21251

ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

За масштабами тривалістю й уражаючою дією на людей і сільськогосподарське виробництво особливо небезпечним є радіоактивне забруднення і хімічне зараження. Радіаційні аварії на РНО можуть бути двох видів : коли викид радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається внаслідок аварії або теплового вибуху та зруйнування РНО; коли аварія відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції в цьому випадку зараження навколишнього середовища було таким як при наземному ядерному вибуху. Це може призвести до радіоактивного зараження місцевості і...

Украинкский

2013-08-02

709.5 KB

35 чел.

ТЕМА 4. ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

У мирний час в разі виникнення аварій на об'єктах атомної енергетики, на хімічних об'єктах і транспорті, виникненні епідемій хвороб людей і тварин, у воєнний час при застосуванні противником ядерної, хімічної і біологічної зброї потрібно провести оцінювання обстановки.

За масштабами, тривалістю й уражаючою дією на людей і сільськогосподарське виробництво особливо небезпечним є радіоактивне забруднення і хімічне зараження.

Оцінку проводять начальник штабу ЦО, командири формувань за участю спеціалістів об'єкта чи населеного пункту.

4.1. Основи оцінки радіаційної обстановки

Серед потенційно-небезпечних виробництв особливе місце займають радіаційно-небезпечні об'єкти /РНО/, до них відносяться:

атомні електростанції /АЕС/;

підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки відпрацьованого ядерного палива і захоронення радіоактивних відходів;

науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;

ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту.

Радіаційна аварія - це аварія з викидом /виходом/ радіоактивних речовин /радіонуклідів/ або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації.

Радіаційні аварії на РНО можуть бути двох видів :

коли викид радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається внаслідок аварії або теплового вибуху та зруйнування РНО;

коли аварія відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції, в цьому випадку зараження навколишнього середовища було таким, як при наземному ядерному вибуху.

Найнебезпечнішими зі всіх аварій на РНО, є аварії на АЕС. Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежать від характеру вибуху /тепловий, чи ядерний/, типу реактору , ступеня його зруйнування, метеорологічних умов і рельєфу місцевості. В ядерних і реакторах на теплових нейтронах як паливо використовується слабо збагачений природний уран-235.

Такі реактори поділяються на: водо-водяні енергетичні реактори (ВВЕР-600, ВВЕР-1000), в яких вода є одночасно і теплоносієм , і сповільнювачем та реактори великої потужності канальні (РБМК-1000, РБМК-1500), в яких графіт використовується як сповільнювач, а вода - теплоносій, циркулює по каналах, які проходять через активну зону.

Серед уражаючих факторів ядерної аварії і ядерного вибуху особливе місце займає радіоактивне забруднення, воно поширюється на сотні кілометрів. При цьому на великих площах може створюватися забруднення, яке буде небезпечним для населення протягом тривалого часу.

Радіаційна обстановка - це обстановка, яка склалася на території промислового підприємства (об'єкту), населеного пункту або території адміністративного району внаслідок аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин, або при застосуванні противником ядерної зброї. Це може призвести до радіоактивного зараження місцевості і необхідності прийняття заходів захисту населення.

Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основними показниками небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об'єктів).

Оцінка радіаційної обстановки є обов'язковим елементом роботи начальників і штабів цивільної оборони. Проводиться вона для прийняття необхідних заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінювання, а також для визначення найбільш доцільних дій населення формувань ЦО на зараженій місцевості.

Радіаційна обстановка може бути визначена двома методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки.

Прогнозування радіоактивного забруднення проводиться на основі гіпотетичних розрахунків можливих аварій на АЕС, на основі встановлених закономірностей залежно від масштабів і характеру радіоактивного забруднення місцевості, від потужності й виду ядерного вибуху та метеорологічних умов.

Для прогнозування радіоактивного забруднення місцевості необхідні такі вихідні дані: розміщення атомної станції, вид і потужність реактора; координати, потужність і вид ядерного вибуху, час аварії чи вибуху, напрямок і швидкість середнього вітру.

Середнім називається вітер, який є середнім за швидкістю і напрямком для всіх шарів атмосфери від поверхні землі до висоти піднімання верхньої кромки хмари вибуху. Напрямок середнього вітру вказується азимутом у градусах.

Азимут середнього вітру - це кут у горизонтальній площині між напрямком, звідки дме вітер, і відрахованим, за ходом годинникової стрілки.

Методом прогнозу можна встановити напрямок і швидкість руху радіоактивної хмари, час її підходу до населеного пункту, час випадання радіоактивних речовин, визначити розміри зон радіоактивного забруднення і найбільш ймовірне їх розміщення на місцевості.

У зв'язку з тим, що процес випадання радіоактивних речовин може тривати кілька годин або днів, ця обставина дає можливість штабам ЦО використати дані прогнозування завчасно, тобто до надходження радіоактивних речовин до населеного пункту, і проведення низки особливо важливих заходів для захисту населення й особового складу формувань ЦО. До таких заходів належать: оповіщення про загрозу радіоактивного забруднення, підготовка об'єктів до переходу на режим роботи в умовах радіоактивного забруднення, завершення робіт по підготовці протирадіаційних укриттів для розміщення в них людей, підготовка індивідуальних засобів захисту органів дихання, підготовка тваринницьких приміщень для укриття сільськогосподарських тварин, заготівля кормів, укриття урожаю, захист джерел питної води та ін.

При прогнозуванні радіаційної обстановки використовується методика, заснована на імовірнісних  /вірогідних/ розрахунках - визначається напрямок розповсюдження хмари радіоактивних речовин і наносяться на карту /схему/ можливі зони радіоактивного зараження.

Проводиться це в такій послідовності: по координатах наносять на карту центр аварії /ядерного вибуху/, в масштабі карти /плану/ наноситься круг /зона можливого зараження в районі ядерного вибуху/. Згідно з довідником для потужностей вибуху від 100 до 1000 кілотонн при наземних вибухах радіус зони зараження в районі вибуху дорівнює 3 км. Зліва біля кругу надписують характеристику ядерного вибуху, наприклад, у чисельнику - вид вибуху і потужність, у знаменнику - час і дату вибуху. Користуючись даними довідкових таблиць, наносять межі зон радіоактивного зараження. По азимуту середнього вітру, який отримується штабом ЦО від метеослужби, із центру вибуху проводиться лінія напрямку середнього вітру - вісь зон можливого радіоактивного зараження. Від цієї лінії під кутом 20° від кругу в районі аварії або ядерного вибуху проводять прямі, які є боковими межами зон можливого радіоактивного зараження місцевості.

Зовнішні межі зон можливого радіоактивного зараження місцевості визначають за довідковими таблицями ЦО в залежності від виду і потужності ядерного вибуху, а також швидкості вітру. Зовнішні межі зон наносять з врахуванням масштабу карти /плану/. При цьому прийнято межі зони А наносити синім кольором, зони Б - зеленим, зони В - коричневим, зони Г- чорним.

Отриманий сектор не визначає точного положення сліду хмари радіаційного зараження на місцевості, а має ймовірність 90%, а фактична площа радіаційного зараження приблизно дорівнює 1/3 площі сектора.

Час випадання радіоактивних, речовин визначають за формулою:

                         

tвип =  

                         

де R - відстань від центру вибуху /аварії/ до даного об'єкту або

населеного пункту, км; V швидкість середнього вітру, км/годину.

Метод прогнозування дозволяє визначити можливий ступінь радіаційного зараження - помірне, сильне, небезпечне, дуже небезпечне і до початку випадання радіоактивних опадів організувати захист населення і особового складу формувань, а промислові підприємства перевести на режим роботи в умовах радіоактивного зараження.

Другий етап роботи - це виявлення фактичної радіаційної обстановки та її оцінка. Метод радіаційної розвідки застосовується в штабах цивільної оборони промислових підприємств /об'єктів/, міст, районів, областей, а також у військових частиках. Він має дуже важливе значення для прийняття рішення по захисту населення, яке знаходиться на території зараженій радіоактивними речовинами внаслідок аварії на АЕС з викидом радіоактивних речовин або при вибусі ядерного боєприпасу.

На основі даних, одержаних від радіаційної розвідки, штаб ЦО і командири формувань оцінюють фактичну радіаційну обстановку. Вона визначається безпосередньо на об’єкті, навколо нього, на маршрутах висування сил Ц0, а також у районі розосередження, уточнюється імовірний початок випадання радіоактивних речовин.

