21272

Надзвичайні ситуації мирного часу. Основи класифiкаціï надзвичайних ситуацій

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Засоби масовоï інформаціï майже щодня повідомляють про надзвичайні ситуаціï що відбуваються у світі: лісові пожежі повені землетруси цунамі обвали зсуви селеві потоки виверження вулканів урагани смерчі снігові й пилові бурі та інші стихійні лиха аваріï і катастрофи на підприємствах і транспорті що супроводжуються загибеллю людей руйнуванням населенних пунктів і об’єктів господарювання забрудненням і зараженням довкілля. Щорічно в нашій краïні виникають надзвичайні ситуаціï далі – НС природного та техногенного характеру що...

Украинкский

2015-01-19

244.5 KB

22 чел.

Тема 2: Надзвичайні ситуації мирного часу

2.1. Основи класифiкаціï надзвичайних ситуацій

Екологічна обстановка у світі останніми роками погіршилась і вважається несприятливою. Засоби масовоï інформаціï майже щодня повідомляють про надзвичайні ситуаціï, що відбуваються у світі: лісові пожежі, повені, землетруси, цунамі, обвали, зсуви, селеві потоки, виверження вулканів, урагани, смерчі, снігові й пилові бурі та інші стихійні лиха, аваріï і катастрофи на підприємствах і транспорті, що супроводжуються загибеллю людей, руйнуванням населенних пунктів і об’єктів господарювання, забрудненням і зараженням довкілля.  

Щорічно в нашій краïні виникають надзвичайні ситуаціï /далі –  НС/ природного та техногенного характеру, що призводить до загибелі багатьох людей і значних матеріальних збитків.

Масштаби, характер руйнувань і кількість постраждалих людей залежить від типу, масштабу і місця аваріï, катастрофи або стихійного лиха, від швидкості розвитку надзвичайноï ситуаціï, особливостей регіону, об’єктів господарювання і населенних пунктів, що опинились в районі НС. Таку ситуацію можна порівнювати з воєнними діями. Для проведення рятувальних робіт потрібне залучення великоï кількості людей і матеріальних ресурсів, а несподіваний розвиток подій скорочує час на підготовку і проведення таких заходів.

 15 липня 1998 року Постановою Кабінету Міністрів України №1099 „Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій” затверджено „Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”.

Метою класифікації НС є створення ефективного механізму оцінювання події, що відбулася або може відбутися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління.

Розглянемо важливі визначення, які використовуються в цивільній обороні.

Надзвичайна ситуація /НС/ - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спрчинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела /може призвести/ до загибелі людей або значних матеріальних втрат. Стихійне лихо – явище природи, яке викликає катастрофічні обставини і характеризується раптовим порушенням нормального життя та діяльності населення, загибеллю людей, руйнуваннями або пошкодженнями будівель та споруд, знищенням матеріальних цінностей.

 Небезпечне природне явище – подія природного походження або результат діяльності природних процессів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об’єкти економіки та довкілля.

Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті ябо території загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів, порушення виробничого та транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа – велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Відповідно до  характеру події бувають різні види НС:

 Надзвичайні ситуації техногенного характеру – танспортні аварії, катастрофи, пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом /загрозою викиду/ небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах.

 Надзвичайні ситуації природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюванність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери.

 Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру повязані з протиправними діями терористичного і анитконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту /збройний напад, захоплення і утримання важливих об’єктів, ядерних установ і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітрянного чи морського судна/, викрадання /спроба викрадання/ чи знищення суден, захоплення, встановлення вибухових пристоїв у громадських місцях, крадіжка /зникнення/ зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

 Надзвичайні ситуації воєнного характеру повязані з наслідками застосування зброї массового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних та гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухових сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, визначаються чотири рівні надзвичайноï ситуаціï за класифікаційними ознаками:

  1.  Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня- це НС, яка виникає на територіï двох або більше областей /Автономноï Республіки Крим, міст Києва та Севастополя/ або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для ïï ліквідаціï необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремоï області /Автономноï Республіки Крим, міст Києва та Севастополя/, але не меньше 1% обсягу видатків відповідного бюджету.
  2.  Надзвичайна ситуація регіонального рівня- це НС, яка розвивається на територіï двох або більше адміністративних районів /міст обласного значення/, Автономноï Республіки Крим, міста Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості одного району, але не меньше 1% обсягу видатків відповідного бюджету.
  3.  Надзвичайна ситуація місцевого рівня- це НС, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об’єкта, загрожує поширенням самої ситуаціï або ïï вторинних наслідків, які впливають на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для ïï ліквідаціï необхідні матеріальні й технічні ресурси, що перевищують власні можливості потенційно-небезпечного об’єкта, але не меньше 1% обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі НС, які виникають на об’єктах житлово-комунальноï сфери та ін., що не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об’єктів.
  4.  Надзвичайна ситуація об’єктового рівня- це НС, яка розгортається на територіï об’єкта або на самому об’єкті й наслідки якоï не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони.

Крім того, класифікація природних і техногенних НС може бути проведена і за такими ознаками: загальна причина виникнення, вид, наслідки, терміни та масштаби прояву.

Основними причинами виникнення надзвичайних ситуцій в

Украïні є:

  •  надзвичайне техногенне навантаження територіï;
  •  значний моральний та фізичний знос основних виробничих фондів більшості підприємств України;
  •  погіршення матеріально-технічного забезпечення, зниження виробничої і технологічної дисципліни;
  •  незадовільний стан збереження, утилізації та захоронення високотоксичних, радіоактивних та побутових відходів;
  •  ігнорування економічних факторів, вимог, стандартів;
  •  недостатня увага керівників відповідних органів державного управління до проведення комплексу заходів, спрямованних на запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру та зниження їх наслідків;
  •  відсутність сучасних систем управління небезпечними процесами;
  •  низька професійна підготовка виробничого персоналу та населення до дій в екстремальних умовах;
  •  дифіцит кваліфікованих кадрів;
  •  низький рівень застосування прогресивних ресурсозберігаючих і екологобезпечних технологій.

2.2. Надзвичайні ситуації природного характера

Стихійні лиха – це небезпечні природні явища, процеси атмосферного, гідрологічного, геологічного, біосферного або іншого походження таких масштабів, які призводять до катострофічних ситуацій з раптовим порушенням систем життєдіяльності населення, руйнуванням і знищенням матеріальних цінностей, об’єктів господарської діяльності, що в свою чергу може спричинити аварії й катастрофи.

Кожне стихійне лихо має свої причини виникнення, притаманні тільки йому особливості впливу на навколишнє середовище, фізичну суть і рушійні сили. Проте їм характерні й загальні особливості – це великий просторовий захват, сильна психологічна дія на населення і значний вплив на навколишнє середовище.

В Україні найчастіше спостерігаються такі НС природного походження:

  •  небезпечні геологічні явища: зсуви, обвали, осипки, посадки земної поверхні різного походження;
  •  небезпечні метеорологічні явища: зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;
  •  небезпечні гідрологічні явища: повені, паводки, підвищення рівня грунтових вод;
  •  природні пожежі лісових та торф’яних масивів;
  •  масові інфекції та хвороби людей, тварин, рослин.

 Землетруси – це сейсмічні явища, які виникають у результаті раптових зміщень і розривів у корі й більш глибоких шарах Землі або внаслідок вулканічних і обвальних явищ; підземний удар викликає потужні коливання /сейсмічні хвилі/, що поширюються по землі у всіх напрямках на великі відстані.

Осередки землетрусів знаходяться на глибині майже 60 км, а інколи на глибині до 700 км.

Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні й моретруси.

Землетруси захоплюють великі території і характерезуються руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням населенних пунктів і цілих районів; отруєнням газами при вулканічних виверженнях; провалом населенних пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною дією на людей.

В Україні сейсмоактивні зони на південному заході і півдні: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська. Найбільш небезпечними сейсмічними областями є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

290 тис.кв.км. на території нашої країни з населенням 15 млн. осіб знаходяться у зонах можливих землетрусів.

 Вулканізм – це сукупність явищ, зумовленних проникненням магми з глибини Землі на її поверхню. Матеріальні втрати від вивержень вулканів досить значні  - знищення будівель, селищ тощо.

Діючі вулкани супроводжуються вибухами, локальними землетрусами, виділенням парів ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі під час виверження зростає на 1-2 порядки. Це призводить до виникнення геохімічних аномалій, шкідливих для здоров’я людини, отруєння газами при вулканічних виверженнях; ураження людей і руйнування будівель уламками вулканічних гірських порід; ураження людей і виникнення осередків пожеж у населенних пунктах від вулканічної лави.

