22074

ТЕОРЕТИЧНИЙ ПОШУК В ПЕДАГОГІЧНОМУ ЕКСПЕРИМЕНТІ

Лекция

Педагогика и дидактика

Розробка задуму наукового дослідження визначення проблеми обгрунтування її актуальності; вивчення об’єкту дослідження та визначення його предмету; постановка мети та формування задач дослідження.Теоретичний пошук має велике значення у визначенні сутності експериментального дослідження. Починається теоретичний пошук з розробки задуму наукового дослідження. Задум наукового дослідження – це уявлення про те нове що буде привнесено в теорію і практику в результаті дослідження закономірності перебігу і розвитку процесу практичні...

Украинкский

2013-08-04

63 KB

0 чел.

ЛЕКЦІЯ 2

ТЕМА: ТЕОРЕТИЧНИЙ ПОШУК  В ПЕДАГОГІЧНОМУ ЕКСПЕРИМЕНТІ.

План

1. Сутність теоретичного пошуку.

1. Розробка задуму наукового дослідження (визначення проблеми, обгрунтування її актуальності; вивчення об’єкту дослідження  та визначення його предмету; постановка мети та формування задач дослідження).

3. Теоретичний пошук при реалізації задуму експерименту. Формулювання гіпотези.

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Чабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований. - М., 1982.

2. Рудницький О.П., Бончарский А.Г., Свистельнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. – К., 1998.

3. Скаткин М.Н. Методология  и методика педагогических исследований. – М., 1986.

4. Теория и практика педагогического эксперимента / Под. ред. А.И. Пастухов, Г.В. Воробьев. - М., 1979.

5. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. – К., 2006.

Додаткова

1. Калова О.Н.Основы научных исследований. – К., 1978.

2. Стрельский В.И. Основы научно-исследовательской работы студентов. - К., 1981.

1.Сутність теоретичного пошуку

Під теоретичним пошуком розуміється розв’язання дослідницьких завдань шляхом переробки і узагальнення ідей, концепцій, теорій, вже відомих в педагогіці і суміжних з ним науках, висунення і обґрунтування нових проблем.

.Теоретичний пошук має велике значення  у визначенні сутності  експериментального дослідження. Теоретичний пошук, який здійснюється перед експериментом, створює передумови для оптимізації наступних етапів дослідницької програми. Він виконує діагностичну, оціночну і корегуючу функції дій експериментатора, які в свою чергу здійснюють значний вплив на процес кінцевого становлення теоретичної концепції.

Теоретичний пошук проводиться тісному взаємозв’язку з практикою. Починається теоретичний пошук з розробки задуму наукового дослідження.

Задум наукового дослідження – це уявлення про те нове, що буде привнесено в теорію і практику в результаті дослідження (закономірності перебігу і розвитку процесу, практичні рекомендації по його вдосконаленню), про шляхи (теоретичний аналіз процесу з послідуючим розглядом його конкретних форм), які приведуть до досягнення поставленої мети. Наприклад, задум дослідження може бути виявлення закономірностей процесу виховання (навчання) його перебіг і розвиток.

На основі розв’язання теоретичних питань аналізуються конкретні форми виховання (навчання) в практиці роботи освітніх закладів, розробляються рекомендації подальшого їх удосконалення.

Задум дослідження в певній мірі визначає його характер, глибину, концептуальність.

Етап розробки задуму дослідження включає вивчення об’єкту дослідження і виділення його предмету, визначення мети і задач, розробку проблематики дослідження.

В самому загальному вигляді задум проглядається вже в назві теми дослідження. Але одна і та ж тема може розроблятися у відповідності з різними задумами. Тому вибір теми ще не дає конкретного уявлення щодо задуму.

 

2.Розробка задуму наукового дослідження. .

Проведення більшості досліджень викликане невідповідністю стану явища або процесу (діяльності) сучасним вимогам, необхідністю пошуку нових та вдосконалення застосовуваних форм, методів, засобів та ін. Ця невідповідність породжує проблему дослідження. Педагогічна проблема відображає вимоги до вдосконалення певної галузі педагогічного процесу, до підвищення його ефективності.

