2224

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Научная статья

Литература и библиотековедение

Організація роботи щодо літературної освіти учнів у школі не обмежується лише рамками уроків за відповідними державними програмами.

Украинкский

2013-01-06

88.89 KB

356 чел.

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі
РОЗДІЛ Х
ПОЗАКЛАСНА РОБОТА
ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Організація роботи щодо літературної освіти учнів у школі не
обмежується лише рамками уроків за відповідними державними
програмами. Принаймні, не повинна обмежуватися, оскільки, пе
реслідуючи мету виховання зацікавленого та кваліфікованого чи
тача, не можна розраховувати на успіх, якщо зацікавленість літера
турою закінчується дзвоником, що сповіщає про закінчення уроку.
А позакласна та позашкільна робота саме і сприяє тому, аби зняти
це обмеження, сприяти поглибленню творчих здібностей та есте
тичних смаків учнів, їхній самостійності та підвищенню їньої
читацької культури.
Безумовно, мета уроків та позакласних занять, як бачимо, є од
наковою, проте засоби досягнення цієї мети – різні. Це передусім
зумовлено принциповою відмінністю суті даних занять. Якщо перші
є обов’язковими і учитель змушений долати об’єктивно примусовий
характер уроків, то основним принципом позакласної роботи є доб
ровільність. І за будь яких інших умов дотримуватися специфіки
позакласної роботи, яка, спираючись на вказаний принцип, перед
бачає перебування учнів, за словом Б. М. Неменського, у „зоні
вільного пошуку”, було б просто неможливо – з усіма негативними
наслідками, які з цієї ситуації випливали б.
Цікавим є те, що учителі, які не можуть байдуже ставитися до
своєї професійної діяльності, врешті решт, самостійно доходять
висновку, що для досягнення бажаного високого результату тільки
класно урочної роботи є абсолютно недостатньо. І, попри те, що
часто густо єдиною вдячністю за позакласну роботу є лише
вдячність учнів, учителі все ж таки не можуть ігнорувати тих вели
чезних можливостей, які така робота відкриває перед усіма, хто
приймає в ній участь.
В. О. Сухомлинський вбачав завдання школи в тому, аби
„кожен крок до знань був гордим злетом птаха, а не стомленою
296

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури
ходою знесиленого мандрівника, який ледь тягне за спиною важ
ку ношу”1. Позакласна робота саме і відкриває перед учнями мож
ливості такого злету: вони набагато краще починають вчитися,
охоче звертаються до додаткової літератури з предмету, в них з’яв
ляється бажання до самостійної роботи з книгою, а плідність
уроків літератури, в свою чергу, в суттєвий спосіб визначається
підвищеним інтересом до мистецтва.
З іншого боку, Н. П. Тєрєнтьєва взагалі вважає, що саме інте
рес і є „рушійною силою позакласної роботи”2. Цей інтерес, на дум
ку методиста, живиться, зокрема, по перше, досить швидкою реалі
зацією особистісно значимого задуму, динамічним досягненням
кінцевого результату – чи це спектакль, чи літературний турнір, чи
конкурс читців тощо. А по друге, форми позакласної роботи перед
бачають більш відкритий, ніж у рамках уроку, характер спілкування,
різнопланового та напівфункціонального (міжособистісне, пізна
вальне, художнє, творче), а також неформальний характер відношень
між учителем та учнями.
Ще одним важливим аспектом позакласної роботи є те, що,
будучи менш консервативним, ніж навчання за програмою, цей вид
діяльності, з одного боку, заперечує методичні стереотипи, а з іншо
го – породжує нові підходи до викладання літератури, створює пере
думови для живого діалогу, одкровень, вільних пошуків істини. У
певному сенсі позакласна робота стає своєрідною експерименталь
ною лабораторією творчості учителя літератури, де моделюються
нетрадиційні для навчального процесу, але відповідні до актуальної
соціокультурної ситуації форми спілкування з мистецтвом. Так, ба
гато з тих сучасних пдходів, які сьогодні визнано інноваційними,
виникли і були початково апробованими саме в рамках поза
класної роботи3.
Важко не погодитися з Н. П. Тєрєнтьєвою і в тому, що позак
ласна робота через свою специфіку – явище багатоваріантне, а тому
будь яка класифікація в даному випадку є навряд чи можливою: на
характер і зміст позакласної роботи впливають такі чинники, як взає
модія різних видів мистецтв, різних видів діяльності школярів, до
слідженість конкретної літературної теми чи проблеми, особисті упо
Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям.– К., 1972.– С. 66.
2 Методика преподавания литературы: Учебник для пед. вузов / Под ред. Богда
новой О.Ю., Маранцмана В.Г.– В 2 ч.– Ч. 2.– М.: Владос, 1994.– С. 257.
3 Див. про це докл.: там само, с. 257 258.
297

