21256

Облік інших операцій на сільськогосподарських підприємствах

Лекция

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

За дебетом субрахунку 234 обліковуються всі витрати по виконанню робіт та послугу розрізі типової номенклатури статей. За дебетом рахунку відображаються прямі матеріальні трудові та інші прямі витрати а також загально виробничі витрати за кредитом – списання собівартості виготовлених виробів вартість послуг на ремонти техогляди та ін. Усі витрати по капітальному та поточному ремонтах основних засобів по виготовленню запасних частин та інших роботах що виконують майстерні обліковуються за статтями: 1 витрати на оплату праці 2 паливо і...

Украинкский

2013-08-02

279.5 KB

9 чел.

Тема 8. Облік інших операцій на сільськогосподарських підприємствах

8.1. Облік допоміжних виробництв

Допоміжні виробництва – це виробництва, які виконують для основних галузей, капітального будівництва та інших сфер діяльності підприємства окремі роботи або надають різні послуги.

Фактична собівартість робіт і послуг допоміжних виробництв в сільському господарстві визначається щомісячно і за  цією оцінкою відноситься на споживачів.

До допоміжних виробництв належать ремонтно-механічні майстерні, вантажний автотранспорт, жива тяглова сила, машинотракторний парк, служби електропостачання, водопостачання тощо. Характерною особливістю допоміжних виробництв є те, що вони організовуються для обслуговування інших галузей та виробництв.

Облік витрат допоміжних виробництв ведеться на рахунку 23 “Виробництво” на окремому субрахунку, тобто на субрахунку 234 “Допоміжні виробництва”, у складі якого можуть бути виділені субрахунки другого порядку за видами виробництв:

2341 “Ремонтні майстерні”

2342 “Автомобільний транспорт”

2343 “Гужовий транспорт”

2344 “Електропостачання”

2345 “Водопостачання”

2346 “Газопостачання”

2347 “Холодопостачання (холодильні установки)” та ін.

За дебетом субрахунку 234 обліковуються всі витрати по виконанню робіт та послугу розрізі типової номенклатури статей.

Щоб не допустити неправильного списання витрат, у першу чергу необхідно закривати рахунки виробництв, які мають найбільшу кількість споживачів при мінімумі зустрічних послуг.

Записи у журналі обліку витрат здійснюють на підставі відомостей дефектів на ремонт машин, лімітно-забірних карток, нарядів на відрядну роботу та інших первинних документів. електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, автотранспорт, жива тяглова сила, машино-тракторний парк.

Синтетичний облік на субрахунку 234 ведеться в журналі-ордері 10.3 с.-г.

Ремонтні майстерні займаються ремонтом основних засобів сільськогосподарського підприємства. Бухгалтерський облік витрат на ремонт, модернізацію, реконструкцію та інші види поліпшення основних засобів регламентується П(С)БО 7 [229].

При підрядному способі виконання ремонтних робіт всі види робіт виконує підрядне підприємство. При господарському способі виконання робіт ремонт основних засобів виконують власними силами підприємства.

Однією з поширених форм організації ремонту основних засобів є проведення ремонту силами ремонтно-механічних майстерень.

Облік витрат ведеться на субрахунку 234 “Ремонтні майстерні”. За дебетом рахунку відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також загально виробничі витрати, за кредитом – списання собівартості виготовлених виробів, вартість послуг на ремонти, техогляди та ін.

Об’єктом обліку витрат в ремонтній майстерні є замовлення на ремонт складових машин(тракторів, комбайнів, автомобілів) групи сільськогосподарських знарядь (борін, культиваторів, та ін.), обладнання для тваринницьких ферм та об’єктів інших галузей.

Усі витрати по капітальному та поточному ремонтах основних засобів, по виготовленню запасних частин та інших роботах, що виконують майстерні, обліковуються за статтями:

1) витрати на оплату праці

2) паливо і мастильні матеріали

3) сировина та матеріали (без зворотних відходів)

4) роботи і послуги

5) витрати на ремонт необоротних активів

6) інші витрати на утримання основних засобів

7) інші витрати

8) непродуктивні витрати (в обліку)

9) загальновиробничі витрати.

Сільськогосподарським підприємствам рекомендовано вести облік витрат у ремонтній майстерні за зазначеними статтями разом, без відкриття рахунків на окремі машини і замовлення. В бухгалтерії в спеціальному журнал, накопичу вальній відомості слід обліковувати витрати по ремонту окремо для кожного трактору, автомобіля та інших машин, а витрати по ремонту сільськогосподарських машин і знарядь – в цілому по всіх машинах і знаряддях з розподілом лише за сферами їх використання (рослинництво, тваринництво та ін).

За результатами огляду основних засобів, що надійшли для ремонту, складається у 2 екземплярах відомість дефектів на ремонт машини (ф. № 130), та присвоюється номер замовлення. Один екземпляр передають на склад для підбору та видачі необхідних для ремонту запасних частин, другий екземпляр залишають в ремонтній майстерні як кошторисний документ на проведення ремонту. На підставі відомості виписують наряди на виконання ремонтних робіт.

Відомість дефектів на відремонтовані об’єкти здають разом з іншими документами до бухгалтерії, де визначають фактичну загальну вартість ремонту машин.

Прямі витрати на ремонт машин і обладнання обліковують в журналі обліку витрат у ремонтній майстерні (ф. № 36) окремо за кожним об’єктом. Для ремонту інших сільськогосподарських машин та дрібного інвентарю в журналі відкривають окремі сторінки на кожну групу машин за структурними підрозділами (відділками, бригадами).

Записи в журналі здійснюються на підставі первинних документів.

В кінці місяця витрати підсумовують, підсумки переносять у Виробничий звіт по промислових, допоміжних та інших виробництвах та витратах (ф. № 10.3а с.-г.), який є підставою для відображення витрат ремонтної майстерні в регістрах бухгалтерського обліку.

На окремому аналітичному рахунку обліковують цехові (загальновиробничі) витрати ремонтної майстерні, пов’язані з організацією, управлінням та обслуговуванням ремонтного виробництва. Загальновиробничі витрати ремонтно-механічної майстерні щомісяця розподіляють між окремими замовленнями пропорційно до нарахованої прямої заробітної плати за кожним замовленням. на суму розподілених загальновиробничих витрат дебетується субрахунок 2341 і кредитується субрахунок 914 “Загальновиробничі витрати ремонтно-механічної майстерні”. Методичними рекомендаціями № 132 передбачено зменшення витрат на ремонт об’єкта на вартість знятих вузлів (деталей), які можуть бути встановлені в подальшому використанні. Зняті вузли (деталі) обліковуються за справедливою вартістю (вартістю відновлення) або вартістю придбання.

Зняті вузли (деталі), які не можуть бути використані в подальшому, оцінюються за вартістю металобрухту.

На кінець року за рахунком 2341 може залишатися незавершене виробництво.

Собівартість виконаних робіт в ремонтно-механічній майстерні визначається щомісяця за кожним замовленням (групою однорідних замовлень).

Облік витрат на експлуатацію та утримання автотранспорту ведуть на субрахунку 2342 “Автомобільний транспорт”, на якому обліковуються витрати вантажного, пасажирського автотранспорту та автомобілях спеціального призначення.

Витрати автотранспорту ведуть за наступними статтями:

1) витрати на оплату праці

2) паливо і мастильні матеріали

3) знос, ремонт і заміна автомобільної гуми

4) амортизація автомобіля та інших основних засобів

5) поточний і капітальний ремонт автомашин

6) інші витрати

7) загальновиробничі витрати.

Первинний облік вантажного автомобіля ведеться в подорожньому листі вантажного автомобіля, який видають водіям, як правило, на один день або зміну за умови здачі попереднього вантажного листа.

Дані з зданих подорожніх листів (з доданими до них документів, що підтверджують перевезення вантажів) переносяться у накопичувальну відомість обліку роботи вантажного автотранспорту (ф. № 38).

Наприкінці місяця у накопичу вальній відомості підводять підсумки витрат та виконаної роботи автотранспорту, при потребі складають зведену відомість за тією ж формою, а потім виробничий звіт підрозділу, в якому відображають постатейно витрати автотранспорту. Записи здійснюються окремо за видами автотранспорту.

В кінці місяця списують загально виробничі витрати та витрати на ремонт та заміну автогуми на витрати автотранспорту.

Розподіл загально виробничих витрат між видами автотранспорту здійснюють пропорційно до машино-днів роботи. Облік виконаних робіт у виробничому звіті ведеться також у тонно-кілометрах та оцінці за плановою собівартістю їх по вантажному автотранспорту та в кілометрах пробігу та за плановою собівартістю по пасажирському автотранспорту.

Планова собівартість робіт вантажного автотранспорту на кінець року доводиться до фактичної.

У додатку до виробничого звіту відображають розподіл витрат автотранспорту за споживачами послуг. По вантажному автотранспорту розподіл за об’єктами витрат здійснюється пропорційно виконаному обсягу робіт у тонно-кілометрах, а по пасажирському автотранспорту та машинах спеціального призначення – пропорційно кількості мавшино-днів роботи.

