22763

Питання звичайних озброєнь в зовнішній політиці України

Шпаргалка

История и СИД

Основні напрямки і принципи зовнішньої політики України. Питання звичайних озброєнь в зовнішній політиці України. Напередодні краху СРСР Останніми роками перед розпадом СРСР змінився характер західних наукових підходів до проблем України. Як показав подальший перебіг подій більшість дипломатів Української РСР виявилася готовою до плідної роботи в ім'я незалежної України.

Украинкский

2013-08-04

58.5 KB

6 чел.

    № 19  ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ

1. Зовнішньополітична діяльність закордонних українських органів 1945-1991 рр.

2. Основні напрямки і принципи зовнішньої політики України.

3. Питання звичайних озброєнь в зовнішній політиці України.

1. Зовнішньополітична діяльність закордонних українських органів 1945 – 1991 рр.

Перші кроки зарубіжних представництв УРСР

Ще ЗО квітня 1945 р. був зроблений перший серйозний крок у напрямку реалізації нових конституційних положень. Делегація - УРСР "для участі в роботі конференції Об'єднаних Націй у Сан-Франціско (США) з вироблення Статуту Загальної Міжнародної Організації для підтримання миру й безпеки" була направлена за спеціальною постановою РНК УРСР.

Фактично дипломатичну діяльність від імені УРСР здійснювали представники радянських посольств. Приміром, Протокол про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, схвалений на міжурядовій конференції в Гаазі, від імені УРСР був уповноважений підписати посол СРСР у Франції С.Виноградов. З другого боку, МЗС УРСР щоразу просило дозвіл Москви на участь у міжнародних форумах.

Загальна декларація прав людини та протидія геноциду

Зазвичай найскладнішими для українських представництв були питання, пов'язані з правами людини. Помітним явищем міжнародного життя 1948 р. стало ухвалення Об'єднаними Націями Загальної декларації прав людини. Наступного року керівні органи ООН розгорнули активну діяльність, спрямовану на те, щоб вона була ратифікована. У листі Генерального секретаря ООН Д.Мануїльському містилося прохання звернути особливу увагу на потребу публічного розголошення тексту Декларації з допомогою урядів країн-членів. Пропонувалося, зокрема, опублікувати її в перекладі українською та іншими мовами для того, щоб учителі знайомили з нею школярів і студентів".

Тим часом Українська РСР змушена була діяти згідно з офіційною концепцією, затвердженою керівництвом КПРС. її суть полягала в критиці тексту Декларації, яка, мовляв, із вини західних держав "не давала яких-небудь гарантій реалізації записаних у ній прав". Відмовою зустріла українська дипломатія пропозицію Генерального секретаря ООН впливати на великі держави з тим, щоб вони подолали існуючі розбіжності й узялися за впровадження в практику зовнішньої політики Резолюції ҐА ООН від 3 листопада 1948 р."

Діяльність УРСР у ЮНЕСКО

Адекватнішою статусові повноправного члена ООН здавалася реакція Міністерства закордонних справ УРСР на деякі інші рішення та постанови ООН, максимально позбавлені ідеологічного наповнення. Але й це сталося більшою мірою після смерті Сталіна. Таким, приміром, можна вважати ставлення УРСР до ухвалення Статуту з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО).

За всіх нюансів, слід сказати, що саме в ЮНЕСКО українські представники працювали з більшою відкритістю й активністю. Цьому сприяла відносна деполітизованість у діяльності згаданої міжнародної організації.

Повертаючись до діяльності Української РСР в Соціально-економічній раді ООН, слід відзначити, що протягом першого повоєнного десятиліття вона відігравала особливо важливу роль у загальній діяльності Організації Об'єднаних Націй. З її подання було ухвалено низку важливих рішень 1948 та 1949 рр. Не маючи для "взірця" чітких розпоряджень Москви, МЗС УРСР тривалий час відмовлялося оприлюднити свою позицію щодо вказаних рішень Генеральної Асамблеї. Від ЗО квітня 1951 р., коли до Києва прийшло перше прохання Генерального секретаря ООН висловити офіційну точку зору Уряду Української РСР, до кінця зими 1952 р., коли надійшло чергове попередження, українська сторона просто не відповідала на послання з Нью-Йорка. В останньому з названих листів із ООН говорилося: "Нагадуємо, що згідно з положеннями резолюції Ради 283 (X) ми чекали від урядів відповіді про імплементацію рекомендацій до жовтня 1951 р. Однак жодного повідомлення з цього приводу ми не одержали від Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки й тому Генеральний секретар має честь ще раз звернутися за відповіддю у якомога стисліші терміни, що дозволило б підготувати звіт для чотирнадцятої сесії Соціально-економічної ради".

