20843

Технологічні процеси ручної і механічної обробки деталей виробів. ТВ-6, призначення та використання. Правила безпечної роботи на верстаті

Курсовая

Деньги и денежные системы

Складові власного капіталу відбивають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишили у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.

Украинкский

2014-12-01

197 KB

30 чел.

Система неплатежів між українськими підприємствами як особлива форма грошових відносин.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………..5

  1.  Структура та функції власного капіталу……………………………………..8
  2.  Облік статутного капіталу……………………………………………………12
  3.  Облік пайового капіталу……………………………………………………...17
  4.  Облік додаткового капіталу………………………………………………….19
  5.  Облік резервного капіталу……………………………………………………21
  6.  Облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку)…………………...23
  7.  Облік неоплаченого капіталу………………………………………………...25
  8.  Облік вилученого капіталу…………………………………………………...28

Висновки………………………………………………………………………….30

Список використаної літератури……………………………………………...33

Додатки

Вступ

Власний капітал — це власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними (засновниками) на підприємстві з уже оподаткованого прибутку.

Власний капітал складається з таких компонентів:

  •  статутного пайового (реєстрованого) капіталу;
  •  різних видів нереєстрованого капіталу;
  •  додаткового сплаченого;
  •  додаткового не сплаченого;
  •  резервного;
  •  страхового;
  •  нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) минулих років;
  •  неоплаченого;
  •  вилученого.

Складові власного капіталу відбивають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишили у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.
Показник — власний капітал — один "з найістотніших і найважливіших для пі
дприємства показників, оскільки відбиває такі характеристики:

  1.  забезпеченість коштами для функціонування підприємства;
  2.  кредитоспроможність підприємства;
  3.  його платоспроможність.

У світовій практиці у формуванні власності (капіталу) засновників підприємства розрізняють (за економіко-правовим характером) два поняття:

  1.  вклади;
  2.  додаткові внески засновників.

Вклади та додаткові внески виконують різні функції. Для того щоб зрозуміти ці функції, слід спочатку з'ясувати складові елементи власного капіталу.
Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини:

  1.  реєстрований;
  2.  нереєстрований.

Перший — це статутний, або пайовий, капітал. Другий — додатковий, резервний, страховий капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Усі три складові є власністю засновників. Але вклади виконують незрівнянно більше функцій і мають значно глибший зміст, аніж просте внесення додаткових коштів (майна), зокрема й таких, що залишилися в складі власного капіталу як нерозподілений прибуток.

Вклад — це частка засновника (учасника) у статутному (пайовому) капіталі підприємства, яка виконує такі функції:

  1.  інвестування діяльності підприємства (це першочергове джерело формування майна підприємства);
  2.  регулювання відносин власності (розподіл майна, виробленої продукції, одержаного прибутку тощо). Це особливо важливо у разі виходу учасника (засновника) з підприємства чи коли йдеться про правонаступництво тощо;
  3.  управління підприємством (адже кількість голосів кожного учасника дорівнює його частці (вкладу) або пропорційна до неї).

Додатковий внесок — це частка засновника (учасника) в інших формах власного капіталу підприємства — резервному, страховому чи іншому виді та нерозподіленому прибутку (непокритому збитку) минулих років. Це означає, що додаткові внески робляться або до резервного (страхового) капіталу, або до нерозподіленого прибутку (лишається неспожитою частка прибутку поточного року), тобто вклад виконує лише першу функцію — інвестування.
Додаткові грошові внески або майно засновників (учасників) можуть бути спрямовані на розвиток підприємства, закупівлю товарно-матеріальних цінностей, покриття збитків тощо.

Формування статутного (пайового) капіталу за рахунок вкладів засновників — обов'язковий елемент установчих документів підприємства. Сума статутного (пайового) капіталу підлягає обов'язковій реєстрації в державному реєстрі господарюючих одиниць. Рішення про збільшення (зменшення) також обов'язково має реєструватися. Сума статутного (пайового) капіталу за балансом підприємства не може бути відмінною від тієї, що зареєстрована в державному реєстрі. Невкладені кошти засновників (учасників) відбиваються в пасиві балансу.

Вартісна оцінка вкладу визначає частку засновника (учасника) у статутному (пайовому) капіталі, тоді як додаткові внески, крім випадків, щодо яких самі засновники зробили застереження, на її розмір не впливають.
Ця властивість додаткових внесків набуває особливого значення, наприклад, у разі банкрутства.
Учасники товариства відповідають лише в межах своїх вкладів (часток). При цьому додаткові внески учасників до інших видів власності до уваги не беруться.

