21613

СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Лекция

Мировая экономика и международное право

Сучасний світ і середовище міжнародної економіки. Еволюція світового ринку та міжнародної економіки. Міжнародний поділ праці як основа розвитку міжнародних економічних відносин. Світовий ринок. Світове господарство та міжнародна мобільність факторів виробництва. Міжнародна економіка та її структура.

Украинкский

2014-10-12

194.5 KB

8 чел.

ТЕМА 1. СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

  1.  Сучасний світ і середовище міжнародної економіки.
  2.  Еволюція світового ринку та міжнародної економіки.
  3.  Міжнародний поділ праці як основа розвитку міжнародних економічних відносин.
  4.  Світовий ринок.
  5.  Світове господарство та міжнародна мобільність факторів виробництва.
  6.  Міжнародна економіка та її структура.

  1.  Сучасний світ і середовище міжнародної економіки

Сучасний світ — це різноманітне, суперечливе та цілісне люд-ське суспільство, ноосфера земної кулі.

Характерними ознаками сучасного світу є різноманітність та су-перечливість його складових частин, з одного боку, і зростаюча єдність, взаємозалежність цих складових — з другого (рис. 1.1).

Різноманітність сучасного світу виражається у багатоманітності народів, незалежних держав, регіонів, об’єднань країн i громадян, що розрізняються за національними, географічними, політичними, ідеологічними, соціальними, економічними та іншими ознаками. Зростаюча різноманітність світу визначається тенденцією до диференціації форм, видів та проявів суспільного життя. Одна з важливих рис різноманітності світу — це виникнення нових незалежних держав i національних економік.

Наступна риса, яка характеризує сучасній світ — суперечливість. Вона визначається не тільки існуванням i взаємодією двох «полюсних» ознак (різноманітність i цілісність) та протилежних тенденцій (диференціації, з одного боку, інтеграції та глобалізації — з другого), але й системою протиріч. Протиріччя виникають між державами, між угрупованнями держав, між національними економіками, між національною та міжнародною економікою, в міжнародних економічних відносинах та між сферами сучасного світу. Специфічним проявом цих протиріч в умовах домінування в міжнародній економіці розвинутих країн і особливо за обставин монополярності сучасного світу стало таке специфічне явище, як міжнародний тероризм.

Інша характерна риса сучасного світу — цілісність, яка проявляється у взаємозалежності та єдності різноманітних складових, рис та ознак сучасного світу. Ця цілісність обумовлена тенденцією інтеграції форм і видів суспільного життя. Вона проявляється у взаємопроникненні національних економік; розмиванні меж між різними соціальними прошарками населення; зближенні рівнів політичної культури; функціонуванні зростаючої кількості міждержавних та міжнародних економічних, політичних, соціальних та інших утворень.

Для сучасного цілісного світу характерною є тенденція глобалізації ноосферних процесів, яка виражається у коеволюцii суспільства та природи; екологічних імперативах i межах соціально-економічного розвитку людства; нагромадженні глобальних проблем до рівня усвідомлення неможливості їх вирішення без спільних узгоджених зусиль всього людства; становленні глобальної економіки та глобальної політики.

Якщо різноманітність світу породжує безліч інтересів, на основі яких і розгортаються суперечності, то взаємозв’язок його складових частин призводить до появи загального інтересу, який слугує єдності, що зростає, та пошуку шляхів подолання суперечностей сучасного світу. У свою чергу, розв’язання одних суперечностей зі зміцненням цілісності сучасного світу веде до появи нових і т.д.

Особливостями розвитку сучасного світу є кардинальні соціально-економічні зміни, прискорений розвиток продуктивних сил суспільства та зростаюча взаємозалежність держав світового співтовариства. Суспільний прогрес потребує налагодження конструктивної, творчої взаємодії держав і народів у масштабах усієї планети і створює для цього необхідні передумови. Забезпечення миру і соціального прогресу, як загальнолюдського інтересу, стає домінантою сучасної епохи.

