22755

Участь делегації УРСР в роботі Дунайської конференції

Шпаргалка

История и СИД

право України було відновлено. У 19941996 роках ЄС ухвалив Спільну позицію щодо України 28 листопада 1994 р. Указом Президента України було затверджено Стратегію інтеграції України до ЄС€ розраховану на період до 2007 року. на Гельсінському самміті Євросоюзу була ухвалена Спільна стратегія ЄС щодо України яка спрямована на зміцнення стратегічного партнерства з Україною.

Украинкский

2013-08-04

73 KB

4 чел.

    № 11  ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ

1. Участь делегації УРСР в роботі Дунайської конференції.

2. Відносини Україна - ЄС: цілі сторін, тенденції та напрямки співробітництва.

3. Українсько-турецькі відносини.

1. Участь делегації УРСР в роботі Бєлградської (Дунайської) конференції.

У цій конференції взяли участь придунайські країни— СРСР, Українська РСР, Румунія, Болгарія, Чехо-словаччина, Югославія, Угорщина, а також учасники сесії Ради Міністрів закордонних справ — США, Велика Британія, Франція, пізніше — Австрія (після укладення з нею мирного договору). Конференція розпочала роботу ЗО липня 1948 р. у Белграді. Хід конференції висвітлювали багато засобів масової інформації. Українську делегацію очолював заступник Голови Ради Міністрів УРСР А. Барановський. Це була одна з перших конференцій, на якій представники західних держав не могли диктувати свою волю. Конференція мала розробити і схвалити нову угоду про судноплавство на Дунаї замість конвенції 1921 р. Активну участь у роботі конференції брала українська делегація.

Щодо США, то ця країна жодного відношення до Дунаю не має. Обсяг експорту США до придунайських країн становить лише 0,5% всього американського обсягу експорту. Українська делегація рішуче виступила проти плану США, який нагадував «план Маршалла» — спробу нав'язати політичну і економічну експансію США в цьому регіоні.

Конвенцію було розроблено за радянськими пропозиціями. Захід виступив проти. США, Франція і Велика Британія заявили, що не підпишуть цей документ. Представник Болгарії запропонував виключити ці країни з числа учасників конференції. Українська делегація висловила побажання, щоб Рада Міністрів закордонних справ взяла до уваги справедливі вимоги придунайських країн. У своєму обґрунтуванні Українська РСР стверджувала, що режим судноплавства по Дунаю 1921 р. усував придунайські країни від участі у судноплавстві по річці.

18 серпня 1948р. у Белграді відбулося підписання конвенції про режим судноплавства по Дунаю. Президія Верховної Ради УРСР ратифікувала цей документ 18 лютого 1949 р.

Конвенцією встановлено демокр. статус використання судноплавної частини Дунаю (від м. Ульм у ФРН до гирла Дунаю з виходом до Чорного моря), яка має бути вільною та відкритою для громадян усіх д-ав на основі рівності щодо портових і навігаційних зборів та умов судноплавства міжнародного торгівельного. Військ, суднам недунайських д-ав заборонялось ходити по річці. При-дунайські д-ви зберігали право юрисдикції у внутр. територіальних водах і водночас гарантували охорону інтересів міжнар. торгівлі на Дунаї.

Після ратифікації конвенції іншими державами, які брали участь в її розробленні,— Болгарією, Румунією, Союзом РСР, Угорщиною, Чехословаччиною і Югославією — з 11 травня 1949р. вона набрала чинності. У 1960 р. до конвенції приєдналася і Австрія як повноправний член.

Дунайська комісія(Вона складається виключно з представників придунайських д-ав (по одному від кожної)), яка не має ні законодавчих, ні судових функцій, спостерігає за виконанням конвенції 1948 р., складає загальні плани розвитку судноплавства на основі пропозицій прибережних країн, уніфікує правила річкового і санітарного нагляду, координує гідрометеорологічну службу на Дунаї. З 1948 р. комісія працювала в м. Галаці (Румунія), з 1954р.— у Будапешті.

Українська РСР недовго була рівноправним представником придунайської країни у конвенції. У 70-ті рр. вона була позбавлена права мати свого представника в Дунайській комісії, її інтереси представляв делегат від СРСР. Лише у 1992 р. право України було відновлено.

