22763

Питання звичайних озброєнь в зовнішній політиці України

Шпаргалка

История и СИД

Основні напрямки і принципи зовнішньої політики України. Питання звичайних озброєнь в зовнішній політиці України. Напередодні краху СРСР Останніми роками перед розпадом СРСР змінився характер західних наукових підходів до проблем України. Як показав подальший перебіг подій більшість дипломатів Української РСР виявилася готовою до плідної роботи в ім'я незалежної України.

Украинкский

2013-08-04

58.5 KB

6 чел.

    № 19  ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ

1. Зовнішньополітична діяльність закордонних українських органів 1945-1991 рр.

2. Основні напрямки і принципи зовнішньої політики України.

3. Питання звичайних озброєнь в зовнішній політиці України.

1. Зовнішньополітична діяльність закордонних українських органів 1945 – 1991 рр.

Перші кроки зарубіжних представництв УРСР

Ще ЗО квітня 1945 р. був зроблений перший серйозний крок у напрямку реалізації нових конституційних положень. Делегація - УРСР "для участі в роботі конференції Об'єднаних Націй у Сан-Франціско (США) з вироблення Статуту Загальної Міжнародної Організації для підтримання миру й безпеки" була направлена за спеціальною постановою РНК УРСР.

Фактично дипломатичну діяльність від імені УРСР здійснювали представники радянських посольств. Приміром, Протокол про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, схвалений на міжурядовій конференції в Гаазі, від імені УРСР був уповноважений підписати посол СРСР у Франції С.Виноградов. З другого боку, МЗС УРСР щоразу просило дозвіл Москви на участь у міжнародних форумах.

Загальна декларація прав людини та протидія геноциду

Зазвичай найскладнішими для українських представництв були питання, пов'язані з правами людини. Помітним явищем міжнародного життя 1948 р. стало ухвалення Об'єднаними Націями Загальної декларації прав людини. Наступного року керівні органи ООН розгорнули активну діяльність, спрямовану на те, щоб вона була ратифікована. У листі Генерального секретаря ООН Д.Мануїльському містилося прохання звернути особливу увагу на потребу публічного розголошення тексту Декларації з допомогою урядів країн-членів. Пропонувалося, зокрема, опублікувати її в перекладі українською та іншими мовами для того, щоб учителі знайомили з нею школярів і студентів".

Тим часом Українська РСР змушена була діяти згідно з офіційною концепцією, затвердженою керівництвом КПРС. її суть полягала в критиці тексту Декларації, яка, мовляв, із вини західних держав "не давала яких-небудь гарантій реалізації записаних у ній прав". Відмовою зустріла українська дипломатія пропозицію Генерального секретаря ООН впливати на великі держави з тим, щоб вони подолали існуючі розбіжності й узялися за впровадження в практику зовнішньої політики Резолюції ҐА ООН від 3 листопада 1948 р."

Діяльність УРСР у ЮНЕСКО

Адекватнішою статусові повноправного члена ООН здавалася реакція Міністерства закордонних справ УРСР на деякі інші рішення та постанови ООН, максимально позбавлені ідеологічного наповнення. Але й це сталося більшою мірою після смерті Сталіна. Таким, приміром, можна вважати ставлення УРСР до ухвалення Статуту з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО).

За всіх нюансів, слід сказати, що саме в ЮНЕСКО українські представники працювали з більшою відкритістю й активністю. Цьому сприяла відносна деполітизованість у діяльності згаданої міжнародної організації.

Повертаючись до діяльності Української РСР в Соціально-економічній раді ООН, слід відзначити, що протягом першого повоєнного десятиліття вона відігравала особливо важливу роль у загальній діяльності Організації Об'єднаних Націй. З її подання було ухвалено низку важливих рішень 1948 та 1949 рр. Не маючи для "взірця" чітких розпоряджень Москви, МЗС УРСР тривалий час відмовлялося оприлюднити свою позицію щодо вказаних рішень Генеральної Асамблеї. Від ЗО квітня 1951 р., коли до Києва прийшло перше прохання Генерального секретаря ООН висловити офіційну точку зору Уряду Української РСР, до кінця зими 1952 р., коли надійшло чергове попередження, українська сторона просто не відповідала на послання з Нью-Йорка. В останньому з названих листів із ООН говорилося: "Нагадуємо, що згідно з положеннями резолюції Ради 283 (X) ми чекали від урядів відповіді про імплементацію рекомендацій до жовтня 1951 р. Однак жодного повідомлення з цього приводу ми не одержали від Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки й тому Генеральний секретар має честь ще раз звернутися за відповіддю у якомога стисліші терміни, що дозволило б підготувати звіт для чотирнадцятої сесії Соціально-економічної ради".