Дані виробничого звіту є підставою для записів до журналу-ордеру № 10.3 с.-г.

При рівномірному використанні автотранспорту протягом року можливе щомісячне списання фактичних витрат з кредиту субрахунку 2342. За кредитом субрахунку 2342 відображають також вартість відпрацьованого масла від автомобілів, зношеної автогуми, металобрухту в кореспонденції з рахунком 20 “Виробничі запаси”.

В кінці року при встановленні фактичної собівартості тонно-кілометра проводять коригування записів за рахунками, на які було віднесено вартість послуг автотранспорту. Коригування не проводять за послугами, які було надано іншим допоміжним виробництвам.

Калькуляційною одиницею по вантажному автомобілю є тонно-кілометр. Фактичну собівартість тонно-кілометра розраховують в кінці року шляхом ділення всіх зарахованих витрат на загальну кількість тонно-кілометрів, виконаних вантажними автомобілями.

У сільськогосподарському виробництві довалі часто застосовується гужовий транспорт, тобто для перевезень використовується робоча худоба (воли, коні та ін.). Облік витрат господарства з утримання робочої худоби ведеться на субрахунку 2343 “Гужовий транспорт”.

Передбачені такі статті витрат:

1) витрати на оплату праці

2) корми

3) сировина та матеріали

4) роботи і послуги

5) витрати на ремонт необоротних активів

6) витрати на утримання основних засобів

7) інші витрати

8) загальновиробничі витрати.

Основними первинними документами з обліку витрат і робіт, виконаних гужовим транспортом є відомість витрачання кормів, книжка бригадира, вимога-накладна та інші документи на витрачання матеріальних цінностей. Ці документи служать підставою для відображення записів у виробничому звіті по допоміжних виробництвах.

За кредитом субрахунку 2343 роботи та послуги гужового транспорту протягом року списують на рахунки споживачів послуг відповідно до виконаних робіт.

Одиницею роботи гужового транспорту вважається один робочий день незалежно від видів робочої худоби.

Також за кредитом субрахунку 2343 відображається вихід продукції від робочої худоби: приплід, кінський волос, молоко, гній та ін. У кореспонденції з рахунками 21 “поточні біологічні активи”, 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”, 201 “Сировина та матеріали”.

Витрати на утримання молодняку робочої худоби не відносять на субрахунок 2343, а обліковують на окремому субрахунку 232 “Тваринництво”.Протягом року послуги гужового транспорту списуються з кредиту субрахунку 2343 за їх призначенням за плановою собівартістю робочого дня. Фактичну собівартість визначають в кінці року. Для цього підраховують загальну суму фактичних витрат за дебетом субрахунку 2343 та зменшують її на вартість отриманої від робочої худоби побічної продукції.

Калькулювання собівартості живої тяглової сили проводиться за методикою, наведеною в табл. 8.1.

Таблиця 8.1

Методика калькулювання виконаних робіт живою тягловою силою

Показники

Методика розрахунку

1

2

Собівартість

1 робочого дня

С = (В – ВПП) : К/д,

де    С – собівартість 1 робочого дня

        В – - витрати на утримання робочої худоби

        ВПП – вартість побічної продукції (приплід, гній)

        К/д – кількість відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на самообслуговуванні)


Закінчення таблиці 8.1

1

2

Собівартість

1 голови приплоду

Собівартість 1 голови приплоду прирівнюється до     60 кормо-днів утримання 1 голови дорослої робочої худоби

Собівартість    1 кормо-дня

(для оцінки вартості приплоду)

С = В : Кд,

де   С – собівартість 1 кормо-дня

       Кд – кількість кормо-днів утримання

Виробіток електроенергії власною електростанцією обліковують у журналі обліку роботи електрогенератора. Кожного дня на підставі показників лічильника (або розрахунковим шляхом) визначають кількість виробленої електроенергії та фіксують основні показники роботи електрогенератора. На підставі цього журналу складають звіт про використання електроенергії (ф. № 127), де наводять зведені дані за місяць по виробітку електроенергії за споживачами, кількість годин та людино-днів, відпрацьованих робітниками електростанції, та суми оплати праці.

Звіт про роботу електростанції є підставою для запису суми витрат з електропостачання до виробничого звіту підрозділу з електропостачання, де витрати відображаються за статтями:

1) витрати на оплату праці

2) паливо

3) роботи і послуги

4) енергія

5) амортизація основних засобів

6) інші витрати.

Для списання виробленої електроенергії на рахунки споживачів  використовуються дані про використання електроенергії. Фіксується загальна кількість виробленої та одержаної зі сторони електроенергії та її використання за основними споживачами. На основі звіту здійснюються записи з віднесення виробленої електроенергії на рахунки споживачів за плановою собівартістю кіловат-години.

Витрати з експлуатації електростанцій обліковують на окремому субрахунку 2344. Фактичні витрати з електропостачання розподіляють щомісяця за рахунками споживачів послуг пропорційно кількості витраченої електроенергії.

Облік витрат на водопостачання ведуть на окремому субрахунку 2345 у тому ж порядку, який встановлений для електростанцій. На цей рахунок відносяться витрати на утримання власного водопостачання та на оплату води, що надійшла зі сторони. Витрати на утримання водопостачання обліковуються за статтями:

1) витрати на оплату праці

2) утримання основних засобів

3) роботи і послуги

4) організація виробництва і управління

5) інші витрати.

Вартість відпущеної води щомісяця списується з кредиту субрахунку 2345 на рахунки споживачів за плановою собівартістю            1 м куб. води. Фактична собівартість води визначається наприкінці року.

Основні бухгалтерські записи з обліку робіт і послуг допоміжних виробництв представлені в табл. 8.2.

Таблиця 8.2

Відображення у бухгалтерському обліку робіт і послуг

допоміжних виробництв

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Д-т

К-т

1. Відображено суму витрат допоміжних виробництв

234

13 ,20, 22, 37,

66,65, 68 та ін.

2. Списано витрати на споживачів послуг:

рослинництво

231

234

тваринництво

232

234

загально виробничі витрати

91

234

адміністративні витрати

92

234

капітальне будівництво

151

234

реалізація на сторону

903

234

8.2. Особливості інвентаризації на сільськогосподарських підприємствах

Інвентаризація в сільському господарстві має свої галузеві особливості. Порядок проведення інвентаризації на сільськогосподарських підприємствах проводиться відповідно до Методичних рекомендацій з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків і незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств наведених у додатку до листа Міністерства аграрної політики України від 04.03.03 р. № 37-27-12/14023 (далі – Методичні рекомендації з інвентаризації) [187].

Об'єкти та періодичність інвентаризації визначає власник (керівник) підприємства, крім випадків, коли вона проводиться в обов'язковому порядку. Періодичність проведення інвентаризації на сільськогосподарських підприємствах наведена в табл. 8.3.

Таблиця 8.3

Періодичність проведення інвентаризації

на сільськогосподарських підприємствах

Об'єкт інвентаризації

Періодичність

1

2

1. Основні засоби (крім тварин)

не менш 1 разу на рік перед складанням річних звітів, але не раніш 1 жовтня звітного року.

Інвентаризацію земельних угідь, будинків, споруджень та інших нерухомих об'єктів основних засобів можна проводити 1 раз у 3 роки, бібліотечних фондів – не рідше 1 разу в 5 років

2. Нематеріальні активи

не менш 1 разу на рік перед складанням річних звітів, але не раніш 1 жовтня звітного року

3. Незавершені капітальні вкладення

4. Незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва

перед складанням річних звітів, у тому числі незавершеного виробництва в рослинництві – на 1 листопада, яєць і птаха в інкубаторах – на 1 січня, незавершеного виробництва в рибальстві – на дату вилову, напівфабрикатів власного виробництва, незавершеного виробництва в промислових, допоміжних, інших виробництвах і господарствах – на 1 січня наступного за звітним року


Закінчення табл.. 8.3

1

2

5. Розсадники

до настання зими – звичайно в ІV кварталі звітного року

6. Незакінчений капітальний ремонт і витрати майбутніх періодів

не менш 1 разу на рік на 1 січня наступного за звітним року

7. Дорослі продуктивні тварини, робоча худоба, молодняк тварин, тварини на відгодівлі, птах, кролики, звірі, піддослідні тварини

не менш 1 разу в квартал (на 1 квітня, на 1 липня, на 1 вересня) і перед складанням річних звітів на 31 грудня звітного року. Інвентаризацію птаха доцільно проводити одночасно з проведенням зоотехнічних заходів – щепленням птаха  

8. Бджолосім'ї таі кормові запаси меду у вуликах

не менш 2 разів на рік (навесні і восени)

9. Корми, насіння, мінеральні добрива, гербіциди, пестициди й інші засоби захисту рослин, тверде паливо

не менш 2 разів на рік (не пізніше 1 липня – перший раз і не пізніше 1 грудня – другий раз)

