21273

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ВОЄННОГО ЧАСУ

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Непряму поразку люди і тварини можуть отримати від вторинних осередків ураження уламки зруйнованих будівель або уламків скла каміння та інших предметів що летять із великою швидкістю. Таке ураження людей можливе при надмірному тиску 3 кПа і більше. Осередок ядерного ураження в залежності від тиску у фронті ударної повітряної хвилі умовно поділяється на 4 зони зруйнування: повні сильні середні і слабкі.

Украинкский

2013-08-02

197 KB

0 чел.

ТЕМА 3: НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ВОЄННОГО ЧАСУ

Пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження, до якої відносять ядерну, хімічну і біологічну зброю, або звичайних засобів ураження, які своїми факторами ураження наближаються до зброї масового ураження.

3.1 Ядерна зброя

Ядерна зброя заснована на використанні внутрішньоядерної енергії, яка виділяється при ланцюгових ядерних реакціях поділу ядер деяких важких елементів (ізотопів урану, плутонію) чи при реакціях синтезу за участю легких ядер ізотопів водню (дейтерію, тритію), літію.

В залежності від типу заряду зброя поділяється на атомну, термоядерну, комбіновану, нейтронну.

Потужність ядерних боєприпасів визначається загальною кількістю енергії, звільненої при ядерному вибусі, цю енергію вимірюють величиною тротилового еквіваленту.

Тротиловий еквівалент - це така маса тротилового заряду, енергія при вибуху якого дорівнює енергії вибуху даного ядерного заряду. Тротиловий еквівалент вимірюють у тоннах, кілотоннах /1 кт дорівнює 1-й тисячі тонн/ і мегатоннах / 1 Мт дорівнює 1 млн.тонн тротилу/.

В ядерних боєприпасах застосовується реакція поділу ядер важких елементів - урану-235, плутонію-239, урану-233, які легко поділяються при захваті нейтронів будь-якої енергії.

У термоядерній зброї застосовуються ядерні реакції,які відбуваються одна за одною: поділ ядер урану-235 або плутонію-239 і з'єднання ядер атомів легких елементів у ядра атомів більш важких. Для здійснення реакції синтезу як термоядерне паливо застосовують ізотопи водню: важкий водень - дейтерій, надважкий - тритій і з'єднання дейтерію і літію - дейтерит літію.

Висока температура, необхідна для підтримання реакції синтезу, утворюється за рахунок реакції поділу урану-235 або плутонію-239. Таким чином, звичайний ядерний заряд є запалом у термоядерному боєприпасі. У зв'язку з цим говорять,що термоядерний заряд грунтується на принципі "ділення - синтез".

У комбінованих боєприпасах застосовують три ядерних реакції, які проходять одна за одною: поділ ядер урану-235 або плутонїю-239, з'єднання атомів легких елементів водню і літію, поділ ядер урану-238, тобто дія заряду заснована на принципі "ділення - синтез - ділення".

Ядерні боєприпаси з підвищеним виходом нейтронного потоку в складі проникаючої радіації називаються нейтронними.

В залежності від середовища, в якому проведено вибух, розрізняють висотний, повітряний, наземний, підземний, надводний, підводний ядерний вибух.

При вибусі ядерного боеприпасу утворюються такі уражаючі фактори: ударна повітряна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження місцевості і електромагнітний імпульс,

Під час вибуху ядерного заряду температура підвищується до 10 млн. градусів, а при термоядерному вона доходить до кількох десятків мільйонів градусів. Виділяється величезна кількість енергії, утворюється дуже сильне світлове випромінювання, а максимальний тиск досягає мільярдів атмосфер; вибух супроводжується інтенсивним потоком гамма-випромінювання і нейтронів. Високі температура і тиск утворюють потужну ударну хвилю.

Ударна хвиля ядерного вибуху - це область різко стиснутого повітря, яка розповсюджується радіально від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Маючи великий запас енергії, ударна хвиля ядерного вибуху може уражати незахищених людей, руйнувати різні споруди, будівлі, обладнання, техніку.

Параметром, який визначає механічну дію ударної хвилі, є максимальний надмірний тиск повітря безпосередньо у фронті ударної хвилі / передня границя /. Рф - це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі Рф і нормальним атмосферним тиском ро :

Рф = Рфо. Одиницею виміру надмірного тиску в системі СІ є паскаль або 1 кгс/см2.  1 кгс/см2 = 100 кПа /кілопаскаль/.

Безпосередня поразка ударною хвилею виникає внаслідок дії надлишкового тиску та швидкісного напору повітря. Непряму поразку люди і тварини можуть отримати від вторинних осередків ураження (уламки зруйнованих будівель або уламків скла, каміння та інших предметів, що летять із великою швидкістю). Таке ураження людей можливе при надмірному тиску 3 кПа і більше.

Травми, які отримують незахищені люди, поділяються на легкі, середні, важкі і дуже важкі. До легких травм /Рф = 20-40 кПа / віднесено тимчасове пошкодження слуху, вивихи суглобів, легку загальну контузію. До середніх травм /Рф = 40-60 кПа / віднесено сильні вивихи і переломи, контузію, пошкодження органів слуху, кровотечу з носа і вух. До важких травм /Рф = 60-100 кПа / віднесено сильну контузію всього організму, пошкодження внутрішніх органів і мозку, тяжкі переломи

До дуже важких травм /Рф більше 100 кПа / віднесено травми, що призводять до смерті.

Основним заходом порятунку від уражаючої дії повітряної ударної хвилі є укриття людей в захисних спорудах.

Осередок ядерного ураження в залежності від тиску у фронті ударної повітряної хвилі умовно поділяється на 4 зони зруйнування: повні, сильні, середні і слабкі.

При повних зруйнуваннях /Рф більше, 50 кПа / в будинках, спорудах знищені несучі конструкції, обвалені перекриття. Обладнання, технічні засоби ремонту не підлягають. На електромережах розриви кабелів, на всіх трубопроводах, які знаходяться відкрито, на поверхні, значні зруйнування, повітряні лінії зв'язку і електропередач порвані, стовпи ліній завалені. При повних зруйнуваннях встановлення пошкоджень недоцільно. Виникають суцільні завали і задимленість від палаючих предметів.

При сильних зруйнуваннях значно деформуються несучі конструкції споруд і будинків, більша частина стін і перекрить обвалена. Механізми, обладнання дуже здеформовані. На трубопроводах, мережах зв'язку і електропостачання розриви і деформації. Виникають суцільні пожежі, суцільні завали.

При середніх руйнуваннях в спорудах, будинках обвалено дах, стіни, перегородки, вибиті вікна, двері. Перекриття і підвали не зруйновані. Частину приміщень можна використовувати. Окремі вузли обладнання, техніки потребують капітального ремонту, Комунально-енергетичні мережі мають окремі розриви і деформацію. Будинки, споруди, обладнання, комунально-енергетичні мережі, техніка потребують капітального ремонту. Виникають окремі завали і суцільні пожежі.

