22754

Міжнародна громадськість про суть і значення конституційних змін в СРСР 1944р. Полеміка з цих питань

Шпаргалка

История и СИД

Становлення та розвиток відносин України з державами ЦСЄ. Миротворча діяльність України: досягнення та проблеми. При всьому тому членам КУК як українським патріотам імовірно імпонував вихід України на світову арену нехай і в такому ущемленому вигляді.Цегельський інформував громадськість що його делегація мала у СанФранціско зустрічі з усіма представниками Об'єднаних Націй домагаючись включення України в число учасників конференції .

Украинкский

2013-08-04

74 KB

0 чел.

№ 10  ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ

1. Міжнародна громадськість про суть і значення конституційних змін в СРСР 1944р. Полеміка з цих питань.

2. Становлення та розвиток відносин України з державами ЦСЄ.

3. Миротворча діяльність України: досягнення та проблеми.

1. Міжнародна громадськість про суть і значення конституційних змін в СРСР 1944р. Полеміка з цих питань.

1 лютого 1944 р. сесія Верховної Ради СРСР схвалила закон "Про надання Союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин та про перетворення у зв'язку з цим Народного Комісаріату Закордонних Справ із загальносоюзного в союзно-республіканський комісаріат". Такий крок означав повернення членам радянської федерації зовнішньополітичної функції, безцеремонне ампутованої 1923 р. Союзні республіки одержували право вступати в безпосередні зносини з іноземними державами, укладати з ними угоди та обмінюватися дипломатичними й консульськими представниками, а також мати свої республіканські військові формування. Відповідні закони ухвалила й Верховна Рада УРСР.

У зв'язку з появою УРСР на високому міжнародному форумі на її адресу посипалося чимало гострих критичних зауважень, переважно з кіл української діаспори в США та Канаді. Найбільше нарікань викликав склад делегації як "слухняних виконавців волі Москви". Провід ОУН у травні 1945 р. прийняв спеціальну декларацію, в якій зазначав: "Україна є на міжнародному терені незалежно від того, які безпосередні причини діяли при запрошуванні її до Сан-Франціско... Одначе ми якнайрішучіше виступаємо проти того, щоб український народ був заступлений на міжнародній конференції делегацією, складеною зі сталінсько-більшовицьких агентів. Це є найбільшим насильством над принципами демократії і над самим українським народом".

Справа не обмежувалася тільки деклараціями й гаслами. Націоналістичні українські організації воліли змінити представництво УРСР у зовнішньому світі. Так, КУК у квітні 1945 р. направив до Сан-Франціско "паралельну делегацію", наполягаючи на тому, щоб її прийняли як справжню делегацію України. Цілком очевидно, що такий "явочний метод" не міг дати результату, бо при запровадженні подібної практики можна Генерувати хаос у міжнародних відносинах. При всьому тому членам КУК як українським патріотам, імовірно, імпонував вихід України на світову арену, нехай і в такому ущемленому вигляді. Представник КУК Л.Цегельський інформував громадськість, що його делегація мала у Сан-Франціско зустрічі з усіма представниками Об'єднаних Націй, домагаючись включення України в число учасників конференції". Справедливі докори на підпорядкований статус в СРСР, брак власної зовнішньої політики не могли применшити позитивної тенденції до зміни характеру відносин УРСР із зовнішнім світом.

2. Становлення та розвиток відносин України з державами ЦСЄ.

Серед країн регіону відносини України і Республіки Польща відрізняються багатоплановістю, насиченістю подій, проблемним характером становлення. Зміцнення українсько-польських відносин у роки незалежності, підтримка України в часи її міжнародної ізоляції, спричиненої і наслідками дезінтеграції Радянського Союзу, і міжнародними політичними кризами («касетний скандал», «кольчужна справа» тощо), а також під час «Помаранчевої революції». У цьому контексті варто зазначити виважену та далекоглядну позицію Польщі щодо розбудови відносин з Україною.

