний отримує як хабар завідомо вкрадену річ, його дії міститимуть І. с. хабарництва та розкрадання) або б) має різне психічне відношення до злочинних наслідків свого діяння (напр., коли винний пострілом з рушниці навмисно вбиває одну особу і з необережності ранить іншу, його дії утворюють І. с. умисного вбивства та вбивства з необережності). Слід мати на увазі, що деякі кримінально-правові норми встановлюють відповідальність за одночасне посягання на два об'єкти (напр., розбій посягає одночасно як на власність, так і на здоров'я потерпілого). У такому випадку І. с. не буде. Див. також Сукупність злочинів.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ (лат. ісІепііГісо - ототожнюю) -

у криміналістиці задача, метод, процес і результат установлення тотожності конкретного об'єкта за сукупністю загальних та окремих ознак. Факт тотожності, зафіксований у висновку експерта (експертна І.) або в протоколі (судово-слідча І.), є доказом у справі. В органах МВС здійснюється обліково-реєстраційна І.

ІМУНІТЕТ (лат. іттипіїаз — звільнення від чогось, свобода) — юридичне право не підкорятись деяким загальним законам, надане в окремих випадках державам, міжнародним організаціям, особам, що посідають особливе місце в державі. Розрізняють: у міжнародному праві: І. держави,  І. дипломатичний,  І.  військових кораблів,


ІМ'Я ГРОМАДЯНИНА

 1НДОСАЦІЯ

І. морських державних торговельних суден; у фінансовому праві: податковий І.; у конституційному праві: І. президентський, І. парламентський (депутатський), І. судовий. Див. Депутатська недоторканність.

ІМ'Я ГРОМАДЯНИНА - відповідно до ЦПК України громадянин здобуває і здійснює права та обов'язки в суспільстві під власним іменем, до якого входять прізвище, ім'я та по батькові. Громадянин має право змінити власне ім'я згідно з чинним законодавством. Зміна імені не є умовою припинення або порушення його прав та обов'язків, здобутих під попереднім іменем. Ім'я, надане громадянинові під час народження, а також зміна імені реєструються відповідним актом громадянського стану.

ІНВАЛІДНІСТЬ (лат. іпуаіісшз — слабкий, безсилий) — постійна або тривала втрата працездатності, яка виникла внаслідок захворювання, поранення, анатомічного дефекту. При І. надається пенсія або інші пільги, передбачені законодавством.

В юриспруденції розрізняють такі причини І.: загальне захворювання (І. не пов'язана з трудовою діяльністю); професійне захворювання; трудове каліцтво; ураження, контузія, набуті під час виконання військових обов'язків, або захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті; каліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням військового обов'язку, або захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті. І. визначається за проявами захворювання, які перешкоджають виконанню професійної роботи і набули сталого характеру. Групи І. встановлюють медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). Налічується три групи І.: І — особа потребує постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду; II — особа непрацездатна, проте не потребує постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду; III — працездатність особи значно знижена. МСЕК приймає рішення про групу І. особи після встановлення її причин, від чого залежить розмір пенсії та надання певних пільг.

ІНВЕСТИЦІЯ (лат. іпує$ііо — одягаю, наділяю) — всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності   з   метою   отримання   прибутку   або   досягнення

 соціального ефекту. До об'єктів І. належать: кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, майнові права, права на інтелектуальні цінності тощо. І. у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюється у формі капітальних вкладень.

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ПОКАРАННЯ - у кримінальному праві — призначення покарання в межах установлених законом санкцій, з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи винного та обставин справи, що пом'якшують або обтяжують відповідальність. При І. п. суд враховує характер і тяжкість вчиненого хіочину, спосіб, стадію, суб'єктивний склад його вчинення, форму та вид вини, особу винного, його роль у скоєнні злочину.

ІНДИВІДУАЛЬНО ВИЗНАЧЕНА РІЧ - річ, яка відрізняється притаманними лише їй властивостями й характеристиками, що дають змогу вирізнити її з загальної маси інших однорідних речей (напр., оригінал картини, книга з автографом). Це унікальні речі, які існують в одному примірнику, вони є незамінними. Саме тому у випадках, коли предметом зобов'язання є І. в. р. і виконання його стало неможливим, таке зобов'язання за законом припиняється.

ІНДОСАМЕНТ (нім. Іпдоззатепї, фр. епсюз$етепг, від лат. іп — на і сюгзит — спина) — передатний напис власника на звороті векселя або чека, який засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи. І. виконує передатну, забезпечувальну й легітимаційну функцію; за його допомогою переходять права за векселем від однієї особи до іншої, перетворює індосанта в індосата (боржника) за векселем, який відповідає перед векселедержателем за акцепт векселя і платіж. І. дає змогу встановити законного держателя векселя.

ІНДОСАНТ юридична особа, на користь якої переводяться вексель, чек за передатним написом. Володіє векселем у зв'язку з індосаментом.

ІНДОСАТ юридична особа, якій за індосаментом передані всі права за векселем.

ІНДОСАЦІЯ — переказ векселя індосантом індосату шляхом передатного напису на звороті векселя.

123 =5=


ІНКАСО

 ІСТОРИКО-ПОЛІТЙЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ

ІНКАСО (від італ. іпсаззо — виручка, виторг) — банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта одержує належні йому кошти за різними документами від імені й за рахунок клієнта і зараховує їх на рахунок отримувача коштів.

ІНОЗЕМНІ ГРОМАДЯНИ - особи, які перебувають на території однієї держави, а мають громадянство іншої держави. Правила в'їзду і виїзду, правове становище І. г. під час перебування на території даної держави визначається законодавством цієї держави та укладеними нею міжнародними договорами з країнами, громадянство яких ці І. г. мають.

ІНСТРУКЦІЯ (лат. іпзігисііо — введення, настанова) — 1) підзаконний нормативний акт, що видається міністерствами, керівниками інших центральних та місцевих органів державного управління в межах їхньої компетенції на основі і для виконання законів, указів, постанов і розпоряджень уряду та актів вищестоящих органів державного управління; 2) зведення правил, які регламентують виробничо-технічну діяльність.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ - це виключні права на результати людської розумової діяльності. Поняття І. в. було введене Конвенцією про створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 р. Інститут права І. в. традиційно поділяється на авторське право (твори літератури, мистецтва, науки) і право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження товарів, ноу-хау). Основними нормативними актами, що регулюють відносини права І. в., є Закони України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на зазначення походження товарів» та ін.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ (ТЛУМАЧЕННЯ) ЗАКОНУ (лат. іпіегргеїаііо, від іпіегргеіог — роз'яснюю, перекладаю) — діяльність державних органів, різних організацій, окремих громадян щодо з'ясування і роз'яснення дійсного змісту загальнообов'язкової волі законодавця, вираженої

 в нормах права. Мета І. з. — правильне застосування приписів, що містяться в нормах права, в конкретних життєвих випадках. За юридичною силою тлумачення закону буває офіційне та неофіційне. Офіційне поділяється на автентичне, нормативне, казуальне; неофіційне — на доктринальне, професійне, поточне. За обсягом І. з. може бути буквальна, обмежувальна, поширювальна; за прийомами — граматична, логічна, систематична, історична.

ІНФЛЯЦІЯ (лат. іггПаїіо — роздмухування, розбухання, від іпЯіо — вдуваю) — надмірне збільшення маси паперових грошей, що перебувають в обігу, порівняно з масою реально пропонованого товару й послуг, ціни на які зростають через падіння купівельної спроможності грошей.

ІПОТЕКА — вид застави нерухомого майна (землі, будівель) з метою отримання іпотечного кредиту.

ІСТОРИКО-ПОЛІТЙЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - дослідження соціального значення правової норми, її мети, намірів законодавця, суспільно-політичної обстановки, що певною мірою зумовила її прийняття.

-ф-

:


КАРНИЙ РОЗШУК

к

КАБАЛЬНА УГОДА — правочин, здійснений під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної згоди представника однієї сторони з другою, а також правочин, який особа вимушена була вчинити через тяжкі обставини на вкрай невигідних для себе умовах, чим скористалася друга сторона. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом потерпілого. У таких випадках потерпілому повертається другою стороною все одержане за правочином, а в разі неможливості повернути одержане в натурі відшкодовується його вартість.

КАЗНАЧЕЙСТВО   (Державне   казначейство   України)

(від тюрк, казна) — спеціальний підрозділ Міністерства фінансів України, який забезпечує повне і своєчасне виконання Державного бюджету України, фінансує його видатки, управляє державним боргом, розподіляє між різними ланками бюджетів відрахування від загальнодержавних податків та зборів, контролює надходження й'ви-трачання коштів державних позабюджетних фондів.

КАЗНАЧЕЙСЬКІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ - боргові цінні папери на пред'явника, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються тільки на добровільних засадах серед фізичних і юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу, відповідно до умов їх випуску.

КАЗУАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ (лат. сазиаііз, від сжшз -випадок) — офіційне роз'яснення змісту норми права, яке дається  судовим  або   іншим   компетентним   органом  у

 зв'язку і з приводу розгляду конкретної справи і формально є обов'язковим лише у її розгляді.

КАЗУС (лат. сашз — випадок) — подія, що настає поза вольовими діями суб'єкта і тому не може бути передбаченою за певних умов. К. є також випадкова дія особи, що має зовнішні ознаки проступку (злочину), але позбавлена елемента вини і тому не тягне юридичної відповідальності. Від К. слід відрізняти поняття непереборної сили.

КАЛІЦТВО — втрата особою працездатності внаслідок нещасного випадку, протиправних дій або інших причин. Розрізняють К. трудове і не пов'язане з роботою, від чого залежать вид і розміри подальшої допомоги, призначення пенсії тощо.

КАЛІЦТВО ТРУДОВЕ - у трудовому праві України -ушкодження здоров'я працівника в результаті нещасного випадку, що стався: а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі й під час відрядження), а також під час дій в інтересах підприємства, організації, установи навіть без розпорядження адміністрації; б) на шляху до роботи чи звідти; в) на території закладу, організації або в іншому місці впродовж робочого часу (враховуючи й перерви); під час підготовки до роботи; г) біля закладу, установи, підприємства або іншого місця роботи впродовж робочого дня (разом із перервою), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку; д) під час виконання державних або громадських обов'язків; є) при виконанні обов'язків громадянина під час рятування людей або в момент захисту особи чи правопорядку.

За фактом К. т. складається акт за встановленою формою після попереднього розслідування, від результатів якого залежать вид і розміри подальшої допомоги, призначення пенсії тощо.

КАРНИЙ РОЗШУК - 1) комплекс опсративно-роз-шукових та інших передбачених законодавством заходів з метою виявлення злочинів та осіб, що їх скоїли, а також виявлення осіб, які переховуються від слідства й суду; 2) система органів МВС України, на які покладено виконання  наведених завдань.  Служба  К.  р.  складається з


КАСАЦІЙНА ІНСТАНЦІЯ

 КВАЛІФІКАЦІЯ

Головного управління К. р. МВС України та управлінь,  І відділів, відділень К. р. в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у місті.  Структурні підрозділи  служби  К. р.  підпорядковуються  на місцях керівникам відповідних органів МВС.

КАСАЦІЙНА ІНСТАНЦІЯ - в цивільно-процесуальному, господарському та кримінально-процесуальному праві України третя судова інстанція — це суд, що розглядає справу за касаційною скаргою або касаційним поданням прокурора на рішення, вироки, ухвали суду першої інстанції і постанови судді, що набрали законної сили. І К. і. — суд, безпосередньо вищестоящий стосовно суду, який постановив рішення, вирок. В Україні такими судами, які розглядають справи в К. і., є: Верховний Суд України, Касаційний суд України. Не підлягають касаційно- | му оскарженню рішення, вироки, ухвали Верховного Суду України.