Отже сучасний світ є глобальною системою, що складається з економічної, політичної, соціальної та духовної сфер, які підпорядко-вуються певним внутрішнім і зовнішнім закономірностям та вплива-ють на зміст міжнародної економіки (рис. 1.2.).

Економічне середовище міжнародної економіки об’єднує мега-, макро-, мезо- та мікрорівні. Міжнародні економічні відносини пов’язують їх у цілісну та суперечливу систему.

Мегарівень є адекватним міжнародній економіці як складній системі. 

Макрорівень представлений відкритими економіками розвинутих країн; країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. На відміну від закритої економіки, агенти відкритої економіки приймають участь у міжнародному обміні товарами та послугами, переміщенні грошей, капіталів та робочої сили між країнами. У відкритій економіці, крім внутрішніх, існують взаємопов’язані зовнішні потоки (рис.1.3.).

Модель економічного кругообігу відкритої економіки ілюструє існування поряд із внутрішніми (національними) економічними відносинами з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання благ зовнішніх, міжнародних економічних відносин. Отже відкрита економіка — це національна економіка (економіка країни), інтегрована у міжнародну економіку.

Мезорівень охоплює економічні зв’язки між регіонами, галузями та міжгалузевими комплексами окремих країн.

Мікрорівень представлений зовнішньоекономічною діяльністю фізичних та юридичних осіб. Важливим суб’єктом сучасних міжнародних економічних відносин стали транснаціональні корпорації (ТНК), які охоплюють своєю діяльністю всі рівні економічного середовища міжнародної економіки.

За ступенем розвитку стосунків між суб’єктами МЕВ виділяють:

1) міжнародні економічні контакти — найпростіші, одиничні, ви-падкові економічні зв’язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами. Такі зв’язки більш притаманні юридичним та фізичним особам;

2) міжнародна економічна взаємодія. Це добре відпрацьовані стійкі економічні зв’язки між суб’єктами міжнародної економіки, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, укладених на тривалий період;

3) міжнародне економічне співробітництво — міцні й тривалі зв’язки кооперативного, партнерського типу, які мають у своїй основі спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах;

4) міжнародна економічна інтеграція виступає як вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, який характеризується взаємопроникненням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Кожний наступний рівень не являє собою щось протилежне до попереднього, а є його природним продовженням, містить у собі більшість його ознак.

Наступна складова функціонування та розвитку міжнародної економіки — політична сфера сучасного світу. До неї належать незалежні держави з притаманними їм формами правління (монархія, республіка), політичними режимами (демократія, авторитаризм, тоталітаризм) та відповідними формами устрою (унітарна держава, федерація, конфедерація); різноманітні міждержавні та наддержавні утворення (наприклад, ООН, ЄС, СНД); політичні партії та міждержавні партійні утворення (наприклад, Соціалістичний Інтернаціонал); а також сучасний політичній процес, який втілює у собі політичну залученість (вибори, референдуми, переговори і т.д.); політичне функціонування (лобі, опо-зиція тощо); міжнародну політику та міжнародне право.

Через політичні причини кожна країна по відношенню до інших може застосовувати преференції, режими найбільшого сприяння, інтегруватися з ними. З іншого боку, можливе встановлення тарифних та нетарифних бар’єрів, ембарго, інших економічних санкцій. Розвиток міжнародної економіки багато в чому залежить від взаємної адаптивності політичних устроїв, зокрема, демократичних та недемократичних. Тому адекватна реалізація принципів міжнародної економіки можлива лише в стабільному політичному середовищі.

Соціальне середовище міжнародної економіки характеризується багатоманітністю взаємопов’язаних людських станів, прошарків і угрупувань, а також інститутів громадянського суспільства за демографічними, расовими, національними, професійними, релігійними та іншими ознаками.

Узагальнено соціальну сферу можна звести до факторів, що випливають з поведінки людини, як біосоціальної істоти. Людська поведінка формується під суперечливим впливом фізіологічних та соціальних засад.

