22571

Спинний мозок

Доклад

Биология и генетика

Він є сегментарним органом: у людини від спинного мозку відходять 31 пара спинномозкових корінців у жаби 10 які у кожному сегменті поділяються на дві частини: на передній вентральний і задній дорзальний корінці. Сіра речовина спинного мозку на поперечному перетині має вигляд метелика або літери Н . Є також дорзальні роги спинного мозку з'єднані з вентральними широкою перетинкою сірої речовинитак зване тіло сірої речовини . Крім вентральних і дорзальних рогів у грудному відділі спинного мозку є бокові роги сірої речовини рис.

Украинкский

2013-08-04

49.5 KB

1 чел.

Спинний мозок

Спинний мозок являє собою циліндричний тяж, що заповнює спинномозковий канал. Він є сегментарним органом: у людини від спинного мозку відходять 31 пара спинномозкових корінців (у жаби - 10), які у кожному сегменті поділяються на дві частини: на передній (вентральний) і задній (дорзальний) корінці. На дорзальному корінці є потовщення - спінальний ганглій , де розташовані тіла аферентних нейронів (рис.11.14).

Сіра речовина спинного мозку на поперечному перетині має вигляд метелика, або літери "Н". Маса сірої речовини, яка розташована вентрально, називається вентральними рогами . Є також дорзальні роги спинного мозку, з'єднані з вентральними широкою перетинкою сірої речовини-так зване тіло сірої речовини . Крім вентральних і дорзальних рогів, у грудному відділі спинного мозку є бокові роги сірої речовини (рис.11.14) .

У вентральних рогах сірої речовини розташовані великі скупчення клітин, переважно мотонейронів, які утворюють у поздовжному напрямку тяжі (або колони) різної товщини. Біла речовина складається виключно з  аксонів  клітин сірої речовини спинного мозку, а також головного мозку і спінальних гангліїв. Деякі з цих волокон не виходять за межі спинного мозку, інші більш довгі волокна,з'єднують спинний мозок з головним. Волокна, які виконують певну функцію, звичайно утворюють так звані пучки, або нервові тракти.

Функції спинномозкових корінців виявляються після їхньої перерізки. Так,після перерізки передніх корінців настає параліч м'яязів певної ділянки тіла, а після перерізки задніх корінців втрачається чутливість певних ділянок тіла. Отже, через задні корінці у спинний мозок входять аферентні волокна, а через передні- виходять еферентні волокна ( закон Белла-Мажанді ).

Властивості нервових елементів спиного мозку. Рухові ней рони , розташовані у вентральних рогах спинного мозку, поділяються на два основних типи: a - і g -мотонейрони , які відповідно іннервують екстрафузальні волокна скелетн их м 'язів і р ецептори розтягання ( інтрафузальні волокна).

Альфа-мотонейрони являють собою крупні нервові клітини з довгими дендритами. На сомі і дендритах цих нейронів розміщені 10-20 тисяч синапсів, більша частина яких утворена закінченнями вставних нейронів. Аксони a -мотонейронів мають високу швид кість проведення збудження - 70-120 м/с , що узгоджується з їх нім значним діаметром.

Деполяризація, яка виникає в a -мотонейронах при активації збуджуючих синаптичних  входів, викликає ритмічні розряди  ПД. Частота  імпульсації пропорційна  ступеню деполяризації, проте звичайно вона не перевищує 10-20 імп/с, що обумовлено тривалою слідовою гіперполяризацією, яка розвивається після кожного ПД.

Гама-мотонейрони , розсіяні  серед  a -мотонейронів,  мають значно менш і  розміри (не більше 30-40 мкм ). Во ни безпосередньо не контактують з первинними аферентними волокнами, але моноси наптично активуються волокнами низхідних т рактів. Аксони g -мо тонейронів мають невеликий діаметр, що й обумовлює їхню досить малуу швидкість поширення збудження (10-40 м/с ). Крім того,для них властива невелика с лідова гіперполяризація , що дозволяє їм розряджатися з частотою 300-500 імп/с .

Вставні (проміжні) нейрони спинного мозку являють собою досить різноманітну групу нервових клітин. Вони мають синаптичні контакти тільки з іншими нейронами і становлять переважну більшість нерових елементів спинного мозку.Загальними влас тивостями інтернейронів є їх ще менший, ніж у g -мотонейрон ів , розмір, майже повна відсутність  слідової гіперполяризації,  що дозволяє їм генерувати збудження з частотою до 1000 імп/c . На віть у відповідь на поодиноке подразнення інтернейрони звичай но відповідають ритмічним розрядом. До інтернейронів належать гальмівні клітини Реншоу , які звичайно активуються аферентними волокнами м'язових рецепторів.

