22580

Базальні ганглії

Доклад

Биология и генетика

Це свідчить про те що функції неостріатума не можна звести лише до регуляції рухів. Та все ж таки базальні ганглії перш за все пов'язані з регуляцією рухової функції організму особливо початку і припинення повільних рухів. Акінезія або дефіцит рухів. Цей симптом виявляється у скованості рухів нерухомій позі та маскоподібному обличчі з немигаючим виразом очей.

Украинкский

2013-08-04

30.5 KB

11 чел.

Базальні ганглії

Базальні ганглії являють собою сукупність підкіркових ядер, розташованих у білій речовині півкуль головного мозку. Ці компактні скупчення сірої речовини називають ще смугастим тілом ( corpus striatum ),в якому розрізняють такі утвори: бліду кулю, хвостате ядро, шкаралупу,огорожу . Шкаралупу і бліду кулю іноді об'єднують під назвою  сочевичного ядра , а хвостате ядро і шкаралупа, як еволюційно молодші структури смугастого тіла, утворюють так званий неостріатум . Ці утвори схожі за своїм походженням, нейронною будовою та нейрохімічним складом. Більша частина нервових волокон, що починаються у неостріатумі,проходять крізь внутрішню капсулу і закінчуються на нейронах блідої кулі (pис.11.30).

Неостріатум пов'язаний з регуляцією рухової функції. Таке уявлення склалося історично на підставі клінічних спостережень і патолого-анатомічних досліджень хворих з руховими розладами, які виникали внаслідок локальних уражень шкаралупи і хвостатого ядра. Ці рухові розлади найчастіше виявляються у вигляді гіперкінезів.

Проте пряма стимуляція неостріатума електричним струмом не викликає помітних змін рухової діяльності. Це свідчить про те, що функції неостріатума не можна звести лише до регуляції рухів. Таке твердження єрунтується і на клінічних даних. Так, у випадку ураження у людини обох хвостатих ядер астроцитомою, яка викликає їх тимчасове виключення, виникають досить незначні рухові розлади, але погіршується орієнтація в просторі.

Бліда куля - більш давнє (ніж неостріатум) утворення, що являє собою анатомічну ланку, за допомогою якої здійснюється фізіологічний зв'язок неостріатума з таламусом і корою, з одного боку, і з нижчерозташованими стуктурами мозку, з іншого.

Між шкаралупою і острівцевою корою розташована огорожа , яка філогенетично є наймолодшим утвором серед базальних гангліїв. Огорожа іннервує всі поля кори і багато підкіркових структур мозку. Тому вона бере участь у регуляції і організації рухових та вегетативних функцій, емоцій і сну. Огорожа також вважається важливим асоціативним центром, який має відношення до виникнення орієнтовного рефлексу на різні подразники, сексуальної поведінки і входить у загальну гальмівну систему мозку.

Та все ж таки базальні ганглії, перш за все, пов'язані з регуляцією рухової функції організму, особливо початку і припинення повільних рухів.

Ураження базальних гангліїв призводить до різноманітних порушень контролю рухових реакцій та патологічних змін.

Акінезія , або дефіцит рухів. Це захворювання виявляється по-різному залежно від локалізації уражень і ступеня дегенеративних змін у базальних гангліях. Суть акінезії полягає в тому, що хворим дуже важко почати або завершити рух. Цей симптом виявляється у скованості рухів, нерухомій позі та маскоподібному обличчі з немигаючим виразом очей. Втрачаються також дії, які звичайно пов'язані з певними видами рухової активності. Так, при ходінні бракує співдружних рухів рук, хворий сідає і підводиться, не виконуючи при цьому цілого ряду природних співдружних рухів тулуба і кінцівок (як робот).