Останні два десятиліття обмеженої дипломатії

Робота МЗС УРСР ускладнюється

З кожним етапом загострення відносин між СРСР і США, Сходом і Заходом ускладнювалися завдання української дипломатії та можливості їх реалізації.

Із наближенням 1970-х рр. Москва починає вимагати від "радянських делегацій" тіснішої координації дипломатичних зусиль СРСР, УРСР і БРСР.

Як наслідок — у наступні роки стала традиційною практика укладання спільних планів роботи трьох радянських делегацій, які затверджувалися заступником міністра закордонних справ СРСР.

Перші роки "розрядки"

За умов розрядки міжнародної напруженості, що стала наслідком стратегії Президента США Р.Ніксона та його візитів до СРСР і КНР, як відомо, певною мірою посилилася можливість зовнішнього впливу на громадян СРСР. Тож від початку 1970-х рр. дипломати Української РСР працюють у ще складніших умовах, викликаних так званою "ворожою антирадянською діяльністю сіоністських та інших ворожих організацій".

Головними подіями для дипломатії УРСР у 1974 р. можна вважати приїзд до Києва Федерального канцлера Австрійської Республіки Б.Крайського (31 травня-1 червня), а в 1975 — офіційний візит до СРСР Президента Французької Республіки В.Жіскар д'Естена. В обох випадках підготовка велася вкрай активно й помпезно.

Для координації лобістської діяльності політичні організації української діаспори 1980 р. створили Українсько-американський громадський центр.

Напередодні краху СРСР

Останніми роками перед розпадом СРСР змінився характер західних наукових підходів до проблем України. Якщо раніше, зауважує Д.Марплс із Канади, вивчати Україну означало досліджувати події у Москві, то загроза розпадуСРСР у разі "успіху українців" змінила ситуацію. Впливова "Херітедж Фаун-дейшн" з огляду на це закликала Дж.Буша "зробити питання неросійських народів головним" у відносинах з СРСР, розпочати випуск журналу "Америка" українською мовою тощо.

Як показав подальший перебіг подій, більшість дипломатів Української РСР виявилася готовою до плідної роботи в ім'я незалежної України. У цьому немає нічого дивного. Адже саме дипломати краще за інших громадян Української РСР були обізнані з реальним станом життя в соціалістичних країнах, перевагами західної демократичної системи над тоталітаризмом, а ринкових свобод — над командною економікою.

Тому й західна орієнтація дипломатії незалежної України стала закономірним наслідком попередньої історії залежності та підлеглості.

2. Основні напрямки і принципи зовнішньої політики України.

Вперше засади та напрями ЗПУ були визначені у Постанові ВРУ „Про основні напрями ЗПУ” від 2.07.1993р.

Так, в ІІ розділі даного документу зазначається, що Україна (У) реалізовує свою зовнішню політику на таких засадах: У проводить  відкриту зовнішню політику, співробітництва  з  усіма  заінтересованими  партнерами,  уникаючи залежності від окремих держав; розбудовує  свої  відносини  з  іншими  державами  та  міжнародними організаціями на основі  принципів  добровільності,  взаємоповаги,  рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи; не є ворогом жодної держави; засуджує війну як знаряддя національної  політики, додержується принципу  незастосування  сили  та  загрози  силою  і вирішення міжнародних спорів мирними засобами; не висуває територіальних  претензій  до  сусідніх держав і не визнає жодних територіальних претензій до себе; дотримується  міжнародних  стандартів прав людини, забезпечує права національних меншин; додержується принципу  неподільності  міжнародного миру і міжнародної  безпеки (підхід -"безпека для себе - через безпеку для всіх"); керується  принципом  примату  права  в  зовнішній політиці, визнаючи пріоритет  загальновизнаних  норм  міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права; сумлінне виконання всіх своїх міжнародних  зобов'язань; спирається на фундаментальні  загальнолюдські  цінності  і   засуджує   практику подвійних стандартів; проти  присутності  збройних  сил  інших держав на своїй території і розміщення іноземних  військ  на  територіях інших держав без їх згоди, крім випадків застосування міжнародних  санкцій відповідно до Статуту ООН; здійснює неозброєні  примусові  санкційні  заходи  у  випадках  міжнародних правопорушень, які завдають їй шкоди; застосовує свої Збройні  Сили  у  випадках  актів збройної агресії проти неї та будь-яких  інших  збройних  зазіхань на свою  територіальну  цілісність  та  недоторканність  державних кордонів або на виконання своїх міжнародних зобов'язань; вважає себе, нарівні  з  усіма  іншими  колишніми радянськими республіками, правонаступницею Союзу РСР і  не  визнає пріоритету жодної з держав колишнього СРСР.