Українсько-польські відносини охоплюють практично всі площини двосторонньої взаємодії держав Значне місце в економічному співробітництві двох країн посідає інвестиційна діяльність. У січні 1993 р. було підписано міжурядову угоду про взаємне заохочення та захист інвестицій, і вже у 1996 р. капіталовкладення польських інвесторів в українську економіку становили 22 млн. дол. США (2% від їх загального обсягу. Загалом обсяг польських інвестицій в українську економіку за одинадцять років незначний: 77 млн. дол.

Серед важливих партнерів України стратегічне місце посідає Угорська Республіка. 26 грудня 1991 р. було укладено Договір про основи добросусідства та співробітництво між Україною та Угорською Республікою, який набув чинності 16 червня 1992 р. Цей документ став першим базовим міждержавним договором, який суверенна Україна уклала з іншою іноземною державою. Загалом, в 90-ті рр. було підписано ряд двосторонніх документів, які стали підґрунтям договірної бази українсько-угорського співробітництва. Пріоритетними у двосторонніх зв'язках країни, за наполяганням угорської сторони, визначено кілька напрямів - забезпечення прав національних меншин, торгово-економічне співробітництво, а також прикордонна співпраця. Такий підхід випливає з основних засад угорської зовнішньополітичної концепції, що спирається на «три кити»: територіальна незалежність, дружба з сусідами, захист прав угорців у всьому світі. Ці засади втілюються на практиці: створено міжурядові українсько-угорські комісії з питань забезпечення прав національних меншин, здійснюється торгово-економічне співробітництво, впроваджується прикордонне співробітництво.

Українсько-словацькі відносини. Широкі можливості для всебічної взаємовигідної співпраці між Україною і Словаччиною зумовлені багатьма об'єктивними чинниками: наявністю спільного кордону, глибокими історичними та культурними зв'язками народів, відсутністю будь-яких взаємних територіальних претензій, традиційними господарськими зв'язками, існуванням численної української національної меншини в Словаччині та словацької в Україні. У програмній заяві уряду Словацької Республіки (січень 1995 р.) підкреслено, що словацька сторона зацікавлена в розвиткові словацько-українських відносин, насамперед у господарській галузі, де існують невикористані можливості. Словацька Республіка пройшла досить складний шлях до досягнення своєї мети - набуття членства в європейських структурах. Українсько-словацькі стосунки ускладнилися, спричинені розподілом посад в ООН. У 1997 р. обидві країни висунули свої кандидатури на посаду голови 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, а також на обрання до складу Ради Безпеки ООН на період 2000-2001 рр.

2001 рік приніс позитивні зрушення на вищому рівні в українсько-словацьких відносинах (візит українського глави уряду - перший з 1993 р., офіційний візит українського Президента у червні і відповідний візит словацького глави держави у грудні 2002 р.), вирішено багато питань, серед яких і пом'якшення візового режиму.

Важливе місце на балканському напрямі зовнішньополітичних інтересів України посідає Республіка Болгарія. Основою міждержавного співробітництва є Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною і РБ від 5 жовтня 1992 р. Болгарія є важливим партнером України, насамперед, з огляду виходу на Балкани, транспортування енергоносіїв, що включає будівництво трансконтинентальних магістралей, коридору Схід - Захід, нафтогазопроводів з Азії до Європи, будівництво нових мостів через Дунай. Болгарське керівництво неодноразово підкреслювало, що відносини з Україною є пріоритетними та стратегічними. Особливе значення для розбудови яких мали зустрічі на вищому рівні: в березні 1998 р. у Софії було підписано декларацію про подальший розвиток та поглиблення співробітництва між двома країнами.