Найвідомішим захворюванням, пов'язаним з порушенням функцій базальних гангліїв, є паркінсонізм , або дрижальний па раліч . Хворих з цією патологією легко впізнати по маскоподібному обличчю, різкому зменшенні або взагалі браку жестикуляції, обережній ході дрібними крочками і дрижанню рук. При нейрологічному дослідженні у таких хворих можуть виявлятися симптоми акінезії, ригідності, тремора спокою.

Треба тільки зазначити, що ригідність при паркінсонізмі має характер постійного тонусу, який не залежить від положення суглобів чи рухів, тобто вона має дещо пластичний характер і тому називається восковою  ригідністю . При пасивних рухах м'язи розслаблюються не поступово, а ступенево (" синдром зубчатого колеса "). Тремор спокою має частоту порядка 4-7 Гц , він більше виявлений у дистальних відділах кінцівок, зникає після цілеспрямованих рухів і поновлюється після їх завершення.

Вважається, що синдром паркінсонізму пов'язаний з руйнуванням шляху (мабуть, гальмівного), який йде від чорної субстанції середнього мозку до смугастого тіла. Нервові закінчення цього шляху виділяють медіатор дофамін. Тому прояви паркінсонізму, зокрема акінезія, успішно виліковуються введенням попередника дофаміну  L-дофа  (оскільки дофамін не проникає крізь гемато-енцефалічний бар'єр).

Мимовільні рухові реакції . Це перш за все різні види тремору, наприклад, статичний тремор, який пригнічується під час довільних дій і значно зростає при емоційному збудженні. Ще одним симптомом рухових розладів при ураженнях базальних гангліїв є гіперкінези . Розрізняють два основних види гіперкінезів - хорею і атетоз, які часто об'єднують під спільною назвою " танець  святого Віта ".

Хорея являє собою швидкі , іноді чудернацькі м'язеві корчі, до яких залучаються різні групи м'язів. Це може бути, наприклад, згинання пальця, відведення рук, підйом плеча, скорочення мімічних м'язів обличчя тощо. Іноді ці рухи видаються доцільними, проте частіше виникає враження безсенсовних дій. Вони можуть не тільки з'являтися в стані спокою, але й супроводжують довільні рухові акти. Вважається, що хорея виникає внаслідок масованого ураження смугастого тіла.

