21248

Сутність і предмет аудиту

Лекция

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Сутність і предмет аудиту 1. Необхідність місце та роль аудиту в системі управління. Сутність об’єкт предмет і методи аудиту. Класифікація аудиту.

Украинкский

2013-08-02

136.5 KB

19 чел.

Тема 1. Сутність і предмет аудиту

1. Необхідність, місце та роль аудиту в системі управління.

2. Сутність, об’єкт, предмет і методи аудиту.

3. Класифікація аудиту.

4. Стадії, етапи і процедури аудиту.

5. Стандарти аудиту.

1. Необхідність, місце та роль аудиту в системі управління.

Виникнення аудиту пов’язано із розмежуванням інтересів осіб, які безпосередньо здійснюють управління підприємством (адміністрація, менеджери), та осіб, які вкладають кошти в діяльність підприємства (власники, акціонери, інвестори). Так, в середині ХІХ ст. поширились випадки банкрутства (особливо серед акціонерних товариств), а також факти шахрайства з боку адміністрації. В зв’язку з цим підвищився ризик фінансових складень. Відповідно виникла потреба у перевірці достовірності фінансової інформації та фінансової звітності, для чого стали залучати незалежних фахівців – аудиторів, яким, на думку акціонерів, можна було довіряти. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася у Великобританії, де у 1844 р. було прийнято цикл законів про компанії, якими встановлювався обов’язок акціонерних компаній щорічно залучати спеціальну особу (аудитора) для перевірки бухгалтерських рахунків та звіту перед акціонерами. Згодом аналогічні законодавчі акти щодо проведення обов’язкового незалежного аудиту в компаніях були прийняті у Франції (1867 р.), США (1887 р. ), Швеції (1895 р.), Німеччині (1931 р.).

Слід відмітити, що терміни «аудит» та «аудитор» не є новими. Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину (згадки про аудиторів містяться у документах, датованих ХІІІ ст., а сам термін має ще більш давнє походження).

Термін «аудит» походить від латинського «audio», що означає «він чує», «слухач». Звідси «аудитор» – це «той, хто вислуховує». Застосування термінів не є випадковим: у стародавньому світі, звідки вони прийшли до нас, було мало письменних людей й переважала саме усна форма звітування. В сучасних умовах аудитори здійснюють підтвердження фінансової звітності у письмовій формі, проте суть аудиту, як і перше, полягає у висловлюванні думки стосовно достовірності інформації, що міститься у фінансових звітах.

Причини, що обумовили необхідність аудиту, полягають у:

існуванні вірогідності надання адміністрацією компанії необ’єктивної інформації користувачам фінансової звітності (власникам, інвесторам, кредиторам);

залежності наслідків рішень, які приймаються на підставі поданої фінансової звітності, від якості інформації;

необхідності спеціальних знань для перевірки інформації;

відсутності у користувачів інформації доступу до неї для оцінки її якості.

Відповідно до цього місце й роль аудиту в системі управління визначається потребою у об’єктивній, достовірній інформації про фінансову діяльність компаній. Результатом є прийняття більш обґрунтованих рішень користувачами, що підвищує ефективність функціонування ринку капіталу, дає змогу прогнозувати наслідки різних економічних рішень. Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств потрібне також і державі для прийняття рішень у галузі економіки та оподаткування.

В теперішній час аудит широко застосовується у світовій практиці. Він є самостійною сферою комерційної діяльності й представляє собою комплекс професійних послуг з підготовки та надання рекомендацій у сфері обліку, економіки, фінансів та права, а також допомоги щодо їх практичного застосування. Це дає змогу клієнту використовувати кращі способи адаптації управлінського середовища до конкретної ринкової ситуації.

В Україні офіційне визнання обов’язкового аудиту відбулося у 1993 р. у зв’язку з набуттям чинності Законом України «Про аудиторську діяльність», в якому визначені правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні. Відповідно до даного закону у тому ж році були створені Аудиторська палата України (АПУ) та Спілка аудиторів України (СПА).

В розвитку аудиту в Україні виділяють три етапи:

1987 – 1992 рр. – створення перших аудиторських структур;

1993 – 1998 рр. – формування нормативно-правової бази аудиту в Україні;

з 1999 р і до теперішнього часу – діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі.

За цей час аудит в Україні перетворився із маловідомого терміну на невід’ємний елемент системи економічних відносин.