Останні два десятиліття обмеженої дипломатії

Робота МЗС УРСР ускладнюється

З кожним етапом загострення відносин між СРСР і США, Сходом і Заходом ускладнювалися завдання української дипломатії та можливості їх реалізації.

Із наближенням 1970-х рр. Москва починає вимагати від "радянських делегацій" тіснішої координації дипломатичних зусиль СРСР, УРСР і БРСР.

Як наслідок — у наступні роки стала традиційною практика укладання спільних планів роботи трьох радянських делегацій, які затверджувалися заступником міністра закордонних справ СРСР.

Перші роки "розрядки"

За умов розрядки міжнародної напруженості, що стала наслідком стратегії Президента США Р.Ніксона та його візитів до СРСР і КНР, як відомо, певною мірою посилилася можливість зовнішнього впливу на громадян СРСР. Тож від початку 1970-х рр. дипломати Української РСР працюють у ще складніших умовах, викликаних так званою "ворожою антирадянською діяльністю сіоністських та інших ворожих організацій".

Головними подіями для дипломатії УРСР у 1974 р. можна вважати приїзд до Києва Федерального канцлера Австрійської Республіки Б.Крайського (31 травня-1 червня), а в 1975 — офіційний візит до СРСР Президента Французької Республіки В.Жіскар д'Естена. В обох випадках підготовка велася вкрай активно й помпезно.

Для координації лобістської діяльності політичні організації української діаспори 1980 р. створили Українсько-американський громадський центр.

Напередодні краху СРСР

Останніми роками перед розпадом СРСР змінився характер західних наукових підходів до проблем України. Якщо раніше, зауважує Д.Марплс із Канади, вивчати Україну означало досліджувати події у Москві, то загроза розпадуСРСР у разі "успіху українців" змінила ситуацію. Впливова "Херітедж Фаун-дейшн" з огляду на це закликала Дж.Буша "зробити питання неросійських народів головним" у відносинах з СРСР, розпочати випуск журналу "Америка" українською мовою тощо.

Як показав подальший перебіг подій, більшість дипломатів Української РСР виявилася готовою до плідної роботи в ім'я незалежної України. У цьому немає нічого дивного. Адже саме дипломати краще за інших громадян Української РСР були обізнані з реальним станом життя в соціалістичних країнах, перевагами західної демократичної системи над тоталітаризмом, а ринкових свобод — над командною економікою.

Тому й західна орієнтація дипломатії незалежної України стала закономірним наслідком попередньої історії залежності та підлеглості.

2. Основні напрямки і принципи зовнішньої політики України.

Вперше засади та напрями ЗПУ були визначені у Постанові ВРУ „Про основні напрями ЗПУ” від 2.07.1993р.

Так, в ІІ розділі даного документу зазначається, що Україна (У) реалізовує свою зовнішню політику на таких засадах: У проводить  відкриту зовнішню політику, співробітництва  з  усіма  заінтересованими  партнерами,  уникаючи залежності від окремих держав; розбудовує  свої  відносини  з  іншими  державами  та  міжнародними організаціями на основі  принципів  добровільності,  взаємоповаги,  рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи; не є ворогом жодної держави; засуджує війну як знаряддя національної  політики, додержується принципу  незастосування  сили  та  загрози  силою  і вирішення міжнародних спорів мирними засобами; не висуває територіальних  претензій  до  сусідніх держав і не визнає жодних територіальних претензій до себе; дотримується  міжнародних  стандартів прав людини, забезпечує права національних меншин; додержується принципу  неподільності  міжнародного миру і міжнародної  безпеки (підхід -"безпека для себе - через безпеку для всіх"); керується  принципом  примату  права  в  зовнішній політиці, визнаючи пріоритет  загальновизнаних  норм  міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права; сумлінне виконання всіх своїх міжнародних  зобов'язань; спирається на фундаментальні  загальнолюдські  цінності  і   засуджує   практику подвійних стандартів; проти  присутності  збройних  сил  інших держав на своїй території і розміщення іноземних  військ  на  територіях інших держав без їх згоди, крім випадків застосування міжнародних  санкцій відповідно до Статуту ООН; здійснює неозброєні  примусові  санкційні  заходи  у  випадках  міжнародних правопорушень, які завдають їй шкоди; застосовує свої Збройні  Сили  у  випадках  актів збройної агресії проти неї та будь-яких  інших  збройних  зазіхань на свою  територіальну  цілісність  та  недоторканність  державних кордонів або на виконання своїх міжнародних зобов'язань; вважає себе, нарівні  з  усіма  іншими  колишніми радянськими республіками, правонаступницею Союзу РСР і  не  визнає пріоритету жодної з держав колишнього СРСР.

