20579

Доба Директорії УНР: її внутрішня і зовнішня політика

Доклад

История и СИД

Доба Директорії УНР: її внутрішня і зовнішня політика Політичні помилки тяжке становище трудящих залежність від окупаційної влади поразка Німеччини та її союзників у війні стали причинами падіння гетьманської влади в листопаді 1918 року. Коновальця Директорія повела наступ на Київ і захопила його 14 грудня 1918 року Прийшовши до влади вона обіцяла знищити поміщицьке землеволодіння встановити трудову владу провести вибори до Конгресу трудового народу якому й належатиме влада. Винниченко на черговому з'їзді Української...

Украинкский

2013-07-31

39 KB

12 чел.

48.Доба Директорії УНР: її внутрішня і зовнішня політика

Політичні помилки, тяжке становище трудящих, залежність від окупаційної влади, поразка Німеччини та її союзників у війні стали причинами падіння гетьманської влади в листопаді 1918 року.Коли стало очевидно, що капітуляція Німеччини є справою найближчого часу, гетьман зробив спробу зблизитися з «Українським національним союзом» — блоком, який виник на основі «Національно-державного союзу» у складі кількох партій на чолі з демократами-хліборобами і Всеукраїнського земського союзу під орудою С. Петлюри. Згодом соціал-демократи вступили до «Національно-державного союзу» і витіснили звідти демократів-хліборобів.Цей блок очолив «Український національний союз» (з вересня 1918). На початку жовтня Скоропадський зустрівся з його керівниками В. Винниченком, А. Ніковським і Ф. Швецем (С. Петлюра сидів у в'язниці). Вони зажадали здійснення аграрної реформи — ліквідації великого землеволодіння і забезпечення землею трудового селянства, встановлення демократичних свобод і опрацювання демократичного виборчого закону. Проте цю програму було відкинуто кадетськими міністрами і торгово-промисловими колами; натомість вони запропонували об'єднання з білогвардійськими силами Росії для створення антибільшовицького фронту. Скоропадський, у свою чергу, вимагав підтримки «Українського національного союзу». Зрештою, було сформовано новий компромісний кабінет, чим українські партії не задовольнилися і почали готувати повстання проти режиму. Скоропадський цей кабінет розпустив і оголосив федеративну спілку з Росією, що остаточно відштовхнуло від нього українських патріотів.У ніч на 14 листопада 1918 року в Києві відбулося таємне засідання представників українських політичних партій.Вони відхилили ідею відновлення Центральної Ради і створили верховний орган УНР — Директорію. Головою її став В. Винниченко, членами — С. Петлюра, Ф. Швець, П. Андрієвський, А. Макаренко.Використавши полк Українських січових стрільців, що дислокувався у Білій Церкві під командою полковника С. Коновальця, Директорія повела наступ на Київ і захопила його 14 грудня 1918 року Прийшовши до влади, вона обіцяла знищити поміщицьке землеволодіння, встановити «трудову владу», провести вибори до Конгресу трудового народу, якому й належатиме влада. Уряд очолив український соціал-демократ В. Чехівський.Але серед Директорії не було згоди щодо напрямів політичної діяльності. Становище ускладнювало суперництво між Винниченком і Петлюрою та їхніми прибічниками. Вплив останнього невпинно зростав, проте не скрізь. Незначним він був у військових структурах, що являли собою напівпартизанські загони. Вони непогано воювали неподалік від місць проживання, проте за несприятливої ситуації розпадалися. Саме тому на початку свого правління Директорія мала 100-тисячну армію, а наприкінці січня, перед загарбанням Києва більшовиками, — лише 21 тис.Директорія правила на більшій частині України майже півтора місяця, але почала втрачати свій вплив. Винниченко так прокоментував це: «...