21943

ОПОРНІ ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ

Лекция

География, геология и геодезия

Для зменшення впливу похибок вимірювань на точність визначення координат пунктів геодезичної мережі її створюють €œвід загального до часткового€. За цим принципом в Україні геодезична мережа поділяється на: державну геодезичну мережу; мережі згущення; знімальні мережі. Планові геодезичні мережі створюють способами: Астрономічний спосіб – полягає в визначені широти  довготи  кожного пункту та астрономічного азимута напрямів ліній геодезичної мережі за спостереженнями небесних світил.

Украинкский

2013-08-04

2.87 MB

17 чел.

ЛЕКЦІЯ 9

ОПОРНІ ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ

На попередній лекції ми завершили види вимірувань в геодезії. При вимірюванні перевищень важливо знати існуючі способи нівелювання, їх точність, прилади та методику геометричного нівелювання яка найбільш часто використовується в інженерно-будівельній справі.

48. Види та  методи побудови геодезичних мереж

Система закріплених на місцевості постійними знаками пунктів, для яких визначені з заданою точністю координати Х, Y, H створює вихідну геодезичну мережу.

Для зменшення впливу похибок вимірювань на точність визначення координат пунктів геодезичної мережі її створюють “від загального до часткового”. Спочатку створюється на території країни рідка мережа пунктів максимально можливої високої точності. Далі така мережа поступово згущується, а точність вимірювань понижується.

За цим принципом в Україні геодезична мережа поділяється на:

  •  державну геодезичну мережу;
  •  мережі згущення;
  •  знімальні мережі.

Геодезична мережа поділяється на планову з визначеними  координатами пунктів Х, Y , висотну – з визначеними висотами Н та планово-висотну – з визначеними координатами Х, Y  та висотами Н.

Планові геодезичні мережі створюють способами:

Астрономічний спосіб – полягає в визначені широти , довготи   кожного пункту  та астрономічного азимута напрямів ліній геодезичної мережі за спостереженнями небесних світил.

Геодезичний спосіб – за результатами астрономічних спостережень визначають координати  деяких (вихідних) пунктів геодезичної мережі. Координати інших пунктів визначають аналітично за результатами вимірювання сторін та кутів геометричних фігур, вершинами яких є закріплені геодезичні пункти.

Супутниковий спосіб полягає в визначені координат пунктів мережі за результатами спостережень навігаційними системами штучних супутників Землі.

Висотні геодезичні мережі створюються:

  •  геометричним нівелюванням;
  •  тригонометричним нівелюванням;
  •  супутниковим способом.

Традиційними методами побудови планових геодезичних мереж є:

Метод тріангуляції. На  місцевості постійними знаками закріплюються пункти так, щоб утворювались трикутники (рис. 8.1). Якщо відомі або задані координати вихідного пункту А і вихідний дирекційний кут АВ, довжина b вихідної  сторони АВ і виміряі кути трикутника А,В,С (рис. 8.1,б),  то за теоремою синусів можна визначити всі сторони трикутника. Від вихідного дирекційного кута  aАВ   можна обчислити дирекційні кути сторін АС і ВС і за прямою геодезичною задачею обчислити координати Х,Y пункта С.

                          a                                                   б

Рис. 8.1. Метод тріангуляції

а) мережа тріангуляції;  б) трикутник тріангуляції

Метод трилатерації – геометрично на місцевості створюється система трикутників з закріпленими пунктами. Вимірюються тільки довжини усіх сторін. За теоремою косинусів обчислюють кути всіх трикутників. Як і в мережі тріангуляції за прямою геодезичною задачею обчислюють координати Х,Y  всіх пунктів мережі трилатерації від вихідних астрономічних пунктів.

Метод полігонометрії. Між закріпленими на місцевості пунктами створюють ламані ходи (рис. 8.2). Хід опирається на вихідні пункти А,В та С,D з відомими координатами пунктів Х,Y та дирекційними кутами сторін АВ та  CD.

