22765

Діяльність УРСР в ООН та інших міжнародних організаціях 1954-1964рр

Шпаргалка

История и СИД

Співпраця України та НАТО: стан проблеми перспективи. Співпраця України та НАТО: стан проблеми перспективи. Офіційні документи Партнерство заради миру: рамковий документ 10 січня 1994 року Брюссель Угода про безпеку між Урядом України і Організацією Північноатлантичного Договору 13 березня 1995 року Брюссель Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією ПівнічноАтлантичного Договору 9 липня 1997 р Мадрид Меморандум про взаєморозуміння щодо планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру та готовності...

Украинкский

2013-08-04

50.5 KB

3 чел.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ  21

1. Діяльність УРСР в ООН та інших міжнародних організаціях 1954-1964рр.

2. Концепція "стратегічного партнерства" в зовнішній політиці України.

3. Співпраця України та НАТО: стан, проблеми, перспективи.

1. Діяльність УРСР в ООН та інших міжнародних організаціях 1954-1964рр.

Протягом сорока шести років УРСР була членом Об’єднаних Націй. Українська делегація брала активну участь у формулюванні Статуту, процедурних правил та інших ключових документів ООН. 1945 УРСР стала членом Міжнародного суду, 1946 – Всесвітньої організації охорони здоровця, 1947 – Всесвітнього поштового союзу, 1948 – Всесвітньої метеорологічної організації, 1954 – Міжнародної організації праці і ЮНЕСКО, 1956 – Європейської економічної комісії, 1957 – членом МАГАТЕ.

Україна завжди займала в ООН активну позицію й зробила вагомий вклад до всіх сфер її діяльності, особливо, у справу встановлення міжнародного миру й безпеки, врегулювання конфліктів, підтримання режиму нерозповсюдження ядерної зброї, роззброєння та контролю над озброєнням, економічного й соціального розвитку, деколонізаційних процесів, поваги до прав і свобод людини, дотримання основоположних норм і принципів міжнародного права, а також сприяння ліквідації апартеїду та врегулювання „палестинського питання”.

Повноваження підписати Статут ЮНЕСКО Радою Міністрів УРСР були передані послові СРСР у Великобританії Я.Малику. Отже, 2 квітня 1954 р. Українська РСР стала повноправним членом ще однієї міжнародної організації.

На цьому, однак, технічні проблеми з вступом до ЮНЕСКО завершені не були. Причиною цього стало те, що провідні західні держави розглядали Українську РСР саме як своєрідного сателіта СРСР і з певного часу все звіряли з Москвою..

За всіх нюансів, слід сказати, що саме в ЮНЕСКО українські представники працювали з більшою відкритістю й активністю. Цьому сприяла відносна деполітизованість у діяльності згаданої міжнародної організації

Специфічну й активну позицію обирали українські представники в ЮНЕСКО під час обговорення проблеми боротьби з раковими захворюваннями. Виступивши проти зосередженості ЮНЕСКО тільки на фінансуванні та інших формах розв'язання проблеми встановлення причин ракових захворювань, делегат від України Тульчинська порушила питання про негайне впровадження у життя вже одержаних результатів, її пропозиція була схвалена більшістю делегацій (21 проти 18 при 7, що утрималися).

2. Концепція "стратегічного партнерства" в зовнішній політиці України.

Стратегічне партнерство являє собою стан відносин, що характеризуються наявністю комплексних стратегічних інтересів в сіх сферах діяльності двох сторін з огляду на певну політичну взаємозалежність та готовність до застосування компромісних механізмів узгодження спільних інтересів. З зазначеного визначення можна говорити про певну стратегічну взаємозалежність. Але у випадку з нашою державою така взаємозалежність є асиметричною, і, як правило, не на користь України.

Слід відзначити, що відносини стратегічного партнерства з кожним із наших партнерів розвиваються зі своїм наповненням і динамікою, мають свою специфіку та проблеми.

Отже, і заходи по наповненню конкретним змістом відносин стратегічного партнерства з кожним із партнерів мають відповідати цій специфіці. Так, у відносинах з Росією слід відійти від декларативності в розвитку відносин стратегічного партнерства та спроб нав'язати свої правила гри.

Стратегічне партнерства зі США має досить розвинений механізм у формі Українсько-американської міждержавної комісії та її органів. Відносини стратегічного партнерства зі США набули значного змісту в усіх сферах. Водночас, слід більше уваги приділяти усуненню розбіжностей у підходах і практиці щодо здійснення реформ в Укрвїни та співпраці в міжнародних фінансових інституціях.

3. Співпраця України та НАТО: стан, проблеми, перспективи.

