20801

Екологічний моніторинг. Система екологічної інформації

Лекция

Экология и защита окружающей среды

Фоновий науковий моніторинг навколишнього природного середовища це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього середовища а також за характером складом кругообігом та міграцією забруднювальних речовин за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій екосистем і біосфери в цілому. Ряд країн має мережу надземних станцій на яких здійснюються неперервний відбір та аналіз проб на наявність в атмосфері забруднювальних речовин СО2 СО пилу свинцю радіонуклідів. Державний комітет з...

Украинкский

2013-08-01

52.5 KB

3 чел.

Тема 6. Екологічний моніторинг.
Система екологічної інформації

6.1. Методичні вказівки

Контроль за якістю компонентів біосфери, змінами в них, що викликані антропогенними причинами, здійснюється з допомогою екологічного моніторингу.

Державний моніторинг навколишнього природного середовища — це система спостережень, збору, обробки, передачі, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розроблення науково обрунтованих рекомендацій для винесення управлінських рішень. Залежно від призначення здійснюється загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища.

Загальний (стандартний) моніторинг навколишнього природного середовища — це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки й прогнозування стану навколишнього середовища регулярно розробляти управлінське рішення на всіх рівнях.

Оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища — це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами — джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, що їх визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварії зі шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та створення безпечних умов для населення.

Фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища — це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього середовища, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднювальних речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери в цілому. Фоновий моніторинг здійснюється в природних та біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються, на базових станціях.

Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях:

1) локальному — на території окремих об’єктів (підприємств), міст, на ділянках ландшафтів. Для ефективного контролю за забрудненням атмосфери в містах із населенням до 100 тис. осіб контрольних станцій доцільно мати принаймні три; від 100 тис. до 300 тис. осіб — не менше п’яти, від 300 тис. до 500 тис. — сім, тоді як у населеному пункті з населенням понад 1 млн душ — 11 — 24 пункти. Промислові системи екологічного моніторингу контролюють викиди промислових підприємств, рівень забруднення промислових майданчиків і прилеглих до них районів;

2) регіональному — в межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів. Здебільшого він отримує дані про забруднення атмосфери і водойм від міських і промислових контрольних станцій;

3) національному — на території країни в цілому моніторинг означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення навколишнього середовища від регіональних систем, зі штучних супутників Землі та космічних орбітальних станцій. Вони функціонують разом зі Службою погоди Держкомгідромету України і здійснюють прогноз якості навколишнього середовища на великих територіях країни;

4) глобальні системи моніторингу навколишнього середовища використовуються для досліджень і охорони природи та здійснюються на основі міжнародних угод у цій сфері. Ряд країн має мережу надземних станцій, на яких здійснюються неперервний відбір та аналіз проб на наявність в атмосфері забруднювальних речовин, СО2, СО, пилу, свинцю, радіонуклідів.

Для збереження фонового рівня якості середовища, порівняно з якими визначався б і рівень впливу людини на атмосферу, створено мережу біосферних заповідників. Вона охоплює всі основні типи природних зон.

Державний моніторинг навколишнього природного середовища України в межах своїх повноважень здійснюють кілька організацій.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки веде спостереження:

1) за джерелами промислових викидів в атмосферу та дотриманням норм гранично допустимих викидів. Контролюється 65 інгредієнтів. Основні — пил, діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид азоту, сірководень, аміак, формальдегід, фтористий водень, хлористий водень, важкі метали, кислоти, бензопірен;

2) за джерелами скидів стічних вод і дотриманням норм тимчасово узгоджених і гранично допустимих скидів, мережа поверхневих вод налічує 1123 пункти (2216 створів). Контролюється 55 інгредієнтів. Основні — аміачний азот, нітритний азот, важкі метали, нафтопродукти, феноли, хлориди, сульфати;

3) за станом рунтів сільськогосподарських угідь із визначенням залишкової кількості в них пестицидів і важких металів;

4) за скидами й викидами з об’єктів, на яких використовуються радіоактивні небезпечні технології;

5) за станом і складом звалищ промислових і побутових відходів;

6) за скидом стічних вод у Чорне та Азовське моря.