Країни Балтії для України становлять своєрідний інтерес з точки зору задоволення її політичних та економічних цілей на Півночі Європи. Україну, в свою чергу, ці країни розглядають як стрижневу державу, яка покликана стабілізувати клімат довіри і безпеки не тільки в регіоні, а й Європі загалом. Україна і Латвія уклали базовий міждержавний договір про дружбу і співробітництво, а також договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних, трудових та кримінальних справах, угоду про вільну торгівлю, низку міжурядових угод: про допомогу з митних питань, сполучення, трудову діяльність та соціальний захист осіб, які постійно проживають в Україні і Латвії та працюють на території обох держав, врегулювання проблеми переселенців, захист їхніх прав, захист прав національних меншин тощо. Розвиваються міжпарламентські зв'язки: у парламентах обох країн створено відповідні групи депутатів.

Естонія всіляко підтримує Україну у світових організаціях, у налагодженні міжнародних контактів. Така політика Естонії сприяє загальноєвропейській інтеграції, зближенню України з країнами Балтії. У 1990-ті рр. було досягнуто домовленостей між військовими відомствами України і Естонії, що дало можливість розширити співпрацю у конверсії та взаємному навчанні військового персоналу. Поза економічними проблемами, спостерігається широка взаємодія в рамках загальноєвропейських структур у процесі формування системи європейської безпеки, підримці один одного з питань, пов'язаних з національною безпекою, а також участь у програмі НАТО «Партнерство заради миру». Має перспективи й підтримка України у Північно-Балтійському регіоні.

4 грудня 1991 р. парламент Литовської Республіки заявив про визнання незалежності України. Країни уклали міждержавний Договір про дружбу і співробітництво. Внаслідок скорочення виробництва, неплатоспроможності суб'єктів виробництва, кризи фінансової системи, неврегульованості взаєморозрахунків банківських структур зменшилися темпи зростання зовнішньоторговельного обороту (у 1995 р. його обсяг становив 246 млн. дол. США, у 1996 р. - 276 млн. дол.). Невисокий показник і литовських інвестицій в українську економіку - 2,3 млн. дол., що становить 1% від загального інвестиційного об'єму країн колишнього простору СРСР. Отже, основні базові міждержавні договори Україна уклала з усіма згаданими країнами. Україна експортує до Балтії метали, сільськогосподарську продукцію, товари хімічної промисловості, папір, картон, устаткування, машини. Імпортує електротехнічну, електронну, радіоелектронну продукцію, мінеральні речовини, продукцію легкої промисловості.

Проте, з набуттям країнами Балтії статусу членів Європейського союзу можуть змінитись і параметри відносин України з цими державами. У першу чергу це стосується питань експортно-імпортних операцій. Слід зазначити, що спільний зовнішній митний тариф, до якого приєдналися нові члени Союзу, в середньому нижчий від існуючих нині національних митних рівнів. Як наслідок членства в ЄС, збільшиться рівень тарифного захисту. Це насамперед стосується країн Балтії, з якими Україна має угоду про вільну торгів-1 лю, що втратить чинність після вступу балтійських країн до ЄС. В результаті, Україна може втратити 15-20 % експорту до цього регіону, що можна розглядати певною загрозою українським економічним інтересам в Балтії.

Зрозуміло, що сторони дотримуватимуться вимог і законодавчих норм, які висуває європейська спільнота.

Сучасна євроінтеграційна модель зовнішньої політики України побудована на двох взаємопов’язаних шляхах її поступового входження до нової європейської спільноти, а саме:

• інтеграції до європейських і євроатлантичних структур та інституцій;

• співробітництві з державами ЦСЄ, участі в регіональних (субрегіональних) організаціях і форумах.

Щоб утвердитися як європейська держава, Україні потрібно зміцнити зв’язки з державами Центральної Європи та її регіональними організаціями. На жаль, цей процес відбувається досить повільно, оскільки офіційні діячі цих країн здебільшого продовжують заперечувати належність України до центральноєвропейських держав як з культурної, так і політичної точок зору. Вони побоюються, що членство України може зруйнувати згуртованість об’єднань та привнести небажані ускладнення у відносинах з РФ. До того ж українська економіка менш розвинена, ніж у країнах Центральної Європи.

