21054

Резистентность и реактивность. Неспецифические факторы защиты организма

Лекция

Медицина и ветеринария

Реактивность это способность организма отвечать изменениями жизнедеятельности на факторы внешней и внутренней среды как в условиях нормы так и в условиях патологии. Реактивность определяет состояние резистентности. Высокая реактивность определяет низкую резистентность.

Русский

2013-08-02

36.5 KB

19 чел.

Лекция № 5

ТЕМА ЛЕКЦИИ: Резистентность и реактивность. Неспецифические факторы защиты организма.

ЦЕЛЬ ЛЕКЦИИ: Рассмотреть роль реактивности и резистентности организма в формировании патологических процессов.

ПЛАН ЛЕКЦИИ: 

1.Общая характеристика резистентности и реактивности, частные показатели резистентности и реактивности организма.

2.Классификация реактивности. Характеристика отдельных видов реактивности.

3.Кровь как фактор неспецифической резистентности организма.

4.Гисто-гематические барьеры, их роль в резистентности организма.

5.Этиология и патогенез заболеваний, обусловленных нарушением реактивности и резистентности.

Патофизиология реактивности и резистентности.

Реактивность это способность организма отвечать изменениями жизнедеятельности на факторы внешней и внутренней среды, как в условиях нормы, так и в условиях патологии.

Резистентность это устойчивость организма к воздействию внутренних и внешних патогенных агентов.

Реактивность определяет состояние резистентности. Высокая реактивность определяет низкую резистентность. Нормальная реактивность определяет высокий уровень резистентности. Низкая реактивность определяет низкую резистентность, но может сочетаться с высокой резистентностью. В ряде случаев резистентность может не определяться реактивностью, но тогда имеет место высокая, но пассивная резистентность, например отсутствие аллергии у холоднокровных, не восприимчивость человека к вирусу бешенства собак. Низкая резистентность всегда сопровождает иммуннодефицитные состояния. У одного и того же организма может иметь место различная реактивность и резистентность по отношению к различным факторам среды.

Виды реактивности:

видовая.

групповая.

индивидуальная.

Видовая реактивность это изменение жизнедеятельности организмов конкретного вида в ответ на адекватные факторы внешней среды.

Например зимняя спячка у некоторых теплокровных животных.


Индивидуальная реактивность проявляется в пределах одного вида у отдельных особей и сочетается с наследственно обусловленными свойствами организма. Так при изучении антигенной гистосовместимости можно определить предрасположенность человека к определенным заболеваниям. Индивидуальная реактивность зависит от многих факторов: экологических, социальных, возрастных, половых. Например у новорожденных реактивность снижена, затем она начинает повышаться, достигая максимума к 18-20 годам, а после 40 вновь начинает снижаться. Если внутриэмбрионно ввести антиген, то формируется иммунная толерантность. Реактивность организма у новорожденных к недостатку кислорода низкая, затем повышается и у стариков вновь снижается.

Индивидуальная реактивность бывает физиологической и патологической. Физиологическая реактивность реализуется вне повреждения. В ее основе лежат гомеостатические физиологические реакции, основная цель которых заключается в поддержания постоянства внутренней среды организма. В связи с чем, в условиях физиологической реактивности показатели реакции колеблются в очень узких границах и определяются наследственность. Чем стабильнее, тем продолжительней жизнедеятельность организма.

Патологическая реактивность реализуется в условиях действия патологических факторов.

Показатели жизнедеятельность организма при этом выходят за пределы гомеостаза. Патологическая реактивность направлена на выживание организма. Она равнозначна аварийному регулированию. Одни и те же закномерности могут появляться в виде как физиологической, так и патологической реактивности. В норме иммуннокомплементарные  клетки циркулируют в крови и удаляют чужеродные агенты. В условиях патологии это проявляется в виде аллергических реакций. Реактивность можно рассматривать как меру реакции – избыточная реактивность закономерно сочетается с патологической реакцией.

Гипоэргия и анергия проявляются в виде недостаточности той или иной системы. Дизергия это нарушение реактивности в качественном отношении. Например ультрапарадоксальная фаза запредельного торможения.

Проявления реактивности можно изучать на различных уровнях – от субклеточного до органного. При длительном воздействии на организм каких либо факторов формируются феномены адоптации. Выделяют срочную и долговременную адоптацию. Например при кислородном голодании вначале формируются приспособительные реакции со стороны сердечно-сосудистой дыхательной систем, а затем со стороны кроветворной системы, что появляется стойким увеличением количества эритроцитов в периферической крови.

Виды резистентности:

видовая.

групповая [внутри одного вида]

индивидуальная.


Индивидуальная резистентность может быть пассивной и активной. Активная резистентность определяется реактивностью. Пассивная резистентность не зависит от реактивности, но в ряде случаев она может определяться низкой реактивностью. Например пассивная резистентность определяется отсутствием рецепторов к факторам адгезии.