Рис. 8.2. Метод полігонометрії

На місцевості вимірюють горизонтальні кути, що примикають до вихідних сторін 1п та  2п і горизонтальні кути між лініями ходу b1, b2, ..., bп  та горизонтальні прокладання ліній полігонометрії d1,  d2, …, dn+1. Це дозволяє обчислити дирекційні кути всіх ліній і координати всіх точок.

При створенні державних геодезичних мереж та мереж згущення такі ламані лінії називають ходами полігонометрії, а в знімальних мережах – теодолітними ходами. 

Традиційними методами побудови висотних мереж є:

Метод геометричного нівелювання. Між закріпленими ґрунтовими реперами та настінними марками і реперами прокладають ходи геометричного нівелювання (складне послідовне нівелювання) і визначають між ними перевищення. Ходи опираються на вихідні пункти з відомими позначками висот.

Метод тригонометричного нівелювання. Перевищення між закріпленими реперами і марками вимірюють тригонометричним нівелюванням. Використання сучасних високоточних електронних тахеометрів і електронних теодолітів з світловіддалемірами дозволяє створювати точні висотні геодезичні мережі (Швеція та інш. країни).

Найбільш сучасним способом визначення координат пунктів геодезичних мереж є супутниковий – за допомогою супутникових навігаційних систем.

Визначення координат пунктів здійснюється за двома супутниковими радіонавігаційними системами:

  •  GPS (Global Position System) – глобальна система визначення місцеположення (США);
  •  ГЛОНАСС – Глобальна навігаційна супутникова система розроблена в СРСР і підтримується Росією.

Європейські держави розробляють навігаційну супутникову систему “Галілео” за участю і українських вчених. Система “Галілео” буде більш сучасною і забезпечувати більш високу точність визначення координат пунктів.

В системі GPS в 6-ти орбітальних площинах обертається по 4 супутника (рис. 8.3,а), в системі ГЛОНАСС – в трьох площинах по 8 супутників (рис. 8.3,б) практично по коловим орбітам на відстані 26600 км від центру Землі.

Така кількість та розміщення супутників забезпечує прийом сигналів як мінімум від чотирьох супутників в любій частині Землі.

                  а                                                        б

Рис. 8.3. Супутникові навігаційні системи  ГЛОНАСС (а) та NAVSTAR GPS (б)

Геодезичний приймач супутникової системи показано на рис.8.4,б.

Сенсор може одночасно приймати сигнали від 6 до 12 супутників на одній або двох частотах. Управління роботою приймача здійснюється за допомогою контролера або ПЕОМ. Результати вимірювань реєструються в модулі пам’яті і переносяться в ПЕОМ через контролер або спеціальний пристрій.

Супутниковими навігаційними системами координати точок спостережень визначають двома способами:

  •  абсолютним – коли одним приймачем (рис. 8.4,а) визначаються координати антени приймача в єдиній навігаційній системі;

        

          а                                                            б

Рис. 8.4. Принцип визначення координат супутниковими навігаційними системами

а) схема спостережень;  б) геодезичний приймач; 1 – сенсор;   2 – підставка;  3 – з’єднувальні кабелі; 4 – дисплей; 5 – контролер;  6 – клавіатура; 7 – штатив; 8 – акумуляторна батарея.

відносний або диференційний – із спостереження одночасно двох приймачів на один і той же момент часу по одноковому сузір’ю супутників визначають проекції на осі геоцентричної системи координат базової лінії між ними – S та кут її напрямку (рис. 8.5).   

При геодезичних вимірюваннях використовують одно- та двох частотні приймачі. Більш високу точність та ефективність вимірювань забезпечують двохчастотні приймачі.

Точність абсолютного методу складає 3-5 м і недостатня для геодезичних цілей.

Рис. 8.5. Схема відносних визначень

Супутникові методи визначень місцеположення точок земної поверхні використовують при побудові геодезичних мереж, геодезичних знімальних роботах, розмічуванні крупних інженерних споруд, спостереженні рухів земної поверхні і т.і.

49. Державна геодезична мережа України

Планова державна геодезична мережа України побудована відповідно до вимог основних положень про державну геодезичну мережу СРСР 1954-1961 рр. і була складовою частиною державної геодезичної мережі СРСР.