Основними характеристиками вулканів є:

  •  лавові потоки – складаються з розплаву гірських порід, які розігріті до 900-1000С. Залежно від складу гірських порід лава може бути рідкою або в’язкою. Швидкість потоку лави від декількох сантиметрів до декількох кілометрів на годину;
  •  тефра – це уламки застиглої лави більш давніх від поверхневих гірських порід і роздробленого вулканічного матеріалу, що утворює конус вулкану;
  •  вулканічні грязьові потоки складаються з вулканічного потоку, змішаного з водою;
  •  вулканічні повені – це потоки води, які утворюються внаслідок бурхливого танення снігу і льодовиків від викидів вулкану;
  •  пекуча вулканічна хмара – це суміш розпечених газів і тефри.

Грязеві вулкани знаходяться у південній частині території України на Керченському півострові, прилеглій акваторії Азовського моря, на захід та південь від Севастополя в акваторії Чорного моря. Активізація грязевих вулканів призводить до виникнення нових островів та мілин, що загрожує погіршенням умов судноплавства в акваторії Азовського моря і Керченської протоки.

 Лавини – швидкий, раптовий зсув вниз снігу або льоду стрімкими схилами гір, який загрожує життю і здоров’ю людей, завдає шкоди об’єктам економіки та довкіллю. Внаслідок перевантаження схилів снігом відбувається послаблення структурних зв’язків у середині снігової товщі або їх спільної дії. Лавини виникають на схилах с крутизною від 15 до 50. Швидкість – основна характеристика лавин і може досягати 100 м/с. Сила удару лавини досягає 40 т/м2, а при наявності чужорідних включень – до 200 т/м2. Розміри лавин характеризуються масою або об’ємом, який коливається в межех від кількох десятків і до мільйонів кубометрів снігу. Небезпека снігових лавин проявляється у вигляді безпосередньої ударної дії на людей та на перешкоди /споруди, будівлі, системи життєзабезпечення/, знищення лісових масивів. При цьому спостерігається значна кількість травмувань та людських жертв.

 Провалювання земної поверхні – це просідання грунту внаслідок різного роду геологічних процесів. Найбільш розповсюджене в місцях розміщення карстових порід. Посиленню виникнення карстових воронок може сприяти осушення території. В деяких областях України ступінь ураженості карстовими процесами сягає 60-100% території. При цьому характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту /вирви, колодязі, провалля/, при цьому в землі виникають тріщини, в які провалюються будівлі, споруди, транспортні засоби.

 Зсуви – це зміщення вниз по косій під дією сил тяжіння великих грунтових мас, що формують схили гірських річок, озерних та морських терас. Зсуви є одним із найнебезпечніших і дуже поширенних природних явищ, що може бути викликане як природними так і антропогенними причинами. До природних відносяться: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та ін. Антропогенними причинами є: руйнування схилів вирубкою лісів, надмірним виносом грунту, дорожніми канавами, неправильним вибором агротехніки для сільськогогосподарських угідь на схилах та ін. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів пов’язано з діяльністю людини /антропогенний фактор/.

 Обвали – це відривання і катострофічне падіння великих мас гірських порід, їх дроблення і скочування з круч та схилів. Обвали природного походження спостегігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин. Це результат послаблення гірських порід під дією процесів вивітрювання, підмиву, розчинення та дії сил тяжіння. Їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід.

Найчастіше /до 80%/ сучасні обвали пов’зані з антропогенним фактором. Вони виникають, в основному, при неправильному проведенні робіт, під час будівництва та гірських розробок.

Гідрологічні надзвичайні ситуації

 Повінь – це тимчасове затоплення значних територій внаслідок зливи, швидкого танення снігу /льоду в горах/, руйнування греблі, дамби, великих морських припливів. При цьому вода підіймається вище звичайного рівня, що викликає необхідність часткової евакукуації людей і тварин. Повені завдають відчутних матеріальних збитків, призводять до руйнування будівель та споруд, розташованих у прибережній зоні. Рівні води під час весняних повеней на рівнинних річках зростають більш повільно, але й небезпека негативних насліднів існує довше. У зоні затоплення можуть опинитись і хімічно небезпечні об’єкти, що збільшує небезпеку.

Основними характеристиками повені, паводку, а також катастрофічногу затоплення є:

  •  чисельність населення, що може опинитися в зоні затоплення;
  •  чисельність населених пунктів, які потрапляють у зони затоплення;
  •  протяжність залізничних і автомобільних доріг, які потрапляють в зони затоплення;
  •  кількість об’єктів економіки, що потрапляють в зону затоплення;
  •  кількість мостів і тунелів, які затоплюються;
  •  площа сільськогосподарських земель, які затоплюються, та кількість загиблих сільськогосподарських тварин.

 Цунамі – це довгі хвилі, які можуть виникати в резултаті підводних землетрусів, а також вулканічних викидів або зсувів на морськоиу дні. Хвиля цунамі може бути непоодинокою, оскільки дуже часто – це серія хвиль з інтервалом в одну і більше годин. У відкритому морі цунамі, як правило, пологі і несуттєві. Однак з наближенням до берега їх крутизна швидко зростає і гігантські хвилі навалюються на узбережжя з величезною силою. Висота цунамі при березі визначається підводним та береговим рельєфом. Біля похилих берегів їх висота, як правило, не перевищує 5-6 м, на  дільницях берега з вузькими бухтами вона досягає 15-20 м.

 Сель – раптово сформований в руслах гірських річок грязьовий потік – бурхливий потік води, грязі, каміння та інших твердих матеріалів.

Причинами його виникнення є інтенсивні зливи, швидке танення снігу, лоьдовиків в горах та їх сповзання в русла річок, прорив гребель водоймів, землетруси і виверження вулканів, вирубування лісів і деградація грунтів на гірських схилах, роботи в кар’єрах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, неправильна організація обвалів та ін.

Селевий потік характеризується великою масою і швидкістю руху, руйнує будівлі, дороги, гідротехнічні та інші споруди, знищує сади, поля, ліси, призводить да загибелі людей і тварин. Наближення селевого потоку можна впізнати за звуками ударів валунів і уламків каміння, що перекочується, це нагадує гуркіт поїзда, який наближається з великою швидкістю.

За об’ємом селевий потік може досягати сотен тисяч – мільйонів кубічних метрів з розмірами уламків в діаметрі 3-4 м і масою 100-200 т. У фронті селевого потоку можу утворюватись „голова” висотою до 25 м.

Від 3 до 25 % території України може уражуватись селевими потоками. Найчастіше селеві потоки бувають і гірських районах Карпат, Криму, на правому березу Дніпра.

Рятування від селю полягає в своєчасній евакуації із зон його можливого розповсюдження.

 Підвишення грунтових вод. Одним із негативних явищ є підвишення грунтових вод та підтоплення внаслідок цього значних територій. Розвиток процесу на міських територіях залежить від ряду причин і факторів: втрати води із водоносних комунікацій, неорганізований поверхневий стік, ліквідація або погіршення фільтраційних властивостей грунтів, природних дренажних систем /ярів, балок, русел невеликих річок тощо/, зменшення випаровування у зв’зку з асфальтуванням, будівництвом фундаментів, трас колекторів,  тунелів. Однією з найважливіших причин підтоплення земель є гідротехнічне будівництво, яке призвело до пререрозподілу річкового стоку та перекриття природних шляхів дренування грунтових вод. Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введені дренажних споруд.

Все це призводить до таких негативних наслідків, як забруднення підземних вод, підвищення вологості і погіршення санітарного стану територій, засолення і заболочування грунтів, вимокання зелених насаджень, зниження урожайності сільськогосподарських угідь, деформація будівель і споруд, виникнення таких процесів як зсуви, просадки, карст, обвали.

Метеорологічні небезпечні явища

Найбільш розповсюджені небезпечні явища, які можуть мати місце на будь-якій території.

 Зливи серед стихійних явищ є найчастішими. Вони спостерігаються щорічно і поширюються на значні території. Випадання великої кількості опадів призводить до появи інших небезпечних явищ таких, як селі, зсуви, повені, підтоплення території. В теплий період року сильні дощі можуть супроводжуватися градом, грозою.

 Град – це атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми, розміром від 5 до 55 мм і більше. Град наносить велику шкоду сільському господарству, знищуючи посіви на промисловому овочівництву, знищуючи скло у теплицях.

Сильна спека – це утримання високої температури тривалий час вище 30С. Такі температури мають негативний вплив на стан здоров’я людей, особливо з сердцево- судинними захворюваннями.

Суховії – це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря. При цьому посилюється випаровування, що при нестачі вологи в грунті часто призводить до в’янення та загибелі рослин.

Посуха – тривала та значна нестача опадів, частіше при підвищеній температурі та низькій вологості повітря, що викликає зниження запасів вологи у грунті, і як наслідок – погіршення росту, а іноді і загибель рослин.