2.Відносини Україна-ЄС: цілі сторін, тенденції та напрямки співробітництва

Фактично від початків унезалежнення Україна будувала свою зовнішню політику на „поверненні до Європи”. Україна стала першою країною на теренах СНД, що уклала Угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом (16 червня 1994 р.), де було визначено правовий механізм взаємодії між двома сторонами. У 1994-1996 роках ЄС ухвалив Спільну позицію щодо України (28 листопада 1994 р.) і План дій (6 грудня 1996р.), які висловлювали підтримку незалежності, територіальної цілісності, демократичних політичних та економічних перетворень в Україні та її інтеграції до світової економіки. 1 березня 1998 року Угода про партнерство і співробітництво (УПС) набула чинності, незабаром 11 червня 1998 р. Указом Президента України було затверджено „Стратегію інтеграції України до ЄС”, розраховану на період до 2007 року.

11 грудня 1999 р. на Гельсінському самміті Євросоюзу була ухвалена Спільна стратегія ЄС щодо України, яка спрямована на зміцнення стратегічного партнерства з Україною.

 Результати саміту Україна-ЄС 1 грудня 2005 р. Саміт був найбільш значущою подією у відносинах ЄС-Україна у 2005 році. Відповідно до заяви, зробленої вищими представниками ЄС 1 грудня в Києві, Європейська Комісія та країни члени дійшли висновку про відповідність України критеріям країни з ринковою економікою у відповідності з антидемпінговим законодавством ЄС, що зумовило надання відповідного статусу. Політичне рішення було оголошене під час саміту ЄС-Україна, а формальні процедури з імплементації цього рішення були завершені 21 грудня, коли Україна отримала ринковий статус де-юре. Окрім ринкового статусу, протягом саміту було підписано декілька важливих документів зі співпраці у сфері енергетики та транспорту. Зокрема, Україна та Європейський Союз підписали Меморандум порозуміння зі співпраці в енергетичній Сторони також підписали Угоду щодо деяких аспектів повітряного транспорту. Угода розглядається як необхідна передумова подальшого розвитку транспортної співпраці між Україною та ЄС, зокрема, в контексті формування єдиного авіаційного простору та підписання угоди про поглиблене співробітництво в авіаційному транспорті. Іншим важливим документом, підписаним у Києві, стала Угода про співпрацю у супутниковій навігаційній системі “Галілео”. Угода передбачає пряму участь України в проекті “Галілео”, залучення до реалізації космічної програми ЄС, а також членство України в Європейській космічній агенції.

Інтереси України щодо ЄС.

Сьогодні Європейський Союз та Україна мають спільний кордон і як безпосередні сусіди будуть посилювати свою політичну та економічну взаємопов‘язаність. Розширення дає можливість для України та Європейського Союзу розвивати якомога тісніші відносини, що виходитимуть поза рамки співробітництва  до поступової економічної інтеграції та поглиблення політичного співробітництва. Європейський Союз та Україна сповнені рішучості посилити свої відносини та сприяти утвердженню стабільності, безпеки і добробуту. Такий підхід заснований на спільних цінностях, спільній власності та диференціації. Це сприятиме подальшому зміцненню нашого стратегічного партнерства. 

Стратегiя iнтеграцiї України до Європейського Союзу визначає основнi напрями спiвробiтництва України з Європейським Союзом (ЄС) - органiзацiєю, яка в процесi свого розвитку досягла високого рiвня полiтичної iнтеграцiї, унiфiкацiї права, економiчного спiвробiтництва, соцiального забезпечення та культурного розвитку.

 Стратегiя iнтеграцiї України до ЄС грунтується на:

 - Конституцiї України, що встановлює спрямування зовнiшньополiтичної дiяльностi України на забезпечення її нацiональних iнтересiв i безпеки шляхом пiдтримання мирного i взаємовигiдного спiвробiтництва з членами мiжнародного спiвтовариства за загальновизнаними принципами i нормами мiжнародного права;

 - схвалених Верховною Радою України Основних напрямах зовнiшньої полiтики України та Концепцiї (основах державної полiтики) нацiональної безпеки України;

 - Угодi про партнерство та спiвробiтництво мiж Україною та Європейськими Спiвтовариствами та їх державами - членами вiд 1994 року (УПС) та iнших договорах, укладених мiж Україною та ЄС, в яких визначаються механiзми взаємодiї мiж ними.

  Стратегiя iнтеграцiї України до Європейського Союзу має забезпечити входження держави до європейського полiтичного (в тому числi у сферiзовнiшньої полiтики i полiтики безпеки), iнформацiйного, економiчного i правового простору. Отримання на цiй основi статусу асоцiйованого члена ЄС є головним зовнiшньополiтичним прiоритетом України у середньостроковому вимiрi i повинно спiввiдноситися в часi з набуттям повноправного членства в ЄС державами-кандидатами, якi мають спiльний кордон з Україною.