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі
добання та здібності учителя, особисті уподобання та рівень підго
товки учнів тощо. У зв’язку з цим можна говорити лише про певні
напрямки позакласної роботи, не претендуючи при цьому на ство
рення чіткої класифікаційної парадигми, але враховуючи специфіку
зарубіжної літератури.
Наприклад, більшість методистів вказує на таку позакласну
форму роботи, як літературне краєзнавство. Однак зрозуміло, що
це може стосуватися тільки рідної літератури і тільки за тієї умови,
що такий вид діяльності є суттєво забезпеченим відповідною мате
ріальною базою. Що ж стосується краєзнавчої роботи із зарубіжної
літератури, то це абсолютно нереально з багатьох точок зору. Проте у
нагоді можуть стати сучасні мультимедійні та інтернет технології, за
допомогою яких є можливість, залишаючись на місці, побачити все
те, що пов’язано із життям митців та їхніх героїв. Звичайно, ніщо не
зрівняється із безпосереднім спогляданням природи, архітектури,
інших культурних багатств, які у певний спосіб мають причетність
до життя та творчості того чи того митця, але застосування цих тех
нологій є набагато кращим, ніж взагалі нічого, крім відретушованих
або спотворених портретів письменників чи поетів.
Те ж саме можна сказати і про літературні екскурсії та походи,
не говорячи вже про літературний музей, постання та наповненість
якого, по перше, в безпосередній спосіб пов’язано із літературним
краєзнавством, є його своєрідним продовженням, а по друге, зале
жить від наявності все ж таки реальних, а не віртуальних експонатів.
До того ж, ми не впевнені, чи є взагалі потреба в українській
школі створювати музей, скажімо, Cтендаля чи Хемінгуея. Інша спра
ва, коли йдеться про тимчасову виставку з нагоди ювілею митця чи
змінну експозицію в рамках кабінету зарубіжної літератури. Але
про кабінет – нижче.
Натомість актуальним для позакласної роботи залишається
літературна творчість учнів. Зокрема, „гуртки, студії стають шко
лою засвоєння літературних жанрів, оволодіння журналістикою,
мистецтвом перекладу, а рукописні журнали, альманахи, стіннівки
– зібранням перших авторських публікацій”4. Однак слід зауважи
ти, що ці спроби пера не можна розуміти як такі, що спрямовані на
4 Див.: Лейбсон В.И. Методические рекомендации по литературно творческому
развитию школьников во внеклассной работе.– М., 1984;
Бершадская Н.Р., Халимова В.З. Литературное творчество учащихся в школе.–
М., 1986.
298

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури
підготовку майбутніх письменників. Якщо хтось з учнів і пов’я
же в майбутньому свою долю із журналістикою чи з літературою,
то це, безперечно, можна буде вважати успіхом, але завданням та
кого типу позакласної діяльності є плекання не письменницьких,
а читацьких талантів, розвиток творчих здібностей учнів і забезпе
чення високого рівня їхньої загальної літературної освіти.
Не менш ефективним та придатним для позакласної роботи
із зарубіжної літератури є і такий напрям, як художньо виконавсь
ка діяльність
, яка реалізується в гуртках виразного читання, теат
ральних студіях тощо.
Перевага позакласних форм у даному контексті позначається в
тому, що літературна творчість учнів організовується в більш сприят
ливій психологічній атмосфері, коли над усіма, до цього причетни
ми, не тяжіє необхідність триматися рамок тих вимог, які встанов
люються програмою. Це не означає, що позакласна робота в жодний
спосіб не пов’язана із навчальним процесом – навпаки, позакласна
робота та уроки пов’язані між собою, і така робота має за мету збага
чення, розширення та поглиблення знань учнів. Проте, по перше, за
межами уроку учитель має більше можливостей враховувати інтере
си та потреби учнів, а по друге, учні, перебуваючи поза рамками уро
ку, образно кажучи, „мають більше прав на помилку”.
Все це дає підстави стверджувати, що позакласна робота є од
ним з елементів навчально виховної системи з літератури, і водно
час сама становить певну систему. Так, у соціології мистецтва та в
педагогіці існує положення, відповідно до якого художні інтереси
особистості реалізуються в трьох видах діяльності: знайомство з ху
дожніми творами або „споживання мистецтва”, набування знань
про нього та власна художня творчість. Це дозволяє структурувати
позакласну роботу, причому оптимальним визнається так званий
„комплекс трьох орієнтацій”5.
Однак у реальній шкільній практиці позакласну роботу дуже
часто репрезентовано епізодичними масовими „заходами”, пере
важно ювілейного характеру, або переглядом екранізацій чи музей
них експозицій. Тобто фактично система роботи є відсутньою, а
якщо цей термін і використовується, то лише для того, аби позна
чити періодичність у роботі. А тому, переслідуючи мету щодо по
єднання в єдину систему і враження учнів від зустрічей з мистецт
5 Див., наприклад: Фохт Бабушкин Ю.У. Об эффективности художественного
воспитания // Искусство и школа.– М., 1981.– С. 17 32.
299

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі
вом, і збагачення їхнього запасу відомостей з мистецтвознавства, і
їхню власну творчість, необхідно передусім враховувати вікові особ
ливості учнів, оскільки те, з чим можуть порадити собі учні старших
класів, буде серйозною проблемою для учнів середніх класів, і, на
впаки, форми роботи, а особливо тематика цих робіт, на яку із задо
воленням відгукнуться учні, наприклад, 5 х класів, не викличе жод
ного ентузіазму в десятикласників. „Той різновид художньої діяль
ності, який є найбільш близьким дитині даного віку, можна назвати
актуальним. Про інші різновиди художньої діяльності можна ска
зати, що вони не досягли часу вікової актуальності або, навпаки,
перестали бути актуальними”, – вважав Б. П. Юсов6.
Важливим моментом щодо організації позакласної роботи є та
кож її змістове наповнення. Так, наприклад, словесник Н.В. Мі
рецька свого часу переконувала: „Можна сухо перелічувати усім
відомі форми роботи: факультатив, гурток, екскурсії, похід, кон
курс, шкільний вечір, театр... Форм і методів вигадано вже дуже
багато, важливо, однак, яким змістом наповнимо та яким чином
приведемо їх у дію”7. Важко не погодитися з цією думкою, оск
ільки досить часто буває так, що, крім форми, в позакласних за
ходах більше нічого немає. А якщо до цього додати відсутність
системи в позакласній роботі, то можна дійти висновку про те,
що від таких „сплесків активності” більше шкоди, ніж користі.
Отже, якщо учитель визначає для себе як пріоритет органі
зацію позакласної роботи, то він повинен побудувати чітку сис
тему такої роботи. Засади, якими у даному випадку слід керува
тися, є наступними:
– позакласна робота не може бути автономною щодо навчаль
ної діяльності;
– позакласна робота повинна продовжувати й поглиблювати
окремі аспекти навчальної діяльності;
– організація позакласної роботи передбачає взаємозв’язок усіх
її форм у змістовому аспекті;
– ефективність позакласної роботи визначається тим, наскільки
сам учитель є ангажованим щодо певних її форм;
Юсов Б.П. К проблеме взаимосвязи искусств в детском художественном раз
витии: О периодах возрастной актуальности занятий различными видами искусства /
/ Теория эстетического воспитания.– Вып. 3.– М., 1975.– С. 46.
Мирецкая Н.В. Сопряжение: Комплексная работа по эстетическому воспита
нию в школе.– М., 1989.– С. 20.
300