При слабких зруйнуваннях будинки і споруди можуть мати внутрішні пошкодження перегородок, віконних і дверних отворів. На комунально-енергетичних мережах незначні порушення і поломки. Елементи обладнання, техніки, мережі потребують дрібного ремонту. В цій зоні виникають окремі пожежі.

Розміри зон ураження від загальної площі осередку ядерного ураження орієнтовно складають: зона суцільних руйнувань - 12 %, сильних - 10 %, середніх - 18 %, слабких - 60 %.

Світлове випромінювання ядерного вибуху - це електромагнітне випромінювання оптичного діапазону у видимій, ультрафіолетовій і інфрачервоній областях спектру. Джерелом світлового випромінювання є вогненна куля, яка виникає при ядерному вибусі. До її складу входять розжарені продукти вибуху і повітря. Із вогненної кулі випромінюється дуже велика кількість променевої енергії. Внаслідок цього опрмінювані предмети дуже швидко нагріваються, обвуглюються або загоряються, а в живих тканинах виникають опіки різних ступенів.

Основним параметром, що визначає уражаючу дію світлового випромінювання ядерного вибуху, є світловий імпульс - це кількість світлової енергії, яка припадає на 1 м2 освітлюваної поверхні, розташованої перпендикулярно до напряму розповсюдження випромінювання. В системі СІ світловий імпульс вимірюється в джоулях на квадратний метр / Дж/м2/; тривалість світлового імпульсу вимірюється в секундах і залежить від потужності ядерного боєприпасу. Світловий імпульс зменшується із збільшенням відстані від центру вибуху і стану атмосфери внаслідок розсіювання і поглинання проміння.

Дощ, сніг, туман, дим поглинають світлове випромінювання, знижують його потужність і уражаючу силу в декілька раз.

Світлове опромінювання при безпосередній дії викликає опіки відкритих частин тіла, тимчасове осліплення та опіки сітківки очей. Можливі вторинні опіки, які виникають від полум'я палаючих будівель, споруд, рослинності, палаючої або тліючої одежі. Незалежно від причини виникнення за важкістю травмування організму людини опіки розрізняють 4-х ступенів.

Опік 1 ступеня отримують люди при потужності світлового імпульсу від 100 до 200 кДж/м2. При цьому виникає почервоніння шкіри, припухлість місць опіку. Люди не втрачають працезатності, спеціального лікування не потребують. Опіки загоюються швидко.

Опік 2 ступеня люди отримують при потужності світлового імпульсу від 200 до 400 кДж/м2. При цьому на шкірі утворюються пухирі, наповнені рідиною. Люди втрачають працездатність і потребують лікування.

Опік 3-го ступеня люди отримують при потужності світлового імпульсу від 400 до 600 кДж/м2. При цьому відбувається повне порушення шкірного покрову по всій його товщині, виникають виразки. Люди, котрі отримали такі опіки, потребують тривалого лікування. Якщо не робити пересадку шкіри, то на місцях опіків утворюються шрами.

Опік 4-го ступеня люди отримують при потужності світлового імпульсу більше 600 кДж/м2. При цьому омертвляється підшкірна клітковина, проходить обвуглення. Люди, які отримали опік 4-го ступеня, потребують тривалого лікування, можлива смерть.

Небезпечність опіків для життя залежить також від розміру ураженої площі тіла. Наприклад, опік 1-го ступеня по всьому тілі може бути більш небезпечний, ніж опік 3-го ступеня на малій ділянці.

Ураження очей світловим випромінюванням можливе трьох видів:

-   тимчасове осліплення, яке може тривати до 30 хвилин;

- опіки очного дна, які виникають на великих відстанях, якщо дивитись на вогненну кулю ядерного вибуху;

-  опіки рогівки очей і повік, які виникають на тих же відстанях, що і опіки шкіри.

Внаслідок дії світлового опромінення ядерного вибуху на матеріали відбувається їх плавлення, жолоблення, обвуглення або загоряння. Внаслідок дії світлового опромінювання і вторинних факторів ядерного вибуху можуть виникнути пожежі на виробничих підприємствах і в населених пунктах. Особливо швидко загоряються папір, суха трава, солома, сухе листя, дерев'яні будівлі, пиломатеріали, горючі гази, паливні матеріали.

В осередку ядерного ураження виникають 3 зони пожеж: зона пожеж в завалах, зона суцільних пожеж і зона окремих пожеж.

Зона пожеж в завалах розповсюджується на всю територію зони повних зруйнувань і на частину зони сильних зруйнувань. Для цієї території характерним є тривале тління і горіння в завалах, яке може продовжуватись до декількох діб. Внаслідок неповного згоряння має місце сильне задимлення, виділення токсичних речовин. В цій зоні підвищена температура задимленого повітря, в якому наявний окис вуглецю. Вдихання продуктів згоряння з невеликою домішкою окису вуглецю і нагрітих до температури 50-60 °С призводить до загибелі людей.

На території зони суцільних пожеж під дією світлового імпульсу виникають пожежі в більшій частині будівель. Через 1-2 години вогонь розповсюджується на більшість будівель і виникає суцільна пожежа. Зона суцільних пожеж розповсюджується на більшу частину території зони сильних зруйнувань, на всю територію середніх зруйнувань і на частину території зони слабких зруйнувань.

Можливе виникнення вогненного шторму, який викликає ураганний вітер, спрямований до центру пожежі, стовп вогню підіймається на висоту до 5 км. Виникненню вогненного шторму сприяє густа забудова, розтікання горючих рідин на площі більше 100 га, відсутність вітру і відносна вологість повітря менша 30 %, наявність в житлових кварталах дерев'яних будівель. Зона окремих пожеж розповсюджується на частину території зони слабких зруйнувань і виходить за межу цієї зони і закінчується на місцевості, де потужність світлового імпульсу становить 100 кДж/м і менше. На території зони окремих пожеж вони виникають в окремих будівлях. В цій зоні є можливість швидкої організації гасіння пожеж і проведення рятувальних і інших невідкладних робіт.

Надійним захистом від світлового випромінювання ядерного вибуху є будь-яка непрозора перепона на шляху поширення світлових променів.

Проникаюча радіація ядерного вибуху

При вибусі ядерного боєприпасу протягом 10-15 секунд діє дуже потужне радіоактивне опромінювання, яке в своєму складі має альфа-, бета-, гама- і нейтронне випромінювання, їх загальна подібність - можливість іонізувати атоми і молекули речовини,в якій вони розповсюджуються.

Альфа-випромівювання - це потік -частинок з початковою швидкістю 20000 км/с. При -розпаді з ядра вилітає порівняно важка -частинка, яка являє собою ядро атома гелію. Енергія -частинки, яка вилетіла досить висока - 5-10 МеВ - майже в мільйон раз більша від енергії електрону в атомі. В зв'язку з цим -частинки, проходячи через речовину, призводять в ній до значних змін внаслідок іонізації і збудження атомів

-частинка взаємодіє з речовиною найбільш ефективно тому, що має великий заряд і відносно малу швидкість. Внаслідок цього велика її іонізаційна можливість, а проникаюча радіація незначна. Аркуш паперу повністю затримує -частинки. Надійним захистом від -частинок при зовнішньому опроміненні є одяг людини.