Що ж до напрямів ЗПУ, то вони окреслені в ІІІ розділі вже згаданого документу.

Отже, Постанова ВРУ „Про основні напрями ЗПУ” 1993р визначала 4 головних напрями:

    І. Розвиток двосторонніх міждержавних відносин.

В межах цього напряму були виокремлені окремі групи держав, з якими У має розвивати свої двосторонні взаэмини:

  1.  прикордонні держави

В даному напрямі важливим було укладання повномасштабних договорів про добросусідство і  співробітництво  з усіма прикордонними державами з  метою  остаточного  підтвердження існуючих державних кордонів, створення атмосфери взаємної довіри і поваги, щоб прикордонні держави  утворювали  навколо  України  надійну смугу миру і стабільності. Кожна  прикордонна держава визначалася стратегічним партнером. 

Пріоритетними у двосторонніх відносин з прикордонними  державами - українсько-російські відносини

  1.  західні держави - члени ЄС та НАТО

Зазначалося про необхідність встановлення з  ними відносин політичного і  військового  партнерства, економічного  співробітництва,  культурних і гуманітарних зв'язків, адже таке співробітництво  повинно було стати підгрунтям для розширення участі України в європейських структурах та майбутнього інтегрування її економіки до загальноєвропейського і світового економічного простору.

Особливе  значеннявідносини із США як країною, політика якої суттєвим чином впливає на розвиток міжнародних подій;

  1.  географічно близькі держави

Важливість відносини з даною групою країни полягала втому, що співробітництво з ними є необхідною умовою повноцінного інтегрування України у сім'ю  європейських  народів,  її  активної участі в регіональному і субрегіональному співробітництві. З огляду на це У має намір активно розвивати відносини з країнами Центр, Пд-Сх і Пн-Сх Європи.

Важливими визначалися відносини з країнами Балканського (У готова брати участь у мирному врегулюванні югославської проблеми) і Кавказького регіону.

  1.  Держави Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки

 Налагодження контактів з країнами Близького і Середнього Сходу, зокрема членами

ОПЕК, "новими індустріальними країнами" Азії та ін. Відносини з такими державами  як Японія, Республіка Корея,  Сінгапур, Південно-Африканська Республіка, Австралія важливі з огляду на можливі інвестиції в У з цих країн. Необхідність підтримання тісних взаємин з Індією, Китаєм, Єгиптом та Ізраїлем.

    ІІ. Регіональне співробітництво в Європі

Пріоритетним - діяльність  НБСЄ. У прагне підвищувати рівень своєї участі в Раді Північноатлантичного  співробітництва  та Північноатлантичній Асамблеї, активізувати свою діяльність з метою стати повноправним  членом  Ради  Європи. В субрегіональних напрямах важливим є активізація контактів у  Чорноморському економічному співробітництві та  Дунайській  комісії, на Середземноморському напрямі,   Вишеградською   групою, Північною Радою та Радою  держав  Балтійського  моря,  співробітництво у межах Карпатського єврорегіону.

Перспективною  метою - членство України в Європейських  Співтовариствах

    ІІІ. Співробітництво в рамках Співдружності незалежних держав.

Україна  розглядає  СНД як  міжнародний   механізм багатосторонніх консультацій, виступає за розвиток торговельно-економічних та ін зв'язків на засадах суверенного  партнерства та рівноправності, уникаючи участі в наднаціональних структурах федеративного чи конфедеративного характеру.

    ІV. ООН та інші універсальні міжнародні організації

Україна співпрацюватиме в ООН у справі вирішення глобальних проблем, забезпечення загальної і регіональної безпеки  шляхом  участі  в  операціях  по підтриманню  миру. Буде активно використовувати досвід  і  ресурси  МОП, ЮНЕСКО, ЮНІДО, МАГАТЕ, ВООЗ,  МБРР,  МВФ,  Всесвітнього  Банку  та ін.

