21100

Перші паростки культури на українських землях у найдавніші часи

Доклад

История и СИД

Перші паростки культури на українських землях у найдавніші часи. Виникнення культури нерозривно повязано з появою людини. Загальні закономірності розвитку культури у первісну добу на українських землях були такими самими як в інших регіонах земної кулі проте були й деякі особливості. З огляду на це питання про генетичні витоки української культури має сьогодні неабияке значення і викликає у своєму розвязанні доволі гострі зумовлені актуальними проблемами в житті нашого суспільства суперечки.

Украинкский

2013-08-02

17.16 KB

5 чел.

2. Перші паростки культури на українських землях у найдавніші часи.

Виникнення культури нерозривно повязано з появою людини. Загальні закономірності розвитку культури у первісну добу на українських землях були такими самими, як в інших регіонах земної кулі, проте були й деякі особливості.

Первісна людина зявилася на території України близько 1 млн років тому. Наразі у різних областях виявлено близько 30 стоянок найдавнішої епохи. Найдавнішою памяткою в Україні є стоянка біля с. Королево в Закарпатті. На лівому березі річки Тиси, на глибині 12 м від сучасної поверхні виявлено кам’яні знаряддя та сліди виробництва. У цей період прадавні люди переселилися на територію України із західної частини Передньої Азії та півдня Центральної Європи (передусім з Балкан). Проте це був не одноразовий акт, а скоріше хвилеподібний, з «відпливами» і «припливами». Вважається, що найдавнішими мешканцями України були пітекантропи (з грецької – людиномавпи). Сліди їх діяльності виявлено неподалік с. Рокосове в Закарпатті, с. Лука-Врублевецька на Дністрі та с. Амвросіївка в Донбасі.

Решток пітекантропів на території сучасної України знайдено не було, проте археологам вдалося знайти останки іншого типу людей – неандертальців. У розумовому та фізичному розвитку неандертальці були на сходинку вище за пітекантропів. В Україні відомо близько 200 стоянок такої людини. У печері Киїк-Коба в Криму були виявлені рештки кісток жінки віком 35 років і зростом 155-159 см і дитини віком 6-8 місяців. Вікове співвідношення похованих і те, що їх поклали поряд, дають можливість зробити припущення, що це могила матері та дитини.

На правому березі Десни в с. Мізин на Чернігівщині було знайдено поселення давніх мисливців (кроманьйонців), які полювали на мамонта. Було виявлено рештки 5 мисливських жител, місце обробки каменю і кістки, заглиблені вогнища, заповненні кістковим вугіллям, попелом, м’ясні ями, призначені для зберігання м’яса. Найбільшу цінність мають виявленні під час розкопок витвори давніх мистецтв: жіночі статуетки та фігурки тварин із бивнів мамонта, унікальні браслети із мамонтових кісток, оздоблені складними різьбленими орнаментами, прикраси з бивнів мамонта і черепашок. Було знайдено також кілька великих мамонтових кісток, розмальованих червоною вохрою. Як вважають дослідники, використовували їх під час свят як музичні інструменти. У Мізинському поселенні люди жили 20 тис. років тому, і мешкало там до 50 осіб.

За своїм характером українська культура належить до культур словянського типу. Він визначається за багатьма її суттєвими рисами і пов’язаний з історією слов’янських племен, що в другій половині І тис. н. е. утворили на теренах сучасної України першу державу. Проте генетична спорідненість українців з іншими словянськими народами не виключає не тільки культурної, а й етнічної унікальності тубільного населення.

Як визнано сучасними вченими культуро- і етногенез стародавнього населення України відзначалися складністю й багатолінійністю. В ідеологічному, етнопсихологічному, філософському, життєдіяльному планах східний слов’янин, а відтак і українець – не одвічна біологічна й історична даність, а результат тривалої еволюції людського життя на наших землях, спадкоємець усіх попередніх народів, котрі спільними зусиллями витворили підвалини його специфічно-національних способу життя  та світогляду. З огляду на це, питання про генетичні витоки української культури має сьогодні неабияке значення і викликає у своєму розв’язанні доволі гострі, зумовлені актуальними проблемами в житті нашого суспільства, суперечки.