Фізіологічна поведінка людини визначається її природними, не-йрофізіологічними особливостями. Основу такої поведінки складають відчуття голоду, смаку, запаху, звуку і його тембру, світла та його відтінків, спектру кольорів, дотику, холоду чи тепла. Переваги тих чи інших чуттєвих особливостей у великих групах людей (населення регіону, нації, народності) зумовлюють виникнення певних уподобань цих людей, що відповідно впливає на їхні потреби і в кінцевому випадку відбивається на їх зовнішньоекономічних відносинах.

Соціальна поведінка людини зумовлена її характером, що склався під впливом її соціального статусу протягом певного проміжку часу. Вона залежить від таких соціальних засад як стать, вік, сімейний стан, каста, раса, етнос, національність (задані характеристики); професія, ідеологія, релігія (набуті характеристики). Поєднання таких засад у різні комбінації породжує різноманітність соціальних статусів людей та їх запитів.

Духовне середовище міжнародної економіки є складною системою форм суспільної свідомості, а саме: наукової, естетичної, етичної, моральної, релігійної; а також типів культур, традицій, генотипів різних народів та інститутів і організацій, що їх обслуговують.

Процес прискореного залучення України до загальноцивілізаційних процесів та структур охоплює всі сфери життя. В економічній сфері він спрямований на створення конкурентоспроможної соціально та екологічно орієнтованої ринкової економіки. Соціально-політичні критерії інтеграції України у світове господарство передбачають стабільність інституцій, які забезпечують демократію, верховенство закону, права людини, розповсюдження і укріплення гуманістичних та загальнолюдських цінностей, конструктивний громадянський консенсус різних політичних сил. Останні представлені багатьма партіями, що являють широкий спектр поглядів: від неолібералізму до демократичного соціалізму. Духовне середовище міжнародного розвитку України ґрунтується на величезному потенціалі емоційної, психологічної енергії, що вивільнилася внаслідок розбудови власної незалежної держави і спрямована на відродження нації як повноправного члена світової спільноти.

  1.  Еволюція світового ринку та міжнародної економіки.

Історично світовий ринок, світова економіка, міжнародна еконо-міка беруть походження в сфері міжнародної торгівлі (див. табл. 1). Стародавній Єгипет, Греція, Рим, Фінікія вели торгівлю як між со-бою, так і з чисельними містами Середземномор’я. Ці торговельні відносини носили міждержавний, внутрішньоконтинентальний характер. Розвиток суспільного поділу праці, товарного виробництва, ринку виводять зовнішню торгівлю за часів феодалізму на міжконтинентальний рівень. Великі географічні відкриття поєднали всі регіональні ринки єдиним ланцюжком, створили передумови для формування світового ринку товарів.

Таблиця 1.

Етапи еволюції світового ринку та міжнародної економіки.

Хроно-

логічний

період

Головні риси

суспільного розвитку

Зміст етапів еволюції світового

ринку та міжнародної економіки

Стародавній світ та

середньо-

віччя

Домінування натурального господарства та

традиційного суспільства.

Відбувається формування внутрішнього ринку, як форми господарського спілкування, за якою виробник самостійно продає товари всередині

країни.

XV–XVI

ст.

Епоха великих географічних відкриттів.

Колоніальні захоплення і

створення перших ко-

лоніальних імперій (португальської та іспанської).

Прискорений розвиток міжнародної торгівлі непромисловими товарами: тканинами, пряностями, коштовностями, дорогоцінними металами і рабами.

Формування національного та міжнародного ринків, які є відповідно внутрішнім ринком, частина якого орієнтується на іноземних покупців, та частиною національних ринків, що безпосередньо пов’язана із закордонними ринками.

Світове господарство обмежене сферою застосування купецькогота лихварського капіталу. Формою існування та розвитку світового господарства цього періоду були переважно міжнародні торговельні відносини.

Новий час.

XVI—

XVIII ст.

Мануфактурне виробництво.

