20804

Науково-технічний прогрес та економіка природокористування

Лекция

Экология и защита окружающей среды

Методичні вказівки Екологічна експертиза в Україні вид науковопрактичної діяльності спеціально уповноважених державних органів екологоекспертних формувань та об’єднань громадян що рунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні аналізі та оцінці передпроектних проектних та інших матеріалів чи об’єктів реалізація та дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей спрямована на підготування висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і...

Украинкский

2013-08-01

50 KB

7 чел.

Тема 10. Науково-технічний прогрес
та економіка природокористування

10.1. Методичні вказівки

Науково-технічний прогрес здійснюється у двох взаємообумовлених формах: 1) еволюційній, яка означає порівняно повільне і часткове вдосконалення традиційних основ науки і техніки; 2) революційній, яка має вигляд науково-технічної революції та веде до докорінного перетворення продуктивних сил суспільства.

Технічний прогрес сприяє зниженню потреб у паливі та матеріалах, зменшує залежність розміщення обробної промисловості від природних умов і ресурсів. Відбуваються деякі зрушення в розміщенні індустрії, пов’язані з подорожчанням сировини, робочої сили, земельних площ, необхідністю дорогої охорони навколишнього середовища.

Відмінною рисою сучасного стану науково-технічного прогресу стало загострення проблем природокористування і навколишнього середовища. Його вплив може мати двоїстий характер: з одного боку, позитивно впливати на екологічний стан території, а з іншого — вести до погіршення, деградації, руйнування.

Нині в усіх країнах різко зріс обсяг капіталовкладень на природоохоронні заходи. Так, у валовому внутрішньому продукті США та Японії вони перевищують 2 %, а в країнах Західної Європи становлять 1,2 — 1,8 %. Кошти, що виділяються на природоохоронні заходи, частково витрачаються на будівництво очисних споруд. Проте останні не можуть бути основними засобами для вирішення екологічних проблем у регіонах, оскільки вони: а) надзвичайно дорогі — в середньому вартість їх спорудження та експлуатації сягає 30 % та більше від вартості основних промислово-виробничих фондів; б) відсоткового очищення досягають рідко і не в усіх галузях промисловості воно є технічно можливим; в) уловлювання викидів не вирішує проблем відходів, а лише переводить їх у безпечнішу для навколишнього середовища форму. Тому хоча можливості очисних споруд не вичерпано, вони не можуть відігравати головної ролі.

З огляду на це на початку 70-х років у всьому світі переважного розвитку набула стратегія споживання відходів виробництва і споживання, ресурсо- та енергозбереження.

За визначенням європейської економічної комісії ООН, «безвідходна технологія — це такий спосіб виробництва продукції (процес, підприємство, територіально-виробничий комплекс), за якого найраціональніше і комплексно використовуються сировина та енергія в циклі «сировинні ресурси — виробництво — споживання — вторинні ресурси» в такий спосіб, що будь-який вплив на навколишнє середовище не порушує його нормального функціонування».

В основу концепції безвідходних технологій лягли три основні положення. Перше — безвідходне виробництво є практично замкненою системою, організованою за аналогією з природними екосистемами. Друге — обов’язкове раціональне використання всіх компонентів сировини. Третє — безвідходне виробництво, неминуче впливаючи на навколишнє середовище, не порушує його функціонування, не завдає йому збитків.

Безвідходне виробництво передбачає встановлення повного контролю над рухом матеріальних ресурсів на всіх його стадіях: видобутку сировини, виробничої переробки її, споживання, утилізації відходів виробництва і споживання. Безвідходні технології стають ефективними навіть у тих випадках, коли собівартість одержаної продукції вища, ніж без її застосування. Проте необхідно, щоб перевитрати на затрати виробництва продукції в капіталовкладеннях були меншими, ніж економія на зменшенні збитків од забруднення навколишнього середовища.

До основних напрямів упровадження безвідходних технологій відносять: 1) комплексне використання сировини, 2) створення замкнених газо- і водооборотних систем, 3) розроблення принципово нових і вдосконалення діючих процесів і виробництв, 4) переробку та використання відходів виробництва і споживання.

