20573

Соціально-економічний розвиток українських земель в другій половині 19 - на початку 20 ст

Доклад

История и СИД

Соціальноекономічний розвиток українських земель в другій половині 19 на початку 20 ст.Котляревського Марка Вовчка та інших українських письменників. тут почав виходити перший у царській Росії український часопис Основа що опублікував твори українських письменників. Громадівці всіляко пропагували культ козацтва волелюбних запорожців та гайдамаків які на їхню думку символізували прагнення українських мас.

Украинкский

2013-07-31

38.5 KB

3 чел.

40. Соціально-економічний розвиток українських земель в другій половині 19 - на початку 20 ст. У другій половині XIX ст. національно-визвольній рух в Україні активно розвивається, підноситься на якісно вищий рівень. Наприкінці 50-х років у Києві, Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі та інших містах виникають напівлегальні суспільно-політичні організації - так звані громади, їхні ідеологи - В.Білозерський, М.Костомаров, Т.Шевченко -згуртовують навколо себе патріотично налаштовану інтелігенцію і студентську молодь. Громади розгортають культурно-просвітницьку роботу серед народу, пробуджуючи його національну свідомість. Перша така громада виникла в Київському університеті з таємного гуртка «хлопоманів», учасники якого - В.Антонович, Б.Познанський, Ф.Панченко, Т.Рильський, А.Свид-ницький - «ходили в народ», поширюючи серед селян ідеї соціального й національного визволення. Внаслідок репресій та арештів 1860-1861 рр. гурток «хлопоманів» перестав існувати. Але активні його члени разом зі студентами М.Драгома-новим, І.Касяненком, братами Синьогубами й П.Чубинським створили нове таємне товариство - «Українську громаду», що пропагувала національну ідею переважно в недільних школах, де навчалися робітнича молодь і діти зубожілих міщан. У бібліотеках учні знайомилися з творами Т.Шевченка, [.Котляревського, Марка Вовчка та інших українських письменників. Коштом заможних українців В.Тарнавського і Г.Галагана у Петербурзі було влаштовано українську друкарню. У 1861 р. тут почав виходити перший у царській Росії український часопис - «Основа», що опублікував твори українських письменників. Після скасування кріпосного права активізувалося створення недільних шкіл для неписьменних. Побачили світ «Буквар южноруський» Т.Шевченка, «Граматика» II. Куліша та ін. Громадівці всіляко пропагували культ козацтва, волелюбних запорожців та гайдамаків, які, на їхню думку, символізували прагнення українських мас. У другій половині XIX ст. це романтичне й аполітичне поєднання ідеалізму, народництва та поклоніння всьому українському отримало назву українофільства. На початку 1870 р. В.Антонович, М.Драгоманов, М.Русов, М.ЗІбер і С.Подолинськгій заснували таємну «Стару громаду», яка головну увагу приділяла розвиткові та поширенню наукових знань, письменства. М.Драгоманов закликав однодумців виходити за межі виключно культурницької діяльності, висувати ключові політичні, національні та соціально-економічні проблеми. Вперше ці, як вони себе називали, «свідомі українці» заявили про себе 1890 р., коли вирішили організувати «Братство тарасів-ців» головною метою якого було б створення самостійної України. 1893 р. у львівському часописі «Правда» з'явилася програма братства - «Декларація молодих українців». Автори програми проголосили про свій намір бути істинно українською інтелігенцією. Вони зобов'язалися розмовляти виключно українською мовою, виховувати в національному дусі своїх дітей, захищати права українського народу. У політиці їхньою метою було визнання українців як окремого народу в межах демократичної федеративної Росії. Зусилля молоді певною мірою вплинули на представників старшої генерації, які стали діяти рішучіше та енергійніше. У 1897 р. з ініціативи В.Антоновича і О.Кониського була заснована підпільна Всеукраїнська загальна організація, що поставила за мету об'єднати всіх українських діячів під своєю орудою. Вона започаткувала видавництво «Вік», влаштовувала Шевченківські свята тощо. Однак і ця організація приділяла головну увагу питанням не політичним, а культурним. Діяльність українофілів викликала жорстокий спротив царського режиму. Проте вимоги національно-політичного характеру посідали у суспільно-політичному житті України дедалі значніше місце, поступово набираючи загальноукраїнського масштабу. Галицькі українці, наприклад, створюють свої організації, впроваджують українську мову в школах. Важливу роль у формуванні національної свідомості та піднесенні культурно-освітнього рівня народу відіграло створення у 1868 р. товариства «Просвіта». Отже, другу половину XIX ст. і особливо його кінець можна оцінити як важливий етап підготовки та збирання українських сил до боротьби за незалежність, за українську державність. Україна на початку XX ст. була складовою частиною двох імперій Російської, до якої входили землі на схід від р. Збруч, та Австро-Угорської, до якої відійшли Галичина, Буковина та Закарпаття. У Росії проживало понад 20 млн. українців, у Галичині - 3 млн., на Закарпатті - 0,5 млн., а в Буковині - 300 тис. У Східній Україні промисловість і сільське господарство розвивалося досить високими темпами. Важливими центрами промислового розвитку стали Донбас та Придніпров'я. Виникли нові промислові міста - Юзівка, пролетаризувалися старі - Катеринослав, Херсон, Миколаїв, Нікополь, Кривий Ріг, Одеса Сотні тисяч переселенців із Росії в пошуках кращої долі йшли на південь та схід України. Значною була частка іноземного капіталу в металургійній, машинобудівній, гірничій промисловості. На півдні України виникали значні промислові об'єднання, пов'язані з розвитком металургійного, цукрового, машинобудівного, вугільного, рудного, суднобудівного виробництв тощо. Серйозні зміни відбувалися у фінансово-кредитній