Що ж до напрямів ЗПУ, то вони окреслені в ІІІ розділі вже згаданого документу.

Отже, Постанова ВРУ „Про основні напрями ЗПУ” 1993р визначала 4 головних напрями:

    І. Розвиток двосторонніх міждержавних відносин.

В межах цього напряму були виокремлені окремі групи держав, з якими У має розвивати свої двосторонні взаэмини:

  1.  прикордонні держави

В даному напрямі важливим було укладання повномасштабних договорів про добросусідство і  співробітництво  з усіма прикордонними державами з  метою  остаточного  підтвердження існуючих державних кордонів, створення атмосфери взаємної довіри і поваги, щоб прикордонні держави  утворювали  навколо  України  надійну смугу миру і стабільності. Кожна  прикордонна держава визначалася стратегічним партнером. 

Пріоритетними у двосторонніх відносин з прикордонними  державами - українсько-російські відносини

  1.  західні держави - члени ЄС та НАТО

Зазначалося про необхідність встановлення з  ними відносин політичного і  військового  партнерства, економічного  співробітництва,  культурних і гуманітарних зв'язків, адже таке співробітництво  повинно було стати підгрунтям для розширення участі України в європейських структурах та майбутнього інтегрування її економіки до загальноєвропейського і світового економічного простору.

Особливе  значеннявідносини із США як країною, політика якої суттєвим чином впливає на розвиток міжнародних подій;

  1.  географічно близькі держави

Важливість відносини з даною групою країни полягала втому, що співробітництво з ними є необхідною умовою повноцінного інтегрування України у сім'ю  європейських  народів,  її  активної участі в регіональному і субрегіональному співробітництві. З огляду на це У має намір активно розвивати відносини з країнами Центр, Пд-Сх і Пн-Сх Європи.

Важливими визначалися відносини з країнами Балканського (У готова брати участь у мирному врегулюванні югославської проблеми) і Кавказького регіону.

  1.  Держави Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки

 Налагодження контактів з країнами Близького і Середнього Сходу, зокрема членами

ОПЕК, "новими індустріальними країнами" Азії та ін. Відносини з такими державами  як Японія, Республіка Корея,  Сінгапур, Південно-Африканська Республіка, Австралія важливі з огляду на можливі інвестиції в У з цих країн. Необхідність підтримання тісних взаємин з Індією, Китаєм, Єгиптом та Ізраїлем.

    ІІ. Регіональне співробітництво в Європі

Пріоритетним - діяльність  НБСЄ. У прагне підвищувати рівень своєї участі в Раді Північноатлантичного  співробітництва  та Північноатлантичній Асамблеї, активізувати свою діяльність з метою стати повноправним  членом  Ради  Європи. В субрегіональних напрямах важливим є активізація контактів у  Чорноморському економічному співробітництві та  Дунайській  комісії, на Середземноморському напрямі,   Вишеградською   групою, Північною Радою та Радою  держав  Балтійського  моря,  співробітництво у межах Карпатського єврорегіону.

Перспективною  метою - членство України в Європейських  Співтовариствах

    ІІІ. Співробітництво в рамках Співдружності незалежних держав.

Україна  розглядає  СНД як  міжнародний   механізм багатосторонніх консультацій, виступає за розвиток торговельно-економічних та ін зв'язків на засадах суверенного  партнерства та рівноправності, уникаючи участі в наднаціональних структурах федеративного чи конфедеративного характеру.

    ІV. ООН та інші універсальні міжнародні організації

Україна співпрацюватиме в ООН у справі вирішення глобальних проблем, забезпечення загальної і регіональної безпеки  шляхом  участі  в  операціях  по підтриманню  миру. Буде активно використовувати досвід  і  ресурси  МОП, ЮНЕСКО, ЮНІДО, МАГАТЕ, ВООЗ,  МБРР,  МВФ,  Всесвітнього  Банку  та ін.

