22576

Мозочок

Доклад

Биология и генетика

Оскільки основною функцією мозочка є координація рухів то він добре розвинутий у риб і птахів адже динаміка рухів у водному і повітряному середовищах вимагає чіткої праці м'язів для швидкого маневрування при літанні і плаванні. У амфібій і рептилій які пересуваються по замлі і мають як правило низько розташований центр тяжіння відбувається певна редукція мозочка. У людини з її вертикальним положенням тіла розміри і значення мозочка значо зростають. Взаємодія мозочка з іншими структурами мозку здійснюється за допомогою трьох пар ніжок.

Украинкский

2013-08-04

36.5 KB

0 чел.

Мозочок

Мозочок являє собою типову надсегментарну структуру, аферентні та еферентні зв'язки якої закінчуються в інших утворах мозку. Він формується на ранніх етапах філогенезу і протягом еволюційного розвитку тваринного світу розміри його змінюються. Оскільки основною функцією мозочка є координація рухів, то він добре розвинутий у риб і птахів, адже динаміка рухів у водному і повітряному середовищах вимагає чіткої праці м'язів для швидкого маневрування при літанні і плаванні.

У амфібій і рептилій, які пересуваються по замлі і мають, як правило, низько розташований центр тяжіння, відбувається певна редукція мозочка. У людини з її вертикальним положенням тіла розміри і значення мозочка значо зростають. Досить добре розвинутий мозочок і у інших ссавців.

Взаємодія мозочка з іншими структурами мозку здійснюється за допомогою трьох пар ніжок.  Нижні ніжки зв'язують мозочок з спинним і довгастим мозком, найтовщі середні ніжки  охоплюють довгастий мозок і, розширюючись, переходять у варолієв міст, а крізь верхні ніжки проходять еферентні і аферентні шляхи, зокрема спіномозочковий тракт Говерса. Аферентні волокна закінчуються в протилежній півкулі мозку в таких структурах як червоне ядро, таламус і неокортекс.

Мозочок вищих тварин звичайно поділяють на три відділии: давній мозочок (флокуло-нодулярна частка)- вестибулярний, ста рий мозочок (його передня частка) - спінальний і новий  мозочок (задня частка), безпосередньо пов'язаний з руховими зонами кори великих півкуль головного мозку (рис.11.25).

Аферентна імпульсація, яка потрапляє в мозочок, є специфічною для кожного з його відділів. Так,імпульсація до давнього мозочка поступає по вестибуло-церебелярних трактах,які проходять крізь його нижні ніжки. Старий мозочок одержує аферентну імпульсацію по мохоподібних волокнах переважно від спіноцеребелярних шляхів, основними з яких є дорзальний і вентральний спіномозочкові тракти Говерса і Флексіга. Новий мозочок пов'язаний перш за все з корою великих півкуль головного мозку і частково отримує інформацію також по спіномозочкових трактах.

У мозочку основна маса нервових елементів розташована на поверхні у вигляді кори мозочка, яка має три шари: поверхневий молекулярний шар, відділений від нижнього, гранулярного , шаром клітин Пуркін'є . Крім кори, в глибині мозочка, серед білої речовини є скупчення нервових клітин, які утворюють його підкіркові парні ядра. Поверхня мозочка має багато складок і поділяється на окремі частки.

У кіркових шарах мозочка розташовані шість різних типів нервових клітин. Дрібні зернясті клітини, кількість яких у людини становить 10 510 - 10 511 , розташовані у гранулярному шарі, а їхні аксони прямують у молекулярний шар. Там вони розгалужуються Т-подібно, посилаючи у кожному напрямку вздовж поверхні кори гілочку ( паралельні волокна ) довжиною 1-2 мм . Ці гілочки проходять крізь ділянки розгалуження дендритів інших п'яти типів нейронів і утворюють на них синапси. У гранулярному шарі розташовані також крупніші клітини Гольджі , дендрити яких поширюються на відносно невелику відстань, а аксони прямуюють до зернястих клітин (рис.11.26).

Шар клітин Пуркін'є налічує у людини до 15 млн  нейронів, дендрити яких розгалужуються у молекулярному шарі. Аксони клітин Пуркін'є спускаються до ядер мозочка, а невелика їхня кількість закінчується на вестибулярних ядрах. Аксони клітин Пуркін'є становлять єдиний еферентний вихід мозочка.