Разом з тим транскордонне співробітництво зберігає значний потенціал для України, яка має спільний кордон з потенційними членами ЄС. Згідно зі Стратегією інтеграції України до ЄС (1998 р.) “практичне здійснення інтеграційного процесу можливе лише за умови доповнення загальноєвропейського виміру співпраці регіональною інтеграцією та поглибленням галузевого співробітництва України і ЄС”. Спільна стратегія ЄС щодо України (Гельсинкі, 1998 р.) підкреслює, що “ЄС підтримує розвиток та зміцнення ініціатив регіонального співробітництва та транскордонного співробітництва за участю України та сусідніх їй країн. У цьому контексті ЄС надаватиме першорядного значення питанням прикордонного господарства”.

Оскільки одразу інтегрувати всю територію України до ЄС з відомих причин неможливо, поступова євроінтеграція її окремих регіонів вбачається ефективнішим інструментом цього процесу. Це також дозволить зняти частину протиріч у розумінні громадянами України зовнішньополітичних пріоритетів держави. У цьому контексті функцію “інтегратора” України до Європи повинні виконувати західноукраїнські області, а “полігонами” для інтеграційних дій можуть уже сьогодні бути існуючі єврорегіони (“Карпатський”, “Верхній Прут”, “Буг”, “Нижній Дунай”). В усякім разі, ні сусідні з Україною держави, ні сама Україна не зацікавлені в тому, щоб майбутній східній кордон ЄС (водночас і західний кордон України) поділив Європу на дві частини. Україна має шанс через розвиток транскордонної співпраці реалізувати пріоритетний напрямок зовнішньої політики. Так чи інакше всі питання взаємин України в рамках ЦСЄ слід розглядати через призму розширення ЄС на Схід.

Особливість української ситуації в регіоні ЦСЄ полягає ще в особливостях історичного розвитку України. Європейськими можна назвати території, які належать до Європи. На це може більш– менш аргументовано претендувати Західна Україна.

Як це не парадоксально, наші західні сусіди зацікавлені більше в самому інтеграційному процесі, аніж у завершеній інтеграції. На тлі економічної сплячки України державам Європи живеться краще і спокійніше, бо їм прощаються навіть помилки, на які Україна не має права. У той же час повна інтеграція нашої держави до ЄС спричинила б для інших країн ЦСЄ нові проблеми, наприклад, фактор дешевшої робочої сили з України на легальному рівні.

Та все-таки, Україна входить до ряду організацій цього регіону. Зокрема, заслуговує на особливу увагу співробітництво України і Польщі у регіональних проектах: воно стало логічним продовженням стратегічного партнерства. Це співробітництво включає координацію дій з країнами Вишеградської групи, в рамках Угоди про розвиток вільної торгівлі в Центральній Європі (абревіатура з англійської - ЦЕФТА), Центральноєвропейській ініціативі (ЦЕІ), Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), а також мережі єврорегіонів тощо.

Іншим напрямом активного співробітництва країн є їхня участь у розбудові єврорегіонів, метою яких є розвиток двостороннього прикордонного  (транскордонного)  співробітництва.  Єврорегіон «Буг» був утворений 29 вересня 1995 р. Його учасниками стали чотири воєводства Республіки Польща (Люблінське, Хелмське, Замосцьке, Тарнобжеське), а також Волинська область України.  15 травня 1998 р. до єврорегіону «Буг» приєдналися Бялоподляське воєводство (Польща) та Брестська область (Білорусь). У травні 2000 р. до складу єврорегіону ввійшли Сокальський та Жовківський райони Львівської області (які у подальшій роботі розглядались як складові єврорегіону «Карпати»).

3. Миротворча діяльність України: досягнення та проблеми.