Радіаційна обстановка характеризується масштабами і характером радіоактивного забруднення. Основними показниками ступеня небезпеки радіоактивного забруднення для населення є розміри зон РЗ і рівні радіації. Крім того, необхідно обов'язково враховувати і ступінь захищеності людей від радіоактивних випромінювань.

Оцінка радіаційної обстановки - це розв'язання основних завдань різних варіантів дій формувань цивільної оборони, а також виробничої діяльності об'єктів і галузей виробництва в умовах радіоактивного забруднення, аналіз одержаних результатів і вибір найбільш доцільних варіантів дій, які б виключали радіаційне ураження людей, сільськогосподарських тварин і забруднення радіоізотопами урожаю.

Для оцінки радіаційної обстановки в населеному пункті й на виробничому об'єкті за даними розвідки необхідні такі вихідні дані:

  1.  Час аварії або ядерного вибуху, від якого виникло радіоактивне забруднення.
  2.  Рівні радіації на об'єкті та час їх випромінювання. Через те, що заміри рівнів радіації на об'єкті проводяться неодночасно, доцільно значення рівнів радіації привести на 1 год. після ядерного вибуху.
  3.  Значення коефіцієнтів ослаблення радіації будовами, спорудами, сховищами, укриттями, транспортними засобами.
  4.  Допустимі дози опромінення встановлюють залежно від конкретної обстановки, характеру завдання, яке будуть виконувати формування ЦО. Необхідно враховувати, яке опромінення може бути одержане одноразове чи багаторазове.

Необхідно враховувати те, що спочатку нагромадження дози опромінення відбувається інтенсивніше, тому встановлену дозу перші чотири доби необхідно ділити у відповідній пропорції.

Кінцевим етапом оцінки радіаційної обстановки є висновки начальника цивільної оборони об'єкта про вилив радіоактивного забруднення та виробничу діяльність об'єкта, ведення рятувальних і невідкладних робіт на об'єкті; найбільш доцільний варіант дій формувань при веденні рятувальних робіт на об'єкті; заходи захисту населення і особового складу формувань ЦО.

Висновки з оцінки радіаційної обстановки знаходять відображення в рішенні начальника ЦО для організації рятувальних і невідкладних робіт і є основою для організації захисту особового складу формувань ЦО і населення в умовах радіоактивного забруднення.

Оцінюючи обстановку, можна користуватися формулами, спеціальними таблицями, графіками, лінійками : дозиметричною /ДЛ/, радіаційними /РЛ-1, РЛ-3/, розрахунковою лінійкою цивільної оборони, обчислювальною технікою.

4.1.1 Вирішення типових завдань при оцінці радіаційної обстановки

Типовими називаються завдання тому, що вирішення їх аналогічне - змінюються тільки дані. Типові завдання при оцінці радіаційної обстановки вирішуються в основному з використанням таблиць цивільної оборони. Таблиці подані в кінці цього розділу.

Прийняті позначення при вирішенні завдань :

Р1 - рівень радіації через 1 годину після аварії /ядерного вибуху/, Р/год;

Рt - рівень радіації на місцевості на час "t", Р/год; Д - доза ра-

діації, Р ;

Двст - встановлена доза опромінення, не більше якої можуть одержати люди за певний час, Р ;.

Дт - таблична доза радіації, яка може бути отримана на відкритій місцевості при рівні радіації 100 Р/год на 1 годину після ядерного вибуху;

К пер - коефіцієнт перерахунку рівнів радіації;

Кпос- коефіцієнт послаблення дози радіації;

Тп.о. - час початку опромінення;

Тк.о. - час кінця опромінення;

Т - тривалість опромінення, год;

V - швидкість подолання зон зараження, км/год;

L - довжина зараженої ділянки, маршрут, км.

Завдання 1. Приведення рівнів радіації до 1-го часу після аварії або ядерного вибуху.

Приведення рівнів радіації до одного часу проводиться для зручності нанесення обстановки на карту, план, схему. При вирішенні задач по радіаційній обстановці виміряні рівні радіації прийнято приводити на 1-у годину після аварії або ядерного вибуху. Це полегшує здійснення контролю за спадом рівнів радіації. Може бути два варіанти: час вибуху невідомий; час вибуху відомий.

Коли час вибуху відомий, то для приведення рівнів радіації до 1 години після вибуху необхідно величину виміряного рівня радіації помножити на коефіцієнт перерахунку Кпер, який знаходимо в таблиці 1.

Приклад. О 12год 15 хвилин рівень радіації на території фабрики становив 40 Р/год. Визначити рівень радіації через 1 год після ядерної вибуху, якщо вибух стався об 11 год 45 хв.

Рішення.

Визначаємо різницю між часом виміру рівня радіації і часом ядерного вибуху:

12 год 15 хв.-11 год 45 хв. = З0 хв.

По таблиці 1 /див.додаток/ на перетині вертикальної колонки "Час виміру рівнів радіації, відрахований від моменту вибуху" /З0хв/ і горизонтальної колонки "Час вибуху, на який перераховуються рівні радіації" /1 год/ знаходимо значення Кпер = 0,44.

Визначаємо рівень радіації через 1 год. після аварії на АЕС, /ядерного вибуху/

Рі = Рвим* Кпер=40 * 0,44=17,6 Р/год.

Завдання 2. Визначення можливих доз опромінення при діях на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами.

Вихідними даними є рівень радіації, тривалість перебування людей на зараженій місцевості, а також умови захисту. Однією із характеристик умов захисту є коефіцієнт послаблення радіації Кпосл (значення його наведені в таблиці 2).

Доза опромінювання, яку можуть отримати люди за час перебування на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами, визначається за таблицею 3. В цій таблиці подані дози опромінення тільки для рівнів радіації 100 Р/год через 1 год. після ядерного вибуху. Для визначення дози опромінення для інших значень рівнів радіації, необхідно визначену за таблицею дозу помножити на співвідношення Р/100, де Р - фактичний рівень радіації через 1 годину після вибуху.

Приклад. Через 8 годин після аварії на АЕС з викидом радіоактивних речовин виміряний рівень радіації на території виробничого підприємства, приведений до 1 години, становив 300 Р/год. Визначити дози опромінення, які отримають працівники підприємства на відкритій місцевості, в виробничих приміщеннях і в протирадіаційних з Кпосл = 200. Опромінення продовжувалось 4 години.

Рішення:

За таблицею 3 на перетині вертикальної колонки "Час початку опромінення з моменту вибуху" /8 год/ і горизонтальної колонки "Час перебування" /4 год/ знаходимо дозу опромінення на відкритій місцевості при рівні радіації 100 Р/год, яка буде Р = 25,6 Р.

При рівні радіації 300 Р/год доза буде в три рази більшою Р/100=300/100=3.

Працівники об'єкту за 4 години перебування на відкритій місцевості отримають дозу опромінення

Дв.м.= Рв.м.* 3 = 25,6 * 3 =76,8 Р

Для визначення дози, яку отримають працівники об'єкту за 4 години перебування в виробничих приміщеннях /цехах/ необхідно визначену дозу на відкритій місцевості розділити на Кпосл радіації виробничими приміщеннями: Дцеху = Дв.м. / Кпосл.. Коефіцієнт послаблення одноповерхового приміщення визначаємо за таблицею 2 - він дорівнює 7.

Дцеху = 76,8:7 =11Р.

Працівники об'єкту, які знаходяться в цехах, отримають дозу опромінення в 7 раз меншу за дозу, отриману на відкритій місцевості.

Визначаємо дозу опромінення працівників об'єкту, які знаходились в ПРУ з Кпосл = 200. Для цього дозу опромінення, отриману на відкритій місцевості ділемо на Кпосл . .пру

Дпру = Дв.м.: Кпосл.пру= 76,8:200=0,38 Р.

Порівнюючи дози опромінення, які отримали люди на відкритій місцевості, в цехах і в ПРУ, бачимо, що людей потрібно укривати в ПРУ.

Завдання № 3. Визначення допустимого часу перебування людей на зараженій місцевості при відомому рівні радіації.

Це завдання розв'язується за таблицею 4. Для цього використовуються вихідні дані, розраховується співвідношення: Д:Рвходу

Допустимий час перебування на забрудненій місцевості визначається тоді, коли доза радіації відома і необхідно знати скільки часу можна перебувати в зоні забруднення, щоб доза радіації не перебільшувала встановлену. Вихідними даними є: встановлена доза опромінення, час вибуху або аварії і початковий рівень радіації на місцевості при в'їзді на територію.

Приклад. Ядерній вибух стався о 10:00. Формування отримало завдання прибути в район ведення рятувальних робіт через 2 години після вибуху; де на той час рівень радіації становив 10 Р. Визначити допустимий час перебування в зоні забруднення при допустимій дозі опромінення за час роботи 15 Р.