10. Продукція сільськогосподарського виробництва (крім кормів, насінь, шкіряної та мехосировини, готових виробів, продукції промислових та інших виробництв і господарств)

не рідше 1 разу на рік, але не раніше 1 жовтня звітного року (як правило, на 1 грудня)

11. Малоцінні та швидкозношувальні предмети

не менш 1 разу на рік, але не раніше 1 жовтня

12. Нафтопродукти

не рідше 1 разу на місяць

13. Дорогоцінні метали

не рідше 2 разів на рік

14. Сировина для переробки в допоміжних виробництвах і промислах, запасні частини, матеріали для ремонтів, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали і невстановлене устаткування, інші матеріали

не рідше 1 разу на рік, але не раніше 1 жовтня звітного року

15. Продукти харчування в дитячих дошкільних установах

щомісяця

16. Грошові кошти , грошові документи, цінності і бланки строгої звітності

не менш 1 разу в квартал

17. Розрахунки з банками (за всіма видами розрахунків)

після одержання виписок банків (по переданим у банк на інкасо розрахунковим документам - на перше число кожного місяця)

18. Розрахунки за платежами до бюджету

не менш 1 разу в квартал

19. Розрахунки з дебіторами і кредиторами

не менш 2 разів на рік, а з підприємствами й організаціями, що обслуговують сільське господарство, – щоквартально

Малим фермерським господарствам, де виробництвом займаються фермери і члени їх сім'ї, а також господарствами із середньообліковою чисельністю працівників за звітний період менш 10 чоловік включно (крім членів родини) і розміром виручки за рік до 500 тис. гін., повну інвентаризацію варто проводити два рази на рік: перед початком весняно-польових робіт і перед складанням річної звітності.

При інвентаризації основних засобів заповнюється спеціальний опис за формою № Інв.-1-с.г.

Будинки описують пооб'єктно. Особливі пристрої (наприклад, механізм подачі кормів) і інші конструктивні особливості об'єктів відбивають у найменуванні основних засобів. По тваринницьких будинках указують число годівниць, автопоїлок.

В описах приводяться всі основні розміри будинків (обсяг будинку в метрах кубічних, корисна площа підлоги, місткість будинків).

Будівлі і передаючі пристрої також вносять в опис індивідуально з детальним описом їхніх характерних ознак.

Устаткування, транспортні засоби, вимірювальні прилади, господарський інвентар включають в опис індивідуально, проставляють інвентарний номер, найменування заводу-виготовлювача, рік випуску, призначення, потужність і т. ін. , а також пристрої, що відносяться до того чи іншого об'єкта.

Інвентаризаційна комісія перевіряє наявність паспортів по тракторах, комбайнах і інших сільськогосподарських машинах.

Дані про використання в ремонті тракторів, комбайнів і інших сільськогосподарських машин і їхньому виробітку після капітального ремонту описуються на основі паспортів машин і звіряються з даними бухгалтерського обліку.

На основні засоби, що не придатні до експлуатації, і не будуть установлюватися, складають окремий інвентаризаційний опис (із указівкою часу введення в експлуатацію і причини непридатності).

Об'єкти основних засобів, що у момент інвентаризації перебувають за межами сільськогосподарського підприємства, повинні бути проінвентаризовані до моменту тимчасового вибуття їх з господарства.

Одночасно з інвентаризацією власних основних засобів перевіряють і орендовані основні засоби. Описи складають за кожним орендодавцем, із указівкою його назви і терміну оренди.

При інвентаризації земельних угідь перевіряють наявність договорів оренди й інших документів, що засвідчують право власності чи користування земельними ділянками. Інвентаризація земельних угідь проводиться за видами сільськогосподарських угідь, її результати оформляються в описі за формою № Инв.-2-с.г.

При інвентаризації багаторічних насаджень, садів, виноградників, ягідників, лісопосадок складається інвентаризаційний опис за формою  № № Інв.-3-с.г. (додаток   ).

Насадження описують за видами, сортами, указуючи рік закладки, посадки, площу, кількість дерев або кущів і їх балансову вартість.

Плодові і ягідні розсадники з указівкою видів, сортів, років посадки відображаються в інвентаризаційному описі за формою № Інв.-10-с.г. (додаток   ).

Відомості про ТМЦ заносять в інвентаризаційні описи за формою № Інв.-4-с.г. окремо за кожним найменуванням, із указівкою виду, групи, номенклатурного номера, сорту, одиниці виміру, кількості.

При інвентаризації дорослої худоби і тварин на вирощуванні і відгодівлі складають інвентаризаційні описи за формою № Інв.-8-с.г., де проставляють: номер, кличку, породу, угодованість, рік народження, живу масу і початкову вартість (додаток ).

Велику рогату худобу та робочу худобу, свиней, і овець особливо коштовних порід включають в описі окремо.

Інші тварини основної череди, що враховуються груповим методом, відображаються за породно-віковими групами (із указівкою кількості голів та живої маси).

На кожну породу чи виробничу групу худоби виділяють в описі окремий розділ. Описи складаються за фермами, бригадами та матеріально-відповідальним особами.

Молодняк великої рогатої худоби, коней заносять в інвентаризаційні описи індивідуально з вказівкою інвентарних номерів, кличок, породи інших даних. Молодняк інших видів тварин враховують груповим методом.

Залишки незавершеного виробництва і напівфабрикатів перевіряють, роблячи фактичний підрахунок, зважування, перемірювання. Описи складають за кожним підрозділом господарства, указуючи найменування заділів, стадій та міри їх готовності, кількість чи обсяг. Сировина і матеріали, покупні напівфабрикати, що не піддавалися обробці але знаходяться біля робочих місць, в опис не включаються, вони інвентаризуються окремо.

Незавершене виробництво рослинництва інвентаризується за об'єктами – культурами, видами посівів, робіт і т.ін.

У незавершеному виробництві враховують тільки добрива, внесені чи тільки вивезені восени звітного року (під врожай майбутнього років). В описах указують: вид добрив і площі, на які вони внесені, кількість внесених і вивезених добрив, їх вартість з понесеними при цьому витратами.

При наявності розсадників дані їх інвентаризації заносять в окрему відомість, куди включають: незавершене виробництво розсадників, готову продукцію (сіянці, саджанці), матеріальні запаси.

Незавершене виробництво тваринництва інвентаризують за його видами за виробничими підрозділами і за матеріально відповідальними особами.

Результати інвентаризації незавершеного виробництва комісія заносить у № інвентаризаційний опис за формою Інв.-4-с.г., а незавершеного виробництва розсадників – в інвентаризаційний опис за формою № Інв.-10-с.г.

Інвентаризація всіх інших активів сільськогосподарського підприємства, а також відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку здійснюється у загальному порядку.

8.3. Порядок закриття рахунків обліку на сільськогосподарських підприємствах

Важливим етапом підготовки до складання річного звіту є закриття наприкінці року операційних, збірно-розподільчих та інших рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку.

Методичними рекомендаціями № 132 передбачено облік сільськогосподарської продукції власного виробництва у продовж року вести в плановій оцінці [193].

Фактична її собівартість визначається лише наприкінці року. Це і передбачає наприкінці року закриття рахунків з обліку виробництва в рослинництві та тваринництві за завершеними процесами.

Крім того, ряд інших витрат (нерозподілені амортизаційні відрахування за основними засобами, що використовуються у рослинництві, нерозподілені витрати на ремонт основних засобів, що використовуються у рослинництві та ін), як правило, у продовж року накопичують на окремих аналітичних рахунках та розподіляють на рахунки з обліку витрат виробництва тільки наприкінці року.

За такими видами допоміжних виробництв, як жива тяглова сила і транспортні роботи тракторів, витрати включаються в собівартість відповідних видів продукції рослинництва та тваринництва у продовж року також у плановій оцінці. Це викликає необхідність закриття наприкінці року відповідних збирально-розподільних рахунків, рахунків допоміжних виробництв та інших.

Проведення даних робіт надає можливість достовірного розрахунку таких показників, як собівартість продукції, робіт та послуг, їх рентабельність та інших, які використовуються при оцінці діяльності сільськогосподарських підприємств.

Закриття рахунків – процес трудомісткий, він потребує завчасної підготовки і виконання частини робіт заздалегідь. Для цього необхідно узагальнити базові величини, що використовуються при  калькулюванні собівартості продукції (робіт, послуг) і списання різниць між фактичною і плановою собівартістю (калькуляційних різниць) на окремі рахунки.

Для цього працівники бухгалтерії повинні не пізніше першої половини грудня узагальнити інформацію за 11 місяців, що необхідна для списання калькуляційних різниць та розподілу суми витрат. Додавши до цієї інформації інформацію за грудень, бухгалтери будуть мати у своєму розпорядженні усі дані для закриття рахунків на початку січня.

Перелік інформації, яку необхідно накопичувати заздалегідь, наведена у додатку   .

Закривають бухгалтерські рахунки перед до складання заключного балансу.

Попередньо при цьому складається попередній баланс для перевірки відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку. Його призначення в тому, щоб до моменту початку робіт по закриттю окремих рахунків та субрахунків переконатися у відсутності розходжень між даними аналітичного та синтетичного обліку.