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури
– добровільний характер є неодмінним та обов’язковим чин
ником в організації позакласної роботи.
Розглянемо особливості окремих форм позакласної роботи в
рамках тих напрямів, які відповідають специфіці зарубіжної літера
тури.
Однією з найдавніших та найпоширеніших форм позакласної
роботи є так звані читацькі конференції. Дана форма має багато
спільного з уроками позакласного читання, але, на відміну від ос
танніх, таке заняття проводиться поза межами уроку, і учні прий
мають в ньому участь добровільно. Тобто приходять на читацькі кон
ференції ті, хто є небайдужими до читання і для кого можливість
поспілкуватись у неформальній обстановці на теми, пов’язанні із
улюбленими письменниками, є не лише корисною, а й приємною.
Для середніх класів така конференція організовується зазви
чай у форматі бесіди, з тією, однак, відмінністю, що під час її про
ведення питання, які становлять зміст обговорення, в більшому
ступеню мають відповідати „живому читацькому сприйняттю”8.
Предметом обговорення на читацькій конференції найчас
тіше стає вже не окремий твір, а певна тема чи проблема, яка ви
никає у зв’язку з даною темою. До того ж, враховуючи вікову ка
тегорію учнів, слід передбачити, аби вони заздалегідь отримали
питання, за якими готуватимуть доповіді та повідомлення.
Однак слід визнати, що більш ефективною та актуальною для
сучасної методики щодо старших класів визнається така форма,
як диспут. Принаймні, якщо в середніх класах учитель організо
вував читацькі конференції, і вони мали успіх, а відтак учні могли
вдосконалити навички вільного висловлювання та спонтанної сло
весної імпровізації, то тоді пропедевтичне завдання, яке, зокрема,
покликані виконувати читацькі конференції, можна вважати за
вершеним і таким, що створило передумови для більш творчої та
складної форми – власне, диспуту.
Методику підготовки та проведення диспуту ми розглянули
вище (див. розділ ІІ), а тому сконцентруємо нашу увагу на суті диспу
ту. Отже, той факт, що диспути, як правило, проводяться в старших
класах, є невипадковим: йдеться про період у житті молодої людини,
коли відбувається процес становлення її особистості, а ситуація інте
лектуальної „суперечки” якнайкраще сприяє і виробленню
8 Методика преподавания литературы: Учеб. пособие для студентов пед. ин тов
/ Под ред. З.Я. Рез.– М.: Просвещение, 1977.– С. 370.
301

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі
„бійцівських” рис характеру, і вмінню відстоювати свої переконан
ня, а також здатності чути опонента та сприймати іншу точку зору.
Інакше кажучи, диспут, безперечно, є однією з найефектив
ніших форм навчально виховної роботи. Однак це не позбавляє
організацію та проведення диспуту від певних проблем, які пе
редусім пов’язані із його тематикою. Традиційно вважається, що
темами диспутів, особливо в рамках позакласної роботи, є теми
морально етичного характеру. Але якщо йдеться про вивчення
літератури як мистецтва слова, а, крім того, ми визначили, що
позакласна робота є продовженням навчальної роботи в класі,
то морально етична тематика набуває анахронічного виміру, чи
не так? Тому, на наш погляд, теми диспутів повинні формулюва
тися на або на літературному, або на літературознавчому ґрунті.
Наприклад, це можуть бути такі теми: „Чи може „червоне” НЕ
закінчуватися „чорним”?”; „Чи поталанило комусь дочекатися
Годо?”; „Що чекає на нас після постмодернізму?” тощо.
Вміння вести дискусію не приходить відразу, тому під час дис
путу можливі, сказати б, „нештатні” ситуації. І це вимагає відповід
ного рівня від ведучого та посиленої уваги з боку останнього до того,
що діється під час диспуту. Саме від ведучого залежить, наскільки
вдало буде проведено захід і чи не перетвориться культурний акт на
банальну сварку. А відтак на роль ведучого найкраще надається учи
тель, і тільки за виняткових умов, – коли в класі є надійний та відпо
відно підготовлений учень, – вести диспут можна доручити учневі.
Досить ефективними можуть бути і такі позакласні форми, як
літературні ранки чи літературні вечори. Відмінність між ними поля
гає не лише в часі, коли ці заходи проводяться, а й у змісті сценаріїв,
за якими вони організовуються. Справа в тому, що ранки – за анало
гією з дитячими ранками – принципово не передбачають серйозну
тематику. Натомість літературні вечори є більш різноплановими за
своїм спрямуванням. Тобто важко собі уявити літературний ранок,
присвячений, наприклад, темі кохання в літературі. А ось літературні
вечори можуть передбачати і вечір сатири та гумору, і вечір при свічках
за сторінками ліричної поезії. Або зміст літературного ранку літера
турна вікторина може становити так само, як і зміст літературного
вечора, однак диспут у рамках літературного ранку – це нонсенс, а на
літературному вечорі диспут буде цілком на часі.
Отже, описувані форми передбачають певний сценарій, який
складається із таких окремих різновидів позакласної роботи, як кон
302