2. Сутність, об’єкт, предмет і методи аудиту.

Сутність аудиту розкривається у його термінах. В теперішній час відомо багато визначень аудиту. Деякі з них закріплені в офіційних нормативних документах – міжнародних та національних, інші – наведені у навчальній та спеціальній літературі з аудиту.

Згідно статті 3 Закону України «Про аудиторську діяльність»: «аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів».

Комітет з аудиторської практики Міжнародної федерації бухгалтерів визначає аудит таким чином: «аудит – це незалежний розгляд спеціально призначеним аудитором фінансових звітів підприємства и висловлення думки про них при дотриманні правил, установлених законом.

Український фахівець в галузі аудиту Бутинець Ф.Ф. зазначає, що «аудит – це підприємницька діяльність, що полягає у виконанні комплексу заходів, необхідних для формування та висловлення думки аудитора про достовірність фінансової звітності суб’єкта господарювання».

Таким чином, основними сутнісними ознаками аудиту є:

аудит пов'язаний з проведенням процедур перевірки фінансових звітів;

в процесі аудиту висловлюється незалежна думка;

сформоване судження має ґрунтуватись на концепції суттєвості інформації, яка міститься в фінансових звітах;

перевірка здійснюється в інтересах певних осіб (користувачів фінансової звітності);

для досягнення об’єктивності та задоволення потреб всіх користувачів аудитор повинен визначити якою мірою перевірені факти відповідають критеріям та стандартам.

Користувачами аудиту є досить широке коло зацікавлених осіб. Їх склад та цілі названі в табл. 1.

Таблиця 1

Користувачі аудиту та їх цілі

Види користувачів

Необхідна інформація та мета її використання

1

2

1. Внутрішні користувачі

1.1. Власники підприємства та вищий управлінський персонал

Загальний фінансовий стан підприємства: прийняття управлінських рішень тактичного і стратегічного характеру

1.2. Менеджери різних напрямків

Інформація щодо функціонування

Закінчення табл. 1

1

2

діяльності (фінансові, виробничі, з маркетингу тощо)

підпорядкованої системи діяльності, прийняття управлінських рішень щодо удосконалення та регулювання діяльності

Керівники підрозділів (центри відповідальності підприємства)

Інформація про функціонування підрозділів (центри відповідальності) про витрати, доходи; прийняття оперативних рішень з контролю та управління підрозділами

Робітники і службовці підприємства

Інформація про загальний стан функціонування підприємства; збереження робочих місць, можливість підвищення оплати праці

2. Зовнішні користувачі

2.1. Дійсні та потенційні інвестори

Фінансовий стан підприємства, рентабельність, отримані прибутки; можливість отримання прибутку, прийняття рішень щодо операцій з акціями, про доцільність вкладання капіталу

2.2. Банківські та інші кредитні установи

Фінансовий та майновий стан підприємства, платоспроможність; можливість надання кредитів, ймовірність повернення кредиту та отримання відсотків

Постачальники та інші кредитори

Платоспроможність підприємства, своєчасність оплати рахунків, заборгованості

Замовники, покупці, клієнти

Інформація про фінансовий стан підприємства; можливість отримання необхідних товарів та послуг

Органи державного регулювання і контролю:

Державна податкова інспекція

Органи Фонду державного майна

Органи державної статистики

Своєчасність і повнота сплати податків

Фінансовий та майновий стан підприємства; прийняття рішень про корпоратизацію, акціонування, приватизацію підприємства

Узагальнення та аналіз звітності підприємств, підготовка необхідної інформації для вищих органів державного управління

2.6. Профспілки

Фінансовий стан підприємств, галузей; підготовка до ведення переговорів з питань праці та її оплати

2.7. Широка громадськість

Загальний вплив діяльності підприємства на добробут суспільства, на навколишнє середовище

2.8. Інші користувачі

За потребами

Важливо зазначити, що слід розрізняти поняття «аудит» та «аудиторська діяльність».

Так, аудиторська діяльність – підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Тобто, аудиторська діяльність більш широке поняття ніж аудит, оскільки крім безпосередньо аудиту включає також надання інших (супутніх) послуг та організаційно-методичне забезпечення аудиту.

Відповідно до вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» Аудиторська палата України у 2007 р. затвердила Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми). До їх числа віднесено:

1) Завдання з надання впевненості:

аудит історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності.