Ураган – вітер руйнівної сили і великої тривалості, швидкість якого більше 30 м/с. Найважливішими характеристиками урагану є швидкість вітру, шляхи руху, розміри та побудова ураганів, середня тривалість дії урагану. Ураганний вітер буває на більшості території України майже щорічно, частіше на Донбасі, в Криму і Карпатах.

Шквали – це короткочасне різке збільшення швидкості вітру зі зміною його напрямку. Таке посилення вітру на декілька або десятки хвилин до 25-70 м/с, частіше буває під час грози на всій території України. Спостерігається закономірність виникнення шквалів один раз на 3-5 років.

Циклони – область низького тиску атмосфері, причому мінімум тиску знаходиться в його центрі. Погода під час циклонів переважно похмура з сильними вітрами. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани.

Вихрові бурі – складні утворення, що обумовленні циклічною діяльністю і розповсюдженням на великі площі. Вони поділяються на пилові, непилові, сніжні і шквальні бурі. Ураганні і штормові вітри взимку часто призводять до виникнення снігової бурі, в результаті якої виникають значно менші руйнівні наслідки. Пилові або пісчані бурі засипають сільськогосподарські угіддя, будинки, споруди, дороги та ін. Шквальні бурі характеризуються раптовістю і нерідко великою руйнівною силою, іноді супроводжуються сильними опадами.

Смерчі – це атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі та розповсюджується у вигляді темного рукава або хоботу за напрямком до поверхні суші або моря. Він супроводжується грозою, дощем, градом  і  якщо досягає поверхні землі, майже завжди наносить значні руйнування, вбираючи в себе воду та предмети, що трапляються на його шляху, підіймаючи їх високо над землею і переносячи на значні відстані, максимальна швидкість вітру в ньому складає 25 м/с і більше, а для акваторії – 30 м/с. Розміри смерчу складають: у поперек 5-10 км, іноді до 15км; у висоту 4-5 км, іноді до 15 км. Воронка – основна складова смерчу і являє собою спиральний вихор, який складається з повітря, яке надзвичайно швидко обертається з домішками води, пилу. Швидкість обертання повітря у воронці досягає 600-1000 км/год., іноді 1300 км/год. Середня швидкість переміщення смерчу – 50-60 км/год., може досягати до 240 км/год.

Руйнівну дію цієї стихії можна порівняти з дією ударной хвилі ядерної зброї. Смерчі завдають значних збитків господарству і призводять до людських жертв.

Пилові бурі – це складні атмосферні явища, що характеризуються переносом пилу та піску сильними та тривалими вітрами, що знищують поверхню грунту. Швидкість вітру більше 15 м/с, тривалість від 10 до 24 години, інколи більше доби.

За кольором та складом пилу, що переноситься, пилові бурі бувають: чорні /чорноземи/, бурі і жовті /суглинок, супісок/, червові /суглинки з домішками окисів заліза/ і білі /солончаки/. Червоні бурі можуть тривати декілька днів. Пил таких бур може підійматися до 2-3 км.

Пилові бурі виникають щорічно в Україні в різних областях, але частіше в Степовій зоні. Особливо небезпечні пилові бурі для сільського господарства: знищується орний шар грунту, зносяться і руйнуються посіви, засипаються шаром піску, пилу великі території сільськогосподарських посівів.

Сильні снігопади і земетілі – це випадання великої кількості снігу /більше 20 мм за півдоби – визначається шаром талої води/, що призводить до погіршеня видимості та припинення руху транспорту.

По території України в середньому снігових опадів – 20-30 мм, інколи до 70, а в Карпатах буває до 100 мм. Внаслідок сильних снігопадів утворюються снігові заноси. Вони бувають настільки сильними, що мають характер стихійних лих, при цьому на тривалий час зупиняється рух на автомобільних та залізничних шляхах, порушується нормальне життя населенних пунктів. Для людей, які знаходяться на відкритій місцевості, велику небезпеку становлять заметілі. У багатьох районах через великі замети може тимчасово припинитися доставка продуктів харчування і кормів.

Сильні морози. В Україні сильними морозами вважаються морози, що сягають 30С і нижче

Сильні ожеледі – це намерзання переохолоджених крапель дощу або туману, виникають на земній поверхні та на предметах при температурі трохи нижче 0С. Виникнення такої стихії пов’язане з надходженням південних циклонів і приводить до наростання на дротах, земній поверхні, деревах, будівлях, предметах і техніці шару щільного прозорого льоду внаслідок замерзання крапель дощу, мряки або туману. Найчастіше буває у грудні - січні, але можливе з листопада до березня. Сильна ожеледь буває близько 2-х діб.

Тумани – це явища, що погіршують видимість на шляхах, створюють завади для роботи різних видів транспорту, сприяють забрудненню повітря. Сильні тумани спостерігаються, в основному, у холодну пору року.

Блискавки призводять до загорання будинків, виробничих будівель і споруд, тваринницьких приміщень, скирт сіна і соломи, загибелі людей і тварин, руйнуванню ліній зв’язку і електромережі.

Сила струму при грозовому електричному розряді може бути від 10000 до 40000 А. Внаслідок удару блискавки у людини трапляються зупинка серця, опіки тіла, пошкодження голови та інших життєво важливих органів. Повітря, через яке проходит блискавка, нагрівається і досягає 30000С при тиску від 10 до 30 атм.

При загрозі небезпечні металеві конструкції і вироби, оскільки вони проводять електричний струм на значні віддалі. Навіть невеличкі металеві ювелірні прикраси можуть бути джерелом небезпеки. Блискавка може вбити і в приміщенні, якщо людина знаходиться біля металевої труби, наприклад, водопровідної або електромережі. Часто блискавка попадає в телевізійні антени, через це для зниження ризику ураження при загрозі телевізор доцільно вимкнути. Небезпечною є і телефонна мережа. Під час грози не слід триматися за металеві предмети, навіть якщо це парасолька, рушниця та ін. 

Найбільш небезпечною зоною з погляду ураження блискавкою вважається простір навколо дерев. Кожна четверта людина, вбита блискавкою, ховалася від грози під деревом.

Якщо блискавка попадає в предмет, насичений вологою, то ця волога вмить закипає і випаровується, що викликає „вибух” насичених нею дерев, цегляних стін та ін. Потужність такого „вибуху” 250 кг тринітротолуолу.

Природні пожежі

Пожежі – це неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в навколишньому середовищі і супроводжується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, що створює небезпеку для людей і завдає шкоди об’єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу. Вони поділяються на лісові і торф’яні пожежі. Стихійні пожежі можуть виникати внаслідок розрядів блискавки, самозапалювання сіна і торфу, від залишенного багаття, напогашенного сірника, тліючого надопалка, іскор із транспортних засобів, неправильного користування електроприладами, несправності нагрівних приладів, механічного нагрівання та іскроутворення.

Пожежонебезпечні умови найчастіше бувають у Степовій, Поліській, Лісостеповій зонах та горах Криму.

Горіння включає три необхідні інгридієнти: паливо, тепло і кисень – так званий пожежний трикутник. Достатньо видалити один з них і пожежа погасне.

 Лісові пожежі виникають, головним чином, з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників /грози, вулканічної діяльності/. Вогонь може швидко розростися і, підхоплюючи вітер, стати вогневим валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. При цьому виникає реальна загроза для населених пунктів, життя людей, домашніх тварин, матеріальних цінностей. Найбільш небезпечними бувають жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря 30-40%. Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж: низові, верхові, підземні /торф’яні або грунтові/ та пожежі дуплистих дерев. Найбільш розповсюджені низові пожежі /близько 80% з усіх випадків  можливих пожеж/.

Низові пожежі виникають у результаті згорання хвойного підліску живого надгрунтового покриву /моху, лишайника, трав’янистих рослин, напівчагарників та чагарників/ та мертвого покриву або підстилки /опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, бурелому, гнилих пнів/, тобто рослин та рослинних залишків, розташованих на грунті або на невеликій висоті /1,5-2 м/. Полум’я має висоту до 50 см, швидкість розповсюдження вогню невелика – 100-200 м/год., а при сильному вітрі – до 1 км у рівнинній місцевості та 3 км на схилах.

Верхові лісові пожежі виникають із низових і відмінність їх у тому, що згорає не тільки надгрунтовий покрив, але й нижні яруси дерев та крони жердняків. Однак, можуть бути ще й вершинні пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев. Під час верхових пожеж виділяється багато тепла. Висота полум’я при цьому становить 100 м і більше. В таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на сотні кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає до 8-25 км/год.