Наукова проблема _ це складне завдання ( теоретичне чи практичне), що потребує розвязання. Сутність проблеми криється у протиріччі між науковими фактами та їх теоретичним осмисленням. Наукова проблема не висувається довільно, а є результатом глибокого вивчення практики та наукової літератури.  Пошук проблеми _ досить складне завдання, але кожен студент повинен знати, де і як вона виникає та вміти доводити її актуальність. 

Тема є локалізацією тієї сфери педагогічного процесу, яка обрана для дослідження певного аспекту проблеми.

   Що конкретніше сформульована педагогічна проблема і тема, то легше визначити об’єкт і предмет дослідження, його мету і завдання.

Об’єкт дослідження – це  сукупність споріднення елементів, серед яких виділяється один як предмет дослідження. Тобто об’єкт і предмет пов’язані між собою як ціле та його частина, як множина та її одиниця, як система та її компонент, як рід і вид понять або явищ об’єктивної реальності. Іншими словами, частина об’єктивної реальності, яка на певний момент знаходиться в полі зору теоретичної чи практичної діяльності дослідника,  є об’єктом, а той бік, властивості й відношення об’єкта, що досліджується з певною метою і дістає наукове пояснення, є предметом.

Отже, об’єкт наукового пізнання виступає загальною сферою пошуку, а предмет, - як те конкретне, що виявляється.

Один і той самий об’єкт може досліджуватися в різних аспектах. Тому визначення предмета слід розуміти як вирізнення певного «ракурсу» дослідження, як припущення про найсуттєвіші для вивчення обраної проблеми характеристики об’єкта.

Важливою вимогою є відповідність предмета об’єкту дослідження. Об’єкт має відображувати те коло об’єктивної  реальності, що охоплює предмет як одну із складових об’єкта і дістає своє однозначне розуміння лише в процесі зіставлення з ними. В такий спосіб дослідник не формально називає об’єкт, а дає йому змістовну характеристику, котра виступає орієнтиром для визначення місця і функцій предмета в більш широкій та цілісній сфері педагогічних знань.

Об’єктом і предметом педагогічного дослідження можуть бути всі аспекти теорії та практики навчання й виховання, їх організації та керівництва. Наприклад, питання принципів, змісту методів, форм, засобів, умов навчально-виховного процесу. Однак усі педагогічні проблеми треба розглядати крізь призму провідного методологічного принципу взаємодії компонентів системи «Педагог – зміст навчального матеріалу - учень». Тому в якості об’єкта чи предмета педагогічного дослідження неправильно називати учня як особистість, бо в цьому випадку він буде ізольований від педагогічного процесу.  Необхідно вивчати саме педагогічний процес і учня як суб’єкта діяльності в ньому.

Таким чином,під об’єктом дослідження розуміють ті або інші системи педагогічної дійсності, які сприймаються людиною через систему теоретичних і практичних знань. Кінцевою метою любого дослідження є вдосконалення його об’єкту.

Нове, що буде внесено в компоненти, зв’язки, структуру об’єкту даним дослідженням, складає предмет дослідження.

Щоб в задумі виразити предмет дослідження, необхідно вивчити попередній досвід розвитку теорії і практики. Тобто необхідно вивчити існуючі теоретичні концепції, зрозуміти еволюцію педагогічних ідей, навчально-виховного процесу, виробити власне ставлення до них і визначити із якої концепції, ідеї доцільно виходити в розробці задуму.

Виділяють декілька типів предметів дослідження.

До першого типу відносяться предмети, які раніше вже були достатньо вивчені. Але в практиці роботи зявились нові ситуації, в яких ці предмети ще не вивчались. Тобто, планується отримати знання, які будуть доповнювати вже відомі, але які витікають із нових умов,(наприклад, шляхи вдосконалення самостійної роботи студентів в умовах кредитно-модульної системи навчання).

До другого типу відносяться предмети, які важко піддаються дослідженню, а їх невивченість гальмує пізнання інших компонентів об’єкту дослідження.

Наприклад, відомо, що педагогіка паралельної дії (вплив на особистість через колектив) дає позитивні результати як у вихованні, так і навчанні. Поряд з цим, до сьогоднішнього дня чітко не визначені функції колективу у вихованні і навчанні.

Тому, щоб виділити предмет дослідження впливу педагогіки паралельної дії, необхідно провести складний теоретичний пошук проблеми функцій колективу і його виховних можливостей.