Миротворча дiяльнiсть ООН завжди розглядалася Україною як одна з найголовнiших цiлей iснування цiєї Органiзацiї, покликаної, цитую, "врятувати прийдешнi поколiння вiд лихолiть вiйни". Саме тому з 1992 року понад 12 тис. представникiв України взяли участь в 20 минулих та триваючих миротворчих операцiях та мiсiях ООН. Цiлком усвiдомлюючи додаткову вiдповiдальнiсть як члена Ради Безпеки ООН за справу пiдтримання мiжнародного миру, Україна лише з початку цього року майже в 20 разiв збiльшила свiй внесок вiйськовим та цивiльним персоналом до поточних та нових операцiй ООН з пiдтримання миру.

За неповний рiк Україна забезпечила розгортання своїх контингентiв чисельнiстю 650 миротворцiв у складi сил ООН в пiвденному Лiванi, направила групу вiйськових спостерiгачiв до мiсiй ООН в ДРК i Ефiопiї та Еритреї, групу цивiльних полiцейських до мiсiї ООН у Схiдному Тиморi. На цьому тижнi завершується розгортання спецiальної полiцейської роти України у складi полiцейських сил ООН в Косово. У повнiй бойовiй готовностi знаходиться український вiйськовий контингент, призначений для участi в операцiї ООН в Демократичнiй Республiцi Конго.

Хочу наголосити на важливостi якнайскорiшої та ефективної реалiзацiї пропозицiї Президента України Л.Кучми, яка була проголошена на Самiтi тисячолiття та Самiтi Ради Безпеки, про необхiднiсть розробки всебiчної стратегiї ООН з попередження конфлiктiв, в основу якої слiд покласти широке застосування превентивної дипломатiї та превентивного миробудiвництва.

Iсторiя миротворчої дiяльностi ООН знає лише одну операцiю з превентивного розгортання в колишнiй югославськiй Республiцi Македонiя, яка, як вiдомо, цiлком виправдала себе. Ми вважаємо, що в новому столiттi саме такi операцiї мають стати якiсно новою моделлю миротворчої дiяльностi.

Практичним кроком на шляху до вироблення стратегiї ООН iз запобiгання конфлiктам, на думку України, може бути створення та дiяльнiсть регiональних центрiв з попередження конфлiктiв. У цьому контекстi варта уваги нещодавня пропозицiя України створити в Києвi регiональний центр етнiчних дослiджень пiд егiдою ОБСЄ. Ми вважаємо, що дiяльнiсть такого центру, присвячена монiторингу стану та розвитку мiжетнiчних вiдносин в країнах-членах ОБСЄ, своєчасному виявленню небезпечних сепаратистських тенденцiй та iнших ознак зародження конфлiктiв, також сприятиме реалiзацiї превентивної стратегiї ООН завдяки спiвробiтництву мiж ООН та ОБСЄ.

Україна продовжує докладати зусиль до просування процесiв врегулювання так званих "заморожених" конфлiктiв на пострадянському просторi, зокрема, в Абхазiї, Грузiя, Нагiрному Карабасi, Азербайджан, та в Приднiстров'ї, Молдова.

Як член групи "Друзiв Генерального секретаря ООН", що сприяє процесу грузино-абхазького врегулювання, Україна не може не бути занепокоєною гальмуванням прогресу у просуваннi мирного процесу, iснуванням широкомасштабних гуманiтарних проблем, якi виникли внаслiдок конфлiкту майже десятирiччя тому, збереженням вибухонебезпечної ситуацiї в зонi конфлiкту.

Головним інструментом колективної системи безпеки є  миротворча діяльність  , за допомогою якої міжнародна спільнота вирішує проблеми запобігання воєнним конфліктам на етапі конфронтації, або у разі їх виникнення приймає зусилля щодо їх припинення. Ця концепція покладена в основу глав VI-VIII Статуту ООН. На європейському континенті ООН делегувала права в питаннях ведення  миротворчої діяльності  Організації Безпеки та Співробітництва у Європі (ОБСЄ) - унікальній регіональної структурі, яка об’єднує 54 держави. Україна , ставши учасницею ОБСЄ 30 січня 1992 року проводить політику підтримання принципів регулювання взаємин між європейськими державами з питань збереження миру та міжнародної безпеки.