Рішення.

Знаходимо відношення Д : Р = 15:10 = 1,5.

По таблиці 4 на перетині вертикальної / Д/Р = 1,5/і горизонтальної /час входу в забруднений район з моменту вибуху = 2 год/ граф знаходимо результат. Час перебування людей на зараженій місцевості за даних умов не повинен перевищувати 2,3 години.

Завдання 4. Визначення допустимого часу початку і тривалості ведення РІНР при заданій дозі радіації.

Оцінюючи вплив радіоактивного забруднення /зараження/ на ведення рятувальних і невідкладних робіт, потрібно виходити з необхідності проведення таких робіт і одночасно вживати всіх заходів для забезпечення безпеки особового складу формувань ЦО. Такі заходи мають передбачити: позмінну організацію робіт, суворий контроль отриманих доз, застосування індивідуальних засобів захисту і захисних властивостей і будівель, споруд, транспортних засобів, своєчасне проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки техніки.

Вихідними даними для визначення часу введення сил на об'єкти для проведення рятувальних робіт є: рівні радіації на об'єктах і встановлена доза опромінення на першу добу роботи або на весь період ведення рятувальних і невідкладних робіт в осередку ураження.

Проте час введення формувань на об'єкти проведення рятувальних робіт залежать не тільки від рівня радіації і встановленої дози опромінення, а й від тривалості роботи зміни.

Приклад. В осередку ядерного ураження необхідно провести РІНР, рівень радіації, перерахований на 1 годину після ядерного вибуху становить Р1 = 50 Р/год, встановлена доза опромінення Двст= 25Р. Визначити кількість змін і час перебування в осередку ядерного ураження.

Рішення.

В таблиці 5 в графі "Рівні радіації у різний час після вибуху знаходимо рівень радіації на 1 годину після аварії – Р1 = 50 Р/год. В графі "Встановлена доза" знаходимо число "25".  На перетині значення рівня радіації - 50 Р/год і заданої дози опромінювання "25 Р" визначаємо час, через який вводиться перша зміна і тривалість її роботи: "2/2" в чисельнику вказано через скільки годин за умовою завдання вводиться перша зміна, а в знаменнику вказується допустима тривалість роботи в годинах. Друга зміна вводиться через 4 години і може працювати 4 години. Третя зміна вводиться через 8 годин після ядерного вибуху і може працювати 12 годин.

Завдання № 5. Визначення можливих радіаційних втрат.

Можливі радіаційні втрати залежать від отриманої дози опромінювання і визначаються за таблицею 6.

Приклад 1. Доза радіації, яку отримали люди за час перебування на зараженій території - 140 Р. Непрацездатність людей протягом перших двох діб буде одиночною, другий і третій тиждень - 0, третій і четвертні тижні -10 %. Смертності серед цих людей не буде.

Приклад 2. Доза радіації, яку отримали люди за час перебування на зараженій місцевості - 200 Р.

Непрацездатність людей протягом перших двох діб - 15 %, другий і третій - 10%, третій і четвертий тижні - 50 %. Будуть поодинокі смертні випадки.

Таблиця 1

Коефіцієнти для перерахування рівнів радіації на різний час після вибуху (аварії)

Час виміру рівнів радіації,    підрахований від моменту вибуху

Час після вибуху

Години, на які перераховуються рівні радіації

0,5

1

2

3

4

12

24

15   хв.

0,44

0,19

0,862

0,051

0,36

0,01

0,0042

20

0,61

0,27

0,12

0,71

0,051

0,013

0,0058

25

0,8

0,35

0,15

0,0.94

0,067

0,018

0,0078

ЗО

1

0,44

0,19

0,12

0,082

0,022

0,0096

40

1,4

0,61

0,27

0,17

0,12

0,031

0,014

50

1,8

0,8

0,35

0,21

0,15

0.041

0,018

1      Год.

2,8

1

0,44

0,27

0,19

0,051

0,022

1,5

3,7

1,6

0,71

0,44

0,31

0,082

0,086

2

5,3

2,3

1

0,61

0,44

0,12

0,051

2,5

0,9

3

1,3

0,8

0,57

0,15

0,066

3

8,6

3,7

1,6

1

0,71

0,19

0,082

3,5

10

4,5

2

1,2

0,85

0,28

0,1

4

12

5,3

2,3

1,4

1

0,27

0,12

5

16

6,9

3

1,8

1,2

0,35

0,15

6

20

8,6

3,7

2,3

1,6

0,44

0,19

8

28

12

5,3

3,2

2,6

0,61

0,27

10

36

16

6,9

4,2

3

0,8

0,35

12

45

20

8,6

5,3

3,7

1

0,44

18

74

32

14

8,6

6,1

1,6

0,71

24

104

45

20

12

8,6

2,3

1

Середнє значення коефіцієнта послаблення дози радіації              Таблиця 2

Назва сховищ та транспортних засобів або умо-

ви розміщення формувань ЦО і населення

Кпосл

Відкрите розташування на місцевості

1

Захисні споруди

Сховища з вхідним блоком з лісоматеріалів

Перекриття щілини, траншеї та окопів

Заражені відкриті окопи, траншеї, щілини

 

500

50

З

Виробничі та адміністративні будівлі

Виробничі одноповерхові будівлі

Виробничі   та   адміністративні   трьохповерхові

будівлі

 

7

6

 

Житлові цегляні будинки

Одноповерхові, підвал

Двоповерхові, підвал

Трьохповерхові, підвал

 

10,4

15,1

20,4

Транспортні засоби

Автомобілі та автобуси

Бронетранспортери

Танки

Залізничні платформи

Пасажирські вагони

Товарні вагони

 

2

4

10

1,5

З

2

 


Таблиця 3.

Дози опромінювання, Р, отримані на відкритій місцевості при рівні радіації 100 Р/год на годину після ядерного вибуху (аварії на АЕС).

Час початку опромінення з моменту вибуху

Час перебування, год.

0,5

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

12

16

20

24

36

0,5

74,5

113

158

186

204

220

231

240

249

256

262

273

289

301

310

331

1

39,9

64,8

98,8

121

138

151

161

170

178

184

190

201

216

228

237

257,1

1,5

25,8

44,8

72,8

91

106,4

117

127

135

142

149

154

164

179

190

199

218,8

2

19

34

56,4

72,8

85,8

96,4

105

113

119

125

131

140

155

166

174

193,7

2,5

14,9

28

46,2

61,6

72,5

82,8

90,4

97,6

103,9

109

115

123

137

149

156

175,4

3

12,2

20,4

38,8

51,8

62,4

71,2

77,8

84,5

91,9

95,8

100

120

124

134

142

161,1

4

8,8

16,4

29,4

40,2

49,2

56,6

63,4

69,4

74,7

79,4

83,8

91,6

104

114

122

139,7

5

6,8

13

23,6

32,4

40.0

46,8

52,8

58

62,8

67,2

71,2

78,5

90,2

99,8

108

124,5

6

5,5

10,6

19,4

27

33,8

39,8

45

49,8

54,2

58,2

62,7

68,7

79,8

88,9

96,6

112,6

8

3,9

7,6

14,4

20,4

25,6

30,4

34,8

38,8

42,6

46,1

49,3

55,1

65,2

73,5

80,5

95,2

10

3,1

6

11,2

16

20,4

24,5

28,2

31,7

34,9

37,9

40,7

46

55,1

62,8

69,4

83

14

2,1

4

7,8

11,3

14,5

17,5

20,3

23

25,6

28,1

30,4

34,7

42,4

48,9

54,2

69,8

18

1,6

3

5,83

8,5

11,1

13,6

15,9

18,1

20,2

22

24

27,7

34,2

39,5

44,3

60,3

24

1,1

2,2

4,3

6,3

8,3

10,2

12

13,7

15,8

16,9

18,5

21,4

26,2

30,9

35,1

47,5

36

0,6

1,2

2,4

3,6

4,8

6

7,2

8,4

9,6

10,7

11,8

14

17,9

21,1

24,3

44,3

48

0,5

1

2

3

3,9

4,7

5,5

6,3

7,1

7,9

8,7

10,2

13

15,6

18

31,6

Примітка. При визначенні доз опромінювання для інших значень рівнів радіації необхідно знайдену за таблицею дозу опромінення помножити на співвідношення Р/100, де Р — фактичний рівень радіації через годину після вибуху (аварії).


       Таблиця 4.