Складний теоретичний пошук необхідний і при виділенні третього типу предметів дослідження, які потребують проектування дослідження структури знань, які вже склалися в навчально-виховному процесі, її вдосконалення.

Один і той самий об’єкт досліджуватися може бути досліджений в різних аспектах, тому визначений предмет може розглядатися як один із найсуттєвіших для вивчення обраної проблеми.

Як бачимо, визначення предмета дослідження – одним із відповідальних етапів розробки задуму, який вимагає цілеспрямованих творчих пошуків.

Свою подальшу конкретизацію теоретичний задум знаходить на етапі визначення мети і завдань дослідження.

Багатоаспектичність педагогічного процесу вимагає  конкретизації предмету, що здійснюється при розробці мети дослідження.

Мета дослідження – це  спрямованість наукового пошуку на одержання нових знань та їх експериментальну апробацію.  Як правило, мета полягає у підвищенні ефективності процесів навчання й виховання, а в широкому розумінні – педагогічного процесу в цілому

Загальна мета конкретизується у дослідницьких завданнях. Завдання – це програма дослідницьких процесів, які відображають логіку наукового пошуку, сукупність яких дає уявлення про те, що слід зробити для її досягнення.

Завдання, з одного боку, розкривають суть теми дослідження, а з іншого,  – знаходять своє тлумачення у висновках, які фіксують і узагальнюють результати їх виконання.

Послідовність визначення завдань має бути такою, щоб кожне з них логічно випливало з попереднього. У цілісній єдності завдань відсутність одного може призвести до незавершеності всього дослідження та неможливості його використання у педагогічній практиці.

Єдиного стандарту у формулюванні завдань бути не може, але найчастіше вони пов’язані з виявленням сутності, природи, структури об’єкту, що вивчається, розкриттям загальних способів його перетворення та розробкою конкретних  методик педагогічних дій і практичних рекомендацій.

Можна навести такий варіант завдань педагогічного дослідження:

 -  вивчення історії і сучасного стану досліджуваної проблеми в літературі;

 - вирішення теоретичних питань дослідження поставленої проблеми (визначення змісту досліджуваних понять,  конкретизації їх структури, розробка критеріїв педагогічного діагностування та конкретизації);

-  вивчення наявних умов вирішення проблеми на практиці, констатація та аналіз типових недоліків та їх причин;

- обґрунтування необхідної методики для розв’язання  визначеної проблеми (тут основою є теоретичні дані, одержані дослідником унаслідок першого завдання, та матеріали аналізу практичної діяльності, добуті в ході виконання наступного завдання);

-  експериментальна перевірка запропонованої методичної системи;

-  розробка методичних рекомендацій для тих, хто буде використовувати результати дослідження на практиці (вчителів, вихователів, методистів).

Перехід від одного завдання до іншого обумовлюється певною методикою, яка повинна відповідати поставленому завданню. Отже, розглянуті складові наукового апарату дослідження тісно взаємопов’язані  за своїм змістом і логічно мають відповідати одне одному. Без цього робота набуває хаотичного вигляду, що заважає повно подати результати дослідження.

                  3. Реалізація задуму дослідження

Об’єкт, предмета, мета і завдання окреслюють ту галузь педагогічної діяльності, яка досліджуватиметься. Однак вони не розкривають обраний автором принциповий шлях реалізації поставленої проблеми.

Нове педагогічне знання зароджується у формі провідної ідеї дослідження та задуму його реалізації. На цій основі формулюється гіпотеза, що лаконічно і стисло відображає суть та внутрішню логіку наукового пошуку, визначає «індивідуальність» усієї роботи.

Для того, щоб знання, які передбачається отримати в експерименті, наближали наукову думку до пізнання законів навчально-виховного процесу, необхідно в гіпотезі співставити зовнішні причини (педагогічні засоби), внутрішні умови їх дії і кінцевий результат експерименту.

Формулювання гіпотези потребує складного теоретичного пошуку, глибокого знання передового досвіду.

Гіпотеза – це обґрунтоване припущення про можливі способи розв’язання визначеної проблеми. Для того, щоб її сформулювати, треба добре знати об’єкт дослідження. Лише за умови старанного вивчення характерних рис педагогічних явищ можна висловити гіпотетичне положення, яке вимагає подальшої перевірки. Воно висувається як своєрідний висновок про існування проблеми, педагогічних суперечностей, їх причин. Причому, у формулюванні висновку мають чітко проглядати ті  положення, які необхідно доводити і захищати. Те, що й так ясно, не є гіпотезою, бо її цінність значною мірою визначається нестандартністю, невідповідністю знанням, котрі вже широко відомі в теорії та практиці педагогіки.