Бета-випромінювання - це потік -частинок. -частинкою називається електрон або позитрон, який випромінює енергію і його швидкість близька до швидкості світла - 300 000 км/с, їх заряд менший,а швидкість більша, ніж у -частинок. В зв'язку з цим -частинки мають меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність, ніж -частинки.

- частинки повністю поглинаються віконними та автомобільними заскленнями і металевими екранами товщиною в декілька міліметрів. Одяг людини поглинає близько 50 % -частинок. Оскільки - і -випромінювання мають невелику здатність, то вони більш небезпечні при попаданні в організм людини або безпосередньо на шкіру, особливо в очі.

Гама-випромінювання представляє собою електромагнітне випромінювання, яке виділяється ядрами атомів при радіоактивних перетвореннях. -випромінювання супроводжується -розпадом, а деколи -розпадом. За своєю природою -випромінювання подібне до рентгенівського. Воно має значно більшу енергію /менша довжина хвилі/, яка випускається окремими порціями /квантами/ і розповсюджується із швидкістю світла - 300 000 км/с. Гама-кванти не мають електричного зяряду. У зв'язку з цим іонізуюча можливість -випромінювання значно менша ніж у бета- і альфа-частинок. Поряд з цим -випромінювання має найбільшу проникаючу здатність і є основним фактором уражаючої дії радіоактивних випромінювань.

Нейтронне випромінюваная, являє собою потік нейтронів. Швидкість розповсюдження нейтронів досягає 20 000 км/с. Нейтрони не мають електричного заряду, тому легко проникають в ядра атомів і захоплюються ними. Нейтронне випромінювання має сильну уражаючу дію при зовнішньому опромінюванні.

Біологічна ефективність нейтронів у кілька разів більша ефективності гама-променів.

Основним параметром, який характеризує дію ядерного випромінювання, є доза опромінювання /доза радіації/. Доза прямо пропорційна інтенсивності випромінюваня і тривалості його дії. Розрізняють експозиційну, поглинуту і еквівалентну дози.

Експозиційна доза характеризує іонізаційний ефект рентгенівського і гама-випромінювань у повітрі. Експозиційну дозу випромінювання вимірюють несистемною одиницею - рентгеном /Р/. Один рентген - це така доза рентгенівського або гама-випромінювання, яка в 1 см3 сухого повітря при температурі 0 °С і тиску 760 мм рт.ст. створює 2 млрд пар іонів (або точніше 2, 08 • 109). На практиці застосовують менші часткові одиниці: мілірентген: (1 Р = 1000 мР; 1мР = 10-3 Р) і мікрорентген (1 Р =    1 000 000 мкР; 1 мкР = 10-6 Р).

У системі СІ експозиційна доза вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг). Це одиниця експозиційної дози випромінювання, при якому в кожному кілограмі повітря утворюються іони із загальним зарядом, що дорівнює 1 кулону.

Експозиційна доза в рентгенах досить надійно характеризує небезпеку дії іонізуючих випромінювань при загальному і рівномірному опроміненні організму людини.

Рентген показує кількість енергії /дозу/, а не характеризує час, який вона одержана. Для оцінювання дії іонізуючого випромінювання за одиницю часу застосовується поняття "потужність дози".

Потужність експозиційної дози /рівень радіації/ - це інтенсивність випромінювання, що утворюється за одиницю часу і характеризує швидкість накопичення дози. Одиницею рівня радіації в системі СІ є ампер на кілограм /А/кг/, а несистемною одиницею для вимірювання випромінювань у повітрі є рентген за годину /Р/год/ або часткові одиниці: мілірентген за годину /мР/год/, мікрорентген за годину /мкР/год/.

Для оцінювання ступеню впливу радіації на організм людини введено поняття "поглинута доза".

Поглинута доза характеризує кількість енергії іонізуючого випромінювання, що поглинаєтьея одиницею маси опроміненої речовини. В системі СІ вона вимірюється в греях (1 Гр = 1 Дж/кг). Застосовується і позасистемна одиниця рад (це скорочення від англійського radiation absorber dose). (1 рад = 0 , 01 Гр = 0,01 Дж/кг).

Доза, яку одержує людина, залежить від виду випромінювання енергії, щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючого випромінювання не враховує того, що вплив на біологічний об'єкт однієї і тієї ж дози різних видів випромінювань неодинаковий. Щоб врахувати цей ефект введено поняття еквівалентної дози.

Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу на конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумовленим іонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання еквівалентної дози прийнятий зівєрт /Зв/. Зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для ,  та рентгенівського випромінювань). Позасистемною одиницею служить бер (біологічний еквівалент рентгена). Один бер - це доза будь-якого виду випромінювання, яка створює в організмі такий же біологічний ефект як 1 рентген рентгенівського або гама-випромінювання. Доза в берах виражається тоді, коли необхідно оцінити загальний біологічний ефект незалежно від типу діючих випромінювань.

Співвідношення між одиницею еквівалентної дози в системі СІ і несистемного одиницею : 1 Зв = 100 бер, 1 бер = 0,01 Зв.

Основою уражаючої дії проникаючої радіації є потік гама-променів і нейтронів у зоні ядерного вибуху, які поширюються від центру вибуху на усі боки і проходять відстань у сотні й тисячі метрів.

Характерною особливістю потоку гама-променів і нейтронів є здатність їх проникати через значні товщі різних предметів і речовин. На відміну від ударної хвилі і світлового випромінювання, проникаюча радіація є невидимим і безпосередньо невідчутним уражаючим фактором.

У повітрі гама-промені поширюються на сотні метрів. Проте, проходячи через щільну перепону, це випромінювання послабляється. Наприклад, гама-випромінювання стає у два рази слабшим, при проходженні через 1,8 см свинцю або 14,4 см грунту. Від властивостей матеріалів і товщин захисного шару залежить ступінь ослаблення проникаючої радіації. Зниження інтенсивності гама-променів і нейтронів характеризується шаром половинного ослаблення - це шар речовини, при проходженні через який інтенсивність гама-променів або нейтронів зменшується у 2 рази. Його можна визначити за формулою

пол=23/

де, пол - шар половинного ослаблення, см; - щільність матеріалу, г/см3

23 - шар половинного ослаблення води, см.

Нейтрони мають значну проникаючу здатність, яка пояснюється тим, що вони є електрично нейтральними, тому не зазнають електричної взаємодії з ядрами або електронами атомів і молекул середовища. Під впливом нейтронів утворюється штучна або наведена радіоактивність хімічних елементів, які до цього не були радіоактивними. У результаті радіоактивного розпаду цих елементів будуть випускатися в навколишнє середовище бета- і гама- промені.

Уражаюча дія проничаючої радіації визначаєтьея властивістю гама-променів і нейтронів сильно іонізувати атоми середовища, в якому вони поширюються. Іонізуючи атоми і молекули, які входять до складу клітин, проникаюча радіація порушує функції окремих життєво важливих органів і систем. Через те, що іонізацію безпосередньо в тканинах виміряти неможливо, вимірюють іонізацію в повітрі і роблять перерахунки на тканини.