Допустимий час перебування на місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами, год                 

Д/р*

Час входу в забруднений район з моменту вибуху, год

1

2

4

5

7

8

10

12

15

20

24

0,2

0,15

0,15

0,15

0,15

0,15

0,15

0,15

0,15

0,15

0,15

0,15

0,3

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,22

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,4

0,3

0,25

0,25

0,25

0,25

0,25

0,25

0,25

0,25

0,25

0,25

0,5

0,4

0,35

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

0,6

0,55

0,45

0,4

0,4

0,4

0,4

0,35

0,35

0,35

0,35

0,35

0,7

1,1

0,5

0,45

0,45

0,45

0,45

0,45

0,45

0,45

0,45

0,45

0,8

1,2

1

0,55

0,55

0,5

0,5

0,5

0,5

0,5

0,5

0,5

0,9

1,4

1,1

1

1

1

1

0,55

0,55

0,55

0,55

0,55

1

2

1,25

1,1

1,1

1,05

1,05

1,05

1,05

1

1

1

1,25

3,15

1,55

1,3

1,3

1,25

1,25

1,2

1,2

1,2

1,2

1,15

1,5

5,1

2,3

1,55

1,5

1,45

1,4

1,4

1,35

1,35

1,35

1,35

2

12

4

2,45

2,35

2,25

2,2

2,15

2,15

2,1

2,1

2,05

2,5

31

6,3

3,5

3,3

3,1

3

2,55

2,5

2,45

2,45

2,4

3

96,3

10

5

4,3

4

3,5

3,4

3,3

3,25

3,15

3,15

6

Без обмежень

20

15

11

10

9

8,2

7,45

7,15

7

*Д — встановлена доза опромінення; р — рівень радіації на місцевості, Р/год, на період входу на забруднену територію.


Таблиця 5

Час вводу і тривалість роботи змін в осередку ядерного ураження

Рівні радіації Р/год у різний час після вибуху

Встановлена доза, р

15

25

ЗО

Години

Зміни

Зміни

Зміни

1

2

3

4

6

8

10

24

1

 

3

4

5

1

2

0

4

5

1

2

3

4

5

15

6,6

4

3

1,7

1

1

0

2/5

Можна працювати 6 годин, при цьому доза буде менше встановленої

25

11

7

5

3

2

1,6

1

2/3

5/10

 

 

 

2/5

 

 

 

 

2/5

 

 

 

 

50

23

14

10

6

4

3,2

1

3/2

5/2,5

7,5/4,5

12/7

 

2/2

4/4

8/12

 

 

2/3

5/8

 

 

 

0

35

23

16

9

7

5

2

6/2

8/3

11/4

15/5

20/8

4/2

6/4

10/7

 

 

2,5/2

4,5/3

7,5/6,5

 

 

150

66

40

ЗО

17

13

9,5

3

10/2

12/2

14/3

17/4

21/4

7/2

9/3

12/4

16/6

 

6/2

8/3

11/5

16/7

 

250

110

70

50

ЗО

20

16

5

18/2

4 зміни по 2 години

12/2

14/2,5

16,5/3,5

20/4

24/5

10/2

12/2,5

14,5/2,5

17/4

21/5

3 зміни по 3 години

500

230

140

100

60

40

32

10

1,53/2

12 змін по 2 години

22/2

5 змін по 2 години

20/2

3 зміни по 2 години

4 зміни по 3 години

3 зміни по 2 години

2 зміни по 3 години

1000

430

270

190

120

80

60

20

2,53/2

12 змін по 2 години

1,53/2

6 зміни по 2 години

1 ,5з/2

6 зміни по 2 години

9 зміни по 3 години

4 зміни по 3 години

4 зміни по 3 години

Примітка:   Чисельник – час вводу сил по змінах, год. або доби після вибуху

  Знаменник – допустима тривалість роботи зміни, год.


Таблиця 6

Вихід з ладу особового складу в залежності від отриманої дози радіації та розподілу втрат у часі. Однократне (до 4-х діб) опромінення

Доза радіації

Вихід з ладу % по всіх опромінених протягом часу, який відраховується від кінця опромінення

Смертність

Двох діб

Другого та третього тижня

Третього та четвертого тижня

Всього

Опромін., %

100

поод. вип.

0

поод. вип

поод. вип

0

125

поод. вип

0

5

5

0

140

поод. вип

0

10

10

0

150

поод. вип

0

15

15

0

160

2

0

18

20

0

170

3

0

22

25

0

175

5

0

25

З0

0

190

10

0

З0

40

0

200

15

10

35

50

поод. вип

210

20

0

40

60

2

225

З0

40

0

70

5

240

40

З0

0

80

8

260

60

15

0

90

12

300

85

5

0

100

20

325

95

0

0

100

25

350

100

0

0

100

З0

400

100

0

0

100

40

500

100

0

0

100

70

600

100

0

0

100

100

4.2. Оцінка хімічної обстановки

Хімічна обстановка – це сукупність наслідків хімічного зараження місцевості сильно діючими отруйними речовинами або хімічною зброєю, які впливають на роботу об’єктів господарювання, дії формувань цивільної оборони і населення.

Хімічна обстановка виникає при аваріях з розливом (викидом) сильно діючих отруйних речовин або при використанні хімічної зброї, при яких утворюються зони хімічного зараження й осередки хімічного ураження .

Сильно діючі отруйні речовини (СДОР) – це токсичні хімічні речовини, що застосовуються в господарських цілях і здатні  при витіканні зі зруйнованих чи ушкоджених технологічних ємностей, сховищ і устаткування  викликати масові ураження людей, тварин і рослин.

Всі СДОР при  їх виробництві, зберіганні, перевозах і використанні є аварійно хімічно небезпечними речовинами.

Об’єкти, на яких використовуються СДОР – хімічно небезпечні об’єкти – об’єкти господарювання, при аварії або зруйнуванні яких можуть статись техногенні небезпеки, що призводять до зараження повітря і масового ураження людей, тварин і рослин.

На території України функціонує 1610 об’єктів  господарювання, на яких виробляють, зберігають чи використовують у виробничих процесах понад 283 тис. тонн СДОР. На кожному хімічно небезпечному об’єкті знаходиться в середньому 3-15-ти добовий запас СДОР, що може зберігатися в місткостях під великим тиском (до 100 атм.), в ізотермічних сховищах або в закритих ємкостях під атмосферним тиском і при температурі  навколишнього середовища.

Усього в зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів проживає понад 22 млн. чоловік.

Аварія на хімічно небезпечному об’єкті  створює значну небезпеку як для виробничого персоналу, так і для населення. Небезпека ураження людей СДОР вимагає швидкого виявлення СДОР і оцінки хімічної обстановки і обліку її впливу на організацію та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, а також на виробничу діяльність в умовах зараження.

Оцінка хімічної обстановки включає:

  •  визначення масштабів (розмірів зон зараження місцевості) і характеру хімічного зараження;
  •  аналіз їх впливу на діяльність об’єктів  господарювання, сил цивільної оборони та населення;
  •  вибір найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключається ураження людей.

Оцінка хімічної обстановки проводиться методом прогнозування та по даним хімічної розвідки.

На об'єктах господарювання  хімічну обстановку виявляють пости радіаційного та хімічного спостереження, ланки і групи радіаційного та хімічного спостереження, ланки і групи радіаційної та хімічної розвідки.

Прогнозування і оцінка хімічної обстановки включає вирішення таких завдань:

  •  визначення глибини зони зараження СДОР;
  •  визначення площі зони можливого зараження;
  •  визначення площі зони фактичного зараження;
  •  визначення часу підходу зараженого повітря до обєкта і тривалість дії ураження СДОР;
  •  визначення можливих уражень людей, що знаходяться в осередку зараження.

Оцінка хімічної обстановки при аваріях з викидом СДОР

Оцінка обстановки проводиться в залежності від агрегатного стану СДОР (стиснуті гази, зріджені гази; отруйні речовини, що киплять при температурі вище температури навколишнього середовища).

При аваріях внаслідок руйнування ємкості з розливом або викидом СДОР можуть утворитися первинні або вторинні хмари СДОР.

Первинна хмара СДОР – хмара СДОР, яка утворюється в результаті миттєвого переходу (за 1-3 хв.) в атмосферу частини ємкості зі СДОР при її руйнуванні.

Вторинна хмара – хмара СДОР, яка утворюється в результаті випарювання розлитої речовини з підстилаючої поверхні.

