21255

Облік витрат та калькулювання собівартості продукції тваринництва

Лекция

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначається виходячи з витрат віднесених на відповідний вид групу тварин. Розрахунок собівартості продукції у тваринництві здійснюється в такій послідовності: розподіляють між окремими об'єктами обліку витрати на утриманняосновних засобів визначають собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв та списують калькуляційні різниці між фактичною та плановою їх собівартістю списують частину витрат бджільництва на сільськогосподарські культури що запилюються списують з витрат...

Украинкский

2013-08-02

250 KB

75 чел.

Тема 7. Облік витрат та калькулювання собівартості продукції тваринництва

7.1. Первинна документація з обліку витрат і виходу продукції тваринництва

Для обліку витрат на виробництво у тваринництві використовується значна кількість різноманітних первинних документів.

Бухгалтерські документи можна поділити на п'ять груп:

1) з обліку витрат праці

2) з обліку предметів праці

3) з обліку засобів праці

4) з обліку вартості виконаних робіт і наданих послуг

5) з обліку виходу продукції, приросту живої маси та одержаного приплоду.

Основними документами для нарахування оплати праці працівникам у тваринництві є: табель обліку робочого часу (ф. 64), розрахунок нарахування заробітної плати працівникам тваринництва   (ф. 69), наряд на відрядну роботу (ф. № 70, ф.№ 70а) та ін.

Нарахування заробітної плати здійснюється, як правило, за одержану продукцію (молоко, приріст живої маси, приплід, шерсть та ін.) згідно з діючими в господарстві нормативами. Для цього використовуються документи, в яких фіксується вихід продукції: журнали обліку надою молока, акти на оприбуткування приплоду тварин, відомості зважування, акти на переведення тварин з групи в групу.

Основним видом витрат предметів праці в тваринництві є витрати кормів, первинний облік яких ведуть у відомостях обліку витрат кормів. Відомість є комбінованим накопичувальним документом, на підставі якого здійснюють видачу та списання кормів. Зведений облік витрат кормів ведуть у Журналі обліку витрачання кормів.

У ньому для кожного виду кормів і групи тварин відводять окремі сторінки, на яких записують витрати кормів за їх видами у фізичній масі в перерахунку на кормові одиниці та за вмістом протеїну, а також кормо-дні.

Витрачання інших матеріальних цінностей (біопрепаратів, медикаментів тощо) оформлюється у встановленому порядку лімітно-забірними картками, накладними та іншими видатковими документами.

Списання витрачених малоцінних і швидкозношуваних предметів, спецодягу, спецвзуття, малоцінних необоротних активів проводять на підставі актів на списання виробничого та господарського інвентарю, малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. № 126).

При витрачанні товарно-матеріальних цінностей обов'язково перевіряють правильність застосування норм витрат, відповідність зазначеного поголів'я тварин фактичній наявності на кожну дату та ін.

Витрати засобів праці фіксують у документах по нарахуванню амортизації основних засобів у встановленому порядку.

Витрати з обліку вартості виконаних робіт і наданих послуг відображають на підставі рахунків, актів на приймання виконаних робіт та ін. Послуги вантажного автотранспорту для тваринництва списують на підставі подорожнього листа вантажного автомобіля (ф. № 2), транспортні роботи тракторів – згідно з подорожнім листом трактора    (ф. № 68). Основою для обліку послуг гужового транспорту є облікові листки праці та виконаних робіт (ф.№  66).

Для обліку виходу продукції у тваринництві застосовують велику кількість документів. Це пов'язано передусім з різноманітністю умов і характеристик окремих видів продукції у різних галузях тваринництва. Усі ці документи можна поділити на 2 групи:

1) з оприбуткування продукції тваринництва

2) оприбуткування приросту живої маси та приплоду.

До першої групи документів належать: журнал обліку надою молока, акт настригу та приймання вовни, щоденник надходження сільськогосподарської продукції та ін.

До другої групи документів належать: акт на оприбуткування приплоду тварин, відомість зважування тварин, розрахунок визначення приросту тощо.

Інформацію з документів першої групи включають у звіт про рух матеріальних цінностей, а з другої групи – у звіт про рух тварин і птиці на фермі.

Надходження молока враховують в журналі обліку надою молока (ф. № 112), для обліку щоденного надходження і витрат молока протягом місяця на кожній фермі ведуть відомість руху молока              (ф. № 114). Надходження вовни враховують у щоденнику надходження і відправлення вовни (ф. № 116). На підставі щоденника після закінчення стрижки овець складають акт настригу і приймання вовни (ф. № 115).

Надходження яєць враховують у щоденнику надходження сільськогосподарської продукції (ф. № 81). У спеціалізованих господарствах (на птахофабриках) надходження яєць враховують в обліковій картці руху дорослого птаха (ф. № 108), де щодня вказують їх збір.

Первинний облік надходження інших видів продукції тваринництва (риби, меду, коконів шовкопрядів і т. ін) ведуть за допомогою накладних (ф. № 87) чи щоденників надходження сільськогосподарської продукції (ф. № 81) у залежності від кількості і маси продукції, що надійшла.

Приплід тварин прибуткують у день одержання на підставі актів на оприбуткування приплоду тварин (ф. № 95) (додаток Е1).

У спеціалізованих господарствах на оприбуткування приплоду звірів складають накопичувальний акт на оприбуткування приплоду звірів (ф. № 96). Приріст живої маси тварин враховують у відомостях зважування тварин (ф. № 98) і розрахунках визначення приросту          (ф. № 98а).

При переведенні тварин із групи в групу складають акт на переведення тварин (ф.№ 97) (додаток Е 2).

7.2. Аналітичний та синтетичний облік в тваринництві

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції тваринництва Планом рахунків передбачено синтетичний рахунок 23 “Виробництво”, до якого відкривається субрахунок 232 "Тваринництво" [224].

За дебетом субрахунку 232 "Тваринництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також загальновиробничі витрати, витрати від браку продукції, за кредитом – суми фактичної виробничої собівартості продукції.

Відображення витрат виробництва та виходу продукції тваринництва в обліку наведено у табл. 7.1

Таблиця 7.1.