Державний комітет з гідрометеорології (Держкомгідромет) веде спостереження:

1) за станом атмосферного повітря, в тому числі за транскордонним перенесенням забруднювальних речовин. Постійний щодобовий контроль здійснюється в 49 містах України. Контролюються 37 шкідливих домішок. Основні: пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю, важкі метали, бензопірен. Стаціонарні пости спостережень призначені для забезпечення неперервного відбору проб повітря. Із загалу стаціонарних постів виділяються опорні для виявлення тривалих змін вмісту основних (СО, NОх, SO2, пил) і найбільш поширених забруднювальних речовин. Маршрутні пости спостережень призначені для відбору проб повітря у фіксованій точці, що проводяться з допомогою пересувного устаткування. Підфакельні пости здійснюють відбір проб повітря під викидом із метою виявлення зони впливу джерела;

2) за станом поверхневих вод суходолу. Мережа Держкомгідромету налічує 244 пункти (384 створи) на 162 водних об’єктах;

3) за підземними водами. Мережа налічує 103 свердловини на спеціалізованих (водно-балансових, болотній, агрометеорологічних) метеостанціях. Основні параметри — температура, рівень і хімічний склад;

4) за станом і режимом морських вод. Усього — 175 станцій, 988 горизонтів;

5) за станом рунтів. На 9 пунктах постійно ведеться спостереження за вмістом пестицидів. Щорічно організуються спостереження на окремих ланках. Контролюються основні пестициди: фосфамід, тіодакс, трехлан. У восьми містах ведуться спостереження за наявністю промислових токсикантів. Щорічно проводяться додаткові спостереження в окремих пунктах. Визначаються 15 інгредієнтів (свинець, магній, олово, марганець, нікель, кадмій та ін.); крім того, Держкомгідромет стежить за станом озонового шару у верхній частині атмосфери, за радіаційною ситуацією — на пунктах радіометричної мережі спостережень та в районах діяльності АЕС.

Міністерство охорони здоров’я проводить вибіркові спостереження:

1) за рівнем забруднення атмосферного повітря в місцях проживання населення. Мережа становить 54 стаціонарні, 2010 підфакельних, 602 маршрутні пункти. Контролюються до 100 шкідливих домішок. Основні — сірчистий ангідрид, діоксид азоту, оксид вуглецю, сірководень, сажа, свинець, формальдегід, завислі частки;

2) за станом поверхневих вод суходолу в місцях використання їх населенням. Мережа становить 1332 постійні створи спостережень. Основні показники — запас, колір, кислотність (рН), жорсткість, мінеральний склад, кисень, нафтопродукти, завислі частки, хлориди, сульфати, мідь, аміак, нітрати, хром, жир, масла, свинець, цинк, нікель, патогенна мікрофлора;

3) за станом морських вод у рекреаційних зонах. Мережа — 155 постійних створів. Основні показники такі самі, як для поверхневих вод;

4) за хімічним і біологічним забрудненням рунтів на території населених пунктів і за господарсько-побутовими відходами. Мережа — 2543 пункти. Основні показники — рН, хлориди, нітрати, азот, сульфати, свинець, ртуть, бактеріальні дані;

5) за інтенсивністю фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо).

Міністерство сільського господарства і продовольства веде радіологічні, агрохімічні, токсикологічні спостереження за рунтами і рослинами. Радіологічні спостереження проводяться в 725 пунктах — на цезій, стронцій; токсикологічні здійснюються в 345 пунктах — на хлор, пестициди, фосфор, органічні речовини тощо.

Державний комітет з водного господарства проводить радіологічні та гідрохімічні спостереження за водами. Мережа має 223 пункти, основні показники — радіонукліди (стронцій, цезій), нафтопродукти, важкі метали, феноли, пестициди.

Державний комітет з геології та використання надр веде спостереження за підземними водами — 7248 свердловин і джерел. Основні показники — пестициди, нітрати, важкі метали, радіонукліди.

Міністерство лісового господарства контролює концентрацію радіонуклідів, токсичних речовин у рунті та в різних ярусах лісових насаджень.

Державний комітет житлово-комунального господарства веде спостереження за якістю питної води централізованих систем водопостачання міст і селищ міського типу та станом стічних вод міської каналізаційної мережі.

Національний комітет авіації України здійснює авіаційно-космічні спостереження за станом озонового шару в атмосфері, забрудненістю атмосфери, рунтів і поверхневих вод, сніговим покривом, радіаційним станом.