На території України було створено систему приблизно рівномірно розміщених пунктів. Їх координати визначались поетапно від загального до часткового.

За точністю та  методами визначення вона складалась із:

рядів тріангуляції та ходів полігонометрії 1 класу;

мережі тріангуляції і полігонометрії  2 класу;

геодезичних мереж 3 і 4 класів.

В вершинах полігонів 1 класу на перетині рядів тріангуляції та полігонометрії за астрономічними спостереженнями визначали широти, довготи і астрономічний азимут базисних ліній та вимірювали їх довжину. Такі пункти називаються пунктами Лапласа. Це дає можливість визначити координати всіх інших пунктів геодезичних мереж.

Планова державна геодезична мережа України складається із 519 пунктів 1 класу, 5386 пунктів – 2 класу; 13633 – 3 і 4 класів (всього 19538 пунктів).

Постановою Кабінету Міністрів України № 844 від 8 червня 1998 р. введені в дію “Основні положення  створення Державної геодезичної мережі України”.

За цими Положеннями Державна планова геодезична мережа України складається із:

астрономо-геодезичної мережі 1 класу;

геодезичної мережі 2 класу;

геодезичних мереж 3 класу.

Астрономо-геодезична мережа (АГМ) 1 класу складається із рівномірно розміщених пунктів через 50-150 км.

Геодезична мережа 2 класу будується за однаковою точністю просторової геодезичної мережі із рівномірно розміщених пунктів існуючої геодезичної мережі 1 та 2 класів і нових пунктів.

Геодезична мережа згущення 3 класу забезпечує щільність пунктів до 2-10 км і створюється супутниковим методом, тріангуляції, полігонометрії та трилатерації.

Висотна державна геодезична мережа України побудова згідно Основних положень про державну мережу СРСР 1961 р. і складається з нівелірних мереж І, ІІ, ІІІ, ІV класів створених методом геометричного нівелювання.

Нев’язки нівелірних ходів та полігонів не повинні перевищувати:

для ІІ класу  ;

для ІІІ класу ;

для ІV класу ,

де Lдовжина ходу або полігону в кілометрах

Основним методом створення нівелірних мереж державної висотної основи України є геометричне нівелювання.

Використання сучасних електронних тахеометрів дозволяє застосувати при створені висотних мереж метод тригонометричного нівелювання. 

 

50. Геодезичні мережі згущення та знімальні мережі

 

Для  збільшення кількості пунктів опорної геодезичної мережі  на вказаних територіях проводять  згущення існуючих пунктів планової та висотної мережі шляхом побудови мереж згущення.

Планові геодезичні мережі згущення розвивають методами тріангуляції, трилатерації та полігонометрії. Їх поділяють за точністю та методикою вимірювань на 1-й і 2-й розряди.

Висотні мережі згущення створюються шляхом прокладання ходів нівелювання ІV класу або технічного нівелювання по всім пунктам планової мережі згущення, включаючи і пункти самостійних або вільних мереж згущення, з обпиранням (прив’язкою) до реперів та марок висотної державної геодезичної мережі.

Знімальна геодезична мережа  створюється  для подальшого згущення пунктів планової та висотної державної геодезичної мережі та мережі згущення безпосередньо для виконання топографічних знімань місцевості та при розв’язанні інженерно-геодезичних задач при зведені інженерних споруд.

Щільність пунктів знімальної мережі залежить від технології, масштабу знімання та рельєфу земної поверхні при  виконанні знімальних робіт, від  технології інженерно-геодезичних робіт при зведені споруд.

Пункти знімальної основи визначаються методом тріангуляції, теодолітними ходами, прямими, зворотними та комбінованими геодезичними засічками від пунктів вищих класів та розрядів.

Висоти всіх пунктів знімальної основи визначають ходами технічного геометричного або тригонометричного нівелювання з середньою квадратичною похибкою mh = 50 мм на 1 км ходу.

51. Закріплення пунктів геодезичних мереж

Геодезичні пункти закріплюють ґрунтовими та стінними знаками постійного, а для знімальних мереж тимчасового типу.