річ у тому, що отамани не тільки військові справи вирішували, а й усі політичні, соціальні й національні...». Скажімо, Балбачан на Полтавщині сік різками членів селянського губернського з'їзду за «більшовизм», тобто за спробу швидше поділити землю. Влада на вищому рівні тільки на словах стояла за селян, а насправді терміни експропріації поміщицьких маєтків та порядок поділу землі визначено не було. Все це й спричинило виступ проти Директорії Виконавчого комітету Всеукраїнської Ради селянських депутатів («спілки»), який заявив, що Директорія не здійснила обіцяних соціальних реформ, і висунув перед урядом вимоги передати на місцях владу радам селянських і робітничих депутатів, а в центрі — об'єднаному з'їздові цих рад.Серед партій, які сформували «Український національний союз», теж не було повної єдності. У січні 1919 року розкололася Партія українських соціал-демократів, а її ліве крило оголосило себе партією «незалежних». А до цього, в травні 1918 року, відбувся розкол серед українських есерів, що й стало причиною утворення партії боротьбистів.Відданість інтересам робітників, декларована Директорією, оберталася для них придушенням страйків.Ускладнилися відносини і між партіями стосовно того, якою буде влада, --чи парламентською демократією, до чого прагнули помірковані соціалісти, чи різновидом системи Рад, що було до вподоби лівим радикалам на чолі з Винниченком. Отже, питання, чому віддати пріоритет — соціалістичній революції чи національному визволенню, залишалося відкритим.Голова Директорії В. Винниченко на черговому з'їзді Української соціал-демократичної партії (1919) виступив проти організації політичної влади у формі рад. Він уважав, що ради захищають інтереси міського пролетаріату, а відтак проголошення України республікою рад призведе до конфронтації з селянством. Голова уряду М. Чехівський, навпаки, захищав радянську форму влади і наголошував, що головною помилкою Центральної Ради була відсутність територіальних баз на місцях у формі рад. Він обстоював багатопартійність рад. Проте більшість делегатів виступала проти встановлення робітничої диктатури у формі рад і за скликання парламенту та органів місцевого самоврядування на основі загального виборчого права.У січні відбулася конференція українських есерів, де відзначалося, що українська революція з національно-політичної розвинулася в соціальну, а тому влада має перейти до рад селянських і робітничих депутатів, їхня позиція не збігалася з позицією більшовиків, бо есери не вважали ради органами диктатури тільки робітничого класу, селяни, на їхню думку, повинні мати представництво в радах.Ліві українські есери разом із незалежницькою фракцією соціал-демократів стали у відкриту конфронтацію щодо Директорії.Ще наприкінці грудня 1918 року Директорія запропонувала скликати Конгрес трудового народу України для вирішення питання влади. Петлюра був проти цього і виступав за зміцнення виконавчої влади в її мілітаризованих формах. 16 січня, коли виборча кампанія до конгресу ще тривала, у Києві було скликано членів Директорії та уряду, керівників партій і корпусів січових стрільців щодо вироблення спільної лінії в організації влади й рекомендування її конгресові. Проте керівники січових стрільців запропонували утворити замість Директорії військовий тріумвірат у складі С. Петлюри, командира корпусу Є. Коновальця та його заступника А. Мельника. Один із лідерів українських соціал-демократів М. Порш обстоював парламентський шлях розвитку. Представник есерів М. Шапо-вал доводив необхідність встановлення радянської влади. Нарада не ухвалила жодного рішення.Одночасно керівники Антанти на противагу більшовикам, які набирали сили після поразки Німеччини, ухвалили рішення ввести свій флот у Чорне море (16 листопада це було зроблено). Антанта висадила десант чисельністю 60 тис. Оскільки інтервенції перешкоджала Директорія, їй протистояли збройні сили на всіх українських кордонах: на заході — армії Ю. Пілсудського, на півночі та сході — Л. Троцького, на півдні — А. Денікіна. Треба було вирішувати, на кого орієнтуватися: на Антанту, як того хотіли помірковані сили та армія, чи на Москву, до чого схилялися Винниченко та ліві радикали.