КАСАЦІЙНА СКАРГА — подається учасниками процесу до касаційної інстанції на вирок або судове рішення, яке набрало законної сили. К. с. на вирок подається засудженим, його захисником і законним представником, виправданим, потерпілим, його представником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем та їхніми представника- І ми в частині цивільного позову в місячний строк з моменту проголошення вироку, а засудженим, який перебуває під вартою — протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку. К. с. на судове рішення мають право подати протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення сторони, їхні представники та інші особи, які брали участь у справі. Якщо строк оскарження пропущено з поважних причин, суд має право відновити його.

КАСАЦІЙНЕ ПОДАННЯ - акт прокурорського реагування на незаконні чи необгрунтовані: а) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, та б) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ними в апеляційному порядку. К. п. на судові рішення, зазначені в п. а), має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. К. п. на судові

===== 128 =—

 рішення, зазначені в п. б), має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва та Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їхніх повноважень незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанцій.

КАСАЦІЯ (лат. саззагіо — скасування, знищення, від саз$о — розбиваю, руйную) — 1) оскарження до вищестоящого суду судових рішень, вироків, що набрати законної сили (прокурор вносить подання); 2) перевірка вищестоящим судом законності та обгрунтованості вироків і рішень суду, що набрати законної сили (за матеріалами, що знаходяться в справах і додатково наданими); 3) перегляд, скасування судового рішення нижчої інстанції вищестоящою інстанцією з причин порушення нижчою інстанцією законів і недотримання нею норм судочинства.

КАТУВАННЯ — у кримінальному праві України умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі.

КАФ (англ. созі апсі ГгеідТ — вартість і фрахт) — торговельний термін, який застосовується у міжнародній практиці. За правочином КАФ продавець зобов'язаний укласти договір перевезення, тобто він повинен забезпечити перевезення вантажу морським шляхом і доставити його на борт судна. Обов'язок страхування вантажу під час перевезення морським шляхом після доставки його на борт судна лежить на покупцеві, але продавець зобов'язаний повідомити всі необхідні дані для страхування, інакше ризик загибелі вантажу під час перевезення лежить на продавцеві. У французькому перекладі операція КАФ ототожнюється з операцією СІФ, коли головною дією продавця є не стільки доставка вантажу, оплата фрахту і його страхування, скільки доставка документів, якими користується покупець.

КВАЛІФІКАЦІЯ (лат. яиаііз — який, якої якості і Гасіо   —   роблю)   —   в   трудовому   праві   розглядається

5 5-558 ====    1 29    55===


КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ

 КОЛІЗІЙНА НОРМА

К. праці і К. окремих працівників. К. праці — це характеристика певного виду праці залежно від її складності, точності, відповідальності тощо. К. праці має значення для визначення розрядів, тарифних виплат і посадових зарплат. К. працівника— це ступінь і вид професійної освіти, що необхідні для виконання конкретної роботи. Визначається адміністрацією за згодою з профкомом у формі присвоєння працівникові розряду чи категорії на основі тарифно-кваліфікаційного довідника.

КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ — кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, встановлення точної відповідності між фактичними обставинами й зафіксованими в кримінальному законі ознаками складу злочину. К. з. є результатом діяльності органу дізнання, органу досудового слідства й суду, на основі якого приймається ряд найважливіших кримінально-процесуальних рішень (про обрання запобіжного заходу, про винність, про визначення покарання тощо). К. з. виражається в точному посиланні на норму кримінального закону із зазначенням частини, статті і в необхідному разі редакції.

КВОРУМ (лат. яиоштп, букв. — з яких) — найменша кількість членів зібрання, за якої воно вважається законним і може приймати правомочні рішення. Визначається або кількістю, або відсотковим відношенням до загального числа членів. При розв'язанні особливо важливих питань звичайний К. може бути збільшений.

КЛІРИНГ (англ. сіеагіщ») — система безготівкових розрахунків за товари, надані послуги, цінні папери шляхом заліку взаємних вимог. У платіжній практиці застосовується внутрішній — міжбанківський К. та міжнародний — валютний К. Міжбанківський К. — це система безготівкових розрахунків між банками, побудована на заліку взаємних грошових вимог юридичних осіб однієї країни. Валютний К. — система безготівкових міжнародних розрахунків, яка застосовується країнами у зовнішній торгівлі.

КЛОПОТАННЯ — 1) офіційне прохання або подання, адресоване державним органам чи вищестоящій громадській організації; 2) офіційне прохання про здійснення процесуальних дій чи прийняття рішень, звернене до ор-

 ганів дізнання, слідчого, прокурора чи суду. В цивільному процесі право на заяву К. мають позивач, відповідач, треті особи та інші учасники процесу, їхні представники, прокурор, уповноважений органів державного управління, організацій, профспілок, інших громадських організацій, громадяни, що звернулися до суду з метою захисту прав інших осіб; у кримінальному процесі підозрюваний, обвинувачений, їхні законні представники, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їхні представники, прокурор.

КОДЕКС — (від лат. сосіех — навоскована дошечха для письма, книга) — систематизований законодавчий акт, у якому містяться норми певної галузі права (напр., Цивільний К., Кримінальний К.). Правові норми в К. викладаються в порядку, який відображає систему даної галузі права.

КОЛЕГІАЛЬНІСТЬ — принцип управління, за яким керівництво здійснюється групою уповноважених осіб (колегією), кожна з яких несе персональну відповідальність за певну сферу діяльності.

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР - локальний акт, що регулює трудові, виробничі й соціально-побутові відносини і укладається між колективом найманих працівників і власником або уповноваженим ним органом. Ініціатором з розробки, укладання і зміни К. д. може бути будь-яка із сторін. В К. д. фіксуються взаємні зобов'язання роботодавця і працівників з таких питань: форма, система і розмір оплати праці, грошові винагороди, допомога, компенсація, доплата; механізм регулювання оплати праці, виходячи з росту цін, інфляції; зайнятість, охорона праці, у т. ч. жінок і підлітків; медичне й соціальне страхування, дотримання інтересів працівників у разі приватизації підприємства; екологічна безпека та охорона здоров'я працівників па виробництві; пільги працівникам, які поєднують з роботою навчання та іп.

КОЛІЗІЙНА НОРМА — норма, що встановлює, право якої держави має застосовуватись до правовідносин міжнародного характеру, а саме: якщо їх учасником є іноземний громадянин або іноземна юридична особа; якщо їх об'єктом є річ, що знаходиться за кордоном; якщо юридичні фак-


колізійне право

 КОМІСІЙНА ЕКСПЕРТИЗА

ти, з якими пов'язані виникнення, зміна або припинення правовідносин, мали місце за кордоном. Одним із ефективних засобів застосування К. н. є договори України з іноземними державами про правову допомогу.

КОЛІЗІЙНЕ ПРАВО — сукупність норм, шо вирішують колізії між законами різних держав. К. п. є складовою міжнародного приватного права.

КОЛІЗІЯ ЗАКОНІВ (лат. соїіізіо, від соїіісіо - стикаюсь) — розбіжність між змістом (зіткнення) двох або більше формально чинних нормативних актів., які прийнято з одного й того самого питання. Якщо є розбіжності між актами, прийнятими одним і тим самим правотвор-чим органом, застосовується акт, прийнятий пізніше (мається на увазі, що наступні акти повинні скасовувати застарілі акти з цього ж питання). У разі розходження між загальним і спеціальним актами застосовується спеціальний. Якщо розходяться акти, прийняті різними органами, то застосовується прийнятий вищим органом. Нарешті, якщо не можна скористатись жодним із зазначених правил, слід ініціювати прийняття відповідним органом нової норми, яка б усунула К. з.

КОМАНДЙТНЕ ТОВАРИСТВО (фр. соттапсіііе -товариство на вірі) — це товариство, в якому разом з учасниками, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

К. т. створюється і діє на підставі засновницького договору, зміст якого має бути визначений законодавством, підписаний усіма повними учасниками. Особа може бути повним учасником тільки одного К. т. Учасник повного товариства не може бути повним учасником К. т. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна К. т., зазначеного у засновницькому договорі. Вкладники зобов'язані внести вклад до складеного капіталу.

Вкладник К. т. має право: одержувати частину прибутку товариства, відповідну його вкладові; діяти від імені К. т.

 тільки за його довіреністю; вимагати першочергового повернення вкладу в разі ліквідації товариства; ознайомлюватися з балансами К. т.; після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у порядку, передбаченому засновницьким договором; передати свою частку у майні чи її частину іншому вкладникові чи третій особі зі сповіщенням про це товариства. К. т. ліквідується при вибутті усіх вкладників. Однак повні вкладники можуть перетворити К. т. у повне товариство замість ліквідації.

КОМЕРЦІЙНИЙ АКТ — документ, який при перевезенні вантажів усіма видами транспорту може служити підставою для відповідальності транспортних органів вантажовідправників і вантажоодержувачів та пасажирів. К. а. складається в місці відправлення вантажу, в місці його призначення або під час перевезення для посвідчення невідповідності документів на вантаж самому вантажу (вантаж без документів, невідповідність ваги або кількості місць тощо). Правила перевезень на кожному виді транспорту передбачають різний порядок складання К. а. Цей документ обов'язково додається до претензії або позову про недостачу, пошкодження вантажу, багажу. Відмова у складанні К. а. може бути оскаржена, а до пре-тензі''' або позову повинні додатися докази оскарження відмови у складанні К. а.

КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ - кредит, шо надається у товарній формі, визначає відносини з приводу перерозподілу матеріальних фондів і характеризує угоду між суб'єктами господарської діяльності. Об'єктом К. к. виступають реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. К. к. оформляється векселем.

КОМІСІЙНА ЕКСПЕРТИЗА - експертне дослідження, здійснюване кількома спеціалістами для проведення повторних або особливо складних експертиз. Кожен з експертів має однакові процесуальні права і несе персональну відповідальність за обгрунтованість висновків. Якщо для вирішення поставлених питань потрібні знання з різних галузей науки-чи техніки, мистецтвознавства чи ремесла, призначається комплексна експертиза, яка може бути одночасно комісійною. Якщо в такому разі експерт


КОМІСІЙНА ТОРГІВЛЯ

 КОНВЕНЦІЯ

володіє знаннями у кількох галузях, то комплексна експертиза може здійснюватись одноособово, напр. медико-психологічне дослідження.

КОМІСІЙНА ТОРГІВЛЯ - здійснення торговельними організаціями продажу товарів за дорученням і за рахунок комітента за певну винагороду (комісійні).

КОМІСІОНЕР (фр. сотті58іоппаіге, від лат. сотті-88Іо — доручення) — посередник у правочинах — фізична або юридична особа, яка від свого імені за певну винагороду здійснює правочин на користь і за рахунок комітента.

КОМІСІЯ (лат. соттіззіо — доручення) — 1) група уповноважених осіб для виконання певного завдання (напр. виборча), а також спеціалізований орган (напр., у міжнародних організаціях); 2) здійснення правочинів особою {комісіонером) від свого імені, але за рахунок другої особи (комітента); платіж за здійснення такого правочину.

КОМІТЕНТ (лат. соттіиепх — доручитель) — сторона в договорі комісії, яка дає доручення іншій стороні (комісіонеру) вчинити одну або кілька угод від її імені, але за свій рахунок.

КОМІТЕТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ - постійні допоміжні органи, створювані Верховною Радою України. К. В. Р. У. здійснюють законопроекту роботу, готують і попередньо розглядають питання, що належать до повноважень Верховної Ради. Порядок організації діяльності К. В. Р. У. визначається Законом "Про комітети Верховної Ради України'1 (в ред. 1998 р.) та Регламентом Верховної Ради України, що має силу закону.