Выделяют специфическую и не специфическую резистентность. Оценка резистентности основана на исследовании интегративных систем организма. Самый хороший показатель состояния резистентности – продолжительность жизни, а также заболеваемость людей.


КОНРОЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ:

Определение реактивности и резистентности.

Факторы, определяющие реактивность и резистентность организма.

Повреждение гисто-гематических барьеров: этиология, патогенез, последствия для организма.

Виды патологии фагоцитарной активности нейтрофилов.

ЛИТЕРАТУРА:

1.Патологическая физиология под ред. А.Д.Адо и В.В.Новицкого. Издательство Томского университета. 1994г. стр. 101-104.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83491. Класифікація прав і свобод людини 34.69 KB
  До громадських відносяться наприклад право на життя і особисту недоторканністьправо дотримуватися своєї думки і вільно її висловлювати свобода пересування. До політичних прав перш за все відноситься право брати участь у веденні державних справ обирати і бути обраним на основі загального і рівного виборчого права. Зокрема виділяють: право на працю включаючи право на справедливі і сприятливі умови праці; право на створення профспілок і на проведення страйків; право на соціальне забезпечення право сімї на охорону і допомогу право на...
83492. Принцип поваги прав людини 36.62 KB
  Основу міжнародноправового захисту прав людини складає принцип поваги прав людини і основних свобод. Принцип поваги прав людини і основних свобод отримав визнання з ухваленням Статуту ООН у 1945 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини у якій сформульовані основні права людини.
83493. Поняття міжнародно-правових стандартів у сфері прав людини 34.38 KB
  Міжнародноправові стандарти прав людини це узгоджені державами загальнолюдські права і свободи обов\'язкові для держав заходи із забезпечення прав і свобод та охорони їх від посягань а також надання особі юридичної можливості реалізовувати і захищати визнані права і свободи. Можна позначити наступні функції стандартів: визначення переліку прав і свобод що відносяться до категорії основних і обов\'язкових для всіх держав; формулювання головних рис змісту кожного з цих прав кожної з цих свобод які повинні бути втілені у відповідних...
83494. Основні міжнародно-правові акти про права людини 38.45 KB
  Зокрема до таких договорів відносяться: Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1966 р.; Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р.; Конвенція про припинення злочину апартеїду та покарання за нього 1973 р.; Конвенція про рабство 1926 р.
83495. Спеціалізовані органи ООН із захисту прав людини 38.82 KB
  Рада з прав людини ООН є міжурядовим органом у системі ООН складі представників 47 держав що відповідає за зміцнення діяльності щодо заохочення і захисту прав людини по всьому світу. з основною метою реагування на ситуації порушення прав людини і винесення рекомендацій по них та прийшла на зміну Комісії ООН з прав людини утвореної в 1946 р. Основна відмінність Ради від Комісії полягає в тому що вона є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН а не ЕКОСОР та до її функцій входить здійснення загальної координації діяльності із захисту...
83496. Універсальні і регіональні механізми захисту прав людини 36.13 KB
  Міжнародні механізми захисту прав людини це міжнародно правові акти з прав людини а також спеціалізовані міжнародні інстру менти організації установи які безпосередньо спрямовані на захис прав людини та виконання цих актів. Залежно від рівня реалізації механізмів захисту прав людини рої різняються: універсальні механізми які діють на рівні всього світу наприк лад Рада з прав людини Комітет з прав людини ООН Верховий комісар ООН з прав людини Верховний комісар ООН у справа біженців і т.; регіональні механізми що діють в межах...
83497. Європейський суд з прав людини: загальна характеристика діяльності 36.28 KB
  Європейський суд з прав людини утворений і діє на підставі Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод [ 1950 р. Для розгляду справ Суд засідає у складі одного судді комітетами І у складі трьох суддів палатами у складі семи суддів і Великою палатою у складі сімнадцяти суддів. Право на звернення до Європейськими суду зі скаргою про порушення прав людини передбачених Конвенцією 1950 р.
83498. Порядок виконання в Україні рішень Європейського судуд з прав людини 34.98 KB
  Порядок виконання в Україні рішень Європейського суду з прав людини визначається Законом України від 23 лютого 2006 р. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. 7 цього Закону протягом трьох днів з моменту набуття рішенням Суду статусу остаточного Орган представництва України у Європейському суді з прав людини: надсилає стислий виклад рішення стягувачеві Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини всім державним органам посадовим особам та іншим субєктам прямо причетним до справи за якою...
83499. Поняття та джерела міжнародних договорів 32.22 KB
  Право міжнародних договорів це система правових норм що регламентують порядок укладання дії та припинення міжнародних договорів. Основу джерел галузі складають: Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. яка розглядає різноманітні питання права міжнародних договорів і є основним джерелом галузі.