Хоч би якого високого ступеня безвідходності досягали технологічні процеси і виробництва на рівні окремих регіонів, промислових комплексів, на народногосподарському рівні безвідходні технології — це, насамперед, залучення у виробництво вторинних ресурсів. Підвищення ефективності суспільного виробництва в економічно розвинених країнах відбувається через максимально можливе збереження в обробці вже добутих із природного середовища ресурсів.

До вторинних ресурсів відносять сукупність відходів виробництва і споживання. Джерелами утворення відходів виступають промислові підприємства будівництва, транспорту і зв’язку, сільського господарства, сфери послуг, житлово-комунального господарства та населення. До відходів виробництва належать залишки сировини, напівфабрикатів, відходи видобутку і збагачення корисних копалин тощо. Наприклад, відомо, що виплавляння металу супроводжується утворенням шлаків. Їх переробка визначає організацію безвідходного виробництва. Доменні шлаки використовуються для виробництва цементу, бетону, шлакоблоків у будівництві автошляхів. Флотаційні відходи збагачення вугілля використовуються для виробництва силікатної цегли, а відходи коксохімічного виробництва — для виробництва в’яжучих матеріалів. Відходи теплових електростанцій служать сировиною для будівництва будівельних матеріалів — бетонних блоків, панелей, шляхового покриття, силікатної цегли. У США вони використовуються з цією метою на 20 %, у Великобританії — на 60, у Франції — на 72, у Фінляндії — на 84 %.

Важливим джерелом сировини є відходи споживання — вироби й матеріали, що використовувалися населенням, втратили свої важливі якості та були викинуті населенням. Дослідження, проведені в Німеччині, показали, що на кожного жителя щорічно припадало 127 кг скла, 173 кг паперу і 1271 кг інших відходів побутового сміття або цінних матеріалів. Одне вибіркове обстеження населення м. Констанца (ФРН) показало, що за відокремленого збирання цінних побутових відходів та їх сортування ще вдома в залишковому смітті вагою 5160 кг містилося 607 кг паперу, 455 кг скла. У ФРН нині встановлено 100 тис. контейнерів для збору утильсировини. Завдяки відкриттю сміттєвої сировинної бази із вторинних ресурсів отримують 55 % сталі, 53,5 % паперу, 50,6 % свинцю, 43,2 % скла, 38,5 % міді, 38,34 % алюмінію, 20 % будівельних матеріалів. Побутове сміття стало істотним джерелом сировини в багатьох країнах, а це економить ліс, воду, енергію, паливо. Скажімо, якщо у виробництві скла додають 10 % розбитого, то витрати на енергію скорочуються на 2 %.

Стратегію природокористування, спрямовану на збільшення темпів виробництва, якщо завдяки цьому стабілізуються або навіть сповільнюються темпи використання первинної сировини, називають ресурсозбереженням. Воно досягається за рахунок: а) упровадження нових технологій; б) переробки вторинних ресурсів.

Резерви утилізації відходів в Україні дуже значні; вона за багатьма показниками використання вторинної сировини відстає від розвинених країн світу. Так, частка макулатури у виробництві паперу й картону в Україні становить 20 %, а металу з металевого брухту — 17 %.

Одним із напрямів ресурсозбереження є енергозбереження. Цей напрям НТП дозволяє, насамперед, зменшити енергоємність одиниці продукції за модернізації процесів виробництва. Крім того, зменшення енергоємності виробництва відбувається й за оптимізації галузевої структури народного господарства, коли в ній підвищується частка галузей групи Б, які вирізняються меншою енергоємністю, ніж галузі групи А.

У всіх країнах вдаються до різних заходів у сфері економії енергії на виробництві та в побуті. До них належать: впровадження норм та обмежень витрат енергії, палива з відповідними системами штрафів за перевитрату; вилучення з експлуатації застарілих транспортних засобів із високими витратами палива, обмеження порожніх пробігів автомобілів, впровадження літнього часу, покращання теплоізоляції помешкань тощо.

Однак ресурсо- та енергозбереження дозволяють хіба що сповільнити темпи зростання виробництва електроенергії, але не зменшують її абсолютного виробництва, тому НТП має розвиватись із використанням екологічно безпечних джерел енергії.