КОМПЕНСАЦІЙНІ ВИПЛАТИ - в трудовому праві -суми для відшкодування працівникам додаткових витрат, пов'язаних з виконанням трудових зобов'язань (напр., під час відряджень — виплата добових) або в разі переведення на роботу в іншу місцевість (напр., одноразова допомога).

КОМПЕНСАЦІЯ (лат. сотрешаїіо — винагорода) — 1) відшкодування за будь-що; 2) спосіб припинення зобов'язань   взаємним   зарахуванням   зустрічних   вимог

 кредитора і боржника у цивільному праві; 3) за законодавством про працю — виплати працівникам у визначених законом випадках.

КОМПЕТЕНЦІЯ (лат. сотреіепііа — узгодженість, поєднання) — сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав та обов'язків посадової особи або державного чи громадського органу, що визначаються Конституцією. К. залежить від завдань, які покладені на посадову особу або державний чи громадський орган, виду органу в механізмі держави, а також від взаємовідносин з іншими органами.

КОМПЕТЕНЦІЯ СУДОВА - встановлені законом повноваження суду з розгляду справ. В Україні компетенція судових органів встановлюється Конституцією України, КПК, ЦПК, ГПК та іншими законами. Місцеві суди діють лише як суди першої інстанції. Вони розглядають усі підвідомчі суду цивільні справи, більшість кримінальних справ. Апеляційні суди розглядають як перша інстанція: цивільні і кримінальні справи, віднесені законом до їх відання; справи за скаргами і поданнями на рішення, вироки місцевих судів, які не набрали законної сили, — в апеляційному порядку й за нововиявленими обставинами. Верховний Суд України як перша інстанція розглядає: цивільні справи виняткового значення; є касаційною інстанцією для апеляційних та прирівняних до них судів, розглядає справи за винятковими обставинами.

КОМПЛЕКТНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ - сукупність деталей та вузлів, що становлять закінчений виріб. К. п. визначається стандартами, технічними умовами, прейскурантами або договором. Постачальник зобов'язаний передати продукцію в деталях і вузлах згідно з договором. Порушення вимог щодо К. п. тягне за собою сплату штрафу постачальником, що не звільняє його від доукомплектування продукції.

КОНВЕНЦІЯ (від лат. сопуспііо — договір) — міжнародний багатосторонній договір зі спеціального питання (напр., консульська К., патентна К., митна К.). Найчастіше К. підписуються під час укладання угод економічного, юридичного та гуманітарного характеру.


КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ

 КОНТРАКТАЦІЯ

КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВНИХ СВОБОД — багатостороння регіональна міжнародна угода, яка визначає основні громадянські права людини і встановлює судовий механізм їх захисту. Чинна для громадян і мешканців країн-членів Ради Європи, в тому числі України. Конвенція відкрита для підписання у 1950 р. Набрала чинності в 1953 р. Україна ратифікувала Конвенцію 17 липня 1997 р.

КОНКЛЮДЕНТШ ДІЇ (лат. сопсіиао - роблю висновок) — у цивільному праві ті особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір. До К. д. належить використання автоматів, придбання через касира розфасованих товарів тощо. У деяких прямо передбачених законом випадках мовчання особи породжує юридичні наслідки.

КОНОСАМЕНТ (фр. соппаі55етеігі — розписка) — розписка, яка видається капітаном судна вантажовідправникові й засвідчує прийняття вантажу до перевезення; попередня розписка про одержання товарів називається рецеписою.    .

КОНСЕНСУС (лат. сопзепвш — згода, спільна думка) — прийняття рішення чи тексту договору на міжнародних конференціях, нарадах та в міжнародних організаціях на основі згоди учасників без проведення голосування, якщо проти не виступає жоден учасник форуму. Термін К. вживається в загальному значенні, а також як термін політичний чи юридичний.

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО - провідна галузь системи права держави. Норми К. п. регулюють основні принципи соціально-економічного, політичного й територіального устрою держави, порядку її відносин з інститутами громадянського суспільства, змісту і здійснення основних прав і свобод людини, визначають систему органів державної влади. Основні джерела К. п. в Україні — Конституція України, закони та інші нормативні акти, що регулюють державно-правові відносини. Норми К. п. (його ще називають державним) є основоположними для всіх інших галузей права.

 КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Основний Закон країни, який закріплює основи суспільного ладу, права та обов'язки громадян, державний устрій, виборчу систему та основні засади організації й діяльності державних органів і місцевого самоврядування України. Чинна К. У. прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р.

КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО - сукупність принципів і норм, які регулюють правове становище консульських установ, а також порядок призначення, функції, привілеї та імунітети консульських посадових осіб. Міжнародний договір, міжнародно-правовий звичай і законодавства держав є джерелами К. п. У 1963 р. на конференції ООН у Відні було прийнято Конвенцію про консульські відносини. Функції консульських установ України деталізовані Консульським статутом України, що затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 р.

КОНТРАБАНДА (італ. сопігаЬапдо, від сопіга — проти і оапао — урядовий указ) — за законодавством України — переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах (тисяча і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян), а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само переправляння важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством установлено відповідні правила вивезення за межі України.

КОНТРАГЕНТ (лат. сопігааеш — той, що домовляється) — кожна з сторін у договорі стосовно одна одної.

КОНТРАКТАЦІЯ (лат. сопігасі — договір) — укладення контракту {договору) між виробником сільськогосподарської продукції та заготівельником, який закуповує таку продукцію для перероблення і продажу. Якщо інше не передбачається договором, заготівельник приймає сільськогосподарську продукцію у виробника за місцем її знаходження і забезпечує її вивіз. У разі прийняття сільськогосподарської продукції за місцем перебування заготівельника останній не має права відмовитись від прийняття якісної і своєчасно доставленої виробником


КОНТРАФАКЦІЯ

 КРАДІЖКА

сільськогосподарської продукції. У договорі К. може бути обумовлено про передання відходів сільськогосподарської продукції заготівельником її виробникові. Виробник зобов'язаний поставити заготівельнику сільськогосподарську продукцію в асортименті і кількості, обумовлених в контракті, і несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання.

КОНТРАФАКЦІЯ (лат. сопігаїасііо — підробка) — 1) порушення авторського права шляхом відтворення й поширення чужого твору; 2) неправомірне відтворення (імітація) й використання об'єкта, що належить іншій особі, для одержання прибутку.

КОНФІСКАЦІЯ МАЙНА (лат. сопп$каііо, від сопнзсо -вилучаю у власність держави) — примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. В українському кримінальному праві — різновид додаткового покарання, яке призначається обов'язково чи факультативно за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Не підлягають К. м. за судовим вироком деякі види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для засудженого та осіб, які  перебувають на його утриманні.  Від К.  м. як міри покарання слід відрізняти конфіскацію об'єктів, які були предметом чи засобом вчинення злочину або адміністративного правопорушення; конфіскацію предметів, які не можуть перебувати в цивільному обігу. КОПІЯ (лат. соріа — багато) — у праві точне відтворення тексту будь-якого документа. В Україні К., засвідчена в установленому законом порядку, має таку саму і юридичну силу, що й оригінал.

КОРЕСПОНДЕНТСЬКИЙ РАХУНОК - рахунок для обміну розрахунків, що їх виконує одна кредитна устано- І ва за дорученням і на кошти іншої кредитної установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

КОРИСТУВАННЯ — закріплена нормами права можливість вилучення корисних властивостей речі для задо- І волення потреб та інтересів власника або інших осіб.

КОРУПЦІЯ (лат. согшрііо — підкуп) — зловживання І службових осіб владою з метою особистої наживи.

 КОСМІЧНЕ ПРАВО — сукупність міжнародних принципів і норм, що регулюють правовий режим космічного простору і небесних тіл, права та обов'язки суб'єктів К. п. Джерелами К. п. є ряд міжнародних договорів та конвенцій, зокрема: Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами (1972), Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір (1975), Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах (1979) та ін. У 1992 р. Указом Президента України створено Національне космічне агентство.

КОШТОРИС доходів і видатків — основний документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і поквартальний розподіл коштів установи. К. складається з двох частин: загального фонду, який поновлюється за рахунок надходжень із загального фонду відповідного бюджету і розподіляє видатки за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою покладених на неї функцій; спеціального Аонду — надходження зі спеціального фонду бюджету на фінансування видатків спеціального призначення. К. бувають індивідуальні (для кожної бюджетної установи) та зведені (зведення показників індивідуальних К. розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня за функціональною бюджетною класифікацією). К. затверджуються керівниками відповідних вищестоящих установ, але К. центральних виконавчих органів та установ і організацій, які фінансуються за окремими рядками, затверджуються самими керівниками за узгодженням з відповідними фінансовими органами. Зміни до затвердженого К. вносяться лише з дозволу органу, який затверджував К.

КРАДІЖКА — за законодавством України — таємне викрадення чужого майна. Саме таємність викрадення відрізняє К. від інших видів розкрадання {грабіж, розбій тощо). Підвищена відповідальність установлена за К. з проникненням до приміщення, іншого сховища чи житла. До інших кваліфікаційних ознак К. належать: повторність або вчинення за попередньою змовою групою осіб, вчинення К. у великих розмірах або організованою групою.

===== 139 ======


крайня необхідність

 КРИМІНАЛІСТИКА

КРАЙНЯ НЕОБХІДНІСТЬ - за законодавством України правомірне (незлочинне) заподіяння шкоди охоро-нюваним законом інтересам з метою усунення небезпеки, яка загрожує особі чи її правам, суспільним інтересам чи інтересам держави. Правомірність завдання шкоди у стані К. н. визначається двома факторами: а) небезпеку, що загрожувала, не можна було усунути іншим способом, ніж вчиненням шкідливого діяння; б) шкода, що заподіяна, менша від тієї, що відвернена. Діяння, скоєні у стані К. н.; хоча формально й містять ознаки злочину, але таким не вважаються і визнаються суспільно корисними.

КРЕДИТ (лат. сгесіішт — позичка, від сгесіо — вірю, довіряю) — позичковий капітал банку у грошовій формі, що надається в тимчасове користування на засадах зво-ротності, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання. К. поділяється на фінансовий, товарний та під цінні папери. К. надається позичальнику після укладення кредитного договору. За цим договором банк-кредитор зобов'язується надати кошти у розмірі й на умовах, визначених у договорі, а позичальник зобов'язується повернути позичені кошти у встановлений строк і сплатити за них відсотки. Кредитний договір є консенсуальним і вважається укладеним з моменту, коли між його сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитором виступає кредитно-фінансова установа, якій законодавством дозволено надавати кошти в К. (здебільшого — банки, в деяких випадках — кредитні спілки, ломбарди тошо). Позичальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Кредитор має право примусово повернути наданий К. зі стягненням підвищеної плати, а позичальник може лише відмовитися від укладення договору. Надання К., як правило, потребує застави. До кредитного договору застосовуються загальні норми зобов'язального права.

КРЕДИТНА КАРТКА — ідентифікаційний засіб, за допомогою якого клієнт банку може отримувати кредит у банку при оплаті товарів або отримувати готівку у вигляді овердрафту за спеціальним картковим рахунком, у межах ліміту, встановленого банком.

 КРЕДИТНА СПІЛКА — неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів К. с.

КРЕДИТНІ ГРОШІ — платіжні засоби {банкноти, чеки, векселі), шо виникли на підставі розвитку кредиту і функцій грошей як засобу платежу.

КРЕДИТНІ САНКЦІЇ — заходи примусового впливу, що застосовуються до підприємств, організацій, фізичних осіб, які порушили порядок здійснення господарсько-фінансової діяльності. К. с. спрямовані на здійснення кредитної дисципліни. Вони застосовуються кредитором у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, зокрема неповернення своєчасно позички за кредитним договором, або несплати чи несвоєчасної сплати процентів за користування зазначеною позичкою. Позички видаються кредитними установами, як правило, під забезпечення. У разі неплатоспроможності боржника кредитор має право реалізувати заставу з метою відшкодування з виручених коштів боргу клієнта й витрат на реалізацію. Виручка, що залишилась, повертається клієнтові. Якщо виручена сума виявиться недостатньою, кредитор має право фінансової претензії до позичальника. К. с. можуть передбачати підвищення процентної ставки за кредит, повне або часткове припинення видачі позички, дострокове їх стягнення тощо.