Масштаби зараження СДОР в залежності від їх фізичних властивостей і агрегатного стану розраховуються по первинній і вторинній хмарі, наприклад:

  •  для стиснутих газів – тільки по первинній хмарі;
  •  для зрідження газів – по первинній і вторинній хмарі;
  •  для СДОР, що киплять при температурі вище температури навколишнього середовища – тільки по вторинній хмарі.

При аваріях на хімічно небезпечних об’єктах утворюються зони можливого і фактичного зараження.

Площа зони можливого зараження СДОР – площа території, в межах якої під дією вітру  може переміщуватися хмара СДОР, км.

Площа зони фактичного зараження СДОР – площа території, зараженої СДОР у небезпечних для життя межах, км.

Гранична токсодоза – інгаляційна токсодоза, яка викликає початкові симптоми ураження.

Тривалість хімічного зараження - це час випарування СДОР, протягом якого існує небезпека ураження людей.

Еквівалентна кількість СДОР – така кількість хлору, масштаб зараження яким при інверсії еквівалентний масштабу зараження при даному ступені вертикальної стійкості повітря даної речовини, яка переходить в первинну або вторинну хмару.

Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

  1.  Вид (назва) СДОР;
  2.  Q- кількість розлитої (викинутої) СДОР, тонн;
  3.  Агрегатний стан СДОР;
  4.  hвисота (товщина) шару розлитої СДОР, м;
  5.  R – відстань від джерела зараження, км;
  6.  Nчас, що минув від початку аварії, год.;
  7.  t - температура повітря, С;
  8.  V – швидкість вітру, м/с;
  9.  Н – висота піддону для обвалування складських ємкостей, м;
  10.  Ступінь вертикальної стійкості повітря. Є три ступені вертикальної стійкості повітря: інверсія, ізотермія і конвекція.

Інверсія (нижні шари повітря холодніші за верхні) виникає при ясній погоді у вечірній час, приблизно за годину до заходу сонця, малих швидкостях вітру (до 4 м/с). Перешкоджає руху повітря по вертикалі, розсіюванню його по висоті і створює сприятливі умови для зберігання високих концентрацій зараженого повітря в приземному шарі.

Ізотермія (температура повітря в межах 20 – 30 м від земної поверхні майже однакова) спостерігається в хмарну погоду і при сніговому покриві. Як і інверсія сприяє тривалому застою парів СДОР на місцевості, в лісі, в жилих кварталах міст і населених пунктів.

Конвекція (нижній шар повітря нагрітий сильніше за верхній і відбувається переміщення його по вертикалі) виникає при ясній погоді в літні денні години, малих швидкостях вітру (до 4 м/с). Розсіює хмару, заражену СДОР, знижує її уражаючу дію.

Прийняті допущення при оцінці хімічної обстановки

  1.  Ємкості, в яких знаходиться СДОР, при аваріях руйнуються повністю.
  2.  Товщина шару розлитої СДОР при вільному розливі  на підстилаючій поверхні h = 0,05 м, а того, що розлився в піддон або в обвалування h = Н – 0,2 м, де Н – висота піддону (обвалування).
  3.  Граничний термін перебування людей в зоні зараження і тривалість зберігання незмінними метеоумовами становить 4 години. По проходженні вказаного часу прогноз обстановки повинен уточнюватися.
  4.  Розрахунок уражаючої дії СДОР проводиться по кількості хлору, еквівалентному масштабу зараження даним СДОР.
  5.  Всі аналітичні формули одержані емпірично на дослідах.

При прогнозуванні масштабів і можливих наслідків хімічного зараження в першу чергу визначають еквівалентні кількості СДОР в первинній і вторинній хмарі. Допоміжні коефіцієнти для їх розрахунку наведені далі в таблицях 7, 9, 10, 11.

Еквівалентна кількість речовини по первинній хмарі визначається за формулою:

Q = K  K  K  K  Q  , тонн,

де K - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДОР (табл. 7). Для стиснутих газів K1=1.

K- коефіцієнт, що дорівнює відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози іншої СДОР (табл. 7).

K - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості повітря, приймається: для інверсії – за 1, для ізотермії – 0,23, для конвекції - 0,08

K - коефіцієнт, що враховує вплив температури повітря (табл. 7). Для стиснутих газів K=1.

Q  - кількість викинутої (розлитої) при аварії СДОР, тонн.

Еквівалентна кількість речовини по вторинній хмарі розраховується за формулою:

Q= / I - K/    K  KK  KK  K  , тонн,

де K- коефіцієнт, що залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (табл. 7).

K- коефіцієнт, що враховує швидкість вітру (табл. 9).

K - коефіцієнт, який залежить від часу, що пройшов після початку аварії (табл. 10).

dпитома вага (щільність) СДОР, т/м .

hтовщина шару розливу СДОР, м.

Визначення глибини зони зараження СДОР

Розрахунок глибин зон зараження первинною чи вторинною хмарою СДОР ведеться за допомогою таблиці 8. У цій таблиці наведені максимальні значення глибин зон зараження первинною - Г  або вторинною - Г хмарою СДОР, які визначаються в залежності від еквівалентної кількості речовини (Q, Q) і швидкості вітру.

Повна глибина зони зараження Г /км/, обумовлена впливом первинної і вторинної хмари СДОР, визначається формулою:

Г = Г + 0,5 Г,

де Г- найбільший,

Г - найменший з розмірів Г  і Г.

Отримане значення Г порівнюється з гранично можливим значенням глибини переносу повітряних мас Г, яке визначається за формулою :

Г =  N  V ,

де N –час від початку аварії (год.);

V – швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даних швидкості вітру і ступені вертикальної стійкості повітря, які визначаються за допомогою табл. 11.

За остаточну розрахункову глибину зони зараження приймається найменше з двох порівнюваних між собою значень (Г і Г).

Визначення площі зони зараження

Площа зони можливого зараження первинною (вторинною) хмарою СДОР визначається за формулою:

S = 8,72    10  Г   ,

де  S- площа зони можливого зараження СДОР, км;

Г – глибина зони зараження, км;

        - кутові розміри зони можливого зараження, градуси. При швидкості вітру від 1,1 до 2 м/с  = 90, при швидкості > 2м/с  = 45.

Площа зони фактичного зараження розраховується за формулою:

S= К  Г N ,

де   К - коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря, приймається: при інверсії – 0,081; при ізотермії – 0,133; при конвекції – 0,295.

N – час, який пройшов після початку аварії, год.

Визначення часу підходу зараженого повітря до обєкта

Час підходу хмари СДОР до заданого об’єкта залежить від швидкості перенесення хмари повітряним потоком і визначається формулою:

  t =

де t -  час підходу хмари СДОР, год;

R – відстань від джерела зараження до заданого об’єкта, км;

V – швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого повітря, км/год, визначається за таблицею 11.

Визначення тривалості вражаючої дії СДОР

Тривалість вражаючої дії визначається часом випарування СДОР з площі розливу за формулою:

Т =

Визначення можливих втрат людей

Можливі втрати робітників, службовців та населення від СДОР, а також структура втрат визначаються за таблицею 12 і залежать від умов перебування людей на зараженій місцевості і ступеня забезпечення їх протигазами.

Примітка : Структура втрат людей у вогнищі ураження:

  •  Легкого ступеня – 25%;
  •  Середнього і важкого – 40%;
  •  Зі смертельними наслідками –35%.

Методику оцінки хімічної обстановки розглянемо на конкретному прикладі

Приклад: У результаті аварії на хімічному підприємстві, розташованому на відстані 5 км від міста, відбулось руйнування ємкості з 40,05 тонн зрідженого хлору.

Метеоумови на момент аварії: ізотермія, швидкість вітру 5м/с, температура повітря 0С,  розлив СДОР на поверхню вільний.

Чисельність зміни на підприємстві 300 чоловік. На момент початку аварії в цехах було 200 чоловік, поза приміщеннями – 100 чол. Зміна  на 80% забезпечена промисловими протигазами. Протигази знаходяться в робочих місцях.

Для  захисту населення міста є ПРУ, протигазами воно забезпечено на 40 %.

Оцінити хімічну обстановку на території міста на 1 годину після аварії, визначити можливі масштаби і наслідки зараження хлором території підприємства і міста.

Розвязання:

  1.  Визначаємо еквівалентну кількість хлору в первинній хмарі за формулою:

 Q = K  K  K    K  Q  = 0,18 1,0 0,23 0,6 40,05 = 1 тонна

  1.  Визначаємо еквівалентну кількість хлору у вторинній хмарі:  

Q= / 1 - K/    K  KK  KK  K =

= (1-0,18) 0,052 12,340,2311= 11,8 тонн

  1.  Визначаємо час підходу зараженого повітря до межі міста (5км), він залежить від швидкості переносу переднього фронту хмари (5 м/с), яка  при ізотермії становить 29 км/год (таблиця11).

  t   = = = 0,17 год. = 10 хв.