Однак дискусійність богатьох проблем, повязаних їз витоками вітчизняної культури, зумовлена не тільки тенденційністю в їх розвязанні. Наявність різних наукових концепцій пояснюється браком археологічних даних, інших достовірних джерел інформації, що могли б прояснити картину масштабних подій, котрі відбувалися на теренах сучасної України, а також і тих глобальних історичних процесів, у яких за доби Великого переселення народів брали участь праслов’янські племена. А тому, спираючись лише на історико-філологічні й пов’язані з ними міфологічні дослідження давньої культури і в наших землях і на найширших просторах євразійського матеріка, науковці роки що не мають можливості дійти одностайної думки щодо історії її виникнення й розвитку в докиївську добу. До цієї низки проблем додається й проблема походження й розвитку спільної пракультурі власне словянських племен, яка також не має однозначного вирішення.

Археологічних знахідок, що відтворюють життя прадавньої доби, на наших землях дещо меньше, ніж у Німеччині, Франції, Іспанії чи інших країнах, де первісна людина жила в сухих гірських печерах, які зберігають сліди первісного життя значно краще, ніж наш вологий грунт. Проте й умови життя, відповідно до клімату, вимагали від тутешньої продавньої людини першочергових зусиль у певних напрямах боротьби за виживання. так, не маючи природного сховища у вигляді печер, люди мусили самотужки будувати собі житло. На наших теренах первісна людина ховалася від холоду і хижаків або зариваючись у землю, або створюючи наземні будівлі. Дуже часто матеріалом для будівництва служили кістки мамонтів (стоянка в Мізині, Межирічі, Вороновиці на Дністрі та ін.), які вкривалися віттям і обмазувалися глиною. На місці таких поселень археологи виявляють справжні витвори мистетства: культові браслети з кісток мамонтів, які прикрашалися «сонячною» та «місячною» символікою, підвіски з морських черепашок, стилізовані жіночі статуетки, виготовлені з бивнів мамонтів, різноманітні культові предмети (серед яких і музичні інструменти), прикрашені різьбленням, тощо.

Видатною памя’ткою духовної і матеріальної культури прадавнього населення України є Кам’яна Могила, розташована у степу поблизу с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області. У її гротах виявлено більше тисячі малюнків, на яких зображено більше 15 видів тварин, різноманітні сцени полювання. Фігури виконано як у реалістичній, так і в схематичній манері. Деякі малюнки ще й досі зберігають залишки червоної фарби.

Родоплемінний лад у прадавніх мешканців українських земель складався вже в добу мезоліту. Археологічні знахідки характерних «венер», виготовлених з каменя та глини, доводять поширення серед тубільців не тільки примітивних культів, що пов’язані з добою мисливства та збиральництва, а й більш розвиненого – поклоніння предкам  що на той час був пов’язаний з ідеєю материнства, роду та його прародительки, і, вірогідно, відповідав матріархальним засадам організації суспільних відносин.

У добу неоліту, яка для Східної Європи датується VIIV тис. до н. е., культури мешканців українських земель виразно розподілялися на два типи: автохтонну мисливську і прийшлу землеробську. Перші землеробські племена з’явилися з Подунав’я, їх прийнято відносити до археологічної культури лінійно-стрічкової керамики. Вірогідно, саме вони принесли в наші землі культурні злаки, що в дикому вигляді зустрічалися тільки в субтропічній зоні Азії та Африки. Від цих племен традиції землеробства були успадковані й представниками буго-дністровської мисливської культури, але далі на північ і схід вони за доби неоліту не поширились.