Складні стосунки між  a -  і g -мотонейронами та різними ти пами інтернейронів лежать в основі явищ а трансформації ритму в нервових центрах спинного мозку .

Спінальний шок. У хребетних тварин, особливо ссавців,вищі відділи ЦНС здійснюють контроль за діяльністю  спинного мозку. Цей процес називається цефалізацією , або  церебральним доміну ванням. Внаслідок цього функції спинного мозку  обмежуються , як  правило, досить простими  рефлекторними реакціями.

Повна перерізка спинного мозку у тварин або травма цього відділу ЦНС у людини викликає негайний параліч всіх довільних м'язових рухів у каудально  розташованих сегмент ах  тіла ( пара плегія) . Чутливість відповідних частин тіла також втрачається, виникає арефлексія. Відновлення вегетативних рефлексів настає через 1-3 місяці, а рухових - через 6-12 місяців і то при гар ному догляді за хворим.

Період пригнічення всіх рефлексів після травми (перерізки) спинного мозку називається спінальним шоком . У тварин такий шок можна викликати імітацією перерізки - локальним охолодженням чи анестезією шийної ділянки спинного мозку. Хоча механізм виникнення спінального шоку з точн істю не вста новлений, припускається, що о сновною причиною цього явища є по рушення  основних низхідних шляхів   спинного мозку.  Внаслідок цього  виключаються збуджуючі входи   на  a - і g -мотонейронах та деяких інтер нейронах. Крім того, відбувається розгальмовування гальмівних інтернейронів  спинного мозку. Усе це разом узяте й призводить до серйозного пригнічення рефлекторної активності і є клінічним симптомом арефлексії. Точно  н евідомо, як  відбува ється відновлення функцій спінальних нейронів і чому у людини цей процес триває кілька місяців.

Провідні шляхи спинного мозку.  Кожна половина спинного мозку подіяляється передніми і задніми корінцями на три стовпи білої речовини, тобто є вентральні,  бокові і дорзальні  стовпи білої речовини, в яких проходять пучки волокон. Розглянемо хід цих волокон у людини.

Провідні шляхи поділяються на довгі і короткі.  У більшос ті  нейронів  спинного мозку їхні аксон и ,що виходять з сірої ре човини,  закінчуються всередині самого мозку.  Ці нейрони нази ваються пропріоспінальними, а утворені їхніми аксонами нервові шляхи  -  пропріоспінальними трактами. Роль цих трактів полягає у зв"язуванні різніх сегментів  спинного мозку,  тобто вони бе руть участь у міжсегментарних рефлекторних дугах.

Так, сильна стимуляція однієї кінцівки спінальної тварини викликає не тільки згинання цієї кінцівки і поперечний розгинальний рефлекс, але й збудження решти кінцівок. Тому при тривалій стимуляції виникають ритмічні згинальні й розгинальні рефлекси у трьох нестимульованих кінцівках - саме так, як це відбувається при пересуванні тварини.

Довгі пучки волокон у спинному мозку поділяються на цент рипетальні (висхідні) і центрифугальні (низхідні) шляхи. Розглянемо спочатку центрипетальні шляхи (рис.11.15).

Одним з найбільших висхідних  шляхів спинного мозку є пучок Голля і Бурдаха, який займає дорзальні стовпи білої речовини (рис.11.15а). Цей тракт включає в себе різні системи аферентних волокон. Так, пучок Голля починається у крижовій частині спинного мозку. Кожне аферентне волокно, потрапляючи у дорзальний стовп, поділяється Т-подібно на висхідну та низхідну гілочки, причому низхідна гілочка незабаром закінчується, а висхідна піднімається до рівня довгастого мозку.

При підйомі вгору до цього пучка поступово приєднуються все нові й нові аферентні волокна, які входять у спинний мозок через задні корінці. Ці волокна розташовуються латеральніше від попередніх і так відбувається аж до верхньої частини грудних сегментів. Ті волокна, що приєднуються далі,  утворюють пучок Бурдаха. Всі висхідні волокна тракт у Голля і Бурдаха можна поділити на кілька окремих чітків пучків.

Перший з них - це вентральний спіноталамічний пучок, який закінчується в таламусі. Він проводить імпульси, що виникають при дії тактильних стимулів і забезпечує локалізацію дії подразника. Волокна другого і третього пучків прямують у довгас тий мозок , де після контакту з клітинами ядер Голля і Бурдаха, їхні шляхи розходяться. Так, аксони другого пучка, який можна назвати пропріоцептивним, бо він починається від пропріоцепторів м"язів і сухожилків, підіймаються вгору, доходять до таламуса, контактують з його нейронами, аксони яких прямують у кору великих півкуль.Імпульси, що йдуть по цьому пучку, забезпечують відчуття положення тіла та його руху в просторі. Волокна третього пучка від нейронів ядер Голля і Бурдаха, розташованих у довгастому мозку , доходять до мозочка. Це - мозочковий тракт Голля і Бурдаха , який забезпечує неусвідомлюване м"язове відчуття.