Офіційні документи

Партнерство заради миру: рамковий документ (10 січня 1994 року, Брюссель)

Угода про безпеку між Урядом України і Організацією Північноатлантичного Договору (13 березня 1995 року, Брюссель)  

Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного Договору (9 липня 1997 р, Мадрид)  

Меморандум про взаєморозуміння щодо планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру та готовності до катастроф (16 грудня 1997 року, Брюссель)  

План дій щодо членства в НАТО (24 квітня 1999 року, Вашингтон)  

Державна програма співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001 - 2004 роки (затверджено Указом Президента України від 27 січня 2001 року №58/2001)  

План дій "Україна-НАТО" (22 листопада 2002 року, Прага)  

Меморандум про взаєморозуміння (9 липня 2002 року, Київ)  

Цільові плани "Україна-НАТО" (2003, 2004, 2005 рр.)  

Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2004 - 2007 роки  

Цільовий план Україна - НАТО на 2006 рік

Базовим політико-правовим документом, який регулює комплекс двосторонніх відносин між Україною та НАТО, є Хартія про особливе партнерство, підписана 9 липня 1997 року в Мадриді. З метою реалізації її положень Указом Президента України затверджена Державна програма співробітництва України з НАТО, яка забезпечує співробітництво між нашою державою і Альянсом на двосторонньому рівні та в рамках РЄАП. Обидва документи спрямовані на здійснення Україною політики євроатлантичної інтеграції.

Взаємини України з НАТО на сучасному етапі розвиваються в рамках особливих партнерських відносин у форматі "19+1", формалізованих в Хартії про особливе партнерство, більш індивідуалізованого партнерства у сфері оборони, військового співробітництва та операцій з підтримання миру - поглибленої Програми ПЗМ, а також багатостороннього механізму консультацій і співробітництва з політичних питань та питань безпеки між державами-членами НАТО і країнами-партнерами - Ради Євроатлантичного Партнерства.

Важливим елементом особливого партнерства нашої держави з Альянсом є механізм регулярного огляду стану співробітництва та політичних консультацій в рамках Комісії Україна-НАТО (КУН) та Військового комітету Україна-НАТО. Суттєву роль з точки зору здійснення Україною оборонної реформи та розбудови національних збройних сил за євроатлантичною моделлю, в тому числі досягнення взаємосумісності з Об'єднаними збройними силами НАТО, відіграє її участь у Процесі планування та оцінки сил (ППОС). Співробітництво в такому форматі допомагає досягти взаємосумісності між національними збройними силами і воєнізованими формуваннями, виділеними для участі в Програмі ПЗМ, та Об'єднаними збройними силами НАТО, в т.ч. при проведенні миротворчих і гуманітарних операцій під егідою ООН і/або ОБСЄ.

Враховуючи реальну роль і потенціал НАТО, Україна виходить з того, що розвиток стабільної взаємодії з Альянсом надає можливість:

зміцнити зовнішні гарантїї національної безпеки України, зокрема її політичної незалежності, територіальної цілісності й непорушності кордонів;

отримувати сучасну інформацію щодо досвіду країн-членів НАТО та держав-партнерів для її використання у процесі реформування національних Збройних Сил України та Воєнної організації держави в цілому;

використовувати практичний досвід НАТО та окремих країн-членів Альянсу з метою забезпечення належного рівня цивільного контролю над військовими формуваннями;  

    сприяти налагодженню і розвитку взаємосумісності збройних сил з метою підвищення здатності і готовності брати в межах, передбачених Конституцією і законодавством України, участь в миротворчих операціях, здійснюваних під егідою ООН , ОБСЄ, НАТО;

РЕЗЮМЕ до Цільового плану Україна-НАТО на 2006 рік у рамках Плану дій Україна-НАТО    ІІ Зовнішня політика та політика безпеки

9.  Протягом 2006 року Україна збільшуватиме свій вже достатньо великий внесок в регіональну та глобальну стабільність. Україна активізовуватиме зусилля з метою врегулювання невирішених конфліктів, включаючи реалізацію Плану врегулювання придністровського конфлікту та сприяння мирному вирішенню грузино-абхазського конфлікту. Україна сприятиме проведенню політичних переговорів та розв’язанню Придністровського конфлікту на засадах дотримання суверенітету, територіальної цілісності Молдови. Україна й надалі утримуватиме персонал кількістю близько 850 осіб, залучений в десяти операціях з підтримання миру та реагування на кризові ситуації по всьому світу, включаючи операції під проводом НАТО та спільні з союзниками операції. Україна продовжуватиме участь у КФОР і взяла на себе зобов’язання  приєднатися до Тренувальної місії НАТО в Іраку (NTM-I) та операції „Активні зусилля” (ОАЕ). У 2006 році Україна прагнутиме розширити свою допомогу Міжнародним силам з підтримки безпеки в Афганістані (ISAF) та сприятиме підтримці миротворчої операції Африканського Союзу в Дарфурі (Судан) в рамках логістичної підтримки НАТО шляхом надання матеріально-технічної допомоги. Україна приєднається до зобов’язань інших країн Чорноморського регіону, включаючи держави-члени НАТО Болгарію, Румунію та Туреччину, щодо сприяння довірі та безпеці у Чорноморському регіоні шляхом активної участі у БЛЕКСІФОР та Організації Чорноморського Економічного Співробітництва, а також шляхом співробітництва з прикордонними органами узбережних держав.