Для того, щоб прослідкувати еволюцію основних напрямів, слід зазначені про основні напрями державної політики у зовнішньополітичній сфері, які визначені у законі України „Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003р: створення    сприятливих    зовнішньополітичних    умов   для економічного і соціального розвитку країни; запобігання втручанню у внутрішні справи України і відвернення посягань на її державний суверенітет  і  територіальну цілісність; забезпечення повноправної участі в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у   ЄС та Організації Північноатлантичного договору при збереженні  добросусідських і партнерських відносин з  Російською Федерацією, ін країнами СНД і світу; сприяння  усуненню  конфліктів,  насамперед  у  регіонах,  що межують з Україною; участь  у  міжнародній миротворчій діяльності під егідою ООН, ОБСЄ, участь  у заходах щодо боротьби з міжнародними організованими злочинними  угрупованнями  та  міжнародним  тероризмом,   протидія поширенню  ядерної  та  іншої зброї масового ураження і засобів її доставки; адаптація законодавства  України до законодавства ЄС.

Варто зазначити, що деякі зміни у напрямі розбудови відносин з ЄС, а саме мети набуття членства в цій організації, знайшля своє відображення у Воєнній доктрині України, затвердженої Указом Президента від 15.06.2004р, з якої були вилучені питання членства в НАТО і ЄС як мети, до якої прагне Україна.

Однак Указом Президента „Питання воєнної доктрини України” від 21.04.2005р  до Воєнної доктрини було повернуто положення про підготовку країни до вступу до НАТО і ЄС.

Таким чином можна зробити висновок, що основні засади та напрями ЗПУ не зазнавали суттєвих змін, за винятком „євроатлантичного вектора” української зовнішньої політики.

3. Питання звичайних озброєнь в зовнішній політиці України.

Договір є одним із вагомих документів у галузі контролю над звичайними озброєннями, не має аналогів в історії роззброєння та є важливим кроком на шляху зміцнення миру та європейської безпеки.Договір про звичайні збройні сили в Європі підписано 19 листопада 1990 року у Парижі вищими представниками урядів і міністрами закордонних справ 22 країн. Після розпаду СРСР та Чехословаччини кількість держав-учасниць Договору збільшилася до 30.Договір, підписаний колишнім Радянським Союзом, був ратифікований Верховною Радою України 1 липня 1992 року та є безстроковим.Цей Договір дозволив значно зменшити наступальні потенціали колишніх держав-супротивників, забезпечив ефективний контроль за рівнями звичайних озброєнь, а також забезпечив дотримання Україною встановлених обмежень щодо кількості озброєння та військової техніки, які підпадають під дію договору.Незважаючи на скрутне економічне становище в країні, наша держава знайшла можливість виконати свої міжнародні зобов’язання стосовно скорочення обмежених договором озброєнь та техніки. В Україні було скорочено 1974 од. бойових танків, 1545 од. бойових броньованих машин, 550 од. бойових літаків.Процес скорочення озброєнь, а також дотримання відповідних процедур скорочення контролювали інспекційні групи держав-учасниць Договору, які провели в Україні 166 інспекцій. На жаль, цей процес був односторонній, так як за відсутності коштів Україна провела тільки одну інспекцію контролю скорочення.Період скорочення за Договором завершився в нашій державі 31 жовтня 1995 року, в Києві, коли в присутності Міністра оборони України, військових аташе багатьох європейських держав, інших почесних гостей, а також інспекційної групи Великої Британії, відбулася урочиста церемонія ліквідації останнього танка.Це знайшло своє відображення у роботі іноземних інспекційних груп на території нашої держави. Так, протягом 2004 року в Україні проведено 15 Інспекцій з боку 12 держав-учасниць Договору, що становить 94 відсотки від пасивної квоти України. Всього ж, з початку дії Договору на території держави проведено 537 інспекційних заходів.Суттєвою частиною зобов'язань за Договором виступає обмін інформацією, що служить основою для проведення перевірок. Треба зазначити, що протягом 2004 року нами було підготовлено та направлено офіційними каналами до держав-учасниць 352 формати повідомлень, з яких 218 форматів пов'язані з переміщенням озброєнь та військової техніки, а також проведенням заходів реформування. Від держав-учасниць Договору за звітний рік надійшло 2385 форматів повідомлень.