огляд історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності.

завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації:

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) системи внутрішнього контролю (аудиту);

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) використання виробничих потужностей;

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) функціонування системи управління;

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) системи матеріального стимулювання та оплати праці персоналу;

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) систем управління персоналом;

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) інформаційних систем (технологій);

• оцінка (перевірка) ефективності систем інформаційної безпеки діяльності підприємств;

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) систем корпоративного управління;

• оцінка відповідності діяльності підприємства вимогам законодавства (податкового, митного, господарського та ін.);

• оцінка (перевірка) відповідності управлінських рішень або окремих господарських операцій вимогам законодавства;

• економічні експертизи (у тому числі судова за наявності відповідної атестації судового експерта);

• оцінка вартості активів (у тому числі незалежна за наявності кваліфікаційного свідоцтва оцінювача);

• оцінка (тестування) надійності системи бухгалтерського обліку;

• оцінка (тестування) відповідності рівня професійних знань персоналу, задіяного у фінансово-господарській діяльності;

• здійснення на замовлення розрахунків (економічний, фінансовий, стратегічний та інші види аналізу) для оцінки стану та результатів господарської діяльності;

• перевірка прогнозної фінансової інформації;

• інші завдання, які виконуються як завдання з надання впевненості.

2) Супутні послуги, визначені Міжнародними стандартами супутніх послуг:

завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації.

завдання з підготовки фінансової інформації.

3) Інші послуги, пов'язані з професійною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), визначені Законом України "Про аудиторську діяльність":

ведення бухгалтерського обліку.

складання фінансових звітів.

відновлення бухгалтерського обліку.

консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

• обрання облікової політики;

• встановлення та дотримання методології бухгалтерського обліку;

• організація бухгалтерського обліку;

• консолідація фінансової звітності;

• трансформація звітності за іншою, ніж застосовувана, концептуальною основою;

• інші види консультацій з питань обліку та звітності.

консультації з питань системи внутрішнього контролю.

консультації з питань оподаткування, у тому числі з організації податкового обліку та податкової звітності.

складання податкових декларацій та звітів.

консультації з питань застосування інформаційних технологій.

консультації з інших питань управління та ведення бізнесу:

• правове забезпечення прийняття (або результатів прийняття) управлінських рішень щодо зміни форм власності, форм господарювання, функцій власності, легітимності окремих господарських операцій тощо;

• організаційне забезпечення управління - структуризація, реструктуризація, перебудова, розробка нової системи обліку, внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту, управління в цілому, розробка внутрішніх інструкцій для посадових осіб, внутрішніх стандартів корпоративного управління тощо;

• інформаційного забезпечення управління - консультування з питань вибору програмних продуктів або технічної бази з автоматизації обліку та внутрішнього контролю (аудиту), розробка схем документообороту, форм внутрішніх документів і напрямів інформаційних потоків у системі управління; проведення тренінгів, семінарів з питань обліку, оподаткування, правового забезпечення та організації управління, безпеки бізнесу тощо;

• управління грошовими потоками, інвестиційної політики.

розробка для замовника документів, необхідних для легалізації, організації та здійснення господарської діяльності (статути, накази, внутрішні норми та правила, посадові інструкції, документи системи стимулювання персоналу тощо).

проведення професійних тренінгів для бухгалтерів та керівників з питань, що належать до професійної компетенції аудиторів.

представлення інтересів замовника з питань обліку, аудиту, оподаткування в державних органах, організаціях або в суді.

іІнші види аудиторських послуг, надання яких не суперечить стандартам аудиторської діяльності, Кодексу професійної етики аудитора та які не заборонені чинним законодавством України, рішеннями Аудиторської палати України.

4) Організаційне та методичне забезпечення аудит:

розробка і видання методичних матеріалів (вказівок, рекомендацій, практичних посібників, внутрішніх стандартів, програмного забезпечення тощо).

проведення професійних тренінгів для практикуючих аудиторів.

здійснення заходів з контролю якості аудиторських послуг.

