22766

Перші зовнішньополітичні акції Наркомату закордонних справ УРСР

Шпаргалка

История и СИД

Позиція та інтереси України шодо інтеграційних утворень на пострадянському просторі. Участь України в субрегіональних утвореннях в регіоні ЦСЄ Перші зовнішньополітичні акції Наркомату закордонних справ УРСР. Правда дещо несподіваною виявилася кандидатура наркома закордонних справ України. Позиція та інтереси України шодо інтеграційних утворень на пострадянському просторі.

Украинкский

2013-08-04

55 KB

1 чел.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 22

1. Перші зовнішньополітичні акції Наркомату закордонних справ УРСР.

2. Позиція та інтереси України шодо інтеграційних утворень на пострадянському просторі.

З. Участь України в субрегіональних утвореннях в регіоні ЦСЄ

  1.  Перші зовнішньополітичні акції Наркомату закордонних справ УРСР.

1 лютого 1944 р. сесія Верховної Ради СРСР схвалила закон "Про надання Союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин та про перетворення у зв'язку з цим Народного Комісаріату Закордонних Справ із загальносоюзного в союзно-республіканський комісаріат". Такий крок означав повернення членам радянської федерації зовнішньополітичної функції, безцеремонне відібраної 1923 р. Союзні республіки одержували право вступати в безпосередні зносини з іноземними державами, укладати з ними угоди та обмінюватися дипломатичними й консульськими представниками, а також мати свої республіканські військові формування. Відповідні закони ухвалила й Верховна Рада УРСР.Викликала подив гарячковість процесу творення республіканських наркоматів закордонних справ. Так, уже 5 лютого 1944 р., тобто ще до схвалення в березні 1944 р. відповідного закону Верховною Радою УРСР, з'явилися постанова політбюро ЦК КП(б)У й указ Президії Верховної Ради УРСР про утворення НКЗС УРСР. Правда, дещо несподіваною виявилася кандидатура наркома закордонних справ України. Ним став відомий драматург і громадський діяч О.Корнійчук.

О.Корнійчук у листі до Голови Раднаркому УРСР М.Хрущова висунув низку програмних ідей і пропозицій:

- забезпечити участь представників УРСР у мирній конференції, в конференціях з питань перемир'я з Румунією, Угорщиною й Німеччиною, а також у роботі різних комітетів з питань миру та післявоєнного устрою;

- встановити дипломатичні зв'язки з Польщею, Чехословаччиною й післявоєнною Румунією.

На практиці великий розмах планів звівся до створення лише політичного, протокольно-консульського, таємно-шифрувального та деяких допоміжних відділів. До липня 1944 р. в наркоматі працювало вже 40 осіб. Перші зусилля співробітників спрямовувалися на виконання доручень НКЗС СРСР та уряду УРСР, а також підготовки аналітично-інформаційних матеріалів — історичної довідки та етнографічних карт західноукраїнських земель, огляду стану української еміграції в США та інших матеріалів.Липні 1944 р. постало питання його заміни.

Молода українська дипломатія восени 1944 р. зробила перший крок у розвитку двосторонніх відносин. Нею було ретельно підготовлено проект Угоди між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення (ПКНВ) про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян — з території УРСР. Найголовнішою умовою мала виступати добровільність переселення.

Угоду підписали 9 вересня 1944 р. Голова РНК УРСР М.Хрущов і голова ПКНВ Осубка-Моравський. УРСР і Польща домовилися про обмін головними уповноваженими, місцем перебування яких визначалися Луцьк і Люблін.

Українсько-польська угода про евакуацію населення стала єдиною на той час, надалі УРСР ще довго не підписувала жодного двостороннього документа, за винятком міжнародних договорів і конвенцій.

2. Позиція та інтереси України шодо інтеграційних утворень на пострадянському просторі.

Україна у ставленні до СНД виходить, насамперед, із реалій економічної доцільності існування Співдружності, розвитку тісних і взаємовигідних торговельно-економічних відносин між державами-учасницями. Від самого початку процесу формування СНД наша держава виступала з пропозиціями, які передбачали трансформування СНД в раціональний механізм економічного співробітництва, спрямований на створення зони вільної торгівлі з урахуванням вимог ҐАТТ/СОТ, оптимізацію її структури, створення ефективного механізму сприяння інтеграції країн СНД у світовий економічний простір.

