22579

Проміжний мозок

Доклад

Биология и генетика

У таламусі налічують до 40 різноманітних ядер об'єднаних у цілісний морфофункціональний комплекс який складним чином взаємодіє з неокортексом базальними гангліями і структурами лімбічної системи. Звичайно розрізняють шість груп ядер таламуса: передню ядра середньої лінії медіальну вентролате ральну задню і претектальну. Проекційні або перемикальні ядра відносяться до специфічних ядер які організовані за топічним принципом. Серед основних проекційних ядер таламуса слід виділити вентробазальне ядро яке є специфічним ядром...

Украинкский

2013-08-04

35 KB

3 чел.

Проміжний мозок

Проміжний мозок - це частина мозкового стовбуру, що морфогенетично формується разом з великими півкулями з переднього мозкового пухиря. До складу проміжного мозку входять епітала мус , таламус та гіпоталамус .

Епіталамус складається з склепіння,  розташованого понад мозолистим тілом, та епіфіза - залози внутрішньої секреції. Метаталамус утворений присереднім і бічним колінчатими тілами , у яких розміщені одноіменні ядра. Присередні колінчаті тіла + ядро заднього горбка середнього мозку є підкорковим центром слуху.А бічне ядро + сірий шар переднього горбка+ядро подушки  таламуса є одним з підкіркових центрів зору.  Таламус , або зоровий бугор, являє собою яйцеподібне скупчення сірої речовини, що займає основну масу проміжного мозку і розташовується центрально поміж великими півкулями. Нижньою і латеральною поверхнями таламус зростається з сусідніми частинами мозку, а його медіальна поверхня утворює бокову стінку третього шлуночка мозку.

У таламусі налічують до 40 різноманітних ядер, об'єднаних у цілісний морфо-функціональний комплекс, який складним чином взаємодіє з неокортексом, базальними гангліями і структурами лімбічної системи. Звичайно розрізняють шість груп ядер таламуса:  передню,  ядра середньої лінії, медіальну,  вентро-лате ральну,  задню і претектальну.  За функціональними ознаками виділяють проекційні, асоціативні та модулюючі ядра таламуса.

Проекційні, або перемикальні ядра відносяться до специфічних ядер, які організовані за топічним принципом. Суть цього принципу полягає в тому, що кожний нейрон активується подразненням рецепторів певної рецептивної ділянки. Специфічність нейронів виявляється також у тому, що кожний з них збуджується одним типом рецепторів.

Серед основних проекційних ядер таламуса слід виділити вентробазальне ядро , яке є специфічним ядром соматосенсорної системи. Воно поділяється на дві частини - вентральне постеро латеральне ядро , а також  вентральне постеромедіальне ядро , до якого підходять відповідні шляхи від ядер трійчастого нерва, що здійснюють іннервацію лицьової частини голови. До вентробазального комплексу підходять також відгалуження від блукаючого та черевного нервів, які несуть інформацію від інтероцепторів внутрішніх органів.

Специфічними ядрами є також латеральне і медіальне колінчасті тіла , що являють собою перемикальні станції для зорової та слухової імпульсації, яка потрапляє сюди від передніх і задніх горбиків чотиригорбикового тіла і яка потім прямує у потиличну частку кори великих півкуль, де розташована зорова ділянка, а також у скроневу частку кори, де знаходиться слухова зона.

Модулюючі ядра таламуса виконують особливу функцію, виявляючи неспецифічний вплив на інші структури мозку. Ці ядра не перероджуються при руйнуванні відповідних кіркових зон, тобто вони якщо й пов'язані з корою, то не прямо. До модулюючих ядер відносяться ядра середньої лінії, інтрала мінарні  ядра, передньовентральне ядро .

Інтраламінарна група ядер розтягнута по всьому таламусу, тому її ще називають циркулярним ядром , або конвертом. Одне з найважливіших ядер інтраламінарної групи називається середин ним  центром , який пов'язаний майже з усіма іншими таламічними ядрами. .Серед інтраламінарних ядер таламуса важливу роль відіграє парафасцикулярний ядерний комплекс,. Цей ядерний комплекс, як і всі неспецифічні ядра таламусу, має численні зв'язки з іншими таламічними ядрами. Все це обумовлює його значення в інтегративній діяльності мозку.

Так, парафасцикулярний комплекс бере участь в організації ігрової поведінки, відіграє важливу роль у підготовці рухових, полегшує утворення інструментальних навичок, а також має важливе значення у формуванні складних поведінкових реакцій у відповідь на больову стимуляцію (Ю.П.Лиманський,1989).

Подразнення неспецифічних ядер таламуса викликає у корі реакцію з тривалим латентним періодом (до кількох десятків мс) , яка швидко зростає при наступній стимуляції.

Активацію нейронів неспецифічних ядер таламуса особливо ефективно викликають больові подразники, тому таламус вважають вищим центром больової чутливості. Крім того, пошкодження неспецифічних ядер таламуса викликають порушення притомності..

Асоціативні ядра таламуса відносяться до так званих внутрішніх ядер цієї структури, оскільки їхні основні аферентні зв'язки приходять не від периферичних відділів аналізаторних систем, а від інших таламічних ядер. Еферентні волокна нейронів асоціативних ядер таламуса прямують безпосередньо в асоціативні поля кори, де ці волокна, віддаючи по дорозі колатералі у IV i V шарах кори, йдуть до І і ІІ шарів, вступаючи у контакт з пірамідними нейронами за допомогою аксо-дендритних синапсів. До асоціативних ядер відносяться: подушка, латеральне дорзальне і заднє латеральне ядра, дорзомедіальне ядро та гру па задніх ядер .