Відображення в обліку витрат виробництва та виходу

продукції тваринництва

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

дебет

кредит

1

2

3

1. Нараховано амортизацію необоротних активів, що використовуються у тваринництві

232

13

Списано товарно-матеріальні цінності на потреби тваринництва

232

20

Відпущено зі складу для потреб тваринництва             малоцінні та швидкозношувані предмети

232

22

Надано послуги власного допоміжного виробництва для тваринництва

232

234

Списано на годівлю тварин корми власного виробництва

232

27

Списано на годівлю тварин корми шляхом випасу

232

231

Нараховано заборгованість постачальникам за послуги для потреб тваринництва

232

63

Нараховано заробітну плату виробничим працівникам тваринництва

232

661

Проведено відрахування на соціальне страхування від зарплати згідно з чинним законодавством

232

65

Відображено заборгованість перед іншими підприємствами за надані ними послуги для потреб тваринництва

232

63,

685

Розподілені та списані загальновиробничі витрати тваринництва

232

91

Оприбутковано отриману продукцію тваринництва

27

232

Оприбутковано приплід, приріст (поточні біологічні активи)

21

232

Оприбутковано гній, вивезений на поле

231

232

Розподілено витрати з утримання кормоцехів

232

232

На витрати виробництва віднесено падіж тварин на вирощуванні і відгодівлі

24

232

21

24

Аналітичний облік по субрахунку 232 "Тваринництво" рахунка 23 "Виробництво" ведеться за встановленою номенклатурою об'єктів обліку та за статтями витрат.

Планом рахунків для виходу продукції в тваринництві передбачене застосування наступних субрахунків: 212 “Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю” та 213 “Поточні біологічні активи, які оцінені за первісною вартістю” [225].

На субрахунку 212 ведеться облік наявності та руху поточних біологічних активів тваринництва, що оцінені згідно П(С)БО 30 за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу [238].

Аналітичний облік ведеться за видами (групами) поточних активів тваринництва (молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролики, сім'яї бджіл, доросла худоба, що вибракувана з основного стада т. ін).

На субрахунку 213 ведеться облік наявності та руху поточних біологічних активів тваринництва, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, а тому їх оцінка здійснена відповідно до П(С)БО 9 [230]. Аналітичний облік ведеться за видами (групами) поточних активів тваринництва.

Згідно з Методичними рекомендаціями № 49, для обліку витрат виробництва використовуються журнали-ордери [189]:

№ 10. 1 с.-г. – для обліку витрачених запасів у виробництві

№ 10. 2 с.-г. – для обліку нарахованої оплати праці та пов'язаних з нею сум відповідних відрахувань (до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду страхування на випадок безробіття, Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві), а також амортизаційних відрахувань і забезпечення майбутніх витрат і платежів

№ 10.3 с.-г. – призначений для відображення виходу продукції
рослинництва.

Регістром, в якому узагальнюють дані первинних документів про витрати і вихід продукції у тваринництві по підрозділах, є виробничий звіт підрозділу в тваринництві. Його складають за місяць з відповідних первинних і зведених документів: журналу обліку надою молока, відомостей руху молока, актів настригу та оприбуткування вовни, щоденників надходження сільськогосподарської продукції, відомостей зважування тварин, актів на оприбуткування приплоду тощо. У ньому відображаються записи техніко-економічних показників по відповідних об'єктах обліку: середнє поголів'я, витрати праці в людино-годинах, кількість кормо-днів, витрачання кормів у центнерах і в кормових одиницях, вихід основної та побічної продукції та ін.

Для одержання зведених даних за об'єктами обліку витрат у цілому по господарству ведуть зведений виробничий звіт тваринництва, в якому узагальнюють дані про витрати та вихід продукції тваринництва.

Одночасно з записами в зведений виробничий звіт підсумкові дані з виробничих звітів підрозділів з групуванням по кореспондуючих рахунках заносять до журналу-ордеру № 10-АПК, а кредитові обороти з нього у встановленому порядку щомісяця переносять до Головної книги.

7.3. Облік витрат та незавершеного виробництва в тваринництві

Витрати в тваринництві обліковують за статтями, перелік яких наведено в Методичних рекомендаціях № 132 [194]:

витрати на оплату праці

паливо та мастильні матеріали

засоби захисту тварин

корми

роботи та послуги

витрати на ремонт необоротних активів

інші витрати на утримання основних засобів

інші витрати

непродуктивні витрати

загальновиробничі витрати.

У статті "Витрати на оплату праці" відображають основну та додаткову заробітну плату працівників, які безпосередньо зайняті в технологічному процесі виробництва продукції тваринництва: доярки телятниці, скотарі, пастухи, свинарі, вівчарі, бджолярі тощо.

У статті "Паливо та мастильні матеріали" відображають комплексну ціну палива, в яку входять його вартість на виконання технологічних операцій, вартість мастил тощо.

До статті "Засоби захисту тварин" відносять вартість придбаних за рахунок коштів підприємства біопрепаратів і дезинфікуючих засобів. Вартість препаратів, придбаних за рахунок асигнувань бюджету, списують на зменшення сум цільового фінансування.

У статті "Корми" відображають вартість придбаних кормів та кормів власного виробництва, витрати на їх внутрішньогосподарське переміщення з поля на постійне місце зберігання, кормовий склад чи інший підрозділ. На дану статтю відносять також витрати на приготування кормів у кормоцехах і кормокухнях. Ці суми списують безпосередньо на відповідні види і групи тварин прямо або розподіляють між ними пропорційно масі згодованих кормів, що залежить від технологічних особливостей приготування роздачі кормів.

Витрати на транспортування кормів з місць постійно зберігання до кормоцехів, а також безпосередньо на ферму з місця зберігання не включають у вартість кормів, а відносять до інших відповідних статей (витрати на оплату праці, роботи і послуги тощо).

У статті "Роботи і послуги" відображають витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами. На дану статтю відносять вартість послуг автомобільного транспорту, тракторного парку, живої тяглової сили, електропостачання, водопостачання тощо. Сюди також списують витрати на оплату послуг станцій штучного осіменіння сільськогосподарських тварин.

У статті "Витрати на ремонт необоротних активів" відображають витрати, пов'язані з ремонтом основних засобів, які використовуються у тваринництві.