Особливу увагу необхідно приділяти перевірці повноти та правильності відображення в обліку виходу продукції та списання її на виробництво і реалізацію, відображенню витрат праці, кормо днів, кормових одиниць та інших кількісних показників, які не перевіряються подвійним записом.

Після цього проводяться розрахунки і бухгалтерські записи із закриття рахунків для отримання заключного балансу звітного за період з 1 січня по 31 грудня поточного року.

При цьому можна подібні операції відображати в обліку за грудень після складання попереднього балансу, а деякі підприємства відкривають в обліку для запису операцій із закриття рахунків тринадцятий місяць (в обліку).

В умовах сільськогосподарського виробництва важливо, щоб рахунки закривалися у правильній, економічно обґрунтованій послідовності. Це зумовлено тим, що за специфікою сільськогосподарського виробництва певна частина виробленої продукції використовується підприємством для своїх виробничих потреб (насіння, корми і т. ін.), а допоміжні виробництва також надають послуги один одному.

Унаслідок цього виникають ситуації, при яких на закриття рахунку не відносяться калькуляційні різниці з тих рахунків, що закриваються пізніше.

І тому припускаються певні умовності. Для зведення їх до мінімуму в першу чергу закривають рахунки галузей і виробництв, що мають найбільшу кількість споживачів і мінімальні розміри зустрічних витрат. в цю послідовність не включають аналітичні рахунки субрахунку “Допоміжні виробництва” синтетичного рахунку 23 “Виробництво” (газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт) у зв’язку з тим, що фактична собівартість продукції, робіт і послуг цих допоміжних виробництв визначається щомісячно та списується на споживачів у тій же оцінці.

Рахунки закривають у такій послідовності:

1) розподіляють витрати тракторного парку між сільськогосподарськими, транспортними та будівельними роботами. Визначають фактичну собівартість умовного еталонного гектару виконаних робіт тракторами на транспортних роботах та списують виявлені калькуляційні різниці

2) Розподіляють витрати з утримання необоротних активів між об’єктами обліку, в наслідок чого закривають аналітичні рахунки до рахунку 91 “Загально виробничі витрати”

3) Визначають фактичну собівартість виконаних робіт допоміжних виробництв в живій тягловій силі та списують калькуляційні різниці

4) Розподіляють витрати на зрошення та осушення земель, на вапнування та гіпсування ґрунтів, на утримання полезахисних смуг

5) Списують частину витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються

6) Списують з основного виробництва суми надзвичайних витрат за загиблими посівами

7) Розподіляють бригадні, фермерські, цехові та загальновиробничі витрати

8) Визначають собівартість продукції рослинництва та списують калькуляційні різниці

9) Визначають собівартість продукції підсобних переробних виробництв з переробки продукції рослинництва та списують калькуляційні різниці

10) Розподіляють витрати з утримання кормоцехів, кормокухонь

11) Визначають собівартість продукції тваринництва та списують калькуляційні різниці

12) Обчислюють собівартість живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі та списують калькуляційні різниці

13) Визначається собівартість підсобних промислових виробництв з переробки тваринницької продукції та списують калькуляційні різниці

14) визначають собівартість продукції інших промислових виробництв та списують калькуляційні різниці

15) Списують витрати з будівництва, закладки молодих багаторічних насаджень господарським способом, формування основного стада на збільшення або зменшення вартості відповідних об’єктів

16) Списують на рахунок 79 “Фінансові результати” витрати операційної (рахунки 90, 92, 93, 94), фінансової (рахунок 95) та інвестиційної діяльності (рахунки 96, 97) та надзвичайні витрати (рахунок 99)

17) Списують на рахунок 79 “Фінансові результати” доходи операційної (рахунки 70, 71), фінансової та інвестиційної діяльності (рахунки 72, 73, 74) та надзвичайні доходи (рахунок 75)

18) відображають нарахований податок на прибуток у бухгалтерському обліку (на підприємствах, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок, цю операцію не відображають)

19) Списують сальдо рахунку 79 “Фінансові результати” на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”.

В закритті рахунків не використовують рахунок 39 “Витрати майбутніх періодів”, з якого щомісячно списують долю витрат, що відносяться до відповідних видів виробництв цього ж звітного періоду, та рахунок 69 “Доходи майбутніх періодів”, з якого щомісячно списують відповідну долю доходів при наставанні періоду, до якого вони відносяться.

8.4. Облік у фермерських господарствах

Згідно до ст. 2 Закону про бухгалтерський облік на фермерське господарство, як і на будь-яку іншу юридичну особу, поширюється обов'язок вести бухгалтерський облік і надавати фінансову звітність.

Відповідальність за його організацію і ведення покладена на голову (власника) або уповноважену ним особу (одного з членів родини, що працює на договірних засадах) або орган (спеціалізовану фірму згідно з укладеним договором).

Підставою для обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти їх.

Первинні документи складають під час господарської операції, а якщо це неможливо, відразу після її закінчення.

Порядок застосування первинних документів визначений Методичними рекомендаціями № 455 [193].

Після державної реєстрації фермерського господарства фермер складає опис майна, яке складає його власність.

Згідно з п. 10 П(З)БО 7 внесені основні засоби відображають за справедливою вартістю з урахуванням витрат на їх доставку, установку, реєстрацію і т. ін [229].

Оцінку товарно-матеріальних цінностей, сільгосппродукції й інших видів запасів здійснюють згідно з п. 11 П(З)БО 9 також за справедливою вартістю з урахуванням витрат, пов'язаних з доведенням їх до стану, придатного для використання в запланованих цілях [230].

П. 8 П(З)БО 30 припускає аналогічну оцінку біологічних активів, здатних давати сільгосппродукцію, інші активи та економічні вигоди [238].

На підставі даних опису майна формують вступний баланс. У фермерських господарствах, де використовують просту форму обліку, баланс складають за бажанням власника.

Закон про бухгалтерський облік дозволяє підприємствам самостійно обирати форму ведення обліку.

У Методичних рекомендаціях з організації і ведення бухгалтерського обліку в селянському (фермерському) господарствах, затверджених наказом Мінагрополитики України від 02.07.01 р. № 189 (далі – Методичні рекомендації № 189), представлені проста, спрощена і журнальна форми обліку [188].

Просту форму обліку застосовують фермерські господарства, де працюють власник (голова) і його члени родини (без залучення найманих робітників).

Спрощена форма обліку рекомендована фермерським господарствам зі середньообліковою чисельністю працівників за звітний період до 10 осіб включно (крім членів родини) та розміром виручки від реалізації за рік до 500 тис. грн.

Господарства зі середньообліковою чисельністю працівників за звітний період від 10 до 50 осіб включно та розміром виручки від реалізації від 500 тис. грн. до 500 тис. євро ведуть облік за спрощеним Планом рахунків і складають фінансову звітність відповідно до      П(З)БО 25.

Інші фермерські господарства використовують загальний План рахунків і Методичні рекомендації з організації і ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу, затвердженими наказом Мінагрополитики України від 07.03.01 р. № 49 [189].

Фермерські господарства ведуть бухгалтерський облік безперервно з дня реєстрації (створення) до припинення діяльності.

Малочисельним фермерським господарствам більше всього підходить проста чи спрощена форма обліку.

Проста форма ведення обліку передбачає накопичення даних для потреб управління господарством без використання подвійного запису.

Для цього призначена Книга обліку доходів і витрат (далі – Книги), у якій реєструються дані первинних документів за видами доходів і витрат для визначення результатів господарювання.

Наявність засобів і джерел утворення засобів фермерського господарства в Книзі не відображається.

Облік доходів ведеться на лівій стороні Книги в графах 5-9. У їх склад включають виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інші доходи.

У виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) входять суми, отримані фермерським господарством без непрямих податків (ПДВ) і інших відрахувань з доходу. У графі 12 відображається сума податкового зобов'язання з ПДВ, у графі 13 – надходження коштів від реалізації з указівкою дати. Порівнянням загальної суми доходів     (графа 10) і отриманих сум оплати (графа 13) визначається стан заборгованості на кінець звітного періоду.

Права сторона Книги призначена для обліку витрат фермерського господарства методом нарахування за елементами операційних витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

Матеріальні витрати без обліку ПДВ відображаються в графі 18 Книги. До них відноситься вартість використаних сировини, палива, запчастин, інших матеріалів, кормів, насіння, тари і т. ін. Сума податкового кредиту з ПДВ відображається в графі 25. Якщо фермерське господарство не є платником ПДВ, то його суми повинні відображатися в складі витрат, при цьому придбані матеріальні цінності відразу списуються на виробництво.

У графах 19 і 20 відображається заробітна плата та відрахування на соціальні заходи.

Амортизація на основні засоби фермерських господарств нараховується на загальних підставах згідно з П(З)БО 7, її сума відображається в графі 21. Метод нарахування амортизації визначається в наказі про облікову політику фермерського господарства.