Україна та СНД

8 грудня 1991 р. у Мінську підписали Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). До сфер спільної діяльності були віднесені такі:

- координація зовнішньополітичної діяльності;

- співпраця у формуванні й розвитку спільного економічного простору, загальноєвропейського та євразійського ринків, у галузі митної політики;

- співпраця в розвитку систем транспорту й зв'язку;

- співпраця в галузі охорони навколишнього середовища, участь у створенні всеохопної міжнародної системи екологічної безпеки;

- боротьба з організованою злочинністю.

Україна як одна з держав-засновниць СНД розвивала співробітництво з іншими державами Співдружності, базуючись на основоположних для неї документах — "Основних напрямках зовнішньої політики", Концепції національної безпеки, Угоді про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 р. із застереженнями Верховної Ради України до неї та заявою, зробленою Верховною Радою України 20 грудня 1991 р. з приводу укладення Україною Угоди про Співдружність Незалежних Держав.

Ці документи, що стали частиною національного законодавства, разом з іншими законодавчими актами визначали загальну позицію України щодо СНД. Зазначена позиція дозволяла з достатньою повнотою реалізувати національні інтереси України у відносинах з колишніми республіками, а нині самостійними державами як у рамках Співдружності, так і у двосторонніх відносинах.

Однак Верховна Рада й Президент України Л.Кравчук ретельно слідкували за тим, щоб співдружність країн не переросла у воєнно-політичний блок, а тим більше — у новий варіант Радянського Союзу. За 1992-1993 рр. Радою голів держав і Радою голів урядів СНД було схвалено близько 400 угод, рішень та інших документів, зокрема й такі, що надавали інститутам Співдружності наддержавні функції, розширюючи шлях до всеохопної інтеграції. З цієї кількості Україна підписала не більше 200 документів, які не загрожували її суверенітету.

Виходячи з національних інтересів, Україна не підписала Статут Співдружності Незалежних Держав. Таким чином, вона має в СНД юридичний статус асоційованого члена, не більше. Україна не взяла участі в Митному та Платіжному союзах. Вона не бере участі в органах військового співробітництва й дотримується визначеного Декларацією про державний суверенітет позаблокового статусу. Статус спостерігача має Україна і в Міжпарламентській Асамблеї. 

ЄврАзЕС

Євразійське економічне співтовариство було створено відповідно до договору, підписаного в Астані 10 жовтня 2000 року, з метою просування «процесу формування Договірними Сторонами Митного союзу та Єдиного економічного простору». Серед цілей такого простору — ефективне функціонування спільного (внутрішнього) ринку товарів, послуг, капіталу та праці; створення спільної системи заходів державної підтримки розвитку пріоритетних галузей економіки, виробничої та науково-технологічної кооперації.

Щодо України, то сьогодні її відносини з країнами — членами ЄврАзЕС і так уже регулюються цілою системою як багатосторонніх угод у рамках СНД, так і двосторонніх договорів. Серед найважливіших документів СНД слід назвати Угоду про створення зони вільної торгівлі та Протокол до неї (досі не ратифікований Росією) від 15 квітня 1994 р., Угоду про принципи формування спільного транспортного простору та взаємодію держав — учасників СНД в галузі транспортної політики від 9 жовтня 1997 р., Угоду про Спільний аграрний ринок держав — учасників СНД від 6 березня 1998 р. і багато інших. Крім того, Україна має двосторонні угоди з країнами — членами ЄврАзЕС про промислову кооперацію, вільну торгівлю. Практично ЄврАзЕС багато в чому повторює домовленості в рамках СНД, тільки на субрегіональному рівні. Тож можна говорити, що сьогодні відносини між п’ятіркою та Україною в міжнародно-правовому плані врегульовано досить добре, а потенціал домовленостей ще далеко не вичерпано.

Щодо зацікавленості України в ринках ЄврАзЕС, то, як свідчить статистика, найбільше цікавить нашу країну ринок Росії. Загалом для зовнішньої торгівлі України сьогодні характерне переорієнтування експорту з ринку СНД на ринки інших країн, тоді як в імпорті питома вага колишніх радянських республік залишається досить високою (передусім за рахунок енергоносіїв та деяких інших видів природних ресурсів).

