22579

Проміжний мозок

Доклад

Биология и генетика

У таламусі налічують до 40 різноманітних ядер об'єднаних у цілісний морфофункціональний комплекс який складним чином взаємодіє з неокортексом базальними гангліями і структурами лімбічної системи. Звичайно розрізняють шість груп ядер таламуса: передню ядра середньої лінії медіальну вентролате ральну задню і претектальну. Проекційні або перемикальні ядра відносяться до специфічних ядер які організовані за топічним принципом. Серед основних проекційних ядер таламуса слід виділити вентробазальне ядро яке є специфічним ядром...

Украинкский

2013-08-04

35 KB

3 чел.

Проміжний мозок

Проміжний мозок - це частина мозкового стовбуру, що морфогенетично формується разом з великими півкулями з переднього мозкового пухиря. До складу проміжного мозку входять епітала мус , таламус та гіпоталамус .

Епіталамус складається з склепіння,  розташованого понад мозолистим тілом, та епіфіза - залози внутрішньої секреції. Метаталамус утворений присереднім і бічним колінчатими тілами , у яких розміщені одноіменні ядра. Присередні колінчаті тіла + ядро заднього горбка середнього мозку є підкорковим центром слуху.А бічне ядро + сірий шар переднього горбка+ядро подушки  таламуса є одним з підкіркових центрів зору.  Таламус , або зоровий бугор, являє собою яйцеподібне скупчення сірої речовини, що займає основну масу проміжного мозку і розташовується центрально поміж великими півкулями. Нижньою і латеральною поверхнями таламус зростається з сусідніми частинами мозку, а його медіальна поверхня утворює бокову стінку третього шлуночка мозку.

У таламусі налічують до 40 різноманітних ядер, об'єднаних у цілісний морфо-функціональний комплекс, який складним чином взаємодіє з неокортексом, базальними гангліями і структурами лімбічної системи. Звичайно розрізняють шість груп ядер таламуса:  передню,  ядра середньої лінії, медіальну,  вентро-лате ральну,  задню і претектальну.  За функціональними ознаками виділяють проекційні, асоціативні та модулюючі ядра таламуса.

Проекційні, або перемикальні ядра відносяться до специфічних ядер, які організовані за топічним принципом. Суть цього принципу полягає в тому, що кожний нейрон активується подразненням рецепторів певної рецептивної ділянки. Специфічність нейронів виявляється також у тому, що кожний з них збуджується одним типом рецепторів.

Серед основних проекційних ядер таламуса слід виділити вентробазальне ядро , яке є специфічним ядром соматосенсорної системи. Воно поділяється на дві частини - вентральне постеро латеральне ядро , а також  вентральне постеромедіальне ядро , до якого підходять відповідні шляхи від ядер трійчастого нерва, що здійснюють іннервацію лицьової частини голови. До вентробазального комплексу підходять також відгалуження від блукаючого та черевного нервів, які несуть інформацію від інтероцепторів внутрішніх органів.

Специфічними ядрами є також латеральне і медіальне колінчасті тіла , що являють собою перемикальні станції для зорової та слухової імпульсації, яка потрапляє сюди від передніх і задніх горбиків чотиригорбикового тіла і яка потім прямує у потиличну частку кори великих півкуль, де розташована зорова ділянка, а також у скроневу частку кори, де знаходиться слухова зона.

Модулюючі ядра таламуса виконують особливу функцію, виявляючи неспецифічний вплив на інші структури мозку. Ці ядра не перероджуються при руйнуванні відповідних кіркових зон, тобто вони якщо й пов'язані з корою, то не прямо. До модулюючих ядер відносяться ядра середньої лінії, інтрала мінарні  ядра, передньовентральне ядро .

Інтраламінарна група ядер розтягнута по всьому таламусу, тому її ще називають циркулярним ядром , або конвертом. Одне з найважливіших ядер інтраламінарної групи називається середин ним  центром , який пов'язаний майже з усіма іншими таламічними ядрами. .Серед інтраламінарних ядер таламуса важливу роль відіграє парафасцикулярний ядерний комплекс,. Цей ядерний комплекс, як і всі неспецифічні ядра таламусу, має численні зв'язки з іншими таламічними ядрами. Все це обумовлює його значення в інтегративній діяльності мозку.

Так, парафасцикулярний комплекс бере участь в організації ігрової поведінки, відіграє важливу роль у підготовці рухових, полегшує утворення інструментальних навичок, а також має важливе значення у формуванні складних поведінкових реакцій у відповідь на больову стимуляцію (Ю.П.Лиманський,1989).

Подразнення неспецифічних ядер таламуса викликає у корі реакцію з тривалим латентним періодом (до кількох десятків мс) , яка швидко зростає при наступній стимуляції.