                      

а – Центр пункту полігонометрії, трилатерації і тріангуляції 4 класу, 1 і 2 розрядів та ґрунтового репера

                                   а

б – Центр полігонометрії 1і 2 розрядів міст Києва, Севастополя і обласних центрів

в – Бетонний центр для забудованих територій райцентрів, міст, селищ, сільських населених пунктів

Рис. 8.8. Види бетонних центрів та ґрунтових реперів

Закріплення осей споруд виконують бетонними центрами, дерев’яними стовпами, трубами, обрізками залізничних рейок і т.д.

Для спостереження над центрами закріплених пунктів планових державних геодезичних мереж встановлюють зовнішні знаки в вигляді турів, пірамід, простих та складних сигналів (рис. 8.9).

    

     

                            а                        б                   в                      

Рис. 8.9. Зовнішні геодезичні знаки

а – тур;  б – піраміда; в – сигнал;  1 – візирний циліндр; 2 – внутрішня піраміда; 3 – зовнішня піраміда;  4 – столик для приладів;  5 – площадка для спостерігача

Настінні знаки постійного типу закладають в капітальні будинки і споруди з надійними фундаментами, в яких завершився період осідання.

На рис. 8.10,а,б приведено типи настінних  стінних реперів для закріплення пунктів висотних мереж нівелювання.

          

               а                                                                б

                                                                        

                                                    

Рис. 8.10. Типи постійних стінних знаків

Планові та висотні пункти закріплюють скальними реперами при наявності надійних і зручних місць на скелях.

Точки знімальної основи закріплюють тимчасово на період виконання робіт за допомогою дерев’яних кілків, обрізками арматури, металевих труб і т.і. довжиною 30-40 см. На забудованих територіях використовують забиті в асфальт  залізничні костилі,   цвяхи і т.і.

52. Теодолітні ходи знімальної основи

Теодолітні ходи проектують на існуючих картах та планах крупного масштабу в вигляді замкнених полігонів, розімкнених ходів та систем полігонів та ходів з вузловими точками (рис. 8.11).

        а                                                  б

               в                                                 г

Рис. 8.11. Види теодолітних ходів

а – замкнений полігон;  б – розімкнений хід;  в – система полігонів;  г – система ходів з вузловою точкою;            –  вихідні пункти та лінії геодезичних мереж;         – точки та лінії теодолітних ходів;  п, к – дирекційний кут початкової та кінцевої вихідних ліній.

При проектуванні ходів дотримуються таких вимог:

1. Розміщення теодолітних ходів повинно відповідати їх призначенню.

  1.  Точки теодолітних ходів повинні розміщуватись в місцях зручних для виконання знімальних або розмічувальних робіт.
  2.  Дотримання прямолінійності ходів і по можливості рівності довжини ліній в межах 40-350 м.
  3.  Взаємну видимість між точками та сприятливі умови для вимірювання кутів та ліній.

Складений проект уточнюють шляхом рекогносцирування (обслідування) місцевості.

Вимірювання горизонтальних кутів  (рис. 8.11) на точках теодолітних ходів виконується одним повним прийомом теодолітом типу Т-30 з точністю до 1.  В вузлових точках кути вимірюють способом кругових прийомів.

Вимірювання ліній в теодолітних ходах виконується мірними стрічками, рулетками або віддалемірами в прямому та зворотному напрямках або два рази в одному напрямку.

Відносна точність вимірювання ліній складає   в залежності від призначення теодолітного хода.

За допомогою теодоліта при вимірюванні горизонтальних кутів вимірюють кути нахилу ліній при положенні круга ліво (КЛ).

Кути нахилу ліній можуть вимірюватись одночасно з вимірювання довжини ліній за допомогою екліметра (рис. 6.5).

Камеральна обробка результатів вимірів

а) Перевіряють обчислення всіх ліній і кутів в польових журналах, обчислюють горизонтальні прокладання всіх ліній.

б) Складають геометричну схему ходів, на якій виписують:

координати та дирекційні кути вихідних ліній опорних геодезичних мереж;

виміряні кути та лінії.