Крім вищеназваних пучків, існу є й цілий ряд інш их висхід н их шлях ів . Перш за все, це  латеральний спіноталамічний тракт , який забезпечує температурну чутливість і відчуття болю,  а також вентральний  спіноталамічний тракт , що забезпечує тактильну чутливість. Швидкість проведення збудження у цих  трактах ста новить 1-30 м/с .  Спіноталамічні тракти  перериваються  і пере хрещуються або на  рівні того сегмента, в який вони щойно пот рапили, або спочатку  проходять кілька с егментів з свого боку, а потім переходять на  протилежний бік і піднімаються до тала муса. Там вони синаптично  закінчуються на нейронах перемикальних ядер, аксони  яких прямують у кору великих півкуль.

Наступні два тракти забезпечують зв'язок периферичних органів тіла з мозочком. Дорзальний спіномозочковий тракт  Флек сіга  філогенетично  найдавніший  висхідний шлях спинного мозку. Він, не перехрещуючись, досягає мозочка, де кожне його волокно займає певну ділянку.  Швидкість проведення збудження по волок нах цього тракту  становить близько 110 м/с . По них передається інформація від  рецепторів м'язів і сухожилків.

Вентральний спіномозочковий тракт Говерса утворюється ак сонами інтернейронів протилежного боку спинного мозку. Волокна цього тракту через довгастий мозок і ніжки мозочка прямують до кори мозочка, де значно розгалужуються. По цих волокнах пере дається інформація від сухожилкових, шкірних та вісцерорецеп торів з швидкістю до 120 м/с . Вони беруть участь у підтриманні тонуса м'язів при виконанні рухів та збереженні пози тіла.

Низхідні шляхи  спинного мозку зв'язують вищі відділи  ЦНС з ефекторними  нейронами спинного мозку. Вони проводять імпульси від центрів довільних рухів у корі та різних  рефлекторних центрів,розташованих у стовбуровій частині мозку. Одним з найважливіших таких шляхів є кортикоспінальний тракт,який починаєтьс у прецентральній завитці кори мозку. Нервові клітини, аксони яких утворюють цей тракт, мають форму пірамід, і тому цей шлях також називається пірамідним  трактом .

Аксони цього тракту (у людини довжиною до 1 м ) спочатку проходять повз таламус і базальні ядра стовбуру мозку. Ця ділянка називається  внутрішньою капсулою і має велике клінічне значення, оскільки кровотеча, закупорювання кровоносних судин у цьому місці часто викликають блокування проведення збудження, що може призвести до смерті (це явище називається ударом ).

Після виходу з внутрішньої капсули пірамідний тракт входить у стовбур мозку. На цьому рівні більшість волокон перехрещуються,а потім входять каудально у задньо-латеральний квадрант спинного мозку , утворюючи  латеральний (боковий) пірамід ний тракт (рис.11.16). Тому пошкодження  пірамідного тракту у внутрішній капсулі викликає клінічні симптоми контрлатерально до місця ураження, тобто на протилежному боці.

Друга, меньша частина волокон цього тракту , йде іпсилате рально у передньо-медіальних частинах спинного мозку. Ц ей пря мий пірамідний тракт поширюється тільки у шийну чи грудну час тин и спинного мозку і не досягає поперекових сегментів.З майже мільйона волокон у кожному пірамідному тракті 75-90% волокон перехрещуються в нижній частині стовбура мозку,

Аксони прямого і бокового пірамідних трактів закінчуються в певних сегментах спинного мозку, причому деякі з них , які не перехрещувалися на рівні стовбура мозку, переходять на інший бік (тобто все ж таки перехрещуються),  так що кількість перехрещенних волокон ще більше зростає. Слід зауважити, що  у люди ни т ільки невелика частина (до  10%) аксонів пірамідного тракту закінчується безпосередньо на  мотонейронах,звичайно  ці волокна спочатку  підходять до проміжних нейронів кожного сегмента.

Основною функцією пірамідних шляхів є передача імпульсів для виконання довільних рухів.Надійність здійснення цієї  функ ції підвищується завдяки наявності прямого і латерального  кор тикоспінальних трактів,які багато в чому дублюють один одного. Найбільш розвинутий пірамідний тракт у людини.

Крім пірамідного,  існує ще декілька низхідних шляхів , які утворюють екстрапірамідну систему волокон (рис.11.15б) . До неї належать : вестибулоспінальний, руброспінальний,  латеральний і медіальний ретикулоспінальні тракти .