Згідно із законодавством внесення вкладу обов'язкове для засновника. Воно неодмінно спричинює зміни статутного (пайового) капіталу, його перереєстрацію. А ось додаткові внески є добровільними. Відповідне рішення приймається простою більшістю голосів засновників (учасників).

При цьому важливо, що робиться — вклади до статутного (пайового) капіталу чи додаткові внески просто до власності (капіталу). Для побудови бухгалтерського обліку власності це має першорядне значення.

Вилучені з ринку акції зменшують участь акціонерного товариства на ринку, і відповідно відбиваються в пасиві балансу.

  1.  Структура та функції власного капіталу

Майно підприємства складається з різних об'єктів обліку — носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені в бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав — одне з найважливіших завдань фінансової звітності. [1]

Гарантією захищеності прав власності підприємства є власний капітал, зокрема зареєстрована його частка — статутний капітал.

Власний капітал власні джерела фінансування підприємства, які без зазначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками), або суми реінвестованого чистого прибутку, нагромаджені протягом строку існування підприємства, а також дарчий капітал.[6; 840]

Поняття «капітал» звичайно асоціюється з поняттям «власність». На момент утворення підприємства його початковий капітал втілений у активах, інвестованих засновниками (учасниками), і оцінюється вартістю майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості (зобов’язань), основна облікова формула набуває вигляду: А = ВК, де ВК — власний капітал, оскільки зобов'язання (3) дорівнюють нулю. Таке трактування первісного статутного капіталу наведено в П(С)БО 2 «Баланс».

У процесі господарської діяльності у підприємства виникають зобов'язання перед юридичними та фізичними особами, які потребують певних дій у майбутньому з метою їх погашення. Зобов'язання є пріоритетними щодо вимог власників про розподіл прибутку та майна підприємства, тому власний капітал підприємства обчислюють як різницю між вартістю його майна та зобов'язаннями:

ВК = А – З            (1)

Власний капітал підприємства є часткою в активах підприємства, яка залишається після відрахування його зобов'язань.

Сума власного капіталу — це абстрактна вартість майна; вона не є ні поточною ринковою, ні якоюсь іншою оцінкою для його власників, отже, не відображає поточної вартості прав власників фірми. На величину власного капіталу істотно впливають складові облікової політики підприємства, які стосуються принципів, методів і процедур, обраних для визнання й оцінки елементів і статей балансу, зокрема його активів і зобов'язань. [12; 334]

Водночас власний капітал є основою для започатку- вання і здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

  1.  довгострокове фінансування — знаходиться в розпорядженні підприємства необмежений час;
  2.  фінансування ризику — використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на які можуть не погодитися кредитори;
  3.  самостійність і влада — розмір власного капіталу визначає міру незалежності та впливу його власника;
  4.  розподіл доходів і активів — частки окремих власників у капіталі є підставою для розподілу фінансового результату, а також майна у разі ліквідації підприємства.

У разі ліквідації підприємства відображений у його балансі власний капітал є для зовнішніх користувачів показником відповідальності й захисту прав кредиторів, а при наданні кредиту за інших однакових умов перевага надається підприємствам із меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

Головною метою підприємства є отримання прииутку, і реалізувати її воно може лише за збереження власного капіталу.

Згідно з концепцією збереження фінансового капіталу підприємство отримує прибуток за умови, що сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

Загальну суму власного капіталу визначають за формулою (1), однак користувачі фінансової звітності вимагають докладнішої інформації про його склад і зміни, що відбулися протягом звітного періоду, оскільки така інформація містить дані про ефективність управління підприємством і дає змогу акціонерам, кредиторам та іншим інвесторам відстежувати динаміку та перспективи їхніх економічних прав. Отже, фінансова звітність має охоплювати інформацію про:

  •  джерела капіталу підприємства;
  •  правові обмеження щодо розподілу інвестованого, капіталу;
  •  обмеження щодо розподілу дивідендів;
  •  пріоритетність прав на майно підприємства за його ліквідації.

Джерелами утворення власного капіталу є: 

1. внески власників підприємства у вигляді грошових коштів та інших активів;

2. нагромаджені суми нерозподіленого прибутку, що залишається на підприємстві.

Власний капітал може збільшуватися внаслідок конвертації зобов'язань, а також збільшення вартості активів, не пов'язаного зі зростанням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, одержання активів у формі дарчого капіталу). [8; 624]

За джерелами утворення власний капітал поділяють на:

  •  інвестований (вкладений або оплачений) капітал;
  •  нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал — сума простих і привілейованих акцій за їхньою номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал.