У статті "Інші витрати на утримання необоротних активів” відображають: оплату праці, включаючи відрахування на соціальні заходи працівників, що обслуговують основні засоби, вартість пального, мастильних матеріалів, витрачених на експлуатацію основних засобів тваринництві, амортизаційні відрахування по будівлях, спорудах та інших об'єктах основних засобів, що нараховуються відповідно до прийнятого порядку.

У статті "Інші витрати" відображають витрати, що безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції у тваринництві та не включені до інших статей: вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, знос спеціального одягу та спеціального взуття, платежі за страхування тварин тощо.

У статті "Непродуктивні витрати" записують втрати від падежу тварин на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, загибелі бджолосімей, що відшкодовуються за рахунок господарства. Ці витрати зменшуються на вартість одержаної сировини (шкур, технічного м'яса тощо) за цінами можливої реалізації або на вартість використання у своєму підприємстві. Загибель тварин, що сталася внаслідок стихійного лиха, відноситься на фінансові результати підприємства, а з вини матеріально відповідальних осіб – за рахунок цих осіб.

У статті "Загальновиробничі витрати" обліковують суму загальновиробничих витрат (включаючи загальнофермерські), що відносяться до конкретного об'єкту обліку в порядку їх розподілу.

Облік витрат на виробництво продукції тваринництва передбачає оперативне, достовірне та повне отримання інформації щодо понесених трудових, матеріальних і грошових витрат на її виробництво, достовірне та повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції, витрат на її реалізацію по підприємству в цілому й по окремих його структурних підрозділах (бригадах, фермах, орендних колективах тощо).

Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління та системи оплати праці, облік витрат ведеться в цілому за конкретними виробничими підрозділами без деталізації за окремими об'єктами (видами та групами худоби й птиці). Фактичні витрати підрозділу розподіляють між окремими видами та групами тварин і птиці пропорційно до планових витрат, а за відсутності – до нормативних витрат згідно з технологічними картами чи укрупненими нормативами.

Аналітичні рахунки відкривають за видами та статево-віковими групами тварин.

Усі витрати звітного року в тваринництві, як правило, включаються до складу собівартості продукції даного року. Виключення становлять тільки такі галузі як бджільництво, рибництво та птахівництво, де може бути незавершене виробництво на кінець звітного періоду. У бджільництві – це вартість меду, яка залишена у вуликах як кормовий запас на осінньо-зимово-весняний період, у рибництві – витрати по зарибленню, в птахівництві – витрати на незакінчену інкубацію.

У бухгалтерському обліку розрізняють поняття приріст живої маси та приріст тварин.

Приріст живої маси (Пж.м.) окремої групи тварин визначається розрахунковим шляхом за формулою:

П.жм. =КР + В + 3 + П-Н- Т-ПР                                    (7.1)

де ПР – жива  маса тварин на початок року

     В – жива маса тварин, що вибули у звітному періоді

     З – жива маса тварин, які загинули

     П – жива маса тварин, що переведені в інші групи

      Н – жива маса тварин, що надійшли

      Т – жива маса приплоду

КР – жива маса тварин на кінець року.

Приріст живої маси визначається за даними зважування тварин у господарстві.

Приріст тварин визначається за видами тварин, що не зважуються (звірі, молодняк робочих коней).

7.4. Калькулювання окремих видів продукції тваринництва

Точність і обґрунтованість калькуляційних розрахунків є важливою передумовою об'єктивності цілого ряду важливих економічних показників. Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначається виходячи з витрат, віднесених на відповідний вид (групу) тварин.

Розрахунок собівартості продукції у тваринництві здійснюється в такій послідовності:

розподіляють між окремими об'єктами обліку витрати на утримання
основних засобів

визначають собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв та списують калькуляційні різниці між фактичною та плановою їх собівартістю

списують частину витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються

списують з витрат основного виробництва суми надзвичайних витрат

розподіляють бригадні, фермерські, цехові та загальновиробничі витрати

визначають загальну суму виробничих витрат за об'єктами обліку

визначають собівартість продукції рослинництва

визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки рослинницької продукції

розподіляються витрати з утримання кормоцехів (за рішенням власника, що має бути затверджено в Наказі про облікову політику підприємства, розподіл витрат може виконуватися щомісяця)

визначається собівартість продукції тваринництва.

Методика обчислення собівартості продукції тваринництва залежить від тих основних ознак, які властиві біологічній природі цієї галузі господарства. Кожен вид тварин дає кілька видів продукції: молочне стадо великої рогатої худоби – молоко і приплід, бджільництво – мед, віск, рої тощо.

Отже, важливо правильно розподілити витрати між окремими видами супутньої продукції.

У тваринництві калькулюють основну продукцію молоко, приріст живої ваги, яйця, вовну тощо.

Побічну продукцію тваринництва не калькулюють. Методика оцінки побічної продукції тваринництва наведена в табл. 7.2

Вартість гною одержаного від групи тварин, визначають виходячи з нормативи-розрахункових витрат на його прибирання та вартості підстилки Собівартість тони гною визначають шляхом ділення загальної суми витрат на його фізичну масу. Згідно з Методичними рекомендаціями про порядок заповнення спеціалізованих форм річного звіту сільськогосподарськими підприємствами, кількість гною встановлюють розрахунковим шляхом за приблизними нормами виходу свіжого гною від однієї середньорічної голови тварин за рік.

Після виконання підготовчих робіт здійснюють калькулювання собівартості тваринницької продукції.

Спочатку обчислюють собівартість молока, оскільки воно може бути використане для вирощування інших груп і видів тварин.

Таблиця 7.2 

Порядок оцінки побічної продукції тваринництва

Види побічної продукції

Одиниця вимірювання

Методика оцінки побічної продукції

Мед від пчелосемей, що використовувалися для запилення культур у теплицях

центнер

За реалізаційними цінами на момент числення обівартості

Гній

тонна

Вартість підстилки і нормативно-розрахункові витрати, включаючи амортизацію і поточний ремонт пристроїв для видалення гною з тваринницьких приміщень, і транспортування, витрати на збереження гною і сечі в навозохранилищах

вовна-линька, пух, перо, м'ясо півників яєчних курей, забитих у добовому віці, м'ясо забитих звірів, молоко овець, гренажні кокони, з яких не вийшли метелики

центнер

Нормативно-розрахункові витрати, реалізаційні ціни чи ціни їх використання у господарстві. Вартість побічної продукції відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп тварин і птиці

міражні яйця, шкури загиблих тварин

штук

шкаралупа яєць при інкубації

кілограм

Стоимость работ, выполненных племенными лошадьми и молодняком лошадей

коне-день

За собівартістю коне-днів робочих коней

Пташиний послід

центнер

Нормативно-розрахункові витрати видалення гною з приміщень, його сушіння і збереження, вартість тари

Відходи, які використовуються у промислових виробництвах і промислах

За реалізаційними цінами або цінами їх можливого використання

Витрати на утримання худоби та птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вартості побічної продукції) складають собівартість продукції тваринництва.