Руброспінальний тракт Монакова утворюється аксонами ней ронів червоного ядра середнього мозку. Одразу після виходу з ядра ці волокна повністю переходять на контрлатеральний бік. Частина з них прямує у мозочок і ретикулярну формацію, а інша частина - у спинний мозок. У спинному мозку волокна руброспі нального тракту розташовуються у бокових стовпах перед лате ральним пірамідним трактом і закінчуються на  проміжних нейронах відповідних сегментів. Локальна електрична стимуляція волокон руброспінального тракту  супроводжується збудженням a -  і  g -мотонейронів м'язів- згиначів ( через проміжні нейрони ) .Основ не призначення цьог о тракту  -  управління м'язовим тонусом  та рефлекторною  ( мимовільною ) координацією рухів.

Вестибулоспінальний тракт утворюються волокнами нейронів ядра Дейтерса довгастого мозку. Це один з найдавніших нервових шляхів,по якому передаються імпульси від вестибулярного апара та і мозочка до мотонейронів спинного мозку. Він виявляє  збуд жуючий вплив на a - і g -мотонейрони м'язів- розгиначів та  галь мівний -  на мотонейрони  м'язтв- згиначів. Цей тракт забезпечує підтримання рівноваги тіла, регуляцію тонусу  скелетних  м'язів та узгодженість  рухів. При його пошкодженні виникає  порушення  координації рухів та орієнтації в  просторі.

Медіальний і латеральний ретикулоспінальні тракти почина ються від нейронів ретикулярної формації варолієвого мосту і довгастого мозку. Обидва тракти закінчуються в сірій речовині спинного мозку досить далеко від рухових ядер, причому волокна від мосту закінчуються приблизно там, де і вестибулярні шляхи, а волокна від довгастого мозку - приблизно там, де кортико- і руброспінальні тракти. Волокнв ретикулоспінального траткту, що йдуть від довгастого мозку, збуджують a - і   g -мотонейрони м'язів- згиначів і гальмують мотонейрони м'язів- розгиначів,тоді як волокна від  ділянки  варолієвого мосту  виявляють протилежний вплив.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

8983. Главные характеристики современной постнеклассической науки 40.5 KB
  Главные характеристики современной постнеклассической науки 1. Широкое распространение идей и методов синергетики - теории самоорганизации и развития систем любой природы. В этой связи становится все более укрепляющееся представление о мире не...
8984. Постнеклассическая наука и изменение мировоззренческих установок техногенной цивилизации 36 KB
  Постнеклассическая наука и изменение мировоззренческих установок техногенной цивилизации. Современный техногенный мир сложен, техногенная цивилизация ориентирована на ускоренное изменение природной среды, сопровождаемое видоизменением социальных свя...
8985. Структура и функции науки 36.5 KB
  Структура и функции науки Понятие бытия включает в себя природу, человека и общество. В зависимости от этих трех сфер бытия выделяются три основных направления научного знания: естествознание, человекознание и обществознание. Естествознание - это со...
8986. Общество как объект философского познания 43 KB
  Общество как объект философского познания. Общество как объект философского познания. Понятие общество, общественный, социальный, чрезвычайно распространены, хотя их смысл часто оказывается весьма многозначным и недостаточно ясным. Общность определя...
8987. Проблемы и предмет социальной философии 33 KB
  Проблемы и предмет социальной философии Традиционное философствование и социально-философская проблематика Сверхчеловеческий характер всеобщих категорий Является ли социальная философия философией человека Отрыв бытия социального от бытия человече...
8988. Специфика социального познания 44.5 KB
  Специфика социального познания Проблема истины является одной из древнейших в философии. Сама философия является порождением интенции к истине. Даже этимология термина философия в скрытой форме содержит интерес к истине и истинности вещей и знаний...
8989. Социальное и гуманитарное как методологическая проблема обществознания 36.5 KB
  Социальное и гуманитарное как методологическая проблема обществознания Социально-исторические изменения в обществе, ставшие реальностью сегодняшнего дня, требуют своего философского осмысления и нуждаются в разработке новых методов описания и анализ...
8990. Рефлексия как методология в социально-гуманитарном познании 53 KB
  Рефлексия как методология в социально-гуманитарном познании Методология - это область деятельности, функцией которой является создание и совершенствование интеллектуальных средств организации рефлексивных процессов. Поскольку осознанное отношение к ...
8991. Этические проблемы современной российской науки 54.5 KB
  Этические проблемы современной российской науки Социальное поведение регулируется правом и этикой. Право определяет однозначные общественные отношения, в то время как этика служит вектором поведения в неоднозначных, противоречивых ситуациях, н...