У людини найбільшим асоціативним ядром таламуса є  подуш ка . При пошкодженнях подушки порушується "схема тіла", тобто здатність відчувати положення в просторі окремих частин власного тіла.

Нарешті, ряд таламічних ядер (особливо ядра дорзальної групи) виявляють регулюючий вплив на підкіркові структури.

Гіпоталамус розташований на дні і по боках третього мозкового шлуночка, вентральніше таламуса. В нього входять такі структури як сірий бугор, воронка, яка закінчується гіпофізом, та мамілярні (сосковидні) тіла . У гіпоталамусі виділяють кілька десятків ядер, які топографічно подіялються на п'ять груп (рис.11.27).

Преоптична група складається з перивентрикулярного, медіального та латерального преоптичних ядер .  Передня група включає супраоптичне і паравентрикулярне ядра.  Середня  група ядер утворена вентромедіальним і дорзомедіальним  ядрами, а до складу  зовнішньої групи входять латеральне гіпоталамічне ядро та ядро сірого бугра . І, нарешті,  задня група  сформована із заднього гіпоталамічного ядра і кількох мамілярних ядер .

Гіпоталамус як важливий інтегративний центр має багаті аферентні та еферентні зв'язки з різними відділами мозку. Встановлено його аферентні зв'язки з ретикулярною формацією, таламусом, корою великих півкуль, лімбічними структурами і базальними гангліями, спинним мозком.

Основні еферентні зв'язки гіпоталамуса з вегетативними і соматичними ядрами головного та спинного мозку здійснюються через полісинаптичні шляхи РФ стовбура мозку.

Гіпоталамус являє собою важливий інтегративний центр вегетативних, соматичних та ендокринних функцій, котрий відповідає за реалізацію складних гомеостатичних реакцій. Він забезпечує регуляцію діяльності майже всіх внутрішніх органів і, перш за все, серцево-судинної системи та органів травлення. Гіпоталамус підтримує внутрішній гомеостаз організму,регулюючи загальний обмін речовин, водно-сольовий обмін і сечовиділення, температуру тіла та ендокринні функції.. Гіпоталамус має значення у формуванні та виявленні вітальних потреб, зокрема голоду, спраги, статевого потягу, що супроводжуються, як правило, відповідними емоційними реакціями.

Гіпоталамус бере активну участь у чергуванні станів сну і неспання.  Гіпоталамус є координаційним центром для різних видів поведінкових реакцій - харчової, захисної, сексуальної тощо.

Пошкодження або руйнування різних відділів гіпоталамуса викликають зміни, відповідно до їхнього функціонального призначення..

Отже, в гіпоталамусі є велика кількість нейроних популяцій, які відповідають за активацію соматомоторних, вегетативних та ендокриних функцій при різних видах поведінки тварин і людей.

Центр задоволення виявлено у людини при вивченні лікувального ефекту стимуляції різних структур мозку. Так, подразнення деяких точок гіпоталамуса у людей викликало відчуття радості, задоволення, які супроводжувалися еротичними переживаннями. Мабуть, ці позитивні емоції є компонентами статевої поведінки, яка регулюється заднім гіпоталамусом.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

70743. Поверка технических приборов 72 KB
  Методом амперметра или вольтметра при номинальном токе поверяемого прибора измерить его сопротивление. Схема поверки амперметра. Расчёт основных погрешностей поверка амперметра. Показания проверяемого амперметра Iп мА Показания образцового амперметра...
70744. Исследование катушки со стальным сердечником 131.5 KB
  Цель работы: Исследование зависимости параметров и потерь в стали катушки от воздушного зазора и напряжения сети. Схема исследования катушки со стальным сердечником. Провести исследование катушки со стальным сердечником при постоянной величине напряжения...
70745. Исследование параллельного соединения катушки со стальным сердечником и конденсатора 61 KB
  Изменяя напряжение U с помощью автотрансформатора АТ снять вольтамперную характеристику катушки со стальным сердечником. По данным таблицы № 1 в одной системе координат построить вольтамперные характеристики катушки UkI конденсатора UCI и последовательного соединения катушки...
70746. Резонансный контур 718.5 KB
  Частоту свободных колебаний ω0 можно найти из равенства энергии: Учитывая что Um=ω0LIm находим: Период свободных колебаний как известно: Из равенства энергий найдем волновое сопротивление контура: На резонансной частоте реактивные сопротивления конденсатора и индуктивности равны...
70747. Статические характеристики и параметры полупроводниковых приборов 427.5 KB
  Цель работы изучить статические вольтамперные характеристики полупроводниковых диодов и биполярных транзисторов рассчитать основные параметры биполярного транзистора. Если к переходам транзистора не приложено внешних разностей потенциалов то в pnпереходах существует...
70748. Простейшие усилительные каскады и обратная связь в усилителях 848 KB
  Устройство осуществляющее увеличение энергии управляющего сигнала за счет энергии вспомогательного источника источника питаний называется усилителем Общая структурная схема усилителя электрических сигналов представлена на рис.
70749. Операционный усилитель 456.5 KB
  В идеальном случае выходное напряжение ДУ не зависит от уровня каждого из входных сигналов а определяется только их разностью Это свойство ДУ обусловлено их применением в случаях когда измеряются очень слабые сигналы на фоне больших синфазных помех.
70750. Генерирование электрических колебаний 414 KB
  Цель работы экспериментально изучить некоторые схемы RС-генераторов квазигармонических и релаксационных колебаний.Это условие можно отдельно записать в виде двух условий для амплитуд и для фаз...