3. Участь України в субрегіональних утвореннях в регіоні ЦСЄ

Сучасна євроінтеграційна модель зовнішньої політики України побудована на двох взаємопов’язаних шляхах її поступового входження до нової європейської спільноти, а саме:

• інтеграції до європейських і євроатлантичних структур та інституцій;

• співробітництві з державами ЦСЄ, участі в регіональних (субрегіональних) організаціях і форумах.

Щоб утвердитися як європейська держава, Україні потрібно зміцнити зв’язки з державами Центральної Європи та її регіональними організаціями. На жаль, цей процес відбувається досить повільно, оскільки офіційні діячі цих країн здебільшого продовжують заперечувати належність України до центральноєвропейських держав як з культурної, так і політичної точок зору. Вони побоюються, що членство України може зруйнувати згуртованість об’єднань та привнести небажані ускладнення у відносинах з РФ. До того ж українська економіка менш розвинена, ніж у країнах Центральної Європи.

Разом з тим транскордонне співробітництво зберігає значний потенціал для України, яка має спільний кордон з потенційними членами ЄС. Згідно зі Стратегією інтеграції України до ЄС (1998 р.) “практичне здійснення інтеграційного процесу можливе лише за умови доповнення загальноєвропейського виміру співпраці регіональною інтеграцією та поглибленням галузевого співробітництва України і ЄС”. Спільна стратегія ЄС щодо України (Гельсинкі, 1998 р.) підкреслює, що “ЄС підтримує розвиток та зміцнення ініціатив регіонального співробітництва та транскордонного співробітництва за участю України та сусідніх їй країн. У цьому контексті ЄС надаватиме першорядного значення питанням прикордонного господарства”.

Оскільки одразу інтегрувати всю територію України до ЄС з відомих причин неможливо, поступова євроінтеграція її окремих регіонів вбачається ефективнішим інструментом цього процесу. Це також дозволить зняти частину протиріч у розумінні громадянами України зовнішньополітичних пріоритетів держави. У цьому контексті функцію “інтегратора” України до Європи повинні виконувати західноукраїнські області, а “полігонами” для інтеграційних дій можуть уже сьогодні бути існуючі єврорегіони (“Карпатський”, “Верхній Прут”, “Буг”, “Нижній Дунай”). В усякім разі, ні сусідні з Україною держави, ні сама Україна не зацікавлені в тому, щоб майбутній східній кордон ЄС (водночас і західний кордон України) поділив Європу на дві частини. Україна має шанс через розвиток транскордонної співпраці реалізувати пріоритетний напрямок зовнішньої політики. Так чи інакше всі питання взаємин України в рамках ЦСЄ слід розглядати через призму розширення ЄС на Схід.

Особливість української ситуації в регіоні ЦСЄ полягає ще в особливостях історичного розвитку України. Європейськими можна назвати території, які належать до Європи. На це може більш– менш аргументовано претендувати Західна Україна.

Як це не парадоксально, наші західні сусіди зацікавлені більше в самому інтеграційному процесі, аніж у завершеній інтеграції. На тлі економічної сплячки України державам Європи живеться краще і спокійніше, бо їм прощаються навіть помилки, на які Україна не має права. У той же час повна інтеграція нашої держави до ЄС спричинила б для інших країн ЦСЄ нові проблеми, наприклад, фактор дешевшої робочої сили з України на легальному рівні.

Та все-таки, Україна входить до ряду організацій цього регіону. Зокрема, заслуговує на особливу увагу співробітництво України і Польщі у регіональних проектах: воно стало логічним продовженням стратегічного партнерства. Це співробітництво включає координацію дій з країнами Вишеградської групи, в рамках Угоди про розвиток вільної торгівлі в Центральній Європі (абревіатура з англійської - ЦЕФТА), Центральноєвропейській ініціативі (ЦЕІ), Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), а також мережі єврорегіонів тощо.

