21094

Розвиток культури у добу Національно-демократичної революції (1917 - 1920 рр.)

Доклад

История и СИД

Політика Тимчасового уряду в галузі народної освіти була демократичнішою ніж царського уряду і тому вже в березні 1917 р. Справжнім виразником інтересів українського громадянства і учительства у справі освіти стала Центральна Рада – представницький політичний орган українського народу утворений 7 березня 1917 р. Велику підтримку і допомогу надавали їй українські громадянські організації: товариство шкільної освіти учительські організації товариство Просвіта. було створено Генеральний секретаріат міністерство народної освіти який...

Украинкский

2013-08-02

18.88 KB

18 чел.

 34. Розвиток культури у добу Національно-демократичної революції (1917 - 1920 рр.)

  

  Перемога Лютневої революції 1917 р. в Росії відкрила певні реальні можливості для відродження української мови і школи. Політика Тимчасового уряду в галузі народної освіти була демократичнішою, ніж царського уряду, і тому вже в березні 1917 р. були зроблені розпорядження про навчання українською мовою в початкових школах і дано дозвіл на відкриття двох державних українських гімназій та чотирьох кафедр українознавства в університетах.

   Справжнім виразником інтересів українського громадянства і учительства у справі освіти стала Центральна Рада – представницький політичний орган українського народу, утворений 7 березня 1917 р. Центральна Рада одразу ж проголосила головним завданням освітньої політики відродження рідної мови і школи. Велику підтримку і допомогу надавали їй українські громадянські організації: товариство шкільної освіти, учительські організації, товариство «Просвіта». Перші українські школи відкривалися виключно на громадянські та народні кошти. Після проголошення Центральною Радою І Універсалу (10 червня 1917 р.) було створено Генеральний секретаріат (міністерство) народної освіти, який узгодив роботу громадських організацій.

    Найжвавіше і без особливих перешкод відродження української мови відбувалося у нижчих та вищих початкових школах, що забезпечувалося підтримкою національно свідомої частини населення і учительства. Значно складнішою була ситуація в середніх і вищих навчальних закладах, де значний опір українізації навчання чинили деякі викладачі та батьки учнів.

    Питання відродження української школи було найголовнішою проблемою двох Всеукраїнських учительських з’їздів, які відбулися у квітні і серпні 1917 р. Згідно з постановами першого Всеукраїнського учительського з’їзду, українізація середньої школи повинна була проводитись шляхом заснування нових українських гімназій. Предмети українознавства: література, історія і географія України, а також українська мова мали бути обов’язковими по всіх середніх школах. Для забезпечення прав національних меншин було визнано за необхідне відкривати паралельні класи.

    У вищих навчальних закладах, крім 4 кафедр українознавства, які були дозволені Тимчасовим урядом, перший Всеукраїнський учительський з’їзд вважав за потрібне з нового навчального року відкрити ще дві кафедри: історії українського мистецтва та історії української етнографії.

    Першу українську гімназію ім. Т.Г. Шевченка було відкрито на кошти Товариства шкільної освіти і пожертвування окремих осіб 18 березня 1917 р. Вона працювала в приміщенні іншої гімназії, у вечірню зміну. Таке становище було характерним і для інших українських гімназій, які відкриються пізніше: відсутність власного приміщення, друга зміна навчання, відсутність державної допомоги. Всього у 1917 р. в Україні було відкрито 39 українських гімназій: на Київщині – 13, на Полтавщині – 14, на Поділлі – 4, на Чернігівщині – 2, на Харківщині – 1. Більшість цих гімназій були відкриті по селах: 25 з 39.

    Значну увагу Генеральний секретаріат народної освіти приділяв проблемам вищої школи. Реорганізація вищих навчальних закладів могла здійснюватися двома шляхами: 1) українізація існуючих університетів та інститутів через відкриття паралельних курсів українською мовою; 2) заснування нових українських вищих шкіл.

    5 жовтня 1917 р. відбулося урочисте відкриття першого Українського народного університету в Києві. Було відкрито три факультети: історико-філологічний, фізико-математичний, юридичний, а також підготовчі курси. На початку листопада 1917 р., коли закінчилося прийняття студентів і курсистів, їх загальна кількість складала 1370 осіб, з них на підготовчих курсах – 570, на факультетах – 800, а саме: на історико-філологічному – 420, фізико-математичному – 140, юридичному – 240. Склад студентів був дуже різноманітний: студенти вищих шкіл Києва та інших міст, курсисти, галичани, випускники середніх і вищих шкіл, народні учителі. Як і перші українські гімназії, Народний університет не мав власного приміщення, заняття проводились в аудиторіях університету ім. Св. Володимира.

    Наступним кроком на шляху створення нових вищих шкіл було відкриття 7 листопада 1917 р. Педагогічної академії в Києві. Діяльність академії розпочалася з відкриття однорічних педагогічних курсів для підготовки учителів українських середніх шкіл, які б викладали предмети українознавства, в першу чергу, українську мову та літературу. Дійсними слухачами були люди з вищою освітою та випускники педагогічних інститутів, вільними – студенти останніх курсів вищих шкіл і учительських інститутів, а також випускники учительських семінарій. На початок роботи академії було зараховано 50 дійсних слухачів з вищою освітою.