Торф’яні пожежі. В осередках грунтових пожеж створюються завали із опалих дерев і ділянок згорілого торфу. Однак торф’яні пожежі можуть і не бути результатом лісових. Вони часто охоплюють величезні простори і дуже важко піддаються гасінню. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, утворюючи пусті місця у торфі, який уже згорів. У ці пустоти провалюються люди і техніка. Всі види цього лиха супроводжуються такими уражаючими факторами, як висока температура в зоні вогню, задимлення великих районів, що подразнююче діє на людей і значно ускладнює боротьбу з пожежею, обмеження видимості, негативний психологічний вплив на населення прилеглих поселень.

Масові інфекційні хвороби

Інфекційні хвороби – це такі хвороби, які передаються від однієї людини до іншої. Розповсюджуються вони не тільки серед людей, але поражають тварин і рослин. Шляхи і способи передавання інфекції різні: через органи дихання, при використанні заражених продуктів, фуражу, води; при укусах комах та кліщів. Інфекційні хвороби можуть мати широке розповсюдження і масовий характер, при цьому виникають епідемії, епізоотії, епіфітотії, а також масове розповсюдження різних шкідників.

 Епідемією називається швидке та широке розповсюдження інфекційних хвороб серед людей. До них відносяться: азіатська холера, натуральна віспа, брюшний тиф, сипний тиф, грип, СНІД та ін.

Епізоотія – розповсюдження хвороб серед тварин. Серед них: сибірська виразка, сап, ящур, туляремія, чума великої рогатої худоби, африканська чума свиней та ін. Деякі хвороби тварин небезпечні і для людей.

Епіфітотія – це захворюваня рослин і характеризується наступними хворобами: ржа хлібних злаків, пілокуларіоз рису, фітофтороз /картопляна гниль/ та ін.

Велику шкоду сільському господарству приносить також масове розповсюдження шкідників /саранча, колорадський жук, совка, травневий хрущ, сибірський шовкопряд, терміти та ін./.

Надзвичайні ситуації екологічного характеру

 Екологічна надзвичайна ситуація – обстановка на визначеній території або акваторії, яка призвела до гострих несприятливих змін у середовищі проживання людей і, як правило, масової загибелі живих організмів, економічних збитків.

До надзвичайних ситуацій, які пов’язані зі зміною стану суші відносяться зсуви, обвали, провали, хімічне забруднення, деградація грунтів.

До ситуацій, пов’язаних зі змінами стану і властивостями атмосфери відносяться: забруднення атмосфери, температурна інверсія та недостаток кисню, виникнення зон кислотних опадів.

До зміни стану гідросфери відносяться скорочення водних ресурсів, забруднення джерел водних ресурсів.

До зміни біосфери відноситься знищення рослинного та тваринного світу, обумовленне життєдіяльністю людини.

2.3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру

Виробнича аварія – це раптова зупинка роботи або порушення установленого процесу виробництва на об’єкті, яка призводить до пошкодження або знищення матеріальних цінностей, травмування людей.

В Україні аварії, катастрофи щорічно забирають життя близько 50 тисяч осіб.

Характер наслідків виробничих аварій залежить від виду аварії, її масштабів і особливостей виробництва.

Основними причинами виробничих аварій є безвідповідальне ставлення проектувальників до вимог техніки безпеки, керівників підприємств, цехів до дотримання цих вимог, низький контроль за станом виробництва і особливо вибухонебезпечними і легкозаймистими ділянками; порушення будівельних норм при будівництві об’єктів і монтажі технічних систем; погана обізнаність про окремі явища і реакції хімічних речовин у лабораторних умовах; стихійні лиха, які призводять до руйнування ліній електропостачання, газопроводів, комунальної марежі, виробничих корпусів, тваринницьких ферм та ін.; порушення технології виробництва, правил експлуатації обладнання, машин, механізмів і транспорту; недоотримання правил зберігання агресивних, вибухо- і пожежонебезпечних речовин і неправильне поводження  з ними: фізичне старіння і корозія металів; аварії на сусідніх підприємствах або на енергетичних лініях і комунальних мережах.

Виробничі аварії можуть бути різними, але у них є найбільш типові уражаючі фактори – це вибухи, які призводять до руйнування виробничих будівель, інтенсивні пожежі, отруєння людей рідинами і газами; завали виробничих будівель, споруд, ураження людей електричним струмом, затоплення виробництва разом з людьми, негативний психологічний вплив на  людей.

Аварія може зумовити катастрофу з невиправними наслідками, з великими людськими втратами.

Великі аварії, які виникають на великих промислових об’єктах, на транспорті, за обсягами руйнування, людськими жертвами, а також за характером післядії на людей, тварин, рослин можуть бути такими, як дія сучасної зброї масового ураження.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру виникають в основному на потенційно техногенно небезпечних об’єктах. До них належать: транспорт, радіаційно небезпечні об’єкти, хімічно небезпечні об’єкти, вибухо- та пожежонебезпечні об’єкти, гідродинамічні небезпечні об’єкти.

2.3.1. Транспортні аварії, катастрофи

Траснспортом загального користування щорічно в Україні перевозиться понад 3 млрд. т вантажів, у тому числі велика кількість небезпечних, 60% перевезень припадає на залізничний транспорт, 26% - на автомобільний і 14% - на річковий і морський.

Великою небезпекою для життя і здоров’я людей є перевезення /до 15% від загального обсягу вантажів/ вибухонебезпечних, хімічних, радіоактивних, легкозаймистих ти інших речовин.

Загроза виникнення аварії на транспорті зростає у зв’язку зі скороченням оновлення основних фондів усіх видів транспортних засобів /50% і більше/, використання транспортних засобів, що підлягають списанню.

Залізничний транспорт. Особливо небезпечні аваріі на залізничному транспорті, враховуючи  густу сітку залізниць і велику щільність населенних пунктів України. Основними причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є: несправності колій, рухомого складу, засобів сигналізації, централізації та блокування; помилки диспетчерів; неуважність та халатність машиністів. Найчастіше виникають надзвичайні ситуації при сході рухомого складу з колій, зіткненнях, наїзді на перепони на переїздах, при пожежеах та вибухах безпосередньо в вагонах. При перевезенні небезпечних вантажів, таких, як гази, легкозаймисті, вибухонебезпечні, отруйні та радіоактивні речовини, виникають вибухи, пожежі цистерн та інших вагонів. Не виключаються розмиви залізничних колій, обвали, зсуви, затоплення. Найбільш небезпечними є аварійні ситуації при перевезенні залізницею радіоактивних речовин і сильнодіючих отруйних речовин /СДОР/. Такі аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей і радіоактивного забруднення навколишнього середовища, а при виході СДОР у зовнішнє середовище – до гострих отруєнь пасажирів і хімічного зараження повітря, грунтів і об’єктів колійного господарства. Дуже небезпечна обстановка може скластися при аварії на території залізничної станції. Як правило, поблизу залізничних вузлів розташована забудова населеного пункту з дуже високою щільністю населення, зосереджено велику кількість вагонів з різноманітними вантажами і людьми. Це створює загрозу для людей при вибухах, зараженні повітря радіоактивними та хімічними речовинами.

Авіаційний транспорт. Набуло валиких масштабів перевезення пасажирів і вантажів авіаційним транспортом.

Аварії і катастрофи повітряного транспорту можуть виникати в момент запуску двигунів, при розбігу на злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці. У таких ситуаціях можуть бути руйнування окремих конструкцій літіка, відмова двигунів, нестача палива, пребої у життєзабезпеченні екіпажу та пасажирів, порушення роботи системи управління, електропостачання, зв’язку, пілотування, вибухи і пожежі на борту літака.

Світова статистика свідчить про те, що майже половина аварій і катастроф відбувається на льотному полі і половина в повітрі на різних висотах, нерідко над молонаселеною, важкодоступною територією землі або над водною поверхнею. Падіння літака, вертольота може бути причиною жертв як на борту, так і на землі при падінні на житлові забудови, може призвести до руйнування виробничих споруд і порушення виробничих процесів.

 Автомобільний транспорт. На дорогах України щорічно відбуваються десятки тисяч автомобільних аварій і катастроф. Причини дорожно-транспортних подій різні. Це, насамперед, порушення правил дорожнього руху, технічні несправності автомобілів, перевищення швидкості руху, а також недостатня підготовка осіб, що управляють автомобілем, слабка їх реакція на перешкоди. Нерідко причиною аварій і катастроф є управління автомобілем особами у нетверезому стані. До серйозних дорожно-транспортних подій призводить також невиконання правил перевезення небезпечних вантажів та недотримання при цьому необхідних вимог безпеки.