14. Проведення оборонної реформи у 2006 року здійснюватиметься згідно з  Державною програмою розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки та  Державною програмою  розвитку озброєння та військової техніки на період 2009 року, які були затверджені Кабінетом Міністрів у вересні 2005 року та погоджені  з державами-членами НАТО.

19. Україна розширюватиме участь в операціях під керівництвом НАТО, включаючи операції з підтримання миру, реагування на кризові ситуації та боротьби з тероризмом.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25735. Каналы связи. Классификация каналов связи. Параметры каналов связи. Условие передачи сигнала по каналу связи 287 KB
  Канал связи — система технических средств и среда распространения сигналов для передачи сообщений (не только данных) от источника к получателю (и наоборот). Канал связи, понимаемый в узком смысле (тракт связи), представляет только физическую среду распространения сигналов, например, физическую линию связи.
25737. Рынок современной прессы 34.17 KB
  газет порядка 18 тыс. Преобладающим товаром и основным информационным носителем на рынке российской периодики как и прежде остаются газеты общий тираж которых в 2005 году составил 8 млрд 312 млн экз. из которых 29 млрд приходится на долю общероссийских газет. В отличие от газет подавляющее большинство журналов 916 наименований и 98 совокупного годового тиража приходится на Москву и СанктПетербург.
25738. Законодательство в сфере журналистики. Закон о СМИ 25.88 KB
  Право на получение информации одновременно означает обязанность государственных органов и органов местного самоуправления всех властных и общественных структур дать ответ на обращение к ним гражданина. Право производить и распространять информацию представляет собой творческий процесс по созданию информации в любой форме от книги до сигналов в космические дали и свободному ее распространению в том числе с помощью различных технических средств. Недопустимость идеологической ангажированности средств массовой информации закреплена в статье...
25739. Журналистское произведение как текст – жанровые разновидности 29.76 KB
  В прессе предлагают разделять тексты на 5 групп: оперативноновостные заметка оперативноисследовательские интервью репортажи отчеты исследовательсконовостные комментарий рецензия корреспонденция исследовательские статья письмо обозрение исследовательскообразные очерк фельетон. Информационные новость заметка интервью репортаж отчет реплика Аналитические корреспонденция статья комментарии рецензия обозрение Художественнопублицистические очерк зарисовка эссе сатирические жанры памфлет...
25740. Явления демассификации и дигитализации СМИ 19.61 KB
  Явления демассификации и дигитализации СМИ Под воздействием новых информационных технологий происходят значительные изменения в области массовых коммуникаций. Рассмотрим основные процессы лежащие в основе модификации современной системы СМИ. Под этим подразумевается перевод содержания СМИ во всех его формах текстовой графической звуковой в цифровой формат понятный современным компьютерам. Дигитализация устраняя различия между отдельными СМИ и уравнивая их содержание прокладывает дорогу их конвергенции.
25741. Социально-политические предпосылки возникновения журналистики 21.3 KB
  Социальнополитические предпосылки возникновения журналистики Этапы возникновения журналистики: Изобретение письменности возможность передачи информации из поколения в поколение; Изобретение книгопечатания 1450г. Появилась потребность в директивной управленческой информации более массового свойства нежели информация межличностного или коллективного публичного общения а также в формировании общественного мнения. Носителем информации служили дощечки покрытые гипсом. К материальнотехническим предпосылкам возникновения журналистики...
25742. Особенности информационной инфраструктуры в национальных границах различных стран 25.07 KB
  С точки зрения теории и практики массовой информации можно рассматривать четыре виды инфраструктуры: компьютерную информационную интернетинфраструктуру социальную. Интернетинфраструктура объем электронной торговли; количество домашних пользователей Интернета; количество пользователей интернета в бизнесструктурах; количество пользователей интернета использующих его для интернета. для определения рейтинга стран мира является особое внимание к деятельности связанной с Интернетом. В то время как американские фермеры не первый год...
25743. Российская информационная инфраструктура 19.57 KB
  Компьютерная количество ПК на душу населения; количество ПК на семью; количество ПК установленных в государственном секторе и в коммерческих структурах; количество ПК для учебных заведений; ПК объединенных в сети; расходы на компьютерное оборудование и программное обеспечение ПО. Информационная количество телефонных линий на семью; количество сбоев на линии; стоимость переговоров на местных линиях; количество сотовых телефонов на душу населения; количество телевизоров на душу населения; число абонентов кабельного ТВ....