Активацію нейронів неспецифічних ядер таламуса особливо ефективно викликають больові подразники, тому таламус вважають вищим центром больової чутливості. Крім того, пошкодження неспецифічних ядер таламуса викликають порушення притомності..

Асоціативні ядра таламуса відносяться до так званих внутрішніх ядер цієї структури, оскільки їхні основні аферентні зв'язки приходять не від периферичних відділів аналізаторних систем, а від інших таламічних ядер. Еферентні волокна нейронів асоціативних ядер таламуса прямують безпосередньо в асоціативні поля кори, де ці волокна, віддаючи по дорозі колатералі у IV i V шарах кори, йдуть до І і ІІ шарів, вступаючи у контакт з пірамідними нейронами за допомогою аксо-дендритних синапсів. До асоціативних ядер відносяться: подушка, латеральне дорзальне і заднє латеральне ядра, дорзомедіальне ядро та гру па задніх ядер .

У людини найбільшим асоціативним ядром таламуса є  подуш ка . При пошкодженнях подушки порушується "схема тіла", тобто здатність відчувати положення в просторі окремих частин власного тіла.

Нарешті, ряд таламічних ядер (особливо ядра дорзальної групи) виявляють регулюючий вплив на підкіркові структури.

Гіпоталамус розташований на дні і по боках третього мозкового шлуночка, вентральніше таламуса. В нього входять такі структури як сірий бугор, воронка, яка закінчується гіпофізом, та мамілярні (сосковидні) тіла . У гіпоталамусі виділяють кілька десятків ядер, які топографічно подіялються на п'ять груп (рис.11.27).

Преоптична група складається з перивентрикулярного, медіального та латерального преоптичних ядер .  Передня група включає супраоптичне і паравентрикулярне ядра.  Середня  група ядер утворена вентромедіальним і дорзомедіальним  ядрами, а до складу  зовнішньої групи входять латеральне гіпоталамічне ядро та ядро сірого бугра . І, нарешті,  задня група  сформована із заднього гіпоталамічного ядра і кількох мамілярних ядер .

Гіпоталамус як важливий інтегративний центр має багаті аферентні та еферентні зв'язки з різними відділами мозку. Встановлено його аферентні зв'язки з ретикулярною формацією, таламусом, корою великих півкуль, лімбічними структурами і базальними гангліями, спинним мозком.

Основні еферентні зв'язки гіпоталамуса з вегетативними і соматичними ядрами головного та спинного мозку здійснюються через полісинаптичні шляхи РФ стовбура мозку.

Гіпоталамус являє собою важливий інтегративний центр вегетативних, соматичних та ендокринних функцій, котрий відповідає за реалізацію складних гомеостатичних реакцій. Він забезпечує регуляцію діяльності майже всіх внутрішніх органів і, перш за все, серцево-судинної системи та органів травлення. Гіпоталамус підтримує внутрішній гомеостаз організму,регулюючи загальний обмін речовин, водно-сольовий обмін і сечовиділення, температуру тіла та ендокринні функції.. Гіпоталамус має значення у формуванні та виявленні вітальних потреб, зокрема голоду, спраги, статевого потягу, що супроводжуються, як правило, відповідними емоційними реакціями.

Гіпоталамус бере активну участь у чергуванні станів сну і неспання.  Гіпоталамус є координаційним центром для різних видів поведінкових реакцій - харчової, захисної, сексуальної тощо.

Пошкодження або руйнування різних відділів гіпоталамуса викликають зміни, відповідно до їхнього функціонального призначення..

Отже, в гіпоталамусі є велика кількість нейроних популяцій, які відповідають за активацію соматомоторних, вегетативних та ендокриних функцій при різних видах поведінки тварин і людей.