План дій Україна – Європейський Союз, який був прийнятий в 2004 році, встановлює комплексний перелік пріоритетів, як в рамках, так і поза рамками Угоди про партнерство та співробітництво. Серед цих пріоритетів, всі з яких мають важливе значення, особливу увагу слід приділити:

  •  Подальшому посиленню стабільності та ефективності органів, що забезпечують демократію та верховенство права
  •  Забезпеченню поваги до свободи засобів масової інформації та свободи слова
  •  Розвитку можливостей для поглиблення консультацій між Україною та ЄС у сфері врегулювання кризових ситуацій
  •  Посиленню співробітництва у сфері роззброєння та нерозповсюдження ядерної зброї
  •  Посиленню співробітництва з питань нашої спільної сусідської та регіональної безпеки, зокрема щодо вироблення ефективного рішення Придністровського конфлікту в Молдові, включаючи вирішення прикордонних питань
  •  Вступу до СОТ
  •  Поступовій ліквідації обмежень та нетарифних бар’єрів, які перешкоджають двосторонній торгівлі, та реалізації необхідних регулятивних реформ
  •  Покращенню інвестиційного клімату шляхом запровадження недискримінаційних, прозорих і передбачуваних умов ведення  бізнесу, спрощених адміністративних процедур та боротьби з корупцією
  •  Податковій реформі, покращенню функціонування Податкової адміністрації та ефективному використанню державних коштів
  •  Започаткуванню конструктивного діалогу зі спрощення візового режиму між Україною та ЄС з метою підготовки до майбутніх переговорів щодо укладення угоди про спрощення візового режиму, беручи до уваги необхідність прогресу у триваючих переговорах щодо угоди про реадмісію між Україною та ЄС
  •  Поступовому наближенню законодавства, норм та стандартів України до законодавства, норм та стандартів Європейського Союзу; подальшому посиленню дієздатності адміністративних та судових органів
  •  Сприянню діалогу щодо питань працевлаштування та намаганню у відповідності до УПС, забезпечити, щоб ставлення до працівників-мігрантів не було дискримінаційним на підставі громадянства
  •  Повній імплементації Меморандуму про взаємопорозуміння щодо закриття Чорнобильської атомної електростанції, включаючи завершення будівництва та введення в дію ядерних реакторів Х2/Р4 відповідно до визнаних міжнародних стандартів щодо ядерної безпеки

Документи Європейського Союзу щодо України: 

  1.  Спільна стратегія ЄС щодо Українивід 11 грудня 1999 року
  2.  План дій Європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ;
  3.  Communication from the Commission to The Council and the European Parliament: Wider Europe - Neighbourhood: A New Framework for Relations with our Eastern and Southern Neighbours.

Спільні договірно-правові документи Україна - ЄС:

  1.  Угода між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво ;  від 25.12.2002;
  2.  Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною . ДАТА ПІДПИСАННЯ: 16.06.94 ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 10.11.94,
  3.  Угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств про заснування Представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні та про його привілеї та імунітети (підписана 17.09.93)
  4.  Угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств про створення Контактної групи по вугіллю та сталі (підписана 08.06.94)
  5.  Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (підписана 14.06.94)
  6.  Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі керованого термоядерного синтезу (підписана 23.07.99)
  7.  Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі ядерної безпеки (підписана 23.07.99)
  8.  Угода між Україною та ЄС про деякі аспекти повітряного сполучення (підписна 01.12.05)
  9.  Угода про співробітництво щодо цивільної глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС) між Європейським співтовариством, його державами-членами та Україною(підписна 01.12.05)
  10.  Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі між Європейським Союзом та Україною (підписна 01.12.05)

 Внутрішні законодавчі акти України щодо ЄС: 

  1.  Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки";  від 30 квітня 2002 року
  2.  Постанова Кабінету Міністрів України "Питання діяльності Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)"  від 13 липня 1998
  3.  Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу (затверджена Указом Президента України)від 11 червня 1998 року;
  4.  Указ Президента України "Про програму інтеграції України до Європейського Союзу" від 14 вересня 2000 року; 
  5.  Указ Президента України "Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)"  від 24 лютого 1998 року
  6.  Указ Президента України "Про Державну раду з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України"(затверджено 30 серпня 2002 року)
  7.  Постанова Верховної Ради України "Про рекомендації за підсумками парламентських слухань з питань реалізації державної політики інтеграції України до Європейського Союзу" (Схвалено Постановою Верховної Ради України  від 17 січня 2002 року N 2999-III).

3. Українсько-турецькі відносини

Тур визнала незал Укр. у грудні 1991.