Нерозподілений прибуток — частина прибутку, отриманого у результаті ефективної діяльності підприємства, яка не розподіляється між акціонерами, а знову вкладається у розвиток підприємства.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяють на:

  •  статутний капітал (зареєстрований), сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації в державному реєстрі господарюючих одиниць;
  •  додатковий капітал (незареєстрований) — додатково вкладений капітал, дарчий капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Статутний (зареєстрований) капітал і додатковий (незареєстрований) капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал є первинним джерелом інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового капіталу, він забезпечує регулювання відносин власності й управління підприємством, його розмір не може бути меншим від установленої законодавством суми.

Дані про власний капітал наводять в окремому розділі балансу в розрізі його складових відповідно до вимоги повного розкриття інформації. Зміни, що відбулися в складі власного капіталу протягом звітного періоду, відображають у спеціальному звіті про власний капітал. Форма, зміст і вимоги до розкриття інформації у цьому звіті встановлені П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Облік власного капіталу ведеться на рахунках класу 4 «Власний капітал і забезпечення зобов'язань». Ці рахунки призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу: статутного, пайового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечення майбутніх витрат, страхових резервів. Структуру власного капіталу див. додаток 1.

  1.  Облік статутного капіталу

Облік формування статутного капіталу. Статутний капітал є одним із первинних джерел формування майна підприємств.

Статутний капітал зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) у капітал підприємства.

Статутний капітал акціонерного товариства складається з грошових коштів, які внесли акціонери (учасники). Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи, а також колективну власність акціонерів, у якій частка кожного визначається вартістю акцій, які йому належать. [5; 640]

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається від дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності й закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстру (внаслідок припинення діяльності, банкрутства та ін.).

Згідно із Законом України «Про господарські товариства» акціонерним визнається товариство, що має статутний капітал, поділений на певну кількість акцій, і несе відповідальність за зобов'язаннями лише майном товариства. Статутний капітал акціонерного товариства не може бути меншим від суми, яка на момент його утворення еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам. Сума статутного капіталу, відображена у фінансовому обліку та звітності, має дорівнювати сумарній номінальній вартості акцій, зазначених в установчих документах.

Акція є одиницею власності в акціонерному товаристві. Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» акції — цінний папір без зазначеного терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство та регламентує право на участь в управлінні ним; надає право його власникові на отримання частки прибутку у виг- ллді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Розрізняють акції іменні та на пред'явника, прості та привілейовані. Всі акціонерні товариства повинні випускати прості акції, яким надано право голосу. Привілейовані акції не мають права голосу, але забезпечують отримання фіксованої суми дивідендів і дають перевагу їхнім власникам при розподілі майна в разі ліквідації товариства.

Випуск акцій супроводжується його реєстрацією в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР). Бланки акцій підлягають обліку на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку».

Під час утворення відкритого акціонерного товариства акції можуть поширюватися шляхом відкритої передплати на них.

Для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства призначено рахунок 40 «Статутний капітал». На кредиті цього рахунка відображають збільшення статутного капіталу, на дебеті — його зменшення (вилучення).

Сальдо на рахунку 40 «Статутний капітал» має відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства. Записи на рахунку 40 роблять лише у разі збільшення або зменшення статутного капіталу в установленому порядку після внесення відповідних змін до установчих документів підприємства. [3]

Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством і установчими документами.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться за формами власності (державна, кооперативна, акціонерна, приватна та ін.) і за іншими ознаками власності (наприклад, види акцій та ін.).

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться по кожному засновнику (учаснику), акціонеру, пайовику підприємства.

Приклад

Засновники отримали 17. 05. 1999 р. свідоцтво про державну реєстрацію відкритого акціонерного товариства «Світанок» зі статутним фондом 100 000 грн. Прийнято рішення про випуск 200 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,50 грн. кожна.

З 01. 06.199Х р. оголошено відкриту передплату на акції.

Суму 100 000 грн. відображають у бухгалтерському обліку такими проводками:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал».

Термін відкритої передплати на акції не може перевищувати 6 місяців. Протягом цього часу особи, які бажають придбати акції, мають внести на поточний рахунок акціонерного товариства не менш як 10% вартості акцій, які вони передплатили, відтак його засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж певної кількості акцій. Засновники є тримачами акцій на суму не менш як 25% статутного капіталу і строком не менш ніж на два роки.

На день скликання установчих зборів особи, що є передплатниками акцій, мають внести (з урахуванням початкового внеску) не менш як 30% номінальної вартості акцій, що підтверджується тимчасовими свідоцтвами.