Участь  України  у  миротворчій діяльності  є однією із важливих складових її зовнішньої політики та забезпечення національної безпеки. Для реалізації завдань  миротворчої діяльності  Збройних Сил  України  сформовано відповідну законодавчу й нормативно-правову базу. Її основу становлять Конституція України, Закони України „Про оборону України,” „Про Збройні Сили України,” „Про участь України у міжнародних миротворчих операціях”. Основу законодавчої бази у галузі  миротворчої діяльності  являє собою Закон  України  „Про участь України в міжнародних миротворчих операціях”, прийнятий Верховною Радою України 23 квітня 1999 року. Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади щодо участі України у міжнародних  миротворчих  операціях, а також порядок направлення  Україною  військового та цивільного персоналу, організації його підготовки і забезпечення для участі в  діяльності  з підтримання міжнародного миру та безпеки. У законі визначаються ті міжнародні організації, під егідою яких Україна може брати участь у миротворчих операціях. Участь України в міжнародних миротворчих операціях здійснюється наданням миротворчого контингенту, миротворчого персоналу, а також матеріально-технічних ресурсів. Погляди на застосування Військово-Морських Сил Збройних Сил України у миротворчих операціях Після приєднання України до програми „Партнерство заради миру” (ПЗМ) у 1994 році кораблі, авіація, підрозділи морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України взяли участь у понад 50 міжнародних навчаннях. Обсяг заходів бойової підготовки за миротворчою тематикою постійно збільшується.

Станом на 13.01.06 840 військовослужбовців Збройних Сил України беруть участь у 10 миротворчих місіях. (у складі миротворчих контингентів - 749 військовослужбовців, миротворчий персонал – 91 військовослужбовець).

Історія

Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 року “Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії”.

Українські воїни брали участь у наступних міжнародних миротворчих операціях:

Багатонаціональні сили у Іраку (серпень 2003 – грудень 2005)

Місія ООН у Сьєрра-Леоне --березень 2001р. - березень 2005 р.

Місія ОБСЄ у Грузії 1999 – грудень 2005

Миротворчих операціях Сили ООН по охороні (UNPROFOR) 1992-1995 рр.

Сили Виконання Угоди IFOR Сили Стабілізації грудень 1995 р. - грудень 1999 р.

Місія ООН у Східній Славонії ПАООНСС (квітень 1996 р. - січень 1998 р.)

Місія ООН превентивного розгортання в Македонії червень 1995 р. - березень 1999 р.

Місія ОБСЄ з верифікації у Косово ( грудень 1998 р. - березень 1999 р.)

Місія ООН в Анголі (січень 1996 р. - лютий 1999 р.) 

Місія ООН у Гватемалі (МІНУГУА) січень-травень 1997 р.

Місія ООН у Таджикистані грудень 1994 р. - березень 2000 р.

Міжнародні сили з підтримки миру в Косово, СРЮ (КФОР) 

Вересень 1999 – липень 2000 Вересень 1999 – березень 2001 Грудень 2002 – липень 2003

Місія ООН в Афганістані квітень 2000 року - травень 2001 року

Місія ООН на півострові Превлака, Хорватія січень 1996 р. - грудень 2002 р

Гуманітарна місія в Державі Кувейт квітень-серпень 2003”