Вирівнювання теодолітних ходів

Результати вимірювання кутів та ліній обтяжені похибками. Вирівнювання ходів полягає в визначені допустимих нев’язок кутових та лінійних вимірювань, введення поправок в результати вимірів та обчислення координат точок теодолітних ходів.

При вирівнюванні замкнених та розімкнених теодолітних ходів (рис. 8.11, а,б) обчислюють:

  1.  Практичну суму виміряних кутів по ходу або полігону

                           ,                                                 (8.1)

де  bі – виміряні кути на точках, ліві – , або праві – .

  1.  Теоретичну суму:

внутрішніх кутів замкнених полігонів

                    ;                                             (8.2)

лівих кутів розімкнених ходів

                     ,                           (8.3)

-  правих кутів розімкнених полігонів

                ,                                 (8.4)

де  п – кількість вершин хода (полігона);          

     п, к – дирекційний кут початкової та кінцевої вихідної сторони (рис. 8.11, а,б  для замкненого полігона  aк = aп);

     л,  п – ліві або праві по ходу виміряні кути.

3. Обчислюють кутову нев’язку f та допустиму кутову нев’язку за формулами

                       ;                                              (8.5)

                        .                                                     (8.6)

Коли  , то вирівнювання продовжують. Якщо ця вимога не дотримується, то перевіряють попередні обчислення і при необхідності виконують повторне вимірювання горизонтальних кутів.

4. Обчислюють поправки в кути та виправлені значення кутів  за формулами:

                                 ;                                             (8.7)

                                 .                                             (8.8)

Контроль                  .                                            (8.9)

5. Обчислюють дирекційні кути сторін ходу за формулами:

                                  і+1 = і +bл  180о,                              (8.10)

                  або          і+1 = і - bп  180о.                              (8.11)

Контроль: Обчислене   aк повинно дорівнювати дирекційному куту вихідної кінцевої лінії aк.

  1.  Обчислюють прирости координат за формулами

            хі = di  cosі,   або    хі = di  cosrі ;                       (8.12)

            Dуі = di × sinaі     або    Dуі = di × sinrі ,                       (8.13)

де   ri – румб лінії (розділ 2  §8)

      dі – горизонтальні прокладання ліній.

  1.  Обчислюють нев’язки приростів координат за формулами:

для замкнених полігонів

                                 ;                                              (8.14)

                                  ,                                             (8.15)

для розімкнених полігонів

                             ;                            (8.16)

                              ,                              (8.17)

де Хп, Хк;  Yп, Yк – координати  початкового та кінцевого вихідних пунктів опорної геодезичної мережі.

  1.  Виконують контроль лінійних вимірювань:

обчислюють абсолютну величину лінійної нев’язки

                            ,                                           (8.18)

обчислюють відносну лінійну похибку

                                 ,                                               (8.19)

де  Р – довжина (периметр) ходу або полігону

Контроль:     якщо ,   або                          (8.20)

де   – задана відносна точність лінійних вимірів, то обчислення продовжують. В противному разі перевіряють попередні обчислення або повторно вимірюють лінії теодолітного ходу.

  1.  Обчислюють поправки до приростів координат x, y  та їх виправлені значення    за формулами:

                         ;                                              (8.21)

                          ,                                             (8.22)

та                        ;                                         (8.23)

                           .                                         (8.24)

Контроль:           та      – для замкненого полігону,

та       ;   – для розімкненого полігону.

  1.  Обчислюють координати точок полігону за формулами

                          .                                       (8.25)

Приклад математичної  обробки теодолітного ходу  наведено в таблиці 8.1.