    22 листопада 1917 р. була відкрита Академія мистецтв – перша вища художня школа в Україні. Головним завданням Академії її організатори вважали піднесення національного мистецтва до світового рівня, виховання покоління митців, які зможуть здійснити це завдання. Дійсними студентами могли бути випускники середніх художніх шкіл, решта – вільними слухачами.

    Важливою подією в культурному житті України того часу стало відкриття другого Українського Народного університету 21 квітня 1918 р. в Полтаві. Ініціатива заснування належала місцевій «Просвіті», запис розпочався у лютому 1918 р. на два факультети: історико-філологічний і економіко-правничий. Частину коштів на утримання дала «Просвіта», крім того, було зроблено приватні пожертвування, надходила плата від слухачів (30 коп. за лекцію).

    Таким чином за короткий час (з березня 1917 р. до квітня 1918 р.), попри складні політичні умови, початок громадянської війни, Центральна Рада і Генеральний секретаріат народної освіти, при активній підтримці українських народних організацій і національно свідомої частини українського народу, заклали фундаментальні засади відродження національної середньої та вищої освіти.

    Справу Центральної Ради в галузі розвитку української освіти, науки і культури продовжив уряд П. Скоропадського, який прийшов до влади 29 квітня 1918 р. Слід зазначити, що загальна ситуація у сфері освіти тоді була такою ж, як і за доби Центральної Ради. Українізація освіти стикнулась з опозицією. Початкові школи досить легко переходили на українську мову навчання, якщо були забезпечені учителями, які могли викладати цією мовою. Тому велика увага зверталась на підготовку вчителів, які могли викладати українською мовою в учительських семінаріях.

Значно складнішою була ситуація в середніх школах, особливо у великих містах. Тут значний прошарок населення складали росіяни, євреї, інші національні меншини, зрусифіковані українці. Вони складали більшість у батьківських комітетах шкіл і серед педагогів. Тому, намагаючись уникнути конфліктних ситуацій, гетьманське міністерство освіти, за прикладом міністерств Центральної Ради, вважало за краще засновувати нові українські гімназії, ніж українізувати російські. За Центральної Ради в Києві було три українські приватні гімназії. У 1918 р. їх взято на державне утримання. Протягом літа того ж року відкрито 54 українські гімназії не тільки в містах, а й по деяких селах (наприкінці гетьманської доби їх було в Україні близько 150). У гімназіях, що залишилися з російською мовою навчання, введено як обов’язкові предмети українську мову, історію та географію України та історію української літератури.

    6 жовтня 1918 р. урочисто відкрито в Києві перший Державний український університет, а 22 жовтня – другий український університет у Кам’янці-Подільському.

    У цей же період започатковано Державний український архів, де мали бути зосереджені документи історії України, перевезені з архівів Москви та Петрограда, засновано національну Галерею мистецтва, Український історичний музей та Українську національну бібліотеку, фонд якої швидко зростав. У кінці 1918 р. в ній було вже понад 1 млн. книг, серед яких багато унікальних. За кількістю та якістю книг Українська Національна Бібліотека могла конкурувати з кращими бібліотеками Європи.

    Великою заслугою гетьманського уряду слід вважати заснування 24 листопада 1918 р. Української академії наук, потреба в якій була дуже нагальною. Академія мала три відділи: історико-філологічний, фізико-математичний та соціально-економічний. Президію та перших академіків (по три на відділ) призначив уряд, а інших членів мали обирати академіки. Першим президентом запропонували бути М. Грушевському, але він відмовився, тому призначено було видатного вченого із світовим ім’ям, 55-річного Володимира Вернадського.

До досягнень у галузі культури за гетьманської доби треба ще додати заснування Українського театру драми та опери, Української Державної капели, Державного симфонічного оркестру тощо.

    На рівні початкової школи було випущено кілька мільйонів примірників україномовних підручників, якими користувалися в школах України ще й через 10 років, засновано кілька великих видавництв, які випускали українські видання в нечуваній до того кількості примірників.

13 листопада 1918 р. на українських землях колишньої Австро-Угорської імперії було проголошено Західно-Українську Народну Республіку. У зазначених кордонах вона займала територію близько 70 тис. км2, 71 % населення складали українці, 14 % - поляки, 13 % - євреї. Тут було затверджено державність української мови, обов’язковість її вживання у державних установах та організаціях. Водночас національним меншинам залишено свободу усного і письмового діалогу з державними та громадськими структурами їх рідною мовою.

Активно здійснювалась перебудова системи народної освіти. У законі про основи шкільництва публічні школи оголошувались державними, а вчителі – державними службовцями, за рішенням освітніх органів дозволялось засновувати приватні школи; українська мова стала основною в усіх державних школах; за національними меншинами – поляками та євреями визнавалось «право на школу в рідній мові». Спеціальним законом націоналізовано українські приватні гімназії й учительські жіночі семінарії. Реорганізовувалась і розширювалась мережа спеціальних і фахових шкіл. При цьому особлива увага приділялась вивченню української мови, математики, історії, географії України та інших слов’янських земель. За бажанням учнів викладались також польська, німецька та інші мови. Педагоги державних шкіл зобов’язані були скласти професійну присягу на вірність Українській Народній Республіці.