Акції оплачуються грошовими коштами в національній чи іноземній валюті або передачею майна і можуть бути видані покупцеві лише після повної оплати їхньої вартості, яку він повинен здійснити в установлені установчими зборами терміни, але не пізніше ніж через рік після реєстрації акціонерного товариства.

Облік змін статутного капіталу. Акціонерне товариство може змінювати розмір статутного капіталу згідно з рішенням зборів акціонерів. У бухгалтерському обліку ці зміни відображаються лише після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більш ніж на 1/3 може здійснюватися за рішенням правління за умови, що це передбачено статутом товариства.

Зміни статутного капіталу регулюються Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 08. 04. 1998 р. № 44.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал, якщо всі випущені раніше акції повністю оплачені за вартістю, не нижчою за номінальну.

Збільшення статутного капіталу здійснюється через:

  •  випуск нових акцій;
  •  обмін облігацій на акції;
  •  зростання номінальної вартості акцій.

Із збільшенням кількості акцій існуючої номінальної вартості передплата на додатково випущені акції проводиться в тому самому порядку, що й на акції першої емісії, а статутний капітал зростає за рахунок: 

1. додаткових внесків учасників — в обліку цей процес відображають аналогічно операціям формування статутного капіталу;

2. індексації основних засобів згідно з Положенням про порядок збільшення статутного фонду за рахунок індексації основних засобів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 12. 02. 1998 р. № 39; 

3. реінвестування прибутку:

Дт 441 «Нерозподілений прибуток»;

Кт 40 «Статутний капітал»; 

4. нарахованих дивідендів — у разі, якщо прийнято рішення про виплату дивідендів акціями:

Дт 671 «Розрахунки з учасниками»;

Кт 40 «Статутний капітал».

Із збільшенням статутного капіталу за рахунок обміну облігацій акціонерного товариства на його ж акції цю операцію відображають такими записами:

Дт 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями»;

Кт 40 «Статутний капітал».

Із збільшенням номінальної вартості акцій статутний капітал може збільшитися за рахунок додаткових внесків учасників до встановленого рівня номінальної вартості акцій або за рахунок індексації основних засобів.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється внаслідок:

  •  зменшення номінальної вартості акцій;
  •  зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;
  •  викупу їх у власників з наступним анулюванням.

Зменшення статутного капіталу за рахунок зменшення номінальної вартості акцій відображають в обліку такими проводками:

Дт 40 «Статутний капітал»;

Кт 46 «Неоплачений капітал».

Таке зменшення має компенсуватися акціонерам і відображатися в обліку:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт ЗО «Каса» або 31 «Рахунки в банках».

Зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості через викуп їх у власників і наступне анулювання відображають в обліку як вилучення капіталу.

  1.  Облік пайового капіталу

Однією із складових власного капіталу є пайовий капітал.

Пайовий капітал сума пайових внесків членів спілок та інших

підприємств, передбачена установчими документами. [7; 272]

Джерелом формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, що надходять від індивідуальних і колективних членів.

Розміри обов'язкових пайових внесків визначають загальні збори пайовиків, виходячи з потреби у власних оборотних засобах. Обов'язкові пайові внески підлягають поверненню пайовикам при вибутті їх із членів підприємства або в разі його ліквідації. Належна до повернення сума визначається з урахуванням фінансового стану та боргових зобов'язань підприємства.

Додаткові пайові внески пайовики вносять на добровільних засадах з метою забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства, і вони підлягають цілковитому або частковому поверненню за бажанням пайовика згідно з його заявою.

Щороку під час розподілу прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які за згодою власників можуть зараховуватися на поповнення паю.

Для обліку та узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств (надалі — товариства), передбачених установчими документами, призначено рахунок 41 «Пайовий капітал».

Колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) на цьому рахунку обліковують: частку вартості майна, що була розпайована між членами підприємства і є їхньою власністю; частку вартості майна, що не була розпайована і є спільною власністю всіх членів підприємства, а також зростання (зменшення) вартості майна у процесі виробничої діяльності підприємства. На інших сільськогосподарських підприємствах (акціонерних, приватних тощо) на рахунку 41 «Пайовий капітал» обліковують вартість майнових паїв, переданих колишніми членами КСП у користування на засадах оренди, викупу та ін.

Аналітичний облік на рахунку 41 ведеться за видами капіталу (див. додаток 2).

  1.  Облік додаткового капіталу

Додатковий капітал (незареєстрований) є складовою власного капіталу.