Одним із напрямків безвідходного виробництва є створення водооборотних систем, в основі функціонування яких лежить багатократне використання води, після чого чисті води повертаються у водойми. Методи очищення водойм повинні забезпечувати одночасне вилучення та утилізацію цінних компонентів. Що більша кратність використання води, то досконаліша схема водопостачання. На окремих підприємствах Японії та США кратність використання водних ресурсів у промисловості становить 22 — 27 разів.

Одним із важливих напрямів НТП є біотехнології — комплекс біологічних знань і технічних засобів, що використовується з метою отримання продуктів життєдіяльності клітин.

Початком біотехнологій можна вважати дослідження властивостей мікроорганізмів і розроблення методів їх використання Луї Пастером у середині ХІХ ст. Але корені біотехнології сягають значно далі, коли було виготовлено дріжджі, молочнокислі бактерії тощо. Нині мікроорганізми дуже широко використовуються в промисловості, де з їхньою допомогою отримують гліцерин, ацетон, вітаміни, антибіотики, гормони, білково-вітамінні концентрати, амінокислоти. Клітини мікроорганізмів, передовсім бактерій і дріжджів, — зручний об’єкт для біотехнологій. Їхні переваги обумовлені швидким ростом, високими темпами збільшення біомаси, здатністю жити в екстремальних умовах та утилізувати різні речовини й матеріали — нафту, вугілля, метали, целюлозу, пластмаси. Біомасу клітини організмів використовують як корми для худоби, продуктами їх життєдіяльності служать ферменти, антибіотики. Біохімічні властивості мікробів корисні для очищення стічних вод, вилуговування металів, вилучення домішок із вугілля.

У 70-х роках мікробіологічна промисловість зробила спробу синтезувати білок із рідких парафінів, що видаляються з нафти. Однієї тонни сировини достатньо для того, щоб отримати 600 кг кормового білка і вітаміни. Перше виробництво білково-вітамінних концентратів (БВК) було невдалим, бо супроводжувалося забрудненням повітря синтезованими білковими речовинами, а вони є алергенами. Крім того, споживання м’яса тварин, яким згодовували БВК, супроводжувалося зниженням імунітету, через що від промислового виробництва БВК багато країн відмовилися.

З допомогою мікробних ферментів створюються повноцінні замінники цукру (монелін, аспартам). Налагоджено випуск глюкозо-фруктозного продукту з кукурудзи, солодких сиропів із деревини.

Мікробіотехнології застосовуються в промисловості з метою утилізації металів із розчинів. Деякі бактерії накопичують до 17 % міді, 5 % свинцю, 8 % кадмію; існують мікроогранізми, здатні поглинати уран.

У сільському господарстві біотехнології дають змогу селекціонувати рослини з великою кількістю білка, азоту або такі рослини, що здатні виділяти отруту проти комах, а це може скоротити використання міндобрив і пестицидів.

10.2. План семінарського заняття

Науково-технічний прогрес та його вплив на використання природних ресурсів.

Методи охорони навколишнього середовища від шкідливих викидів.

Безвідходні технології та основні напрями їх реалізації в народному господарстві України.

Ресурсозбереження — один із головних напрямів інтенсифікації виробництва.

Енергозбереження — важливий напрям науково-технічного прогресу. Нові види енергії.

Еколого-економічні проблеми біотехнологій.

10.3. Термінологічний словник

Енергоємність продукції (національного доходу) — показник, що характеризує витрати енергії на одиницю продукції чи національного доходу.

Зниження енергоємності продукції — важливий напрям інтенсифікації виробництва, ресурсозбереження. Досягається здійсненням системи технічних, технологічних, організаційних, економічних і виховних заходів, спрямованих на вдосконалення процесів виробництва і споживання енергії. Вирішальне значення для З. е. п. має докорінна реконструкція паливно-енергетичного комплексу, широке застосування енергозберігальних технологій. Випуск економних двигунів із меншим споживанням пального, дизелізація транспорту, досконалість нагрівальної та освітлювальної техніки, стимулювання економії та санкції за перевитрати енергії дозволяють систематично знижувати енергоємність суспільного продукту і національного доходу.