Предметом аудиторських перевірок є інформація про стан конкретних об’єктів контролю та відхилення їх параметрів від заданих. Такими параметрами можуть бути правильна звітність, встановлені суми платежів згідно законодавства, точність та повнота бухгалтерського обліку. Зокрема, предметами аудиту є:

облікова інформація;

матеріали звітності;

дані про працю та її оплату;

забезпеченість потреб підприємства ресурсами;

реалізація функцій управління;

процеси виробництва;

реалізації готової продукції тощо.

Під об’єктами аудиту розуміють окремі і взаємопов’язані економічні, організаційні, інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно. Види об’єктів аудиту наведено на рис. 1.


Рис. 1. Види об'єктів аудиту


Метод
– це спосіб дослідження явищ, процесів, створених людиною систем та сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об’єкта, що вивчається.

В аудиті застосовуються загальнонаукові методичні прийоми дослідження: спостереження й експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз та синтез, індукція та дедукція, гіпотеза й аналогія, вимірювання та обчислення, опитування і порівняння тощо.

Крім того, в аудиті застосовуються спеціальні методичні прийоми, які можна об’єднати в три групи: органолептичні (інвентаризація, контрольні заміри робіт, експертиза, вибіркові й суцільні спостереження, експеримент, технічний контроль), розрахунково-аналітичні (економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи), документальні.

3. Класифікація аудиту.

Для отримання всебічної характеристики сутності аудиторської діяльності важливе значення має науково-обґрунтована класифікація аудиту. Класифікація аудиту дає можливість зрозуміти роль аудиту, його завдання і функції, повніше використовувати результати аудиту у господарській практиці.

У філософському розумінні класифікація (від лат. classis – розряд, клас і facio – роблю) – розчленування множини будь-яких об’єктів (елементів) на групи (підмножини).

Класифікація аудиту здійснюється за різними критеріями (табл.2).

Таблиця 2

Класифікація видів аудиту

Критерії

Види аудиту

1

2

1. Стосовно користувачів інформації

1. Зовнішній

2. Внутрішній

2. Стосовно вимог законодавства

1. Обов’язковий

2. Ініціативний

3. За об’єктами аудиту

1. Банківський

2. Аудит страхових компаній

3. Аудит бірж, інвестиційних фондів

4. Загальний

5. Державний

4. За призначенням

1. Аудит фінансової звітності

2. Податковий

3. Аудит на відповідність вимогам

4. Ціновий

5. Управлінський

6. Аудит господарської діяльності

Закінчення табл. 2

1

2

7. Спеціальний

5. За часом здійснення

1. Первинний

2. Узгоджений

6. За характером перевірки

1. Підтверджувальний

2. Системно-орієнтовний

3. Аудит, що базується на ризику

7. За способом обробки даних

1. Ручний

2. Комп’ютеризований

Зовнішній аудит здійснюється зовнішніми незалежними аудиторами або аудиторськими фірмами на підставі договору. Особливість: аудитори, які здійснюють перевірку не мають на підприємстві, що перевіряється, ніяких інтересів – не є засновниками, власниками, акціонерами, керівниками, не мають прямих родинних стосунків з членами керівництва. Зовнішній аудит проводиться з метою підтвердження достовірності фінансової звітності підприємства, що перевіряється. Результати проведення зовнішнього аудиту оформляються у вигляді звіту та аудиторського висновку. Крім того, залежно від мети та предмету договору можуть складатися й інші підсумкові документи (бізнес-плани, довідки, проекти тощо).

Внутрішній аудит здійснюється спеціальною службою підприємства, яка безпосередньо підпорядковується керівництву підприємства. Внутрішній аудит здійснюється з метою недопущення помилок у господарській діяльності.

Обов’язковий аудит – це аудит, який проводиться аудитором (аудиторською фірмою) у випадках прямо передбачених чинним законодавством.

Ініціативний аудит – це аудит, який проводиться аудитором (аудиторською фірмою) на замовлення суб’єкта господарювання згідно договору.

Аудит фінансово звітності – це перевірка звітності суб’єкта з метою винесення висновку стосовно її відповідності встановленим критеріям та загальноприйнятим правилам бухгалтерського обліку.

Податковий аудит – це аудиторська перевірка правильності й повноти обчислення та сплати податків, дотримання податкової політики.

Аудит на відповідність вимогам – це аналіз певної фінансової чи господарської діяльності суб’єктів з метою визначення її відповідності встановленим умовам, правилам або законам.