Додатковий капітал сума, на яку вартість реалізації випущених

акцій перевищує їх номінальну вартість, а також суми дооцінки активів і вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством. [11; 192]

Для обліку додаткового капіталу в Плані рахунків передбачено рахунок 42 «Додатковий капітал»: для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також суми дооцінки активів і вартості нематеріальних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Рахунок 42 є пасивним; на кредиті відображають збільшення додаткового капіталу, на дебеті — його зменшення.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки:

421 «Емісійний дохід»;

422 «Інший вкладений капітал»;

423 «Дооцінка активів»;

424 «Безоплатно одержані неоооротні активи»;

425 «Інший додатковий капітал».

На субрахунку 421 «Емісійний дохід» обліковують суму різниці між вартістю продажу та номінальною вартістю первинно розміщених акцій.

На субрахунку 422 «Інший вкладений капітал» обліковують інший вкладений засновниками підприємства капітал понад статутний капітал, інші додаткові внески, реінвестовані дивіденди тощо без рішення про зміну статутного капіталу.

На субрахунку 423 «Дооцінка активів» відображають суму дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють за рішенням урядових органів, а також у інших випадках, передбачених законодавством.

На субрахунку 424 «Безоплатно одержані необоротні активи» відображають вартість активів, безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних або фізичних осіб.

На субрахунку 425 «Інший додатковий капітал» обліковують інші види додаткового капіталу, які не можна включити у наведені вище субрахунки.

У балансі передбачено відображення додаткового капіталу за двома статтями: «Додатковий вкладений капітал» та «Інший додатковий капітал», тобто окремо відображають емісійний дохід та інші складові додаткового капіталу. Бухгалтерські проводки за рахунком 42 див. додаток 3. [4]

  1.  Облік резервного капіталу

Резервний капітал утворюється в акціонерному товаристві за рахунок прибутку після сплати податків і всіх обов'язкових платежів у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 25% статутного капіталу.

Резервний капітал сума резервів, утворених згідно з чинним

законодавством або установчими документами за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. [25; 672]

Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу зазначають в установчих документах, і він не може бути меншим за 5% суми чистого прибутку.

Резервний капітал призначений для покриття непередбачених витрат, збитків, для сплати боргів підприємства у разі його ліквідації. Залишки невикористаних грошових коштів переходять на наступний рік.

Облік резервного капіталу здійснюють на рахунку 43 «Резервний капітал», який призначено для узагальнення інформації про стан і рух резервного капіталу підприємства, створеного згідно з чинним законодавством або установчими документами за рахунок нерозподіленого прибутку.

На кредиті рахунка 43 відображають створення резервів, на дебеті — їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами утворення і напрямами використання.

Бухгалтерські записи з обліку резервного капіталу:

а) при створенні резерву за рахунок додаткового капіталу:

Дт 42 «Додатковий капітал»;

Кт 43 «Резервний капітал»;

б) при створенні резерву за рахунок нерозподіленого прибутку:

Дт 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»;

Кт 43 «Резервний капітал»;

в) при використанні коштів резервного капіталу:

Дт 43 «Резервний капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал»;

Кт 422 «Інший вкладений капітал».

  1.  Облік нерозподіленого прибутку

(непокритого збитку)

Нерозподілений прибуток є складовою власного капіталу.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)сума прибутку,

отриманого від усіх видів діяльності, або сума непокритого збитку. [23; 578]

Нерозподілений прибуток залишається у підприємства після виплати доходів власникам. Його суму, яку відображають у звітності, визначають після формування резервного капіталу.

Суму нерозподіленого прибутку на кінець поточного року обчислюють у такий спосіб:

Нерозподілений прибуток за минулий рік

+

Чистий прибуток за поточний рік

-

Дивіденти за поточний рік

-

Відрахування (якщо такі є) на поповнення резервного капіталу

Сума непокритого збитку наводиться в дужках і віднімається під час підсумовування власного капіталу.

Для обліку використовують рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». На цьому рахунку ведеться облік нерозподілених прибутків і непокритих збитків, а також сум прибутку поточного й минулого року, які були використані у звітному році.

На кредиті рахунка відображають збільшення суми прибутку від усіх видів діяльності підприємства, на дебеті — збитки та використання прибутку.

Рахунок 44 має такі субрахунки:

441 «Прибуток нерозподілений»;

442 «Непокриті збитки»;

443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».

На субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений» обліковують наявність і рух нерозподіленого прибутку звітного року. Сума прибутку може бути спрямована на поповнення статутного, резервного капіталу, покриття збитків або виплату дивідендів.

На субрахунку 442 «Непокриті збитки» відображають непокриті збитки. їх списання відбувається за рішенням уповноваженого органу за рахунок відповідних джерел: нерозподіленого прибутку, резервного або додаткового капіталу.

На субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітньому періоді» відображають використання прибутку на відрахування до резервного та іншого капіталу, потрібного для здійснення діяльності підприємства, розподілу серед власників, виплати на облігації, іншого використання.

Аналітичний облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) ведеться за кожним видом. Бухгалтерські проводки за рахунком 44 наведено у додатку 4.

  1.  Облік неоплаченого капіталу

Частину власного капіталу, неоплаченого акціонерами, обліковують як власний капітал.

Нєоплачений капітал сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. [19; 592]

Під час утворення акціонерного товариства після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення передплати на них уся сума зареєстрованого статутного капіталу відображається як неоплачений капітал:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал».

Фактичне надходження внесків засновників і учасників акціонерного товариства зменшує їхню заборгованість за акціями, які вони передплатили, і в фінансовому обліку відображається на кредиті рахунка 46 «Неоплачений капітал».

Дебетуються при цьому рахунки матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів (у національній або іноземній валюті) відповідно до форми зроблених внесків. Майно, передане в натуральній формі у власність підприємства в рахунок оплати акцій, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів у бухгалтерському обліку є документи, що засвідчують факт передачі об'єктів акціонерному товариству.

Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначений для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. На дебеті рахунка відображають заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства, а також номінальну вартість розміщених неоплачених акцій. На кредиті — сплату заборгованості за внесками до статутного капіталу і номінальну вартість оплачуваних акцій. Сальдо рахунка відображає заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства, а також номінальну вартість розміщених неоплачених акцій на кінець звітного періоду і віднімається при визначенні підсумкової суми власного капіталу.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщення неоплачених акцій і за кожним засновником (учасником) підприємства. [24; 784]

Приклад

17. 05. 200Х р. одержано Свідоцтво про державну реєстрацію відкритого акціонерного товариства «Світанок» зі статутним фондом 100 000 грн. Прийнято рішення про випуск 200 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,50 грн. кожна.

З 01. 06. 200Х р. оголошено відкриту передплату на акції.

У червні 200Х р. в рахунок оплати передплати на акції надійшли активи на суму 88 000 грн., у тому числі (в грн.):

1) основні засоби

45 000

2) об'єкти незавершеного будівництва

8 000

3) нематеріальні активи

3 000

4) виробничі запаси

12 500

5) грошові кошти в національній валюті, в т. ч.:

  •  у касу
  •  на поточний рахунок

500

19 000

На 1. 07. 200Х р. частина статутного капіталу залишається неоплаченою (100 000 — 88 000 = 12 000 грн.), оскільки під час первинного розміщення акцій особи, що передплатили їх, можуть сплачувати заборгованість частинами протягом року.

У бухгалтерському обліку ці операції відображають такими проводками (див. додаток 5):

Без урахування інших господарсьплл иисрацт «Світанок» спрощений баланс лише на підставі розглянутого прикладу є таким (див. додаток 6):

Залишок неоплаченого капіталу наводять у дужках і віднімають при визначенні підсумку власного капіталу. Таким чином, до підсумку балансу включають оплачену вартість статутного капіталу, яку визначають відніманням від загальної вартості випущених акцій (зареєстрованого статутного капіталу) неоплаченого статутного капіталу — суми дебіторської заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

  1.  Облік вилученого капіталу

Акціонерне товариство має право викупити в акціонерів оплачені ними акції з метою наступного анулювання, перепродажу або розповсюдження серед працівників. Викуплені акції мають бути протягом року реалізовані або анульовані. У цей період розподіл прибутку акціонерного товариства здійснюється без урахування вилучених з обігу власних акцій.

Вилучений капітал фактична вартість акцій власної емісії та часток, що викуплені товариством у його учасників. [10; 848]

Вилучений капітал обліковують на рахунку 45 «Вилучений капітал» у разі: повернення вкладів на вимогу учасника або правонаступника (спадкоємця) акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або повного товариства; викупу власних акцій у акціонерів з метою перепродажу чи анулювання, а також у разі зменшення номінальної вартості акцій.

На дебеті цього рахунка відображають суми вкладів, які повертаються учаснику товариства, вартість викуплених у акціонерів власних акцій за купівельною ціною та суми, на які зменшується розмір внесків або номінальна вартість акцій; на кредиті — вартість анульованих або перепроданих акцій. Дебетове сальдо цього рахунка показує вартість викуплених акцій на кінець звітного періоду і відображається в Балансі від'ємними числами.