Епоха первісного накопичення капіталу. Становлення економічних

систем, що відповідають моделі «чистого» капіталізму.

Функціонування світового господарства виходить за межі сфери обігу, поширюючись на сферу виробництва.

Ускладнюється механізм світового господарства, з’являються нові форми МЕВ, а саме: міжнародна торгівля промисловими товарами, торгівля послугами, вивіз капіталу, міграція робочої сили.

Монополізація зовнішньої торгівлі.

Виникнення і розвиток протекціоністської торговельної політики.

XIX — по-

чаток XX

ст.

Промисловий переворот. Розвиток великого машинного виробництва та утвердження індустріального суспільства.

Колоніальна експансія і завершення територіального поділу світу колоніальними державами.

Завершення формування світового ринку як сфери стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділі факторів виробництва.

Початок формування світової економіки, як сукупності національних економік (господарств) і зв’язків між ними.

Створення адекватної сучасному світовому господарству системи МЕВ.

Домінуючою за темпами розвитку формою МЕВ стає вивіз капіталу, широкого розвитку набуває виробниче і науково-технічне співробітництво, діяльність міжнародних монополій.

Новітній

час. По-

чаток

XX ст. —

кінець

50-років

XX ст.

Становлення в провідних індустріальних країнах змішаної економіки.

Територіальний перерозподіл світу.

I і II світові війни.

Завершення формування світової економіки, як глобальної економічної системи.

Антагоністичний характер її функціонування мав такі форми прояву: співіснування метрополій, залежних від них держав і колоній, перевага монокультурної спеціалізації у розвитку міжнародного поділу праці, нееквівалентний товарний обмін.

Світова економіка поділяється на три складові: світове капіталістичне господарство, світове соціалістичне господарство, господарство країн «третього світу».

Друга по-

ловина

XX ст. —

початок

ХХІ ст.

Сучасний етап НТР.

Початок постіндустріальної епохи.

Розпад колоніальної системи.

Розпад системи соціалізму.

Глобалізація економіки

та суспільного життя.

Ключовою рисою даного етапу стає розвиток міжнародної економічної інтеграції.

Формування міжнародної економіки як складної системи взаємопов’язаних національних економік, між — та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.

  1.  Міжнародний поділ праці як основа розвитку міжнародних економічних відносин.

Причиною та умовою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці, який можна визначити як процес відособлення різних видів трудової діяльності, що взаємодіють між собою і взаємодоповнюють один одного, складаючи цілісний системний механізм суспільного відтворення.

За родом діяльності розглядають три типи суспільного поділу праці:

  •  загальний розподіл праці – розподіл праці між великими сферами виробництва - промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок і т.п.;
    •  частковий розподіл праці - розподіл праці всередині цих великих сфер на міжгалузевому та підгалузевому рівні – машинобудування, переробні галузі, рослинництво, тваринництво і т.п.
    •  одиничний розподіл – розподіл праці всередині одного господарства, при цьому підприємство трактується як єдиний цикл завершеного товару.

За просторовим критерієм виділяють міжрегіональний розподіл праці всередині країни та розподіл праці між країнами.

Причиною та умовою розвитку міжнародних економічних відносин і є розподіл праці між країнами, тобто міжнародний поділ праці (МПП) - найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці який відображає процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють один з одним і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.

МПП  має дві форми свого прояву:

  •  міжнародна спеціалізація виробництваформа МПП, при якій зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі диференціації виробничих процесів між різними країнами та їхніми суб’єктами.
  •  міжнародне виробниче кооперування форма МПП, яка полягає у розвитку міжнародних виробничих зв’язків, що виникають та існують між міжнародно спеціалізованими суб’єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих виробничих процесів.

Важливими передумовами розвитку МПП є міжнародний розподіл інших факторів виробництва.