Для того, щоб прослідкувати еволюцію основних напрямів, слід зазначені про основні напрями державної політики у зовнішньополітичній сфері, які визначені у законі України „Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003р: створення    сприятливих    зовнішньополітичних    умов   для економічного і соціального розвитку країни; запобігання втручанню у внутрішні справи України і відвернення посягань на її державний суверенітет  і  територіальну цілісність; забезпечення повноправної участі в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у   ЄС та Організації Північноатлантичного договору при збереженні  добросусідських і партнерських відносин з  Російською Федерацією, ін країнами СНД і світу; сприяння  усуненню  конфліктів,  насамперед  у  регіонах,  що межують з Україною; участь  у  міжнародній миротворчій діяльності під егідою ООН, ОБСЄ, участь  у заходах щодо боротьби з міжнародними організованими злочинними  угрупованнями  та  міжнародним  тероризмом,   протидія поширенню  ядерної  та  іншої зброї масового ураження і засобів її доставки; адаптація законодавства  України до законодавства ЄС.

Варто зазначити, що деякі зміни у напрямі розбудови відносин з ЄС, а саме мети набуття членства в цій організації, знайшля своє відображення у Воєнній доктрині України, затвердженої Указом Президента від 15.06.2004р, з якої були вилучені питання членства в НАТО і ЄС як мети, до якої прагне Україна.

Однак Указом Президента „Питання воєнної доктрини України” від 21.04.2005р  до Воєнної доктрини було повернуто положення про підготовку країни до вступу до НАТО і ЄС.

Таким чином можна зробити висновок, що основні засади та напрями ЗПУ не зазнавали суттєвих змін, за винятком „євроатлантичного вектора” української зовнішньої політики.

3. Питання звичайних озброєнь в зовнішній політиці України.

Договір є одним із вагомих документів у галузі контролю над звичайними озброєннями, не має аналогів в історії роззброєння та є важливим кроком на шляху зміцнення миру та європейської безпеки.Договір про звичайні збройні сили в Європі підписано 19 листопада 1990 року у Парижі вищими представниками урядів і міністрами закордонних справ 22 країн. Після розпаду СРСР та Чехословаччини кількість держав-учасниць Договору збільшилася до 30.Договір, підписаний колишнім Радянським Союзом, був ратифікований Верховною Радою України 1 липня 1992 року та є безстроковим.Цей Договір дозволив значно зменшити наступальні потенціали колишніх держав-супротивників, забезпечив ефективний контроль за рівнями звичайних озброєнь, а також забезпечив дотримання Україною встановлених обмежень щодо кількості озброєння та військової техніки, які підпадають під дію договору.Незважаючи на скрутне економічне становище в країні, наша держава знайшла можливість виконати свої міжнародні зобов’язання стосовно скорочення обмежених договором озброєнь та техніки. В Україні було скорочено 1974 од. бойових танків, 1545 од. бойових броньованих машин, 550 од. бойових літаків.Процес скорочення озброєнь, а також дотримання відповідних процедур скорочення контролювали інспекційні групи держав-учасниць Договору, які провели в Україні 166 інспекцій. На жаль, цей процес був односторонній, так як за відсутності коштів Україна провела тільки одну інспекцію контролю скорочення.Період скорочення за Договором завершився в нашій державі 31 жовтня 1995 року, в Києві, коли в присутності Міністра оборони України, військових аташе багатьох європейських держав, інших почесних гостей, а також інспекційної групи Великої Британії, відбулася урочиста церемонія ліквідації останнього танка.Це знайшло своє відображення у роботі іноземних інспекційних груп на території нашої держави. Так, протягом 2004 року в Україні проведено 15 Інспекцій з боку 12 держав-учасниць Договору, що становить 94 відсотки від пасивної квоти України. Всього ж, з початку дії Договору на території держави проведено 537 інспекційних заходів.Суттєвою частиною зобов'язань за Договором виступає обмін інформацією, що служить основою для проведення перевірок. Треба зазначити, що протягом 2004 року нами було підготовлено та направлено офіційними каналами до держав-учасниць 352 формати повідомлень, з яких 218 форматів пов'язані з переміщенням озброєнь та військової техніки, а також проведенням заходів реформування. Від держав-учасниць Договору за звітний рік надійшло 2385 форматів повідомлень.

Адаптація Договору про звичайні збройні сили в Європі

Процес адаптації існуючого Договору було успішно втілено в життя підписанням у Стамбулі 19.11.99 Угоди щодо адаптації Договору про ЗЗСЄ .Основними напрямками адаптації Договору є еволюція обмежень озброєнь та військової техніки, перегляд функціонування Договору в сучасних умовах, регулювання розміщення іноземних військ, вдосконалення системи контролю та обміну інформацією.21.09.2000 Верховна Рада України ратифікувала Угоду щодо адаптації Договору про ЗЗСЄ .