справі. Постійно розширювалася мережа банків. Швидкими темпами формувався новий клас - буржуазія. З'являлися відомі далеко за межами України промисловці, фінансисти. Один із них - Михайло Терещенко - не тільки перетворив цукровиробництво на одну з найбільш важливих галузей сільського господарства, став відомим банкіром і промисловцем, а й виділяв чималі кошти на розвиток української культури. Тогочасне сільське господарство України визначалося багатоукладністю. Тут продовжували існувати поміщицькі латифундії, і в той же час було багато дрібних селянських господарств. На Правобережжі та Півдні швидкими темпами розвивалися господарства, які різнилися між собою розмірами землі, обсягом виробництва тощо. Разом із тим в Україні були тисячі безземельних селян. Це в поєднанні з іншими вадами процесу розбудови ринкових відносин, зокрема з безробіттям у містах, створювало гостру соціальну напругу, було соціально-економічним підґрунтям для серйозних класових конфліктів. Важливою складовою суспільного життя в Україні початку XX ст. був національний рух. Поряд із традиційними засадами, на яких він розвивався і раніше, з'явилося й чимало нових рис. Активно розгортався процес створення українських політичних партій. Посилилася земсько-ліберальна опозиція владі. Рух поступово набирав загальнонаціонального характеру, дедалі більшою мірою ставав не лише культурно-освітнім, а й насамперед політичним.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74143. Административно-правовой акт 19.1 KB
  Юридическая природа административного акта состоит в том что он: является правовой формой управленческого решения; при помощи его орган исполнительной власти должностное лицо решает общие или конкретные вопросы которые возникают в процессе его деятельности по реализации задач и функций государственного управления; выражает юридически значимое волеизъявление субъекта исполнительной власти в виде предписания обязательного для адресата; издается в одностороннем порядке т. выражает волю только одной стороны субъекта исполнительной...
74144. Государственная служба: понятие, категории должностей и принципы 14.83 KB
  Государственная служба РФ – профессиональная служебная деятельность граждан Российской Федерации по обеспечению исполнения полномочий РФ; федеральных органов государственной власти иных федеральных государственных органов; субъектов РФ; органов государственной власти субъектов РФ иных государственных органов субъектов РФ; лиц замещающих должности устанавливаемые Конституцией федеральными законами для непосредственного исполнения полномочий федеральных государственных органов; лиц замещающих должности устанавливаемые конституциями...
74145. Государственный служащий: понятие, виды 14.14 KB
  В соответствии с принципом разделения властей существуют государственные служащие замещающие должности в органах государственной власти: представительной исполнительной судебной иных органах. В зависимости от групп должностей различают
74146. Понятие и виды административно-правовых отношений 18.61 KB
  Признаки административных правоотношений: являются публичными правоотношениями имеющими в своей основе общественный государственный интерес; носят властный характер так как в процессе возникновения изменения и прекращения данных правоотношений реализуется государственное управление; являются организационными поскольку государственное управление связано с организационными установками что и проявляется в организационном характере административных правоотношений; в случае нарушения административно-правовых отношений наступает...
74147. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНЫХ ПРАВООТНОШЕНИЙ 15.76 KB
  Субъект административноправовых отношений – участник административноправовых отношений обладающий административной правосубъектностью правоспособностью дееспособностью наделенный субъективными правами и юридическими обязанностями. Субъектами административного права принято считать физическое или юридическое лицо организация которые в соответствии с установленными административным законодательством Российской Федерации нормами участвуют в осуществлении публичного управления и в реализации функций исполнительной власти. отношения между...
74148. Структура административно-правовых отношений 17.73 KB
  Субъект это участник сторона правоотношения в сфере исполнительной власти наделенный соответствующими государственно-властными полномочиями по осуществлению управленческих функций. В течение длительного времени они могут не вступать ни с кем в административные правоотношения т. Субъект же правоотношения всегда конкретен.
74149. Органы местного самоуправления 14.65 KB
  Административноправовой статус органов местного самоуправления означает что в законодательстве закреплено их право вступать в правоотношения с органами исполнительной власти а также право быть носителями государственноуправленческих полномочий. В первом случае речь идет о публичных обязанностях которые должны выполнять органы местного самоуправления как и иные юридические и физические лица соблюдать правила и нормы надзор за соблюдением которых осуществляют уполномоченные органы государства например правила пожарной дорожной...
74150. Права граждан в сфере государственного управления 14.87 KB
  Виды прав граждан в сфере государственного управления: 1 на участие в управлении государством как непосредственно так и через своих представителей; 2 на поступление на государственную службу; 3 на обращение в органы государственной власти органы местного самоуправления и к их должностным лицам как индивидуально так и коллективно; 4 на свободу передвижения; 5 на неприкосновенность личности; 6 на неприкосновенность жилища; 7 на объединение включая право создавать профессиональные союзы для защиты своих интересов; 8 на проведение...