21121

Філософія у другій половині XVII - XVIII ст. Творчість Г. С. Сковороди

Доклад

История и СИД

Сковороди Певний внесок зробив Ф. Феноменальним явищем в історії української культури була творчість Григорія Савича Сковороди 17221794. Характерним для філософської позиції Сковороди є широке використання мови образів символів а не чітких раціоналістичних понять які не в змозі відповідно розкрити сутність філософської та життєвої істини. Тому заклик Сковороди пізнай себе означає в нього пізнати Бога в собі у глибині свого єства.

Украинкский

2013-08-02

17.36 KB

0 чел.

23. Філософія у другій половині XVII - XVIII ст.                       Творчість Г. С. Сковороди

Певний внесок зробив Ф. Прокопович і в розвиток української філософії. Він засуджував схоластику, неодноразово висловлював думку про безліч світів. Визнаючи Бога як основу всього існуючого, він разом з тим вважав, що предмети матеріального світу не можна ані створити, ані знищити, ані зменшити, ані збільшити: вони розвиваються за своїми законами. Матерія притаманна всім речам - і живим, і неживим. Таким чином, Прокопович підійшов до розуміння єдності світу на основі його матеріальності.

Феноменальним явищем в історії української культури була творчість Григорія Савича Сковороди (1722-1794). Він народився в с. Чорнухи Лубенського полку в сім'ї малоземельного козака. Навчався в Києво-Могилянській академії (1738-1741, 1744-1750), був співаком придворної капели в Санкт-Петербурзі (1742-1744), перебував у складі посольської місії за кордоном (1750-1753), а згодом викладав у Переяславському колегіумі поетику, працював домашнім учителем. У 1759-1764 рр., а також у 1768 р. був викладачем у Харківському колегіумі, після чого вже до самої смерті був мандрівним філософом, писав діалоги, читаючи та даруючи їх своїм друзям і знайомим. Сковорода називав Лівобережну Україну своєю матір'ю, а Слобідську Україну - своєю рідною тіткою, бо тут він довго жив і любив цей край.

Г. Сковорода є найяскравішим і найхарактернішим представником української національної філософської думки. Його творчість багато в чому зумовлена попередніми надбаннями у цій галузі й водночас визначила подальші шляхи розвитку української філософії (П. Юркевич, В. Винниченко, Д. Чижевський та ін.). Філософія, на його думку, є квінтесенцією самого життя, тому головним у людині є не стільки її «теоретичні», пізнавальні здібності, скільки емоційно-вольове єство її духу, серце, з якого виростає й думка, й почуття. Характерним для філософської позиції Сковороди є широке використання мови образів, символів, а не чітких раціоналістичних понять, які не в змозі відповідно розкрити сутність філософської та життєвої істини.

Реальність, за Сковородою, не є моністичним (одновимірним - ідеальним чи матеріальним) буттям, вона є гармонійною взаємодією трьох світів: макрокосму (величного всесвіту, в якому «живе все народжене»); мікрокосму або людини; символічного світу або Біблії. У свою чергу, кожен із трьох світів є єдністю двох «натур»: «видимої» (зовнішньої) й «невидимої» (внутрішньої). Бог не є самою природою, а її «джерелом», «світлом», «сонцем». Матерія вічна, проте вічність ця - лише похідна функція вічності божественного буття, «тінню» якого є буття матеріальне. «Світ оцей і всі світи ... є то тінь Божа», - писав Сковорода.

Так само і мікрокосм, людина є єдністю двох натур: «емпіричної» (тілесної) та «внутрішньої» (справжньої, «істинної») людини. «Емпірична» людина, так само як і матерія, є тінню людини «істинної». Проте мікрокосм не просто співіснує з макрокосмом, пасивно відтворюючи його структуру. Людина є активним моментом у гармонійній взаємодії з великим світом, адже єством «внутрішньої» людини є Бог. Тому заклик Сковороди «пізнай себе» означає в нього пізнати Бога в собі, у глибині свого єства. В цьому певна діалектичність його позиції. Самопізнання як пізнання свого божественного єства тлумачиться Сковородою головним чином в етико-естетичному плані. Звідси характеристика людини як «безодні», а вмістилищем і виразником цієї безодні є людське серце. «Голова усього в людині є серце людське. Воно ж і є сама дійсна в людині Людина, а усе інше є зокілля...».

Макрокосм і Людина можуть і мають перебувати у стані гармонійної взаємодії. Але ця гармонія встановлюється за ініціативою людини. Способів гармонізації багато, і кожен може віднайти свій. Сукупність цих способів крізь віки репрезентується пересічній людині за допомогою символічної системи посереднього між макрокосмом і мікрокосмом — третього світу, світу символів, який для Сковороди уособлює Біблія. І тут також чітко виокремлюються дві «натури» - «видима» (предметна образність символу) й «невидима» (зміст, розшифрування сенсу символу). Шлях до невидимої натури третього світу лежить через «розшифрування» символів натури «видимої». «Розшифрування» не є кабінетною теоретичною працею, а охоплює всю сферу людської життєдіяльності, вимагає вміння бачити за оманливою зовнішністю життєвих реалій їх справжній, духовний (етичний, естетичний) сенс. Тому філософія тлумачиться Сковородою як сутність самого життя, а не якась абстрактна теорія чи схема.