КРЕДИТОР (від лат. сгесіііог — позикодавець) — 1) у цивільному праві — сторона в зобов'язанні, яка має право вимагати від другої сторони-боржника виконання обов'язку здійснити певні дії: виконати роботи, передати майно тощо або утриматися від них. У двосторонніх договорах К. є обидві сторони, і якщо інше не передбачене законом або договором, кожна має право вимагати виконання зобов'язань нарівні з іншою; 2) у банківському кредитуванні К. — сторона кредитної угоди, яка надала іншій стороні (позичальнику) кошти в тимчасове користування.

КРИМІНАЛІСТИКА (лат. сгітіпаїіз — те, що стосується злочину) — юридична наука, що вивчає об'єктивні   закономірності  утворення доказової  інфор-


КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

мації у процесі скоєння злочинів та розробляє на основі встановлених закономірностей технічні засоби, тактичні прийоми й методику виявлення, фіксації, збирання, дослідження і використання фактичних даних у розслідуванні злочинів і запобігання їм. Наукові дані К. знаходять застосування у судовому розгляді, діяльності адвоката, митної служби, історичних дослідженнях тощо.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - різновид юридичної відповідальності, правовий наслідок вчинення особою злочину, що полягає, як правило, в застосуванні до цієї особи кримінального покарання. Притягнення особи до К. в. передбачає порушення кримінальної справи, розслідування злочину, судовий розгляд кримінальної справи, що завершується проголошенням вироку, в якому визначається К. в. винної особи. К. в. може наставати як за закінчений злочин, так і за приготування до злочину, за замах на злочин, за співучасть у злочині.

КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ (лат. сгітіпаІІБ - те, що стосується злочину; від лат. ге§ез1а — списки, перелік) — система обліку злочинців, невпізнаних трупів, безвісно відсутніх людей, викрадених речей, способів скоєння злочинів. Дані К. р. використовуються у розслідуванні як докази, а також у оперативній роботі. Від К. р. слід відрізняти оперативну криміналістичну реєстрацію куль, гільз, відбитків пальців тощо, знайдених на місці нерозкритих злочинів.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО - 1) галузь права, що являє собою сукупність юридичних норм, які визначають злочинність і кримінальну караність тих або інших діянь, які становлять загрозу для системи суспільних відносин (суспільну небезпеку), що склалися в даній соціальній структурі; 2) наукова дисципліна і навчальний курс, що викладається у вищих юридичних закладах освіти. Основоположними принципами українського К. п. є: законність, гуманізм, рівність громадян перед кримінальним законом, невідворотність покарання, персоніфікована та обгрунтована винуватістю особи відповідальність. Основним джерелом К. п. України є Кримінальний кодекс.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС - вживається в чотирьох   значеннях:   1)  діяльність  певних  органів  та  осіб;

  КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО

2} галузь права; 3) правова наука; 4) навчальна дисципліна. К. п. — регламентована законом діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (з участю державних, громадських організацій, посадових осіб і громадян), змістом якої є порушення розслідування, судовий розгляд кримінальних справ, перегляд і виконання судових рішень.

К. п. складається з 8 стадій: порушення кримінальної справи, досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, судовий розгляд, апеляційне провадження, касаційне провадження, виконання вироку, перегляд судових рішень у порядку виключного провадження. К. п. у широкому аспекті тотожний поняттю кримінального судочинства.

Завдання К. п.: забезпечення захисту прав і свобод осіб, які беруть участь у справі, швидке й повне розкриття злочинів, одержання доказів з метою з'ясування істини і правильного застосування закону, призначення справедливого покарання винним, відвернення незаконного притягнення осіб до кримінальної відповідальності та засудження невинних.

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО, вйправно-трудове право — 1) галузь права України, що становить собою сукупність юридичних норм, які регулюють порядок виконання (відбуття) кримінального покарання. Предметом К.-в. п. України є: засоби виправлення засуджених, захист їхніх прав і законних інтересів, надання їм допомоги в соціальній реабілітації. Згідно з доктриною К.-в. п. головною метою покарання є не тільки кара або відплата за скоєне, а виправлення і перевиховання засуджених. Виконання покарання не має на меті вчинення фізичних страждань або приниження людської гідності. Єдиною підставою для відбуття засудженим покарання є тільки вирок суду, який набрав законної сили; 2) наукова дисципліна і навчальний курс, що викладається у вищих юридичних закладах освіти.

КРИМШАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО - одна з основних самостійних галузей права в Україні. Сукупність юридичних норм, які визначають завдання, принципи, коло учасників кримінального процесу, їхні права та обов'язки, а також інші положення судочинства.


КРИМІНОЛОГІЯ

Регламентує порядок досудового розслідування, судового розгляду кримінальних справ, перегляду та виконання судових вироків, ухвал і постанов. Юридичною базою кримінально-процесуального законодавства є Конституція України, яка закріплює принципи кримінального процесу. Кримінально-процесуальний кодекс України містить норми К.-п. п., регламентує порядок провадження у кримінальних справах.

КРИМІНОЛОГІЯ (лат. сгітеп — злочин і гр. 1о§оз — слово, вчення) — наука про злочинність, її причини, шляхи та методи її попередження, особу злочинця. К. вивчає злочинність у соціальному контексті як явище суспільного життя, що дає змогу визначити причини суспільно небезпечної (злочинної) поведінки людей та характерні соціально-психологічні риси їх особистості. К. вивчає злочинність в цілому та за певними категоріями злочинів (напр., за суб'єктом — злочинність неповнолітніх, рецидивна злочинність тощо; за об'єктом — майнова, проти особи тощо; за іншими критеріями — організована злочинність тощо). До предмета К. входять, крім того, причини злочинності, тобто сукупність соціальних факторів, процесів та явиш, які зумовлюють існування злочинності в цілому і за категоріями злочинів та впливають на її стан і динаміку; особа злочинця, тобто система соціально-психологічних якостей, рис, настанов та відносин, які, актуалізуючись, визначають суспільно небезпечну поведінку особи.

КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ — передання власником майна (товару) — продавцем у власність покупцеві, який приймає майно (товар) і сплачує за нього певну грошову суму. К.-п. здійснюється на підставі договору. Договір може бути укладений на К.-п. як товару, що наявний у продавця на момент укладення договору, так і товару, що буде створений. Предметом К.-п. можуть бути майнові права, права вимоги. Законодавство встановлює, які угоди К.-п. повинні бути нотаріально засвідчені.

У

 л

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (лат. іедаїіз — законний) — надання законної сили, перехід до легального стану.

ЛЕГАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - вид офіційного тлумачення нормативно-правових актів, що здійснюється суб'єктами, які не видавали певних норм права, але законом спеціально уповноважені давати їх загальнообов'язкове роз'яснення. Напр., Конституційний Суд України не видає законів України, але уповноважений їх тлумачити.

ЛЖЕСВІДЧЕННЯ — завідомо неправдиве показання на дізнанні, досудовому слідстві або в суді свідком чи потерпілим спотворених фактів або приховування окремих фактів, за що встановлено кримінальну відповідальність. До Л. прирівнюється завідомо неправдивий висновок експерта і завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.

ЛИСТОК НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ, лікарняний листок -

документ, що засвідчує тимчасову непрацездатність працівника. Може видаватися також працездатним працівникам при наданні відпустки по догляду за хворим, у зв'язку з карантином, для санаторно-курортного лікування. За Л. н. надається відпустка жінкам у зв'язку з вагітністю й пологами. Право на видання Л. н. мають лікарі лікувально-профілактичних установ, а також лікарі науково-дослідних установ і медичних університетів; приймальні відділення лікарень, пункти невідкладної допомоги, травматологічні пункти працівникам у випадках  їхньої   непрацездатності  на   терміни   згідно   з


ЛІЗИНГ

 ЛОМБАРД

чинним  законодавством.  У разі  лікування  в  стаціонарі Л. н. видається на весь термін лікування.

ЛІЗИНГ (англ. 1еа$е — оренда) — здача в оренду на тривалий строк засобів виробництва (транспортних засобів, обладнання, виробничих споруд). Л. є прогресивною формою забезпечення товаровиробників засобами виробництва і дає їм можливість отримати в користування обладнання без значних одночасних грошових витрат. Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного, фінансового та зворотного Л.

ЛІКАРНЯНИЙ ЛИСТОК - див. Листок непрацездатності.

ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ — відомості про хворобу, медичне обстеження, огляд та їхні результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина, які стали відомими особі у зв'язку з виконанням нею професійних чи службових обов'язків. Умисне розголошення Л. т. медичними та фармацевтичними працівниками є злочином.

ЛІКВІДНІСТЬ (лат. Ііфіісіиз — рідкий, текучий) — можливість перетворення статей активу банку, підприємства тощо у гроші для оплати зобов'язань по пасиву; спроможність чого-небудь негайно виступити як платіжний засіб.

ЛІКУВАННЯ ПРИМУСОВЕ — див. Примусові заходи медичного характеру.

ЛІСОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО — сукупність законодавчих та інших правових актів, що забезпечують правове регулювання відносин у галузі використання, відтворення, охорони та захисту лісів. Систематизованим законодавчим актом у Л. з. є Лісовий кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 21 січня 1994 р., який регулює правовідносини з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їхніх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі науково обгрунтованого, раціонального їх використання. Основний принцип Л. з. — визнання лісів об'єктом права власності українського народу. Право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

 ЛІЦЕНЗІЯ (лат. Іісеїгьіа — право, дозвіл) — 1) виданий компетентним органом державної виконавчої влади або місцевого самоврядування дозвіл на здійснення виду діяльності, яка на підставі чинного законодавства підлягає ліцензуванню (напр., банківська, страхова, приватна медична тощо); 2) дозвіл на використання винаходу, корисної моделі або іншого технічного досягнення, який надається на підставі ліцензійної угоди або судового чи адміністративного рішення компетентного органу. Л. може бути патентною (коли вона видається на запатентований винахід) і безпатентною (коли технічне досягнення не запатентоване або не підлягає патентуванню). Контроль за дотриманням порядку видання Л. і вимог нормативних актів щодо здійснення ліцензованих видів діяльності та операцій здійснюється Ліцензійною палатою на підставі Указу Президента України «Про Положення про Ліцензійну палату України» від 16 липня 1997 р.

ЛОМБАРД — місцева кредитна установа, яка позичає гроші під заставу рухомого майна і надає послуги населенню у зберіганні предметів особистого користування і хатнього вжитку. За прийняте на зберігання і в заставу майно Л. несе матеріальну відповідальність у встановленому порядку. За видану позику під заставу Л. стягує два види платні: за користування позичкою залежно від її суми; за зберігання заставленого майна з повної суми оцінки. Сума позики — це видані кошти, а сума оцінки включає в себе видану позику, платню за зберігання та відсотки за позичку.

Л. зобов'язаний страхувати прийняте у заставу майно за рахунок заставодавця за оцінкою і його згодою. У разі не-погащення в установлений строк позички, забезпеченої заставою майна в Л., воно реалізується за ціною, не нижчою від оцінки. З суми, вирученої за майно, погашаються: позичка; відсотки за позичкою (без ПДВ); плата за зберігання; витрати за продаж майна (з ПДВ). Залишок повертається заставодавцю або в депозит нотаріальне; контори. Якшо заставодавець не з'являється, через тр;: роки залишок перераховується в бюджет.


.;'-.';":г;"!