Договірна база: Договір про дружбу і співроб-во 4.05.1992, Спільне комюніке 21-22.05.1998: укр-тур відносини визначені як «конструкт партн-во»! На сьогодні – більше 80 двостор документів у політ, ек, наук, культ та ін сферах, серед яких ключові: угода про торг-ек співроб-во, про уникнення подвійного оподаткування, про сприяння та взаємний захист інвестицій, про співроб-во у галузі оборонної пром.

Регулярний політ діалог на вищ рівні було розпочато під час травнев 1992 візиту Л.Кравчука до Анкари. 1992 – розпочато міжпарлам діалог (візит глави тур парл Х.Джіндорука до Укр), 1998 – започатковано міжурідов діалог на рівні пр-мініст-в (лют 1998 – офіц візит прем Тур М.Йилмаза, жовт – пр-мін Укр. В.П.Пустовойтенко).

Пріоритетн напрямками співробітництва є економ, військ-техн, енергет сфери.

Постійно розишир-ся ек співпраця з Тур, причому постійно утримується для України позитивне сальдо у торгівлі. Під час візиту Пр Тур С.Деміреля була висунута ініціатива формування чорно мор зони вільн торгівлі. Тур – четвертий найбільший торг партнер України, Укр – 16 для Тур (2003). 1ґпоказники обсягів товарами у 2002 і 2003 становили 1235,4 і 902,1 млн дол., а імпорту відповідно 195,3 і 312,3 млн дол. Укр експортує – залізо, сталь, метал руди, вироби неорганічн хімії, с/г тощо, імпортує – продукти харч та текстиль пром,  вироби пром призначення, електричне машинобудуванн.

Перспективним є співроб-во в енергетиці. Жовт 1993 – протокол про співроб-во в галузі енергетики.  Співпраця Укр. могла б проявитися у постачанні електроенергії та спорудженні енергетичного комплексу у Тур. Крім того, Укр. разом з тур компаніями взяти активну участь у розбудові та розширенні існуючих трубопроводів (про це заявляв Б.Тарасюк 2000р). Важл місце в укр.-тур відносинах посідає питання нафтопроводів (і Укр., і Тур зацікавлені у транспортув нафти з Касп моря та Перс затоки, а також азійськ газу через їх тер). У травні 1994 було підписано протокол про буд-во нафтопроводу, що з’єднає термінал Джейхан з портом Самсун на чорномор узбер Тур. Проект нафтопров (розробив Укр. ін-т транспорту нафти) предбач тарнспортув близькосхідн нафти через тер Тур – з Самсуна до Одеського терміналу-Броди-Центр Євр. 1997 – угода про участь Укр. у буд-ві нафтопров, але проект так і не був реалізований. За великим рахунком Укр. та Тур є конкурентами у транспортуванні касп нафти (Тур: нафтопровід Баку-Джейхан, а Укр: Баку-Супса-Одеса-Броди-Плоцьк-Гданськ, де укр. складова – Од-Броди). За підтримки США сьогодні працює тур маршрут.    

Військова сфера співроб-ва. Тур зацікавлена в укр. технологіях вій вироб-ва. 1998 підписана міжвідомча угода, згідно з якою розпочав роботу Міжнародний наук центр високих технологій у м.Гебзе. Для Укр. це означає початок виходу укр. технологій, зокрема спільних розробок у сфері радіолокації та мікроелектроніки, на ринки регіону. У 2000 Укр брала участь у тендері на забезпечення Тур 1 тис танків.

У спів роб важливе місце займає Крим питання. В укр.-рос суперечках щодо держ статусу Криму 1991-93 Тур підтримала сторону України. Тур взяла забовязання надавати фін допомог на облаштування крим татар, що повернулися на батьківщину (76 млн дол). З 1996 поч діяти поромна переправа між Ялтою та Стамбулом. В Анкарі відкрито ек пред-вл Криму в Тур.

Позитивним є укр.-тур співроб у світлі євроатлант інтеграції Укр.. Член НАТО, Тур була одна з перших, хто привітав рішеннґ РНБОУ від 23.05.2002 щодо курсу на вступ до НАТО. Тур та Укр. співпрацювали у межах прогр «Партнерство заради миру» та спільних тренувань «У дусі партн-а заради миру». Обидві країни – участь у миротвор тренуваннях НАТО «Міст миру-98» та «Sea Breeze».

Співроб з Тур відб-ся не лише на двостор, але й на багатостор рівні, зокрема в межах ЧЕС (Чорном ек співроб- започатк 1992).