Останні три типи нейронів - кошикоподібні й зірчасті ней рони та клітини Лугаро лежать у молекулярному шарі, причому напрямок аксонів клітин Лугаро невідомий. Аксони кошикоподібних клітин закінчуються на сомі, а зірчастих клітин - на дендритах клітин Пуркін'є.

У кору мозочка входять два типи волокон. Повзучі(ліанопо дібні) волокна проходять крізь гранулярний шар і закінчуються у молекулярному на дендритах клітин Пуркін'є, а дуже численні (у людини -до 50 млн) мохоподібні волокна закінчуються на зернястих клітинах. Кожне мохоподібне волокно віддає багато колатералів, завдяки чому воно іннервує кілька мозочкових клітин. Разом з тим, до кожної клітини кори мозочка підходять численні паралельні волокна від зернястих клітин, і тому через ці нейрони на будь-якій клітині кори мозочка конвергують сотні мохоподібних волокон (рис.11.26).

Майже половина соматосенсорних шляхів, включаючи спіномозочкові тракти Говерса і Флексіга, входять у мозочок у вигляді мохоподібних волокон. Решта являє собою спіно-оливарні тракти, котрі перемикаються у нижніх оливах на нейрони, що посилають повзучі волокна у кору мозочка. Деякі дослідники виділяють ще третю систему аферентних волокон - це адренергічні волокна , які поступають у кору мозочка з синьої плями.

Повзучі волокна утворюють численні збуджуючі синапси на дендритах клітин Пуркін'є, і тому досить одного стимула, щоб клітина Пуркін'є відповіла цілим розрядом імпульсів. Мохоподібні волокна збуджують зернясті клітини, які через паралельні волокна виявляють збуджуючий вплив на решту нейронів.Проте всі ці нейрони є гальмівними: клітини Гольджі гальмують зернясті клітини, а розряди клітин Пуркін'є гальмують нейрони ядер мозочка. Отже, за виключенням зернястих клітин, всі нейрони кори мозочка виконують гальмівні функції.

Для нейронів Пуркін'є властива спонтанна імпульсна активність у стані спокою, чим і обумовлюється тонічне гальмування нейронів ядер мозочка. При зростанні активності цих гальмівних клітин Пуркін'є завдяки збудженню мохоподібних чи повзучих волокон гальмування нейронів ядер мозочка значно підсилюється. Якщо ж самі нейрони Пуркін'є гальмуються (безпосередньо - зірчастими або кошикоподібними клітинами, посередньо - за допомогою клітин Гольджі), то це призводить до розгальмовування нижчерозташованих структур мозочка.

На думку Дж.Екклса (1969), велика кількість гальмівних нейронів у корі мозочка необхідна для припинення тривалої циркуляції імпульсів по нервових ланцюгах. Кожні 100 мс "обчислювальна машина" мозочка завдяки значним гальмівним зв'язкам, очищується від попередньої інформації і готова до нової роботи. Завдяки цій властивості мозочок може брати участь у оперативному управлінні рухом.

Аксони клітин Пуркін'є закінчуються переважно на нейронах підкіркових ядер (найбільшими з яких є фастигіальне та інтер позитне ). Нейрони цих ядер дають аксони, які прямують до стовбурових структур. Функціональне значення окремих ядер мозочка нерівнозначне. Так,  проміжне ядро відповідає за підтримання пози тіла, а зубчасте - за точність, швидкість і плавність рухів. Проте цілісна свідома і несвідома рухова діяльність здійснюється за рахунок постійних взаємодій мозочкових і позамозочкових структур.

Мозочок впливає на діяльність деяких вегетативних центрів, але основна його роль - це забезпечення узгодженої рухової активності. Мозочок - головний керуючий орган рухової системи, який здійснює координацію і контроль за всіма видами рухів - від простих рухових актів до складних форм поведінкової рухової активності. Як це відбувається?

Інформація про намір руху від асоціативних ділянок кори великих півкуль по церебро-церебелярних трактах (20 млн  волокон!) передається у півкулі мозочка і зубчасте ядро, де перетворюється на програму дій, яка у вигляді нервових імпульсів повертається назад до рухових зон кори великих півкуль переважно крізь вентро-латеральне ядро таламуса. При здійсненні довільних рухів моторна кора направляє до рухового органу по кортикоспінальному тракту велику кількість імпульсів, більше, ніж це потрібно для виконання цієї рефлекторної реакції чи руху. Роль мозочка полягає у координації і корекції нервових імпульсів від кори до виконавчих органів.