Іншою причиною дорожніх аварій є незадовільний стан доріг. Інколи можна бачити відкриті люки, необгороджені та неосвітлені ділянки ремонтних робіт, відсутність знаків про попередження небезпеки. Все це в сукупності призводить до великих втрат. Причинами дорожньо-транспортних подій є також відсутність дорожніх знаків або несправність сигналізації на залізничних переїздах, низький технічний стан автомобілів, перевищення швидкості руху, порушення дорожнього руху пішоходами.

 Морський та річковий транспорт. Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних. У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів і гине в них понад 200 кораблів. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 осіб, з яких гине 2000. Катастрофа може статися у порту /пристані/ або в умовах руху судна по річці, озеру, акваторії моря.

Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення з іншим судном або палями мостів, перекидання, пожежі, витік небезпечних речовин, порушення норм експлуатації та правил безпеки, помилкові функціональні дії команди та інше. Складна обстановка може виникнути при швидкоплинності аварійної ситуації, особливо у відкритому морі.

2.3.2. Радіаційно небезпечні об’єкти

Об’єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, хімічні й біологічні речовини, пожежовибухові, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об’єкти, що створюють загрозу  є потенційно небезпечними об’єктами.

Особливу небезпеку для людей і навколишнього середовища становлять радіаційно небезпечні об’єкти /РНО/.

До РНО належать: атомні електростанції /АЕС/, підприємства  з виготовлення і переробки ядерного палива, підприємства поховання радіоактивних об’єктів, науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об’єктах трагспорту та ін.

На території України діють 4 /крім Чорнобильської/ АЕС, 2 дослідних атомних реактори та більше 8 тисяч підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній работі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають та переробляють радіоактивні відходи.

З усіх можливих аварій на РНО найбільш небезпечними є радіаційні аварії на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

Радіаційні аварії – це аварії з викидом радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об’єктів, в кількостях понад установлену межу їх безпечної експлуатації.

Найбільшою потенційною небезпекою для України є можливі аварії на АЕС з викидом радіоактивних продуктів інших держав /транскордонна потенційна небезпека/.

Виробництво, транспортування, зверігання і використання радіоактивних матеріалів суворо регламентовані спеціальними правилами. Проте при аваріях на атомних реакторах можуть виникати пошкодження конструкцій, технологічних ліній, пожежі, викиди у навколишнє середовище радіоактивних речовин, а також опромінення людей.

Аварія  з повним руйнуванням ядерного реактора може відбутися в результаті стихійного лиха, вибуху боєприпасів, падіння повітряного транспорту на споруди АЕС та ін. Така аварія може бути з розривом трубопроводів із теплоносієм, ушкодженням реактора і герметичних зон, виходом з ладу систем керування і захисту, що може призвести до миттєвої втрати герметичності конструкцій реактора, сплавлення тепловидільних елементів і викиду радіоактивних речовин з парою в навколишнє середовище, можливе розкидання радіоактивних осколків, уламків конструкцій паливних елементів.

Під час аварії на Чорнобильський АЕС з 26 квітня по 6 травня 1986 р. з ядерного палива вийшли всі благородні гази, приблизно 10-20% летючих радіоізотопів йоду, цезію і телуру і 3-6% більш стабільних радіонуклідів барію, стронцію, цезію, плутонію тощо.

На 6 травня 1986 р. було викинуто близько 1,91018 Бк, або 63 кг радіонуклідів, що відповідає 3,5% кількості радіонуклідів у реакторі на момент аварії. А при вибуху атомної бомби потужністю 20 кілотонн, скинутої на Хіросіму в 1945 р., утворилося 740 г радіоактивних речовин/.

Під час Чорнобильської катастрофи і незабаром після неї від радіаційного ураження загинуло 29 осіб, із 30-кілометрової зони евакуйовано 115 тисяч осіб. Великі площі сільськогосподарських угідь і лісу забруднені радіоактивними речовинами, що зробило неможливим їх подальше використання для сільсько- і лісогосподарського виробництва.

Чорнобильська катастрофа істотно вплинула на установлений радіаційний фон багатьох країн Європи. Найбільшого радіаційного забруднення зазнали Україна, Білорусія, Росія. У перші дні і місяці після аварії радіаційна ситуація значною мірою визначалася  такими короткоживучими радіоактивними елементами /ізотопами/, як ксенон, йод, телур і молібден.

Нині радіоекологічна ситуація на радіоактивно забруднених територіях визначається переважно цезієм-137, стронцієм-90, ізотопами плутонію та америцієм-241 /останні два характерні для зони відчуження/.

На території України розташовано понад 8 тисяч різних установ і організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів /РАВ/.

Основними виробниками радіоактивних відходів і місцями їх концентрації на сьогодні є:

1. АЕС /накопичено 70000 м3 РАВ/.

2. Уранодобувна і переробна промисловість /накопичено 65,5 млн.м3 РАВ/.

3.  Медичні, наукові, промислові, інші підприємства та організації. Виконання робіт із збирання, транспортування, переробки і тимчасового зберігання радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання /ДІВ/ від усіх цих підприємств і організацій, незалежно від їх відомчої підпорядкованності здійснює Українське державне об’єднання „Радон” /накопичено 5тис.м3 РАВ/.

4. Зона відчуження Чорнобильської АЕС /понад 1,1 млрд м3 РАВ/.

Всі підприємства і організації /крім АЕС/ незалежно від відомчої належності передають радіоактивні відходи на міжобласні спеціалізовані комбінати /МСК/ державного об’єднання „Радон”, яке має в своєму складі 6 спецкомбінатів: Київський, Львівський, Донецький, Одеський, Дніпропетровський і Харківський.

Поховання джерел іонізуючого /гамма- та нейтронного/ випроміню-вання має проводитися тільки у спеціалізованих сховищах безконтейнерного розвантаження джерел, проте в Україні ДІВ ховають здебільшого у захисних контейнерах. На сьогоднішній день сховища для твердих РАВ заповнені майже повністю або на 80-90% на більшості спецпідприємств, крім Харківського та Львівського спецкомбінатів.

На Київському і Харківському державних міжобласних спецкомбінатах через недосконалі конструкції старих сховищ для радіоактивних відходів виникло забруднення підземних вод поза межами сховищ радіонуклідами тритію. Міграція радіонуклідів зі сховищ відбувається внаслідок порушення гідроізоляції. У сховищах радіоактивних відходів і джерел іонізуючого випромінювання накопичується вода, яка проникає з атмосферними опадами та утворюється внаслідок конденсації.

На території України розташовані 2 дослідні реактори /у Києві та  у Севастополі/ та одна критична збірка у Харкові, яку на цей час зупинено. Можливі аварії на цих реакторах з радіоактивним забрудненням є загрозою насамперед містам, у яких вони розташовані. Небезпекою є те, що реактори знаходяться в зоні польотів повітряного транспорту. На Київському реакторі були аварії у 1968, 1969 і 1970 рр. В 1968 р. у навколишнє середовище було викинуто 40 кюрі радіоактивного йоду, що перевищувало допустиму норму в 400 разів. 4 лютого 1970 р. в результаті аварії на реакторі було опромінено 17 осіб.

Потребують особливої уваги як потенційно небезпечні об’єкти 21 підприємства з видобутку і переробки уранових руд, розташованих в Кіровоградській, Миколаївській та Дніпропетровській областях. Видобуван-ня уранової руди головним чином проводиться на Жовтоводському, Смолінському та Кіровоградському рудниках. Характерним для уранодобування є те, що майже всі його відходи є джерелами радіоактивного забруднення навколишнього середовища.

Умовами проживання і трудової діяльності населення без обмеження за радіаційним фактором є одержання додаткової дози за рахунок забруднення навколишнього середовища радіоактивними ізотопами, що не перебільшуе меж опромінення, які встановлені Державними гігієнічними нормативами „Норми радіаційної безпеки України /НРБУ-97/”.

Наслідки аварії на атомній електростанції оцінюються, в основному, масштабом та ступенем радіаційного впливу і радіоактивного забруднення, а також складом радіонуклідів та кількістю радіоактивних речовин у викиді.

Радіаційному впливу піддаються люди, сільськогосподарські тварини, рослини і прилади, чутливі до випромінювань.

Радіоактивному забрудненню піддаються споруди, комунікації, майно, техніка, продовольство, сільськогосподарські угіддя і природне середовище.

Небезпека ураження людей вимагає швидкого виявлення та оцінки радіаційної обстановки. Оскільки процес формування радіоактивного середовища після аварії триває кілька годин, попередньо проводять оцінку радіаційної обстановки за результатами прогнозування радіоактивного зараження місцевості. Це дозволяє завчасно, тобто до підходу радіоактивної хмари, провести заходи щодо захисту населення. Метод прогнозування дозволяє змоделювати можливі аварійні ситуації на об’єкті і завчасно розробити й реалізувати ефективну систему захисту робітників та службовців, населення, що проживає поблизу АЕС.