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури
курси, виставки, турніри, інсценівки, театральні постановки тощо.
Це може бути також свято, наприклад, з нагоди якогось ювілею –
письменника чи літературно значущої події. Такий сценарій також
передбачає обов’язкову наявність ведучого (чи ведучих), але в цьому
випадку роль останнього не тільки можна, а й необхідно запропону
вати виконувати учням. Зрештою, підготовка та проведення ранків
та вечорів вже за самим характером даних форм вимагає залучення
до участі в них великої кількості учасників, і це є одним з тих пози
тивних моментів, які визначають необхідність та ефективність
організації позакласної роботи з предмету.
Проте слід зазначити, що масовий характер подібних заходів
неможливо собі уявити без групи учнів, які в більшому ступеню,
ніж інші, є ангажованими в цей процес. Йдеться передусім про
членів літературного гуртка. Адже саме вони вже тільки через своє
зацікавлення літературою і роботою в гуртку становлять (чи, при
наймні, повинні становити) основу організації та проведення ма
сових позакласних заходів. Це пояснюється тим, що, з одного боку,
робота гуртка не може обмежуватися лише теоретичним характе
ром діяльності, як, з іншого боку, не можна обмежуватися власне
тільки роботою в гуртку. Дуже швидко така обмеженість призво
дить до того, що кількість учнів членів гуртка поступово змен
шується, і робота гуртка, врешті решт, як правило, занепадає.
Так діється тому, що за своїм змістом роботи гуртки, – а це,
зокрема, або так звані читацькі гуртки, або гуртки літературно
творчого спрямування, – покликані створювати сприятливий
ґрунт для розвитку творчих здібностей учнів, і без публічної реп
резентації своїх надбань такий розвиток не буде мати логічного
завершення. Та й важко собі уявити, що, наприклад, драматич
ний гурток чи, тим більше, літературний шкільний театр не бу
дуть мати свого глядача, крім самих учасників – у такому випад
ку сенс роботи гуртка вочевидь втрачається.
Дещо складніше в цьому плані є ситуація з гуртками пере
кладацького та журналістського спрямування. Але і в цьому ви
падку вихід на публічну „сцену” все ж таки передбачається у ви
гляді, скажімо, інтерв’ю з учнями та учителями, результати яких
(інтерв’ю) згодом оприлюднюються або в стіннівках, або в
шкільних, та проте цілком справжніх газетах – сучасні технології
дозволяють видавати такі газети. Теж саме стосується і перекла
дацьких досвідів, результати яких друкуються в згаданих видан
303

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі
нях чи оприлюднюються під час читацьких конференцій, літера
турних вечорів, літературно мистецьких свят тощо.
Ще складніше, принаймні, на перший погляд, видається си
туація з літературознавчими гуртками, в рамках роботи яких до
сліджується творчість певного письменника чи якась конкретна тема.
Адже діяльність такого типу зовні є наближеною до роботи профе
сійних літературознавців, і завданням подібних гуртків є, власне, пле
кання майбутніх фахівців. Але це зовсім не означає, що таку складну
мету можна досягти виключно в „академічний” спосіб: йдеться як
про організацію занять гуртка, так і про вихід за його межі.
У першому випадку об’єктом дослідження необов’язково по
винні ставати складні літературознавчі аспекти – це може бути
щось, наприклад, таке: „Природа смішного в творчості ім’ярек”.
Натомість коли йдеться про репрезентацію здобутків і одночас
не залучення до літературознавчих студій більш широкого кола
учнів, то і тоді можна використати шкільну пресу чи такі форми,
що розраховані на загал позакласної роботи, як читацькі конфе
ренції або літературні вечори.
Отже, гурткова робота – це в певному сенсі діяльність, яка
передбачає роботу з обдарованими учнями з метою поглиблен
ня їхніх знань, вмінь та навичок з предмету. Але йдеться про таку
організацію даної роботи, яка реалізується в прийнятних для
учнів формах, що заохочують та зацікавлюють їх поглибленим
вивченням предмету.
Поширення кола учнів, причетних до позакласної роботи із за
рубіжної літератури, можна здійснювати і через таку ефективну фор
му, як літературний клуб. Робота клубу організовується за двома ва
ріантами. За першим варіантом клубна діяльність реалізується пере
дусім через його актив, тобто, наприклад, через членів гуртка: останні
готують та проводять під керівництвом учителя чергові засідання клу
бу, в яких приймають участь менш активні члени клубу. Другий вар
іант передбачає відсутність у школі літературного гуртка, а тому підго
товка засідань здійснюється усіма членами клубу (з можливим рота
ційним підходом) відповідно до їхніх нахилів.
Перевагою клубної форми роботи є те, що вона розрахована,
на відміну від гурткової роботи, на більш масовий характер учас
ників, але при цьому йдеться про тих, кого це справді цікавить, а
не про весь учнівський колектив, як тоді, коли йдеться, наприк
лад, про шкільний театр. Звичайно, членство в клубі повинно бути
304

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури
добровільним, однак, з іншого боку, бажано, щоб клуб мав свою
назву, атрибутику, статут, певні традиції, можливо, навіть своє
керівництво – скажімо, президента. Обов’язковим є, на нашу дум
ку, план роботи, який обговорюється та затверджується усіма чле
нами клубу на їхньому першому засіданні на початку навчального
року, а потім хоч і коригується, але неухильно виконується (в іншо
му випадку клуб дуже швидко припинить своє існування).
Вважаємо також за необхідне порадити обмежувати засідання
клубу участю тільки його членів, але для того, аби стати членом клубу
жодних перешкод бути не повинно – потрібно лише в статуті перед
бачити якісь прості правила прийому до клубу. З досвіду, у тому числі
і власного, відомо, що на початку своєї діяльності клуб налічує, як
правило, невелику кількість учнів, але якщо засідання клубу прохо
дять змістовно, жваво та весело, то дуже швидко кількість охочих
збільшується, хоч ніколи і не перевищує певної критичної межі, за
якою вже втрачається сама ідея клубу. Описана ситуація з організа
цією роботи літературного клубу складається в такий спосіб ще й тому,
що дана форма розрахована на учнів старших класів, тобто учнів тієї
вікової категорії, приналежність до якої дозволяє їм визначатися щодо
членства в клубі самостійно.
У методичній літературі авторами пропонується поділ членів
клубу на секції, які ці автори розглядають як своєрідні гуртки9. Од
нак, на нашу думку, такий поділ може занадто формалізувати
діяльність членів клубу і перетворити його на таку собі літературну
міні бюрократичну організацію. А ось з чим важко не погодитися,
то це з думкою, відповідно до якої клуб є універсальною формою10, і
завдяки цьому він може стати справжнім центром щодо організації
позакласної роботи в школі.
Але треба розуміти й інше: жодна форма навчально виховної
роботи в школі, навіть якщо це і позакласна робота, якою ефек
тивною та ефектною з погляду на свій потенціал вона не була б,
не може гарантувати автоматичного успіху – успіх залежить від
особистості учителя. Це передусім саме він, його професійні
якості та творча наснага здатні забезпечити як незабутній про
цес, так і вражаючий результат у будь якому з аспектів педагогіч
9 Див., наприклад: Методика преподавания литературы: Учеб пособие для сту
дентов пед. ин тов / Под ред. З.Я. Рез.– М.: Просвещение, 1977.– С. 378.
10 Там само, с. 379.
305