Центр задоволення виявлено у людини при вивченні лікувального ефекту стимуляції різних структур мозку. Так, подразнення деяких точок гіпоталамуса у людей викликало відчуття радості, задоволення, які супроводжувалися еротичними переживаннями. Мабуть, ці позитивні емоції є компонентами статевої поведінки, яка регулюється заднім гіпоталамусом.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45295. Принципы управления качеством обслуживания. Схема взаимодействия при обеспечении качества 104.47 KB
  Обязательства операторов перед потребителями услуг связи по базовым услугам. Принципы управления качеством обслуживания Система управления качеством обслуживания представляет систему мер которые обеспечивают соответствие качества услуг связи установленным требованиям. Стандарты систем управления качеством базируются на принципах индивидуальной ответственности поставщика услуг фиксировании данных о качестве услуг и разработки эффективных административных процедур. Базовый уровень требований к системе управления качеством услуг обозначен в...
45296. Управление качеством обслуживания в рамках концепции QoS. Требования к параметрам качества услуг: задержке, потере данных 435.78 KB
  Требования к параметрам качества услуг: задержке потере данных. Соглашения о предоставлении услуг SL. К решению проблем управления качеством услуг разработчики стандартов GSM подошли только на этапе создания GPRS так как использование пакетной коммутации предъявило высокие требования к основным параметрам сети. Причиной этому является то что трафик услуг передачи данных обрабатываемый с использованием технологии GPRS в сети GSM всегда имеет вторичный приоритет по сравнению с речевыми услугами т.
45297. Общие принципы построения систем радиосвязи и их место в сетях связи РФ. Архитектура сетей. Системы фиксированной и подвижной радиосвязи. Виды систем радиосвязи. Характеристики 1-5 поколений 299.5 KB
  Системы фиксированной и подвижной радиосвязи. Системы фиксированной радиосвязи Системы связи работающие в диапазонах низких средних и высоких частот Современные технические средства ВЧ радиосвязи и их модульная архитектура позволяют создавать системы сухопутной и морской связи самого различного назначения. С помощью этих систем можно организовать: линии двухсторонней радиотелефонной связи по принципу каждый с каж дым с возможностью выхода в общегосударственную либо учрежденческую телефонную сеть; системы дипломатической связи передачу...
45298. Классификация опорных сетей радиодоступа. Характеристики систем радиодоступа. Регламент радиосвязи РФ: содержание, виды радиосвязи, службы, выделение полос. Федеральные, региональные и международные стандарты системы радиосвязи 914 KB
  Классификация опорных сетей радиодоступа. Характеристики систем радиодоступа. Под сетью радиодоступа понимают радиальнозоновую сеть радиосвязи предназначенную для предоставления услуг связи с качеством не уступающим качеству проводных систем связи. В состав сети радиодоступа входят базовые станции коммутационное оборудование К вспомогательные технические средств и программное обеспечение с помощью которых формируется территориальная зона на которой возможны подключения через радиоинтерфейс абонентских станций: В систему...
45299. Классификация радиорелейных линий связи. РРЛ прямой видимости: принципы построения, методы разделения каналов 75.5 KB
  РРЛ прямой видимости: принципы построения методы разделения каналов. Тропосферные РРЛ. Радиорелейные линии РРЛ представляют собой цепочку приемопередающих радиостанций оконечных промежуточных узловых которые осуществляют последовательную многократную ретрансляцию прием преобразование усиление и пе редачу передаваемых сигналов. Классификация радиорелейных линий В зависимости от используемого вида распространения радиоволн РРЛ можно разделить на две группы: прямой видимости и тропосферные.
45300. Спутниковые системы связи. Принцип действия, классификация. Примеры спутниковых систем связи 47.5 KB
  Спутниковые системы связи. Примеры спутниковых систем связи. СС отличаются орбитами спутников: формой круговая эллиптическая высота над Землёй наклон к экватору экваториальные полярные наклонные. На ней несколько сотен спутников что потребовало международного регулирования.
45301. Классификация и особенности транкинговых систем связи. Системы подвижной радиосвязи: принципы построения и функционирования, диапазоны частот, методы аналоговой и цифровой модуляции, методы кодирования, управление в СПС 104.5 KB
  Используемый частотный диапазон 400 450 800 900 1800 1900 МГц 2. Возможность роуминга Эстафетная передача Принцип выбора базовой станции с наибольшим уровнем сигнала MPS800 усовершенствованная мобильная телефонная служба диапазон частот 800МГц. Система работает в диапазоне 824894 МГц и имеет 666 дуплексных каналов при ширине полосы каждого канала 30КГц. Диапазон частот 825890 МГц.
45302. Характеристики систем подвижной связи. Стандарт сотовых систем связи (ССС). Пути усовершенствования ССС 45 KB
  Характеристики систем подвижной связи. Стандарт сотовых систем связи ССС. Системы подвижной радиосвязи предназначены для связи между движущимся абонентом и абонентом ТФОП или между двумя движущимися абонентами. Виды систем связи подвижной службы К основным видам ССПС относятся: региональные мобильные системы наземной связи; глобальные мобильные системы спутниковой связи; системы персонального радиовызова СПРВ.
45303. Стандарт GSM: услуги, архитектура, назначение узлов MSC, кодирование и модуляция, интерфейсы, каналы сигнализации и трафика, хэндовер, протоколы, частотный план структура кадров трафика и управления, речевое кодирование 1.08 MB
  Стандарт GSM: услуги архитектура назначение узлов MSC кодирование и модуляция интерфейсы каналы сигнализации и трафика хэндовер протоколы частотный план структура кадров трафика и управления речевое кодирование. Система сотовой связи стандарта GSM. Разработка GSM началась в 1982 году группой из 26 Европейских национальных телефонных компаний. В 1989 году Европейский Телекоммуникационный Институт Стандартов ETSI взял ответственность за дальнейшее развитие GSM.