У тяжкі для розвитку мистецтва  роки громадянської війни одним з найоперативнішим і найактуальніших видів мистецтва була плакатна графіка. Вона дуже рельєфно віддзеркалювала строкату картину боротьби і зіткнення різноманітних поглядів, гострих дискусій. Кращі плакати цього періоду відзначаються актуальністю, різноманітністю художніх прийомів. Творці плаката зробили великий поступ в освоєнні специфіки плакатної форми, вносячи своє, національне її розуміння. У багатьох плакатах спостерігається намагання глибше відбити особливості народного характеру, знайти характерний типаж, підкреслити національне в одязі, засобах художнього виразу. Такими є плакати, створені І. Падалкою і Т. Бойчуком. Поряд з поширеними формами агітаційно-закличного плаката з’являється плакат пропагандистський, розповідний, який уміщував цілу серію окремих сюжетних картинок, об’єднаних однією загальною темою. Такі плакати розвивали традиції народного лубка.

 Окреме місце займають плакати-портрети, що їх видавали з відповідними політичними текстами і закликами. Серед них високими художніми якостями відзначається плакат-портрет роботи В. Єрмілова «Іван Франко» з творчим використанням народного орнаменту. В 1919 р. у Харкові почали виходити плакати «УкРОСТА». Поєднання образного змісту з народною піснею, приказкою чи віршованим текстом робило їх актуальним і дійовим засобом політичної агітації. Плакати з українським текстом теж були вже своєрідною пропагандою толерантності в національному питанні.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14527. Образование Европейских сообществ и становление европейского Союза 113 KB
  Образование Европейских сообществ и становление европейского Союза 1.Исторические предпосылки и основные этапы становления Европейских сообществ Формирование Европейских сообществ и европейского права это единовременный и тесно взаимосвязанный процесс. Создани...
14528. Сущность, предпосылки, цели и эффекты интеграции 50.5 KB
  Понятие МЭИ. Объективная необходимость и историческая неизбежность МЭИ В условиях интернационализации мировой экономики растет зависимость развития каждой национальной экономики от внешних факторов. Это подтверждается ростом мирового товарооборота объемов ...
14529. Сущность, предпосылки, цели и эффекты интеграции 155.5 KB
  Сущность предпосылки цели и эффекты интеграции 1.Сущность предпосылки цели и эффекты интеграции 2.Теории международной экономической интеграции 3.Главные интеграционные группировки мира 4.Особенности интеграции в Североамериканском регионе 5.Экономическая ин
14530. Теории европейской интеграции 110 KB
  ТЕМА 1. Теории европейской интеграции 1.Понятие интеграции: проблемы дефиниции 2.Теории политической интеграции 3.Социологический подход к изучению европейской интеграции 4.Экономикотеоретический подход к изучению европейской интеграции 5.Правовой подход к изу...
14531. Европейский Суд 127.5 KB
  Европейский Суд Экономический и социальный комитет 3.Комитет регионов Европейского Союза КОР 1.Европейский Суд Европейский Суд без натяжек можно признать стержневым органом в системе институтов ЕС. Но он бы не смог стать таковым если бы не была проявлен
14532. Европейская счетная палата 127.5 KB
  I. Европейская счетная палата 1.СозданииЕвропейской счетной палаты 2.Мандатчленов Европейской счетной палаты. Полномочия. 3.СоставЕвропейской счетной палаты. 4.Организационная структура Европейской счетной палаты 5.Сотрудничествос другими институтами и организ...
14533. Римские Договора 1957 года. Образование Европейского Экономического Сообщества (ЕЭС) и Европейского Сообщества по Атомной Энергетике (Евратома) 30.76 KB
  Римские Договора 1957 года. Образование Европейского Экономического Сообщества ЕЭС и Европейского Сообщества по Атомной Энергетике Евратома Римский договор 1957 года: Создание ЕЭС 25 марта 1957 года в Риме были подписаны договора о создании ЕЭС и Евратома. 1 января 1958 го
14534. БРЮССЕЛЬСКИЙ ДОГОВОР 1965 ГОДА 19.03 KB
  Брюссельский Договор 1965 года В ЕЭС как и в Евратоме были созданы институты почти повторившие те которые существовали в ЕОУС. Существование параллельных институтов в ЕЭС и в Евратоме сразу было признано нецелесообразным. Об этом было заявлено в конвенции принятой в Ри
14535. ПЕРВОЕ РАСШИРЕНИЕ ЕВРОПЕЙСКИХ СООБЩЕСТВ (1973, 1981, И 1986 ГОДА) 19.89 KB
  Первое расширение Европейских Сообществ 1973 1981 и 1986 года Интеграционные процессы в Европе привели к эффективной работе Таможенного Союза который способствовал развитию торговли. Сообщества сумели преодолеть экономические трудности 1970 годов. Бюджет сообществ начал