Отже, в Україні існує декілька незалежних мереж спостережень. Вони працюють за різними методами, що ускладнює можливість порівняти дані окремих служб, мережа моніторингу не охоплює всіх населених пунктів і поверхневих вод України, недостатньо контролюються рунти і сільськогосподарська продукція.

У практиці контролю за забрудненням окремих компонентів біосфери використовується ряд нормативних показників. Найпоширенішим серед них є гранично допустима концентрація (ГДК) — така маса шкідливої речовини в одиниці об’єму (в мг на 1м3 повітря, 1 л рідини чи 1 кг твердої речовини) окремих компонентів біосфери, періодичний чи постійний, цілодобовий вплив якої на організм людини, тварин і рослин не викликає відхилень у нормальному їх функціонуванні протягом усього життя нинішнього та майбутніх поколінь.

Концентрація наявних у повітрі, воді чи рунті шкідливих домішок на певний час на певній території називають фоновою концентрацією. Контроль за якістю біосфери здійснюється зіставленням фонової концентрації з гранично допустимою:

.

За щорічного масового використання близько тисячі нових хімічних речовин загальна їх кількість, що надходить у середовище проживання людини, перевищила 4 млн найменувань. Із них понад 40 тис. мають шкідливі для людини властивості. Нормативи ГДК, що затверджуються Міністерством охорони здоров’я, встановлені для 600 речовин у повітряному середовищі, 200 — у водному та 100 — у рунті.

Усі шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на людину поділяються на чотири класи:

І — надзвичайно небезпечні (нікель, ртуть);

ІІ — високонебезпечні (сірководень, діоксид азоту);

ІІІ — помірно небезпечні (сажа, цемент);

ІV — малонебезпечні (бензин, фенол).

Що шкідливіша речовина, то складніше здійснити захист атмосферного повітря і то нижча його ГДК. Для кожної речовини встановлюються два нормативи: максимальна разова і середньодобова.

Максимальна разова ГДК встановлюється для попередження рефлекторних реакцій у людини через подразнення органів дихання за короткочасного впливу (до 20 хв.) атмосферних забруднень. Оскільки концентрація забруднень в атмосферному повітрі не є постійною в часі та змінюється залежно від метеорологічних умов, рельєфу місцевості, характеру викиду, разові проби повітря слід відбирати кілька разів на добу впродовж 20 — 30 хв. Найвище значення забруднювальних речовин у повітрі, отримане завдяки аналізові багатократно відібраних проб, називають максимальною разовою концентрацією.

Середньодобова ГДК встановлюється для попередження негативного впливу на людський організм протягом цілодобового використання повітря. Середньодобова концентрація визначається як середньоарифметичне значення разових концентрацій у пробах атмосферного повітря впродовж 24 год неперервно або з рівними інтервалами між відборами.

Використовуються два типи ГДК: у повітрі робочої зони (ГДК р. з.) і населеного пункту (ГДК н. п.). ГДК р. з. — це концентрація, яка за щоденного 8-годинного перебування (крім вихідних днів) на роботі (не більш як 41 год на тиждень) протягом усього робочого стану не може спричинити захворювань чи відхилень у стані здоров’я людей для нинішнього та наступного поколінь. ГДК н. п. враховує перебування людей цілодобово. Всі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони порівнюються з максимальними разовими (протягом 30 хв), а в повітрі населеного пункту — із середньодобовими за 24 год.

Різні токсичні речовини можуть чинити подібний несприятливий вплив на організм. У таких випадках відбувається ефект сумації, або синергізму. Його мають фенол і ацетон; валеріанова й капронова кислоти; озон, діоксид азоту і формальдегід та ін.

Наприклад, фонова концентрація ацетону і фенолу відповідно 0,345 і 0,009 мг/м3, тоді як ГДК ацетону 0,35, а ГДК фенолу — 0,01 мг/м3, тобто обидві речовини наявні в концентраціях менших, ніж установлені для них ГДК, одначе цим речовинам властивий ефект сумації, тому їхня сумарна концентрація (0,345 + 0,009 = 0,354) вища, ніж будь-яка з ГДК, установлена для кожної речовини окремо. А це означає, що забруднення повітря перевищує допустимі норми.

Регламентування викидів шкідливих речовин в атмосферу через ті чи інші джерела здійснюється на основі таких екологічних нормативів, як гранично допустимий викид (ГДВ) — норматив, який передбачає, що концентрація забруднювальних речовин у приземному шарі атмосфери від джерела не перевищує нормативну концентрацію цих речовин. Одиниця виміру ГДВ — грам на секунду (1 г/с) — встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери за умови, що викиди шкідливих речовин від цього джерела і від сукупності інших джерел з урахуванням розсіювання їх в атмосфері не створять приземної концентрації шкідливих речовин, яка перевищить ГДК.