В епоху енеоліту землі України почали розподілятися на зони трьох господарських типів. Правобережжя стало колискою трипільської землеробської культури. Степовий Південь - скотарства, яке повязано з племенами так званої ямної культури, що вели кочовий спосіб життя в степах від Дністра до Зауралля. В лісах і лісостепах поруч із мисливцями й риболовами траплялися й представники скотарства (середньостогівська культура IV-III тис. до н. е.). Попри наявні умови, значної конвергенції (змішування, асиміляції) між культурами різного типу в цей період не спостерігається. проте, за археологічними данними, здобутки сусідів були відомі представникам кожної з культур, які все ж віддавали перевагу традиційному для них способу господарювання.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83442. Акти міжнародних організацій як джерело міжнародного права 34.7 KB
  За колом адресатів акти міжнародних організацій можна поділити на рішення pro foro externo зовнішнє право організації адресатами якого є державичлени організації та pro foro interno внутрішнє право організації яке визначає порядок її функціонування. Джерелом міжнародного права може бути визнаний лише правотворчій акт міжнародної організації.
83443. Засоби визначення норм міжнародного права 35.08 KB
  Доктрина міжнародного права у широкому значенні це система поглядів та концепцій про сутність та призначення міжнародного права у певних історичних умовах. Доктрина міжнародного права у вузькому значенні це наукові праці юристівміжнародників.
83444. М’яке право 32.29 KB
  Такі норми прийнято відносити до мякого права soft lw норми якого на відміну від так званого твердого права hrd lw не породжують чітких прав та обовязків а дають лише загальну установку якої мають дотримуватися субєкти міжнародного права. Норми мякого права вирішують завдання з якими не може впоратися тверде право в таких сферах як наприклад охорона навколишнього середовища коли держави з одного боку ще не готові приймати на себе зобовязання а з іншого згодні дотримуватися певних міжнародних стандартів в...
83445. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права 31.68 KB
  Важливу роль в кодифікації міжнародного права відіграє Комісія міжнародного права КМПяка є допоміжним органом ООН. Як правило кодифікація міжнародного права супроводжується його прогресивним розвитком яке має зі мету уточнення діючих норм а також розробку нових норм та їх закріплення в міжнародних договорах. Починаючи з 1945 року під егідою ООН проводяться численні кодифікаційні конференції результатом яких наприклад є чотири конвенції з морського права Женева 1958 р.
83446. Норми міжнародного права 36.15 KB
  Міжнародно-правові норми поділяються на універсальні ~ норми міжнародного права, що встановлюються усією міжнародною спільнотою і адресуються усім субєктам міжнародного права, та норми регіональні (локальні)...
83447. Імплементація норм міжнародного права 37.07 KB
  Буткевич моністичні концепції співвідношення двох правопорядків припускають пряму дію норм міжнародного права в національній правовій системі В інших концептуальних напрямках по різному пояснюється суть процесу виконання міжнародноправових норм у внутрішньодержавній сфері. Механізм дії національного права непридатний для регулювання міжнародних відносин а міжнародне право не здатне регулювати внутрішньодержавні взаємини. Лукашуком процес входу норм міжнародного права в правову систему називається імплементація.
83448. Поняття основних принципів міжнародного права 36.28 KB
  Основні принципи міжнародного права це система основоположних норм міжнародного права які регулюють відносини між його субєктами і є критерієм правомірності міжнародних правотворчого і правозастосовчого процесів дійсності інших міжнародноправових норм. Не всі принципи міжнародного права є універсальними нормами. Існують також регіональні принципи принцип непорушності державних кордонів партикулярних локальних принципів міжнародного права.
83450. Функції основних принципів міжнародного права 32.08 KB
  Лукашуком основними функціями принципів міжнародного права є: 1 . Сприяння становленню і розвитку системи міжнародного права як безпосередньо так і шляхом обєднання норм інститутів і галузей навколо власних загальнообовязкових правил. Закріплення основних прав обовязків і законних інтересів субєктів міжнародного права визначення основ їх взаємодії шляхом встановлення правових статусів.