Ця корекція відбувається так. Оскільки кожний довільний руховий акт здійснюється протягом певного часу, нейрони пірамідного тракту в цей час посилають еферентні імпульси до м'язів. За цей досить тривалий період передачі імпульсів від кори великих півкуль до периферії і назад - мозочок завдяки системі зворотного зв'язку з корою великих півкуль встигає оцінити інформацію, що поступає від моторної зони кори, і забезпечує миттєву корекцію "об'єма" рефлекторних реакцій при здійсненні даного руху. Він вносить необхідні поправки у кількість імпульсів, що посилаються моторною зоною кори великих півкуль. Крім того, мозочок перешкоджає залученню до рухового акту "зайвих" груп м'язів.

Однією з основних функцій мозочка у здійсненні рухових актів є також полегшення спрацьовування антагоністичної мускулатури на початку і в кінці руху. Це забезпечує швидкий розвиток і закінчення рефлекторного акту.

Отже, мозочок грає дуже важливу роль у регуляції пози та рухів. У той же час у людей з такою природженою вадою як відсутність мозочка не спостерігається якихось серйозних порушень рухових функцій. Це обумовлено тим, що мозочок - не єдиний орган, який регулює рухову функцію організму і в разі його відсутності це здійснюють структури довгастого, середнього і кінцевого мозку.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

69321. Властивості власних значень і власних векторів матриці 115 KB
  Метод характеристичного рівняння матриці Коли на деякий вектор х діє матриця А то в загальному випадку отримується новий вектор у = Ах який відрізняється від вектора х як своїм модулем розміром так і орієнтацією в багатовимірному просторі.
69322. Степеневий метод обчислення власних значень 149.5 KB
  Для оцінки окремих власних значень матриці можна використовувати теорему Гершгоріна яка стверджує що матриця А порядку nxn має n власних значень кожне з яких лежить в межах круга: 4. Якщо λ власне значення матриці то завжди можна вибрати відповідний йому...
69323. Власні значення симетричних матриць 174 KB
  Остаточно маємо формули алгоритму Ланцош довільний нормований вектор; При цьому вважається, що Якщо то було випадково взято ортогональним одному з власних векторів. Тоді Т розпадається на дві тридіагональної матриці; характеристичний поліном – на добуток двох поліномів...
69324. LR-та QR-алгоритми обчислення власних значень 325.5 KB
  Цей метод базується на перетворенні подібності матриці А таким чином щоб власні значення матриці отриманої внаслідок перетворення знаходилися простіше чим для початкової матриці. Найбільш просто обчислювати власні значення трикутної матриці для якої...
69325. Інтерполяція алгебраїчними поліномами. Інтерполяційні поліноми Лагранжа та Ньютона 213 KB
  Таку заміну називають наближенням функції fx. Тоді при вирішенні задачі замість функції fx оперують з функцією φx а задача побудови функції φx називається задачею наближення. Такий спосіб наближення базується на теоремі Вейерштраса про наближення неперервної функції...
69326. Кусково-поліноміальна інтерполяція. Інтерполяція сплайнами 507 KB
  Поліном 3-го ступеня будемо називати кубічним сплайном Sx що відповідає вихідної функції fx і заданий на сітці впорядкованих вузлів =x0 x1 xn=b якщо задовольняютьсянаступні умови: а. Будемо виводити формулу для рівновіддалених вузлів коли: xi xi 1 = h Знайдемо значення функції...
69327. Збіжність і точність процесу інтерполяції. Середньоквадратичне наближення 297 KB
  Похибки інтерполяційної формули Лагранжа Різницю між функцією fx і її інтерполяційним наближенням Lnx називають залишковим членом інтерполяційноїформули або похибкою інтерполяції. 8 зрозуміло що у вузлах інтерполяції ця похибка дорівнює нулю тому похибку...
69328. Методи розв’язування нелінійних рівнянь. Збіжність методів розв’язування нелінійних рівнянь 806 KB
  Оскільки оточуючий нас світ нелінійний, математичні моделі його об'єктів і процесів визначаються переважно через нелінійні рівняння: алгебраїчні і трансцендентні для аналізу сталих станів, і диференційні для аналізу динамічних процесів. Розв’язок нелінійних алгебраїчних рівнянь...
69329. Типові ланки систем автоматичного керування 180.5 KB
  Типові ланки є ланками направленої дії: сигнали передаються ланкою в одному напрямі зі входу на вихід. Типові ланки ділять на пропорційні підсилюючі аперіодичні інерційні коливальні інтегруючі астатичні диференціюючі і форсуючі.