Гама-промені й нейтрони дуже небезпечні, тому що можуть швидко поширюватися (зі швидкостю світла), легко проникають в організм людини і уражають практично всі її органи і системи.

Проникаюча радіація небезпечна за своїми наслідками для здоров'я людини. Маючи велику енергію, гама-промені і нейтрони проникають глибоко в тканини організму, іонізують їх, а це призводить до променевої хвороби. Проникаюча радіація уражає кровотворні органи: кістковий мозок, лімфатичні залози, селезінку. Все це призводить до різкого зменшення кількості лейкоцитів і протистояння організму інфекційним захворюванням, зменшення кількості ериторцитів викликає кисневе голодування тканини, зменшує процес звертання крові, а це, в свою чергу, призводить до крововиливу в товщі шкіри і слизових оболонках.

Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим. Одноразовою (однократною) вважають дозу опромінення, одержану за перші 4 доби. Доза опромінення до 50 рентген, одержана за перші 4 доби, не викликає ураження і порушення працездатності, за винятком деяких змін в крові. Опромінення, отримане за час, що перевершує 4 доби, є багаторазовим. В залежності від отриманої дози радіації розрізняють чотири ступені променевої хвороби.

Променева хвороба 1-го  (легкого) ступеня виникає при загальній поглинутій дозі випромінювання 100-200 рад. Інкубаційний період може тривати 2-3 тижні, після чого відчувається загальна слабкість, періодичне підвищення температури, почуття важкості в голові, запаморочення, нудота. В крові зменшується кількість білих кров'яних тілець. Променева хвороба першого ступеня виліковна.

Променева хвороба 2-го (середнього) ступеня виникає при загальній поглинутій дозі випромінювання 200-400 рад. Інкубаційний період продовжується близько тижня. Симптоми захворювання виражені яскравіше, важче нездужання, головні болі, підвищена температура тіла. Кількість лейкоцитів в крові, особливо лімфоцитів, зменшується наполовину. При активному лікуванні одужання наступає через 1,5-2 місяці. Можливі смертельні випадки до 20 % всієї кількості хворих на променеву хворобу другого ступеня.

Променева хвороба 3-го (тяжкого) ступеня виникає при загальній поглинутій дозі 400-600 рад. Інкубаційний період триває декілька годин Симптоми захворювання: тяжкий загальний стан, непритомність, крововилив в шкіру і слизові оболонки в області ясен. Кількість лейкоцитів в крові,  еритроцитів і тромбоцитів різко зменшується. Внаслідок ослаблення захисних функцій організму виникають інфекційні захворювання. Якщо не проводити лікування, то в 200 з 270 випадків настає смерть, часто від інфекційних захворювань.

Променева хвороба 4-го (дуже важкого) ступеня виникає при поглинутій дозі більше 600 рад. Внаслідок такого опромінення у людини дуже тяжкий стан. Якщо лікування не проводити протягом двох тижнів, то наступає смерть у 100 % випадків.

Діючи на організм людини, іонізаційні випромінювання виявляють такі особливості:

-  висока руйнівна ефективність поглинутої енергії, навіть мала доза може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі;

- наявність прихованого періоду уявного благополуччя /при опроміненні малими дозами він може бути довгим/;

-  випромінювання має генетичний ефект, тобто впливає не тільки на даний організм, а й на його нащадків;

- різні органи організму мають не одинакову чутливість до опромінення;

- найбільш чутливі кровотворні органи /кістковий мозок, селезінка/ щитовидна залоза, статеві й внутрішні органи, молочні залози;

- вплив опромінення залежить від частоти впливу іонізаційних випромінювань, одноразове опромінення у великій дозі призводить до тяжчих наслідків, ніж багаторазове у невеликих дозах;

- вплив від малих доз може підсумовуватися чи накопичуватися, це називаеться кумуляцією.

Вплив на організм іонізуючого опромінення призводить до складних хімічних, фізичних і біологічних процесів.

Під впливом опромінення вода тканин організму розкладається на водень /Н/ та гідроксильну групу /ОН/, що утворюють оксид НО2 і перекис водню Н2О2 - продукти з високою хімічною активністю. Вступаючи в реакцію з молекулами білка, ферментів та інших структурних елементів тканини, вони руйнують її. У результаті цього уповільнюється та зупиняється ріст тканин, порушуються обмінні процеси, пригнічується активність ферментних систем, з'являються токсини - хімічні сполуки не властиві організму, що порушують життєдіяльність окремих функцій і систем організму.

Радіоактивні речовини, потрапляючи в організм людини, переважно уражають ті тканини та органи, в яких відкладаються: стронцій - у кістках, цезій - у м'язах, уран і плутоній - у печінці, нирках, товстому кишечнику, йод - у щитовидній залозі.

Радіоактивне зараження місцевості

Радіоактивне зараження /забруднення/ місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об'єктів виникає внаслідок випадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху. Найбільш сильне забруднення виникає при наземних вибухах, відомо, що в районі ядерного вибуху виникають великої потужності потоки повітря, спрямовані вгору і до його центру. Так, при наземному ядерному вибусі потужністю в 1 мегатонну випаровується та утягується в вогняну кулю понад 20 тис.т грунту. Радіоактивні хмари досягають великої висоти і переміщується під впливом вітру.

Джерелами радіоактивното забруднення є радіоактивні продукти ядерного заряду, частина ядерного палива, яка не вступила в ланцюгову реакцію, і штучні радіоактивні ізотопи.

Радіоактивні речовини, які випадають із хмари ядерного вибуху на землю, утворюють радіоактивний слід. Слід у плані має форму еліпса, може набувати й іншої форми. Розміри сліду радіоактивної хмари залежать від характеру вибуху і швидкості вітру, який є середнім за швидкістю і напрямком для всіх шарів атмосфери від поверхні землі до верхньої межі радіоактивної хмари. Слід може мати сотні і навіть тисячі кілометрів у довжину і кілька десятків кілометрів у ширину.

Забрудненість місцевості радіоактивними речовинами характеризується рівнем радіації і дозою випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин. Внаслідок випадання радіоактивних речовин на місцевості виникають небезпечні зони: А,Б,В,Г.

Зона А - зона помірного радіоактивного зараження. Рівень радіації на її зовнішній межі – 8 Р/годину, на внутрішній - 80 Р/год. Доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовим на зовнішній межі Д = 40 Р, на внутрішній - 400 Р. Площа зони А становить біля 70-80% площі радіоактивного зараження. В зоні А роботи на виробничих підприємствах не зупиняють. На відкритій місцевості в середині зони і на її внутрішній межі роботи припиняються. Населення діє згідно з режимом радіаційного захисту, прийнятим для даної місцевості і рішенням начальника ЦО.

Зона Б - зона сильного радіоактивного зараження. Рівень радіації на зовнішній межі - 80 Р/год, на внутрішній - 240 Р/год. Доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин на зовнішній межі – 400, а на внутрішній - 1200 Р. Площа зони Б становить біля 10 % площі радіоактивного зараження. В зоні Б роботи на виробничих підприємствах припиняються на 1 добу і більше - згідно з режимом радіаційного захисту, прийнятим для даної території, а також згідно з рішенням керівництва ЦО / начальників ЦО області, району, штабів ЦО/.