Закриття рахунків по тваринництву роблять після калькуляції собівартості по рослинництву та списання калькуляційних різниць, бо в тваринництві використовують корми власного виробництва поточного року. Перед цим закривають також аналітичні рахунки, на яких обліковують переробку продукції рослинництва та виготовлення кормів.

Калькуляційну різницю відносять на відповідні рахунки пропорційно до маси продукції. На суму перевищення фактичної собівартості над плановою проводять додатковий запис. Якщо фактична собівартість нижча за планову, то калькуляційну різницю списують методом "червоного сторно".

Після списання калькуляційних різниць на субрахунку 232 "Тваринництво" можуть залишатися витрати у незавершеному виробництві у таких галузях тваринництва:

птахівництві – незакінчена інкубація яєць

бджільництві – собівартість меду, залишеного у вуликах як корм на осінньо-зимово-весняний період

рибництві – собівартість цьоголіток у зимувальних ставках.

Залишки незавершеного виробництва на кінець року повинні бути підтверджені даними інвентаризаційних описів.

У молочному скотарстві об'єктами калькулювання продукції є:

по основному стаду – 1 ц молока та 1 голова приплоду

по вирощуванню та відгодівлі тварин –1 ц приросту живої маси та  1 ц живої маси тварин.

При калькулюванні продукції від загальної суми витрат за відповідним об'єктом обліку віднімається вартість побічної продукції, а решта розподіляється між молоком і приплодом.

Собівартість 1 голови приплоду розраховується за вартістю          60 кормо-днів утримання корови. Собівартість одного кормо-дня визначається діленням всієї суми витрат по утриманню сновного стада на загальну кількість кормо-днів.

Для визначення собівартості 1 ц молока потрібно від загальної суми витрат по утриманню основного стада відняти вартість побічної продукції і приплоду та розділити на кількість центнерів одержаного молока.

Приклад 1. Загальна сума витрат на утримання основного молочного стада 950 000 грн. За рік враховано 340000 кормо-днів, одержано 32 000 центнерів молока і 980 голів приплоду. Вартість побічної продукції (гній) – 9 150 грн.

Собівартість 1-го кормо-дня: (950000 грн. : 340000 к.д.) = 2,79 грн. Собівартість 1-єї голови приплоду: (2,79 грн. х 60 к.д.) = 167,40 грн.

Собівартість усього одержаного приплоду:

(980 гол. х 167,40 грн.) = = 164052 грн.

Сума витрат, що відносяться на молоко:

(950000 грн. - 164052 грн. - 9150 грн.) = 776798 грн.

Собівартість 1 ц молока: (776798 грн.: 32000 ц) = 24,27 грн.

Собівартість 1 ц приросту живої маси розраховують діленням загальної суми витрат на утримання поголів'я відповідної групи (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

Щоб визначити приріст живої маси, потрібно зважити поголів'я на кінець періоду, до його маси додати масу поголів'я, що вибуло за звітний період, відняти масу поголів'я, що надійшло, та того, що було на початок періоду. До маси тварин, які надійшли, включають масу одержаного приплоду.

Приріст живої маси є продукцією звітного періоду (року), а тому його собівартість складається з витрат відповідного періоду (року). Але рух поголів'я не обмежується лише одним роком, він є безперервним процесом.

Існують різні ціни на поголів'я тварин: ті, що були на початок року – оцінені за фактичною собівартістю минулого року, куплені – за цінами придбання, приплід – за плановими цінами поточного року з їх коригуванням в кінці року до рівня фактичної собівартості.

Для того, щоб кожен вид тварин обліковувався за однаковими цінами незалежно від джерел надходження і часу перебування в господарстві, необхідно застосовувати порядок оцінки тварин за середньою собівартістю 1 ц живої маси у відповідності з розрахунком фактичної собівартості живої маси тварин.

Жива маса, яка підлягає калькулюванню, визначається двома способами:

1) жива маса тварин на кінець звітного періоду плюс маса тварин, що. вибули з господарства

2) жива маса тварин на початок звітного періоду плюс маса тварин, що надійшли протягом року плюс маса одержаного приплоду плюс маса тварин, що переведені з основного стада.

Шляхом ділення вартості живої маси на кількість її центнерів, визначають собівартість 1 центнеру живої маси. За цією собівартістю оцінюють усіх тварин, які вибули із господарства (продані, переведені в основне стадо, забиті) і залишилися на кінець року. Вартість тварин, що загинули, в кінці року не змінюється. Приплід оцінюється відповідно до проведеної калькуляції по основному молочному стаду корів, а придбаних тварин – за цінами придбання.

Приклад 2. На початок звітного періоду в господарстві було        1490 гол. великої рогатої худоби живою масою 1610 ц на суму 156 000 грн.

За звітний період надійшло: приплід 980 гол., живою масою 310 ц, вартістю 164297 грн., придбано у постачальника 35 гол., живою масою 86 ц. На суму 14 300 грн., переведено з основного стада 25 гол., масою 128 ц на суму 12 000 грн. За звітний період реалізовано 645 гол. масою 1700 ц., переведено в основне стадо 89 гол. масою 391 ц., загинуло 3 гол. живою масою 1,0 ц.

Приклад розрахунку собівартості 1 центнера приросту живої маси і 1 центнера живої маси наведено в табл. 7.3.

За рік одержано 3500 центнерів приросту живої маси 3500 ц (3542 ц + 1700 + 391 ц + 1 - 128 ц - 310 ц - 86 ц - 1610 ц).

Собівартість приросту живої маси визначається сумою витрат поточного року на утримання поголів'я за вирахуванням вартості побічної продукції (гній).

Таблиця 7.3

Калькуляція собівартості 1 ц. живої маси тварин

молодняка великої рогатої худоби та на відгодівлі

Наявність і рух поголів'я

Голів

Маса, ц

Сума, грн.