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі
ної діяльності. А щодо учнів, то на такий заклик вони відгукува
лися і будуть відгукуватися завжди11.
Як одну із позакласних форм роботи, більшість методистів роз
глядають підготовку, проведення та участь у олімпіадах, починаючи зі
шкільного та закінчуючи міжнародним рівнем. Але через те, що пред
мет „Зарубіжна література” з’явився в школах України нещодавно,
олімпіади з цього предмету до останнього часу не проводилися. Ви
няток становили окремі школи та регіони (наприклад, м. Київ та
Київська обл.). Що чекає школу в цьому плані в зв’язку зі скорочен
11 Про організацію позакласної роботи див. також: Бандуков Р.В. Из опыта вне
классной работы по литературе: Развитие навыков анализа поэтических произведе
ний у старшеклассников.– М., 1985;
Гуревич С.А. Организация чтения учащихся старших классов.– М., 1984;
Быкова Е.А. Литературные праздники в школе.– К., 1986;
Бушина Е.И. Воспитание интереса к литературе на внеклассных занятиях //
Поиск новых путей. Из опыта работы / Сост. С.Н. Громцева.– М., 1990;
Качурина М.Г., Мотольская Д.К. Методика факультатива по литературе в 8 клас
се.– М., 1980;
Доманский В.А. Факультативные занятия по русской литературе в 11 классе.–
К., 1990;
Глєбова Л. Про літературну газету в школі // Укр. мова і літ. в шк.– 1990.– № 3.–
С. 65 67;
Білоцерківець Г., Сивак Л., Соя Б. Шкільний літературний гурток // Укр. мова і
літ. в шк.– 1983.– № 6.– С. 55 57;
Дьоміна О., Шаповалов В. Літературний тиждень у школі // Укр. мова і літ. в шк.–
1983.– № 11.– С. 55 59;
Глазова О. Гурткова робота: думати, шукати, експериментувати // Укр. мова і
літ. в шк.– 1988.– № 1.– С. 54 55;
Мізюк І. Літературно творчий гурток // Укр. мова і літ. в шк.– 1985.– № 9.– С.
27 30;
Позакласна робота з літератури.– К., 1986;
Логінов А. Чарівниця з Богданівни: Катерина Василівна Білокур // Всесвітня літе
ратура та культура в середніх навчальних закладах України.– 2001.– № 3.– С. 40 42;
Хроменко И.А. Левитан и русская литература: Литературно художественный ве
чер // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України.– 2001.–
№ 3.– С. 42 47;
Дидковская В.Б. Дорога к Пушкину: Литературно музыкальная композиция для
старшеклассников // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах
України.– 2001.– № 3.– С. 47 49;
Хлюстина Н. Литературный брейн ринг. 6 7 классы // Всесвітня література та
культура в середніх навчальних закладах України.– 2001.– № 3.– С. 49 50;
Мазур О. Гімн жінці: Літературно мистецький вечір до свята 8 Березня // Все
світня література та культура в середніх навчальних закладах України.– 2001.– № 3.–
С. 51 55;
Сіптарова С.В. У країні дитинства: Сценарій літературного свята // Всесвітня
література в середніх навчальних закладах України.– 2001.– № 2.– С. 57 59.
306

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури
ням годин на вивчення зарубіжної літератури за Концепцією 12 річної
загальноосвітньої школи, сказати важко, а передбачити неможливо,
однак, на нашу думку, навіть якщо олімпіади знову підуть у небуття,
то, маючи вже досвід відсутності в минулому „олімпійського руху” з
предмету, можна дійти висновку, що навряд чи це в суттєвий спосіб
зашкодить якісному рівню літературної освіти школярів.
Натомість з цього погляду як ніколи набуває актуальності така
форма поглиблення літературної освіти учнів, як факультатив. Од
нак проблема полягає у тому, що місце факультативних занять у школі
розглядається методистами по різному. Одні вважають, що факуль
татив – це окрема ланка роботи з предмету (З.Я. Рез, М.Г. Качурін,
Є.А. Пасічник та ін.). А інші (наприклад, О.Ю. Богданова) розгляда
ють факультатив як різновид позакласної роботи. Безумовно, існу
ють об’єктивні причини такої неод нозначності, оскільки, на відміну
від програми літературного гурт ка, яку самостійно, на свій власний
розсуд і відповідно до своїх уподобань та зацікавлень учнів, складає
учитель, програми факультативів повинні складатися та затверджу
ватися як обов’язкові Міністерством освіти та науки України.
У зв’язку з цим, якщо організація роботи гуртка передбачає ба
гато свободи, то робота факультативу є у більшому ступеню регла
ментованою. Простіше кажучи, зміст роботи гуртка є обмеженим
лише віком учнів та рівнем їхньої підготовки, а зв’язок з навчальною
програмою може бути досить опосередкованим. А от щодо факуль
тативних занять, то їхньою метою є розширення та поглиблення знань
учнів з найбільш визначних явищ історико літературного процесу,
які (явища) вивчаються за програмами з предмету в рамках уроків.
Внаслідок цього, факультативний курс будується та реалізовується
майже у тих самих формах, що і уроки: зокрема, методикою органі
зації факультативних занять передбачено вивчення монографічних,
оглядових та підсумкових тем, але разом з тим більше уваги, ніж під
час уроків, приділяється вивченню літературознавчих, критичних та
інших додаткових джерел.
Проте участь у роботі факультативу так само, як і участь у роботі
того ж гуртка, передбачає добровільність – це по перше. По друге,
результати роботи учнів у рамках факультативу оцінюється не бала
ми, а визнанням з боку учителя та товаришів. По третє, в роботі фа
культативу завжди приймає участь порівняно невелика кількість учнів
(8 20), що створює додаткові сприятливі умови для індивідуального
та диференційованого підходів до учасників факультативних занять.
По четверте, рівень підготовки тих, хто вирішив відвідувати факульта
307