Рахунок 45 «Вилучений капітал» має такі субрахунки:

451 «Вилучені акції»;

452 «Вилучені вклади і паї»;

453 «Інший вилучений капітал».

Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій (вкладів, паїв). [2]

Викуплені власні акції відображають за ціною придбання:

Дт 451 Кт 30, 31.

У Балансі сума вилученого капіталу наводиться в дужках і віднімається при визначенні підсумку власного капіталу.

Якщо балансова вартість вилучених акцій підприємства перевищує їх номінальну вартість, то різницю списують як зменшення за статтею «Додатковий вкладений капітал»:

Дт 30, 31 Кт 451 — на номінальну вартість придбання. 

Дт 421 Кт 451 — на суму, що перевищує номінальну вартість.

Від'ємна різниця збільшує цю статтю, а за відсутності кредитового сальдо на відповідному рахунку визнається як витрати періоду, в якому було здійснено анулювання акцій:

Дт 30, 31 Кт 451  

Дт 451 Кт 421.

За аналогічною схемою відображають і повторний випуск акцій в обіг:

Дт 30, 31 Кт 451  якщо номінальна вартість

Дт 30, 31 Кт 421            перевищує балансову;

Дт 30, 31     Кт 421        якщо номінальна вартість

Дт 421, 443 Кт 451        менша за балансову

Висновки

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питанню фінансування діяльності господарських структур за рахунок капіталу власників приділялась надзвичайно мала увага, оскільки за адміністративно-командної економіки державні підприємства в централізованому порядку наділялися статутним капіталом, який не міг бути змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпоративних прав. Натомість домінуюча роль відводилася таким антиринковим методам фінансування підприємств, як бюджетні дотації, субсидії, субвенції.

Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він — основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал — сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.

В окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов’язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку). Особливості їх формування та використання будуть розглянуті в наступному підрозділі.

Ще одним елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів.

Сума непокритого збитку звітного і минулих періодів наводиться в дужках та вираховується при визначенні величини власного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу. Останній виникає, якщо підприємство викуповує у власників акції власної емісії (або частки) з метою подальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість відповідних корпоративних прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Абсолютна та відносна величини власного капіталу підприємства залежать від фінансових можливостей підприємства та обраної ним політики щодо структури капіталу. Фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу є альтернативою до залучення позичкових коштів. Основні переваги і недоліки фінансування за рахунок власного капіталу пояснюються, виходячи з його функцій, цілей зменшення та збільшення.

Список використаної літератури

  1.  Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99.
  2.  План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ і Порядок застосування Плану рахунків: Затв. наказом Голов. упр. Держ. казначейства України від 10.12.99 № 114.
  3.  Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій: Затв. наказом Мінфіну України від 30.11.99 № 291.
  4.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1—25, затверджені наказом Міністерства фінансів України.
  5.  Бутинець Ф. Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності «Облік і аудит»». — Житомир: ЖІТУ, 2000. — 640 с.
  6.  Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: Практичний посібник. — К.: Лібра, 2001. — 840 с.
  7.  Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник. —К.: А.С.К., 2001. — 272 с.
  8.  Грабова Н. Н., Добровський В. Н. Бухгалтерський учет в производственных и торговых предприятиях: Учеб. пособие для студентов вузов. — К.: А.С.К., 2001. — 624 с.
  9.  Грабова Н. М., Кривоносов Ю. Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посібник. — К.: А.С.К., 2001. — 416 с.
  10.  Завгородний В. П. Бухгалтерский учет в Украине (с использованием национальных стандартов): Учеб. пособие для студентов вузов. — К.: А.С.К., 2001. — 848 с.
  11.  Кирьянова З. В. Теория бухгалтерского учета: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 192 с.
  12.  Кужельний М. В., Лінник В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: КНЕУ, 2001. — 334 с.
  13.  Кузьмінська О. Е., Кириленко В. Б. Організація обліку в банках. — К.: КНЕУ, 2002.
  14.  Кузьмінський А. М., Сопко В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. — К.: Вища шк., 1993.
  15.  Кузьмінський А. М., Джога Р. Т. і інші. Організація бухгалтерського обліку в системі АН України. — К.: Наук. думка, 1985.
  16.  Литвин Ю. Я. і інші. Організація бухгалтерського обліку в сільському господарстві. — Тернопіль: Кжв., 1998.
  17.  Наринский О. С. Организация бухгалтерского учёта на промышленных предприятиях. — Л.: ЛФЭИ, 1984.
  18.  Нидлз Б. и др. Принципы бухгалтерского учета: Пер. с англ. / Под ред. Я. В. Соколова. 2-е изд. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 496 с.
  19.  Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. "Облік і аудит" вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП "Рута", 2002. — 592 с.
  20.   ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с.
  21.  Пушкар М. С., Журавель Г. П., Литвин Ю. Я., Мельник В. Г. Теоретичні основи бухгалтерського обліку. — Тернопіль: ТАНГ, 1998.
  22.  Свірко С. В. Бухгалтерський облік і прийняття рішень у бюджетних організаціях. — К.: КНЕУ, 2000.
  23.  Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 578 с.
  24.  Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — К.: А.С.К., 2001. — 784 с.
  25.  Чебанова Н. В., Василенко Ю. А.  – «Бухгалтерський фінансовий облік»: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 672 с. (Альма-матер)