За наявності в атмосфері домішок, щодо яких визначено необхідність урахування сумісної шкідливої дії, як критерії для встановлення ГДК використовуються вимоги про виконання співвідношення:

.

Контроль за якістю водних ресурсів здійснюється на основі зіставлення фонової концентрації з гранично допустимою концентрацією. Гранично допустима концентрація домішок у воді водного об’єкта — це такий нормативний показник, який виключає несприятливий вплив на організм людини і можливість обмеження чи порушення нормальних умов господарсько-питного, побутового та інших видів водокористування.

Як і для атмосферного повітря, встановлено окреме нормування якості води, хоча принцип тут інший і пов’язаний із категорією водокористування:

1 — господарського питного водопостачання населення і підприємств харчової промисловості;

2 — культурно-побутового призначення (для купання, спорту, відпочинку населення);

3 — рибогосподарського призначення — для збереження і відтворення цінних видів риб, які мають високу чутливість до кисню;

4 — рибогосподарського призначення для інших видів риб.

Для кожної з цих категорій встановлено нормативи на якість води у місцях водокористування.

Для контролю за якістю рунтів використовують допустимі залишкові кількості пестицидів, нітратів, фосфатів, а також наявність важких металів поблизу великих міст — у рунті, харчових і кормових продуктах, виражаючи ці величини у грамах чи міліграмах на 1 кг маси рунту чи продукції.

Статистична звітність про охорону компонентів біосфери фіксує дані наявного моніторингу.

Звіт про охорону атмосферного повітря від забруднення — Ф2тп-пов. покладають на всі виробничі об’єднання, підприємства, організації та установи, які мають стаціонарні джерела викидів шкідливих токсичних речовин. Він складається з п’яти розділів. Перший — «Викиди шкідливих речовин в атмосферу, їх очищення та утилізація» — містить десять показників: кількість шкідливих речовин, що їх викидають усі стаціонарні джерела без очищення, через спеціальні пристрої (труби, вентиляційне устаткування); кількість шкідливих речовин, які надходять на очисні споруди; кількість шкідливих речовин, що їх було вловлено; обсяг утилізованих і використаних виробництвом речовин; кількість речовин, яка надійшла в атмосферу; процент уловлювання шкідливих речовин. До другого розділу «Заходи, спрямовані на зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу» увійшли показники: кількість заходів з охорони атмосферного повітря, себто вдосконалення технологічних процесів, будівництво нових очисних споруд, підвищення ефективності існуючих, ліквідація джерел забруднення, перепрофілювання цехів; загальна сума витрат за кошторисною вартістю на проведення кожного заходу; обсяг капіталовкладень, передбачених на виконання заходів; фактичне освоєння засобів од початку виконання заходів, розрахункове й фактичне скорочення кількості речовин, що викидаються в атмосферу. Третій розділ містить характеристику джерел викиду шкідливих речовин: найменування джерела викиду, висота джерел викиду, діаметр, довжина і ширина труби, сумарний обсяг викиду, середня температура суміші, що викидається, максимальна і сумарна за рік кількість викиду. Четвертий розділ складається з показників роботи газоочисних пристроїв: фактичний коефіцієнт забезпечення газоочищення, фактична кількість речовин, яка надходить на очищення; кількість шкідливих речовин за проектом, яка викидатиметься після очищення. П’ятий розділ показує зміни кількості викинутих шкідливих речовин порівняно з попереднім роком.

Звіт про використання води — Ф2тп-водгосп складається з трьох розділів. Перший розділ містить облік обсягів води, що її забрано з природних джерел, отримано від інших підприємств і використано водокористувачем; найменування джерела водопостачання, загальну кількість стічних вод, що надійшла в систему каналізації чи водозабезпечення для очищення або використання вод підприємств; відстань від гирла водотоку до місця водозабору; обсяг забраної води в цілому річно й по місяцях, обсяг використаної води, в тому числі на виробничі потреби. У другому розділі зазначаються обсяги стічних вод і кількість забруднювальних речовин, що скидаються безпосередньо в поверхневі водні об’єкти і підземні горизонти або тих, які надходять до них із полів фільтрації та зрошення, з накопичувачів або ярів, балок, боліт, куди стічні води було скинуто водокористувачем. У третьому розділі фіксуються річні витрати води, кількість фільтрів-накопичувачів, що підлягають ліквідації, потужність очисних споруд, загальна кількість стічних вод на полях фільтрації, в накопичувачі, випаровувачі тощо.