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі
тивні заняття, як правило, є приблизно однаковим. І, нарешті, по
п’яте, факультативні заняття проводяться в позаурочний час, зде
більшого один раз на тиждень.
Отже, факультатив є такою синкретичною навчально вихов
ною формою, яка поєднує у собі як елементи класно урочної сис
теми, так і переваги позакласної роботи з предмету. Так, наприк
лад, основним предметом вивчення на факультативних заняттях
так само, як і під час уроків, є текст художнього твору і так само, як
і під час уроків, учитель на факультативних заняттях використо
вує ті ж самі види самостійної діяльності учнів. Але на факульта
тивних заняттях відпадає необхідність постійно зацікавлювати
учнів, оскільки участь у роботі факультативів приймають ті учні,
які вже зацікавилися літературою, і тому учителю залишається
лише поглиблювати цю зацікавленість. А для того, аби досягти цієї
мети, виникає необхідність змінювати акценти, надаючи перева
гу творчим та дослідницьким видам самостійної діяльності учнів.
Слід також вказати і на обов’язковість зв’язку між роботою фа
культативу та формами навчальної та власне позакласної роботи.
Зокрема йдеться про те, що, наприклад, результати учнівських до
слідницьких студій чи доповіді, які підготовлено учнями в рамках
роботи факультативу, можуть бути використані під час вивчення
певної теми (чи тем) на уроці. Або ці ж результати можуть бути ре
презентовані під час проведення окремих позакласних заходів.
Таким чином, можна зробити висновок, що систему літератур
ної освіти в школі формально складають три різновиди навчально
виховної діяльності: урок – факультатив – позакласна робота. А ефек
тивність даної системи, безумовно, визначається змістовим напов
ненням даних трьох елементів та органічним (а не штучним!) зв’язком
між ними, їхнім виваженим взаємовпливом та взаємодоповненням
щодо одне одного.
Особливе місце по відношенню до цієї тріади займає такий
специфічний феномен, притаманний для навчально виховної
діяльності в школі, як кабінет літератури.
Передусім зазначимо, що специфічність даного феномену, тобто
кабінету літератури, пояснюється його амбівалентним характером.
Так, на думку Б. І. Степанишина, кабінет літератури є осередком
діяльності методичних об’єднання учителів даної школи12. Натомість
12 Див.: Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі: Методич
ний посібник для вчителя.– К.: РВЦ „Проза”, 1995.– С. 247 248.
308

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури
більшість вчених методистів (О. Гуревич, О. Саєтова, О. Хлєбніко
ва, Є. Пасічник та ін.) вважає, що „кабінет літератури – це спеціаль
но обладнаний навчально методичний центр, який повинен забез
печувати найвищі рівні викладання літератури – науковий, естетич
ний, навчальний, методичний, виховний”13. Л. П. Прессман також
писав про те, що „у кабінеті літератури учень потрапляє до світу кни
ги, до світу мистецтва слова. Любов до книги, до читання не народ
жується сама собою. Виховання любові до книги – складне, важке,
але надзвичайно благородне завдання словесника. У кабінеті літера
тури все підпорядковано цій меті”14.
А відтак, на наш погляд, найбільш об’єктивною та прийнят
ною точкою зору щодо місця, ролі та призначення кабінету літе
ратури є позиція Ж. В. Клименка, який вважає, що для того, „аби
звичайний клас перетворився на літературний кабінет, він має
містити насамперед систему методичного забезпечення, яка да
ватиме змогу вчителеві здійснювати навчально виховний процес,
а учням – засвоїти необхідні знання, оволодіти уміннями та на
вичками”15. Інакше кажучи, кабінет не буде виконувати своїх без
посередніх функцій, якщо перетвориться на сакральну раку учи
телів жерців, до якої вхід учням буде заборонено, або на виключ
но учнівську територію, біля якої без права на вступ до неї будуть
поневірятися бідолашні учителі в пошуках методичного притул
ку для себе.
У відповідності до завдань кабінету літератури, методисти про
понують наступні рубрики щодо його змістового наповнення:
– документальні матеріали;
– словесно образна наочність;
– критичні та літературознавчі матеріали;
– періодичні видання;
– методична література;
– довідкова література;
– наочність і ТЗН;
13 Мірошниченко Л.Ф. Основні принципи організації кабінету зарубіжної літера
тури // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України.–
2002.– № 5.– С. 2.
14 Прессман Л.П. Кабинет литературы: Пособие для учителей.– 2 е изд., доп.–
М.: Просвещение, 1983.– С. 4.
15 Див про це докл.: Клименко Ж.В. Кожній школі – спеціально обладнаний літе
ратурний навчально методичний центр літератури // Всесвітня література в се
редніх навчальних закладах України.– 2000.– № 4.– С. 2 5.
309