PAGE  5


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14991. Ұлы даланың астаналары 52.5 KB
  Ұлы даланың астаналары Дидарыңда Мәңгіліктің мұңы ұйыған Ұлы Дала... Керуендеп көшкен тұтас дәуірлер ол үшін қасқағымдық мезет қана. Қатпарлы тау аңырған оқшау төбелермен толқындап шексіздікке маңған ұлан жазық алапат кеңістік мұхитының шежіреестелігі де біртүрлі...
14992. Мұражай тәрбие өзегі 67.5 KB
  Мұражай тәрбие өзегі Ақселеу Сланұлы Сейдімбеков бұрыны Жезқазған қазіргі Қарағанды облысы Жаңаарқа ауданына қарасты Дружба совхозына 1942 жылы дүниеге келген. 1962 жылдан 1968 жылға дейін Киров атындағы Қазақ мемлекеттік университетінде оқып журналистика факульте...
14993. Шу өңірінің тарихын білеміз бе 58 KB
  Шу өңірінің тарихын білеміз бе Біздің білетініміз Шу тарихын зерттеп жүрген екі ғалым бар. Бірі тарих ғылымдарының докторы профессор Қожа Ахмет Ясауи атындағы Халықаралық қазақтүрік университетінің құрметті профессоры Әбу Насыр ӘлФараби атындағы Қазақ ұл...
14994. Web-бет дизайны, HTML 504 KB
  Webбет дизайны HTML Кіріспе Қазақстан Республикасының білім беру жүйесін ақпараттандыру еліміздің даму стратегиясының негізгі бағыттарының бірі себебі ХХІ ғасыр – білім беру жүйесін ақпараттандыру ғасыры. Информатика пәнінің орта білім беру жүйесіндегі ролі ...
14995. Интернет жүйесі 622.5 KB
  Интернет жүйесі Интернет туралы ұғым. Жиырмасыншы ғасырдың аяғында пайда болған Интернет қазір жер шарының әр түкпірін байланыстырып сан алуан адамдарды елдер мен құрылқтарды біріктіріп отыр. Интернет 1960 жылдары АҚШта дүниеге келдi.Оны соғыс бола қалған жағ...
14996. Информатиканы ойын–пән ортасында оқытуда қолданылатын ойын түрлері 214 KB
  Информатиканы ойын–пән ортасында оқытуда қолданылатын ойын түрлері АНДАТПА Ғылыми жобада өздігінен танымдылықты ойынпән ортасында дамыту оқушылардың қиялын зеінің қабылдауын логикалық ойлауын жетілдіруі туралы айтылған. Төменгі сыныптарда информатикан
14997. Информация және информатика 79 KB
  Информация және информатика 1.1. Информация Біз бәріміз бала кезімізден бастап информация алмасу процесіне қатысамыз. Кітап газет және журнал оқығанда радио тыңдап теледидар көргенде мұғаліммен атааналармен достарымызбен әңгімелескенде әртүрлі информаци...
14998. Ахмет Байтұрсынұлының шығармалары 55.5 KB
  Ахмет Байтұрсынұлының шығармалары Қалайда халықты ояту оның санасына жүрегіне сезіміне әсер ету жолдарын іздеген ақын айналып келгенде ұлы Абай тапқан соқпақ орыс әдебиеті үлгілерін пайдалану аударма жасау дәстүріне мойынсынады. Бұрынғы ескіертегі химия үлгіл...
14999. Абай жолы романындағы тарихи шындық эволюциясы 57.5 KB
  УДК 63.3 АБАЙ ЖОЛЫ РОМАНЫНДАҒЫ ТАРИХИ ШЫНДЫҚ ЭВОЛЮЦИЯСЫ Н.Қ.Сманова Б.Д.Тажикова Керімбай атындағы №12 орта мектептреусрстық орталығы Тараз қ. Абай эпопеясы творчестваның Тылсым сырына өмір мен өлеңнің өза...