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80858. УНИТАРНЫЕ ГОСУДАРСТВА: ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА И СИСТЕМЫ УПРАВЛЕНИЯ 42.42 KB
  Унитарное государство – форма государственного или национальногосударственного устройства при котором территории государства подразделяется на административнотерриториальные единицы области круга районы департаменты и т. В отдельных случаях в состав унитарного государства могут входить одна или несколько территориальных единиц пользующихся особым статусом автономных государственных образований. Для унитарных государств характерно наличие следующих основных признаков: 1 единая конституция; 2 единая система высших органов...
80859. ФЕДЕРАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВО: ТИПЫ ФЕДЕРАЦИЙ, СПЕЦИФИКА РОССИИ 88.5 KB
  Распределение власти по вертикали между уровнями Федерации, Субъектов Федерации, МСУ. Верховенство Конституции РФ, Федеральных законов над Конституциями, законами субъектов Федерации (только по предметам совместного ведения РФ и ее субъектов). Разделение властей
80860. ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОЛИТИКА И ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ: ОБЩЕЕ И ОСОБЕННОЕ 48.88 KB
  Гос политика это целенаправленная деятельность органов государственной власти по решению общественных проблем доступностью и реализации общезначимых целей развития общества или его отдельных сфер. Она является средством позволяющим государству достичь определенных целей в конкретной области используя правовые экономические административные методы воздействия опираясь на ресурсы которые имеются в его распоряжении. Формирование и реализация госй политики обычно имеют 4 этапа политический цикл: 1й этап – опреде общественных...
80861. Структура федеральных органов исполнительной власти (ФОИВ) и Организация их деятельности 46.19 KB
  Функции ФОИВ руководство деятельностью которого осуществляет Президент РФ определяются указом Президента РФ. Функции ФОИВ руководство деятельностью которого осуществляет Правительство РФ постановлением Правительства РФ. Функции: выработка государственной политики и нормативноправовому регулированию в установленной актами Президента РФ и Правительства РФ сфере деятельности. Возглавляет входящий в состав Правительства РФ министр РФ федеральный министр; Он не вправе осуществлять функции по контролю и надзору правоприменительные...
80862. Особенности государственного устройства и органы власти субъектов РФ 48.73 KB
  Среди субъектов РФ различают виды: республики края области автономную область города федерального значения и автономные округа. Частями субъектами российского государства являются национальные государства республики всего их 21; государственнотерриториальные образования края 6 области 49 города федерального значения 2; национальногосударственные образования 1 автономная область и 10 автономных округов. иметь свои конституции госный язык и госную символику; КРАЯ ОБЛАСТИ ГОРОДА ФЕДГО ЗНАЧЕНИЯ автономная область...
80863. Государственная служба как социально-правовой институт 48.6 KB
  Социальное понятие государственная служба очень многогранно и в широком смысле слова под государственной службой как социальным институтом понимается: исторически сложившаяся устойчивая форма организации совместной деятельности лиц находящихся на службе государства; особый вид социальной практики нацеленной в конечном итоге на реализацию функций государства на обеспечение прав и свобод граждан на создание благоприятных социальных условий для их достойной жизни; функция особого социального слоя людей государственных служащих...
80864. Критерии эффективности государственного управления. Взаимодействие общества и государства 44.77 KB
  Взаимодействие общества и государства. Государственное управление – это практическое организующее и регулирующее воздействие государства на общественную жизнедеятельность в целях ее упорядочения сохранения или преобразования которое опирается на власть. Эффективность гос управления – соотношение достигнутого результата целей управления с затраченными на это ресурсами.
80865. Особенности разрешения конфликтов в системе государственного и муниципального управления 46.19 KB
  Управление конфликтами – процесс целенаправленного воздействия на персонал с целью устранения причин породивших конфликт и перевод конфликта в рациональное русло для достижения желаемых результатов. Управление конфликтами включает в себя: прогнозирование конфликтов предупреждение одних и стимулирование других прекращение и подавление конфликтов их регулирование и разрешение. Прогнозирование конфликта – представление о будущем конфликте с определенной вероятностью указания времени и места действий. культуры нетерпимой к конфликтам в...
80866. Понятие и основные теории местного самоуправления 47.27 KB
  МСУ составляет одну из основ конституционного строя РФ. МСУ в РФ форма осуществления народом своей власти обеспечивающая в пределах установленных Конституцией РФ федеральными законами а в случаях установленных федеральными законами законами субъектов РФ самостоятельное и под свою ответственность решение населением непосредственно и или через органы МСУ вопросов местного значения исходя из интересов населения с учетом исторических и иных местных традиций ФЗ. МСУ является первичным уровнем публичной власти и системы управления в...