Залишок на початок року

1490

1610

156 000

Надійшло: приплід від корів

980

310

164 297

придбано

35

86

14 300

приріст

X

3500

92 500

з основного стада

25

128

12 000

Разом надійшло

1040

4024

283 097

Разом надійшло із залишком на початок року

2530

5634

439 097

Вибуло продано

645

1700

132 516

переведено в основне стадо

89

391

30 479

падіж

3

1

Х

Разом вибуло

737

2092

162 995

Залишок на кінець року

1793

3542

276 102

Разом вибуло із залишком на кінець року

2530

5634

439 097

Якщо витрати на утримання поголів'я (без вартості гною) становили 92500 грн., то собівартість 1 центнера приросту живої маси буде 26,43 грн. (92500 грн.: 3500 ц = 26,43 грн.).

Жива маса в даному прикладі становить 5633 центнерів (3542 ц + 391 ц + 1700 ц) = 5633 ц або (1610 ц + 310 ц + 86 ц + 3500 ц - 1ц +128 ц)= = 5633 ц.

Вартість живої маси: 439 097 грн. (156000 + 164297 + 14300 + 92500 + 12000). Звідси собівартість 1 центнера живої маси - 77,95 грн. (439 097 : 5633 = 77,95 грн.).

За цією собівартістю оцінюють поголів'я, яке продане, переведене в основне стадо, забите та залишилося на кінець року. Коригування визначається як різниця між фактичною і плановою собівартістю по поголів'ю, що вибуло.

На суму коригування кредитують рахунок 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" і дебетують рахунки 90 "Собівартість реалізації", 15 "Капітальні інвестиції” та інші залежно від каналів вибуття поголів'я тварин.

Суми коригування записують у виробничий звіт по тваринництву, закриваючи відповідні аналітичні рахунки, та в журнали-ордери згідно з кореспонденцією рахунків.

У м'ясному скотарстві одну голову приплоду оцінюють виходячи з живої маси телят при народженні і фактичної собівартості 1 ц живої маси відлучених телят у 8-місячному віці.

Собівартість приросту живої маси телят до 8-місячного віку обчислюється діленням понесених витрат на утримання корів і нетелів (останніх за 2 місяці до розтелення переводять до основного стада) і телят до 8-місячного віку (без вартості побічної продукції молока, яке оцінюється за реалізаційними цінами), на приріст живої маси телят цієї групи з урахуванням живої маси приплоду.

Приклад 3. Витрати з утримання основного стада м'ясного напрямку за рік склали 274 410 грн., отримано 72 ц молока за реалізаційною ціною на суму 5 760 грн., витрати, віднесені на гній, склали 8 210 грн. Дані про наявність і рух поголів'я протягом року наведені у табл. 7.4.

Собівартість приросту живої маси телят, включаючи живу масу приплоду, складає : 274 410 - (5 760 + 8 210) = 260 440 грн.

Приріст живої маси: 162 + 610 + 82 + 4 – 74 – 96 – 18 = 670 (ц).

Таблиця 7.4

Калькуляція собівартості 1 ц живої маси та собівартості

1 теляти у віці до 8 місяців

Показники

Кількість

голів

Жива

маса, ц

Сума,

грн.

Залишок телят під матками на початок року

105

74  

17 930

Надійшло протягом року:  приплід

320

96

32 640

 приріст живої маси

X

670

227 800

 інші надходження

15

18

9 060

Собівартість 1 ц живої маси

X

X

336,57

Вибуло протягом року:

переведено до старшої групи

247

610

205 307

 реалізовано

45

82

27 599

 загинуло

3

4

Х

Залишок телят під матками на кінець року

145

162

54 524

Собівартість 1 ц приросту складе: 260 440 : (96 + 670) = 340,00 (грн).

Вартість поголів'я, яке калькулюється, становить:

17 930 + 32 640 + 227 800 + 9 060 = 287 430 (грн), а його жива маса: 610 + 82 + 162 = 854 (ц).

Собівартість 1 ц живої маси теляти і віці до 8 місяців складе:

287 430 : 854 ц = 336,57 (грн.).

За собівартістю 1 ц живої маси оцінюється реалізоване поголів'я, переведене до старшої групи та яке залишилось на кінець року.

У даному випадку фактична собівартість переведених телят до старшої групи становить: 336,57 грн. х 610 ц = 205 307 (грн.), реалізованих: 336,57 грн. х 82 ц = 27 599 (грн), залишених під матками на кінець року: 336,57 грн. х 162 ц = 54 524 (грн.).

Собівартість 1 центнера живої маси визначають шляхом ділення суми витрат, віднесених на приплід і приріст живої маси телят до           8-місячного віку, і балансової вартості телят, що були у цій групі на початок року та надійшли до  групи  протягом року,  на загальну живу  масу телят до 8 місяців, відлучених від маток (без маси тварин, що загинули) на тих, що залишилися під матками на кінець року. Розрахункову собівартість центнера живої маси використовують для оцінки телят, що залишилися під матками на кінець року та переведені до старших груп.

Собівартість приросту маси та живої маси тварин на вирощуванні та відгодівлі у м'ясному скотарстві визначається аналогічно як і в молочному скотарстві.

Об'єктами калькулювання в свинарстві є: по основному стаду – приплід, по молодняку старше 2 -х місяців – приріст і жива вага, по відгодівельному поголів'ю дорослих свиней – приріст.

Побічною продукцією у свинарстві є гній, щетина тощо.

Витрати на утримання основного стада (свиноматки з поросятами до відлучення та кнурі) становлять собівартість приросту живої маси та приплоду. Шляхом ділення зазначених витрат на кількість голів одержаного приплоду, визначають собівартість його однієї голови.

Собівартість 1 центнера приросту живої маси свиней, інших груп, які знаходяться на вирощуванні та відгодівлі, визначається так як і в скотарстві.

Для розрахунку собівартості 1 ц живої маси необхідно визначити вартість живої маси, яка складається із вартості поросят під матками на початок року та витрат за рік на утримання основного стада свиней і живу масу (ц), яка складається із маси відлучених поросят та тих, що залишилися під матками на кінець року. Діленням вартості живої маси на кількість її центнерів визначають собівартість 1 ц. живої маси, за якою оцінюють відлучених поросят і тих, що залишилися під матками на кінець року.