У ході радіаційної аварії, як результат градації її наслідків, утворюються зони, що мають різний ступінь небезпеки для здоров’я людей і характеризуються можливими дозами випромінювання.

Зона М – зона радіоактивної небезпеки – ділянка забрудненої місцевості, в межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 5 до 50 рад на рік. Рівень радіації на зовнішній межі зони 0,014 рад/год. У межах зони необхідно скоротити перебування людей, які залучаються до ліквідації радіаційної аварії. На карти межі зони наносять червоним кольором і надписують літеру „М”.

Зона А – зона помірного радіоактивного забруднення /зона проживання з правом на відселення/ - ділянка місцевості, у межах якої доза випромінювання становитиме від 50 до 500 рад на рік, рівень радіації на зовнішній межі 0,14 рад/год. Виходячи з умов обстановки, у межах зони треба намагатися скорочувати час перебування особового складу невоєнізованих формувань, при здійсненні РІРН у засобах захисту органів дихання, з використанням бронетехніки. На картах межі зони А позначаються синім кольором.

Зона Б – зона сильного радіоактивного забруднення /зона проживання з правом відселення/ - ділянка забрудненої місцевості, в межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 500 до 1500 рад/рік. Рівень радіації на зовнішній межі 1,4 рад/год. У зоні Б люди повинні бути у захисних спорудах, формування здійснюють РІНР у броньованих об’єктах техніки і розміщуються в захисних спорудах. На картах межі зони Б наносять зеленим кольором.

Зона В – зона небезпечного радіоактивного забруднення /зона відселення/ - ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевсті буде стеновити від 1500 до 5000 рад/рік. Рівень радіації 4,2 рад/год. Перебування людей можливе тільки в дуже захищеній техніці протягом кількох годин. Межі зони на картах наносять коричневого кольору.

Зона Г – зона надзвичайно небезпечного забруднення /зона відчуження/ - ділянка забрудненої місцевості, на зовнішній межі якої доза випромінювання на відкритій місцевості  становитиме понад 5000 рад на рік, а рівень радіації – 14 рад на годину. В зоні Г навіть короткочасне перебування людей недопустиме. На картах межі зони наносять чорним кольором.

Після стабілізації радіаційної обстановки в районі аварії в період ліквідації її довгострокових наслідків можуть встановлюватися зони відчуження, тимчасового відселення, жорсткого контролю.

Наслідки радіаційних аварій

Наслідки радіаційних аварій обумовлені їх вражаючими факторами. Основними вражаючими факторами радіаційних аварій є радіаційний вплив і радіоактивне забруднення. Аварії можуть починатися і супроводжуватися вибухами і пожежами.

Наслідки радіаційних аварій в основному оцінюються масштабом і ступенем радіаційного впливу і радіоактивного зараження, а також складом радіонуклідів і кількістю радіоактивних речовин у викиді.

У ході і після аварії на рівень і довговічність наслідків, а також радіаційну обстановку значний вплив здійснюють природний розпад радіоактивних речовин, міграція цих речовин у навколишньому середовищі, метеорологічні і кліматичні фактори, результативність робіт з ліквідації наслідків аварії, у тому числі дезактивація і водоохоронні заходи.

У початковий період після аварії найбільший внесок у загальну радіоактивність вносять радіонукліди з коротким періодом піврозпаду /до 2-х місяців/. Потім спад активності визначається нуклідами з великим періодом піврозпаду – від кількох сотен діб до тисяч років.

З них довгий час основну роль у динаміці радіаційної обстановки відіграють біологічно небезпечні радіонукліди: цезій-137, стронцій-90, плутоній-239.

Радіаційному впливу піддаються люди, тварини, рослини і прилади, чутливі до випромінювань.

Радіоактивному забрудненню піддаються спорудження, комунікації, транспортні засоби, устаткування, майно, матеріали і продукти, сільсько-господарські угіддя і природне середовище.

2.3.3. Хімічно небезпечні об’єкти

Хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походжнення, які виготовляють в Україні чи отримують з-за кордону для використання у господарстві та побуті, що негативно впливають на життя та здоров’я людей, тварин і рослин, обов’зково вносяться до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.

За Міжнародним реєстром, у світі використовується в сільському господарстві, промисловості та побуті понад 6 млн токсичних речовин, 60 тисяч з яких виробляються у великих кількостях, у тому числі понад 500 речовин – СДОР – токсичних для людей.

Особливо небезпечні аварії на підприємствах, які виробляють, використовують або сберігають СДОР, вибухо- і вогненебезпечні матеріали. До них належать заводи і комбінати хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості, підприємства, оснащені холодильними установками /молокозаводи, м’ясокомбінати, холодильники, там холодо-носієм використовують аміак/, виробництва добрив і пластичних мас.

Об’єкти господарювання, на яких використовується СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це хімічно небезпечні о’бєкти. В результаті аварії на такому об’єкті ослуговуючий персонал і населення, яке проживає поблизу об’єкта, сільськогосподарські тварини, посіви та лісові насадження можуть бути уражені ядучими речовинами.

Викид, розлив небезпечних хімічних речовин на хімічно небезпечному об’єкті, що може призвести до загибелі чи хімічного ураження людей, констатується як аварія на хімічно небезпечному об’єкті. У разі таких аварій можуть виникати масові ураження людей, тварин і рослин.

До хімічно небезпечних об’єктів /підприємств/ належать:

1. Заводи та комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР.

2. Заводи або їх комплекси з переробки нафтопродуктів.

3. Виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР.

4. Підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак.

5. Залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР.

6. Транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти.

7. Склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ зерна і продуктів його переробки.

8. Склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпечних об’єктах можуть бути:

поломки деталей, вузлів, устаткування, ємкостей, трубопроводів;

несправності в системі контролю параметрів технологічних процесів;

неполадки в системі контролю і забезпечення безпеки виробництва;

порушення герметичності зварних швів і з’єднувальних фланців;

організаційні та людські помилки;

пошкодженя у системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної обстановки;

дія сил природи і техногенних систем на обладнання;

акти диверсій, саботажу, обману виробничого персоналу або сторонніх осіб.

Значні аварії можуть виникнути при витіканні /викиданні/ великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може статися при таких обставинах:

при втраті енергії, відмові в роботі машин і механізмів;

витікання хімічно небезпечних речовин із насосів і труб;

використання непридатних матеріалів;

виникнення екзотермічних реакцій через вихід з ладу системи безпеки й контролю;

заповнення резервуарів для зберігання понад норму при помилках в роботі персоналу і вихід з ладу систем безпеки, що контролює рівень;

пошкодження вагона-цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємкостей для їх зберігання внаслідок виходу з ладу систем безпеки, що контролюють тиск;

розрив шлангових  з’єднань у системі розвантаження;

полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання.

Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах є хімічне зараження місцевості та приземного шару повітря, що викликає хімічне ураження людей, сілськогосподарських тварин, зараження місцевості, грунту, води, урожаю, продуктів харчування, кормів.

Усього в Україні функціонує 1810 об’єктів господарювання, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 283 тис. тонн СДОР, у тому числі 9,8 тис. т хлору, 178,4 тис. т аміаку.

Ці об’єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

1-й ступінь хімічної небезпеки /у зонах можливого хімічного зараження, в кожному об’єкті мешкає більше 75 тис.осіб/ - 76 об’єктів;

2-й ступінь хімічної небезпеки /у зонах можливого хімічного зараження, в кожному з них  мешкає від 40 до 75 тис.осіб/ - 60 об’єктів;

3-й ступінь хімічної небезпеки /у зонах можливого хімічного зараження, в кожному об’єкті мешкає 40 тис.осіб/ - 1134 об’єктів;

4-й ступінь хімічної небезпеки /зони можливого хімічного зараження, кожна не виходить за межі об’єкта/ - 540 одиниць.

Всього в зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів мешкає близько 20 млн осіб /38,5% від населення країни/.

Правилами техніки безпеки і контролю суворо регламентується виробництво, тарнспортування і зберігання СДОР. Але аварії, катастрофи, пожежі й стихійні лиха можуть призводити до руйнування виробничих споруд, складів, місткостей, трубопроводів, технологічних ліній. Тому СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище – на грунт, різноманітні об’єкти, в повітря і поширитися в населені пункти, що може призвести до масового отруєння людей і тварин.

 Потенційно небезпечним є накопичення, зберігання і ліквідація хімічної зброї, складовою частиною якої є високотоксичні бойові отруйні речовини.

2.3.4. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти

Пожежа – це неконтрольваний процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей та складає небезпеку для життя людей.

В Україні понад 1200 великих вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів, на яких знаходиться понад 13,6 млн. т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин. Ці об’єкти розташовані в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, розгалуджена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються нафто-газопромисли і вугільні шахти.