  1.  За таблицею 8 знаходимо найменшу можливу глибину зараження первинною хмарою по заданій швидкості вітру 5 м/с та еквівалентній кількості хлору – 1 тонна. Г = 1,68 км.
  2.  За тією ж таблицею знаходимо максимально можливу глибину зараження вторинною хмарою при швидкості вітру 5 м/с і Q= 11,8 тонн. Після інтерполяції Г = 6 км.    Г=5,531,8=6км.
  3.  Визначаємо повну глибину зараження первинною та вторинною хмарами СДОР:

Г = Г + 0,5 Г= 6 + 0,5 1,68 = 6,84 км.

  1.  Визначаємо гранично можливе значення глибини переносу заражених повітряних мас Г по ізотермії і швидкості вітру 5 м/с (таблиця11) за 1 годину  Г =  N  V= 129 = 29 км.
  2.  Порівнюючи гранично можливе значення глибини переносу повітряних мас Г  з повною глибиною зараження Г, за остаточну розрахункову глибину зараження хлором приймається Г = 6,84 км.
  3.  Площа зони можливого зараження при швидкості вітру 5 м/с, що більше 2 м/с ( =45) визначається формулою:

S = 8,72    10  Г   = 8,72 106,8445 = 18,4 км

  1.  Розраховуємо площу зони фактичного зараження за формулою :

S= К  Г N = 0,133 6,840,17= 4,4 км

  1.  Тривалість вражаючої дії СДОР визначається часом випарування хлора з площі при вільному розливі за формулою:

Т = ==0,64год = 38,4хв.

  1.  Визначаємо можливі втрати і структуру втрат робітників, службовців підприємства і жителів міста, які опинилися в зоні зараження хлором у результаті аварії на об’єкті.

За таблицею 12 втрати відкрито розташованих людей на підприємстві, на 80% забезпечених протигазами, становлять 25% або 25 чол., з них уражені:

  •  Легкого ступеня – 6 чол.;
    •  Середнього і важкого – 10 чол.;
    •  Зі смертельними наслідками – 9 чол.

Втрати в цеху 14% - 28 чол. З них

  •  Легкого ступеня – 7 чол.;
    •  Середнього і важкого – 11 чол.;
    •  Зі смертельними наслідками – 10 чол.

Можливі втрати жителів міста, на 40% забезпечених протигазами, та умов перебування людей:

  •  На відкритій місцевості – 58 % від числа людей, які знаходилися в зоні зараження;
  •  В ПРУ і найпростіших укриттях – 30% від числа людей, які укривалися.
  •  


  •  Таблиця 7
  •  Характеристика СДОР і допоміжні коефіцієнти для визначення глибин зон зараження

№ п/п

Найменування СДОР

Щільність СДОР,       т/м3

tо кипіння, 0С

Гранична

Значення допоміжних коефіцієнтів

токсодоза,

К1

К2

К3

К7

газ

рідина

мг∙хв/л

-40ºС

-20ºС

0ºС

+20ºС

+40ºС

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

1

Аміак

0,0008

0,081

-33,42

15

0,18

0,025

0,04

0/0,9

0,3/1

0,6/1

1/1

1,4/1

(зберігання

під тиском)

2

Окисли азоту

-

1,49

21

1,5

0

0,04

0,4

0

0

0,4

1

1

3

Сірчистий ангідрид

0,0029

1,462

-10,1

1,8

0,11

0,049

0,333

0/0,2

0/0,5

0,2/1

1/1

1,7/1

4

Окис етилену

0,882

10,7

2,2хх

0,05

0,041

0,27

0/0,1

0/0,3

0/0,07

1/1

3,2/1

5

Сірководень

0,0015

0,964

-60,35

10,1

0,27

0,042

0,036

0,3/1

0,5/1

0,8/1

1/1

1,2/1

6

Соляна кислота

-

1,198

-

2

0

0,021

0,3

0

0,1

0,3

1

1,6

(концентрована)

7

Формальдегід

-

0,815

-19

0,6х

0,19

0,034

1

0/0,4

0/1

0,3/1

1/1

1,5/1

8

Фосген

0,0035

1,432

8,2

0,6

0,05

0,061

1

0/0,1

0,03

0/0,7

1/1

2,7/1

9

Фтор

0,0017

1,512

-188,2

0,2х

0,95

0,038

3

0,7/1

0,8/1

0,9/1

1/1

1,1/1

10

Хлор

0,0032

1,558

-34,1

0,6

0,18

0,052

1

0/0,9

0,3/1

0,6/1

1/1

1,4/1

11

Хлорпікрин

-

1,658

112,3

0,02

0

0,002

30

0,03

0,1

0,3

1

2,9

Примітка:

  1.  Щільність газоподібних СДОР у графі 3 приведена для атмосферного тиску: при тиску в ємності, відмінному від атмосферного, щільності газоподібних СДОР визначаються шляхом множення даних графи 3 на визначення тиску.
  2.  У графах 10-14 в чисельнику значення К7 для первинної хмари, в знаменнику – для вторинної хмари.

Таблиця 8

Розрахункові таблиці глибини зон можливого зараження СДОР, км.

Швид-кість вітру, м/с

Еквівалент кількості СДОР,т

0,01

0,05

0,1

0,5

1

3

5

10

20

30

50

70

100

300

500

1000

1

   0,38

0,85

1,25

3,16

4,75

9,18

12,53

19,20

29,56

38,13

52,67

65,23

81,91

166

231

363

2

0,26

0,59

0,84

1,92

2,84

5,35

7,20

10,83

16,44

21,02

28,73

35,35

44,09

87,79

121

189

3

0,22

0,48

0,68

1,53

2,17

3,99

5,34

7,96

11,94

15,18

20,59

25,21

31,30

61,47

64,50

130

4

0,19

0,42

0,59

1,33

1,88

3,28

4,36

6,46

9,62

12,18

16,43

20,05

24,80

48,18

65,92

101

5

0,17

0,38

0,53

1,19

1,68

2,91

3,75

5,53

8,19

10,33

13,88

16,89

20,82

40,11

54,67

83,60

6

0,15

0,34

0,48

1,09

1,53

2,66

3,43

4,86

7,20

9,06

12,14

14,79

18,13

34,67

47,09

71,70

7

0,14

0,32

0,45

1,00

1,42

2,46

3,17

4,49

6,48

8,14

10,87

13,17

16,17

30,73

41,63

63,16

8

0,13

0,30

0,42

0,94

1,33

2,30

2,97

4,20

5,92

7,42

9,90

11,98

14,68

27,75

37,99

56,70

9

0,12

0,28

0,40

0,88

1,25

2,17

2,80

3,96

5,60

6,86

9,12

11,03

13,50

25,39

34,24

57,60

10

0,12

0,26

0,38

0,84

1,19

2,06

2,66

3,76

5,31

6,50

8,50

10,23

12,54

23,49

31,61

47,53

11

0,11

0,25

0,36

0,80

1,13

1,96

2,53

3,58

5,06

6,20

8,01

9,61

11,74

21,91

29,44

44,15

12

0,11

0,24

0,34

0,76

1,08

1,88

2,42

3,93

4,85

5,94

7,67

9,07

11,06

20,58

27,61

41,30

13

0,10

0,23

0,33

0,74

1,04

1,80

2,37

3,29

4,66

5,70

7,37

8,72

10,48

19,45

20,04

38,90

14

0,10

0,22

0,32

0,71

1,00

1,74

2,24

3,17

4,49

5,50

7,10

8,40

10,04

18,46

24,68

36,81

15

0,10

0,22

0,31

0,69

0,97

1,68

2,17

3,07

4,34

5,31

6,86

8,11

9,70

17,60

23,50

34,98

Примітка:

  1.  При швидкості вітру > 15 м/с розміри зон зараження приймати  як при швидкості вітру 15 м/с.
  2.  При швидкості вітру  < 1 м/с розміри зон зараження приймати  як при швидкості вітру 1 м/с.


Таблиця 9

Значення коефіцієнта К4 в залежності від швидкості вітру

Швидкість вітру, м/с

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

К4

1

1,33

1,67

2,0

2,34

2,67

3,0

3,34

3,67

4,0

-

-

-

-

5,68

Таблиця 10

Значення коефіцієнта К6 в залежності від часу, який пройшов після аварії

Час, год.