Приклад 4. Витрати на утримання основного стада свиней за рік склали 34 500 грн. Вартість побічної продукції –1 200 грн.

Залишок поросят під свиноматками на початок року 50 голів масою   0,60 ц. на суму 900 грн.

Визначення собівартості приросту свиней наведено в табл. 7.5.

Приріст живої маси дорівнює 15 + 0,2 + 0,4 – 0,6 – 2,4 = 12,6

Фактична собівартість 1ц приросту живої маси поросят на момент відлучення: (34 500 – 1 200) : 12,6 = 2 642,86 грн.

Фактична собівартість 1ц живої маси поросят на момент відлучення: (900 + 33 200 ) : (15 + 0,4) = 2 214,29 грн.

Фактична собівартість вилучених поросят:

2214,29 х 15 = 33 214 (грн.).

Таблиця 7.5

Калькуляція собівартості приросту свиней

Наявність та рух поголів 'я

Голів

Маса, ц

Сума, грн.

Залишок поросят під матками на початок року

50

0,6

900

Приплід

400

2,4

X

Приріст

X

12,6

33 200

Разом надійшло

400

15

33 200

Разом надійшло із залишком на початок року

450

15,6

34 100

Переведено до старшої групи

410

15

33 214

Загинуло

20

0,2

Х

Залишок поросят під матками на кінець року

20

0,4

886

Разом вибуло із залишком на кінець року

450

15,6

34 100

Фактична собівартість поросят під матками на кінець року:  

34 200 – 33 214 = 886 (грн.).

У спеціалізованих господарствах собівартість продукції свинарства
розраховують у цілому за галуззю та кожною спеціалізованою групою.

Об'єктами калькулювання у вівчарстві є

основна продукція: вовна (з поділом на тонку, напівтонку, напівгрубу, грубу), приріст живої маси, приплід,

супутня продукція: молоко, шкури загиблих тварин, що оцінюються за реалізаційними цінами.

До собівартості приплоду ягнят відноситься: в романівському вівчарстві – 12 %, каракулевому – 15 %, а у всіх інших напрямках –10 % від загальної суми на утримання овець основного стада. Якщо на підприємстві створено отари маточного стада та вівці всіх груп І утримуються разом, на приплід відноситься загальна сума витрат у зазначеному вище розмірі.

Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та її приплоду) розподіляють між вовною та приростом живої маси. Для цього 1 ц вовни прирівнюється до 5 одиниць, а 1 ц приросту живої маси береться за одиницю.

Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець,

класування, пакування, маркування вовни відносять тільки на вовну, а витрати на транспортування, забій каракулевих ягнят і первинну обробку шкур включають у вартість каракулевих шкурок.

Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої маси до відлучених.

Собівартість 1 ц живої маси у вівчарстві розраховують аналогічно як скотарстві.

У спеціалізованих господарствах по вівчарству ведуть два аналітичні рахунки: "Основне стадо овець", "Вівці на вирощуванні та відгодівлі".

Собівартість продукції птахівництва визначається шляхом ділення витрат на утримання або вирощування відповідної групи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість відповідної продукції.

Облік витрат і виходу продукції птахівництва організовують стосовно технології виробництва. Можуть відкриватися такі аналітичні рахунки: "Батьківське стадо" (продукція – інкубаційні яйця), "Промислове стадо" (продукція – харчові яйця), "Вирощування і відгодівля" (продукція – приріст живої маси) "Інкубація" (продукція – молодняк). Якщо у господарстві утримують різні види птиці, то їх облік ведуть за видами – кури, гуси, індики та ін.

Заздалегідь визначають собівартість продукції дорослого стада птиці, оскільки яйця використовуються цехом інкубації, а потім обчислюється собівартість добового молодняка.

За всіма технологічними групами молодняка птиці у першу чергу визначається фактична собівартість приросту, а потім – собівартість живої маси птиці. При обчисленні собівартості живої маси, калькуляційні розрахунки повинні проводитись послідовно, починаючи з молодших технологічних груп птиці.

По батьківському та промисловому стаду до витрат відносяться також вартість птиці основного стада, яка загинула і віднесена за рахунок господарства.

Приклад 5. Витрати на утримання дорослого стада курей за рік склали 50 000 грн. Отримано за рік 300 тис. шт. яєць і пташиний послід виходячи з нормативно-розрахункових витрат на його заготівлю на суму    2 600 грн.

Фактична собівартість 1 тис. шт. яєць складе:

(50 000 - 2600) : 300 = 158 (грн.).

Так само обчислюється собівартість яєць, отриманих від інших видів птиці.

За молодняком усіх видів птиці обчислюється собівартість приросту живої маси і собівартість живої маси. Для визначення собівартості 1 ц приросту живої маси необхідно суму витрат на вирощування молодняку, за винятком вартості побічної продукції, поділити на кількість центнерів одержаного приросту живої маси. Яйця, отримані від молодняку птиці,  вважаються побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами.

Собівартість 1 ц живої маси молодняка птиці обчислюється аналогічно до собівартості 1 ц живої маси молодняку великої рогатої худоби.

По цеху інкубації обчислюється собівартість голови ділового добового молодняку птиці.

Процес інкубації може мати незавершене виробництво. Його визначають за формулою :

Н = СТ х К х Д,                                                   (7.2)

де   Н – сума незавершеного виробництва

      С – планова собівартість однієї голови добового молодняку птиці

      Т – тривалість інкубації в днях

      К – кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року

      Д – фактичний період інкубації закладених яєць у днях.

Приклад 6. В інкубатор 20 липня закладено 20 000 шт. курячих яєць. Тривалість інкубації – 21 день. Планова собівартість курчати – 0,60 грн. Фактична тривалість інкубації у липні складає 11 днів (31-20). Собівартість незавершеного виробництва складатиме: (0,60 : 21) х (11 х 20000) = 6286 (грн.).

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості побічної продукції) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняку птиці.

При одночасній інкубації яєць різних видів птиці обчислення собівартості добових курчат проводиться таким чином. Кількість і вартість яєць, закладених на інкубацію, є прямими витратами, тому їх необхідно прямо відносити на собівартість молодняку кожного виду птиці. Усі інші витрати по цеху інкубації розподіляються на відповідні види добового молодняку птиці за допомогою таких коефіцієнтів: яйце куряче – 1,0, яйце качине – 2,5, яйце гусяче – 5,0, яйце індиче – 2,0.