Матеріаломісткість виробництва — показник, що характеризує розмір матеріальних затрат на одиницю продукції (роботи) у грошовому виразі. Для розрахунку М. в. обчислюються затрати всіх матеріальних ресурсів (сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, теплової та електричної енергії, комплектуючих виробів і напівфабрикатів). Розрізняють М. в. народногосподарську, галузеву, підприємства чи об’єднання, продукції з деяких її видів. Окремими складовими М. в. є металомісткість продукції, енергоємність тощо з урахуванням специфіки галузей.

Металомісткість продукції — показник витрат металу на одиницю продукції чи національного доходу. Показник М. п. розраховується в натуральному і вартісному виразі: витрати металу в тоннах чи гривнях на одиницю продукції. Окремі показники М. п. визначаються за видами витраченого металу вироблюваної продукції: витрати прокату чорних металів на одиницю продукції, чавунних і сталевих відливок та інших видів металопродукції.

Навчальні завдання

Проаналізуйте дані таблиці 1. Які галузі промисловості України нагромадили великі обсяги невикористовуваної сировини?

Таблиця 1

ВИКОРИСТАННЯ ВІДХОДІВ (РОЗКРИШЕНИХ
ТА ВМІЩУВАНИХ ПОРІД)

Надійшло
відходів

Використання
відходів

Спрямовано на вироб-
ництво будівельних
матеріалів

тис. м3

у %

тис. м3

у % до річного надходження

тис. м3

у % до річного надходження

Використання відходів видобувної промисловості

577 753

100,8

394 762

68,3

18 613

3,2

Вугільна

104 767

100,0

69 342

66,2

209

0,2

Металургійна

390 543

100,0

277 881

71,2

17 243

4,4

Нафтохімічна

9421

100,0

4488

47,6

––

Промисловість будівельних матеріалів

21 295

100,0

14 845

69,7

354

1,9

Використання відходів збагачення

126 576

100,0

24 851

19,6

8884

7,0

У тому числі
вугільна промисловість

30 922

100,0

6918

22,4

986,0

3,2

металургійна промисловість

90 824

100,0

15 525

17,2

7872

8,7

нафтохімічна промисловість

620

100,0

229

36,9

2. Наведіть приклади впровадження безвідходних технологій, у тому числі тих, що використовують відходи виробництва.

3. Зробіть аналіз таблиці 2. Які галузі народного господарства вирізняються найвищою питомою вагою використання оборотної та послідовно використовуваної води? У чому полягають переваги водооборотних систем?


Таблиця 2

ОБСЯГ ОБОРОТНОЇ ТА ПОСЛІДОВНО
ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ВОДИ
В ГАЛУЗЯХ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Галузі

Всього використано водних ресурсів, млрд м3

Питома вага оборотної та послідовно використовуваної води у загальному обсязі, %

Усього

68,7

80,2

В тому числі

енергетика

21,4

69,5

нафтова і газова промисловість

1,3

87,5

металургійний комплекс

14,5

86,3

важке машинобудування

0,7

85,4

агропромисловий комплекс

2,8

57,7

10.5. Завдання для перевірки знань

Чи може бути впровадження очисних споруд основним заходом у стратегії природокористування та охорони природи? Назвіть проблеми, що постали перед природокористувачами з упровадженням очисних систем.

Що таке безвідходні технології? Які основні напрями їх впровадження у практику народного господарства?

У чому полягають переваги ресурсозбереження? Які види вторинних ресурсів використовуються в Україні та за кордоном?

Які резерви є в Україні для використання відходів виробництва?

Що таке водооборотні системи? Чому вони — один із найважливіших напрямів економії водних ресурсів у промисловості?

У чому полягає сутність енергозбереження як важливого напряму НТП? Яка специфіка впровадження енергозбереження в Україні?

Що таке біотехнології? Наведіть приклади їх використання у промисловості, сільському господарстві та в інших галузях народного господарства.