Іншим напрямом активного співробітництва країн є їхня участь у розбудові єврорегіонів, метою яких є розвиток двостороннього прикордонного  (транскордонного)  співробітництва.  Єврорегіон «Буг» був утворений 29 вересня 1995 р. Його учасниками стали чотири воєводства Республіки Польща (Люблінське, Хелмське, Замосцьке, Тарнобжеське), а також Волинська область України.  15 травня 1998 р. до єврорегіону «Буг» приєдналися Бялоподляське воєводство (Польща) та Брестська область (Білорусь). У травні 2000 р. до складу єврорегіону ввійшли Сокальський та Жовківський райони Львівської області (які у подальшій роботі розглядались як складові єврорегіону «Карпати»).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

68584. Изучение состояния преподавания государственного языка (Денисовская, Чайкинская, Константиновская школы) 194 KB
  Крым является специфическим в языковом отношении регионом Украины. Одним из факторов, определяющих эту специфику, можно считать русско-украинский и украинско-русский билингвизм (первым в каждом случае является родной язык). На протяжении многих лет разговаривать по-украински, выписывать украинские газеты и журналы...
68585. СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ВОСПРИЯТИЯ ОБРАЗА МАТЕРИ ПОДРОСТКАМИ ИЗ ПОЛНЫХ И НЕПОЛНЫХ СЕМЕЙ 29.15 KB
  Выявляется и анализируется степень удовлетворенностью взаимоотношениями с матерью рассматриваются когнитивные поведенческие и эмоциональные критерии восприятия матери. Определяются причинно-следственные факторы возникновения материнской конфликтности в семье.
68586. О ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ГОТОВНОСТИ ПЕДАГОГОВ К РАЗВИТИЮ ОДАРЕННОСТИ ЛИЧНОСТИ 74 KB
  В статье проведён анализ исследований по проблеме психологии одаренной личности: рассмотрены особенности психологического портрета одарённой личности готовности педагога к развитию одаренности личности предоставлены результаты анализа представлений педагогов о психологической...
68587. Выявление уровня надежности студентов 52.69 KB
  Проявление надежности оценивалось по показателям самооценки и оценки экспертов творческие способности фиксировались в реальной деятельности – решении креативных задач. В статье поднимается вопрос о возможном существовании связи между показателями надежности личности академической успеваемостью...
68588. ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ТЕОРЕТИЧЕСКОГО МЫШЛЕНИЯ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ 75.5 KB
  В статье представлены результаты эмпирического исследования взаимосвязи уровня развития логического мышления младшего школьника способности выполнять действия по заданному образцу мыслительных операций синтеза анализа обобщения. Данные описывают особенности развития теоретического...
68589. ОТНОШЕНИЕ К МЕДИАЦИИ У МУЖЧИН И ЖЕНЩИН В ПРОЦЕССЕ РАЗВОДА 139 KB
  Приводятся результаты исследования отношения к медиации у мужчин и женщин в процессе развода в Республике Беларусь. Приводятся данные указывающие на интерес к медиации у разводящихся супругов. В России и Казахстане уже приняты законы о медиации и идет активное внедрение ее в суды создаются...
68590. ОСОБЕННОСТИ МОТИВАЦИИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ-ПЕДАГОГОВ 33.91 KB
  В статье представлены результаты исследования особенностей мотивации профессиональной деятельности у студентов-педагогов 4 курса. У большинства студентов выявлена внешняя положительная мотивация педагогической деятельности. ученых занимающихся проблемой мотивации учебной деятельности студентов...
68591. ИМПЛИЦИТНАЯ МОДЕЛЬ ЛИЧНОСТИ ОДАРЕННОГО УЧЕНИКА У ПЕДАГОГОВ ГУМАНИТАРНЫХ И ЕСТЕСТВЕННОНАУЧНЫХ ДИСЦИПЛИН 101 KB
  В статье излагаются результаты моделирования имплицитных теорий личности ИТЛ одаренных школьников существующих в сознании педагогов. Теперь педагог является не только источником знаний но и человеком который организует и направляет образовательный процесс в рамках которого осуществляется...
68592. СТРУКТУРА И ТИПОЛОГИЯ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ ИНИЦИАТИВЫ СТУДЕНТОВ 77 KB
  В статье анализируется структура и типология интеллектуальной инициативы студентов. Креативный тип интеллектуальной инициативы обусловлен на доминантном уровне общими умственными способностями на субдоминантном ценностями и смыслами самоактуализации.