Ціновий аудит – це перевірка обґрунтованості встановлення ціни на замовлення. Використовується в розвинутих країнах при перевірці обґрунтованості бюджетних асигнувань.

Управлінський аудит – це перевірка й вдосконалення організації та управління підприємством, якісними сторонами виробничої діяльності, оцінка ефективності виробництва й фінансових вкладень тощо.

Аудит господарської діяльності – систематичний аналіз господарської діяльності підприємства, який здійснюється з певною метою. Цей вид аудиту має на меті: оцінку ефективності управління, виявлення можливостей покращення діяльності; внесення рекомендацій стосовно покращення діяльності або подальших дій.

Спеціальний аудит – це перевірка конкретних аспектів діяльності суб’єкта господарювання, дотримання певних процедур, норм та правил. Здійснюється з метою підтвердження законності, добросовісності й ефективності діяльності керівників, правильності складання податкової звітності, використання спеціальних фондів тощо.

Первинний аудит здійснюється аудитором вперше для певного клієнта.

Узгоджений аудит здійснюється аудитором повторно або регулярно для певного клієнта й ґрунтується на знанні специфіки клієнта, стану його системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Підтверджувальний аудит – перевірка й підтвердження достовірності бухгалтерських документів та звітності.

Системно-орієнтований аудит – аудиторська експертиза на підставі аналізу системи внутрішнього контролю.

Аудит, що базується на ризику – концентрація аудиторської роботи на ділянках з більш високим можливим ризиком, що значно скорочує аудит на ділянках з низьким ризиком.

4. Стадії, етапи і процедури аудиту.

Аудит здійснюється у певному технологічному режимі, тобто упорядковано й у певній послідовності за окремими стадіями, які тісно пов’язані між собою й утворюють єдину систему для вирішення поставлених завдань.

Технологія аудиту включає 4 стадії, які в своє чергу поділяються на етапи.

І стадія – організаційна – включає:

вивчення діяльності суб’єкта господарювання, його засновницьких документів, організації стану бухгалтерського обліку, звітності та внутрішньогосподарського контролю;

підготовку листа-зобов’язання на проведення аудиту;

укладання договору на проведення аудиту та обґрунтування завдань аудиту.

ІІ стадія – підготовча – включає:

формування аудиторської групи;

складання загального плану й програми аудиту.

ІІІ стадія – методична – включає:

вивчення об’єкта аудиту;

коригування програми аудиту;

перевірку, інвентаризацію, опитування;

вивчення змісту документів і господарських операцій.

ІY стадія – результативна – включає:

підготовку та надання письмової інформації замовнику за результатами проведеного аудиту;

погодження результатів аудиту із замовником;

складання та підписання аудиторського звіту і висновку.

Таким чином, технологія аудиту – це організація й проведення аудиту від моменту рекламування послуг аудиторської фірми до передання аудиторського висновку замовнику.

Весь процес аудиту підлягає документальному оформленню. Документальне оформлення аудиту включає два види документів: робочі та підсумкові.

Робочі документи аудитора – це документи, в яких аудитор фіксує процес планування аудиту, підготовку до перевірки, використані ним прийоми та способи контролю, тести, отриману інформацію та відповідні висновки. До робочих документів, зокрема, належать: документи, які містять загальну інформацію про організаційно-правову форму й організаційну структуру суб’єкта господарювання; план  та програма аудиту; схеми документообігу; аналіз господарських операцій та залишків по рахункам бухгалтерського обліку; матеріали, які свідчать про те, що робота виконана іншими фахівцями, контролювалась аудитором тощо. Робочі документи мають містити: назву документа; найменування суб’єкта господарювання, діяльність якого перевіряється; період, за який проводиться аудит; дата застосування прийому чи способу аудиту або складання документу; зміст документу; підпис особи, яка склала документ, та його розшифрування; дата перевірки документа; підпис особи, яка перевірила документ, та його розшифрування. Порядок складання, зміст і форми робочих документів самостійно розробляються аудиторською фірмою з урахуванням нормативних документів, що регулюють аудиторську діяльність. Робочі документи аудитора є власністю аудиторської фірми.

До складу підсумкових документів належать: аудиторський звіт, аудиторський висновок, а також документи, які підтверджують надання замовнику інших послуг аудиторської фірми.

5. Стандарти аудиту.

Теоретичною основою аудиту як виду практичної діяльності є система таких взаємопов’язаних методичних компонентів як концепції,  постулати, стандарти.