Зона В - зона небезпечного радіоактивного зараження. Рівні радіації на зовнішній межі - 240 Р/год, на внутрішній - 800 Р/год. Доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин на зовнішній межі - 1200 Р, на внутрішній - 4000 Р. Площа зони В становить біля 8-10% площі радіоактивного зараження місцевості. Для захисту населення від радіаційного опромінення використовуються сховища і протирадіаційні укриття, а також засоби індивідуального захисту органів дихання. Роботи на промислових підприємствах припиняються на 1-4 доби і більше - згідно з режимом радіаційного захисту і рішенням керівництва цивільної оборони.

Зона Г - зона надзвичайно небезпечного зараження. На зовнішній мєжі зони Г рівень радіації 800 Р/год, а доза випромінювання до повного радіоактивних речовин - 4000 Р, а в середині зони - 7000 Р. Роботи в цій зоні припиняються, населення укривається в сховищах і протирадіаційних укриттях і діє згідно з вказівками керівників ЦО, які передаються через штаби ЦО.

Рівні радіації на зовнішніх і внутрішніх межах зон радіоактивного зараження взяті через 1 годину після ядерного вибуху. Відомо, що процес безперервного розпаду радіоактивних речовині викликає спад рівнів радіації протягом певного часу. Особливо різко зменшується рівень радіації в першу годину після ядерного вибуху.

Місцевість вважається зараженою, якщо рівень радіації через 1 годину після вибуху становить: в мирний час - 0,2 Р/год, в воєнний час 0,5 Р/год. Радіаційні ураження можуть бути зовнішніми і внутрішніми. При зовнішньому опроміненні на людей діють випромінювання, джерелом яких є радіоактивні речовини, які є на поверхні землі і навколішніх предметах. Основну частку опромінення складають гама-промені. При попаданні на відкриті ділянки тіла людини значної кількості альфа і бета-активних речовин, виникають радіаційні опіки.

Внутрішнім називається таке опромінення, при якому радіоактивні речовини проникають в організм людини з зараженим повітрям, водою, продуктами харчування і діють на внутрішні органи і тканини. При цьому найбільшу іонізацію проявляють альфа- і бета- активні речовини. Важкість ураження при внутрішнім опроміненні залежить від кількості радіоактивних речовин, які потрапили в організм, періоду їх напіврозпаду, ступеня всмоктування із слизових оболонок органів дихання і шлунково-кишкового тракту, типу і енергії випромінювання і швидкості виведення їх з організму. При вживанні продуктів харчування і води, заражених радіоактивними речовинами, до 90 % їх виводиться з організму в перші дні, а ті, що залишились в організмі, знаходяться в крові. При попаданні радіоактивних речовин в організм з повітрям основна їх маса осідає на слизових оболонках органів дихання, частково ковтається із слиною.

Найдрібніші частинки проникають в альвеоли, осідають в них і всмоктуються в кров. Радіоактивні речовини, які потрапили в організм людини, розподіляється по органах і тканинах. Ураження від внутрішнього опромінення можуть бути чотирьох ступенів, як і при зовнішньому опроміненні. Однак є характерні особливості. Внаслідок того, що опромінення окремих органів є нерівномірним, виникають місцеві запальні процеси. При середніх і важких захворюваннях на променеву хворобу період розвитку хвороби і лікування більш тривалий. У тяжких випадках ураження може випадати волосся і виникати зовнішні крововиливи. Відомо, що організм людини має можливість відновлювати клітини, які загинули при незначному опроміненні При отриманні великих доз радіації організм людини не встигає відновлювати клітини і виникає захворювання. Ступінь ураження людини залежить не тільки від величини дози, а і від часу, протягом якого вона отримана. У деяких випадках зовнішнє і внутрішнє опромінювання будуть діяти одночасно. При таких обставинах стан ураження стає гіршим, а лікування значно затягується.

Людина протягом життя підлягає фоновому опромінюванню, яке включае космічне опромінювання, опромінювання радіоактивними речовинами, наявними в організмі людини, в навколишніх предметах побуту і середовищі. Величина фонового випромінювання може змінюватися в залежності від місцевості і часу. Як правило, вона становить біля 100 мілібер в рік, однак може відхилятися від цієї величини в 2-3 рази. Людина в повсякденному житті постійно отримує дози радіації, однак негатавної дії вони не викликають. Наприклад, при флюорографії людина отримує дозу опромінювання 370 мілірентген, /370 мбер/, при рентгенографії зубів - 3 Р /3 бера/, при перельоті літаком на відстань 2400 км - 1 мілірентген / 1 мбер/, при рентгеноскопії шлунка - 30 Р /30 бер/, при перегляді телевізійних передач протягом 3-х годин - 0,5 мР /0,5 мбера/.

Допустимою сумарною дозою опромінювання протягом 4-х діб на воєнний час встановлено 50 рентген. На мирний час у випадку аварії на АЕС з викидом радіоактивних речовин встановлено такі допустимі дози опромінення:

- 5 Р - для персоналу АЕС в нормальних умовах за рік;

- 10 Р - разове аварійне опромінення населення;

- 25 Р - разове аварійне опромінення персоналу АЕС.

Допустима доза опромінення населення в нормальних умовах за рік 0,5 рентгена.

При дозі опромінювання в 10 рентген зміни в тканинах і органах людини не виникають. При дозах опромінювання 100 рентген і більше виникає променева хвороба, ступінь якої залежить від отриманої дози.

Електромагнітний імпульс ядерного вибуху (ЕМІ)

Ядерні вибухи в атмосфері і більш високих шарах призводять до виникнення потужних електромагнітних полів з довжиною хвиль від 1-го до 1000 м і більше. Ці поля через короткочасне існування називають електромагнітним імпульсом (ЕМІ).

ЕМІ виникає при ядерному вибусі у воєнний час, у мирний час - при випробуванні ядерної зброї або ядерних аваріях і катастрофах в атмосфері й космосі.

Основною причиною виникнення ЕМІ тривалістю менше 1 секунди вважають взаємодію гама-променів і нейтронів ядерного вибуху з нейтральними атомами газів повітря, внаслідок чого з них вибиваються електрони і хаотично розлітаються в середовищі позитивно заряджених атомів газів.

Гама-промені, які випромінюються з зони вибуху в напрямі поверхні землі, поглинаються в більш щільних шарах атмосфери, вибиваючи з атомів повітря швидкі електрони, які летять у напрямку гама-променів зі швидкістю світла, а позитивні іони /залишки атомів/ залишаються на місці. У результаті поділу і переміщення позитивних і негативних зарядів у цій області й у зоні вибуху, а також при взаємодії зарядів з геомагнітним полем землі утворюються елементарні й результуючі електричні та магнітні поля ЕМІ, які досягають поверхні землі в зоні радіусом кількох сотень кілометрів. Виникають сильні поперечні токи і утворюється подібність великої "плоскої антени", яка випромінює потужний ЕМІ з часом наростання порядка 10 нонасекунд і тривалістю більше 230 нонасекунд (1 нонасекунда = 10-9  секунди); зі смугою частот від 10 кГц до 100 МГц.