 МАНДАТНА КОМІСІЯ

л/г

±4   ЬЇ      ▼       -Ж*_

МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА (фр. таргіїее -більшість) — система виборів, за якої обраним по виборчому округу вважається той кандидат, що отримав установлену більшість голосів. Розрізняють М. в. с. абсолютної більшості (кандидат вважається обраним, якщо набрав більше від половини всіх голосів), відносної більшості (кандидат вважається обраним, якщо отримав відносно більше голосів по округу порівняно з іншими кандидатами) і кваліфікованої більшості (переможець повинен отримати раніше встановлену більшість, що перевищує половину голосів — 2/3, 3/4 тощо).

МАЙНО 1) окрема річ, предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки; сукупність рухомих і нерухомих речей (земельні ділянки й розташовані на них об'єкти, переміщення яких без непропорційної шкоди їх призначенню є неможливим), які знаходяться у власності юридичної, фізичної особи, держави чи органу місцевого самоврядування, або належать суб'єкту на праві господарського відання або оперативного управління, гроші й цінні папери; 2) сукупність речей і майнових прав па одержання речей або матеріального задоволення від інших осіб; 3) сукупність речей, майнових прав та обов'язків, що характеризують майнове становище того, хто їх має.

МАЙНОВА ШКОДА — збитки, заподіяні майну фізичної або юридичної особи внаслідок заподіяння їй шкоди або невиконання укладеного з нею договору.

 148 —

 МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ - цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з настанням страхових випадків за рахунок грошових фондів, що формуються із страхових внесків. М. с. здійснюється на основі договорів майнового страхування, які укладає громадянин чи юридична особа зі страховою організацією. Договір укладається в письмовій формі. Його недотримання призводить до його нечинності, крім обов'язкового державного страхування. Об'єкт страхування може бути укладений за одним договором кількома особами. Якщо в договорі не обумовлені права та обов'язки кожного з них, вони однаковою мірою відповідають перед страхувальником за виплату страхового відшкодування.

МАЙНОВИЙ НАЙОМ — у цивільному праві договір, за яким одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати іншій стороні (наймачеві) майно в тимчасове користування за плату. М. н. регулюється ЦК, а також спеціальними нормативними актами, зокрема правилами найму різних видів майна.

МАЙНОВІ ПРАВА — суб'єктивні права учасників правовідносин, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном. М. п. — це правомочність власника, право господарського відання, право оперативного управління, права авторів, винахідників та інших на винагороду, спадкові права.

МАНДАТ (лат. тагіааішп — доручення) — 1) повноваження, доручення, наказ, документ, що стверджує повноваження певної особи; 2) документ (у виборчому праві), що стверджує повноваження депутата, надані йому виборцями.

МАНДАТНА КОМІСІЯ — виборний орган, який перевіряє повноваження учасників конференцій і з'їздів, депутатів представницьких органів тощо. Перевіряє повноваження депутатів, а також подає на розгляд представницькому органові пропозиції щодо визнання повноважень обраних депутатів та щодо визнання виборів окремих депутатів недійсними, якщо порушувалось законодавство   про   вибори.   М.   к.   розглядає   всі   питання,


МАРЖА

 МАЧУХА

пов'язані з достроковим  припиненням депутатом  своїх обов'язків.

МАРЖА (фр. таг§е — поле, край) — термін, який застосовується в банківській, біржовій, страховій, торговій діяльності для позначення різниці між цінами товарів, курсами цінних паперів, процентними ставками та іншими показниками.

МАСОВІ ЗАВОРУШЕННЯ - у кримінальному праві дії значної кількості людей, які супроводжуються насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя. У КК України передбачена відповідальність за організацію М. з. та активну участь у них.

МАТЕРИНСТВО — встановлене чинним законодавством правове становище жінки, яка народила (усиновила), утримує і виховує дітей. Держава забезпечує правовий захист, матеріальну підтримку матерів тощо.

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВЛАСНИКА або уповноваженого ним органу, підприємства, установи, організації — обов'язок відшкодувати в установленому законом порядку й розмірі шкоду, заподіяну працівникові внаслідок невиконання або неналежного виконання повноважень з питань управління працею, законодавства про працю та інших питань. Матеріальної шкоди може бути завдано роботодавцем працівникові у зв'язку з порушенням права на працю: напр. у разі незаконного звільнення чи незаконного переведення працівника на іншу роботу. У такому разі працівникові, поновленому на роботі органом, що розглядає трудовий спір, роботодавець має сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більше як за рік. Якщо поновлення на роботі відбувається пізніше, ніж через рік, оскільки заява розглядається пізніше не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, може винести рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Порядок та розмір за шкоду, заподіяну працівникові під час виконання ним трудових обов'язків, регулюється Правилами відшкодування власником підприємства, ус-

 танови, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКА — обов'язок працівника відшкодувати в установленому законом порядку шкоду, заподіяну працівником незадовільним виконанням або невиконанням трудових обов'язків.

МАТЕРІАЛЬНЕ ПРАВО — правові норми, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини прямим, безпосереднім правовим регулюванням. Норми М. п. закріплюють форми власності, визначають порядок створення і структуру державних органів, встановлюють правовий статус громадян, підстави і межі відповідальності за правопорушення тощо. Об'єктом М. п. є майнові, трудові, сімейні та інші відносини. Захист М. п. здійснюється у формах, передбачених і регламентованих процесуальним правом.

МАТЕРІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНА      ОСОБА      -

працівник, якому довірені за характером виконуваних ним трудових обов'язків підзвітні цінності і на якого на підставі спеціальних постанов або укладеного договору покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну з його вини. В обов'язковому порядку повну матеріальну відповідальність несуть працівники, з якими в установленому порядку укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

МАЧУХА — нерідна мати (жінка батька) дітей чоловіка від попереднього шлюбу. Між М. і дітьми її чоловіка існують відносини свояцтва. Факт вступу жінки в шлюб із чоловіком, у якого є діти, не створює сам по собі обов'язку М. щодо їх виховання або утримання. Обов'язок М. утримувати своїх неповнолітніх пасинків (падчерок) виникає в тому разі, коли вони фактично були на її вихованні або утриманні і не мають батьків або не можуть отримувати від них достатньо коштів на своє утримання. Обов'язок утримання IV!. повнолітніх пасинків (падчерок) виникає й тоді, коли вони є нужденними і не можуть отримати необхідні кошти від своїх батьків, одного з подружжя або дітей. Такий обов'язок є


МИРОВА УГОДА

 МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН

зворотним. Пасинки (падчерки), що були на вихованні або утриманні М., повинні, в свою чергу, по досягненні повноліття утримувати її, якщо вона є непрацездатною і потребує допомоги.

МИРОВА УГОДА — укладена в цивільному процесі і затверджена судом угода між сторонами про умови припинення спору на підставі взаємних поступок. Письмова М. у. додається до справи, а усна — заноситься до протоколу судового засідання і підписується сторонами. Суд може не затвердити М. у., якщо вона суперечить закону чи порушує чиї-небудь права та інтереси, які охороняються законом. Якщо М. у. не реалізується добровільно, вона може бути реалізована примусово.

МИТНЕ ПРАВО — система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності митних органів щодо здійснення економічної охорони державних кордонів, зовнішньоекономічної і митної політики держави.

М. п. як наука — це сукупність знань про митно-правові відносини, різновиди митних режимів, митно-правову відповідальність тощо.

М. п. розглядається як відгалужена частина адміністративного права. Джерелами М. п. є як національне право, так і міжнародні договори. Норми М. п. визначають порядок створення, реорганізації та ліквідації митних органів, закріплюють права та організаційні засади переходу митного кордону; регулюють здійснення митного контролю; встановлюють порядок стягнення митних платежів і зборів; порядок митного оформлення, в т. ч. декларування товарів та інших предметів; передбачають умови настання відповідальності за порушення митних правил та контрабанду.

МІЖНАРОДНЕ МОРСЬКЕ ПРАВО - галузь міжнародного права, що містить принципи й норми, які встановлюють режим морських просторів і регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права у зв'язку з діяльністю у Світовому океані. М. м. п. складається із звичаєвого міжнародного права та конвенційного міжнародного права. Норми і принципи М. м. п. діють стосовно діяльності суб'єктів міжнародного права на морях та океанах і в повітряному просторі над ними.

 МІЖНАРОДНЕ ПРАВО - система договірних і звичаєвих норм, загальновизнаних принципів, що являють погоджену волю суб'єктів і регулюють відносини між ними в усіх сферах міжнародного життя, що становлять взаємний інтерес. Джерелами М. п. є міжнародні договори, міжнародні правові звичаї, принципи, рішення й резолюції міжнародних організацій, рішення міжнародних судових органів, наукові доктрини.

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО - сукупність правових норм, які регулюють цивільно-правові відносини, що мають міжнародний характер. У таких відносинах можуть брати участь іноземні фізичні та юридичні особи, а також іноземні держави, вони пов'язані з територією двох або кількох держав, об'єктом є річ, яка знаходиться за кордоном. Норми М. п. п. регулюють питання цивільно-правового становища іноземців, іноземних юридичних осіб та змішаних товариств, права власності, зобов'язального права (зовнішньоекономічні угоди, договори перевезення та кредитно-розрахункові відносини), авторського, винахідницького, спадкового та сімейного права. До питань регулювання М. п. п. належать відносини, що виникають у процесі міжнародного економічного та науково-технічного співробітництва. За складом розрізняються норми М. п. п. двох видів: а) які містять прямі правила, що встановлюють права та обов'язки суб'єктів (норми прямого або безпосереднього регулювання); б) які вказують лише пріоритет норм конкретної держави, що повинні застосовуватися уданих відносинах (колізійні норми). Основним джерелом М. п. п. виступають міжнародні договори.

МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН - один із п'яти основних органів ООН і водночас її головний судовий орган. Діє на підставі Статуту, підписаного 26 червня 1945 р. Суд складається з 15 суддів, яких обирають строком на 9 років. Судді виступають як особи (не як представники держави). Серед них не може бути двох громадян однієї країни. Сторонами в справах, які розглядаються судом, можуть бути лише держави за взаємною згодою. Рішення VI. с. ООН обов'язкові для виконання сторонами. Крім судової, М. с. ООН виконує консультативну функцію, тлумачення міжнародних договорів. Місцеперебування М. с. ООН — Гаага (Нідерланди).


МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ

 МІСЬКА СМУГА (межа міста)

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ - врегульовані платежі за грошовими зобов'язаннями та вимогами, що постають між юридичними й фізичними особами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. М. р. здійснюються здебільшого у безготівковому порядку через банківські установи за допомогою кореспондентських відносин, які зумовлюють ведення кореспондентських рахунків кредитно-фінансовими установами.

Режим М. р. застосовується залежно від умов зовнішньоекономічних контрактів, міжнародних правил і звичаїв, банківської практики, валютного законодавства та ін. Для страхування валютних ризиків, що виникають при М. р., застосовуються різноманітні захисні застереження. Формами М. р. є інкасо, акредитив, банківські перекази. Інкасова форма М. р. регламентується положеннями Уніфікованих правил щодо інкасо, виданих Міжнародною торговою палатою, і поділяється на інкасо з попереднім акцептом документів та інкасо з негайною оплатою. Акредитивна форма М. р. здійснюється відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів, згідно з якими банк бере на себе зобов'язання провести за дорученням імпортера оплату товарних документів експортеру чи акцептувати тратту. Авансові платежі або оплата отриманого товару здійснюються шляхом банківського переказу коштів імпортером експорту.

МІНА — цивільно-правовий договір міни, за яким кожна зі сторін зобов'язується передати у власність іншій стороні один товар в обмін на інший. Кожна зі сторін, що бере участь у М., вважається продавцем того майна, яке вона дає в обмін, і покупцем майна, яке вона отримує. До договору М. застосовуються відповідно правила договору купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін. За договірною практикою, якщо з договору М. не випливає інше, майно, що підлягає обміну, передбачається рівноцінним, і витрати на його передання та прийняття здійснюються в кожному випадку тією стороною, що несе відповідні обов'язки. Право власності на обмінюване майно переходить до сторін, що виступають за договором М. покупцями, одночасно після

 того   як   сторони   виконали   зобов'язання   щодо   передавання відповідного майна.