У графі 22 відображаються інші витрати, що не знайшли свого відображення в інших графах Книги, надзвичайні витрати – в графі 23.

Загальна сума витрат на ведення господарської діяльності підсумовується в графі 24.

У Книзі не враховується внутрішньогосподарський оборот і споживання власної продукції безпосередньо у фермерському господарстві. Однак не вважається внутрішньогосподарським оборотом і не відноситься до витрат фермерського господарства використання власної продукції (оціненої за середніми реалізаційними цінами) для особистого споживання і витрати на благодійні цілі. Вартість такої продукції відображається в графі 26 "Вилучення коштів (витрати за рахунок доходу)” не менше, ніж двічі за рік.

Наприкінці звітного періоду проводиться інвентаризація незавершеного виробництва і готової продукції та складається інвентаризаційний опис. Залишки готової продукції оцінюють за справедливою вартістю (ціна реалізації мінус непрямі податки, витрати на збут і очікуваний прибуток). Ці дані заносяться в праву сторону Книги зі знаком "мінус", і в такий спосіб уточнюються витрати господарства за звітний період.

Загальний фінансовий результат фермерського господарства визначається наприкінці року або у випадку припинення діяльності. Він визначається як різниця між загальною сумою доходів (графа 10) і уточненою сумою витрат (графа 24).

При значній кількості операцій власник може вести аналітичний облік засобів і зобов'язань, використовуючи дані обліку основних засобів, біологічних активів, запасів по видах діяльності, розрахунків і т.п..

Окремо враховуються у фермерських господарствах:

кошти (у Касовій книзі і по виписках банку)

розрахунки і стан заборгованості (обороти порівнюють із Книгою)

власний капітал (на підставі установчих документів і за результатами фінансово-господарської діяльності().

Основним регістром для обліку за спрощеною формою є Журнал реєстрації господарських операцій фермерського господарства (далі – Журнал).

Господарські операції в журналі відображаються з дотриманням принципу подвійного запису.

Для ведення аналітичного обліку окремих господарських об'єктів крім журналу можуть застосовуватися інші регістри.

Вартість придбаних основних засобів (без ПДВ) і інших необоротних активів відображається в Журналі, окремо відображається сума ПДВ, а також загальна сума заборгованості постачальнику. У журналі також відмічається погашення заборгованості.

Для індивідуального обліку застосовується Відомість обліку основних засобів або інвентаризаційні описи (інвентарні картки), які використовуються великими сільгосппідприємствами.

Багаторічні насадження враховуються у відомості окремо.

Витрати на будівництво і виготовлення основних засобів, закладку багаторічних насаджень власними силами враховують у Журналі. Для відображення цих сум за конкретним об'єктом використовують Відомість обліку витрат виробництва. Після закінчення будівництва об'єкти прибуткують у складі діючих основних засобів з відображенням суми оприбуткування в Журналі і відомості ( описі або картках).

Вартість основних засобів може уточнюватися у випадку дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації об'єктів.

Також у Журналі або відомості відображається нарахування амортизації. Вартість вибулих довгострокових активів унаслідок ліквідації, продажу, вибракування тварин основної череди визначають на підставі названих регістрів, де роблять помітку про вибуття.

Також у Журналі відображаються операції з реалізації необоротних активів.

Товарно-матеріальні цінності, що надійшли в господарство протягом року зі сторони, вважаються витраченими і їх списують на витрати виробництва без ПДВ або незакінчене будівництво. Знос по малоцінних предметах не нараховується.

Наприкінці року вартість списаних на витрати виробництва товарно-матеріальних цінностей уточнюється. Фактична сума матеріальних витрат визначається як різниця між вартістю матеріальних ресурсів, що малися на початок року і надійшли протягом року та їх наявністю на кінець року. Уточнена сума витрат записується в Журнал.

Наявність товарно-матеріальних цінностей на кінець року визначається шляхом проведення інвентаризації з оформленням інвентаризаційних описів.

Фермерське господарство може вести облік руху матеріальних цінностей за допомогою Книги (картки) складського обліку, а облік руху поголів'я – Книги обліку руху тварин і птаха на фермі чи Відомості обліку руху тварин і птаха.

У Журналі також здійснюється облік розрахунків. Контроль за станом розрахунків з конкретними юридичними і фізичними особами фермерське господарство здійснює шляхом порівняння суми нарахування заборгованості й оплати. При значній кількості операцій за розрахунками застосовується Відомість розрахунків, у якій указується стан і рух заборгованості по кожній юридичній чи фізичній особі, а за розрахунками з бюджетом – за кожним видом податку.

Нарахування заробітної плати найманим робітникам здійснюється в Розрахунково-платіжній відомості. У Журналі відображаються загальна сума нарахованої заробітної плати, утримання з неї та суми виплати зарплати, а також нарахування відрахувань на соціальні заходи та погашення заборгованості перед органами соціального страхування.

Придбані товарно-матеріальні цінності відображаються в Журналі в сумі без ПДВ, окремо ПДВ і загальна величина заборгованості постачальнику.

Виручка від реалізації власної продукції наводиться в Журналі без ПДВ, окремо вказується сума ПДВ, а також загальна сума заборгованості покупця.

Наприкінці року підраховується стан заборгованості фермерського господарства.

Результати діяльності фермерського господарства визначають на підставі записів у Журналі.

При здійсненні декількох видів діяльності для обліку доходів і витрат кожного виду використовується Відомість обліку витрат виробництва. Прибуток визначається по кожному виду діяльності окремо шляхом порівняння доходів і витрат.

До витрат за рахунок прибутку, що відображаються у Журналі, відносяться:

збитки від операцій минулих років, виявлені в поточному році

вартість товарно-матеріальних цінностей і продукції, використаних на утримання родини фермера

витрати на благодійні цілі, включаючи вартість продукції

сплачені податки (на землю, із власників транспортних засобів         і т. ін.).

При складанні остаточного балансу на ці суми зменшують суму отриманого доходу.

Правильність записів у Журналі перевіряється шляхом зіставлення підсумків операцій за звітний період, відображених у парних і непарних графах Журналу. Ці підсумки повинні бути рівні.

Фінансовий результат розраховується як різниця між доходом (виручкою) від реалізації продукції, робіт, послуг, іншими доходами і сумою витрат за Журналом. До отриманого результату додається (віднімається) різниця між вартістю незавершеного виробництва, товарно-матеріальних цінностей, продукції і молодняку тварин на кінець року та на початок року.

Доход визначається за видами діяльності і по фермерському господарству в цілому. Він зменшується на суму витрат за рахунок прибутку.

Майновий стан фермерського господарства визначається при необхідності, на підставі даних Журналу і відомостей шляхом складання остаточного балансу згідно з П(З)БО 25.

8.5 Фінансова і статистична звітність сільськогосподарських підприємств

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 10.07.99 р. № 996-І усі юридичні особи, створені відповідно до діючого законодавства України незалежно від їхніх організаційно-правових форм і форм власності, зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову, податкову, статистичну й інші види звітності [8].

Звітність – невід'ємна складова системи бухгалтерського обліку, її складання є заключним етапом облікового процесу підприємства.

Усі види звітності базуються на даних бухгалтерського обліку. Це обумовлено тим, що за допомогою нього можна уніфікувати всі дані про фінансово-господарську діяльність підприємств і забезпечити одержання достовірної і неупередженої інформації.

Звітність забезпечує методологічну єдність показників, що відображаються в ній, з даними первинної документації й облікових регістрів.

Звітність узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємства і служить для задоволення інформаційних потреб різних категорій внутрішніх і зовнішніх користувачів для прийняття ефективних економічних рішень.

Послідовність формування звітної інформації для користувачів:

1) збір первинної інформації про факти фінансово-господарської діяльності та їх аналіз

2) реєстрація первинної інформації в регістрах аналітичного обліку та їх узагальнення

3) реєстрація узагальненої інформації в Головній книзі

4) підготовка інформації для складання звітності

5) складання фінансової, податкової, статистичної і спеціальної звітності

6) розгляд, затвердження і представлення звітності користувачам.

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів для прийняття рішень повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

До складу фінансової звітності входять наступні форми

1) Баланс (форма № 1)

2) Звіт про фінансові результати (форма № 2)

3) Звіт про рух коштів (форма № 3)

4) Звіт про власний капітал (форма № 4)

5) Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5)

Також підприємствами складається Додаток до річної фінансової звітності “Інформація за сегментами” (форма № 6).

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Протягом звітного року складається проміжна звітність, – місячна і квартальна, вона охоплює визначений період і складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Квартальна фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, а річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним роки.

Сільськогосподарські підприємства складають фінансову звітність у загальному порядку, визначеними П(С)БО.

З 1 січня 2007 р. наказом Міністерства фінансів України від 11.12.06 р. №1176 затверджені “Зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку [117].

Зокрема, цим документом внесені зміни до П(С)БО, за якими складаються форми фінансової звітності.

Форма № 1 фінансової звітності “Баланс” доповнена новими статтями.