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі
– матеріали досвіду школи;
– картотека16.
Однак ми цілком поділяємо думку О. О. Ісаєвої, яка вважає, що
обладнання кабінету в значній мірі залежить також і від загаль
ної концепції кабінету. Принаймні, ця методист виділяє такі типи
ка бінетів зарубіжної літератури:
– кабінет літературний клуб (інтер’єр і характер роботи такого
кабінету, вочевидь, не передбачають проведення в ньому уроків,
а шкода);
– кабінет музей (на думку дослідниці, такий музей все ж таки є
можливим (див. нашу точку зору з цього приводу вище), і вона навіть
пропонує організацію музеїв не тільки знаних і традиційних у дано
му контексті прізвищ – Булгакова, Шолом Алейхема, Ахматової, а
й музей окремої національної літератури (англійської, наприклад),
або окремого літературного персонажу (Шерлока Холмса, скажімо),
або певного літературного періоду, або якогось літературного жанру
чи напрямку);
– об’єднаний кабінет (це такий кабінет, який є спільним для
учителів української та зарубіжної літератури або учителів зарубіж
ної літератури та іноземної мови);
– кабінет методичний центр (а це такий кабінет, про який пи
сав Б. І. Степанишин, – кабінет для вчителів)17.
Запропонована типологія кабінетів не є досконалою, особ
ливо з погляду на необхідність інтегрованого характеру кабінету
літератури, але ця типологія дає змогу і справді особисто визна
читися кожному учителю щодо того, який кабінет він буде ство
рювати чи у створенні якого кабінету він братиме участь разом зі
своїми колегами та учнями18.
16 Мірошниченко Л.Ф. Основні принципи організації кабінету зарубіжної літера
тури // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України.–
2002.– № 5.– С. 2.
17 Див. про це докл.: Ісаєва О.О. Сучасний кабінет літератури: яким йому бути?
(Типи кабінетів зарубіжної літератури) // Всесвітня література та культура в середніх
навчальних закладах України.– 2002.– № 5.– С. 5 8.
18 Див. про це також: Сорокіна Е. Кабінет – моя творча майстерня (З досвіду ро
боти учителя методиста) // Всесвітня література та культура в середніх навчальних
закладах України.– 2002.– № 5.– С. 8 12;
Логінов А. Матеріали для кабінету зарубіжної літератури // Всесвітня література
та культура в середніх навчальних закладах України.– 2002.– № 5.– С. 13 17;
Панова Л.М. Схеми конспекти до вивчення творчості письменника (зразки) //
Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.– 2001.– № 7.– С. 60 61.
310

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури
При цьому також треба добре розуміти, що створення будь
якого – відповідно до обраної концепції – кабінету вимагає чи
малих зусиль як організаційного, так і матеріального характеру.
Але можна бути цілком певним того, що ці зусилля не будуть мар
ними. Принаймні, якщо кабінет не стане подібним до скарбниці
Національного банку, доступ до якої дозволяється лише кілька
разів на рік і лише особливо почесним гостям.
Висновки до розділу
1. Позакласна робота і факультативи є неодмінними елемента
ми системи навчально виховної роботи із зарубіжної літератури.
2. За допомогою позакласних та факультативних занять поглиб
люються знання та удосконалюються навички учнів, а також забез
печується зацікавленість учнів літературою.
3. Лише за умови створення системи позакласної роботи та її
відповідного змістового наповнення можна забезпечити ефек
тивність та високий результат такої діяльності.
4. Організація кабінету літератури вимагає чималих зусиль з боку
усіх до цього причетних, але якщо такий кабінет стає дієвим осеред
ком і учнів, і учителів, то необхідність цих зусиль не викликатиме
жодних сумнівів.
Питання та завдання для самостійної роботи
1. Чому організація позакласної роботи має таке величезне зна
чення для навчально виховного процесу із зарубіжної літератури?
2. У чому полягає принципова відмінність факультативних за
нять від будь яких інших форм позакласної роботи?
3. Розробіть власну програму роботи літературного гуртка.
4. Розробіть власний сценарій будь якої з форм позакласної
роботи.
5. Яке місце і чому саме займає кабінет літератури в системі
навчально виховної роботи в школі?
6. Розробіть власний проект шкільного кабінету літератури.
311

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі
Список рекомендованої літератури
1. Вступ до літературознавства: Хрестоматія / Упоряд. Н.І. Бер
надська.– К., 1995.
2. Выготский Л.С. Психология искусства.– М., 1986.
3. Гагаев П. А. Художественный текст как культурно историчес
кий феномен. Теория и практика прочтения: Учебное пособие.– М.:
Флинта, Наука, 2002.
4. Гадамер Г. Г. Герменевтика і поетика.– К.: Юніверс, 2001.
5. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підруч
ник / За наук. ред О. Галича.– К.: Либідь, 2001.
6. Дановский А.В. Системно функциональное формирование
теоретико литературных понятий в средних учебных заведениях. –
М., 1988.
7. Зинченко В.Г., Зусман В.Г., Кирнозе З.И. Методы изучения ли
тературы: Системный подход: Учебное пособие.– М.: Флинта:
Наука, 2002.
8. Кан Калик В.А., Хазан В.И. Психолого педагогические осно
вы преподавания литературы в школе.– М.: Просвещение, 1988.
9. Концепція літературної освіти в 12 річній загальноосвітній
школі. Інформаційний збірник Міністерством освіти і науки Украї
ни.– 2002.– № 2.
10. Методика преподавания литературы: Учеб пособие для сту
дентов пед. ин тов по специальности № 2101 “Рус. яз. и литера
тура” / Под ред. З.Я. Рез. – М.: Просвещение, 1997.
11. Методика преподавания литературы: Учебник для пед. ву
зов / Под ред. Богдановой О.Ю., Маранцмана В.Г.– В 2 ч. Ч. 1.– М.:
Владос, 1994.
12. Методика преподавания литературы: Учебник для пед. ву
зов / Под ред. Богдановой О.Ю., Маранцмана В.Г.– В 2 ч. Ч. 2.– М.:
Владос, 1994.
13.  Минералов Ю.И. Теория художественной словесности
(Поэтика и индивидуальность): Учеб. для студ. филол. фак. высш.
учеб. заведений.– М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999.
14. Мирошниченко Л.Ф., Нефёдова Т.Ф. Методические рекомен
дации по взаимосвязанному изучению русской, украинской и зару
бежной литератур в средней школе.– К., 1987.
312