При наземному і низькому повітряному вибуху уражаюча дія ЕМІ спостерігається на відстані кількох кілометрів від центру вибуху. Найбільшу уражаючу дію має ЕМІ, що виникає при висотних вибухах /більше 40 км/. Зі збільшенням висоти вибуху збільшується і район джерела генерації ЕМІ, пролягаючи в діаметрі тисячі кілометрів і товщини 20-40 км.

Електричні і магнітні поля ЕМІ в ролі уражаючого фактора харак-теризуються напруженістю поля. В динаміці ЕМІ являє собою швидко-затухаючий коливальний процес. Напруженість електромагнітного поля, створюваного ЕМІ, досягає 50 000 В/м, тоді як у радіолокації вона не перевищує 200 В/м, а у зв'язку - 10 В/м.

Уражаюча дія ЕМІ в приземній області й на землі пов'язана з акумулюванням його енергії довгими металевими предметами, рамними і каркасними конструкціями, антенами, лініями електропередачі та зв'язку в них виникають сильні наведені струми, які руйнують підключене електронне та інше чутливе устаткування. В районі дії ЕМІ безпосередній контакт людини зі струмопровідними предметами небезпечний.

ЕМІ уражає радіоелектронну і радіотехнічну апаратуру. В провідниках індуктуються високі напруги і струми, які можуть призвести до постійних або тимчасових пошкоджень ізоляції кабелів, відключення реле і переривників, пошкодження елементів зв'язку, магнітних запям'ятовуючих пристороїв у ЕОМ і системах передачі даних тощо. Найбільш уразливими елементами обладнання є напівпроводникові прилади -транзистори, діоди, кремлеві випрямлячі, інтегруючі ланцюги, цифрові процесори, управляючі й контрольні прилади.

Особливо чутливими до впливу ЕМІ е 6 основних груп об'єктів і систем:

1) системи передачі електроенергії: ЛЕП, кабельні лінії, різні види з'єднувальних ліній і повітряна електропроводка;

2) системи виробництва, перетворення і накопичення енергії: електростанції, генератори постійного і змінного струму, трансформатори, перетворювачі струмів і напруг, комутатори і розподільні пристрої електричні батареї і акумулятори, паливні, сонячні й термоелементи;

3/ системи регулювання і управління: електромеханічні й електронні датчики та інші елементи автоматики, комп'ютерні установки, мікропроцесори;

4/ системи споживання електроенергії: електродвигуни і електро-магнітні, нагрівальні, холодильні, вентиляційні, освітлювальні установки та кондиціонери;

5/ системи електротяги: електроприводи, напівпроводникові та інші типи перетворювачів;

6/ системи радіозв'язку, передачі, зберігання і накопичення інформації: антени, хвилеводи, коаксиальні кабелі, електронні прилади, радіопередавачі, радіоприймачі, установки автономного електропостачання, телефонні апарати, телеграфні установки, заземлені кабелі й проводи, АТС.

Якщо ядерний вибух стався поблизу лінії електропостачання, зв'язку великої довжини, то наведені в них напруги можуть поширюватись по проводах на багато кілометрів, пошкоджувати апаратуру й уражати людей, які знаходяться на безпечній відстані.

ЕМІ небезпечний і за наявності міцних споруд, розрахованих на стійкість проти ударної хвилі наземного ядерного вибуху, проведеного на відстані кількох сотень метрів.

Захист від ЕМІ досягається екрануванням ліній електропостачання, управління, апаратури і іншого обладнання.

3.2. Хімічна зброя

При поширенні в навколишньому середовищі отруйних речовин /ОР/ або сильнодіючих отруйних речовин /СДОР/ утворюються зони хімічного зараження і осередки хімічного ураження.

Зона хімічного зараження - це територія, яка безпосередньо перебуває під впливом хімічної зброї або СДОР і над якою поширилась заражена хмара з вражаючими концентраціями.

Осередок хімічного ураження - це територія в межах якої в результаті впливу хімічної зброї або аварійного викидання в навколишнє середовище СДОР виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Хімічна зброя - один із видів зброї масового ураження. Уражаюча дія базується на використанні бойових токсичних хімічних речовин. До бойових токсичних хімічних речовин відносяться отруйні речовини і токсини, які діють на організм людини, а також фітотоксиканти, які уражають рослини.

Засобами доставки хімічної зброї до об'єктів ураження є літаки, ракетна артилерія, засоби інженерних і хімічних військ.

Основою хімічної зброї є отруйні речовини, які використовуються для заповнення хімічних боєприпасів.

Отруйні речовини - це хімічні сполуки, що уражають незахищених людей, тварин, а також заражають повітря, воду, продукти харчування, фураж, місцевість, техніку, обладнання. Отруйними речовинами заповнюються авіаційні бомби, артилерійські снаряди, міни, бойові частини ракет, виливні авіаційні прилади, димові шашки, гранати і інші хімічні боєприпаси.

Основні шляхи проникнення ОР в організм людини: через дихальні шляхи, шкіру, шлунково-кишковий тракт, кров'яний потік, поранення зараженими предметами. Крім того, ураження наступають внаслідок вживання заражених, продуктів харчування і води.

В бойовий стан ОР переводяться, при використанні хімічної зброї. В момент її використання виникає хмара зараженого повітря. При застосуванні низьколетючих рідких ОР утворюється хмара зараженого повітря, до складу якого входить грубодисперсний аерозоль, що розповсюджується під дією вітру і, осідаючи на різні поверхні, заражає їх. При використанні ОР, які переходять в пару, виникає хмара пари і тонкодисперсного аерозолю, які на шляху розповсюдження діють на незахищених людей, уражаючи їх через органи дихання. Ступінь небезпеки уражень через органи дихання залежить від концентрації пари ОР в повітрі, характеру і інтенсивності фізичного навантаження і часу перебування людей в зараженій атмосфері. Ступінь небезпеки уражень через шкіру залежить від початкової щільності зараження відкритих ділянок тіла і одягу аерозольними частинками і краплями ОР. Всі ОР являють собою хімічні сполуки і мають хімічні назви, крім того, можуть мати шифри, якими маркують хімічні боєприпаси і тару від них.

Фізико-хімічні характеристики отруйних речовин

Агрегатний стан ОР. Відомі ОР являють собою рідину, газ або тверду речовину. Деякі ОР, наприклад, хлорціан і фосген, являють собою газ, а в хімічних боєприпасах перебувають в рідкому стані.

Розчинність РОР - це можливість їх в суміші з однією або декількома речовинами утворювати однорідні системи-розчини. Розчинність ОР у воді може призвести до зараження джерел води на довгий час.

Густина ОР - це кількісна місткість даної отруйної речовини в одиниці обему. ОР, густина яких більша від густини води, проникають в глибину водоймища і заражають його.