МІНІСТЕРСТВО (від лат. тіпізіго — керую, служу) — назва найважливіших центральних органів управління державою, які входять до структури уряду. М. класифікуються за сферами діяльності, функціями, за внутрішньою структурою (принципами побудови). Вперше були засновані в XVIXVIII ст. у Західній Європі.

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ - визнається і гарантується Конституцією України. М. с. є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Здійснюється як безпосередньо територіальною громадою, так і через органи М. сі сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні та обласні ради. Права М. с. захищаються в судовому порядку.

МІСЦЕВІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ - сукупність державних органів, які здійснюють державну діяльність на місцевому рівні. До них належать: місцеві державні адміністрації, відповідні суди, органи прокуратури. Організація, повноваження й порядок діяльності М. о. д. в. визначаються Конституцією та законами України.

МІСЦЯ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ - за законодавством України — виправно-трудові та виховно-трудові установи, у яких засуджені відбувають покарання у вигляді позбавлення волі. Розрізняють виправно-трудові колонії і виховно-трудові колонії. Виправно-трудові колонії поділяються на колонії-поселення для осіб, які вчинили злочини з необережності, колонії-поселення для осіб, які вчинили умисні злочини, колонії загального режиму, посиленого режиму, суворого режиму, особливого режиму. Засуджені до позбавлення волі жінки відбувають покарання у виправно-трудових колоніях загального і суворого режиму. Виховно-трудові колонії поділяються на колонії загального та посиленого режиму.

МІСЬКА СМУГА (межа міста) — зовнішня межа земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення і визначається проектом планування та забудови міста або техніко-економічними обгрунтуваннями розвитку міста.

155


МІСЬКІ ЗЕМЛІ

 МУЖОЛОЗТВО (педерастія)

МІСЬКІ ЗЕМЛІ — всі землі, що знаходяться в межах міста. До складу М. з. входять: землі житлової та громадської забудови; землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронних, оздоровчих, рекреаційних, історико-культур-них об'єктів; землі об'єктів комунального господарства; землі водного, лісового використання; землі сільськогосподарського використання; землі загального користуван- ■ ня. М. з. перебувають у віданні міських рад.

МОРАЛЬНІ ЗБИТКИ — втрати немайнового характеру внаслідок завданих моральних або фізичних страждань чи інших негативних наслідків фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. М. з. відшкодовуються у встановленому законом порядку через суд.

МОРАТОРІЙ (лат. тогаіогіи$ — той, що вповільнює) — відстрочка чи призупинення органами державної влади виконання зобов 'язань у зв'язку з настанням надзвичайних подій, обставин тощо. Під М. розуміють також заборону випробувань, застосування окремих видів зброї та ін, М. встановлюється на певний час.

МОРДУВАННЯ — насильницькі дії щодо особи, що полягають в багаторазовому або тривалому завдаванні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, дія термічних факторів та інші подібні дії. М. є злочином.

МОРСЬКИЙ ПРОТЕСТ — письмова заява капітана морського або річкового судна під час проходження його морем про подію, яка може бути підставою для висунення до власника судна майнових вимог. Ця заява засвідчується актом уповноваженого органу державного управління. У заяві про М. п. має бути опис обставин події і заходів, ужитих капітаном для забезпечення збереження довіреного йому майна. Заява про М. п. подається в порту України нотаріусу, а за кордоном — українському консулові. На підставі заяви складається акт про М. п., що є доказом у можливому спорі. Дані М. п. вважаються достовірними, і власник судна не зобов'язаний їх доводити. Обов'язок доказування в такому разі покладається на іншу сторону.

===== 156 =====

 МУЖОЛОЗТВО (педерастія) — статеві зносини чоловіка з чоловіком. Кримінальна відповідальність за М. настає за умови, якщо: акт М. було здійснено в ано-генітальній формі; стосовно потерпілого було застосовано фізичне насильство чи погроза або використано його безпорадний стан. Підвищена відповідальність встановлюється за М., вчинене групою осіб чи особою, яка раніше вчинила такий злочин, або щодо неповнолітнього. Потерпілим може бути особа лише чоловічої статі. Добровільні сексуальні зносини чоловіка з чоловіком не є кримінально караними.


НАКЛАДНА

гт

НАГЛЯДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ - за колишнім законодавством порядок перегляду рішень, вироків, що набрали законної сили, а також касаційних ухвал, постанов та інших рішень нижчих судів за протестами визначених законом службових осіб суду і прокуратури. Тепер цю стадію судочинства скасовано. Певним чином наглядову функцію виконує Верховний Суд України у касаційному провадженні.

НАДОМНИКИ — особи, що уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома з матеріалів і з використанням знарядь і засобів праці, які надає підприємство. Перевагу в одержанні права на укладання договору про роботу вдома мають жінки з дітьми віком до 15 років; інваліди; пенсіонери; особи зі зниженою працездатністю, яким МСЕК рекомендувала працю в надомних умовах; особи, які доглядають інвалідів, та ін.

НАДРА — частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Пра^ вовий режим Н. регламентується гірничим законодавством. До Н. належать лише природні об'єкти — суцільні породи, породи, що перебувають у рідкому й газоподібному стані, та породи, що мають всередині природні порожнини. Правовий режим підземних вод визначається водним законодавством. Усі Н. в Україні за Конституцією є об'єктами права власності українського народу. Права власника здійснюють органи державної влади іг органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією.

 НАДУРОЧНІ РОБОТИ — роботи, виконані у встановленому порядку понад встановлену тривалість робочого часу. Певні категорії робітників (напр. неповнолітні, вагітні жінки, жінки, що мають дітей віком до трьох років) не допускаються до Н. р. Перші дві години Н. р. оплачуються в полуторному, решта — в подвійному розмірі. Допускаються Н. р. тільки в виняткових випадках, передбачених законом.

НАЙБІЛЬШЕ СПРИЯННЯ, режим найбільшого сприяння — принцип міжнародних економічних відносин, за яким держави на взаємній основі надають одна одній переваги й пільги стосовно мита і зборів, що беруться при ввезенні й вивезенні товарів, здійсненні інших зовнішньоторговельних операцій.

НАЙМАНСТВО — залучення за певну плату громадян однієї держави для участі у військовому конфлікті на території іншої держави. На підставі Міжнародної конвенції "Про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням та навчанням найманців", ратифікованої Україною 14 липня 1993 р., та КК України Н. є злочином.

НАЙМАЧ, орендар — сторона в договорі майнового найму, якій у тимчасове користування передається майно за плату. Н. може бути громадянин, організація, установа тощо.

НАКАЗ — в Україні акт управління, що видається керівниками міністерств, відомств, відділів та управлінь місцевих рад народних депутатів, а також керівниками об'єднань, установ, організацій, підприємств. За юридичною природою Н. може бути нормативним актом уп-гзвління, що містить норми права, які регулюють певні :успільні відносини (напр., про призначення на посаду ~евної особи). З ряду питань керівники установ можуть нндавати Н. лише за згодою профкому (про звільнення ~рацівника з ініціативи адміністрації та ін.). Н. вступає в . :лу з моменту його видання.

НАКЛАДНА — документ, шо супроводжує та регулює :-5іг товарно-матеріальних цінностей. Розрізняють: товарну Н. — первісний бухгалтерський документ для :дормлення видачі або приймання товарно-матеріальних ємностей; транспортну   Н.  — основний перевізний

158


НАКЛЕП

 НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЖИМ

документ,  який  регулює  відносини  між  перевізником.   І відправником   та   одержувачем   вантажу,   що   відправляється    залізничним,    внутрішнім    водним    шляхом,  І повітряним та автомобільним транспортом.

НАКЛЕП — поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу. Н. посягає на зафіксоване в Конституції України право людини на повагу до її честі І та  гідності.   Кримінальний  кодекс України  2001   р.  не встановлює кримінальної відповідальності за Н. Питання І про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поши- І ренням   наклепницьких   відомостей,   вирішує   цивільне  І судочинство.

НАРАДЧА КІМНАТА — кімната, в якій склад суду постановляє   вирок,   виносить  рішення,   ухвалу  у  справі. Присутність в Н. к. осіб, що не входять до складу суду, не допускається. Порушення таємниці Н. к. є підставою для І скасування судового рішення.

НАРКОТИКИ, наркотичні засоби (від гр. пагкоііка — приголомшливий; той, що веде до сну, заціпеніння) — рослини, сировина,  природні чи синтетичні речовини, І які визначені Н. у міжнародних договорах {конвенціях) та/або   переліку   наркотичних   засобів,   психотропних речовин,   їх   аналогів   і   прекурсорів,   затвердженому Комітетом з контролю за наркотиками  при  МОЗ України, що становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними. Найпоширенішими в Україні Н. і є рослини — мак та макова соломка, коноплі; лікарські препарати — морфін, кодеїн, ефедрин, промедол; продукти переробки рослинної сировини — кокаїн, героїн тощо. Українське кримінальне законодавство передбачає відповідальність за незаконні виготовлення, придбання, і зберігання, перевезення, пересилання Н. психотропних речовин як з метою збуту, так і без такої мети; збут Н.; їх розкрадання; посів або вирощування снодійного маку чи конопель;, організацію або утримання приміщення для вживання чи виготовлення Н.; схиляння до вживання Н.: порушення встановлених правил обігу Н. Особа, яка добровільно здала Н. і вказала джерело їх походження або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом Н., звільняється від кримінальної відповідальності за   незаконні   виробництво,   виготовлення,   придбання,

— 160 =====

зберігання, перевезення, пересилання Н. Зважаючи на те, що наркоманія є тяжким захворюванням, законодавець звільняє від кримінальної відповідальності за ті самі дії із вжитими Н. тих осіб, які звернулися до медичного закладу й розпочали лікування від наркоманії.

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ — повноважний та відповідальний представник народу у Верховній Раді України. Н. д. покликаний виражати й захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої та контрольної функції Верховної Ради. Повноваження Н. д. визначаються Конституцією та законами України.

НАРЯД — 1) документ, розпорядження про виконання певної роботи, про видачу або відправлення будь-чого тощо (Н. на завантаження); 2) група осіб, що виконують службові обов'язки за особливим призначенням (Н. міліції); 3) певне завдання, робота, яку доручається виконати військовослужбовцю (добовий Н.).

НАСИЛЬСТВО — фізичний чи психічний вплив однієї людини на іншу. Протиправність Н. зумовлюється тим, що воно порушує гарантоване Конституцією України право людини на особисту недоторканність. Фізичне Н. полягає у безпосередньому діянні на тіло людини — завдаванні тілесних ушкоджень, введенні психотропних речовин тощо. Психічне Н. — це вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз щодо самого потерпілого чи його близьких тощо. У кримінальному праві України Н. розглядається як кваліфікаційна ознака складів деяких злочинів.

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК - 1) центральний банк України, особливий орган державного управління, який належить до першого рівня банківської системи й виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом банківського регулювання і нагляду, органом монетарного та валютного регулювання економіки, передусім забезпечує стабільність національної грошової одиниці; 2) у провідних країнах світу назва центрального банку.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЖИМ - режим, за яким юридичним і фізичним особам {громадянам) однієї держави на

6 5-558      161    ====і


НЕГАТОРНИЙ ПОЗОВ

 НЕНАДАННЯ ДОПОМОГИ

території іншої держави надаються такі самі права і пільги, якими користуються і її юридичні та фізичні особи. Н. р. може надаватися як за внутрішнім законом, так і за міжнародним договором.