Література

2 — с. 336 — 337; 3; 13; 14; 15; 25 — т. 2, с. 52 — 98; 30 — с. 210 — 226; 38 — с. 3 — 73.

Тема 11. Екологічна експертиза
та проблеми її організації

11.1. Методичні вказівки

Екологічна експертиза в Україні — вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що рунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація та дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, спрямована на підготування висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих територіях та об’єктах.

Згідно із Законом України «Про екологічну експертизу» основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику та безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності; 2) організація комплексної, науково вмотивованої оцінки об’єктів екологічної експертизи; 3) встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил; 4) оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров’я людей та якість природних ресурсів; 5) оцінка ефективності, повноти, обрунтованості й достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей; 6) готування об’єктивних, всебічно обрунтованих висновків екологічної експертизи.

Основними принципами екологічної експертизи є:

1) гарантування безпечного для життя і здоров’я людей навколишнього природного середовища; 2) збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки; 3) наукова обрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність; 4) екологічна безпека, територіально-галузева та економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності; 5) державне регулювання; 6) законність.

Об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація з упровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього середовища, створення загрози здоров’ю людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти і комплекси, що чинять значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.

Екологічну експертизу проводять:

1) Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії; 2) органи та установи Міністерства охорони здоров’я України — в частині, що стосується експертизи об’єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров’я людей; 3) інші державні органи, місцеві ради народних депутатів та органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства; 4) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування; 5) інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, що залучаються до проведення екологічної експертизи; 6) окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України «Про екологічну експертизу» та іншими законодавчими актами.

В Україні здійснюється державна, громадська та інші екологічні експертизи. Висновки державної екологічної експертизи є обов’язковими для виконання. В ухваленні рішення щодо подальшої реалізації об’єктів екологічної експертизи висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.

Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані під час проведення державної екологічної експертизи, а також у рішеннях щодо подальшої реалізації об’єкта екологічної експертизи.

Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства охорони здоров’я України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов’язковим для видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Державній екологічній експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства; 2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація; 3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обрунтування й розрахунки, проекти й робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація з перепрофілювання, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення; 4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в царині гарантування екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей; 5) документація з упровадження нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров’ю людей.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів чи їхніх виконавчих комітетів державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, які чинять значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватись у будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватись одночасно з державною екологічною експертизою через створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Граничні строки проведення державної екологічної експертизи об’єктів:

 групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи організацій Мінприроди України — до 45 календарних днів із продовженням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випадках, залежно від складності проблеми — до 120 днів;

 спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями — до 90 календарних днів;

 за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої екологічної експертизи — до 30 календарних днів.

Початком державної екологічної експертизи вважається день подання еколого-експертному органові комплекту необхідних матеріалів і документів, а в разі необхідності — додаткової науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.

11.2. План семінарського заняття

Екологічна експертиза, її сутність, мета і завдання.

Форми екологічної експертизи.

Принципи екологічної експертизи. Загальні вимоги щодо її проведення.

Об’єкти екологічної експертизи. Експертні органи.

Строки, порядок, умови та підстави проведення екологічної експертизи. Фінансування екологічної експертизи.

Державне регулювання та управління в царині екологічної експертизи.

Значення екологічної експертизи у поліпшенні екологічної ситуації в Україні.

Досвід проведення екологічної експертизи в інших країнах.

11.3. Навчальні завдання

Ознайомтесь із Законом України «Про екологічну експертизу». Занотуйте основні положення у своїх робочих зошитах.

Випишіть у свої робочі зошити також положення про екологічну експертизу із Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 546.

Проаналізуйте дані таблиці 3, які свідчать про проведення екологічної експертизи в Японії.