За певних умов, у процесі виробництва стають небезпечними і легко спалахують дерев’яний, вугільний, борошняний, зерновий, амонієвий, торф’яний, льняний та бавовниковий пил.

Вибухи і пожежі траляються на об’єктах, які виробляють або зберігають вибухонебезпечні та хімічні речовини в системах і агрегатах під високим тиском /до 100 атм/, а також на газо- і нафтопроводах.

Причиною загоряння, вибухів, руйнувань і пожеж може бути наявність у виробничих приміщеннях парів легкозаймистих рідин і газів і джерела запалення. Пари деяких рідин і газів можуть загорятися від відкритого вогню, електричної іскри, розжареного предмета, сигарети.

Техногенні пожежі і вибухи, які виникають на об’єктах, призводять до виникнення таких факторів ураження, як повітряна ударна хвиля і теплове випромінювання. На характер і масштаби таких аварій суттєво впливають кількість, тип і категорія вибухових і пожежонебезпечних речовин, вогнестійкість будівель і споруд; пожежна небезпека виробництва, стан систем пожежогасіня, метеорологічні умови та ін.

Дуже часто великі жертви, руйнування і пожежі спричинюються вибухами промислового пилу в цехах з виготовлення та транспортування вугільного пилу, дерев’яного борошна, цукрової пудри, на лісопильних, деревообробних, столярних та інших виробництвах. Під час аварій ці об’єкти зазнають значних збитків і гинуть люди.

Понад 1/3 усіх зареєстрованих випадків вибуху пилу сталися на деревообробних підприємствах, 1/4 випадків – це вибухи розпилених частинок продовольства, жирів і олії. Розвиток пилового вибуху подібний до вибуху газової суміші.

Газо-, нафто- та продуктопроводи

Аварія на трубопроводі – це аварія на трасі трубопроводу, пов’язана з викидом /розливом/ шкідливих хімічних чи пожежо-вибухонебезпечних речовин, що призвела до загибелі людей чи отримання ними тілесних ушкоджень чи завдала шкоди довкіллю. Залежно від виду транспорного продукту, розрізняють аварії на газопроводах, нафтопроводах, продуктопроводах та інших трубопроводах.

 По території України протяжність магістральних газопроводів становить понад 35, 2 тис.км, магістральних нафтопроводів – 3,9 тис км. Їх роботу забезпечує ЗІ компресорна нафтоперекачувальна і 89 компресорних газоперекачувальних станцій. Протяжність продуктопроводів становить 3,3 тис.км.

Аналіз стану основних фондів та технічного обладнання нафто-, газо- і продуктопроводів показує, що існуюча їх мережа до теперішнього часу виробила свій ресурс і без відновлення в найближчий час може призвести до підвищення аварійності в цій галузі економіки. При цьому 4,79 тис км /14%/ лінійної частини магістральних газопроводів відпрацювали свій амортизаційний срок, а 15 тис.км /44%/ мають малонадійні та неякісні антикорозійні покриття з полімерних стрічкових матеріалів, що призводить до інтенсивної корозії металу труб. Необхідність оновлення лінійної частини магістральних газопроводів становить 500 км на рік. Фактичне виконання робіт з капітального ремонту та реконструкції газотранспортної системи майже у 10 разів нижче від потреби.

2.3.5. Гідродинамічні аварії

Гідродинамічна аварія  - це аварія на гідротехнічній споруді, коли вода поширюється з великою швидкістю, що створює загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру.

Такими аваріями в Україні є прориви гребель, дамб, шлюзів з утворенням хвиль прориву катастрофічних затоплень або з утворенням проривного паводку; аварійні спрацювання водосховищ ГЕС у зв’язку із загрозою прориву гідроспоруди.

Під час прориву греблі виникає проран, від розмірів якого залежить об’єм і швидкість падіння води від верхнього б’єфу в нижній б’єф і параметри хвилі прориву – головного фактору ураження гідродинамічної аварії.

Головними характеристиками хвилі прориву, що визначають її руйнівну дію, є глибина /10-20 м/ і швидкість потоку в данному отворі /13-25 км/год/ та ударна сила /5-10 т/м3/, які залежать від висоти греблі і розмірів прорану, гідродинамічних і топографічних умов русла і заплавини ріки.

Зоною катастрафічного затоплення вважають територію, яку хвиля прориву проходить за 4 години. Все це призводить до великих матеріальних збитків, руйнування будівель та споруд, знищення природного ландшафту. А оскільки такі події трапляються здебільшого несподіванно, то можуть призвести до значних людських жертв.

На території України можливі катастрофічні затоплення при руйнуванні гребель, водопропускних споруд на 12 гідровузлах та 16 водосховищах річок Дніпро, Дністер, Сіверський Донець, Південний Буг. Площа затоплення може сягнути 8294 км2. У зону затоплення потрапляють 536 населених пунктів та 470 промислових об’єктів.

При руйнуванні гребель гідроспоруд Дніпровського каскаду територія катастрофічного затоплення становитиме 700 тис. га з населенням майже 1,5 млн. чоловік. У такій надзвичайній ситуації може бути виведено  з ладу 270 промислових підриємств, 14 електростанцій, 2000 км ліній електропередач, мережі та споруди водного та газового постачання багатьох населених пунктів.

До виникнення таких надзвичайних ситуацій, як зсуви, осідання, обвали будинків, споруд, транспортних магістралей може призвести підтоплення територій.

За данними Держкомгеології, підтопленно близько 800 тис.га земель, що дорівнює 15% території /у тому числі 200 тис.га в зонах зрошення/. В зону підтоплення потрапляють 240 міст і селищ міського типу, 138 тис. приватних будинків. Розвиток цього негативного процесу на міських територіях характеризується великою різноманітністю причин і факторів: втрати води із водонесучих комунікацій, неорганізований поверхневий стік, ліквідація або погіршення фільтраційних властивостей грунтів природних державних систем /ярів, балок, русел невеликих річок тощо/, зменшення випаровування у зв’язку з асфальтуванням, будівництвом фундаментів, трас колекторів, тунелів.

Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введені дренажних споруд: в зоні впливу Північно-Кримського каналу 96 тис.га підтоплено, Каховської зрошувальної системи – 5,1 тис.га, Каланчацької – 9,1 тис.га.

Підтоплення значних територій є результатом безгосподарського ставлення до їх освоєння, недостатнього вивчення інженерно-геологічних умов, відсутності необхідної уваги до проектування, будівнийтва та екплуатації об’єктів у складних інженерно-геологічних умовах.

Все це призводить до таких негативних наслідків, як забруднення підземних вод, підвищення вологості і погіршення санітарного стану територій, засолення і заболочування грунтів, вимокання зелених насаджень, зниження урожайності сільгоспугідь, деформація будівель і споруд, виникненя таких процесів як зсуви, просадки, обвали.

Гідротехнічне будівництво, яке призвело до перерозподілу річкового стоку та перекриття природних шляхів дренування грунтових вод, є також однією з найважливіших причин підтоплення земель. Так, система водосховищ Дніпровського каскаду зумовила підняття рівня води в Дніпрі від 2 до 12 м, внаслідок чого відбулося підтоплення величезних територій Придніпров’я. Цей процес ураження /50%/ поширюється в зоні Кременчуцького водосховища.

Створення Дніпровського каскаду гідроелектростанцій з великими водосховищами хоча зменшує небезпеку затоплення територій під час повеней, проте створює небезпеку катастрофічного затоплення при прориві дамб цих водосховищ.

Підводячи підсумки, бачимо, що внаслідок техногенних аварій і катастроф виникають надзвичайні ситуації, що призводить до соціально-екологічних і економічних втрат, виникає необхідність захисту людей від дії небезпечних факторів, проведення евакуаційних заходів, рятувальних та інших невідкладних робіт.

2.4. Надзвичайні ситуації терористичного походження

У виникненні надзвичайних ситуацій особливе місце займає тероризм. Ця проблема набула загрози наприкінці ХХ століття, а 11 вересня 2001 року терористичні акти в США шокували жорстокістю і масовою загибеллю людей весь світ.

Надзвичйні ситуації, породжені терористичними методами, здійснюються злочинцями-одинаками, екстремістськими організаціями, а також спецслужбами ряду держав. Всі збройні конфлікти, що виникали останніми роками а Азії, Африці, на Близькому Сході, на території країн СНД супроводжувались диверсійно-терористичними актами, внаслідок яких страждало мирне населення.

Мета терористичних актів – посіяти паніку, страх серед населення, організувати протести проти політики уряду і правоохоронних органів, завдати економічних збитків державі або приватним фірмам, знищити політичних або економічних супротивників.