Звіт про витрати на охорону природи — Ф4ос містить два розділи. Перший розділ фіксує поточні витрати на охорону природи, в тому числі на охорону та раціональне використання водних ресурсів, на охорону повітряного басейну, охорону землі від забруднення відходами виробництва і споживання, на рекультивацію земель. Другий розділ містить витрати на капітальний ремонт основних виробничих фондів з охорони навколишнього середовища, в тому числі на спорудження пристрою для вловлювання і знешкодження шкідливих речовин; спорудження устаткування для очищення стічних вод; капіталовкладення на охорону й раціональне використання природних ресурсів. Цей звіт доповнює «Звіт про перебіг будівництва водоохоронних об’єктів і припинення скиду забруднених стічних вод» — Ф3ос.

У сільськогосподарському виробництві готується звіт про розподіл земель за вгіддями й землекористувачами — Ф22, де містяться дані про меліоровані та рекультивовані землі. У лісовому господарстві складається звіт про лісозахист — Ф12 л.-г., де фіксується загибель лісових масивів від промислових викидів.

6.2. План семінарського заняття

1. Поняття про екологічний моніторинг. Види моніторингу за призначенням.

2. Рівні екологічного моніторингу. Мета екологічного моніторингу різного рівня.

3. Організації, які здійснюють екологічний моніторинг в Україні, та специфіка кожної з них.

4. Особливості та проблеми розвитку моніторингу в Україні.

5. Гранично допустима концентрація речовин.

6. Специфіка контролю за якістю водних ресурсів, атмосфери та рунтів.

7. Основні форми статистичної звітності з питань охорони компонентів природи.

6.3. Термінологічний словник

Моніторинг — спостереження за якимись об’єктами чи явищами.

Моніторинг навколишнього природного середовища — система спостережень, збору, обробки, передачі, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін.

Норма забруднення — гранично допустима концентрація речовин, які надходять або містяться в середовищі; допускається нормативними актами.

Норма санітарно-гігієнічна — якісно-кількісний показник, дотримання якого гарантує безпечні або оптимальні умови існування людини.

Норматив екологічний: 1) обов’язкові рамки збереження структури і функцій екосистеми певного ієрархічного рівня; 2) ступінь максимально допустимого втручання людини в екосистеми, які забезпечують збереження екосистем бажаної структури і динамічних характеристик, таких як надійність і стійкість.

Нормування якості середовища (води, повітря, рунтів) — установлення меж, в яких допускається зміна її природних властивостей. Зазвичай норма визначається за реакцією найчутливішого до змін середовища виду організму, але можуть установлюватися також санітарно-гігієнічні та економічно доцільні нормативи.

6.4. Навчальні завдання

1. Ознайомтеся з текстом посібника. Слід засвоїти поняття «екологічний моніторинг». З’ясуйте, як поділяється моніторинг за призначенням та на яких рівнях його організовують.

2. Випишіть у зошит для самостійних робіт організації, які ведуть спостереження за окремими компонентами навколишнього середовища в Україні, підрахуйте кількість міст у цілому, де проводиться систематичний цілорічний контроль за якістю повітря, та кількість міст, не охоплених контролем.

3. Аналогічно встановіть кількість рік та озер, де діють постійні пункти спостереження за якістю водних ресурсів, і зіставте їх із загальною кількістю рік в Україні.

Запам’ятайте визначення гранично допустимої концентрації токсичних речовин.