1

2

3

4

К6

1

1,74

2,41

3,03

Таблиця 11

Швидкість перенесення фронту зараженої хмари в залежності від швидкості вітру

Швидкість вітру, м/с

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

Швидкість перенесення, км/год

Інверсія

5

10

16

21

Ізометрія

6

12

18

24

29

35

41

47

53

39

65

71

76

82

88

Конвекція

7

14

21

28

Таблиця 12

Можливі втрати робітників, службовців та населення від СДОР, %

Умови перебування людей

Без протигазів

Забезпеченність протигазами

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Відкрито

90-100

75

65

58

50

40

35

25

18

10

В найпростіших укриттях

50

40

35

30

27

22

18

14

9

4

Примітка: Структура втрат людей у вогнищі ураження:

  •  легкого ступеня – 25%;
  •  середнього ступеня – 40%;
  •  зі смертельними наслідками – 35%.

4.3. Оцінка інженерної обстановки

Під інженерною обстановкою розуміють сукупність наслідків дії стихійних лих, аварій, катастроф, у результаті яких мають місце руйнування будівель, споруд, комунально-енергетичних мереж, засобів зв’язку і транспорту, мостів, гребель, аеродромів тощо, особливо важливих для життєдіяльності людей.

Оцінка інженерної обстановки здійснюється за даними інженерної розвідки, а також методом прогнозування. Основне завдання оцінки інженерної обстановки за даними розвідки, проведеної у вогнищі ураження – виявлення умов, видів і обсягів робіт для урятування і евакуації людей, які опинилися в зоні лиха, а також запобігання дії вторинних факторів надзвичайних ситуацій (вибухів, пожеж, загазування, затоплення) на території ведення рятувальних робіт.

Люди в зоні ураження можуть опинитися під завалами, у частково зруйнованих будівлях, в завалених захисних спорудах, у вогнищі пожеж. Тому інженерні роботи повинні проводитися разом з протипожежними і медичними заходами, безперервно в будь-якій обстановці, до повного їх завершення, а при наявності завалених сховищ з порушеною системою вентиляції – в термін не більше 4 –5 годин з моменту завалу.

Оцінка інженерної обстановки повинна проводитися особами , які мають відповідну інженерну підготовку.

Завчасно слід вивчити особливості конструкції будівель і споруд:

розташування підземних вуличних переходів, галерей і підвалів, де можуть укриватися люди, розміщення водозабірних свердловин, колодязів , ставків і водойм, місце розташування підприємств і складів, що мають матеріали, конструкцію і техніку, які можна використати в ході аварійно – рятувальних робіт. Оцінка інженерної обстановки буде ефективною, якщо є карта району вогнища ураження, план об’єкта із вказанням розміщення захисних споруд, схеми прив’язки входів і повітрозаборів захисних споруд до орієнтирів, що не завалюються, плани комунально-енергетичних мереж з розміщенням оглядових колодязів, камер і вимикаючих пристроїв.

Для виявлення інженерної обстановки необхідно провести такі заходи:

Оцінити умови входження у вогнище ураження.

Оцінити руйнування, умови, види і обсяги інженерних робіт у вогнищі.

Оцінити руйнування і  обсяги робіт з локалізації аварій на комунально-енергетичних  мережах.

Оцінити необхідні заходи по запобіганню вибухів, пожеж, затоплень та інших наслідків у ході робіт.

Обсяг і терміни проведення аварійно-рятувальних робіт залежить від ступенів руйнування будинків, споруд, а також об’єктів. При визначенні ступеня руйнування враховується кілька чинників, зокрема, характер руйнування, збитки та можливість подальшого використання конкретного будинку чи споруди.

Ступені руйнування поділяються на кілька видів: повні, сильні, середні, та слабкі. Кожному ступеню руйнування відповідає своє значення збитку, обсяг рятувальних та аварійних робіт, а також обсяги і терміни проведення відновлювальних робіт.

Повне руйнування – руйнування всіх елементів будинків, включаючи підвальні приміщення, ураження людей, що знаходяться в них. Збитки складають більше 70% вартості основних виробничих фондів (більше 70% балансової вартості будинків, споруд і комунікацій), подальше їх використання неможливе. Відновлення можливе тільки за умови нового будівництва.

Сильне руйнування – руйнування, головним чином, другорядних елементів будинків та споруд ( покрівлі, перегородок, віконних і дверних заповнень) виникнення тріщин в стінах. Перекриття, як правило, не повалені, підвальні приміщення збереглися, ураження людей –здебільшого уламками конструкцій. Збитки складають від 10 до 30 % вартості основних виробничих фондів ( балансової вартості будинків, споруд комунікацій). Промислове обладнання, техніка, засоби транспорту відновлюються в порядку середнього, а будинки і споруди після капітального ремонту.

Середнє руйнування – руйнування, головним чином, другорядних елементів будинків та споруд /покрівлі, перегородок, віконних та дверних заповнень/, виникнення тріщин в стінах. Перекриття, як правило, не повалені, підвальні приміщення збереглися, ураження людей – здебільшого уламками конструкцій. Збитки складають від 10 до 30 % вартості основних виробничих фондів /балансової вартості будинків, споруд і комунікацій/. Промислове обладнання, техніка, засоби транспорту відновлюються в порядку середнього ремонту, а будинки і споруди після капітального ремонту.

Слабке руйнування – руйнування віконних і дверних заповнень та перегородок. Можливе ураження людей уламками конструкцій. Підвали і нижні поверхи повністю збереглися і придатні для тимчасового використання після поточного ремонту будинків, споруд, обладнання і комунікацій. Збитки складають до 10% вартості основних виробничих фондів (будинків і споруд). Відновлення можливе в порядку середнього або поточного ремонту.

Під час проведення оцінки інженерної обстановки на об’єктах господарської діяльності максимально повинні використовуватися розрахункові дані та результати паспортизації будинків, споруд та інженерно-технічних систем забезпечення. При визначенні інженерної обстановки на об’єкті до уваги необхідно брати комплексний підхід, який враховує всі елементи можливої дії як первинних, так і вторинних факторів ураження.

4.4.Оцінка пожежної обстановки

Пожежна обстановка – це масштаби і щільність ураження пожежами населених пунктів, об’єктів і лісових масивів, що впливає на життєдіяльність населення, роботу об’єктів господарської діяльності, організацію та проведення рятувальних і невідкладних робіт.

Масштаби і характер пожеж населених пунктів і об’єктів господарювання залежать від обсягу ураження, пожежної небезпеки об’єкта, характеристики району пожежі, вогнестійкості будівель, виду лісової пожежі, метеорологічних умов та інших факторів.

Оцінка пожежної обстановки здійснюється на основі методик, розроблених для міських і лісових пожеж, які дозволяють визначити основні кількісні характеристики пожеж.

Аналіз пожежної небезпеки і захисту технологічних процесів виробництва здійснюються поетапно. Він містить у собі вивчення технологій виробництва, оцінку пожежонебезпечних властивостей речовин, виявлення можливих причин виникнення і запобігання пожеж.

Для оцінки пожежної обстановки необхідно провести такі заходи:

  •  Визначити вид, масштаб і характер пожежі;
  •  Провести аналіз впливу пожежі на стійкість роботи окремих елементів і обєктів у цілому, а також на життєдіяльність населення;
  •  Вибрати найбільш доцільні дії пожежних підрозділів та формувань ЦО з локалізації і гасіння пожежі, евакуації при необхідності людей і матеріальних цінностей із зони пожежі.

Основна причина виникнення пожеж – необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки. Крім того, вони можуть виникнути в результаті природних явищ (грозові розряди, землетруси, виверження вулканів, самозаймання газів і торфу)

Пожежна обстановка дуже часто виникає  в умовах війни. Оцінка пожежної обстановки складається з попередньої оцінки можливої пожежної обстановки, зробленої завчасно в умовах  мирного часу; початкової оцінки обстановки після одержання даних про координати застосування запалювальної зброї, центру вибуху, його потужності та виду, напрямку і швидкості вітру, з метою визначення пожежної обстановки на маршрутах введення сил для виконання рятувальних робіт; уточнення пожежної обстановки на основі  розвідувальних даних повітряної, загальної наземної і спеціальної пожежної розвідки.

Вихідними даними для початкової оцінки обстановки є потужність ядерного вибуху, вид, місце і час вибуху, масштаби і характер застосування запалювальної зброї, вогнетривкість будівель і споруд, їх пожежо- і вибухобезпечність, щільність забудови, швидкість і напрямок приземного вітру.