У статті “Довгострокові біологічні активи” І розділу активу балансу відображається вартість довгострокових біологічних активів підприємства, облік яких ведеться за П(С)БО 30. в ній наводяться справедлива (первісна, переоцінена) вартість, сума накопиченої амортизації (у дужках) та залишкова вартість довгострокових біологічних активів.

До підсумку балансу включається їх справедлива або залишкова вартість, яка дорівнює різниці між первісною (переоціненою) вартістю та сумою накопиченої амортизації.

У статті “Поточні біологічні активи” ІІ розділу активу балансу відображається вартість поточних біологічних активів тваринництва (дорослі тварини на відгодівлі і в нагулі, птиця, звірі, кролики, дорослі тварини, вибракувані з основного стада для реалізації, молодняк тварин на вирощуванні та відгодівлі) в оцінці за справедливою або первісною вартістю, а також рослинництва (зернові, технічні, овочеві та інші культури) в оцінці за справедливою вартістю, облік яких ведеться за П(С)БО 30.

Також виникли зміни у формі № 2 фінансової звітності “Звіт про фінансові результати”.

До статті цієї форми “Інші операційні доходи” також включається дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції та дохід від зміни вартості біологічних активів з виділенням у вписуваному рядку 061 доходу від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності.

До статті “Інші операційні витрати” включаються також витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, від зміни вартості біологічних активів з виділенням у вписуваному рядку 091 від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності.

Відповідно до законодавства усі юридичні особи та особи, які займаються підприємницькою діяльністю, структурні одиниці безплатно подають дані, необхідні для проведення державних статистичних спостережень.

Первинні дані, які подаються у статистичній звітності, використовуються для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Вони використовуються для зведених статистичних робіт, складання збірників, оглядів соціально-економічного становища і проведення наукових досліджень.

Статистичні дані повинні бути достовірними і подаватися у повному обсязі та у встановлені строки.

Статистичні звіти складаються на підставі даних оперативного та бухгалтерського обліку.

За терміном подання розрізняють звітність поточну, що подається протягом року, і річну, що подається за підсумками року. терміни подання статистичної звітності та її періодичність визначається відповідно до особливостей конкретних явищ і процесів. Особливо характерним це є для сільського господарства.

До складу статистичної звітності сільського та рибного господарства входить 51 форма звітності.

Окремі форми статистичної звітності сільськогосподарського підприємства наведені в табл. 8.4.

Форму статистичної звітності “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств” (ф. № 50-сг) подають юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, а саме сільськогосподарські підприємства усіх форм власності та організаційно-правової форми господарювання (включаючи господарські товариства, виробничі кооперативи, приватні підприємства, включаючи великі селянські (фермерські) господарства та інші сільгосппідприємства.

Таблиця 8.4

Перелік окремих форм статистичної звітності сільськогосподарських підприємств

Назва форми та термін подання

Номер

форми

1

2

1. Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств (Річна-поштова, подається не пізніше 20 лютого)

Ф. № 50-сг

2. Звіт про стан виробництва (Поштова-річна, 10 числа місяця, наступного за звітним періодом)

Ф. № 24

3. Звіт про стан виробництва (Термінова-місячна, 2 числа місяця, наступного за звітним періодом)

Ф.

№ 24- с.-г.

4. Баланс кормів (Поштова-річна)

Ф. № 24-корм

5. Звіт про хід сінокосіння і заготівлі кормів (Термінова-місячна)

Ф. № 10 с.-г.

6. Заключний звіт про заготівлю кормів (Термінова, 1 раз на рік)

Ф.

№ 10-а-с-г.

7. Звіт про наявність насіння ярих культур (Термінова, подають 01 лютого, 01 квітня, 01 листопада)

Ф. № 1- с.-г.

8. Звіт про посів ярих культур (Термінова-місячна)

Ф. № 3- с.-г.

9. Заключний звіт про підсумки посівів під урожай 200__р. (Річна, подають не пізніше 5 днів після закінчення сівби ярих культур)

Ф. № 4- с.-г.

10. Звіт про сортові посіви під урожай 200__р. (подають не пізніше 5 днів після закінчення сівби ярих культур)

Ф. № 5- с.-г.

11. Звіт про хід збирання врожаю, посівів озимих та оранку на зяб на"__"_______200__р. (Термінова-місячна)

Ф. № 7- с.-г.

12. Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур на 1 грудня 200__р. (Поштова-річна, подають 02 грудня)

Ф. № 29- с.-г.

13. Звіт про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування грантів під урожай 200__року (Поштова-річна, подають 1 грудня)

Ф. № 9-6- с.-г.

14. Звіт про очікування результатів фінансово-господарської діяльності на 01 жовтня 200__р.(подають 15 жовтня)

Ф. № 8- с.-г.

15. Баланс сільськогосподарської продукції на 1 січня 200__р. (Поштова-річна, подають 20 лютого)

Ф. № 16- с.-г.

16. Звіт про стан сільськогосподарської техніки (нагромадження пального) на "__"__________200__р. (Термінова: подають 2-го числа, ІІІ розділ – 2-го і 16 числа)

Ф. №6-мех


Закінчення таблиці 8.4

1

2

17. Облік тракторів, сільськогосподарських машин і енергетичних потужностей (підсумки інвентаризації) на     1 січня 200__ р. (Поштова – 2 рази на 5 років, подають    30 січня)

Ф. №10-мех

18. Звіт про заготівлю насіння трав та іншої продукції рослинництва за 200__р. (Річна, подають 20 числа після звітного періоду)

Ф. № 3-заг

19. Звіт про заготівлю цукрових буряків (Місячна, подають підприємства та організації, які займаються прийманням цукрових буряків (за графіком))

Ф. № 4-заг

20. Звіт про заготівлю овочів та картоплі (Квартальна, подають підприємства, що заготовляють картоплю та овочі, 3 числа місяця, наступного за звітним періодом)

Ф. № 7-заг

21. Звіт про заготівлю худоби, птиці, кролів (Квартальна, подають підприємства, що приймають таку продукцію,    2 числа місяця, наступного за звітним періодом)

Ф. № 11-заг

22. Звіт про заготівлю молока (Квартальна, подають підприємства, що заготовляють молоко та молочні продукти, 2 числа місяця, наступного за звітним періодом)

Ф. № 13-заг

23. Звіт про реалізацію сільськогосподарської продукції (Місячна, подають 5 числа місяця, наступного за звітним періодом)

Ф. № 19-заг

24. Звіт про реалізацію сільськогосподарської продукції (Річна, подають 10 числа місяця, наступного за звітним періодом)

Ф. №21-заг

25. Заключний звіт про підсумки посівів під урожай 200__р. селянського (фермерського) господарства, або орендаря (громадянина) (Поштова – 1 раз на рік, подається не пізніше 5 днів після закінчення посіву ярих)

Ф. № 1 — ферм

26. Звіт про діяльність селянського (фермерського) господарства, орендаря (громадянина) за 200__р. (Поштова, 1 раз на рік (станом на 1 грудня))

Ф. № 2-ферм

Інформаційним забезпеченням при складанні звіту є розрахунки по закриттю операційних рахунків, заключний баланс та облікові регістри.

Звіт складається з 4-х розділів.

В першому розділі “Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції” в розрізі видів виробленої сільськогосподарської продукції відображаються основні показники діяльності сільськогосподарського підприємства: виробництво продукції, собівартість основної продукції, реалізація продукції у фізичній вазі, собівартість реалізованої продукції (у т. ч. виконаних робіт та наданих послуг), дохід (виручка) від реалізації. Окремо наводиться реалізація продукції власної промислової переробки. В показник звіту “реалізація робіт і послуг на сторону” відображається реалізація продукції їдалень, буфетів, будівельних матеріалів власного виробництва, виконання робіт і надання послуг робітникам підприємства, стороннім організаціям.

У другому розділі “Витрати на основне виробництво” наводяться дані про прямі витрати в рослинництві, тваринництві, допоміжних і підсобних виробництвах, промисловому виробництві за календарний рік у групуванні за елементами витрат, які пов’язані з виробництвом продукції, послугами, які підприємство виконує для свого капітального будівництва, житлово-комунального господарства, дитячого садка а також для сторонніх організацій.

Витрати показують загальною сумою та групуванням на виробництво продукції рослинництва та тваринництва за відповідними елементами.

У витрати на виробництво продукції рослинництва включають також витрати по повністю загиблих посівах сільськогосподарських культур і по окремих видах тварин, що не дали протягом року тваринницької продукції, які списані на збитки підприємства (надзвичайні витрати).

В третьому розділі “Фінансові результати” підприємства відображають результат від реалізації продукції (робіт, послуг) за звітний рік (прибуток або збиток). Він визначається як різниця між обсягом доходу (виручки) від реалізації та собівартістю реалізованої продукції, робіт, послуг. Цей показник повинен співпадати з показниками “Звіту про фінансові результати” (форма № 2) фінансової звітності: код рядку 050 “Валовий прибуток” або код рядку 055 “Валовий збиток”.