НЕГАТОРНИЙ ПОЗОВ — див. Позов негаторний.

НЕГІДНІ СПАДКОЄМЦІ - особи, які на підставах, визначених законодавством, позбавляються права на спадкування. До такої категорії належать особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь із спадкоємців або здійснили замах на їхнє життя. Такі особи не мають права на спадкування ні за законом, ні за заповітом. Крім того, позбавляються права на спадкування за законом батьки після дітей, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки та повнолітні діти, які злісно ухилялися від виконання покладених на них законом обов'язків щодо утримання спадкодавця. Такі обставини мають бути підтверджені в судовому порядку.

НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА - один із принципів прав громадянина на житло, закріплений в Конституції України. Згідно з цим принципом забороняється проникати без дозволу до житлового приміщення, обшукувати його й робити огляд інакше як за рішенням суду. У разі переслідування осіб, підозрюваних у скоєнні злочину. можливий інший порядок проникнення до житла, обшуку та огляду майна, встановлений законодавством.

НЕДОТОРКАННІСТЬ ОСОБИ - за Конституцією України право кожного громадянина на державну охорону і захист від будь-яких протиправних посягань на його особисту безпеку. Н. о. передбачає недоторканність фізичну (життя, здоров'я), моральну (честь, гідність), духовну. Ніхто не може бути заарештований без судового рішення.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДДІВ - конституційний принцип правосуддя в демократичних державах, який визнає, що судді, засідателі, присяжні розглядають судові справи на підставі закону в умовах, що виключають будь-який вплив па них. Незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією та законами України.

 НЕЗМІННІСТЬ СУДДІВ - принцип, за яким кожна справа має бути розглянута в одному й тому ж складі суддів. Це забезпечує безпосереднє і повне дослідження обставин, доказів по справі. Якщо хтось із суддів не може продовжити участь у засіданні, його замінюють іншим суддею, а справу починають розглядати спочатку. Винятком є випадок, коли запасний народний засідатель перебуває в залі судового засідання. Тоді він вступає в процес з моменту заміни.

НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ -

неможливість для боржника через різні причини здійснити передбачені зобов'язанням дії, спрямовані на його виконання. Розрізняють випадкову і винну Н. в. з.

НЕНАДАННЯ ДОПОМОГИ - за законодавством України кримінально каране діяння, яке залежно від обставин може кваліфікуватися за різними статтями КК України. Так, кримінальна відповідальність встановлюється за Н. д. особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. У цьому разі Н. д. полягає в бездіяльності винного, який самостійно не надав допомогу потерпілому за наявності можливості надання такої допомоги або вчасно не заявив відповідним службам (напр., швидкій медичній допомозі), установам чи особам про необхідність надання потерпілому допомоги. Підвищена кримінальна відповідальність встановлена за Н. д. хворому без поважних причин особою медичного персоналу, яка зобов'язана за встановленими правилами подати таку допомогу, якщо це завідомо для медичного працівника могло спричинити тяжкі наслідки для хворого. Вважається злочином міжнародного характеру Н. д. судну та особам, що зазнали лиха. Національне законодавство відтворює за цей злочин відповідальність, передбачену у Брюссельській конвенції для об'єднання деяких правил щодо надання допомоги та рятування на морі (1910), Міжнародній конвенції про охорону людського життя на морі (1978), Міжнародній конвенції про пошук та рятування на морі (1979), Конвенції ООН з морського права (1982). Положення про рятування на морі імплементовані у Кодекс торговельного мореплавства України (КТМ) та інші нормативні акти, що регулюють безпеку судноплавства.


НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ

 НЕПОВНОЛІТНІ

НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ - режим робочого часу, встановлений трудовим законодавством або локальними актами для працівників, чия праця не піддається точному обліку або які розподіляють свій робочий час на власний розсуд. У разі особливої необхідності такі працівники часом виконують свою роботу після закінчення встановленого робочого часу. Ця робота не вважається надурочною й додатково не оплачується. Вона компенсується наданням додатково оплачуваної відпустки. На працівників з Н. р. д. поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку щодо початку й закінчення роботи, перерви на обід, табельного обліку, звільнення від роботи у вихідні та святкові дні.

НЕОБЕРЕЖНІСТЬ - див. Вина.

НЕОБХІДНА ОБОРОНА — одна з умов правомірності заподіяння шкоди та відсутності злочинності діяння. Н. о. визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюва-них законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, яку захищають, а також суспільних інтересів та інтересів держави від посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж Н. о. Див. також Перевищення меж необхідної оборони.

"НЕОБХІДНІ СПАДКОЄМЦІ" - побутова назва спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині — за нормами спадкового права неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в т. ч. усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) та утриманці померлого. За наявності заповіту, незалежно від його змісту, спадкоємці успадковують не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку.

НЕОСУДНІСТЬ — стан особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, який виключає її осудність, тобто спроможність   бути   суб'єктом   кримінальної відповідаль-

 пості і кримінального покарання. У стані Н. особа не може усвідомлювати фактичного змісту й суспільно небезпечного характеру своїх дій (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки. Н. визначається за двома критеріями: медичним (біологічним) — наявність хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і юридичним (психологічним) — нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними. До особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння в стані Н., можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. По видужанні така особа може підлягати покаранню. Для вирішення питання про наявність Н. повинна бути призначена судово-психіатрична експертиза.

НЕПЕРЕБОРНА СИЛА, форс-мажор — надзвичайні й неминучі обставини, через які не можуть бути виконані умови цивільно-правового договору. Внаслідок Н. с. одна із сторін договору мимоволі завдає збитків іншій стороні. Загальними принципами визнання Н. с. є об'єктивний та абсолютний характер обставин; тобто дія факторів, що стали перешкодою для добросовісного виконання умов договору, поширюється на всіх, а не лише на заподіювача шкоди. Неможливість виконання .має бути абсолютною, а не утрудненою для боржника. Умови застосування Н. с. встановлюються як законодавством, так і договірною практикою. До Н. с. належать явища стихійного лиха (землетруси, повені тощо) або інші обставини, котрі неможливо передбачити чи відвернути (або можна передбачити, але не можна відвернути) за сучасного рівня людських знань і можливостей. В усіх цивільно-правових системах Н. с. є підставою, що звільняє від відповідальності.

НЕПОВНОЛІТНІ — особи, які не досягли віку, з якого закон визнає їх повністю дієздатними (в Україні та багатьох країнах світу — 18 років).


НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ

 НОРМА ПРАВА

НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ — відсутність або втрата здатності до праці внаслідок захворювання, каліцтва, професійного захворювання, вагітності й пологів, віку. Вікова Н. передбачена для неповнолітніх та осіб похилого віку. Н. буває тимчасова, постійна або тривала (інвалідність). Тимчасова Н. встановлюється лікарями. Тривале порушення працездатності, що призводить до необхідності припинення трудової діяльності взагалі або на тривалий термін, може бути підставою для встановлення інвалідності.

НЕПРИПУСТИМІСТЬ ПОВОРОТУ НА ГІРШЕ - в

кримінальному процесі встановлена законом заборона погіршувати становище засудженого, що подав апеляційну скаргу, порівняно з вироком, який оскаржено. Обвинувальний вирок може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або за м'якістю покарання лише у випадках, коли за цими підставами внесено подання прокурором або подано скаргу потерпілим. Тоді в результаті нового розгляду справи покарання може бути посилене.

НЕПРЯМІ ДОКАЗИ — докази, шо встановлюють проміжні факти, за допомогою яких на підставі аналізу й зіставлення можна встановити яку-небудь шукану обставину. На відміну від Н. д., прямі докази встановлюють дану обставину відразу.

НЕУСТОЙКА (штраф, пеня) (старослов'ян. — той, хто не встояв перед спокусою порушити чуже право) — визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Виступає одним із засобів забезпечення виконання зобов'язань за цивільним законодавством. Н. може забезпечуватися лише дійсна вимога. Угода про Н. має бути укладена в письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про Н. Кредитор не вправі вимагати сплати Н., якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор має право вимагати сплати Н., визначеної законодавством, незалежно від того, чи передбачений обов'язок її сплати угодою сторін. Стяг-

 нення Н. не потребує наведення спеціальних доказів, крім фактів порушення угоди та наявності підстав для настання цивільної відповідальності.

НЕЩАСНИЙ  ВИПАДОК —  раптове   пошкодження

здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків або за обставин, спеціально обумовлених у законі (напр. у відрядженні, по дорозі на роботу або з роботи, під час виконання обов'язку громадянина щодо рятування людей тощо). Втрата працездатності в результаті Н. в. визнається трудовим каліцтвом, що передбачає надання відповідних пільг.

НІЧНА РОБОТА — робота з 22 годин вечора до 6 годин ранку. У нічний час її тривалість скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на тих працівників, для яких передбачено скорочений робочий час. За умовами виробництва, напр. у безперервних процесах, у разі позмінної роботи шестиденного робочого тижня, тривалість Н. р. дорівнює денній. До Н. р. забороняється залучати вагітних жінок, жінок з дітьми віком до трьох років, неповнолітніх. Н. р. інвалідів допускається за їхньої згоди і якщо це не суперечить медичним рекомендаціям.

НОВАЦІЯ (лат. поуаііо — оновлення) — в цивільному праві угода про заміну одного зобов 'язання іншим між сторонами, що приводить до припинення попереднього зобов'язання. Не допускається Н. щодо зобов'язань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої здоров'ю чи життю, та виплатою аліментів.

НОРМА ЖИТЛОВОЇ ПЛОЩІ - норматив забезпеченості житловою площею в державному, комунальному і громадському житлових фондах на одну людину, що відображає принцип споживчого використання житлового фонду. Встановлюється законодавством у розмірі 13,65 кв. м на одну людину.

НОРМА ПРАВА — форма прояву права у вигляді санкціонованих державою обов'язкових правил загального характеру (закон, указ, декрет, постанова) в певній галузі суспільних відносин. Регулююча роль Н. п. полягає в тому, що суб'єкт права діє відповідно до її приписів або вимагає від інших осіб відповідної поведінки, а також у


НОРМАТИВНИЙ АКТ

 НОУ-ХАУ

тому, що порушення її вимог зумовлює застосування заходів впливу держави до правопорушника. Н. п. поділяються на норми позитивного регулювання, які встановлюють можливість або необхідність щось робити; норми правоохоронні, які забезпечують дію інших норм і встановлюють відповідальність за їх порушення; норми-виз-начення; норми-принципи. Інший поділ передбачає норми імперативні, якими точно визначаються права та обов'язки суб'єктів права; диспозитивні, які діють у разі невстановлення сторонами шляхом угоди своїх прав та обов'язків; і блан кетні, які відсилають до встановлених іншими актами правил. Н. п. поділяються також на норми загальної дії і місцевої дії, постійні і тимчасові, загальні і спеціальні.

НОРМАТИВНИЙ АКТ — офіційний письмовий документ, який приймають суворо визначені законом органи і яким встановлюються, змінюються або скасовуються норми права. Н. а. мають чітку ієрархічну супідрядність і у зв'язку з цим різну юридичну силу. За цією ознакою поділ Н. а. має такий вигляд: конституція, закони (приймаються вищим органом державної влади або шляхом референдуму), підзаконні акти. Останні також мають істотну ієрархічність — від загальнообов'язкових указів, декретів, постанов до відомчих наказів та інструкцій і рішень місцевих органів.

НОТАРІАЛЬНА УГОДА — дія громадян та організацій щодо встановлення, зміни чи припинення цивільних прав або обов'язків, яка посвідчується в нотаріальному порядку. Н. у. може бути односторонньою (заповіт), двосторонньою або багатосторонньою (різні договори). Н. у. має право укладати .лише дієздатна особа.

НОТАРІАЛЬНЕ ЗАСВІДЧЕННЯ - підтвердження нотаріальними органами наявності певних обставин, з якими можуть пов'язуватися права та обов'язки сторін, що мають доказове значення. Н. з. регламентується Законом України «Про нотаріат», який визначає можливість засвідчення: достовірності копій документів; достовірності копії з копії документа; справжності підписів на документах, достовірності перекладу.

 НОТАРІАТ (від лат. поіагіиз — писар, секретар) — система органів і посадових осіб, які посвідчують безспірні права і факти, що мають юридичне значення, а також вчиняють інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріальні дії в Україні вчиняють державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси; де немає нотаріусів — посадові особи сільських, селищних, міських рад (посвідчення заповітів, доручень, правильності копій документів та ін.), за кордоном — консульські установи та дипломатичні представництва України.

НОТАРІУС (від лат. поіагіш — писар, секретар) — посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії. Н. може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування протягом шести місяців, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право вести нотаріальну діяльність. Н. зобов'язаний діяти відповідно до закону і складеної ним присяги, сприяти громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів. Не має права вести підприємницьку діяльність і ніяку іншу, крім наукової та викладацької у вільний від роботи час, надавати посередницькі послуги при укладенні договорів.

НОТИФІКАЦІЯ (від лат. поїШсаіе — робити відомим) — повідомлення векселедержателем індосанта або аваліста про опротестування виданого векселя.

НОУ-ХАУ (англ. кпо^-Ьош, букв. — знаю, як) — технічні знання, досвід, секрети виробництва, необхідні для вирішення технічного або іншого завдання. Під Н.-х. розуміють: результат технічної творчості; технічну або іншу інформацію, необхідну для виробництва певного виробу; технічне рішення, виконане на рівні винаходу, яке з будь-яких причин не запатентоване в тій або іншій країні. Основною ознакою Н.-х. є таємність науково-технічної інформації, що передається. Здійснення охорони відбувається лише в договірному порядку відповідно до умов ліцензійних договорів тощо.


ОБВИНУВАЧЕНИЙ — у кримінальному процесі — особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як О. Після призначення справи до судового розгляду О. зветься підсудним, а О., щодо якого винесено обвинувальний вирок, — засудженим. До О. можуть застосовуватись запобіжні заходи та інші заходи процесуального примусу. Закон надає О. широке коло прав, серед яких особливо важливими є право мати захисника і побачення з ним до першого допиту, знати, в чому його обвинувачують і давати показання, ознайомлюватися з матеріалами справи, оскаржити вирок суду.

ОБВИНУВАЧЕННЯ — зміст обвинувальної тези, сформульованої в постанові про притягнення особи як обвинуваченого, в обвинувальному висновку, постанові про призначення справи до судового розгляду, обвинувальній промові, обвинувальному вироку. О. є також діяльність уповноважених законом органів та осіб, що полягає в доказуванні винуватості притягнутої до кримінальної відповідальності особи. Існує О. державне, яке підтримує прокурор, і приватне, яке здійснює потерпілий.

ОБЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО -цивільно-правова категорія, яка полягає у стягненні боргу за рахунок майна боржника. Стягнення здійснюється шляхом опису майна боржника, опечатування і продажу державними виконавцями на підставі виконавчих документів. Воно звертається як на особисте майно боржника, так і на його частку у спільній власності. Стягнення відшкодування за шкоду, заподіяну злочином, може бути

 ОБЛІГАЦІЯ

звернено також на майно, що є спільною власністю подружжя або спільною сумісною власністю інших громадян, коли вироком суду в кримінальній справі встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом. Судовий виконавець може звернути стягнення на грошові суми та майно боржника, що знаходяться в інших осіб, а також на грошові кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. О. с. на вклади громадян в установах банків може бути застосовано на підставі вироку чи рішення суду, яким задоволено цивільний позов, що виник з кримінальної справи, рішення суду чи постанови судді про стягнення аліментів (за відсутності заробітку чи іншого майна, на яке можна звернути стягнення) або з рішення суду про поділ вкладу, що є спільним майном подружжя. Конфіскація вкладів громадян у банківських установах проводиться на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна. Особливості застосування О. с. на м. регламентуються нормами ЦПК України.

ОБ'ЄДНАННЯ ПОЗОВІВ — поєднання в одному провадженні у справі кількох однорідних вимог одного й того самого позивача до того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача. Однорідними визнаються вимоги, що випливають з одних і тих самих правовідносин. При О. п. кожна з вимог зберігає самостійне значення, і всі їх належить вирішувати в одному судовому процесі. На кожний із позовів суд повинен дати відповідь у рішенні про задоволення або про відмову повністю чи частково.

ОБ'ЄКТ ПРАВА — суспільні відносини, що за даних соціально-економічних і політичних умов підлягають правовому регулюванню, напр. цивільні, трудові, земельні відносини. Про О. п. говорять також як про речі (предмети), з приводу яких виникають суспільні відносини.

ОБЛІГАЦІЯ (лат. оЬ1і§аііо — зобов'язання) — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента, якщо


ОБЛІК (дисконт) ВЕКСЕЛІВ

 ОБОВ'ЯЗКОВА ЧАСТКА

інше не передбачено умовами випуску. В Україні визнаються такі види О.: О. внутрішніх державних і місцевих позик; О. підприємств. О. внутрішніх державних позик випускаються в обіг Мінфіном, який є гарантом, за рішенням уряду. О. внутрішніх місцевих позик випускаються на підставі рішень місцевих рад. Такі О. випускаються на пред'явника. Підприємства усіх видів та форм власності, в т. ч. й об'єднання підприємств, можуть випускати О. іменні, на пред'явника, процентні і безпроцентні. Дохід на О. сплачується відповідно до їх видів та умов випуску. Акціонерні товариства можуть випускати О. на суму не більше 25 % розміру статутного фонду і лише після повної оплати всіх випущених акцій. Випуск О. заборонений для покриття збитків, пов'язаних із господарською діяльністю, а також для формування й поповнення статутного фонду емітентів. Відносини з приводу випуску та розміщення О. регулюються Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" та іншими законами, нормами Цивільного кодексу щодо договору позики остільки, оскільки це не суперечить закону або установленому ним порядку.

ОБЛІК (дисконт) ВЕКСЕЛІВ — купівля банками векселів до закінчення терміну їх дії. Банк авансує клієнтові гроші, стягуючи за це обліковий процент.

ОБЛІКОВА СТАВКА Національного банку України -

виражена у відсотках плата, що береться НБУ за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за ними й утримується з номінальної суми векселя. О. с. є найнижчою серед ставок рефінансування і виступає орієнтиром ціни на гроші.

ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ — особливий психічний стан осудної особи," яка через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, що враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ — вид кримінального покарання, який полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства

 в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. О. в. не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

ОБМЕЖУВАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - тлумачення правової норми, коли її зміст розуміють дещо вужче, ніж це прямо висловлено у формулюванні норми. Суб'єкт застосування норми обґрунтовує висновок, що законодавець вкладав у норму дещо вужчий зміст порівняно, з буквальним текстом і буквальними висновками.

ОБМІН ЖИТЛОВИМ ПРИМІЩЕННЯМ - угода двох і більше наймачів житлових приміщень у будинках державного, комунального, громадського чи приватного житлових фондів, а також членів ЖБК про взаємне пере-дання житлових приміщень у користування. Процедура обміну здійснюється згідно з чинним законодавством. Для здійснення О. ж. п. необхідна згода всіх членів сім'ї наймача житлового приміщення. Якщо між членами сім'ї не досягнуто згоди про обмін, то будь-хто з них має право вимагати обміну в судовому порядку. Позов про примусовий О. ж. п. суд задовольняє, якщо встановлює, що подальше спільне проживання порушує інтереси особи, яка вимагає обміну, а причини, на основі яких інші члени сім'ї не дають згоди на обмін, не є поважними.

ОБМОВА — завідомо неправдиве повідомлення будь-якою особою суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину. Підвищена кримінальна відповідальність настає, коли особу обвинувачують у скоєнні тяжкого чи особливо тяжкого злочину або поєднують це зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також коли О. вчиняють з корисливих мотивів.

ОБНАРОДУВАННЯ ЗАКОНУ - див. Оприлюднення закону.

ОБОВ'ЯЗКОВА ЧАСТКА — частина спадкового майна, яка переходить до визначених спадкоємців незалежно від змісту заповіту. До них належать неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (у т. ч. усиновлені), непрацездатна дружина (чоловік), батьки (усиновителі), утри-


ОБОВ'ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ

 ОГЛЯД ТРУПА

манці померлого. Питання про О. ч. постають у випадках, коли спадкодавець своїм заповітом позбавив спадщини необхідних спадкоємців або заповідав їм меншу, ніж передбачено законом, частину майна. О. ч. встановлюється у частинному відношенні до розміру частки спадкового майна, яка належала б необхідному спадкоємцю при спадкуванні за законом, і обчислюється з урахуванням усього спадкового майна, за винятком вкладу, щодо якого зроблено заповідальне розпорядження. Спадкоємець, який має право на О. ч., може відмовитись від її отримання. Відмова може бути тільки безумовною, тобто без зазначення на чиюсь користь. Унаслідок відмови від О. ч. заповіт діє в повній мірі. Якщо заповідано частину майна, відмова від О. ч. не тягне її переходу до спадкоємців за законом, які спадкують незаповідане майно. О. ч. виділяється або шляхом визнання за спадкоємцем права на ідеальну частку у спадщині, або шляхом псредання спадкоємцеві конкретних матеріальних цінностей із спадкової маси, також О. ч. може бути компенсована і в грошовому виразі. Див. також Необхідні спадкоємці.

ОБОВ'ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ - правило розподілу між учасниками процесу обов'язку обґрунтовувати наявність тих або інших обставин, які є суттєвими для вирішення справи. У кримінальному процесі О. д. винуватості обвинуваченого лежить на обвинувачеві; водночас забороняється суду, прокурору, слідчому та особі, яка провадить дізнання, перекладати О. д. на обвинуваченого. Всі сумніви стосовно доведеності обвинувачення тлумачаться на користь обвинуваченого (підозрюваного, підсудного). У цивільному процесі.О. д. обставин, на які посилаються сторони як на підстави своїх вимог і заперечень, покладено на самі сторони. Об'єктивність і повнота розгляду цивільних справ за таких умов забезпечуються реалізацією принципу диспозитивності.

ОБРАЗА — умисне приниження честі й гідності особи, виражене в непристойній формі. Справи про О. розглядаються у порядку цивільного судочинства за позовами про відшкодування моральної шкоди.

ОБРОГАЦІЯ — внесення часткових змін до закону.

ОБСТАВИНИ, ЩО ОБТЯЖУЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — у кримінальному праві обставини, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку як скоєного

 злочину, так і злочинця. Вони можуть враховуватись при призначенні покарання. О., що о. в., зокрема, є: вчинення злочину повторно, щодо малолітнього, з особливою жорстокістю, з заподіянням тяжких наслідків тощо. Вичерпний перелік О., що о. в., наведено у ст. 67 КК України.

ОБСТАВИНИ, ЩО ПОМ'ЯКШУЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — у кримінальному праві обставини, які характеризують скоєний злочин або особу винуватого таким чином, що суд, врахувавши їх, призначає покарання більш м'яке, ніж за відсутності таких обставин. О., що п. в., можуть бути ознакою складу злочину, напр. убивство у стані сильного душевного хвилювання, а можуть враховуватись на підставі норм Загальної частини кримінального законодавства, напр. ст. 66 КК України. Перелік О., що п. в., у законі не є вичерпним, і суд може врахувати й інші пом'якшувальні обставини.

ОБШУК — у кримінальному процесі слідча дія, що провадиться з метою розшукування і примусового вилучення знарядь злочину, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, інших предметів і документів, які мають з