Міжнародний розподіл землі базується на неоднаковій забезпеченості країн фізичними ресурсами, які вони орали від природи. Міжнародний поділ капіталу виражається не лише в різній забезпеченості країн накопиченими запасами матеріальних коштів, але й в різних історичних традиціях і досвіді виробництва, рівнях розвитку товарного виробництва і ринкових механізмів, а також просто грошових та інших фінансових ресурсів. Міжнародний розподіл технологій є результатом різного рівня розвитку науково-технічного потенціалу країн.

В сучасних умовах основними формами МЕВ  є: міжнародна торгівля товарами; міжнародна торгівля послугами; міжнародні валютні відносини; міжнародні фінансово-кредитні відносини; міжнародні трудові відносини; міжнародне виробниче співробітництво; міжнародне науково-технічне співробітництво; міжнародна економічна інтеграція.

Суб’єкти МЕВ учасники міжнародних економічних явищ і процесів, котрі здатні самостійно і активно діяти з метою реалізації свої економічних інтересів; основними суб’єктами сучасних МЕВ є: фізичні особи; юридичні особи; держави; транснаціональні корпорації; міжнародні організації.

  1.  Світовий ринок.

Міжнародний розподіл праці і розвиток міжнародної кооперації виробництва заклали основи для виникнення світового ринку. Світовий ринок – це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, які базуються на МПП та інших факторів виробництва.

Світовий ринок характеризується такими основними рисами:

а) він є категорією товарного виробництва, яке вийшло за рамки національних економік;

б) проявляється у міждержавному переміщенні товарів під впливом попиту та пропозиції на внутрішньому та зовнішньому ринках;

в) оптимізує використання факторів виробництва шляхом їх переміщення в більш вигідні та прибуткові сфери виробництва

г) створює конкурентні умови як для виробників, так і для товарів, при яких на ринку залишаються товари і виробники, які можуть забезпечити міжнародний стандарт якості при відповідних цінах.

Таким чином, світовий ринок є індикатором для виробників, показуючи їм, що, скільки і для кого потрібно виробляти.

Основною зовнішньою ознакою існування світового ринку є пересування товарів і послуг між країнами у вигляді експорту та імпорту. Експорт – продаж товару з обов’язковим його вивозом за кордон. Імпорт – купівля товару з обов’язковим його ввезенням із-за кордону.

Світовий ринок, як і інші види ринків, діє за законами попиту і пропозиції, тому рівновага його забезпечується завдяки збалансованості попиту і пропозиції на товари, послуги тощо, які експортуються та імпортуються країнами-учасницями МЕВ. Причому в міжнародній економіці використовують поняття сукупного попиту та сукупної пропозиції. Сукупний попит – об’єм виробництва товарів, який споживачі готові колективно придбати за існуючого рівня цін. Сукупна пропозиція – об’єм виробництва товарів, який виробники готові колективно запропонувати на ринку за існуючого рівня цін.

На Рис. 1 представлений баланс попиту і пропозиції на світовому ринку. Припустимо, що існують дві країни, які виготовляють і споживають ідентичні товари. Нехай S і S* - криві пропозиції, D і D* - криві попиту відповідно в країні 1 і країні 2; Sw і Dw - криві пропозиції і попиту на світовому ринку. Для того, щоб порівняти між собою ціни в країні 1 та в країні 2 введемо припущення про те ,що співвідношення грошової одиниці однієї країни до грошової одиниці іншої країни дорівнює 1:1 або що в обох країнах існує єдина грошова одиниця.

 

Рис.. Баланс попиту і пропозиції на світовому ринку.

Ринкова рівновага попиту і пропозиції в країні 1 досягається в точці Е, де ціна товару становить Р, а в країні 2  - в точці Е*,, де ціна товару складає Р*. Оскільки Р<Р*, то країні 1 вигідно експортувати даний товар, а країні 2- імпортувати. Причому рівноважні ціни двох країн будуть визначати верхню межу попиту  та нижню межу пропозиції на світовому ринку. Якщо на світовому ринку встановиться баланс попиту і пропозиції (точка Еw ), то товар на світовому ринку буде реалізуватися за ціною Рw, що передбачає рівність експорту країни 1 АВ  імпорту країни 2 А*В*.