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26677. Наследование при моно- и дигибридном скрещивании 14.38 KB
  Закон доминирования первый закон Менделя − это закон единообразия гибридов первого поколения. Это соотношение выражает второй закон Менделя или закон расщепления признаков у гибридов второго поколения в соотношении 3:1 по фенотипу. Закон чистоты гамет – гамета содержит 1 и только 1 аллель от каждого гена. 3й закон Менделя: закон независимого наследования.
26678. Полиплоидия. Автополиплоидия, её фенотипические эффекты и генетика. Амфидиплоидия как механизм получения плодовитых аллополиплоидов. Значение полиплоидии в эволюции и селекции растений 13.47 KB
  Геномные мутации это мутации затрагивающие число хромосом изменяющие геномгаплоидный набор хромосом с локализми в них генами. Полиплоидия это изменение числа хромосом кратное гаплоидному. Умножение одного и того же гаплоидного числа хромосом генома назся автополиплоидией. Различают полиплоидию сбалансую с чётным числом наборов хромосом и несбалансую с нечётным.
26679. Строение митотической хромосомы 11.76 KB
  Она связана с тонкими фибриллами и телом хромосомы в области перетяжки. Обычно хромосома имеет только 1 центромеру но может встречаться дицентрические и полицентрические. Те ке хромосомы имеют вторичную перетяжку кя обычно располагается вблизи дистального конца хромосомы и отделяет маленький участок – спутник.
26680. Сцепление генов. Группы сцепления. Генетический анализ сцепления генов. Сцепление и перекрест в экспериментах Моргана с дрозофилой 12.78 KB
  Генетический анализ сцепления генов. Число хромосом у разных видов невелико по сравнению с числом генов. У дрозофилы более тысячи генов на 4 пары хромосом.
26681. Транскрипция – синтез РНК 14.63 KB
  Транскрипция – синтез всех типов РНК 1 этап экспрессии генов. РНКполимеразы: Транскрипцию осуществлт фермент РНКполимераза особть фия: не требует праймера начинает работать с 1 нуклда работает в направлении 5→3 У прокариот РНКполимза E δ70 имеет большое колво субц 2α – взаимодт с промотором; 2β – актив. РНКполимза сочетт в себе полимеразную и хеликазю активть.
26682. Трансляция 16.84 KB
  Трансляция - реализация ген.программы клеток,происходит перевод ген.информации,закодированной в структуре НК,в аминокислотную последовательность белков. Это перевод четырехбуквенного(по числу постоянно встречающихся в ДНК и РНК нуклеотидов)
26683. Понятие гена и генома. Генетический код. Регуляция активности генов на примере лактозного оперона 14.35 KB
  Регуляция активности генов на примере лактозного оперона. 2Является универсальным 3Вырожденность 1АК может кодироваться несколькими триплетами 4Неперекрывающийся – то есть триплет кодирует только 1АК 5Стопкодоны 3 последовательности: УАА УАГ УГА Регуляция действия генов на примере лактозного оперона. Лактоза расщепляется на глюкозу и галактозу под действием фермента – βгалактозидаза P lacI P O lacZ lacY lacC Строение лакоперона:1 P – промотер который связывается с мРНК. Ген lacI не входит в состав оперона.
26684. Генетическая информация о структуре белков и нуклеиновых кислот у всех организмов заключена в молекулах ДНК или РНК в виде генов 17.31 KB
  Генетическая информация о структуре белков и нуклеиновых кислот у всех организмов заключена в молекулах ДНК или РНК в виде генов. РП ДНК проходит в соответствии с правилами УотсонКрика. Во время РП каждая из цепей родительской ДНК служит матрицей для дочерней комплементарной цепи полуконсервативный механизм. Главный фермент РП – ДНКзависимая ДНКполимераза.
26685. Генетика пола. Половые хромосомы. Типы хромосомного определения пола. Наследование, сцепленное с полом. Генетический анализ при этом типе наследования 14.29 KB
  У кузнечиков тип XO самки гомогаметны а самцы гетерогаметны; у моли тип XO наоборот самки гетерогаметны а самцы гомогаметны. Были проведены 2 типа скрещиваний дрозофил: в одном самки были нормальными по цвету глаз w а самцы белоглазые w в другом белоглазых самок w скрещивали с нормальными самцами w. В первом типе скрещивания все самки и самцы первого поколения были красноглазыми нормальными. Во втором поколении все самки были красноглазыми а самцы – как красноглазыми так и белоглазыми в соотнош.