В цьому розділі також показуються доходи і витрати підприємства за їх видами, які наводяться за даними “Звіту про фінансові результати”.

В розділі визначається чистий прибуток або збиток , що отримало підприємство у звітному році, який повинен співпадати даним форми № 2 “Звіт про фінансові результати”.

В третьому розділі також наводиться середньорічна вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів.

Четвертий розділ звіту “Землекористування на 1 січня ___р.” заповнюють станом на 1 січня наступного за звітним року на підставі “Акта на право користування землею”, записів у земельно-кадастровій книзі, договорів оренди земельних паїв та даних державного обліку земель. Землі, що здані господарством в оренду, в звіті не показуються.

В розділі показуються усі земельні угіддя з виділенням у тому числі земельних угідь, взятих в оренду. До сільськогосподарських угідь відносяться: рілля, перелоги, багаторічні насадження (сади, виноградники, ягідники та ін.), крім посадок захисного насадження, сінокоси, вигони і пасовища.

Після заповнення звіту за формою № 50-сг необхідно провести співставлення показників, як в середині звіту за кодами так із показниками форм фінансової звітності.

Статистична форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств” використовується при проведенні розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку.

8.6. Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств

Сільськогосподарські підприємства мають особливості оподаткування, зумовлені використанням у виробничому процесі землі.

Без землі неможливий процес виробництва сільськогосподарської продукції. Людина використовує землю водночас як предмет і як засіб праці. Тому в сільському господарстві вона виступає особливим незамінним засобом виробництва.

За землю стягується плата у вигляді земельного податку або орендної плати, визначеної у договорі оренди. Плата за землю має регулювати економічні відносини в аграрному секторі. Це особливий податок, на якому будується весь економічний механізм сільськогосподарського виробництва.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону  України “Про плату за землю” від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2535), яким встановлено ставки земельного податку окремо для кожної категорії земель, порядок його обчислення та сплати, пільги щодо оподаткування землі, відповідальність платників і контроль за правильністю обчислення й справляння земельного податку [25].

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України (далі – ЗК) розрізняють такі категорії земель [3]:

землі сільськогосподарського призначення

землі житлової та громадської забудови

землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення

землі оздоровчого призначення

землі рекреаційного призначення

землі історико-культурного призначення

землі лісового фонду

землі водного фонду

землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Орендну плату за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, включено до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом "Про систему оподаткування" і на неї поширюються всі вимоги податкового законодавства, а саме: порядок розрахунку, строки та форма подання звітності, строки сплати, контроль з боку податкових органів.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також частка (пай), які перебувають у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Орендарі земельних ділянок сплачують орендну плату за договором оренди.

Земельний податок сплачують з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачуються за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 1 ст. 125 ЗК право власності чи право постійного користування на земельну ділянку виникає після отримання її власником чи користувачем посвідчувального документа і його державної реєстрації. Для власника земельної ділянки таким документом є Державний акт на право власності на земельну ділянку, для землекористувача – Державний акт на право користування земельною ділянкою, форми яких затверджено Кабінетом Міністрів України. Відсутність документа не звільняє від сплати земельного податку.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної чи комунальної власності. Всі інші підприємства, установи та організації, а також фізичні особи–суб'єкти підприємницької діяльності можуть користуватися земельними ділянками із земель державної та комунальної власності, лише уклавши договори оренди та сплачуючи орендну плату.

Згідно із ст. 13 Закону № 2535 дані Державного земельного кадастру є підставою для нарахування земельного податку, а договір оренди за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, – для нарахування орендної плати.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному із них пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває в їх користуванні.

Розмір, умови та строки внесення платежів орендної плати за землю недержавної і некомунальної власності установлюють за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого Законом № 2535, і не може перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Справляння орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній та комунальній власності, здійснюється виключно у грошовій формі.

Наказом ДНАУ від 20.12.05 р. № 588 затверджено форму податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, додаток № 1 "Відомості із договору оренди землі", додаток № 2 "Перерахунок податкового зобов'язання орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності". Додаток № 2 складають і подають разом із звітною або новою звітною податковою декларацією лише у разі уточнення в складі таких податкових декларацій показників за відповідний податковий звітний період. В обов'язковому порядку цей додаток складають у разі подання уточнюючої податкової декларації і подають разом з такою уточнюючою податковою декларацією.

Додаток № 2 складають і подають за кожний відповідний податковий (звітний) період або за рік, що уточнюються, окремо на підставі даних договору оренди землі на відповідну земельну ділянку за відповідний період. Додаток № 2 не складають і до декларації не подають у разі, якщо платником не здійснюються уточнення податкових зобов'язань за відповідні податкові (звітні) періоди.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2535 юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності–фізичні особи розраховують суму земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (крім громадян) щороку станом на 1 січня, і до 1 лютого поточного року подають до податкової інспекції за місцезнаходженням земельної ділянки Податковий розрахунок земельного податку (далі – Розрахунок).

До Розрахунку додають 6 додатків, які розшифровують узагальнені показники щодо окремих земельних ділянок кожної категорії земель. У підприємства може бути кілька Розрахунків залежно від наявності земельних ділянок у різних районах. Розрахунок треба буде подати до податкової інспекції, на території якої знаходиться ця земельна ділянка.

Фізичні особи, податкову декларацію щодо земельних платежів не подають. Облік громадян – платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності і нарахування відповідних сум провадять податкові органи щороку станом на 1 травня, які видають платнику до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу, а сплата провадиться двічі на рік рівними частинами до 15 серпня і до 15 листопада.

Для всіх інших платників, у тому числі для виробників товарної сільськогосподарської та рибної продукції, встановлено порядок щомісячної сплати земельного податку і орендної плати за землі державної та комунальної власності (протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця).

Плату за землю визначають залежно від грошової оцінки земель, яку здійснює Державний комітет України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з вартості 1 кв. м земель та за допомогою додаткових коефіцієнтів, зокрема коефіцієнта функціонального використання землі (окремо за землями промисловості, землями комерційного використання тощо), добутку локальних коефіцієнтів, її площі та встановленої індексації грошової оцінки земель за відповідний рік.

Відповідно до ст. 23 Закону 2535 грошова оцінка земельної ділянки щороку станом па 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації.

Закон передбачає різний підхід до обчислення земельного податку за землі, грошову оцінку яких проведено, та за землі, грошову оцінку яких не проведено.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою:

Кі – [І – 10] : 100

де     Кі – коефіцієнт індексації

        І – середньорічний індекс інфляції, за результатами якого провадиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Дані про коефіцієнт індексації на початку кожного року оприлюднює Державний комітет України по земельних ресурсах.

Законом № 2535 передбачено пільги по платі за землю, що застосовуються, наприклад, до бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, закладів фізичної культури і спорту, спортивних баз олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України.

Для обчислення суми податку необхідно мати інформацію про:

земельну ділянку (кадастровий номер, місце-розташування, правовстановлюючий документ

площу земельної ділянки

грошову оцінку земельної ділянки, якщо та оцінка проведена

коефіцієнт індексації грошової оцінки

ставки оподаткування відповідно до Закону № 2535

пільги щодо сплати земельного податку.

Кожному підприємству не потрібно подавати усі 6 додатків.

Додаток № 1 “Відомості про наявність документів на землю” є обов'язковим для всіх платників земельного податку. У ньому наводять дані документів, що встановлюють право власності чи користування на кожну земельну ділянку. У разі відсутності оформленого документа на земельну ділянку додаток № 1 також потрібно заповнювати, при цьому треба проставити прочерк про наявність документа на право власності та кадастрового номеру земельної ділянки та внести інші дані (місцезнаходження земельної ділянки, її основне призначення, категорія та площа).

Додаток № 2 “Звіт про пільги на земельний податок” заповнюють тільки ті платники податків, які користуються пільгами щодо земельного податку. В цьому додатку необхідно вказати документ та його номер, на основі якого надано пільгу щодо кожної ділянки, на який строк, а також відобразити інші показники, передбачені формою додатка.

У разі, якщо підприємство користується пільгами та здає в оренду земельну ділянку чи будівлю (частину), треба заповнити відповідні додатки залежно від категорії земельних ділянок, які здані в оренду або на яких розташовані будівлі.

Додатки № 3-№ 6 заповнюють залежно від того, землі якої категорії перебувають у власності або користуванні платника податків.

У додатку № 3 “Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення” земельні ділянки групують за їх місцезнаходженням (у межах та за межами населених пунктів) і за видом сільськогосподарських угідь (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження). Ставки земельного податку з 1 га сільськогосподарських угідь на 2007 р. встановлено ст. 6 Закону № 2535 у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,1 %

для багаторічних насаджень – 0,03 %.

Ці ставки застосовують незалежно від того, де розташовано    угіддя – у межах чи за межами населених пунктів.

Сума нарахованого податку визначається множенням загальної площі ділянки, середньої грошової оцінки 1 га угідь, коефіцієнту індексації грошової оцінки та ставки податку.