Якщо виникне ситуація, коли ціна світового ринку з будь-яких причин стане вищою, ніж Рw, розширивши тим самим об’єм експорту АВ, то обмеженість попиту величиною А*В* знизить ціну до рівня Рw. Якщо ціна світового ринку стане нижчою, ніж Рw, то попит на імпорт товару перевищить існуючий обсяг експорту і ціна повернеться до світового рівня Рw.

5. Світове господарство та міжнародна мобільність факторів виробництва.

Розвиток світового ринку, інтенсифікація міжнародних економічних відносин, які стали виходити за межі торгових, розвиток продуктивних сил та зростання ролі і потужності фінансових потоків привели до необхідності формування єдиної системи - світового господарства.  Категорія світового господарства включає не лише сферу товарного обміну, але і сферу виробництва.

Світове господарство – це сукупність взаємодіючих національних економік всіх країн світу, пов’язаних між собою мобільними факторами виробництва.

Окремі елементи світового господарства існували ще за античних часів та періоду середньовіччя, однак щоб досягти сучасного рівня світове господарство пройшло декілька етапів свого розвитку.

Світове господарство відрізняється від світового ринку тим, що воно проявляється в основному не через міжнародний рух товарів, а через міжнародний рух  (мобільність) факторів виробництва. Міжнародна мобільність факторів виробництва - це їх здатність до переміщення з однієї країни в іншу. Ступінь міжнародної мобільності факторів виробництва залежить від функціонального типу до якого відноситься кожний конкретний фактор.

За походженням фактори виробництва поділяються на :

основні  – фактори, які країна отримала від природи або ті, які накопичені нею в процесі довгого історичного розвитку (географічне положення, клімат, корисні копалини, некваліфікована робоча сила, борги). Здебільшого основні фактори виробництва не є результатом затраченого робочого часу чи капіталу;

розвинуті – фактори, які країна отримала в результаті значних капіталовкладень (сучасна технологія, кваліфікована робоча сила.).

За ступенем спеціалізації фактори виробництва поділяються на:

загальні - фактори, які можна застосовувати у різних сферах виробництва для створення різноманітної продукції ( персонал з вищою освітою) ;

спеціальні -  фактори,  які  можна використовувати лише в певних галузях ( в одній галузі) для створення вузької групи продукції ( технологія фарбування тканини, перукар).

Основні фактори важко перемістити за кордон; їхнє значення для економічного розвитку зменшується;  окрім того ТНК, розширюючи міжнародну мережу, можуть отримувати доступ до основних факторів, не переміщуючи їх за кордон.

Розвинуті фактори характеризуються високою ступеню міжнародної мобільності. Проте враховуючи важливе значення розвинутих факторів виробництва для забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку , кожна країна намагається утримати їх в національних межах.

Загальні фактори завдяки своїй універсальності характеризуються високою ступеню міжнародної мобільності.

Спеціальні фактори мають низьку ступінь міжнародної мобільності, що пов’язано із заходами державної політики або із відсутністю потреби в них за кордоном.

Очевидно, що хороша озброєність країни розвинутими і спеціальними факторами та здатність їх ефективно розвивати забезпечують країні лідируючу позицію у світовому господарстві. І, навпаки, наявність у країні лише основних і загальних факторів виробництва не може забезпечити її міжнародної конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі.

Сучасне світове господарство характеризується наступними рисами:

  •  розвитком міжнародного переміщення факторів виробництва;
  •  зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах розміщених в різних країнах;
  •  економічна політика держав, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основі;
  •  виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об’єднань.

6. Міжнародна економіка та її структура.

Міжнародна економіка як наука покликана розробляти теорії і концепції, що дають можливість будувати найбільш раціональні економічні відносини однієї країни з іншими, враховуючи свої і чужі особливості. Це обумовлює предмет навчальної дисципліни “Міжнародна економіка”. Ним є економічні відносини сучасних країн.