Об'єктами калькулювання в галузі конярства приплід і приріст живої маси. Собівартість приплоду робочих коней визначається виходячи з вартості 60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої робочої худоби. Собівартість одного кормо-дня (для оцінки вартості приплоду) розраховується шляхом ділення всієї суми витрат з утримання робочої худоби на кількість кормо-днів.

У племінному конярстві обліковують окремо витрати по основному стаду та по вирощуваному молодняку. По основному стаду продукцією є приплід. Собівартість приплоду визначається сумою річних витрат на утримання основного стада (кобил і жеребців) за вирахуванням вартості гною, іншої побічної продукції і вартості виконаних робіт в оцінці за нормативною або плановою собівартістю робочого дня робочих коней.

По групі молодняку розраховують собівартість приросту. Для цього загальну суму витрат (без вартості побічної продукції) ділять на кількість кормо-днів і собівартість одного кормо-дня. Річні витрати на вирощування молодняку коней (без вартості побічної продукції) додаються до балансової вартості молодняку, який був у групі на початок року та надійшов у поточному році, включаючи приплід. Собівартість молодняку коней, переведеного в основне стадо, реалізованого та залишеного на кінець року для подальшого вирощування, визначається додаванням до його вартості на початок року витрат на утримання в звітному році, розрахованих за кількістю кормо-днів і їх собівартістю.

Собівартість продукції бджільництва обчислюють з урахуванням виробничого напрямку даної галузі: медового, медово-запилювального, бджолорозплідницького і запилювального.

Певна частина витрат на утримання бджіл повинна бути віднесена на роботи із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним із перших етапів калькулювання собівартості продукції бджільництва медово-запилювального напрямку є розмежування витрат, що відносяться на вироблену продукцію і на запилювальні культури згідно із затвердженими нормативами.

Для визначення собівартості окремих видів продукції бджільництва витрати розподіляються між видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість приросту кількості сот розраховується за собівартістю топленого кондиційного воску.

При цьому гніздовий сот розміром 435x300 мм відповідає 140 г воску, розміром 435x230 мм – 110 г, магазинний сот розміром 435x145 – 70 г воску.

При використанні більшої кількості бджолосімей, ніж передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені на запилювальні культури, не збільшуються. На запилювані сільськогосподарські культури відносять 20-40 % витрат на утримання бджолиних сімей, а за плодоягідними культурами та насінниками конюшини та люцерни – 40-60 % (залежно від розмірів площ запилених культур і їх урожайності).

Мед, отриманий від бджіл запилюваного напрямку, є побічною продукцією і оцінюється за цінами реалізації. Побічна продукція виключається із суми витрат на бджільництво.

У бджільництві запилювального напрямку всі витрати відносяться на собівартість запилювальних культур (теплиці, парники тощо).

Для обчислення собівартості кожного виду продукції бджільництва складають калькуляційний розрахунок, який розглянуто на прикладі в табл. 7.6.

Таблиця 7.6

Калькуляція собівартості продукції бджільництва

Продукція

Оди-ниця виміру

Кіль-кість

Вартість продукції

за цінами

реалізації,

грн.

Питома вага,

%

Фактична собівартість продукції, грн.

усієї

одиниці

Мед

ц

9

5610

91,7

4735

526,11

Віск

ц

0,5

300

4,9

253

506,00

Бджолині сім'ї,

шт.

15

150

2,5

129

8,6

Гніздовий сот розміром 435x230 мм

шт.

60

X

X

47

0,78

Гніздовий сот в перерахунку    на топлений кондиційний віск

ц

0,066

60

0,9

X

X

РАЗОМ

X

X

6120

100

5164

X

Вартість продукції бджільництва за реалізаційними цінами становить 6 120 грн. Фактичні витрати на утримання бджіл після списання частини їх на культури, що запилюються, становить 5 164 грн.

Згідно з питомою вагою окремих видів продукції бджільництва до загальної її вартості за реалізаційними цінами обчислюють частку витрат за окремими видами продукції бджільництва:

мед: 5164 х 91,7 : 100 = 4735 (грн)

віск: 5164 х 4,9 : 100 = 253 (грн.)

 бджолині сім'ї: 5164 х 2,5 : 100 = 129 (грн.)

 гніздовий сот: 5164 х 0,9 : 100 = 47 (грн.).

Шляхом ділення загальної суми вартості за окремими видами продукція на її кількість обчислюємо фактичну собівартість одиниці продукції бджільництва.

Об'єктами калькулювання в кролівництві та звірівництві є: по основному стаду - діловий молодняк (1 голова), по молодняку різного віку –приріст  живої маси (1 ц) та приріст (1 тис. кормо-днів). У звірівництві собівартість однієї голови приплоду при народженні визначається у розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняка на час відлучення. При відлученні приплід дооцінюється ще на 50 відсотків. Собівартість однієї голови молодняка на час відлучення визначається шляхом ділення суми витрат на утримання дорослих звірів з приплодом до відлучення за вирахуванням вартості побічної продукції (шкурки загиблих тварин і м'яса забитих звірів) за цінами реалізації на кількість відлученого молодняку. При калькулюванні ділового приплоду від загальної суми витрат віднімається вартість невідлученого молодняка на кінець року за ціною його оприбуткування.

Молодняк звірів після відлучення дооцінюють, виходячи із середніх витрат на утримання однієї голови протягом дня відповідної кількості         кормо-днів.

Собівартість ділового приплоду молодняка звірів минулих років (забитих на шкурки, переведених в основне стадо, реалізованих і залишених на кінець року) визначається на основі вартості молодняка на початок року і витрат на його утримання, які розраховуються виходячи з витрат на утримання голови протягом дня та кількості кормо-днів.

Собівартість приросту маси та живої маси молодняка кролів та звірів після відлучення визначається аналогічно як і по тваринах великої рогатої худоби.

Якщо на підприємстві на кінець року залишається певна кількість невідлученого молодняка, його вартість (на рівні 50 відсотків планової собівартості голови при відлученні) виключають із загальної суми витрат.