Концепції визначають напрямки теорії, оскільки є основою аудиторських стандартів. Іншими словами, аудиторські стандарти містять положення про чесність, професійну кваліфікацію аудиторів та інші концептуальні положення.

Постулати аудиту – це фундаментальні аксіоматичні положення аудиторської теорії, які допомагають зрозуміти зміст аудиторських стандартів та встановити напрями формування думок для складання аудиторського висновку.

Перші 8 постулатів аудиту були сформулювали відомі дослідники Р.К.Маутц, Х.А.Шараф у 1961 р. У 1982 р. Т.А.Лімперг та Д.К.Робертсон доповнили їх.

Сутність постулатів аудиту полягає в наступному:

звітність має бути перевірена;

не слід припусками конфлікт інтересів між аудитором та адміністрацією;

фінансова звітність і документи, що її підтверджують, вільні від неточностей і таємниць;

об’єктивність звітних даних прямо пропорційна до ефективності внутрішнього контролю;

звітність має бути заповнена відповідно до стандартів;

аудит не можу бути останнім;

думка аудитора залежить лише від його компетенції;

професійні обов’язки аудиторів повинні відповідати їх посадовому статусу;

корисність звітних даних прямо пропорційна до ступеня їх перевірки;

висновок аудитора не може дати більше інформації, ніж аудиторське дослідження.

Усі названі постулати заслуговують на детальне вивчення, однак слід враховувати, що вони можуть бути застосовані лише в певному середовищі.

Важливим елементом регулювання практики аудиту є стандарти аудиту.

Стандарти аудиту – це єдині вимоги до порядку здійснення, оформлення, оцінки достовірності інформації, до порядку підготовки чи кваліфікації, а також регламентації надання окремих супутніх послуг і підготовки результатів аудиту.

Стандарти визначають загальний підхід до проведення аудиту, масштаб аудиту, види звітів аудиторів, питання методики, а також базові принципи проведення аудиту, єдині вимоги до якості та надійності аудиту, якими повинні керуватися всі представники даної професії незалежно від умов, у яких здійснюється аудит. Застосування аудиторських стандартів забезпечує певний рівень гарантії достовірності результатів аудиту.

Аудиторську діяльність у світовому масштабі регламентують Міжнародні стандарти аудиту (МСА).

МСА можуть застосовуватися у якості національних або використовуватися поряд з національними. Крім цього, МСА використовуються як методична база для створення національних стандартів. У найбільш економічно розвинутих країнах (США, Канада, Великобританія тощо) застосовують самостійно розроблені та затверджені національні стандарти.

Історія впровадження у практику аудиту України технічних стандартів пов’язана з тим, що на перших етапах становлення та розвитку вітчизняного аудиту АПУ було розроблено та запроваджено національні нормативи аудиту. В основу національних нормативів аудиту було покладено МСА Міжнародної Федерації бухгалтерів (МФБ). Ці нормативи застосовувались вітчизняними аудиторами з 1999р. по 2001 р.. коли АПУ отримала дозвіл від МФБ на переклад стандартів аудиту, які отримали назву «Стандарти аудиту та етики. Видання МФБ 2001 р.».

У 2003 р. АПУ ухвалила Стандарти аудиту та етики МФБ як Національні стандарти аудиту. Їх використання є обов’язковим для вітчизняних аудиторі під час проведення аудиту та в міру необхідності можуть також застосовуватися аудиторами при наданні ними аудиторських послуг.

Крім МСА аудиторські фірми у практичній діяльності застосовують також внутрішньо фірмові стандарти.

Внутрішньофірмові стандарти – це сукупність принципів, методів, прийомів і способів, що використовуються аудиторською фірмою при наданні аудиторських послуг, підготовці документації, виходячи із встановлених правил та особливостей діяльності аудиторської фірми.

Необхідність розробки внутрішньо фірмових стандартів викликана застосуванням різними фірмами індивідуально розроблених доповнень, пояснень, розшифровок і узагальнень існуючих нормативних документів або вже діючих стандартів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60538. Письмо строчной буквы «и» 79 KB
  Создание условий для формирования каллиграфического написания строчной буквы и. Предметные: способствовать усвоению гигиенических правил письма; сравнивать печатную и письменную буквы; конструировать буквы из ниток...