Міжнародна економіка (МЕ) - це частина теорії ринкової економіки, яка вивчає закономірності взаємодії суб’єктів господарювання з різних країн світу у сфері міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва, фінансування, формування міжнародної економічної політики.

Ознаками міжнародної економіки є:

1.  Розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі.

2. Розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва, в формах вивозу і ввозу капіталу, робочої сили і технологій.

3. Міжнародні форми виробництва на підприємствах, розміщених в декількох країнах, в першу чергу в рамках транснаціональних корпорацій.

4. Самостійна міжнародна фінансова сфера, яка не пов’язана з обслуговуванням міжнародного руху товарів і  факторів виробництва.

5. Система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання з метою забезпечення збалансованості і стабільності економічного розвитку.

6. Економічна політика держав, яка виходить з принципів відкритої економіки.      

Умовна структура міжнародної економіки, наступна:

  •  базові поняття і концепції які лежать в основі міжнародної політики – міжнародний поділ праці, світовий ринок, світове господарство;
  •  економічна політика держав, механізми державного регулювання економіки в цілому і її зовнішніх аспектів зокрема;
  •  конкретні форми міжнародних економічних відносин в яких проявляється міжнародна економіка;
  •  міжнародне регулювання і нагляд які включають діяльність міжнародних економічних і фінансових організацій, які спеціально створені для моніторингу і регулювання міжнародної економіки або окремих її елементів.

 Функціонально міжнародна економіка поділяється на  міжнародну мікро і макроекономіку.

 Міжнародна мікроекономіка - це частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності руху окремих товарів і факторів їх виробництва, а також їх ринкові характеристики (попит, пропозиція, ціна і т.д.).

Міжнародна макроекономіка – це частина теорії міжнародної економіки яка вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55812. Княжа Русь-Україна в літописних оповіданнях 89.5 KB
  А чиїми літературноісторичними дорогами ми будемо мандрувати ви скажете нам самі розгадавши ключове слово нашого кросворду а допоможуть вам знання які ви здобули на уроках історії та української літератури з тем Княжа Русь Україна...
55813. Повторювально - узагальнюючий урок з теми «Княжа Русь-Україна» 46 KB
  Запитання Хто автор Повісті минулих літ Хто княжив у Києві до приходу Олега Хто прибив щит на воротах Константинополя З якої династії походив князь Ігор Назвіть імя князя який загинув від рук древлян. Який князь загинув у боротьбі з печенігами Хто і коли запровадив християнство на Русі Як називається перший збірник законів на Русі Хто його автор Хто і коли остаточно розгромив печенігів Як називався перший камяний храм Київської Русі Назвіть імя доньки князя Ярослава Мудрого яка стала королевою Франції....
55818. Українські рушники – обереги, символи працелюбності нашого народу 45 KB
  Ознайомити дітей з різними функціями рушника. Зал прикрашений різними рушниками. На стінах плакати: Хата без рушників родина без дітей Рушники на кілочку хата у віночку Не лінуйся дівонько вишивати буде чим гостей шанувати.
55819. Український рушничок – символ мого роду 55 KB
  Україна - це милосердна рідна мова вишитий рушник і задушевна лірична пісня. дівчата вишивають рушники серветки і виконують пісню Вишивання Український рушник. Ознакою охайності працьовитості кожної господині є прибрана хата: вишиті рушники.
55820. А. Малишка, «Пісня про рушник» 64 KB
  Малишка з Піснею про рушник; удосконалювати навички виразного читання; формувати навички аналізу поетичного твору; виховувати любов до рідного слова. МЕТАобслуговуюча праця: домогтися глибокого осмислення учнями значення рушника в житті рідного народу вироблення душевної потреби берегти його як сімейний скарб бажання вишити свій рушник; виховувати в учнів почуття гордості за свій народ свою національну культуру виховувати почуття національної самосвідомості любов до рідного краю пошану до народних майстрів.Малишка грамзапис Пісні...