Гідроліз ОР - це розчинність у воді. Стійкість ОР до гідролізу є важливим фактором, який визначає умови зберігання ОР,стан їх в повітрі і на місцевості. Чим менше ОР підлягає гідролітичній дії, тим сильніша її уражаюча дія після використання. Гідролітичній дії сприяють дощ, вологість грунту, роса.

Тиск насиченої пари ОР - фізична характеристика ОР, яка визначає їх летючість і стійкість на місцевості, техніці, предметах. Тиск насиченої пари залежить від природи ОР і температури. При даній температурі тиск насиченої пари ОР - величина постійна.

Летючість ОР - це здатність даної ОР переходити в стан пари. Кількісною характеристикою летючості є максимальна концентрація пари ОР при даній температурі. Чим нижча летючість, тим довшою буде уражаюча дія.

Максимальна концентрація ОР - це кількість насиченої пари ОР в одиниці обему при даній температурі в замкнутій системі, коли рідка і газоутворююча фази перебувають в рівновазі.

Температура кипіння і плавлення ОР - це характеристика фізичних властивостей ОР, на основі яких оцінюються можливість використання противником даної ОР і тривалість її уражаючої дії.

В'язкість ОР - це фізична характериетика, яка визначає величину опору рідини при переміщенні одного шару відносно другого. Від в'язкості залежить дроблення, розпливання і поглинання зараженими поверхнями.

Чим більшою є в'язкість, тим більші краплини ОР і тим більшою є тривалість уражаючої дії.

Токсикологічні характеристики отруйних речовин

Токсичність ОР - це їх можливість уражати організм людини. Вона проявляється при контакті ОР з організмом і виникненні ефекту ураження. Ураження може бути місцеве, загальне і одночасне при дії і місцевого, і загального. Місцеве ураження виникає в місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкіри, органів дихання, очей).

Загальне ураження виникає внаслідок попадання ОР в кров через шкірні покриви або через шляхи дихання. Токсичність визначається кількістю речовини, яка призводить до ураження, і характером токсичної дії на організм.

Токсична доза / токсодоза / ОР - це кількість речовини /доза/, яка призводить до певного уражаючого ефекту ураження і приймається рівною:

- при інгаляційних ураженнях через органи дихання - добутку середньої концентрації ОР в повітрі на час перебування людини в зараженому середовищі;

- при шкірних ураженнях - масі рідкої ОР, яка викликає певний ефект ураження при попаданні на шкіру.

Для характеристики токсичності ОР при дії на людину через органи дихання визначені такі токсодози:

- середня порогова токсичність - це токсичність, при якій з'являються початкові симптоми у 50 % уражених;

- середня токсичність - це токсодоза, яка виводить з ладу 50 % уражених;

- середня смертельна токсодоза - це токсодоза, яка призводить до 50 % смертельних випадків серед всіх уражених.

Інгаляційні токсодози вимірюються в грамах /міліграмах/ в хвилину /секунду/ на кубічний метр або літр: г  хв/м3, мг  хв/л.

Ступінь токсичності ОР шкірно-резоротивної дії оцінюється середньою смертельною токсодозою, яку прийнято вимірювати в міліграмах на кг (мг/кг) або в міліграмах на людину (мг/люд).

Класифікація отруйних речовин

1. За тактичним призначенням ОР поділяються за характером їх уражаючої дії на людей: смертельні; ті, що тимчасово виводять з ладу; подразнюючі.

2. За фізіологічною дією на організм:

- нервово-паралітичні: зарин, зоман, Ві-ікс;

- шкірно-наривні: іприт, люїзіт;

- загальноотруйні: синильна кислота, хлорціан;

- задушливі: фосген, дифосген;

- психохімічні: Бі-зет;

- подразнюючі: адамсит, хлорацетофекон, Сі-ес, Сі-ар.

3. По швидкості ураження ОР поділяються на швидкодіючі і повільнодіючі. Швидкодіючі ОР не мають інкубаційного періоду, вони за декілька хвилин призводять до втрати працездатності або до смерті /зарин, зоман, синильна кислота, хлорціан і ін./ Повільнодіючі ОР - це ОР, які мають інкубаційний період і призводять до ураження через деякий час / Ві-ікс, іприт, фосген і інші/.

4. В залежності від тривалості зберігання можливості уражати незахищених людей і місцевість ОР поділяються на дві групи - стійкі і нестійкі. Стійкі ОР зберігають уражаючу дію протягом декількох годин і діб (Ві-ікс, зоман, і ін.) Нестійкі ОР - це такі, уражаюча дія яких зберігається декілька десятків хвилин після їх використання /синильна кислота, фосген, Бі-зет, адамсит, хлорацетофенон/.

3.3.  Біологічна зброя

Біологічна зброя - це спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами доставки, оснащені біологічними засобами і призначені для масового ураження людей, тварин, посівів сільськогосподарських культур, псування продуктів харчування, техніки, оснащення.

У спеціальній літературі зустрічається термін «бактеріологічна зброя», який широко застосувався раніше, коли основою уражаючої дії такої зброї вважали застосування тільки патогенних мікробів із бактерій. Але пізніше основою бактеріологічної зброї стали не тільки бактерії, а й віруси, рикетсії, грибки та шкідники рослин, тому на сучасному етапі більш відповідним є термін "біологічна зброя", "біологічні засоби" і т. і.

Уражаюча дія біологічної зброї грунтується на застосуванні хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їхньої життєдіяльності, а також найбільш небезпечних шкідників рослин. Біологічними засобами ураження є хвороботворні мікроорганізми: бактерії, віруси, рикетсії, гриби, призначені для ураження людей, сільськогосподарських тварин, а також для зараження продуктів харчування, води.

У результаті потрапляння в навколишнє середовище небезпечних біологічних засобів. /аварія,випадкове занесення збудника хвороби чи застосування біологічної зброї/ і поширення на місцевості хвороботворних мікробів, токсинів, небезпечних шкідників можуть утворитися зони біологічного зараження і осередки біологічного ураження.

Зона біологічного зараження - це територія, заражена біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах. Зона заражання характеризується видом біологічних засобів, розмірами, розміщенням відносно об'єктів господарювання, часом утворення, ступенем небезпеки, зміною із часом. Розміри зони біологічного зараження залежать від типу, виду хвороботворних мікробів чи шкідників рослин, їх кількості, умов потрапляння та розмножіння в навколишньому середовищі, метеорологічних умов, швидкості їх виявлення, своєчасності проведення профілактичних і лікувальних заходів.

Осередок біологічного ураження - це територія, на якій в результаті впливу біологічних засобів /зброї противника/ виникли масові ураження людей, тварин і рослин. Він може утворитися не тільки в зоні зараження, а й за її межами, як результат поширення інфекційних захворювань. Осередок біологічного ураження характеризується видом біологічних засобів, кількістю уражених людей, тварин, рослин, тривалістю дії уражаючих властивостей збудників хвороб в осередку ураження.

На основі узагальнення даних, одержаних від санітарно-епідеміологічних станцій, ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, станцій захисту рослин, медичними службами цивільної оборони встановлюються межі зони біологічного зараження й осередку ураження.