Пожежна обстановка значною мірою визначається не тільки пожежною готовністю горючого матеріалу, масштабами запалювальної зброї або ядерного вибуху, а й умовами поширення світлового і теплового випромінювання в атмосфері, від чого залежать розміри зон виникнення пожеж. У населених пунктах радіуси зон виникнення пожеж на 20 – 30% менші, ніж у лісі.

Найбільш сприятливі умови для розвитку пожеж виникають удень, посилення пожеж починається о 9 – 10 годинах і триває до 17 – 18 год. Вночі горіння у 5 – 10 раз повільніше, ніж удень. Вітер збільшує випаровування, постачає в місця горіння більшу кількість кисню, і все це сприяє процесу горіння.

У посушливий період року основними факторами, які впливають на поширення пожеж, є вологість повітря і швидкість вітру. Залежно від цих умов розрізняють три ступені пожежі, які характеризують так:

  •  Високий ступіньнизові й верхові пожежі. Висота полумя може досягати 20 – 50 м. Швидкість поширення пожежі понад 6 км/год. Внаслідок перенесення іскор і головешок нові осередки пожежі можуть виникнути на відстані 500-1500 м. Необхідна термінова евакуація населення і  формувань ЦО із зони поширення пожежі;
  •  Середній ступінь – пожежа середньої сили. Висота полумя 1-2 м. Швидкість поширення 200 м/год.;
  •  Слабкий ступінь - висота полумя 0,5-1,5 м. Швидкість  поширення до 200 м/год. Така пожежа, коли досягає перешкоди зупиняється.

Ці оцінки найбільш достовірні, якщо вологість матеріалів, умови місцевості, густота лісу, швидкість вітру, вологість повітря є середніми.

На швидкість поширення пожежі  в населеному пункті значний вплив мають вогнестійкість будівель, щільність забудови та швидкість приземного вітру.

Вогнестійкість будівель характеризується горючістю їх елементів  і межами вогнестійкості основних конструкцій.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій  -  це час від початку дії вогню до виникнення наскрізних щілин, або досягнення температури 200С  на поверхні, протилежній дії вогню або її руйнування.

Пожежа характеризується видом, масштабом або щільністю, розвитком і швидкістю поширення, тепловою радіацією, тривалістю горіння, температурою повітря, зоною задимлення й ін.

Види пожеж: окремі, масові, суцільні, вогняний шторм, лісові, степові, торф’яні, тління, горіння в завалах.

Окремі пожежі виникають в окремих будинках, розосереджених по району при невисокій густоті забудови (менше 15-20%) , можливе виведення потерпілих через район пожеж. Окремі пожежі можна ефективно гасити в перші 10-20 хвилин після появи вогню.

Суцільні пожежі охоплюють значну територію (понад 90%) при густоті забудови 20-30%. Прохід через район пожеж неможливий. Рятувальні й інші невідкладні роботи можна проводити через 4-10 годин. Головне завдання – локалізація району суцільних пожеж.

Масові пожежі – сукупність усіх видів пожеж.

Суцільні пожежі можуть перетворитися на вогняний шторм при суцільній міській забудові, відсутності приземного вітру і малої вологості при одночасному виникненні пожеж в декількох місцях. У цьому випадку утвориться потужний стовп полум’я, що формується повітряними потоками зі швидкістю 50 км/год., які рухаються до центра палаючого району. Загасити вогняний шторм не можна, увійти в район пожежі можна через 2 доби.

Масштаб (розміри) пожеж визначаються видом пожеж і залежать від конкретної обстановки (кліматичних умов, характеру забудови, протипожежних можливостей тощо).

Розвиток і швидкість поширення пожеж визначається ступенем вогнестійкості будинку, відстанню між ними, щільністю забудови, метеоумовами і порою року.

Розвиток пожеж незалежно від їх розмірів і місця виникнення відбувається за однією загальною закономірністю і поділяється на три фази.

1 фаза – поширення полум’я від початкового загоряння до охоплення великої частини горючих матеріалів. Ця фаза характеризується спочатку порівняно невеликою температурою і швидкістю поширення вогню, тому пожежа може бути ліквідована у перші 15-20 хвилин за короткий час обмеженими засобами. Тривалість фази залежить від вогнестійкості будинків і становить 2-1 години.

2 фаза – стале горіння до моменту обвалення конструкцій, тривалістю від 1 до 4 годин.

3 фаза -  вигорання матеріалів завалених конструкцій при невеликих швидкостях згоряння і теплової радіації, тривалість від 2 до 5 годин.

Температура повітря при пожежах може бути дуже високою. Повітряні маси, нагріті до 60 – 70 С, особливо в умовах підвищеної вологості, можуть призвести до теплового удару, а при затримці з евакуацією – до смерті. Встановлено , що людина при 80-100С в сухому повітрі і при 50-60С у вологому може перебувати без засобів спеціального захисту нетривалий час.

Зона задимлення на пожежі різко ускладнює обстановку. Площі  задимлення залежать, в основному, від розмірів пожеж і метеоумов. Як показав досвід, найбільші обсяг і щільність зони задимлення великих пожеж бувають при швидкостях вітру до 10 км/год. Вітер зі швидкістю менше 8 км/год. майже не притискає дим до землі, і він піднімається вгору.

Небезпечні для людей вдихання продуктів згоряння, нагрітих до 60С, навіть при невеликому вмісті окису вуглецю призводять до смерті.

Основними заходами щодо зменшення або запобігання  виникнення пожеж є:

  •  Будівництво будинків 1-го ступеня вогнестійкості ( з бетону чи залізобетону, з природних або штучних кам’яних матеріалів із застосуванням листових та плитових негорючих матеріалів);
  •  Наявність джерел води, засобів пожежогасіння і пожежної сигналізації;
  •  Відсутність поблизу будинків джерел пожежонебезпеки (легкозаймистих матеріалів і сміття);
  •  Навчання населення і персоналу підприємств головним правилам пожежобезпеки: умій користуватися засобами звязку і пожежним інвентарем, знай правила поведінки при пожежі.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

51030. Определение коэффициента вязкости газа 59 KB
  Рассчитаем коэффициент вязкости по формуле: Где радиус капилляра длинна капилляра Подставив данные получим.
51031. Изучение распределения Больцмана, определение постоянной Больцмана 40.5 KB
  Собрать установку в соответствии с рисунком: Принципиальная схема установки 1двухэлектродная лампа 2анод 3катод 4нить накала 5потенциометр R 6 источник постоянного тока 6выключатель mА – миллиамперметр; mкА – микроамперметр; Vа – вольтметр в цепи накала лампы. По указанию преподавателя установить напряжение накала Uн: 5. Зафиксировать ток накала лампы Iн по амперметру. Измерим анодный ток Iа и анодное напряжение Uа если напряжение накала Uн =5.
51034. Изучение зависимости температуры кипения воды от внешнего давления 58.5 KB
  Цель работы: Изучение зависимости температуры кипения воды от внешнего давления экспериментальное определение теплоты парообразования воды. Выждали пока показания температуры на табло электронного измерителярегулятора перестали измеряться. Сняли показания температуры и давления на табло измерителярегулятора и манометра: Включили переключатель нагрев 2ую ступень.
51035. Разработка тестов в программеPower Point 37.5 KB
  Индивидуальные данные для выполнения работы: 2 вариант Результаты выполнения работы Открыла программу Power Point; выбрала шаблон оформления слайдов для теста. Оформила титульный слайд. Как рассчитать количество нужных слайдов при оформлении теста в Power Point Количество слайдов =: количество вопросов 3сам вопрос правильно неправильно два титульных листа 1 заключительный; 4. Что необходимо выбрать в настройках слайда с результатом неправильного ответа чтобы вернуться на слайд с вопросом Добавить управляющую...
51036. Разработка тестов в программе Excel 37 KB
  Разработка тестов в программе Microsoft Excel на основе индивидуальных данных минимум 6 тестовых заданий. Индивидуальные данные для выполнения работы: 2 вариант Результаты выполнения работы Создала тест в Microsoft Excel 2010 по образцу данному в задании лабораторной работы Контрольные вопросы 1. Какие этапы создания тестовых заданий выделяют в технологии составления компьютерных тестов средствами Excel Можно выделить следующие этапы создание теста.
51038. Автоматизація та компютерно-інтегровані технології. Методичні вказівки 44.28 MB
  По статичним характеристикам перетворення визначити абсолютну відносну та приведену похибки по діапазону вимірювання для обох приладів та побудувати графіки для обох приладів: а реальної статичної характеристики перетворення; б залежності приладів похибок по діапазону вимірювання.