Звідси випливає, що гіпотеза є найважливіший елемент дослідження. В залежності від того, що хоче довести автор, відбираються та узагальнюються емпіричні факти, окреслюються шляхи їх вивчення і доповнення, спрямовуються хід та методи пошукової роботи.

Як правило, гіпотеза не виникає в свідомості дослідника спонтанно. Вона є результатом глибокого осмислення теоретичних праць, досвіду практичної діяльності у тій чи іншій галузі педагогіки. Лише після одержання повного уявлення про предмет дослідження можна переходити до пошуку доцільних напрямків його перетворення або вдосконалення і висувати припущення щодо способів усунення існуючих недоліків.

Однак таке припущення вимагає крім теоретичних знань і практичних умінь, розвиненої здатності дослідника до наукового передбачення. Тому побудова гіпотези завжди є творчим процесом, який розпочинається з визначення концепції дослідження.

Існує два типи гіпотез: теоретичні ( пояснювальні) і емпіричні ( описові)

Перший тип – теоретичні гіпотези, в основу яких покладено наукові закономірності, методологічні положення, логічні судження, аргументовані прогнозування, фундаментальні знання, що можуть бути не лише педагогічними, а й суміжними знаннями з психології, соціології, естетики, мистецтвознавства тощо. Такі гіпотези є вагомими і значущими, бо вони є засобом розвитку відповідної галузі педагогічної науки і елементом педагогічної теорії.

Другий тип – емпіричні гіпотези. Вони ґрунтуються на результатах попереднього практичного досвіду, що нерідко набувається методом «проб і помилок». Цей тип гіпотез також  має певну наукову цінність. Наприклад, дослідник стикається з незнайомою для нього педагогічною ситуацією, вивченню якої бракує потрібних теоретичних знань. Проте здебільшого емпіричні гіпотези бувають тривалими, ортодоксальними і самоочевидними.

У пояснювальних гіпотезах розкриваються можливі наслідки, що випливають з певних причин, а також  характеризуються умови, за яких ці наслідки будуть неодмінно тобто пояснюється вплив факторів на бажаний результат.

В описових гіпотезах просто висвітлюються причини та можливі результати педагогічної діяльності, але не розкриваються ті закономірності, що зв’язують їх.

Наприклад, гіпотези у педагогічних дослідженнях можуть виражати припущення, що один із засобів чи їх група буде ефективнішою, ніж інші засоби. Але ця гіпотетично висловлена думка не пояснюється, а тільки доводиться результатами експерименту. Більш високий – теоретичний рівень гіпотези  розкриває ті чинники, внаслідок яких досліджувані педагогічні засоби будуть найефективнішими.

Отже гіпотеза повинна формулюватися як припущення, за якими на основі низки теоретичних положень можна зробити висновок про існування тих зв’язків між педагогічними явищами, що потребують доведення. Гіпотезу не можна будувати, виходячи з очевидних істин, вона завжди передбачає пошук чогось нового в теорії та практиці.

Під концепцією розуміється система взаємопов’язаних  наукових досліджень, котрі використовує дослідник для  досягнення  потрібного результату. Концепція може ґрунтуватися на загальноприйнятих теоріях певної наукової школи (про що необхідно вказати у посиланнях на першоджерела та цитуванні літератури), а може бути авторською, тобто розкривати власні теоретичні міркування дослідника. І в першому, і в другому випадку викладені положення є низкою понять, а не штучним набором  окремих різнопланових тверджень. Дотримання цієї вимоги дає можливість сформулювати гіпотезу, яка в концентрованому вигляді відображає концептуальний зміст дослідження.

PAGE  10


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28738. Первые письменные свидетельства о славянах 18.87 KB
  славяне окончательно выделяются из индоевропейской общности. Древнейшим известным местом обитания славян в Европе было нижнее и среднее течение Дуная. славяне стали столь значительны по численности влиянию в окружающем их мире что о них стали сообщать греческие римские арабские византийские авторы римский писатель Плиний Старший См.