При виникненні осередку біологічного ураження для запобігання поширенню інфекційних захворювань із первинного осередку вводиться карантин і обсервація.

Карантин - це система державних заходів, які проводяться в епідемічному осередку для запобігання поширенню інфекційних захворювань із вогнища ураження та для повної ізоляції і ліквідації його. На зовнішніх кордонах району осередка ураження встановлюється озброєна охорона, організується комендантська служба і патрулювання, регулюється рух. Через спеціальні пункти під контролем медичної служби ЦО організують постачання людей, які знаходяться в осередку. Забороняється в'їзд і виїзд людей, вивезення тварин, продукції тваринництва і рослинництва, прийом посилок. Вхід в район карантину дозволяється спеціальним формуванням цивільної оборони і медичному персоналу для надання допомоги і ліквідації наслідків застосування біологічної зброї.

Карантинні заходи в повному обсязі проводяться тільки при появі особливо небезпечних захворювань або тих, яким властиве швидке і масове поширення /чума, черевний тиф, холера, натуральна віспа, висипний тиф, сап, сибірка, ящур/. У випадках, коли встановлений вид збудника захворювань не відноситься до групи особливо небезпечних інфекційних захворювань і відсутня загроза масових захворювань, карантин замінюється обсервацією.

Обсервація — це система заходів спостереження за ізольованими людьми або тваринами, які прибули з осередку, на який наклали карантин, або перебувають у загрозливій зоні, тобто на території, яка межує з осередком ураження. Ці заходи включають обмеження в'їзду і виїзду, вивезення з осередку майна, урожаю, продукції тваринництва без попереднього знезараження і дозволу медичної й ветеринарної служб, посилений медичний контроль за продуктами харчування і водою, зменшення руху на зараженій території.

В зонах біологічного зараження і осередках біологічного ураження з самого початку їх виникнення проводяться заходи по знезаражуванню /дезинфекція/ а також знищенню комах і гризунів /дезинсекція і дератизація/.

Тривалість карантину і обсервації встановлюють, виходячи із тривалості максимального інкубаційного періоду захворювання.

Осередок біологічного ураження може бути в мирний час при виникненні інфекційних захворювань людей, тварин і рослин внаслідок завезення чи перенесення збудника хвороби з інших країн, або в результаті порушення епідеміологічних норм.

Заходи застосування біологічної зброї

Заходи бойового застосування біологічної зброї базуються на здатності патогенних мікробів проникати в організм людини наступними шляхами: з повітрям через органи дихання, з водою і продуктами харчування, через ушкоджену шкіру внаслідок укусів зараженими кровососними членистоногими, через слизові оболонки рота, носа, очей, а також через пошкоджені шкірні покриви.

Враховуючи шляхи попадання біологічних засобів в організм людини заходами бойового застосування вважають наступні :

- аерозольний захід - це розпилення біологічних засобів для зараження приземного шару повітря частинками аерозолю;

- трансмісійний захід - це розсіювання у вибраному районі штучно заражених біологічними засобами кровососних переносників;

- диверсійний захід - зараження біологічними засобами повітря і води диверсійним оснащенням.

Аерозольний шлях - один з основних способів зараження. За данними американських авторів, зона уражаючої дії біологічних боєприпасів масою 20 кг, розпилених з літака, досягає 100 тис. км2

Зараження людей і тварин відбувається після контакту із зараженими предметами, технікою, рослинами, продуктами, хворими людьми і тваринами. Молоко, м'ясо, вовна, шкури, одержані від хворих або уражених тварин, можуть бути джерелами інфекції та одним із шляхів поширення збудника і осередку ураження.

Переносниками збудників хвороб можуть бути комахи і гризуни, які можуть заражатися в навколишньому середовищі /на нечистотах, трупах чи їх рештках/ і потім механічно розносити /передавати/ інфекцію.

Є також специфічний шлях передачі інфекційних хвороб, коли в організмі переносника /комахи, кліща, гризуна/ проходять окремі стадії розвитку збудника. Після укусів такою комахою, кліщем, твариною людини або тварини відбувається зараження, наприклад, сказом, туляремією, висипним тифом та іншими хворобами.

Деякі шкідники сільськогосподарських культур можуть бути основою біологічного осередку ураження як у мирний, так і воєнний час. Найбільшої шкоди сільському господарству можуть завдати: колорадський жук, який уражає картоплю, перець, помідори і баклажани; японський жук - шкідник фруктових дерев і польових культур; сарана - може знищувати посіви і насадження на великих площах; гессенська муха - один із найбільш небезпечних шкідників колосових культур, особливо пшениці; бавовникова /кукурудзяна/ совка - ушкоджує близько 120 видів рослин, особливо небезпечна для кукурудзи, тютюну, помідорів, кабачків, коноплі, сої, гороху, люцерни.

Заходи боротьби полягають у виведенні й впровадженні в виробництво стійких проти шкідників сортів, високій агротехніці, профілактичній боротьбі з шкідниками. При виникненні осередків біологічного ураження застосовують комплекс агротехнічних, біологічних і хімічних заходів, спрямованих на швидку ліквідацію небезпечного шкідника.

Біологічне зараження продуктів, кормів і води хвороботворними мікробами або їх токсинами може стати джерелом ураження людей і тварин.

Картопля, овочі, фрукти, риба, мясо, молоко можуть бути заражені збудниками холери, чуми, туляремії, ящуру, черевного тифу, дизентерії, сапу, сибірки та інших небезпечних хвороб.

Незахищені продукти, корми і вода найбільш інтенсивно заражаються збудниками хвороб у випадку застосування їх у вигляді аерозолів. Можливе зараження виділеннями хворих людей і тварин, комахами (паразитами), гризунами - переносниками інфекційних захворювань, зараженими предметами догляду за хворими.

Зараження невеликих і непроточних водойм, незахищених колодязів може призвести до важких захворювань людей і тварин і стати причиною утворення осередку біологічного ураження.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

70908. Успех в предпринимательском бизнесе 29 KB
  Конечной целью любой деловой деятельности всегда является успех т. В успехе воплощается предпринимательский идеал т. Следовательно отличаются их представления об успехе и путях его достижения. Выделяются следующие типы идеальных представлений об успехе: успех в победе; успех в выживании.
70909. Реорганизация и ликвидация бизнеса 58.5 KB
  Реструктуризация предприятия это осуществление комплекса организационно-хозяйственных финансово-экономических правовых производственно-технических мероприятий направленных на изменение системы управления финансовое оздоровление увеличение объема выпуска продукции...
70910. Инфраструктура бизнеса 26.5 KB
  Элементы инфраструктуры: Кредитная система и коммерческие банки Эмиссионная система и эмиссионные банки Организационно-оформленное посредничество на товарных фондовых и валютных биржах Аукционы ярмарки и другие формы организованного внебиржевого посредничества...
70911. Конкуренция в системе бизнеса 30 KB
  Внутриотраслевая это конкуренция между товаропроизводителями одной отрасли когда предприятие с более высокой производительностью труда получает дополнительную прибыль а технически и организационно отставшие предприятия теряют часть индивидуальной стоимости товаров и разоряются.