Тероризм став катастрофічною загрозою для населення. Свідченням цього є загроза і прояви тероризму із застосуванням засобів масового ураження, що можуть призвести людство до катастрофи.

Великомасштабні терористичні акти із застосуванням отруйної речовини нервно-паралітичної дії /типу зарин/, проведені релігійною організацією „Аум Сінріке” в Японії в 1994 і 1995 роках в 16 підземних станціях метро. В результаті цих терористичних актів 19 осіб загинули і більше 4 тисяч мали отруєння різного ступеня.

Тероризм – антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватися і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.

Найбільш поширеними у світі протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування є:

збройні напади на державні або промислові об’єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

захоплення державних установ або посольств супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс;

захоплення літаків або інших транспортних засобів /політична мотивація – звільнення з тюрми товарищів по партії; кримінальна мотивація – вимога викупу/;

насильницькі дії проти особистості жертви /для залякування або в пропагандистських цілях/

викрадення /з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в’язнів; форма самофінансування/;

політичні вбивства /це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів/;

вибухи або масові вбивства /розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей/.

Прикладами релігійного тероризму є діяльність організації Аум Сінрікьо, теракти проти Папи Римського та трагедія сім’ї Ганді тощо.

На території Європи загально відомі організації, які намагаються за допомогою крові і терору вирішити „національне питання”. Це ІРА /Ірландська республіканська армія/. Ірландський націонал-сепаратизм один з найбільш кривавих в Європі. І хоча на сьогодні існує домовленість про припинення терористичних дій, ІРА не перестала існувати.

Тероризму вистачало і в колишньому СРСР: досить розповсюдженими були захоплення літаків. З 1958 по 1995 рік в СРСР і країнах СНД було здійснено 120 захоплень літаків.

Особлива ситуація склалась в Росії у зв’язку з Чечнею. У пам’яті залишились події в Будьоновському, Москві. Чечня стала одним з центрів світового тероризму.

В Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні – це „кримінальний тероризм” всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України.

Приклад терористичних актів у вересні 2001 р. в США свідчить про  реальну загрозу ядерного тероризму, а саме: приведення в дію ядерних вибухових пристроїв, забруднення радіоактивними речовинами, пошкодження або зруйнування ядерних реакторів, що може повторити масштаби Чорнобильської катастрофи.

Існує загроза виникнення надзвичайних ситуацій „техногенного тероризму”, особливо на хімічних складах, підприємствах хімічної промисловості, в технологічному процесі яких використовують небезпечні хімічні речовни.

У грудні 1995 р. у Франції під час протестів у промисловості саботажники засипали сіль в охолоджувальний контур атомної електро-станції Блейс. На Інглінській атомній електростанції злочинне угрупування погрожувало вибухом, а також були погрози працівникам заводу з ремонту атомних підводних човнів.

Широке розгортання тактичної ядерної зброї, поширення ядерних матеріалів і наявність доступної техноглогії виготовлення боєприпасів із матеріалів, що діляться, підвищує ймовірність використання ядерної енергії терористами. Відомо про дії терористичної групи, яка планувала викрадення ядерної зброї в Європі.

Використання ядерних установок і зброї з метою шантажу може мати великі політичні наслідки.

У 1985 р. в США була створена Міжнародна огранізація особливого призначення, перед якою було поставлено завдання попередження ядерного тероризму. Ця організація розробила рекомендації для запобігання ядерному тероризму із застосуванням фізичного захисту ядерних матеріалів, боєприпасів і установок. Вашингтонським Інститутом з ядерного контролю розроблено електронний кодований замок. Це електронний вимикач, який включається тільки при передачі з командного пункту кодованих радіо-сигналів. Такі замки встановлені на ядерних боєприпасах. Також розроблено систему захисту атомних електростанцій, яка впроваджена в багатьох країнах. Останнім часом така система захисту впроваджується і в Україні.

Є загроза тероризму в сільському господарстві з використанням біологічних засобів ураження продуктів харчування, сільськогосподарських тварин і рослин. Це може призвести до загибелі найбільш поширених і цінних сільськогосподарських тварин і рослин, різко зменшити постачання населення продуктами харчування, призвести до голодування або захворювань. В 1995 р. диверсанти таджикської опозиції заразили кавуни і персики сечею хворих на інфекційний гепатит /хвороба Боткіна/ і отруїли в Курган-Тюбе майже весь особовий склад ракетного дивізіону 201-ї миротворчої дивізії.

Небезпечним є „електромагнітний тероризм” як складова „Інформаційного тероризму”. Це можливість використання електротехнічних пристроїв для створення електромагнітного випромінювання і полів високої напруги для впливу на конкретні системи і технічні засоби з метою виведення з ладу або дезорганізації їхньої работи. Це особливо небезпечно для державної інфраструктури, так як державні системи зв’язку і управління технічно недостатньо захищені від впливу електромегнітних випромінювань.

Надзвичайні ситуації як наслідки терористичних актів – це можливі великі жертви населення, значні матеріальні збитки і психологічний стрес населення. Світ у цьому переконався, коли в результаті терористичних актів у вересні 2001 р. паніка і відчай охопили мільйони людей коли під руїнами Всесвітнього торгового центру загинуло 6800 осіб.

Як показують надзвичайні ситуації терористичнго походження, тероризм перетворився на глобальну проблему сучасного світу, є загрозою міжнародній безпеці, виріс до соціально небезпечного явища для суспільства, став багатогранним за метою і проявами, може використовувати для злочинних цілей досягнення науки і техніки.

Відвернення надзвичайних ситуацій терористичного походження або в разі виникнення зменшення їх масштабів об’єднує комплекс заходів, які належать до компетенції органів Цивільної оборони, відповідних органів управління, що входять до складу МНС, МВС, Служби безпеки, органів виконавчої влади, органів держтехнагляду та інших відповідних органів.

Тільки спільні зусилля керівників держав, відомств, керівників, спеціалістів і власників підприємств зможуть зменшити загрозу виникнення, сприятимуть своєчасній ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій терористичного походження з найменшими втратами.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

59270. Ой єсть в лісі калина 33.5 KB
  З чим тебе порівняти Чи з весняним ранком чи з бездонним небом чи з веселим шумом червоної калини Гарна калина в усі пори року. Червона калина символ України. Галузочка до галузки зацвіла калина.
59271. Методрозробка практичного заняття з латинської мови 75 KB
  Навчальна мета: навчити студентів правильно читати латинські слова з вмінням вірного пояснення вимови голосних дифтонгів; правильно читати медичні терміни у склад яких входить буква –у і.
59272. Люблю рідну матусю 50 KB
  Непорочна як лілея біла Із ДитяткомНемовлятком Пречистая Діва. Друга мати це найкраща на світі країна Земля наша наша славна НенькаУкраїна. Третя мати що ж про неї гарного сказати Це ласкава люба мила рідна моя мати.
59273. Структура (Розробка) проведення уроку у добукварний період. Буква Р 27 KB
  Звуковий та звукобуквенний аналіз слів. Вдосконалювати навички звуко-буквенного аналізу слів творити різні форми слова складати речення з власними назвами моделювати ці речення.
59274. Сценарій урочистої шкільної лінійки 48.5 KB
  Що велике це свято, велике, бо ж глянь скільки народу зібралося. А радісне яке... Що й в двох словах не передаси. Як згадаю ті недоспані ночі, важкенні контрольні, незрозумілі приклади і задачі, каверзні формули і диктанти...
59275. СЦЕНАРІЙ ШКІЛЬНОГО СВЯТА БУКВАРЯ 64 KB
  Є святкових днів багато На листках календаря А між ними й наше свято Вшанування Букваря. Дівчинка: День вітання і прощання Свято перших букварів Перша сходинка зростання Для найменших школярів.
59276. Тарас Шевченко 49 KB
  Діти чому Шевченка називають Кобзарем Колись у сиву давнину ходили по Україні старі люди часто вони були сліпі співали про тяжке життя про героїчні подвиги козаків. Діти багато віршів Тараса Шевченка покладено на музику.
59277. Ілюзії і дійсність (на прикладі жіночих образів у творах Стендаля, О. де Бальзака, Г.Флобера) 78 KB
  Чому кохання Анастазі де Ресто, Емми Боварі, пані де Реналь виявилося трагічним; чи сумісні мрії і дійсність у житті героїнь, чим обумовлені їхні дії та прагнення; як втілюються творчі принципи письменника, які уроки можна здобути, перегорнувши сторінки прочитаних творів.
59278. Розвиток мовлення. Художній опис синички 32.5 KB
  Діти скажіть що любить синичка з їжі Сало. А снігур Ягоди горобини А що ви можете взагалі сказати про синичку які яскраві слова використаєте Синичка невеличка жовтогрудочка трудівниця знищує комах тулиться ближче до житла людей.