У функціонуванні базальних гангліїв велике значення мають біогенні аміни, особливо ацетилхолін і дофамін. Останній виконує функцію гальмівного медіатора. При паркінсонізмі пересадка дофамінергічних нейронів ембріона чи клітин мозкової частини наднирників самих хворих в уражені структури мозку виявляє позитивний терапевтичний ефект, хоча конкретні механізми такого впливу не з'ясовані.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30898. Биомеханика спокойного вдоха и выдоха 27 KB
  Биомеханика спокойного вдоха и выдоха Биомеханика спокойного вдоха В развитии спокойного вдоха играют роль: сокращение диафрагмы и сокращение наружных косых межреберных и межхрящевых мышц. Под влиянием нервного сигнала диафрагма наиболее сильная мышца вдоха сокращается ее мышцы расположены радиально по отношению к сухожильному центру поэтому купол диафрагмы уплощается на 1520 см при глубоком дыхании на 10 см растет давление в брюшной полости. Под влиянием нервного сигнала сокращаются наружные косые межреберные и межхрящевые мышцы. У...
30899. Клинико-физиологическая оценка внешнего дыхания. Легочные объемы 36.5 KB
  Легочные объемы Анатомофизиолгические показатели легочные объемы определяются антропометрическими данными индивидуума : 1ростовесовыми показателями 2 строением грудной клетки 3 дыхательных путей 4 строением и свойствами легочной ткани эластическая тяга легких поверхностное натяжение альвеол 5 силой дыхательных мышц Легочные объёмы и ёмкости ОЕЛ ЖЕЛ РОвд ЕВвд ДО РОвыд ФОЕ ОО Коллапсный О Минимальный О Легочные объемы: Общая емкость легких ОЕЛ количество воздуха находящееся в легких после максимального вдоха. ОЕЛ состоит...
30900. Клинико-физиологическая оценка внешнего дыхания. Функциональные показатели 27.5 KB
  Минутный объем дыхания МОД объем воздуха который проходит через легкие за 1 минуту. Этот показатель можно определить двумя методами: с помощью спирографии ДО умножается на частоту дыхания и путем сбора воздуха в мешок Дугласа. МВЛ это максимальное количество воздуха которое может вдохнуть и выдохнуть пациент за 1 минуту ЧД более 50 уд мин; N=1418. Форсированная жизненная емкость легких ФЖЕЛ количество воздуха которое пациент может выдохнуть за счет экспираторного маневра максимально быстро и полно .
30901. Газообмен в легких и тканях 34 KB
  Газовый состав вдыхаемого альвеолярного и выдыхаемого воздуха Дыхательные газы Вдыхаемый воздух Альвеолярный воздух Выдыхаемый воздух О2 мм рт. в процессе жизнедеятельности идет постоянный процесс потребления О2 и выделения СО2 это поддерживает концентрацию дыхательных газов в нем на постоянном уровне. Обмен газов между альвеолярным воздухом и кровью. Транспорт газов кровью.
30902. Транспорт газов кровью 280.5 KB
  В жидкой части крови растворены газы воздуха: кислород углекислый газ азот. При содержании гемоглобина 150 г л норма каждые 100 мл крови переносят 208 мл О2. Это кислородная емкость крови. Другой показательсодержание кислорода в крови взятой в различных участках сосудистого русла: артериальной 20 мл О2 100 мл крови и венозной 14 млО2 100 мл крови .
30903. Регуляция дыхания 30.5 KB
  Регуляция дыхания Главная задача регуляции дыхания чтобы потребление кислорода поставка его тканям за счет внешнего дыхания были адекватны функциональным потребностям организма. Самый эффективный способ регуляции дыхания в целом это регуляция внешнего дыхания. Интенсивность внешнего дыхания зависит от варьирования его частоты и глубины. В регуляции дыхания можно выделить 3 группы механизмов: 1.
30904. Механизмы перестройки внешнего дыхания 32 KB
  Накопление СО2 в крови гиперкапния стимулирует дыхание человек будет дышать глубже и чаще. СО2 вымывается из крови гипокапния . ещё до повышения уровня СО2 в крови. Регуляция тонуса сосудов легких 1 Ведущая роль принадлежит газовому составу крови: понижение содержания в крови СО2 приводит к повышению тонуса легочных сосудов при этом уменьшается количество крови которое успевает обогатиться в легких О2 за единицу времени; увеличение СО2 наоборот уменьшает тонус легочных сосудов а значит повышается кровоток и газообмен.
30905. Пищеварение и его значение 36.5 KB
  Методы исследования пищеварительного тракта : XVIII век начало формирования научных методов исследования пищеварительного тракта и его функций. Все методы подразделяются на: 1. Острые методы : Характерная особенность острых экспериментов результат быстро как правило однократно условия далеки от физиологических . а вивисекционный метод прижизненное вскрытие ; б метод изоляции органов или участков органов перфузия питатательными растворами чувствительность к БАВ; в методы канюлирования выводных...
30906. Виды моторики пищеварительного тракта 49 KB
  Физиологические свойства и особенности гладкой мускулатуры пищеварительной трубки Гладкая мускулатура пищеварительной трубки состоит из гладкомышечных клеток ГМК. Межклеточные контакты ГМК пищеварительной трубки обеспечивает наличие нексусов. ГМК пищеварительной трубки обладают рядом физиологических свойств: возбудимостью проводимостью и сократимостью. Особенности возбудимости ГМК пищеварительной трубки: Возбудимость ГМК пищеварительной трубки ниже чем у миоцитов поперечнополосатой мускулатуры ППМ.