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

49127. Предпроектные предложения (ПП) на реконструкцию станции технического обслуживания автомобилей (СТО) 248.5 KB
  Технические решения соответствуют требованиям экологических, санитарно-гигиенических, противопожарных и других норм, действующих на территории РФ и обеспечивают безопасную эксплуатацию объекта при соблюдении СНиП в рабочих чертежах и в процессе строительства.
49128. Использование нейронных сетей при определении поведения личности в конфликтной ситуации 2.97 MB
  Искусственные нейронные сети Нейронные сети и нейрокомпьютеры -– это одно из направлений компьютерной индустрии в основе которого лежит идея создания искусственных интеллектуальных устройств по образу и подобию человеческого мозга. Своей популярностью искусственные нейронные сети ИНС обязаны уникальному свойству заложенных в них идей: они способны обучаться на множестве примеров впоследствии узнавая в потоке информации черты ранее встреченных образов и ситуаций. По своей природе искусственные нейронные сети напоминают деятельность...
49129. Основы электротехники и электроники. Методическое пособие 376 KB
  В первой из них необходимо рассчитать токи и напряжения в ветвях заданной электрической цепи использую методы контурных токов и узловых напряжений. В третьей части работы расчеты выполняются с применением ЭВМ путем моделирования заданной цепи с помощью программы Electronics Workbench EWB которая определяет частотные характеристики исследуемой цепи. Расчет цепи необходимо определить токи в ветвях напряжения на сопротивлениях и соответствующие этим сопротивлениям номинальные значения пассивных...
49130. ПОВЫШЕНИЕ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ЭФФЕКТИВНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ (НА ПРИМЕРЕ ВАГОННОГО ДЕПО) 591 KB
  Умение профессионально руководить организацией, эффективно строить свои взаимоотношения с подчиненными, начальниками, другими сотрудниками организации или даже просто чувствовать себя в ней комфортно требует определенного набора знаний и практических навыков.
49131. Устройство сбора телеметрической информации 761 KB
  Конструктивная реализация устройства включает в себя ряд коммутаторов с подключенными к ним дешифраторами аналогово-цифровой преобразователь АЦП и микропроцессорный блок включающий в себя сам микропроцессор тактовый генератор и память ПЗУ и ОЗУ Принцип работы схемы: Основными устройствами системы являются: коммутатор усилитель АЦП микропроцессорный блок микропроцессор ПЗУ ОЗУ шинные формирователи. Количество разрядов АЦП необходимых для ввода информации по формуле равно: ; АЦП следует выбирать с разрядностью не менее 4....
49133. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТИПА ЛИЧНОСТИ ПО ПРИНЦИПУ «ЛИДЕР ЛИ ТЫ» 726 KB
  Искусственные нейронные сети Многослойные искусственные нейронные сети. А уже в 1943 году Маккалок и Питтс формализуют понятие нейронной сети в фундаментальной статье о логическом исчислении идей и нервной активности. Кохоненом представлена модель сети решающей задачу кластеризации и обучающейся без учителя самоорганизующаяся карта Кохонена.
49134. Прогнозирование исхода выборов президента 887.5 KB
  Искусственные нейронные сети Нейронные сети возникли из исследований в области искусственного интеллекта а именно из попыток воспроизвести способность биологических нервных систем обучаться и исправлять ошибки моделируя низкоуровневую структуру мозга. Целью моей курсовой работы является построение такой нейронной сети которая бы с наибольшей точностью прогнозировала исход выборов президента нашей страны. Искусственные нейронные сети Искусственные нейронные сети НС совокупность моделей биологических нейронных сетей.
49135. Использование нейронных сетей для определения темперамента человека 564.5 KB
  При обучении на вход нейросети один за другим подаются исходные данные и сеть генерирует свои ответы. Цель: показать можно ли использовать нейронные сети и эффективно ли применение нейронных сетей при определении человеческого темперамента. Искусственный интеллект и нейросетевые технологии Нейронные сети и нейрокомпьютеры – это одно из направлений компьютерной индустрии в основе которого лежит идея создания искусственных интеллектуальных устройств по образу и подобию человеческого мозга. Искусственные нейронные сети подобно...