Сума пільги визначається множенням площі землі, на яку надано пільгу, середньої грошової оцінки 1 гектар угідь, коефіцієнту індексації грошової оцінки та ставки податку.

Загальна сума податку до оплати по землях сільськогосподарського призначення розраховується вирахуванням суми пільги із суми нарахованого податку.

У додатку № 4 “Розрахунок земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку” при розрахунку податку застосовуються ставки, встановлені Законом № 3235 в розмірі 1% від їх грошової оцінки. Для деяких видів земель, зазначених у додатку, залежно від характеру їх використання встановлено понижуючі або підвищуючи коефіцієнти (коефіцієнти виду земель Кв), які наводяться  разом з описом виду земель.

Сума податку, нарахованого на загальних підставах, розраховується множенням площі землі, що підлягає оподаткуванню на загальних підставах, грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації на загальних підставах, ставки податку (0,01) та понижуючих чи підвищуючих коефіцієнтів, зазначених у додатку.

Сума податку, нарахованого при здачі в оренду розраховується множенням площі землі, що підлягає оподаткуванню при здаванні в оренду, грошової оцінка земельної ділянки при здаванні в оренду з урахуванням коефіцієнта індексації, ставки податку (0,01) та понижуючих чи підвищуючих коефіцієнтів.

Сума пільги розраховується множенням площі землі, на яку надано пільгу, грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації на загальних підставах, ставки податку (0,01) та понижуючих чи підвищуючих коефіцієнтів.

Загальна сума податку, яка підлягає сплаті по землях населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку дорівнює сумі нарахованого податку на загальних підставах та при здаванні в оренду за вирахуванням суми пільги.

При заповненні додатку №5 “Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким не встановлено грошову оцінку” застосовують ставки податку, встановлені Законом № 3235, збільшені в 3,10 рази, з урахуванням додаткових коефіцієнтів.

По цих ділянках ставки земельного податку диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше як у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, індексації, курортного, локального та інших коефіцієнтів.

Коефіцієнти індексації визначаються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Курортні коефіцієнти застосовують у курортних населених пунктах, перелік яких затверджено Кабінетом Міністрів України. Локальні коефіцієнти установлюються рішеннями місцевих рад.

Загальна сума податку, яка підлягає сплаті за земельні ділянки населених пунктів, яким не встановлено грошову оцінку розраховується вирахуванням сума пільги з суми нарахованого податку.

Додаток № 6 заповнюють на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, а саме: землі промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, а також землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та землі лісового і водного фондів. У цьому додатку земельні ділянки групуються за їх місцезнаходженням і цільовим призначенням. Для кожної такої групи встановлено ставки податку у відсотках від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Сума нарахованого податку розраховується множенням загальної площі земельної ділянки, грошової оцінки 1 га ріллі по області з урахуванням коефіцієнта індексації та ставки податку.

Сума пільги розраховується у тому ж порядку, як і в інших додатках.

Загальна сума податку, яка підлягає сплаті, розраховується вирахуванням суми пільги з суми нарахованого податку.

Відповідно до додатків заповнюють Розрахунок земельного податку. При цьому до Розрахунку з відповідних додатків № 3 - № 6 переносять підсумкові суми земельного податку, що підлягають сплаті за даними платника податку. Потім 4 підсумовують суми земельного податку, нараховані за окремими категоріями земель, і ділять річну суму податку за місяцями (рівними частками). Також наводяться дані з самостійного виправлення помилок, виявлених протягом звітного року.

У річному Розрахунку не заповнюють розділи для самостійного виправлення помилок, виявлених протягом звітного року.

Суми податку проставляють із копійками.

Плата за землю включається до собівартості виробленої продукції шляхом обліку її в складі загальновиробничих витрат.

Нарахування і сплата фіксованого сільськогосподарського податку  регулюється Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998 р. № 320 зі змінами і доповненнями [33].

Фіксований сільськогосподарський податок – це податок, який сплачується виробниками сільськогосподарської продукції на умовах, визначених Законом, не змінюється протягом визначеного Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Згідно із даним Законом, фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів:

податку на прибуток

плати (податку) за землю

комунального податку

збору за геологорозвідувальні роботи, виконані  за рахунок державного бюджету

плату за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності

збору за спеціальне водовикористання

з 1 січня 2007 р. платники податку звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів за:

трактори колісні (крім сідельних тягачів)

вантажні автомобілі.

Інші збори і податки сплачуються на загальних підставах. Але сільгоспвиробники мають виключення у загальних правилах сплати інших податків:

для них діє спеціальний режим з ПДВ

вони мають зменшену ставку внесків у Фонд соціального страхування від нещасливого випадку

у 2007 р. вони платять збір на обов’язкове державне пенсійне страхування за ставкою 40 % від загального розміру ставки.

Платники ФСГП – це сільськогосподарські підприємства усіх організаційно-правових форм, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах, в яких сума одержана від реалізації такої продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі , сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), тобто об’єкта оподаткування.

Усі інші підприємства сплачують податки і збори на загальних підставах.

У разі, коли у звітному періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 % загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

До платників фіксованого сільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городівництва, сінокосіння та випасання худоби.

Зміна порядку сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.

Об’єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах.

У випадку зміни в звітному періоді площ сільськогосподарських угідь, у зв’язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник або землекористувач зобов’язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з 1гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 р., відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,15 %

для багаторічних насаджень – 0,09 %

для земель водного фонду – 0,45 % грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономної Республіці Крим

для ріллі, сіножатей, пасовищ – для платників податків, які здійснюють діяльність в гірських зонах і поліських територіях – 0 ,09 %

для багаторічних насаджень. – для платників податків, які здійснюють діяльність в гірських зонах і поліських територіях – 0 ,03 %

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” діє до 31 грудня 2009 р.

Валовий дохід, який береться за основу при визначенні частки сільськогосподарського виробництва, визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У валовий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції з 26 травня 2006 р. включаються доходи, отримані від реалізації продукції:

рослинництва та тваринництва власного виробництва та виробленої із сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних переробних підприємствах,

рибницьких, рибальських та риболовецьких господарств які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та продуктів її переробки на власних підприємствах

виробленої із власної сировини на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Для проведення Розрахунку питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства використовують показники річної статистичної форми       № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств”.

Загальний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік на всю площу земельних ділянок, які підлягають оподаткуванню, подається щорічно до 1 лютого поточного року платником податку до органу державної податкової служби за місцем свого місцеположення. У цей самий термін платник податку подає звітний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку окремо за кожною земельною ділянкою до органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки.

Також платники податку подають за місцем свого місцеположення та за місцем розташування земельної ділянки Розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) період. Та вилучення з державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх грошової оцінки.

Платники податку, утворені в результаті реорганізації сільськогосподарського підприємства, та новостворені суб’єкти господарювання у рік створення подають розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку за період від дня їх створення і до кінця року у терміни, передбачені законодавством для місячного базового податкового  (звітного) періоду (протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця їх реорганізації або створення), і обліковуються з дня, що настає за останнім календарним днем місяця їх реорганізації або створення.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

1 квартал – 10 %,

2 квартал – 10 %,

3 квартал – 50 %,

4 квартал – 30 %.

У разі виникнення форс-мажорних обставин (стихійне лихо, дія обставин не переробної сили), по кожному конкретному платнику податку за його клопотанням Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з Міністерством фінансів України може бути прийняте рішення про реструктуризацію (відстрочку) сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Суми нарахованого (внесеного) податку включаються до виробничої собівартості.

Нарахування належних до сплати сум плати за землю та фіксованого сільськогосподарського податку відображається  на окремому аналітичному рахунку бухгалтерським записом Д-т рах. 91 “Загальновиробничі витрати” (з подальшим розподілу на витрати виробництва пропорційно прямій заробітній платі) – К-т субрах. 641 “Розрахунки за податками і платежами”.

му розділі також показуються доходи і витрати підприємства за їх видами, які наводяться за даними “Звіту про фінансові результати”.

В розділі визначається чистий прибуток або збиток , що отримало підприємство у звітному році, який повинен співпадати даним форми № 2 “Звіт про фінансові результати”.

В третьому розділі також наводиться середньорічна вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів.

Четвертий розділ звіту “Землекористування на 1 січня ___р.” заповнюють станом на 1 січня наступного за звітним року на підставі “Акта на право користування землею”, записів у земельно-кадастровій книзі, договорів оренди земельних паїв та даних державного обліку земель. Землі, що здані господарством в оренду, в звіті не показуються.

В розділі показуються усі земельні угіддя з виділенням у тому числі земельних угідь, взятих в оренду. До сільськогосподарських угідь відносяться: рілля, перелоги, багаторічні насадження (сади, виноградники, ягідники та ін.), крім посадок захисного насадження, сінокоси, вигони і пасовища.

Після заповнення звіту за формою № 50-сг необхідно провести співставлення показників, як в середині звіту за кодами так із показниками форм фінансової звітності.

Статистична форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств” використовується при проведенні розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку.