20571

Проведення реформи 1861 року в російській Україні, її особливості й наслідки

Доклад

История и СИД

За реформою на кріпосних селян поширювалися економічні права вільних осіб тобто вони отримали право купувати нерухомість займатися торгівлею і промислами тощо. селяни не могли відмовитися від наділу що означало примусове прикріплення їх до землі.Після проведення реформи 220 тис. селян України залишалися безземельними майже 100 тис.

Украинкский

2013-07-31

42.5 KB

1 чел.

38. Проведення реформи 1861 року в російській Україні, її особливості й наслідки.

Поразка в Кримській війні 1853—1856 рр. прискорила назрівання революційної ситуації. Щоб уникнути революції, Олександр II19 лютого 1861 року підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селянам і дворовим людям надавалися права «вільних сільських обивателів як особисті, так і майнові». Проте право власності на землю лишалося за поміщиками. Селяни користувалися садибою і польовим наділом, за які вони повинні були відбувати панщину або платити оброк. Вважалося, що таке становище тимчасове, до моменту укладення між поміщиками і селянами угоди про викуп землі. За реформою на кріпосних селян поширювалися економічні права вільних осіб, тобто вони отримали право купувати нерухомість, займатися торгівлею і промислами тощо. Крім того, селяни отримували право організовувати сходи та самостійно обирати органи селянського самоврядування кожні три роки. Це наближало країну до буржуазного суспільства. Однак селянство залишалося нижчим станом з обмеженим правом пересування. Селянин, на відміну від інших станів, одержував паспорт лише на рік. Протягом двох—десяти років після 1861 р. селяни не могли відмовитися від наділу, що означало примусове прикріплення їх до землі. Негативним наслідком реформи було збереження великого поміщицького землеволодіння, що в поєднанні з викупними платежами, деякими пережитками кріпосництва та селянською кабалою гальмувало розвиток села.Норми наділу землею селян були диференційованими. Там, де земля давала малі прибутки, норми наділу встановлювалися дещо вищі, бо поміщикам вигідніше було отримати викуп. Навпаки, в губерніях із родючою землею більшість її залишалася у власності поміщиків. У Південній Україні розмір наділу коливався від 3 до 6,5 десятини на ревізьку душу, у повітах Харківської та Чернігівської губерній розмір «вищого» наділу становив від 3 до 4,5 десятини, «нижчого» — від 1 до 1,5 десятини. Якщо селяни бажали викупити землю у власність, то поміщики мали право або залишити собі дві третини норми наділу, або за угодою з селянином надати безкоштовно лише четверту частину наділу, решту залишивши собі.Реформа стосувалася й удільних та державних селян. Законом 1863 р. удільних переводили до розряду селян-власників, надавши їм право на викуп землі. Державні селяни за законом, прийнятим лише у 1866 р., зберігали за собою всі наділи, що були в їхньому користуванні, але не більше 8 десятин на душу в малоземельних губерніях і не більше 15 в багатоземельних. За використовувані землі вони сплачували оброк, який зріс на 5—12 % . Власники подвірних наділів (зокрема, козаки) сплачували 6 % капіталізованої ренти. Тільки через 20 років для державних селян було запроваджено обов'язковий викуп земель. На весь період тимчасово зобов'язаного стану зберігалося виконання селянами оброку і панщини. За кожну десятину польового наділу селянин мусив щороку відробляти від 12 до ЗО днів панщини.Отже, внаслідок реформи селяни були змушені викуповувати земельні наділи за встановленими поміщиками нормами і за значно вищими від реальних цінами.За побажанням поміщиків держава на отримання повного наділу видавала селянинові кредит у розмірі 80 % викупної суми, а неповного — 75 %. Цей кредит переважно отримували поміщики, а селяни були змушені протягом 49 років погашати його, виплачуючи щорічно в казну 6 % викупної суми. З переходом на викуп селянин вносив до каси повітової скарбниці додаткову плату, що становила різницю між викупною сумою та кредитом у розмірі 20 % у разі викупу всього наділу і 25 % у разі викупу частини його. Це було справжнє грабіжництво, оскільки, наприклад, на Лівобережжі викупні платежі перевищували дореформені ціни у 1,5, 2 і 2,5 раза, а на Правобережжі перевищення становило понад 25 % .Після проведення реформи 220 тис. селян України залишалися безземельними, майже 100 тис. отримали наділ до однієї десятини і 1600 тис. — від однієї до трьох десятин. Загалом майже 94 % селянських господарств після реформи мали наділи до п'яти десятин, що було значно нижче від норми, необхідної для ведення господарства. Поміщики зосередили у своїх руках 4567 тис. десятин землі, а селяни — лише 1693 тис.Отже, в процесі реформи поміщики фактично прив'язали виробника до наділу, створивши умови, за якими система експлуатації селян ґрунтувалась як на наділенні їх землею, так і на відчуженні від неї внаслідок скорочення наділів.Реформа 1861 р. ініціювала процес витіснення дворянського землеволодіння буржуазним. Дворянська земля переходила у власність купців, заможних селян і представників інших станів. Одночасно відбувався посилений процес товаризації поміщицьких і заможних селянських господарств, чіткішою стала спеціалізація окремих районів України, що виробляли продукти на ринок. Наприклад, на Правобережжі зросли посіви цукрових буряків, на Лівобережжі — картоплі і т. д.Чимраз інтенсивніше використовували найману працю та машини. Наприкінці XIX ст. у капіталізованих поміщицьких і заможних господарствах застосовувалася праця 425 тис. постійних сільськогосподарських робітників. Разом із строковими і поденниками у сільському господарстві було зайнято 1,5—1,8 млн. найманих робітників.У другій половині XIX ст. істотні зміни відбулися в землекористуванні, зокрема в 60-х роках активізувалася оренда землі. Інтенсивніше почала застосовуватися у сільськогосподарському виробництві нова техніка, зросли посівні площі та поліпшилась структура посівів.Протягом 1860—1887 рр. посівні площі зросли в 1,5 раза за рахунок екстенсивного розвитку господарства і колонізації Півдня України. Водночас відбулися істотні зміни у структурі посівів: збільшилася частка посівів пшениці та ячменю, цукрового буряку, картоплі, тютюну.Наприкінці 70-х років у господарствах України використовувалося майже 700 парових двигунів.Пореформена Україна стала потужним центром виробництва сільськогосподарської продукції. Частка України в експорті пшениці царської Росії становила 90 %, в Україні збирали 43 % світового врожаю ячменю, 20 % — пшениці та 10 % кукурудзи. Зростала і врожайність. У 1896—1900 рр. у середньому збирали по 88,8 млн. четвертин зерна.Наслідком реформи 1861 р. стало подальше розшарування селянства. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосереджували майже 40 % всіх надільних і приватних земель. Решту 550 тис. дворів (5— 6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Розорені селяни працювали на поміщиків, заможних селян і в промисловості. Наприкінці XIX ст. в сільському господарстві України налічувалося майже 1,8 млн. найманих працівників. Посилювалися міграційні процеси. Наприклад, до 900 тис. батраків щорічно мігрувало на південь, де створювалися нові ринки робочої сили; заселяли Сибір, Середню Азію, Кавказ. Багато селян виїздило за кордон. Міграційні процеси серед українців були спричинені нестерпним соціально-економічним і політичним гнітом, що панував у період утвердження в Україні ринкових відносин; малоземеллям і повним обезземеленням селянства; демографічним фактором, коли кількість населення збільшилася з 13,4 у 1863 р. до 23,4 млн. осіб у 1897 р. На Нижнє Поволжя переїхало з України до 400 тис. осіб; на Кавказ — до 1 млн. 300 тис. осіб; у Середню Азію і Казахстан — до 100 тис. осіб; в Сибір і на Далекий Схід — 225 тис. осіб. У 1914 р. на Далекому Сході проживало вже 2 млн. осіб.Після реформи 1861 р. виникла потреба пристосувати самодержавство до нових умов соціально-економічного розвитку. Зокрема, необхідна була місцева адміністрація. Царський уряд 1864 р. провів земську реформу, суть якої звелася до того, що уряд дозволив громадам обирати на повітовому та губернському рівнях своїх представників для нагляду за освітою, охороною здоров'я, утриманням шляхів, збором статистичних даних тощо. Для фінансування цих служб місцевим комітетам або земствам надавалося право обкладати селян і населення в цілому податками, оскільки уряд коштів не мав. За царським положенням на території Лівобережної та Південної України було створено 6 губернських і понад 60 повітових земських управ. На Правобережжі ці установи з'явилися у 1911 р. Дворяни в Україні становили понад 75 % усіх членів земства, селяни — приблизно 10 %. Земства були лояльними і чутливими до культурних проблем українців, що сприяло відродженню культури.Потребувала вдосконалення і система судочинства. Судова реформа 1864 р. замість закритого станового суду запровадила непідлеглий царській адміністрації публічний суд. Судочинство відбувалося з участю представників обвинувачення й захисту, вершилося обраними населенням присяжними засідателями й суддею. Для вирішення дрібних справ було створено інститут мирових суддів, що обиралися на трирічний термін зборами земських гласних або призначалися урядом. Фактично це унеможливило втручання царських чиновників. З'явилася нова група фахівців — адвокати.Реформа освіти відкрила для нижчих верств населення ширший доступ до навчання. У 1864 р. було запроваджено єдину систему початкових шкіл, створено класичні й реальні чоловічі та жіночі гімназії, де за плату могла вчитися молодь усіх станів. Ця реформа вдосконалила і програму навчання, надавши університетам більшої автономії.Згідно з військовою реформою в 1864 р. територію держави поділили на 10 військових округів, три з них — Одеський, Київський і Харківський — були в Україні. Готували необхідні кадри військові гімназії та училища. У 1874 р. було введено зміни до правил військової служби, за якими військова повинність поширювалася на всі верстви населення. Тривалість служби скорочувалася з 25 до 6 років, запроваджувалися правила звільнення від військової служби.Незважаючи на те, що реформу щодо скасування кріпацтва було проведено в інтересах дворянства, вона дала кріпакам особисту свободу, сприяла розвиткові земської системи місцевого самоврядування, а особливо — закладенню основ капіталістичного ладу.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45280. Архитектура и интерфейсы GSM (мобильная станция, подсистема базовых станций, центр коммутации, домашний и визитный регистры) 62.5 KB
  Центр коммутации осуществляет постоянное слежение за подвижными станциями используя домашний регистр местоположения HLR и визитный регистр местоположения VLR. Ведется регистрация данных об изменении местоположения и роуминге блуждании абонента включая данные о временном идентификационном номере подвижного абонента TMSI Temporry Mobile Subscriber Identity и соответствующем визитном регистре местоположения VLR. Местоположение мобильных станций находится обычно в форме адреса данной мобильной станции в VLR. К данным содержащимся...
45281. Архитектура и интерфейсы GSM (регистры защиты и аутентификации, оборудование эксплуатации и технического обслуживания) 111.5 KB
  Сеть GSMвключает 3 основные части: мобильные станции MSкоторые перемещаются вместе с абонентом; подсистема базовых станций BSкоторая управляет радиолинией связи с мобильной станцией; подсистема сети SSS главную часть которой составляет центр коммутации мобильной связи MSC он выполняет коммутацию между мобильными станциями а также между мобильными или стационарными сетевыми пользователями. Регистр идентификации оборудования база данных которая содержит список всей допустимой к обслуживанию подвижной аппаратуры на сети...
45282. Основные принципы организации сети GSM (интерфейсы, географические зоны, использование частот) 251 KB
  Основные принципы организации сети GSM интерфейсы географические зоны использование частот. Внутренние интерфейсы GSM Внутренние интерфейсы показаны и перечислены в таблице Таблица 1. Типы внутренних интерфейсов сети GSM Тип Связь между устройствами MSCBSS bis BSCBTS B MSCVLR C MSCHLR D HLRVLR E MSCMSC O BSCOMC M BSCTCE Um MSBTS X OMCOMC Примечание: Xинтерфейс предназначен для связи OMC различных GSM Аинтерфейс. Интерфейс между MSC и BSS подсистема базовых станций BSC BTS обеспечивает передачу сообщений для управления...
45283. Каналы сигнализации и трафика в системе GSM (состав принципы использования) 88.5 KB
  Каналы сигнализации и трафика в системе GSM состав принципы использования. Очевидно что использование радиоканалов в мобильной сети GSM отличается от их применения в стационарной сети. Принцип использования каналов в системе GSM показан на рис. В стационарной сети абонентские линии абонентские каналы трафика закреплены за телефонным аппаратом.
45284. Коммутация в GSM (пример обслуживания вызова от абонента ТфОП к абоненту мобильной сети) 88 KB
  Обслуживание вызова от абонента стационарной сети к абоненту мобильной сети GSM В рассматриваемом примере порядок действий следующий: Входящий вызов поступает от стационарной сети ТфОП на вход шлюза MSC GMSC Gtewy MSC. Он передается назад в HLR GMSC. Затем соединение переключается к соответствующему MSC. MSC вырабатывает запрос VLR.
45285. Частотный план сетей UMTS/LTE и его развитие в LTE Advanced. Архитектура сети LTE. Назначение подсистем и узлов. Отличия от сети UMTS. Протоколы интерфейса S1 сети LTE 977 KB
  Для внедрения решений ВКР-07 по системам мобильной связи семейства IMT (LTE) рабочие группы Партнерского проекта 3GPP и ETSI определили в технических спецификациях 17 полос радиочастот для режима FDD и 8 полос для режима TDD (табл. 2.7) 124]. Кроме того, эти диапазоны также входят в число диапазонов, определенных в рекомендациях МСЭ для развития сетей мобильного беспроводного доступа третьего и четвертого поколени2
45286. Эталонная архитектура базовой сети LTE. Функции базовой сети SAE. Взаимодействие сети LTE с другими сетями. Физические, транспортные и логические, каналы сети E-UTRAN вниз и вверх 12.45 MB
  Эталонная архитектура базовой сети LTE. Функции базовой сети SE. Взаимодействие сети LTE с другими сетями. Физические транспортные и логические каналы сети EUTRN вниз и вверх.
45287. Эволюция стандартов и технологий мобильной связи. Концепции технологии 4G и IMS 737.5 KB
  Технология кодового разделения каналов CDM благодаря высокой спектральной эффективности является радикальным решением дальнейшей эволюции сотовых систем связи.51 Эволюция технологий мобильной связи WCDM считается стандартом 3G в эволюционном развития GSM систем. GSM системы поддерживают скорость передачи данных не более 96 кбит с это позволяет предоставлять пользователям услуги голосовой связи и SMS.
45288. Системы мобильной связи стандарта 802.16e. Назначение, характеристики, реалии внедрения. Механизмы безопасности WiMAX 317.9 KB
  Механизмы безопасности WiMX. Мифы: цена оборудования 150200; скорость до 70 Мбит с на полосе 20 МГц; на расстоянии 510 км до 50 км; неограниченное число клиентов; клиентское оборудование будет работать с любым оборудованием WiMX. скорость PreWiMX до 48 Мбит с. Характеристики Мобильный WiMX система б пров.