В рибництві собівартість 1 ц товарної риби, що вирощується в ставках та інших водоймах, складається із витрат на зариблення водоймищ, включаючи вартість мальків, витрат на вирощування та вилов риби. У спеціалізованих підприємствах з повносистемним рибним господарством обчислюється собівартість 1 тис. мальків шляхом ділення суми витрат на утримання плідників, що знаходяться протягом року в маточниках і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених з нерестових ставків. Собівартість 1 ц цьоголіток визначається діленням загальної вартості мальків і витрат на вирощування риборозсадницького матеріалу (цьоголіток) на кількість центнерів обчисленої продукції. При цьому середня маса цьоголітки приймається за 30 г . Для обчислення собівартості кожного виду продукції рибництва складають калькуляційний розрахунок, який розглянуто на прикладі в табл. 7.7.

Таблиця 7.7.

 

Калькуляція собівартості вирощування цьоголіток

Показники

Кількість, тис. шт.

Сума, грн

Мальки, передані на вирощування

3200

27 100

Витрати на утримання вигульних ставків на початок року (незавершене виробництво)

X

2 200

Витрати на вирощування цьоголіток і утримання нагульних ставків

X

17 200

Витрати на утримання нагульних ставків, облікованих після пересадки цьоголіток в зимувальні ставки

X

2 900

Отримано цьоголіток і витрати на їх утримання

(27 100 + 2 200 + 17 200 + 2 900)

3200

49 400

Собівартість 1 тис. цьоголіток (49 400 : 3 200)

-

15,44

Собівартість цьоголіток, пересаджених до зимувальних ставків (незавершене виробництво)

(100 х 15,44)

100

1 544

Собівартість реалізованих цьоголіток (49 400 – 1 544)

3100

47 856

У риболовецьких підприємствах визначають собівартість 1 ц валової риби, яка складається із витрат по лову, утриманню і роботі риболовецьких суден і флоту, засобів лову, транспортних витрат, витрат на охолодження, підморожування або підсолювання риби з метою її збереження.

Вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках, розглядається як витрати на незавершене виробництво. До витрат на утримання вигульних ставків включаються вартість випущених цьоголіток і витрати на їх вирощування до вилову і реалізації. Собівартість центнера товарної риби визначають шляхом ділення всіх витрат на її вирощування на кількість одержаної товарної риби.

Розраховують також собівартість 1 т готової рибопродукції, яка включає вартість сирцю або мороженого напівфабрикату та витрати по обробці, починаючи з операцій прийому риби до випуску готової продукції (табл. 7.8).

Таблиця 7.8

Калькуляція собівартості товарної риби

Показники

Кількість, тис. шт.

Сума, грн.

Риба, випущена до вигульних ставків

3100

47856

Витрати на утримання вигульних ставків на початок року (незавершене виробництво)

X

1480

Витрати на вирощування товарної риби та утримання вигульних ставків

X

433500

Витрати на утримання вигульних ставків, облікованих після вилову товарної риби (незавершене виробництво на кінець року)

X

1630

Отримано товарної риби та її собівартість

(47 856 + 1 480 + 433 500 -1 630)

3100

481206

Собівартість 1 ц товарної риби (481206 : 3100)

-

155,23

В шовківництві собівартість грени складається з вартості племінних коконів і витрат на приготування грени (за вирахуванням вартості гренажних коконів з метеликами, що не вийшли, оцінених за цінами реалізації).

До собівартості сирих коконів включаються вартість грени за собівартістю її приготування або за ціною придбання, витрати на інкубацію грени, вигодовування черв'яків і одержання коконів. Собівартість 1 кг сирих коконів визначається шляхом ділення суми витрат, за винятком вартості побічної продукції, на масу коконів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63908. Экстремизм в молодежной среде: региональный аспект 48 KB
  По национальному составу: большинство респондентов 663 идентифицируют себя с русскими 87 респондентов указали что являются бурятами 14 татарами. Выявлено следующее: 45 респондентов считают что знаю что такое экстремизм еще 415 полагают что знаю но не уверены правильно ли.
63909. Межпоколенческая преемственность и социокультурный раскол в современной России 45.5 KB
  На мой взгляд эта фраза как бы подчеркивает то что одно поколение не способно перенять все ценности взгляды правила другого поколения. Как правило между поколениями есть возрастная разница в 2025 лет. Ведь несмотря на то что преемственность между поколениями не бывает...
63910. К вопросу о личностной и социальной идентификации современных студентов 241 KB
  Одной из наиболее дискутируемых и актуальных проблем в социологии философии и психологии на сегодняшний день занимает проблема социальной и личностной идентификации. Особенно интересной на наш взгляд является проблема выявления особенностей и технологий взаимовлияния социальной и личностной...
63911. Трансформация морали в повседневной жизни 51 KB
  В данной статье мы рассмотрим как проходит трансформация морали в повседневной жизни. А кто создал все эти моральные нормы Нам навязало это общество или мы считаем что делать правильно именно так и не иначе исходя из своих собственных внутренних побуждений...
63912. «Одиночество в сети». Хикикомори в современном мире 52.5 KB
  Не выходи из комнаты не совершай ошибку. Это сокращение от Хикикомори японского термина впервые употреблённого психологом Тамаки Сайто в начале 90х годов прошлого века. Большинство хикикомори юноши. Самоизоляция демонстрируемая хикикомори является частым симптомом у людей страдающих от депрессии...
63913. Скрытая реклама как уникальная технология управления потребительским поведением в трансформирующемся обществе 42.5 KB
  Скрытая реклама как уникальная технология управления потребительским поведением в трансформирующемся обществе Наше общество общество потребления. Именно для такой удачной презентации товаров в обществе тотального потребления и существует реклама.
63914. Моральные и правовые трансформации общественного сознания на примере Беби-боксов 53 KB
  В переходный период углубляющийся кризис духовного мира личности сопровождающийся деформацией индивидуального сознания ценностной переориентацией личности столкновением сложившихся стереотипов с реалиями жизни требует переосмысления многих теоретических представлений о соотношении...
63915. Идолопоклонство в современном мире 37.27 KB
  Можно заметить и рост фанатизма и зависимости от различных обожествленных объектов и их проникновение в повседневную обыденную жизнь и также большее количество людей которые пребывают под влиянием идолов. Появление организованных религий привело к усилению религиозной власти над мирской...