Ситуація ще більше ускладнилася, коли внаслідок неспроможності Директорії об'єднати українські сили почалося «збільшовичення» окремих військових груп. На бік більшовиків перейшла одна з найбільших повстанських груп отамана М. Григор'єва, а також Н. Махно з великим загоном, який діяв на території від Гуляй-Поля, Кременчука до Катеринослава. Дніпровська дивізія, що стояла біля Києва, зайняла Золотоношу, Гребінку, Ржищів і Черкаси. Потім «збільшовизувалися» частини Задніпровської дивізії, штаб якої (М. Григор'єв, Ю. Тютюнник, С. Савицький) за вказівкою українських лівих есерів вийшов із підпорядкування Директорії. Крім того, на Чернігівщині діяли повстанські загони Ангела, на Літинщині (Поділлі) — Я. Шепеля і т. д. Вони підтримували то Директорію, то більшовиків, що спричиняло анархію.23 січня в Києві зібралося приблизно 400 делегатів Конгресу трудового народу. Основна частина представляла контрольовану українськими есерами Селянську спілку. Однак у цій партії не було згоди, і керувати діями своїх делегатів вона не могла. Директорія, якій Конгрес висловив політичну недовіру, готувалася до евакуації з Києва, тому рішення конгресу не мали сили, і він саморозпустився. Скористалися з цього більшовики, які в січні 1919 року розпочали свій другий наступ на Україну, перед цим звівши нанівець переговори з Директорією. У зоні окупації вони розгорнули партизанські дії проти військ Антанти, а в лютому 1919 року радянські війська завдали їй поразки під Вознесенськом.Не дочекавшися допомоги від Франції, В. Винниченко в середині лютого подав у відставку і виїхав за кордон. С. Петлюра продовжував боротьбу проти більшовиків.Отже, Директорія через відсутність чіткої політичної програми втратила підтримку широких верств населення України, так і не спромігшися розв'язати складні політичні проблеми суперечливого періоду української історії.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55104. Облік, аналіз та аудит торгівельних запасів на торговельному підприємстві 676.5 KB
  Правова організація і побудова обліку грошових розрахунків між підприємствами мають велике значення, оскільки забезпечують швидке завершення кругообороту коштів, перехід їх з товарної форми у грошову, створюють необхідні умови для оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей.
55105. Государственный бюджет: принципы построения, доходы и расходы 19.77 KB
  Структура государственного бюджета в каждой стране имеет свои особенности. Они обусловлены не только национальными традициями, организацией образования и здравоохранения, но и главным образом характером административной системы, структурными особенностями экономики, развитием оборонных отраслей и др.
55107. Обследование курящего человека: спирометрия, определение концентрации метгемоглобина, тест для определения котинина. Методические указания 144.5 KB
  1 группа - характеризующие легочные объемы дыхательный оббьем резервный объем вдоха резервный объем выдоха остаточный объем и емкости общая емкость емкость вдоха функциональная остаточная емкость. 3 группа -– характеризующие состояние бронхиальной проходимости форсированная жизненная емкость легких максимальная объемная скорость дыхания во время вдоха и выдоха
55108. Общее учение о болезни 108.5 KB
  Цель: проверить и закрепить полученные знания о здоровье и болезни. Вопросы для самоподготовки: Определение понятия «здоровье» Критерии здоровья. Определение понятия «болезнь». Понятие о патологическом процессе и патологическом состоянии.
55109. Исследование систем управления 88 KB
  Методологии и практическим навыкам исследования надо учить вкус к исследовательской деятельности надо прививать способности к исследовательской работе надо развивать уже в процессе подготовки специалистов.
55110. Коммерческие банки и их функции 19.57 KB
  В механизме функционирования кредитной системы огромная роль принадлежит коммерческим банкам. Они аккумулируют основную долю кредитных ресурсов, предоставляют клиентам полный комплекс финансового обслуживания, включая выдачу ссуд, прием депозитов, расчеты, покупку-продажу и хранение ценных бумаг, иностранной валюты и т.д
55111. История развития генетики как фундаментальной науки. Методы исследования генетики человека 40 KB
  Мать и отец пробанда здоровы. Четыре сестры матери пробанда здоровы мужья их здоровы. О двоюродных сибсах со стороны матери пробанда известно: в одной семье один больной брат две сестры и брат здоровы; в двух других семьях по одному больному брату и по одной здоровой...
55112. Банковский мультипликатор: сущность и механизм действия 18.77 KB
  Банковский мультипликатор представляет собой процесс увеличения (мультипликации) денег на депозитных счетах коммерческих банков в период их движения от одного коммерческого банка к другому