Таблиця 3

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМІ КОНЦЕНТРАЦІЇ ДЕЯКИХ
ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН В АТМОСФЕРІ НАСЕЛЕНИХ
ПУНКТІВ УКРАЇНИ, мг/м
3

Концентрація

Шкідливі речовини

максимальна
разова

середньо-
добова

Аміак

0,2

0,04

Анілін

0,05

0,03

Ацетон

0,35

0,35

Бензин (нафтовий)

5

1,5

Бензин (сланцевий)

0,05

0,05

Бензол

1,5

0,8

Бензопірен

0,1 мкг/100 м3

Бутифос

0,01

0,01

Дихлоретан

3

1

Капролактам (пари, аерозоль)

0,06

0,06

Карбамід

0,2

Кислота соляна

0,2

0,2

Пеніцилін

0,05

0,0025

Пил, що містить 20 % цементу

0,3

0,1

Сірководень

0,0075

Стирол

0,004

0,002

Вуглецю (ІІ) оксид

4

3

Фенол

0,01

0,003

Фтористі сполуки

0,02

0,005

Хлор

0,1

0,03

Хлорофос

0,04

0,02

Циклогексан

0,06

0,06

Користуючись даними таблиці 3, з’ясуйте, чи наявне забруднення в населеному пункті, і якщо наявне, то у скільки разів перевищує норму, коли фонова концентрація в повітрі становить: 1) ацетону — 0,75 мг в 1 м3 повітря, фенолу — 0,02; 2) пеніциліну — 0,002, аніліну — 0,03; 3) соляної кислоти — 0,4, хлору — 0,03 мг в 1 м3 повітря.

6. Які форми звітності використовуються в практиці статистики України у сфері охорони природи?

Проаналізуйте зв’язки між моніторингом України та системою екологічної інформації. Які проблеми має система екологічної інформації в Україні?

6.5. Завдання для перевірки знань

1. Чи всякі спостереження за станом компонентів навколишнього природного середовища можна назвати моніторингом? Яка різниця між екологічним моніторингом та інспекцією? (Див. посібник).

2. У чому полягає різниця між загальним, оперативним та фоновим моніторингом? (Див. посібник).

3. На скількох рівнях здійснюється моніторинг?

4. Чим викликана така розпорошеність функцій моніторингу між численними організаціями в Україні?

5. Дайте визначення гранично допустимої концентрації речовин. Чим відрізняється ГДК робочої зони і населеного пункту, максимальна разова і середньодобова ГДК?

6. На які групи поділяються речовини за рівнем небезпечної дії на людський організм?

7. Що таке ефект сумації?

8. Як здійснюється контроль за якістю компонентів навколишнього природного середовища?

9. Яка специфіка статистичної звітності про охорону повітря, води та рунтів?

Література

16; 17; 30 — с. 98 — 137, 188 — 209; 33 — с. 145 —206.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60575. Психологические особенности детей с задержкой психического развития дошкольного возраста 221.5 KB
  Задержка психического развития (ЗПР) – это такое нарушение нормального развития, при котором ребенок, достигший школьного возраста, продолжает оставаться в кругу дошкольных, игровых интересов. Понятие «задержка» подчеркивает временной (несоответствие уровня развития возрасту) и вместе с тем временный характер отставания, который с возрастом преодолевается тем успешнее
60576. ФОРТЕПЬЯННАЯ ИГРА 978 KB
  В виде приложения печатается небольшая заметка Гофмана (извлеченная из сборника «Памяти Рахманинова», Нью-Йорк, 1946) и пять его интервью, в разное время (первое интервью—в 1910, последнее — в 1944 году) появлявшихся в русской и американской прессе. Все эти материалы приводятся в советской печати впервые, за исключением последнего интервью
60578. Українська література 9 клас. Марко Вовчок: Максим Гримач 37.5 KB
  – Соколе мій козаче каже Катря. Тепер уже вільний козак мій жених тату Вільного собі зятя дождали Старий зирк се його Катря стоїть проти місяця А. Діждався мене ти мій маковий вінку...
60580. ГРУПИ СЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ: СИНОНІМИ, АНТОНІМИ, ОМОНІМИ 856 KB
  Це три рідні брати і нам потрібно відгадати хто вони дізнатися чому між ними виникла суперечка і разом допомогти їм помиритися. Заходять троє учнів у різних костюмах: 1 й брат у костюмі із зображенням сонця й місяця...
60581. Бинарные признаки интертипных отношений 85.5 KB
  Бурными эмоциями проникнуты отношения активации. Эти отношения больше подходят для неформальных контактов чем для деловых. Активаторы со временем перенапрягают друг друга и если не пойти путем разрядки напряженности то отношения закончатся взрывом.
60582. Интертипные отношения 79 KB
  Отношения могут приобрести характер пульсации. Активационные отношения плохо подходят для будней т. Их предназначение общение по праздникам или вообще в свободное время когда нужно отдыхать а не работать Две дуальные диады встречаясь...