«Розшифровка» символіки третього світу має метою знайти відповідний («сродний») спосіб гармонійних взаємин зі світом. Успіх такого пошуку та вірний вибір життєвого шляху («сродної праці») дає можливість прожити справді щасливе життя. Головне джерело усіх людських бід - «несродність» обраного шляху (невміння чи не бажання пошуку «сродної праці»). «Ори землю або носи зброю, роби купецьку справу або художество твоє. Роби те, для чого народжений...», «Щасливий, хто з'єднав свою приватну справу із загальною. Сіє є істинне життя».

Таким чином, у філософії Сковороди домінантні лінії української світоглядної ментальністі - антеїзм (потенційна «сродність» Людині всього світу), екзистенціальність (орієнтованість на неповторне в своїй окремішності людське існування, плюралістичність і водночас діалогічна гармонійність реальності), кордоцеитризм (зосередження і наголос на категорії «серця») вперше набули завершеної форми.

Філософські погляди та гуманістичні ідеали Сковороди відбилися й на його поетичній творчості. У рукописних збірках «Сад божественных пісней» та «Басні Харковскіи» Сковорода пропагував високі моральні якості людини, закликав добувати знання, заохочував до добрих справ. Яскраву картину тогочасної реальності намалював Сковорода у знаменитому вірші «Всякому городу нрав і права», слова якого пізніше І. Котляревський вклав в уста Возному в п'єсі «Наталка Полтавка».

Літературні твори Сковороди відзначені щирим патріотизмом, любов'ю до Батьківщини та її історії. «Не ищи счастья за морем. Ударь кресалом и викресишь огонь у себя дома и не будешь ходить по соседним хатам и просить: позич де, мне огня...» Сковорода не прийняв спокусливої пропозиції імператриці Катерини II стати придворним філософом, відповівши жартом: «Мне моя свирель и овца дороже царского венца». Засновник Харківського університету В. Каразін писав про Сковороду: «Ми під козацьким чубом і в українській свитці мали свого Піфагора, Орігена, Лейбніца».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

68978. Вказівники. Функції динамічного розподілу пам’яті 37 KB
  Кожна змінна в програмі - це об’єкт, який має ім’я і значення. За ім’ям можна звернутися до змінної і отримати (а потім, наприклад, надрукувати) її значення. Щоб отримати адресу в явному вигляді, в мові Сі застосовують унарну операцію. Вираз Е дозволяє отримати адресу ділянки пам’яті, виділеної на машинному рівні для змінної Е.
68979. Функції, їх параметри. Рекурсія. Прототипи функцій 35.5 KB
  Визначення функції Опис функції та її тип Рекурсивні функції Визначення функції. Синонімами цього іншого поняття в інших мовах програмування є процедури підпрограми підпрограми-функції процедури-функції. Всі функції в мові Сі мають рекомендуємий стандартами мови єдиний формат...
68980. Структури, об’єднання 36.5 KB
  Структура - це з’єднане в єдине ціле безліч поіменованих елементів (компонентів) даних. На відміну від масиву, який завжди складається з однотипних елементів, компоненти структури можуть бути різних типів і всі повинні мати різні імена.
68981. Рекурсивні функції і процедури, параметри-процедури 30 KB
  Тобто це є визначенням функції через цю саму функцію, У мові Паскаль рекурсивний опис функції полягає в тому, що в тілі такої функції міститься звертання до цієї ж функції. Наведемо рекурсивний опис функції п...
68982. Файли, робота з файлами 41 KB
  План заняття: Організація файлів Робота з файлами Підготовчі та завершальні операції Операції уведеннявиведення Пересування по файлу Організація файлів Є багато задач коли кількість компонентів певного типу будьякого з відомих уже нам наперед визначити неможливо то її визначають у процесі виконання програми.
68983. Текстові файли 36.5 KB
  В кінці кожного рядка є символ кінець рядка внутрішнє відображення якого залежить від реалізації. Звичайно кінець рядка це комбінація коду переведення каретки символ 13 за яким може бути код переведення рядка символ 10. Для програмування переважно немає потреби знати коди символів...
68984. Модулі. Модуль і його структура 49.5 KB
  Модуль - це сукупність сталих, типів даних, змінних, процедур і функцій, які можна використати у програмі або в іншому модулі. Сам модуль не є виконуваною програмою. Модульний підхід до проектування дає змогу розділити програму на частини, які компілюють окремо.
68985. Вказівники. Вказівний тип 35.5 KB
  У мові Паскаль для роботи з динамічними об’єктами передбачено спеціальний тип значень – вказівний. Це такий же простий тип, якими є цілий, дійсний, логічний. Однак для нього в мові не зарезервовано жодного стандартного ідентифікатора. Загальний вигляд опису вказівного типу такий...
68986. Операції над змінними вказівного типу 52 KB
  Оператор присвоєння записують так само як і для інших типів: S:=r; де 5 змінна вказівного типу r може бути змінною цього ж вказівного типу функцією тобто значенням якої є вказівник цього ж вказівного типу або порожній вказівник nil. Для введених нами раніше змінних вказівного типу...