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури
15. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літе
ратури в середніх навчальних закладах: Підручник для студентів
філологів.– К., 2000.
16. Ніколенко О.М., Куцевол О.М. Сучасний урок зарубіжної
літератури: Посібник. 5 11 класи.– К.: Академія, 2003.
17. Олійник Г.А. Виразне читання: Основи теорії.– К.: Вища шк.,
1995.
18. Пасічник Є.А. Українська література в школі.– К.: Рад. шко
ла, 1983.
19. Рыбникова М.А. Очерки по методике литературного чтения.–
М., 1985.
20. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі:
Методичний посібник для вчителя.– К.: РВЦ „Проза”, 1995.
21. Хализев В.Е. Теория литературы: Учебик. 2 е изд.– М.: Высш.
шк., 2000.
22. Штейнбук Ф.М. Вивчення зарубіжної літератури. 11 клас.–
Харків: Веста: Видавництво „Ранок”, 2003.
313

Навчальне видання
ШТЕЙНБУК ФЕЛІКС МАРАТОВИЧ
Методика викладання
зарубіжної літератури в
школі
Навчальний посібник
Редактор: Білокурський Сергій Петрович
Коректор: Наслєдова Тетяна Анатоліївна
Комп’ютерна верстка: Петриченко Валентин Володимирович
Дизайн обкладинки: Сидоренко Марія Олексіївна
Підп. до друку 05.05.2006.  Формат 84х108/32. Папір офс.
Гарн. Newton С. Друк офсетний. Обл. вид. арк.  19,75
Ум.друк.арк. 16,59
Наклад  1000 пр.
Зам. №__________
Видавництво «Кондор»
Свідоцтво ДК № 1157 від 17.12.2002 р.
03057, м.Київ, пров. Польовий, 6,
тел./факс:(044) 456 60 82, 241 83 47


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80489. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВНІСТЬ (листопад 1917 — квітень 1921 рр.) 53.6 KB
  Слід звернути увагу й на заяву Ради міністрів Української держави від 10 травня: Гетьман не думає стати самодержцем. 15 жовтня було оприлюднено листа Скоропадського голові Ради Міністрів в якому він вказуючи на завершення першого періоду будування Української держави наголошував на тому що настав вже час приступити до вироблення закону який має завершити нашу планомірну працю по будуванню державності а саме до вироблення закону про вибори до Державного Сейму . На відміну від системи центральних органів Української держави формування...
80490. ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (1921 — початок 1929 рр.) 59.71 KB
  Формально правову основу організації та діяльності державного механізму республіки на початку 20х років визначала Конституція УСРР 1919 р. розпочалася робота з підготовки реформи адміністративнотериторіального устрою УСРР де все ще зберігалися волості повіти і губернії. закладалися правові основи адміністративнотериторіальної реформи УСРР.
80491. ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В ПЕРІОД ТОТАЛІТАРНО-РЕПРЕСИВНОГО РЕЖИМУ (1929-1941 рр.) 208 KB
  Правовий статус України її місце у складі союзної держави Союзу РСР були законодавчо закріплені як в Конституції СРСР 1924 р. Слід мати на увазі що Всеукраїнський з\'їзд керувався директивами Комуністичної партії та постановами Всесоюзних зїздів Рад і ЦВК СРСР. вона мала право: видавати декрети постанови і розпорядження ті з них які визначали загальні норми економічного та політичного життя або вносили докорінні зміни в практику діяльності установ республіки підлягали затвердженню сесією ВУЦВК; припиняти дію і відміняти постанови...
80492. ДЕРЖАВА ТА ПРАВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ ( VI – початок XIII ст. ) 202 KB
  ВСТУП ДО КУРСУ ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ. План: Вступ до курсу історія держави та права України. ПРЕДМЕТ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ Що ж являє собою історія держави і права України Це наукова дисципліна яка вивчає: еволюцію української державної традиції в цілому; розвиток механізмів державної влади в Україні; зародження та функціонування правової системи в цілому і окремих галузей права України. Історія держави і права України вивчає факти і виявляє закономірності історичного розвитку її перш за все цікавлять юридичні...
80495. ЛИТОВСЬКО-РУСЬКА ДЕРЖАВА ТА ПРАВО (друга пол. XIV - перша пол. XVI ст.) 67.08 KB
  Державною мовою тут була давньоруська близька до української та білоруської Руська правда стала основним джерелом права литовська знать хреститься руськими іменами приймає православну віру. Йому підлягали старости військо був вищою апеляційною інстанцією в судових справах мав виключне право надання в користування земельних володінь. Московські політики твердили про спадкові права московських князів про шапку Мономаха яка ніби то доводить їхні спадкові права на Візантію і на Київ. Придбання шляхтичем маєтку не позбавляло селян що...
80496. Господарство та економічна думка суспільства Європейської цивілізації в період Середньовіччя ( V – XV ст.) 63.5 KB
  Загальна характеристика господарства Європи в V – XV ст. Особливості розвитку сільського господарства. Загальна характеристика господарства Європи в V – XV ст. Господарство Середньовіччя характеризується такими загальними ознаками: панування приватної власності основою якої була земля у формі феода умовнослужбове спадкове надання що дало назву системі господарства; монополія феодалів на землю яка виявлялася в принципі Немає землі без сеньйора умовний характер ієрархічна структура земельної власності що ґрунтувалася на васальних...
80497. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (XVI – перша половина XVII ст.) 54.5 KB
  Основні аспекти розвитку господарства країн Західної Європи. Особливості економічного розвитку країн Центральної ПівденноСхідної і Східної Європи. Основні аспекти розвитку господарства країн Західної Європи Протягом 1618 ст. В економічному розвитку Західної Європи велику роль відіграли географічні відкриття кінця ХV початку XVI ст.