Адаптація Договору про звичайні збройні сили в Європі

Процес адаптації існуючого Договору було успішно втілено в життя підписанням у Стамбулі 19.11.99 Угоди щодо адаптації Договору про ЗЗСЄ .Основними напрямками адаптації Договору є еволюція обмежень озброєнь та військової техніки, перегляд функціонування Договору в сучасних умовах, регулювання розміщення іноземних військ, вдосконалення системи контролю та обміну інформацією.21.09.2000 Верховна Рада України ратифікувала Угоду щодо адаптації Договору про ЗЗСЄ .


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

38964. Методы автоматической идентификации объектов без выделения геометрических признаков. Их достоинства и недостатки 46.5 KB
  Идентификация заключается в сравнении изображения одного объекта со всеми эталонами заданного класса. Способ прямого сравнения изображения объекта с эталонным изображением. Пусть [Eij] – исходное изображение объекта; [Fij] – эталонное изображение.4 и следовательно могут возникнуть ошибки связанные с неправильной идентификацией объекта ошибки первого рода.
38965. Классификация телевизионных вычислительных комплексов (ТВК). На каких разделах теории статистических решений базируется разработка ТВК, решающих задачи обнаружения, распознавания или измерения параметров объектов наблюдения. Приведите примеры подобных зад 35.5 KB
  На каких разделах теории статистических решений базируется разработка ТВК решающих задачи обнаружения распознавания или измерения параметров объектов наблюдения. Приведите примеры подобных задач Понятие телевизионные вычислительные комплексы ТВК включает в себя очень широкий спектр телевизионных систем ТС предназначенных для решения самых разнообразных задач так или иначе связанных с наблюдением за объектами. Научной основой для проектирования ТВК является теория статистических решений включающая в себя три основных раздела: теорию...
38966. Виды и методы выделения геометрических признаков объектов, используемых в ТВК при автоматической идентификации объектов. Методы достижения инвариантности признаков к масштабу изображения объектов 172.5 KB
  Методы достижения инвариантности признаков к масштабу изображения объектов Литвинов Виды: Определение площади и периметра Площадь есть число элементов S относящихся к объекту массиву чисел L. агр – множество граничных точек изображения объекта вычисляются предварительно Для достижения инвариантности к масштабу используют нормируемые признаки: U = P2 V = P 1 2 Определение радиусов вписанных и описанных окружностей Состоит из 2х этапов: А Определение координат геометрического центра изображения объекта: Б Вычисление...
38967. Особенности представления сигналов в ТВК. Основные способы сопряжения телевизионных датчиков с цифровым вычислительным устройством (ЦВУ), предопределяющие архитектуру ТВК. Их достоинства и недостатки 55 KB
  Основные способы сопряжения телевизионных датчиков с цифровым вычислительным устройством ЦВУ предопределяющие архитектуру ТВК. Посредством устройства вводавывода УВВ данные накапливаемые в БЗУ могут пересылаться в оперативную память цифрового вычислительного устройства ЦВУ и подвергаться дальнейшей обработке в соответствии с запрограммированным алгоритмом. Таким образом БЗУ служит для обеспечения условий независимой работы ТД и ЦВУ функционирующих до начала передачи данных в асинхронном режиме. Тогда ЦВУ в соответствии с...
38971. Разработка технологического процесса восстановления гильзы цилиндра ЗИЛ-130 5.65 MB
  3 Разработка операций по восстановлению гильзы цилиндра автомобиля ЗИЛ130 2. Целью данного курсового проекта является разработка технологического процесса восстановления гильзы цилиндра двигателя автомобиля ЗИЛ130 с применением передовых форм и методов ремонта организации авторемонтного производства.1 Условия работы детали В блоке двигателя устанавливают вставные гильзы омываемые охлаждающей жидкостью.
38972. Повышение износостойкости гильз цилиндров двигателей путем обоснования параметров анодно-механического хонингования 3.06 MB
  Повышение износостойкости гильз цилиндров двигателей путем обоснования параметров анодномеханического хонингования. Объектом исследования является процесс анодномеханического хонингования гильз цилиндров двигателя ЗМЗ511. Закономерности рабочего процесса анодномеханического хонингования и образования микрорельефа поверхности а также изменения физикомеханических свойств материала.