Таблиця 8.1

Відомість розрахунку координат

Точка полігона

Виміря-

ний кут

лів

Виправ

лений кут випр

Дирек-

ційний

кут,

Румб,

r

Горизонтальна проекція ліній,  d, м

Розрахований

приріст

Виправлений

приріст

Координата

точки

х

у

х

у

х, м

у, м

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

124

25

246о1800

125

97о1230

97о1255

+9

+4

+659,98

+1067,82

25

163о30¢55²

16о29¢05²

198,23

-190,09

56,21

-199,00

+56,25

1

89о15¢30²

89о15¢55²

+7

+3

+469,98

+1124,07

25

72о46¢50²

72о46¢50²

162,34

+48,03

+155,06

+48,10

+155,09

2

198о57¢30²

198о57¢55²

+9

+5

+518,08

+1279,16

25

91о44¢45²

88о15¢15²

203,021

-6,10

+202,93

-6,01

+202,98

3

179о58¢30²

179о58¢55²

+9

+4

+512,07

+1482,14

25

91о43¢40²

88о16¢20²

199,97

-6,04

+199,88

-5,95

+99,92

4

164о59¢00²

164о59¢25²

+11

+6

+506,12

+1682,06

25

76о43¢05²

76о43¢05²

235,01

+54,00

+228,76

+54,11

+228,82

130

199о17¢30²

199о17¢55²

+560,23

+1910,88

96о01¢00²

131

 =

929о40¢30²

Р = 998,77

-100,20

+842,84

-99,77

+843,26

                          f = лів – (к -   п) – n  180o;

                  f = 929о4030 - (96о01 - 246о18¢ + 1080о) = - 2¢30;

                       ;

                       

        fx = x – (xnx0) = - 100,20 – (560,23 – 659,98) = - 0,45 м;

       fу = SDу – (уnу0) = +842,84 – (1910,88 – 1067,82) = - 0,22 м;

                      м;

            

При використанні електронних тахеометрів вирівнювання ходів виконується автоматично за допомогою їх програмного забезпечення.   

53. Висотні ходи знімальної основи

Методи створення висотної знімальної основи залежить від особливостей району робіт та умов рельєфу:

при значних нерівностях рельєфу, в горах доцільно застосовувати метод тригонометричного нівелювання;

в рівнинних районах – метод геометричного нівелювання.

можливо застосування обох методів.

Висотні ходи знімальної основи проектують по точкам теодолітних ходів з прив’язкою кінцевих точок до марок та реперів державної висотної геодезичної мережі та мереж згущення замкненими полігонами, розімкненими ходами, системою полігонів та ходів (рис. 8.12).

Вимірювання перевищень між суміжними точками виконують методом геометричного нівелювання (розділ 7, §4) або тригонометричного нівелювання (розділ 7, §5). Одночасно вимірюють довжини ліній по нитковому віддалеміру при геометричному нівелюванні і мірними стрічками, рулетками та світловіддалемірами – при тригонометричному нівелюванні.

                                                             б

          а                                  

             в

                                                                 г

Рис. 8.12. Типові схеми ходів висотної знімальної основи

а – замкнений полігон;  б – розімкнений хід;  в – система      полігонів;  г – система ходів з вузловими точками (1,2,3).

Камеральна обробка результатів вимірювання:

а) Перевіряють обчислення перевищень на кожній станції, на кожній сторінці журналу та по ходу за формулами:

                           ,                                           (8.26)

де  а, b – відліки по рейкам на задню та передню рейку по їх чорним та червоним сторонам.

Різниця не повинна перевищувати 5 мм.  

Обчислюють периметр або довжину ходів та полігонів.

б) Складають геометричну схему ходів на якій виписують:

позначки вихідних точок опорних геодезичних  мереж;

обчисленні перевищення, довжини ліній та периметри ходів і полігонів знімальної висотної основи.

Вирівнювання ходів висотної знімальної основи

 

Вирівнювання виконують на ПЕОМ або в спеціальній відомості, в яку зі схеми ходів виписують: номери вихідних марок, реперів та точок знімальної основи; виміряні середні перевищення, довжини ліній та периметр полігону або ходу, позначки вихідних марок та реперів.

При вирівнюванні замкнених полігонів та розімкнених ходів (рис. 8.12, а,б) обчислюють:

  1.   Практичну  та теоретичну суми виміряних перевищень за формулами:

                            ;                             (8.27)

                             ,                                         (8.28)

де – позначки початкового та кінцевого вихідних марок та реперів.

Для замкненого полігону  

  1.   Нев’язку перевищень fh за формулою:

                          fh = .                                          (8.29)

Для замкненого полігону  fh = .