Таблиця 3

МІНІМАЛЬНИЙ РОЗМІР ПРОЕКТІВ, ДЛЯ ЯКИХ ПЕРЕДБАЧЕНО
ЕКОЛОГІЧНУ ЕКСПЕРТИЗУ, В ЯПОНІЇ

Запроектований об’єкт

Національний рівень проекту

Префектура Токіо

Префектура Сіга

Шляхи:

всі

всі

всі

магістралі

чотирисмужні

чотирисмужні

чотирисмужні

загальні

10 км

1 км

10 км

Дамби

200 га

висотою 15 м 100 га

50 га

Залізниці

Сінкам-Сен

всі

Меліорація

50 га

15 га

3 га

Промисловий
комплекс

100 га

всі

20 га

Реконструкція міста

100 га

всі

40 га

Житлові масиви

100 га

40 га, 1000 будинків

20 га

Поховання сміття

80 га рекультивації

1 га рекультивації

1 га рекультивації

Завод із переробки сміття

200 т на добу

100 т на добу

Рекреаційні зони

40 га

20 га

Електростанції

теплові

окремі

150 тис. кВт

150 тис. кВт

всі

всі

30 тис. кВт

всі

11.4. Завдання для перевірки знань

Який вид науково-практичної діяльності називається екологічною експертизою?

Яку мету переслідує екологічна експертиза?

Що є об’єктами екологічної експертизи?

Які є форми екологічної експертизи?

Хто проводить державну екологічну експертизу?

Які умови та підстави для проведення державної екологічної експертизи?

Хто фінансує проведення екологічної експертизи? В які строки вона проводиться?

Якою є специфіка проведення екологічної експертизи в економічно розвинених країнах?

Література

16; 17; 19 — с. 89 — 112, 32 — с. 78 — 92.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16249. Конфигурация функции IGMP Snooping 724.66 KB
  Лабораторная работа №1 Конфигурация функции IGMP Snooping 1 Цель работы 1.1Научиться конфигурировать протокол управления групповой multicast рассылкой на коммутаторах Dlink. 2 Литература 2.1 Смирнова Е.В. Пролетарский А.В. Баскаков И.В. Федотов Р.А. Построение комму
16250. Создание профиля многоадресной рассылки 724.41 KB
  Лабораторная работа №2 Создание профиля многоадресной рассылки 1 Цель работы 1.1 Научиться управлять multicast трафиком. 2 Литература 2.1 Смирнова Е.В. Пролетарский А.В. Баскаков И.В. Федотов Р.А. Построение коммутируемых компьютерных сетей: учебное пособие. –...
16252. Настройка QoS 93 KB
  Лабораторная работа №3 Настройка QoS. Цель работы: 2.1 Изучить настройку приоритизации трафика управления полосой пропускания на коммутаторах DLink.Исследовать эффективность работы приоритизации. 2 Литература: 2.1 Смирнова Е.В. Пролетарский А.В. Баскаков И.В.
16253. Организация IP вещания 852.79 KB
  Лабораторная работа №1 Организация IP вещания Цель работы Исследовать структуру сети IP вещания. Научиться настраивать IP стример. Научиться настраивать IP STB. Литература 2.1 Техническое описание приборов. Подготовка к р...
16254. Изучение головной станции кабельного телевидения 2.42 MB
  Лабораторная работа №1 Лабораторная работа №1 Изучение головной станции кабельного телевидения 1 Цель работы: 1.1 Изучить принципы построения головной станции кабельного телевидения. 1.2 Научиться производить настройку головной станции кабельного телевидения. ...
16255. Исследование структуры и принципа действия конвертора телевизионных сигналов 856.5 KB
  Лабораторная работа №2 Исследование структуры и принципа действия конвертора телевизионных сигналов 1 Цель работы: 1.1 Изучить структурную схему конвертора СТ07. 1.2 Научиться производить настройку конвертора СТ07. 2 Литература: 2.1 Джакония В.Е. Телевидение. М.:
16256. Исследование спектра сигнала кабельной сети 991 KB
  Лабораторная работа №4 Исследование спектра сигнала кабельной сети 1 Цель работы: 1.1 Исследовать спектр сигнала Архангельской телевизионной компании. 1.2 Научиться пользоваться анализатором спектра DL4. 1.3 Научиться пользоваться программным обеспечением S.M.A.R.T. ...
16257. Удосконалення бухгалтерської звітності підприємства 473.5 KB
  Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і організаційно економічних питань з удосконалення бухгалтерської звітності в ППА «Коровинці» Недригайлівського району Сумської області