Допустима невязка технічного нівелювання обчислюється за формулою

                         ,                                     (8.30)

де  Р – периметр хода (полігона) в кілометрах.

Якщо fh  , то обчислення продовжують.

В противному разі перевіряють попередні обчислення або повторно вимірюють перевищення hi.

  1.  Поправки до перевищень та виправлені перевищення   за формулами

                                     ;                                                (8.31)

                                      .                                               (8.32)

Контроль:            .

  1.   Позначки точок за формулою

                             Hi+1 = Hi + .                                           (8.33)

Наприклад. Н1 = Нп +h1;   Н2 = Н1 +h2   і т.д.

В таблиці 8.2 наведено приклад математичної обробки замкненого нівелірного ходу.

При використанні електронних нівелірів при геометричному нівелюванні та електронних тахеометрів при тригонометричному нівелюванні ходів знімальної основи вирівнювання виконують автоматично за прикладним програмним забезпеченням.

Таблиця 8.2

Математична обробка замкненого нівелірного ходу

Номер точки

Довжина лінії, м

Середнє переви-

щеня, м

Поправка до переви-

щеня, мм

Виправлене

переви-

щення, м

Висотна позначка точки, м

     d

hсер

uh

hвипр

1

120,650

130

+3,450

+15

+3,365

2

124,115

90

+2,550

+11

+2,561

3

126,676

70

+1,700

+8

+1,708

4

128,384

100

-2,600

+12

-2,588

5

125,796

120

+1,100

+14

+1,114

6

126,910

110

-2,700

+13

-2,687

7

124,223

90

-1,920

+11

-1,909

8

122,314

140

+1,300

+17

+1,317

9

123,631

70

-2,990

+8

-2,982

1

120,650

p = 920 м

Shcep = -0,110

Sdh =+110

Shвипр = 0

 


E

A

L

C

K

F

B

D

b

А

В

С

С

А

АВ

b

В

А(х,у)

В(х,у)

АВ

1

2

3

п

1

d1

1n

d2

3

n

dn+1

C(х,у)

D(х,у)

CD

2n

d3

8

3

1

2

7

6

4

5

Д1

Д2

Д3

Д4

S

Рис. 8.6. Схема планової державної геодезичної мережі України станом на 1997 р.

пункти фундаментальної мережі GPS

включені до мережі пункти

Рис. 8.7. Державна  висотна основа України

1 – лінії нівелювання І класу;   2 – лінії нівелювання ІІ класу

Марка

землі

Поверхня

Пілон

Грунт

Межа

промерзання

15

20

48

Цементний

Якір

розчин

50

не менше 120

10

10

12

20

Тверде покриття

Рівень покриття

70

1

2

5

4

3

1

2

3

5

4

6

п

п

d1

d3

d4

d2

d5

d6

A

B

1

d1

4

3

2

k

5

d4

d3

d2

A

D

C

B

п

A

В

M

N

D

C

F

E

п

п

IV

I

ІІ

ІІІ

RpA

h2

3

2

RpB

h1

1

4

h4

h3

h5

RpA

h1

h5

h4

h3

h2

h6

RpA

1

3

2

4

5

RpA

RpB

RpC

RpD

h1

RpA

RpB

III

II

I

2

1

3


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

51656. Стандартні вимоги до виховного простору загальноосвітнього навчального закладу 28 KB
  Функції класного керівника Інформаційноаналітична передбачає збір і систематизацію даних про учнів та їхні сімї; аналіз стану навчальновиховного процесу в класі збір відомостей про стан здоров'я учнів. Плановопрогностична передбачає планування роботи класу а також своєї діяльності та освіти прогнозування особистісного росту учнів та розвитку і становлення класного колективу. Регуляційнокореляційна передбачає здійснення корекції поведінки учнів регулювання взаємовідносин у класному колективі; забезпечення умов для всебічного...
51662. Shopping for clothes 65.5 KB
  Общеобразовательные: активизировать лексические навыки по теме «Одежда» и «Покупки»; совершенствовать навыки диалогической речи; совершенствовать навыки аудирования и чтения.